Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу
Стаття присвячена стінним газетам Сумщини радянського часу як різновиду багатотиражної преси. Охарактеризовано стінні газети регіону як окремий вид радянської місцевої періодики у системі друку УРСР. Використано історико-хронологічний метод, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Розкр...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181327 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу / Н.С. Подоляка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 314-317. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181327 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Подоляка, Н.С. 2021-11-10T12:04:29Z 2021-11-10T12:04:29Z 2021 Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу / Н.С. Подоляка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 314-317. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181327 070.23(1–32) Стаття присвячена стінним газетам Сумщини радянського часу як різновиду багатотиражної преси. Охарактеризовано стінні газети регіону як окремий вид радянської місцевої періодики у системі друку УРСР. Використано історико-хронологічний метод, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Розкрито особливості композиції такого виду видань, принципи наповнення контенту, жанрові модифікації, форми. Наведено статистичні дані щодо основного складу та кількості редакційних колегій того періоду. Наголошено на основних завданнях низової преси. На конкретних прикладах проілюстровано, як відбувалося навчання редакторів та авторів таких газет. Виокремлено позитивні та негативні аспекти стінних газет: безпосередніми учасниками створення чергових номерів стіннівок було широке коло громадян, незалежно від статі і віку, які вміли писати (цей газетний нововинахід із самого початку мав на меті відбити життя і діяльність якогось конкретного колективу, сприяючи впровадженню в маси соціалістичних ідей); стінні газети – найрозповсюдженіші і найближчі до людини за своєю географічною прив’язкою. Утім, не всі статті привертали увагу читачів, проте вони завжди «тримали руку на пульсі часу». Серед негативних явищ цього процесу слід відзначити непрофесіоналізм робсількорів та використання двох форм ідеологічної зброї: або похвали, або осуду, критики. Характерною особливістю є також обходження «слизьких» питань. Цей вид періодики був школою підготовки журналістських кадрів із низових колективів. Незважаючи на ідеологічну спрямованість і контроль, він сприяв вихованню любові до рідного слова і мови. The article is devoted to the wall newspapers of the Sumy region of the Soviet era as a type of large-circulation press. The aim of the study is to characterize the region’s wall newspapers as a separate type of Soviet local periodicals in the press system of the Ukrainian SSR. The historical-chronological method was used, as well as general scientific methods of analysis and synthesis. The features of the composition of this type of publications, the principles of content filling, genre modifications, forms are revealed. Statistical data on the main composition and number of editorial boards of that period are presented. The main tasks of the grassroots press are noted. On specific examples, it is illustrated how the training of editors and authors of such newspapers took place. The positive and negative aspects of wall newspapers are highlighted: a wide range of citizens, regardless of gender and age, who knew how to write, were direct participants in the creation of the next issues of wall newspapers; this new newspaper invention was originally intended to reflect the life and activities of a particular collective, at the same time contributing to the introduction of socialist ideas into the masses; wall newspapers are the most widespread and closest to a person in terms of their geographic location. However, not all articles attracted the attention of readers, but they always «kept their finger on the pulse of the times.» Among the negative phenomena of this process, one should note the unprofessionalism of the agricultural workers and the use of two forms of ideological weapons: either praise, or condemnation, or criticism. A characteristic feature is also the avoidance of «slippery» issues. This type of periodicals was a school for training journalistic personnel from grassroots collectives. Despite the ideological orientation and control, it promoted love for the native word and speech. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу Wall newspapers of the Sumy region as a multiplayer press of the Soviet time Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| spellingShingle |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу Подоляка, Н.С. Нова історія |
| title_short |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| title_full |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| title_fullStr |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| title_full_unstemmed |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| title_sort |
стінгазети сумщини як багатотиражна преса радянського часу |
| author |
Подоляка, Н.С. |
| author_facet |
Подоляка, Н.С. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Wall newspapers of the Sumy region as a multiplayer press of the Soviet time |
| description |
Стаття присвячена стінним газетам Сумщини радянського часу як різновиду багатотиражної преси. Охарактеризовано
стінні газети регіону як окремий вид радянської місцевої періодики у системі друку УРСР. Використано історико-хронологічний
метод, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Розкрито особливості композиції такого виду видань, принципи наповнення контенту, жанрові модифікації, форми. Наведено статистичні дані щодо основного складу та кількості редакційних
колегій того періоду. Наголошено на основних завданнях низової
преси. На конкретних прикладах проілюстровано, як відбувалося
навчання редакторів та авторів таких газет. Виокремлено позитивні та негативні аспекти стінних газет: безпосередніми учасниками створення чергових номерів стіннівок було широке коло
громадян, незалежно від статі і віку, які вміли писати (цей газетний нововинахід із самого початку мав на меті відбити життя і
діяльність якогось конкретного колективу, сприяючи впровадженню в маси соціалістичних ідей); стінні газети – найрозповсюдженіші і найближчі до людини за своєю географічною прив’язкою.
Утім, не всі статті привертали увагу читачів, проте вони завжди «тримали руку на пульсі часу». Серед негативних явищ цього процесу слід відзначити непрофесіоналізм робсількорів та використання двох форм ідеологічної зброї: або похвали, або осуду, критики.
Характерною особливістю є також обходження «слизьких» питань.
Цей вид періодики був школою підготовки журналістських кадрів
із низових колективів. Незважаючи на ідеологічну спрямованість
і контроль, він сприяв вихованню любові до рідного слова і мови.
The article is devoted to the wall newspapers of the Sumy region of the
Soviet era as a type of large-circulation press.
The aim of the study is to characterize the region’s wall newspapers as a
separate type of Soviet local periodicals in the press system of the Ukrainian SSR.
The historical-chronological method was used, as well as general scientific
methods of analysis and synthesis.
The features of the composition of this type of publications, the principles of
content filling, genre modifications, forms are revealed. Statistical data on the
main composition and number of editorial boards of that period are presented.
The main tasks of the grassroots press are noted. On specific examples, it is
illustrated how the training of editors and authors of such newspapers took place.
The positive and negative aspects of wall newspapers are highlighted: a wide
range of citizens, regardless of gender and age, who knew how to write, were
direct participants in the creation of the next issues of wall newspapers; this
new newspaper invention was originally intended to reflect the life and activities
of a particular collective, at the same time contributing to the introduction
of socialist ideas into the masses; wall newspapers are the most widespread
and closest to a person in terms of their geographic location. However, not all
articles attracted the attention of readers, but they always «kept their finger
on the pulse of the times.» Among the negative phenomena of this process, one
should note the unprofessionalism of the agricultural workers and the use of
two forms of ideological weapons: either praise, or condemnation, or criticism.
A characteristic feature is also the avoidance of «slippery» issues.
This type of periodicals was a school for training journalistic personnel
from grassroots collectives. Despite the ideological orientation and control, it
promoted love for the native word and speech.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181327 |
| citation_txt |
Стінгазети Сумщини як багатотиражна преса радянського часу / Н.С. Подоляка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 314-317. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT podolâkans stíngazetisumŝiniâkbagatotiražnapresaradânsʹkogočasu AT podolâkans wallnewspapersofthesumyregionasamultiplayerpressofthesoviettime |
| first_indexed |
2025-11-26T06:59:03Z |
| last_indexed |
2025-11-26T06:59:03Z |
| _version_ |
1850616234064740352 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
314
зета отримала поширення з 1920-х років. Її розповсю-
дження пов’язують із загальною демократизацією ви-
дань в добу НЕПу. Проте, більшовицька влада не могла
дозволити некерованого випуску періодики. Тому піс-
ля XIII з’їзду ВКП(б) у травні 1924 року, на якому від-
булося обговорення форм і проблем стінгазет, було
розроблено детальні інструкції щодо їх створення, де-
кору і змісту, а також передбачено, як зібрати гуртки
сількорів (рабкорів, юнкорів). Тоді ж почали проводи-
ти численні конкурси стінних газет на міських, облас-
них, республіканських, всеросійських рівнях. Вийшла
й постанова оргбюро ЦКРКП(б), у якій наголошувало-
ся, що «у стінних газетах необхідно вміщувати статті
на теми, тісно пов’язані з станом підприємства, його ді-
яльністю, організацією, а також, наприклад, статті, що
роз’яснюють про знову укладений колективний дого-
вір, про одержане виробниче завдання, про підсумки
виробничої діяльності за певний період, про технічні
досягнення й інше» [2].
«Кожен із нас, – повідомляв часопис “Наша освітаˮ у
1929 році, – уявляє собі стінгазету, як аркуш настінно-
го звичайного чи технічно збільшеного розміру папе-
ру, на якому великими літерами намальована назва її,
далі наліплені «гранки» – стьожки паперу: це статті, но-
татки, оповідання, вірші, повідомлення та ін. Написані
від руки, чи видрукувані на машинці. Все це дбайливою
рукою Редакційної Колегії розташовано у певному по-
рядкові за розділами та оздоблено ріжними візерунка-
ми, малюнками, ілюстраціями із журналів та газет» [3].
Таким чином, форма стінних газет протягом більш як
півстоліття не змінювалася, а лише вдосконалювалася.
Стінна газета, незалежно від того, де вона виходила
(на підприємстві чи в колгоспі, у навчальному закладі,
чи в установі), повинна була від першого до останньо-
го рядка будуватися на фактах і прикладах із діяльно-
сті свого колективу. Її основний жанр – лист, замітка,
коротка інформація, а не загальні статті.
Незважаючи на те, що стінгазети були одним із видів
«зобов’язалівок», існувало чимало людей, які (нехай на-
віть не з власної волі) захоплювалися виданнями стін-
ної преси. І хоча ініціатива частіше йшла не від колек-
тиву, а від партійних органів, згори, проте газета була
масовою, популярною і найбільш доступною. Цей вид
«масової самодіяльності» вузького колективного сере-
довища зміцнював трудову дисципліну, певною мірою
міг змінити канцелярсько-бюрократичні методи керів-
ництва, виправити недоліки в культурному побуті на-
селення. Такі газети випускалися скрізь, де були люди,
котрі вміли писати: у наукових і навчальних установах,
пожежних частинах, на заводах, тваринницьких фер-
мах і, навіть, у фронтових окопах.
Завданням радянських стіннівок було впровадження
«боротьби за здійснення зобов’язань … року», за збіль-
шення виробництва продукції з найменшою затратою
праці і коштів. Також вони пропагували передовий дос-
УДК 070.23(1–32)
Н.С. Подоляка
СТІНГАЗЕТИ СУМЩИНИ
ЯК БАГАТОТИРАЖНА ПРЕСА
РАДЯНСЬКОГО ЧАСУ
Стаття присвячена стінним газетам Сумщини радянсько-
го часу як різновиду багатотиражної преси. Охарактеризовано
стінні газети регіону як окремий вид радянської місцевої періо-
дики у системі друку УРСР. Використано історико-хронологічний
метод, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Роз-
крито особливості композиції такого виду видань, принципи на-
повнення контенту, жанрові модифікації, форми. Наведено ста-
тистичні дані щодо основного складу та кількості редакційних
колегій того періоду. Наголошено на основних завданнях низової
преси. На конкретних прикладах проілюстровано, як відбувалося
навчання редакторів та авторів таких газет. Виокремлено пози-
тивні та негативні аспекти стінних газет: безпосередніми учас-
никами створення чергових номерів стіннівок було широке коло
громадян, незалежно від статі і віку, які вміли писати (цей газет-
ний нововинахід із самого початку мав на меті відбити життя і
діяльність якогось конкретного колективу, сприяючи впроваджен-
ню в маси соціалістичних ідей); стінні газети – найрозповсюдже-
ніші і найближчі до людини за своєю географічною прив’язкою.
Утім, не всі статті привертали увагу читачів, проте вони завж-
ди «тримали руку на пульсі часу». Серед негативних явищ цього про-
цесу слід відзначити непрофесіоналізм робсількорів та використан-
ня двох форм ідеологічної зброї: або похвали, або осуду, критики.
Характерною особливістю є також обходження «слизьких» питань.
Цей вид періодики був школою підготовки журналістських кадрів
із низових колективів. Незважаючи на ідеологічну спрямованість
і контроль, він сприяв вихованню любові до рідного слова і мови.
Ключові слова: стінні газети, багатотиражні газети, преса
УРСР, історія преси і журналістики Сумщини.
Стінгазети цікаво розглядати як продукт тієї чи ін-
шої епохи, що увібрав її характерні риси і неповторні
миттєвості. Починаючи з 20-х років ХХ ст., стіннівки
були одним із дієвих органів партійних та громад-
ських організацій, трудових колективів, артілей, МТС,
шкіл тощо. Критикуючи вади суспільства і просуваю-
чи комуністичну ідеологію, вони створювалися пере-
важно під тиском партійної чи комсомольської «вер-
хівки». Минуло вже більше двадцяти років, як не існує
СРСР та тієї адміністративно-командної системи, яку
породив тоталітаризм, а стінгазети продовжують випу-
скатися! Натепер їх кількість максимально зменшила-
ся, переважають учнівські стіннівки, входять у життя
їх електронні версії. І все ж таки, у чому сила життєз-
датності цього виду періодики? Спробуємо відшукати
їх у минулому крізь призму публікацій газет Сумщини.
Стінні газети ставали об’єктом дослідження багатьох
вчених: І. Старкової, Г. Зав’ялової, К. Шпакович, Г. Лози
та ін. Серед останніх публікацій варто звернути увагу
на статті О. Вакальчук, яка провела детальні пресозна-
вчі дослідження багатотиражних газет України й зупи-
нилася в т. ч. на стінних газетах [1].
Мета статті – охарактеризувати стінні газети регі-
ону як окремий вид радянської місцевої періодики у
системі друку УРСР.
Методологічною основою дослідження є загальноте-
оретичні методи аналізу та синтезу, історико-хроноло-
гічний метод та принцип історизму.
Як ознака масового самодіяльного феномену, стінга-
ISSN 2218-4805
315
від, критикували все відстале, що заважало «перетво-
ренню в життя намічених планів» [4].
У Роменському районі станом на 1957 рік працювали
редакційні колегії 336-ти стінгазет і 57-ми «бойових лист-
ків». Про їхню популярність і авторитет свідчили такі дані:
2500 робсількорів були їх дописувачами. Відомо також,
що на той час у колгоспах, радгоспах і МТС, на заводах і
фабриках, на будовах, у транспортних підприємствах, на-
вчальних закладах області видавалося 10448 стінних га-
зет і «бойових листків», у т. ч. понад 200 сатиричних [4].
Одна з найстаріших газет Сумщини – «Тяговик» – ор-
ган партійної організації Роменського депо. Стіннівка
почала виходити влітку 1921 року. Провідними тема-
ми її публікацій були відбудова транспорту, зміцнен-
ня трудової дисципліни. Висвітлювалися також питан-
ня культурно-масової роботи в колективі, перші кроки
народження художньої самодіяльності. Її робкорами
було понад 50 осіб [5].
Чимало уваги приділялося навчанню редакторів та
авторів таких газет. Обласна газета постійно сповіща-
ла про наради робсількорів та редакторів стіннівок,
які відбувалися в районних центрах та місті Суми [6;
7; 8; 9; 10; 11]. У 1956 році в приміщенні Палацу куль-
тури Сумського ордена Леніна машинобудівного за-
воду ім. Фрунзе обласна рада профспілок організува-
ла огляд сатиричних газет та бюлетенів промислових
підприємств і установ області [12].
«Робота з авторським активом, працівниками низо-
вої преси, повсякденна допомога їм – одне з головних
завдань нашої редакції, – писала газета “Більшовиць-
ка зброя” у 1952 році. – Ми часто організовуємо рейди,
проводимо семінари, скликаємо наради робсількорів і
редакторів стінних газет колгоспів, МТС, підприємств,
шкіл. Систематично друкуємо огляди стінгазет, даємо
сількорам індивідуальні завдання, консультації, вла-
штовуємо виставки кращих стінних газет, допомага-
ємо складати плани номерів окремих стінгазет» [13].
Редакція газети «Ленінська правда» постійно прово-
дила в кожному районі «Дні робсількора», на яких про-
фесійні журналісти навчали писати замітки, ознайом-
лювали з основними журналістськими жанрами. Адже до
редакційної колегії входили прості робітники і колгосп-
ники, учні шкіл та вищих навчальних закладів, «широкий
авторський актив з числа передовиків колгоспу» та ін.
Збереглися прізвища деяких редакторів стінних га-
зет: Бондаренко (Шостка), Уманська (Охтирка), Заєць
(Лебедин), Перфілов (Тростянець), Діденко (Білопіл-
ля), Анісімчук (Ворожба) та ін.
Найчастіше слово надавалося ланковим, досвідче-
ним садоводам, дояркам, свинаркам тощо. Зокрема,
варта уваги наступна інформація: «У передовій на Ми-
ропільщині артілі “Перше Травня” виходить щоденна
стіннівка “Золотий колос”. З номера в номер вона дру-
кує змістовні матеріали про хід збирання врожаю, про-
Пропонована схема розташування матеріалу стінної газети 20-х – 30-х років ХХ ст.
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
316
пагує досвід роботи кращих людей колгоспного села.
Зі сторінок “Золотого колоса” хлібороби дізнають-
ся про виробничі успіхи косарів комплексної бригади
Кирила Карпенка, Мусія Бабенка, Івана Бережного, в’я-
зальниць Тетяни Вороніної, Катерини Карпенко, Олек-
сандри Бабенко, Парасковії Матузної та багатьох інших
передовиків соціалістичного змагання, які систематич-
но перевиконують норми виробітку» [14].
Щодо тиражів, то вони в різних колективах варію-
валися: від щоденних випусків до трьох-п’яти номерів
на рік. Кількість членів редколегії теж коливалася від
шести до п’ятдесяти і більше осіб.
Про ефективність стіннівок одна із публікацій газети
«Більшовицька зброя» за 1951 рік повідомляла: «Ред-
колегія “Колгоспної правди”, яка складається з 17 чо-
ловік, уважно ставиться до кожної замітки, перевіряє
сигнали і після вміщення бореться за дійовість їх. Ко-
жен номер стіннівки розмножується в 6 примірниках і
вивішується в усіх бригадах колгоспу» [15].
Отже, виокремимо позитивні та негативні аспек-
ти стінних газет, що дозволить зробити об’єктивні ви-
сновки та дати відповідь на запитання, поставлене на
початку статті: «У чому сила життєдіяльності цього
виду періодики?» По-перше, безпосередніми учасни-
ками створення чергових номерів стіннівок було широ-
ке коло громадян, незалежно від статі і віку, які вміли
писати. По-друге, цей газетний нововинахід з самого
початку мав на меті відбити життя і діяльність якогось
конкретного колективу, одночасно сприяючи впрова-
дженню соціалістичних ідей (останнє довгі роки було
«природно-неминучим» для будь-якої сфери культу-
ри, хоч як далеко від політики вона була). Відповідно,
стінні газети – найрозповсюдженіші і найближчі до лю-
дини за своєю географічною прив’язкою. Не всі статті
привертали увагу читачів, проте вони завжди «трима-
ли руку на пульсі часу». Серед негативних явищ цього
процесу слід відзначити непрофесіоналізм робсілько-
рів, які звісно ж не мали журналістської освіти та іно-
ді «народжували» у своїх замітках справжні «шедеври».
Стінгазети, борючись за прискорення технічного про-
гресу, за високу якість продукції, економію сировини
та матеріалів, використовували дві форми ідеологічної
зброї: або похвалу, або осуд, критику. Друковане слово
завжди сприймалося з хворобливою гостротою, отже,
мало сильний вплив. Разом із тим у своєрідних посіб-
никах для бажаючих випускати стінгазету вказувалося
на те, що критикувати окремих членів парткому мож-
на (щоправда, редактору варто зайвий раз порадитися
в тому ж комітеті), але редколегія не має права оціню-
вати роботу бюро в цілому – це не в її компетенції. За-
лишати поза увагою «слизькі» питання – ще одна риса
радянського часу. В усіх же інших випадках критика
(навіть директорів, головлікарів й іншої «місцевої вла-
ди», не кажучи про простих робітників) не лише дозво-
лялася, а й віталася.
Завдання стіннівки як за радянських часів, так і сьо-
годні фактично не змінилося. Вона покликана знайти
недоліки та відображати явища суспільного життя кон-
кретного колективу, регіону, формувати громадську
думку, що завжди є на часі.
За тоталітарної влади газети репрезентували полі-
тичні та соціальні настрої населення, формували світо-
глядні засади. Але, незважаючи на всі вади цього масо-
вого самодіяльного феномену, стіннівка була хорошою
школою редакторської й журналістської майстерності
працівників низових колективів, навчала, виховувала
і сприяла любові до слова і мови.
ДЖЕРЕЛА
1. Вакульчук О.А. Стінні газети як різновид радянських ба-
гатотиражних видань (20–30 рр. ХХ ст.). Бібліотекознавство. До-
кументознавство. Інформологія. 2020. № 1. С. 150–158.
2. Смирнова М. Завдання стінної преси. Ленінська правда. 1957.
23 березня. С. 3.
3. Сергієнко Г. Про стінгазету в профшколі. Наша освіта. 1929.
№ 10–12. С.80–83.
4. Смирнова М. Завдання стінної преси. Ленінська правда. 1957.
23 березня. С. 3.
5. Килимченко Є. Щоденна стінгазета. Ленінська правда. 1957.
5 травня. С. 2.
6. Мироненко О. Нарада редакторів стінгазет. Більшовицька
зброя. 1951. 14 липня. С. 4.
7. Муковоз І. Нарада робсількорів. Більшовицька зброя. 1951.
7 липня. С. 3.
8. На нарадах і семінарах робсількорів. Ленінська правда. 1958.
24 січня. С. 3.
9. Навчання працівників низової преси. Ленінська правда.
1958. 8 квітня. С. 2.
10. Семінар редакторів стінних газет та робсількорів. Біль-
шовицька зброя. 1951. 8 вересня. С. 3.
11. Силаєв Ф. Як ми працюємо з робсількорами. Більшовиць-
ка зброя. 1952. 5 травня. С. 3.
12. Ярова М. Обласний огляд сатиричних газет та бюлете-
нів. Ленінська правда. 1956. 19 вересня. С. 3.
13. Силаєв Ф. Як ми працюємо з робсількорами. Більшовиць-
ка зброя. 1952. 5 травня. С. 3.
14. Бойовий помічник парторганізації. Ленінська правда. 1956.
31 серпня. С. 3.
15. Вербовий І. З допомогою активу. Більшовицька зброя. 1951.
28 липня. С. 2.
Podolіaka N.S. Wall newspapers of the Sumy region as a multiplayer
press of the Soviet time
The article is devoted to the wall newspapers of the Sumy region of the
Soviet era as a type of large-circulation press.
The aim of the study is to characterize the region’s wall newspapers as a
separate type of Soviet local periodicals in the press system of the Ukrainian SSR.
The historical-chronological method was used, as well as general scientific
methods of analysis and synthesis.
The features of the composition of this type of publications, the principles of
content filling, genre modifications, forms are revealed. Statistical data on the
main composition and number of editorial boards of that period are presented.
The main tasks of the grassroots press are noted. On specific examples, it is
illustrated how the training of editors and authors of such newspapers took place.
The positive and negative aspects of wall newspapers are highlighted: a wide
range of citizens, regardless of gender and age, who knew how to write, were
direct participants in the creation of the next issues of wall newspapers; this
new newspaper invention was originally intended to reflect the life and activities
of a particular collective, at the same time contributing to the introduction
of socialist ideas into the masses; wall newspapers are the most widespread
and closest to a person in terms of their geographic location. However, not all
articles attracted the attention of readers, but they always «kept their finger
on the pulse of the times.» Among the negative phenomena of this process, one
should note the unprofessionalism of the agricultural workers and the use of
two forms of ideological weapons: either praise, or condemnation, or criticism.
A characteristic feature is also the avoidance of «slippery» issues.
This type of periodicals was a school for training journalistic personnel
from grassroots collectives. Despite the ideological orientation and control, it
promoted love for the native word and speech.
Key words: wall newspapers, large-circulation newspapers, press of the
Ukrainian SSR, history of press and journalism of Sumy region.
ISSN 2218-4805
317
REFERENCES
1. Vakulchuk, O. A. (2020). Stinni hazety yak riznovyd rady-
ansʹkykh bahatotyrazhnykh vydan (20–30 rr. XX st.) [Wall newspa-
pers as a kind of Soviet multi-circulation publications (20-30 years
of the twentieth century)]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo.
Informolohiya – Library Science. Documentation. Informology, 1. pp.
150-158. [in Ukrainian].
2. Smyrnova, M. (1957). Zavdannia stinnoi presy [The task of the
wall press]. Leninska pravda, 23 bereznya, 3. [in Ukrainian].
3. Serhiienko, H. (1929). Pro stinhazetu v profshkoli [About
the wall newspaper in the vocational school]. Nasha osvita, 10-12,
pp. 80-83. [in Ukrainian].
4. Smyrnova, M. (1957). Zavdannia stinnoi presy [The task of the
wall press]. Leninska pravda, 23 bereznya, 3. [in Ukrainian].
5. Kylymchenko, Ye., Ovcharenko, H. (1957). Shchodenna stinhaze-
ta [Daily wall newspaper]. Leninska pravda, 5 travnia, 2. [in Ukrainian].
6. Myronenko, O. (1951). Narada redaktoriv stinhazet [Meet-
ing of wall newspaper editors]. Bilshovytska zbroia, 14 lypnia, 4.
[in Ukrainian].
7. Mukovoz, I. (1951). Narada robsilkoriv [Meeting of work-
ers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovytska zbroia, 7 lypnia,
3. [in Ukrainian].
8. Na naradakh i seminarakh robsilkoriv. (1958). [At meetings
and seminars of workers’ and peasants’ correspondents]. Leninska
pravda, 24 sichnia, 3. [in Ukrainian].
9. Navchannia pratsivnykiv nyzovoi presy. (1958). [Training of
employees of the grassroots press]. Leninska pravda, 8 kvitnia, 2.
[in Ukrainian].
10. Seminar redaktoriv stinnykh hazet ta robsilkoriv. (1951)
[Seminar of editors of wall newspapers and workers’ and peasants’
correspondents]. Bilshovytska zbroia, 8 veresnia, 3. [in Ukrainian].
11. Sylaiev, F. (1952). Yak my pratsiuiemo z robsilkoramy [How
we work with workers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovyts-
ka zbroia, 5 travnia, 3. [in Ukrainian].
12. Yarova, M. (1956). Oblasnyi ohliad satyrychnykh hazet ta
biuleteniv [Regional review of satirical newspapers and bulletins].
Leninska pravda, 19 veresnia, 3. [in Ukrainian].
13. Sylaiev, F. (1952). Yak my pratsiuiemo z robsilkoramy [How
we work with workers’ and peasants’ correspondents]. Bilshovytska
zbroia, 5 travnia, 3. [in Ukrainian].
14. Boiovyi pomichnyk partorhanizatsii (1956). [Combat as-
sistant of the party organization]. Leninska pravda, 31 serpnia, 3.
[in Ukrainian].
15. Verbovyi, I. (1951). Z dopomohoiu aktyvu [With the help of
assets]. Bilshovytska zbroia, 28 lypnia, 2. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 18.01.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 069.5:738(092)(477.53-22)
О.Г. Ликова
СВІЧНИКИ МИХАЙЛА КИТРИША
У Національному музеї-заповіднику українського гончарства
в Опішному зберігається найбільша персональна колекція керамі-
ки Михайла Китриша в Україні. У ній представлено понад п’ят-
десят свічників майстра. Поважна колекція свічників є й у при-
ватному зібранні кераміки самого гончаря. Авторкою публікації
зроблено аналіз цього виду виробів опішненського майстра. З’я-
совано місце свічників у виставковій історії Михайла Китриша.
Простежено період їх виготовлення. За формотворчими ознака-
ми виділено основні типи свічників. Окреслено основні елементи
декору. Акцентовано увагу на питанні атрибутування свічників
опішненського гончаря.
Ключові слова: Михайло Китриш, гончарство, кераміка, свіч-
ник, декор, колекція, Національний музей-заповідник українсько-
го гончарства, Опішне.
Свічники відомі з давніх-давен, але нині вони майже
витіснені електричними, олійними чи гасовими лампа-
ми, і в сучасному побуті це швидше декоративна, ніж
ужиткова річ. Про це свідчить і зміна тлумачення само-
го терміна в енциклопедичних виданнях. Наприклад, у
«Великому тлумачному словнику сучасної української
мови» 2001 року зазначено, що свічник – це просто «під-
ставка для свічки або свічок» [1, с. 1109], тоді як в «Уні-
версальному словнику-енциклопедії», що розміщений
у всесвітній мережі Інтернет, свічник уже названо тво-
ром декоративно-ужиткового мистецтва [6].
Загалом традиційний глиняний свічник є не тіль-
ки зручною підставкою для свічки. Він також виконує
декоративну функцію, прикрашаючи інтер’єр кімнати,
привносячи в неї тепло і світло навіть тоді, коли свічка у
ньому не запалена. Використання свічника за призначен-
ням безпосередньо розкриває функцію цього предмета.
Мета даної студії – охарактеризувати один із типів
глиняних виробів, що виготовляв видатний опішнен-
ський гончар Михайло Китриш, – свічники. За основу
взято персональну колекцію гончаря у Національному
музеї-заповіднику українського гончарства в Опіш-
ному (це найбільша колекція виробів гончаря в укра-
їнському музеї – понад 320 одиниць збереження [2]) і
приватну колекцію майстра, розміщену в його будинку
(понад 200 предметів). Свічники в обох зібраннях за-
ймають вагоме місце – близько ста предметів.
Михайло Китриш (1936 р. н.) – член Національної спілки
художників України (з 1971) та Національної спілки май-
стрів народного мистецтва України (з 1998), заслужений
майстер народної творчості України (з 1985), лауреат Пре-
мії імені Данила Щербаківського (1995), Державної премії
України імені Тараса Шевченка (1999) та Всеукраїнської
премії імені Опанаса Сластьона (2006). Його роботу від-
значено на державному рівні у вигляді чисельних дипло-
мів, похвальних грамот, медалей, почесних звань тощо.
Михайло Китриш – один з небагатьох опішненських
гончарів, хто постійно виготовляв глиняні свічники. Не-
зважаючи на це, у друкованих джерелах майже не знай-
деш відповідну інформацію. Попри те, що Михайло Ки-
j
|