Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка

У статті проведено аналіз творчості українського митця, майстра народного декоративного мистецтва Олександра Саєнка (1899–1985), уродженця Сіверщини, через призму його мистецьких рефлексій від відвідування Шевченківських місць та творчості Кобзаря. Досліджено мистецький доробок художника, який вирі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Чулкова, Т.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Нова історія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181336
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка / Т.М. Чулкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 321-324. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181336
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1813362025-02-09T21:59:04Z Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка Tarasova Hora as a reflective environment of Oleksandr Saienko’s work Чулкова, Т.М. Нова історія У статті проведено аналіз творчості українського митця, майстра народного декоративного мистецтва Олександра Саєнка (1899–1985), уродженця Сіверщини, через призму його мистецьких рефлексій від відвідування Шевченківських місць та творчості Кобзаря. Досліджено мистецький доробок художника, який вирізнявся глибокою патріотичністю та національною самобутністю, що супроводжувалась збереженням і відтворенням українських мистецьких традицій, популяризацією українського стилю в образотворчому, декоративно-ужитковому мистецтві та архітектурі. Відзначено роль та місце творчості Тараса Шевченка, Тарасової гори – місця вічного спочинку видатного художника й поета – не лише у творчості, а й у житті Олександра Саєнка. Опрацьовано архівні джерела Шевченківського національного заповідника, на основі яких встановлено грані співпраці художника з музеєм Тараса Шевченка у Каневі та визначено його внесок у мистецьку скарбницю народної Святині. In the article was analyzed the work of Oleksandr Saienko a native of Sivershchyna the Ukrainian artist, the master of folk decorative art (1899– 1985), through the prism of his artistic reflections from visiting Shevchenko’s places, including the burial place of Taras Shevchenko in Kaniv, and Kobzar’s work. The multifaceted artistic work of the artist, which is characterized by deep patriotism and national identity, was explored. It is proved that the work of the famous Ukrainian was accompanied by preservation and reproduction of folk art traditions, popularization of Ukrainian style in fine, decorative and applied arts and architecture by rethinking the influence of folk traditions to the development of that time Ukrainian art, search for new artistic techniques. The role and place of Taras Shevchenko, his work, Tarasova Hora – the place of eternal rest of the outstanding artist and poet not only in his work, but also in the life of Oleksandr Saienko were identified. The influence of Tarasova Hora as a creative reflective environment on the artistic originality of Oleksandr Ferapontovych Saienko’s works and their perception by his contemporaries and representatives of future generations is outlined. The artist’s daughter memories, the art critic Nina Saienko were collected. A documentary and information resources of the sector of exposition and excursion work of the Shevchenko National Reserve research department were drafted. Archival sources and materials of the reserve’s stock collection were studied, on the basis of which the facets of the artist’s cooperation with the Shevchenko National Reserve in Kaniv were established and his contribution to the artistic treasury of the Ukrainian National Shrine was determined. 2021 Article Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка / Т.М. Чулкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 321-324. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181336 069.4 uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Чулкова, Т.М. Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка Сіверщина в історії України
description	У статті проведено аналіз творчості українського митця, майстра народного декоративного мистецтва Олександра Саєнка (1899–1985), уродженця Сіверщини, через призму його мистецьких рефлексій від відвідування Шевченківських місць та творчості Кобзаря. Досліджено мистецький доробок художника, який вирізнявся глибокою патріотичністю та національною самобутністю, що супроводжувалась збереженням і відтворенням українських мистецьких традицій, популяризацією українського стилю в образотворчому, декоративно-ужитковому мистецтві та архітектурі. Відзначено роль та місце творчості Тараса Шевченка, Тарасової гори – місця вічного спочинку видатного художника й поета – не лише у творчості, а й у житті Олександра Саєнка. Опрацьовано архівні джерела Шевченківського національного заповідника, на основі яких встановлено грані співпраці художника з музеєм Тараса Шевченка у Каневі та визначено його внесок у мистецьку скарбницю народної Святині.
format	Article
author	Чулкова, Т.М.
author_facet	Чулкова, Т.М.
author_sort	Чулкова, Т.М.
title	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка
title_short	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка
title_full	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка
title_fullStr	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка
title_full_unstemmed	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка
title_sort	тарасова гора як рефлексивне середовище творчості олександра саєнка
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Нова історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181336
citation_txt	Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка / Т.М. Чулкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 321-324. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT čulkovatm tarasovagoraâkrefleksivneseredoviŝetvorčostíoleksandrasaênka AT čulkovatm tarasovahoraasareflectiveenvironmentofoleksandrsaienkoswork
first_indexed	2025-12-01T05:28:40Z
last_indexed	2025-12-01T05:28:40Z
_version_	1850282528375570432
fulltext	ISSN 2218-4805 321 УДК 069.4 Т.М. Чулкова ТАРАСОВА ГОРА ЯК РЕФЛЕКСИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСАНДРА САЄНКА У статті проведено аналіз творчості українського митця, май- стра народного декоративного мистецтва Олександра Саєнка (1899– 1985), уродженця Сіверщини, через призму його мистецьких рефлексій від відвідування Шевченківських місць та творчості Кобзаря. До- сліджено мистецький доробок художника, який вирізнявся глибокою патріотичністю та національною самобутністю, що супроводжу- валась збереженням і відтворенням українських мистецьких тра- дицій, популяризацією українського стилю в образотворчому, деко- ративно-ужитковому мистецтві та архітектурі. Відзначено роль та місце творчості Тараса Шевченка, Тарасової гори – місця вічно- го спочинку видатного художника й поета – не лише у творчості, а й у житті Олександра Саєнка. Опрацьовано архівні джерела Шев- ченківського національного заповідника, на основі яких встановле- но грані співпраці художника з музеєм Тараса Шевченка у Каневі та визначено його внесок у мистецьку скарбницю народної Святині. Ключові слова: Тарас Шевченко, творчість Олександра Саєнка, Тарасова Гора, мистецькі виставки, рефлексивне середовище. Сьогодні українське мистецтво переживає глибокі трансформаційні зміни, унаслідок яких на перше місце у суспільстві виходить тиражований, низькопробний про- дукт масової культури, який здебільшого не має нічого спільного з мистецтвом. Поруч з тим за сприяння мит- ців-ентузіастів та небайдужих представників культурної еліти, в Україні продовжують діяти і розвиватися худож- ні школи, сформовані на кращих зразках образотворчого мистецтва, які є своєрідним кодом національної пам’яті та самобутності. Олександр Ферапонтович Саєнко є од- ним із яскравих представників монументально-декора- тивного мистецтва, який метою свого життя вважав від- родження і популяризацію українського національного мистецтва. І сьогодні, в умовах втрати національних орі- єнтирів, як ніколи є актуальним звернення до творчого й мистецького доробку майстра, чиє ім’я внесено ЮНЕСКО до списку видатних діячів світової культури. Незважаючи на значний внесок митця до української та світової мистецької скарбниці, його життя і творчість залишаються недостатньо дослідженими сучасними на- уковцями. Актуалізація імені О. Саєнка у вітчизняному мистецькому просторі здебільшого здійснюється силами його нащадків. Творчість майстра у контексті розвитку монументально-декоративного мистецтва досліджува- ла О.Л. Майданець-Баргилевич [7, с. 232–246; 9, с. 113– 120]. Вплив естетичних, культурних, історичних та філо- софських факторів на становлення О. Саєнка як творчої особистості знайшли своє відображення у працях Н. Ве- лігоцької, Н. Саєнко та інших [1, с. 44–46; 8]. Метою статті є дослідження творчості майстра на- родного декоративного мистецтва Олександра Саєнка в контексті його мистецьких рефлексій від відвідування Шевченківських місць та творчості Кобзаря через оп- рацювання документальних джерел Шевченківського національного заповідника. Історичні землі Сіверщини нині охоплюють етногра- фічні райони трьох країн cвіту: українських, російських та білоруських земель. Українська територія Сіверщи- ни наразі є частиною Сумської та Чернігівської облас- тей. Ця земля має цікаву історію, яку творять звичайні люди, що своїм життям, працею і творчістю прославля- ють рідний край. Одним із найвідоміших представників етнографічної Сіверщини є український графік, худож- ник монументально-декоративного мистецтва, заслу- жений діяч мистецтв (1970), народний художник Украї- ни (1975) Олександр Ферапонтович Саєнко (1899–1985), творчість якого заслужено отримала всесвітнє визнання. Народився художник у м. Борзна, що на Чернігівщи- ні. Ще зовсім малим, після тяжкої хвороби, втратив слух і мову. Проте не зламався, працював і вірив, що отри- має мистецьку освіту і стане художником. Спершу, про- йшовши конкурсний відбір, став учнем Петербурзького імператорського училища для дітей з вадами слуху. По- вернувшись до рідної Борзни, не використовуючи мову жестів, міг спілкуватися. Можливість читати слова за ру- хом вуст співрозмовника відкрила подальшу мистецьку дорогу талановитому юнаку. Олександр стає студентом Київського художнього училища, потім – Миргородсько- го художньо-промислового інституту. На канікулах у рід- ній Борзні з нетерпінням чекав зустрічей з Ганною Бар- вінок, яка слідкувала за його успіхами, давала слушні поради, знайомила з українською історією та культурою. Вона особисто знала Тараса Шевченка і розповідала ціка- ві історії з його життя. Ці спогади Олександр записував і зберігав у сімейному архіві, використовував під час ство- рення графічних творів. Прикметно, що відтоді О. Саєнко не уявляв своєї творчості без поетичного слова з «Кобза- ря», на сторінках якого записував власні судження. Часто згадував випадок, коли його, ще учня, від голодної смер- ті «врятував» Тарас Шевченко: на полотні зшитої мамою лляної сорочки намалював портрет поета і дуже швидко продав на базарі. На зароблені гроші купив хліба і фар- би, щоб продовжити навчання. У Київському художньому інституті його наставника- ми стають Михайло Бойчук та Василь Кричевський. Зна- йомство, висока оцінка і підтримка видатного архітекто- ра спонукала хлопця до опанування різноманітних технік української народної творчості. Захоплювали студента також особливості оздоблення громадських приміщень з використанням народних орнаментів у різних техніках образотворчого мистецтва. «Мені запам’ятались лекції з народного мистецтва, композиції, орнаментики… Ва- силь Кричевський відкрив для мене науку про українське народне мистецтво», – згадував Олександр Саєнко [11, с. 17]. Під впливом видатних діячів української культури сформувався його неповторний мистецький стиль. На- віть після закінчення навчання, уже маючи певний дос- від і власний почерк, молодий митець завжди дослухався порад вчителів. А Василь Кричевський слідкував за успі- хами своїх талановитих учнів. При нагоді запрошував до участі у реалізації власних архітектурних проєктів. Так, у Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 322 1927 році архітектору В. Кричевському, як одному із ви- датних художників-архітекторів, досліднику та глибоко- му знавцю народного декоративного мистецтва запропо- нували оформити будівлю історичної секції при ВУАН. До цієї роботи митець долучає свого учня Олександра Саєн- ка, який створив для зали у техніці інтарсії панно «Ма- май». За свідченнями сучасників, робота була виконана професійно і «своїм матеріялом, соломою та оріховим де- ревом, поєднується з усім оточенням в одне нерозривне ціле» [6, с. 138]. А в 30-х рр. ХХ ст. видатний архітектор Василь Кричевський з одним із своїх талановитих учнів Петром Костирком розпочав надзвичайно відповідальну роботу – підготовку проєкту та будівництво музею Тара- са Шевченка біля його могили у Каневі на Тарасовій горі. Після завершення будівництва приміщення почалася ро- бота з його оздоблення та підготовки експозиції музей- них залів. У 1937 р., на прохання свого викладача, Олек- сандр Саєнко долучається до оформлення залів музею в українському народному стилі і створює інкрустоване со- ломою панно «Тарас Шевченко під вербою» (дерево, со- лома, темпера, 100 х 160) для першої експозиції. Імовірно вже тоді Олександр Саєнко відчув велич Тарасової Гори, на якій знайшов вічний спочинок Кобзар. У своїй робо- ті художник використовує звичайну солому, яка має на- прочуд дивовижні пластичні можливості «…і як природ- ний матеріал темних і світлих сонячно-золотавих тонів, і як елемент побудови мозаїчних композицій, придатних для більш чи менш дрібного членування…» [2, с. 42]. Під розлогою вербою над самісіньким Дніпром сидить Та- рас Шевченко з пером та розгорнутим зошитом в руках. Одягнений у білий полотняний костюм, схожий на той, у якому Шевченко фотографувався у Києві 1859 р. у фото- майстерні Івана Гудовського під час останньої подорожі в Україну. Звісно, О. Саєнко знав історію про бажання по- ета повернутися в Україну і оселитися неподалік Канева, не раз відвідував могилу Тараса Шевченка, тому так ре- алістично зобразив поета на високій Тарасовій горі, не- подалік Дніпра. З часу відкриття музею Тараса Шевченка, робота Саєнка знаходиться у постійній експозиції і чарує золотавою соломою кожного відвідувача. Земляк майстра з м. Борзни на Чернігівщині Іван Юрченко після поїздки до Канева у листі до О. Саєнка від 23 серпня 1940 р. по- відомляв, що «…18 серпня відвідав заповітне місце, де покоїться прах українського революціонера-демократа Т.Г. Шевченка. Ви, напевно, там були, правда? Яка краса і святиня, не в силах моїх описати. А в музеї Т.Г. Шевчен- ка на могилі експонована Вашої роботи картинна інкру- стація з соломи: Шевченко лежить під деревом з книгою. Яка радість охопила мене! Яка гордість пройняла мене за прекрасне творіння рук мого достоповажного земля- ка-художника» [12, с. 406]. Завдяки образному лаконізму виразних засобів робота О. Саєнка органічно доповнила інтер’єри В. Кричевського, оздоблені технікою інтарсії та українськими орнаментами. У період Другої світової війни музейна експозиція майже повністю була знищена. Втраченою певний час вважалася і робота О. Саєнка. Але під час пошукових екс- педицій інкрустацію було знайдено. Щоб повернути як- найшвидше цінний музейний експонат до експозиції, майстер приїжджав у Канів на Тарасову гору. І сьогодні відвідувачі Тарасової Гори надовго зупиняються перед перлиною українського народного мистецтва, захоплю- ючись переливом золотої соломи та ритмом ліній, ство- рених митцем. У післявоєнні роки О. Саєнко стає частим гостем на Тарасовій Горі. Так, у 1967 р. вперше в музеї Та- раса Шевченка організували персональну виставку мит- ця, започаткувавши ще один напрям роботи музею. Про цю подію згадує З.П. Тарахан-Береза: «…у 60-х роках … почав музей вперше влаштовувати прекрасні виставки, звичайно влітку, коли їх могла побачити велика кількість людей. І серед перших були виставки видатних народних майстрів України, сьогодні добре знаних як от Олексан- дра Саєнка, спілкування з яким лишило незабутній слід у пам’яті людей…» [10, с. 143]. Твори у техніці ручного ткацтва, інкрустації соломкою, вибійки, орнаменталь- ні декоративні тарелі, посуд, меблі захоплювали гостей Тарасової Гори. За три місяці експонування виставку ог- лянуло майже 80 тис. відвідувачів. Відповідальними за презентацію виставки були призначені головний хра- нитель Канівського музею-заповідника Тараса Шевчен- ка Тамара Федорівна Базилевич і заступник директора з наукової роботи Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза. У Книзі обліку виставок 1967–1979 рр. зроблено наступ- ний запис: «…Чимало попрацювали наукові працівники над художнім оформленням виставки, про неї публіку- вали матеріали у пресі. Була виставлена «Книга запису вражень від виставки робіт О.Ф. Саєнка, яку музей пе- редав автору виставлених робіт під час обговорення ви- ставки, в день її закриття. В знак глибокої вдячності за гарно організовану виставку картин художник подару- вав музею одну із кращих своїх робіт на шевченківську тематику: “На панщині пшеницю жала”, яка збагатила фонди музею Тараса Шевченка. Виставка привернула до себе увагу широкої громадськості і була значною подією в культурному житті Канева та Черкаської області. Нау- ково-методична рада музею вирішила організацію по- дібних виставок зробити традицією» [4, с. 2]. У сімейному архіві родини Саєнків збереглася Книга вражень від виставки картин О.Ф. Саєнка 1967 р. на 76-ти сторінках із вклеєними фото експонатів. На першій сторінці поміщено вирізку з газети «Дніпрова зірка» з повідомленням працівниці музею-заповідника «Могила Т.Г. Шевченка» З.П. Тарахан-Берези під назвою «Оригінальний жанр»: «Надзвичайні роботи народного майстра інкрустації соломою по дереву привернули до себе увагу численних відвідувачів… Серед інших чудових експонатів є картина, присвячена безсмертному Кобзареві і виконана О.Ф. Саєнком з великою любов᾽ю» [5, с. 1]. З великим інтересом відвідувачі розглядали виставку самобутнього майстра, і, як свідчить книга вражень, крім ISSN 2218-4805 323 схвальних захоплених відгуків, були і критичні записи, і рекомендації щодо покращення виставкової роботи: «… Оглядаючи роботи О.Ф. Саєнка, приходиш до висновку, що людина з великим талантом, з великим терпінням передає життя нашого народу в картинах, але хочеться побажати, щоб в початку огляду була автобіографічна довідка про життя і діяльність О.Ф. Саєнка, тому що багато відвідувачів майже не знайомі з його діяльністю. 20.08.67. Підпис. Житель міста Канева» [5, с. 20]. Багатьох відвідувачів цікавило питання, чому на виставці не представлений портрет Тараса Шевченка: «Работы художника Саенко оригинальны, выполнены с большим мастерством. Этот редкий вид изобразительного искусства смотрится с большим интересом. Но почему среди работ Саенко нет портрета Т.Г. Шевченко? Ленинградцы, супруги Марковы. 16.8.1967». Але після виставки, оглянувши експозицію першого поверху, відвідувачі зрозуміли, що портрет Тараса Шевченка роботи О. Саєнка знаходться в експозиції І-го поверху. Тому нижче дописали: «P.S. После осмотра нижнего зала мы с удовольствием берем свои слова обратно в отношении портрета Т.Г. Шевченко, выполненного художником Саенко» [5, с. 7]. Відсутність портрета Кобзаря на виставці цікавить і інших шанувальників українського народного мистецтва: «Канів. 12.09.67 Побажано, щоб Саєнко зробив-попрацював над портретом Шевченка, якого ще нема в музеї… Підпис» [5, с. 163]. Цікаво, що небайдужі відвідувачі радять удосконалити роботу організаторів виставки і обов’язково додавати до оригінальних робіт пояснення та біографію митця, готувати виставкові каталоги: «Виставка чудова! Але хотілось би придбати ще каталоги, у магазинах нема, тому велике прохання при можливості надрукувати їх. 6.09.67» [5, с. 151]. Після завершення виставки у Каневі, роботи митця ек- спонуються на виставках у багатьох музеях України. Твори українського майстра, створені у різноманітних техніках, захоплюють відвідувачів і композицією, і грою кольору, і ритмічністю орнаментів. Його надзвичайна плідна ро- бота у галузі ужиткового мистецтва, зокрема в інкруста- ції, килимарстві, меблях, мала неабиякий успіх. О. Саєнко мовою художніх образів зумів показати те, що хвилювало його як українця і як митця. Метою свого творчого життя вважав відродження і популяризацію українського націо- нального мистецтва. Його своєрідний і вагомий доробок збагатив скарбницю української культури. І наступного 1968 р. Канівський музей-заповідник став одним з іні- ціаторів подання Олександра Ферапонтовича Саєнка на звання лауреата Республіканської премії імені Т.Г. Шев- ченка. На жаль, у часи тоталітарного режиму отримати шевченківську премію за пропаганду народного мисте- цтва було неможливо, а після такої великої уваги до на- родної творчості Саєнка йому неофіційно заборонили організовувати виставки. Це несправедливе рішення обу- рило багатьох українців. Зберігся запис Валентина Шум- нікова у книзі вражень: «14 августа 1967 года. Очень ред- кая в последнее время оригинальная техника. Особенно хороши вещи, насыщенные неокрашенной, чистой фак- турой и резко-контрасные цвета. По моему мнению, кар- тина типа портрет В.И. Ленина в этой манере не смотрит- ся, – слишком получается лубочно. А вот картины «Казак», «Жница», а также «Украинское село» просто хороши, – их обязательно необходимо репродуцировать в каком-либо журнале. Со своей стороны, непременно пошлю об этом письмо в издательство «Искусство». Очень благодарен ав- тору! Вал. Шумнников, инженер-строитель, Москва». Над цим відгуком іншим почерком червоним олівцем зро- блено напис, який на диво не був знищений: «Чому С. не одержав Ш. премію?» [5, с. 1]. Уже по смерті митця, у 1994 р., на Тарасовій Горі від- булася довгоочікувана виставка творів Олександра Саєн- ка та його талановитих нащадків – доньки Ніни та онуки Лесі. Відвідувачі виставки захоплено знайомилися з мож- ливостями звичайного матеріалу під час проведеної ви- ставковим залом екскурсії, де було подано один із кращих монументальних творів, подарунок родини Саєнків – ін- крустація соломою «На панщині пшеницю жала…» (1922) за мотивами поезії Тараса Шевченка. Виставку відвідало майже 11 тисяч шанувальників українського мистецтва з усіх куточків світу. У «Книзі вражень» зроблено дуже ба- гато записів, сповнених великого захоплення роботами талановитої родини. Юрій Батеровський, голова канів- ського осередку товариства «Україна», 30 червня 1994 р. записав: «Дивоцвіт творчого мислення родини Саєнків – явище у мистецькому світі непересічне. Тому, вклоняю- чись пам’яті батька – Олександра Саєнка, глибоко поціно- вуючи золоті руки і світлий художній розум дочки Ніни, особливо воліється висловити захоплення творами онуки Лесі. Незрівнянна радість охоплює все єство при відчут- ті того, що справжнім у традиційному і народному дусі мистецтвом опікуються молоді» [12, с. 315]. У вересні 2019 р. у музеї Тараса Шевченка до 130-річ- чя дня народження українського митця організовано ви- ставку «Золоте перевесло мистецької династії Саєнків». Частина творчого доробку родини, а це майже шістдесят творів, представлена у виставковій галереї музею Т. Шев- ченка. Роботи виконані у різних мистецьких техніках з відтворенням українських народних традиційних еле- ментів: від тематичного килима, оригінального за ком- позицією і колористикою, від витонченої, але стриманої за колоритом, вибійки до вишуканих інкрустованих золо- тавою соломою творів та ніжного батіка. На цій виставці вперше був представлений творчий доробок Олександра Саєнка-графіка – унікальні акварелі, виконані митцем у 20–30-х рр. ХХ ст., присвячені творчості Тараса Шевчен- ка та його оточенню: «Борзненським шляхом», «Садиба Білозерських. Хутір Мотронівка», «Тарас Шевченко у Ва- силя Білозерського», «Внутрішній вигляд хати Ганни Бар- вінок», «Тарас Шевченко у Борзні», портрет Тараса Шев- ченка, проєкт пам’ятника Тараса Шевченка та багато ін. Кілька графічних творів та сімейну реліквію – Килим пол- тавський, кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст. (за родинними перека- Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 324 зами, на цьому килимі 16 травня 1861 р. стояла домовина Тараса Шевченка на шляху із Петербурга в Україну) – ро- дина Саєнків подарувала фондовій колекції Шевченків- ського національного заповідника. Отже, постать Тараса Шевченка, як і Тарасова Гора, об’єднали навколо себе не одне покоління родини Саєн- ків. Як рефлексивне середовище Тарасова Гора надихала та благословляла у безмежний світ творчості представ- ників мистецької еліти. Її краєвиди надихали Олексан- дра Саєнка на творення нових художніх образів, які ніби оживали у його роботах, зійшовши з рядків Шевченко- вих поезій. Неповторна національна самобутність робіт Олександра Ферапонтовича, представлених у музеї Тара- са Шевченка на Тарасовій Горі, створювала власне силове поле, рефлексивне середовище для відвідувачів, вражен- ня яких зібрані у документальних джерелах Шевченків- ського національного заповідника і є невичерпним дже- релом майбутніх досліджень. ДЖЕРЕЛА 1. Велігоцька Н. Ритми любові Ніни Саєнко. Образотворче мис- тецтво. Київ, 2004. № 4. С. 44–46. 2. Загаєцька О. Мистецька родина Саєнків. Образотворче мис- тецтво. № 2. Березень-квітень, 1993. С. 39–40. 3. Книга вражень. Виставка «Золоте перевесло мистецької ди- настії Саєнків», 2019 [документи сектору експозиційно-виставко- вої роботи Шевченківського національного заповідника]. 4. Книга обліку виставок Канівського музею-заповідника Т.Г. Шевченка. Науковий архів Шевченківського національного заповідника, ф. 4, оп. 1, спр. 1 5. Книга вражень від виставки картин Саєнка О.Ф. Канів, 1967 [документи сектору експозиційно-виставкової роботи Шевчен- ківського національного заповідника]. 6. Куниця К. Художнє оформлення будинку історичної секції при ВУАН у Києві. Василь Григорович Кричевський. Хрестоматія : в 2 т. Харків : Видавець Савчук О.О., 2016. 532 с., 472 іл. 7. Майданець-Баргилевич О.Л. Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття. Праці центру пам’яткознавства. Київ, 2011. С. 232–246. 8. Майданець-Баргилевич О., Саєнко Н. Роль Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок у формуванні світогляду Олександра Саєнка. ХІ Міжнародний конгрес україністів. Мистецтвознавство. Куль- турологія. Збірник наукових статей (До 100-річчя Національної академії наук України) / голов ред. С. Пирожков, А. Загородній, Г. Скрипник. Київ, 2019. C. 146–162. 9. Майданець-Баргилевич О. Творчість Олександра Саєнка у контексті розвитку монументально-декоративного мистецтва першої третини ХХ століття. Народна творчість та етнографія. Київ, 2006. № 1. С. 113–120. 10. Нема зерна неправди за собою. Подвижницька місія Яко- ва Данилова на Тарасовій Горі / упоряд. : В. Данилов, В. Данилов, І. Ліховий – Київ : ПП Фірма Гранма, 2016. 304 с. : іл. 11. Саєнко Н.О. Знаки долі : книга-альбом. Харків : «НТМТ», 2015. 280 с.; 435 іл. 12. Саєнко Н.О. Олександр Саєнко : до становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ сто- ліття : Книга-альбом. Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2003. 560 с. 264 іл. 13. Саєнко Н.О. Шевченкіана Олександра Саєнка : книга-аль- бом. Харків : Видавництво НТМТ, 2014. 192 с. : 256 іл. Chulkova T.M. Tarasova Hora as a reflective environment of Oleksandr Saienko’s work In the article was analyzed the work of Oleksandr Saienko a native of Sivershchyna the Ukrainian artist, the master of folk decorative art (1899– 1985), through the prism of his artistic refl ections from visiting Shevchen- ko’s places, including the burial place of Taras Shevchenko in Kaniv, and Kobzar’s work. The multifaceted artistic work of the artist, which is char- acterized by deep patriotism and national identity, was explored. It is proved that the work of the famous Ukrainian was accompanied by preservation and reproduction of folk art traditions, popularization of Ukrainian style in fi ne, decorative and applied arts and architecture by rethinking the infl uence of folk traditions to the development of that time Ukrainian art, search for new artistic techniques. The role and place of Taras Shevchenko, his work, Tarasova Hora – the place of eternal rest of the outstanding artist and poet not only in his work, but also in the life of Oleksandr Saienko were identifi ed. The infl uence of Tarasova Hora as a creative refl ective environment on the artistic originality of Oleksandr Fe- rapontovych Saienko’s works and their perception by his contemporaries and representatives of future generations is outlined. The artist’s daughter memories, the art critic Nina Saienko were col- lected. A documentary and information resources of the sector of exposi- tion and excursion work of the Shevchenko National Reserve research de- partment were drafted. Archival sources and materials of the reserve’s stock collection were studied, on the basis of which the facets of the art- ist’s cooperation with the Shevchenko National Reserve in Kaniv were es- tablished and his contribution to the artistic treasury of the Ukrainian Na- tional Shrine was determined. Keywords: Taras Shevchenko, the Oleksandr Saienko’s work, Taraso- va Hora, the art exhibitions, refl ective environment REFERENCES 1. Velihotska, N. (2004). Rytmy liubovi Niny Saienko [The Rhythms of Love of Nina Saenko]. Obrazotvorche mystetstvo. Vol. 4. р. 44–46. Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Zahaietska, O. (1993). Mystetska rodyna Saienkiv [The Saenko`s Artistic Family]. Obrazotvorche mystetstvo. Vol. 2. March-April, рр. 39– 40. [[in Ukrainian]. 3. Chulkova, T.M. (2019). Knyha vrazhen. Vystavka «Zolote per- eveslo mystetskoi dynastii Saienkiv» [The Book of Impressions. Ex- hibition «Golden Rainbow of the Saenko`s Art Dynasty»]. Dokumenty sektoru ekspozytsiino-vystavkovoi roboty Shevchenkivskoho nat- sionalnoho zapovidnyka. [in Ukrainian] (unpublished). 4. Knyha obliku vystavok Kanivskoho muzeiu-zapovidnyka T. H. Shevchenka [The Book of Integration of Exhibitions of the Kaniv Museum-Reserve of Taras Shevchenko]. Naukovyi arkhiv Shevchenkivskoho natsionalnoho zapovidnyka, f. 4, op. 1, spr. 1. 5. Saienko, О.F. (1967). Knyha vrazhen vid vystavky kartyn Saienka O.F. Kaniv [The book of impressions from the exhibition of Saienko’s O.F. paintings. Kaniv]. Dokumenty sektoru ekspozyt- siino-vystavkovoi roboty Shevchenkivskoho natsionalnoho zapo- vidnyka. [in Ukrainian] (unpublished). 6. Kunytsia, K. (2016). Khudozhnie oformlennia budynku isto- rychnoi sektsii pry VUAN u Kyievi [The Art direction of the build- ing of the Historical Section at the Ukrainian Academy of Sciences in Kyiv]. Vasyl Hryhorovych Krychevskyi. Khrestomatiia: In 2 vols. Kharkiv: Vydavets Savchuk O.O. [in Ukrainian]. 7. Maidanets-Barhylevych, O.L. (2011). Monumentalno-dekora- tyvne mystetstvo, tvorene solomoiu, druhoi polovyny XX stolittia [Monumental and decorative Art created by straw, second half of the twentieth century]. Pratsi tsentru pamiatkoznavstva, pp. 232–246. Kyiv. [in Ukrainian]. 8. Maidanets-Barhylevych, O., Saienko, N. (2019). Rol Panteleimo- na Kulisha ta Hanny Barvinok u formuvanni svitohliadu Oleksandra Saienka [The Role of Panteleimon Kulish and Anna Barvinok in for- mation the worldview of Oleksandr Saienko]. XI Mizhnarodnyi konhres ukrainistiv. Mystetstvoznavstvo. Kulturolohiia. Zbirnyk naukovykh statei (Do 100-richchia Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy), pp. 146– 162. Kyiv. [in Ukrainian]. 9. Maidanets-Barhylevych, O. (2006). Tvorchist Oleksandra Saien- ka u konteksti rozvytku monumentalno-dekoratyvnoho mystetst- va pershoi tretyny ХХ stolittia [Oleksander Saienko’s Work in the context of the development of monumental and decorative art of the fi rst third of the twentieth century]. Narodna tvorchist ta etnohrafi- ia. Vol. 1, pp. 113–120. Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Danylov, V., Danylov, V., Likhovyi, I. (Comps.) (2016). Nema zerna nepravdy za soboiu. Podvyzhnytska misiia Yakova Danylova na Taraso- vii Hori [There is no grain of untruth behind it. Yakov Danilov’s ascetic mission on Tarasova Hora]. Kyiv: PP Firma Hranma. [in Ukrainian]. 11. Saienko, N.O. (2015). Znaki doli: knyha-albom. [The signs of des- tiny: book-album]. Kharkiv: «NTMT». [in Ukrainian]. 12. Saienko, N.O. (2003). Oleksandr Saienko: do stanovlennia i rozvytku ukrainskoho monumentalno-dekoratyvnoho mystetstva XX stolittia: knyha-al- bom [Oleksandr Saienko: before the formation and development of Ukrainian monumental and decorative art of the twentieth century: book-album]. Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy». [in Ukrainian]. 13. Saienko, N.O. (2014). Shevchenkiana Oleksandra Saienka: kny- ha-albom. [Shevchenkiana by Oleksandr Saienko: book-album]. Kharkiv: Vydavnytstvo NTMT. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 11.03.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р.j

Тарасова гора як рефлексивне середовище творчості Олександра Саєнка

Institution

Ähnliche Einträge