З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)

У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, полковників Іллі Новицького, Максима Ілляшенка, Леонтія Свічки, Тимофія Жоравки та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо)....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Сiверянський літопис
Дата:	2021
Автори:	Мицик, Ю.А., Тарасенко, І.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181524
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20) / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 72-99. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859684542534647808
author	Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю.
author_facet	Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю.
citation_txt	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20) / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 72-99. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський літопис
description	У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, полковників Іллі Новицького, Максима Ілляшенка, Леонтія Свічки, Тимофія Жоравки та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо).
first_indexed	2025-11-30T22:14:18Z
format	Article
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 1 72 МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ УДК 94 (477) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко • З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 20) DOI: 10.5281/zenodo.4659687 © Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2021. CC BY 4.0 У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, полковників Іллі Новицького, Максима Ілляшенка, Леонтія Свічки, Тимофія Жоравки та ін- ших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). Ключові слова: універсал, лист, гетьман, полковник, Сіверщина, Церква, купчі. У черговому випуску ми продовжуємо уводити до наукового обігу доку- ментацію, яка стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необ- хідність публікації документів з історії Сіверщини вже йшла мова в попередніх частинах цієї статті). Відзначимо, що ці публікації склали основу перших двох томів нашого збірника «Сіверщина гетьманських часів», які вже побачили світ1, і тт. 3–4, які готуються до друку. Усього в цій частині статті наводяться тексти 38 документів, у т. ч. 22 – ХVІІ ст., 16 – ХVІІІ ст., три у вигляді реґесту (№№ 12, 20, 22) та три – в уривках. Майже всі наведені джерела зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) (далі – ІР НБУВ) і лише два (№№ 32, 37) походять із Центрального державного історичного архіву України в Києві (далі – ЦДІАК). Серед документів цієї добірки необхідно знову виділити ті, що доповнюють «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи гетьманів, полковників, взагалі старшини. У першу чергу, тут представлені документи геть- манів Івана Самойловича (1), Івана Мазепи (1), лубенських полковників Максима Ілляшенка (1), Лук’яна Свічки (1), ніжинського Івана Хрущова (1), стародубського Тимофія Олексійовича (Жоравки) (1), охочекомонних та охочепіхотних (3), лох- вицького сотника Мартина Мартоса (1). Не менш авторитетно виглядає список адресатів. Ми навіть виділили в окрему частину публікації («Документи з архіву полковника Іллі Новицького») листи, які походять з 6-томного рукописного архіву охочекомонного полковника Іллі Новицького, який нині готується нами до друку. У цьому архіві зберігаються насамперед бл. 200 універсалів та листів гетьмана Івана Мазепи, з яких бл. 150 були опубліковані нами2 (ще 50 публікувалися раніше Іваном Бутичем)3; 50 документів Івана Самойловича, 49 листів лубенського пол- 1 Сіверщина гетьманських часів / Упорядники: Мицик Ю., Тарасенко І. Київ, 2019. Т. 1; 2020. Т. 2. 2 Мицик Ю. Із невідомих листів гетьмана Івана Мазепи до полковника Іллі Новицького. Український історичний журнал. 2018. № 2. С. 148–162; Листи гетьмана Івана Мазепи з архіву полковника Іллі Новицького (ч. 2). Сіверянський літопис. 2018. № 3. С. 102–121. 3 Універсали Івана Мазепи (1687–1709). Київ–Львів, 2002. Ч. І. № 314; Київ–Львів, 2006. Ч. ІІ. Siverian chronicle. 2021. № 1 73 ковника Максима Ілляшенка та ін. До речі, у них добре висвітлено події на терито- рії Лубенського полку, хоча є дані й по інших регіонах Гетьманщини, у т. ч. Сівер- щини. Отримувачем цих листів й універсалів значився Ілля Новицький – упоряд- ник цього унікального архіву останньої третини ХVІІ ст., адже він фактично очо- лював прикордонну службу Гетьманщини за гетьманатів Самойловича й Мазепи та навіть городові полковники (формально рівні йому) нерідко ставилися до нього як до особи вищого рангу. Першим за хронологією є лист 1680 р. ігумена Свято-Микільського Рихлів- ського монастиря Луки Григоровича. Основну масу листів цього ігумена ми на- друкували на сторінках «Сіверянського літопису» та «Сіверщини...», але цей лист із числа тих, які ще не друкувалися. Тут мова йде про зустріч ігумена з Но- вицьким у Коропі, про обіцянку полковника дати ігумену 200 «драни» й подару- вати коня до виїзду «цугом» чернігівському архієпископу Лазарю Барановичу (під час зустрічі Новицького з ним у Батурині). Наступний лист (№ 2) від лубен- ського полковника Максима Ілляшенка писаний з Ромна в 1683 р., повідомляє про повернення із Гадяча від гадяцького полковника Михайла Васильовича дуже хворого гетьманича, чернігівського полковника Григорія Самойловича. У травні того ж року наказний стародубський полковник Тимофій Олексійович (Жоравка) стисло писав Новицькому, сповіщаючи про пересилку його листа до стародуб- ського полковника Семена Самойловича (№ 3). Цей документ важливий тим, що вперше називає Жоравку в такій якості у 1683 р. Великий за обсягом четвертий лист 1685 р. написаний у Ромнах лубенським полковим писарем Федором Васи- льовичем, був отриманий Новицьким у Талалаївці (суч. Ніжинського р-ну). У ньому згадувалася і Стародубщина, і роменський протопоп й інше. Усе ж найбільшу цінність являють листи І. Мазепи й згадки про них та про універсали в посланнях до І. Новицького. Сам лист гетьмана 1693 р. (№ 8) міс- тить відповідь на послання І. Новицького, у якому полковник повідомляв про ре- зультати походу проти ординців осавула Івана Рубана (Максимовича). Гетьман схвалив дії осавула, але в той же час висловив невдоволення тим, що до походу були залучені не тільки компанійці, але й козаки городових сотень, котрі зазнали через цей похід збитків. На початку березня 1688 р. (№ 5) охочекомонний пол- ковник Михайло Кузьмович повідомляв про отриманий ним лист І. Мазепи. Гетьман у свою чергу отримав попередження від кошового отамана (Григорія Сагайдачного) щодо намірів хана Селім-Ґірея І вдертися з ордами в Україну й тому наказував Кузьмовичу зв’язатися із Новицьким. Лист 1689 р. (№ 6) був по- сланий охочепіхотним полковником Яремою Андрійовичем із Новобогородиць- кої фортеці (нині – у межах м. Дніпро). Я. Андрійович зокрема дякував Новиць- кому за «лист од ясневелможного его млсти пана гетмана ... ко мні коммутова- ный». У листопаді 1690 р. вищезгаданий полковник Кузьмович сповіщає про два послання І. Мазепи (№ 7). Перше було адресоване компанійському осавулу пол- ку Новицького та отримане ним 4.11.1690 р., а друге – усім найманим полкам, у т. ч. й осавулу, але на момент отримання 6.11.1690 р. він уже вирушив у похід. Тоді Кузьмович написав листа осавулу від себе й сам вирушив у похід. У згадках про зміст універсалів та листів Мазепи, на жаль, не говориться, хоча у двох ос- танніх мова йшла про похід проти ординців. Три інші листи містять конкретніші дані. Так, 1693 р. лубенський полковник Леонтій Свічка сповіщав про отримання ним 16 (6) жовтня гетьманського листа, що містив наказ розпустити по домах військо, яке приготувалося до походу (№ 9). У листі 1697 р. переяславський обозний (на той час виконував обов’язки наказного полковника) Леонтій Потапович (Панкевич) направив І. Новицькому копію геть- манського універсалу, у якому під страхом смерті Переяславському полку наказу- валося після свята Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня за старим стилем) прибути на Оріль під командування миргородського полковника Данила Апостола (№ 11). Тут, поза сумнівом, мали на увазі Азово-Дніпровські походи. Згідно літо- пису Самовидця, частину військ гетьман лишив «на заставі, при полковнику мир- Сіверянський літопис. 2021. № 1 74 городском Даніїлу Апостолу»4. Цей універсал досі невідомий, а тому згадка про- ливає світло на його зміст. До того ж, він уперше містить згадку про те, що По- тапович (Панкевич) був наказним переяславським полковником. У тому ж році лохвицький сотник Мартин Мартос сповіщав гетьмана Івана Мазепу про отриман- ня ним гетьманського універсалу на «млини полку Лубенского» (цей універсал до- сі невідомий) і про презентацію його лохвицькій старшині (№ 10). Хоча старшина позитивно сприйняла гетьманську волю, однак Трохим Пештич, батько майбут- нього лохвицького сотника Степана (сотникував у 1694–1695, 1714–1718 рр.), став вимагати спеціального універсалу для себе (напевно, він мав свій інтерес щодо млинів, оскільки володів ними в с. Гудимах (нині – село Роменського району). Че- рез це Мартос просив І. Мазепу роз’яснити це питання. Наприкінці цієї частини наводимо лист до І. Новицького понорницького сотника Н. Савченка (№ 11), у якому він клопочеться за рідного брата Олексія. Цим документом завершуємо цю частину статті та переходимо до іншої, яка не пов’язана з І. Новицьким. У першу чергу, відзначаємо лист 1676 р. гетьмана Івана Самойловича до ца- ря Федора Олексійовича. Гетьман інформував царя про дії правобічного гетьма- на Петра Дорошенка, кошового отамана Івана Сірка, про зимові квартири компа- нійського полку Мовчана в Чернігівському й Стародубському полках. Під номе- ром 29 вміщено універсал 1733 р. ніжинського полковника Івана Хрущова. Він був адресований насамперед конотопському сотнику Йосипу Костенецькому й стосувався запису козака Ничипора Єзучевського до Конотопської сотні, оскіль- ки раніше він служив у Прилуцькому полку. Під № 20 вміщено регест жалуван- ної грамоти царів Петра І та Івана V, що була надана за заслуги конотопському сотнику Федору Кандибі «на село Куриловку и на слободу Кандибовскую» (остання – очевидно колишній населений пункт на території Оржицького району Полтавської області). Цікавим є атестат 1760 р., даний у Пруссії бахмацькому сотнику Михайлу Яновичу (№ 36). Ним засвідчувалася його участь у поході до Прусії під час Семилітньої війни. Першим же за хронологією у цій частині є документ 1638–1639 рр. (№ 12) – випис із чернігівських гродських книг, який містить акт розмежування Ніжина, Дівиці й Носівки. У ньому згадано не тільки важливих осіб регіону, але й пере- раховано ряд населених пунктів і топонімів, як от: Дівиця, Сальна, Талалаївка тощо. Далі розміщено два записи 1671 р., які стосуються Борзни. У першому (№ 13) затверджено обрання міського писаря Омеляна Середовича, другий (№ 15) містить у собі купчу. Цей вид приватно-правових документів взагалі не- погано представлений у нашій публікації. Ще дві купчі, котрі стосувалися Борз- ни (№№ 14, 16), датовані 1671 р. У першій із них згадується знищення міста «под час московщини», очевидно військових дій недавніх часів, унаслідок чого до влади прийшов гетьман Дем’ян Многогрішний, а у другій – продаж греблі на р. Борзеньці. Важливо, що в 1671 р. згадано Семена Козаченка як повноправного городового отамана, тоді як у довідниках чомусь фігурує Костянтин Забіла5. Ще три купчі датовані 1673 р. (№ 17), 1689 р. (№ 19) і 1691 р. (№ 21). У першій зга- дано конотопського писаря Ярему Вілянця. Вона дає змогу уточнити його каден- цію, яку обмежували 1680–1681 рр. У другій йде мова про Стародубщину, тому вона була укладена в присутності стародубського полковника Тимофія Олексі- йовича (Жоравки). Третя вміщена у випис із міських книг, і тут знову йдеться про Борзну. Серед документів ХVІІІ ст. важливим є лист 1720 р. (?) Опанаса Петрунченка до гетьмана Івана Скоропадського (№ 24). Він містить у своєму складі розгорнуту скаргу на сосницького сотника. Ним міг бути хтось із трьох осіб: Павло Сангур- ський, Василь Дорошенко, Опанас Запорожченко. У листі згадуються також черні- гівський полковник Павло Полуботок і комендант Іван Іванович, а з інших населе- 4 Літопис Самовидця. Київ: Наукова думка, 1971. С. 159. 5 Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Київ, 2005. Ч. 1. С. 85. Siverian chronicle. 2021. № 1 75 них пунктів – м-ко Седнів і c. Купчичі (нині Сосницького р-ну). У скарзі поруше- но ряд питань, зокрема, про «можчир мосянжовий», тобто латунний, із жовтої мі- ді, призначений для Чернігова. Але що це за «можчир», можна тільки здогадувати- ся. В іншій скарзі І. Скоропадському (№ 23), поданій Андрієм Кандибою, ідеться про незаконну конфіскацію в нього вищезгаданої Кандибівки російським полков- ником В. Салтиковим. У 1732 р. конотопський житель Семен Єзучевський скар- жився гетьману Данилу Апостолу на заподіяні йому кривди від священика с. Обмачева Батуринської сотні Федора Лапки (№ 28). Найраніша ж купча ХVІІІ ст. датована 1700 р. (№ 22), фіксує продаж млина під Конотопом. У документі 1737 р. (№ 33) міститься скарга бунчукового това- риша Василя Дорошенка на конотопського жителя Василя Кандибу, який у 1734 р. вчинив напад на підданих Дорошенка в с. Базилівці (нині – село Коно- топського р-ну). Конотопщини (Конотоп, села Семенівка й Гути) стосується й розгляд конфліктної справи 1723 р. між удовою Бабиченко та Левком Гаврен- ком, у якій йшлося про рубання гаю (№ 25). Два листа 1728 р. (№№ 26, 27), адре- совані мглинському сотнику Олексію Єсимонтовському, стосуються конфлікту за землю у селах Стародубщини між стародубським полковим писарем у 1698– 1707 рр. Опанасом Покорським і Дублянським. Цей же Покорський звертався у 1759 р. до Марії Григорівни Єсимонтовської (Скорупи) в аналогічній справі. Стародуба й Стародубщини стосується і купча 1757 р. (№ 35). Серед підписантів бачимо й хорунжого Новоміської сотні Федора Семеку (Семенка?). Досі вважа- лося, що він займав цю посаду в 1741–1755 рр., тепер же можемо продовжити його каденцію і на 1757 р. Ще одна справа («извістие... канцелярии министерского правления малоро- сийских дел»), датована 1735 р. (№ 30), теж стосувалася земельного конфлікту між ніжинським війтом Петром Стерієвим, удовою Безбородко та Семеном Ли- зогубом. Постать удови Безбородко викликає особливий інтерес. Чи не вона бу- ла матір’ю Олександра Безбородка, наказного полковника ніжинського (1768– 1773) та київського (1774–1779), а згодом – канцлера Російської імперії (1797– 1799)? Завершують цю публікацію два документи, які стосуються церковного життя. Насамперед це лист 1736 р. (№ 31) чернігівського архієпископа Іларіона Рогалев- ського до воронізького сотника Івана Холодовича про спірну справу навколо мли- на на р. Івоть, що належав Борисоглібівському монастирю у Чернігові. На жаль, бракує закінчення цього листа, але суть його вповні зрозуміла. У документі 1737 р. (№ 32) міститься «сказка» Івана Кривця, колишнього жителя Козельця. Посланий у 1732 р. до Києва лубенським протопопом із грошима для консисторії, він заїхав у Козелець на весілля дочки й підпилий виїхав до Києва. У селі «Димеровці» (ни- ні – Велика Димерка Броварського р-ну Київської обл.) його заарештуав компаній- ський сотник Соломка та забрав гроші. Через це й виникла бюрократична справа, яку Кривець й описав у своїй «сказці». Завершує статтю витяг із відомості 1782 р. про братію Свято-Преображенського Мгарського монастиря під Лубнами, серед якої бачимо й вихідців із Сіверщини (Борзни та с. Будища Понорницької сотні) (№ 37). Насамкінець зазначаємо, що підписи-автографи в документах підкреслені нами, а слова, які не вдалося прочитати – знаком (…). Квадратними дужками позначені пропуски в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або відновлені за сенсом слова. Датування, подане переважно кириличними літе- рами, переводимо арабськими цифрами. У першій частині статті майже всі листи написані до охочокомонного (компанійського) полковника Іллі Новицького й то- му ми будемо вказувати ім’я адресата. Сподіваємось, ці джерела будуть цікавими також краєзнавцям, оскільки проливають додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, соціаль- но-економічну, церковну та культурну історію краю. Сіверянський літопис. 2021. № 1 76 Документи з архіву полковника Іллі Новицького № 1 1680, жовтня 15 (5). – Свято-Микільський Рихлівський монастир. – Лист ігумена Луки Григоровича. «Мні велце ласкавий мсци пне полковнику Войска его црского прсвітлого величества Запорозкого комонный, добродію мой великий. Сими часи будучи в Коропі, зичилем собі видітися з в. мс., моим мсцивим паном, еднак же розние забави того мні заборонили, а найбарзій для того, же по- добно в. мс. мс. пн. на маетности своїй на тот час зоставал. Тепер през умислное писмо мое низкий законний при уставичных молитвах в ласку в. мсти, моего мс. пна, залецивши п[о]клон, ознаймую, же тому недель з килка як писал до мене его милость отц архидиякон архипастирский з Чернігова, просячи як то недалеке […] в. мс. мс. пна отлеглого, абы ся упомніл обетници, меновите о коня, кото- р[ого] в. мс. мсци пн. в Батурині под час битности пастирской до цуг приобецал дати. Ежели юж ест отосланый, а ежели ніт, теди на сем тижню конечне замисл до его пастирской милости поіхати мію, слушне бы оного през мене переслати, ежели на том воля в. мс. мс. пна будет. При той же оказиї покорне в. мс., моего мс. пна, прошу: поневаж Леонтий Роганский, будучи у мнстру нашом, хвалился мні, же в. мс. мс. пн. оному драни сотец (?) три даровал и заліцал он же якобы над потребу у в. мс. еще драни ест, котороі нам барзо пилно потреба. Рач з ласки своей панской яких сотен зо дві до містца стого дати. О которую то дран повторе покорне в. м., моего мс. пна, и великого добродія попросивши, а о обетницу, так пастирскую, як и убогого мнстра нашого, упомнівшися, тепер и назавше ласце в. мс., моего мс. пна и великого добродія, з вшелякою моею поволностю и уста- вичними убогими законными молитвами яко найпокорній поліцаюся и зостаю в. мсці, моему мсцівому пну и великому добродіеві цале всего добра зич[ливий] слуга и уставичний бгомолец Лука Григориевич, игумен, з братиею. З мнстра сттля Хва Николая Пустинно-Рыхловского мсця октоврия 5 1680». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14285. Оригінал). № 2 1683, березня 7 (лютого 25). – Ромни. – Уривок з листа лубенського пол- ковника Максима Ілляшенка. «[…] Братерско в. мс., м. мс. пану, щирым афектом зычу: рачыш в. мс. мсци пан через своего пана писара о приезді своем в Глинск нам ознаймуючы, писаты и о повороті з Гадячого, добродія велможного, его млсти пана Грыгорыя гетма- ныча, от нас увідомляетеся. Теды в. мс. мсци пану ознаймую, же сторож мой з Гадячого о полночы приехал и лист добродія ясневелможного, его млсти пана гетмана от пана полковника гадяцкого, зас (…) привез, який ораз (?) добродія у два кун послалисмо. Вправді ж до нас писма жадного не маш, еднак сторож го- ворыт, же выділ очне пана Грыгорыя, барзо хорого, и докторов, мовит, звезли до его млсти. О яком выезді его панском, дай Бже, жебы здоров був, ціле відомосты не маемо и завше частими писмамы докучаю пану полковникови гадяцкому, просячы о певную відомост, абы о его млсти, як з Гадячого мает выехаты, ознай- мил нам. И скоро матимемо відомост, тоеи ж годыны и в. мс., мсци пану брату, не замешкаю ознаймиты[…]. З Ромна феврал[я] 25 1683 року». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14237. Оригінал). № 3 1683, травня 26 (16). – Стародуб. – Лист наказного стародубського пол- ковника Тимофія Олексійовича (Жоравки). «Мсці пне полковнику комонъний, мні велце мсцівий пне и приятелю. Здоровя доброго и всяких от всіх добр давши помислностей в.м., м. мс. пну упрейме міти зичу. Писмо добродія велможного его мл. пна полковника ншего Siverian chronicle. 2021. № 1 77 стародубовского писаное до в. мс., м. мс. пана, через умисного козака моего по- силаю по указу его панскому, не бавячи. Тое до ознайменя подавши, ласци в. м., м. м. пна, пилно мя полецаю в. м., м. м. пну, всего добра зичливий пртель и рад служити Тимофій Алек- сіевич, от его мс. пана Симеона Івановича, гетманича, полковника Войска их црского прес[вітлого] вел[ячества] Запор[озкого] стародубовский, добродія мо- его, наказний. З Стародуба 16 мая 1683». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14456. Автограф (?). № 4 1685, серпня 11 (1). – Ромни. – Лист лубенського писаря Федора Васи- льовича. «Добродію мсці пане полковнику комонный. Сей козак полку в. мстиного з листом их в. мс. мсци пана до его млсти пана полковника нашого тут, в Ромен, вчера приехавшы, не застал в дому пана пол- ковника и отехал з пані полковниковою еще в середу 29 июл. до его мл. пана полковника гадяцкого намистного, где посполу и его мл. отец протопопа ромен- ский зостает, бо умисне его мл. пан полковник гадяцкий старого нашого у мает- ност ку собі жадал, щоб где о чом в потребах своїх розговорыти. Бо оттол по указу добродійскому без мало в край стародубовский пан полковник гадяцкий чы не отідет. Оттол мы своего пана полковника сего дня повороту сподіваючы- ся, велілисмо сему козакови час збавити, а же кгды сей козак почал тескнуты, убоячися вашей уразы, що забавился и мы от него лист в. мстиного принявшы, а начытавшы в нем о такой мові безрозсудной сотника лубенского, що губою сво- ею якуюс річ на гонор рейментарский плюскал и мы его почытаючы за неблаго- дарного ласки панское, тот лист в. мстин принявшы, мы обіцуемо его мл. пану полковникови за приїздом отдаты. Подлуг якого так розумію, же п. сотникови будет безчестно, бо не тилко самому пану полковникови годится за тое его ганы- ты, але нам и меншым належыт за такую его губу неугамованную ганиты. А якие он слова на так высоце гонор говорыл, рач в. мс. мсци пан список до его мл. пана полковника нашого вскорі переслаты, жебы віддал пан полковник ему его слова на очы выкинуты. Бо он від[ат] певне будет невинностю вимовлятыся. По- корне в. мс. о присланне того списку именем пана полковника велце прошу. Кгды ж его мл. пан полковник скоро прибудет з сеи дороги, которого сподівае- мося дня сего на ноч, албо завтра рано, то завтра по обіді на ноч з его млстю ви- беремося до манастира лубенского и во всем в. мс. мсци пана его мл. увідомит, а на сес час нызкий мой в. мс. уклон отдавшы, зостаю в. мс. добродіеви моему уныжоний слуга Федор Василевич, полковий лубенский писар. З Ромна 1 август. 1685 року». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14197. Автограф. Запис на звороті: «Од пана писара полкового лубенского з Ромна под Талалаювку 1 августа подано 1685»). № 5 1688, не пізніше березня 15 (5) (перша неділя Великого Посту). – Лист охочекомонного полковника Михайла Кузьмовича. «Мці пне полковнику комонный, велце мні мсці пне и добродію . Постом святым великим Чотиридесятодневным в. мсти, м. м. пна, усердно и миле поздоровляю, також вселюбезно и зычу сей же Пост свтый спостити и в добром здоровю радостно пресвітлого Воскрния Хрстова дождати. Пишет до ме- не ясневелможный добродій нш, его млст пан гетман, иж мает відомост з Низу от кошового пана атамана, же на сых днях мает хан своим злым намірением з скуплеными уже ордами своїми под наши хрстиянские городы вымірити дорогу. О якой відомости так розумію ясневелможный добродій, же и в. мсти, м. м. пну, дал знати, кгды мні з в. мс., м. м. пном, кажет зноситися. Зачым я моих резиден- тов до в. мсти, м. м. пна, посылаю, котрые з дней килка могут при в. мсти, м. м. Сіверянський літопис. 2021. № 1 78 пану, забавитися для відомости от побережных городов. Если бы міл где неприя- тел бисурман вторгнути, велце прошу в. мсти, м. м. пна, моїми давати знати мні. Пры том зостаю назавше в. мсти, м. м. пну, всего добра зычливым и готовым до услуг Михайло Кузмович, полковник Войска их ц[a]рского пресв[ітлого] в[е]л[и]ч[ества] Зап[орозкого] комонный. В Богу[родицкой?] в вечер 1 нед[ели] Посту 1688 року». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14440. Оригінал. Запис на звороті: «В Лукомле мар- та 5 1688 з верва (?) Прилуцкого полку от пана Михайла Кузмова пол[ков- ника] комонного»). № 6 1689, вересня 17 (7). – Новобогородицька фортеця. – Лист охочепіхотно- го полковника Яреми Андрійовича. «Мсці пане полковнику комоний, мні велце зичливый брате и приятелю. За любов и зичливост братерскую, которую показалисте противку мене, иж есте без задержаня лист од ясневелможного его млсти пана гетмана добродія на- шого, ко мні коммутованый, подали, велце в. мсти дякую и отслужит братерско субмітуюся. А счо пишете в. мсть сторони відомостей, жебым вас чим увідомил, леч теперешнего часу жадних новын в себе ніотколь не маю, тилко копію з листу добродійского, слово в слово описанню, на жаданя в. мст мст пана посилаю. А відомост ежели якая притрафится днем и ночу готов зостаю подати. При том ласце братерской и приязни зичливой полецаюся при зиливости доброго от Гсда Бга здоровя в. мсти мсти пану и брату. З табору с-под города Новобогородицкого 1689 мсця септевря 7 дня. В. мсти мсти пану брату и приятел[еви] зичливому всего добра зичливый их црского пресвітлого величества Войска Запорозкого полковник піхотний Ярема Андріевич и до услуг поволний». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14441. Оригінал). № 7 1690, листопада 16 (6). – Під Городищем. – Лист охочекомонного пол- ковника Михайла Кузьмовича. «Моці пне полковнику охотнокомонный, велце мні мсци пне и добродію. Ведлуг першого писма от ясневелможного его млсти пна гетмана добродія ншего, котрое прышло до рук пна Ивана Максимовича, асаула полку в. мстино- го, во второк прошлый, то ест числа 4 ноеврия, зараз пры борошні на недел тры або й далей з кожного полку товариства по пятдесят з тим же п. Иваном Макси- мовичом того ж 4 чысла выправилисмо, а 5 чысла ноевр[ия] переправили Дніпр. Другое зас ясневелможного добродія писмо до в. м. писаное и прыналежное ку всім полкам так комонным, яко и піхотным, прышло до нас з середы на четвер преде днем 6 чысла ноевр[ия] и уже не застало пна асаула. Теды я зрозумівши волю ясневелможного добродія ншего, написалем от мене и втропце за оным же п. асаулом товариством моим послалем. А що и до рушеня в том же поважном добродійском писмі было спецификованого и тое з вышмененъным ознаймив- шы, зостаю всего добра зычливый их црского пресв[ітлого] вел[ичества] Войска Запор[озкого] полков[ник] комонный Михайло Кузмович. З под Городыща з ноевр[ия] 1690 року». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14440. Оригінал). № 8 1693, квітня 25 (15). – Батурин. – Лист гетьмана Івана Мазепи. «Мой ласкавый приятелю, пне полковнику комонный […] З писма в. мсти, до нас присланого, відомо нам учинилося о повороті асаула вашого полкового Ивана Рубана, которий ходил за промыслом военным в поле, а же ему в той дорозі нігде не тра[пи]лося поминутися през так долгый час не- приятелями, теды умысл[и]л побавитися около Лебедина, який час, азали бы там Siverian chronicle. 2021. № 1 79 чи не достал якого бе[сурманина] язика, чим бы нам, гетманови, и всему Войску Запорозскому могл [прислуж]итися. Т[еды] мы его, пна асаула, похваляем охоту, о[днак же] дивуемся […] и жалуем, же городовое товариство при нем, асаулу ва- шом полковом, будет котрое з едного тылко плуга и домового господарства міют хліб. Так много часу в той дорозі утратили, нічого по намірениею не вскуравши, а и тут господарства свої чрез тот час утеряли, то ест не приспособили нічого в оном. Тое в. мсти наменивши зы[чим] ему доброго здоровя. З Батурина априля 15 д. 1693 року. Иван Мазепа, гетман Войска их царского вел. Запороз[кого]». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14206. Оригінал пошкоджений). № 9 1693, жовтня 16 (6). – Лубни. – Лист лубенського полковника Леонтія Свічки. «Мосці пне полковнику охочокомонный охотний, велце мой мосці пне и брате. Подан мні от добродія ясневелможного его млсти пна гетмана поважний лист у вечор числа 5, жебисмо сотен всіх полку моего товариство, якие были до отпору неприятелей бесурманов з домов двигнутися, роспустил в доми. Теди розказавши оному товариству по их домовках розийтися и сам з подручними своїми дня сего, на даті менованного, мію рушити з Лубен ку Пирятину. Жадаю прето и в. мсти м. пна: хтійте товариство сотні Чигиринъдубровское, якие при боку в. мсти мосцівого пна на службі военной зостают, роспустити по их домов- ках, защажуючи на иншую вперед грядущую военную потребу. О що велце в. мсти, м. м. пна братерско просячи, его ж неизмінной полецаю мя ласце, зостаючи назавше в. мсти, м. мс.пну, всего добра цале зичливый прте- лем и братом до услуг поволний их црского прес[віт]лого влчства Войска Запо- розского полковник лубенский Леонътий Свічка. Дат з Лубен октобра 6 року 1693». (НБУВ. IP. Ф. ІІ. № 14252. Автограф (?). № 10 1697, червня 25 (15). – Лохвиця. – Лист лохвицького сотника Мартина Мартоса до гетьмана Івана Мазепи. «Ясневелможный пане гетмане, велце мой милстивий пане и великий доб- родію. Прибувши я з поважъним инътерцизним на млини полку Лубенского от велможности вашей мні данным універсалом, презентовалем пану атаману и всей старшині лохвицкой, что панове старшина лохвицъкая и похвалила. Еднак кдим Троцъкови Пестичови вельможъний пне показал, тот яко живо віри не пой- муючи, мовил: «А чему ж до мене особливого пнъского писма не маш?» Зачим велможъный милостивий пне, любо не хотілос велможности вашей потурбовати, еднак тое мя зневоволило, же закупленъню моем не поймует віри. Другое. Кгдим запиталем его чи міет от велможъности вашей на млин свой оборонний універ- сал и жеби кди прийдет час тому, мірочъку доход войсковий зо млина его брати, упомюнулъся он своего анімушу, отказал мні, же хоч и універсалу не маш, а з млина моего доходов не будеш брати. До того велможности вашей ознаймую, иж еще у Гудимах млин на его идет; не відаю чи за відомом вашей рейментар- ск[ой] милости чили ніт. И через таковие его поступки по указу велможъности вашей ревизию по въсіх млинах полку Лубенского чинивши, что на него о[...] все списавши, вслід до велможъности вашей посил[алем?], а на сей час млстиво- му баченю отдавши, естем велможъности вашой пна моего велце милостивого найнижъший слуга и подножок Мартин Мартос. З Лохвиці июня 15 року 1697». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14460. Автограф (?). Сіверянський літопис. 2021. № 1 80 № 11 1697, серпня 7 (липня 28). – Жердев (?). – Уривок з листу наказного полковника і обозного переяславського полку Леонтія Потаповича (Панке- вича). [...] копия ясневел[можного] и его мил[ости] пана гетмана з універсалу его панского виписанная горлом страшит, абисмо с полком по Успениї ораз станови- лис до боку его мил[ости] п. полковника миргородского на Оріл [...]. Леонтий Потапович, обозний и наказний пол[ковник] переясловский. З Жердева (?) 28 июл[я]1697 року». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14459. Автограф (?). № 11а 1694, грудня 21 (11). – Понорниця. – Лист понорницького сотника Не- чипора Савченка. «Мсци пне полковнику комонный, велце мні мосци пне и ласкавий добро- дію. При поволности услуг моих поклон мой звиклый в ласку в. мос. мос. пну залецившы, доброго здоровя от Гсда Бга веспул з еї милостю пнею и со чади зи- чу в долготу дний заживаты при щасливом повоженю. При сем покорную мою прозбу до млствой ласкавости в. мс. мс. пна вношу за рожоным братом Алексіем Гаврилченъком, Олешка небожчика того Гаврилченъка дядком их рожоным Олихвіром Обуховским, жителях понорницких, которие, зачувши о небожчику Олешку, же юж преставился з маловременъного сего жития на вічную памят, з Бжия росказаня, оплакавши его, небожчика и помянувши як црков православная в себі содержит з повинности своеї пртелской, пришедши до мене з жалем нема- лим, ба и со слезами, просячи абым им дал писмо для увірения до в. мс. мос пна, же оны в покревности таковой знайдуются. Що я, добре відаючи, же так ест, а не иначей в тот способ за ними и причиняс, рач в. мс. мосци пн. оных як блызких в крві не отпустити тще з позосталих вещей небожчикових з побожности своей, на чом будет милосердие вше пнъское, що за дшу его що нім (?) сиротам бідним на памят кревного и рожоного их. А оны повинни за его дшу Гсда Бга благати и ді- ти их, поки живота их на сем віку будет. А за в. мс. мос. пна и доброд. Отримав- ши милостивую ласку, должествуют Гсда Бга в Тройци Стой единаго маестат благати за доброе вше здорове и многолітное при щасливости пановане. О що и повторе в.мс. мости пна и добродія моего низко поклонившис, покорне прошу: не остав прозби моея для тых сирот. Гсд Бг будет в.мс. нагородою стократне за таковое помирковане и поділ побожний им, сиротам, бо тилко в них було отца и добродія. А я за дознанную в прошении моем ласку ласку (написано двічі – Ю. М., І. Т.) готовим зостаю навсегда отслуговати и естем в. мсци, моему мсци- вому пну и ласкавому добродіеви, цал всего добра зичливий и поволний слуга Никифор Савченко, сотник понорницкий. З Понорници декаврия 11 д. 1694». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14487. Оригінал). Документи інших фондів НБУВ № 12 1639, березня 28 (18). – Чернігів. – Випис з чернігівських гродських книг, який містить акт розмежування Ніжина, Дівиці й Носівки (регест). «Выпис с книг кгродских воеводства Черниговского. Року тисяча шестсот тридцат девятого месяця марца осмнадцатого дня. На уряде кгродском в замку его корол[евской] милости черниговском пере- до мною, Миколаюм Дубницким, на тот час наместником воеводства Чернигов- ского, ставши очевисто у книг кгродских черниговских урожоний пан Крыштоф Кгаевский именем ясневелможного мл. пана Миколая с Потока Потоцкого, вое- води брацлавского, гетъмана полного коронного, енерала подолского, каменец- Siverian chronicle. 2021. № 1 81 кого, лятичевского, нежинского etc старосты, подал пер облятам акъты чотыри коммисарские с ограничения нежинского, печатми и подписами рук ясневел- можных, велможных и урожоных их мл. панов комисаров сеймом прошлым на успокоене дифъференций граничъных стверженные, которые то акты або декре- та коммисарские оригиналы уже и до книг подкоморских суть пред велможного его мл. пана Адама з Брусилова Киселя, подкоморого черниговского, старосты носовского, яко сусцепъта руки его мл. на тих оригиналах сведчит вписанные и так ся в собі мают: (далі йде текст латинською і польською мовами, котрий подаємо у вигляді регесту – Ю. М., І. Т.) Ми, послані королем і Річчю Посполитою для розграничення власності зам- ків і обивателів Чернігівського воєводства, визнання «прав і привілеїв кожному зокрема». Розмежування починається з Ніжина, «на місце згадане, Сальну (Sal- ną), Дуброву (Dąbrowu), де землі ніжинські, носівські і биківські зійшлися, і тут ніжинські беруть свій початок». Ми приїхали сюди на призначений час, щоб роз- глянути позов Потоцького до Адама Киселя. Представники позивача предявили документ, текст якого наводиться: Мартин Калиновський, чернігівський воєвода, Олександр Пясочинський, київский, Улановський, Миколай Косаковський, чернігівські каштеляни і старос- ти, Щенсни Вишел, подкоморій новгородський, Анджей Косаковський, чернігів- ський, Миколай Кисіль – новгородські хорунжі, Станіслав Пясочинський, суддя, Якуб Война Оранський, підсудок, Миколай Солтан, писар судовий земський, чернігівські урядники комісари вельможному пану Адаму Киселю, чернігівсько- му підкоморію і носівському старості. Повідомляємо, що до нас, комісарів до розграниченя, визначених ухвалою минулого сейму, також до присудження рес- титуції, доходять відомості про певні розходження між Дівицею й Носівкою, во- лодінням Потоцького, та містом Ніжином. Прагнучи це заспокоїти згідно старо- го опису кордонів міста Ніжина, ми призначили розгляд справи на 9 грудня 1638 р. Вимога предявити Потоцькому документи й свідків. 30 грудня 1638 р. Ми провели кордони і насипали копці від Сальни й Дуброви до Плоскої Могили. Ніжин представляли Дмитро Кузчич, бурмистр, і два райці Ян Бучин- ський і Олекса Кудря. Був також возний Ян Сеницький з Ніжина. Від Плоської Могили витікають дві річки: одна тече до Удаю в правий бік, друга – вліво до до містечка Дівиці і впадає аж у річку Остер. Ці дві річки називаються Дівицею. Ці річки згідно попереднього комісарського розмежування розділяють Носівку й Ніжин. Тут ми насипали копці. Лосинівка належить до Носівки, а в правий бік землі, які тягнуться до Талалаївки і Ніжина аж до ніжинського мосту, а з містеч- ка Дівиці найближче до р. Кропивни. Зліва – дівицькі землі, справа – кропивен- ські й ніжинські. Над р. Остром, а потім над Плоським болотом аж в половину цього болота до останнього копця з Ніжина, поставили 9 копців. «Которые то вси чотыри акъты и декрети коммисарские ограниченя усих чотырох стен (?) месте Нежина, так яко афференс потребовал, уно волюмине до акът нинешних кгродских черниговских суть вписаные. С которих и тот выпис одного акту стороне потребуючой и аффекътуючой под печатю кгродскою чер- ниговъскою ест выдан. Писан в замку черниговском. Корикговал Турчынович». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 18432. Копія кінця ХІХ ст.). № 13 1671, березня 11 (1). – Борзна. – Запис в міських книгах про обрання пи- саря. «Року 1671 місяця марта 1 дня. Тарас Забіла, сотник. Сіверянський літопис. 2021. № 1 82 Мы, уряд наш борзенский, Тарас Забіла, сотник Войска его црского прес. велич. Запорозкого борзенский, Семен Козаченко, атаман городовий, Плющ Гав- рило, войт, Дмитро Дмитро (написано двічі – Ю. М., І. Т.), бурмистр борзенский, так же мещане Данило Крамар, Андрій Прасол, Григорий Проскурня старий и многие посполитие люде зацние, обиватели борзенские, чинимо відомо и акти- кум до книг міских, ижесмо новообрали писара всему місту Емелияна Середови- ча и поступили из диму посполитого члвіка по шагови, а которий називается Войску Запорозкому товаришем, теди по полтораку, а из усей сотні на що для ві- ри певной велілисмо в книгах записат. Що ест и записано року и дня виш опи- саннного». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50902. Тогочасна копія). № 14 1671, квітня 16 (6) (?). – Борзна. – Купча. «Року тисяща шесот сімдесят первого місяця апріля дня 16 (6) (?). На враді нашом борзенском, передо мною Тарасом Забілою, сотником бор- зенским, пред Семеном Козаченком, атаманом городовим, пред Гаврилом Плю- щем, войтом тамошним, Дмитром Федоровичем, Андреем Савелиевичем, бур- мистрами борзенскими, и при битности людей зацних пред Игнатом Савелиеви- чем, бурмистрами борзенскими, Иваном Савелиевичем, (…)* Пивоваром, Гриц- ком Кулиничем (?), становши очевисте Ефимия Кондратиха зезнала тие словы: ижем доправила свое діти притомние сина из дочкою а на йменне Демяна и Ма- риню в своем кгрунті в той способ, же зять на ймя Трохим по збуреню города под час московщини постановил на моем грунті будинок своим коштом, докла- даючи и тепер юж нехай вічними часи я при Трофиму, зяті, кгрунт оний, на мене приналежитий, пускаю тож в посесію зятеві, а синови Демяну своему наказую, абы половину плецу того Трохим заплатил, и що видячи Трохим, а слухаючи матчиних слов, и сплатил талярей тринадцят готових грошей. Знову оний Тро- хим за свою працу міючую комору, в ринку стоячую окном против колоди и пу- даше (?) напрод з Мойсіевим стояче Демяну в посессию подал. Волно так ему, яко то своим дискеровати. На що для віри ліпшой просили уряду обі сторони, абы было прийнято тая реч до книг міских, же иж на часи вічние о том розніх (?) не повинен нихто з межи них болш турбаціи вщинати и так за потребованем тих сторон велілисмо в книгах записати. Што ест и записано року и дня вишей пи- саного». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50902. Тогочасна копія). № 15 1671, травня 12 (2). – Борзна. – Запис в міських книгах, який містить купчу. «Продажа плецу (..). Року тисяча шесот сімъдесят первого місяця мая дня 2(?). На врад наш борзенский пред Тараса Забілу, сотника борзенского, и пред Семена Козаченка, атамана городового, Гаврила Плюща, войта тамошного, Дмитра Федоровича и Андрея Прасола, бурмистров борзенских, становши Роман Баришполец, обивател курінский, обявил тие слова, иж я продал плец свой пану Демяну Кондратовичу, жителю борзенскому, стоячий подле Андрея Проскурні, а напротивко Семена Козаченка в Пробитой улиці, за коп тринадцет готових гро- шей без ползолотого. И так гроши отобравши, мовит тие слова: я отдаляю себе и жону и діти вічними часи от того плецу и пускаю ему в посесию. Волно ему яко то своим власним дискеровати, продати и на який хотячи пожиток собі оберну- ти. Що таковую мову мівши, прохали нас, уряду, обі сторони яко Роман, так и Демян, абы било записано в книгах міских для віри ліпшой. И так за потребова- нем есть и записано». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50902. Тогочасна копія). Siverian chronicle. 2021. № 1 83 № 16 1671, серпня (?) 14 (4). – Борзна. – Купча. «Року 1671 місяця августа (?) 4 дня Продажа млина Лескова остатнего Кустовского Ивану Водовозу. На враді нашом борзенском пред Тарасом Забілою, сотником борзенским, пред Семеном Козаченком, атаманом городовим, Андреем Семеновичем, войтом тамошним, становши очевисто Леско Семенович, мелник бывший греблі Кустов- ской, ясне и явне доброволне, без жадного усилованя признал в тие слова, мовя- чи: иж я, панове, ач маючи прирожоним правом отчистим греблю, лежачую вер- ху реки Борзенки, на Кустовцях в держаню своїм вечистом не пінную и в жад- ной сумі небожчиком отцем моим и мною не заведенную, а не могучому видоле- ти (?) за примусом недостатков моїх, абы міли на двох лотоках два млини з дво- ма каменями виставити. Теды учасником собі приймуючи славетного пана Ива- на Водовоза, продалем ему половицу греблі моей в року 1660 девятом в місяці февралі, шестом дні за зол. сто сполна личбы и монети литовской. И тепер юж виш писаного року июня, не хотячи в Борзні мешканя міти, продалем и другую половицу зо млином моей роботи, працею и коштом збудований, з едним каме- нем уступами просяними и из валушними, так теж и из гаем, стоячим по той бок греблі от поля с приїзду от Стрілников, продалем за полпятараста зол личбы и монети литовской пану Ивану Водовозу, сам себе отдаляючи вічними часи и изрекаючися с приятелями своїми, близкими и далекими. Волно, мовит, оную греблю в держані тримаючи зо млинами, яко то за свою працу купленою, диспо- нувати яко хотячи на ліпший свой пожиток оборочати так от ему самому, яко и потомкам его по нем. Уряд, вислухавши признаня як от Леска Семеновича, мел- ника бывшого, без усилованя и без жадного примушеня по своей воли доброй, а видячи и могоричников, при которих торг и постановленье было: Василия Шов- ґеню, Василия Якововича, Филипа Нагорного и многих людей зацних, варует под утраченьем совитости тоеи сумы данное за оную греблю зо млинами и под заплаченьем совитости накладов тисячу коп стороні и належному урядови. Если бы з Лесковой руки хто колвек мілся озвати и о держанье спокойное, за свое гро- ши купное, Ивана Водовоза турбовати. Волно юж Водовозови спокойне оного з греблею шафовати ему самому и потомком его на вічистие часи. А при таковом обварованью за потребованьем сторони так, як ся стало, до книг міских веліл за- писати, што есть и записано року и дня вишей писаного». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50903. Тогочасна копія). № 17 1673, лютого 12 (2). – Конотоп. – Купча. «Копия з купчой на хутор Скибенский. Року Бжого тисяча шестсот сімъдесят третяго мця февраля второгонадцят дня. Передо мною, Феодором Сулимою, на тот час державцею городовим коно- топским, и пред нами врядом конотопским, и меновите Иваном Жданенком, сот- ником конотопским, и Гаврилом Клименком, атаманом городовим, и Романом Коломийченком, войтом конотопским, Иваном Федоренком и Мойсіем, бур- мистром, и при том будучи славетно урожоний пн. Яков Лизогуб и п. Тимофій Радич и п. Юрий Харевич и Василий Парпура и Григорий Кривецкий и при Се- мену Зимовцю, атаманом курінним, и при п. Стефану Сулімі и при Семену Му- ченику и при Супруну Романенку и при Мелешку и при Ивасенку, обивателей конотопских, и Панком Петренком, атаманом шепеловским, и при инних людей на тот час било немало зацних и віри годних, ставши пред нас, звиш именован- них особ, очевисто, явно, ясне и доброволне Гарасим Скиба з жоною своею на имя Любка, обивател семяновский, мовил так: Мсці пнове уряд и всі особи зацние. Нехай будет явно Бгу и вам свідомо, иж продалем славетне урожоному п. Феодору Кандибі став з млином, в яком млині кол дві, коречники по дванадцет пядей, а третая заставка ялова и лісок низ Сіверянський літопис. 2021. № 1 84 гребли аж за ярок до поля Примакового от міста, а от Вязовки з другого боку греблі гайок и що ест до поля пахатного и сіножати около гайка мое власное, ні- кому непенное и незаведенное ні в чом и тое продалем у вічност п. Феодору Кандибі, жоні и потомству его, вічне у поссесию подаю за готовую и певную су- му золотих осмъсот сполне монети доброй. Теди я их възявши суму до рук своїх, отдаляю сам себе, жону и дітей своїх всіх, так теж и жадних приятелей и крев- них моїх вічними часи, иж не повинен иміет ні в чом за оний став и що звиш на- менилем вічними часи турбовати як самого п. Феодора Кандибу, так и потомства его. Волно п. Феодору як своїм власним завідоват и пожитковат на свою користь оборочати як хотя, не міючи ни от кого жадной перешкоди и турбації. На що я, звиш речений Гарасим Скиба, для ліпшой имовірности и певности пред урядом и особами звиш писанними подаю п. Феодору Кандибі оное писмо мое врадовое з притисненем звиклой печати врядовой и подписом руки писарской. Діялося в Конотопі року и дня звиш писаного. Звиш писанние особи. Яремій Вилянець, писар конотопский, рукою». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57826. Тогочасна копія. Внизу документа намальо- вано три кола, всередині яких написано «печат»). № 18 1676, серпня 6 (липня 27). – Лист гетьмана Івана Самойловича до царя Федора Олексійовича. «Божиею милостию (далі йде царський титул – Ю.М., І. Т.) Иван Самойло- вич, гетьман з Войска вашего царского пресвітлого величества Запорозским, пав до лыца земного пред пресвітлым вашого царского величества маестатом у сто- пи ног, смиренно чолом бью. Иле колвек тими днями мілем у себе відомостий от (!) неприятелских бусурманских оборотах и Дорошенковых упорных завзятос- тях, и пойманых розных языков, все тые до вашого царского пресвітлого вели- чества з моей звыклой повинности з языками через умыслных посланых моих послалем. Зачим и тепер якие мене о том зайшли новины он полковника лубен- ского, таже и од полтавского и з Коша од Ивана Сірка, атамана кошового, и од всего Войска Запорожского Нызового, теды и тые до вашого царского пресвіт- лого величества при листах их помененых особо через почту посылаю для уві- домления, з которих п[о]розумівшися, же Дорошенко з бысурманы знову взрав- ши (описка, має бути «взявши» – Ю. М., І. Т.) ликгу, а без мало чи и не з запо- рожцями, настренчил свой злый замысл на сей бок Днепра неприятелским спо- собом уторгнути; прето з чулости моей маючи сам завше пилное око, и будучи готовым зо всіми полками на одпор оному росказалем полковником подніпрян- ским з выборным их товариством комонно стати поблизу Днепра, каждому у своем полку на певных містцах, так и комонному Мовчановому полку, который през всю весну накровался (описка, має бути «найдовался» – Ю. М., І. Т.) на ста- новиску у полку Черніговском и Стародубовском, и инъшим всім охочим людем туда ж к ным для помочи велілем надближити, жебы ставши неподалеку, себе остерегали, а звлаща под теперешние робочые часы сего малороссыйского краю, и провідуючи о далшых замыслах неприятелских, мні ознаймовали, од которих якую вперед буду міти відомость, днем и ночью не омешкаю вашому царскому пресвітлому величеству ознаймовати. А тепер тое наменивши вашому царскому пресвітлому величеству, тут же жал мой незносный прекладаю на Петра Рослав- ца, бывшого полковника стародубовского, который власне подобно намовивши- ся з неприятелскими сторонами, без данья од мене жадние и наименшие ему причины, хотіл замешкане яковое тут учинити, бо ставшися цале мні и всему Войску Запорожскому городовому противником, и людей зацных полку свого до того приводил, жебы рейменътови моему не повиновалися. Людцкая однак спра- вила то ростропность, и ку своему добру посполитому зычливость, же его пре- вротное рады, не слухаючи, до мене одозвалися з своим неодмінным послушен- ством через значных своих присланых особ, и давши о его нестатку відати, про- Siverian chronicle. 2021. № 1 85 сили мя усылно о позволене на обранене инъшого собі полковника. Зачым и я, хотячи жебы оны непорушно при первшом могли зостават и порядку, позволил им ведлуг давного звычаю войскового з межи себе обрати кого злюблят полков- ником. Он затым вдячи, же в нарічьи своїм к замыслу омилився да вся з тым на потом чути, же міл удатися, забравши всі знаки войсковые, до вашого царского пресвітлого величества к Москві. Который кгды там прибувши, міл бы що не- слушного перед наяснійшым вашим государским маестатом клеветати, прошу покорно вашого царского пресвітлого величества, жебы ему не вірено, овшем жебы его яко розорителя покою святого добре там придержено до розправи, для которие вскоре до вашого царского пресвітлого величества особу якую од себе значную з щирским (?!) чолобытьем моим выправлено. А на сей час притом по- лецаю на вашой царского пресвітлого величества милостивой ласце. З Батурина июля 27-го 1676. Вашого царского пресвітлого величества вірный подданый во віки неод- ступный и слуга найныжайшый Иван Самуйлович, гетман Войска вашего цар- ского пресвітлого величества Запоровского». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 18373. Машинописна копія. З машинописного заго- ловку: «Малороссийские подлинные акты 1676 г., июля 27, № 349/334». За- пис біля печатки: «184-го августа в 4-й день через почту с калузким стрел- цом с Андрюшком Барышниковым»). № 18а 1680, травня 26 (16). – Свято-Микільський Рихлівський монастир. – Лист ігумена Луки Григоровича до полковника Іллі Новицького. «Мні велце ласкавий мсци пне полковнику Войска его [црского] прсвітлого величества Запорозкого комонный, доброд[ію мой великий]. Писалем по килка разий писмо мое до в. мс., моего мс. пана, просячи на пра[здник] стого Николая, на которое жадного скутечного респонсу не одержа- лем, т[о] так розумію наша негодност, а в. мс. мс. пна забавы военние то спра- [вити] могли. Зачим тое блгоугодное Гспдви и Его угодникови діло часу свое- [го...] поволнійшого поветовати рач доброд[ій] мой покорне прошу. Под час бытности нашой в Батурині розних особ мовы до ушу в. мс. пана носилися, межи которими и я промовилем. На оние в. мс. мс. пан з ласки своей его милости пану и пастыру цугового білого коня дати приобецал. Зачим тепер по указу его пас- тирской милости и в пилной моей потребі в Чернігов о середі, дacт ли Бг, виеж- жаю, тую вашу обетницу през мене его пастырской милости виполнити чи не можная бы. При котрой […] ведлуг проможности моей от в. мс. мс. пана покло- нитися могу. А на сей час з оним же моим поклоном в неотмінную любов и лас- ку в. мс. мс. пна полецаюся покорне и назавше зостаю в. мс. моему мс. пну и [ве- ликому] доброд[іеві], всего доб[ра зичливий слуга] и уставичний б[гомолец] Лу- ка Григориевич, [игумен, з братиею]. З мнстра сттля Хва Николая Рыхловского мсця мая 16 1680». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14552. Оригінал ушкоджений). № 19 1689, лютого 26 (16). – Стародуб. – Купча. «Року тисяча шестсот осмъдесят девятого мсця февраля шестогонадцят дня. Передо мною, Тимофіем Алексіевичом, полковником Войска их црского прес[вітлаго] влчства Запорозского стародубовским, ставъши очевисто Дороха Гучонок, житель Буди Рохмановъское, ясне и доброволне признал, иж кгрунт свой пахатний власний, никому ни в чом незаведенний и непенний, з синожатми и з сноповщиною, з двором, з будинъком, з гумном, з огородом, в той же Буді найдуючийся, за певную суму грошей, то ест за шистнадцять коп литовских доб- рой монети, пну Василю Михайловичу, товаришови войсковому, жителеви села Борознина, на вічност продал и пустил от которого то кгрунту всего, пахатного и сіножатного, он, Дороха Гучонок, себе самого, жону дітей, близких и далеких Сіверянський літопис. 2021. № 1 86 кревних своих в вічние и в неотзовние часи видидичует и отдаляет. Волно ему, Василию Михайловичу, оний кгрунт, яко свой власний, кому хотя дати, продати, даровати, заменяти и на який хотя свой пожиток обернути. Счо для ліпшоі моци и твердости сее доброволное Дороха Гучонка продажное признатие потребую- чой сторони, то ест, Василию, при печати з подписом руки моеі даю. Писан в Стародубі року, мсця и дня вижей писанного. Их црского прес[вітлoго] влчства Войска Запорозского полковник Тимофій Алексіевич. М. П. (С подлинника)». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 18432. Копія кінця ХІХ ст. Зверху у документу за- пис копіїста: «Купчая, совершенная перед полковником Тимофеем Алексе- евичем, на продажу Дорохом Гучонком, жителем Буды Рохмановской, грун- та Василию Михайловичу, товарищу войсковому, жителю с. Борознина, за 16 коп 16 февраля 1689 года»). № 20 1689 вересня 13 (3). – Москва. – Жалуванна грамота царів Петра І, Іва- на V (регест). «Копия з подлиннной грамоти их црского величества. Бжиею млстию (далі йде царський титул – Ю. М., І. Т.) пожаловали коно- топского сотника Федора Кандибу, повелели ему дать сию нашу […] жалованную грамоту на село Куриловку и на слободу Кандибовскую. Для того прошлого от создания мира 7197 (1689 – Ю. М., І. Т.) году бил челом нам он, Федор, что в про- шлех годех служил он отцу нашому […] Алексею Михайловичу […] и брату на- шому [...] Феодору Алексеевичу […], также и нам[…] служит, не щадя голови сво- ей, против неприятелей крста стого в Чигринских и в иних во многих, также и в прошлих во 195-м и во 197-м (1687 и 1689 –Ю. М., І. Т.) годех во обоих Кримских походах бил и за сие ево служби […] гетман Иван Стефанович Мазепа дал ему, Федору, в Прилуцком полку село Куриловку до слободу Кандибовскую, а […] на- ше величество […] – сею ншу[...] жалованную грамоту […] в […] Москве […] 7198 мця сентевря 3 дня […]». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57826. Тогочасна копія). № 21 1691, травня 1 (квітня 21). – Борзна. – Запис в міських книгах, який містить купчу. «Випустошіне гаю его мл. п. пол[ковника] ніжинского Стефана Забіли од Конашовцев Максименков. Року тисяча шестот девятдесят первого місяця апріля 20 первого дня. По росказанью добродія ншего, его мл. пна полковника ніжинского, мсци- вого пна Стефана Петровича Забіли для нижей справи мененное ос(…) подлуг отчистого гаю или притомного купного в суместо там же об меж Процика Світ- личного, конашовского жителя, лежачого. Мы, зосланые, Петро Макарович, ата- ман городовий, Андрей Шеверня, хоружий сотенный, Васил Бакало, значный то- вариш, Федор Романович, писар міский, подлуг того же близко окопу старожит- ного, завладілого од килкодесят літ, в держаню міючое до самое Дочи болота без жадного уступу и шкоды ненарушне в цілости оставал. А тепер в том держаню лежитого гаю самоволне одважным уступом за свой власный менячи Макси- менъки небожчик Микита и Борис, жителе конашовские, завладівши и посідши (?), вперед самы уезлом (!) спустошенье вирубом чиныли потайным акы крадеж- ним способом. А потым на вируб с кляку Анъдрею Шеверні, хоружому, витяты запродали. Его млсть пн. полъковник ніжинский, узнавшися таковой шкоды и спустошеня своего притомного власного гаю, здаючися на стороны старожитные люде подошлие в літех жителей конашовъских, котрие добре свідомие тых кгрунътов и гаев кому од давных літ міли оставати и служили в поссесией кгды Siverian chronicle. 2021. № 1 87 сполъне з нами на тые містца выехали Иван Проценко, атаман Конашовский, Иван, войт, з значъними людми тамошними ж, то зараз постановившися Харко Набережный, будучи подешлих в літех, признавал, таким дукоментом (!), як еще, мовит, блаженной памяти отц Василий Красовъский, протопопа борзенъ- ский, в держаню своем міл тот гай, а Харко на тот час в небожчика потопопі у опеці за дитину притомную оставал, на то, и нас зосланых виш мененных особ и конашовских старожитных жителей мененного Ивана, войта, Андрія Кушнера. Кгды по завоженю напрод оглядівши по тому и узнавши, кгды Харко Набереж- ный и Борыс Максименко посідач гаю за ными ишли и нам знаки старовічные показовали, узявшы од рову пнского и до окопу Процика Світличного, поміжни- ка. Потому ж при знятю старожитных людей як куды нас заводили, туды и знаки накаяковали стятие на дереві. Там же при нас, висланых мененных, и конашов- ских жителей признаючи Борис и Никитиха Максименковая за визнанем люд- ским, поневаж им неналежно было притомностю в держаню міти собі, так и те- пер правом оддаляючися, не хотят оным завідовати и уступу міти, опроч часты своей там же близ гаю лежачого, домовляются що їм притомности належит; зась шкоды за вирубок часты немалой того гаю, оглядівши з тыми ж людми конашов- скими спушаючися на их увагу, шацунок чинили якобы на коп осм, то еще на увагу пнскую здаючися тих уступъцов и посідачов яко недобрих объвинивши, до росправи слушнійшой до книг міских записат велілисмо. Што есть и записано». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50902. Тогочасна копія). № 22 1700, грудня 10 (листопада 29). – Конотоп. – Купча (регест). «Року Божого 1700 місяця ноеврия 29 дня пред нами, урядом конотопским, а меновите предо мною Феодором Кандибою, обозним полковим ніжинским, и Семеном Зимувцем, сотником на той час будучи наказним конотопским, Игна- том Макухою, атаманом городовим и Гавришем, войтом, Гаврилом Плаксенком и Андріем Ярмирковим, бурмистрами, ставши очевисте, явне, ясне з доброй волі своей без жадного примушения Степан Наталченко с женою своею Оленою Ювфимовною и при нем же будучие брат Степанов Гарасим и Иван, син того ж Степана…». Продаю млин панам Григорию и Матвію. Це діялося при о. Димитрію, свя- щенику Юріївському конотопському, Кирилу, ніжинському крамарю, та інших. (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57809. Копія ХІХ ст.). № 23 Не раніше 1715 р. – Конотоп (?). – Скарга Андрія Кандиби до гетьмана Івана Скоропадського. «Доношу вашой панской велможности в крайней мні діючойся нужді и разо- рениї таковое извістие, иж почтенний его милост гспдн Василий Феодорович Сал- тиков, полковник, в прошлую сюю среду прислал свого прикажчика вязовского з драгунами в селце мое Кандибовку, здавна отцем моїм літ тому из пятдесят ест осаженное и за моего владіния грамотою монаршою стверженное, одобрал на себе з кгрунтом, двома ставами и млинами, гай, сіножат и поля, повідаючи будто Кан- дибовка на землі, до Вязовой належачой, поселилас. А прежде сего поміщики вя- зовскиї Скрипицин и иние до моего кгрунту не интересовалис и не своїли, что их есть земля, навет еще имію сім дворов, купленних у Вязовом з кріпостмі, не чини- ли мні перешкоди. А тепер когда он, гспдн полковник Салтиков, чи насилно в Скрипицина тую деревню достал чили яким подобием иншим до себе привернул, зо всего мене вижил и провиянт уже прикажчик на его особу вибрал. Прето уми- лосердис велможний пане, ратуй мене в таком разорениї, ижби тое селце Канди- бовка при мні знайдовалас по прежнему зо всім моїм кгрунтом, бо отнюд нігде мні тепер подітися з статком и сіна узяти. А даст Бг дочекати весни и будет велмож- ност вашой панской висланий и разсмотрит, ежели ему належатимет земля, уступ- Сіверянський літопис. 2021. № 1 88 лю по розиску, а нні и повторе велможности вашей панской о призрітелний рес- пект прошу велможности вашой панской нижайший слуга Андрей Кандиба». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57824. Тогочасна копія). № 24 1720 (?). – Лист Опанаса Петрунченка до гетьмана Скоропадського. «Ясневелможний мсці пане гетмане, велце нам премилостивийший пане и великий добродію. Уже по отезді моем тут будучи в Глухові з поважним листом ясневелможнос- ти вашой прибулем в дом свой аже по звиклой злости пн. сотник на мене, убогого члвка, и старшина его також ненависна, если на кого он покажет, так писар его пришлет слуг міских пограбят можчир (!) мосянжовий без битности моей, за кото- рий далем коп осім, а то за церковний двор, в котором людовница. И тот двор тил- ко закупилем на сей рок у его ж рожоного брата отца Прокопия талярей за десят и много хто держал, не оплачовал погребщини тоей, тилко на мене насіли, и тот можчир отошлют в Чернігов аби вовся пропал. Еще на довліет ему, пну сотникові, же и так мя пригубил на килкасот золотих розними утисками и гонением. Але на- рочно в сей час потреби, яко в себі міст, оная людниця по весні и завод зо мною повщал пн. сотник. Люду, що навозил, то потал пива варов чотири сквасил, меду тож купилос било, то и тое до шкоди пришло и не ставилем болгоду (!), збавил своїм гонением и утисками. Зачим ясневелможний и премлстивійший пане прошу плачливе з кривавими слезами, абы болш уже збитков и тяжких долегливостий не поносил нам пн. сотник, бо отнюд невозможно закритися от фортелного наступст- ва, як не окажется млсрдие всше панское на мене негодного подножка, то разві в світ за очима пойти. А як просилем в первой суплици ясневелможности вашой, абим знайдовался пот протециею силной и моцной власти вашой, так и тепер по стокротне со слезами покорственно прошу и в походах войскових тож могл би найдоватися. За що ест и должен за щасливое и многолітное пановане и за ввес пре височайший дом Гспда Бга благати. Ясневелможности вашой пану найпремилостивійшому и добродіеви нижай- ший подножок Афанасий Петрунченко. При суплици докладаю ясневелможности вашей, иж пн. сотник сим пунк- том причепился до мене на завод в той способ. Сей осени взялем сукна тонкого локот пятнадцят у пна писара полкового […]вского же он мене просил, абим за оное сукно лисиць ему достал у Дніпр […ез]дилем тогди в тую сторону. А на потом п. писар остерегавшися, же узят […]будку напасат юфтою обита и окована, зо всім коштует мене […]цят не заве- дена ему ни в едином шелягу. Втим пн. писар согласив[…] сотником, аби оная будка вотще пропала, яко так по согласу и в справ[…]. Которую будку и листи маю от пна писара, аби его даровал и з яких […] дойшло в руки, то первій пн. писар присилал позов до мене его […] пна пана полковника в руким сотницкие, а п. сотник удержавши […]ко описует до его млсти пана полковника, же не слу- хаю. И так разов […] трох писал пн. полковник, аби гроши привозил албо лисиці то всі […]жавал, абим я[…] привести до згуб и неласки пна полковника як ціна то[…] усі сполна оное сукно заплатити, а будку остановил. Того ради при упори стал за оную, то не без того, же еще и до будки приложи[…]вя и худоби, на що и завод сей з того повстал. Зачим ясневелможности [вашой…] прошу, аби оная будка нагорожена била мині, убогому члвикові, чи от писар, чили от пна сотни- ка. Другая неласка и неприязнь пна сотника, але ціле утискивают, аби не[…] бит в той способ. Прибудут в город нш великороссийские люде члвк [дві]сте, то початком в убогий дом мой поставили прапорщика коний с пол[…], а члвк два- надцат. Теди просилем атамана и бурмистра, аби звели з дому […] все до четвер- того дня рознесли, бо велце збитки чинили, а тая москва […]ску гоїлися и як ве- ликая улиця всі доми порожнювали и вал[…]кой утрати при[…]. Siverian chronicle. 2021. № 1 89 А що виписалем збитки, же починили не тилко в моем убогом дому, але и во всем городі. Хотіл прислужитися пну сотникові и їздилем в Чернігов з суплі- кою, в якой виражено оных збитки. То не тилко в тот час не дали пнове уряд по- мочи, навет козака ані коня, сам собою един и конем своїм. И за тое в неласку пну сотникові впал, але люде, в громаді будучи, договорували старшині ув очи непорядок их. Атаман з двора пна сотника не виходил, а бурмистр и вуйт наказ- ний тож безпечне мед шинковал в дому своем, окупивши себе міскими грошми, дал поклону талярий двадцат. А людей в смерть позабивали, худоби на вози бра- ли, кгвалти бгомерзкие чинили. Теди ж за старанем его млсти пана полковника черніговского и его млсти гспдна комеданта черніговского Ивана Ивановича ездилем в Седнев з приданими рейтарами и там трусили сами они вози свої и много доброго позносили. Тилко ж я по чому могл бы чужое познати доброе, а пнове уряд мині на злуст […] стали до мене принамній у Седнев, жеби свої коні и рабунки познавш[и], отбирали. Так у нас и завше таковие порядки в городі ве- дутся. Уже в сей час о средопостной ндлі тож москва пришла в город. Зараз пн. сотник пред оной москві позбирал цехмистров и жадного до туремного казал д[ати], аби дали золотих по десят, яко и мусіли дат будто на поклон, аби минули город[….] аж гроши вибрал и дня четвертого вийшли з города. Еще ж премлстивійший пане доношу відати при своїй суплици, що тилко я знаю кривди и долегливости нам, гражданам, от пна сотника сосницкого: Знатного міщанина Сидора Хвесенкового, зятя его ж сина, без винни всякой щось за причину ведрал (!) Под час пресвітлого празника Воскрсения Хрства так рок (?) первий осадил в турму против самого дня пресвітлого и сиділ тую ноч, а на самий празничний днь, уже в вечор, отпустил, а на завтрий день Бгородичний ж не втоливши своїе ярости, пн. сотник веліл, поймавши, положити пред ратушею по- сред міста, киями бити. Где сиділ один на голові, а другий на ногах, а два по боках с киями, яко отц и матка кривавими слезами омивали ноги пна сотника, горко пла- чучи, просил, би не бил и безчесне аби не задавал [...] години дзиgаровой ледве на поблічном місцу и не могли упросити, аж ко[заки] крикнул з великим жалем и з договgом (?), що ест за вина на том члвку, же та[кую…] світскую серомоту терпит и великий страх и кгвалт. Тогди уже у [..] гнів пн. сотник и мусіл отпустит, же лю- де не дали и и сей (?) члвк […] же бите з суплікою д[о] ясневелможности вашой. Тил (?) не могл оса[…] яко гандлевий члвк ярмарку прилуцкого, а просил аби сей пус[…тил] був ясневелможности вашой, а к тому многие люде очекива[ли…]дия вашого пнского висланого просят до города, Бга боячого члвка, аби […кри]вди и долегливости и утименженя людские были знатне донесено велможности вашой. То ж Стефан, сніцар, которого зненавиділ пн. сотник за тое яко убог[ий..] стал о собі промисл чинити, лиодъничку збудовал и пива щос з[гото]вавшися в людий уставил. Пн сотник, прибравши способу як оного погубити, абы не розви- вался, пошлет свого атамана лио[до]вні побрат. Що перший, плачучи, просили атамана, абы не брал […] упросити, а напотом жона его осмілившися, ставши при впорі н[е..] люду. За тое винним учинивши зараз казали пред ратушу привес- ти, [не] уважаючи на жону, же она бременна, при своїм времю без всякого до[…] повеліли киями, положивши, бити. Так рок в великую суботу послі того бою взял вини коп десять гроший, а сяя ненавист повстала, же той Стефан, сніцар, купивши дворик, лиодовничку пост[авил] меж атамановим двором шинковним. Мищанин Прокоп Онищенко просил яко убогий члвк не міл чим би по- е[днат?] до ясневелможности вашой з суплікою вдатися з скаргою на пна сотни- ка, же пн. сотник строїл свої їзи, ліс его вирубал без всякой и причини и не доз- воляючис и так плачливе доносил, же праві у мене тилко […] млстину (?) за той би то gрунтик всякую міскую повинност до посполства отдаю и жадние шарвар- ки отбуваю, а в далший час не мію чим отбувати. З городовие забори яко за млини, же на себе завлaділ, село Купчичи в підданство себі подвернул, колода церковное ваговое, также частие побори в городі, от котoрих люде зболіли, a иние поросходилися. Міл в тим до ясне- велможности вашой Иван Дащенко з нами совокупне ехати и докладати за Сіверянський літопис. 2021. № 1 90 всі долегливости міские, Бг віст, зачим не маеш, разві чи не затруднен от пна сотника. Тут же докладаем ясневелможности вашой: много народу било би, тил[ко] яко то час велце трудно, не мают отнюд чим поехати, а в том п[росим?…] ясне- велможности вашой висланого в город для самих до куме[нтов] кривд и долег- ливостей людских. Разсуждаю, что и пн. подскарбій з братвін (?) представлений не без того даби обо мні не примет (?) в мніние в признании моей неправости. Того ради на- писавши відение и мой розцінки (?) соизволением при сем до в. м., м. м. пна, сооб- щив твердо надежен будучи по (?) вас, чтоби як сами, так и пн. підскарбію за сею в летем (?) о того (?) именны мог его одолжите протекциею, даби ему о сем не обявлено, впред осторожность и сие відене обратно до мене привезши, прошу». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 56285. Тогочасна копія (?). Текст виділений курси- вом написаний пізніше іншою рукою на окремому аркуші і очевидно є фраг- ментом іншого документу). № 25 1723, лютого 25 (14). – Конотоп (?). – Розгляд конфліктної справи коно- топським урядом. «Справа суплікуючого Левка Гавренка, семяновского козака и жителя сот- ны Конотопской, з Степаном Бабиченком и его маткою, гутян, за поруб его гаю ним, Гавренком, яким порядком оная пред нами точилас, так от слова до слова за получением от велможности вашей указу им, шкодуючим, удові Бабиченковой виписавши, вручил року 1723 февруария 14 числа. Скаржачая удова Бабиченкова пред нас, уряд конотопский, ставши, презенто- вала свою виш писаним Гавренком шкоду в гаї учиненную, який ночной доби у свой гай поблизу тоей удови стоячий под Гути, прибувши а рубаючи у своем гаю, також и у ей, шкодуючой, гаю полін мало не у воз дров нарубул и вже докладал воза, села Гут нижеписанние люде, именно Лукян Сергіенко, Иван Бабаненко и Иван Глущенко, чуючи ночной доби, у хуторі поблизу жиючие, совокупно из Ива- ном Глущенком того часу по дрова приехавшым, пошедши совокупно, и застали на том порубі его, Гавренка, что еї, удови, гай рубал, узяли кляч з тими у возу бу- дучими дрови и сокиру и ей, скаржачой, у село припровадивши, отдали, якая и по сей час держит за свою шкоду. Отвітуючи, Гавренко Левко так сказал, что будто я на своем добром у гаю тие дрова рубал, а на еї, Бабичишином гаю не рубал. На такое его отвітствие Гавренково, посилалем уз уряду двокротне людей знатних, именно Григория Комісара и Григория Бондара. Якие осмотривши того рубаного гаю и з ним же, Гавренком, до всякого пенка приходили и признался им, что за окопом над дорогою рубал (а тое місто есть Бабиченковой) и далі у гаї Бабичишин поруб учинен, до якого не признался Гавренко. А у другий час поси- лалем для лучшаго віроятия Якова Колодку и Василя Резника, конотопцов, з ним же, Гавренком, на той поруб пред тими людми он, Гавренко, от того порубу все- го утаился, будто не рубал на еї гаю Бабичишином. Оние люде по его, Гавренко- вой, щербатой сокирі по тому всему порубу найверал и пенках яко и на его (…)ло надрубал, а не стял, усмотрили и ціле его винность познали. Для видения пенков два вирубали и верво взявши на вряд припровадивши по якому поводу веліл погодити?? шкодуючую ему, Гавренку, однак он за своею упорчивостю не склонялся и до вишшаго суду удался. Вишей писаних гутян, якие на том порубу его, Гавренка, были, совістно пи- талем, чтоб самую совершенную сказали истинну: на яком місцу его, рубаючого, застали. Отказали, что як по истині на порубі, ним чиненном, Гавренки были, бо его Гавренков гай прошедшего году на вируб ст(…) от еї шкодуючой гаю до половини. Так не уміючи писанию в(…)* вірность руками наши крести святии я Лукян Сергіенко и Иван Гобаненко, гутяне, написали. + + Siverian chronicle. 2021. № 1 91 Писано на ратушу конотопском року мця и дня вишей наміненного. Мы, уряд конотопский, Григорий Костенецкий, сотник конотопский. Степан Лобода, атаман городовий. Мартин Брачій, войт з бурмистами». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 54989.Тогочасна копія). № 26 1728, липня 30 (19). – Яцковичі. – Лист Опанаса Покорського до мглин- ського сотника Олексія Єсимонтовського. «Мсці пне сотнику мглынский, мой всезычливий брате. Щасливого повороту в. мс., м. млс. пну, віншую, что же знаючи в. мс., м. млс. пн., подлинно о моіх, напрасно пном Дублянским на Пелионці завладінних кгрун- тах, под час неволі моей купил себі оние якбы на потомную вічност и то мні чудно. А я не тако, но терплю и на Пелионці мешкаючим людем без вашой бытности не чи- нил препятия користоват моім добрим. Тепер, любо знаю, что у каждого суду и пра- ва моего доброго мні не возбранят, спрашуюся у вас о своем власном добром: мні ли сего літа з моіх полюв и огородов и зо всіх пахатних и сінокосних кгрунтов, на Пе- лионце и при Пелионце будучих, корист збират. Прошу о сем мні неудержаный от- віт учинит, бо як прочитаеш в. мс., м. мс. пн., пана Дублянского грамоту, власною его рукою прежде сего давно ко мні прописанную, з прошеним,чтоб я ему пелинков- ские кгрунта продав, то латво познаеш свою неслушную пелионскую куплю, ибо продати и куповат, знаючи чужое доброе, худо, в праві написано. Еще ж білого- щанцов кгрунта пн. Дублянский в ратуши стародубской позаписовал и екстракта по- брав, людем ні полушки не плативши. Ох горе купцу такому лукавому, а звлаща и судиі в полъку славному, и Бг знает, хто будет нам […]жылое платит, а в праві без того не обыйдется за щас[ливым] ясневелможного добродія поворотом, чего желаю зостаю в. мс., м. мс. пну, всего добра зычливий брат и слуга Афанасий Покорский. З Яцкович юля 19 1728 года». Адреса: «Его милости пану Алексію Есимонтовскому, сотникові мглинско- му, моему велце мсцівому пану и всезычливому брату». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 52519. Оригінал). № 27 1728, жовтня 25 (14). – Яцковичі. – Лист Опанаса Покорського до мглинського сотника Олексія Єсимонтовського. «Мсці пне сотнику мглынский, мой велце мсцівий пане, коханый друже и непремінный блгодітелю. За таковую любов в. мс., м. мс. пну, премного блгодарствую, что для самой сосідственной згоды кгрунтом своїм и моім в Білогощи и в Писаровци желаете крайнее учинит помірковане и о том зо мною повідатися в Білогощи. Такому з в. мс., м. мс. пном, повиданюся сердечне рад естем, понеже кромі кгрунтов по на- шем давном невиданю увідівшися, тепер может з Бжею помощию нам на обі сто- роны быти полза. Но хочбы зараз и потрудитися в. мс., м. млс. пну, в Білогощу, то в чом я намірен, тое толко з в. мс., м. мс. паном, переговорити мощно. А в кгрун- тах сей час нечего конца учинит для того, что выписы ратушние о Білогощи, як и прежде я к вам писал, найдовалися при Данилові на Москві и тепер з ним сут. А нині пишу к нему: если по войсковим у ясневелможного добродія забавам смотря- ще не время мні ехат его велможности панской поклонитися, прислал бы ко мні оные мунімента, з которих верній мні будет о найменшую нивку мірковатися, що в руках наших есть, Бгу хотящу. А что з яких плиоток написано вашою рукою дві сейбы хліба, тому вірити не хочется, понеже сміху подобное, од давних чы од не- давных зводников оно пронеслося. Нехай бы зводником за их плиотки як здешным [...]сет пословица, кубар (?) и дегот, а нам дай Бже статечную любов и милост, з которою бы не постыдно на Страшный суд стати, понеже сего суетного мира ні пережывем, ні пересварим, ні плиоток не переслухаем. Я паки желающему в. мс., м. мс. пну, згоды и покою, то ест намірению сердца моего, желаю даб[ы…] мира Сіверянський літопис. 2021. № 1 92 вселяется в сердцу вашем богатно и вскорі могучи быт в Павловци, извіщу о себі писаним моім в. мс., м. мс. пну. При сем его любителной ласце полецаюся. З Яцкович октобра 14 1728 года. в. мс., м. мс. пну, всего добра зычливий приятел и слуга поволный Афана- сий Покорский». Адреса: «Его милости пану Алексію Есимонтовскому, сотникові мглинско- му, моему велце мсцівому пану брату и блгодітелеви». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 52518. Оригінал). № 28 1732, не раніше жовтня 13 (3). – Скарга конотопського жителя Семена Єзучевського до гетьмана Данила Апостола. «Ясневелможний мсці пне гетман и кавалер, всемлстивійший мні пне и доб- родію. При иміючихся еще здавна дідизних gрунтах отца нижей подписавшигося мене, прикупивши болш на тисячу золотих поля и гаюв, устроїв хуторець и гре- белку, где потому уже и я, суплікуючий, по опреділению отческом на мешканя себі строячи дом, кошту ложил талярей сот двох болше. А там же у Конотопі, будучи сотенним писарем, поп ннішний обмоческий Иоан Фіялковский, не ві- даю яким способом набув собі часть gрунту. Тилко много ншего к своему полю принял за лист, которим отписовал от сотника старого Григория Костенецкого до пна гетмана Скоропадского, антецесора вшей велможности, о привозці им в продаж перел, тогда у моего отца иміющихся. А завладівши ншего поля немало, хатку построїл и держал сусіда оний Фіялковский, поп обмачевский, именем Феодора Лапка. Которий Лапка от 1727 году, когда начал я домом в своем хуторі жити, оний з хуторця попового сусід многие пакости и шкоди ділал, ибо когда що з коней или бидла в моем дворі обачил, тайно ворота отпирал и безвістно по гаям и в болота заганял потай, а двое коней в болото загнавши, поким могл за водою шкури познимал, пашню воровал, свині, також из дробини бив кури, гуси и прочия иния, которих мерзких пакостей писат нілзя. О чом я нарочне ездячи в Обмочев и многокротне писалем до оного попа, скаржачись, оний теж поп з ме- ненного Лапка, сусіда своего, жадной не дал справедливости, не віруючи якобы тому, а когда явно уже минувшого тридцятого году на ншем же полі попов сусід ростровил собаками назимку нше волоского товару, а потом лоша при своему ж попові обмочевскому. Тогда оний поп, видячи убитки мої, просил мене чекать справедливости зе своего сусіда до осени и, не дожидаючись осени, еще в Пет- ровку ночно тот поп своего сусіда забравши, тайно вивюз, а якоби о том сусіду не відает. А прошлого 731 году мимо мене, поміжчика, оной поп обмочевский, тот свой хуторец и нше при том поле обювши, продал своему тестеві Василию, прасолу конотопскому. Еднак я, самую видячи неслушность власне(?) не попус- тил прасолу своего поля и сего настоящего 732 году весною виоравши, овсом за- сіяв, а когда з тоей и инших нших нив вижавши овес, в дом позвозил. Тогда на Преображние Гспдне будучому мні в церкві, наехавши прасол з синамы своїми на дом мой разбоем, овса тридцят коп забрав и жену мою непотцівимы словамы ругал и дітей перелякал и многие разорения ділает ибо або стаднику коней заняв прасол в том хуторці, потым (?) конмы посіянное мое жито весма потрутивши, знівечив, прищепи позривали и попсовали. Також согласуя з ним, прасолом, Ки- рило, прозиваемий Кот, не відаю почому, занявши свиней моїх троенадцятеро, побив и иние разорения и пакости ділает и пред мой дом разорити хвалится. То- го рады з доземним моїм уклоном под стопи ясневелможности вшей покорне прошу преповажним указом рейментарским кого з товариства, поблизу будучих, заслать, дабы тот gрунт, проданий обмочевским попом Василю прасолу, тестеві поповому, приарештоват, покамис тот поп или Лапка своего отищет сусіда для оправдания за мої предложенные обиди, или за сусіда сам мні нагородит и при- казать розискати надлежит ли почому прасолові без жадного поміжества тот gрунт не тилко в ншем gрунті, але и в городі дворовой куповати и почому буду- Siverian chronicle. 2021. № 1 93 чий писар конoтопский, а ннішный поп обмочевский, отдавна владіл полем ншим; також мимо мене, поміжника, отвюв в продажу свою частку gрунту и по- ле нше, которое по вышпредложенним власне содержится в ншей огорожі и ку- пивши, прасол, тесть попа обмочевского, для чого разбоем наехал на дом, без- честил жену мою и ввес (?) дом, овес же забрал в гумні и Котові за троенадцяте- ро свиней о заняттю тим же товариством по указу вшему реиментарскому розис- кать. Понеже права надлежитого от пна сотника конотопского не дознал из чего по допущению его, пна сотника, на чоли и инние гултяї чинит gвалти и разоре- ния, нощно и дневно набігаючи, для чого сугубо подаючи преповажнійшим сто- пам ясневелможности вшей з рабским уклоном всепокорственнійше прошу. Ясневелможности вшей всемлстивішого добродія найпокорнійший слуга и подножок, товариш войсковий, жител конотопский Семен Езучевский». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55001. Оригінал. Тексту документу передує запис: «Подана д. 11 9бра 1732 року. Записав в книгу, доложит»). № 29 1733, січня 14 (3). – Універсал ніжинського полковника Івана Хрущова. «Ея императорского величества Войск Запорожских полковник ніжинский Иван Хрущов. Пну сотнику уві (!) конотопскому з старшиною сотенною обявляем сим на- шим листом: Сего 1733 году генвара 2 д. пн. Никифор Езучевский, козак сотні Конотоп- ской, подал нам супліку свою, в которой виразил, что он, здавна будучи козаком в сотні Конотопской, а куплею набувши себі грунт в полку Прилуцком, перешол бил на оном мешкать и от того ж грунту в полку том войсковую отправлял служ- бу. Потом знову перейшовши на первобитное свое мешкане в Конотоп, отбувает же службы войсковие. А при той своей супліці подал нам инъстанциялний лист от его милости пна Якова Лизогуба, обозного войскового генералного, к нам писа- ний, в яком показанно его, пна Езучевского, войсковим товаришем. И просил он, пн. Езучевский, також и его млсть пн обозний войсковий енералний требовал, чтоб ми его, Езучевского, з сином до служби войсковой згодним приняли под знак наш полковий. Теди ми, не презрівши его, пна Езучевского, слушного прошения, а барзій уважаючи на интерцессию его милости пна обозного войскового енерално- го яко принялисмо его, пна Езучевского, з сином его под знак наш полковий, так, аби пн сотник конотопский з старшиною и нихто инний жадних ему, пну Езучев- скому, и сином его не затівали чинить обид, також до сотенних судов и до прот- чиїх повинностей не потягали, но во всем он, пн. Езучевский, міет рефероватися к нам, предлагаем. В подлинном подпись таков: Дан в Ніжині генвар[а] 3 д. Полковник нежинский». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55005. Тогочасна копія. Внизу документу намальо- ване коло, всередині якого написано «місто печати»). № 30 1735, травня 25 (14). – Конотоп. – «Извістие». «Ис канцелярии министерского правления малоросийских дел в войсковую генералную канцелярию извістие: Сего майя 8 дня 1735 году по указу ея императорского величества и по опре- делению сенатора генерала лейтенанта кавалера лейбгвардии конного полку под- полковника и ея императорского величества генерал адютанта кнзя Алексея Ива- новича Шаховского велено имеющуюся в канцелярии министерского правления дело по челобитью нежинского войта Петра Стереева и вдовы Безбородковой на Семена Лизогуба о завладении земель их и о протчем при ведении отослат со учи- ненною описю в войсковую генералную канцелярию с роспискою и оное ево, Сте- реева, и вдовы Безбородковой дело с Семеном Лизогубом со описью и чертежем Сіверянський літопис. 2021. № 1 94 на сто осмидесяти четырех листах, в том числе неписанных листов тридцять пять присем сообщено, майя 14 дня 1735 году. Канцелярист Яков (…)». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57837. Тогочасна копія). № 31 1736 р. – Чернігів. – Лист чернігівського архієпископа Іларіона Рога- левського до воронізького сотника Івана Холодовича. «Мсці пне сотнику вороніжский. Против писменного к милости вшей з консисториї ншей прошедшаго 1735 года септеврия 26 дня отправленного предложения о мелници Ивотской: по- чему оная вшею милостию в грунтах граммотами високославниа и вічнодостойниа памяти прародителей ея императорского величества всемилостивійшей государи- ны нашей во владіние катедралному Борисоглібовскому черниговскому мнстру утвержденних от колико літ, з немалою катедри ншей и подданим катедралним обидою владіния, и для чего не токмо надлежащого рокового денежного милост вша не уїщал по сю пору платежа, но еще в противност дому ншему архиерей- скому наміревает виш помянутую мелницу нікоторой персоні завест в продажу, с требованием о всем том извістиа ответное млсти вшей писмо октября 22 дня того ж 735 года в домі ншем архиерейском в Чернигові получено. С которого писма изістившися мы будто мелницу прописанную як отц вш, так и милост вша, по куп- лі иміет и по фундушам покойних антецессоров нших преосщенних архиеписко- пов черниговских владінием, за которой займище якобы положенную в первом фундуши цену тогда ж оплачено як отправленним ншим декабря 8 дня того ж 735 года к милости вшей писание виражено нше требование, так поневаж на оное писание нше никакова извістиа и отвіту от милости вшей не иміем доселі и то нам иміется, что нши писаниа иміются у вас в презріниї и тепер чрез сие повторително предлагаем: хоти вша милост для совершенного нам відома по якой куплі и по ка- ким именно фундушам тоею мелницею владіет в катедралних грамотних грун- тах[...]». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50971. Оригінал(?). № 32 1737, липня 26 (15). – «Сказка» Івана Кривця. «Копия. 1737 года мсця июня 15 дня я, Иван Кривец, прежде бывший жител козе- лецкий, а как с Козелця вишед, в Лубні жил первіе у отца протопиного Евстафия годов коло двадцяти, а потом в самого протопопи годов из сім, а посліжде в мат- ки протопопской годов 2. Обявляю сею моею сказкою доброволною ни с какоко налогу, ані теж з наущения: Будет тому годов зі пят, как мене послал отц протопоп в Киев за купленным там диогтем и дал мні денег в осщенную консисторию для отдачи 15 рублев и писание и, не іхавши прямо в Киев, заіхал в Козелец к дітем своїм и случил на веселле сина своего старшого Онуфрия и там подпил доволно и дал с тых денег невістці рубля, а рубля розмінял на харч (бо протопоп на харч мні ленег не да- вал) и оттуда подпилий поіхал прямо в Киев и заіхал по пути в село Димаровку и тамо стоящий на квартері сотник компнійский полку Часникового именно Гриц- ко Соломка заарештовал мене с конми шестма и санми трома протопопскими и писма, от протопопи в катедру писанние, и денег рублев 13 отобрал. А напотом коні мні отдал з санами, а денег не отдал, и я, не іхавши в Киев, воспят возвра- тился в Лубні. А когда приіхал я в Лубні, застал тут сина своего Грицка, горілку продаючого, и отц протопоп забрал в его коней двое за 5 рублев, что ему за сму- ши прежде виноват зоставал и за тот мой вкупі долг, что потерял я 15 рублев. И я просил из сином своїм Грицком, чтоб возвратил нам тие приарештованние ко- ні, іхал в Козелец, як тих денег, що я потерял, доискивался на Соломці, так и по тот долг, что за смуши виноват син мой и росписалися ему протопопі, что по- Siverian chronicle. 2021. № 1 95 винни тое исправити. И отц протопоп за намы писмо причинное дал и коні воз- вратил, и человіка лубенского з намы послал, именно Яковця. А когда приіхали в Козелец, тих денег не вискали в помянутого Соломки, толко син мой дал за смуши коп восім для отданя отцу протопопі и уже син мой Грицко не похотіл был іхат со мною в Лубні. Так означенний Яковець, жител лубенский, ходил в ратушу козелецкую и тую росписку, данную от мене и сина моего протопопі, обявил старшині тамошней и старшина веліла воспят тие коні, которие заареш- товал был протопоп, взят в Лубні, оцінивши по 4 рубля. И я тие коні приведши, отдал протопопі до рук и отц протопоп, чрез немалое время тие коні подержав- ши, продал едного рублей за 4, а другого рубле[й] за 3. А когда син мой Грицко приіхал до протопопи коней просити, так я, видя себе тому долгу виновным, дал місто тих коней первіе кляч от себе ціною рублей два с полтиною. А напотом за другим разом дал коня гнідого ціна 4 рублі и еще в Ніжині ему ж Грицку, дал за тие ж коні денег одинадцят коп и он чрез тие 4 года не турбовал никого аж до тых пор. И тепер не ведаю за що турбует протопопу, бо протопоп в том не вино- ват. Толко я в том был виноват и платился им за тое синам своїм и оны без відо- ма моего почали позивати не відат за що. На що готов и совістию моею поднести и подписуюся, не уміючи писания, крестом +. С подлинного писал и сводил канцелляриї катедры Киевской копиїст Гри- горий Шимоновский». (ЦДІАК. Ф. 137. Оп. 1. № 37. Тогочасна копія). № 33 1737, жовтня 18 (7). – Скарга бунчукового товариша Василя Дорошен- ка. «Всепресвітлійшая державнійшая великая гсдрня императрица Анна Иоан- новна, самодержица всероссийская. Ніжинского полку містечка Конотопа житель бунчуковий товариш Василь Кандиба в прошедшом 734 году на поміжном с ним, Кандибою, моем в степі При- луцкого полку Красноколядинской сотні, близ моей деревні Базилювки будучом, во время сінокосное старості моему, тогда будучому з косарами, нещадние полу- смертние побої и самоволное кгвалтовное немалое грабытелство затіял, о чем в су- ді войсковом енералном иміес мое челобите, токмо по оному діла по сю пору еще не вершено. А настоящого 737 году сего октября 6 числа оний же Кандиба з ново- собраннимы козаками оружейними, а именно: Лубенского полку сотні Смілянской Андріем Квачем, Иваном Алексіенком да Леонтием Миняйленком и Иваном Стор- чакою, которие от служби войсковой укриваючись, нні на степі в новозанятой сло- бодці за ним, Кандибою, живут, напав нечаянно близ той же моей деревні Бази- лювки и разбойническі розбив мой и мирский згон скотин ний, забрал моїх собст- венних лошадей дві и волов робочих всіх до единого двадцять четири, которимы в в ннішное способное самонужнійшое осінное время и пахатной землі на хліб заго- товлят мині пресікл и тім в конец мене разорил. А пастухов, которие скотинного згону смотрілы, был нещадно до полусмерти да еще и болше похваляется само- волние грабытелства мині затівать и деревню мою Базилювку вовся разорить. Всепресвітлійшая государиня императрица прошу вашего императорского величества да повелит державство ваше сию мою челобитную в енералной войс- ковой канцелляриї принять и указом опреділить помянутому бунчуковому това- ришу Василю Кандибі самоволно разбойническі забратие лошади и воли мої ми- ні возвратить и впред до окончания діла с ним, Кандибою, по моему челобитю в суді войсковом енералном иміючимся самоволних грабителств и разбойничеств мині болше не затівать. Вашего императорского величества нижайший раб, бунчуковий товариш Василь Дорошенко, 1737 году октября 7 к поданию надлежит в енералную войс- ковую канцеллярию». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55006. Тогочасна копія. Вгорі документу записано «…д. 14 Обтов (?), записав в книгу, доложит»). Сіверянський літопис. 2021. № 1 96 № 34 1759, липня 15 (4). – Глухів. – Лист Опанаса Покорського до Мариї Григоpiвни Єсимонтовської (Скорупи). «Высокоблгородная гспжа Есимонтовская, гсдрня моя. По посланому в полковую стародубовскую канцелярию прошлого 758 году декабра 30 д. от бунчукового товарища гспдна Стефана Есимонтовского и бунчу- кового ж товарища гспдна Михаїла Бороздны от жены Агафиї Есимонтовсковны доношению о владіниї якобы неналежном ваших высокоблгородием движимими и недвижимими иміниями, оставшимися по смерти мужа вашого высокоблгородия бунчукового товарища Михайла Есимонтовского и о состоявшомусь в полковой стародубовской канцеляриї опреділению послан был с оной полковой канцеляриї к вашому высокоблгородию чрез нарочного позов. Кой позов обратно в полковую стародубовскую канцелярию при доношениї ваше высокоблгородие того декабря 15-о представили по означенной оном доношениї причині, о чем в полковой кан- целяриї и в суд войсковый генералный доношением представлено. А сего генваря 13 д. в указі ея императорского величества самодерожицы всероссийской, з оного войскового генералного суда в полковую стародубовскую канцелярию по доноше- нию означенного бунчукового товарища Михайла Бороздны жени его Агафиї Еси- монтовской присланном, между инным изображено яко де по справке в суді гене- ралном иміется в оном суді діло по иску вашого высокоблгородия в захвачениї сочиненного мужем вашого высокоблагородия Михайлом Есимонтовским на вла- діние в зачет данного вашому высокоблагородию от истца вашего, умершого Гри- гория Скоруппы, при видаче в замуж де приданного движимими и недвижимими иміниями, оставшимися по смерти его […]. По которому де ділу по произвождениї судных річей з опреділения генералного суда от показаного Есимонтовского тот за подлінной отобран и отдан вашому высокоблгородию и яко де иск, как выше зна- чит, единственно состоял в захвачениї Есимонтовским записа и о (?) оной запис вашому высокоблгородию уже и отдан, вслідствие де чего уже ваше высокоблго- родие стали быть против своего иску удоволствованы и затем никаких(?) [...] дал- ных производств ей (…) не надлежит и для того [...] оним суда генералного ука- зом против того по занесеному на произшедшой от просителей означенной особ- ливой и […] от вашего высокоблгородия спору учинить разсмотрение и рішение в силі указов и прав, не приемля ненадлежа[щих] и неправых споров. И по указу ея императорского величества в полковой стародубовской канцеляриї опреділено означенной позов вашим высокоблгородием в полковую стародубовскую канцеля- рию при доношениї пред сим представленной обратно при сем к вашему высоко- блгородию отправить с требованием: дабы ваше высокоблгородие сами явились в полковой стародубовской канцеляриї или от себе повіренного представили в оную полковую канцелярию при вірующом доношениї слідующого февраля на 30 число для отвіту против означенного Есимонтовское и Бороздиной иску. А ежели ваше высокоблгородие по сему в оной полковой канцеляриї на оной срок не явитесь, то иміет быть поступлено, для чего по особливой инструкциї и нарочний з сим позов- ним указом в присудствиї одного от уряду принадлежащого дават (?) отправляем и умершого бунчукового товарища Михайла Есимонтовского жені его Марині Ско- руповні учинить по сему указу. Дан в Глухові июля 4 д. 1755-го (!) году. Дамиан Оболонский. Яков Мирович (?). Иван (…). Петр (…). Писар Василь (...)*». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 52597. Оригінал завірений підписами і печаткою). Siverian chronicle. 2021. № 1 97 № 35 1757, травня 28 (17). – Стародуб. – Купча. «Тисяча сімъсот пятъдесят семого году мсця мая сімнадцатого дня. Мы, ниже подписавшиеся, всякому суду, праву и уряду и кому того тепер и впред відати надлежит, сим нашим доброволним вечистим купчим записом чи- ним извістно, иж иміючи мы по запису нам данном от покойной матери нашей Анастасии Ивановны Тимошенковны по наслідию ей с розділу доставшуюся во всіх дідовских, отческих и материнских недвижимих добрах в полку Староду- бовском, в разних містах лежачих, часть, в том числі и в городі Стародубі на предмісті против брамы дзегарной стоячий двор с неболшим строение межею с одной стороны двора церковного Предтечевского, з другой к самой Німецкой улиці на самом рогу к самому предмістю, а тилом от двора церкви Свято-Ново- николаевской стародубовской во владінии нашем спокойном чрез нісколко літ, никому ни в чем не пенный не заведенный, з доброй нашей воли и общого согла- сия продали оной и поступили в моць и в вечистое держание артилерии полко- вой пушкару Петру Афанасиеву сину за сумму певную и сполна руками нашими отобранную, без осовистости пишучуюсь (?) за двісти двадцат рублей. Зачим от- селі волно есть и будет ему, Петру Афанасиеву, жені его и наслідником показан- ним, нами доброволно проданнним двором, спокойно владіти, кому хотя дати, продати, заменяти и на який ни на есть свой лучший обернути пожиток вічно и безповоротно. А мы, продавци, с сего числа, как самих себе, так дітей наших, на- слідников, також родственников, близких и далеких, от того двора вічними и не- отзовними часы відідічаем и отдаляем, до которого интересоватися, перешкоды и найменшой шкоды мы сами и наслідники наши чинити не повинны и не будем могти ни под каким видом, а ежели б хто над чаяние впредь могл его, Петра Афанасиева, за тот двор турбоват, либо во владінии ему какое препятствие чи- нить, то мы, продавци, сами и наследники наши, в том во всякого суда и права обстоеват своим коштом повинни. И во утверждение сей нашей доброволной продажи сию нашу вечистую купчую запись за руками нашими и от нас упрошо- них нижеподписавшихся свидітелей ему, Петру Афанасиеву, дали. В Стародубе, году и числа вышеписанного. В подлинном купчом запису подпись такова: К сему купчому запису подписался войсковий товариш Николай Мокрие- вич. К сему купчому вечистому запису по прошению Анни Петровни пании Бу- товичевни Николаевой Мокриевичовой вместо еи міщанин почеповский Иван Куница подписался. К сей доброволной вечистой купчой записи по прошению войскового това- риша Николая Мокриевича и жени его Анны Петровны Мокриевичевой Никола- евой во свидітелство значковий полку Стародубовского товариш Василь Озер- ский руку и печат приложил. М. П. К сей доброволной вечистой купчой записі по прошению войскового това- риша Николая Мокриевича и жени его Анни Петровни Мокриевичевой Николае- вой во свидітелство хоружий сотенний новоміский Федор Семека подписался и печат приложил. М. П. Писал сию вечистую купчую крепость по устному и очевистому прошению выше сего прописаних продавцов войскового товариша Николая Мокриевича и жени его Анны Петровны Николаевой Мокриевичевой во свидітелство руку и печат приложил полковый канцелярист Стефан Журавка. (Рум[янцевская] oп[ись], п[олк] Старод[убовский], л. 178–179)». (НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 18456. Копія кінця ХІХ ст.). Сіверянський літопис. 2021. № 1 98 № 36 1760, березня 26 (15).– Губин в Пруссії. – Атестат бахмацького сотника Михайла Яновича. «Копия. Дан сей атестат Ніжинского полку гспдну сотнику бахмацкому Михайлі Яновичу в том, что во время битности ево с набранними в Малой Россиї в загра- ничном ея императорского величества армиї волами в команді моей и июня 1 1759 году марта по 15 число сего 760 году в порученних ему по той воловой экс- педициї отправлял службу по своей присяжной должности вірно и радітелно без всяких пороков. В чем ему, гспдну сотнику Яновичу, сей атестат при печати мо- ей з засвідителствованием виш помянутой ево добропорядочной служби дан 15 марта 1760 году в пруском местечке в Губине. На подленом тако: Подполковник Димитрей Шмаков. Свідителствовал с подлинной полковой писар Яков Почека свідителство- вал». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55153. Тогочасна копія. Наприкінці документу нама- льоване коло всередині якого написано: «місто печати»). № 37 1782, квітня 29 (18). – Свято-Преображенський Мгарський монастир під Лубнами. – «Відомость» о братиї. «[…] Ефим Усенко 23 [літ], уроженец малороссийской з города Борзны, и что он свободний. На то имеет данное ему из сотенной Первоборзенской канце- ляриї свидітелство. [...] Максим Ґузенко 15 [літ], уроженец полку Черніговского, сотні Понур- ницкой, з села Будищ, с подданних монастирских Рихловского монастиря. Пис- менного вида не имеет, а зашел сюди малолітним.[…]». (ЦДІАК. Ф. 137. Оп. 1. № 23. Арк. 1–4.Оригінал). о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, голов- ний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавст- ва імені М. С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьох- святительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). pr. Mytsyk Yurii A. – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: mytsyk2002@ukr.net Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробіт- ник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушев- ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна) Tarasenko Inna Yu. – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: innatarasenko86@gmail.com Дата подання: 16 грудня 2020 р. Дата затвердження до друку: 18 березня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Мицик Ю., Тарасенко І. З нових документів до історії Сіверщини (XVII– XVIII ст.) (частина 20). Сіверянський літопис. 2021. № 1. С. 72–99. DOI: 10.5281/zenodo.4659687. Siverian chronicle. 2021. № 1 99 Цитування за стандартом APA Mytsyk, Yu., and Tarasenko, I. (2021). Z novykh dokumentiv do istorii Sivershchyny (XVII–XVIII st.) (chastyna 20) [From new documents to the history of the Siverian region (17th–18th centuries) (part 20)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, 72–99. DOI: 10.5281/zenodo.4659687.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181524
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2518-7430
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T22:14:18Z
publishDate	2021
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. 2021-11-20T15:36:07Z 2021-11-20T15:36:07Z 2021 З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20) / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 72-99. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4659687 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181524 94 (477) У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, полковників Іллі Новицького, Максима Ілляшенка, Леонтія Свічки, Тимофія Жоравки та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Мовою документів З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20) Article published earlier
spellingShingle	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20) Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. Мовою документів
title	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)
title_full	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)
title_fullStr	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)
title_full_unstemmed	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)
title_short	З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)
title_sort	з нових документів до історії сіверщини (xvii – xviii ст.) (частина 20)
topic	Мовою документів
topic_facet	Мовою документів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181524
work_keys_str_mv	AT micikûa znovihdokumentívdoístoríísíverŝinixviixviiistčastina20 AT tarasenkoíû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinixviixviiistčastina20

З нових документів до історії Сіверщини (XVII – XVIII ст.) (частина 20)

Репозитарії

Схожі ресурси