Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181525 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) / М. Траттнер // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181525 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Траттнер, М. 2021-11-20T15:36:20Z 2021-11-20T15:36:20Z 2021 Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) / М. Траттнер // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4672113 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181525 94(477) uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Мовою документів Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) |
| spellingShingle |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) Траттнер, М. Мовою документів |
| title_short |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) |
| title_full |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) |
| title_fullStr |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) |
| title_full_unstemmed |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) |
| title_sort |
реляція про мазепу 1707 року (коментар та переклад джерела, а також статті карла-густафа гільдебранда дослідниці-перекладачки марини траттнер) |
| author |
Траттнер, М. |
| author_facet |
Траттнер, М. |
| topic |
Мовою документів |
| topic_facet |
Мовою документів |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181525 |
| citation_txt |
Реляція про Мазепу 1707 року (Коментар та переклад джерела, а також статті Карла-Густафа Гільдебранда дослідниці-перекладачки Марини Траттнер) / М. Траттнер // Сіверянський літопис. — 2021. — № 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT trattnerm relâcíâpromazepu1707rokukomentartaperekladdžerelaatakožstattíkarlagustafagílʹdebrandadoslídnicíperekladačkimarinitrattner |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:04Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:04Z |
| _version_ |
1850849194545250304 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2021. № 1
100
УДК 94(477)
РЕЛЯЦІЯ ПРО МАЗЕПУ 1707 РОКУ
•
Коментар та переклад джерела,
а також статті Карла-Густафа Гільдебранда
дослідниці-перекладачки Марини Траттнер
DOI: 10.5281/zenodo.4672113
© М. Траттнер, 2021. CC BY 4.0
Під час Другої світової війни Український науковий інститут у Варша-
ві (УНІ) планував надрукувати збірник матеріалів, присвячених Івану Ма-
зепі, в трьох частинах. До третьої частини мала увійти новознайдена реля-
ція про Мазепу 1707 р. Але, на жаль, сталося так, що архівні матеріали з ре-
ляцією були втрачені.
За твердженням польського дослідника Р. Потоцького, «архів та біб-
ліотека УНІ спочатку були вивезені до Українського наукового інституту в
Берліні. У 1945 році частина матеріалів згоріла дощенту під час бомбарду-
вань, а частина була вилучена та вивезена до Москви»1.
Я знайшла інформацію про те, що Карл-Густаф Гільдебранд надруку-
вав статтю з перекладом цієї реляції з латини на шведську мову в щорічни-
ку Каролінської спілки за 1935 р.2 Примірники цього видання можна знайти
в деяких бібліотеках Швеції та в бібліотеці ім. В. І. Вернадського в Києві.
На мій запит щодо цієї реляції, надісланий до Державного архіву Шве-
ції, відповіли, що до 1935 р. архів був організований іншим чином, під час
його реорганізації реляція зникла. Де вона знаходиться, наразі невідомо.
Богдан Кентржинський, український історик-емігрант, який після Дру-
гої світової війни жив у Швеції та співпрацював із Каролінською спілкою,
цитував статтю К.-Г. Гільдебранда з текстом реляції в монографії «Мазе-
па», виданій 1962 р. шведською мовою3. Але, на жаль, усього тексту реляції
він не надав.
Мені пощастило знайти у Швеції один з примірників щорічника
Каролінськоі спілки за 1935 р. зі шведським текстом цієї «новознайденої і
новозагубленої» реляції про Івана Мазепу. Я зробила її переклад українсь-
кою мовою, оскільки вважаю цей документ важливим джерелом інформації
для істориків і тих людей, яких цікавить історія України, Польщі та Шве-
ції. Мої коментарі винесені в дужки та позначені «МТ». Примітки самого К.-
Г. Гільдебранда подаються в посиланнях із позначкою: «З приміток». Під-
твердження інформації, наданій у цій реляції, можна знайти у «Розповіді ка-
роліна», яку я переклала й надрукувала в «Історичній правді»4.
Нижче подається стаття К.-Г. Гільдебранда з реляцією, текст якої виді-
лено курсивом.
1 Potocki R. Ukraiński Instytut Naukowy w Warszawie (1930–1939): jego wklad do nauki i kultury
ukraińskiej. Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze. 1998. Z. 6–7. S. 257– 266.
2 Hildebrandt K.-G. En Relation om Mazepa våren 1707. Karolinska Förbundets Årsbok. 1935. S. 157–166.
3 Kentrzhinsky B. Mazepa. Stockholm, 1962. 539 s. В українському перекладі див.: Кентржинський Б.
Мазепа / Перекл. зі шведської О. Король. Київ: Темпора, 2013. 496 с.
4 Див.: Карл XII в Україні. Розповідь кароліна / Перекл. М. Траттнер. Історична правда. 13 січня
2021 р. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/01/13/158807/.
Siverian chronicle. 2021. № 1
101
•
Зв’язки Івана Мазепи зі шведами до того моменту, коли він остаточно вирі-
шив перейти на бік Карла ХІІ, є малодослідженими. Головним джерелом інфор-
мації була невпевнена розповідь довіреної особи й послідовника Івана Мазепи
Пилипа Орлика в листі 1721 року, який він написав, намагаючись налагодити
стосунки з царем. Недоліки розповіді у листі Орлика можна пробачити, розумію-
чи те, що він описував давню історію і намагався виразити великоросійські сим-
патії. Цей занепокоєний гетьман разом із великою кількістю дослідників нама-
гався описати Мазепу як авантюриста, який діяв за власним бажанням, незважа-
ючи на волю та інтереси козаків. Через це цьому джерелу надавалося більше
уваги, ніж воно на це заслуговувало. Чим більше українських істориків дослід-
жувало це питання, тим очевиднішим ставало те, що таке бачення Мазепи було
безґрунтовним. Сучасний погляд на проблему Мазепи, який разюче відрізняєть-
ся від створеного Орликом, чітко сформулював у 1909 році найвидатніший укра-
їнський історик М. Грушевський.
Для висвітлення загального положення Мазепи та його мотивів почали до-
сліджувати матеріали, яким раніше не надавалося пильної уваги. Ці матеріали,
безумовно, дуже цікаві та ілюстративні5. Але фактичний перебіг подій у деталях
все одно залишається для нас невідомим. Єдиними матеріалами, які проливають
світло на ці події, є обширні свідчення перебіжчиків від Мазепи: особливо пол-
ковника І. І. Іскри та судді В. Д. Кочубея. Вони неуспішно намагалися викрити
співучасть Мазепи у злочинах на початку 1708 року. Крім цього більше майже
нічого немає. Власні документи Мазепи були знищені після його смерті, доку-
ментація похідної військової канцелярії зникла, а про архів Станіслава Лещин-
ського нічого невідомо. За таких умов деякі архівні знахідки заслуговують на те,
щоб їх надрукували разом із короткими коментарями.
Ідеться про один меморандум, який був доданий до листа Станіслава Ле-
щинського до графа Карла Піпера від 3 червня 1707 року. Він зберігається у
Державному архіві Швеції (Kanslipresidentens arkiv. Brev till greve Carl Piper). До-
кумент складається з трьох сторінок формату невеликого листа, акуратно напи-
саного латиною у стилі, який можна побачити в документах у Лісенцице. Стиль
розповіді легкий, але не без помилок. Переклад меморандуму на шведську мову
надається нижче:
– Розповідь пана вінницького старости з дому Лещинських була відправле-
на кур’єром з фортеці Камінець 14 травня і прибула сюди 2 червня.
5 З приміток: особливо цікава недатована меморія Орлика, написана латиною у часи перебування в
Бендерах. В ній описуються причини повстання Мазепи. Документ знаходиться в Державному архіві
Швеції у розділі Cosacica. Також цікаві матеріали «Déduction des droits de l'Ukraine», які знайшли в
архівах Орлика у Франції, і «Источники Малороссийской истории» / собр. Д. Н. Бантышем-Камен-
ским и изд. О. Бодянским.
Сіверянський літопис. 2021. № 1
102
Тільки-но вищезгаданий вінницький староста дізнався про те, що генералі-
симус козаків Мазепа прибув до царя, він одразу ж відправив одну духовну особу
до міста Жовква, щоб з’ясувати його наміри, чи планував він стримати ту ста-
ру обіцянку, яку він зробив королю Станіславу, прийняти його законне керів-
ництво і підпорядкувати йому всю Україну. Цей вінницький староста добре
знав про всі наміри Мазепи. Тільки-но він дізнався про те, що ця духовна особа,
яку він давно й добре знав, знаходиться в місті Жовква, то одразу ж прийняв
його у себе й заключив із ним – як представником вінницького старости – взаєм-
ну клятву зберігати таємницю і розпочати листування, яке мало б організува-
тися з Камінця, і наказав, щоб наступне повідомлення передали Його Величнос-
ті Королю Станіславу через раніше згадуваного вінницького старосту.
1. Що він – як тільки-но Його Величність запевнила б його у тому, що його
прохання буде задоволено, – свято клянеться перед присутнім перед ним і
підтверджує те, про що він раніше повідомив короля, а саме про свій намір
підпорядкувати йому всю Україну і землі запорожців на певних вигідних
умовах, які забезпечать безпеку і честь його і козаків.
2. Московитська військова рада дала йому завдання зібрати сто п’ятде-
сят (?) тисяч козаків і відправити їх у Червону Русь, щоб підбурити усе
місцеве населення на повстання проти польської влади. І вже зараз, на не-
визначений термін, відправити туди тридцять або сорок тисяч відібраних
козаків. Він погодився на це і вже відправив туди сина своєї сестри Война-
ровського з тридцятьма тисячами козаків. Для того, щоб підтвердити
свої добрі наміри і вірність Його Величності, відповідає він від себе особис-
то, що як тільки Його Величність підготовиться до дій проти московитів
у Польщі, він одразу відправить посланця до короля із запевненням своєї
підпорядкованості й послуху. І вони самі розпочнуть всі необхідні дії. І те,
що його оточили 10 000 московитів, не стане цьому завадою. Тому що їх
зможуть вбити протягом однієї ночі, коли для цього буде сприятливий мо-
мент.
3. Намір царя – уникнути головної битви зі шведською армією, якщо вона
не буде розділена на кілька частин; в разі розділення на частини – він пла-
нує напасти на той підрозділ, який створить найкращі умови для нападу.
Але якщо щось серйозне станеться з ним особисто, він планує відступити
з армією до міста Пінськ і чекати там на головну битву. Але надалі (згідно
з планом) цар розташується у місті Любартів біля річки Вепр, у чотирьох
милях від Люблина разом з приблизно 17 000 військових. Але решта армії,
починаючи з міста Брест, розташується біля Вісли, поки не закінчаться
повноваження Коронного сейму в Любліні.
4. Вибори короля цар переносить на майбутнє. Пропонуються наступні
кандидатури. Спочатку Вишневецький, великий литовський гетьман, на-
віть якщо він не погодиться і його потрібно буде примушувати силою. По-
тім Денхофф, так званий маршал республіки. І зрештою Синявський, бел-
зький воєвода і великий коронний гетьман.
5. Він хоче попередити на випадок, якщо шведська армія десь знайде моско-
витський провіант або так званий магазин, і захоче скуштувати щось з
нього, то там все отруєно отрутою, яка, як він запевняє, була підготовле-
на і зберігалася герметично у спеціальних ємкостях. Її перевозили через
Україну до Польщі на 40 возах. Цю отруту винайшов француз або італі-
єць.
6. Він прохає Його Величність якомога швидше надати йому впевнену від-
повідь на його пропозицію.
Реляція описує місію, яка не є невідомою для давньої Мазепинської літера-
тури. Ця духовна персона, з якою гетьман давно знайомий і про яку йдеться в ре-
ляції, ніхто інший, як відомий єзуїт Томас Залеський, про справи з яким згаду-
Siverian chronicle. 2021. № 1
103
ється в розповідях Орлика та звинуваченнях 1708 року (тут маються на увазі
доноси Кочубея та Іскри – М. Т.). І цей візит у місті Жовкві, про який йдеться
у реляції, має бути той самий візит, про який пише Костомаров (візит весною
1707 року). Датування дивним чином співпадають. Згідно з даними Костомаро-
ва, єзуїт зустрів Мазепу не пізніше 23 квітня. Згідно з реляцією, Залеський встиг-
нув приїхати до Камінця й кур’єр зміг виїхати з цього місця 14, тобто 3 травня за
старим стилем. Орлик міг розповісти тільки про останні частини у ланцюгу цих
відносин, які йому дозволили побачити. Орлик вважав, що Залеський відповідав
за прямий зв’язок зі Станіславом і був відправлений Мазепою у місто Leisnitz. У
реляції повідомляється дещо інше. У ній ідеться про те, що Залеський був просто
підпорядкованою людиною, яка передавала інформацію. Він взагалі не здійснив
цю небезпечну подорож до двору Станіслава, де його легко могли помітити. Він
просто надав послугу польському шляхтичу. Цього шляхтича, capitaneus Winni-
cencis de domo Leszczynia, можна легко ідентифікувати. Його звали Казимир
Ігнатіус Лещинський і він був вінницьким старостою (латиною capitaneus). Він
і Станіслав належали до одного роду Лещинських з головою бика на гербі. Сво-
їм спільним походженням вони завдячують воєводі Рафаелю Лещинському у
1500-х роках. Казимир Ігнатіус став з часом каштеляном у Львові і досяг високо-
го чину. Крім цього, він не залишив глибоких слідів в історії. Тим не менш, його
роль у цій реляції завдяки родинним зв’язкам значна і важлива в історичному
контексті.
У Казиміра Ігнатіуса були дві сестри, одна з яких, Вікторія, – дружина ве-
ликого польського магната – київського воєводи Юзефа Потоцького, а інша –
Теофіла – дружина кузина своєї мами краківського воєводи Януша Вишневець-
кого, який займав значне становище у Польщі і був братом славетного головно-
командувача Михайла Вишневецького. Останній у 1707 році дійшов згоди з Са-
пєгою й перейшов на бік шведів. Таким чином, Казимір Ігнатіус мав родичів се-
ред двох провідних родин шляхетного походження, які були у різних контекстах
стосовно один одного. І цей зв’язок буде ще вагомішим, якщо ми побачимо, що
мати графів Вишневецьких, яка вдруге вийшла заміж за великого литовського
маршалка Яна-Кароля Дольського, стала одним із основних персонажів в історії
Мазепи. Під іменем «княгиня Дольська» вона добре відома дослідникам як по-
друга Мазепи та найважливіший посланник його до Станіслава. Зайвим буде
розповідати, що вся інтрига розвивалася за польською традицією, тісно пов’яза-
ною з родинними зв’язками та подіями. Одним із поворотних пунктів поперед-
ніх зв’язків, про який розповідають кілька дослідників, є зимовий день 1705–
1706 року, коли Мазепа став хрещеним батьком дитини Януша Вишневецького
та Теофіли Лещинської.
Те, що все доведено, робить історію про Залеського більш цікавою. І його
зв’язки ведуть нас до тих самих магнатських родин, до яких належав Казимир
Ігнатіус, хоч єзуїт і не був членом цієї групи, а лише підпорядковувався їй. У
1706–1707 роках він був ректором єзуїтської колегії у Вінниці. Він представляв-
ся як польовий капелан Юзефа Потоцького, якщо хтось взагалі пам’ятав про йо-
го зв’язки з домами Потоцьких і Вишневецьких.
Немає жодних причин для того, щоб сумніватися в розподілі ролей у реля-
ції між Залеським і вінницьким старостою. Цей останній забезпечив диплома-
тичний контакт з Мазепою навесні 1707 року6. Це деталь, яка описує частину
цього дипломатичного апарату, який пов’язував Карла ХІІ з одного боку та Ста-
ніслава Лещинського з їхніми союзниками на сході та на півдні з іншого. Без
сумнівів, це була мережа дружніх і приватних політичних зв’язків цих магнат-
ських родин, яка зіграла свою вирішальну роль. Той дослідник, який одного дня
6 З приміток: одне вже те, що Лещинський організував усі зв’язки і вів листування з фортеці Камі-
нець, яка знаходилася в руках царя і була ключовим пунктом у захисті Польщі, багато чого варте.
Синявський написав царю 6 травня 1707 року. Див. «Письма и бумаги императора Петра Великаго.
V, стр. 601 – Про Лещинського згадується як про російського полоненого, очевидно, захопленого
через шпигунство.
Сіверянський літопис. 2021. № 1
104
аналізуватиме турецькі, татарські й козацькі зв’язки до російського походу, має
надати належну увагу цим обставинам. Тут можна поставити технічне питання
щодо джерел: якщо відомості про хитросплетіння переговорів можна було знай-
ти в архівах польських магнатів, то, можливо, згадки про них є і в інших джере-
лах. Це викликає наступне питання: якщо уся ця східноєвропейська союзна полі-
тика, вся ця можливість сконцентрованого нападу на росіянина, яка залишиться
важливим фактором в російському військовому поході Карла ХІІ, спрямовується
за польською ініціативою і є прямим спадком польської політичної традиції, то
вона повинна відповідати певним передумовам у власній історії Швеції. Без де-
тального аналізу подій можна стверджувати, що подібні обставини були і в пере-
говорах з Блискучою Портою, і що польське питання було одним із важливих
пунктів у шведській політичній пропаганді стосовно Станіслава7.
Реляція цікава ще й з іншої точки зору. Вона надає чіткі докази того, що пе-
реговори з Мазепою у той проміжок часу вже набули конкретних форм і стосу-
валися прямих пропозицій, прямих вимог і обіцянок з боку самого гетьмана.
Дивно, що Мазепа планував перейти на бік Станіслава, тільки-но той прибув би
до Польщі і приготувався б до війни. Очевидно, що люди у канцелярії Станісла-
ва бажали трактувати все в позитивному світлі, але ця реляція підтверджує, що
їхня поведінка не була безпідставною, а мала реальне підґрунтя. І вже одна ця
обставина, що це все можна довести, цікава сама собою. Це також дає певне під-
ґрунтя тим даним, які ми знаходимо у Нордберга, що Мазепа у жовтні 1707 року
пообіцяв перейти на бік Карла ХІІ разом з козацьким військом, яке перебувало у
Польщі8.
Згідно з інформацією Нордберга, шведський король відхилив цю пропози-
цію. Він недооцінив бойову готовність козацького війська в порівнянні з регу-
лярною армією і подумав, що не варто було чимось жертвувати в той момент і
розділяти з ним честь визволення Польщі. Він переніс вирішення цього питання
на момент свого російського військового походу. Твердження Нордберга не ма-
ють доказів. Про них не можна сказати більше, ніж те, що це схоже на рішення
короля в цих обставинах. Але необхідно також проаналізувати, наскільки надій-
ними були обіцянки гетьмана. Згідно з реляцією, Мазепа з великою кількістю ко-
заків повинен був увірватися до Червоної Русі, 30 000 козаків були вже відправ-
лені під керівництвом сина його сестри Войнаровського і їхня кількість мала
збільшитись. Ці дані – які підтверджують бажане у дружбі гетьмана – дивним
чином відрізняються від усіх відомих джерел. Пункти Петра І до Мазепи 25 квіт-
ня 1707 року були збережені. Вони очевидно підсумовують весняні плани та ці-
лі, принаймні ті, які стосувалися рішень останньої військової ради, принаймні
щодо Мазепи. Крім того, цих планів, вочевидь, дотримувались. Вони базувалися
на суто оборонних завданнях для козацького війська. Мазепа мав забезпечити
укріплення Києва й Печерського монастиря, сконцентрувати там військо, а потім
відправити певну кількість козаків до Волині, не так далеко від Києва. Група з
5 000 обраних козаків мала б поїхати до Любліну. Ці 5 000 згадуються в інших
актах. Вони знаходилися під керівництвом Войнаровського9. Його напад – зі
значно меншою кількістю козаків, ніж вказав Мазепа, – не був схожий на підго-
товку великої військової операції в Польщі та був незалежною від цього подією
іншого характеру. Судячи з усього, дані про цю подію є ядром правди в цій реля-
ції. Звичайно, можна подумати, що гетьман вірив у те, що він писав, і писав це з
найкращими намірами, маючи на увазі те, про що він почув і що він планував
здійснити. Але з його привабливих пропозицій нічого не здійснилося у реальнос-
7 З приміток: Улоф Гермелін писав 29 листопада 1707 року: «Але я знаю з новин з польського двору,
що Турок бажав би заключить більш тісний союз з Його Величністю». Лист від Улофа Гермеліна
Самюелю Барку. Надрукований С. Ф. Розеном у 1913 році, стор. 142.
8 З приміток: І. Нордберг. «Історія Карла ХІІ», том 1, стор. 289.
9 З приміток: Письма. V, стор. 190. Петро І до Мазепи 19 серпня 1707 року. а. а. VI, стор. 44, порівн.
зі стор. 228.
Siverian chronicle. 2021. № 1
105
ті10. Переговори з Мазепою мали не досить чітку базу. Лише його обіцянки та
політична кон’юнктура були чітко зрозумілими. Але ні польська політика, ні
зміни у політиці західноєвропейського альянсу, ні переговори з козаками не до-
помогли досягти найважливішої мети – визначної перемоги шведської армії над
армією царя.
Траттнер Марина – магістр європейського ділового права, журналіст, пе-
рекладач, автор блогу «Наша історія МТ» (Björkstigen 3, 24732 Södra Sandby,
Sverige).
Trattner Marina – Master of European Business Law, journalist, translator,
blogger «Наша історія МТ». (Björkstigen 3, 24732 Södra Sandby, Sverige).
E-mail: marina.trattner1@gmail.com
Дата подання: 12 березня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 27 березня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Траттнер М. Реляція про Мазепу 1707 року. Сіверянський літопис. 2021.
№ 1. С. 100–105. DOI: 10.5281/zenodo.4672113.
Цитування за стандартом APA
Trattner, М. Реляція про Мазепу 1707 року [Report about Mazepa in 1707].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, 100–105. DOI: 10.5281/zenodo.4672113.
10 З приміток: Орлик описував наміри Мазепи та повідомляв, що Мазепа лише хотів зачекати на
результати битви.
|