Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181590 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. / Ю.А. Мицик // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 4-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859718446603829248 |
|---|---|
| author | Мицик, Ю.А. |
| author_facet | Мицик, Ю.А. |
| citation_txt | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. / Ю.А. Мицик // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 4-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-01T08:19:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2021. № 2
4
У ГЛИБ ВІКІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик
•
ЦІННІ ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ГЕНЕАЛОГІЇ КОЗАЦТВА
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ ст.
DOI: 10.5281/zenodo.4756170
© Ю. Мицик, 2021. CC BY 4.0
Під час свого першого наукового стажування у Польщі у 1978/1979 нав-
чальному році свої зусилля я спрямовував на архівні кверенди (пошуки) в архі-
восховищах Варшави, Вроцлава і Кракова. В ході здійснення цих пошуків у моє
поле зору потрапив рукописний збірник № 402 з відділу рукописів (далі – ВР)
Бібліотеки Чарторийських у Кракові (далі – БЧ) під назвою «Оригінали з часів
Яна Казимира 1648–1670 рр. У ньому дійсно зібрані оригінали (хоча наявні й ко-
пії) кореспонденції коронної канцелярії з гетьманами України: листування ко-
роля Яна Казимира, представників уряду Речі Посполитої. Але трапляються
й адресовані їм листи кримських правителів (хана Мухамед-Ґірея ІV, великого
візира Сефер Кази-аги, нурадин-солтана Адиль-Ґірея), трансільванського князя
Д’єрдя ІІ Ракоці. Однак на чільному місці перебувають листи гетьманів України,
починаючи від обрання Б. Хмельницького у 1648 і завершуючи 1671 р., також
генерального писаря Івана Груші, полковника Костянтина Виговського, прото-
кол допиту полоненого повстанця Дмитра Сулимки. Особливу цінність являють
собою оригінали різних угод, дипломатичних інструкцій, присяг тощо, під яки-
ми часто стояли підписи верхівки Гетьманщини. Цей збірник використовувався
польськими істориками, які друкували деякі його документи (Людвік Кубаля,
Францішек Равіта-Гавронський, Збігнев Вуйцік та ін.)1. Як не прикро, українські
історики зверталися до нього рідше (Вацлав Липинський, Василь Герасимчук,
Іван Крип’якевич, Дмитро Дорошенко)2 і деякі публікували, хоча справедливості
ради скажемо, що їхні можливості були дуже обмежені. У свою чергу я зняв ко-
пії або зробив виписки з ряду документів і опублікував частину їх в різних ви-
даннях3. У деяких випадках вдалося зробити навіть фотокопії. Це стосувалося
тих сторінок, де були вміщені автографи козацької старшини під текстами при-
сяги на вірність 31 серпня 1658 р. у зв’язку з підписанням Гадяцького договору,
під протоколом допиту Дмитра Сулимки (липень 1666 р.). В інших випадках до-
велось обмежитися виписками (під текстом оригіналу Чуднівсько-Слободищен-
ського договору 1660 р., текстом дипломатичної інструкції на сейм, ухваленої
нараді 1666 р. в Лисянці та ін. Власне й ті фотокопії, які вдалося зробити, я не
використовував, оскільки в часи СССР їхня публікація була неможлива з відо-
1 Див., наприклад: Kubala Ł. Wojna brandenburska i najazd Rakoczego w roku 1656–1657. С. 432–433
(факсимільне перевидання: Warszawa, 1917); Rawita-Gawroński F. Sprawy i rzezy ukaińskie. Lwów,
1914.
2 Гарасимчук В. Матеріали до історії козаччини ХVІІ віку. Київ, 1994; Документи Богдана Хмель-
ницького (1648–1657). Київ, 1961. №№ 367, 401; Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Нью-
Йорк, 1985.
3 Див., наприклад: Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–
1658 рр. Київ, 2014. Т. 4. №№ 24, 71, 115 та ін.
Siverian chronicle. 2021. № 2
5
мих причин. Потім вони були поховані в моєму архіві, і я їх вдруге виявив май-
же випадково.
Ці підписи є цінним артефактом, оскільки дають певні можливості для від-
новлення характеру особистості, свідчать про рівень його освіченості й тому во-
ни наводяться в цій публікації. Аналіз підписів теж дає важливі дані, щоб уточ-
нити склад національної еліти Гетьманщини, час каденції на посаді у Війську За-
порозькому. Зазначимо, що зупинимося тільки на тих персонах та їхніх каденці-
ях лише в тих випадках, якщо вони розходяться з даними сучасних довідників
Ю. Гаєцького4 та В. Кривошеї5 або взагалі відсутні у них6.
Перш за все, зупинимося на постаті Федора Виговського, посада якого взага-
лі не згадана. Він був двоюрідним братом по батьківській лінії гетьмана І. Вигов-
ського, відзначився як дипломат7, отже, його участь у переговорах з представника-
ми Речі Посполитої під Гадячем була закономірною. Тиміш Носач посідав уряд ге-
нерального обозного у 1655–1657, 1658–1663, 1665 рр., отже займав одну з найви-
щих посад у Війську Запорозькому. Далі йдуть інші дигнітарії, прізвищ яких взага-
лі не знаходимо у відомих на сьогодні джерелах. Виняток складає генеральний
писар Остафій Фецкович, якого Ю. Гаєцький і В. Кривошея подають як Остапа
(Євстафія) Фанстьєвича (Фацієвича). Тут же передаємо ім’я та прізвище особи так,
як він сам називав себе. Згадується також сотник Переяславського полку Стефан
Сулима, але під 1659 р., і вказується, що в цей період він був сотником Бориспіль-
ської сотні цього полку. До того ж, В. Кривошея подає й інше його прізвище –
Северин. Що стосується Андрія Романенка, то він перебував на посаді сотника
Другої Полкової Переяславської сотні, у той час як Сулима очолював Першу Пол-
кову сотню. Ничипір Григорович дійсно був седнівським сотником Чернігівського
полку, а Крисько Лук’янович, посада якого не згадується, посідав уряд писаря
Кременчуцького полку. Тимуш Нигович (Ніковець) у реєстрі значиться без титулу
як один з двох (другим був згадуваний вище Ничипір Григорович) представників
Чернігівського полку. Але що означає «ляховицький писар» – залишається незро-
зумілим.
Підписанти другого ряду не були нижчими за рангом, вони йшли паралель-
но першим. Його відкриває один з авторів Гадяцького договору, керівник україн-
ської делегації на сейм Речі Посполитої, де мали затверджувати цей договір,
канцлер Великого князівства Руського Ю. Немирич. Те, що він обіймав також
посаду київського полковника, дізнаємось тільки з цього підпису. Г. Лісницький
дійсно був натоді миргородським полковником. А ось ім’я Прокопа Верещаки,
чернігівського коморника доби Речі Посполитої, виникає тут досить несподіва-
но. Верещака належав до української православної шляхти, перейшов на україн-
ський бік в часи гетьманування І. Виговського, його родич Василь Верещака був
слугою короля Яна Казимира й одночасно агентом української розвідки ще на
початку Національно-визвольної війни 1648–1658 рр. Імен Семена Лобаченка,
сотника стависького Білоцерківського полку, Андрія Дубини, сотника настасько-
го того ж полку, Якова Гуляницького, полкового ніжинського сотника, не знахо-
димо в довідниках.
Єдиний з трьох представників Коша Запорозької Січі Кирило Андрієнко,
який присягав королю, зафіксований як чигиринський полковник у 1659 р., а по-
тім спливає як кременчуцький полковник у березні – вересні 1661 р., і як сотник
цього ж полку у 1661–1663 рр. Дійсно обіймали вказані посади Іван Косинський,
4 Gajecky G. The Cossack Administration of the Hetmanate. Cambridge, Massachusetts, 1978. T. 1–2.
5 Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Київ, 1997.
6 Відзначимо, що в реєстрі учасників козацького посольства на сейм Речі Посполитої, який ратифі-
кував Гадяцький договір, і які отримали винагороду з державного скарбу, знаходимо тих же осіб.
Щоправда, їхнє коло було ширшим. Виглядає так, що не всі члени делегації, які отримали гроші,
складали присягу вірності королю (Джерела з історії Національно-визвольної війни українського
народу 1648–1658 рр. Київ, 2014. Т. 4. С. 407–408; Кулаковський П. Козацьке посольство на сейм
1659 року. Гадяцька унія 1658 року. Київ, 2008. С. 125–127).
7 Мицик Ю. Гетьман Іван Виговський. Київ, 2004.
Сіверянський літопис. 2021. № 2
6
сотник веркіївський у 1654–1659 рр., Онисько Товстевич (Товстович), сотник
пісковський у 1659 р., Василь Скребець (Скрибач, Скрибенко), сотник лохвиць-
кий у 1657–1659 рр. (з перервами), Іван Грицюта, сотник багацький у 1659 р.,
Іван Зарудний, осавул Миргородського полку у 1658–1659 рр., Григорій Заруд-
ний, сотник старосанжарський Полтавського полку у 1658–1659 рр., Іван Груша,
генеральний писар у 1657–1659 рр.
А от те, що уманський полковник (1666–1667 р.) і генеральний суддя в геть-
мана П. Дорошенка (1669 р.) Григорій Білогруд посідав уряд бабинського сотни-
ка Уманського полку, довідуємося з цього списку вперше. Це стосується Івана
Хильченка, сотника Торчинської сотні Білоцерківського полку, Василя Петров-
ського, сотника Ходорковської сотні того ж полку, Івана Богатиренка (Богатире-
вича), сотника Коростишівської сотні того ж полку. Окремо варто сказати про
двох персон. Перша з них – Максим Булига, сотник зіньківський (?). За даними
Ю. Гаєцького він перебував на цій посаді у 1659 р., а в 1664 р. посідав уряд
уманського полковника. Друга – Калин Соколовський, позначений як житомир-
ський сотник Київського полку. Це, очевидно, Клим Соколовський, хоча і в
списку, і в реєстрі козацького посольства, які отримували винагороду з Коронно-
го Скарбу, останній записаний саме під цим дивним іменем Калин.
Далі наводяться підписи представників Правобічної Гетьманщини під про-
токолом допиту Дмитра Сулимки (липень 1664 р.). Його відкривають найвищі
представники Правобережної Гетьманщини, серед яких бачимо Петра Дорошен-
ка (майбутнього гетьмана), Михайла Радкевича, Івана Лупину, Святослава Кри-
вецького. Якщо Радкевич і Кривецький дійсно обіймали вказані посади (щоправ-
да каденцію Радкевича можна трохи продовжити: з листопада 1663 по липень
1664 р.), то імені генерального осавула Івана Лупини взагалі не зустрічаємо ні в
довідниках, ні в джерелах, крім цього підпису.
Далі йдуть полковники. На першому місці, звичайно, чигиринський, а саме
Федір Коробка, котрий посідав уряд чигиринського полковника у1648–1649,
1664 рр. (з перервами). Федір Джулай обіймав посаду черкаського полковника у
1658–1659, 1663–1664 рр., але тут виступає як кальницький полковник. Харак-
терно, що він був єдиним неписьменним і за нього підписався Яблонкевамський
(?), писар Черкаського полку. Прізвище останнього взагалі невідоме, навіть як-
що його прочитати як Яблонський. Григорій Пододня та Остап Гоголь були від-
повідно полковниками корсунським і брацлавським, хоча останній згадується в
довідниках як полковник кальницький у 1649, 1674 рр. і подільський (подніст-
рянський) у 1658–1676 рр. Ім’я Стефана Федоровича взагалі невідоме.
Ян (Іван) Креховецький перебував на посаді корсунського полковника у
листопаді 1657, вересні 1658 – липні 1659, генерального писаря у 1649, генераль-
ного судді у 1663–1665 рр. (з перервами). На останній посаді його заміняв Гер-
ман Гапонович (суддя у1664 р.). Самійло Фридрихович, якого часто називають
Фридрикевичем, дійсно посідав уряд білоцерківського полковника, а ще й гене-
рального осавула при гетьмані Степані Опарі. Додамо, що з його удовою одру-
жився гетьман І. Мазепа. Михайло Ханенко дійсно був уманським полковником
у 1664, 1667–1671 рр., а потім гетьманом Правобічної Гетьманщини у 1669–
1674 рр. Про Тиміша Носача мова вже йшла, але тут він підписаний без вказівки
на посаду. Знаходимо й підпис Самійла Зарудного – відомого дипломата, який
брав участь в укладенні Переяславсько–Московського договору 1654 р., посідав
уряд генерального судді в 1652–1657 рр. Паволоцький полковник Ярош Грици-
ненко в літературі (В. Липинський) згадується під дещо зміненим прізвищем
Грицина. Київський полковник Павло Янович – це не хто інший, як Павло Янен-
ко-Хмельницький, племінник Б. Хмельницького, дипломат, київський полковник
у 1654–1659 (з перервами), 1664 (у Тетері). Тиміш Хмура (?), полковник каль-
ницький цього часу, згадується у довідниках і в Липинського. Найманих піхот-
них полковників взагалі не досліджували за рідкісними винятками (Ілля Новиць-
кий) і згадка Гаврила Годуненка виглядає несподіваною.
Siverian chronicle. 2021. № 2
7
Звернімося ще до підписів під присягою старшини Війська Запорозького
31 серпня 1658 р. На жаль, їхню фотокопію нам не вдалося зробити, однак ми
скопіювали вручну. Бачимо тут, як і в підписах, котрі наводяться нижче під № 1,
Тимоша Носача. Отже, відкриває цей список прізвище не тільки Носача, але й
Самійла Зарудного, каденцію якого можна продовжити на рік. Наступними
йдуть судді Федір Лобода і Герман Гапонович. Про останнього вже згадувалось,
а Лобода перебував на посаді переяславського полковника у 1649–1651 рр. та ге-
нерального судді в 1658–1659 рр. Далі йдуть полковники. Першим з них стоїть
підпис чигиринського Ілляша Багаченка (Богаченка), який обіймав цю посаду у
1650–1651, 1658 рр. Далі – підпис черкаського Федора Бурляя, який обіймав по-
саду генерального судді у 1674 р. (за гетьманату Петра Дорошенка). Як бачимо,
він посідав уряд черкаського полковника у 1658 р. Наступним йде Левонович
(його ім’я написано нерозбірливо) як канівський, але такого полковника не зна-
ходимо в інших джерелах. Про Івана Креховецького, чий підпис тут стоїть, вже
йшлося вище. Стоять тут і підписи ніжинського полковника Григорія Гуляниць-
кого – героя Конотопської оборони 1659 р., і майбутнього гетьмана, прилуцько-
го полковника Петра Дорошенка.
Наступний документ – це Чуднівсько-Слободищенський договір 17 жовтня
1660 р. між Гетьманщиною та Річчю Посполитою. Його підписав насамперед
полковник Петро Дорошенко, оскільки він був головою української делегації та
навіть в підписі вказано, що він є «комісар». Також до неї входили Григорій Ліс-
ницький, уманський полковник Михайло Ханенко, Іван Кравченко («комісар»),
Михайло Махаринський (Махаржинський)8. Крім того, договір підписали Лаврін
Капуста, суботівський сотник, який досі був відомий як дипломат і суботівський
отаман; ряд старшин Уманського полку, про яких майже нічого не відомо (виня-
ток складає бабанський сотник Григорій Білогруд, про якого вже йшлося; Федір
Хрептик, уманський сотник; Семен Грозденко, сотник (назва сотні написана не-
розбірливо). Очевидно, Брацлавський полк представляли Костянтин Гуща, куб-
лицький сотник; Павло Крутняк, вербицький сотник; Стефан Варктало (?), бер-
шадський сотник. З Білоцерківського полку представниками були фастівський
сотник Павло і сотник Стефан Скидан. Щоправда, замість останніх, які були не-
письменними, підписався чигиринський полковник Гарасим Каплонський.
Врешті зупинимося на інструкції козаків, прийнятій на раді в Лисянці у люто-
му 1666 р. і направленій на сейм Речі Посполитої. Цей документ був детально роз-
глянутий Д. Дорошенком, який звернув увагу на прізвища підписантів9. Отже, тут
бачимо насамперед підпис гетьмана Петра Дорошенка. Далі йдуть прізвища гене-
ральної старшини: обозного Івана Демиденка, суддів Михайла Суличича та Семена
Богаченка, писаря Яна (Івана) Чекаловського, осавулів Павла Апостола і Демяна
Пиляя; також полковників чигиринського Прокопа Бережецького, черкаського Бог-
дана Калістрата, корсунського Гната Улановського, білоцерківського Харка Тара-
сенка, паволоцького Яроша Гриценка, уманського Григорія Білогруда, торговиць-
кого Стефана Щербини, кальницького Василя Лобойка, брацлавського Михайла Зе-
ленського, подільського Євстафія Гоголя, серденяцьких полковників Федора Ми-
хайленка, Матвія Канівця, Василя Волошина, запорозьких полковників Семена Кор-
сунця, Пилипа Івановича, Івана Чорнобиля, врешті Сави, сотника Кременчуцького
полку.
Таким чином, наведені дані дозволяють внести важливі корективи у реєст-
ри дигнітаріїв Гетьманщини часів Руїни, особливо на правому боці Дніпра, яка
рясніє «білими плямами».
8 Дмитро Дорошенко, згадуючи про текст угоди і підписи під нею, допустився неточності, прочитав-
ши прізвище Махаринського як «Махержинський» (Дорошенко Д. Гетьман… С.43).
9 Ч.–ВР. № 402. С. 633; Дорошенко Д. Гетьман… С. 75.
Сіверянський літопис. 2021. № 2
8
* * *
№ 1
Siverian chronicle. 2021. № 2
9
1658 р., вересень. – Підписи козацької старшини під присягою на вір-
ність королю Яну Казимиру.
1-й ряд
«Костянтин Виговський, полковник туровський
Тиміш Носач, генеральний обозний
Федір Виговський
Остафій Фецкович, генеральний писар
Яцько Таранченко, сотник крилівський
Михайло Бурмака, сотник смілянський Чигиринського полку
Андрій Одинець, осавул
Семен Дублянко, сотник Черкаського полку
Андрій Бузманко, Василь Митченко, сотники Канівського полку
Мелешко Тараненко, Іван Половченко, сотники Корсунського полку
Стефан Сулима, Андрій Романенко, сотники Переяславського полку
Тимуш Нигович, ляховицький писар
Ничипор Григорович, сотник седнівський Чернігівського полку
Фесько Панченко, Федір Дульський з Кальницького полку
Крисько Лук’янович.
2-й ряд
Юрий Немирич, полковник київський
Григорій Лісницький, полковник миргородський
Прокіп Верещака, коморник чернігівський
Семен Лобаченко, сотник стависький
Андрій Дубина, сотник настаський Білоцерківського полку
Кирило Андрієнко, полковник Коша запорозького
Іван Косинський,сотник веркіївський
Яків Гуляницький, сотник ніжинський
Онисько Товстевич, сотник пісковський
Василь Скребець, сотник лохвицький
Іван Зарудний, осавул Миргородського полку
Максим Булига, сотник зіньківський
Григорій Білогруд, сотник бабинський Уманського полку
Іван Грицюта, сотник багацький
Григорій Зарудний, сотник санжарський Полтавського полку
Іван Хильченко, сотник торчинський
Василь Петровський, сотник ходорковський
Калин Соколовський, сотник житомирський Київського полку
Іван Богатиренко, сотник коростишевський
Іван Груша, генеральний писар».
(БЧ. – ВР. – № 402. – Автограф. – С. 250–251).
Сіверянський літопис. 2021. № 2
10
№ 2
1664 р. – Підписи представників Правобічної Гетьманщини під прото-
колом допиту Дмитра Сулимки.
Михайло Радкевич, генеральний обозний
Петро Дорошенко, генеральний осавул
Іван Лупина, генеральний осавул
Святослав Кричевський, генеральний писар
Федір Коробка, полковник чигиринський
Федір Джулай, полковник кальницький, за котрого не вміючого писати, під-
писався Заблонкевальський (?), писар Черкаського полку
Григорій Пододня, полковник корсунський
Остап Гоголь, полковник брацлавський
Siverian chronicle. 2021. № 2
11
Стефан Федорович, іменем своїм і інших полковників, котрі перейшли до
послушенства його королівської мості
Ян Креховецький, іменем своїм
Герман Гапонович
Самуель Фридрихович, полковник білоцерківський
Михайло Ханенко, полковник уманський
Тиміш Носач
Самійло Зарудний
Ярош Грициненко, полковник паволоцький
Павло Янович, полковник київський
Тиміш Хмура (?), полковник кальницький
Гаврило Годуненко, полковник піхотний
(БЧ.-ВР. – № 402. – Автограф. – Арк. 534).
о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, голов-
ний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавст-
ва імені М. С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьох-
святительська, 4, м. Київ, 01001, Україна).
pr. Mytsyk Yurii A. – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist
at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of
the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv,
01001, Ukraine).
E-mail: mytsyk2002@ukr.net
Дата подання: 10 березня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 18 березня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мицик, Ю. Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини
XVII ст. Сіверянський літопис. 2021. № 2. С. 4–11. DOI: 10.5281/zenodo.4756170.
Цитування за стандартом APA
Mytsyk, Yu. (2021). Tsinni dzherela do istorii henealohii kozatstva druhoi
polovyny XVII st. [Valuable sources for the history of the Cossacks’ genealogy in the
second half of the XVII century]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, 4–11.
DOI: 10.5281/zenodo.4756170.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181590 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:19:54Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мицик, Ю.А. 2021-11-22T14:38:46Z 2021-11-22T14:38:46Z 2021 Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. / Ю.А. Мицик // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 4-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4756170 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181590 94 (477) uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. Мицик, Ю.А. У глиб віків |
| title | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. |
| title_full | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. |
| title_fullStr | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. |
| title_full_unstemmed | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. |
| title_short | Цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини XVII ст. |
| title_sort | цінні джерела до історії генеалогії козацтва другої половини xvii ст. |
| topic | У глиб віків |
| topic_facet | У глиб віків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181590 |
| work_keys_str_mv | AT micikûa cínnídžereladoístoríígenealogííkozactvadrugoípolovinixviist |