Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект

Мета статті полягає в систематизації теоретичних знань із проблеми визначення художнього стилю як літературознавчої категорії. Подано докладний розгляд класичних праць, присвячених проблемі художнього стилю. Мала їх кількість обумовлена загальноприйнятим у філології принципом розглядати категорію...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Шуміло, С.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	Літературознавчі студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181598
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект / С.М. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181598
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1815982025-02-09T22:00:38Z Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект Ancient Rus Writer’s Art Style: Theoretical Aspect Шуміло, С.М. Літературознавчі студії Мета статті полягає в систематизації теоретичних знань із проблеми визначення художнього стилю як літературознавчої категорії. Подано докладний розгляд класичних праць, присвячених проблемі художнього стилю. Мала їх кількість обумовлена загальноприйнятим у філології принципом розглядати категорію стилю як лінгвістичну, тож аналіз літературознавчих розвідок є вкрай актуальним задля позначеної проблеми, яка потребує рішення. Використані методи спостереження, порівняння та аналізу. Новизна дослідження полягає в систематичному уточненні того, як саме філософи, культурологи та літературознавці розуміють художній і літературний стиль, із якими іншими категоріями пов’язують його та як розрізняють стиль середньовічного письменника та «стиль епохи». Ми простежуємо процес накопичення знань із цієї проблематики, а також те, як поступово поглиблюється розуміння художнього стилю, індивідуального стилю, літературного стилю та «стилю епохи». У дослідженні зроблено акцент на специфіці сприйняття категорії стилю в середні віки. Висновок стосується нерозривного зв’язку притаманних цьому періоду «стилів епохи» зі світобаченням людини, її середньовічним – християнським – уявленням про всесвіт, його закономірність, справедливість та підпорядкованість божественній ідеї. У заключній частині статті подано короткий начерк подальшого розвитку подій, коли на зміну середньовічній картині світу приходить інша свідомість із іншою естетикою. The article intends to systematize theoretical knowledge about determining art style as a literary category. We thoroughly examine classic works regarding art style issue. Their small number is caused by the principle common in philology to see the category of style as a linguistic one. Therefore, analysing literary studies is highly relevant for current issue to be resolved. We use the methods of observation, comparison and analysis in the research. Its novelty is in a systematic clarification of how exactly philosophers, culturologists and literary scholars understand art and literary style, what are the other categories they connect it with, how they differ a medieval writer’s style and “epoch style”. We observe development of knowledge on this issue and enhanced understanding of art style, individual style, literary style and “epoch style”. The research emphasizes specificity of perceiving the category of style in the Middle Ages. The conclusion addresses indissoluble relationship between “epoch styles” typical for this period and a human outlook with medieval christian vision of the world, its regularity, justness and subjection to divine idea. The article’s final part provides a short essay on further developments when a medieval worldview gives place to another conscience with another aesthetics. 2021 Article Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект / С.М. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4756355 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181598 821.161’01-97«11/13» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літературознавчі студії Літературознавчі студії
spellingShingle	Літературознавчі студії Літературознавчі студії Шуміло, С.М. Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект Сiверянський літопис
description	Мета статті полягає в систематизації теоретичних знань із проблеми визначення художнього стилю як літературознавчої категорії. Подано докладний розгляд класичних праць, присвячених проблемі художнього стилю. Мала їх кількість обумовлена загальноприйнятим у філології принципом розглядати категорію стилю як лінгвістичну, тож аналіз літературознавчих розвідок є вкрай актуальним задля позначеної проблеми, яка потребує рішення. Використані методи спостереження, порівняння та аналізу. Новизна дослідження полягає в систематичному уточненні того, як саме філософи, культурологи та літературознавці розуміють художній і літературний стиль, із якими іншими категоріями пов’язують його та як розрізняють стиль середньовічного письменника та «стиль епохи». Ми простежуємо процес накопичення знань із цієї проблематики, а також те, як поступово поглиблюється розуміння художнього стилю, індивідуального стилю, літературного стилю та «стилю епохи». У дослідженні зроблено акцент на специфіці сприйняття категорії стилю в середні віки. Висновок стосується нерозривного зв’язку притаманних цьому періоду «стилів епохи» зі світобаченням людини, її середньовічним – християнським – уявленням про всесвіт, його закономірність, справедливість та підпорядкованість божественній ідеї. У заключній частині статті подано короткий начерк подальшого розвитку подій, коли на зміну середньовічній картині світу приходить інша свідомість із іншою естетикою.
format	Article
author	Шуміло, С.М.
author_facet	Шуміло, С.М.
author_sort	Шуміло, С.М.
title	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
title_short	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
title_full	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
title_fullStr	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
title_full_unstemmed	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
title_sort	художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Літературознавчі студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181598
citation_txt	Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект / С.М. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT šumílosm hudožníistilʹdavnʹorusʹkogoknižnikateoretičniiaspekt AT šumílosm ancientruswritersartstyletheoreticalaspect
first_indexed	2025-12-01T05:28:53Z
last_indexed	2025-12-01T05:28:53Z
_version_	1850282542131838976
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 2 68 ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ УДК 821.161’01-97«11/13» Світлана Шуміло • ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ ДАВНЬОРУСЬКОГО КНИЖНИКА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ DOI: 10.5281/zenodo.4756355 © С. Шуміло, 2021. CC BY 4.0 Мета статті полягає в систематизації теоретичних знань із проблеми визначення художнього стилю як літературознавчої категорії. Подано доклад- ний розгляд класичних праць, присвячених проблемі художнього стилю. Мала їх кількість обумовлена загальноприйнятим у філології принципом розглядати ка- тегорію стилю як лінгвістичну, тож аналіз літературознавчих розвідок є вкрай актуальним задля позначеної проблеми, яка потребує рішення. Використані ме- тоди спостереження, порівняння та аналізу. Новизна дослідження полягає в систематичному уточненні того, як саме філософи, культурологи та літерату- рознавці розуміють художній і літературний стиль, із якими іншими категорія- ми пов’язують його та як розрізняють стиль середньовічного письменника та «стиль епохи». Ми простежуємо процес накопичення знань із цієї проблемати- ки, а також те, як поступово поглиблюється розуміння художнього стилю, ін- дивідуального стилю, літературного стилю та «стилю епохи». У дослідженні зроблено акцент на специфіці сприйняття категорії стилю в середні віки. Вис- новок стосується нерозривного зв’язку притаманних цьому періоду «стилів епо- хи» зі світобаченням людини, її середньовічним – християнським – уявленням про всесвіт, його закономірність, справедливість та підпорядкованість бо- жественній ідеї. У заключній частині статті подано короткий начерк подаль- шого розвитку подій, коли на зміну середньовічній картині світу приходить ін- ша свідомість із іншою естетикою. Ключові слова: художній стиль, літературний стиль, середньовічний книжник, «стиль епохи». Стиль є однією з основних мистецтвознавчих, а отже, і літературознавчих категорій, що обумовлює крайню складність його точного визначення: саме основні, базові категорії, як правило, мають багато тлумачень і потребують уточ- нення. На початку XX ст. німецький мистецтвознавець Г. Ноль присвятив цій те- мі монографію «Stil und Weltanschauung», у якій стиль ототожнювався зі світо- глядом і розумівся як «форма світогляду»1. Світоглядний стиль, з точки зору цього автора, обов’язково відображається у творчості художника, хоча саме світогляд може залишатися в художника й не- усвідомленим. Г. Нолем були зроблені спроби співвіднесення тих чи інших ху- дожніх стилів із певними типами світогляду: пантеїстичним, ідеалістичним і т. д. У зв’язку з чим Г. Ноль вводить термін «стиль-світогляд», об’єднуючи два по- 1 Nohl H. Stil und Weltanschauung. Jena, 1920. S. 12–33. Siverian chronicle. 2021. № 2 69 няття в одному. Спостереження німецького вченого актуальні, оскільки сприя- ють розумінню стилю не тільки як поетичної характеристики художнього твору, але й як свого роду філософської категорії, як позалітературного явища, яке тіс- но пов’язане з літературою. У 60-і рр. XX ст. дослідники В. Н. Хмара2 та А. Р. Григорян3 підтримали та розвинули ідеї Г. Ноля. «Стиль, – за словами А. Р. Григорян, – це естетична зако- номірність, що виявляється в художньо-світоглядній єдності окремого твору мистецтва, всієї творчості того чи іншого художника або цілого напряму»4. Як- що світогляд – це ставлення письменника до всього світу, то вибір проблем, що хвилюють автора, і їх художнє рішення, з точки зору А. Р. Григорян, визначаєть- ся стилем письменника. У 1960-ті ж роки в радянському літературознавстві та мистецтвознавстві активно вирішується проблема визначення поняття «художній стиль» в роботах О. М. Соколова5, О. В. Чичеріна6, Г. Н. Поспєлова7 та інших. Усіх названих авто- рів об’єднує визначення стилю як єдності змісту та форми, усіх елементів і всіх сторін художнього твору. Якщо в ранніх роботах поняття стилю виносилося за межі літератури або мистецтва як такого, коли стиль ставав невід’ємною части- ною світогляду або навіть ототожнювався з ним, то в радянському літературо- знавстві було намічено деяке зближення поняття стилю з художньою формою твору. Мабуть, тільки в працях О. В. Чичеріна збереглося найбільш близьке до «світоглядного» розуміння стилю. О. В. Чичерін замінює світогляд ідеєю і під цим кутом розглядає інформацію про категорію, яка нас цікавить. «Читач, – пи- ше він, – іде від розуміння стилю до більш тонкого і повного розуміння образу, почуття і думки, цілісного строю ідей. Між тим та іншим – нерозривний зв’я- зок»8. Резюмуючи попередні роботи мистецтвознавців і теоретиків літератури в області стилістики, О. Ф. Лосєв створює монографію «Проблема художнього стилю», у якій, на наш погляд, дається найбільш містке визначення обговорюва- ної категорії. Учений відійшов від розуміння стилю як «єдності прийомів твору» (В. М. Жирмунський9), або «форми світогляду» (Г. Ноль), або «естетичної влас- тивості творів» (Г. Н. Поспєлов), або, нарешті, «ідейності форми» (О. В. Чиче- рін). Для О. Ф. Лосєва стиль – це, перш за все, принцип організації твору, філо- софська установка, необхідна для народження твору мистецтва. Дослідник спи- рається на ранні концепції стилю, але йде як від повної ідеалізації цієї категорії, так і від її крайньої формалізації. Іншими словами, художній стиль, з точки зору Лосєва, – це «принцип конструювання самого художнього твору, взятого у всій його повноті і товщі, у всьому його художньому потенціалі»10. За висловом вче- ного, «стиль є “як” художнього твору, у той час як останній є “що”, створене ху- дожником і нами сприйняте»11. І це «як» ні в якому разі не зводиться тільки до форми, воно тісно пов’язане зі світоглядом художника, яке й лежить в основі принципу конструювання. Отже, між художнім стилем і світоглядом художника існує найтісніший зв’язок, і вивчення певного художнього стилю повинно бути пов’язане з хоча б частковим вивченням, прийняттям до уваги того чи іншого світогляду; у нашому 2 Хмара В. Н. Эстетический идеал и индивидуальный стиль художника: Дис. на соискание учен. сте- пени канд. филол. наук. Москва, 1968. 260 с. 3 Григорян А. Р. Литература и теория. Ереван: Советкан грох, 1976. 316 с. 4 Там же. C. 118. 5 Соколов А. Н. Теория стиля. Москва: Наука, 1968. 298 с. 6 Чичерин А. В. Идеи и стиль: о природе поэтического слова. Москва: Советский писатель, 1968. 274 с. 7 Поспелов Г. Н. Проблемы литературного стиля. Москва: Наука, 1970. 300 с. 8 Там же. С. 5. 9 У 1928 р. В. М. Жирмунський закликав до вивчення «телеологічного поняття стилю як єдності при- йомів» (Жирмунский В. М. Вопросы теории литературы. Ленинград: Academia. 1928. С. 28). 10 Лосев А. Ф. Проблема художественного стиля. Киев: Collegium, 1994. С. 218. 11 Там же. С. 219. Сіверянський літопис. 2021. № 2 70 випадку, – світогляду середньовічного книжника і, почасти, тодішнього читача. Досліджуючи стиль, ми вивчаємо той фундамент, на якому сконструйовано твір, тобто сукупність переконань, пріоритетів, етичних і естетичних норм і догм, че- рез призму яких письменник дивиться на світ. Розуміння стилю як світоглядної категорії знаходить відображення в бага- тьох історико-літературних дослідженнях, зокрема, воно найбільш характерно для праць, присвячених літературам стародавнього і середньовічного Сходу. С. С. Аверинцев у монографії «Поетика ранньовізантійської літератури» активно користується термінологією О. Ф. Лосєва і продовжує розробку його підходу до стилістики, приділяючи особливу увагу естетичним уявленням, характерним для середньовічного світу. Як пише С. С. Аверинцев, є два шляхи у вивченні мис- тецтва давнини. Стародавні літератури, перебуваючи ще у самих своїх витоків, не знайомі з категоріями виду, стилю, жанру мистецтва, з поняттями етичного та естетичного. Їх, отже, не можна описати за допомогою сучасної термінології. Перший шлях – виходити зі сформованих за останні століття наукових уявлень про мистецтво, «заново будувати» середньовічну культуру, «збирати, монтувати її з уривчастих міркувань, що живуть в абсолютно іншому контексті»12. Другий шлях – «йти від внутрішнього ладу середньовічної картини світу»13. Дослідника, що йде цим шляхом, цікавить «внутрішній склад колишнього духовного життя, взятий як ціле»14. Дослідження ранньовізантійської літератури для С. С. Аверин- цева стає можливим тільки після екскурсу в історію ранньовізантійської естети- ки. Ба більш, дослідник вимагає від себе та своїх читачів не просто ознайомлен- ня з естетичними уявленнями середньовічного світу, а саме занурення в них. По- етика й естетика тісно пов’язані між собою: перша безпосередньо залежить від другої. «Історія естетики щодо таких епох (тобто стародавнього світу) повинна набути форми широкої типології стилів світосприйняття», – пише С. С. Аверин- цев. Як історія естетики неможлива без історії стилів світосприйняття, так і до- слідження в області стилістики неможливі без уваги до естетики і філософської картини світу давнього автора. У зв’язку з цим виникає необхідність розглянути ще одне важливе явище середньовічної естетики та, зокрема, літератури – так званий стиль епохи. Стиль давньоруської літератури нерозривно пов’язаний з поняттям «сти- лю епохи». Це явище було названо Д. С. Лихачовим однією з найхарактерніших рис середньовічної культури. «Специфіка окремих мистецтв, – пише Д. С. Лиха- чов, – в середні століття виражена слабше, ніж в новий час, – одночасно сильні- ше, ніж у новий час, позначається спільність всіх мистецтв, їх об’єднаність “сти- лем епохи”»15. «Художнє обличчя епохи», або «стиль епохи», за запропонованою Д. С. Ли- хачовим концепцією, може проявлятися на певних стадіях розвитку культури, тобто стадіях розвитку естетичної свідомості, оскільки категорія стилю тісно по- в’язана з природою цієї свідомості. Середньовіччя стало саме таким зручним для виникнення єдиного стилю періодом. Для цього часу характерна особливо чітка «наповненість усіх видів мистецтва єдиними стилетвірними началами»16. У се- редні віки ще немає окремих напрямків у мистецтві і немає індивідуальних сти- лів художників. Ці обставини сприяють утворенню універсальних стилетвірних принципів, умовних форм і канонів. У давньоруській культурі спільний естетичний початок можна спостерігати в архітектурі, скульптурі, прикладному мистецтві, живописі, музиці, словесному мистецтві, філософії та суспільній думці. Художнє, за словами Д. С. Лихачова, 12 Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы. Санкт-Петербург: Азбука-классика, 2004. С. 35. 13 Там же. С. 40. 14 Там же. 15 Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X–XVII веков. Эпохи и стили. Ленинград: Наука, 1973. С. 61. 16 Там же. С. 62. Siverian chronicle. 2021. № 2 71 як би розлито в житті. Життя підпорядковується якомусь єдиному художньому стереотипу. «Розвиток загального стилю епохи, – пояснює вчений, – полегшу- вався відсутністю чітких меж між літературою, іншими мистецтвами, природни- чими знаннями, суспільною думкою, відкритістю всіх форм культури та їх про- никненням естетичним началом»17. Стиль стає обличчям епохи, історія давньо- руської культури – історією зміни стилів. Тому стиль, із точки зору Д. С. Лиха- чова, – це «естетичний стереотип», «естетична інерція», яка на ранніх щаблях розвитку художньої свідомості підпорядковує собі всі форми естетичного сприй- няття дійсності й усі форми художньої творчості18. Єдність стилю в середні віки існувала завдяки тому явищу, яке Д. С. Лиха- чов назвав естетичною негнучкістю людей того часу. На думку вченого, най- більш визначальною рисою будь-якого стилю є єдність стилетвірних компонен- тів. Увесь твір художник підпорядковує якомусь єдиному стилістичному «моду- лю». І форма, і зміст відповідають певній художній «мірності». Вони, у свою чергу, об’єднують внутрішнє та зовнішнє, форму та зміст, ідею та її втілення. Для цього художник користується певними повторюваними або подібними при- йомами. Читач же або глядач повинні, у свою чергу, розпізнати подібність цих прийомів і вловити єдність стилю, а тим самим – відтворити, повторити в своїй свідомості «той вічно дієвий творчий акт, який завжди лежить в основі будь-яко- го твору мистецтва»19. Ще В. М. Жирмунський визначав значення стилю як яви- ща, що полегшує завдяки своїй цілісності і систематичності рецепторну діяль- ність особи, яка сприймає20. Будь-яке сприйняття художнього твору – це певний творчий акт, який від- бувається за підказкою художника. Ця причетність реципієнта до творчості ху- дожника становить, за словами Д. С. Лихачова, ту «насолоду» твором мистецтва, без якого творчість не може існувати. Творчий акт реципієнта далеко не легкий. Сприйняття деяких творів вимагає серйозної естетичної підготовки, гнучкості естетичної свідомості. Стиль як єдність, як єдиний «принцип конструювання ху- дожнього твору»21, полегшує його апперцепцію. У зв’язку з цим Д. С. Лихачов знаходить природним, що «стиль епохи» виникає, як правило, у ті історичні пе- ріоди, коли сприйняття твору мистецтва відрізняється відносною негнучкістю, «жорсткістю», коли воно не стало ще пристосовуватися до змін стилю. Цим, на думку вченого, і пояснюється той факт, що мистецтво середніх віків ґрунтувало- ся на стилістичних канонах і етикеті. «Етикетність» художніх прийомів була по- кликана полегшити не тільки акт написання твору, а й акт його сприйняття. «За- вдяки стилістичним канонам зростала “передбачуваність” у сприйнятті творів мистецтва. Зростала впевненість того, хто сприймає, у здійсненні очікуваного»22. Отже, «стиль епохи», на думку вченого, є «просякненням» (термін Д. С. Лихачо- ва) всіх видів художньої діяльності єдиним стилістичним початком і одночасно є ознака негнучкості естетичної свідомості, яка в середні віки ще не здатна швид- ко пристосовуватися до змін стилю. С. С. Аверинцев, досліджуючи поетику ранньовізантійської літератури, та- кож приходить до висновку про існування якоїсь єдиної стилістичної домінанти в різних видах художньої творчості раннього середньовіччя. Стилі він називає «скріпами», що гарантують єдність світосприйняття середньовічної людини23. Аналізуючи причини виникнення єдиного художнього початку, він, як і Д. С. Лихачов, приходить до висновку, що єдність є наслідком особливостей тієї естетичної свідомості, яка характерна для середньовічної людини і диктується її теософськими уявленнями. Однак Аверинцев, на відміну від Лихачова, бачить у 17 Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X–XVII веков. Эпохи и стили. С. 64. 18 Там же. 19 Там же. С. 167. 20 Жирмунский В. М. Вопросы теории литературы… С. 51. 21 Лосев А. Ф. Проблема художественного стиля… С. 218. 22 Лихачев Д. С. Развитие русской литературы… С. 168–169. 23 Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы… С. 40. Сіверянський літопис. 2021. № 2 72 цьому явищі не «негнучкість» естетичної свідомості, а особливість світосприй- няття. Використовуючи той метод аналізу, який Аверинцев уважав єдино аде- кватним для вивчення давніх літератур, учений занурюється в систему середньо- вічних естетичних уявлень і реконструює філософську картину світу, властиву художникам раннього середньовіччя. Але перш ніж приступити до розгляду ранньовізантійської естетики, дослідник задається питанням: як можна говорити про естетику того історичного періоду, у який ані самого терміна «естетика», ані будь-яких відповідностей йому ще не існувало? А відсутність цього терміна ха- рактерна для всього середньовіччя. Перші роздуми про естетичне з’являються в європейській філософії лише в середині XVIII ст. На думку вченого, відсутність терміна свідчить про те, що античні та середньовічні мислителі та митці обходи- лися не тільки без дефініції «естетика», але, що набагато істотніше, і без самого поняття естетики. «Не тільки до суспільного функціонування, – пише С. С. Аве- ринцев, – а й до внутрішнього строю середньовічних естетичних учень належить те, що вони усвідомлюють і оформляють себе не як естетики. Вони не “примі- тивніше”, ніж така естетика, для якої внутрішньо необхідно усвідомити себе са- ме в якості особливої дисципліни; вони по суті – інші»24. Ця «інакшість» серед- ньовічних естетичних принципів стає для С. С. Аверинцева предметом особливо пильної уваги, саме тут вчений шукає розшифрування художнього «коду» серед- ньовічної поетики і стилістики. В цьому суть його ґерменевтичного дослідного методу, який представляється нам найбільш актуальним в рамках нашого дослід- ження. Відсутність науки естетики в середньовіччі говорить про те, що всі інші форми осмислення буття мають сильну естетичну забарвленість. «Поки естетики як такої немає, немає і того, що не було б естетикою. А це означає, що історія ес- тетики стосовно таких епох повинна набути форми широкої типології стилів сві- тосприйняття»25. Проводячи паралель між естетичною системою середньовіччя та історією розвитку стилістики, можна сказати, що в епоху, коли стиль худож- нього твору ще не усвідомлений своїм творцем як стиль, а художнє ще не сприй- мається як художнє, певна стилістична домінанта стає панівною над самими різ- ними сферами культурного – і не тільки – життя. Іншими словами, якщо стиль ще не виділився в свідомості людини в певну категорію, значить все створюване пов’язане з певним стилем. Єдиному стилю підкоряються література, живопис, архітектура, музика, і стиль перетворюється в «стиль епохи». З точки зору С. С. Аверинцева, причина цього перетворення полягає не тільки в негнучкості естетичної свідомості, а й в особливому сприйнятті буття, яке диктують філософські, а точніше, релігійні установки середньовічної люди- ни. Буття в найзагальнішому значенні слова сприймається в цю епоху не як про- ста логічна і граматична зв’язка, не як тільки «покладання речі» (термін І. Кан- та26), яким воно стало в Новий час, але як гармонійна цілісність, якій властива стильність в будь-яких її проявах. Основою такого світосприйняття стало хрис- тиянство з його вченням про створення світу, взаємної любові творіння і Творця, спокутної Жертви і вічне Небесне царство. Буття в цій системі світогляду сприй- мається як благо, перевага, сукупність всіх досконалостей. «Звідси, – пише С. С. Аверинцев, – розроблене неоплатоніками і сприйняте християнськими пла- тоніками виправдання космосу: все, що є в світі, є лише в тій мірі, в якій воно абсолютно; недосконале утворює як би порожнечу або тінь навколо буття і ні в якій мірі не може бути віднесене на рахунок останнього. Зла в деякому сенсі не- має, бо наявне воно тільки як “нєтость”»27. Цьому присвячені практично всі тво- ри Діонісія Ареопагіта, а слідом за ним – Августина-Аврелія, Максима Сповід- 24 Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы… С. 35. 25 Там же. С. 38. 26 Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука / Пер. М. Иткина. И. Кант. Сочинения: в 6 т. Москва: Мысль, 1965. Т. 4, ч. 1. С. 69–210. 27 Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы… С. 44–45. Siverian chronicle. 2021. № 2 73 ника, Симеона Нового Богослова та інших отців і вчителів Церкви. У цьому – фундамент догматики християнства. Якщо буття є благо, досконалість і краса для християнського світосприй- няття, то не-буття, не-блага, а значить і не-краси немає. Тому немає нічого не- естетичного, чи не-художнього. Усе, що не причетне до краси і гармонії, постає перед очима середньовічної людини як вада буття, тимчасове порушення або не- відповідність. Цей своєрідний стиль світосприйняття, який С. С. Аверинцев по- в’язує з поняттям естетики, безпосередньо впливає на розвиток художнього сти- лю, і розуміння світу й буття як досконалості виправдовує переважання єдиного стилю в різних сферах художньої та будь-якої творчої діяльності. Нічого, що не підлягає певному стилю, в середньовічному світі також немає як не-досконалого, як не-буття. Таке світосприйняття характерне для всіх художніх систем серед- ньовічного Сходу, саме воно обумовлює особливості стилістики східних літера- тур, до кола яких після 988 р. увійшла й києворуська література. Із цієї позиції «стиль епохи» постає не тільки як ознака негнучкості есте- тичної свідомості, але в більшій мірі – як природний наслідок релігійно-світо- глядних принципів середньовічної людини. Це світосприйняття було засвоєно давньоруськими книжниками, художниками, архітекторами разом з прийняттям християнства. Єдиний ритм усього сущого, який уловлює релігійна свідомість давньоруського художника, зобов’язує останнього всі твори мистецтва підкоря- ти одній стилістичній домінанті. Поступово змінюючи один одного, стилі епохи виникають і зникають в різних напрямках мистецтва, стаючи з роками все менш об’ємними та місткими як у плані тих видів художньої творчості, які вони охоп- люють, так і в їх хронологічних межах, допоки людина не почне рефлексувати над стилетвірними факторами, виникнуть поняття «естетика», «естетичне» – і за- вершиться епоха середньовіччя. Шуміло Світлана Михайлівна – кандидат філологічних наук, доцент ка- федри української мови і літератури Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, головний редактор наукового журналу «Сіве- рянський літопис», науковий редактор альманаху «Чернігівські Афіни» (просп. Миру, 13/106, м. Чернігів, 14021, Україна). Shumilo Svetlana M. – Ph.D. in Philological Sciences, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature, T. H. Shevchenko National University “Chernihіv Colehium», editor-in-chief of the scientifi c journal “Severian Chronicle», scientifi c editor of the «The Chernihivian Athens» academic journal (13/106 Peace Avenue, Chernihiv, 14021, Ukraine). E-mail: shumilosm@gmail.com Ancient Rus Writer’s Art Style: Theoretical Aspect The article intends to systematize theoretical knowledge about determining art style as a literary category. We thoroughly examine classic works regarding art style issue. Their small number is caused by the principle common in philology to see the category of style as a linguistic one. Therefore, analysing literary studies is highly relevant for current issue to be resolved. We use the methods of observation, comparison and analysis in the research. Its novelty is in a systematic clarification of how exactly philosophers, culturologists and literary scholars understand art and literary style, what are the other categories they connect it with, how they differ a medieval writer’s style and “epoch style”. We observe development of knowledge on this issue and enhanced understanding of art style, individual style, literary style and “epoch style”. The research emphasizes specificity of perceiving the category of style in the Middle Ages. The conclusion addresses indissoluble relationship between “epoch styles” typical for this period and a human outlook with medieval christian vision of the world, its regularity, justness and subjection to divine idea. The article’s Сіверянський літопис. 2021. № 2 74 final part provides a short essay on further developments when a medieval worldview gives place to another conscience with another aesthetics. Key words: art style, literary style, medieval writer, “epoch style”. Дата подання: 5 травня 2021 р. Дата затвердження до друку: 18 травня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Шуміло С. Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект. Сіверянський літопис. 2021. № 2. С. 68–74. DOI: 10.5281/zenodo.4756355. Цитування за стандартом APA Shumilo, S. (2021). Khudozhnii styl davnoruskoho knyzhnyka [Ancient Rus Writer’s Art Style: Theoretical Aspect]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, 68–74. DOI: 10.5281/zenodo.4756355.

Художній стиль давньоруського книжника: теоретичний аспект

Institution

Ähnliche Einträge