Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)

Актуальність дослідження полягає у використанні для сучасної практики досвіду Полтавського губернського земства, що проявився у фінансовій підтримці кустарного виробництва, особливо гончарного, яке вирізнялося земством в окрему категорію. Мета дослідження – розкрити поетапне впровадження Полтавськи...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Белько, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	Дослідницькі нотатки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181602
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.) / О.О. Белько // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 115-122. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181602
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1816022025-02-09T14:19:12Z Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.) Opening of private pottery and tile workshops in Poltava region through lending (1904–1916) Белько, О.О. Дослідницькі нотатки Актуальність дослідження полягає у використанні для сучасної практики досвіду Полтавського губернського земства, що проявився у фінансовій підтримці кустарного виробництва, особливо гончарного, яке вирізнялося земством в окрему категорію. Мета дослідження – розкрити поетапне впровадження Полтавським губернським земством заходів із підтримки кустарної промисловості за напрямами: банківський промисловий кредит, що виділяв Державний банк, однак не всі виробники могли ним скористатися; другий – відпрацьований механізм державного фінансування гончарних навчальних закладів; третій – утворення кас взаємодопомоги, кредитних товариств. Активне їх зростання простежувалося у Роменському, Костянтиноградському, Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах. Такі форми фінансової підтримки вирішували виробничі проблеми більшості гончарів губернії. Методологічною основою роботи є сукупне застосування загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системності. Наукова новизна. Уперше в українській етнології на основі використання наукових джерел комплексно проаналізовано специфіку роботи земських установ, організацій, що сприяли практичній реалізації концептуальних напрямів діяльності Полтавського губернського земства в частині фінансової підтримки вогнетривкого будівництва шляхом надання доступних кредитів. Висновки. Аналізуючи вищевикладене в питаннях діяльності Полтавського губернського земства, губернської управи, простежується чітке планування роботи, оперативність у діях, актуальність і злободенність прийнятих рішень, глибока обізнаність зі справою на місцях, цілеспрямованість у досягненні мети. Кредитні товариства розглядалися земством не лише як фінансова взаємодопомога, а ще й як гарант діяльності її членів. Полтавське губернське земство могло виступити поручителем виконання її членом зобов’язань перед організаціями, що виготовляли знаряддя праці, які використовувалися в кустарному виробництві. Позитивним було й те, що фінансові можливості кредитних товариств не обмежувалися власними коштами її членів. Вони могли на договірних умовах залучити кредити банків, кошти на розвиток кустарної справи з Державного банку. Утворення земством мережі кредитних організацій сприяло розвитку кустарних промислів, особливо гончарного, інтенсивному виробництву екологічно чистих керамічних вогнетривких матеріалів, підвищенню економічного потенціалу губернії. The relevance of research lies in the importance of usage experience of the Poltava Provincial Zemstvo for modern practice. This experience manifested itself in the financial support of artisanal production, especially pottery, which differed by zemstvo in a separate category. The purpose of the article is to reveal the gradual implementation of measures to support the handicraft industry by the Poltava Provincial Zemstvo in the following areas: bank industrial credit provided by the State Bank, however, not all producers could use it; the second is a well-established mechanism of state funding for pottery schools; the third is the formation of mutual funds, credit unions. Active growth of these unions and schools was observed in Romensky, Konstantinogradsky, Gadyatsky, Zinkivsky, Myrhorod counties. Such forms of financial support solved the production problems of most potters in the province. The methodological basis of the article is the combined application of general scientific principles of historicism, objectivity, systematic. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian ethnology on the basis of scientific sources the specifics of the work of zemstvo institutions, organizations that contributed to the practical implementation of conceptual activities of Poltava Provincial Zemstvo in terms of financial support for refractory construction by providing affordable loans were analysed. Conclusions. Analyzing the above problems of the activities of Poltava Provincial Zemstvo, Provincial Administration, a clear planning of work is traced. Moreover, there are efficiency in action, relevance and topicality of decisions, deep awareness of the case at the local level, purposefulness in achieving the goal. Credit unions were considered by the zemstvo not only as financial mutual assistance, but also as a guarantor of the activities of its members. The Poltava Provincial Zemstvo could act as a guarantor of its members’ fulfilment of obligations to organizations that manufactured tools used in handicrafts. It was also positive that the financial capabilities of credit unions were not limited by the own funds of its members. These unions could attract bank loans and funds for the development of handicrafts on contractual terms from the State Bank. The formation by the zemstvo chain of credit organizations contributed to the development of handicrafts, especially pottery, intensive production of environmentally friendly ceramic refractory materials, increasing the economic potential of the province. 2021 Article Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.) / О.О. Белько // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 115-122. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.4738417 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181602 352.07:[336.77:334.713-033.6]](477.53) «1904/1916» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки
spellingShingle	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки Белько, О.О. Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.) Сiверянський літопис
description	Актуальність дослідження полягає у використанні для сучасної практики досвіду Полтавського губернського земства, що проявився у фінансовій підтримці кустарного виробництва, особливо гончарного, яке вирізнялося земством в окрему категорію. Мета дослідження – розкрити поетапне впровадження Полтавським губернським земством заходів із підтримки кустарної промисловості за напрямами: банківський промисловий кредит, що виділяв Державний банк, однак не всі виробники могли ним скористатися; другий – відпрацьований механізм державного фінансування гончарних навчальних закладів; третій – утворення кас взаємодопомоги, кредитних товариств. Активне їх зростання простежувалося у Роменському, Костянтиноградському, Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах. Такі форми фінансової підтримки вирішували виробничі проблеми більшості гончарів губернії. Методологічною основою роботи є сукупне застосування загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системності. Наукова новизна. Уперше в українській етнології на основі використання наукових джерел комплексно проаналізовано специфіку роботи земських установ, організацій, що сприяли практичній реалізації концептуальних напрямів діяльності Полтавського губернського земства в частині фінансової підтримки вогнетривкого будівництва шляхом надання доступних кредитів. Висновки. Аналізуючи вищевикладене в питаннях діяльності Полтавського губернського земства, губернської управи, простежується чітке планування роботи, оперативність у діях, актуальність і злободенність прийнятих рішень, глибока обізнаність зі справою на місцях, цілеспрямованість у досягненні мети. Кредитні товариства розглядалися земством не лише як фінансова взаємодопомога, а ще й як гарант діяльності її членів. Полтавське губернське земство могло виступити поручителем виконання її членом зобов’язань перед організаціями, що виготовляли знаряддя праці, які використовувалися в кустарному виробництві. Позитивним було й те, що фінансові можливості кредитних товариств не обмежувалися власними коштами її членів. Вони могли на договірних умовах залучити кредити банків, кошти на розвиток кустарної справи з Державного банку. Утворення земством мережі кредитних організацій сприяло розвитку кустарних промислів, особливо гончарного, інтенсивному виробництву екологічно чистих керамічних вогнетривких матеріалів, підвищенню економічного потенціалу губернії.
format	Article
author	Белько, О.О.
author_facet	Белько, О.О.
author_sort	Белько, О.О.
title	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
title_short	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
title_full	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
title_fullStr	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
title_full_unstemmed	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
title_sort	відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Дослідницькі нотатки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181602
citation_txt	Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.) / О.О. Белько // Сіверянський літопис. — 2021. — № 2. — С. 115-122. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT belʹkooo vídkrittâprivatnihgončarnočerepičnihmajsterenʹnapoltavŝinízadopomogoûkredituvannâ19041916rr AT belʹkooo openingofprivatepotteryandtileworkshopsinpoltavaregionthroughlending19041916
first_indexed	2025-11-26T18:10:51Z
last_indexed	2025-11-26T18:10:51Z
_version_	1849877514132914176
fulltext	Siverian chronicle. 2021. № 2 115 УДК 352.07:[336.77:334.713-033.6]](477.53) «1904/1916» Олег Белько • ВІДКРИТТЯ ПРИВАТНИХ ГОНЧАРНО-ЧЕРЕПИЧНИХ МАЙСТЕРЕНЬ НА ПОЛТАВЩИНІ ЗА ДОПОМОГОЮ КРЕДИТУВАННЯ (1904–1916 рр.) DOI: 10.5281/zenodo.4738417 © О. Белько, 2021. CC BY 4.0 Актуальність дослідження полягає у використанні для сучасної практики досвіду Полтавського губернського земства, що проявився у фінансовій під- тримці кустарного виробництва, особливо гончарного, яке вирізнялося земст- вом в окрему категорію. Мета дослідження – розкрити поетапне впроваджен- ня Полтавським губернським земством заходів із підтримки кустарної промис- ловості за напрямами: банківський промисловий кредит, що виділяв Державний банк, однак не всі виробники могли ним скористатися; другий – відпрацьований механізм державного фінансування гончарних навчальних закладів; третій – утворення кас взаємодопомоги, кредитних товариств. Активне їх зростання простежувалося у Роменському, Костянтиноградському, Гадяцькому, Зіньків- ському, Миргородському повітах. Такі форми фінансової підтримки вирішували виробничі проблеми більшості гончарів губернії. Методологічною основою ро- боти є сукупне застосування загальнонаукових принципів історизму, об’єктив- ності, системності. Наукова новизна. Уперше в українській етнології на основі використання наукових джерел комплексно проаналізовано специфіку роботи земських установ, організацій, що сприяли практичній реалізації концептуаль- них напрямів діяльності Полтавського губернського земства в частині фінан- сової підтримки вогнетривкого будівництва шляхом надання доступних креди- тів. Висновки. Аналізуючи вищевикладене в питаннях діяльності Полтавського губернського земства, губернської управи, простежується чітке планування ро- боти, оперативність у діях, актуальність і злободенність прийнятих рішень, глибока обізнаність зі справою на місцях, цілеспрямованість у досягненні мети. Кредитні товариства розглядалися земством не лише як фінансова взаємодопо- мога, а ще й як гарант діяльності її членів. Полтавське губернське земство мог- ло виступити поручителем виконання її членом зобов’язань перед організаціями, що виготовляли знаряддя праці, які використовувалися в кустарному вироб- ництві. Позитивним було й те, що фінансові можливості кредитних товариств не обмежувалися власними коштами її членів. Вони могли на договірних умовах залучити кредити банків, кошти на розвиток кустарної справи з Державного банку. Утворення земством мережі кредитних організацій сприяло розвитку кустарних промислів, особливо гончарного, інтенсивному виробництву екологіч- но чистих керамічних вогнетривких матеріалів, підвищенню економічного по- тенціалу губернії. Ключові слова: Полтавське губернське земство, підтримка гончарів, вогне- тривке виробництво, каси взаємодопомоги, кредитні організації, позики, цегла, черепиця. На початку ХХ ст. важливу роль у підтримці кустарних промислів, особли- во гончарного, удосконаленні знарядь праці, технічних нововведень і техноло- гічного процесу, сприянні відкриттю цегельно-черепичних майстерень відіграва- ли кредитні організації. Створення умов для розквіту ремесел з метою підвищен- Сіверянський літопис. 2021. № 2 116 ня добробуту населення, а одночасно й вирішення економічних проблем губернії і стало метою Полтавського губернського земства. Предметом дослідження є діяльність Полтавського губернського земства з підтримки кустарних промислів, особливо гончарного, надання позик кустарям, ремісникам, дрібним підприємцям із виготовлення вогнетривких матеріалів, ана- ліз діяльності кредитних організацій. У 1904 р. при повітових земствах були відкриті кредитні організації із на- дання позик дрібним промисловцям: Полтавському – з розміром капіталу в 20000 крб., Хорольському – 10000 крб., Зіньківському – 25000 крб., Костянтино- градському – 30000 крб., Роменському – 7000 крб. Як і в попередньому році, за- гальна сума залишилася в тому ж обсязі. Губернська управа запропонувала міс- цевим органам влади активізувати роботу щодо надання позик ремісникам та кустарям на будівництво цегельних заводів, черепичних майстерень, печей, гор- нів, а також для оренди землі, але сума не повинна була перевищувати 100 крб. на господаря1. До дев’яти повітових земств, котрі практикували надання дрібно-промисло- вих кредитів у 1905 р., згодом приєдналися ще два – Миргородське та Гадяцьке. Вони отримали для реалізації цієї мети по 5000 крб. Загалом за повітовими зем- ствами станом на 1 січня 1905 р. рахувався борг за кредитами на надання дрібно- промислових позик у розмірі 128449 крб. та за несплаченими відсотками – 3123 крб. Протягом 1905 р. повітові управи видали кустарям, ремісникам, про- мисловцям 2119 позик на суму 103460 крб. Середній їх розмір був визначений у 49 крб., тобто на 10 крб. менше проти минулого року. Найбільші суми були на- дані в Лохвицькому повіті, де вищеназваний вид кредиту розповсюджувався не тільки на окремих осіб, а й на навчальні заклади, кредитні товариства. Найбіль- ше осіб, які потребували позик на придбання предметів кустарно-ремісничої промисловості, будівництво горнів, печей, було зафіксовано в Зіньківському по- віті – 72 виробники, котрі загалом отримали 3176 крб., друге місце належало Ро- менському повіту – 50 осіб (945 крб.), третє посідав Лубенський2. Щодо земських повітових кас, то лише Миргородська виділяла організаціям позики у формі дрібного кредиту загальним розміром у 15000 крб. В першу чер- гу, кредитами забезпечувалися кооперативи, а лише потім окремі особи. Так, із 125600 крб. кредитним товариствам було відраховано 87300 крб. Золотоніська земська повітова каса із 265000 крб. усіх виданих позик 16000 крб. надала орга- нізаціям у якості дрібного кредиту, Зіньківська з 209400 крб. позик надала з цією метою 6700 крб. а Лубенська та Хорольська зовсім не фінансували організації шляхом надання дрібного кредиту. Посередницькі операції виконувала лише Миргородська каса. Посередницт- во полягало в тому, що в її розпорядження було передано земський склад земле- робських машин. Обіг цієї операції виражався в таких цифрах: закуплено товару на суму в 62698 крб., продано – на 29651 крб. Таким товаром користувалися ре- місники, кустарі, дрібні підприємці3. Земські каси, крім Миргородської, надавали перевагу одноосібному креди- туванню, усупереч негативним висновкам ряду з’їздів. Однак губернська управа не вважала за потрібне вживати адміністративних заходів, оскільки була переко- нана, що життя примусить обрати правильний шлях. Так, Зіньківська земська каса вже в поточному році прийняла постанову про фінансування кредитних кооперативів4. За переписом кустарів, проведеним статистом Віктором Василенком ще в 1883–1886 рр., у Миргородському повіті працювало 1006 виробників, гончарів серед них нараховувалось 416, зокрема, у м. Хомутці налічувалося 398 кустарів, 1 Земская хроника. Хуторянин. 1904. № 24. С. 530. 2 Отчет Полтавской губернской земской управы за 1905 год. Полтава, 1906. Вып. 1. С. 12. 3 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1914. № 1. С. 62. 4 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1916. № 4. С. 12. Siverian chronicle. 2021. № 2 117 у тому числі 138 гончарів. Порівнюючи ці цифри з аналогічними даними в інших повітах, можна побачити, що Миргородський за розвитком кустарних промислів на той час займав друге місце в губернії, охоплюючи 20% кустарів Полтавщини. Миргородському повіту належала першість у розвитку гончарного промислу5. Найзначнішими осередками цього ремесла вважалися Комишне й Хомутець. Не останню роль у цьому відігравала наявність природних ресурсів. Виявлені в по- віті поклади високоякісної фаянсової глини, за дослідженням професора Харків- ського університету Олександра Гурова, займали площу в 90 кв. верств, мали товщину в 2 сажні й широко використовувалися у виробництві6. Тож потреби в кредитуванні гончарного виробництва щороку зростали. Станом на 1911 р. в усіх 8 кредитних товариствах Миргородського повіту налічувалося 3523 члени, які отримали відкриті кредити на загальну суму 330070 крб., або, у середньому, близько 93 крб. на кожну особу. Найбільший розмір кредиту становив: у Кибинському, Миргородському, Петрівському товариствах – 300 крб., у Сорочинському, Комишненському, Хо- мутецькому – 200 крб., Богачанському – лише 150 крб. Така різниця у сумі не була обумовлена економічними умовами, рівень яких у повіті був однаковим, а саме обережністю, із якою Головне управління ставилося до надання дрібного кредиту новому типу кредитних організацій. Тогочасний стан господарств, роз- виток промислів потребував підвищеного розміру кредиту, принаймні в розмірі до 300 крб. для всіх членів. Клопотання такого змісту в поточному році було за- доволено губернською управою Кибинському кредитному товариству. Зрештою, у новостворених кредитних товариствах фінансування позичок вже в поточному році досягло 300 крб.7 Аналізуючи діяльність кредитних товариств, дізнаємось, що ними було охоплено 16317 господарств. У товариствах, котрі проіснували вже 5 років, кіль- кість домогосподарів складала 46,7%, у тих, що були відкриті в звітному році – 2,4%, хоча частина населення користувалася послугами земської каси. Призупи- нення надання позичок земською касою, без сумніву, сприяло розвитку коопера- тивних товариств8. Результати діяльності фінансових організацій за сприяння земства були озвучені Миргородською повітовою управою у доповіді на повіто- вому земському зібранні, в якій була внесена пропозиція відкрити в управі вис- тавковий відділ, аби наглядно продемонструвати значні успіхи в розвитку кус- тарних промислів, організації роботи зразкових майстерень, шкіл, позитивні зру- шення в області народного господарства, а відтак, поліпшення соціально-еконо- мічного стану в районі9. Доповідні записки інспекторів у Кременчуцькому відділенні засвідчують, що ідея розвитку установ дрібного кредиту отримала широке розповсюдження серед кустарів-підприємців10. Зазначалося, що в названому повіті використання вогнетривких матеріалів у будівництві житлових і нежитлових об’єктів впровад- жувалося в практику ще в другій половині ХІХ ст. Виготовлялися вони на місце- вому рівні, і задіяні в цьому були 8 цегельних і кахельних заводів, котрі виробляли продукції на суму 55000 крб.11 Тому кредитування виробництва вог- 5 Систематический свод Постановлений и распоряжений Полтавского губернского земства за вторые четыре трехлетья (с 1883 по 1894 г. вкл.). Полтава, 1901. Вып. 2. С. 733–901. 6 О нуждах гончарного дела в Полтавской губернии. Доклад Полтавской губернской земской управы губернскому земскому собранию ХХІХ очередного созыва. Полтава, 1894. С. 3. 7 Постановления Миргородского уездного земского собрания 47 очередного созыва 30 сентября, 3, 4, 5 октября 1911 г., доклады Управы с приложениями к ним и постановления Чрезвычайных уездных земских собраний 29 января, 5 июля и 25 ноября 1911 года с докладами Управы и др. приложениями. Миргород, 1912. С. 559. 8 Там же. С. 561. 9 Постановления Миргородского уездного земского собрания 48 очередного созыва 30 и 31 октября и 1 ноября 1912 года, доклады Управы с приложениями к ним и постановления Чрезвычайных уездных земских собраний 25 января, 9 июля и 4 сентября 1912 года с докладами Управы и др. приложениями. Миргород, 1913. С. 610. 10 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1909. № 10. С. 22. 11 Город Кременчуг. Исторический очерк Е. Д. Николайчика. Санкт-Петербург, 1891. С. 214. Сіверянський літопис. 2021. № 2 118 нетривких матеріалів було визнано нагальною потребою. Інспектор із надання дрібного кредиту в Роменському відділенні висловив упевненість, що протягом наступних 2–3 років окремі повіти, зокрема, Гадяць- кий, Лохвицький, де розповсюдження таких організацій набуло «епідемічного» характеру, будуть достатньо забезпечені фінансовими позиками. Позитивним у їх діяльності було те, що вони функціонували в ролі посередників у вирішенні питань забезпечення їх членів знаряддями праці, що відпускалися із приватних та земських підприємств. У 1909 р. в Гадяцькому повіті кустарі отримали позик на суму 10549 крб. – найбільшу серед інших повітів12. Потреба їх у фінансах змушувала користуватися і кредитами губернського земства. Зважаючи на таку підтримку, у 1911 р. в Гадячі з’явилося дві новобудови – черепичні заводи. Одне з цих підприємств презентувало свою продукцію на повітовій виставці як висо- коякісний вогнетривкий матеріал13. Землевласниця Гадяцького повіту Є. Заво- довська, отримавши фінансову підтримку, запропонувала управі надати їй місце для будівництва черепичного заводу поблизу станції «Гадяч», що сприяло б зручному транспортуванню продукції14. На облаштування сільських цегельних заводів у 1912–1914 рр. кількість позик суттєво не змінювалася. Так, у 1912 р. видано 31, наступному – 33, у 1914 р. – 25 позик15. Розмір відсоткової кредитної ставки коливався в межах 7– 9%16. Надання кустарно-ремісничих позик активно відбувалося в Гадяцькому, Зіньківському та Роменському повітах17, де поклади глини були найбільш при- датні для виготовлення черепиці й цегли. У Лохвицькому повіті було організоване надання дешевого кредиту, що бу- ло обґрунтовано майновою кредитоспроможністю місцевого населення. Ним могли користуватися найбідніші верстви населення для забезпечення свого ре- месла прогресивними технологіями. Так, позичка на суму 1000 крб. була видана П. Коцупію для організації гончарного черепичного виробництва на х. Старий Лохвицького повіту. За такої фінансової підтримки власник побудував сарай для висушування черепиці, придбав прес та виготовив сушильні рамки18. За сприяння Полтавського губернського земства в 1911 р. відбувся Всеро- сійський з’їзд техніків із вогнетривкого будівництва, учасники якого пройнялися вирішенням нагальних проблем населення. Уповноважені особи зосередили ува- гу на питаннях надання кредиту не лише кустарям, а й усім жителям, особливо сільської місцевості, для придбання вогнетривких матеріалів і широкого їх вико- ристання при будівництві цегельних, черепичних заводів та покритті дахів. На їх думку, у такий спосіб фінансова підтримка сприятиме розвитку ринкової еконо- міки19. Адже не була низькою і вартість будівельних робіт, зокрема, робота піч- ника в Кременчуцькому повіті коштувала 1 крб. 50 коп.20 Пропозиція губерн- ським земством була врахована. Почало входити в практику надання позик мате- ріалами, які населення могло отримати із земських черепичних майстерень, на що в 1915 р. було асигновано 12000 крб., у наступному році через воєнні дії в країні розмір позик був зменшений на половину21. 12 Отчет Полтавской губернской земской управы за 1909 год. Полтава, 1910. Вып. 1. С. 12. 13 Полтавскому губернскому земскому собранию 47-го очередного созыва Ревизионной комиссии доклад 1911 года. Полтава, 1911. С. 186. 14 Полтавское губернское земское собрание ХLІV очередного созыва. С 1 по 9 декабря 1908 года. Полтава, 1909. С. 544. 15 Строительное отделение. Мероприятия по огнестойкому строительству. Отчет за 1914 год. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1914 год. Полтава, 1915. Вып. 2. С. 3. 16 Отчет Полтавской губернской земской управы за 1905 год… С. 12. 17 Отчет Полтавской губернской земской управы за 1908 год. Полтава, 1909. Вып. 1. С. 10. 18 Строительное отделение. Мероприятия по огнестойкому строительству. Отчет за 1914 год… С. 91. 19 Хроника. Хуторянин. 1911. № 47. С. 1257–1258. 20 Кременчугское земство полтавской губернии. Журналы 43 очередного собрания 1907 года с до- кладами управы и приложениями. Кременчуг, 1908. С. 232. 21 Полтавскому губернскому земскому собранию 51-го очередного созыва Губернской земской управы Доклады 1915 года. Полтава, 1916. С. 61. Siverian chronicle. 2021. № 2 119 Позиками станово-громадських організацій у губернії користувалися 276987 осіб, обслуговували вони 426217 дворів. У деяких касах отримували по- зики по 2–3 особи з одного двору. Особливо це практикували в Хорольському повіті, де фінансову допомогу одержали 26395 осіб з 21157 дворів. Пояснюється це тим, що норма видачі позик установлювалася невелика, лише на суму 60 крб. Ця сума була недостатньою для вирішення питань розвитку кустарного вироб- ництва, тому виробники й залучали членів сім’ї. Завдяки запровадженню систе- ми кредитування в 1907 р. в Хорольському повіті запрацював 21 цегельний за- вод22. Усі позики станово-громадських закладів видавалися за поручительством, хоча поручителі до сплати боргів не залучалися23. Станом на 1 січня 1916 р. в усіх організаціях дрібного кредиту значно скоротилися позикові операції: у кредитних товариствах на 5,8%, у позико- ощадних – на 9,3%, станових організаціях – на 2,7%. Середній розмір займу в кредитних товариствах складав 136 крб., у позико-ощадних – 133 крб. Як і в по- передні роки, одним із видів позичок було забезпечення ремісничого та кустар- ного виробництва матеріалами та задоволення інших потреб для розвитку про- мислів24. Виділялися позики на придбання землі з покладами гончарної вогнетривкої глини для розміщення присадибних ділянок. У Полтавській губернії ціна на зем- лю становила близько 500 крб. за десятину25. Продаж землі, що вміщувала по- клади глини, вважався однією із форм підтримки гончарного промислу з боку губернського земства26 У володінні гончарів у 1894 р. перебувало 774 десятин землі; на одне госпо- дарство, у середньому, припадало 1,07 десятин (середній показник по губернії сягав 5,8 десятин землі). За розмірами земельної власності господарства гончарів розподілялися таким чином: 55,3% не володіли землею зовсім (по губернії серед- ній відсоток складав 19,9%), мали менше 3 десятин – 28,6% (середній відсоток по губернії – 26,5%), менше 6 десятин – 13% (по губернії – 28,8%), менше 9 де- сятин – 2,2% (по губернії – 12,6%). Із 322 господарств, що володіли землею, 78% її обробляли, 22% – землеробством не займалися. Наведені дані засвідчують, що гончарі мали розміри земельної власності та посівної площі значно нижчі від се- реднього показника в губернії і, відповідно, єдиний прибуток отримували від за- нять промислом27. Аби бути переконаним у необхідності запровадження кредитної системи в губернії, потрібно мати уявлення про витрати гончарів на розвиток власного кус- тарного виробництва. Зокрема, у Лохвицькому повіті сажень глини коштував 40–50 коп. Ураховуючи якість і товщину шару (від ½ аршина до 1), то це склада- ло 6–10 возів. Для гарного майстра, що займався гончарною справою із вересня по червень (2 місяці витрачали на польові роботи) потрібно 15 возів глини. У се- редньому, гончарі потребували 6 возів на кожного. Для оздоблення виробів застосовували виключно побіл (біла глина). Приво- зили його із Опішного Зіньківського повіту, приблизно 160 верств від Постав- мук. Пуд такої глини оцінювався у 30 коп., на місці вартість її видобування скла- дала 5 коп. Червону мідь у вигляді залишків чи непотрібних речей (старі самовари, кот- ли) кустарі купували в Лохвиці та Лубнах за ціною від 20 до 30 коп. за фунт. Свинець коштував від 2 крб. 30 коп. до 3 крб. за пуд. Виготовлений із нього шля- 22 Постановления Хорольскаго очередного уездного земского собрания 43 созыва, заседаний 29, 30 сентября и 1 октября 1907 года с приложениями. Хорол, 1908. С. 85-87. 23 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1914. № 1. С. 58–59 24 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1916. № 4. С. 21. 25 Там же. С. 21. 26 Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХVІІІ очередного созыва Губернской земской управы доклады 1902 г. Полтава, 1902. С. 150–152. 27 О нуждах гончарного дела в Полтавской губернии… С. 7. Сіверянський літопис. 2021. № 2 120 хом перепалювання порошок використовували для приготування полива – скло- подібного покриття глиняних виробів. Зазвичай кустарі працювали всією сім’єю. Підлітки також залучалися до ви- готовлення посуду. Жінки брали участь у заготівлі глини, носили готовий посуд у горн. Гончарі часто наймали робітників і брали учнів. Гарному робітнику гон- чар щоденно платив за роботу від 40 до 50 коп. Витрати гончаря на виробництво були чималі. Товар відпускали в кредит перекупникам із Мелехова, Вороньків, Поставмук. Траплялися випадки несплати грошей за товар, що морально пригні- чувало виробників. Кредитувалися кустарі в заможних односельців, часто брали в кредит необхідний для виробництва матеріал, здебільшого за високу ціну. Більша частина гончарних виробів виготовлялася для задоволення потреб жите- лів повіту й продавалися на базарах і ярмарках у Лохвиці, Ромнах, Смілому, Лубнах, Пирятині, Прилуках, Золотоноші. Річний заробіток кустаря не переви- щував 100 крб., в окремих випадках – 180 крб.28 Вищенаведений приклад засвід- чує, що без кредитів кустарям розвивати виробництво було важко, брати їх у пе- рекупників невигідно. Така ситуація і спричинила появу кредитних організацій, створених за сприяння земства. Кустарі, забезпечені кредитами, працювали в іншій фінансовій і творчій площині. Як приклад, опішненські гончарі, яких асигнував Кустарний склад гу- бернського земства, мали такий річний прибуток: Іван Бережний – від 800 до 1000 крб., Федір Кариков – близько 800 крб., Іван Гладиревський – від 6 до 7 тис. крб.29 Ці дані є ілюстрацією усебічного зростання результатів діяльності гончарів під час фінансового їх забезпечення, що простежується не лише в участі, але й отриманні високих відзнак на Міжнародних виставках у Болгарії, Італії, Швеції, Німеччині30, та практичного втілення земських заходів щодо підтримки гончар- ного промислу через організацію кредитної системи. Та, власне, питання полягало не лише в зростанні обігу коштів. Найголовні- шим у цьому є те, що кустарі мали роботу, яка давала реальний заробіток і виво- дила їх із зони соціального приниження, а родина гончаря у такий спосіб вирі- шувала проблему зайнятості. Держава на це не несла витрат. Більше того, сам виробник, сплачуючи відсотки понад узятий кредит, ставав донором, а не спожи- вачем Державного бюджету. Кредитним товариствам на розвиток операцій із надання довгострокових позик без перешкод надавалися кошти з державних ощадних кас. Зокрема, тіль- ки в межах діяльності Полтавського відділення сума асигнувань по залишку на 1 січня 1915 р. складала 251684 крб. Ці кошти виділялися товариствам на термін до 20 років. Проте користувалися ними не всі кредитні організації: зі 128 кредит- них товариств у Полтавському відділенні – лише 63, а з 38 позико-ощадних – 7. Зі звітів товариств губернії випливає, що довгострокові позики надавали лише 109 кредитних товариств (усього – 237) і 12 позико-ощадних (всього – 74), тобто в інших товариствах довгострокові позики йшли під виглядом коротко- строкових. Відповідно, у губернської управи виникало питання, який вплив здійснювали такі дії щодо економічного стану господарств? Відповідь могла бу- ти одна – негативний. Але це питання так і не стало предметом обстеження гу- бернської управи і не отримало офіційних висновків. Воно мало місце з огляду на наявність у касах товариств вільних коштів на позики, аби заново їх понови- ти. Щоб ліквідувати приховану в такий спосіб звітність, управі потрібно було вирішувати з Державним банком відкриття спеціальної операції «довгостроко- вий кредит». Застійна ситуація у позичковій площині, на думку губернської 28 Лохвицкое уездное земство. Очерк мероприятий по усовершенствованию кустарных промыслов. Лохвица, 1901. С. 7–9. 29 Полтавское общество сельского хозяйства. Кустарный отдел на Полтавской с.-х. выставке 1909 года. Полтава, 1912. С. 20–24. 30 Полтавское губернское земство. Отчет по кустарному складу за 1914 год. Полтава, 1916. С. 9. Siverian chronicle. 2021. № 2 121 управи, була явищем тимчасовим, і, по закінченню війни, можна було чекати ще більшого попиту на позики31. Наведені цифрові дані підтверджують переконання губернської управи про недостатню роботу кредитних організацій із надання довгострокових позик32. Специфічним для кустарних промислів було те, що займалися ними, в ос- новному, небагаті громадяни. Для них ця діяльність була якщо не основним, то мізерним додатковим джерелом заробітку. З огляду на реалії українського села йшлося про невеликі кошти для забезпечення виробничих потреб, та все одно їх потрібно було десь узяти. Відкриття кредитів теж не вирішувало проблему від- разу, оскільки вони не були доступними для більшості кустарів не лише через великі відсотки, які вимагав Державний банк за користування позиками, а й че- рез те, що земські каси, які фінансувалися банком, також ставилися до цього біз- несу з недовірою. Як і більшість товариств, а точніше їх Правлінь, вони так ви- словлювали свої міркування: за щорічної сплати суми боргів перевіряється пла- тоспроможність членів товариств, а тому краще після погашення суми боргу на- дати ще одну позику, аніж виділяти її на тривалий термін. Аналізуючи розвиток земських ініціатив щодо формування кредитної сис- теми, доходимо висновку, що наявна фінансова підтримка з боку губернського земства одразу стала відчутною. Ситуація на ринку змінювалася. Пропозиція на товари почала зростати протилежно можливостям виробників. Тому кустар і ре- місник потребував кредитів, яскравим прикладом чого може слугувати виробни- ча діяльність опішненських гончарів. Без фінансової підтримки неможливим був розвиток як гончарної справи, так й інших кустарних промислів, а особливо че- репичної, цегельної підприємницької діяльності, яка особливого розвитку набу- вала в Кобеляцькому, Хорольському, Миргородському, Зіньківському, Гадяць- кому повітах. Оскільки кожна справа, якщо її робить добрий господар, потребує модерні- зації та розширення, члени кредитних товариств не обмежувалися разовими кре- дитами. Тобто, відбувалося одночасно зростання кількості учасників таких об’- єднань, обсягів кредитування і, відповідно, – можливостей щодо задоволення по- треб. Діяльність Полтавського губернського земства є ефективною і показовою у питаннях фінансової підтримки кустарних промислів, особливо гончарного, че- рез різні види кредитування їх членів, збереження національних традицій, підви- щення добробуту населення через створення чіткої моделі економічного розвит- ку регіону. Белько Олег Олександрович – кандидат історичних наук, молодший нау- ковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, науковий співробітник Нау- ково-пошукового сектору музейних PR-технологій Центру популяризації гон- чарської спадщини України Національного музею-заповідника українського гон- чарства в Опішному, завідувач редакційно-видавничого відділу Полтавської об- ласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, викладач Полтавського фахового коледжу мистецтв імені Миколи Лисенка (вул. Небесної сотні, 17, м. Полтава, 36000, Україна). Belko Oleh О. – Candidate of Historical Sciences, scientific researcher of the Research Sector of Museum PR technologies of the Center Promotion Pottery Heritage of Ukraine National Museum-Reserve of Ukrainian Pottery in Opishne, junior researcher at the Department of Ceramics of the Newest Time at the Institute of Keramology – Department of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Editorial and Publishing Department of Poltava Regional Universal Scientific Library named after Ivan Kotlyarevsky, teacher of the 31 Журнал Полтавского губернского присутствия. 1916. № 4. С. 24. 32 Там же. С. 23. Сіверянський літопис. 2021. № 2 122 highest category of the Poltava professional College of Arts named after Mykola Lysenko (17 Nebesnoyi Sotni Street, Poltava, 36000, Ukraine). E-mail: belko.poltava@gmail.com OPENING OF PRIVATE POTTERY AND TILE WORKSHOPS IN POLTAVA REGION THROUGH LENDING (1904–1916) The relevance of research lies in the importance of usage experience of the Poltava Provincial Zemstvo for modern practice. This experience manifested itself in the financial support of artisanal production, especially pottery, which differed by zemstvo in a separate category. The purpose of the article is to reveal the gradual implementation of measures to support the handicraft industry by the Poltava Provincial Zemstvo in the following areas: bank industrial credit provided by the State Bank, however, not all producers could use it; the second is a well-established mechanism of state funding for pottery schools; the third is the formation of mutual funds, credit unions. Active growth of these unions and schools was observed in Romensky, Konstantinogradsky, Gadyatsky, Zinkivsky, Myrhorod counties. Such forms of financial support solved the production problems of most potters in the province. The methodological basis of the article is the combined application of general scientific principles of historicism, objectivity, systematic. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian ethnology on the basis of scientific sources the specifics of the work of zemstvo institutions, organizations that contributed to the practical implementation of conceptual activities of Poltava Provincial Zemstvo in terms of financial support for refractory construction by providing affordable loans were analysed. Conclusions. Analyzing the above problems of the activities of Poltava Provincial Zemstvo, Provincial Administration, a clear planning of work is traced. Moreover, there are efficiency in action, relevance and topicality of decisions, deep awareness of the case at the local level, purposefulness in achieving the goal. Credit unions were considered by the zemstvo not only as financial mutual assistance, but also as a guarantor of the activities of its members. The Poltava Provincial Zemstvo could act as a guarantor of its members’ fulfilment of obligations to organizations that manufactured tools used in handicrafts. It was also positive that the financial capabilities of credit unions were not limited by the own funds of its members. These unions could attract bank loans and funds for the development of handicrafts on contractual terms from the State Bank. The formation by the zemstvo chain of credit organizations contributed to the development of handicrafts, especially pottery, intensive production of environmentally friendly ceramic refractory materials, increasing the economic potential of the province. Key words: Poltava Provincial Zemstvo, support for potters, refractory production, mutual aid funds, credit organizations, loans, bricks, tiles. Дата подання: 20 січня 2021 р. Дата затвердження до друку: 20 квітня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Белько О. Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Пол- тавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.). Сіверянський літопис. 2021. № 2. С. 115–122. DOI: 10.5281/zenodo.4738417. Цитування за стандартом APA Belko, O. (2021). Vidkryttia pryvatnykh honcharno-cherepychnykh maisteren na Poltavshchyni za dopomohoiu kredytuvannia (1904–1916 rr.) [Opening of private pottery and tile workshops in Poltava Region through lending (1904–1916)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, 115–122. DOI: 10.5281/zenodo.4738417.

Відкриття приватних гончарно-черепичних майстерень на Полтавщині за допомогою кредитування (1904–1916 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge