До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.

• Дата: 2021
• Автор: Литовченко, О.Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Церковна старовина
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181618
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. / О.Л. Литовченко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Метою статті є окреслення тенденцій післявоєнного відновлення та розбудови Чернігова в 1940–1970-х рр. Особливу увагу приділено питанню відродження історико-архітектурного середовища міста, серед якого чільне місце посідає Єлецька святиня. До завдань цієї студії належить характеристика проєкту благоустрою території на той час недіючого Чернігівського Єлецького монастиря за 1972 р. Важливим питанням є визначення ймовірних причин того, чому ці плани не були реалізовані. У статті використано загальнонаукові методи: системного підходу, аналізу та індукції, а також спеціально-історичний історико-генетичний метод. Дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні однієї з маловідомих сторінок історії Чернігівського Єлецького монастиря, зокрема, благоустрою території колишньої обителі у 1970-х рр., а також її пристосуванню під туристичний об’єкт. Висновки. Після закінчення Другої світової війни Чернігів почали відбудовувати. Важлива роль у цьому питанні належала архітекторам, які прагнули гармонійно поєднати історичні об’єкти з оновленим міським простором. На початку 1970-х рр. був розроблений черговий проєкт благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря, який мав на меті покращити умови збереження його пам’яток архітектури та створити сприятливе середовище для екскурсійної діяльності. На жаль, ці плани так і не були в повному обсязі втілені в життя через низку причин: використання монастирських приміщень різними організаціями, потреба в поточних ремонтах пам’яток, спрямування уваги місцевих керманичів та, відповідно, фінансових ресурсів на розбудову інфраструктурних об’єктів у місті та ін. На сьогодні, з практичного погляду, такі нереалізовані проєкти благоустрою того чи того об’єкта, можуть стати в нагоді при розробленні нових планів упорядкування конкретного міського простору.