До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.

Метою статті є окреслення тенденцій післявоєнного відновлення та розбудови Чернігова в 1940–1970-х рр. Особливу увагу приділено питанню відродження історико-архітектурного середовища міста, серед якого чільне місце посідає Єлецька святиня. До завдань цієї студії належить характеристика проєкту благо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Литовченко, О.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Церковна старовина
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181618
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. / О.Л. Литовченко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181618
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1816182025-02-09T14:37:48Z До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. On the issue of improvement of the territory of the Chernihiv Yeletskyi monastery in the 1970s Литовченко, О.Л. Церковна старовина Метою статті є окреслення тенденцій післявоєнного відновлення та розбудови Чернігова в 1940–1970-х рр. Особливу увагу приділено питанню відродження історико-архітектурного середовища міста, серед якого чільне місце посідає Єлецька святиня. До завдань цієї студії належить характеристика проєкту благоустрою території на той час недіючого Чернігівського Єлецького монастиря за 1972 р. Важливим питанням є визначення ймовірних причин того, чому ці плани не були реалізовані. У статті використано загальнонаукові методи: системного підходу, аналізу та індукції, а також спеціально-історичний історико-генетичний метод. Дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні однієї з маловідомих сторінок історії Чернігівського Єлецького монастиря, зокрема, благоустрою території колишньої обителі у 1970-х рр., а також її пристосуванню під туристичний об’єкт. Висновки. Після закінчення Другої світової війни Чернігів почали відбудовувати. Важлива роль у цьому питанні належала архітекторам, які прагнули гармонійно поєднати історичні об’єкти з оновленим міським простором. На початку 1970-х рр. був розроблений черговий проєкт благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря, який мав на меті покращити умови збереження його пам’яток архітектури та створити сприятливе середовище для екскурсійної діяльності. На жаль, ці плани так і не були в повному обсязі втілені в життя через низку причин: використання монастирських приміщень різними організаціями, потреба в поточних ремонтах пам’яток, спрямування уваги місцевих керманичів та, відповідно, фінансових ресурсів на розбудову інфраструктурних об’єктів у місті та ін. На сьогодні, з практичного погляду, такі нереалізовані проєкти благоустрою того чи того об’єкта, можуть стати в нагоді при розробленні нових планів упорядкування конкретного міського простору. The purpose of the article is to outline the tendencies of post-war restoration and development of Chernihiv from the 1940s to the 1970s. Special attention is paid to the revival of the historical and architectural environment of the city, among which the Yelets shrine occupies a prominent place. The tasks of this study is to characterize the project of landscaping of the then non-functioning Chernihiv Yeletskyi Monastery in 1972. An important issue is to determine the probable reasons of the lack of implementation of the developed plans. In the article were used general scientific methods, for example, the method of systematic approach, analysis and induction, as well as a special-historical method of historical-genetic analysis were also used. The study is based on the principles of historicism and objectivity. The scientific novelty of the study lies in the coverage of one of the little-known pages of the history of the Chernihiv Yeletskyi Monastery, in particular, the land improvement of the former monastery in the 1970s, as well as its adaptation to a tourist object. Conclusions. After the Second World War, Chernihiv began to rebuild. An important role in this problem belonged to the architects who thought to harmoniously combine historical sites with the renewed urban space. In the early 1970s, another landscaping project was developed to improve the territory of the Chernihiv Yeletskyi Monastery, which aimed to improve the preservation of its architectural monuments and create a favorable environment for sightseeing. Unfortunately, these plans have not been fully implemented for a number of reasons: the usage of monastery premises by various organizations, the need for current repairs of monuments, the attention of local government and, consequently, problems with financial resources for the development of infrastructure in the city, etc. Today, from a practical point of view, such unrealized projects for the improvement of a particular object can be useful in developing new plans for the arrangement of a particular urban space. 2021 Article До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. / О.Л. Литовченко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5089637 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181618 94(477.51-25):[711.168:726.012.72:27-523.6]«197» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковна старовина Церковна старовина
spellingShingle	Церковна старовина Церковна старовина Литовченко, О.Л. До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. Сiверянський літопис
description	Метою статті є окреслення тенденцій післявоєнного відновлення та розбудови Чернігова в 1940–1970-х рр. Особливу увагу приділено питанню відродження історико-архітектурного середовища міста, серед якого чільне місце посідає Єлецька святиня. До завдань цієї студії належить характеристика проєкту благоустрою території на той час недіючого Чернігівського Єлецького монастиря за 1972 р. Важливим питанням є визначення ймовірних причин того, чому ці плани не були реалізовані. У статті використано загальнонаукові методи: системного підходу, аналізу та індукції, а також спеціально-історичний історико-генетичний метод. Дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні однієї з маловідомих сторінок історії Чернігівського Єлецького монастиря, зокрема, благоустрою території колишньої обителі у 1970-х рр., а також її пристосуванню під туристичний об’єкт. Висновки. Після закінчення Другої світової війни Чернігів почали відбудовувати. Важлива роль у цьому питанні належала архітекторам, які прагнули гармонійно поєднати історичні об’єкти з оновленим міським простором. На початку 1970-х рр. був розроблений черговий проєкт благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря, який мав на меті покращити умови збереження його пам’яток архітектури та створити сприятливе середовище для екскурсійної діяльності. На жаль, ці плани так і не були в повному обсязі втілені в життя через низку причин: використання монастирських приміщень різними організаціями, потреба в поточних ремонтах пам’яток, спрямування уваги місцевих керманичів та, відповідно, фінансових ресурсів на розбудову інфраструктурних об’єктів у місті та ін. На сьогодні, з практичного погляду, такі нереалізовані проєкти благоустрою того чи того об’єкта, можуть стати в нагоді при розробленні нових планів упорядкування конкретного міського простору.
format	Article
author	Литовченко, О.Л.
author_facet	Литовченко, О.Л.
author_sort	Литовченко, О.Л.
title	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.
title_short	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.
title_full	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.
title_fullStr	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.
title_full_unstemmed	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.
title_sort	до питання благоустрою території чернігівського єлецького монастиря в 1970-х рр.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Церковна старовина
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181618
citation_txt	До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр. / О.Л. Литовченко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT litovčenkool dopitannâblagoustroûteritorííčernígívsʹkogoêlecʹkogomonastirâv1970hrr AT litovčenkool ontheissueofimprovementoftheterritoryofthechernihivyeletskyimonasteryinthe1970s
first_indexed	2025-11-26T23:04:55Z
last_indexed	2025-11-26T23:04:55Z
_version_	1849895995921399808
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 3 28 УДК 94(477.51-25):[711.168:726.012.72:27-523.6]«197» Олександр Литовченко • ДО ПИТАННЯ БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЄЛЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ В 1970-х рр. DOI: 10.5281/zenodo.5089637 © О. Литовченко, 2021. CC BY 4.0 Метою статті є окреслення тенденцій післявоєнного відновлення та роз- будови Чернігова в 1940–1970-х рр. Особливу увагу приділено питанню відрод- ження історико-архітектурного середовища міста, серед якого чільне місце по- сідає Єлецька святиня. До завдань цієї студії належить характеристика про- єкту благоустрою території на той час недіючого Чернігівського Єлецького монастиря за 1972 р. Важливим питанням є визначення ймовірних причин того, чому ці плани не були реалізовані. У статті використано загальнонаукові мето- ди: системного підходу, аналізу та індукції, а також спеціально-історичний іс- торико-генетичний метод. Дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні однієї з мало- відомих сторінок історії Чернігівського Єлецького монастиря, зокрема, благо- устрою території колишньої обителі у 1970-х рр., а також її пристосуванню під туристичний об’єкт. Висновки. Після закінчення Другої світової війни Чер- нігів почали відбудовувати. Важлива роль у цьому питанні належала архітек- торам, які прагнули гармонійно поєднати історичні об’єкти з оновленим місь- ким простором. На початку 1970-х рр. був розроблений черговий проєкт благо- устрою території Чернігівського Єлецького монастиря, який мав на меті по- кращити умови збереження його пам’яток архітектури та створити сприят- ливе середовище для екскурсійної діяльності. На жаль, ці плани так і не були в повному обсязі втілені в життя через низку причин: використання монастир- ських приміщень різними організаціями, потреба в поточних ремонтах пам’я- ток, спрямування уваги місцевих керманичів та, відповідно, фінансових ресурсів на розбудову інфраструктурних об’єктів у місті та ін. На сьогодні, з практич- ного погляду, такі нереалізовані проєкти благоустрою того чи того об’єкта, можуть стати в нагоді при розробленні нових планів упорядкування конкретно- го міського простору. Ключові слова: видове розкриття пам’яток, збереження культурної спад- щини, екскурсанти, Єлецький монастир, проєкт благоустрою. Єлецький монастир у Чернігові був заснований у 1060 р. на захід від Черні- гівського Дитинця на Болдиних горах. Він має багатовікову історію та є прослав- леною релігійною святинею. На сьогодні це діюча православна жіноча обитель, однак у післявоєнні часи монастир не функціонував. З огляду на його релігійну спрямованість та наявність на цій території низки пам’яток, таких як Успенський собор (XII ст.), дзвіниця (XVII ст.), північні келії (XVI–XVII ст.), східні келії (XVI–XVII ст.), південно-західні келії (XVI–XVII ст.), мури та брами (XVII ст.), в атеїстичний радянський час колишню святиню намагалися трансформувати під потреби світських установ, а також використовувати як туристичний об’єкт. Так, зважаючи на брак приміщень у післявоєнному Чернігові, будівлі Єлецького мо- Siverian chronicle. 2021. № 3 29 настиря в 1950–1980-х рр. перебували у використанні різних установ, організа- цій та підприємств1. Науковці приділяли значну увагу питанням збереження культурної спадщи- ни України на початку 1970-х рр., менше зверталися до проблем благоустрою окремих історико-архітектурних комплексів. Здебільшого студії зводили до ви- вчення питань, пов’язаних із реставрацією окремих пам’яток у післявоєнний пе- ріод2. Проте наявна й низка праць, присвячених пам’яткоохоронній роботі в де- що пізніший час. Одна з таких має регіональне забарвлення, оскільки в ній мова йде про становлення системи охорони історико-культурної спадщини у Криму в 1960–1980-х рр.3 О. Шевчук розкриває важливу роль громадського руху в питанні збереження української національної культурної спадщини в 1960– 1980-х рр.4 Щодо студій, присвячених післявоєнному відновленню, розбудові та благоустрою Чернігова, то необхідно, зокрема, виділити роботи А. Карнабіда та О. Савицької5. Метою цієї статті є визначення основних напрямків відродження та розбу- дови Чернігова у 1940–1970-х рр. і надання характеристики складових проєкту благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря, який розробили на початку 1970-х рр., а також визначення причин, через які цей проєкт повноцінно не був втілений у життя. За часів Другої світової війни Чернігів став одним з найбільш поруйнова- них міст на території України. Зважаючи на значну концентрацію різновікових пам’яток архітектури, його включили до списку історичних міст всесоюзного значення. Уже 22 лютого 1946 р. РНК УРСР і ЦК КП(б)У затвердили Генераль- ний план відбудови й реконструкції міста – «Генеральная схема планировки Чер- нигова». Головною архітекторкою проєкту була Н. Панчук. В основу документа покладено ідею збереження історичного центру міста з видовим розкриттям па- м’яток. Почасти переплановували мережу вулиць та площ. Постало питання про створення зелених зон, зокрема, планували південно-східну частину міста (від Дитинця до Центрального парку культури і відпочинку) оперезати суцільною зе- леною смугою вздовж Десни. Нова бульвар-алея мала поєднувати Чернігівський Дитинець із площею ім. Куйбишева (нині – Красна площа), від якої пролягала б до вул. Київської. У панорамі Чернігова мали домінувати архітектурні пам’ятки історичної південно-західної частини міста. Промислові підприємства витісняли подалі як від центру Чернігова, так і за межі його житлових кварталів6. До середини 1950-х рр. територія Чернігова збільшилася в порівнянні з довоєнним часом приблизно в півтора рази та становила понад 70 км². У 1960– 1970-х рр. відбувався промисловий розвиток міста, зростала кількість житлових районів із індивідуальною одноповерховою забудовою. Тож ця обставина спри- 1 Доценко А., Шевчик І. Чернігівський Єлецький монастир: історія і діяльність. Чернігівські старо- житності: зб. наук. пр. Чернігів, 2010. Вип. 3. С. 4–72; Ванжула О. Реставрація північного корпусу келій Єлецького монастиря в Чернігові – пам’ятки барокової архітектури XVII ст. Чернігівські старожитності: зб. наук. пр. Чернігів, 2016. Вип. 3 (6). С. 70–71; Памятник архитектуры – бывший Елецкий монастырь в г. Чернигове [Проект благоустройства территории. Том I]. Киев, 1972. Націо- нальний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». Інв. № КН-456/63. Дф-153. Арк. 13. 2 Ванжула О. Реставрація північного корпусу келій Єлецького монастиря в Чернігові… С. 70–71; Нижник Л. Реставрація П’ятницької церкви в Чернігові у 1943–1972 роках і створення музею (за письмовими документами архітектора-реставратора П. Д. Барановського). Ніжинська старовина: зб. наук. пр. Київ, 2012. Вип. 14 (17). С. 27–33. 3 Кармазіна Н. З історії збереження історико-культурної спадщини в Криму в 60–80-х роках XX ст. Краєзнавство: наук. журн. Київ, 2009. № 3–4. С. 111–116. 4 Шевчук О. Громадський рух за збереження української національної культурної спадщини в 60– 80-х рр. Історія України. Маловідомі імена, події, факти: зб. ст. Київ, 1996. Вип. 1. С. 221–229. 5 Карнабіда А. Чернігів: архітектурно-історичний нарис. Київ, 1980. 128 с.; Савицька О. Благоустрій Чернігова в 1943–1953 рр. та його вплив на повсякденне життя населення. Scriptorium nostrum. електрон. іст. журн. Херсон, 2016. № 2 (5). С. 187–217. 6 Карнабіда А. Чернігів: архітектурно-історичний нарис… С. 85–89; Савицька О. Благоустрій Черні- гова в 1943–1953 рр. С. 189–191. Сіверянський літопис. 2021. № 3 30 чинила неодноразові коригування Генерального плану, зокрема, у 1948, 1954, 1958 та 1965 рр.7 У 1960 р. чернігівський архітектор А. Карнабід розробив схему перебудови планування центральної частини міста за принципом мікрорайонування із ураху- ванням пам’яток архітектури. Вона давала змогу більш раціонально використати вільні території в історичній частині Чернігова та оновити архітектурно-плану- вальну структуру міста, що історично склалася. Водночас зберігалася художня виразність історико-архітектурних ансамблів, оскільки було збережено стародав- нє архітектурне середовище. Згідно з цим планом, із вул. Урицького (нині вул. П’ятицька) та вул. Серьожнікова видова перспектива відкривала П’ятниць- ку церкву, із вул. Свердлова (нині вул. Гетьмана Полуботка) можна було побачи- ти церкву Михайла та Федора. Архітектурний комплекс Чернігівського Дитинця добре відкривався з вул. Серьожнікова. Через видові перспективи вулиць Бєлін- ського (нині вул. Єлецька) та К. Лібкнехта (нині вул. Святомиколаївська) можна було бачити дзвіницю Єлецького монастиря. Із вул. Бєлінського також відкрива- ли погляду Спасо-Преображенський собор. Видова перспектива з боку вул. Лю- бецької демонструвала архітектурний комплекс Єлецького монастиря8. На початку 1960-х рр. значну увагу архітектори Чернігова приділяли рекон- струкції зелених масивів у центральній частині міста. Зокрема, велися роботи з озеленення території по вул. Леніна (нині проспект Миру), у скверах ім. М. По- пудренка та Богдана Хмельницького, а також на території Дитинця. Ці проєкти передбачали розрідження загущених зелених зон, ураховуючи історичну дендро- логію. Однією з цілей такої роботи було розкриття в панорамі міста пам’яток архітектури9. Генеральний план Чернігова, який був розроблений в 1946 р. та коригував- ся в подальшому, передбачав розбудову міста, яка була безпосередньо пов’яза- ною з видовим розкриттям його історико-архітектурних комплексів загалом або окремих пам’яток. Звісно, велику увагу архітектори приділили не тільки благо- устрою міського простору, а і його окремих історичних місцин. Саме тому, по- чинаючи з 1950-х рр., розроблялися проєкти відновлення та впорядкування того чи того історико-архітектурного середовища для перетворення стародавньої час- тини Чернігова в «місто-музей». Основні пам’ятки Чернігівського Єлецького монастиря станом на 1960-ті рр. були значною мірою відреставровані. Однак, ці історичні споруди практично не мали поточних ремонтів, хоча їх використовували різнорідні уста- нови. Територія колишньої обителі залишалася не облаштованою, незважаючи на проєкт із її благоустрою 1955 р., який, із огляду на ряд обставин, так і не був реалізований. У результаті цього монастирські пам’ятки потерпали від невідве- дених від їхніх стін атмосферних опадів, що в подальшому призводило до трі- щин на фасадах. Тож, оновлене проєктування благоустрою території колишньої Єлецької обителі на початку 1970-х рр. уже давно було нагальним невирішеним питанням10. Проєкт благоустрою території колишнього Єлецького монастиря 1972 р. був розроблений Українським спеціальним науково-реставраційним виробничим управлінням на основі завдання, виданого Чернігівським обласним відділом у справах будівництва та архітектури та затвердженого начальником Головного управління планування і забудови населених пунктів і архітектури Держбуду УРСР. Автором проєкту виступив архітектор В. Стамов. Майбутнє планування території колишньої обителі передбачало як створення оптимальних умов охоро- 7 Карнабіда А. Чернігів: архітектурно-історичний нарис… С. 94. 8 Там само. С. 96–99. 9 Там само. С. 102. 10 Доценко А., Шевчик І. Чернігівський Єлецький монастир… С. 41; Благоустройство территории памятника архитектуры – Елецкого монастыря [Проектное задание]. Чернигов, 1955. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». Інв. № КН-643/1. Дф-448. 26 арк. Siverian chronicle. 2021. № 3 31 ни історико-архітектурного комплексу, так і організацію гарного огляду пам’я- ток туристами11. У відомстві перш за все наголошували на історичній цінності зазначеного об’єкта. Спеціалісти зауважували, що Єлецький монастир заснували в XI ст. на території, яка прилягала до міського посаду, а нині є однією з центральних час- тин міста. Також були перераховані пам’ятки, які перебували під державною охороною, а саме Успенський собор XII ст. з прибудованою до нього в XVII ст. усипальницею Лизогубів, дзвіниця XVII ст., три корпуси келій XVI–XVII ст., монастирські стіни та ворота XVII ст. Окрім цього, наголошували й на тому, що на території колишнього монастиря зберігся й ряд інших історичних споруд: де- рев’яний будинок Феодосія, архієрейський будинок початку XIX ст., руїни тра- пезної XVII ст. та інші будівлі. Представники Чернігівського обласного відділу у справах будівництва та архітектури звертали увагу й на те, що, хоча територія Єлецького монастиря мала багату археологічну спадщину, проте систематичних розвідок у цьому напрямі ніхто не проводив, тому виконувати земляні роботи з благоустрою потрібно дуже обережно12. Попри те, що наприкінці 1960-х – на початку 1970-х рр. монастирські спо- руди перебували в користуванні різних установ, організацій та підприємств, міс- цева влада декларувала інші наміри щодо будівель колишньої обителі та самої монастирської території. Так, представники Чернігівського обласного відділу у справах будівництва та архітектури зазначали, що споруди Чернігівського Єлецького монастиря в найближчі роки мали бути звільнені від сторонніх осіб, а також складів та виробничої бази реставраційних майстерень, оскільки все це ні- як не було сумісним із жорсткими вимогами широкого показу відвідувачам па- м’яток архітектури певного туристичного осередку. Щодо використання об’єктів архітектурної спадщини в майбутньому, то Успенський собор, як один із най- цінніших пам’ятників архітектури Київської Русі, мав стати приміщенням для створення музейної експозиції. Інші монастирські споруди також мали нести культурно-просвітницькі функції13. Проєкт передбачав проведення заходів із планування та озеленення терито- рії колишнього монастиря. Зазначали такі рекомендації: яке покриття доріжок улаштувати, які породи дерев потрібно висадити, де прокласти необхідні інже- нерні мережі та ін. Також значна увага мала бути приділена освітленню терито- рії та підсвічуванню історичних будівель задля огляду цього історико-архітек- турного комплексу з далеких відстаней14. У загальній частині проєкту благоустрою території Єлецького монастиря за 1972 р. вказано статус колишньої обителі. Подано коротеньку історичну довідку та зазначено, що після Другої світової війни монастирський архітектурний ан- самбль охороняє держава як пам’ятку архітектури. У документі йшлося про гео- графічне розташування святині. Зазначали, що колишня обитель розміщена в південно-західній частині сучасного міста на одному з підвищень Болдиних гір. Територію монастиря з різних сторін оточують вулиці Пролетарська (нині вул. Князя Чорного), Тиха та Толстого15. У проєкті надавали характеристику території, на якій розміщений монас- тир. Указували, що за формою ділянка є близькою до рівностороннього трикут- ника, дещо витягнута вздовж південно-північної осі. По периметру колишню обитель оточує кам’яна стіна з трьома воротами: північно-східними («святими», під дзвіницею), північно-західними та західними (господарськими). Хребет Бол- диних гір розділяє територію монастиря на дві частини. На підвищені розміщені споруди, що входять до складу архітектурного ансамблю обителі, інша частина – південний схил гори, який свого часу займав сад горіхових дерев. Зі східного бо- 11 Памятник архитектуры... Арк. 4, 12–13. 12 Там само. Арк. 12. 13 Там само. Арк. 12–13. 14 Там само. Арк. 13. 15 Там само. Арк. 4–6. Сіверянський літопис. 2021. № 3 32 ку монастиря, по найвищій частині пагорба на земній поверхні, видні руїни кам’- яної огорожі, яка тягнеться до вул. Толстого. Із центральною частиною міста Чернігівський Єлецький монастир зв’язаний вул. Бєлінського (нині вул. Єлець- ка)16. Територія колишньої обителі, як зазначалося в документі, окрім невеликої ділянки по вул. Пролетарській (нині вул. Князя Чорного), не була упорядкована. До того ж, не було організоване водовідведення атмосферних опадів від пам’я- ток, а саме монастирське подвір’я – захаращене будівельним сміттям17. Проєкт благоустрою території Єлецького монастиря мав на меті вирішення логістичних питань щодо підвозу туристичних груп до об’єкта. Основний під’їзд екскурсантів до колишньої обителі мав бути по вул. Тихій. Саме на ній передба- чали розміщення заїзної кишені для виходу пасажирів із туристичних автобусів. До того ж, поруч мали організувати розворотний майданчик та паркувальну зону для автобусів та легкових автомобілів18. Особливу увагу в плануванні благоустрою приділяли створенню сприятли- вих умов для організації екскурсійної роботи, яку б проводили на території ко- лишньої святині. Так, вхід до монастирського двору мав бути з вул. Тихої, через північно-східну браму, розміщену в дзвіниці. Неподалік від неї, із західного боку північних келій, мали облаштувати майданчик для збору туристичної групи, для ознайомлення її в загальних рисах з архітектурним ансамблем колишньої обите- лі. Доріжки поміж монастирськими будівлями мали створити так, щоб екскурсо- вод мав змогу організувати для екскурсантів якнайкращий огляд пам’яток із різ- них видових точок та на різних відстанях19. Значну увагу в проєкті благоустрою території Єлецького монастиря приді- ляли видовому розкриттю древнього Успенського собору, оскільки саме храм є основним композиційним центром цього архітектурного комплексу. Із північно- західної брами під кутом 30º до західного фасаду собору вела основна доріжка, яку після оновлення планували залишити. Саме під час руху нею в бік храму, можна побачити його в перспективі. Ця доріжка вела до майданчика, який роз- містили між Успенським собором та Петропавлівською церквою (XIX ст.). Звід- ти відкривався гарний краєвид на південний фасад Успенського храму з прибу- дованою усипальницею Лизогубів20. Проєктанти ставили перед собою завдання не тільки в якнайкращому світлі продемонструвати пам’ятки Єлецького монастиря, але й створити умови для огляду з цієї території навколишніх краєвидів. Так, поруч із Петропавлівською церквою, на південному схилі гори, планували організувати майданчик для від- починку. Із нього відкривався б гарний вид на Болдині гори, зокрема, Пагорб Слави та колишній Троїцько-Іллінський монастир21. Планували, що приміщення Єлецької обителі мали бути звільнені від різно- рідних установ, проте на початку 1970-х рр. їхнє перенесення ще не було запла- новане. Так, у будівлі колишнього архіву консисторії (південно-західні келії) ма- ли розмістити адміністративно-господарську службу заповідника. В Успенсько- му соборі планувалося створення музейної експозиції, решта споруд зовні збері- гали своє первинне призначення, але їхні приміщення планували використовува- ти під різні потреби. У дзвіниці мали організувати музейну касу та продаж суве- нірної продукції. Правління товариства охорони пам’яток області мали розмісти- ти в північних келіях, у східних келіях – майстерні народної творчості, у будівлі колишньої Петропавлівської церкви – читальний зал. Щодо руїн споруди ду- 16 Памятник архитектуры... Арк. 6–7. 17 Там само. Арк. 7. 18 Там само. 19 Там само. 20 Там само. Арк. 7–8. 21 Там само. Арк. 8. Siverian chronicle. 2021. № 3 33 ховної консисторії, то їх планували законсервувати та вивести на поверхню ґрунту обриси фундаментів22. Біля південно-західних келій за проєктом мали розташувати господарський майданчик з павільйоном для сміттєвих контейнерів. Поруч запланували в’їзд на територію через західну браму. Мали бути створені умови для під’їзду транспор- ту до всіх будівель23. Оскільки на території Єлецького монастиря передбачали перебування вели- кої кількості людей, як екскурсантів, так і працівників, то виникала значна по- треба в будівництві нової вбиральні. Це мало бути напівпідвальне приміщення, яке було б розміщене за будинком Феодосія біля північно-східної частини муру, що оточував колишню обитель. Декілька невеликих дерев’яних вбиралень, які були на території, збиралися знести24. Значну увагу проєктанти приділяли проведенню земляних робіт. Під час планування території враховувалися пропозиції з прокладання підземних кому- нікацій. Звісно, роботи з благоустрою повинні були виконувати після укладання в ґрунт інженерних мереж. У документі наголошено на тому, що під час робіт, які були б пов’язані зі зрізанням ґрунту, мали бути присутні архітектор та архео- лог. Перш за все, ішлося про збереження папертей біля північного та західного входів до Успенського собору. Фундаменти духовної консисторії та келій (нині незбережена будівля, яка розміщувалася поблизу духовної консисторії та була прибудована до західної частини монастирського муру) мали бути збереженими та виведеними за допомогою кам’яної кладки, кольором та структурою відмінної від цегли, якою планували забруковувати майданчики25. Важливим питанням проєкту благоустрою території колишнього Єлецького монастиря було створення нових доріжок, водовідведення та озеленення. Так, проїзд, що існував на той час, який ішов від північно-західної брами до Петро- павлівської церкви (приміщення займав читальний зал бібліотеки) та був забру- кований клінкерною цеглою, потрібно було розібрати та заново вимостити по відмітках нового проєкту. Для покриття планувалося використати старий клін- кер повторно з доповненням, у разі потреби, додаткового матеріалу26. Проєктанти прийняли рішення, що проїзди на монастирській території мали бути вимощені клінкером або шашкою з гірських порід. Майданчики відпочинку та менші доріжки, які до них вели, мали замощуватися постелистим природнім камінням. За проєктом вздовж доріжок, які були вимощені камінням, із одного боку влаштовували водовідвідний лоток з такого ж матеріалу. Якщо доріжка бу- ла забрукована клінкером, то й лотки для збору води теж мали зробити з цегли. У разі, якщо пішохідна частина мала нахил більше 6%, на тому місці передбача- лися кам’яні сходи без бічних стінок, але з невеликим підсипанням скосів обабіч доріжки луговим дереном27. Проєкт благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря також передбачав покращення стану інфраструктури за межами мурів колишньої оби- телі. Тротуари навколо святині, під’їзна дорога до неї по вул. Тихій, майданчик автостоянки мали бути вкриті асфальтобетоном. Пішохідна доріжка перед цент- ральним входом до монастиря за проєктом мала вимощуватися тим матеріалом, яким би мостилися майданчики самого комплексу. Водовідвідні лотки за межа- ми території монастиря влаштовувалися б зі збірних бетонних елементів28. Гострою проблемою в питанні збереження пам’яток архітектури була орга- нізація водовідведення атмосферних опадів як від самих будівель, так і з монас- тирської садиби загалом. Згідно з вертикальним плануванням території комплек- 22 Памятник архитектуры... Арк. 8. 23 Там само. 24 Там само. Арк. 8, 17. 25 Там само. Арк. 8–10. 26 Там само. Арк. 9. 27 Там само. 28 Там само. Арк. 9–10. Сіверянський літопис. 2021. № 3 34 су, поверхневе водовідведення мало здійснюватися на вул. Пролетарську (нині вул. Князя Чорного) та вул. Толстого. З метою організації якісного водовідведен- ня атмосферних опадів від стін Успенського собору та дзвіниці, а також розкрит- тя їхніх цокольних частин, було передбачено зрізання певного шару ґрунту до- вкола цих споруд29. Через те, що на території колишнього монастиря мала перебувати значна кількість відвідувачів – як дорослих, так і дітей – поставало питання зайнятості молодого покоління в час поза екскурсіями. За проєктом, у північній частині мо- настиря, ліворуч від входу в північно-західну браму, мали організувати дитячий майданчик із сучасним обладнанням. Проте облаштування такої локації могло бути недоречним з огляду цього архітектурно-історичного комплексу. Проєктан- ти зазначали, що вказаний дитячий майданчик мав бути огороджений зеленими насадженнями та розташований на певній відстані від екскурсійних маршрутів30. Щодо планів озеленення території Єлецького монастиря, то вони повинні були вирішити питання екологічної єдності довкілля майже незмінного ланд- шафту на прилеглій до колишньої обителі території та організації відкритого простору перед фасадами пам’яток задля їхнього якнайкращого видового роз- криття. З іншого боку, окремі зелені екрани мали бути використані з метою умовного розподілу туристичної та розважальної зони. Так, проєктом озеленен- ня планували створення сприятливих умов на майданчиках для відпочинку, об- лаштування тіньовитривалих газонів, які важко витоптати. Насадження мали створювати групи поєднаних кольорових плям із квітучих кущів, дерев та інших зелених композицій із урахуванням їхнього силуету та кольору в різну пору ро- ку. Насипні відкоси мали оформити за допомогою дерну товщиною 6–8 см. Що- до догляду за ним, а також за висадженими деревами, кущами та газоном, нада- вали рекомендації з їхнього поливу в перші 15–20 днів31. Були розглянуті умови оформлення ділянки навколо тих дерев, які мали бу- ти збережені. Так, якщо ці насадження були розміщені на майданчиках, що по- требували зниження рельєфу більш ніж на 20 см, то зрізання ґрунту навколо дерев не передбачалось. Потрібно було лише обнести їх низенькими кам’яними огорожами, діаметром на 2 м меншим за проєкцію крон. Кореневу шийку тих де- рев, коріння яких потрапляло на пішохідні доріжки чи майданчики, потрібно бу- ло захистити металевою решіткою від витоптування32. Кошторис проєкту благоустрою території Чернігівського Єлецького монас- тиря 1972 р. складав 100299 крб. Він включав у себе як вартість будівельних ма- теріалів та саджанців, так і платню за роботу з благоустрою зазначеного об’єкта. Зокрема, мали бути профінансовані роботи з розроблення ґрунту та вивезення його надлишків автомобілем; заповнення асфальтобетоном та іншими матеріала- ми покриття під’їздів до монастиря, проїздів та майданчиків на його території; облаштування вимощення навколо пам’яток; одернування визначених місць; установлення бордюрів; улаштування сходинок на доріжках та майданчиках; створення водовідвідної системи; підготовлення ґрунту для робіт з озеленення та саме озеленення монастирської території. Задля реалізації цих завдань потрібно було закупити щебінь, пісок, асфальтобетон, бітум, шашку кам’яну, природній камінь, гранітний відсів, гранітні та кам’яні бордюри, цеглу, гранітні сходи, сад- жанці дерев та чагарників, насіння газонної трави та ін.33 Задля збереження архітектурного ансамблю Єлецького монастиря, охоро- ни його території, а також для забезпечення історико-архітектурної та об’ємно- просторової значущості цього комплексу в міській забудові, проєктом благоуст- 29 Памятник архитектуры... Арк. 10. 30 Там само. Арк. 9. 31 Там само. Арк. 10–11. 32 Там само. Арк. 11. 33 Памятник архитектуры XII–XVII вв. Елецкий монастырь в г. Чернигове [Проект благоустройства территории. Смета]. Киев, 1972. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів ста- родавній». Інв. № КН-456/67. Дф-458. Арк. 2–7. Siverian chronicle. 2021. № 3 35 рою передбачили організацію охоронної зони й зони регулювання забудови. Охоронна зона мала площу 5,04 га та включала в себе всі монастирські споруди, які були обмежені з трьох сторін цегляною стіною, яка є однією з пам’яток архі- тектури34. Охоронна зона за проєктом була розроблена з урахуванням повного збере- ження всіх будівель, що входили до складу колишнього Єлецького монастиря, а також можливості використання стародавніх споруд для потреб установ культу- ри, туристичної сфери та під господарські потреби35. Згідно з документом, без затверджених у відповідному порядку проєктів та дозволу органів охорони пам’яток в охоронних зонах було заборонено будів- ництво нових споруд, знесення чи перебудова будівель, що вже існували, про- кладання нових доріг, виконання робіт із планування території, улаштування но- вих або засипання діючих водойм, прокладання підземних комунікацій, а також повітряних електромереж та інших мереж. Також було під забороною вирубу- вання дерев та чагарників, самовільне їх пересадження. Без спеціального дозво- лу не мали проводити й археологічні дослідження36. Щодо зони регулювання забудови, то вона охоплювала ширшу територію (10,16 га), ніж площа охоронної зони (5,04 га). Вона мала такі ж умови утриман- ня, як і охоронна зона. Планування забудови та проєкти окремих споруд на тери- торії зони регулювання забудови мали враховувати близьке розміщення та особ- ливості архітектурних об’єктів Єлецького монастиря. Під прискіпливою увагою мали бути питання, пов’язані з поверховістю та щільністю забудови, благоуст- рою та озеленення території поблизу цього стародавнього архітектурного ан- самблю. Такі проєкти мали бути узгодженими з органами охорони пам’яток. Та- кож у зоні регулювання забудови було заборонено розміщувати промислові під- приємства та інші об’єкти, які могли б забруднювати територію, повітря, чи то вносити дисонанс у середовище, яке оточувало колишню Єлецьку обитель37. Робота над розробкою цього проєкту тривала як у 1971 р., так і в 1972 р. До неї були залучені спеціалісти різних галузей. Зокрема, у листопаді 1971 р. свої зауваження та пропозиції до представленої схеми благоустрою території Черні- гівського Єлецького монастиря подав відомий український архітектор М. Холос- тенко. Він зазначив, що маршрут під’їзду до монастирської території громад- ського та приватного транспорту з перетином вул. Пролетарської (нині вул. Кня- зя Чорного) з виїздом через вул. Тиху на вул. Бєлінського (нині вул. Єлецька), перш за все, потребував узгодження з відділом регулювання вуличного руху Чернігова38. Щодо водовідведення атмосферних опадів від архітектурної домінанти мо- настиря – Успенського собору, то зрізання ґрунту поблизу нього потрібно було робити в мінімальних об’ємах, оскільки такі роботи мали супроводжувати архео- логічні розкопки. Також дослідник зазначав, що, станом на той час, на доріжці перед західним фасадом собору після опадів утворювалося велике скупчення во- ди. Ця проблема в ході реалізації проєкту благоустрою мала бути вирішеною. М. Холостенко наголошував, що, оскільки до західної та північної стіни храму свого часу були прибудовані паперті, то треба уникати організації доріжок по- близу до його стін, а вимощення робити на вже готових відмітках. Ідею зі збере- ження та виведення на поверхню фундаментів та руїн стін духовної консисторії науковець уважав правильною. Також він радив проєктантам уникати асфальт- 34 Памятник архитектуры XII–XVII вв. – бывший Елецкий монастырь в Чернигове [Проект охранных зон. Том II]. Киев, 1972. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». Інв. № КН-456/30. Дф-121. Арк 6, 8. 35 Там само. Арк. 6. 36 Там само. Арк. 6–7. 37 Там само. Акр. 7–8. 38 Памятник архитектуры – бывший Елецкий монастырь в г. Чернигове [Проект благоустройства тер- ритории. Том I]. Киев, 1972. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів старо- давній». Інв. № КН-456/63. Дф-153. Арк. 14. Сіверянський літопис. 2021. № 3 36 ного покриття доріжок, а вимощення навколо будівель робити прихованим, за- стосовувати його одернування39. М. Холостенко звертав увагу й на заплановані роботи з прокладання інже- нерних комунікацій по території колишньої обителі. Так, він уважав за доцільне змонтувати електрощитову в приміщенні дзвіниці. Далі прихований електрока- бель прокладали б від однієї будівлі до іншої. Паралельно до електролінії мала бути прокладена тепломережа. Дослідник мав своє бачення й щодо місця розмі- щення громадської вбиральні, уважав, що її потрібно було збудувати за східни- ми келіями, на території господарського двору40. Оскільки Єлецький монастир у подальшому мав стати важливим туристич- ним об’єктом стародавнього Чернігова, М. Холостенко особливе значення приді- ляв проблемі правильної організації майбутнього туристичного маршруту по цій території. Одним із найважливіших завдань під час проведення екскурсії була демонстрація головного храму колишньої обителі – Успенського собору з якомо- га вдалішого ракурсу. Науковець наголошував, що огляд цього храму та прове- дення лекцій стосовно нього варто здійснювати від західного фасаду, орієнтую- чись на північно-західний бік, оскільки саме він не мав пізніших прибудов. Для цього потрібно було організувати майданчик на певній відстані від собору. Він мав бути пов’язаний двома входами з монастирською територією: один вхід від дзвіниці (від вул. Тихої), інший – від північно-західної брами (від вул. Проле- тарської (нині вул. Князя Чорного)). Важливу роль перед оглядом пам’яток архі- тектури цього комплексу мав відігравати майданчик біля дзвіниці. Тут, на думку М. Холостенка, мали організувати кіоски з продажу сувенірів та рекламних про- спектів. Дослідник рекомендував розпочинати огляд пам’яток від Успенського собору, далі маршрут мав пролягати до руїн духовної консисторії, південно- західних келій та Петропавлівської церкви. Наступними об’єктами ознайомлен- ня мали стати східні та північні келії. Оглядом будинку Феодосія та дзвіниці ма- ла бути завершена екскурсія41. Тобто, архітектор М. Холостенко у своїх заува- женнях та пропозиціях щодо розробленого проєкту благоустрою території Єлецького монастиря, наголошував на комплексному підході щодо вирішення поставлених у документі завдань. У 1950–1970-х рр. у Чернігові активно відбувався процес післявоєнного від- родження міста. Вагомою його складовою було збереження історико-архітектур- них комплексів із подальшим їх використанням як туристичних об’єктів. Благо- устрій самого міста мав переплітатися з упорядкуванням територій історичних місць. Плани з благоустрою території на той час недіючого Чернігівського Єлецького монастиря існували ще у 1950-х рр., проте вони не були реалізовані, власне як інший, схожий проєкт 1972 р. За задумом проєктантів, у 1970-х рр. ма- ла бути ще одна спроба привести до ладу подвір’я колишньої Єлецької обителі. У планах було розкриття пам’яток для організації кращого огляду, створення по- кращених умов збереження цих історичних будівель, організація якісного вер- тикального планування території та поліпшення її озеленення, створення нових майданчиків для відпочинку, доріжок, туристичної інфраструктури та ін. Велику увагу приділили організації охоронної зони, що включала територію самого мо- настиря й зони регулювання забудови довкола колишньої обителі. Імовірно, цей проєкт був розроблений на подальшу перспективу, оскільки кошторис у сумі 100299 крб. начальник Чернігівського обласного відділу у спра- вах будівництва та архітектури затвердив лише 22 лютого 1978 р.42 Однак, зважаючи на ряд обставин, до яких можна віднести ті, що у 1970-ті рр. монастирські приміщення все ще використовували різні організації, 39 Памятник архитектуры – бывший Елецкий монастырь в г. Чернигове [Проект благоустройства тер- ритории. Том I]. Арк. 14–16. 40 Там само. Арк. 15. 41 Там само. Арк. 15–16. 42 Памятник архитектуры XII–XVII вв. Елецкий монастырь… [Проект благоустройства территории. Смета]. Арк. 1. Siverian chronicle. 2021. № 3 37 та й більш нагальними питаннями були поточні ремонти самих пам’яток, увага місцевих керманичів та, відповідно, фінансові ресурси здебільшого були спрямо- вані на розбудову інфраструктурних об’єктів, промислових підприємств у місті, тому цей проєкт так і не був повноцінно реалізований. Проте у часи нинішнього, досить активного процесу благоустрою Чернігова, сучасні архітектори могли б використовувати подібні проєкти як зразки, ідеї для своїх майбутніх праць. References Vanzhula, O. (2016). Restavratsiia pivnichnoho korpusu kelii Yeletskoho monas- tyria v Chernihovi – pamiatky barokovoi arkhitektury XVII st. [Restoration of the nor- thern building of the cell of the Yelets Monastery in Chernihiv – monuments of baro- que architecture]. Dotsenko, A., & Shevchyk, I. (2010). Chernihivskyi Yeletskyi monastyr: istoriia i diialnist [Chernihiv monastery of Eletsky: history and function]. Chernihiv, Ukraine. Karmazina, N. (2009). Z istorii zberezhennia istoryko-kulturnoi spadshchyny v Krymu v 60–80-kh rokakh XX st. [From the history of preservation of historical and cultural heritage in the Crimea in the 60-80`s of the 20th century]. Kraieznavstvo – Study of a region, 3–4. Nyzhnyk, L. (2012). Restavratsiia Piatnytskoi tserkvy v Chernihovi u 1943– 1972 rokakh i stvorennia muzeiu (za pysmovymy dokumentamy arkhitektora-res- tavratora P. D. Baranovskoho) [Restoration of the Piatnytska Church in Chernihiv and creation of a museum (according to the written documents of the architect-restorer P. D. Baranovskiy)]. Nizhynska starovyna – Nizhyn antiquity, 14 (17). Savytska, O. (2016). Blahoustrii Chernihova v 1943-1953 rr. ta yoho vplyv na povsiakdenne zhyttia naselennia [Improvement of Chernihiv in 1943–1953 and its im- pact on everyday life]. Scriptorium nostrum – Scriptorium nostrum, 2 (5). Shevchuk, O. (1996). Hromadskyi rukh za zberezhennia ukrainskoi natsionalnoi kulturnoi spadshchyny v 60–80-kh rr. [Public movement for the preservation of Ukrai- nian national cultural heritage in the 60–80`s]. Istoriia Ukrainy. Malovidomi imena, podii, fakty – History of Ukraine, little-known names. events, facts, 1. Литовченко Олександр Леонідович – молодший науковий співробітник науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного запо- відника «Чернігів стародавній» (вул. Преображенська, 1, Чернігів, Україна). Lytovchenko Oleksandr L. – junior research scientist of the department of edu- cational and scientific activity of Ancient Chernihiv National Architectural and Hic- torical reserve (1 Preobrazhenska Street, Chernihiv, Ukraine). E-mail: lytovs@ukr.net ON THE ISSUE OF IMPROVEMENT OF THE TERRITORY OF THE CHERNIHIV YELETSKYI MONASTERY IN THE 1970S The purpose of the article is to outline the tendencies of post-war restoration and development of Chernihiv from the 1940s to the 1970s. Special attention is paid to the revival of the historical and architectural environment of the city, among which the Yelets shrine occupies a prominent place. The tasks of this study is to characterize the project of landscaping of the then non-functioning Chernihiv Yeletskyi Monastery in 1972. An important issue is to determine the probable reasons of the lack of imple- mentation of the developed plans. In the article were used general scientific methods, for example, the method of systematic approach, analysis and induction, as well as a special-historical method of historical-genetic analysis were also used. The study is based on the principles of historicism and objectivity. The scientific novelty of the study lies in the coverage of one of the little-known pages of the history of the Cher- nihiv Yeletskyi Monastery, in particular, the land improvement of the former monaste- ry in the 1970s, as well as its adaptation to a tourist object. Conclusions. After the Сіверянський літопис. 2021. № 3 38 Second World War, Chernihiv began to rebuild. An important role in this problem belonged to the architects who thought to harmoniously combine historical sites with the renewed urban space. In the early 1970s, another landscaping project was develo- ped to improve the territory of the Chernihiv Yeletskyi Monastery, which aimed to improve the preservation of its architectural monuments and create a favorable envi- ronment for sightseeing. Unfortunately, these plans have not been fully implemented for a number of reasons: the usage of monastery premises by various organizations, the need for current repairs of monuments, the attention of local government and, consequently, problems with financial resources for the development of infrastructure in the city, etc. Today, from a practical point of view, such unrealized projects for the improvement of a particular object can be useful in developing new plans for the arrangement of a particular urban space. Key words: types of discovery of the monuments, preservation of cultural herita- ge, excursionists, Yeletskyi Monastery, landscaping project. Дата подання: 14 травня 2021 р. Дата затвердження до друку: 25 травня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Литовченко, О. До питання благоустрою території Чернігівського Єлецько- го монастиря в 1970-х рр. Сіверянський літопис. 2021. № 3. С. 28–38. DOI: 10.5281/zenodo.5089637. Цитування за стандартом APA Lytovchenko, O. Do pytannia blahoustroiu terytorii Chernihivskoho Yeletskoho monastyria v 1970-kh rr. [On the issue of improvement of the territory of the Cherni- hiv Yeletskyi monastery in the 1970s]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 28–38. DOI: 10.5281/zenodo.5089637.

До питання благоустрою території Чернігівського Єлецького монастиря в 1970-х рр.

Репозитарії

Схожі ресурси