Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії
Пропонована стаття – спроба з’ясування специфіки різдвяно-новорічної традиції молдован Басарабії. Уміщені фольклорні записи дозволяють скласти враження про основну тематичну спрямованість зимової календарної пісенності регіону. Данная статья – попытка объяснения специфики рождественско-новогодней тр...
Saved in:
| Published in: | Фольклористичні зошити |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут культурної антропології НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18164 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії / Л. Антохі // Фольклористичні зошити: Зб. наук. пр. — Луцьк, 2009. — Вип. 12. — С. 181-198. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859912127934889984 |
|---|---|
| author | Антохі, Л. |
| author_facet | Антохі, Л. |
| citation_txt | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії / Л. Антохі // Фольклористичні зошити: Зб. наук. пр. — Луцьк, 2009. — Вип. 12. — С. 181-198. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Фольклористичні зошити |
| description | Пропонована стаття – спроба з’ясування специфіки різдвяно-новорічної традиції молдован Басарабії. Уміщені фольклорні записи дозволяють скласти враження про основну тематичну спрямованість зимової календарної пісенності регіону.
Данная статья – попытка объяснения специфики рождественско-новогодней традиции молдован Бесарабии. Собранные фольклорные записи позволяют составить впечатление о тематическом уклоне зимней календарной песенности региона.
The suggested article is the attempt to ascertain the specific of Christmas and New Year’s traditions of Bessarabian Moldovans. The contained folk-lore notes give the possibility to make the opinion about the main thematic direction of winter calendar songs of the region.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:02:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
181
Лариса АНТОХІ
ЗИМОВИЙ КАЛЕНДАРНИЙ ФОЛЬКЛОР
МОЛДОВАН БАСАРАБІЇ
Пропонована стаття – спроба з’ясування специфіки різдвяно-
новорічної традиції молдован Басарабії. Уміщені фольклорні записи
дозволяють скласти враження про основну тематичну спрямованість
зимової календарної пісенності регіону.
Ключові слова:зимові календарні пісні, молдовський етнос, «колінде»,
«гейтуре», «коляди».
Початок господарського року, на який випадає виконання зимових
календарних пісень, в поетичній уяві багатьох народів мав вирішальне
значення для річного циклу. Те, що за рік мало уреальнитися в самих
справах, у перші дні господарського року проказувалося й проспівувалося,
відтворювалося з допомогою гри. Магічна сила цього календарного періоду
вербалізувалася й у народних колядках, поколядях, щедрівках, віншівках.
Тому функціонально-магічну основу зимової календарної поезії становлять
побажання. В буквальному вираженні чи в формі імітативної словесної магії
вони мали дійти до земних і небесних творців достатку і забезпечити
хлібороба, пастуха, мисливця добробутом на увесь календарний рік.
Залежно від специфіки господарства, яка складалася упродовж
тисячоліть, віншувальні мотиви в різних народів мають свою специфіку.
Олена Білик, до прикладу, розглядаючи їх особливості у західних поліщуків
зауважила, що найбільшу групу на території Західного Полісся утворюють
щедрівки із домінуючими хліборобськими (32%) та скотарськими (39%)
мотивами. Тих, які засвідчують інші способи господарювання, зафіксовано
менше. До таких належать й щедрівки із мотивами ткання та вибілення
полотна, які відображають рільницьку традицію (12%)
1
.
Молдовський етнос має господарську специфіку дещо відмінну від
українців. Першочергово за рахунок деякої переваги в структурі
господарства скотарської складової. Зрештою, за цим показником молдовани
мало чим відрізняються від українських гуцулів, в яких роль хліборобської
складової ще менша.
Молдовська демографічна складова Басарабії складає 27,6%. Частка
українців тут дещо більша 28,9%. І все ж, незважаючи на те, що жоден із цих
етносів не становить більшості, на думку багатьох дослідників, «молдовани
та українці – народи найбільш чисельні та закорінені в придунайських
землях»
2
.
Від найдавніших часів населення Басарабії становило сумішку носіїв
1
Білик О. Щедрівки Західного Полісся: господарський аспект // Фольклористичні зошити. – Вип. 6. – 2003.–
С. 56, 64.
2
Телеуця В. Історія побутування української культури в Придунав’ї // Фольклористичні зошити. – Вип.7.-
2007.- С.50
182
праслов’янської, східної та античної культур. З ІІ тис. до н. е. аж до ІV ст.
н. е., тобто т. зв. «великого переселення» народів, Басарабія була регіоном
інтенсивного змішування місцевого населення з мігрантами. У цей час
почалася й слов’янська колонізація цього краю племенами, які рухалися на
Балкани. У Х – ХІІІ ст. подунайські землі колонізували племена тиверців і
уличів, які входили до складу Давньоруської держави. Найбільшої
слов’янізації цей край зазнав за часів Галицько-Волинського князівства.
Після татаро-монгольської експансії тут постало Молдавське князівство,
яке з 1456 р. потрапило під протекторат Туреччини. Міста Ізмаїл, Кілія,
Білгород були зайняті турками і перетворені у військові фортеці.
Численні військові походи козаків проти турків, хоч і були успішними,
докорінно змінити історичну долю населення краю були неспроможні.
Та все ж політичне життя краю більше стосувалося міст. Сільське
населення продовжувало старі господарські й звичаєві устої. Перехід
Басарабії то під турецький, то під російський протекторат істотно його не
стосувався. Єдиним чинником, який міг би впливати на зміни в культурному
житті, була школа. Проте сільське населення цього краю залишалося
поголовно неграмотним. Відтак політична влада істотного впливу ні на
культурні, ні на господарські устрої басарабських сіл не мала.
Ліквідація Запорозької Січі докорінно змінила становище українського
козацтва. Значна частина українських козаків стала мешканцями турецьких
володінь, військовою силою у загарбницьких домаганнях двох імперій –
російської та турецької.
Намагаючись зберегти козацький устрій, колишні запорізькі козаки на
території Туреччини організували Задунайську Січ. У цей час українське
козацтво роз’єднане, мілітаризоване, гнане і переслідуване втрачає своє
засадниче значення. Колишні козаки деформуються у селян-хліборобів.
Таким чином після зруйнування Запорізької Січі в Басарабії з’явилося більше
30 козацьких поселень. Водночас спільно з молдаванами й росіянами вони
несли й військову службу. У Дунайському війську українці становили 34%,
молдавани – 27,8 %, росіяни – 15,5 %, решта інші.
Насильницька румунізація і міського, і сільського населення Басарабії
почалася з приходом 1918 р. румунського окупаційного режиму. Уряд
Румунії проводив жорстку політику, яка проявлялась у вимушеному
прийнятті румунського підданства, заборони російської, української,
болгарської мов.
Румунізація була спрямована перш за все проти етнокультурних традицій
народів краю – цього генетичного коду самоорганізації етносів. Вона
позначилась і у веденні господарства, у стосунках людей з природою та між
собою. Такого знущання та поневірянь, як на початку ХХ ст. населення краю
не знало навіть у часи турецької експансії. На щастя, румунізація тривала не
довго. Коли на територію Бессарабії 28 червня 1940 р. вступили радянські
війська, населення зітхнуло з полегшенням. Подальша радянська політика
порівняно з румунською сприймалась мало не як божа благодать.
Румунського тиску зазнавали не лише слов’янські народи, а й молдавани.
183
Єдине, на що не могла вплинути експансія окупаційної влади, це на
демографічну ситуацію. Українські, молдовські, болгарські села в цих
умовах виявляли ще більший етнографічно-демографічний консерватизм, як
до цього, і зберігали свою національну дискретність.
Можливо, тому молдовани Басарабії в сільській місцевості до недавніх пір
проживали автохтонно: «При нашій молодості село було чітко розмежоване
на дві частини. Першу частину населяли українці, другу молдовани. Вже не
пам’ятаю, яка з частин була найбільшою, однак було дуже неприємно, коли в
одному і тому селі людей відчужували різні обряди. Було, наприклад, підемо
до тітки Марії, далі до дядька Кості і все треба вертатися назад, бо там
вже живуть українці, а до них не можна. І навпаки – так говорили українці
про молдован»
3
. Останнім часом ситуація дещо змінилася, але й дотепер у
селах зі змішаним населенням існує поділ на молдавські і українські частини.
«На Святого Василя молдовани ходили з «бугаєм», а українці з «Меланкою».
Вже пізніше люди почали звикати один до одного, ходити у гості, брати за
кумів, за хрещених батьків, не зважаючи на національність»
4
. Загалом же
останнім часом в межах таких сіл асиміляція обрядовості, хай і не дуже
помітна, та все ж відбувається: «українець сміливо одружувався з
молдованкою, а молдован – із українкою. І до того все змішалося,
перекрутилося, що важко й відрізнити, що від кого і як»
5
.
Незважаючи на це, молдавську національну специфіку в межах одного
етносу фольклор має навіть у цих змішаних селах. Особливо це стосується
обрядів та повір’їв. Для прикладу, на відміну від українських звичаїв, де
колядниками не перебирали, в молдаван Басарабії було важливо, щоб:
«першим колядником у домі була людина похилого віку, шанована
односельчанами, бо тоді кажуть, що господар буде цілий рік жити
благополучно. Старші люди завжди застерігали, якщо до заходу сонця до
твого дому ніхто не зайшов і не поколядував тебе, то ти тоді марно живеш
на цьому світі»
6
.
Відрізнялися від українських і страви на Коляду. Михайло Грушевський
зауважував, що: «В Гуцульщині на святочну вечерю мають бути заготовані
дванадцять видів страв, аби представити різносторонню достатність
хазяйства»
7
. У молдован с. Фурманівки ставили на стіл сім видів страв:
«Ввечері, перед Колядою, на столі ставлять сім видів страв. Обов’язково
повинна бути кутя, яка відрізняється від інших місцевостях своїм способом
приготування. До куті додають нарізані яблука з цукром у вині або сушені
фрукти, мак, піджарений горіх та домашнє масло. Після цього, ставлять
приготовану сировину в глиняному посуді та ставлять у печі. Опівночі
мають витягти кутю з печі і поставити на стіл. Спершу на стіл ставлять
3
Записано в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області від Ніни Лупан 1950 року народження,
освіта середня.
4
Там само.
5
Там само.
6
Там само.
7
Грушевський М. Історія української літератури. – Київ, 1993. – Т. 1. – С. 54, 56.
184
кутю, а вже потім, додають і інші страви»
8
.
Другий вид страв – це смажена риба. Цей вид страви має архаїчний
характер, адже, за визначенням інформатора: «У зв’язку з розташуванням
нашого села на березі річки Кiтай, то здавна одним із основних видів занять
односельчан стала риболовля, а основним видом їжі – риба»
9
.
Також обов’язково на столі мав бути гарний калач, заквітчаний у
формі колосків жита. А далі вже ставили на стіл страви за вибором
господині: «частіше це були голубці, плачинди... Неодмінно на столі мала
бути випивка»
10
.
Світоглядні уявлення молдаван, їхнє пояснення жертовних страв, які
українці присвячують духам предків чи природнім стихіям, що також
перебувають під їхньою орудою, віддають звичкою пояснення всього чужого,
невідомого як проявів зловорожих сил: «У нас є ще такий звичай, що
опівночі це вже шостого, виносять - трохи куті, кусочок риби, скибочку
хліба та стакан вина на поріг і залишають до ранку. Це кажуть, що десь
літає нечиста сила і теж проситься до хати. Якщо господар винесе їй їжу,
то вона забере, що їй треба та й піде собі геть. Потім цілий рік до цієї хати
не повертатиметься. Ще старі люди казали, що таким чином господар
оберігає оселю від нещасть. Якщо ж господар не винесе нічого, то цілий рік
чекай біду»
11
.
Встаючи рано господар має обкурити та покропити комори з
худобою, щоб охоронити двір від злих сил. Це роблять рано, до сходу сонця:
«Це ніби казали, що вночі була нечиста сила і треба все обходити, щоб
худоба не змарніла»
12
.
Тільки після того, як господар обходив комори та годував худобу,
заходив до хати і всі сідали за стіл, молилися та починали снідати.
Обов’язковим для мешканців с.Фурманівки був звичай іти на Різдво
зранку колядувати до своїх хрещених батьків (нанашулів), адже: «якщо ж ти
цього не зробив, то ти остання людина на селі. Це завжди так було. Можеш
ти, чи не можеш, а треба шанувати їх. Наприклад, наші хрещені аж із
Приозерного, але ми все життя старалися цього обряду дотримуватися»
13
.
Такий обряд засвідчує близькі та дружні стосунки людей цього етносу.
В ніч перед Новим роком молдовани ходили з «Бугаєм», а українці з
«Меланкою». Колядувати ходили тільки хлопці, бо: «Як раніше було, батьки
розповідали, то дівчат не пускали ходити колядувати, бо це був сором. Вже
потім, коли ми почали виростати, то нас батьки випускали. Ми ходили по
двоє чи троє. Хлопці ходили, співали коляди, грали на бубні та гармошці»
14
.
8
Записано в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області від Ніни Лупан 1950 року народження,
освіта середня.
9
Там само.
10
Там само.
11
Там само.
12
Там само.
13
Записано в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області від Ніни Лупан 1950 року народження,
освіта середня.
14
Записано в с. Дмитрівна Кілійського району Одеської області від Марії Шушпанов 1947 року
народження, освіта неповна середня.
185
Хлопці самі робили «бугая», на якому грали при виконані
величальних пісень, іноді навіть колядок. Спосіб виготовлення такого
інструмента дуже легкий: «брали старе відро без дна, або ще раніше, наші
діди брали дубову кору і надівали на ній висушену козячу шкіру. Потім, тонко
вирізали смужечки із висушеної овечої шкіри, яких заплітали і припасовували
її з одного боку в центрі. І тоді один парубок брав «бугая» під руку, а другий
смикає за плетені смужки мокрими пальцями. Видавалися такі звуки, наче
колять живого бугая»
15
.
Церемонія з «Бугаєм» мало чим відрізняється від полювання
мезолітичних та ранньонеолітичних мисливців: «Використовуючи голови та
шкури впольованих тварин, ловці виконували танці, які неминуче
привертали увагу тварин дивною поведінкою своїх сородичів»
16
.
З «Меланкою» в новорічну ніч ходять на Західному Поділлі, рідше –
на Буковині. Але «Меланка», яка була зафіксована в с.Фурманівці,
відрізняється від названих вище регіонів наявністю тільки позитивних героїв:
«Це такі герої, як коза, Меланка, циганка, ведмідь, солдат, пастух та
діти»
17
.
Весь одяг та костюми учасників кожного року нові. Кожен учасник
«Меланки» готує собі вбрання сам у той же вечір і ні в якому разі не раніше.
Незадовго до обходів, всі учасники збираються до хати однієї людини, але
розходяться по різних кімнатах. Костюм до початку церемонії не повинен
бачити ніхто. Кажуть, якщо хтось побачить одяг учасника, то він втрачає
силу та магічність. Він більше не зможе виконувати свою роль і не нестиме
людям позитив.
За свідченням інформатора, навіть слів із величальних пісень ніхто не
знав: «Одного разу я попросила, щоб мені дали слова з цієї драми, але мені
відмовили. Організатор «Меланки» – це Людина, яка вже багато років
поспіль цим займається. Він мені сказав, що так не робиться»
18
.
Всі охочі походити з «Меланкою» мають прийти і стати учасником.
По-іншому не може бути, адже у такому випадку циганка не зможе ворожити
та знімати закляття, болячки, нещастя людям; ведмідь не зможе зцілювати
людей. У нас всі знають, що ведмідь рукою зцілює. Якщо у домі господаря є
люди, які хворіють, він заводить ведмедя до них.
«У нас, наприклад, був випадок, що ведмідь зцілив дитину сусідів. До
того, яких тільки ліків не давали дитині, мене кликали ставити їй інжекцію,
але не допомагало. І тільки після приходу ведмедя, не знаю, що він там
шептав йому на вухо, але дитині незабаром стало краще. І ще чула інші
випадки, коли ведмідь допомагав людям. Не знаю, чи правда те, чи ні, але
якщо люди вірять, то вони мають на те причини»
19
.
15
Записано в с. Дмитрівна Кілійського району Одеської області від Марії Шушпанов 1947 року
народження, освіта неповна середня.
16
Давидюк В. Вибрані лекції з українського фольклору. – Луцьк, 2009. – С. 124.
17
Записано в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області від Ніни Лупан 1950 року народження,
освіта середня.
18
Там само.
19
Там само.
186
Сама «Меланка» вдягається в старі, пошарпані речі, зверху причепить
соломи, сухого листя. На голову одягає солом’яний капелюх з гусячим пір’ям
або квіткою збоку. Решта героїв також замасковані так добре, що їх навіть
рідні не впізнають:
«Один раз моя знайома невпізнала свого чоловіка, який ходив в образі
солдата. Коли жінка розповідала мені, що до них ходила «Меланка», але вона
нікого не впізнала, то чоловік з іншою кімнати озвався: «я був солдатом, а
хто інші не скажу»
20
.
Одним із найактивніших героїв є сама Меланка. Вона вітає господаря,
приймає від нього гостинці. Коза стрибає. Вона дуже весела та голодна. Коза
хоче, щоб її нагодували і напоїли.
Обов’язковим ритуалом усіх учасників «Меланки» є спалювання
своїх костюмів. Після обходів вони всі гуртом виходять на крайню дорогу
села і по черзі спалюють речі. Першою це робить Меланка.
Всі гостинці та гроші, зібрані під час обходів, роздавали бідним,
сиротам, старим і хворим.
На Святого Василя посівають найбільше діти: «У нас вважають,
якщо першою приходить дівчинка, то тоді господарі чекають на
новонародженого, якщо ж хлопчик – на добрий врожай. Дітям віддячували
подарунками, грошима, калачами та горіхами»
21
.
Горіхи в Фурманівці, де була записана вся вище подана інформація,
вважалися символом родючості.
У Дмитрівці Кілійського району, молодшому за походженням, зате
повністю молдавському, селі комплекс зимових календарних свят майже не
відрізняється від українського. Респондентка з цього села описує його так:
«Зимові свята у нас починаються з Андрія. Тринадцятого грудня ми завжди
святкували Святого Андрія. Дівчата в цей день сиділи дома, збиралися
більше дівчат, збирались, як на посиденьки (la şǎzǎtori) та ворожили. Хлопці
ходять по селі та витягують ворота у господарів, де є дівчина на виданні.
Кому яка дівчина сподобалась, то він бере хлопців і ідуть до її хати та
витягують ворота і несуть чим далі, тим краще. А батьки зранку ходять по
селі, сваряться, шукаючи свої ворота. Як ідеш зранку по вулиці, то так
смішно: одні ворота лежать у когось на сіні, інші – у річці плавають, треті
десь у центрі, на якомусь магазині стирчать. Могли просто поміняти
господарям ворота»
22
.
А дівчата собі дома ворожили, кидали черевик через хату – куди
носком упаде, в ту сторону вийде заміж. З трьох криниць брали воду і несли,
щоб зліпити тісто, яке потім клали на порозі і кликали собаку – чиє тісто
першим з’їсть собака, та найраніше вийде заміж.
Вже шостого січня готувались до Різдва. Це був пісний день, їли
20
Записано в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області від Ніни Лупан 1950 року народження,
освіта середня.
21
Там само.
22
Записано в с. Дмитрівна Кілійського району Одеської області від Марії Шушпанов 1947 року
народження, освіта неповна середня.
187
тільки пісне: печену у печі картоплю, фасолю та сухофрукти. Ввечері було
прийнято нести калач (cu împǎrţîturi) сусідам, що живуть на північ, південь,
схід та захід.
Колядувати починали сьомого, після обіду. Хлопчики ходили із
«звіздою». Співали коляду. Коли її співали, то несли і високо тримали звізду.
Звізду робили із дерева та прикрашали кольоровими папірцями, зверху
чіпляли дзвіночка та образ Божої Матері з сином на руках.
Робили ще хлопці дерев’яну «пружину» у вигляді хреста для калачів,
адже раніше давали багато калачів і незручно було нести їх на руках
23
.
У Дмитрівці на Коляду пекли обрядовий хліб, якому надавалося
ритуального значення: «Шостого мати обов’язково пекла дві заплетені
хлібини, які називали дідухами (рум. moş crǎciun та moş ajun), які ставила на
покуті. Там їх тримали до Водохреща, а тоді знімали їх, замочували у воді,
бо висихали ж, та давали корові або овечкам їсти»
24
.
Схожий обряд простежується і в українців, коли на покуті господар
ставить ритуального снопа, який зветься дідухом.
«На зимові свята кожна молодиця мусила провідходити свою бабу-
повитуху (la babǎ). Мала її пошанувати»
25
.
Назви молдовських зимових календарних пісень – «колінде» і
«гейтуре». Віншівки називаються «семанатурами».
Колядок серед тої невеликої добірки, яку нам вдалося записати у двох
молдавських селах Басарабії, зафіксувати не вдалося, тільки коляди, тобто
псалми релігійного змісту. Мотиви молдовських колінд, незважаючи на
інтернаціональність схожих тем, які оспівуються на Різдво, мають і багато
оригінальних. В поданих нижче текстах знаходимо мотиви:
1) вигнання Адама з саду;
2) слава народженню Христовому;
3) Господь зі святим Петром, купаючись в річці, радяться, що у світі
наймиліше і доходять висновку, що це новонароджене ягня, яке влітку
нагодує, а взимку зігріє;
4) Господь визволяє від розбійників пастуха овець;
5) Іуда випрошує гроші в жидів;
5) пророцтво про те, коли настане кінець світу;
6) побажання щастя в день народження Христа;
7) Божа Мати шукає свого сина;
8) оранка в хаті;
9) боронування снігу;
10) бурлескно-профанаційні дії щедрівників (тут – дії і з плугами, і з
серпами, і навіть із тракторами).
Тематично молдавські колінди та гейтури вирізняються від українських
посиленням скотарського акценту. В українській коляді, купаючись у річці,
23
Записано в с. Дмитрівна Кілійського району Одеської області від Марії Шушпанов 1947 року
народження, освіта неповна середня.
24
Там само.
25
Там само.
188
Господь зі святим Петром сперечаються, що більше, небо чи земля. В
молдавській навіть сам предмет суперечки відсутній. Мале ягнятко – це та
універсалія, яка забезпечує пастуший добробут упродовж цілого року.
Пастуха рятує Господь і від братів-розбійників, які продали його в рабство
купцям. Одначе пастуша тематика не домінує ні в молдавських коліндах, ні в
гейтурах. Серед записаних колінд у трьох згадується про садівництво, тоді як
про скотарство лише в двох. Серед гейтур скотарська тема загалом відсутня,
а превалює рільництво. Про нього йдеться в чотирьох зразках, у двох
згадуються садівничі образи.
Хоч записана кількість зимових календарних творів та обмежена сітка
запису не дає можливостей вважати присутню пропорцію репрезентативною,
та все ж можна сказати, що в місцевостях компактного проживання молдаван
по сусідству з українцями та болгарами разючих відмінностей з українською
в плані господарської специфіки молдавська різдвяно-новорічна традиція не
має. Переконатися в цьому неважко і з нижче поданих текстів та їх
перекладів.
În oraşul Viflaemu В місті Віфліємі
Colindǎ (Коляда)
În oraşul Viflaemu В місті Віфліємі,
În oraşul Viflaemu У місті Віфліємі
Viniţi boieri s-al privim Зійдіться, паничі, на нього подивитись,
Viniţi boieri s-al privim Зійдіться, паничі, на нього подивитись.
S-al privim, s-al veselim На нього подивитись та й розвеселити,
S-al privim, s-al veselim На нього подивитись та й розвеселити.
Astǎzi searǎ pe Hristos Сьогодні вечором Христа,
Astǎzi searǎ pe Hristos Сьогодні вечором Христа.
Din fecioara Maria Що з Діви Марії,
Din fecioara Maria Що з Діви Марії.
Şi din rodul lui Adam Та з адамового ребра,
Şi din rodul lui Adam Та з адамового ребра.
Adam şǎdi tậnguieşte Адам зажурився,
Adam şǎdi tậnguieşte Адам зажурився,
Raiul din gurǎ grǎieşte Бо Господь його проганяє,
Raiul din gurǎ grǎieşte Бо Господь його проганяє.
Dute Adame de la mine – Іди, Адаме, від мене,
Dute Adame de la mine – Іди, Адаме, від мене.
Nu mǎ-ndur doamne a mǎ duce – Не хочеться мені, господи, йти,
Nu mǎ-ndur doamne a mǎ duce – Не хочеться мені, господи, йти
Din acea grǎdinǎ dulce Із цього солодкого саду,
Din acea grǎdinǎ dulcе Із цього солодкого саду.
Din dulceaţa pomilor Із солодощів дерев,
Din mirosul florilor Із пахощів квіток,
189
Din mirosul florilor Із пахощів квіток,
Din cậntecul pomilor Із пташиних пісень.
Colindǎ Коляда
Naşterea ta Hristoase! Народження твоє Христове!
Dumnezeul nostru! Боже ж ти наш!
Rǎsǎrita luminǎ cunoştinţa. Світанок випромінює істину.
Pentru dânsul, celor ce slujeşte - Задля нього, тому, що служить –
Stelelor. De la stea s-a învǎţat. Зіркам. Що від зірки навчений.
Şi sǎ-nchinǎ ţie, soarelui dreptǎţii - Щоб упізнав тебе –
Rǎsǎritul cel de sus. Ранковий світанок.
Doamne Marie ţie. Слава тобі, Боже.
Colindǎ Коляда
Înaintea aceşti doi curţi У передній цих двох хат
Cresc doi meri mari rotaţi Піднімаються дві округлені яблуні,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
De tulpinǎ-ndepǎrtaţi Роз’єднані у корені,
Şi de vârf împreunaţi Заплетені у верхівці,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Iar în vârful aceşti doi meri А на вершині цих яблунь
Ardeau nouǎ lumânǎri Палали дев’ять свічок,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Sus ardeau şi jos cǎdeau У верху горіли та вниз спадали,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Lac mare de mir fǎceau Велике море з миру робили,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Dar în lac cine se scaldǎ? А в річці хто купається?
Dumnezeu şi sfântul Petrea Господь зі святим Петром,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Ei se scaldǎ, se-nvoiesc Вони купаються та й радяться,
Cu mir bun se miruiesс Добрим миром мируються,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Şi cu vin se pristuiesc Та вином причащаються,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Cei mai bun pe acest pǎmânt? Що найкраще в цьому світі?
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Neluşǎlul Domnulu Це ягнятко господнє,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Cǎ el vara hrǎneşt Бо воно літом нагодує,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
Iarǎşi iarna te-ncǎlzeşte А в взимку зігріє,
Valerunda le ru lei Doamne. Валерунда лерулей, Боже.
190
Colindǎ Коляда
Aveam ani unsprezece Мав я братів одинадцять,
Numǎrul de vârsta mea. Числом моїх років
Cǎci din fraţii unsprezece Та із тих одинадцяти
Cei zece mǎ pizmueau. Десятеро мене продали.
Prin livezele-nverzite По зелених садах
Oile mi le pǎşteam. Я собі вівці пас.
Pe sub ramurle-nflorite Попід заквітчаними гілками
Fǎrǎ fricǎ şi odihnǎ Без страху та відпочинку
Cu cântǎri le mângâeam. Пестив їх піснями.
Iarǎş fraţii mei cu urǎ Однак зненавиділи вони мене
În potrivǎ mi-au pornit. Та й проти мене зійшлись.
Toate rǎlile-mi fǎcurǎ Багато лиха мені наробили,
Toate rǎlile-mi fǎcurǎ Багато лиха мені наробили.
Ni-ncetat m-au prigonit. Без відпочинку ганяли,
Oile mi le-nvrǎjbirǎ Моїх овець підговорили,
Meii mi i-a-mprǎştieat. А ягнят порозганяли.
Iar pe mine mǎ lovirǎ Мене ж зловили
Şi-n fântânǎ m-au aruncat. Та в криницю спустили.
Tocmai atucea la aşa jale Якраз тоді на ту жалобу
Treceu nişte negustori Відізвались якісь купці.
La ţara lor, pe acea cale Вони були перехожими,
Ce fusese trecǎtori. Які йшли на батьківщину.
Atunci fraţii mei cu urǎ Тоді мої брати без жалю
De vânzare m-au fǎcut. Виставили мене на продаж
Şi tocmeala le-a fost datǎ І дали їм викуп такий,
Dupǎ cum li-o fost plǎcut. Який самі забажали.
Iar Isus era cu mi Але Ісус був зі мною,
El mǎ însoţea mereu. Він завжди мене супроводив,
Mǎ ferea de mâni pǎgâne Від злих рук оберігав
Şi mǎ ajuta la greu. І в біді допомагав.
El mi-a dat un fluier iarǎşi Він мені дудку подарував
Şi din nou când am cântat І коли я знову заспівав,
De prin lume, de prin ţarǎ То з усього світу, з усього краю
Oile s-au adunat. Вівці зійшлись.
Azi cu turma noastrǎ micǎ Сьогодні ми з нашим стадом,
Urmând blândului pǎstor Слідуючи мудрому пастуху
Noi de nimeni n-avem fricǎ Нікого небоїмося,
El i-a nostrum ajutor. Бо він наш охоронець.
Colindǎ Коляда
Rǎsǎrita luna pân la Viflaemi У Віфліємі місяць сходить,
Ş-am fost în peştera Domnului meu. Я був у печері господа мого.
Ş-am vǎzut acolo pe Isus Hristos І побачив там я Ісуса Христа,
191
Cel dintro-nǎlţime s-a coborât jos. Що спустився з висоти небес.
El ca fǎcǎtoru şi mântuitoru Той, що є творцем і руйнівником,
S-a culcat î esli, ca un cerşǎtor. Ліг у жалобі, як ниций,
Şi cu mare lacrimi eslea o uda. І великими сльозами жолобу
промочив.
Iosif cu Maria îl priveau duios Йосип та Марія з ніжністю
поглядали
Îl priveau cum plânge micul prunc Hristos Дивились, як ридає маленький,
Христос
Plânge el îtr-una, neamul lui Adam А він оплакує рід Адама,
Cǎ zace robiea grea a lui Satan. Бо перемагає насильство Сатани.
Ş-atunci pe fecioarǎ eu am întrebat: І тоді Діву я запитав:
- De ce plânge el aşa prunc nevinovat? – Чого плаче те невинне немовля?
- Cǎci nenorociţii fug de domnul sfânt. – Бо нещасні цураються Бога.
Domnul va veni-n curând Господь спуститься незабаром
Cu slavǎ pe pǎmânt. Зі славою на землю.
Noi lǎudǎm şi naşterea sǎrbǎm Ми Різдво славимо та святкуємо
Cu sfinte lǎudǎri Зі святими хвальбами
Şi cu sfinte cântǎri. Та зі святими піснями.
Colindǎ Коляда
Asta-i cea prea lǎudatǎ На таємній вечері
Stau toţi îngerii la sfatǎ Сидять всі Анголи та й радяться,
Sfǎtuiesc dumnezeirea Обговорюють богослужіння
Cum sǎ isprǎveascǎ zidirea. Та як завершити будування.
Bine vorba n-au împlinit До кінця недоговоривши,
Isus pe uşǎ a vinit Ісус біля дверей з’явився,
De uşor s-a rezemat До дверей він притулився
Din ochi negri a lǎcrimat. І з чорних очей сльози пролилися.
Şi din gurǎ a cuvântat: Та промовив:
- Voi doisprezece ce-aţi fǎcut? – Що ж ви дванадцять наробили?
- Voi pe mine m-aţi vândut – Ви ж мене занапастили,
- Cu treizeci de-arginţi m-aţi dat. – За тридцять золотих продали.
Iuda la uşǎ a ascultat Іуда біля дверей підслухав
La jâdovi a alergat: І жидам запропонував:
- Daţi-mi voi treizeci de-arginţi – Дайте тридцять золотих,
Sǎ v-il dau pe Isus prins. Щоб Ісуса спіймати поміг.
Ei treizeci de-arginţi n-aveau Вони не мали тридцять золотих,
Iar un harhar mai bǎttrân Знайшов лише один старенький жид,
Cu barba di-un car de fân Він довгою бородою покрутив,
El din gurǎ a hârhâit Щось тихенько прошепотів
Treizeci de arginţi a împlenit. І золотом стіл заложив.
Iuda semn le-a arǎtat Тоді Іуда їм такий знак показав –
L-a cuprins, l-a sǎrutat Обняв Ісуса та поцілував.
192
Jâdovii au alergat Жиди швидко прибігли
Pe Isus prins l-au luat. Та Ісуса схопили,
La Golgofa l-au mânat До Голгофи ганяли,
La Golgofa jâdoveascǎ До жидівської Голгофи,
Acolol s-al rǎstigneascǎ. Щоб там його розіп’яти.
Pe cruce l-au ridicat Там його до хреста прибили,
Cuie-n palme i-au bǎtut Цвяхи у долонях забили.
Cuie-n palme şi-n picioare Цвяхи у долонях та ногах,
Trestie pe sub unghişoare. Очерет попід нігтях.
Coroanǎ de spini i-au pus Вінок із колючок наділи
Cu suliţǎ mi l-au împuns Та списом прокололи.
Apǎ şi sânge s-a curs Тоді вода і кров пролились,
Soarele s-a-ntunecat Сонце за обрієм сховалось
Luna-n sânge s-a schimbat. А місяць кров’ю облився.
Stau toţi jâdovii la masǎ Знов всі жиди зійшлись,
Stând la masǎ ei şî band. Сидячи за столом та п’ючи
Iar un harhar mai bǎtrân А той старенький жид
Cu barba di-un car de fân Знову довгою бородою покрутив
El din gurǎ le-a grǎit: До всіх заговорив:
- Când peştele v-a liopǎi – Коли риба хлюпати почне,
- Şi cucoşul v-a cânta – А півень заспіває,
- Atunci Hristos v-a învia. – Тоді Христос оживе.
Vine vorba la sfârşit І навіть недоговорив,
Şi peştele a liopǎit Як риба захлюпала,
Şi cucoşul a cântat А півень заспівав
Atunci Hristos a înviat. І Христос ожив.
Jâdovii s-au înspǎimâtat Тоді ж жиди отямились
- Adevǎrat om nevinovat! – Це ж невинна людина
Pǎmâtul s-a cutremurat Аж земля заколивалась
Templul în douǎ s-a sfǎrmat. І храм зруйнувала.
Colindǎ Коляда
Bate vântu lin ş-încetu Віє вітер плавно й тихо,
Bate vântu lin ş-încet Віє вітер плавно й тихо,
Lin ş-încetu la pǎmânt Плавно й тихо до землі
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
Lin ş-încetu la pǎmânt Плавно й тихо до землі,
Lin ş-încet la pǎmânt Плавно й тихо до землі,
La crenguţa crinului До гілочки лілії
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
La crenguţa crinului До гілочки лілії
Est-on leagǎn legǎnel Причеплена колисочка,
Dar în leagǎn cine şade? А в гойдалці хто лежить?
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
Dar în leagǎn cine şade? А в гойдалці хто лежить?
193
Şade Maica Domnului Лежить Божа Мати
C-on fiuţ micuţ în braţe Із маленьким синочком на руках
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
Tot îl leagǎnǎ ş-îl întreabǎ Все гойдає та й питає:
Când îi capul veacului? Коли завершиться вік людський ?
Sfârşitul pǎmântului? Коли настане кінець світу?
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
Când l-ar bate fiu pe tatǎ Коли син підніме руки на батька,
Fiica-sa pe maica-sa А донька на матір,
Atunci îi capul veacului Тоді настане край століттю
Lerule Doamne. Леруле, Боже.
Colindǎ Коляда
Sus în poarta raiului У верху, над райськими воротами
Şade Maica Domnului Сидить Божа Мати
Cu Fiul de sân în braţe Із малим синочком на руках
Ler Doamnele. Лер, Боже.
Fiul plângr, numai tace А син все плаче, не втихає.
Taci fiule, numai plânge! – Тихо, синочку, не плач!
Ler Doamnele. Лер, Боже.
Cǎ Maica nuştiu ce ţi-a adduce: Бо мати щось тобі несе:
Douǎ mere, douǎ fuse d-aurele Два яблука, два золоті ратища
Ler Doamnele. Лер, Боже.
Şi cheile raiului Та ключі раю,
Ca sǎ fii tu mare crai Щоб ти став великим царем
Ler Doamnele. Лер, Боже.
Colindǎ Коляда
Steaua sus rǎsare, Зірка на небі сходить,
Ca o tainǎ mare. Як загадка.
Steaua strǎluceşte Зірка сіяє
Şi lumii vesteşte: Та людям сповіщає:
Astǎzi zi curatǎ Сьогодні вдень
Prea nevinovatǎ Чиста та невинна
Fecioara Maria Діва Марія
Naşte pe Misia. Народить сина.
În ţara vestitǎ У славній країні
Lui Hristos menitǎ, Для Христа призначеній,
Mergând dupǎ soare Що знаходиться за сонцем
Bucurie mare, Яке щастя,
Care bucurie Щоб таке щастя
Şi la voi sǎ fie І у вас було
De la tinereţe З молодості
Pân la bǎtrâneţe. До самої старості.
194
Colindǎ Коляда
Umblǎ Maica dupǎ fiu Ходить мати, шукає сина
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Umblǎ Maica dupǎ fiul Ходить мати, шукає сина
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Tot umblând şî întrebând: Все ходить, питаючи:
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Tot umblând şî întrebându Все ходить, питаючи:
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
- N-aţi vǎzut pe fiul sfântu? Чи не бачили ви Святого Сина?
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
N-aţi vǎzut pe fiul sfântul Чи не бачили ви Святого Сина?
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Dar noi poate l-am vǎzutu Може, ми його й де бачили
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Dar noi poate l-am vǎzutu Може, ми його й де бачили
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
A cunoaşte n-am pututu Але не впізнали.
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
A cunoaşte n-am pututu Але не впізнали.
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
A cunoaşte v-eţi putea Впізнати його легко.
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
A cunoaşte v-eţi putea Впізнати його легко.
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Cǎci pe fruntea fiului Бо на чолі сина
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Cǎci pe fruntea fiului Бо на чолі сина
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Scrisa-i raza soarelui Сонячний промінь написаний,
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Scrisa-i raza soarelui Сонячний промінь написаний,
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Şi pe umǎr luna plinǎ А на плечі повний місяць,
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
Şi pe umǎr luna plinǎ А на плечі повний місяць,
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
A cunoaşte v-eţi putea Впізнати його легко,
Amin, amin, amin, amin, amin. Амін, амін, амін, амін, амін.
A cunoaşte v-eţi putea Впізнати його легко,
Amin, amin, amin. Амін, амін, амін.
Hǎiturǎ
Aho! Aho! Aго! Аго!
195
Buna seara Doamnǎ gazdǎ! Пане господарю!
Mǎ mai laş sǎ trag o brazdǎ! Дозволь мені ще раз зорати!
Dar de ce nu? mǎi bǎiete! Та чому ж ні? Парубче!
Întrǎ-n casǎ, cǎ am fete! Заходь до хати, бо маю дівчат!
Fete mari de mǎritat Дівчат дорослих, на видані
Mulţi flǎcǎi am aşteptat! Давно вже на вас чекаємо!
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей.
Hǎiturǎ
Mâne anul se-noieşte Завтра відновлюється рік,
Pluguşorul se-nporneşte Плужок починає волочити,
Şi începe a ura Починають орати
Pe la case a brǎzda. Та по хатах боронувати.
Iarna-i grea, omǎtu-i mare Зима холодна, багато снігу –
Semne bune anul are Цей рік подає хороші знаки
Semne bune de belşug Хороші знаки для врожаю.
Trageţi brazda pe sub plug! Волочать плужком,
Sub plugul tras de tractoare, Волочать тракторами,
Ca sǎ creascǎ grâu şi soare! Щоб вродило жито й сонце!
Spicul greu cât vrabia, Колосок, як горобець,
Iar bobul cât mazǎrea. А зерно, як горох.
Şi sunaţi din zurgǎlǎi, Дзвоніть дзвониками!
Şi strigaţi odatǎ – hǎi! І гукайте – гей!
De urat, vom mai ura, Поорати, ми б ще поорали,
Dar ne temem, c-on sera, Але боїмося, що скоро стемніє,
Cǎci nu sântem de pe aici, Бо ми не з цього краю,
Dar sântem de la Aduca, А аж із адукового,
Unde fac mǎmǎliga, cât nuca. Де готують мамалигу завбільшки горіха.
Ş-o pǎzesc doisprezece cu mǎciuca. І дванадцять стережуть її батогом,
Şî o furnicǎ o muşcat o muşcǎturǎ А коли мурашка вкусила шматочок,
Şî când o pǎlit-o ЇЇ так вдарили,
I-a chicat toţi dinţii din gurǎ. Що з рота повипадали всі зуби
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей.
Hǎiturǎ
S-a dus bǎdiţa Vasile Пішов дядько Василь
La târgul Bârlag! На бурлацький ринок!
Şi di-acolo a cumpǎrat: І там купив:
Nouǎ ocǎ de fer! Дев’ять ок заліза!
Nouǎ ocǎ de oţel! Дев’ять ок сталі!
Ş-a fǎcut secerele, mititele Та й змайстрував гарненькі серпи
Pentru fete frumuşele! Для таких же гарненьких дівчат!
Şi mai mari, mai ruginoase Та більших, ржавих –
Pentru cele mai lenoase! Для лінивих!
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей.
196
Hǎiturǎ
Aho! Aho! Cu seara lui Sfântu Vasile! Аго! Аго! Із вечором Святого Василя!
La mulţi ani boieraşi cu bine! Довголіття та достаток, вам паничі!
La mǎr rotat, la câmp curat. У чистому полі, що біля яблуні
Am arat, ce am arat Зорали ми, скільки зорали
Grâu de varǎ am semǎnat Яру пшеницю посіяли
Grâu de varǎ cu secarǎ Яру пшеницю та овес
Sǎ dea Domnul, sǎ rǎsarǎ pânǎ-n searǎ До вечора, щоб дав Бог виросло
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
S-a dus bǎdiţa Vasile sǎ vadǎ grâu Пішов дядько Василь подивитися на жито
Grâu era copt, rǎscopt. Жито було, якраз готове
De departe – înroşea Із далека – червоніло
De aproape – îngǎlbinea Із близька – жовтіло.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Bǎdiţa de pe cal s-a aplecat Дядько із коня нахилився,
Patru spice a apucat Чотири колоски зірвав,
Şi în palmǎ le-a frecat У долоні їх потер
Şi în buze le-a suflat Та губами їх задув
Grâu frumos s-a arǎtat І з’явилося гарна пшениця.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Şi avea bǎdiţa Vasile І мав дядько Василь
Nouǎ epe, sure epe Дев’ять старих шкап, сивих шкап,
Câte nouǎ ani sterpe Які по дев’ять років не жеребляться.
Care cu copita treera Вони копитами мололи,
Şi cu urechile în saci încǎrca А вухами у мішках набирали.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
S-a dus bǎdiţa Vasile la moarǎ Пішов дядько Василь до млина,
Şi a încǎrcat şapte care în povarǎ Набрав сім повних возів,
Dar morarul de meşter, ce era А млинець був такий молодець,
Nici pantalonii nu-şi putea lega Що не міг собі штанці застібнути.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Şi-a fǎcut nişte fǎinǎ sclipuitǎ І змолов білосніжне борошно
Pentru leliţa gǎtitǎ Для пишної пані,
Şi leliţa a copt un colac frumos А пані спекла такий гарний калач,
Ca faţa lui Domnul Hristos Як образ Ісуса Христа.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Записано в с. Дмитрівці Кілійського району Одеської області від Симеона
Гаврилюка 1938 р. н., освіта 3 молдавських класи.
Hǎiturǎ
Aho!Aho! Copii şi fraţi! Аго! Аго! Діточки та браття!
Staţi puţin şi nu mânaţi! Зупиніться трошки!
Lângǎ boi vǎ-nlǎturaţi Зберіться біля бугаїв
Şi cuvântul mi-ascultaţi! Та вислухайте мене:
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
197
S-a sculat mai în an bǎdiţa Trǎian Встав того року дядько Траян
Ş-a încǎlicat pe un cal învǎţat Та осідлав бравого коня
Cu nume de graur, cu şaua de aur Ім’я, як у шпака, а сідло – золоте
Cu frâul de mǎtasǎ, cât viţa de groasǎ Мав шовковий пояс товстий, як лозина
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Şi-n scǎri s-a ridicat На гірку піднявся,
Peste câmpuri s-a uitat Поля обійшов
Ca s-aleagǎ un câmp curat Та вибрав собі найчастіше поле
De arat şi sǎmǎnat Для орання та посівання.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Şi s-a apucat într-o sfântǎ joi І взявся орати у чистий четвер
Cu plugul cu doisprzece boi. Плужком із дванадцятьма бичками.
Boi, bourei, în coarne dǎlbei Були бугаї, бички гарненькі
În frunte cu ţintǎcei. І зір мали добренький.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Toatǎ ziua el ara Цілий день він орав,
Şî din urmǎ semǎna. Після цього – сіяв
Grâu mǎrunte şi secarǎ Ярої пшениці та овес
Sǎ dea domnul sǎ rǎsarǎ. Дай Бог, щоб вродило!
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Hǎiturǎ
La seara, la seara, la sfântul vasile! Вечором, вечором, на святого Василя!
La mulţi ani boieraşi cu bine! Довголіття та достаток вам, паничі!
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
M-am pornit pi-o uliţǎ micǎ Пішов я вузенькою вулицею,
Nu vǎzu-i nimica Але там нікого не було.
M-am pornit pi-o uliţǎ mai mare Тоді пішов ширшою вулицею
Mǎ-ntâlni c-o fatǎ mare І зустрів там дівчину на видані.
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Fata mare e cam dudǎ Ця дівчина трошки дурненька –
Face mǎmǎliga crudǎ Готовить мамалигу – сирою,
O dǎ la mâţǎ s-o mǎnânce Потім частує нею кішку
Mâţa fuge pe cuptior Та налякана залізає на піч
- Nu mǎnânc, mǎcar sǎ mor! – Не буду її їсти, хоч умру!
Roata mǎi! Hǎi! Hǎi! Їдьте далі! Гей! Гей!
Semǎnǎturǎ Побажання (посівання)
Sǎnǎtate vouǎ! Здоров’я вам!
Şi la anul sǎnǎtate! І на наступний рік здоров’я!
Sǎ trǎiţi! Щоб жили!
Sǎ-nforiţi! Щоб розквітали!
Ca merii! Як яблуні!
Як груші! Як груші!
La mijlocul verii! По середині літа!
198
Ca frunza de vie! Як виноградне листя!
În postul sfintei Maruei! У посту Святої Марії!
Записано в с. Дмитрівка Кілійського району Одеської області від
Никифора Білоуса 1943 року народження, освіта 5 молдавських класів.
Лариса АНТОХИ
ЗИМНИЙ КАЛЕНДАРНЫЙ ФОЛЬКЛОР МОЛДАВАН БЕССАРАБИИ
Данная статья – попытка объяснения специфики рождественско-
новогодней традиции молдован Бесарабии. Собранные фольклорные записи
позволяют составить впечатление о тематическом уклоне зимней
календарной песенности региона..
Ключевые слова: зимние календарные песни, молдавский этнос,
«коленды», «гейтуры», «коляды».
Larysa ANTOHY
WINTER CALENDAR FOLK-LORE OF BESSARABIAN MOLDOWANS
The suggested article is the attempt to ascertain the specific of Christmas
and New Year’s traditions of Bessarabian Moldovans. The contained folk-lore
notes give the possibility to make the opinion about the main thematic direction of
winter calendar songs of the region.
Key words: winter calendar songs, moldovian ethnos, «Kolyndy»,
«Geytury»,«Kolyady».
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18164 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0053 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:02:58Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут культурної антропології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Антохі, Л. 2011-03-18T09:49:59Z 2011-03-18T09:49:59Z 2009 Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії / Л. Антохі // Фольклористичні зошити: Зб. наук. пр. — Луцьк, 2009. — Вип. 12. — С. 181-198. — укр. XXXX-0053 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18164 Пропонована стаття – спроба з’ясування специфіки різдвяно-новорічної традиції молдован Басарабії. Уміщені фольклорні записи дозволяють скласти враження про основну тематичну спрямованість зимової календарної пісенності регіону. Данная статья – попытка объяснения специфики рождественско-новогодней традиции молдован Бесарабии. Собранные фольклорные записи позволяют составить впечатление о тематическом уклоне зимней календарной песенности региона. The suggested article is the attempt to ascertain the specific of Christmas and New Year’s traditions of Bessarabian Moldovans. The contained folk-lore notes give the possibility to make the opinion about the main thematic direction of winter calendar songs of the region. uk Інститут культурної антропології НАН України Фольклористичні зошити Перша ластівка Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії Зимний календарный фольклор молдаван Бессарабии Winter calendar folk-lore of Bessarabian Moldowans Article published earlier |
| spellingShingle | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії Антохі, Л. Перша ластівка |
| title | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії |
| title_alt | Зимний календарный фольклор молдаван Бессарабии Winter calendar folk-lore of Bessarabian Moldowans |
| title_full | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії |
| title_fullStr | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії |
| title_full_unstemmed | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії |
| title_short | Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії |
| title_sort | зимовий календарний фольклор молдаван басарабії |
| topic | Перша ластівка |
| topic_facet | Перша ластівка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18164 |
| work_keys_str_mv | AT antohíl zimoviikalendarniifolʹklormoldavanbasarabíí AT antohíl zimniikalendarnyifolʹklormoldavanbessarabii AT antohíl wintercalendarfolkloreofbessarabianmoldowans |