Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України
Територія України є однією з основних світових скарбниць пам'яток пізнього палеоліту. Представлені вони як величезною кількістю (понад 1000), так і значним числом об'єктів найвищого наукового рівня. Але розміщення пам'яток по території не рівноцінне. Значна більшість стоянок пізнього...
Saved in:
| Published in: | Археологический альманах |
|---|---|
| Date: | 2000 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2000
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181701 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України / М.П. Оленковський // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265853019226112 |
|---|---|
| author | Оленковський, М.П. |
| author_facet | Оленковський, М.П. |
| citation_txt | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України / М.П. Оленковський // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологический альманах |
| description | Територія України є однією з основних світових скарбниць пам'яток пізнього палеоліту. Представлені вони як величезною кількістю (понад 1000), так і значним числом об'єктів найвищого наукового рівня. Але розміщення пам'яток по території не рівноцінне. Значна більшість стоянок пізнього палеоліту виявлена в межах Правобережної України. З цього приводу можна відзначити, що в останні два десятиліття ця диспропорція дещо зменшилась за рахунок відкриття значної кількості пізньопалеолітич- них пам'яток у нижньодніпровському Лівобережжіта у Подонцов'ї. Але в цілому ситуація від цього значно не змінилась.
Ukraine is known as a rich region with a variety of Upper Paleolithic sites. In the Left- Bank Ukraine (including author's) several of the archaeological cultures were identified. For the middle stage of the Upper Paleolithic (25-18000 BP) - Pushcarivska, Mizinska, Desnjanska, Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska. For the late stage of Upper Paleolithic (18-11000 BP) - Late-Desnjanska, Mezhiritska, Lower-Dniper Epigravettian, North- Azovska, Rogaliko-Peredilska, Late-Surenska, Osocorivska cultures. Mizinska, Desnjanska and Late-Desnjanska cultures have a Desna-Donian origin on the basis of Eastern Gravettian. North-Azovska, Rogaliko-Peredilska and Late-Surenska cultures were formed on a Caucasian basis. Lower-Dniper Epigravettian culture - is one among the Central-European Epigravettian cultures. Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska, Mezhiritska and Osocorivska cultures have a more intricate origin.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Археологический альманах №9. Донецк, 2000. - С.81-88
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПРОЦЕСИ В СЕРЕДНЮ ТА ПІЗНІ
ПОРИ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Оленковський М.П.
Ukraine is known as a rich region with a variety of Upper Paleolithic sites. In the Left-
Bank Ukraine (including author's) several of the archaeological cultures were identified.
For the middle stage of the Upper Paleolithic (25-18000 BP) - Pushcarivska, Mizinska,
Desnjanska, Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska. For the late stage of Upper Paleolithic
(18-11000 BP) - Late-Desnjanska, Mezhiritska, Lower-Dniper Epigravettian, North-
Azovska, Rogaliko-Peredilska, Late-Surenska, Osocorivska cultures. Mizinska,
Desnjanska and Late-Desnjanska cultures have a Desna-Donian origin on the basis of
Eastern Gravettian. North-Azovska, Rogaliko-Peredilska and Late-Surenska cultures were
formed on a Caucasian basis. Lower-Dniper Epigravettian culture - is one among the
Central-European Epigravettian cultures. Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska,
Mezhiritska and Osocorivska cultures have a more intricate origin.
Територія України є однією з основних світо
вих скарбниць пам'яток пізнього палеоліту.
Представлені вони як величезною кількістю (по
над 1000), так і значним числом об'єктів найви
щого наукового рівня. Але розміщення пам'я
ток по території не рівноцінне. Значна більшість
стоянок пізнього палеоліту виявлена в межах
Правобережної України. З цього приводу мож
на відзначити, що в останні два десятиліття ця
диспропорція дещо зменшилась за рахунок
відкриття значної кількості пізньопалеолітич-
них пам'яток у нижньодніпровському Лівобе
режжі [Оленковський, 1992] та у Подонцов'ї
[Горелик, 1996]. Але в цілому ситуація від цього
значно не змінилась.
Ще відвертіше кількісна диспропорція ви
являється щодо пам'яток ранньої пори пізнього
палеоліту. Якщо на Правобережжі вони достат
ньо численні, то на Лівобережжі поодинокі й
обгрунтовано представлені тільки в південно-
східній частині — Надпоріжжя, нижньодніп-
ровсько-присивашський регіон, Крим. Серед
виразних пам'яток ранньої пори пізнього палео
літу (вік понад 25000 років тому) можна навести
для Надпоріжжя — Ненаситець III та Ворону III
(нижн. шар); для нижньодніпровсько-приси-
вашського регіону — Перемога І, Веснянка IV
(сер. та нижн. шари), Любимівка І та IV, й, мож
ливо, Секіз І; для Криму — Сюрень І (сер. та
нижн. шари), Буран-КаяІІІ (орін'яківськішари)
[Yanevich, Stepanchuk, Cohen, 1996], Перекоп I.
Водночас, для середньої пори пізнього па
леоліту (25-18000 ВР) українського Лівобереж
жя вже відзначається як збільшення кількості
пам'яток, розташованих до того ж на широкій
площі регіону, так і достатньо складні й різно
манітні історико-культурні процеси. Для цього
періоду на території регіону, що розглядається,
можна відзначити наступні культурні явища.
Найбільш давньою можна визнати пушкар-
івську культуру, що склалась на півдні Серед
нього Подесення. Вона є яскравим, добре струк-
турованим та виразним культурним явищем.
Представлена ця культура такими добре дослі
дженими стоянками як Пушкарі І, Погон, Клю-
си, Новгород-Сіверський, також, вірогідно, й
деякими менш виразними пам'ятками, виявле
ними навколо с. Пушкарі, а також стоянкою
Костьонки XI (шар 2). Не викликає якихось
принципових сумнівів щодо віднесення пушка-
рівської культури до східного гравету, до вілен-
дорфського-костьонківської культурної єдності.
З іншого боку, зазначені пам'ятки мають само
достатній комплекс специфічних рис для виді
лення в окрему культуру. Виходячи з того, що
вироби мистецтва для пізнього палеоліту, скор
іше за все, не є виразником вузьких культурних
проявів, до того ж це питання ще недостатньо
досліджено, а також виходячи з того, що типо
логія жител також є не стільки культурним про
явом, скільки реакцією на екологічні умови кон
кретної природної зони в конкретну екологічну
епоху, висвітлення культурної специфіки буде
проводитись на аналізі виявлених артефактів,
перш за все комплексів знарядь з вторинною
обробкою.
Базуючись на стратиграфічих та типологіч
них даних, можна запропонувати розвиток пуш-
карівської культури, пов'язаний з двома етапа
ми. До першого етапу відносяться стоянки Пуш
карі І та Погон. До другого — Клюси та Новго-
род-Сіверська стоянки. Погон стратиграфічно
більш пізня пам'ятка ніж Пушкарі І. В комплек
сах цих пам'яток є такі показові знаряддя, як
наконечники з виїмками. В комплексах Клюсів
та Новгород-Сіверської стоянки їх немає. Для
усіх пам'яток властиві такі важливі культуро-
визначальні знаряддя як вістря пушкарівсько-
81
го типу, крупні вістря з притупленим краєм та
округло або прямо зрізаними ретушшю основа
ми, масивні прямокутники з притупленим краєм
або обома усіченими ретушшю кінцями.
В цілому, за різними специфічними рисами
інвентарю пушкарівська культура має аналогії
як в матеріалах комплексів костьонківсько-ав-
дєєвської культури (Костьонки І, верхи, шар;
Костьонки XIII; Костьонки XIV, шар І; Костьон
ки XVIII; Авдєєво; Хотильово II; Бердиж), так і
таких більш специфічних вілендорфсько-кость-
онківських пам'яток, як Гагарино, Костьонки
XXI, Борщево І, Октябрське II (шар І). Але не
значний розвиток в пушкарівській культурі на
конечників з бічною виїмкою, і навпаки дуже
виразні серії пушкарівських вістрів, вістрів з
притупленим краєм і обробленою базою, пря
мокутників (тобто типів поодиноко представле
них в інших культурах вілендорфсько-костьон-
ківської єдності) дозволяють визнати наявність
окремої археологічної культури. Чіткі хроно
логічні рамки пушкарівської культури встано
вити зараз досить проблематично. До останньо
го часу для пам'яток цієї культури були відсутні
радіокарбонові дати. Визначення їх періодизації
та хронології базувалось на геологічних та ти
пологічних даних. Не вдаючисьдо історіографії
цієї проблематики, автор категорично запере
чує віднесення пушкарівської культури до ран
ньої пори пізнього палеоліту [Борисковський,
1953, с.228; Рогачёв, Аникович, 1984, с. 198]. Не
можна погодитись з віднесенням А.А. Чубуром
стоянок Пушкарі І та Погон до хронологічного
відрізку 26-23000 років тому, а Клюсів та Новго-
род-Сіверської стоянки до наступного хроноло
гічного відрізку у 23-20000 років [Чубур, 1996].
Дати перших у цій схемі, на мій погляд, занадто
давні. Виглядає протилежною крайністю
здійснене в останній час омолодження Пуш
карів І. На підставі отриманих радіовуглецевих
дат - 16775±605 (ОС-899), 19010±220 (АА-1389),
21000±400 (ГИН-3382) — здійснено датування
стоянки у межах 19-16 тис. років тому [Грибчен-
ко, Куренкова, Лоухин, 1995] та 21-17 тис. років
тому [Беляева, 1997]. По-перше, велика
розбіжність дат, отриманих із зразків відібра
них одним дослідником, вже підтверджує їх не
надійність. По-друге, найбільш близькою до
істини виглядає дата 21000±400 років, яка чо
мусь ігнорується. Автор вважає за можливе да
тувати пушкарівську культуру в межах 23-21000
років тому.
Начебто окремим культурним явищем в
пізньому палеоліті Подесення виглядає стоян
ка Мізин. Вважаю, що в цілому можна погоди
тись з виділенням стоянок типу Мізин в окрему
археологічну культуру [Гладких, 1977, 1978].
Хоча зараз ще дуже важко включити в цю куль
туру якісь інші виразні пам'ятки. Для Мізина
характерні — дуже високий відсоток серед ви
робів з вторинною обробкою різців (48,1%), се
ред яких абсолютно переважають бічні (75,7%).
Скребків в 5 разів менше ніж різців (9,8%). Май
же усі вони представлені простими типами
кінцевих скребків на пластинах та відщепах
(біля 98%), серед яких є подвійні (1,9%). Виробиз
притупленим краєм (5,9%) в абсолютній біль
шості представлені простим типом мікроплас-
тинок та пластинок з одним круто зрізаним ре
тушшю краєм. Але є невелика кількість пласти
нок з одним притупленим краєм та одним або
двома гостро скошеними ретушшю кінцями.
Меншою кількістю представлені граветські
вістря та мікровістря з притупленим краєм. Є
поодинокі вістря типу шательперон та вістря
близькі до наконечників з бічною виїмкою. Знач
ною кількістю (до 7,7%) представлені пластин
ки зі скошеним кінцем. Багато ретушованих
пластин (14,3%). Значно меншою кількістю на
лічуються відщепи з ретушшю (3,6%), проколки
(2,8%), комбіновані знаряддя (2,5%), пластинки з
поперечною ретушшю (1,2%), вироби з виїмка
ми (1,1 %), долотовидні (0,5%) та сокировидні (0,3%)
знаряддя, стамески (0,1%). Інші категорії знарядь
представлені поодинокими виробами.
Щодо датування мізинської культури, то тут
є відверті складнощі. Перший дослідник стоян
ки Хведір Вовк відніс її до мадлену [Вовк, 1912].
П.П. Єфіменко відносив Мізин до перехідного
часу від солютре до мадлену [Єфіменко, 1938, с.
499-507]. П.Й. Борисковський визначав її вік як
ранньомадденський [Борисковский, 1953, с.286].
До мадленського часу від носили стоянку також
М.Я. Рудинський [Рудинський, 1947]; І.Г.Шов-
копляс [Шовкопляс, 1965] та багато інших
фахівців. Тобто більшість дослідників першої
половини та середини 20 ст. відносили Мізин
до заключної пори пізнього палеоліту, переваж
но до її початку. О.М. Рогачьов та М.В. Анікович
встановили її приналежність до середньої пори
пізнього палеоліту [Рогачёв, Аникович, 1984, с.
198]. З іще більш "революційними" поглядами
на датування Мізина підійшов нещодавно А.А.
Чубур. Цей дослідник визначає вік пам'ятки в
межах 26-23000 років тому [Чубур, 1996, с. 100,
103], з чим погодитись просто неможливо. По
годжуючись в цілому з віднесенням Мізина до
середньої пори пізнього палеоліту вважаю ре
алістичним вміщення Мізина в хронологічні
рамки 21-18 тисяч років тому.
Повертаючись до культурної інтерпретації
Мізина, вважаю, що ця стоянка не є культурно
відокремленою від пізнього палеоліту Подесен
ня. Вона має спільні риси як в пам'ятках попе
редніх культур костьонківсько-вілендорфської
єдності, так і в більш пізніх пам'ятках деснянсь
кої культури. В цілому це східно-граветська па
м'ятка з наявністю вже елементів епігравету.
До серед ньої пори пізнього палеоліту відно
ситься стоянка Ями. Культурна інтерпретація
82
цієї пам'ятки досить ускладнена через від
сутність прямих аналогій. В цілому, не викли
кає сумніву її приналежність до пам'яток гра-
ветського шляху розвитку. Вважаю за можливе
погодитись щодо хронологічної інтерпретації
стоянки з її дослідницею О.О.Кротовою. Дійсно,
і геологічний, і типологічний аналізи дозволя
ють датувати Ями відрізком часу у 22-20 тис.
років тому. Не викликає заперечень і культур
на інтерпретація, яка виглядає наступним чи
ном: "Очевидно, можно предполагать достаточ
но тесную (возможно генетическую) связь оби
тателей стоянки Ямы и поселений костенковс-
ко-вилендорфского культурного единства или
культуры, к которой обычно относят Гагарино"
[Неприна, Зализняк, Кротова, 1986, с.67].
До кінця середньої пори пізнього палеоліту
відносяться амвросїївська та нововолодимирі-
вська культури. Амвросїївська культура пред
ставлена стоянкою Амвросїївка та Амвросїївсь-
ким кістковищем. Матеріали цих пам'яток доб
ре опубліковані й не потребують додаткового
розгляду. До нововолодимирівської культури
віднесено стоянки Нововолодимирівка II та
Першо-Покровка І [Оленковський, 1992].
Обидві культури територіально розміщені на
півдні Лівобережної України. Амвросїївська —
в Приазов'ї, нововолодимирівська — в нижнь-
одніпровсько-присиваському регіоні. Близь
кість між цими культурами та культурне наступ
ництво нововолодимирівської культури від ам-
вросіївської вже аргументувалось [Оленковсь
кий, 1989; 1991; Оленковський, 1997]. В цілому,
для обох культур властиве поєднання граветсь-
ких, епіграветських та окремих орін'якських
рис. Щодо встановлення їх хронології, то тут є
широкі можливості. Окрім геологічних та типо
логічних даних є й значна кількість радіовутле-
цевих дат. Для Амвросіївської стоянки та кістко-
вища - 15250±150 (ДЕ-1637), 18220±200 (ОхА-
4894) , 18620±220 (ОхА-4893), 18660±220 (ОхА-
4895) , 18700 ±220 (ОхА-4892), 18700 ±240 (ОхА-
4890), 18860±220 (ОхА-4891), 20620±150 (ЛЕ-
1805), 21500±340 (ЛЕ-3403) та для Нововолоди-
мирівкиІІ-19340±95 (Кі-6203). Враховуючи суму
усіх даних, час існування амвросіївської та ново
володимирівської культур можна визначити в
межах 20,5-18,5 тис. років тому. І таким чином
повністю заперечити віднесення амвросіївських
пам'яток як до фінального палеоліту, так і до кінця
ранньої пори пізнього палеоліту або початку се-
редньоїпори [Рогачёв, Аникович, 1984, с. 196].
Для з'ясування походження граветської та
епіграветської складових в амвросїївській та
нововолодимирівській культурах треба з’ясува
ти культурну приналежність пам'яток, що вхо
дять до їх складу, та їх генетичну підоснову. Ам-
вросїївський комплекс пам'яток усіма дослід
никами відзначався як культурно-специфічне
явище. Деякими фахівцями відзначалась близь
кість лише між мікрокомплексами Амвросіївки
та другого шару Тельманської стоянки. Дослід
ниця Амвросіївки останніх двох десятиліть 0.0.
Кротова відносить цю стоянку до орін'якоїдних
пам'яток та вбачає її спільний генезис з другим
шаром Тельманської стоянки. З цим погодитись
важко. По-перше, археологічні комплекси і Ам-
вросїївки, і другого шару Тельманської стоянки
не є орін'якоідними. По-друге, комплекс Тель
манської стоянки настільки відрізняється від
комплексу Амвросіївки, що не можна навіть
припускати їх спільного генезису. Про це може
свідчити й велика різниця у віці пам'яток. Але
викликає сумнів і віднесення Амвросіївки без
посередньо до східного гравету.
Деякою аналогією Амвросїївці є стоянка
Гагаріно у верхов’ях Дону. Вважаю, що Гагарі-
но могло бути культурним підгрунтям для амв
росіївської культури. В Гагаріно є усі категорії і
типи інвентарю, що наявні в Амвросїївці. В обох
комплексах багато мікропластинок з дрібного
ретушшю, які значно переважають над плас
тинками і мікропластинками з притупленим
краєм. Вістря та мікровістря з притупленим
краєм складають дуже незначний відсоток. Різці
набагато переважають над скребками. Сере
динні різці абсолютно переважають над інши
ми типами. Незначною кількістю в обох пам'ят
ках представлені близькі між собою косі вістря
на пластинках, скребла, зубчасто-виїмчасті зна
ряддя. Аналогії є і між скребками та кістяними
наконечниками. В Гагаріно є наконечники з
бічною виїмкою, "ножі костьонківського типу"
та поодинокі долотовидні знаряддя, яких немає
в Амвросїївці.
Виходячи з наведенного, можна припусти
ти вірогідність пересування з наближенням
піку останнього зледеніння носіїв культурних
традицій вілендорфсько-костьонківської єдності з
півночі на південь. Поступове втрачання дея
ких елементів матеріальної культури в нових
природних умовах та під впливом якихось ще
не досліджених місцевих культурних явищ мог
ло трансформувати східно-граветські куль
турні риси в Амвросїївські [Оленковський,
1997].
До кінця середньої та першої половини зак
лючної пори пізнього палеоліту можна віднес
ти деснянську та пізньодеснянську (можливо,
як розвиток деснянської) культури. Це культу
ри місцевого деснянського походження. Вони є
відображенням граветського шляху розвитку.
Більшість пам'яток цих культур знаходиться за
межами України, в межиріччі Десни та Дону.
Не маючи можливості в цій роботі навести
аналіз усіх пам'яток деснянської та пізньодес-
нянської культур та аргументувати їх періоди
зацію, однак можна навести їх хронологічні
рамки. Вважаю, що деснянська культура да
тується в межах 20-17 тисяч років тому, а пізньо-
83
деснянська — в межах 17-14тисяч років тому. В
цілому, це культурне явище виразне, представ
лене великою кількістю пам'яток. В межах Ук
раїни до деснянської культури можна віднести
стоянки Чулатове І та Минівський Яр (можливо
до неї відноситься й Антонівка III). До пізньо-
деснянської культури відносяться Чулатове II,
Бугорок, Ведмежий Яр, та, можливо, Бужан-
ка. Не виключено, що у подальшому до цієї
культури буде віднесено стоянку Журавка.
Адже її специфічність носить скоріше не
культурний, а палеоекономічний характер
(тип пам'ятки).
Деснянську культуру характеризує дуже
спрощений набір знарядь. Не менше половини
(а іноді до 80%) усіх виробів з вторинною оброб
кою складають різці. Скребків завжди у кілька
разів менше ніж різців. Вироби з притупленим
краєм складають, в більшості випадків, 1-5%.
Мікропластинки з дрібною підретушовкою
відсутні. Долотовидні знаряддя та стамески
відсутні або поодинокі. Практично відсутні і
проколки. В більшості пам'яток наявні вироби з
виїмками, але і вони не складають значної про
порції. Тільки в окремих пам'ятках незначним
відсотком представлені пластинки з прямо
зрізаними або виямчастими кінцями. В той же
час, гостроскошені вістря та пластинки з ско
шеними кінцями є своєрідною "візиткою" дес
нянської культури — вони є в усіх комплексах й
представлені найчастіше 3-6 %. Майже відсутні
скребла та зубчасті вироби. Малохарактерні для
цієї культури й комбіновані знаряддя. Серед
різців завжди абсолютно переважають бічні.
Показовою рисою є невеликий відсоток под
війних та потрійних резців. Скребки представ
лені, в більшості, кінцевими на пластинах. Є
кінцеві на відщепах. Інші типи поодинокі або
відсутні. Серед виробів з притупленим краєм
абсолютно переважають пластинки та мікро
пластинки з одним крутозрізаним краєм, виро
би з ретушованими кінцями поодинокі. Вістря
гравет та мікрогравет також поодинокі або
відсутні. Стабільно, практично в усіх комплек
сах, наявні вістря типу шательперон. Пізньодес-
нянська культура, залишаючи в цілому близь
кий набір знарядь, відрізняється розвитком де
яких категорій. Зменшується диспропорція між
кількістю різців та скребків. Серед скребків
з'являються (й іноді досягають понад 10%)
подвійні кінцеві скребки (найчастіше короткі)
та у меншій кількості підокруглі.
Вже до заключної пори пізнього палеоліту
відноситься нижньодніпровська пізньогра-
ветська культура. Займає вона південно-захід
ну частину українського Лівобережжя. Ця куль
тура виділена в другій половині 1980-х років,
аргументація опублікована [Оленковський,
1989; 1991]. До неї віднесені такі пам'ятки як
Дмитровка (верхній шар), Любимівка III, Соло
не озеро IV, Підпоріжний II, Осокорівка I (rnapVa),
Ворона III (верхній шар), Шевченківське.
Нижньодніпровська пізньограветська куль
тура це типова ранньоепіграветська культура
центральноевропейского доходження. Датуєть
ся вона першою половиною заключної пори
пізнього палеоліту, в рамках 17-15 тисяч років
тому. Нещодавно отримана дата для Дмитров
ки, яка є однією з найдавніших пам'яток цієї
культури — 16520±95 (Кі-5826).
Для нижньодніпровської пізньограветської
культури характерні такі усереднені кількісні
показники знарядь. Скребки складають біля
16% й кількісно дещо поступаються різцям
(22%). Вироби з притупленим краєм відносно
нечисленні стосовно існуючого уявлення
більшості фахівців щодо пізнього палеоліту
Північного Причорномор'я — біля 11%. Дуже
мало мікропластинок з дрібною ретушшю (біля
0,5 %). Долотовидні знаряддя навпаки досить
численні (до 9%). Стамески відсутні абсолютно.
Виразними серіями представлені проколки (до
3,4%), переважно на кутах пластинок. Показо
вими категоріями знарядь в цій культурі є ви
роби з виїмками (до 5,2%) та пластинки із ско
шеним кінцем або поперечною ретушшю (до
3,6%). При повній відсутності скребловидних та
зубчастих, є однак лимасовидні знаряддя (0,3%).
Дуже не численні комбіновані знаряддя (1,2%).
Властиві цій культурі достатньо численні плас
тинки (до 18%) та відщепи (до 20%) з ретушшю,
середньою та дрібною, переважно частковою.
Серед скребків переважають кінцеві знаряддя
на пластинах (біля 37%), не набагато поступа
ються їм кінцеві на відщепах (біля 31%). Досить
багато безформених скребків на відщепах (до
16%). Підокруглі та округлі скребки досягають
7,5%. Поступаються їм подвійні скребки (біля
4%). Абсолютно відсутні скребки "з носиком" та
стрільчасті, але є скребки-нуклеуси (біля 4%).
Серед різців переважають бічні (до 39%). По
ступаються їм дещо кутові (біля 29%). Середин
них різців менше (біля 15%), ще менше попереч
них (1,3%). Достатньо численні подвійні (15,5%)
та потрійні (4,9%) різці. Серед виробів з притуп
леним краєм абсолютно переважають вістря та
мікровістря (до 75%). Вони представлені знаряд
дями типу гравет та мікрогравет (біля 70%), з
випуклою спинкою (біля 12%), навскісними
(11,4%) та специфічними для Дмитровки підром-
бовидними вістрями. Голковидні вістря абсо
лютно відсутні. Пластинки з притупленим краєм
нечисленні (7,7%) й складаються з виробів з од
ним (біля 72%) або двома (біля 5,6%) крутозрізани-
ми краями та виробів з крутозрізаним краєм та
ретушованим одним чи обома кінцями (біля 22%).
Мікропластинки з притупленим краєм більш чис
ленні (18,2%). Вони переважно прості з одним
зрізаним краєм (біля 93%) та з одним крутозріза
ним краєм та ретушованими кінцями (біля 7%).
84
Нижньодніпровська пізньограветська куль
тура досить специфічна серед ранньоепігра-
ветських культур, але має аналогії в епіграветсь-
ких пам'ятках Північно-Західного Причорномо
р'я, Молдови та Прикарпатської Румунії, які вже
наводились [Оленковський, 1991; 1994].
В Приазов'ї та в нижньодніпровсько-при-
сивашському регіоні на середньому етапі зак
лючної пори пізнього палеоліту розвивалася
північно-приазовська культура [Оленковский,
1994; Оленковський, 1995,1996,1997]. Аналіз ар
хеологічних колекцій дозволив віднести до цієї
культури значну кількість пам'яток — Федорів-
ку, Каштаєву балку, Кайстрову балку VI, Капус
тяну балку, Сомову балку, Солоне озеро IX, Со
лоне озеро IX" а", а також, з великою долею віро
гідності, стоянку Солоне озеро Га" (нижн. шар)
та місцезнаходження Канцерку, Лису гору, Ве-
ливальську балку.
Типологічні показники північно-приазовсь-
кої культури в цілому, а також окремих пам'я
ток вже наводились в опублікованих роботах
автора. Культура характеризується двома типо
логічними варіантами хронологічного походжен
ня. До першого етапу можуть бути віднесені пам
'ятки — Федорівка (нижн.шар), Каштаєва балка,
Кайстрова балка VI, Капустяна балка, Лиса гора,
атакож, вірогідно, Солоне озеро ІХ"а" (нижн.шар).
До другого етапу відносяться — Федорівка
(верхній шар), Солоне озеро IX (нижн. шар) та
Солоне озеро І"а"(нижн. шар). Сомова балка
виглядає проміжною між пам'ятками обох
етапів.
Для комплексів пам'яток північно-при-
азовської культури властиві рівна кількісна
пропорція між скребками та різцями (іноді пе
реважання різців) в ранніх пам'ятках та пере
важання скребків у пізніх; наявність серед
різців виразних серій і бічних (понад 40%), і се
рединних (біля 22%), і кутових (біля 14%); висо
кий відсоток подвійних різців; значна частина
серед скребків — подвійних знарядь; наявність
вістрів з випуклою спинкою та типу федерме-
сер; значна кількість (до 50%) серед пластинок
та мікропластинок з притуленим краєм виробів
і з ретушованими кінцями (у т. ч. гостроскоше-
ними); наявність долотовидних знарядь та стаме
сок. Мікрокомплекс складає до 25% знарядь.
Північно-приазовська культура є, безумов
но, продовженням розвитку кам'янобалківської
культури. Хронологія цієї культури може бути
визначена, на підставі геблогічних досліджень
та радіовуглицевих дат, рамками датування ка
м'янобалківської культури, з одного боку, та да
тування пам'яток пізнього етапу північно-при-
азовської культури, з іншого. В цілому, існуван
ня й розвиток культури відбувались на відрізку
15-13 тисяч років до наших днів. Це підтверд
жується датами, що нещодавна отримані для
кількох пам'яток: Солоне озеро IX "а" (нижній
шар) — 14800±80 (Кі-6360), Солоне озеро IX
(нижній шар) 13460±80 (Кі-5825), Солоне озеро
І"а" (нижній шар) — 12700±60 (Кі-6357). При
чому, остання пам' ятка вже має розвинутий ком
плекс з рисами фінального палеоліту й пере
житковими елементами північно-приазовської
культури. На завершення не можна обійти ува
гою погляди О.Ф. Гореліка щодо виділення
мною цієї культури. Ним зазначено, що: "С на
шей точки зрения, объединение указанных ком
плексов, каждый из которых достаточно свое
образен, собран с поверхности и не имеет стра
тиграфических привязок, в единую археологи
ческую культуру является поспешным и преж
девременным" [Горелик, 1996, с. 216]. Висновок
О.Ф. Гореліка спростовується як наслідками
проведеного мною досконалого типолого-стати-
стичного аналізу усіх колекцій, так і самими
пам'ятками до половини з яких стратифіковані
й досліджені розкопками.
В рогалицько-передільську культуру мож
на виділити групу пам'яток типу Рогалік VII.
Походження цієї культури на базі кавказько-
закавказького пізнього палеоліту практично
безсумнівне. Скоріше за все через кам'янобал-
ківську культуру на Нижньому Дону. Віднесен
ня до рогалицько-передільської культури конк
ретних пам'яток, що досліджені в районі сіл Ро
галик та Передільське, є важкою задачею. По
в'язане це з практичною неопублікованістю
більшості стоянок. Виходячи з висновків одного
з дослідників цих пам'яток О.Ф. Гореліка про
близькість до Рогалика VII стоянок Рогалик V,
Рогалик IX (розкоп І) й, можливо, Рогалик VI [Го
релик, 1996, с. 216; Горелік 1996, с. 232], до цієї
культури можна віднести й їх.
Хронологічні рамки рогалицько-пере
дільської культури попередньо можуть бути
визначені у 15-12,5 тисяч років тому (скоріш за
все 14-13тисяч). Культурно-історичний зв'язок
її з північно-приазовською культурою можна
буде визначити тільки після публікації усіх па
м'яток рогалицько-передільської групи.
До середнього етапу заключної пори пізньо
го палеоліту відноситься межирецька культу
ра. До неї включено групу пам'яток Середнього
Подніпров'я. Як на Лівобережжі — Гінці, Доб-
ранічівка, Семенівка І, Семенівка II, Семенівка
III, ШушвалівкаІ, UlyniBaAiBKaVi, можлйво, Свя-
тилівка, так і на Правобережжі — Межирічі,
Фастів, Горбулів. Назва культури саме в такому
вигляді належить Д.Ю. Нужному [Нужний,
1997]. З назвою культури та віднесенням до неї
більшості пам'яток немає підстав не погодитись.
Мною тільки вилучена стоянка Бугорок (відне
сена до пізньодеснянської культури) та відне
сені до межирицької культури стоянка Горбулів
та місцезнаходження Шушвалівка I, V.
Проведений типолого-статистичний аналіз
виробів з вторинною обробкою пам'яток межи-
85
рицької культури дає такі усереднені дані.
Скребки тільки незначно переважають над
різцями (32% до 29%). Вироби з притупленим
краєм відносно нечисленні (до 11%), поодинокі
мікропластинки з мікроретушшю (0,3%), начеб
то абсолютно відсутні долотовидні знаряддя, але
є окремі стамески (0,4%), незначною кількістю
представлені комбіновані знаряддя (1,5%), ще
менше проколок (1,1%), є вироби з виїмками
(2,6%) та пластинки зі скошеним кінцем або по
перечною ретушшю (2,3%), достатньо численні
пластинки з ретушшю (біля 15%), значно менше
відщепів з ретушшю (біля 3%). Серед виробів з
притупленим краєм значно переважають пла
стинки та мікропластинки (біля 80%), значно їм
поступаються вістря та мікровістря (біля 20%).
Серед вістрів та мікровістрів тільки біля 19%
складають граветоїдні з прямою спинкою й по
над 80% знарядь з випуклою спинкою або
навскісні. Серед пластинок та мікропластинок
з притупленим краєм біля 52% знарядь з одним
крутозрізаним краєм, біля 6% з двома крутозрі-
заними краями та понад 41% з одним або двома
прямо або округло ретушованими кінцями. Се
ред скребків 75% знарядь кінцевих на пластин
ках та відщепах, досить багато подвійних (по
над 9%), значно менше підокруглих (до 1,6%), є
окремі бічні (0,3%) та "з носиком" (0,6%), трохи
більше стрільчастих (1,7%), менше ніж в інших
наведених культурах, окрім деснянської, без-
формених скребків на відщепах (біля 4%). Се
ред різців переважають бічні (біля 40%), менше
серединних (біля 21%), та кутових (біля 17%),
відносно численні подвійні (біля 15%), майже
поодинокі потрійні (до 2%) та поперечні (0,8%).
Пам'ятки межирицької культури можна да
тувати в межах 15-13тисяч років тому. Цей вис
новок грунтується як на типологічних порівнян
нях з близькими культурно пам'ятками; так і на
радіовуглицевих датах, отриманих для кількох
пам'яток: Гінці — 13400± 185 (QC-898); Межирічі
- 14320±270 (QC-897), 15245± 1080 (QC-900);
СеменівкаІ — 13600± 160 (Кі-5510); Семенівка
II - 14200± 180 (Кі-5509).
Найближчим аналогом крем'яним комплек
сом межирицької культури є північно-при-
азовська культура. За окремими типологічни
ми показниками вона близька й до пізньодес-
нянської культури. Поєднує її з останньою й
такий фактор, як близьке домобуд івництво.
На території Кримського півострова до се
редньої пори пізнього палеоліту зараз впевне
но не можна віднести жодної пам'ятки. В той же
час заключна пора представлена кількома куль
турними явищами. До першої половини заключ
ної пори, згідно отриманих радіовуглицевих
дат, начебто від носяться шари VTaVI (а, можли
во, й VII) гроту Скалистий [Cohen, Gerasimenko,
Rekovetz, Starkin, 1996]. Але щодо датування цих
шарів є кілька застережень. Дати Оксфордсь
кої лабораторії для одних і тих же шарів по кістці
та деревинному вугіллю мають розбіжності в
кілька тисяч років. Визначення культурної на
лежності стоянок п'ятого та шостого шарів Ска
листого буде можливим тільки після повної пуб
лікації їх колекцій. Для сьомого шару визначен
ня взагалі неможливе через поодинокість зна
рядь. UlapHV та VI мають, найвірогідніше, кав
казьке походження.
До середнього етапу заключної пори пізньо
го палеоліту в Криму я від ношу пізньосюренську
культуру. До неї впевнено відносяться стоянки
верхнього шару Сюрені І (без шанкобинської до
мішки) та пізньопалеолітичного шару Аджі- Коби
І. Нещодавно О.О.Яневич відніс до цього кола
пам'яток шари 6-І та 6-2 стоянки Буран-Кая III та
верхній шар Заскальної IX й виділив буран-
кайську культуру [Yanevich, Stepanchuk, Cohen,
1996;Яневич, 1998]. Ця культура — епіграветсь-
кого шляху розвитку. Вона не має відношення
до центральноєвропейського епігравету. В
принципі не має великих сумнівів щодо її кав
казького походження. Хронологічно вона охоп
лює період в межах 16-13 тисяч років тому.
До фінального палеоліту в Криму відносять
ся шанкобинськата кримсько-свідерська куль
тури, добре досліджені та опубліковані [Биби
ков, Станко, Коен, 1994]. До цього етапу впевне
но можна віднести таку специфічну пам'ятку,
як Сюрень II (нижній шар). Традиційно до
фінального палеоліту від носиться ще одна куль
турно-індивідуальна пам'ятка — Вишенне II
[Яневич, 1992; Бибиков, Станко, Коен, 1994]. Але
не виключено, що Вишенне II- це пам'ятка се
реднього етапу заключної пори пізнього палео
літу й датується в межах 16-14 тисяч років тому.
Культурна належність цієї стоянки буде визна
чатись, скоріш за все, в рамках од ного з напрямків
кавказького впливу на пізній палеоліт Криму.
У фінальну пору палеоліту на широких
просторах сучасної степової та лісостепової
України розвивалась осокорівська культура.
Більшість пам'яток цієї культури містяться в
межах Лівобережжя — Осокорівка І (3"в"
гор.), Ворона І, Прогон, Васьковка І, Черняв-
щина, Хижняківка, Рогалик II, Рогалик IV, Ро
галик XII. За даними О.Ф. Гореліка, до цієї
культури можна віднести також Рогалик III,
Передільське І, Передільське II [Горелик,
1996]. Характеристика культури широко опуб
лікована [Оленковский, 1989, 1991; Олен-
ковський, 1996]. Ця культура розвивалась на
хронологічному відрізку 13-11 тисяч років
тому. Нещодавно для правобережної стоян
ки осокорівськОЇ культури — Леонтівки — от
римано радіовуглицеву дату — 12150±(Кі-
6201).
До середньої та заключної пори пізнього
палеоліту в межах Лівобережної України нале
жить також кілька культурно-специфічних па-
86
м'яток, інтерпретація яких ще попереду — Ан
тонівка III, Журавка, Янісоль, Говоруха, Кайст-
рова балка IVта деякі інші.
ВИСНОВКИ
Як показала сучасна археологічна практика,
виявилися помилковими погляди про входжен
ня території України в пізньому палеоліті до двох
глобальних регіонів - атлантичного та капсійсь-
кого, або прильодовикового та середземноморсь
кого. Не беручи до уваги фінальний палеоліт та
мезоліт Криму й Північно-Західного Причорно-
мор' я, де ситуація більш ускладнена, й до того ж
випадає тематично щодо цієї роботи, можна
стверджувати, що культури пізнього палеоліту
середземноморського кола не мали суттєвого
впливу на історико-культурні процеси в Ук
раїні. Заперечую я й існування так званої сте
пової культурно-господарської зони. Для пері
оду ранньої пори пізнього палеоліту сама по
становка питання про існування степової
культурної зони була безпідставною. Що сто
сується середньої та пізньої пори пізнього па
леоліту, дослідження останніх 20 років спрос
товують існування степової зони як замкнутого
регіону розвитку історико-культурних про
цесів. Хоча й не заперечують існування деякої
господарсько-економічної специфіки, пов'яза
ної з особливостями рівнинного рельєфу, скла
ду мисливської здобичі, а відтак і відповідних
методів полювання та пристосованого побуту.
Але ця специфіка відноситься до сфери "при
родно-господарського укладу життя" [Олен
ковський, 1989, 1995].
На території України в період пізнього па
леоліту, на відміну від більшості регіонів Євро
пи, відбувались дуже складні історико-куль
турні процеси. Вже в той час ця територія була
перепуттям історичних судеб мешканців Цент
ральної Європи, Східної Європи, Кавказу. На
решті з середньої пори пізнього палеоліту те
риторія України підрозділяється на два специф
ічних історико-культурних регіони не за запро
понованими критеріями попередніх досліджень
- прильодовикова й степова зони. Вважаю, що
територія України підрозділяється на два
культурно-історичні світи за іншими принци
пами розташування — на захід та на схід від
Дніпра.
Загалом, культурний розвиток в межах Ліво
бережної України на етапі середньої та заключ
ної пори пізнього палеоліту виглядає наступним
чином. Мізинська, деснянська та пізньодес-
нянська культури мають східноєвропейське
(деснянсько-донське) походження на базі
східного гравету. Північно-приазовська, рога-
лицько-передільська та пізньосюренська куль
тури сформувались на кавказській підоснові.
Нижньодніпровська пізньограветська культу
ра - одна з центральноєвропейських епігра-
ветських культур. Амвросїївська, нововолоди-
мирівська, межиріцька та осокорівська культу
ри мають більш ускладнене (вірогідно контакт
не) походження.
Історичний процес для Лівобережної Украї
ни в розглянуті періоди відтворити досить
складно. Але це не означає, що не можна висві
тлити цю проблематику на рівні попередньої
реконструкції. Не викликає сумніву належність
пушкарівської культури до одного з вариантів
вілендорфсько-костьонківської культурної
єдності. В подальшому носіями цих традицій
утворено мізинську та деснянську культури в
середньому Подесенні, які розвивалися на про
тязі 20-17 тис. років тому. Скоріш за все, якась
частина населення східнограветського поход
ження біля 21-20000 років тому просунулась з
Середнього Подоння на південь, й за рахунок
ще незрозумілих контактів утворила амвросїї-
вську культуру з її трансформацією в новово-
лодимирівську. Можна припустити, що біля 20-
19000 років тому, за рахунок просування на
південь носіїв однієї з культур, що утворилась
на базі східного гравету вілендорфсько-кость-
онківського типу, та їх контактів з носіями місце
вих орін’якоїдних культур, утворилось кілька
кавказько-закавказьких мікроліто'ідних культур
(ут.ч. імеретинська). Після 17-16000 років тому
відбувається зворотній міграційний процес кав
казько-закавказького населення на північний
захід. На протязі 16-13000 років утворюються
кам'янобалківська, північно-приазовська,
пізньосюренська та рогалицько-передільська
культури. Біля 17-16000 років тому в Подесенні
формується пізньодеснянська культура, як на
слідок сильних зовнішних впливів на носіїв дес
нянської культури (можливо з півдня), з розвит
ком її 16-14000 років тому, та з поступовим роз
повсюдженням її носіїв на схід (Курськ І, Курськ
II, Борщеве II, нижн. шар) та північ (Шатрищі,
Заозер'я І). Біля 15000-14000 років тому фор
мується межирицька культура, як наслідок про
сування на північ південного населення і зіткнен
ня його з носіями інших культурних традицій.
Скоріш за все це були представники північно-
приазовської культури, які вступили в контакт з
населенням пізньодеснянської культури.
Між 17 та 16 тисячами років тому в Лівобе
режну Україну, в її крайню південно-західну
частину, просунулися носії центрально-євро
пейських епіграветських традицій й утворили
нижньодніпровську пізньограветську культуру.
Складне походження має фінальнопалеолітич-
на осокорівська культура, чому присвячена ок
рема робота [Оленковський, 1996].
ЛІТЕРАТУРА
1. Беляева В.И. Новый участок поселения на
палеолитической стоянке Пушкари I // Архео
87
логия и этнография Восточной Европы. Одесса,
1997, с.92-102.
2. Бибиков С.Н., Станко В.Н., Коен В.Ю. Фи
нальный палеолит и мезолит горного Крыма.
Одесса: Весть, 1994.
3. Борисковский П.И. Палеолит Украины.
МИА.-№40. М.-Л., 1953. ’
4. Вовк Хв. Магдаленське майстерство на Ук
раїні // Записки НТШу Львові, Т. XLVI, Кн. 2.1912.
5. Гладких М.И. Некоторые критерии опре
деления культурной принадлежности поздне
палеолитических памятников // Проблемы па
леолита Восточной и Центральной Европы. Л.:
Наука, 1977, с. 137-143.
6. Гладких М.И. Содержание локальных ва
риантов позднего палеолита Украины // Архе
ологические исследования на Украине в 1976-
1977 гг. Тез. докл. XVII конф. ИА АН УССР. Уж
город, 1978, с.22-23.
7. Горелік О.Ф. Рогалицько-передільська
група // Словник-довідник з археології. Київ,
1996, с.32-34.
8. Горелик АФ. Культурные различия в ма
териалах рогаликско-передельской группы
синхронных стоянок финального палеолита
(Луганская область) // Археологический альма
нах. №5. Донецк 1996, с.209-218.
9. Грибченко Ю.Н., Куренкова Е.И., Лоу-
хинСА, и др. Палеоклимат позднего плейстоце
на-голоцена Северной Евразии по данным изо
топных исследований древних атмосферных
осадков. М., 1995, с. 40.
10. Ефименко П.П. Первобытное общество.
М., 1938.
И. Неприна В.И., Зализняк Л.Л., Кротова
АА Памятники каменного века Левобережной
Украины. К.: Наукова думка, 1986.
12. Нужний Д.Ю. Проблема сезонної адап
тації фінально-палеолітичних мисливців на ма
монтів Середнього Подніпров'я і нові епігра-
ветські пам'ятки у басейні Трубежу // Архео
логія. 1997. №2, с.3-23.
13. Оленковский Н.П. Поздний палеолит и
мезолит Нижнего Днепра // Автореф. дис...
канд. ист. наук. К., 1987.
14. Оленковский Н.П. Поздний палеолит и
мезолит Нижнего Днепра. Херсон, 1991.202 с.
15. Оленковський М.П. Пам'ятки доби па
леоліту. Археологічна карта Нижньодніпровсь
кого регіону. Вип.І. Херсон, 1992.
16. Оленковский Н.П. Культурно-истори
ческая градация позднего палеолита Нижне
днепровского региона // Археологический аль
манах, №3. Донецк, 1994, с,193-203.
17. Оленковский Н.П. Нижнеднепровская
и пруто-нижнеднестровская позднеграветские
культуры // Древнее Причерноморье. Краткие
сообщения Одесского Археологического обще
ства. Одесса, 1994, с. 14-15.
18. Оленковський М. Північно — приазовсь-
ка пізньопалеолітична культура // Регіональне
і загальне в історії. Тез. доп. наук. конф. Дніпро
петровськ: Пороги, 1995, с.51-52.
19. Оленковський М. Культурно-історична
інтерпретація місцезнаходження Капустяна
балка // Міжнародні зв'язки народів Європи.
Мат. наук. конф. Запоріжжя, 1996, с. 130-131.
20. Оленковський М.П. Кавказька складова
у фінальному палеоліті та мезоліті Південної Ук
раїни // Археологія. Київ, 1996. №3, с.74-85.
21. Оленковський М.П. Про походження
граветських елементів в амвросіївській та ново-
володимирівській культурах // Проблемы исто
рии и археологии Украины. Харьков, 1997, с.6-7.
22. Оленковський М.П. Культурно-історичні
процеси в пізньому палеоліті та мезоліті При-
сивашшя //Археология и этнология Восточной
Европы. Одесса, 1997, с. 103-112.
23. Оленковський М.П. Процеси палеолітич
ної колонізації півдня України // Заселення
півдня України: Проблеми національного та
культурного розвитку. Тез. доп. наук, конф., Ч.І.
Херсон, 1997, с. 18-20.
24. Рогачёв АН., АниковичМ.В. Позднийпалео-
лит Русской равнины и Крыма // Палеолит СССР.
Археология СССР. М.: Наука, 1984. Ч. З, Гл. I.
25. Рудинський М.Я. Пушкарівський палео
літичний постій і його місце в українському па
леоліті//Археологія, Т.І. Київ, 1947, с.7-22.
26. Чубур АА К вопросу периодизации и
хронологии верхнего палеолита бассейна Дес
ны // Археологія. 1996. №3,. С.97-104.
27. ШовкоплясИ.Г.Мезинская стоянка: К исто
рии среднеднепровского бассейна в позднепалео
литическую эпоху. К.: Наукова думка, 1965.
28. Яневич АА Новая финальнопалеолити
ческая стоянка Вишенное II в Крыму // Пізньо-
палеолітичні пам'ятки центру Північного При
чорномор'я. Херсон, 1992, с.20-31.
29. Cohen V., Gerasimenko N„ Rekovetz L,
Starkin A Chronostratigraphy of rockshelter Ska-
listiy: implications for the late glacial of the Cri
mea // Prehistoire Europeenne, vol. 9. P. 325-
356.
30. Yanevich AA, Stepanchuk V.N., Cohen Yu.
Buran-Kaya III and Skalistiy rockshelter: Two new
dated late Pleistocene sites in the Crimea // Prehis
toire Europeenne, vol. 9. 1996. P. 315-324.
Статья поступила в редакцию в декабре 1999г.
88
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181701 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2306-6164 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:46Z |
| publishDate | 2000 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Оленковський, М.П. 2021-11-28T13:23:22Z 2021-11-28T13:23:22Z 2000 Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України / М.П. Оленковський // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2306-6164 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181701 Територія України є однією з основних світових скарбниць пам'яток пізнього палеоліту. Представлені вони як величезною кількістю (понад 1000), так і значним числом об'єктів найвищого наукового рівня. Але розміщення пам'яток по території не рівноцінне. Значна більшість стоянок пізнього палеоліту виявлена в межах Правобережної України. З цього приводу можна відзначити, що в останні два десятиліття ця диспропорція дещо зменшилась за рахунок відкриття значної кількості пізньопалеолітич- них пам'яток у нижньодніпровському Лівобережжіта у Подонцов'ї. Але в цілому ситуація від цього значно не змінилась. Ukraine is known as a rich region with a variety of Upper Paleolithic sites. In the Left- Bank Ukraine (including author's) several of the archaeological cultures were identified. For the middle stage of the Upper Paleolithic (25-18000 BP) - Pushcarivska, Mizinska, Desnjanska, Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska. For the late stage of Upper Paleolithic (18-11000 BP) - Late-Desnjanska, Mezhiritska, Lower-Dniper Epigravettian, North- Azovska, Rogaliko-Peredilska, Late-Surenska, Osocorivska cultures. Mizinska, Desnjanska and Late-Desnjanska cultures have a Desna-Donian origin on the basis of Eastern Gravettian. North-Azovska, Rogaliko-Peredilska and Late-Surenska cultures were formed on a Caucasian basis. Lower-Dniper Epigravettian culture - is one among the Central-European Epigravettian cultures. Amvrosiivska, Novo-Volodimirivska, Mezhiritska and Osocorivska cultures have a more intricate origin. uk Інститут археології НАН України Археологический альманах Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України Cultural-historical development of the middle and final stage Dniper Left-Bank upper Paleolithic Article published earlier |
| spellingShingle | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України Оленковський, М.П. |
| title | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України |
| title_alt | Cultural-historical development of the middle and final stage Dniper Left-Bank upper Paleolithic |
| title_full | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України |
| title_fullStr | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України |
| title_full_unstemmed | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України |
| title_short | Культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту Лівобережної України |
| title_sort | культурно-історичні процеси в середню та пізні пори пізнього палеоліту лівобережної україни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181701 |
| work_keys_str_mv | AT olenkovsʹkiimp kulʹturnoístoričníprocesivserednûtapízníporipíznʹogopaleolítulívoberežnoíukraíni AT olenkovsʹkiimp culturalhistoricaldevelopmentofthemiddleandfinalstagedniperleftbankupperpaleolithic |