Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України
Історичні долі людності певного регіону завжди значною мірою визначало розташування та природна своєрідність останнього. Україна - одна з найбільших країн Європи. Її окремі землі належать до різних природних зон і здавна контактують з різними культурно-історичними центрами Євразії. Тому на українськ...
Saved in:
| Published in: | Археологический альманах |
|---|---|
| Date: | 2000 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2000
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181712 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України / Л.Л. Залізняк // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 185-190. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859947926647734272 |
|---|---|
| author | Залізняк, Л.Л. |
| author_facet | Залізняк, Л.Л. |
| citation_txt | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України / Л.Л. Залізняк // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 185-190. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологический альманах |
| description | Історичні долі людності певного регіону завжди значною мірою визначало розташування та природна своєрідність останнього. Україна - одна з найбільших країн Європи. Її окремі землі належать до різних природних зон і здавна контактують з різними культурно-історичними центрами Євразії. Тому на українських теренах з первісних часів простежуються три провінції, які за своїми етногенетичними зв'язками були спрямовані в різні напрямки. Північно-Західна (Полісся і прилеглі регіони Волині, Прикарпаття та Поділля) розвивалися в тісних контактах з Південною Балтією; Південно-Західна Україна перебувала під балканським впливом, а степи Південного Сходу та Півдня нашої батьківщини довго являли собою західну периферію великого азійського світу скотарів-номадів.
The territory of Ukraine contains three large ancient culture-historical provinces - North-West, South-West and South-East. Each had its own direction of cultural links. The archaeological materials give an opportunity to discuss the beginning of formation of these provinces from the end of Upper Palaeolithic.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:15:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
Археологический альманах №9. Донецк, 2000. -С.185-190
КОЛИ I ЯК ПОЧАЛИ ФОРМУВАТИСЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ
ПРОВІНЦІЇ УКРАЇНИ
Залізняк Л.Л.
The territory of Ukraine contains three large ancient culture-historical provinces -
North-West, South-West and South-East. Each had its own direction of cultural links.
The archaeological materials give an opportunity to discuss the beginning of formation
of these provinces from the end of Upper Palaeolithic.
Історичні долі людності певного регіону зав
жди значною мірою визначало розташування та
природна своєрідність останнього. Україна -
одна з найбільших країн Європи. Її окремі землі
належать до різних природних зон і здавна кон
тактують з різними культурно-історичними цен
трами Євразії. Тому на українських теренах з
первісних часів простежуються три провінції,
які за своїми етногенетичними зв'язками були
спрямовані в різні напрямки. Північно-Західна
(Полісся і прилеглі регіони Волині, Прикарпат
тя та Поділля) розвивалися в тісних контактах з
Південною Балтією; Південно-Західна Україна
перебувала під балканським впливом, а степи
Південного Сходу та Півдня нашої батьківщи
ни довго являли собою західну периферію ве
ликого азійського світу скотарів-номадів (рис. 1)
[Залізняк, 1997, с.24-3].
Зазначимо, що така культурна строкатість
не є унікальною і властива всім великим краї
нам світу. Наприклад, в Європі різний напрям
культурно-історичних зв'язків здавна мали ре
гіони Франції, Німеччини, Угорщини, Польщі,
Росії. Спробуємо прослідкувати за даними ар
хеології, коли почали формуватися три згадані
культурно-історичні провінції України.
Поліська низовина, що займає північ Украї
ни та південь Білорусі, у природно-географіч
ному сенсі являє собою східну частину Великої
Європейської низовини. Остання простяглася
Рис. 1. Напрямки культурних зв'язків головних історичних провінцій України протягом останніх 10 тис.
років. Впливи балкано-дунайські (1), балтійські (2), степові (3).
Fig- 1-
185
від Англії до Середньоруської височини на 2,5
тис. км і характеризується специфічними, до
сить однорідними природними умовами: по
мірним, відносно вологим кліматом, низьким,
плоским рельєфом з піщанистими грунтами,
численними ріками та болотами, суцільними
змішаними лісами. Археологічні матеріали доз
воляють говорити про стійкі культурні зв'язки
первісного населення Полісся зі своїми захід
ними сусідами, мешканцями згаданих низин
Південної Балтії починаючи з кінця льодови-
ковоїдоби.
За останні 12 тис. років археологами про-
стежено не менше 10 міграційних хвиль із за
ходу на Полісся, Волинь, Поділля, Прикарпат
тя. Наприкінці льодовикової доби із Західної та
Південної Балтії в Полісся прийшли дві хвилі
прильодовикових мисливців на північного оле
ня - людність культур Лінгбі та Свідер [Зализ
няк, 1989; 1995]. Відступ льодовика та різке по
тепління близько 10 тис років тому призвели до
відходу свідерських мисливців на північного
оленя Полісся у північно-східному напрямку.
Холодні лісотундри зі стадами північного оле
ня, що за часів зледеніння вкривали Полісся,
заросли сосново-березовими лісами з нестад-
ною лісовою фауною (тур, лось, благородний
олень, кабан).
На самому початку голоцену із заходу в Пол
ісся просунулися лісові мисливці культурної
області Дювенсі, що лишили в басейні Прип 'яті
пам'ятки ранньомезолітичної кудлаївської куль
тури [Залізняк, 1991; 1997-Ь]. Близько8тис. років
тому через трансгресію Балтійського моря з
Ютландії та Північної Німеччини почали роз
селятися у східному напрямку носії культурних
традицій Маглемезе. На цьому генетичному
підгрунті в басейнах Вісли, Прип'яті та Німану
постала пізньомезолітична яніславицька куль
тура. На сході ця людність досягла Сіверського
Дінця, а на півдні Надпорожжя [Зализняк, 1991;
1998, с.170, 184-192,217].
Численні неолітичні могильники VI-V тис.
до н.е. Середнього Подніпров'я та Надпорож
жя (Василівна III, Вовниги, Олександрія, Ясино-
вате, Вільнянка, Микільське тощо) містять вип
ростані масивні кістяки північних європеоїдів
[Телегин, 1991]. Вони належать до вовнизького
антропологічного типу і мають прямі паралелі
серед антропологічних решток могильників За
хідної Балтії VI-IVтис. до н.е. (Ведбек,Ертебел-
ле, Скотехолмтощо) [Гохман, 1966; Кондукторо-
ва, 1973]. Отже, антропологічні дані підтверд
жують висновки археологів про міграцію у VI-
Vтис. до н.е. мешканців Західної Балтії у півден
но-східному напрямку через Польську та Пол
іську низовини у Середнє Подніпров'я. Пере
конливі археологічні та антропологічні дані
свідчать про участь цих прибульців з Балтії у
формуванні дніпро-донецької культури ба
сейнів Прип'яті та лісо-степового лівобережжя
Дніпра уУтис. до н.е. (рис.2). Ця північно-євро
пеоїдна людність стала підгрунтям найдавні-
циїх індоєвропейців - середньостогівської і спо-
рЦйених з нею енеолітичних культур Лівобе-
ребкжя Дніпра [Залізняк, 1994, с.97-99; 1998,
С316-318].
У наступну неолітичну добу (7-5 тис. р. тому)
із заходу на Україну просунулися племена
лінійно-стрічкової кераміки та людність куль
тури лійчастого посуду. За доби бронзи в Пол
ісся, на Волинь та Поділля з Заходу котилися
хвилі індоєвропейських племен: культури куля
стих амфор, шнурової кераміки, тшинецько-ко-
марівської [Давня історія України, 1997, с.268-
271, 389-395, 406], яких більшість дослідників
вважає пращурами германців, балтів та слов'
ян [Максимов, 1994]. У скіфську добу з Цент
ральної Європи в Західну Україну просунулися
кельти.
Міграційні процеси із заходу в Українське
Полісся, на Волинь та Прикарпаття відбували
ся і в пізніші часи. Мається на увазі прихід сюди
з Нижньої Вісли близько 2 тис. років тому люд
ності поморської та підкльошової культур,
східних германців вандалів та готів, що лишили
на Волині пам'ятки пшеворської та вельбарсь-
кої культур [Давня історія України, 1995, с.26-
23; Бірбрауер, 1995].
У світлі сказаного експансію у Полісся, на
Волинь та в Подніпров'є скандинавських ва
рягів ІХ-ХІ ст., Литви, Польщі та Швеції XIV-
XVIII ст. можна розглядати як своєрідний, релі
ктовий прояв дуже давніх культурно-історич
них зв'язків Північно-Західної України з Бал-
тією. Зазначимо, що поки що не простежено
достатньо масових переселень за первісної доби
у зворотньому напрямку, тобто з Північно-Захі
дної України в басейн Вісли.
Тісні і дуже давні культурні зв'язки Полісся
з Південною Балтією пояснюються належністю
цих земель до єдиної природно-ландшафтної
зони Великих Європейських низин, що простяг-
лися від Темзи до Десни. Менш впевнено мож
на говорити про причини вражаюче постійно
го напрямку міграційних процесів у згаданій
зоні починаючи з кінця палеоліту по середньо
віччя включно, а саме із заходу на схід, а не на
впаки. Схоже міграції мисливської людності
кам'яної доби на схід були зумовлені природно-
кліматичними змінами на рубежі плейстоцену
та голоцену та затопленням великих ділянок
суші на місці сучасного Північного моря та в
Західній Балтії [Залізняк, 1991, с.29]. Крім того,
лісова зона Східної Європи з її нечисленним
мисливським населенням за первісної доби гра-
186
Рис. 2. Пізньомезолітичне та неолітичне підгрунтя індоєвропейців (V-IVтис. до н.е.).
Культури пізнього мезоліту: 1-Лейен-Вартен, 2-Олдеслое, З-Хойниця-Пенки, 4-Яніславиця,
5-пункти знахідок яніславицьких вістер, 6-донецька культура.
Культури неоліту: 7-гребінцевої кераміки, 8-лійчастого посуду, 9-балканський неоліт.
І-балкано-дунайський неоліт близькосхідного походження, ІІ-пракартвели Кавказу,
ІІІ-прафіноугри.
Fig. 2.
ла роль своєрідного величезного резервуару для
відтоку надлишків людності з більш розвинених
регіонів помірної зони Центральної та Західної
Європи.
Отже, починаючи з кінця льодовикової доби
міграції з заходу були визначальним фактором
етнокультурних процесів у Північно-Західній
Україні,. Саме ці землі були прабатьківщиною
слов'янства та українців зокрема. Таким чином,
маємо підстави говорити про західні етногене-
тичні корені цих народів. Недаремно ближчи
ми етнокультурними родичами слов'ян є їхні
північно-західні сусіди балти та германці. Се
ред археологів здавна панує думка про прас
лов'янський характер археологічних культур
Північно-Західної України починаючи від піну-
ровиків бронзової доби, тобто з кінця III тис. до
н.е. [Максимов, 1994].
Південно-східна степова культурно-істо
рична провінція, судячи з даних археології, по
чала формуватися з другої половини пізнього
палеоліту. Мається на увазі степова господарсь
ко-культурна зона мисливців на бізонів пізньо
го палеоліту України [Борисковський, 1964;
Кротова, 1994; Залізняк, 1998, с.78-84]. Цей гос
подарсько-культурний тип мисливців на стад
них копитних прильодовикових степів добре
простежується починаючи з максимуму похо
лодання 20-18 тис. років тому за матеріалами
стоянок Амвросіївка, Велика Аккаржа, Анетів-
ка II та ін. З цьоі о часу українські степи у куль
турно-господарському відношенні розвивали
ся як складова Великого євразійського Степу.
Той же культурно-господарський тип мис
ливців на стадних степових копитних прильо-
довиків'я у кінці палеоліту простежений не
тільки на півдні Україні, а й на Нижньому Дону
і навіть у західносибірських степах (Чорноозер-
ряІІ) [Генинг, Петрин, 1985].
З початком ранньоголоценового потепління
в степах підвищилася роль лісових біоценозів.
Судячи з матеріалів розкопок мезолітичних сто
янок Мирне, Кам'яна Могила у цей час в
187
Північному Надчорномор'ї поширився лісосте
повий варіант степової моделі господарської
адаптації первісних мисливців. Крем'яний
інвентар мезолітичних культур українського
степу та лісостепу (кукрецької, донецької) має
прямі аналогії в мікролітичних комплексах ме
золіту степового Подоння, Поволжя і навіть За-
каспію [Залізняк, 1998, с.99-106, 212].
З видокремлення скотарства в самостійну
галузь економіки, що сталося на півдні України
у IVтис. до н.е., навички примітивного відгон-
ного скотарства швидко поширилися по всій
смузі євразійських степів та лісостепів. З V-IV
тис. до н.е. археологічно простежені стійкі східні
культурно-історичні зв'язки українського сте
пу зі скотарським світом Азії.
Північноєвропеоїдна людність, яка у VI-V
тис. до. н.е. заселила Лівобережжя Дніпра та
Надпорожжя, в умовах аридизації клімату, під
впливом Трипілля поступово опанувала навич
ки скотарства. З постанням у IV тис. до н.е. у
лісостепах та степах між Дністром та Дінцем
найдавніших скотарських суспільств індоєвро
пейців (Середній Стіг, Нижня Михайлівна
тощо) та їх поширенням степовою зоною дале
ко на схід (ямна культура), Південно-Східна
Україна розвивалася в тісних контактах з євра
зійським степом [Залізняк, 1994, с.78-117, 1998,
с.248-260].
Задобиміді-бронзи (IV-ІІтис. дон.е.) вукраї-
нських степах послідовно змінювали один одно
го найдавніші індоєвропейські степовики з ар
хаїчною відгонною формою скотарства (серед-
ньостогівці, ямники, катакомбники, зрубники), які
лишили після себе тисячі курганів на півдні Ук
раїни. З початком доби заліза (Ітис. дон.е.) Нада-
зов'ям та Північним Надчорномор'ям зі сходу
котилися хвилі скотарів-кочовиків (кіммерійці,
скіфи, сармати), які належали до східної ірансь
кої або арійської групи індоєвропейців. Скіфи
півдня України були органічною складовою
відносно єдиного величезного скіфо-сарматсько-
масагетського світу євразійського Степу.
ЗIV по XVIII ст. н. е. з Азії українським сте
пом на захід через кожні 100-200 років плинули
нові хвилі азійських номадів, але вже не індоєв
ропейців, а монголоїдів тюрків. Перша тюрксь
ка орда гунів форсувала Дон 370 р.н.е. Після
розгрому гунів римлянами та германцями в се
редині V ст. з півдня України їх витісняють про-
тоболгари. 558 р. зі сходу приходять авари. Реш
тки болгар були остаточно вигнані 670 р. з На-
дазов'я та Надчорномор'я у Західне Надчорно-
мор'я хозарами. Після розгрому останніх
військами київського князя Святослава 965 р. в
українські степи зі сходу вдерлися печеніги.
Останні близько 1036 р. поступилися новій
тюркській орді половців. Кипчаків-половців
практично знищили монголи у першій половині
XIII ст. Кримські татари, які панували на тери
торії півдня України до кінця XVIII ст., були
уламком татаро-монгольської імперії Чингі-
зидів. Останньою хвилею тюркських кочовиків
зі сходу були калмики, якіу XVIII ст. просунули
ся на захід до Кубані.
Постійний напрямок руху скотарських на
родів зі сходу на захід пояснюється тим, що євро
пейський степ через вищу вологість клімату має
значно густіший і різноманітніший трав'яний
покрив порівняно з сухим азійським. Тому в
пошуках кращих пасовиськ для своєї худоби
степові номади рухались з Азії в Європу, а не
навпаки. Зайве нагадувати, що всі ці хвилі вой
овничих номадів зі сходу справляли потужний
вплив на культурно-історичний процес у сте
повій та лісостеповій Україні.
Традиційна агресивність кочовиків історич
но закладена в їхній економіці. Великі стада ху
доби швидко поїдали і витоптували траву, а тому
вимагали постійної зміни пасовиськ. Це зумов
лювало перманентні конфлікти з сусідами за
місця випасу худоби. До того ж кочове скотар
ство настільки ефективна галузь господарства,
що один чабан випасав стадо, яке могло прого
дувати кілька сімей. Надлишок чоловіків при
постійній загрозі військових сутичок перетво
рювався у фахових воїнів. Продуктивна ско
тарська економіка давала змогу кочовим сусп
ільствам утримувати численні збройні сили.
Крім того, рухливий спосіб життя не дозво
ляв номадам мати постійні ремісничі і культурні
центри, які забезпечували їх досконалою зброєю,
предметами розкоші, продуктами землеробства
(зерном, вином тощо). Останні є обов'язковою
складовою раціону всіх скотарів світу. Тому
вони вимушені тісно контактувати з осілими, як
правило, більш розвиненими, землеробськими
суспільствами, які забезпечували номадів про
дуктами цивілізації. Характер цих контактів да
леко не завжди був мирним, а часто здійсню
вався у формі грабіжницьких збройних нападів
войовничих степовиків на миролюбних земле
робів, ремісників, торгівців. Згадайте стосунки
скіфів з грецькими колоніями Надчорномор'я,
гунів та аварів з Європою, печенігів, половців,
татаро-монголів з Руссю, кримських татар з ко
зачою Україною.
Отже, Південно-Східна Україна, починаю
чи з постання тут близько 20 тис. років тому мо
делі господарської адаптації степових мис
ливців на бізона, була господарсько-культурною
складовою Великого євразійського Степу. З ви
окремленням скотарства в окрему галузь у IV
тис. до н. е. український Степ розвивався в умо
вах тісних культурно-історичних контактів з
рухливими і агресивними скотарськими сусп
188
ільствами усієї степової зони Євразії. Як ук
раїнські степи вважаються західною про
вінцією степової зони, що простяглася на 2 тис.
км. на схід від Надчорномор'я до Монголії та
Китаю, так і скотарські суспільства півдня Ук
раїни слід вважати східною периферією євраз
ійського світу степових номадів.
Географічна позиція Північно-Західного
Надчорномор'я та Подністров'я зумовила тісні
і дуже давні контакти цього регіону з Централь
ною Європою, Балканами, а через них - з Близь
ким Сходом. Археологічно цей зв’язок просте
жується вже з кінця льодовикової доби. У
фінальному палеоліті тут з'являються стоянки
типу Білолісся, найближчі аналогії яким дослід
ники бачать в епіграветі Подунав'я [Станко,
1980]. Крем’яний інвентар гребениківської ме
золітичної культури Одещини близький до кре
м'яних виробів докерамічного неоліту Фесалії
VII тис. до н.е. Це дає підстави вважати гребе-
никівськулюдність першою, протонеолітичною
хвилею мігрантів з Балкан через Подунав'я у
Південно-Західну Україну [Залізняк, 1998,
с.183].
Однак, особливо потужно вплив Балкан та
Подунав'я на Україну проявився в VI-IV тис. до
н.е., коли з Подунав'я на Правобережну Украї
ну котилися хвилі балканських мотичних зем
леробів - носіїв культурних традицій Криш,
буго-дністровської, лінійно-стрічкової керамі
ки і нарешті Кукутені-Трипілля. Колонізація
балканськими нащадками близькосхідних
землеробів (людністю трипільської культури)
лісостепової смуги Правобережжя зумовила
остаточну перемогу відтворюючої економіки на
території України в V-IV тис. до н.е. Саме під
прогресивним впливом останніх на аборигенні
мисливсько-рибальські племена Подніпров'я
тут постали найдавніші спільноти скотарів-
індоєвропейців [Залізняк, 1998, с.226-240].
Південно-західні впливи на територію Ук
раїни відчувалися в бронзову добу і особливо
посилилися у І тис. до н.е. На початку доби ран
нього заліза за даними археології фракійські
впливи з Нижнього Дунаю та Подністров'я по
ширилися далеко на схід до Дніпра. Мається на
увазі чорноліська культура, фракійські елемен
ти в якій відзначалися багатьма відомими архе
ологами [Тереножкин, 1961]. Починаючи з VII ст.
до н.е. почалася грецька колонізація північного
узбережжя Чорного моря. На рубежі нашої ери
тут з'являються римські військові гарнізони.
Протягом III-IV ст. н.е. всю Правобережну Ук
раїну до південного кордону Полісся і частково
лівобережний лісостеп займала провінційно-
римська черняхівська культура. На думку дос
лідників, це було переддержавне утворення, в
складі якого праслов'яни вперше познайомили
ся і засвоїли ідею державності.
Слід спеціально підкреслити важливість
прогресивного впливу на українські терени
греко-римської цивілізації. Завдяки ним меш
канці регіону не тільки познайомились у скіфо-
сарматську добу з ідеєю державності, а й вза
галі були включені в європейський історичний
процес. Адже сучасна європейська цивілізація
постала на культурному підгрунті греко-римсь-
кого світу античності і є його безпосереднім
нащадком. Невипадково північно-східні сусіди
праукраїнців фіно-угри, які здавна населяли
величезні лісові простори від Верхньої Десни
до Уралу, не маючи безпосередніх контактів з
античною цивілізацією затрималися на стадії
первісності. Саме тому вони не створили влас
ної держави, не трансформувалися з народно
стей в нації і протягом 1 тис. н.е. у своїй більшості
були асимільовані східними слов'янами
Особливо потужно впливав балканський
світ на Україну в середньовіччя. Мається на
увазі Візантійська імперія, під впливом якої фор
мувалася перша історична українська держава
Київська Русь, були закладені підвалини украї
нської писемності, літератури та історії, скла
далося християнське світосприйняття давньо-
українців. З XV ст. характер впливів на Україну
з південного заходу різко змінюєтьсяу зв'язку з
завоюванням Константинополя турками. Агре
сія Османської імперії на українські землі три
вала до кінця XVIII ст.
Таким чином, Південно-Західна Україна
здавна розвивалася під сильним впливом По
дунав'я та Балкан. Традиційні західні зв'язки
північно-західного регіону, який територіально
збігається з прабатьківщиною слов'ян та ук
раїнців, дають підстави говорити про значні
західні впливи на їх етногенез. Протягом ос
танніх 20 тис. років південно-східна провінція
традиційно була західною складовою степово
го світу Євразійського континенту. У пізньому
середньовіччі останній породив у Східній
Європі кілька надцентралізованих деспотій
східного типу: Золота Орда, Московське царство
та Османська імперія [Гумильов, 1992, с.293-298;
1997].
Отже, маємо наукові підстави говорити про
три культурно-історичні провінції на теренах
України (північно-західна, південно-західна та
південно-східна), які здавна мали постійний
напрям культурно-генетичних зв'язків (рис. 1).
Останні були детерміновані природно-геогра
фічними факторами, перш за все належністю
цих регіонів до певних природних зон та розмі
щенням на географічній карті Євразії. Судячи з
археологічних матеріалів, напрям згаданих
культурно-історичних контактів визначився
189
дуже раноу первісну добу і впливає на історичні
долі регіону протягом усього середньовіччя і
навіть останніх сторіч. Трьом культурно-істо
ричним регіонам первісної України відповіда
ють три головні геополітичні провінції Украї-
ни-Русі, козацької та сучасної України. Саме
вони визначально вплинули на формування ук
раїнського етносу.
Про три складові української культури пи
сав Є. Маланюк [1992, с. 11 ] в історіософському
контексті. На думку дослідника українська куль
тура постала з впливів "варязької мілітарності,
античної Еллади та азійського степу". Архео
логічні матеріали дозволяють конкретизувати
це метафоричне твердження і виділити три зга
дані культурно-історичні провінції України. За
даними археології їх формування розпочалося
ще у кінці пізнього палеоліту.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бірбрауер Ф. Готи в І-УИ ст.: територія
розселення та мандрівні шляхи за археоло
гічними джерелами // Археологія .-1995.- №2,
с.32-51.
2. Борисковский П.И. Проблемы развития
позднепалеолитической культуры степной об
ласти // VII Международный конгресс антро
пологических и этнографических наук. М., 1964.
3. Гохман И.И. Население Украины в эпоху
мезолита и неолита (Антропологический очерк).
М„ 1966.
4. Генинг В.Ф., Петрин В.Т. Позднепалеоли
тическая эпоха на юге Западной Сибири. Ново
сибирск, 1981.
5. Гумилев Л.Н. От Руси к России. М., 1992.
6. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая
Степь. М., 1997.
7. Давня історія України. Т.2. К., 1995.
8. Давня історіяУкраїни. Т. 1. К., 1997.
9. Зализняк Л.Л. Охотники на северного оле
ня Украинского Полесья эпохи финального па
леолита. К., 1989.
10. Зализняк Л.Л. Население Полесья в ме
золите. К., 1991.
И. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої
історії України. К., 1994.
12. Залізняк Л.Л. Від склавинів до українсь
кої нації. К., 1997.
13. Залізняк Л.Л. Передісторія України X-V
тис.дон.е. К., 1998.
14. Кондукторова Т.С. Антропология насе
ления Украины мезолита, неолита и эпохи брон
зы. М„ 1973.
15. Кротова О.О. Виробництво та суспільні
відносини населення Північного Причорномо
р'я в добу пізнього палеоліту // Археологія.-№
1.-1994, с.19-31.
16. Маланюк Є. Нариси з історії нашої куль
тури. К., 1992.
17. Максимов Є.В. Етногенез слов'ян у світлі
археологічних джерел України ІІІ-І тис.до н.е. //
Археологія,-1994.-№4, с.69-83.
18. Станко В.Н. Ранний мезолит степей Се
верного Причерноморья // Первобытная архе
ология: поиски и находки. К., 1980, с.90-109.
19. Телегин Д.Я. Неолитические могильни
ки мариупольского типа. К., 1991.
20. Тереножкин А.И. Предскифский пери-
одна днепровском Правобережье. К., 1961.
21. Zaliznyak L.L. The swidrian reindeer
hunters of Eastern Europe // Wilkau-Hasslau,
1995.152.TF.62.
22. Zaliznyak L.L. Mesolithic forest hunters in
Ukrainian Polessye.- BAR N 659. Oxford, 1997-b,
140 p.
Статья поступила в редакцию в ноябре 1999 г.
190
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181712 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2306-6164 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:15:22Z |
| publishDate | 2000 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Залізняк, Л.Л. 2021-11-28T13:48:03Z 2021-11-28T13:48:03Z 2000 Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України / Л.Л. Залізняк // Археологический альманах. — 2000. — № 9. — С. 185-190. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2306-6164 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181712 Історичні долі людності певного регіону завжди значною мірою визначало розташування та природна своєрідність останнього. Україна - одна з найбільших країн Європи. Її окремі землі належать до різних природних зон і здавна контактують з різними культурно-історичними центрами Євразії. Тому на українських теренах з первісних часів простежуються три провінції, які за своїми етногенетичними зв'язками були спрямовані в різні напрямки. Північно-Західна (Полісся і прилеглі регіони Волині, Прикарпаття та Поділля) розвивалися в тісних контактах з Південною Балтією; Південно-Західна Україна перебувала під балканським впливом, а степи Південного Сходу та Півдня нашої батьківщини довго являли собою західну периферію великого азійського світу скотарів-номадів. The territory of Ukraine contains three large ancient culture-historical provinces - North-West, South-West and South-East. Each had its own direction of cultural links. The archaeological materials give an opportunity to discuss the beginning of formation of these provinces from the end of Upper Palaeolithic. uk Інститут археології НАН України Археологический альманах Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України Genesis of the cultural-historical provinces of the Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України Залізняк, Л.Л. |
| title | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України |
| title_alt | Genesis of the cultural-historical provinces of the Ukraine |
| title_full | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України |
| title_fullStr | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України |
| title_full_unstemmed | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України |
| title_short | Коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції України |
| title_sort | коли і як почали формуватися культурно-історичні провінції україни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181712 |
| work_keys_str_mv | AT zalíznâkll koliíâkpočaliformuvatisâkulʹturnoístoričníprovíncííukraíni AT zalíznâkll genesisoftheculturalhistoricalprovincesoftheukraine |