«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)

Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які висвітлюють позов та хід судової справи козака с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Федора Проскурненка (Проскурні) на односельців Карпа Власенка та Пилипа Федосенка за незаконно привласнені бортні дерева та за знущ...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Сiверянський літопис
Дата:	2021
Автор:	Синяк, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181726
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша) / І. Синяк // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 4-13. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181726
record_format	dspace
spelling	Синяк, І. 2021-11-29T10:03:10Z 2021-11-29T10:03:10Z 2021 «Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша) / І. Синяк // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 4-13. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5421046 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181726 94(477).930.2.003.07«17» Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які висвітлюють позов та хід судової справи козака с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Федора Проскурненка (Проскурні) на односельців Карпа Власенка та Пилипа Федосенка за незаконно привласнені бортні дерева та за знущання і приниження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу та синтезу. При підготовці документів до друку було використано «Методичні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі» Л.З. Гісцової. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені документи згаданої судової справи, які зберігаються у Бібліотеці Народовій (Польща, м. Варшава), проаналізований їхній інформативний потенціал і прокоментовано. Висновки. Публіковані документи значно розширюють уявлення про судочинство Української держави першої третини XVIII ст., соціальні комунікації, судове діловодство та документознавство, збагачують біографію урядової старшини Чернігівського полку, а також містять інформацію про історичну топоніміку регіону. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків «Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)
spellingShingle	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша) Синяк, І. У глиб віків
title_short	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)
title_full	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)
title_fullStr	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)
title_full_unstemmed	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша)
title_sort	«били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака федора проскурненка (частина перша)
author	Синяк, І.
author_facet	Синяк, І.
topic	У глиб віків
topic_facet	У глиб віків
publishDate	2021
language	Ukrainian
container_title	Сiверянський літопис
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
description	Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які висвітлюють позов та хід судової справи козака с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Федора Проскурненка (Проскурні) на односельців Карпа Власенка та Пилипа Федосенка за незаконно привласнені бортні дерева та за знущання і приниження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу та синтезу. При підготовці документів до друку було використано «Методичні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі» Л.З. Гісцової. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені документи згаданої судової справи, які зберігаються у Бібліотеці Народовій (Польща, м. Варшава), проаналізований їхній інформативний потенціал і прокоментовано. Висновки. Публіковані документи значно розширюють уявлення про судочинство Української держави першої третини XVIII ст., соціальні комунікації, судове діловодство та документознавство, збагачують біографію урядової старшини Чернігівського полку, а також містять інформацію про історичну топоніміку регіону.
issn	2518-7430
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181726
citation_txt	«Били смертнимъ боεмъ, и на вербѣ вішали стрεмглавъ, и вεлѣли щεкати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша) / І. Синяк // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 4-13. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sinâkí bilismertnimʺboεmʺinaverbѣvíšalistrεmglavʺivεlѣliŝεkatiakipsupopodʺihʺnogamidokumentisudovoíspravikozakafedoraproskurnenkačastinaperša
first_indexed	2025-11-26T03:49:14Z
last_indexed	2025-11-26T03:49:14Z
_version_	1850610561749876736
fulltext	Сіверянський літопис. 2021. № 4 4 У ГЛИБ ВІКІВ УДК: 94(477).930.2.003.07«17» Іван Синяк • «БИЛИ СМЕРТНИМЪ БОΕМЪ, И НА ВЕРБѢ ВІШАЛИ СТРΕМГЛАВЪ, И ВΕЛѢЛИ ЩΕКАТИ АКИ ПСУ ПО ПОДЪ ИХЪ НОГАМИ»»»: ДОКУМЕНТИ СУДОВОЇ СПРАВИ КОЗАКА ФЕДОРА ПРОСКУРНЕНКА (Частина перша) DOI: 10.5281/zenodo.5421046 © І. Синяк, 2021. CC BY 4.0 Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які ви- світлюють позов та хід судової справи козака с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Федора Проскурненка (Проскурні) на односельців Карпа Власенка та Пилипа Федосенка за незаконно привласнені бортні дерева та за знущання і приниження. Методологія дослідження ґрунтується на загально- наукових методах аналізу та синтезу. При підготовці документів до друку було використано «Методичні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі» Л.З. Гісцової. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені документи згаданої судової справи, які збері- гаються у Бібліотеці Народовій (Польща, м. Варшава), проаналізований їхній інформативний потенціал і прокоментовано. Висновки. Публіковані документи значно розширюють уявлення про судочинство Української держави першої третини XVIII ст., соціальні комунікації, судове діловодство та документо- знавство, збагачують біографію урядової старшини Чернігівського полку, а та- кож містять інформацію про історичну топоніміку регіону. Ключові слова: Федір Проскурненко, Карп Власенко, Пилип Федосенко, суп- ліка, відкритий лист, розиск. Публіковані нижче документи, які зберігаються у відділі мікрофільмів Біб- ліотеки Народової (Польща, м. Варшава) у справі № 279 «Akta i listy z XVIII w. dotyczące spraw polskich i kozackich»1 фонду «Biblioteka PAN w Krakowie», висвітлюють перипетії судового позову козака с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Федора Проскурненка (Проскурні) проти односельців Кар- па Власенка і Пилипа Федосенка за бортну сосну, побиття та приниження. Це одна з небагатьох судових справ першої третини XVIII ст., яка у більш-менш ці- лісному вигляді збереглася до нашого часу. Отже, інформативний потенціал по- 1 Повна назва справи: «Akta i listy z XVIII w. dotyczące spraw polskich i kozackich (oryg. i kopie). M. In. odpisy akt kancelarii wojskowej kozackiej oraz pismo hetmana Jana Klemensa Branickiego z r. 1752». Siverian chronicle. 2021. № 4 5 кликаний значною мірою розширити наші уявлення про соціальні комунікації тогочасного українського суспільства, особливості судочинства, судового діло- водства, судово-слідчих дій тощо. Про позивача джерела доносять доволі скупу інформацію. Зокрема, Федора Проскурненка згадують серед когорти козаків с. Покошичі, які присягнули на вірність малолітньому синові Петра І Петру Петровичу в 1718 р.2 Відомо також, що цей козак не брав участі в жодному поході, принаймні на першу половину 20-х рр. XVIII ст. Це добре видно із «Вѣдиния сотнѣ Понорницкой» від 20 груд- ня 1724 р., де фіксували участь або неучасть місцевого товариства у військових акціях. У документі вказано, що «Фεдоръ Проскурнεнко ни в жадномъ походѣ нε бувъ», про що письмово засвідчив якийсь Іван Ілліч3. Цілком очевидно, що Фе- дір Проскурненко уникав виконання головного козацького обов’язку (несення військової служби) не навмисне, як це робило багато козаків, а через неможли- вість спорядити себе в похід через бідність. Це добре видно з ревізії Чернігів- ського полку 1732 р., у якій Федора Проскурню зачислили до числа «малоґрун- тових» козаків4. Не останню роль у зубожінні козака зіграв розгляд цього судо- вого позову, який був поданий у 1720 р. і на кінець літа 1730 р. ще не було виро- ку по ньому. У супліці за березень 1729 р. гетьманові Данилу Апостолу Федір Проскурненко жалівся, що за всі роки судових слухань «вεсма разорилъся и в нищεствиε пришεлъ, что вжε ходя по под окнами хлѣба жεбру»5. Як видно з цієї ж супліки, Федір Проскурненко позивався на односельців Карпа Власенка і Пилипа Федосенка через неправомірне заволодіння останніми бортною сосною, а також за побиття і приниження. Справа пройшла розгляд у всіх можливих інстанціях: сотенне Понорницьке правління, Чернігівський пол- ковий суд, Генеральний військовий суд, була на слуху у трьох гетьманів (Івана Скоропадського, Павла Полуботка та Данила Апостола), а також слухалася в Малоросійській колегії. Протерпівши багато поневірянь, позивач Федір Прос- курненко навіть не наблизився до остаточного її вирішення6. Публіковані нижче документи умовно можна поділити на два різновиди: позивні та доказові. Перші – це супліки позивача Федора Проскурненка до геть- мана Данила Апостола за березень 1729 і серпень 1730 рр. Ці документи пода- ють не лише предмет позову, а й висвітлюють перипетії судового процесу того часу в Україні. Приміром, перша супліка козака доносить відомості про уперед- женість у процесі слухань судових урядників Гетьманщини, починаючи від со- тенних судів і закінчуючи Генеральним військовим судом. Зокрема, спроба Фе- дора Проскурненка добитися справедливості в сотника Понорницької сотні Ни- кифора Савича потерпіла фіаско, через бажання сотенного очільника отримати грошову винагороду в розмірі 30 талярів. Не принесли успіху покошицькому ко- закові й намагання шукати щастя у полковому центрі. Після скарги до чернігів- ського полковника Павла Полуботка, той переадресував розгляд справи до Чер- нігівського полкового суду полковому судді Василю Томарі. Проте і там не вда- лося дочекатися бажаного вироку. Дворічна судова тяганина в Чернігові призве- ла не лише до значних судових видатків у обох сторін конфлікту, а й ледь не обернулася загибеллю позивача з боку судових чиновників полку, які хотіли то- го кинути в рів. Тимчасовий результат у справі було отримано внаслідок звернення Федора Проскурненка до гетьмана Івана Скоропадського. Останній передав позов до Ге- нерального військового суду, де генеральний військовий суддя Іван Чарниш піс- ля слухання справи видав декрет, який зобов’язував одного з відповідачів (Карпа 2 Присяга Чернігівського полку 1718 року / Упор. та вступ Ігор Ситий, Сергій Горобець, передмова Ірина Кривошея. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 231. 3 Центральний державний історичний архів України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 1330. Арк. 1 зв. 4 Ревізія Чернігівського полку 1732 року / Упор. та вступ Ігор Ситий, Сергій Горобець, передмова Ірина Кривошея. Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. С. 200. 5 Документ № 7. 6 Там само. Сіверянський літопис. 2021. № 4 6 Власенка) повернути позивачеві бортну сосну і компенсувати судові видатки. Через небажання Власенка виконувати декрет Генерального військового суду, Федір Проскурненко звернувся з цього приводу до чернігівського полковника і наказного гетьмана Павла Полуботка, який запроторив норовливого відповідача до в’язниці. Карпо Власенко, пообіцявши позивачеві виконати умови декрету, аби вийти з каземату, на волі порушив свою обіцянку, через що покошицький козак знову звернувся до Генерального військового суду. Проте на цей раз най- вища інстанція козацької Феміди не була милостива до позивача. Спочатку один із суддів Силич (чи бува не Іван Силич?) погрожував Карпу Власенку повісити того за його неправомірні дії, але вже на другий день кардинально поміняв свої погляди і намагався замирити обидві сторони конфлікту, при цьому відібрав від Проскурненка декрет Генерального військового суду7. Інша супліка за серпень 1730 р. стисло описує ті ж самі судові поневіряння позивача8. Доказові документи Федір Проскурненко подавав при своїх супліках геть- манові Данилу Апостолу, чим намагався підтвердити правдивість свого позову. Вони представлені виписом з декрету на право власності бортними соснами по- передника Проскурненка, ротмістра надвірної хоругви Івана Ростковського, від 16 серпня 1699 р.; свідчення Луцька Івенка про належність двох бортних сосен позивачеві, від 15 грудня 1720 р.; відкритий лист гетьмана Івана Скоропадського відповідачам Карпу Власенку і Пилипу Федосенку з вимогою з’явитися до Гене- рального військового суду для слухання справи проти них за позовом Федора Проскурненка, від 29 березня 1721 р.; свідчення стосовно приниження поко- шицького козака відповідачами, від 28 червня 1721 р.; «розиск» (розслідування) обставин справи, від 11 лютого 1723 р.; свідчення слідчих Якима Ситченка і Кирила Кваші про належність бортних сосен Федору Проскурненку, від 30 груд- ня 1723 р. та реєстр судових видатків позивача, який додався до супліки, за сер- пень 1730 р.9 Ці документи подають багатющий матеріал для дослідження судового діло- водства і документації, дослідів над персональним складом полкової і сотенної старшини Чернігівського полку, генеалогічних студій, історичної топоніміки то- що. Публікація таких різновидів слідчої документації як «розиск»10, суттєво зба- гатить уявлення про проведення слідчих дій у ранньомодерній Українській дер- жаві. Зокрема, друкований нижче документ від 11 лютого 1723 р. містить певні відмінності в формулярі від подібних «розисків» попередніх років11. Так, у ньо- му відсутній nominatio – видова належність, яку ще чітко простежують у цьому різновиді за шість років до цього12. Це може свідчити про можливе спрощення формуляру цього різновиду на першу половину 20-х рр. XVIII ст. Надзвичайно інформативним є реєстр видатків позивача Федора Проскур- ненка, який долучався до супліки гетьманові Данилові Апостолу за серпень 1730 р. Тут уміщені перелік затрачених коштів згаданого покошицького козака за всі десять років судової тяганини різними інстанціями, а також дані, на які ці- лі вони пішли. Документ засвідчує, що Федір Проскурненко за десять років по- шуків правди зазнав великих збитків як у грошах, так і в майні. У грошовому еквіваленті витрати склали 27 талерів, майже 70 золотих, 18 коп грошей і 1 ру- бель. До цього варто додати ще видатки у формі одягу (нова свита), худоби (ко- ня та вола) та зернових (четверик жита). Гроші та майно витратили на написання 7 Документ № 7. 8 Документ № 8. 9 Документи № 1–6, 9. 10 У цьому випадку використана класифікація В. Й. Горобця (див.: Ділова документація Гетьман- щини XVIII ст.: Зб. документів / Упоряд., автор передмови та комент. В.Й. Горобець, відп. ред. Л.А. Дубровіна. Київ: Наукова думка, 1993. С. 149). 11 Документ № 5. 12 Мова йде про «розиск» глухівськихо сотника Івана Мануйловича, городового отамана Семена Уманця, війта Олександра Івановича, сотенного писаря Федора Ємельяновича, які розслідували на- клепи новомлинського сотника Григорія Шинкевича, від 2 серпня 1717 р. (Ділова документація Геть- манщини XVIII ст. С. 166). Siverian chronicle. 2021. № 4 7 суплік, відправлення посланців, прийом слідчих і виплату їм платні, харчі та го- рілку, роботу козацьких урядників13. Історик О. Сокирко, який у своїх численних студіях торкався також проблематики судових видатків на основі подібних реєстрів, слушно відмітив, що витрати на власне утримання, послуги судових урядників, канцеляристів і писарів, поклони старшині та суддям, видатки на свідків, канцелярське начиння, транспорт повністю лягали на плечі позивача14. До слова, судові витрати могли бути значно більшими, якби позивач скористався послугами адвоката15. Не меншу цінність публіковані документи становлять для дослідження пер- сонального складу урядової старшини Чернігівського полку. Приміром, декрет від 16 серпня 1699 р. на право власності бортними соснами попередника Про- скурненка, ротмістра надвірної хоругви Івана Ростковського, крім відомого вже на сьогодні чернігівського отамана Маркіяна (Мартина) Половецького16, доно- сить незнаних наразі представників понорницької сотенної старшини: писаря Никифора Данилова та отамана Кирила Радченка17. Відомому досліднику генеа- логії та персонального складу урядової і неурядової старшини В. Кривошеї вда- лося ідентифікувати найперших писаря і отамана Понорницької сотні лише у 20–30-х рр. XVIII ст.18 Прикметно, як видно з цього документа, відповідач Карпо Власенко намагався заволодіти бортними соснами в попереднього їхнього влас- ника Івана Ростковського ще наприкінці XVII ст.19 Публіковані документи покликані також розширити уявлення про історич- ну топоніміку регіону. Згадувані в них тогочасні топоніми: Ястребський луг, Ко- шерський рів, Гринина і Рижина ниви, Льодух, Лищенський шлях20 сприятимуть розвитку студій з місцевої топоніміки та краєзнавства. * * * Публікацію документів здійснено згідно з «Методичними рекомендаціями по підготовці видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі»21, апробованими і рекомендованими до друку Інститутом української археографії та джерелознав- ства ім. М.С. Грушевського НАН України. Текст переданий згідно з оригіналом документів. Збережені літери, які вже вийшли з ужитку: «ѣ», «ѯ», «ѱ», «ω», «ъ», а також латинські «g», «n», «z» та «f». Іпсилон «ε» збережено тільки як малу букву, її великий аналог переданий через «Е». Літери «Ӣ», «ӣ» з технічних причин передані через «ї» (велику і малу). Ви- носні літери, надрядкові буквосполучення «-ст», «-му» і лігатура «-го» внесені в рядок і передані курсивом. Так само зроблено з паєриками. Скорочення в тексті документів та слова під титлом не розкриваються. Помилки писарів, зроблені у тексті документів, не виправлені. На непра- вильне написання слів акцентуємо увагу за допомогою знаків «[!]» або «[?]». За- креслені або виправлені слова подаємо в примітках внизу сторінки або тексту з відповідними вказівками: «Далі закреслено», «Виправлено з». Пошкоджені або непрочитані слова подані в квадратних дужках з 3-ма крапками. При можливості відтворити слово або його частину подаємо також у квадратних дужках. Знаки 13 Документ № 9. 14 Сокирко О. Скільки коштує порозуміння? «Поклони» та «наклади» в українських судах першої чверті XVIII століття. Соціум. Альманах соціальної історії. Київ, 2007. В. 7. С. 201. 15 Детально про адвокатську діяльність у Гетьманщині див.: Брехуненко В., Синяк І. Адвокати в судочинстві ранньомодерної Української держави-Гетьманщини. Київ: КВІЦ, 2017. 432 с.; Воло- шин Ю. Козацька Феміда: ґродське судочинство в Гетьманщині. Київ: К.І.С., 2019. 206 с. 16 Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. Київ: Стилос, 2010. С. 38. 17 Документ № 1. 18 Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини… С. 45. 19 Документ № 1. 20 Документи № 1–2, 5–6. 21 Гісцова Л. Методичні рекомендації по підготовці до видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі. Київ, 1992. Сіверянський літопис. 2021. № 4 8 пунктуації, а також написання великих і малих літер наближені до сучасних ви- мог правопису. Номери аркушу виділені. Кінець аркуша позначений знаком «//». До кожного документа поданий заголовок, де зазначено дату і різновид до- кумента. При позначенні дати літерами у заголовку і в тексті документу він по- дається цифрами. Легенда, подана наприкінці кожного документа, відображає номер фонду, опису, справи, аркушу (аркушів) та автентичність документу (ори- гінал, чернетка). Тексти публікованих документів містять примітки до тексту та до змісту. Перші, пронумеровані арабською нумерацією, позначають внизу тексту редак- торські редагування, виправлені слова тощо. Ця категорія приміток відновлює свою нумерацію з кожним новим документом. Примітки до змісту, позначені лі- терним ідентифікатором, подають коментарі. Документ, що коментується, має порядковий номер, який ідентичний нумерації документа у тексті видання, а лі- тера відповідно, позначає коментоване. № 1 1699 р., серпня 16. – Декрет, виданий ротмістру Івану Ростковському на підтвердження права власності двома бортними соснами в с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку 30 Року 1699 мсця августа 16 Пεрεд нас, Марціяна Половεцкогоа, атамана городового чεрнѣговского, Ни- киfора Данилова, висланних ωт добродѣя, εго мл. пана полковника Войска εго црского и прстлаго влчства Запорозкаго чεрнѣговскогоб, до сεла Покошичъ на справу при притомности пна Никиfора Савεнка, сотника тεпεрεшнаго понорниц- когов, Кирила Радчεнка, атамана городового покошицкого, приточилася справа εго мл. пна Івана Ростковскогог, ротмистра корогви надворной яснε вεлможного добродѣя, εго млсти пна гεтъманаґ дεржавци покошицкого, которий прεкладал нам скаргу свою на Карпа Власεнкад, козака и ωбиватεля того ж села Покошичъ, о zакрадεню εго мл. в gрунтѣ ωтчицком двох дεрεвъ бортних сосонних с пчола- ми, який gрунтъ ωтчизний εго мл. пну Ростковскому достался от Кирила Юр- чεнка, козака и житεля покошицкого, за долгъ, которий ωбовязан бувъ рεчоний Юрчεнко εго мл. пну Ростковскому. Лεчъ εго мл. пнъ Ростковский хотячи довѣ- датися самим скутком истиною правду, посилал ωтчичов посторонних приго- дившихся на той час в сεло Покошичи для иншого заводи двох чоловѣка: Лεвона Тошнεнка лѣдинского, и Кузму Пѣщεнка пεрεнобского, такжε и двох покошиц- ких: Жадка Ющεнка и Никиту Лεвонεнка, ωтчичов, для ωбачεня ωних двох со- сонъ дεрεвя бортного, стоячих на Ястрεбском лугу. И будучи прεд рεчεнъниε особи пεршε у εдной сосни видѣли на ней Карпом Уласεнком Микитино Лεво- нεнково стεсанноε знамя и своε, свѣжо на ωной соснѣ наложεнноε. А тая сосна когда била давно з пεвной оказиεй од Кирила Юрчεнка, zаводцѣ εго мл. пна Рост- ковского, подарована пну сотникови понорницкому ннѣшнεму, и тεпεр ніжε би давно, отую сосну εго ж, пна сотника понорницкого, турбовалъ Карпъ Власεнко там до висланнаго в Понорницю особи пна Ялиньскогое, яко и до суду полково- го, за що пнъ сотникъ подлугъ уваги и дεцизиεй судовой полковой чεрнѣговской приплатил по гараздъ εму, Карпу Власенку. Потим тиε жъ вотчичи вишшεй имε- нованниε, εздили до другой сосни, стоячой бортной, там жε на Ястрεбскомъ лу- гу, и тамъ посвѣдчил Микита Лεвонεнко, отчичъ покошицкий, пεрεд иншими ж описанними отчичами, будучими у тоεй сосни, жε сосна одая [!] Кирилова Юр- чεнкова зостаεтъ, на якой соснѣ видѣно двоε знамя Карпа Уласεнка, и гдε било старинноε знамя Кирилово Юрчεнково против ока бортного положεна, там тεди тεпεр отчицъкою пѣшнεю оноε знамε старинноε постинанно и порубано. Zа при- булεм прε то до пущи рεчоних ωтчичовъ питано урадовнε, кого би винним узна- ли и осудили своѣм отчицким правом оповѣдѣли чтирох их, ωтчичов, в εдино- слово жъ Карпъ Власεнко закрав двѣ соснѣ одиε [?] бортниε жъ εго мл. пна Рост- Siverian chronicle. 2021. № 4 9 ковского 1-и своѣ знамя вотчинъскиε положил на оних, а тамъ вилючивъ εдин- ним Карпъ Уласεнко, почалъ і зразу просити прεд урядом εго мл. п. Ростковско- го-1 и виклад правний копъ шεстъ εго мл. вεрнулъє, а ωсобливо «вину панскую» добродѣεви, εго мл. пану полковникови заплатилж. Впред за εсли би тот жε Карпъ Власεнко в дεрεвѣ бортном в gрунтѣ εго мл. пна Ростковского же мѣлъ якую учинити шкоду2, а довεдεтся тоε на εго слушнε чεрεз ωтчичов посторон- них, то якъ злочинцю вεдлюгь права будε каран и «винѣ панской», тоεст утрачε- ния всεѣ худоби подпадати маεтъ. Писано в Покошичах року, мсця и дня виш писаннаго. Марциян Половεцкий, атаман городовий чεрнѣговский, Никиfор Данилов, писар […], Никиfор Савεнко, сотникъ понорницкий, Кирило Радчεнко, атаман покошицкий Помітка: 30 зв. Випис з дεкрεту того, которий видано з ураду и права Мар- ци[ном] Половεцким, атаманом городовим чεрнѣговским, висланним ωт боку εго ж, пна полковника чεрнѣговского, виданий εго ж млсти пану Іωану Ростков- скому. Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 30–30 зв. Оригінал. № 2 1720 р., грудня 15. – Свідчення Луцька Івенка з підтвердженням належності двох бртних сосен Федору Проскурненку 27 Року 720 мсця дεкамврия 15 числа Свѣдитεлство Луцка Іввεнка, сторони ωтчини бортной проскурновъской, котарая [!] ωтчина била за покойним нεбожчикомъ пном Ростковским, ротмист- ром корогви надворной рεгмεнтарскои, тут жε я сажитεлствую, виш мянованний Луцко под сумлεнεмъ бши своεя, прεд εго млстю пном Маѯимом Долѣнским, дεржавъцою покошицкима, и нижε мяннованними урадомъ, которую ωтчину хо- дилεм […] за покойного Ростовъского, жε власниї εстъ сосни двѣ бортниε Прос- курнεнкови, за коториε Проскурнεнка стрεмглав вѣшано на вεрбѣ и зъначно ви- трεпано киями, и казано εму щεкати по пуд лавичу, аки псу. А ωвиε [?] сосни стоят: εдна прозиваεмая Суховεршъ у Кошεрского рову, на которую бил судя ωт пна висланнаго Половεцкаго, и изъ суду εго виданний лист εст; другая, сто- ячая въ Ліодухи, и ωвиε [?] сосни власніε дѣдизниε Проскурнεнкови сутъ, на ко- ториε то виш мянованниε дεрεва я, виш минований Луцко, готовъ присягнути. Що тεж для лутшой вѣри и пεвности сіε моε свѣдитεлство даю потрεбуючой сторонѣ у кождого суду и права при врадѣ покошицкомъ, імεнно Пилипу Фεдо- сεнкуб, атаману в тот час будучому Стεпану Пузинув, Кирилу Давидεнкуг, Опа- насу Пусю, Яцку Гончару и при иних многихъ людεх зацних и вѣри годних. Іванъ Кондратович, дяк в тот часъ будучий покошицкий, сиε свѣдитεлство писалъ Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 27. Оригінал. 1 Написано вздовж аркуша на лівій стороні документа. 2 Написано над рядком. Сіверянський літопис. 2021. № 4 10 № 3 1721 р., березня 29. – Відкритий лист гетьмана Івана Скоропадського козакам с. Покошичі Понорницької сотні Чернігівського полку Карпу Власенку і Пилипу Федосенку з вимогою на другий тиждень після свята Воскресіння Христового прибути до Глухова для слухання справи за позовом на них односельця, козака Федора Проскурненка 26 Его царского прεсвѣтлого вεличεства Войскъ Запорозких гεтьман Іωань Скоропадскийа Вамъ, Карпу Уласεнку и Филипу Фεдосεнку1, житεлямъ и козакамь поко- шицкимъ, чрεзъ сεи ншъ одкритий листь нεхай будεть вѣдомо. Ижъ подалъ намъ суплѣку Хвεдор Кириловичъ Проскурεнко, житεл и козакъ тамошний, з рεвнихъ своихъ плачεв ускаржаючися на вас в тотъ способъ, что ви εго, Хвεдора, за спро- даниε власнихъ, εму позосталихъ кгрунтовъ и бортной отчини, которой онъ оси- ротѣвши по отцу и матцѣ своεй нε могъ при собѣ задεржати з тихъ мѣр, что многиε долги родичами εго жъ затягнεниε трεба било крεдиторамъ виплачовати, мусѣль Тимоху Зѣмѣ во вѣчноε владѣниε ониε кгрунта продажεю завεсти само- волнε. И напрасно обвинивши, пεрвεи якь злочинцу на вεрбѣ стромьглавь повѣ- сивши, чрεзъ двѣ годинѣ εго мордовали, а потимь знявши з вεрби, киями пога- раздъ оного при народнε били. А звεрхъ того, гоняючи по под лавами, вεлѣли εму, яко псу щεкати, що он принуждεн будучи вашимъ мордεвствомь мусѣвь тое учинити, от якого вашого убѣгши сюда в Глуховъ тиранского побою, просилъ в насъ суда. Теди ми, яко нε помалу εсли сиε такъ εсть, удивляεмъся бεзчεловѣч- нимъ вашимъ поступкомъ и нεслиханному з самоволнои продεрзости мордεвст- ву, такъ чрεзъ сεй нашъ позовний листъб грозно приказуεмъ, абистε по наступу- ючихъ дастъ Бгъ дочεкати Воскрεсεнскихъ святъ второй нεдεлѣв, для очной з суплѣкоючимъ росправи приεздили сюда, в Глухов, пεрεд судъ нашь войсковий Енεралнийг. А εсли бисте од назначεнного тεрмину ухибили, то знатного нε- увотдεтε наказаня дεкляруεмь. Дань з Глухова 29 марта року 1721. Z вишъ мεнованний гεтман рукою власною Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 26. Оригінал. Опубліковано: Мицик Ю. З документації гетьмана Івана Скоропаського / Сіверянський літопис. 1998. № 6. С. 70; Сіверщина гетьманських часів / Уп. о. Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко. Київ: Логос, 2020. Т. 2. Перша чверть XVIII ст. С. 215–216. № 4 1721 р., червня 28. – Свідчення Кирила Каши, Сахуна Ющенка, Якима Хлоп’яницького і Івана Скорчива про знущання над Федором Проскурненком та Матвієм Лебідченком 20 Року 1721 іюня 28 На прошεніε розиску Фεωдора Проскурнεнка, прибувшими сторони Кирило Кашаа, лузицкіи житεл, і Сахун Юсщεнко, житεл хомεнскіи, Хлопяницкій Якимъ, Иван Скорчив, житεли хомεцкіи, прибувши в сεло Покошичи прεд у1рад тамош- ніи, когда розискъ чинилсяб за вотчину 1721 году изъ Карпом Уласεнкомъ, і мордовано ихъ и вѣшεно на бεрбу [!] бεз битности нашой2. Прε то ми, виш помя- нεнніи особи, питалися прεд паномъ сотникомъ понурцкімъ и прεд урадомъ тамъ тамошнімъ, ізъ якого виражаючи суду і права вишали ихъ, і Марко Шεвчεн- ко, житεл крпоковски, свѣдитεлствовал, якоби за повεлεніεмъ εго милости пана Никифора, сотника понурницкого, силою изгнали на вεрбу Марка Шεвчεнка, а 1 Виправлено з Фεдорεнку. 1 Далі закреслено пански. 2 Написано над рядком. Siverian chronicle. 2021. № 4 11 Марко излѣзъ из вεрби. И Карпъ Уласεнко сило робив, а Михалъ Ковалεнко3в за ноги бравъ, а Стεфан Ковалεнког побѣгши до сотника питатися2, чи вишати Проскурнεнка, и пан сотникъ нε вεлѣл вишати. Gди прибѣг ωт сотника Стεфан Ковалεнко, ажъ Карпъ и повѣсил Проскурнεнка на вεрбу, а сторони при томъ часѣ нε були. І атаман покошицкіи въ тимъ нεзнаεтъ, що они тεпεр скидаютъся на атамана, бо атаман готового слухал, а они сεбѣ сами право чинили. И знявъши из вεрби киями били, и ганял под пуд лавичу Фεдора Проскурнεнка, и вεлѣл щε- кати Карпъ Уласεнко, и витял Карпъ ногою Фεдора Проскурнεнка, а асавулъ за тоε, що ганял, под пудла […] копѣику, и того врεмεни нε бул атаманъ при том часѣ. И Матвѣя Лεбѣдчεнка також стрεмглав зависивши, въ задокъ вихвостали дубцами, от якого то побою ми, виш писаннѣε особи, волнимъ чинимъ атамана покошицкого и сторонъ тих, алε чинилос по совѣту Карпа и Михаля, и силою приганял Михал Ковалεнко Ивана Кирилεнкаґ, жεби бил и за тоε двучи ударил киεмъ Івана Кирилεнка, жεби добрε бил, в том сам свѣдитεлствуεтъ. Тужε сіи по- зовъ зачался впрεд ис Карпа Уласεнка. На том ми свѣдитεлствуεмъ вишε писан- ніε особи. Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 20. Оригінал. № 5 1723 р., лютого 11. Шабалтасівка. – Розиск слідчих Кирила Кваші, Івана та Якова Скочків, здійснений на прохання сотника Понорницької сотні Чернігівського полку Тихона Никифоровича у справі за позовом козака с. Покошичі Федора Проскурненка на односельця Карпа Власенка за незаконно присвоєні бортні дерева 23 Року 1723 фεвъраля 11 дня Прεдо мною Тихономъ Никифоровичεмъа, сотникомъ понорницкимъ, и при иному товариству сотнѣ Понорницкой, нижεй сεго описанному, ставъши прεд нами Фεдорь Проскурня, козакъ сотнѣ Понорницкой, а житεл покошицкий, которий заносилъ жалобу вεлможному добродѣεви, εго млсти пну полковъни- ковѣ чεрнѣговъскому и наказному гεтмануб, на Карпа Уласεнка, козака и житεля тож покошицкого, за бортноε дεрεво, ωтколь винεст поважный лист панский, аби Проскурнεнка Карпъ Уласεнко во всεмъ погодилъ и утрату εго ронεнную въ суду Енεралного, яко въ прочіих судахъ нагородил. Прε то по вдобранію листа панского, призвавши прεд сεбε Уласεнка казаль εму по листу панъскомь пого- дити Проскурню во въсεмь и утрату εго ронεнную повεрнути. Тεди онъ, ставъши прεд нами просил нас, аби зисканы булы стороны з инихъ сѣлъ для розсмотрεнія сущой правди, «и εжεли винайдεтся на мнѣ вина по разсмотрεнію сторон, то повинεн буду во въсεмь Проскурню погодит и утрату нагородити». Тεди на про- шεніε Карпа Уласεнка, посилалεмь до пна старости авъдѣεвского и ховъмεнско- го, просячи на тот розискь вотчичовь, якиε на прошεніε прибили до нас, имεнно Кирило Кваша, житεл лузицкий, Ивань и Якимь прозиваεмиε Скочки, житεлѣ ховъмεнскиε. И за прибитεмъ тих сторон, ставъши прεд нами Проскурня и Ула- сεнко просилы оных до сосни тоεй, за якую они завод имѣют, на якоε прошεніε поεхавъши виш писанниε сторони до сосны, стоячой урочищεмь к Лощεнскому шляху по уз Грижину ниву, гдε ωт нас посланны були Грицко Пѣняжεнко и Грицко Малый и обѣ стороны заводніε Проскурня и Уласεнко, смотрили оной кому принадлεжит, а когда возвратилися ωттол стороны, прεзεнтовалы намь, иж смотрили тоεй заводной сосни, то винайшлы староε зънамя Проскурнино, якоε скарано абухомъ и наложεно на нεмь новоε, Карпѣчино, якою сосною из пчолами ωт давънихъ лѣть въладѣεт Карпь Уласεнко. Якоε слово вислухавъши виш писаннихъ сторон, казалисмо записати. Тужε стоячи Пилипъ Фεдосεнко, з 3 Далі закреслено а Михал. Сіверянський літопис. 2021. № 4 12 роднихъ брат Карповь, який в листѣ панскомь виражεнь, въчинивши помεж со- бою сварку за тую ж вотчину, и в томь посварѣ Пилипь Фεдосεнко говорит на Карпа Уласεнка: «Ти злодѣй чужиε сосни позакрадал, а на подѣлѣ мнѣ // 23 зв. мнѣ даль», и възявши εго, Карпа, хуткою за шию водиль по свѣтлицѣ мовячи, что «тобѣ достойно сило зложит и висεлницѣ нε увойти». Якоε ми почувъши слово ωт Пилипа Фεдосεнка, казалисмо записат[и] при Сεмεну Пѣнязюв, атама- ну шабалтасовъскому, Исаю Потапεнк[у]г, Ивану Авъдѣεнкуґ, Карпу Потапεнкуд, козаках и житεлях шабалтасовских, при Корнѣю Зимѣ, Климу Лεвонεнку, козаках и житεлях покошицких, и иных та тот чась нεмало будучих. Дѣялося року и дня виш писанного. Потимъ, на другий дεнъ 12 числа Карпъ Уласεнко видячи сεбε извиного ωт сторонъ, просил на усмотрεніε покошицких вотчичавъ, имεнно Кирила Гараси- мεнкае, Фεдора Мовъчана, Грицка Шавълача, Павъла Шавълεчεнка, Бориса Бру- εнка, Якова Вовка, Стεпана Ковалεнка до тоεи ж со[сни] асмотруючи, тεди ког- да возвратилися ωттоль, то спрошовалы оних[ъ], чиε εст зънамя, и они сказалы, что Уласεнково: «тилко тεн εдин Проскур[нѣ] старый, и тот збито абухомь, и ми того нεвѣдаεмь хто εго ско[ил]». Якоε их свѣдитεлство вотчичовь покошицких вислухавъши, казали записати при тих жε людяхъ вишε описаннихъ. Прεд тим жε товари[ст]вомь покошицкимь ставъши Пилип Фεдосεнко повторε говорит на […], что «ти злодѣй, когда заводил εси мεнε до дεрεва, то казал мнѣ тни […] на- кладати на соснахъ, толъко нε казал чиε дεрεво», и покилко крот назив[ал] εго злодѣεмъ. Тεди Карпъ против нεго жадного ωтвѣту нε въчинил, якоε пов[ε]ри- тεлноε слово вислухавъши ωт Пилипа Фεдосεнка, записали при въс[εхъ] вишшε писаннихъ асобахъ. Дѣялос року, мсця и дня виш изображεнного въ Шабалтасо- въцѣ. Кирило Кваша, житεл лузицкий, Иван и Якимь Скочки, житεлѣ ховъмεнскиε, яко нεумѣεтниε писанія Бжεствεного, подписуεмь крεсти своїми руками + + + Тихон Никифорович, сотникь понорницкий Помітка: 24 Сεй завод на трεтый тиждεн Вεликого поста ωткладаεтся, на який тεрмѣнъ обѣ сторони прεд суд войсковий Енεралный со всѣми свѣдками когда станут, точки краинεго правлεно будεт. 1723 року 19 fεвр. Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 23–24. Оригінал. № 6 1723 р., грудня 30. Хомви – Шабалтасівка. – Свідчення слідчих Якима Ситниченка і Кирила Кваші, які підтвердили належність бортної сосни поблизу Лищенського шляху Федору Проскурненку 22 Ми, нижεй подписанниї сторони, имεнъно Якимъ Ситнчεнко [!], Исаковъ синъ, и Кирило, прозиваεмий Кваша, житεлъ лужицький, даεмо сиε вивεриε Фε- дору Проскунεнку о таковомъ то способѣ, жε сосна бортная Фεωдора Поску- рεнъкова, житεля покошицкого, стоячая близко шляхъ Лисщεнъского уз ниву Рижину, а Карпъ Уласεнъко, житεлъ поношицкий [!], виправилъ писмо ложноε у Чεрнѣгови, которого ми нε знаεмъ и нε вѣдаεмъ. А ми, якъ признавали будучи на розиску сосни и на судѣ Енаралъномъ в Глуховѣ, такъ и тεпεръ признаεмъ, жε сосна бортная Фεодора Проскурεнъкава, а Карпъ Уласεнко бортную сосну укралъ Фεдорову Проскурεнкову. Дѣялося в Ховмахъ при людяхъ зацнихъ и вѣ- ри годнихъ: при войту Карпу Яловεнъку и при Прокопу Божку, и прочиїхъ лю- дяхъ, на тотъ час будучихъ. Дѣялося року 1723 мця дεкаврия 30 дня. Якоε то свѣдитεлство1 прдомною [!] дѣялося и в Сабалтисовѣ прεд сотни- комъ наказнимъ Сεмεномъ Пѣнязεмъ, сотникомъ наказнимъ. Тоε жъ то ωбявлεн- 1 Далі закреслено при мнε. Siverian chronicle. 2021. № 4 13 но було свѣдитεлство до мεнε ис Ховмовъ, жε то истиноε свѣдитεлство виписано в Ховмахъ да ко мнѣ прислано. А я для стовѣрия вεлѣлεмъ писарεви на той жε чεломбитной руку подписатъ мою. Biblioteka PAN w Krakowie, № 279, l. 22. Оригінал. (Далі буде) Синяк Іван Леонідович – старший науковий співробітник, кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник відділу актової археографії Інсти- туту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). Syniak Ivan L. – senior researcher, candidate of historical sciences, senior re- searcher of act archaeography department of M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies National academy of Science. (4 Triochsviaty- tel’s’ka Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: syniak_il@ukr.net Дата подання: 26 червня 2021 р. Дата затвердження до друку: 30 червня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Синяк, І. «Били смертнимъ боемъ, и на вербѣ вішали стремглавъ, и велѣли щекати аки псу по подъ ихъ ногами»: документи судової справи козака Федора Проскурненка (Частина перша). Сіверянський літопис. 2021. № 4. С. 4–13. DOI: 10.5281/zenodo.5421046. Цитування за стандартом APA Syniak, I. (2021). Byly smertnymъ boemъ, y na verbѣ vishaly stremhlavъ, y velѣly shchekaty aky psu po podъ ykhъ nohamy»: dokumenty sudovoi spravy kozaka Fedora Proskurnenka (Chastyna persha) [«They beat me to death, hung upside down on a willow tree, forced me to caress like a dog under feet»: documents of court case of cossak Feodor Proskurnenko (part 1)]. Siverianskyi litopys –Siverian chronicle, 4, 4–13. DOI: 10.5281/zenodo.5421046.

Репозитарії

Схожі ресурси