Двоєженство у Гетьманщині XVIII ст.
Мета наукової розвідки полягає в дослідженні ігнорування православним населенням такої законної перешкоди для укладання нового шлюбу, як існування попереднього, законного, тобто багатошлюбність, у демонстрації ролі священників у освяченні подібних союзів. Наукова новизна полягає в здійсненому впер...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181727 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Двоєженство у Гетьманщині XVIII ст. / І. Петренко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 14-21. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Мета наукової розвідки полягає в дослідженні ігнорування православним
населенням такої законної перешкоди для укладання нового шлюбу, як існування
попереднього, законного, тобто багатошлюбність, у демонстрації ролі священників у освяченні подібних союзів. Наукова новизна полягає в здійсненому вперше комплексному аналізі публікацій та запровадженні до наукового обігу нововиявлених архівних матеріалів фонду Центрального державного історичного
архіву України, м. Київ. Проаналізувавши справи, доходимо висновку, що миряни
часто порушували шлюбно-сімейні приписи, зважаючи на пособництво у цьому
питанні парафіяльного священника, який часто закривав очі, маючи зиск із порушників.
При підготовці публікації автор використав загальнонаукові методи історичного дослідження.
Проаналізувавши випадки тривалої відсутності одного з подружжя як
привід до розлучення, ми можемо зробити такі висновки: згідно з церковними
приписами, подавати заяву про можливість знову укласти шлюб можна було
через п’ять років після зникнення особи; тривала відсутність одного з подружжя (чоловіка чи дружини) була одним із основних приводів для розлучення і повторного одруження особи; тривалу відсутність чоловіка або жінки пояснювали
розпусним життям, перелюбом, сварками, відходом на заробітки, військовою
службою чоловіка тощо; не слід відкидати й того, що чоловік і жінка могли
проживати разом, не просячи дозволу на вінчання від духовної влади. Для того,
щоб анулювати перший шлюб і отримати право на повторне одруження, в духовне правління потрібно було надати покази свідків або родичів, котрі б підтвердили факт відсутності особи протягом певного часу; підтвердження від
парафіяльного священника; докази того, що покинута особа ніяк не провокувала
іншу на втечу, а за відсутності одного з подружжя інша вела добропорядне життя. |
|---|