Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст.
Метою дослідження є комплексний аналіз володінь родини Кочубеїв у Батурині, який буде здійснено на основі писемних джерел і дасть можливість встановити, чим володіли Кочубеї та що власне формувало заможність родини. Проаналізувати специфіку їх господарювання. Наукова новизна роботи полягає в тому,...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181728 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. / Р. Огієвська // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859592651503828992 |
|---|---|
| author | Огієвська, Р. |
| author_facet | Огієвська, Р. |
| citation_txt | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. / Р. Огієвська // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою дослідження є комплексний аналіз володінь родини Кочубеїв у Батурині, який буде здійснено на основі писемних джерел і дасть можливість встановити, чим володіли Кочубеї та що власне формувало заможність родини.
Проаналізувати специфіку їх господарювання. Наукова новизна роботи полягає
в тому, що вперше систематизовано та проаналізовано історію володінь родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст.; отримано нові дані щодо розмірів прибутків; уведено до наукового обігу інформацію з раніше невідомих документів.
Використано загальнонаукові методи історичного дослідження.
Висновки: автором проаналізовано власність козацько-старшинської родини Кочубеїв на батуринській землі у володінні п’яти поколінь. Простежено шляхи надходження маєтностей. На основі писемних джерел установлено, що
перші маєтності в Батурині придбав та отримав на ранг від гетьмана Івана
Мазепи генеральний писар, а згодом генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей. Надбані Василем Кочубеєм володіння в подальшому закріпилися за родиною – дружиною та двома синами, примножувались і передавались у спадок або
були подаровані. Проаналізовано специфіку господарювання родини Кочубеїв у
Батурині. Здебільшого вони займалися тут землеробством та тваринництвом,
що підтверджує наявність значних площ сінокосів. Ліс та пасіка виконували в
господарстві допоміжну роль. Автором визначено рівень достатку родини Кочубеїв. Дослідження дало можливість установити, що основний прибуток на батуринській землі Кочубеї отримували від млинарського промислу, який забезпечував високий матеріальний стан родини. У зв’язку із браком писемних джерел ця тема не розкрита в повному обсязі й потребує подальшого дослідження.
The purpose of the article lies in comprehensive analysis of the possesions of the
Kochubey family in Baturyn, which should be carried out on the basis of written
sources and must establish what the Kochubeys owned and what actually formed the
wealth of the family; moreover, it is actually to analyze the nature of their management.
The scientific novelty of the research is that the history of possessions of the
Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries was systematized and analyzed
for the first time. There were new obtained new data about the size of profits of this
family. Information from previously unknown documents was introduced into scientific
circulation. During the publication, general scientific methods of historical research
were used.
Conclusions. The author analyzed the property of the Cossack-officer Kochubey
family on the Baturyn land by the possessions of five generations. The ways of receipt
of estates were traced. Based on written sources it was established that the first estates
in Baturyn were purchased and received for the rank from Hetman Ivan Mazepa by
the Secretary General, and later by Judge General Vasyl Leontiyovych Kochubey. The
possessions acquired by Vasyl Kochubey were later assigned to his family, wife and
two sons, multiplied and inherited or donated. The nature of family management in
Baturyn is also analyzed. Usually, family were engaged in agriculture and animal
husbandry, which confirms the presence of large areas of hayfields. The forest and the
apiary played a supporting role in the family farm. The author determined the level of
wealth of the Kochubey family. The study made it possible to establish that the main
income of the Baturyn land in the Kochubeys’ possession received from the mill, which
provided the proper material condition of the family. Due to the lack of written
sources, this topic is not fully disclosed and needs further research.
|
| first_indexed | 2025-11-27T17:21:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2021. № 4
22
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
УДК 94(477.51):347. 23«16/18»
Руслана Огієвська
•
ВЛАСНІСТЬ РОДИНИ КОЧУБЕЇВ У БАТУРИНІ В XVII–XIX СТ.
DOI: 10.5281/zenodo.5203198
© Р. Огієвська, 2021. CC BY 4.0
Метою дослідження є комплексний аналіз володінь родини Кочубеїв у Ба-
турині, який буде здійснено на основі писемних джерел і дасть можливість
встановити, чим володіли Кочубеї та що власне формувало заможність родини.
Проаналізувати специфіку їх господарювання. Наукова новизна роботи полягає
в тому, що вперше систематизовано та проаналізовано історію володінь роди-
ни Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст.; отримано нові дані щодо розмірів при-
бутків; уведено до наукового обігу інформацію з раніше невідомих документів.
Використано загальнонаукові методи історичного дослідження.
Висновки: автором проаналізовано власність козацько-старшинської ро-
дини Кочубеїв на батуринській землі у володінні п’яти поколінь. Простежено
шляхи надходження маєтностей. На основі писемних джерел установлено, що
перші маєтності в Батурині придбав та отримав на ранг від гетьмана Івана
Мазепи генеральний писар, а згодом генеральний суддя Василь Леонтійович Ко-
чубей. Надбані Василем Кочубеєм володіння в подальшому закріпилися за роди-
ною – дружиною та двома синами, примножувались і передавались у спадок або
були подаровані. Проаналізовано специфіку господарювання родини Кочубеїв у
Батурині. Здебільшого вони займалися тут землеробством та тваринництвом,
що підтверджує наявність значних площ сінокосів. Ліс та пасіка виконували в
господарстві допоміжну роль. Автором визначено рівень достатку родини Ко-
чубеїв. Дослідження дало можливість установити, що основний прибуток на
батуринській землі Кочубеї отримували від млинарського промислу, який забез-
печував високий матеріальний стан родини. У зв’язку із браком писемних дже-
рел ця тема не розкрита в повному обсязі й потребує подальшого дослідження.
Ключові слова: Батурин, власник, Кочубеї, маєток, млин, двір, сінокіс, спа-
док, прибуток.
На батуринській землі із володінь родини Кочубеїв збереглася пам’ятка
архітектури – будинок генерального судді Василя Леонтійовича Кочубея, що був
представницько-житловою спорудою його садиби на південній околиці Батури-
на. Писемні джерела підтверджують, що в Батурині Кочубеї, окрім згаданої са-
диби, мали й інші двори, угіддя та млини.
Вивищення і збагачення родини Кочубеїв розпочинається за генерального
писаря (у 1687–1700), а потім – генерального судді Лівобережної України (у
1700–1708) Василя Кочубея (бл. 1640–1708). Із праці В. Модзалевського «Мало-
российский родословник» відомо, що в 1687 р. генеральний писар Василь Кочу-
Siverian chronicle. 2021. № 4
23
бей отримав від гетьмана І. Мазепи підтверджувальний універсал «на купленные
мельницы на р. Ворскле и Сейме»
1
.
Факт придбання нерухомості в ті часи реєстрували в міській ратуші при
свідках. Між власником майна та покупцем укладалася купча, яка підтверджува-
ла право володіння. Документ закріплювали місцевою печаткою та підписом пи-
саря і віддавали власнику. Наприклад, таким способом 13 грудня 1692 р. в місь-
кій ратуші Батурина було укладено купчу на продаж Я. Бутченком С. Савичу
млина на р. Сеймі за «1600 золотих лечбою польською добрые монеты»2. При-
дбане майно підтверджував універсал гетьмана «въ зупольное и спокойное вла-
дение и заживание»
3
. Також відомо, що в 1706 р. генеральний суддя В. Кочубей
отримав «царскую грамоту на мельницы на речке Сеймъ и Ретъ Кролевецкого
уезда»4.
У 1708 р., за подання доносу на гетьмана І. Мазепу, В. Кочубея стратили.
Згодом його реабілітували, а володіння «умершего Василия Кочубея грунта, то-
есть мельницы, дворы и все хутора со семи в оных обретающимися пожитками»
у 1710 р. затвердили за його родиною: «в непременное [володіння] жене его вдо-
ве Любаве и детям ее Василию и Федору»5.
Про володіння в Батурині сина генерального судді, військового товариша
Федора Васильовича Кочубея (?–1729) дізнаємося з ревізійних книг Ніжинсько-
го полку за 1723 р.: «В Батурине Федора Кочубея 9 дворов процектыантов»
6
. Ві-
домо, що «процектыанты» звільнялися від повинностей на користь держави, але
повинні були відпрацьовувати два дні на тиждень у господаря, під «протекцією»
якого перебували.
Ще про один двір Ф. Кочубея, який тоді займав посаду бунчукового товари-
ша, вказано у «Мазепиній книзі» 1726 р.: «Дворы владельческие при Батурине,
которые имеются для приезду Федора Кочубея – 1, в нем живет прикажчик
его»
7
.
У 1717 р. Федір Васильович наділив млином у Батурині свою сестру Парас-
кеву Василівну: «получила от брата Федора млин на р. Сейм, на гребле Озариц-
кой, с двором и грунтами»8. Того ж року Параскева Василівна вийшла заміж за
бунчукового товариша Федора Васильовича Сулиму і, ймовірно, батуринський
млин отримала в подарунок саме з нагоди весілля.
Старший син генерального судді, полтавський полковник Василь Васильо-
вич Кочубей (1680–1743), за царською грамотою також отримав частину батько-
вого спадку, зокрема й володіння в Батурині. В описі Батурина за 1760 р. згаду-
ють двір Василя Васильовича: «В слободке Береговой двор Максима Панченка,
который был владения Василия Васильевича Кочубея»9.
Полковник Василь Кочубей примножив родові володіння: на 1743 р. у його
власності перебували 18 сіл і 13 хуторів у Полтавській та Чернігівській губерні-
ях. У 1743 р., за 9 днів до смерті, Василь Васильович склав тестамент (заповіт),
за яким усе своє майно розділив між синами. Його молодшому синові Петру (?–
1769) дісталися володіння в Батурині: «меньшой сын, по завещанию отца полу-
1 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник: в 5 томах. [Т. 2.], Е–К. Киев, 1910. С. 525.
2 Укладена в міській ратуші Батурина купча на продаж Я. Бутченком С. Савичу млина на р. Сейм.
Батурин: сторінки історії. Збірник документів і матеріалів / Редколегія: О.Б. Коваленко та ін. Чер-
нігів, 2012. С. 98.
3 Мельник Л.Г. Маєтності та скарби Полуботків. Український історичний журнал. 2000. № 5. С. 57–
68.
4 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. С. 527.
5 Павлович П.А. Село Дубовичи. Имение Варвары Васильевны Кочубей, Глуховского уезда, Черни-
говской губ. С рисунками и планом дачи. Киев, 1903. С. 51.
6 Мазепина книга / Упор. та вступна стаття І. Ситого. Чернігів, 2005. С. 21.
7 Там само. С. 311.
8 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. С. 531.
9 Опис Батурина з переписом населення, що відійшли до К. Розумовського. Батурин: сторінки істо-
рії. С. 206.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
24
чил в Батурине двор и мельницу на р. Сейм с греблею, мельницу в м. Новых
Млинах на р. Сейм»10.
У «Генеральному описі Лівобережної України» 1765–1769 рр. засвідчено
володіння Петра Васильовича в Батурині: «На улице Гончаровке двор приезжий
старый, но жить годный. В нём покоев: господские каменные 4, другие господ-
ские деревянные 4, третьи господские деревянные недостроенные 7, амбар 1, ко-
нюшня 1, сарай 1. В том же дворе церковь деревянная старая во имя Пресвятой
Богородицы оным владельцем строенная. Прописанный в городе Батурине вла-
дения бунчукового товарища Петра Кочубея двор принадлежит ему, Кочубею, с
предков его, которым владел дед его, который был судьёй войсковым генераль-
ным до бывшего гетмана Мазепы. Крепости не имеет. К оному принадлежности
его по тому же наследственные.
Сенокос под городом Батурином за улицей Гончаровкой от реки, на 25 ко-
сарей, сена накашивается 50 возов травы доброй. Близ оного другой сенокос, на
3 косаря, сена накашивается 6 возов травы посредственной. Сенокос в урочище
на Подборной расстоянием от города в 4-х верстах, на 6 косарей, сена накашива-
ется 20 возов травы хорошей. Сенокос в урочище Ковыльной, расстоянием от го-
рода в 2 верстах, на 12 косарей, сена накашивается 12 возов травы посредствен-
ной. Сенокос в урочище Ольшаная расстоянием от города в 3 верстах, на 6 коса-
рей, сена накашивается на 12 возов травы хорошей. Сенокос на слободе Матеев-
ке, расстоянием от города в 2 верстах, на 5 косарей, сена накашивается 10 возов
травы хорошей.
В городе на реке Сейме мельница о 3 камнях, а четвертое – ступное. С оных
трёх через 8 месяцев доходу получает разного хлеба 80 четвертей, а [из] ступно-
го – деньгами 10 рублей. Недалече вышеописанного двора место впусте, на кото-
ром выстроен кирпичный завод, мерою в окружности 220 саженей. При том же
дворе место впусте, на котором зарублен лес на перспективную дорогу, мерою в
окружности 180 саженей. На дороге Киевской близ сотенной батуринской Кан-
целярии дворовое место впусте, мерою в окружности 90 саженей. За рекою По-
повкою при реке Сейму двор, прозываемый “На груде”. В оном господских хат
3. И оным двором завладел граф Кирилл Григорьевичь Разумовский, в котором
ныне делается белый воск ко двору графа Разумовского. На улице Гончаровке
вблизи Тепловского двора место дворовое впусте, мерою в окружности 106 са-
женей. На улице Корнеевке двор с огородом умерлого Федора детина [дядька?]
впусте, мерою в окружности 190 саженей»
11
.
У дворі Петра Кочубея мешкав його служитель, посполитий Василь Ка-
рась12 та родина підсусідка, посполитого Мойсея Малки13.
Окрім садиби з кам’яним будинком і церквою, Петро Кочубей володів у Ба-
турині іншими дворами, заселеними його підсусідками. Ці двори стояли на вули-
ці Завгороді (Загородній), а також у слободі Матіївці, де мешкало 3 родини. Ще
один хутір він мав за селом Мельнею, у 15 верстах від Батурина. До хутора нале-
жав ліс площею 1500 сажнів та пасіка на 30 вуликів14.
Після смерті Петра Кочубея його майно було розділене між братами, бо
одруженим він не був і спадкоємців не мав.
Бунчуковий товариш Семен Васильович (1725–1779) успадкував «по разде-
лу съ братьями, изъ его имений: в Батурине 11/3 кола»
15
. У 1751 р. він був призна-
чений генеральним обозним. Того ж року С. Кочубей отримав від гетьмана
К.Г. Розумовського універсал на рангові маєтки в Ніжинському полку: «447 дво-
10 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. С. 535.
11 Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі – ЦДІА України). Ф. 57. Оп. 1. Спр. 55.
Арк. 374 зв.–377.
12 Там само. Арк. 375 зв.
13 Там само. Арк. 376 зв.
14 Там само. Арк. 376 зв.–379.
15 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. С. 533.
Siverian chronicle. 2021. № 4
25
ров на уряд генерального обозного»16. Про його володіння в Батурині вказано у
«Відомості за 1751–1756 рр.»: «Обозного генерального, господина С.В. Кочубея,
крайне нищетных дворов – 9»
17
.
З ревізії Лівобережної України за 1753 р. відомо, що «крайне нищетные
никаких грунтов не имеют, а живут только в одних дворах при огородах или в
бездворых хатах и без огородов из одной заработки питаются, да только имеют
кони или волы или не имеют»18.
Ще один брат, Павло Васильович Кочубей (1738–1786), «после смерти бра-
та Петра по разделу съ братьями, изъ его имений получил в Батурине 7 дворов и
11/3 кола»19.
З 1766 по 1772 рр. П. В. Кочубей – полтавський підкоморій. Він мешкав із
родиною на Полтавщині, в селі Диканьці, яке отримав у спадок від батька. Після
смерті П. В. Кочубея володіння були розділені між його синами. Батуринські во-
лодіння, ймовірно, перейшли у спадок до Віктора Павловича Кочубея (1768–
1834), який мав «в Черниговской губернии 694 души»20.
Василь Васильович Кочубей (1728–1791) «из имений получил в Батури-
не 11/3 кола»
21
. Бунчуковий товариш В. В. Кочубей із родиною проживав у се-
лі Ярославець. У його шлюбі з Марфою Дем’янівною Оболонською (1736–
1815) був єдиний син, Василь Васильович (1750–1800), який за заповітом батька
(1781) успадкував «в Глуховском, Конотопском и Сосницком уездах обоего пола
5108 душ»
22
. Імовірно, серед успадкованого були й володіння у Батурині. Після
його смерті усе майно за заповітом від 20 січня 1798 р. успадкувала дружина
Олена Василівна Туманська (?–1836). У 1816 р. Олена Василівна розділила май-
но між своїми дітьми. Єдина донька, Олена Василівна Кочубей (1793–1863), у
заміжжі Маюрова, за заповітом матері отримала «мельницу при м. Батурине»23.
З донесення начальника Чернігівського повіту від 17 жовтня 1897 р. за
№ 6540 дізнаємось, що власники Батуринських водяних млинів «доход с каждо-
го постава получили не менее 100 рублей в год»24. В одному млині поставів мог-
ло бути 10, і якщо з одного постава отримували 100 рублів, то з десяти, відповід-
но, 1000 рублів. Далі відомості про млини та двори Кочубеїв у Батурині обрива-
ються, адже Олена Василівна власних дітей не мала, і хто успадкував її влас-
ність, невідомо.
Із розглянутих писемних джерел можемо зробити висновок, що більшість
прибутків на батуринській землі Кочубеї отримували із млинів. Також вони
утримували худобу, показником чого є наявність значних площ сінокосів. Відо-
ма кількість дворів, населених їхніми підданими (7 та 9). Ліс та пасіка виконува-
ли у господарстві допоміжну роль.
Достеменно відомо про 3 кола водяних млинів та 1 ступу, хоча млинів у
розглянутий період могло бути більше. Спробуємо вивести загальну суму при-
бутку, яку вони отримували за рік. Відомо, що від млинарства Петро Васильович
Кочубей у 1743–1769 рр. отримував 10 рублів та 80 «четвертей» хліба на рік. Су-
ма від продажу 80 «четвертей» хліба становила 160 рублів. Отже, загальна сума
прибутку складала 170 рублів. Отримавши таку суму, власник млина міг придба-
ти: 5 коней, 10 овець, 10 волів, 5 пудів (80 кг) меду, 3 пуди (48 кг) воску та 70 гу-
16 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. С. 532.
17 Відомості про населення Батурина за «расположениями» зі збирання консистентського податку з
населення Лівобережної України. Батурин: сторінки історії. С. 164.
18 Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII в.
Киев, 1988. 142 с.
19 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. С. 534.
20 Там же. С. 538.
21 Там же. С. 534.
22 Там же. С. 536.
23 Там же. С. 543.
24 Хармак М.М. До історії водяних млинів у Батурині. Сіверщина в історії України: збірник наукових
праць. Київ; Глухів, 2013. С. 210.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
26
сей
25
. Наприклад, у володінні Петра Кочубея було 3 млини і ступа, ще 2 млини
він мав у Новгород-Сіверському повіті (нині Сумська обл.) на р. Знобі та р. Бе-
різці. Вони давали йому 680 рублів прибутку на рік, і тому можемо констатува-
ти, що млинарський промисел був досить прибутковий і забезпечував високий
матеріальний стан родини Кочубеїв.
References
Melnyk, L. (2000). Maietnosti ta skarby Polubotkiv [The estates and treasures of
Polubotkes]. Ukrayinskyi istorychnyi jurnal – Ukrainian Historical Journal. Kyiv,
Ukraine.
Kharmak, M. (2013). Do istorii vodianyh mlyniv u Baturyni [To the history of
water mills in Baturyn]. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny: zbirnyk naukovyh prats –
Sivershchyna in the history of Ukraine: a collection of scientific works. Kyiv; Hlukhiv,
Ukraine.
Огієвська Руслана Іванівна – завідувач відділу «Садиба Кочубеїв» Націо-
нального історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» (вул. Геть-
манська, 74, м. Батурин, 16512, Україна).
Ogiyevska Ruslana I. – Headofthe «KochubeyHouse» of the National Historical
and Cultural Reserve «Hetman’s Capital» (74 Hetmanska Street, Baturyn, 16512,
Ukraine).
E-mail: b.kochubey1@ukr.net
OWNERSHIP OF THE KOCHUBEY FAMILY IN BATURYN
IN THE XVII–XIX CENTURIES
The purpose of the article lies in comprehensive analysis of the possesions of the
Kochubey family in Baturyn, which should be carried out on the basis of written
sources and must establish what the Kochubeys owned and what actually formed the
wealth of the family; moreover, it is actually to analyze the nature of their manage-
ment. The scientific novelty of the research is that the history of possessions of the
Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries was systematized and analyzed
for the first time. There were new obtained new data about the size of profits of this
family. Information from previously unknown documents was introduced into scientific
circulation. During the publication, general scientific methods of historical research
were used.
Conclusions. The author analyzed the property of the Cossack-officer Kochubey
family on the Baturyn land by the possessions of five generations. The ways of receipt
of estates were traced. Based on written sources it was established that the first estates
in Baturyn were purchased and received for the rank from Hetman Ivan Mazepa by
the Secretary General, and later by Judge General Vasyl Leontiyovych Kochubey. The
possessions acquired by Vasyl Kochubey were later assigned to his family, wife and
two sons, multiplied and inherited or donated. The nature of family management in
Baturyn is also analyzed. Usually, family were engaged in agriculture and animal
husbandry, which confirms the presence of large areas of hayfields. The forest and the
apiary played a supporting role in the family farm. The author determined the level of
wealth of the Kochubey family. The study made it possible to establish that the main
income of the Baturyn land in the Kochubeys’ possession received from the mill, which
provided the proper material condition of the family. Due to the lack of written
sources, this topic is not fully disclosed and needs further research.
Key words: Baturyn, owner, Kochubei, estate, mill, yard, haymaking, inherita-
nce, profit.
25 Путешествия в Малороссию академика Гильденштедта и кн. И.М. Долгорукого. Киевская старина.
Киев, 1893. С. 436.
Siverian chronicle. 2021. № 4
27
Дата подання: 28 червня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 30 червня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Огієвська, Р. Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. Сіве-
рянський літопис. 2021. № 4. C. 22–27. DOI: 10.5281/zenodo.5203198.
Цитування за стандартом APA
Ogiyevska, R. (2021). Vlasnist rodyny Kochubeiv u Baturyni v XVII–XIX st.
[Ownership of the Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries]. Sive-
rianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 22–27. DOI: 10.5281/zenodo.5203198.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181728 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T17:21:19Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Огієвська, Р. 2021-11-29T10:03:32Z 2021-11-29T10:03:32Z 2021 Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. / Р. Огієвська // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 22-27. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5203198 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181728 94(477.51):347. 23«16/18» Метою дослідження є комплексний аналіз володінь родини Кочубеїв у Батурині, який буде здійснено на основі писемних джерел і дасть можливість встановити, чим володіли Кочубеї та що власне формувало заможність родини. Проаналізувати специфіку їх господарювання. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше систематизовано та проаналізовано історію володінь родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст.; отримано нові дані щодо розмірів прибутків; уведено до наукового обігу інформацію з раніше невідомих документів. Використано загальнонаукові методи історичного дослідження. Висновки: автором проаналізовано власність козацько-старшинської родини Кочубеїв на батуринській землі у володінні п’яти поколінь. Простежено шляхи надходження маєтностей. На основі писемних джерел установлено, що перші маєтності в Батурині придбав та отримав на ранг від гетьмана Івана Мазепи генеральний писар, а згодом генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей. Надбані Василем Кочубеєм володіння в подальшому закріпилися за родиною – дружиною та двома синами, примножувались і передавались у спадок або були подаровані. Проаналізовано специфіку господарювання родини Кочубеїв у Батурині. Здебільшого вони займалися тут землеробством та тваринництвом, що підтверджує наявність значних площ сінокосів. Ліс та пасіка виконували в господарстві допоміжну роль. Автором визначено рівень достатку родини Кочубеїв. Дослідження дало можливість установити, що основний прибуток на батуринській землі Кочубеї отримували від млинарського промислу, який забезпечував високий матеріальний стан родини. У зв’язку із браком писемних джерел ця тема не розкрита в повному обсязі й потребує подальшого дослідження. The purpose of the article lies in comprehensive analysis of the possesions of the Kochubey family in Baturyn, which should be carried out on the basis of written sources and must establish what the Kochubeys owned and what actually formed the wealth of the family; moreover, it is actually to analyze the nature of their management. The scientific novelty of the research is that the history of possessions of the Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries was systematized and analyzed for the first time. There were new obtained new data about the size of profits of this family. Information from previously unknown documents was introduced into scientific circulation. During the publication, general scientific methods of historical research were used. Conclusions. The author analyzed the property of the Cossack-officer Kochubey family on the Baturyn land by the possessions of five generations. The ways of receipt of estates were traced. Based on written sources it was established that the first estates in Baturyn were purchased and received for the rank from Hetman Ivan Mazepa by the Secretary General, and later by Judge General Vasyl Leontiyovych Kochubey. The possessions acquired by Vasyl Kochubey were later assigned to his family, wife and two sons, multiplied and inherited or donated. The nature of family management in Baturyn is also analyzed. Usually, family were engaged in agriculture and animal husbandry, which confirms the presence of large areas of hayfields. The forest and the apiary played a supporting role in the family farm. The author determined the level of wealth of the Kochubey family. The study made it possible to establish that the main income of the Baturyn land in the Kochubeys’ possession received from the mill, which provided the proper material condition of the family. Due to the lack of written sources, this topic is not fully disclosed and needs further research. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Історія міст і сіл Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. Ownership of the Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. Огієвська, Р. Історія міст і сіл |
| title | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. |
| title_alt | Ownership of the Kochubey family in Baturyn in the XVII–XIX centuries |
| title_full | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. |
| title_fullStr | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. |
| title_full_unstemmed | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. |
| title_short | Власність родини Кочубеїв у Батурині в XVII–XIX ст. |
| title_sort | власність родини кочубеїв у батурині в xvii–xix ст. |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181728 |
| work_keys_str_mv | AT ogíêvsʹkar vlasnístʹrodinikočubeívubaturinívxviixixst AT ogíêvsʹkar ownershipofthekochubeyfamilyinbaturyninthexviixixcenturies |