З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21)
Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів, створених гетманами України І. Скоропадським, низкою полковників та інших старшин Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань української архе...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181731 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 42-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859847421813587968 |
|---|---|
| author | Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet | Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| citation_txt | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 42-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів,
створених гетманами України І. Скоропадським, низкою полковників та інших
старшин Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій
ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань української археографії. Публікуємо також різноманітну ділову документацію Гетьманщини (купчі, скарги, реєстри тощо). Крім того, аналізуємо інформаційні
можливості цих джерел, виявляємо особливо цінні свідчення. Наукова новизна
тісно пов’язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу
уводять архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту
рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центрального
державного історичного архіву України у Києві. Вперше встановлюють важливі
факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України
кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., діяльності судових органів, повсякденного життя українського народу. В результаті дослідження доповнено знання про військові дії часів гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи, організацію прикордонної служби,
постачання провіантом і фуражем охочекомонного (компанійського) війська,
забезпечення російської армії ХVІІІ ст. Важливими є документи, що стосуються такого маловивченого регіону як Стародубщина. Ця етнічна українська земля нині перебуває в складі Росії і там роблять усе можливе, щоб стерти пам’ять про її історичну належність. У самій же Україні історію Стародубщини тривалий час вимушено не вивчали й зараз ці дослідження тільки починаються.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:39:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2021. № 4
42
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко
•
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ (ХVІІ-ХVІІІ СТ.)
(частина 21)
DOI: 10.5281/zenodo.5203254
© Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2021. CC BY 4.0
Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів,
створених гетманами України І. Скоропадським, низкою полковників та інших
старшин Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій
ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань україн-
ської археографії. Публікуємо також різноманітну ділову документацію Геть-
манщини (купчі, скарги, реєстри тощо). Крім того, аналізуємо інформаційні
можливості цих джерел, виявляємо особливо цінні свідчення. Наукова новизна
тісно пов’язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу
уводять архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту
рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центрального
державного історичного архіву України у Києві. Вперше встановлюють важливі
факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України
кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., діяльності судових органів, повсякденного життя україн-
ського народу. В результаті дослідження доповнено знання про військові дії ча-
сів гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи, організацію прикордонної служби,
постачання провіантом і фуражем охочекомонного (компанійського) війська,
забезпечення російської армії ХVІІІ ст. Важливими є документи, що стосують-
ся такого маловивченого регіону як Стародубщина. Ця етнічна українська земля
нині перебуває в складі Росії і там роблять усе можливе, щоб стерти пам’ять
про її історичну належність. У самій же Україні історію Стародубщини три-
валий час вимушено не вивчали й зараз ці дослідження тільки починаються.
Ключові слова: універсал, листи, гетьман, Церква, купчі.
У ще одній частині статті ми продовжуємо вводити до наукового обігу до-
кументацію, яка стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і не-
обхідність публікації документів з історії регіону вже говорили в попередніх
частинах). Усього тут наводимо тексти 64 документів, у т. ч. 28 – ХVІІ ст., а 36 –
ХVІІІ ст., у т. ч. першої половини ХVІІІ ст. – 25, другої половини ХVІІІ ст. – 10.
Шість документів подані як реґести (№ 29, 51, 53, 54, 59, 64). Переважна біль-
шість наведених джерел зберігається в Інституті рукопису Національної бібліо-
теки України ім. В.І. Вернадського) (далі – ІР НБУВ), решта (усього 7) – в Цент-
ральному державному історичному архіві України у Києві (далі – ЦДІАК Украї-
ни) (№ 51, 53, 54, 59, 62, 63 64).
Серед представлених документів необхідно знову виділити ті, які доповню-
ють «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи геть-
манів, полковників, узагалі козацької старшини. Перш за все це документи геть-
манів І. Скоропадського (1 документ), наказного гетьмана П. Полуботка (1), ста-
Siverian chronicle. 2021. № 4
43
родубських полковників Т. Олексійовича (2) і Л. Жоравки (2), чернігівського
полковника Ю. Лизогуба (1), охочекомонних полковників І. Новицького (1) та
І. Максимовича (Рубана) (1).
Почнемо з документів ХVІІ ст., яких збереглося менше і вже тому вони
більш цінні. Насамперед це універсали стародубського полковника Т. Олексієн-
ка (Олексійовича) (№ 9, 12) та чернігівського полковника Ю. Лизогуба (№ 28). У
першому з них, датованому 1688 р., йшлося про суперечку за землю між меш-
канцями сіл Новосілки і Вистрики Стародубської сотні, її полковник розв’язав
на користь останніх. Другий же є привілеєм Т. Олексієнка, цей документ він на-
давав полковому сотнику М. Чорнолуцькому за заслуги с. Меленськ (нині це се-
ло Стародубського р-ну, розташоване за 13 км. від Стародуба). До тієї ж катего-
рії належить і універсал 1699 р. Лизогуба, яким дозволяли Федору Красувсько-
му, товаришу полковому, збудувати млин на р. Щодрувці. До універсалів
Т. Олексійовича близьким є документ 1691 р. (№ 16). Це квит запорожця Опана-
са Соколовського, наданий стародубському полковнику Т. Олексієвичу. За збит-
ки, завдані за полковництва в Стародубі Л. Остряниці (його каденція припадає
на 1665–1667 рр.), Т. Олексійович видав йому 20 талярів, що О. Соколовський
ствердив квитом. Цей документ був підписаний також кількома значними особа-
ми, серед яких бачимо Т. Влізка (Улезька), полкового хорунжого. Досі його ка-
денцію на цій посаді визначали 1687–1688 рр., хоча було не відомо точно поча-
ток і кінець його перебування на посаді.Тепер же можна її продовжити по лютий
1691 р.
Треба відзначити, що в нашій статті широко представлені листи з унікаль-
ного архіву охочекомонного (компанійського) полковника І. Новицького, адре-
совані йому ж – усього 19. Ще один лист № 17 з його архіву був написаний лу-
бенським городовим отаманом Ф. Григоровичем, і про нього буде сказано ниж-
че. Першими йдуть два листи 1680–1681 рр. ігумена Свято-Микільського Рих-
лівського монастиря Луки Григоровича. Основну масу листів цього ігумена ми
надрукували на сторінках «Сіверянського літопису» та «Сіверщини...»1, але ці
листи серед тих, які ще не друкували. Тут, крім подяки полковнику за його бла-
годіяння, міститься цікава звістка про пошук вчительки для доньки І. Новицько-
го й обіцянка написати в цій справі листа до ігумені Покровського жіночого мо-
настиря в Макошині (№ 1). З інших листів ігумена відомо, що він посилав у
с. Нехаївку – головну мєтність І. Новицького – учених ченців і черниць для нав-
чання молодших дітей грамоті та рукоділлю.
Деякі з листів проливають ще трохи світла на малознану сферу життя ко-
зацької старшини ХVІІ ст. – сімейні справи. Так, лист № 10 був написаний І. Но-
вицьким у 1688 р., у проміжку між Першим і Другим Кримськими походами з
табору в Самарі (нині – м. Новомосковськ Дніпропетровської області). З листа
випливає, що полковник брав участь у побудові Богородицької фортеці. До речі,
там тоді був і гетьман І. Мазепа. Цей лист був адресований дружині – Меланії
Новицькій. Після короткого привітання («Мелания, милая пні, малжонка моя») і
побажання їй і дітям здоров’я І. Новицький переходить до господарських справ,
дає вказівки щодо сіна й «пашні», фруктів y маєтностях y Снітині і Нехаївці. Де-
що загадковим є лист 1689 р. (№ 13), написаний лохвицьким (?) городовим ота-
маном Ф. Григоровичем і адресований Ірині Новицькій. Сама особа цього отама-
на не встановлена. Ймовірно, він посідав уряд отамана у Лохвиці. У цей час там
цю посаду обіймав Федір Кратченко (1690–1693), але, вірогідно, тут він назва-
ний, як тоді часто бувало, за патронімом. Складніше з адресаткою листа. Отаман
називає її «пні полковникова» і пов’язує з Новицьким. Але ж дружиною Новиць-
кого тоді була Меланія (по смерті першої дружини Софії він одружився вдруге).
Може це друге ім’я дружини? Але це маловірогідно. Може донька? Але її імені
1 о. Юрій Мицик. З документації Свято-Микільського Рихлівського монастиря ХVІІ ст. (листи ігуме-
на Луки). Сіверянський літопис. 2004. № 1. С. 12–24; о. Ю. Мицик, І. Тарасенко. З нових документів
до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (ч. 20). Сіверянський літопис. 2021. № 1. С. 72, 85.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
44
немає серед відомих з інших джерел (Марія, Ганна). Може, це перша згадка про
незнану доньку полковника? Про це буде сказано нижче. Може, отаман поми-
лився? У будь-якому разі це питання лишається поки що нерозв’язаним. У листі
йдеться про справу, із котрою звернувся до отамана Йосип Тарасенко, який при-
був з Ніжина до Лубен. Мова йшла про два луки, і цю зброю отаман негайно ві-
діслав до Ірини в Лохвицю.
У листі 1681 р. (№ 3) роменського війта Романа Федоровича до І. Новиць-
кого йдеться про передачу грошей на утримання компанійців, які стояли на зи-
мових кварирах у Роменщині. У листі 1683 р. (№ 4) ічнянського сотника І. Сто-
роженка та Захара Григоренка, можливо, війта, ідеться про непорозуміння з ком-
панійцем Микитю Бужинським («сотні Евтуха»). Господарських справ стосуєть-
ся лист 1688 р. (№ 7) слуги Яська Остаповича. Він інформує полковника про по-
будову млина, продаж тютюну й горілки. Інший слуга Корнилій Василевич
писав у 1690 р. (№ 15) про поїздку до Новгород-Сіверського до архімандрита
Спаського монастиря у справі «плитов» (не зовсім ясно, про що йдеться) і про-
сить послабити утиск підданих. Можливо, його родич, нехаївський староста
Лук’ян Василевич, писав у 1694 р. (№ 18), сповіщаючи полковника про хід робіт,
а також про нестачу борошна робітникам. У листі 1688 р. (№ 8) компанієць
Скребешенко доповідав з с. Красного Батуринської сотні (нині – у Бахмацькому
р-ні) про перепис свого товариства і скаржився на нестачу грошей, одягу і взут-
тя. Якийсь Копул (?) з м. Коропа Ніжинського полку приблизно того ж часу про-
сив «прислати ... гроші за горілку цале житн[о]ї (?) талярей сто и пять» (№ 14).
Смілянський сотник Лубенського полку Василь Громика (Громека) писав зі Смі-
лої (нині – у Роменському р-ні) у 1692 р., просячи за Федора й Семена Вороти-
ленків, яких побили компанійці (№ 17). Лист дає змогу встановити термін другої
каденції цього сотника (перша була у 1687–1688 рр.). Цікавими є три листи
1694–1696 рр. (№ 19, 20, 26) представника відомого роду Забіл – Михайла, що
були написані в Борзні. Вони сповнені компліментами, великодневими приві-
таннями і добрими побажаннями. Ще один лист 1695 р. Миколи Миколаєвича
(№ 22) містив згадку про молоду дочку І. Новицького – Одарку («Адария»), яка
гостювала у нього. Можливо, ця Одарка стала дружиною Михайла, бо на незна-
ну по імені доньку Новицького, дружину Михайла Забіли, вказує відомий істо-
рик – генеалог К. Л. Модзалевский у своїй капітальній праці2. У листі того ж ро-
ку (№ 21), написаному в Городні (нині – Ічнянського р-ну) слуга й родич І. Но-
вицького Іван Змидченко дякував полковнику за обіцянку надати «каміний шість
в догляд» (ймовірно, йшлося про призначення його наглядачем млинів). Наказ-
ний роменський сотник Лубенського полку І. Хоружий (це ім’я взагалі не згаду-
ється в довідниках) у 1696 р. доповідав І. Новицькому (№ 25) про тяжкий кон-
флікт між компанійцями і козаками Роменської сотні і просив прислати когось
для розгляду цієї справи. Про цей же конфлікт йшлося в листі до І. Новицького
(№ 26) компанійського полковника І. Рубана. Урешті І. Новицького стосуються
ще три документи, які були виявлені в іншому фонді IP НБУВ – купчі 1686 і
1688 рр. У першій з них (№ 5), укладеній в Коропі, Самійло Тищенко, який рані-
ше жив у с. Ломаках (нині – Лубенського р-ну Полтавської обл.), а потім пересе-
лився в с. Нижнє Сумського (?) повіту, продавав свої греблю, сад тощо. У цьому
документі названа тодішня старшинська верхівка Коропа. Згідно з другою куп-
чою (№ 11) І. Новицький купував двір у с. Нехаївці, землю тощо у Марка Лоба-
сенка. Свідками угоди були нехаївські отаман (Юхим Городищенко) і війт (Се-
мен). У третій купчій 1695 р. (№ 23), укладеній в с. Березовиці (нині – с. Березів-
ка Прилуцького р-ну), Андрій Коваль продав свою нерухомість під Талалаївкою
(райцентр Чернігівської області), а саме: став, греблю і сіножаті Новицькому за
60 золотих. Тут названо верхівку Березівки і «могоричників» – свідків угоди.
До ХVІІ ст. належать ще два документи. Перший з них (№ 6), що є судовою
постановою 1686 р., стосувався конфлікту за землю й ліс між жителями с. Чуб-
2 Модзалевский В. Малороссийский родословник. Киев, 1910. Т. 2. С. 79.
Siverian chronicle. 2021. № 4
45
ківці Стародубського полку та братами Рубцями. Тут згадуються і покійний ста-
родубський полковник, гетьманич Семен Самойлович; Тимофій Олексійович, ще
як стародубський городовий отаман (він перебував на цій посаді у 1661, 1664–
1676, 1681–1687 рр.). Другий (№ 27) – це купча 1698 р. Матвія Кузьменка, кот-
рий записаний як «жител семеновский», але, здається, тут треба мати на увазі
с. Семаки (нині – Ріпкінського р-ну). Він продавав свою землю в Любецькому
повіті, у. т. ч. селище в Грабові (нині – село Ріпкінського р-ну) з нерухомостями,
своєму племіннику Ониську Попенку.
Переходимо до документів першої половини ХVІІІ ст. Почнемо з найваж-
ливіших, якими є гетьманські універсали. Першим з них є універсал гетьмана
І. Скоропадського 1714 р. (№ 32). Ним стверджувався універсал гетьмана І. Ма-
зепи на млинове коло3, яке за заповітом Овсія Мора мало перейти у власність
Спасо-Преображенського монастира. Далі йдуть два універсали 1711 і 1716 рр.
стародубського полковника Л. Жоравки (№ 30, 33). Першим з них він ствержд-
жував надання права на млини Юхимії, удові покійного полкового обозного Гав-
рила Дащенка (його каденція припадала на 1665–1676 рр., причому він був ще
наказним стародубським полковником у 1672 р.), та її зятеві Андрію Стефанови-
чу. Останні представили відповідні універсали стародубських полковників Івана
Плотника (Плотного), Петра Рославця, Тимофія Олексійовича та Михайла Мик-
лашевського, каденції яких припадали на 1663–1665; 1659–1663, 1668–1672,
1673–1676; 1665, 1673, 1676–1678, 1687–1689; 1689–1702 рр.4 Другий універсал
1716 р. (№ 34) подібний першому. Ним Л. Жоравка стверджував універсал попе-
редника – Тимофія Олексійовича, який був даний батькові Леонтія Мархоленка
Михайлу (наказний стародубський полковник у 1680, 1693 рр.) на с. Артюшково
(нині – Стародубського р-ну). До них прилягає лист (№ 34), який написаний не
раніше 1721 р. Його автором був Я. Іскра, а адресатом – гетьман Скоропадський.
Яків був сином Климентія Іскри, переяславського полкового хорунжого у 1715–
1717 рр., і внуком Захара Іскри, погарського сотника у 1701, 1708, 1709 і
1712 рр., обозного Стародубського полку в 1714–1721 рр. По смерті батька й ді-
да його опікункою стала тітка Олена, яка вийшла заміж за Карпа Часника. Опіку-
ном став також хресник дідa – Василь Жидок, що керував маєтностями Якова до
його повноліття. Цього Жидка утискали непосильними податками жителі Пога-
ра, і тому Яків звертався до гетьмана з проханням видати оборонний універсал.
Лист 1722 р. (№ 37) наказного гетьмана П. Полуботка, адресований В. Кочубею,
стосувався конфлікту між селянами с. Тиниці (нині – у складі Бахмацького р-ну).
Гетьман наказував В. Кочубею виконати указ генеральної військової канцелярії і
забезпечити явку винуватого (Ілька) на суд у Глухів. Ще один лист-скарга був
направлений П. Полуботку тогож року (№ 32). Його автором був підлип’янський
староста Концевич, а стосувався документ злочину Левка Гавренка, «козака и
жителя семяновского», винного у порубці чужого лісу. Цього ж питання стосу-
валася скарга невідомого П. Полуботку (№ 40). Про це ми вже писали у частині
20 статті y «Сіверянському літописі»5. Близько 1723 р. написано лист (№ 39)
прилуцького сотника у 1719–1724 рр. Федора Марковича до свого дядька, Івана
Марковича, який був прилуцьким сотником у 1709–1719 рр., прилуцьким полко-
вим суддею у 1719–1724 рр. У ньому говорилось про лист із Седнева «швакгра»
Степана Леонтовича, про те, що Костянтин (Леонтович), золотоніський сотник у
1732–1763 рр., «швагр пна Фридрикевича ншего», хитрощами «через лист свой,
писаний до пней Леонтовичовой..., а сестри ншей», тобто до Феодосії (у першо-
му шлюбі за Григорієм Фридрикевичем, у другому – за Степаном Леонтовичем),
3 Універсали Івана Мазепи 1687–1709 / Упор. І. Бутич. Київ; Львів: Наукове товариство ім. Шевчен-
ка, 2006. Ч. ІІ. № 195. С. 237.
4 Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Київ, 1997. Ч. 1. С. 84; Кривошея В.В. Козацька
старшина Гетьманщини. Енциклопедія. Київ: Стилос, 2010. С. 86; Gajecky G. The Cossak Administrati-
on of the Hetmanate. Cambridge, 1978. V. 1. С. 29.
5 о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів... (ч. 20). Сіверянський літопис. 2021. № 1.
С. 90–91.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
46
вчинив махінації. Він свідчив, що нібито покійна мати першого чоловіка переда-
ла частину майна йому, Костянтину. Але цього насправді не відбулося, і покій-
ний тесть сестри, седнівський сотник у 1699–1700 рр., Криштоф Фридрикевич не
говорив про це. Відтак слід було повернути землі сестрі, забезпечити право, а як-
що С. Леонтович все витратив, то компенсувати за його рахунок і записати на
доньку померлого Фридрикевича. У листі Ф. Марковича до Петра Корецького
(стародубський наказний полковник у 1722–1723 рр.) бл. 1723 р. (№ 36) теж го-
ворилось про легковажність Костянтина Леонтовича і про заходи щодо повер-
нення посагу, який був ним незаконно привласнений. Тут міститься також скар-
га на підданих Андрія Миклашевського (стародубський наказний полковник у
1722 р.), котрі чинять спустошення в бортних деревах у «Круковских кгрунтах».
Цей сюжет щодо бортних дерев розвивають у скарзі селян с. Нижнього, адресо-
ваній тому ж Корецькому (№ 31). Приблизно тим же часом датована скарга ота-
мана села Пальчики Опанаса та інших ніжинському полковнику Петру Толстому
(№ 38). Ця група селян з с. Попівки Конотопської сотні (нині – Бахмацького р-
ну) служила 16 років у гетьмана І. Скоропадського «при конях», але після його
смерті залишилася без роботи, і тому вони просили забезпечити їх працею. Вод-
ночас вони скаржилися на свого отамана Яцька Мирченка. Іншу скаргу (№ 45)
можемо датувати лише приблизно, між 1728 і 1734 рр. Козаки с. Левенці Старо-
дубської сотні (нині – с. Левенка Стародубського р-ну Брянської обл.) скаржи-
лися генеральному бунчужному (Якову Лизогубу або Андрію Бороздні), що в
них незаконно забирають землі. Також ця невизначеність у датуванні характерна
для листа невідомої особи до гетьмана Д. Апостола (№ 46). Тут ішлося про цей
же конфлікт селян с. Левенці з «Тимошенчихою». Очевидно остання є Гафією
Іванівною Тимошенко, онукою вищезгаданого стародубського полковника Ти-
мофія Олексійовича, дружиною Семена Березовського, наказного стародубсько-
го полковника у 1718 і 1723 рр. (помер у 1728 р.). Три листи 1734 р. (№ 48, 49,
50) стосуються стародубського полкового комісара Івана Лашкевича. У них
ішлося про забезпечення провіантом і фуражем російської армії. Про Стародуб-
щину і Стародубський полк йдеться ще у двох документах. Це випис 1730 р. з
протокольної книги суду Стародубського полку, який містить у собі протест
(№ 47). На жаль, він написаний вкрай нерозбірливо і деякі його фрагменти не-
можливо прочитати. Цей документ цікавий уже тим, що дозволяє уточнити ка-
денцію Андрія Миклашевського. Як бачимо, наказним стародубським полковни-
ком він був не лише у 1722 і 1729 рр., але й у 1730 році. Другим документом є
рапорт 1743 р. (№ 54) у полкову стародубську канцелярію. У ньому йдеться про
пошук у Шептаківській сотні речей, які були пограбовані під час пожежі в Ста-
родубі. Цим же роком датований документ (№ 53), яким у цій же сотні наказува-
лось розшукати підданих-втікачів і наводилися їхні прикмети.
У чолобитній Тетяни Лизогуб 1727 р., адресованій цариці Катерині І, згаду-
валися Степан Вельяминов, президент Малоросійської колегії у 1722–1727 рр.,
Андрій Гудович, бакланський сотник у 1709 р. (№ 41). Чолобитчиця називає себе
«бунчукового товариша Андрія Лизогуба жона Тетияна, Михайлова дочь», і тут
виявляємо певні непорозуміння. Андрій Лизогуб був конотопським сотником
у 1716–1719 рр., але бунчуковим товаришем став у 1737 р., а його дружиною
К. Модзалевським названа Параска Михайлівна Миклашевська6. Усе ж можливо,
що відомий генеалог помилився. У чолобитній-скарзі говориться про конфлікт
за землю, яка лежала між Малим Самборцем і Соснівкою Конотопської сотні
(нині село Конотопського р-ну, за 15 км. від Конотопу). Але Малий Самборець,
на жителів якого скаржилася чолобитчиця, не вдається локалізувати. Ще один
документ того ж року (№ 42) пов’язаний з чолобитною жителів сіл Любецької
сотні. Це слідство за вказаною чолобитною, але документ дійшов у дефектному
стані й містить тільки початок. Ще одна скарга датована 1730 р. (№ 44). Її авто-
рами були представники відомого старшинського роду Кандиб (Юхим, Василь і
6 Модзалевский В. Малороссийский родословник. Киев, 1912. Т. 3. С. 100.
Siverian chronicle. 2021. № 4
47
Данило), а адресували її гетьману Д. Апостолу. У ній ішлося про незаконне заво-
лодіння їхньою слободою Кандибівкою полковником російської армії
В.Ф. Салтиковим й про інші кривди, заподіяні ним же. Цей конфлікт затягнувся,
і ось уже син Данила Андрій написав аналогічну скаргу очевидно до гетьмана
К. Розумовського (№ 56). До кривдників А. Кандиби додався поміщик Скрипи-
цин.
Далі йдуть купчі, які взагалі широко представлені в документації. У цій
статті наводимо тексти 11 купчих, із яких на ХVІІІ ст. припадає 7. Першою з них
є купча 1700 р. (№ 29), укладена в Конотопі. Вона стверджувала продаж млина
Степаном Натальченком, причому свідками виступили, крім представників ко-
нотопської старшини, о. Димитрій, священик Свято-Юріївського храму в Коно-
топі, і Кирило, ніжинський крамар. Наступною є купча 1728 р. (№ 43). Житель
с. Ясмані Глухівської сотні (нині – смт. Есмань Глухівського р-ну Сумської обл.)
Корній Гусаченко продавав свою сіножать. У 1734 р. на прохання дочки покупця
цей документ було ще раз стверджено, причому його підписав глухівський горо-
довий отаман Дем’ян Туранський. Досі його каденцію визначали у 1737–1740 р.,
між тим, як випливає з цієї купчої, він перебував на цій посаді й у 1728 р., а далі
його замінив Степан Уманець (1730–1732 рр.). У 1739 р. козак Великобудищан-
ської сотні Полтавського полку Іван Цурка продавав свою землю підполковнику
російської армії Ф. Юсту (№ 52). Ця земля розташована в с. Мелня (нині – Коно-
топського р-ну Сумської обл.), а перед тим вона була разом з хатою, лісом тощо
куплена батьком Цурки в батуринського жителя Якова Мухи. Купча 1754 р.
(№ 55) свідчить, що козак Седнівської сотні Чернігівського полку Трохим «Ере-
миев» був змушений за борг продати «Зміевский берег з сінокосом». Далі йдуть
три купчі 1770 р. (№ 57, 58, 59). Вони стосуються одного й того ж продавця –
возного Глухівського повіту Якова Ляшенка, який продав графу П. Румянцеву
свою нерухомість у с. Кучерівка Глухівської сотні (нині – у Шосткинському р-ні
Сумської обл.), причому містилася досить детальна її характеристика.
Далі йдуть документи інших категорій. Насамперед це список старшини Ні-
жинського полку 1735 р. (№ 51). Їх відправляли служити на «Українську лінію»
в Царичанку. 1777 роком датований рапорт архімандрита Гамаліївського монас-
тиря Антонія про відправлення відповідей на запит консисторії Київської митро-
полії (№ 61). Представлений і атестат 1771 р. (№ 60) запорожця Михайла з Сум.
Завершують публікацію три документи 1782 р. Новгород-Сіверского намісниць-
кого правління (№ 62, 63, 64). У першому з них ідеться про втрату двох чолобит-
них, у двох останніх – про прийняття в це правління Хоми Гудими.
Коли статття була прийнята до друку, вдалось виявити в зібраннях Інститу-
ту рукописів НБУВ неопублікований лист 1685 р. І. Мазепи (тоді ще генерально-
го осавула) і В. Кочубея (тоді реєнта Генеральної військової канцелярії) до фаво-
рита цариці Софії, князя В. Голіцина (див.: Додатки. № 1). Відзначимо, що авто-
ри листу не вказали своїх посад. Чи це було зроблено свідомо, чи сталося внаслі-
док недогляду копіїста, нині сказати неможливо. Фрагмент цього листа за іншим
списком був надрукований російським істориком К.А. Кочегаровим7. Тут наво-
димо повний текст документу.
Насамкінець зазначимо, що підписи-автографи в документах підкреслені
нами, а слова, які не вдалося прочитати – знаком (…)*. Квадратними дужками
позначені пропуски в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо)
або відновлені по смислу слова. Датування, переважно подане кириличними лі-
терами, переводимо арабськими цифрами.
Сподіваємося, ці джерела будуть цікавими і краєзнавцям, оскільки пролива-
ють додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на соціально-еко-
номічну, церковну й культурну історію краю.
7 Кочегаров К. А. Русское правительство и семья украинского гетмана Ивана Самойловича в 1681–
1687 гг. Москва: Институт славяноведения РАН, 2012. С. 163.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
48
* * *
№ 1
1680, грудня 25 (15). – Лист Луки Григоровича, ігумена Свято-Микіль-
ського Рихлівського монастиря до полковника Іллі Новицького.
«Мні велце ласкавий мсци пне полковнику Войска его црского пресвітлого
величества Запорозкого комонный, добродій мой великий.
За вшелякую показаную мні панскую любов велице в.мс. доброд. моему по-
дяковавши, по обетницу на прудком часі посилаючи покорне в. в. мс. мс. пна
прошу, жеби была отдана. А що в. мс. мс. пн казал до Лохвиці едним возом сла-
ти, рад бым то учинити, тилко ж як то пред святи братия, по послушаниях розі-
халися, згола не маш кому. Азали з ласки в. мс. мс. пна тое по остатной дорозі
отшукается, сторони панны побожні для ученя дітей в. мс. мс. пна по желанию
в. мс. доброд. моего, якому устне мовил и тепер повтораючи: скоро тилко за по-
даною оказиею до госпожі игумені макошинской написати и о тое постаратися
пилно обецую. А на тот час з вшелякою моею поволностю ласце панской в. мс.
доброд. моего неотмінной молитви моі залецивши сам себе вручаю и назавше
зостаю в. мс. моему мс. пну и великому доброд. всего добра зичливий слуга и
уставичный богомолец
Лука Григориевич, игумен з братиею.
З мнстира Стля Хсва Николая Рыхловского мсця декаврия 15 1680»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14542. Оригінал).
№ 2
1681, січня 2 (1680, грудня 23). – Лист Луки Григоровича, ігумена Свя-
то-Микільського Рихлівського монастиря до до полковника Іллі Новицько-
го.
«Мні велце ласкавый мсци пане полковник Войска его цар[ского] прес[віт-
лого] велич[ества] Запорозкого комонный, добродію мой великий.
От Хрста Спасителя, в. мс., м. мс. пану и великому добродіеви, весъпол з еї
мсци панею в. мс. ціною и со всіми любящими тут на земли долгих літ и вшеля-
ких щасливостий, а в нбі вічных роскошый заживати щире зычу. За отдане жита
и пива в. мс. моему мс. пану и добродіеви низко поклонившися, велице покорне
дякую, тут же добродію мой упоминаюся о горілку, которую в. мс. мс. пан обі-
цал до обители стой и мні устне приказал, абым присыл по оную. Тепер добро-
дію мой посланца своего посылаючи, упрошаю покорне, рач обітницу свою
скутком исполныти. Затим ласці панской неотмінной себе з братиею моею, яко
найпокорній вручаю, зостаючи назавше в. мсці, моему мсцивому пну и великому
добродіеві, добра зичливий слуга и уст[а]вичний богомоле[ц] Лука [Григорие-
вич, игумен] з бр[атиею].
З монастира стля Хсва Николая Рыхловского декав. 23 1680 року»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14543. Оригінал).
№ 3
1681, березня 20 (10). – Ромни. – Лист роменського війта Романа Федо-
ровича до полковника Іллі Новицького.
«Мсци пне полъковнику комонний, мні велце мсци пне и добродію.
С повинности нашой товариству полку в. мс. мсці пна, в нас в Роменщині
на станциї зостаючому, ведлу[г] належитой устави на кождого по копе до рук
пна Зражевского далисмо. А счо часу в одбіраню грошей забавили не с причини
недбалства пна Зражевского, толко за власним непоспіхом войтов наших сілких
так нескоро она сумма стягнулася.
О том в. мс. мс. пану, до ознайменя подавши, зостаю назавше в. мс. мс. пну
и добродіеві моему всего добра зичливий и до услуг поволний
Роман Федорович, войт міский ромен[ский], з бурмистри.
В Ромні 1681 марта 10 д.».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14582. Оригінал).
Siverian chronicle. 2021. № 4
49
№ 4
1683, липня 13 (3). – Ічня. – Лист ічнянського сотника Івана Сторожен-
ка та Захара Григоренка (?) до полковника Іллі Новицького.
«Нам велце ласкавий мсці пане полковнику охотный, велце ласкавий пане и
приятелю.
Ідучи през город наш Микита Бужинский до приятелей своих менует, пові-
дается быти полку в. мстина, а сотні Евтуха, с которым Бужинским коней двое
было. Теды мы, не відаючи добре о нем, а писма проежджого от сотника своего
не показал, казалисмо в городі нашом коня пліснивого третим літом ест задержа-
ти. Которого коня, повідае, купил в селі Васкувцях у асаула тамошнего сілского,
а другого коня рижого отдалисмо Микиті Бужинскому. Которому и писмо напи-
сали до войта нашего мсці пана, если ест он полку в. мстина и того коня, кото-
рий ест в нас кажем отдати. При том с поволностю услуг наших ласце в. мсти,
нашего мсці пана, поліцаемся, зостаючи в. мсти, нашему мсці пану, всего добра
цале зичливие приятеле и поволние до услуг
Иван Стороженко, сотник Войска их цар. пр. вел.(...)*.
Захар Григоренко (?) (…)*.
З Ичні 3 июля 1683 року».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14512. Оригінал, підписаний авторами).
№ 5
1686, січня 22 (12). – Короп. – Купча.
«На уряді короповском передо мною, Тихоном Довкгилею, сотником, Фе-
дором Ворожбытом, атаманом, Василем Микоилоевичем (!), войтом, Левком и
Оникием, бурмистрами, ставши очевисто Самойло Тищенко, бывший обыватель
ломаковский, села уізду Сенчанского (Сенча – Лохв. р-н), а теперешний обыва-
тель села Нижного, прозываемого Панского в уізду Сумского (?), признал добро-
волне и ясне сам на себе сим листом и вічным записом, чинечи то явне кождому,
хтоб о том відати потребовал теперь и на потомные часы, иж що маючи в моцы
и в спокойном своем держаню в селі Ломаках (Луб. р-н) на реці Селі (!) греблю,
отчистым ему правом належитую и отъцем его чрез властный кошт и працу за-
нятую и уфундованную здавна, на которой и дві клітки, тож отца его, были по-
становлены, а теперь зпустіли; только една гребля с належитым до ней ліском и
в ней деревом садовым. А жадным правом нікому иншому не есть заведенное и
непенное, як ся в своих границях виділяет оную (?). Теди реченний Самуйло, ма-
ючи волность ведлуг права, яко власностю своею шафовати и видячи бити з ліп-
шим пожитком своим, з доброй воли своей продал от себе от вели (!) на вічность
вічным и неотзовным правом и зараз в смотр, в держание и у спокойное и вічное
уживание на вічные часы подал и уступил все право и моць, ему на тую греблю
служачую, от себе здал и сим листом своим здать и вливает урожоному его ми-
лости пану Илии Новицкому, полковникові комоннному, за певную и готовую,
иж до рук его собі сполне от него отданную и заплаченную сумму пинязей, то
есть талярей сорок. Якож юж от дати сего листу его волен есть и моцел (!) уро-
жоный его милость пн Новицкий сам, малжонка, діти и потомки его тую греблю
от его, Самойла, вічным правом проданную, спокойне держати и уживати, мли-
ны на ней фундовати и всякую волность в ней иміти, кому хотячи отдати, заме-
няты, продаты, записати, даровати, заставити и як хотечи на свой пожиток обо-
рочати, шафуючи яко власностю своею. А оной Самуйло Тищенко сам, малжон-
ка и діти и потомки его и нихто з близких и делеких кревних, ані с людей общих
в тую греблю уступовати ничим николи и жадной перешкоды и трудности в дер-
жаню спокойном его милости пану Новицкому чиниты, ані до права позывати
так самими вічными часы, яко и хто инший не может, ані моцы будет под зару-
кою тысячи золотых и нагороженем шкод голыми слови менованных. А естли
бы кто колвек з близких кревних и далеких, а повинных его або з людей общих,
в тую греблю уступовати иміл и перешкоду в держаню чинил ибо (описка, тре-
ба «або» – Ю. М., І. Т.) до права его милость пана Илияша Новицкого позывал,
Сіверянський літопис. 2021. № 4
50
теди оной Самуйло Тищенко от каждого такового заступовати міет своим кош-
том и накладом аж до вистя давности земской и правді отписаной. Однак и по
вистю давности земской сей запись, ку вічности данный, в кождом суді и праві
при моцы міет воставати и на том он, Самуйло, дает его милости пану Илии Но-
вицкому сей лист доброволный вічний запись под печатю и подписом власной
руки своей. А до того з честною и очевистою от него прозбою или уряд вышепи-
санний, яко теж и людей добрых и віры годнии (!) печати свои приложили и ру-
ки свои подписати рачили к сему листу.
Писан в Коропові року тысяча шестьсот восемдесят шестого мсца генваря
12 дня.
Которий сей лист и доброволное сознане Самоила Тищенка и до книг на-
ших міских короповских есть записано.
В подлинном подписано: Тихон Довкгеля, сотник короповский.
Самойло Тищенко, рукою власною.
Устне от мене прошени люди: Павел, житель снітинский, мельник.
Данило Медвідь, житель шеповский.
Звыш писанний уряд короповский».
(ІР НБУВ, ф. 201, спр. 72, арк. 31–32. Копія ХІХ ст. Наприкінці доку-
менту намальовано два кола, всередині яких написано відповідно: «місто
печати городовой», «місто печати полковой»).
№ 6
1686, травня 3 (квітня 23). – Батурин. – Судова постанова.
«Року Бжого тысяча тысяча шестсот осемдесят шостого, місця априля двад-
цат третяго дня.
За відомостю справы вышой мянованые од небожчыка блаженное паметы
Симеона гетманыча Ивановича, бывшого полковника стародубовского, паном
Михайлу Илии Рубцом выданое самого ясневел. его млсти пана гетмана пна и
добродія нашого, до которого чубковцы бояре бывшые, а тепер козакы, супълі-
ковалі будто оттысненье их сіножатей. Тая теды суплика отдана была перед нас
Михаила Вуяхевича, суди войскового енералного, и Анъдрея Василевича, писаря
судового, для суженя обох сторон так панов Рубцов, яко и чубковцов, против ко-
торих жалобы речоных панове Рубцове заслонял себе сим выданим правом з с
книг міскых стародубовскых и конъфирмованых властью блаженъное памети не-
бозчыка Симеона гетманича ведлуг выданья реляцый славетного пна Тымофея
Алексеевича, на тот час будучого атамана городового стародубовского, Роман-
кевича писаря и як мы право тое и реляцыю зобезке (?) по кгрунтах брахловских
и чернооковских перед судом нашым вычитавшы, для пробацыи велелі стат пну
Тимофею Алексеевичу, нні наказному полковныкові стародубовскому, и писаро-
ві Романкевичу стат пред судом. Теды оные так под сумненем призналі, же як
нас старых люді воділы, так мы тот кгрунт и обездили, и як нам призновали, що
земля и сіножатей паном Рубцом служит, а их отчина, то ест бортное дерево,
чубковцов, так и мы, як там перед небозчыком, так же и тут, перед судом ге-
нер[алним] войсковым, признаем по такой пробации справы, то се шкоды од су-
ду самому ясневел. добродіеви были предложены. Теды з похвалою судовне по-
ступком правным, веліл ясневел[можный] добродий сие право печатю судовою и
с подпысом рук потвердыты. Що ест и потверъжено под закладом вины до скар-
бу войскового тысечу зол[отих] ежели бы сміли напотым чубковцы до сенажа-
тей, паном Рубцем служачых, озвати, того суд пылно тепер очевисто варовал.
В Батурині року и дня звышменованого діялося.
Михайло Вуяхевич, звышменованый судъя, рука власная.
Андрей Василевич, писар судов[ый] войсковый енералный».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 56247. Копія. Внизу документа намальовано коло,
всередині якого написано: «и друга печат леч декрету»).
Siverian chronicle. 2021. № 4
51
№ 7
1688, березня 1 (лютого 20). – Нехаївка. – Лист слуги Яська Остаповича
до Новицкого.
«Добродію мой.
О повеженю господарском в. мс. добродіеви моему ознаймую, иж за ласкою
Бжою добре ся поводит: на млин Царовскый деревня готова, бруся дубового со-
рок, палей вусімдесят; лоддей пар пять, валув три, буртниц дві. О тютюн ознай-
мую в. мс. добродіеви, же Марко Подзюбаный хоче приняти увес, як много ест
тут, у Коропі и в Снітині по копі камен на рок, ежели в. мс. добродія буде роска-
зання на туй ціні увес отдати. Горілъки куф три готовой ест, за коториі дають
коп по пятнадкодцять, ежели в. мсці добродія буде росказ, то продамо. Тое в. мс.
добродіеви ознаймивъши и узичивши от Гсда Бга доброго здоровя, ласце ся ва-
шой панской отдаю и назавше зостаю.
В. мс. добродіеви моему во всем жичливый и найнижший (?) слуга Яско
Остапович
З Нехаевки февраля 20 д. 1688».
В. мс. добродіеви моему во всем зичливий и найнижший слуга Яско
Остапович».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14599. Оригінал).
№ 8
1688, травня 22 (12). – Красне. – Лист охочекомонного козака Лукяна
Скребешенка з товаристом до полковника Іллі Новицького.
«Мсці пане полковнику охотный комонный, нам велце мці пане и добродію.
По указу вашой панской млсти зревідовалося товариство мое, котрих есче
найдуется (без тых, счо порозездилися по приятелях) сорок един. Рачте ваша
панская млст об нас млстивовому (!) добродіеви, ясневелможному его млсти па-
ну гетману ласкавим словом проповісти. Кгдыж згола при скудости всего зоста-
ем в одежи и в обуві. А особливе счосмо на курені поділилися, а казану не міем,
грошей теж тых на шест воз не будет, кгдыж мажа, возиско драбчастий, од чти-
рох золотих не купит его без хомута и без инших річей до возка. Также добродію
и о том велможности панской доложити, абысмо мы при боку вашом панском в
полку зостаючи, при о[со]бливом знятом були значку. О всем том покорне
млстивой вашой панской попросивши ласки, служебничие нши залецаем услуги.
З Красного д. 12 мая 1688 року.
Вашой панской мсти во всем найповолнійшие Лукян Скребешенко з това-
риством комонним охотним».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14508. Оригінал).
№ 9
1688, травня 28 (18). – Стародуб. – Універсал стародубського полковни-
ка Тимофія Олексієвича.
«Тимофій Алексіевич, полковник Войска их царского пресвітлаго величест-
ва Запорожского стародубовский.
Всему старшому и меншому полку нашого и кому тилько о том відати нале-
жатимет, сим моим ознаймую писанием, иж по частых алтеркациях и многих за-
водах тяглых жителей новосілских з товариством войсковым, жителми села Вис-
трикова уезду нашого Стародубовского о пожни, лежачие в дуброви и кгрунти
выстриковском, прилеглые к тамошним же выстриковским пахотным полям, в
ограниченью своем так лежачие: узявши от болота Хоботка в урочище Жернов-
ки, а отътоль коло леса Долгого в болото, называемое Ольховець, от того идучи
в Платково, болото под село Галибесово, а от Галибесова в Березовую кладку, а
от кладки знов на первое урочище, меновите в болото Чеботку. Уваживши я и
зрозумівши речоных новосілцов в тые покосние грунта неслушное втрученье, а
товариства выстриковского непохибное при своем наданью давном от антецес-
соров моих панов полковников відячи стоянье при крепости писм купчих и уни-
Сіверянський літопис. 2021. № 4
52
версалных, цале при нем товариству выстриковскому з иншими певными особа-
ми, которые там же от антецессоров моих до ласки войсковой уділенныи мают
пожни, яко то пан Григорий Кроткевич, писар наш полковой, и Иван Кислов-
ский, товариш значный войсковой, помененные пожни заховую, позволяючи им
спокойне оными владіти и пожитовати, а новосільцов, яко неналежных, от того
удаливши, золотих […] тое тут же сим моим універсалом варую, приказую.
Писан в Стародубі 14 генвара 1659 (описка, має бути очевидно «1687» –
Ю. М., І. Т.) року.
На подлинном таково:
Звыш именованний полковник рукою».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18413. Копія кінця ХІХ ст. Зверху документу запис
копіїста: «Универсал полковника Тимофея Алексеевича, выданный това-
риству с. Выстрикова на пожни 18 мая 1688 года»).
№ 10
1688, серпня 22 (12). – Табір в Самарі. – Лист до полковника Іллі Но-
вицького до дружини Меланії.
«Мелания, милая пні, малжонка моя.
Всегда от Гсда Бга в. мс. купно з милыми діточками нашыми здравия тілес-
ного и дшевного спсения при зичливых сукцессах зычачи ознаймуем, иж писа-
лисми в сей оказиї в Снітин, приказуючи Есифови гспдрства порадне держат и в
пилности знайдоватися. А найбарзий о сінах и пашні бы в непогодные сие часы
дочжевые не наробил гною. Проше и вас, пані моя, напишите од себе до Корнія
в Нехаевку, приказуючи оному бы так же во всяких гспдрских порадках знайдо-
вался, сіна й пашні в погоду бы попорад(...)* за недогляд не понесл кошът
ущербку, але як найліпшей обо всем нехай стараня прикладает. О овощы прика-
зовал, меновите о вишнях и яблоках, жебы порожне знял и в Коропі повидел,
давши жыдовъца на нашу потребу уробил и о вшеляких порадках написавши,
през кого колвек в Нехаевку пошліте и довідавшися там обо всем як ся поводит,
спитавшы так нехаевское, яко и снітинское, гспдрей нашых в прислугах діло до
нас в. мс. през Леска присилайте, жадаем. При том Всемилостивому Гсдви в со-
хранение поручаючи, естем найжичлившым малжонком.
Дан з табору з Самары авгус[та] 12 року 1688.
Гелияш Новицкий, полковник комонний»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14610. Оригінал, підписаний Новицьким).
№ 11
1688, грудня 31 (листопада 21). – Нехаївка. – Купча.
«Року 1688 місяца ноемврия 21 дня.
Пред нами, атаманом Ефимом Городищенком и Семеном, войтом нехаев-
ским, и при них людех зацних, на тот час будучих, ставши очевисте Марко Лю-
басенко, сознал явне и ясне и доброволне, без вшелякого жадного примушеня,
иж я продалем двор свой власный и зо всіми грунтами, с полем и сіножатьми и з
лісом, так и сад, стоячий при дворі и з огородом славетно урожоному его млсти
пану Илияшу Новицкому, пну полковнику Войска их царского пресвітлого вели-
чества Запорожского комоннному, за певную суму за сто и шестьдесят золотих.
А оные грунты нікому незаведенние, непенние, але яко дідиство свое власное
продалем вічными часы пану Илии Новицкому и жоні его и потомков их, не
зоставуючи собі жадного вступу до права так самому мні, яко и жоні моей и ді-
тям, так теж и кревним моим, близким и далеким. Теди вольно яко своим добром
владіти и пожитки мати з оных грунтов и меновите во всіх руках трех поля міет
бити: первие под Рожественном три ниві, у середней руці чотирі, под напотом
дві сіножаті, одна, стоячая обок Игнатови Пасюкові, другая посполу из Василем
Гордіенком, стоячая на оболоні, ліс так теж, стоячий обок Петрова Повгаракова,
что в оние 3 грунта не повин ніхто утручатися. А гдибы кто міл тие грунты обо-
зватись, теди повин я сам от того очищаты во всем. На що для ліпшой віры и
Siverian chronicle. 2021. № 4
53
певности свідомной я, Марко Любас, даю сие письмо пну Илии Новицкому, па-
ну полковникові коммонному, при безъвыклости (?) належитой.
Писан в Нехаевці року и дня вышеписанного».
(ІР НБУВ, ф. 201, спр. 72. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 12
1689, березня 1 (лютого 19). – Стародуб. – Універсал стародубського
полковника Тимофія Олексієвича.
«[…] Войска Запорозского полковник стародубовский Тимофій Алексіевич.
Всему старшому и меншому полку нашого Стародубовского товариству, а
меновите старъшині полковой и кому тилко о том відати будет належало, сим
моим ознаймую писанием, иж видячи я уставичне зичливо роненние ку пресвіт-
лому их црского влчства маестатови и ку ясневелможного его мл. пна гетмана
рейменътови пна Миколая Чорнолуского, сотника полкового стародубовского,
прислуги, а уважаючи его в тих уставичних услугах недостаток, ку вспартю оно-
го села Меленск, до ласки ясневелможного добродія его мл. пна гетмана, конфе-
рую и надаю. Відаючи теди о том, вишъмененая старшина аби ему, пану сотни-
кови полковому, в держаню оного села Меленъска и найменшое не важился бы-
ти перешкодою, пилно властю уряду моего варую и приказую. Войт зась села
Меленска зо всіми тяглими людми аби ему, пну сотникови, всякое належитое
послушенство и повинност отдавал, тож приказую.
Писан в Стародубі 19 февраля 1689 року.
Звыш менованный полковник стародубовский, рукою. м[істо] п[ечати]
(С подлинника).
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18431. – Копія кінця ХІХ ст. Внизу документу на-
мальована печатка Тимофія Олексійовича).
№ 13
1689, квітня 17 (7). – Лубни. – Лист лохвицького городового отамана
Федора Григоровича до Ірини Новицької.
«Мсцва пні полковникова, нам велце мсцва пні и добродійко.
Дочеканем свят фалебных поздоровляю в. мсти мсцвую пнюю, которие жи-
чу добре здорово отпровадивши и сим (?) подобных долголітне при вшеляких
щасливостех веспол з его млстю добродіем нашим дочекивати. А при том ознай-
мую в. мсти, моей мсцвой пне, же пн. Иосиф Тарасенко з Ніжина прибывши к
Лубням, жадал мене о тое, абым сии два луки честно казал в Лохвицю до
в. мсти, моей мсцивой пне, одослати. Которие натыхміст ис тятивами, обвине-
ные прядивом скруз, до в. мсти добродійкї (!) мое (!) посилаю и о респонс покор-
не прошу, жебы вцали до рук в. мсти моей мсцвой пне доишлї (!). А за тым най-
ниший поклон мой в. мсти, моей мсцвой пне, засылаю яко в. мсти, моей мсцвой
пне, зичливый добра всего и слуга уніжоный Федяй Григоревич, атаман горо-
д[о]в[ий].
З Лубен д. 7 април[я] 1689».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14597. Оригінал. Запис на звороті: «Ей млсти пне
Ирині Гелиашовой Новицкой, полковниковой нашой, велце мсцивой ане и
добродійце, покорне належит»).
№ 14
80-і рр. ХVІІ ст. (?), листопада (15). – Короп. – Лист Копула (?) до Іллі
Новицького.
«Мсці пне полковнику комонный, мні велце мсци пне и добродію.
За певною окказиею приходит мні убогий мой одзив в. мсци пна и добродія
моего учинити о том (?), жебраючи (?) ласки вашой панской, бис вашой мсци
пан панским своим призрінием рачил призріти на мое убожество и прислати мні
гроші за горілку цале житн[и]ї (?) талярей сто и пять. О якиї по всі часи, не смію-
чи наприкритися, позичалем в людей и яко колвек суплементовалемся аж по дн
Сіверянський літопис. 2021. № 4
54
ннешний. А кгди оние докучают мні о отдане, юж цали встид на сторону отло-
живши, мою до в. мс. мсци пна и добродія моего вношу прозбу: хти в. мс. мсци
пан ласкаве учинити и вспомогти такую горячую сего часу мою потребу присла-
нем грошей. Если всіх не мощно, то принамней золотих двісти и талярей пят
рачте прислати, а сто золотих еще у вашой мсци пна останет. Если зас мощно всі
прислати, то особливая то ласка вшой мсци пна ко мні, служебникови вшему,
будет. Котрої я назавше неотмінной покорне жебраючи, кланяюся низко и оному
ж зичу сей стий пост щасливе зачинати, безгрішно в добром здоровю провадити
и помислне кончити з милою панею вшею и зо всім цним домовством блгород-
ного дому вашего. Нехай всіх и содітель в. мс. мсци пна и блгодателя моего в
премн[o]гиї літа рачит щастити блвити и фортунити во всіх замислах ваших як
бисти его содітилною помощию и кріпким заступлением страшни и неприступни
всім врагом своим були, да укріпит вас Гсдь и подаст одоліние и побіду на супо-
стата млтвами Прчтой Бци Матери своей, котрая значною есть побідою в бранех.
Нехай же она щитом и покровом вшей мсци пну будет, покриваючи и обладаю-
ще от всякого зла в недостойних и грішнійших моих за вше достоинство молит-
вах, поки живота моего не престану млить, найвышших блгати, а дай Бже и пре-
зентер поклонитися в. мс. мсци пну. А тепер през подлий щирить (?) листовний
назавше панской мя ласці полецаю, котрому в. мс. мсци пну и добродіеви моему
(?) естем зичливим найнижшим слугою Ф. Копул (?).
З Коропа ноемвра 15.
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14618. Оригінал).
№ 15
1690, березня 2 (лютого 20). – Ромни. – Лист слуги Новицького Корнілія
Василієвича до Новицького.
«Мні велце ласкавий мсці пане добродію мой.
Ознаймую в. мсці добродієві моему, ижем до Новгородка виіздив до отца
архимандрита строни плитов и так его не застав в манастиру. Тилком застав отца
намісника и как мовив отц намісник, же то ви на свою потребу, а не на панскую,
ежели обачу писание од пана полковника, а од пана вашого то можна річ позво-
лити, бо g[д]иж велце просим вашмосці рач вамсть прислати писание до отца
архимандрити о причину, жебы позволил випустити плитов на потребу в. мсці.
Зачим в. мсці пану кланяется громада подданий в. мсці яко добродієві своему,
иж не маш борошна за чим плитов випускати. Рач в. мст, люб прислати люб, и
тут роскажіт дати. Ми особливе громада убогая в. мсці добродіеві своему кланя-
емся яко отцу своему. Рачте вамсть над нами злітoватися, же не могут випустити
двох плитов бо g[д]иж тепер Бог нас навів, жесмо иншии и од коней поодпадали.
Хотійте (?) в. мст над нами яко над поданими своими злітоватися. Особливе,
добродію, прошу присилайте в. мст якого козака для помочи гаченя гребель, бо
g[д]иж (?) сам не увернуся. А при тим Господу Богу в. мсці яко добродія своего
поручаю слуга и подножек вашмосці Корнилий Василиевич.
1690 рок місця фев[руария] дня 20».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14587. Автограф (?). Дописано на маргінесі іншою
рукою: «зри ж(?) отцев возок маленький (...)* час (...)* возику (?) що ест го-
рілку шинкарум як будете давати од семидесят золотих, потому що и сами
дорого міем»).
№ 16
1691, лютого 19 (9). – Стародуб. – Квит запорожця, даний стародубсько-
му полковнику Тимофію Олексієвичу.
«Квитанция пну Тимофію Алексіевичу, даная от запорожца.
Року тисяча шестсот девятдесят первого мсця февруария девятого дня.
На майстраті их црского пресвтлого влчства стародубовском, перед нами,
рочне на ратушу засілими радними, ставши очевисте пн Феодор Подліский, пи-
сар присяглий міский стародубовский, презентовал до акт міских стародубов-
Siverian chronicle. 2021. № 4
55
ских, за поліценем собі от пна Тимофія Алексіевича, полковника бывшого старо-
дубовского, квитанцию, которая тими писана слови:
Я, Афанас Соколовский, товариш войсковий, мешканем зостаючый в Сечи,
куреня Незамаевского, чиню відомо кождому судови и урядови, тепер и в часы
потомные, сим моим доброволним писанем, ижем принявши за мои утрати, по-
несение еще за полковництва Леска Остраници, полковника бывшого староду-
бовского, тепер уже в доброе помирковане з певних причин от пна Тимофія
Алексіевича, полковника бывшего стародубовского, двадцят талярей готовых
грошей, власними руками моими одобраних, вічними часы его самого, пна Ти-
мофія Алексіевича, и потомков его з потомками моими квитовалем, з подписом
рук людей упрошоних.
В Стародубові тисеча шестсот девятдесят первого року февруария місяца
девятого дня.
А подпис руки тими был словы:
Дмитро Зурман, обозний полку стародубовского.
Тимош Влізко, хоружий полковий.
Яков Завадовский.
Федор Подліский, присяглий міский стародубовский писар.
Которая квитанция есть про память в книги стародубовский міские записа-
на.
(Моск[овский] Архив Мин-ва Юстиции, старод[убовского] магистрата,
опись 1, книга № 1651 (1691 г.), л. 9).
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18435. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 17
1692, грудня 26 (16). – с. Сміла. – Лист смілянського сотника Василя
Громики до Новицького.
«Мні велце ласкавый приятелю мосці пане Новицъкий.
Щирую зичливост мою во всем с поволними услугами моїми в. мс. мосці
пану залецивъши, причинъную просбу мою за Федором да Семеном Воротилен-
ками к в. мс. мосці пану покорне уношу. Которих в Ромні, чи з позволеня чиего,
чили з своего, предся козаки полку вашого на станъции в домах их зостаючие
наміреня, без бытности их, мененних Воротиленков, в своїх домах, оные козаки
надзбыт своеволю вщиняли, же взявши діти их малие, головою у сніг кидали и
многие збитки оним людем чинили, же у Федора старшого Воротиленъка и лю-
дей з празничного обіду розгнали. За що отец Стефан, свщенник засулский, ужа-
лившъся немалой зневаги задатой невинно там же будучой матусі его, мусив хоч
не рад с оних козаков затяти якый раз, за що еще тепер оних Воротиленъков тие
козаки и турбують, же якобы от побитя Семенового Воротиленъкового оние хо-
рими сут. Gдиж през слушную відомост дозналем, же тие козаки як Воротиленъ-
ков в дому их не маш, що хотят як здоровие чинят собі. Еднак же так розумію
певне, же и оние козаки не так з своей волі тое чинят, як з позволеня пана сотни-
ка роменского, о чом ціле в. мс. мосці пан з чиего так росказаня тое вчинилося
увідомившися, рачте и мні о то зичливе ознаймити. А оних преречоних Вороти-
ленков подлуг причинъной просби моей от тої кривди их невинної ласкавостю
своею панъскою уволнити, gдиж люде сут зацние и тая на них укривжоная не-
винност так довнимаю, же з чиеїсь ненависти учинилася им. За которими и поде-
сятокротне в. мс. мосці пана ласкавого (?) упрошаючи, ласце вашой и з заемЇно-
зичливим отвдяченъем себе полецаю в. мс. мосці пану всего добра щирезичли-
вий приятел и до услуг поволнІй
Васил Громика, сотник сміловский.
З Смілой декаврия 16 1692 року».
На звороті: «От п. Василия Громика, сотника смілянского, о занесеню ин-
терцессии за Воротиленкам, котории побили товариства полку нашего 169[2] де-
ка[бра] 19 подано».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14540. Оригінал).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
56
№ 18
1694, червня 19. – Нехаївка. – Лист старости Л. Василевича до полков-
ника Іллі Новицького.
«Их црского прстлого влчства Войска Запорозкого, мсцівий пне полковник
охочокомонъний, мні велце ласкавий пне и млстивий добродію
Поволности услуг моїх яко найпокорнійше вашой панской млсти препо-
славши, извіствую, иж тую деревню по указу вашом панском млиновую всю
сполне, як приналежитая, виготовалисмо. На росказане ваше панъское, якое мні
указано, абым драни купил тисяч зо дві. Теди я тое діло спорядилем, тылко еще
тая дран не отшукана. За которую то дран тисяч дві далем осм коп грошей. Стро-
ни вапника вашой панъской млсти тож для ознайменя подаю, иж три печи дров
вже спалили. Толко юж на едну піч четвертую дров буде, а болше не маш. В той
міре вашого панского респонсу прошу, чили як тая четвертая піч дров спалится,
знову дрова куповати чили теж робыт престат. Знову тиж вашой панской млсти с
покорною, а уніжоною аффектациею моею вдаюся и ознаймую, же юж борошна
кромі житного отнюд не маем, пшона и инъшого, а роботники докучают, яко то
вапник и инъшие (...)*. О тое в. мс. м. мс пна о ласкавий респонс упросивши, на-
завше должен зостаю в услугах моїх яко найпо[ко]рнійше вашой [пнской] ми-
лости, моего ласкавого и ми[лостиво]го добродія, нижайший слуга и подножок
Лукян Василевич, староста нехаевский.
З Нехаевки июня 19 д. 1694 року».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14634. Оригінал).
№ 19
1694, липня 6 (червня 27). – Лист Михайла (?) Забіли до полковника
Іллі Новицького.
«Милоствий добродію мсці пне отче.
Хтілем пренизкий мой в. м., м. пну отцу и милостивому добродіеви, воздати
очне в дому остаючому, належитой поклон, а кгди тепер зачувши я, же по мо-
наршому их црского пресвітлого величества указу и ясневелможного добродія,
его млсти пна гетмана, ординансу, военную в. м. м. пану завзялес дорогу, теж то-
го ради задержитися до далшого часу мусілем. Однак яко синовско модлствую
того у Всемогущаго Творца, дабы тот в. м. мс. пна военний поход яко примно-
жил монаршое их црского прсвітлого величества милости и рейментарское ясне-
велможного добродія на отмінное ласки з приращением слави от всего Войска
Запорозкого, так всеусердно зычу, абы при ненерушоном добром здоровю и вся-
ком блгополучном поведению щасливий поворот в. м. мс. пна оглядали в дому.
Якого повороту и повторе усердствуючи в дому в. мл. пна соглядати, на сей час
отдаемъся в. м. м. пна и добродія ншего, отцевским млтвам.
В. м. мс. мс. пну отцу и млстивому добродіеви всего добра зичливий сын и
низкий слуга М.(?) Забіла.
З млина Руденского за Обтовим. Юня 27 року 1694».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14495. Автограф).
№ 20
1694, липня 13 (3). – Борзна. – Лист Михайла (?) Забіли до полковника
Іллі Новицького.
«Милоствий добродію мсці пне отче.
За посіщение листовное в. м., мс. пна отцевское и за узичене нам здоровя
доброго низко в. м., мс. пну милому отцу и ласкавому добродіеви, чолом бючи,
велце дякую. А взаем и я сим моїм синовским в. м. мс. пна навижаючи листом,
яко зычу в. м. мс. пну всеусердно доброго здравиа и всякого блгополучного в
премногие щасливие літа заживати поведения. Так покорственно и отдаюся его
отцевской з поволними услугами моїми непремінно любітелной ласце и млсти.
З Борзни юля 3 року 1694.
Siverian chronicle. 2021. № 4
57
В. мс., м. мс. пну отцу и млстивому добродіеви, всего добра зычливий сын
и поволний слуга М.(?) Забіла».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14509. Автограф).
№ 21
1695, січня.– Городня. – Лист Івана Змиченка до полковника Іллі Но-
вицького.
«Мні велце ласкавий мсці пне Илия их црского пресвітлого вел[ичества]
Войска Запорозкого пане полковнику комон[ний], добродію мой
От Гсда Бга здоровя и щасливих долгофортунних літ узичивши велможнос-
ти вашой, за навіжене писма от вамсці мсці пана ку мні, слугі своему и родичу,
покорне дякую. За обітницу оную каміний шість в догляд обецаную, а потим мо-
ем акту веселном роспорядивши господарство снам своим, субъмітуюся сам
приїхати до вел[можности] ваш наужную (!) мову. Зачим писма моего не ширя-
чи, Гсду Бгу вас мсці поручаю.
З Городні януария року 1695.
Вамсці мсці пану во всем зичливий пртл. Иван Змидченко;
Василий И(..)*».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14595. Оригінал).
№ 22
1695, квітня 8 (березня 29). – Борзна. – Лист Михайла Миколайовича до
полковника Іллі Новицкого.
«Мсци пане полковнику, мой велце мсци пане и великий добродію.
Міл бым то собі за великое инъгуманитатем, gды бым при поданой оказии
найнижчого моего поклоні не міл писати, зычачи в. мсти, моему мсци пану и
добродіеви, так теж еі млсти паней добродійци моей, доброго здоровя и щасли-
вого повоженя от Гсда Бга веспол от Бга данным потомством на многие літа. Рад
бы я сам в. мсти, моему мсци пану и добродіеви, поклонівсе, толко тепер не маю
часу. Aще Гсд позволит свят дочекати, то по святех не омешкаю поклон свой
найнижший моему мсци панству отдати. Так теж еі мсц панна Адария, цорка
в. мс. мсци панства, низко кланяется и в добром здоровю зостает. Ознаймую в.
мсти, же псалтыр вывчила и акафісты доучует. Що в. мсти, моему мсци пану и
добродіеви, ознаймивши, ласце и млсти вашой панской отдаюсе.
В. мсти, моему мсци пану и добродіеви найнижший слуга и зычливый прия-
тел Михаил Миколаевич.
З Борзны мсца марта 29 дня року 1690».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14601. Оригінал).
№ 23
1695, квітня 13 (3). – Березовиця. – Купча.
«Року ахче мсця априля 3 дня.
Пред нами, врядом засілым села Березовиці уезду сотні Срібранской, имен-
но Потапом Дрижаченком, атаманом березовским, и при бытности честнаго
гспдна отца Федора Шидратенка, священника березовского, Иваном Сулимен-
ком, войтом, и Гарасимом Соляником, на тот час атамана талалаевского, и при
нем будучих на тот час людей березовских Харка Яценка и Максима Матченка,
яко тіх и могоричников того часу будучих Романа Ковалиового зятя, Семена
Бездірка, Амеляна Матвія и Супруна Трищученка, Грицка Кожаненка, Грицка
Матвіенка, Василия Колісника и иных, при том будучих немало особ, жителей
березовицких, ставши персоналитер Андрей Коваль, житель березнянский, чи-
нил нам оповідь свои (!), в таковый способ мовячи:
Пане уряде! Міючи я свои власный под селом Талалаевкою уезду Краснян-
ского, а именно з ставом и греблею на рікі Березовиці вниз гребли лозы тым бо-
ком села Талалаевки, дубник и березняк и сіножати в своем ограничении от Ива-
нового Хвостикового, жителя талалаевского, а сим боком от села нашего Березо-
Сіверянський літопис. 2021. № 4
58
виці дубняк и сіножать своего ограничения міет от Семеновых Бездітковых
грунтов вниз Березовицею граница от Яцыхи, вдовы, грунтов сим боком, а тым
боком от Талалаевки вниц (!) границя Сердюкова талалаевского и так тую гре-
белку з ставом, з лозами, з дубниками и сіножатьми, як границя моя есть, свою
власную купленую от Ивана Соляника, жителя талалаевского, за коп девять и в
держанию своем лісов есть роков с пятнадцать и никому ни в чом непенную и
незаведенную, ні з якого власне насилия, Новицкому, полковникови комоннно-
му, пані его и потомком его за певную сумму готовых грошей личбы полской зо-
лотих шестьдесят. Которой грунт продавши его милости и одобравши своими
руками властными за оным сумму, вічными часы як я сам, так жона моя, діти
мои, з близкими своими кревными и далекими, вырікаемся и варуем тое, абы я
сам, так жона моя, діти мої, близкие и далекие з приятелей моих не важились то-
го грунту у его милости пна полковника комонного под закладом талярей а по
(очевидно описка, можливо слід читати «сто» – Ю. М., І. Т.) откуповати и ника-
ким яким неслушным правом турбовати за тот мой грунт, в вічность проданний.
А ежели бы из близких моих кревних и далеких его милости пана полковника
комонного неслушне турбовати, теди я повинен буду стануты у права, а зъвру-
шитель тому ділу совітую виш положенную вину міет заплатиты неохибше, а я,
яко уживал оного спокойне ні с кого ні в чом не маючи перешкоды, так вольно
его милости пану полковникові, пані его и потомству его тим ставом, греблею,
лозами и дубниками и сіножатьми пока границя опівает, владіти яко своим влас-
ным дати, продати, даровати, греблі лучшую заняты, млин постановиты и подтуг
(слід читати «подлуг» – Ю. М., І. Т.) изволения своего ку наиліпшему своему
пожиткові оной грунт оборочати, не узнаючи ни от кого жадной перешкоды и
наименшой. На що для лучшой віры и певности сей моей купчи лист на тот
грунт даю до рук его милости пану Илии Новицкому, полковникові коммонно-
му.
Діялося в Березовиці року и дня вышереченного».
(ІР НБУВ, ф. 201, cпр. № 72. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 24
1696, квітня 13 (3). – Борзна. – Лист Михайла (?) Забіли до полковника
Іллі Новицького.
«Млствий добродію мой мсці пне отче.
Любо дочеканем и проваженем стое Четиридесятници сего хвалебного Пос-
ту при моей звиклой синовской поволности, зпознилемъся в. мс., м. пна и добро-
дія моего, повиншовати (за що покорственно в. м. мс. пна прошу о вибачене), од-
нак не позная моя, але овшем преднійшая сыновская ку в. м., мс. пну и милому
отцу, всегда зостает зичливост, з которою сыновско, люб при доконченю оного
ж поста отзываючися, всеусердно зичу в. м., мс пну и млстивому моему доброді-
еви, в добром здоровю и всяком блгополучном поведениї, а особливе при душе-
полезном спасениї, престигши оный Пост, бгоугодно страстем Хствим поклони-
тися и его ж світлого празника Воскресения Хства дочекати и зо всім домом
вм. мс. пна радоватися. Чого и повторе, яко всеусердно в. м. мс. пну зычу, так и
отдаюся з поволностю моею служебничою в. м., мс. пна и добродія моего, пре-
милосердной отцевской ласце и милости.
В. м., мс. пна и милостивого моего добродія, всего добра зичливий сын и
найнизший слуга М.(?) Забіла.
З Борзни априля 3, року 1696».
(НБУВ. Ф. ІІ. № 33. Оригінал).
№ 25
1696, квітня 16 (6). – Ромни. –Лист наказного роменського сотника Іва-
на Хоружого до полковника Іллі Новицького.
«Мсці пне полковнику охочокомонний, мой мсці пне и млстивий добродію.
Siverian chronicle. 2021. № 4
59
Ознаймуем сим моім листовним писанием в. м. м. пну и добродіеви, кото-
риі нши козаки іхали доброволною до (!) дорогою, же на имъя Иван Крутько из
сестъренцем своім до своеі оренди запросили. Нши козаки на прозъбу его поіха-
ли до его аренъди, же теж ні жадъноі фуриі не пудиймали. Еднак же своего шин-
кара побив, а теж своего серца не утомивъши, тот Крутько и наших товарисът-
ва двух на имъя Хвеска Мороза на смерть убили и на имъя Семена, которий
на смертънуй постели лижит, то не зънаемо ти (очевидно описка, слід читати:
«чи» – Ю. М., І. Т.) жив будет. Козак Семенъца едънак же вамост мой пн ува-
живъши тиі слова, абы в. мс., мс. мсці пну и добродій, от своего боку кого зосла-
ти, яко колвек особу. А затим Гду Бгу поручаем з (!) сохранение.
Иван Хоружий, сотник наказний.
Из Ромна. Мсця априля, 6 дня року 1696».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14526. Оригінал).
№ 26
1696, травня 16 (6). – Чигириндіброва. – Лист охочекомоного полковни-
ка Івана Рубана до полковника Іллі Новицького.
«Милостивий мой добродію.
Сими часи дано мні з Ромна знати о забитю едного товариша нашего на
смерть, а другого тиранско побитю от жителей роменских. Прето я о таковом ти-
ранском забойстві, поневаж оние и так рок Мороза забили, заносячи скаргу ясне-
велможному рейментарови, посилаю п. писара своего в Батурин и проше покор-
не в. мт. мосці пна добродія и отца о подане п. писарови моему вашое пнское ин-
формации, ежели тих людей забойцов усиловная прозба наступит, мощно будет
писареви ехати до Батурина или может ціле и его мл. пн полковник лубенский
тую справу декретовати. О тое повторне [в.] пнское мл. просячи, а самого себе з
поволними услугами моими звиклой ласце вручивши, зостаю в. мсти мосцы пну
и милостивому добродіеви моему во всем зичливий и поволний до услуг его
црского престлого влчства Войска Запорозкого полковник комонний Иван Мак-
симович Рубан.
З Чигриндуброви мая 6 1696».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 14625. Оригінал).
№ 27
1698, липня 13 (3). – Купча.
«Року 1698 мсца июля 3 дня.
Я, Матвій Кузменко Кротинец, жител семеновский, чиню відомо сим моїм
писанем у каждого суду и права и на каждом місцу, где колвек сей мой лист пре-
зентован будет, иж я, міючи грунт свой власний в острове злом в Любещине ле-
жачий в завідованю чесного господина Григория Прокоповича, священика п[ят-
ницкого] любецъкого, от браті моей част свою отчистую выделенную так дерево
бортное, яко и до бортей, способное селище в Грабове из сіножатми, криници и
вшелякие пожитки в том грунте, знайдуючимися. А будучи потребним пінязей,
тот выш помененний грунт, част свою власную всю, от брати моей выделенную,
продалем и на вічность пустилем Ониску Попенку, жителю тесновъскому, сес-
тренцу своему, ему самому, жені и потомком его вічними часы. З которого то
грунту повинен будет он и по нем сукцессорове его тую ж дан давати до церкви
стой пятницкой любецкой, яко и я давалем, то ест за готовую суму, рук моих
дошлую, за коп двадцат личбы и монети литовское. До которого грунту, от мене
проданного и на вічност пущеного, не повинен буду я сам, жена и потомки мої,
так теж близкие и далекие покревние мої, утручатися и перешкоди чинити. Але
волно будет оному Ониску того грунту яко хотя уживат: дат, продат и кому хотя
отпустит. А хто бы міл оному (…)* перепону чинит, таковый заплатит вини на
урад […] сей мой лист презентований буде золотих сто. А [по] заплаченю вини
тот грунт міeт при Ониску, жені и потомком его вичними часи зостават. На що
Сіверянський літопис. 2021. № 4
60
для ліпшое твердостн даю сей мой вечистой продажи [лист] при людях зацних и
віри годних на подписе нижей менованних.
Діялося року и дня више менованного.
Очывисто упрошоний о подпис руки от пана Матвія Кузменка у того писма
продажного подпису[ю] Григорий Прокопович с[вященник] л[юбецкий] пятниц-
кий.
Иван Крамовъский, сего листу[…]».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. І56255. Оригінал (?).
№ 28
1699, травня 19 (9). – Чернігів. – Універсал чернігівського полковника
Юхима Лизогуба.
«Его црского прстлого влчства Войска Запорозкого полковник чернігов-
ский Евфим Лизогуб.
Ознаймуем сым нашым писанем кождому кому колвек того відати будет
потреба, иж п. Федор Крассувский, товариш полковый, на вспарте своего убого-
го господарства угледівши способное мійсце для построеня млына у своих влас-
ных куплених кгрунтах, именно на річці Щодрувці у лісі против прогону поля,
просыл нас себі фундушового писаня, за которым бы могл он себі безпечне ре-
чоний строїти млинок. Теды мы, принявши его, п. Красувского, слушную проз-
бу, позволяем оному ку пожитку своему на помененной річці Щодрувці строїт
млинок, з которого всякими розміровими приходами пожитковати и яко козако-
ви на себе отбирати. Однак тое пилно варуем, абы людзким з сторони кгрунтам
тым занятем новопостроенной гребли не чинила[с]я яковая шкода.
Дан в Чернігові мая 9 1699 року.
Звиш менованний полковник черніговский Евфим Лизогуб.
Донеслося нам відати, иж он то п. Крассувский уже на речоном мійсцу вы-
сыпавши греблю и почавши клітку строїти, на тот час уже просил нашого себі
фундушового писаня. Теды позволяем подлуг виш речоных кондиций заживати
спокойне тих новопостроенних млинков и всякие на себе отбират розміри. А то
взглядом его заслуг».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 56254. Оригінал завірений печаткою і особистим
підписом).
№ 29
1700, грудня 10 (листопада 29). – Конотоп. – Купча (регест).
«Року Божого 1700 місяця ноеврия 29 дня пред нами, урядом конотопским,
а меновите предо мною Феодором Кандибою, обозним полковим ніжинским, и
Семеном Зимовцем, сотником на той час будучи наказним конотопским, Игна-
том Макухою, атаманом городовим и Гавришем, войтом, Гаврилом Плаксенком
и Андріем Ярмирковим, бурмистрами, ставши очевисте, явне, ясне з доброй волі
своей без жадного примушения Степан Наталченко с женою своею Оленою
Ювфимовною и при нем же будучие брат Степанов Гарасим и Иван, син того ж
Степана […]».
Продаю млин панам Григорию и Матвію. Це діялося при о. Димитрію, свя-
щенику Юріївському конотопському, Кирилу, ніжинському крамарю, та інших.
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 57809. Копія ХІХ ст.).
№ 30
1711, листопада 19 (9). – Стародуб. – Універсал стародубського полков-
ника Лук’яна Жоравки.
«Его црского прстлого влчства Войска Запорозского полковник стародубов-
ский Лукян Жоравко.
Всім вобец и кождого зособна того відати належит, а меновите пном стар-
шині полковой стародубовской, сотникови полковому, атаманови городовому зо
всім старшим и меншим товариством, также и войтови зо всіми посполитими и
Siverian chronicle. 2021. № 4
61
тяглими людмы при узиченю доброго от Гсда Бга здоровя, меновите сым універ-
салным моим писанием ознаймую, иж презентовала мні пней Евфимия Андриха
Дащенкова з притомностю зятя своего пна Андрея Стефановича покойных не-
божчиков пнов антецессоров моих Ивана Плотника, Петра Рославця, Тимофія
Алексіевича и Михаила Миклашевского універсали им, данние небожчику пану
Гаврилу Дащенку, на тот час будучому обозному полковому стародубовскому, и
по нему, обозному, синови его Андриеви также вручение, и на тие полковничие
універсали потвержене небожчиков велможных их мл. пн (!) гетманов многих на
заняте гребел и построение млинов на речци, на сиром корены, Вепринкі в Білом
Колодязи селі, другую в селі Дариевичах на речци Берестянци, а третую у села
Митничах на речци Бабинци, где построенно каменей чтири и валня една на тих
виш писанных речках. Я поревновавши небожчиковским антецессорам моим
універсалным писанем, видячи и свой таковый же універсал, жадаю по всей
старшині полковой и черні и посполитих людей именем ясневелможного добро-
дія его млсти пна гетмана приказую, абы отнюд ніхто не важился ей, Андрисі
Дащенковой, и по ней зятеви еи в тых построеных млинах и при ных будучих
кгрунтах чинити и жадного утиску и препятия, и в отбираню з ных и заживаню
пожитков и найменшое не важился чинити кривды, пилно о тое приказуем.
Дан в Стародубові 9 ноеврия року 1711.
Звыш менованный полковник стародубовский, рукою власною. М[істо] п[е-
чати]
(Архив черниг[овского] двор[янского] собрания, д. № 5294, подлинник).
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18456. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 31
1711 р. – Скарга селян с. Нижнього до Петра Корецького.
«Блгородний мсці пне Корецкий, милостивийший нам добродію.
Жители села Нижного, поддание бунчукового товариша пна Андрея Микла-
шевского, не от тепер в наших власних Круковских кгрунтах випустошили борт-
ного дрвя, так и нині пустошить не престають. К тому же пчоли в дереви ншом
старовічном насилно дерут, да и вашего блгородия купленного деревя от їх спу-
стошення мало число зосталось, ибо природное от дідов и отцев наше бортное
дерево позаходили и знаме наше постісовавши, свое и панское понаводили и са-
ми на свою потребу рубают и чужосілцям заводят. Яко и тепер лісничи Швей-
бин, братанич Субковский, продал сосну нашу нам, которою поймали и коня для
улики в оного взяли, и діржим до указу. А оние нижневці Швейба з товарищи ні
в дідов, ні у отцев наших, Вістровщині отчини, ні Залазов не куповали, но за по-
зволеньем покойного пна Митлашевского (!) ходят. Которие, отнявши нашу де-
ревню Круковъскую, пожні наши, около Истровки захопав (?), где и дерево на-
ше, и оним нашу отчину казал ходити, мовячи, ви, круковци, сами всей Истров-
щини не сходите, нехай мої нижневці ходят вам в помоч, а пожні ваши перед ва-
ми. А тепер не толко що от пожен отбили, но и отчину всю зайшли знамями, а
послідное нам спустошали, закрадаючи, что нам вже заледво и проход от нижни
кгрунт и от оних есть. Понеже и прошлого года войт наш опух (?) лиці вовсі (?)
и оглобля зломалася витял, толко на оглоблю. В которого коня таляров десят дан
(?) випрегли, да и по сию пору в нашом же gрунті взятий (?) за оглоблю и пропал
и чинечих кривд немало есть, якие на реестры прилагаем. Того ради о сем вшему
блгородию донося, просим на означенних нижневцов за токовие от них нам по-
казанние обиди где надлежит просить з них справедивости.
Блгородия вашого нижайшие подданние ваши круковские уварові ишукові,
подножки».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 53268. Оригінал).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
62
№ 32
1714 р. – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Копия.
Его царского пресвітлого величества Войска Запорозского гетман Иван
Скоропадский.
Ознаймуем сим нашим універсалом кому колвек о том відати надлежит, а
меновите дозорцам мнстра новгородского, в селі Спаском найдуюч[ого]ся, иж
громада кириевская презентовали нам антецессора нашего універсал потвержа-
телный на коло млиновое на греблі в том же селі […] той найдуючоеся, якое по-
койный Евсевий Мороз, жител кириевский, же [ле]кговал на церков тамошную,
виданный, на що просили и нашого потвержениа. Теды мы, гетман, узнавши их
слушное в том прошение, велілисмо з канцеляриї войсковой енер[алной] наш
універсал выдаты, которого повагою пилно варуем и сурово приказуем, абы ніх-
то не сміл [и не] важилъся, а особливе з дозорцов мнстра новгородского, жадною
мірою млинового кола интересоватися и брат з оного приходы, кроме тамошных
жителей, которие не на себе, але на церков Божественную, с помянутого кола
млинового приходы употребляты. В чом абы [ніхто?] найменшой не дерзал чи-
ныти перешкоды, повторе упоминаем и приказуем.
Дан в Глухові дня __ року 1714.
У подлином подписано тако:
Звиш менованный гетман рукою власною».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 56251, арк. 40. Тогочасна копія. Внизу намальова-
не коло, всередині якого написано: «Місто печати войсковой»).
№ 33
1716, жовтня 14 (3). – Стародуб. – Універсал стародубського полковни-
ка Лук’яна Жоравки.
«Его црского прсвітлого величества Войска Запорожского полковник старо-
дубовский Лукян Жоравко.
П. п. обозному, судиї, писареві, асаулам полковим стародубовским и всему
старшому и меншому полку нашого товариству, тут же п. войтови зо всім майст-
ратом и посполитими людми и кому колвек о том відати належатимет, ознайму-
ем сим нашим універсалним писанием, иж презентовал нам пн Леонтий Михай-
лович Мархоленко, знатный товариш войсковой, універсал покойного пана Ти-
мофія Алексіевича на владіние еще отца его, респектом заслуг его войскових, на
селце Артюшково данний, на которий просил нас пан Леонтий о потвержене. Те-
ди ми, не нарушаючи давних універсалов покойних антецессоров наших, до дал-
шой волі и ласки ясневелможного добродія его млсти пна гетмана позволяем
ему, пану Леонтию Мархоленку, тим селцем спокойне владіти и пожитковати.
Зачим, відаючи о том помянутую стародубовская старшина, аби ему, пану Мар-
халенку, во владінии оного селца жадной не важился (!) чинити трудности и пре-
пятия, а жители артюшковские, як от килкадесят літ пану Мархоленку чинили
послушенество, так и тепер в том же повиновении зоставати должни, властю
уряду нашого, приказуем.
Дан в Стародубові октоврия 3 д. 1716 року.
В копии пишет:
Звыш менованный полковник старод[убовский], рукою власною. (Гене-
р[альное] сл[едствие], л. 19 об.).
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18456. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 34
Не раніше 1721 р. – Лист Якова Іскри до гетьмана Івана Скоропадсько-
го.
«Ясневелможний мсці пне гетмане, всемылостивійший мой отче, пне, пне и
премилостывійшый сирот отц и добродій.
Siverian chronicle. 2021. № 4
63
З пеленах матерных осиротівши, я рабов раб велможности вашой, по умерт-
вии отца моего Климентия Искри, хорунжого полкового переяславского, остав-
шись в опеку дідусю моему рожонному, бившому обозному полку Стародубов-
ского, покойному пну Захарии Искрі, которого при старости літ Гспдь Бг житие
сократил. А по смерти покойного дідуся моего, пна Захария Искры, в посессию,
помираючи, отдал мене своей дочери Елені Искровні, рожоной цотусі моей пней
Карповой Чесниковой, в которой нні на на учениї книжном обрітаюся. Пустил
мні, яко внуку родному своему, виж помянутий дідусь мой, пн. Захарий Искра,
куплею набутие всі кгрунта в Погарі, то ест ліси, поля, дворі и протчие набитки.
А помираючи, крестнику своему Василю Жидку, в Погарі жиючому, тие всі
кгрунта до возрасту моего вручил глядити, аби не було розоренное ничтоже. А
по умертвии покойного дідуся моего, пна Искри, не толко в тих кгрунтах селе-
ния, но и тому крестнику Жидку, а дозорци кгрунтов пна Искри, налоги чинять и
утиски пнове погарци, рациони и порциони немалие з него, Жидка, емлють. Впа-
даючи до ног ясневелможности вашой через рабскую супліку, оборонного уні-
версалу прошу на тие виж писанние всі кгрунта и двори, аби не било спустошен-
ня в тамошних жителей, теж дозорцу тих кгрунтов Василя Жидка от налогов и
податей уволнить тисящокротне прошу до возрасту моего. За що сам Гспдь Бог
будет велможности вашой платежчик.
Ясневелможности вашой, всемилостивійшаго моего отца, пна пна патрона и
добродія рабов раб и подножие Яков Искра».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 56286. Оригінал ?).
№ 35
1722, лютого 25 (14). – с. Підлипне. – Лист підлип’янського старости
Концевича до чернігівського полковника Павла Полуботка.
«Велможни мсці пне полковнику черніговский, мні велце премлстивійший
пне и великий добродію.
Причина писаня моего до велможности вшей, премлстивійшаго пна моего,
за сим члвком именно Иваном Глущенком, жителем гутянским, подданим
пнским, которий и за нами (?), як у супліці виражает, Левка Гавренка, козака и
жителя семяновского, застал рубаючого у суплікуючой Яцихи Солодовнички
ночної доби у еї власном гаї дрова. За что правовалися они обосторонне пред су-
дом городовим конотопским. И того ж часу из суду посилано того ж порубу
осмотріти, також и я от себе людей посилалем того ж порубу смотріти и пред
су[до]м городовим его ж вина, Гавренкова, показалася и кляч, взятая за поруб, из
суду наказано удержати. Прето надаремно велможност вшу помянувши, Гаврен-
ко чрез супліку свою турбовал, будто по серцам (?) реченний Глущенко на Гав-
ренка гонит, а то самая его, Гавренкова, в порубаню суплікуючой гаю вина. О
сем велможности вшей, премлстивійшему пну моему, доносячи, при том и само-
го мя млстивому велможности велможности вшему призрінию полецаючися,
зостаю.
Велможности вшей премлстивійшему пну моему пренижайший слуга и
подножок Концевич с[тароста] п[одлипенский].
З Подлипного феврал[я] 14 1722».
Адреса: «Его императорского пресвтлаго влчства Войска Запорожскаго
вельможному его млсти пну Павлу Полуботку, полковникові черніговскому и
гетманові наказному, мні велце премлстивійшему пну и великому добродієві,
пренайпокорнійше»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 54996. Оригінал).
№ 36
1723 р. (?). – Прилуки (?). – Лист Федора Марковича до Корецького.
«Блгородний мсці пне Корецкий, милостивійший нам добродію.
Жители села Нижного, поддание бунчукового товариша Андрея Миклашев-
ского, не от тепер в нших власних Круковских кгрунтах випустошили бортні
Сіверянський літопис. 2021. № 4
64
дрвя так и нині путошит не престают к тому же перли в дереви ншом старовіч-
ном насильно дерут да и вашого блгородия купленного дерева от їх спустошення
мало числ засталось ибо природное от дідов и отцев наше бортное дерево поза-
ходили к нам наше поспісовавши свое и панское понаводили и сами грунтами
половину тих, якими владіл нш швакгр Григорий Фридрикевич ему, Констан-
тию, вручити за своею дочкою. Чого памятно в. м. мс. пну, же когда покойний
пн. сотник седневский як сватался, и з вами, из нами не говорил того, чтоби ко-
му в тих маетностях, а особливе в кгрунтах била пайка. Але все, на чом жив по-
койний Григорий Фридрикевич и чим до смерти владіл, то говорили, что едино-
го самого добра тие, нікому ні в чом не пінние, о чом когда тое з нами сватство
зачиналось, то в тот час писалисте и в. м. мс. пн. до мене о том добре твердячи,
якие листи я у себе и тепер мію. И если то Костантий той з легкомисности своей
у свой ум тое узяв, чого так потреба розуміти, же будет посрамлен в суду многих
ради причин. О яких обширне не спеціфикую, однак вократці внушаю в. м.
мс. пну, ижби по милости своей оной сироті вшец свою являл млсть, просили
велможного его милости пна полковника черніговского такой милости, жеби
перве вношенне якое обоїх нас з в. м. мс. пном под реестром при веселю Фрид-
рикевичу отдали, то би оной сестрі ншей, а вшей братанкі, возвратили всеконеч-
не, як самие правние артикули повелівают. И любо ж віда(...)* тое, что уже того
у том дому не маш, все оний потратив, а куди именно отдал вношене сестри
ншей, есть свідителі, же так ужитая данная готовизна денежная, так встатках, ко-
нях, товарі роготом (!), овцах и прочая, як росписка его власною рукою покойно-
го Григория, мні данная, свідчит: сколко чого взял от нас, а оним тое потрачено.
Тепер всеконечне з тих добр потреба жеби оной сестрі ншей Леонтовиці прав-
ним наказанием било нагорожено и декретом правним било утвержденно. А
остаток, ежели з дубр що останется, то надобно на дитину покойного Фридрике-
вича, яко посесора по отцу его, ему вручити, а не легкомислному пну Костан-
тию, до чого ему діла ніт. Однак на однум будь милостив, поставте без жадного
откладу, за еї бідної вношенне накріпко треба стояти, разсуждайте пне дядку, же
Бг юй пошлет из сим мужем дітей, то волно оной свое ун[о]шене з дітей своїх
кому хотя дати, а Григориевой дитині особне потреба що з отчини. Потум що
останется (?) як вислиочитка (?) правом за уношене ншей сестрі, а еї матки тепе-
решней Леонтовичовой и хоча би то голова Костянтий и не зачепал Леонтовичо-
вой жени, сестри ншей, братанки в. м. мс. пна, то вам, а Леонтовичці треба всіх
его, покойного Фридрикевича, родичов примкнути до права и учинити конец,
чтоб оная свое вношене назад одобрала. Може они схотят, кревние его, денги
положити, що оний готовие побрал от нас, да и за статок тот, який от нас побрал
и росписался зо мною. Которий попродавши за долги свої прежние, скоро оже-
нився посплачувался тими денгами, тое може родичи его за все за тое оной гро-
ши положат, як и артикула правние повелівают. А если не похотят того учинити,
то можная крунта сколко за тую сумму оной, виймаючи шацунком, и у вічност
декретом за подписом рук властелинских, так за подписом рук на том же декреті
родичов их ствердивши на вічност Леонтовичці, сестрі ншой, а вшей братині,
вручити. О чом просил в. м. мс. пн. я и о оной отца и патрона, у велможного пна
полковника черніговского (Полуботка (?) – Ю. М., І. Т.) ходотайствовати.
Федор Маркович».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 53268. Оригінал ?).
№ 37
1722, листопада__. – Глухів. – Лист наказного гетьмана Павла Полубот-
ка до В. Кочубея.
«Наш зычливий пртелю пан Кочубей.
Гришка Федориха з сином своїм Никитою, жителі тиницкие, еще пред сего
подавали нам свою чолобитную, ускаржаючися на Илка Ткаченка, тамошного
тиницкого подданого в. мстиного, же не толко он, Илко, пограбил в ускаржа-
чихъся коня, вола и свиту за тое толко, что гуси их увойшли в ячмінь, але еще
Siverian chronicle. 2021. № 4
65
в. мс. едно по уданю того ж Илка другое мстячися, же она, Федориха, не спрода-
ла в. мс. кгрунту, казал синови еї Никиті и полтораста киюв дати. По которих чо-
лобитной з канцелляриї войсковой енералной видан был таковый указ, чтоб под-
даний в. мстин тиницкий Илко чи то во всем перегодил жалобливих чили сюда в
Глухов перед суд войсковий енералный на росправу становился з ими. И хотя
Илко, відаючи свою знат вину, почал был годити Федориху и сина еї Никиту та-
ким способом, чтоб забратие річи он, Илко, поворочал, а за побои Никити в. мст.
был ему учинил награждение. Однак як тепер повторне она, Федориха, к нам
суплікует, в. мст. не толко сам не хотіл Никиті успокоїти, но и Илкови не веліл
годити оных. Чего ради сей наш до в. мсти ордынуючи лист, пилно приказуем,
абыс як сам в. мст. за побои, так и подданий его Илко, за грабіж без всякого от-
лагателства помененную Федориху в том погодили и во всем належите успокої-
ли там. А если того не мілбыс в. мс. учинити, то для окочания того заводу, аже-
быс в. мст. и сам в Глухов сюда приездил и подданому своему велі стават тут ти-
ницкому Илкови, повторе приказуем.
З Глухова ноевр[ия] року 1722.
В. мсти зычливый пртелі (!)
его императорского пртлого влчтства Войска Запор[озкого] полковник чер-
ніговский, наказний гетман Павел Полуботок».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 56294. Оригінал, завірений особистим підписом).
№ 38
1723 (?) р. – Ніжин. – Скарга отамана села Пальчики Опанаса та ін. ні-
жинському полковнику Петру Толстому.
«Велможны мсці пне полковнику ніжинский, премилостивійший пне и доб-
родію нш
Служилисми у ясневелможного пна гетмана болш шестънадцяти год нас,
члвка тридцять, из села Попувки, зостаючих при конях. А тепер по смерти его
млсти пна гетмана позосталися осиротілими и не знаем до кого прихилится, а
предто убожайшим до превисочайшей велможности вашой панской млсти ути-
катися вашим поважнішим стопам, просимо покорне, жеби по премилостивій-
шой ласце своей рейментарской ведлуг вираженя нашей супліки убогой, не пре-
зрівши прошения нашого, рачил млсть свою панскую явити, поневаж иной надії
не маем, опроч Бга и велможности вашой. Упадаем и просимо милосердия вашо-
го панского, покажіте нам жебисмо и знали кому служит, бо уже не можемо
болш стерпіти нужди великой од своего отамана Яцка Мирченка, которий нам
чинит кривди и налоги великие. Первое як поїдемо в город, то нам велит коні
позабірати. Другое. постановил у нас драгунув человіков пять, а перед тим у нас
тилко стояло (?) чоловіка трох, а все през свое дозволене и иныї обіди нам ро-
бить. За що просимо ласки и милосердия вашого панского, жеби нам болш ота-
ман кривди не чинил, а ми узнали ласку добродія нашого в долгий и щасливий
вік за доброе ваше здравие и за щасливое пановане будем Гсда Бга благать.
Вашой панской млсти нижайшие слуги и подножки
Опанас, отаман палчинский.
Юско Ризниченко.
Хома Чепурный».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 55023. Оригінал).
№ 39
1723 р. (?). – Прилуки (?). – Лист Федора Маркoвича до дядька, Івана
Маркoвича.
«Мсці пне судия полковий черніговский, мой всеналаскавший пне дядку и
блгодітелю.
Пишет до мене з Седнева милий нш швакгр пн. (Степан – Ю. М., І. Т.) Ле-
онтович, что Костантий, швагр пна Фридрикевича ншего, заживши концепту не-
праведного через лист свой, писаний до пней Леонтовичовой теперешней, а сес-
Сіверянський літопис. 2021. № 4
66
три ншей, обявляючи тое оной, что будто покойная старая Фридрикевичка полі-
цалас ему, Костантию, с тим, чтоб маетностъми, а меновите кгрунтами половину
тих, якими владіл нш швакгр Григорий Фридрикевич ему, Константию, вручити
за своею дочкою. Чого памятно в. м. мс. пну, же когда покойний пн. сотник сед-
невский як сватался, и з вами, из нами не говорил того, чтоби кому в тих мает-
ностях, а особливе в кгрунтах била пайка. Але все, на чом жив покойний Григо-
рий Фридрикевич и чим до смерти владіл, то говорили, что единого самого доб-
ра тие, нікому ні в чом не пінние, о чом когда тое з нами сватство зачиналось, то
в тот час писалисте и в. м. мс. пн. до мене о том добре твердячи, якие листи я у
себе и тепер мію. И если то Костантий той з легкомисности своей у свой ум тое
узяв, чого так потреба розуміти, же будет посрамлен в суду многих ради причин.
О яких обширне не спеціфикую, однак вократці внушаю в. м. мс. пну, ижби по
милости своей оной сироті вшец свою являл млсть, просили велможного его ми-
лости пна полковника черніговского такой милости, жеби перве вношенне якое
обоїх нас з в. м. мс. пном под реестром при веселю Фридрикевичу отдали, то би
оной сестрі ншей, а вшей братанкі, возвратили всеконечне, як самие правние ар-
тикули повелівают. И любо ж віда(...)* тое, что уже того у том дому не маш, все
оний потратив, а куди именно отдал вношене сестри ншей, есть свідителі, же так
ужитая данная готовизна денежная, так встатках, конях, товарі роготом (!), овцах
и прочая, як росписка его власною рукою покойного Григория, мні данная, свід-
чит: сколко чого взял от нас, а оним тое потрачено. Тепер всеконечне з тих добр
потреба жеби оной сестрі ншей Леонтовиці правним наказанием било нагороже-
но и декретом правним било утвержденно. А остаток, ежели з дубр що останет-
ся, то надобно на дитину покойного Фридрикевича, яко посесора по отцу его,
ему вручити, а не легкомислному пну Костантию, до чого ему діла ніт. Однак на
однум будь милостив, поставте без жадного откладу, за еї бідної вношенне на-
кріпко треба стояти, разсуждайте пне дядку, же Бг юй пошлет из сим мужем ді-
тей, то волно оной свое ун[о]шене з дітей своїх кому хотя дати, а Григориевой
дитині особне потреба що з отчини. Потум що останется (?) як вислиочитка (?)
правом за уношене ншей сестрі, а еї матки теперешней Леонтовичовой и хоча би
то голова Костянтий и не зачепал Леонтовичовой жени, сестри ншей, братанки в
м. мс. пна, то вам, а Леонтовичці треба всіх его, покойного Фридрикевича, роди-
чов примкнути до права и учинити конец, чтоб оная свое вношене назад одобра-
ла. Може они схотят, кревние его, денги положити, що оний готовие побрал от
нас, да и за статок тот, який от нас побрал и росписался зо мною. Которий по-
продавши за долги свої прежние, скоро оженився посплачувался тими денгами,
тое може родичи его за все за тое оной гроши положат, як и артикула правние
повелівают. А если не похотят того учинити, то можная крунта сколко за тую
сумму оной, виймаючи шацунком, и у вічност декретом за подписом рук власте-
линских, так за подписом рук на том же декреті родичов их ствердивши на віч-
ност Леонтовичці, сестрі ншой, а вшей братині, вручити. О чом просил в. м.
мс. пн. я и о оной отца и патрона, у велможного пна полковника черніговского
(Полуботка (?) – Ю. М., І. Т.) ходотайствовати.
Федор Маркович».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 55024, арк. 19–20. Оригінал ?).
№ 40
1723 (?) р. – Скарга невідомого наказному гетьману Павлу Полуботку.
«Велможний мсці пне полковнику черніговский и наказний гетмане, велце
мні премлстивійший пне и величайший добродію.
До стопи ног велможности вшой пнской впадаючи, чрез сию подлую мою
супліку ускаржаючися на Левка Гавренка, козака сотни Конотопской, а жителя
семяновского. Которий прежде до суду войскового енералного на мене заносил
скаргу свою, же якоби я при своей части гаю, в него купленного, другую его
част, якую он мні приказал бил в завідування, користуючись тоею, зпустошил.
Зачим будто помененний Гавренко тую свою част з под моего завідования от-
Siverian chronicle. 2021. № 4
67
нявши, иному там в селі ншом вручил завідуватися в власной его части гаю.
Надвечерной добы заставши клячу, в него пограбил, хотячи и его част к себі
привернути. В яком его неправедном и ложном на мя, а звлаща еще и пна сотни-
ка конотопского суду, не слухаючи упорном доношениї, мусілем з оним и вел-
можность вшу турбуючи, вдатися до суду войскового енералного з таким жалоб-
ливим моїм донесением, что я его тоей части гаю не пустошил. Он сам продал
п. старості семяновскому своего гаю част коп за десят на выруб, а другое дарую-
чи людям гутянским и семяновским надобние дерева, оную половину свою опус-
тошил. А когда помененний Гавренко отдал братови своему Крохмалному гутян-
скому половину тую его гаю в завідування, то непоеднокротне в моей части гаю
и в других поміжников тамошних чинилася в вирубу шкода, что и сам он, Гав-
ренко, едного часу приехавши, застал в гаї моем, також и своем, порубание дере-
ва. И тогда же пошедши до футора Ярошенкового, жителя конотопского, и там
кликнул з собою члвка в том футорі будучого, поступивши ему грошей копу для
пристереження тоей шкоди. А когда пришли до гаю з тим члвком, то уже тих
дров порубанних не застали. Теди они слідом идучи, догнали брата его Крохмал-
ного, в которого завідованню тая его част гаю била, з дровами едучого и познав-
ши брата свого, мовил ему: «Я тебі, брате, приказовал свой гай смотріти, а ти
мні сам шкоду чиниш» и там довольно поговоривши, з собою помирковались,
так мовячи: «Что мні хотілось Глущенка албо Білоконя поймати». И то видівши,
члвк футорский Ярошенков сказал: «Вы собі брати, а мні за мою працу дайте по-
ступленню от того […]
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 54988. Тогочасна копія).
№ 41
1727, січня 24 (13). – Чолобитна Тетяни Лизогуб.
«Всепресвітлійшая державнійшая великая гсдрня императрица Екатерина
Алексіевна самодержица всероссийская.
Бет чолом бунчукового товариша Андрія Лизогуба жона Тетияна, Михайло-
ва дочь, а в чем мое прошение, тому слідуют пункты.
1
З давных времен имію я з мужем моїм, Андреем Лизогубом, полку Ніжин-
ского в сотні Конотопской между Малим Самборцем и другими селами до села
Сосновки, маетности нашой, принадлежащие пахатные и сінокосные земли, от
предков наших доставшыеся, которими предки наши владіли и мы заживали
оных свободно без всякого препятствия.
2
Да в минувших же годах хочай помянутого села Малого Самборца жители
были чолом на нас бывшим гетманам изміннику Мазепі, а опослі Ивану Скоро-
падскому, о завладениї нами их якобы сінокосных и пахатных угодий, однак по
слідствиї розными особами тогда о тих землях чиненном, то их з нами завод пре-
кратилъся и послі того уже поміркованя опреділенные до помянутого села нашо-
го Сосновки сінные и пахатные земли были в спокойном нашем владениї.
3
Речоного Малосамборца жители, не контетуючис опреділенным им землям
и сінокосами, а завладівши неналежне сосновских людей, подданых наших, сте-
пом и полями пахатными, великые утиски и обыду им, соснучанам, чинили. О
чом когда в прошлом 1724-м году муж мой, Андрій Лизогуб, быв чолом генерал-
ной войсковой канцеляриї, ускаржаючи на малосамборских жителей, то указом
оной канцеляриї велено о тих спорнях (!) землях розискат полковому асаулу
прилуцкому Панкевичу да канцелляристі войсковому Ладинскому. Которые за
відомом гспдна енерала и Малороссийской коллегиї президента Степана Лукича
Веляминова розисковали и якые по свідителствам околичных сел жителей пахат-
ные и сінокосные земли высше вираженным сосновчанам (...)* во владіние отве-
ли, тими мы по тому розиску и по конфірмациї з енералной войсковой канцеля-
Сіверянський літопис. 2021. № 4
68
риї виданной, владіли спокойне и прошлого 17…літнего времены на тих землях
сінокосных во владіние нам отданых у… сіна стирт тридцят сім.
4
А сего 1727 году як указом вашего императорского величества описивано
ніжинское сотенное місто Батурин з принадлежитостми, то Андрей Гудович са-
моволне без всякого указу веліл малосамборцам з тих (…)*вих земел во владіниї
нашом обрітаючихся, сіна забрат моего (?) стирт (...)*цят чотири, сказуючи буд-
то тые землі надлежат малосамборским жителям, чрез що мні великий в госпо-
дарстві чинится убиток и [разоре]ние. И дабы указом вашого императорского ве-
личества повелено было помянутому Андрею Гудовичу неслушне безправне за-
бранное мое сіно возвратит до помянутих жител сосновчанам и нам во владіние
отданих не(…)*валъся возвратит.
Всемилостівійшая гсдрня императрица прошу вашого императорского ве-
личества о сем моем челобиті рішение учинит. А сия чолобитная к поданю над-
лежит в енералную войсковую канцелярию и писал оную саморучно же канцеля-
риї канцелярист Матвій Себастианович януар[ия] 13..»
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 52041, арк. 158–159. Оригінал. Дописано зверху:
«1727 году януар[ия] 13. Записав в реестр и (…)* к резолюции». Запис по ар-
кушах: «K siej czołobytnoj w miszo (?) hoszіory (?) mojej zazany (!) Andreowy
Lizohubowoj jako nehramotnoj Bożeja welieniyn (?) domu onoj że służyzel
Jakub Dziechcierewicy ruku priłożyw»).
№ 42
1727, вересня 12 (10). – Слідство по чолобитній жителів сіл Любецької
сотні.
«1727 году септеврия 1 дня.
Розиск сочинений.
На челобитные поданные в черніговскую полковую канцелярию сотні Лю-
бецкой от жителей деревні Кувічич Демяна Павленка да села Довжика Корнія
Зарувского и деревні Унучок – Максима Потунки на старост[у] села Довжика
Мойсія и деревні Кувічич войта Харка Приймака и старосту Михаила Опацкого.
Ржи, пшеници и сіна писано так:
В 1 челоби[т]ной: сего 1727 году августа 2 д. войт кувічицкий Андрея По-
луботка Харко Приймак зобрал в мене ржи сто двадцят копен, да пшеници ози-
мой по[л] семнадцати копи и сіна возов з десят.
Допрос войтаХарка Приймака кувічицкого о ржи, пшеници и сіні.
1.
Войт Харко Приймак деревні Кувічич в допросі своем сказал: ржи де на
Павленковом полі бІло девятдесят копен, з того числа взято до двору панского
Андрея Полуботка полосмадесят копен у? скопичу его истцову отданополпяти
копни да тому ж скопичу зажну видано полтреті копи, а сам истец взял до дому
полчаврти копни, а остатка ржи не відаю где поділося. Да пшеници озимой ко-
пен 12 и снопов 15 (?) да сіна возов 6. А приказал мні рож истцеву, Демянову,
пшеницу и сіно староста кувічицкий Михайло Опацкий
К сему допросу воміста войта кувічицкого Харка Примака по его проше-
нию Федор Кондратович, служител Андрея Полуботка, руку приложил.
2.
Михайло Опацкий, староста кувічицкий, в допросі своем сказал, что я при-
казал Харку Приймаку, войту кувічицкому, забрати рож Павленкову пшеницу и
сіно и когда забрана рож, а превезена до двору пна моего Андрея Полуботка, до-
нес мні войт Харко, что всей ржи числом копен привезено истцовой шестдесят
чотири копни, а пшеници копен дванадцат и снопов 15, а сіна возов 10. А
прказал я того ради забрат вишмененную рож, пшеницу и сіно по росказаню
Андрея Полуботка, что иміет в себе на кувічицкий ґрунт купшие, з которих тут
же копіи прилагаются.
К сему допросу Михайло Опацкий, староста кувічицкий, руку приложил.
Siverian chronicle. 2021. № 4
69
Допрашивано истца, Демяна Павленка о ржи: взял ли полчварти копи до
дому свого з поля по войтових словам Харкових? Демян отвітил: взял де я пол-
чварти копи и до дому привез.
К сему допросу вмісто Демяна Павленка […]
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18460. Копія).
№ 43
1728, квітня 16 (5) та 1734, червня 16 (5). – Глухів. – Купчі.
«Року 1728 году(!) апреля 5-го дня.
Я, Корней Васильевич, прозиваемий Гусаченко, житель ясманский, чиню
ведомо сим моим писанием до всякого суда и права теперь и в потомние часи ко-
му бы о том ведати надлежало, иж продалем сіножать свою Ивану Даниловичу,
прозиваемому Кудиновому, властную никому ни в чем непенную и незаведен-
ную, лежачая в урочище в Кочержині, помежчики помеж Федора Батюхненка, а
з другой сторони Гаврила Слышая ценою за полтораста золотих. На що я оные
денги своими руками все сполна отобравши, як себя самого, так жену свою и де-
тей своих от оной сіножаті отдаляю, з близких и далеких и из покревных своїх.
А ему, Ивану, вольно яко хотя владет, продати, заміняти албо кому подаровати и
к найлучъшому своему пожитку диспоновати, а на турбатора выны покладаем
рублей десять. На що и записали при людех зацных и вери годных при Михайлу
Юревичу, атаману, и войту Евдокиму Даниловичу, Иосифу Савельевичу Кисло-
му и Корнею Кириловичу, прозиваемому Исаенку, и Ефиму Созонову и Семену
Федоровичу и много на тот час будучих немало.
Деялося року и дня вышесписанного.
К сей купчей я, Корней Васильевич, не умиемный (!) божественного писа-
ния прикладаю руку свою и крест +.
Да при той же сеножати и ниву в той же цене оному Ивану продал, а дру-
гую ниву по Студенецкой дороге продал за готовие денги коп за пятнадцять при
тих же могоричниках помеж Тимоша Радионовича, а з другой сторони Тереха
Погорелого.
1734-го году июня 5 дня вишеписанний купчий запис от Агафии Созоновой
дочери, Ивановой жени Кудиновой в ратушу глуховском персонално презенто-
ван и просила она, Агафия, сей купчей запис для потомних часов подписом рук
уряду меского глуховского и печатью урядовой ствердивши, ей выдать. По оно-
му словесному прошению сей вышеписанный купчий запис, руками нашимы
подписанный, при печати урядовой потребуючой стороне з ратуши глуховской
выдалы року и дня вышеозначенных.
Подлинной подписали:
Дамиян Туранский, атаман глуховский.
Василий Яковлев, войт глуховский.
Алексей Гречка, боргомистр глуховский.
Писарь глуховской ратуши Иван Яновский».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 655. Копія кінця ХVІІІ ст. Наприкінці документу
намальоване коло, всередині якого написано: «місто печати». Запис іншою
рукою на додатковому аркуші: «1728-го года априля дня. Купчий запис ко-
зака, жителя села Есмани, Корнія Гусаченка Ивану Кудинову в урочищи в
Кочержині ценою за полтораста золотых»).
№ 44
1730 р. – Конотоп (?). – Скарга Юхима, Василя й Данила Кандиб до
гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане, всемлстивійший наш патроне и великий
добродію.
Чинитъся тому літ з сорок, когда блженния и вічнодостойния памяти вели-
кие гсдри цри и великие кнзи Иван и Петр Алексіевичи за вірние покойного діда
нашего Федора Кандибу в многих походах ронячиїся служби, пожаловали его
Сіверянський літопис. 2021. № 4
70
при других угодах слободою Конотопского уезду, названою Кандибовка. Кото-
рую слободу в року от сотворения мира 7198 и премощнейшою своею монар-
шою грамотою не токмо ему, Федору Кандибі, но и дітям и внукам и правнукам
его во віки неподважно изволили млствно утвердити. Якая грамота их црского
величества тут же з універсалами антецессоров вашой пнской ясневелможности
на оную ж слободу з принадлежащимим угодиями к ней виданими прилагается.
По которой грамоті и універсалах літ з тридцят владіли, не узнаючи ні от кого
жадних утисков и препятия. Також по покойному дідові нашому позосталис от-
цеві нашому поссесиї ве грунта купление, то ест став з млином да лісок нижей
греблі и гай з сіножатми и полем пахатним. На которий и купчий запис в году
1677 покойному дідові нашому Конотопского уезду села Семяновки от обивате-
ля Гарасима Скаби на ураді конотопском видан, которий тут же прилагается. И
по оному купчому запису чрез всі года аж до 1723 году всякие пожитки з млина,
ставка, полов пахатних, сіножатей так дід наш, яко и покойний отц наш отбира-
ли, а в прошлом 1720 году превосходителнійший гсдн полковник Василий Фео-
дорович Салтиков перве заграмотную вишепоказанную слободку Кандибовку за-
владіл бил. О чом бил челом покойний отц наш киевскому губернатору, его сия-
телству кнзю покойному Петру Алексіевичу Голіцину, а кнз Голицин писал до
ннішнего генерала фертътмаршала его сиятелства кнзя Ивана Юревича Трубец-
кого и хотя по его совіту превосходителнійший гсдн полковник Салтиков рече-
ную слободку отцеві нашому во владіние подлуг грамоти монаршой привернул.
Однак в 1723 году его превосходителство гсдн Салтиков, купление покойним ді-
дом нашим прежде помянутие грунта семяновские, поле пахатние з сіножатми
собі паки во владіние отехал и до нні оними пожиткует и гай вирубал и спусто-
шил. Когда же по указу монаршому отц наш в 1725 году пошол в Сулацкий по-
ход на службу, в котором чрез пятолітное время зоставал, в ту пору, начавши его
ж превосходителство гсдн Салтиков в заграмотние грунта наши, до слободки
принадлежащие, втручатися в сіножати поля пахатние забрал на оних жато-
го людми нашими розного хліба в снопах немало чрез минувшие года, а в сем
1730 году там же и слободу свою осадил,. Чрез якие утиски и долегливости до
крайнего приходит разорения и того ради вашой пнской ясневелможности
млстивійшого нашого добродія покорнійше просим всеповажную свою инстан-
цію до его превосходителства гсдна Василия Федоровича Салтикова благоволи
ваша пнская велможност за нами внести и аби вишеспеціфікованние заграмот-
ние и купление наши грунта паки били нам по прежнему во владіние приверне-
ни.
Вашой пнской ясневелможности млстивійшого нашого патрона и великого
добродія нижайшие раби Кандиби Ефим, Василий, Данило».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 57825. Оригінал, підписаний Кандибами).
№ 45
1728–1734 рр. – Скарга громади с. Левенці генеральному бунчужному
Якову Лизогубу або Андрію Бороздні.
«Млстивий добродію, мсці пане бунчучний енералний.
Вже по многодокучливих наших супліках од од двадцяти літ за кгрунт наш
прирожоний твердійший, нежли кому би наданый бил, до якого и село наше са-
дилося. З которого ми кгрунту в войску, не опускаючи жадного походу военно-
го, служилисмо, а тяглие люде завсегда войск великоросийских сустентуют жол-
ніров, яко и прошлого року на станці их міли двадцят и чотири коні. Не еден з
наших козаков голову свою на услузі монаршой положил и за тот ми кгрунт уже
не раз во всяких походах военних кровю облитиї зостали. Первійшиї мы по до-
воду на своей границі чужосілцями престарілими людми там, где первей Чуйке-
вича, а потом вже се четвертих висланих поважних особ ваших панских млстей,
слово в слово вождили, а не иначей. З самих старійших наших людей присягти
не толко як право описует девяти особах, але хоч и десятнадцяти, то будем гото-
ви, толко жебы сама п. Тимошенковая похотіла нас повести, люб приглядітися
Siverian chronicle. 2021. № 4
71
присязі. На том же наша границя од вершини Кобиля болота, где кургане в Хми-
ровку через річку Ваблю до [урочища] Городища, до якой и сам Тимох мусіл
знатися по доводу Чуйкевичовом, же нам част з оного нашого кгрунту тогди
уступил. А если нам міла би перечити п. Тимошенковая нашого кгрунту, старин-
цями за Чуйкевича признаной границі нашой, то самой ей перечим присягтис з
своей сторони чужосілцями и старинцями своїми всідлими людми, а не наймита-
ми, яко то Усом и прочиїми, ему ж подобними, але власними господарами под
таковою кондициею. Перво водячи по межах и на власних рубежах Котовой сі-
ножати чили дуброви, одкол оная зачинается и где кончится, чи по дорогу чили
за дорогу Дохновскую поки, жеби мы, близкиї сусіде, знали и в их не лізли нада-
не. Повторе, так же на селищи Ширагові присягти, где оное власне, одкол зачи-
нается и где кончится и где ему межа, жеби мы знали и од того своему кгрунту
границу. По трете, ежели присягнет и на сем, же не наша то границя, которую
еще за самого Тимоха тягаючуяся од двадцяти літ били одвели нам старинці в
тот час дохновские: Лупский, Шугай и Куронок Гришко висланному Чуйкевичу.
Которий и в своем писмі свідителствует оную довюл, где мы готови виконаты
присягу поки много, а неслуше завладіли левенского кгрунту мириновці, то ми
по виконаню подлуг сих кондиций присяги правним процедером уступим п. Ти-
мошенковой поки Чуйкевич довюл и тисячу золотих заруки опустим, над якую
небожчик нашого кгрунту полтреті полосы закопал. Од такой заруки перво в нас
стал повторний завод за кгрунта и тую заруку, з якой под Киевом в едном містцу
з тисячи золотых, а в другом з пятисот скидался за запускане дороги опускаем.
В сем вашой панской млсти покорне просячи, супплікуем.
Вашой панской млсти найнижшие подножки».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 53274. Тогочасна копія. Запис на звороті: «Левенци
козаки и тяглие люде на п. Тимошенковую супплікуют о кгрунтах своих и о
мериновских будто однятих»).
№ 46
1727–34 рр. – Лист невідомого до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсцівий пане гетмане, мні велце милостивий пне патроне
и добродію.
По многих докучливих не од мене, но од Тимошенчихи велможности вашей
поданних чолобитних, я и в Киеві рейментарскою велможности вашей узнанною
децизиею од Чуйкевичого розезду позосталою па[…] заводного третиною хоті-
лем контентоватися и по дороз[...]рою сам п. Березовский его млсти пна бунчуч-
ного войскового енералного и пна Волотковича отводил, неспречен былем з гро-
мадою села Левенки доволствоват и на том перестат. Но оны по сее время в той
заводной части, вже до Левенки присужденой, не дают левенцам и мні покою, з
копы людем сіяти дают и сами засівают німало, не позволяючи панской велмож-
ности вашей децизиі и розезду его млсти пна бунчучного. В том найпокор-
ній[ше] прошу по разсмотрению велможности вашей милостив[ого] окончания,
понеже ест вже на тое мні выданний в Ніжині вашой велможности потвержател-
ный універсал.
Ясневелможности вашой, пана моего […] и милостивого добродія нижай-
ший слуга […].
Конфирмовати полюбовне поки Чуйкевич довюл за своей битности розсуду
и полковие […]»
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 53269. Тогочасна копія).
№ 47
1730, березня 7 (лютого 24). – Випис з протокольної книги суду Старо-
дубського полку, який містить в собі протест.
«Выпись з протоколной книги суду полкового Стародубского полку потре-
буючой стороні пну Есимонтовскому, сотникові мглинскому, року 1730 февраля
24 дана в нижеслідуючой силі.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
72
В полковое правление стародубовское от мене, ниже подписашагося, про-
тест, а в чом, о том слідует ниже сего.
Сего ж февраля прошедших числ будучому мні по указу в Стародубові об-
явлен указ велможного добродія его млсти пна обозного енералного (Якова Ли-
зогуба – Ю. М., І. Т.) листовний таковий, чтобы его млсти пну Андрею Микла-
шевскому, полковнику наказному нашему стародубовскому, з полковою старши-
ною и з сотниками подписат мніние под належащими на ранги селами, якие на
которий ранг издавна прилушали и п[о]н[ын]і прислушают. Под которыми села-
ми старинними ранговими и протчиими брат мой рожоний пн Афанасий Еси-
монтовский, обозний полковой стародубовский, без указу и слободи новопосе-
ленной, а вже гспдном порутчиком Осмяцким описанние опискою своею подло-
жил (?), а читаючи собою принадлежащие села на ранги и другие в дому его
млсти пна Андрея Миклашевского, полковника наказного стародубского, при
его млсти и при нікоторой полковой старшині також де (?) сотниках описанная
(?) слобод наших оним пном рожоним моим сполних (?) и особних (?) не читал, а
написал оние вси всполном (?) и слободу мою новоосажуюся (?) жаднову (?) быт
упорную. Чого я, не знаючи и не слишачи, на описаню рангових сел з други-ми и
слобода спорная на иних(?) подписался. А тепер, будучи на ярмарку старо-
дубовском, освідомившися в канцеляриї полковой стар[одубовской], такого под-
ступу слобод наших сполних и не сполних непристойного… подступного пном
рожоним своим учиненного, всепокорне прошу правления полкового староду-
бовского сей мой протест принят и оний в книги полковой канцелярии записат, а
запис (...)* руками своими видат, чтоби мні више вираженний подпис слободи…
впред не шкодовал. О что и вторично яко найпокорнійше прошу.
В подлинном подпис таков:
Сотник мглинский Алексій Есимонтовский.
Хоружий полку Стародубовского Федор Данченко.
Асессор суду полкового Стефан Старосілский.
Справил канцелярист полковой Петро Тоцкий».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. № 52523. Оригінал, завірений печаткою).
№ 48
1734, лютого 3 (січня 23). – Мглин. – Лист мглинського намісника Діо-
нісія стародубському полковому комісару Івану Лашкевичу.
«Мсцівий пне коммисар полковий стародубовский, мой ласкавий добродію.
Сего 1734 году мсца ген[в]ара 14 д. получилем ордер от в. мс. мс. пна, в ко-
тором написано, чтоб за надлежащие с полку Стародубовского указние в полк
лантмилицкий Волуйский порциони и рациони на отлучних, которие от того (?)
Волуйского полку виступили в Полскою област, собрани денги били. А не напи-
сано: на сколко порционов и рационов и по сколко на порцию и рацію потребно
будет денгами и куда оние денги отсилат. По которому ордеру не могу вразуми-
тися, что не прописано, именно: сколко будет потребно числом порционов и ра-
ционов на отлучних. А ежели відомост пришлется до в. м. мс. пна на отлучних,
прошу моего добродія сколко в сотню Мглинскую определено будет располо-
жит, з яких сел и деревен оние взимат. Понеже мні самому нелзя росположит, же
всяк державець станит зо мною спорит, також что пишите о том, даби я
Мгар 1734 году генвара 23 числа».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 57479, aрк. 41. Оригінал. Запис угорі документу:
«Получен ген вар[а] 27»).
№ 49
1734, березня 9 (лютого 26). – Новгород-Сіверський. – Лист комісара
Новгород-Сіверської сотні Василя Терентіїва до стародубського полкового
комісара Івана Лашкевича.
«Блгородний мсці пне комисар полковий стародубовский, нам премилости-
війший добродію.
Siverian chronicle. 2021. № 4
73
На сей март мсць от благородия вашего получили ми ордер февраля 26 чис-
ла, в котором изображено видават провиант и фураж так, как и в прежних мсцях,
било б сіно годное и хорошее, а не билний (!) и не гнилое и не такое, которое
иміло быт крупное на лошадей, в сутки по двадцет фунтов вісом. Однак же ми
многокротне о сем словесно прекладали гспдну полковнику Дешаку о таком
приемі, на что он еще прежних мсцех не зволил такого сіна принят вісом, кото-
рое иміется у наших обивателей не гнилое и не крупное, но такое ярое иміется
дикое в генвари мсци присилано да в (...)* полковую канцелярию. Но еще за та-
кое сіно гспдн прапорщик Бутов при всенародном собраниї бил нещадно и окро-
вавил моего товариша Герасима Н(…)*. А что требовали на наличное число ви-
дат провиант, в том невозможно нам сопротивитис, понеже гспдн (...)*цімовско-
го полку Лепль сказал: «Ежели надобно вам сего, нехай обер комисар для осмот-
ру сам сюди прибудет». И нам сего не показано от гспдна полковника, и всяк
офицер своей команди не показует рядових. О сем предложивши, назавше зос-
таю.
З Новгор[ода] феврал[я] 26 д. 1734 года.
В. м. мс. пну, моему премилостивійшому добродіеви, нижайший слуга ко-
мисар сотні Новгор[одской] Васил Терентиев с товарищи.
Тут обявляем, что гспдн сотник вороніжский (Іван Холодович – Ю. М., І. Т.)
бил челом в полковую стародубовскую канцелярию чрез доношение. И нам не
хочет дат с послідней половини октоврия по первое число марта».
Адреса: «Високородному его млсти пну Ивану Лашкевичу, комисару полку
Стародубовского, нашему и премилостивийшому добродіеви, належит подат».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 54479, aрк. 78. Оригінал. Запис зверху документа:
«Получен феврал[я] 28 д.»).
№ 50
1734, жовтня 1 (вересня 20). – Конотоп. – Лист стародубського полково-
го комісара Івана Лашкевича до Залкевича.
«Благородний мсці пне Залкевич, мні надежний благодітелю.
Сего 1734 году мая 8 д. получил от вашего благородия писание, в котором
виражено, что получил вше благородие того ж мая 7 д. з енералной войсковой
канцеляриї указ за подписанием его сиятелства господина генерала лейтенанта
ея императорского величества генерала адютанта конной гвардиї подполковни-
ка, сенатора и кавалера князя Алексія Ивановича Шаховского с присутствующи-
ми членами. В котором указі повелено дабы вше благородие приказал мні: 1. по
місячних репартиций требоват от корпусу Меклембурского всеконечно; а для че-
го оние пропущены, о том би обстоятелно отвітствоваты и вашему благородию
тое отвітствие прислат бы в войсковую енералную канцелярію. 2. На отлучив-
шихся от 11 числа февраля чотирох офіцеров, что провианта з того числа под об-
разом на конних (?) взято на них чрез двадцат дней, то того от корпуса Меклем-
бурского возвращения требоват или впред в зачот поставит 3. Которие вами от
Меклембурского в прошедшую винтер-квартиру прошлого 733-го и сего 734-го
годов комисарам квитанциї по немецку, то требоват от кого надлежит, чтоб бы-
ли переведени руским диялетом. А которим де еще и не давано, то требоват рус-
ким диалектом неодмінно и о всем том учинил бы исполнение и по силі оних
трох пунктов к вашему благородию отвітствовал бы. На которие сим моїм отвіт-
ствием в покорности обявляя на 1. В пунктах от генерала-аншефта, кавалера и
генерала губернатора графа фон Вейсбаха во обявление на представленние от
покойного ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера пункт учиненний в
6 написано, что репартицие от полкових армейских комендіров до наступления
мсца к полковим комисарам послани были. Так и я ожидал от полковника корпу-
су Меклембурского господина Дешака о извождениї на корпус Меклембурский
на генвар сего 1734 году мсц провианта и фуража відомости. Токмо я видя, что
того генваря мсца 1-е числа стали наступат, а ко мні відомост от его господина
Дешана не прислано было, писал до его ж господина Дешака прошлого 733 году
Сіверянський літопис. 2021. № 4
74
дека бра 3 д., требуя на тот же генварь мсц к произвождению на корпус Меклем-
бурский провианта и фуража за рукою его именной відомости. На которое мое
требование он, господин Дешак, отписал, якое его писание генваря 6 д. я полу-
чил. З которого выражено: прислана де от генералітету копия по подписанию ру-
ки генералного писара Аврагима Десітова, чтоб получат корпусу Меклембурско-
му порций триста пятдесят шист, а рацей пятсот пят и я несмотря, что в оном
сколко на кого дават не показано, повторе (?) того ж времени по получениї пис-
ма до его, господина Дешака, чрез Александра Пилатовича, значкового полку
Стародубовского товариша, с требованием такой же відомости писал. По кото-
рому моему требованию того ж генваря (…)* получил відомост, которой пред
сим копия до вашого благородия послана. По которой произвождения не чинено
для того, что зверх списку в оный порционов и рационов треновано, о чом я по-
давал с требованием резолюциї в полковую стародубовскую канцелярию того ж
генваря 14 д. с пр(…)*щением тоей же відомости доношение, ибо мимо канцеля-
риї полковой стародубовской не велено нам нічего дійствоват. А по поданню мо-
его доношения получил з канцеляриї полковой стародубовской ордер и при оном
покойного ясневелможного пна гетмана Апостола копия указу. В котором веле-
но на наличное число людей, в данном в полковую стародубовскую канцелярию
от полковника господина Дешака за рукою его списку меклембурцов, порциї и
рациї производит; и по оном его ясневелможности указу и по списку в оную кан-
целярию от господина Дешака прошлого 733 году октября 26 д. данного от ген-
варя порциони по май мсц, а рациони по 16 число априля, произвождени. А ре-
партициї ж помісячние по силі указу его высококняжеского сиятелства против
требования моего господин Дешак сего 734 году в мсці июні 7 д. прислал, толко
оние с первозданним списком не сходни. О чом я до вашего благородия пред
сим писал и оних відомостей копия сообщал. На 2. Тоже на двадцят дней на чо-
тирох офіцеров взято напрасно, то о таких, что при рощоті учинено будет, ваше-
му благородию доносит буду. На 3. О переводі квитанцій німецких руским діа-
лектом отдавани были, дабы от господина Дешака команді его офіцерам прика-
зано было, мая 8 писал. По которому моему писаню и нам комисарам квитанції
переведени, а иним еще не переведени. А когда во всіх комисаров квитанції з ні-
мецких на руский диялект переведени будут, о том и что впред до того писатися
будете вашего благородия репортоват буду.
Вшего благородия поволний слуга Иван Лашкевич.
1734 -го году сентябра 20 д. Конотоп».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 54479, aрк. 32–33. Оригінал. Запис на звороті: «Та-
кой лист до пна Заневича отослан в Конотопі». Запис зверху документа:
«Сей лист повинен быт про тож доношениями и листами к пну Бакговичу
писанними в книзі»).
№ 51
1735, вересня 20 (9). – Список старшини Ніжинського полку, котру від-
правили на службу на «Українську лінію» в Царичанку (регест).
1735 г. Об отправке служить на Украинскую линию в містечко Царичанку
казаков и старшину Ніжинского полка.
В полкову канцелярію Ніжинского полку 12 серпня 1735 р. «с нарочным»
було прислано наказ з Генеральної війскової канцелярії, щоб всіх козаков і «дву-
конных с оружием, припасами и провиантом» під командуванням полкової стар-
шини й сотників «выправить с полка Нежинского с верным человеком к Украин-
ской линии в містечко Царичанку к генералу фон Вейсбаху».
(Далі йде відомість старшини, котра виступала в Царичанку – Ю. М., І. Т.)
Відомість
(«с полка Нежинского, кто определен на линию»)
Старшина полкова:
Обозний полковий – Іван Величковський
Осавул полковий – Андрій Володьковський.
Siverian chronicle. 2021. № 4
75
Сотники:
Сотник воронізький – Іван Холодович.
Сотник ямпільський – Михайл Оболонський.
Сотник дівицький – Яків Селецький.
Сотник кролевецький – Костянтин Генваровський.
Сотник полковий – Остафій Тарасевич.
Сотник прохорівський – Семен Григорович.
Значкові товариші:
Матвій Нестерович, Хома Микишенко, Василь Халкизоцький, Микола Па-
нарський, Григорій Шрамченко, Олексій Самойлович, Іван Козаченко, Яків Бог-
дановський, Петро Паньковський, Павло Урвихвіст, Іван Гриценко, Стефан
Яцук, Павло Ружавський, Микола Забіла.
Разом 14 чоловік.
Бунчукові товариші:
(які ще не отримали універсалів на цю посаду)
Григорій Яснопольський, Костантин Острожовський, Іван Биковський, Яків
Затиркевич, Яків Жураховський (Глухівська сотня), Василь Купчинський, Григо-
рій Потапович, Петро Шишкевич.
Разом 8 чоловік.
З Ніжина 1735 р. вересня 9, полковник Іван Хрущов».
(ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 5107, арк. 6. Оригінал).
№ 52
1739, квітня 15 (4). – Купча.
«Року тисяча семсот тридцят девятого мсця априля 4 дня.
На ратушу городовом куземинском пред нами, нижей подписавшоюся стар-
шиною, ставши персоналне полку Полтавского сотні Великих Будищ значковий
товариш Иван Цурка обявил, что де в полку Ніжинском в селі Мелні имеет свій
gрунт, отцем его купленний в жителя батуринского Якова Романовича Мухи, то
ест хата з огородом и з гаем, ліс ис сіножатю над речкою Удною под селом Мел-
нею белег (?) леса Бахматцкого. Которий грунт не пенний и нікому ні в чем не
заведенний продалем его високоблгородию гспдну подполковнику кирасирского
Минихова полку Федору Ивановича Юсту ценою за шестнадцят рублев, моїми
руками отобранними, отдаляючи вовся себе, а его високоблгородию в спокойное
владіние пускаю, не узная ни от кого з сторони моей в том жадной турбациї. А
ежели б кто в том его високоблгородия Юста имел привест до какого убитку и
затруднения, там повинен будет тот турбатор награждение учинит вдвое.
Сию купчую запись писал и подписался Иван Матфеев, подписок куземин-
ский.
Прето ми, старшина, видячи вишеписанних акторов доброволную в купчи и
продажи згоду, велено ради впред вящшого достовірия и спокойного его високо-
благородию Юсту вишеозначенним плецем и грунтом владіния, записат и сию
купчую запись за руками нашими и утверждением обикновеной печати, видат
року и дня вишей реферованних.
К сей доброволной моей продажи собственноручьно подписалъся значко-
вий товариш полку Полтавского Иван Цурка.
К сей купчей в освідителство сотник куземинский Михайло Семенович
подписался.
Атаман куземинский Данило Павловский, а вместо его неграмотного под-
писался Иван Матфеев, подписок куземинский»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 18457. Оригінал. Запис на звороті: «Купчая на
грунт меленский»).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
76
№ 53
1743, жовтня 4 (вересня 23). – Смяч. – Пропозиція (регест).
«З сотенной Шептаковской канцеляриї (...)* тоей сотні куренним и сілским
предложение.
Указом ея императорского величества самодержици всероссийской з полко-
вой стародубовской канцеляриї в сотенную Шептаковскую канцелярию сентябра
22 д. присланним, веленно от сотенной шептаковской канцеляриї о сиску и поїм-
ке бежавших из разных містечек во оной сотні Шептаковской села и деревні и
футори и в другие к закритию удобные міста, чрез ордеры предложить, а именно
бежавшого смертноубийцу казака(?). Которой приметами росту среднего, лица
смугловатого, носа горбатого, очей сірих, волос на голові и бороді черные, уси
черные, бриется, а чуб и бороду бриет. Одежа на нем свита білая» (далі йде опис
його одягу – Ю. М., І. Т.). «От роду ему літ сорок, бежавшего от лубенского со-
вітника Безобразова дворового человыка его Алексія, Никитина сина, Кулаков-
ского з женою своею Агафиею и дітми малолітними з дочерю Евдокиею, з сином
Петром и с ними дворовая дівка Марина, Иванова дочь. А оние приметами тако-
вы: Алексій Кулаковский росту малого, лица сухощавого (далі йде опис завніш-
ності та одягу). Йому «літ от роду двадцат сем». Жена его Агафия росту невели-
кого, лица білого, щуплого, волосов на голові русих, очей сірих, мови тыхой
пространной. Літ ей от роду двадцат два. Одежа на ней свита білого сукна, но-
вая, съподница полосатая, чоботи черные. Дівка Марина росту невеликого, лица
білого, волосов на голові русих, очей сірих (...)*, мови тихой, малогоркавой и
гугнявой. Літ от роду сімнадцяти, одежа на ней кожух московский, новий, спод-
ница красная, чоботи черные». Бежавшого от господина подскарбия (?) енерал-
ного [Михайла] Скоропадского дворового сапожника Герасима, малоросиянина,
которой [...] бежал и краденые вещи з собою забрал. Оний приметами таков: ли-
цом черняв, волоси на голові черные, росту малого, літами еще молод, одежа на
нем (далі йде опис його одягу). Вам треба надати рапорти щодо розшуку втіка-
чів.
«З Смячи 1743 году сентябра 23 д.
Сотник шептаковский Иван Манковский
За писара сотенного [...] Лукян Беляевский»
(ЦДІАК України, ф. 64, оп. 1, спр. 1053, арк. 2. Оригінал).
№ 54
1743, жовтня 6 (вересня 25). – Рапорт (регест).
«В полковую стар[одубовскую] к[анцеля]рию репорт.
По указу ея имп[ераторского] влчства с. з полковой стародубовской
к[а]н[целя]риї в сотенную шептаковскую к[а]н[целя]рию, октябра 2 д. прислан-
ном, во всей сотні Шептаковской селах и деревнях о захваченних в городі Ста-
родубі во время пожару разных крамних вещей, денег и протчих пожитков тіми
людми, кої в собраниї на оном пожарі имілис». Слід придивлятися до «худолю-
динов»: чи не з’являться у них гроші або речі, вкрадені під час пожежі в Старо-
дубі. Якщо ж такі знайдуться, то з цими речами негайно присилати в полкову
стародубську канцелярію
«1743 году октябра 25».
(ЦДІАК України, ф. 64, оп. 1, спр. 1053, арк. 3. Оригінал).
№ 55
1754, березня 20(10). – Купча.
«1754 года марта 10 дня.
Мы, ниже подписанныї, кому бы о том нні и впредь відати належало, чини-
мо відомо сею нашею доброволною уступкою, иж мы по причини всекрайній-
шей нашей нужди позичених у войскового канцеляристи пна Иоакима Ренчицко-
го семидесяти рублей денег ему, пну Ренчицкому, на прописанное в указом за-
писі число отдат не могли, уступили ему, пну Ренчицкому, Зміевский берег з сі-
Siverian chronicle. 2021. № 4
77
нокосом, у козака сотні Білоуской Гарасима Білоконского купленний, спокойне
и безпрепятственно (...)* двадцати год владімиї по показаниї в том указном запи-
сі межи, також и ладейную мелницу тамож (…)* непенниї и никому не заведен-
ниї навсегда безповоротно, в чем и подписуюс.
К сей уступки за себе и по повелению матки еї Ирини Стефановни Вере-
міевой Трофим Вереміев подписался козак сотні Седневской.
К сей уступки по персоналному прошению удовствуючой Ирини Стефанов-
ни Ереміевой и сина ея козака сотні Седневской Трофима Еремиева войсковой
товариш Тихон Константинович в свидетелство при печати (...)* подписал».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 56371. Оригінал, завірений печаткою).
№ 56
50-рр. (?) ХVІІІ ст. – Скарга Андрія Кандиби.
«Тому літ сорок когда блженния и вічно достойния памяти великие гідри
цри и великие кнзи Иоанн и Петр Алексіевичи за вірние покойного діда нашого
Федора Кандиби в многих походах ронячиїся служби пожаловали его при дру-
гих угодиях слободою Конотопского уезду названою Кандибовка. Которую сло-
бодку в року от сотворения мира 7198 и премощною своею монаршою грамотою
не токмо ему, Федору Кандибі, но и дітям, внукам и правнукам его во віки непо-
движно изволили млствно утвердити. Якая грамота их црского величества тут
же з універсалами антецессоров вашой панской ясневелможности на оную же
слободку з принадлежащими угодиями к ней виданими прилагается. По которой
грамоті и універсалам літ з тридцят владіли, не узнаючи ні от кого жадних утис-
ков и препятия. Також покойному дідові нашому позосталис отцеві нашому по-
сессиев грунта, купление то ест став з млином да лісок нижей греблі и гай з сіно-
жатми и полем паханим, на котрий и купчий запис в году 1677 покойному дідові
нашому Конотопского уезду села Семяновки от обивателя Гарасима Скаби на
уряді конотопском видан. Которий тут же прилагается и по ному купчому запи-
су чрез всі года аж до 1723 году превосходителнійший гспдн полковник Василий
Федорович Салтиков перве заграмотную више показанню слободку Кандибовку
звладіл бил. О чом бил челом покойний отц наш киевскому губернатору его сия-
телству кнзю покойному Петру Алексіевичу Голіцину, а кнз Голицин писал до
ннішнего генерала фелтъмаршала его сиятелства кнзя Ивана Юревича Трубецко-
го и хотя по его совіту превосходителнійший гспдн полковник Солтиков речен-
ную слободку отцеві нашому во владіние подлуг грамоти монаршой привернул,
однак в 1723 годе его превосходителство гспдн Солтиков купление покойним ді-
дом нашим прежде помянутие грунта семяновские, поле пахатное з сіножати со-
бі паки во владіние отехал […] пожитки з млина, ставка, полов пахатних и сіно-
жатей пятдесят ест осаженное и за моего владіния грамотою монаршою ствер-
женное, одобрал на себе з кгрунтом, двома ставами и млинами, гай, сіножат и
поля, повідаючи будто Кандибовка на землі, до Вязовой належачой, поселилас.
А прежде сего поміщики вязовскиї Скрипицин и иние до моего кгрунту не инте-
ресовалис и не своїли, что их есть земля, навет еще имію сім дворов, купленних
у Вязовом з кріпостмі, не чинили мні перешкоди. А тепер когда он, гспдн пол-
ковник Салтиков, чи насилно в Скрипицина тую деревню достал чили яким по-
добием иншим до себе привернул, зо всего мене вижил и провиянт уже прикаж-
чик на его особу вибрал. Прето умилосердис велможний пане, ратуй мене в та-
ком разорениї, ижби тое селце Кандибовка при мні знайдовалас по прежнему зо
всім моїм кгрунтом, бо отнюд нігде мні тепер подітися з статком и сіна узяти. А
даст Бг дочекати весни и будет велможност вашой панской висланий и разсмот-
рит, ежели ему належатимет земля, уступлю по розиску, а нні и повторе велмож-
ности вашей панской о призрітелний респект прошу велможности вашой панс-
кой нижайший слуга Андрей Кандиба».
(ІР НБУВ, ф. І, спр. 57825. Тогочасна копія).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
78
№ 57
1770, жовтня 25 (14). – Глухів. – Купча.
«Ея императорскаго величества всепресвітлійшей державнійшей великоя (!)
государыни Екатерины Алексіевны самодержицы всероссийской.
Тысяча сімсот сімдесятого году октябра четирнадцатого дня.
На уряді суда земского повіту Глуховского на роках святомихайловских в
полном присудствующих собраниї возний Ляшенко самоперсонално при особо
поданному от него доношениї представил купчий запис на проданные ним его
сиятелству высокоповелителному господину генерал-фелтмаршалу, коллегиї
Малороссийской президенту и разних ординов кавалеру графу Петру Александ-
ровичу Румянцеву в селі Кучеровки иміния данний (?) с прошеним о вписаниї в
урядовие книги и обратной онаго кому надлежить выдать. И мы, уряд, усмотря
быть таковой купчий запис законным, опреділили: дабы оной навсегда силу сво-
ей имілся, уписав в книги урядовие од слова до слова подлинной за подписом
рук и приложеним печатей, присудствующих в суді земском, выдать титулярно-
му совітнику Уманцю как иміющему писменное от его сиятелства к совершению
оной куплі и получению кріпости извірение, которий и выдан году, мсця и числа
вышеписанных.
На місті судиї бунчуковий товариш Федор Манковский.
За подсудка писар земский Василь Маgеровский».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 659. Оригінал, завірений підписами і двома печат-
ками).
№ 58
1770, вересня 23 (12). – Глухів. – Купча.
«Тисяча семсот семдесятого году сентебря двенадцатого дня.
Я, нижеподписавшийся, всяком суду и праву и кому бы о том нині и в пред-
будущие времена ведать предлежало, сим моим доброволным вічистим купчим
записом обявляю, что иміючи я в полку Ніжинском в сотні Глуховской в селі
Кучеровкы положением лежачие недвижимие мои добра наслідственно по умер-
шем отцу моему, козаку тоей же сотни Глуховской Ивану Ляшенку, принадле-
жащие и в моем владіниї состоящие, а оному отцу моему по куплі от козаков ку-
черовских Давида Ясликовского и Симона Карпова доставшиеся, а именно:
Греблю с мельницею о двух колах на рікі Калиновкі с рибною ловлею и з
ставом и при ней избу, гді мелник живет, с землею, двор и в нем строение, жи-
лих подсуседских изб четиры, в коих и нні записанные за мною по ревизиї 764-
го году значащиесь подсусідки живут, и при них коморы с другими хозяйствен-
ними пристройками, с огородами и з садовьем, состоящый в поміжстві двора
посполитого кучеровского Никити Маслюка, яр поміж того ж двора над рікою
поля пахатнаго в трох руках неболших нив двадцять, а именно: в первой и к
Кливені четіре, другой к Лужкам восім, в третой к Борщову восім, сінокосов сім
возов на полтораста [коп], первий в урочищі Кочержині поміж посполитого ку-
черовского, прозиваемого Зилюки, другой к Клевени поміж сінокосов с едной
стороны Гаврила Михненка, с другой Микити Маслюка, третой к урочищу Бор-
щову поміжником с козаком Левком Степаненком и его братьямии, четвертый и
пятый к Лужкам поміж Фирсы Зилюки и Микити Маслюка да Алексія Ромащен-
ка, шестой луг поміж Фирсы Зилюки, а с другой Никити Маслюка, семый, про-
зиваемый Делница с дубняком поміж Алексія Ромащенка да зруб лесу, прозивае-
мого Старою Пасікою, в яру Борщовском поміж ліса Ярмоли Пустовойта и ба-
билских загонов. Я тые добра так, как оним дукт поданний отцу моему от пред-
означенних продавцов кріпостям показан, всі без остатка продал и в вічную по-
сессию пустил его сиятелству высокоповелителному гспдну генерал-фелдмар-
шалу, малороссийскому генерал-губернатору, коллегиї Малороссийской прези-
денту, главному малороссийскому командиру и разних ординов кавалеру графу
Петру Александровичу Румянцеву и его наслідникам во вічное и потомственное
владіние зе цену тисячу рублей. А оные денги всі сполна я отобравши, от всіх
Siverian chronicle. 2021. № 4
79
означенних проданних мною добр себя, жену, дітей и всіх сродственников моїх,
близких и далеких, вічними часи отчуждаю и отдаляю. Его ж сиятелству предаю
в полную власть и силу сими добрами как собственними своїми как хотя самому
владіть или по его же соизволению кому хотя дать, дароват, продать или в замі-
ну отдать, не узная ни от кого и малійшаго какова либо препятствия и затрудні-
ния под взисканием с турбатора взятой мною сумми удвое. Для лутшаго віроя-
тия и твердости как сей вічистой купчый запис за подписом и печатью моею и
упрошенной во свидітелство шляхетства, так и всі прежные, имівшиеся у меня
на сиї проданние добра, кріпости его сиятелству поручаю.
Года мсця и числа вышшеписанних.
К сему вічистому доброволносочиненному купчому запису я, продавец, по
принятих всіх сполна тисячи рублей денег своеручно подписался и печать при-
ложил повіту Глуховского повітовий возний Яков Ляшенко.
При дачи сей купчой крепости и принятиї денег был и по персоналному вы-
шеписаннного продавца повітового возного Якова Ляшенка прошению во свіди-
телство с приложеним печати подписался бунчуковий товариш Антон Жайво-
ронков.
При дачи сей купчой записи крепости и принятиї денег был и по персонал-
ному продавца повіту Глуховского возного Якова Ляшенка прошению во свіди-
телство с приложеним печати подписался бунчуковий товариш Александр Дави-
дович.
При дачи сей купчей записи и при принятиї денег был и по персоналному
продавца повіту Глуховского возного Якова Ляшенка прошению во свідителство
подписался и печать свою приложил сотник глуховский Александр Славский».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 659. Оригінал, завірений підписами і чотирма пе-
чатками).
№ 59
1770, жовтня 23(12).-Глухів (?).-Купча.
«1770 года октября 12-го дня.
Купчая. У козака Якова Ляшенка греблю с мельницаю на рике Калиновке с
рыбною ловлею и ставом; при ней избу с землею, двор с строением, жилих изб
4-е, при них комор с другими хозяйственними пристройками, с огородами и са-
довьем, поля пахатного в 3-х руках ниболших нив 20-ть, а именно: в 1-й к Кли-
вене 4, во 2-й к Лужкам 8, в 3-й к Борщову 8, сенокосов 7 возов на 150,1-й в уро-
чище Кочержине, 2-й к Клевени, 3-й к урочищу Борщову, 4 и 5 –й к Лужкам, 6-й
луг, прозиваемый Дольница с дубником, да зруб лесу, прозиваемого Старою Па-
сікою в яру Борщовском – за цену 1000 рублей».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 659. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 60
1771 р. (?). – Кіш. – Атестат (регест).
Атестат сина померлого полкового осавула сумської артилерії.
Михайло «Пушкарев сын» родом з Сум, звідки прийшов на Січ у 16 роках,
записався в Рогівський курінь. У 1751 р. ходив до солтанів у Крим і до самого
хана.
(ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 232, арк. 199. Оригінал).
№ 61
1777, березня 25 (14). – Гамаліївський монастир. – Рапорт архімандрита
Гамаліївського монастиря Антонія.
«В духовную митрополии Киевския консисторию.
Репорт.
За силу ея императорского величества указа, 771 года сентября 9 дня состо-
явшагося, сочиненные о монашествующих монастыря Пустынно Харалампиева
Гамаліевского, с описанием каждого с ных противу запросов, в том указі изобра-
Сіверянський літопис. 2021. № 4
80
женных, за 1776 год відомости при сем числом двадцять одна в духовную мит-
рополии Киевския консисторию посилаются.
Антоний, архимандрит мнстря Гамаліевского.
1777 года марта 17 д.».
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 61674. Оригінал, завірений особистим підписом).
№ 62
1782, липня 26 (?) (15?). – Глухів. – Рішення новгород-сіверского наміс-
ницького правління по рапорту глухівського стряпчого Товстонога.
«1782-о года июля 15 (?) по указу ея императорскаго величества новго-
родское сіверское наместническое правление слушали възнесенной господином
губернским прокурором Юзефовичом уездного глуховского стряпчого Товсто-
нога рапорт, что прошлого июня 14 дня подано ему при писменном объявлениї
от войскового канцеляриста Тихона Бакунова діло, произведенное в бывшем
земском глуховском суді по иску войскового канцеляриста Якова Яковлева на
войскового канцеляриста Матвія Яценка о должних им, Яценком, ему, Яковлеву,
деньгах вынесенное из бывшого земского глуховского суда находившимся у діл
онаго сыном атамана сотенного Скибинского Елисеем Скибинским, имевшим у
него, Бакунова, и квартиру, он, стряпчий Тостоног, тое діло прошлого июня 15
дня подал при своем представлениї в уіздний глуховский суд. А как де из объяв-
ления канцеляриста Бакунова копиею при оном рапорті приложеного значится,
что между оставшими по виході с квартиры от него, Бакунова, упомянутого Ски-
бинского, кой ныне находится у діл нижний глуховской расправы в сундуке его,
Скибинского, черними бумагами за приходом в дом его, Бакунова, писаря зем-
ского от правящого ныні в уіздном глуховском суді должность секретаря Петра
Уманца, сыскано им два челобытческия діла и в суд земский въступившие, с ко-
их одно он, Уманец, и взял; а другое выше значащоесь в иске Яковлева на Яцен-
ка в него, Бакунова, оставалось. Из обстоятелств же онаго діла видно, что было
по нему в бывшем земском глуховском суді рішение, но онаго, как и других упо-
минаемих по сему ділу видов, при нем не является. Сверх же того и въшедшое в
уіздний суд с того же бывшого земского суда околоднику Петренку діло против
учиненной на нем нумерациї и прописки происхождения по нему в заключенном
тім судом мніниї оказивается не в полности, а по сему случаю откривается де о
тых (?) такових утеряние содержателями в бывшом земском суді дел слідовало с
одного злоупотребения и несоблюдения должносты, то он, стряпчий Товстоног,
и представляет о сем господину губернскому прокурору Юзефовичу на разсмот-
рение. ПРИКАЗАЛИ: в уіздний глуховский суд послать указ, чтоб оной о выше
писанням злоупотреблениї захвачением из присудственнаго міста діл и растера-
ниї над кем надлежит немедлінно изъследовал и с виновними учинил надлежа-
щое по законам опреділение.
Подлінное подписали:
Василий Кочубей.
Иван Пирогов.
В должность секретаря Андрей Дергун.
С подлинным читал канцелярист Николай Искрицкий (?)».
(ЦДІАК України, ф. 206, оп. 1, спр. 359, арк. 1–2. Тогочасна копія).
№ 63
1782, червня 15 (4). – «Доношение» Хоми Гудими.
«В новгородское северское наместническое правление
Доношение.
С прошлого 780 года июля 2 по настоящий 782 год находился я в бывшем
суде земском повете Глуховского у писменных дел, также при распределении
канцелярских служителей в открытыи в Малороссии намістничествы я нигде не
помещен и ныне желаю проложать службу у дел новгородскаго северскаго на-
местнического правления. Для того представляя при сем данный мне с онаго су-
Siverian chronicle. 2021. № 4
81
да земскаго о службе моей атестат, наместническаго правления покорнейше про-
шу о принятии меня к писменным онаго делами о произведении за службу и
впредь к поощрению в звание губернскаго канцеляриста учинить милостивое
определение.
О сем просит увольненный от дел земский подписок Фома Гудима Масен-
зовый.
1782 года июня 4».
(ЦДІАК України, ф. 206, оп. 1, спр. 270, арк. 4. Оригінал. Запис зверху
документа: «Пол[учен] 1782 году июня 23-о»).
№ 64
1782, липня 26 (15). – Новгород-Сіверський. – Рішення новгород-сівер-
ського намісницького правління по справі Хоми Гудими (регест).
15.07.1782 р. правління слухало «доношение» Гудими і прийняло рішення:
«оного підписка Мосензового к делам сего наместнического правления принять
в число аскултантов».
Підписи:
Василь Кочубей.
Иван Пирогов.
Секретар Андрій Дергун.
(ЦДІАК України, ф. 206, оп. 1, спр. 270, арк. 4. Тогочасна копія).
Додатки:
№ 1
1685, червня 27 (17). – Батурин. – Лист Івана Мазепи та Василя Кочу-
бея до князя Василя Голіцина.
«Ясневелможный и преможный господине, князь Василий Васильевич, ми-
лостивый нам благодітель!
Кромі жадных заслуг наших, уділена нам, превысокая и премилосердная
монаршая его царского пресвітлого величества милость, которую мы при боку
вірного и царского пресвітлого величества подданого, ясневелможного его ми-
лости пана гетмана, милостивого добродія нашего и непотреьбныи рабы, з рук
ближнего околничего и воеводы сівского Леонтия Романовича Неплюева по дві
пар соболей со страхом и радостию одобравши, яко вімы, что высокое то вашей
княжой велможности, у пресвітлого монаршого престолу, справило нам ходатай-
ство, так сим подлим листом нашим до вашой княжой велможности удаючися,
покорственными и под ноги монаршие схиленими сердцами и душами нашими
им пресвітлим монархом и пресвітлой монархині благодарствум и многолітст-
выя желаем.
А при том и вашей княжой велможности много всего добра зычачи, много
челом бьем.
З Батурина июня 17.
Вашой княжой велможности желателнии рабы:
Иван Мазепа.
В. Кочубей.
Адреса: «Пресвітлого и богохранимого великих государей, их царского пре-
світлого величества престола, царственныя болшие печати и государственных
великих посолских діл оберегателю, ближнему боярину и наместнику новаго-
родскому, ясневелможному его милости князю Василию Василиевичу Голици-
ну»
(ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 13518–13635, арк. 35. Копія кінця ХІХ ст.).
о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, голов-
ний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавст-
ва імені М.С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвя-
тительська, 4, м. Київ, 01001, Україна).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
82
pr. Mytsyk Yurii A. – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist
at the M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of
the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv,
01001, Ukraine).
E-mail: mytsyk2002@ukr.net
Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробіт-
ник Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушев-
ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ,
01001, Україна).
Tarasenko Inna Yu. – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the
M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the Na-
tional Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001,
Ukraine).
E-mail: innatarasenko86@gmail.com
Дата подання: 10 червня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 18 червня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мицик, Ю., Тарасенко, І. З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–
ХVІІІ ст.) (частина 21). Сіверянський літопис. 2021. № 4. C. 42–82. DOI: 10.5281/ze-
nodo.5203254.
Цитування за стандартом APA
Mytsyk, Yu., and Tarasenko, I. (2021). Z novykh dokumentiv do istorii Sivershchyny
(XVII–XVIII st.) (chastyna 21) [To new documents on the history of the Sivershchyna
(XVII–XVIII centuries) (part 21)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 42–
82. DOI: 10.5281/zenodo.5203254.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181731 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:39:36Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мицик, Ю. Тарасенко, І. 2021-11-29T10:04:05Z 2021-11-29T10:04:05Z 2021 З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 42-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5203254 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181731 94 (477) Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів, створених гетманами України І. Скоропадським, низкою полковників та інших старшин Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань української археографії. Публікуємо також різноманітну ділову документацію Гетьманщини (купчі, скарги, реєстри тощо). Крім того, аналізуємо інформаційні можливості цих джерел, виявляємо особливо цінні свідчення. Наукова новизна тісно пов’язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу уводять архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центрального державного історичного архіву України у Києві. Вперше встановлюють важливі факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., діяльності судових органів, повсякденного життя українського народу. В результаті дослідження доповнено знання про військові дії часів гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи, організацію прикордонної служби, постачання провіантом і фуражем охочекомонного (компанійського) війська, забезпечення російської армії ХVІІІ ст. Важливими є документи, що стосуються такого маловивченого регіону як Стародубщина. Ця етнічна українська земля нині перебуває в складі Росії і там роблять усе можливе, щоб стерти пам’ять про її історичну належність. У самій же Україні історію Стародубщини тривалий час вимушено не вивчали й зараз ці дослідження тільки починаються. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Мовою документів З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) Article published earlier |
| spellingShingle | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів |
| title | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) |
| title_full | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) |
| title_fullStr | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) |
| title_full_unstemmed | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) |
| title_short | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) |
| title_sort | з нових документів до історії сіверщини (хvіі–хvііі ст.) (частина 21) |
| topic | Мовою документів |
| topic_facet | Мовою документів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181731 |
| work_keys_str_mv | AT micikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina21 AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina21 |