Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Сiверянський літопис
Дата:	2021
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181732
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова) // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 83-98. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859897980289548288
citation_txt	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова) // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 83-98. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський літопис
first_indexed	2025-12-07T15:55:19Z
format	Article
fulltext	Siverian chronicle. 2021. № 4 83 УДК 94(477) УКРАЇНА ТА І. МАЗЕПА НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ «EUROPAICHE FAMA» в 1706–1709 рр. • Переклад та коментар Володимира Дятлова DOI: 10.5281/zenodo.5207528 © В. Дятлов, 2021. CC BY 4.0 Попит на популярні історичні твори спонукав публіциста і письменника Філіпа Балтазара Сінольда, знаного ще як Шютц (1665–1742), започаткувати доволі успішний журнал «Europaiche Fama, welcheden Zustand der vornehmsten Höfe Europa sent decket», який проіснував із 1702 до 1735 рр. Видання належить до перших на той час історико-публіцистичних журналів, які почали набирати популярності у європейському медійному просторі. Прагнення автора, як він сам декларував, писати історію через призму християнського світогляду давало можливість ставати над національно-етнічними принципами й розглядати Єв- ропу як єдине християнське тіло. Можливість дізнатися, що говорять публічно і за зачиненими дверима європейських дворів, урядів, уже сама по собі провоку- вала зацікавленість публіки. Привабливість журналу підтримувалась літера- турним стилем, яскравими образами. Для того, щоб забезпечити цілісність сю- жетів, «Європейська фама» зверталась до опису подій у попередніх номерах і продовжувала розвивати ці сюжети в наступних. У кожній історії мали бути драматичні миті, які посилювали напругу й цікавість матеріалу. У журналі опи- сували події, що називається, за гарячим слідом, із яскраво вираженим публіцис- тичним забарвленням. Матеріали цього часопису надалі використовували авто- ри систематичних історичних описів, які можна кваліфікувати як «книжкові театри». Ключове слово fama у назві журналу певним способом визначало програму цього видання. Це поняття, яке вживали ще за часів Античності, набуло бага- тьох значень1. В епоху раннього Просвітництва fama стає важливим складни- ком публічності й громадськості, відображенням усього комплексу розмов, об- говорень, чуток навколо актуальних і гострих проблем, що концентрували в собі громадські думку2. У більшості випадків fama означала «голос» громадськості певної країни, континенту тощо. Часто цю назву використовували для визна- чення «слави», прославлення певної події, або героя чи героїчної епопеї. Такою була журнальна хронічка під назвою «Шведська фама», видана за гарячим слі- дом походів Карла ХІІ3. Видавали також «наукові фами», регіональні тощо. Ін- шими словами, на основі цієї метафори говоримо про феномен, який можна ви- значити як «журнальний альянс». «Голоси» мали свою систему організації новин з певною аналітикою та гострими коментарями, часто з чітко вираженим 1 Heike Johanna Mierau, 238 242 243 Латинське слово fama мало різну семантику і вже за часів Антич- ності охоплює різні смисли, починаючи від поголосу, пліток, чуток, розмов до визначення слави. Hans-Joachim Neubauer, Fama. Eine Geschichte des Gerüchts, Berlin, 1998. 22009. 18) Fama. The Politics of Talk and Reputation in Medieval Europe, hg. von Telma Fenster/Daniel Lord Smail, Ithaca 2003. 19) Heike Johanna Mierau, Gerüchte als Medium der Grenzüberschreitung. 2 Heike Johanna Mierau, 238. 3 Schwedische Fama welche den Zustand Ihro Königl. Majestät Caroli XII. auß glaubwürdiger Nachricht kund machet Johann Ehrenfried Zschackwitz. 1711–1712. [Jena]; T. l. 1–12 Сіверянський літопис. 2021. № 4 84 політико-пропагандистським присмаком, що використають історичні книжко- ві «театри»4. Журнал у програмних статтях обіцяв давати об’єктивну картину подій, неупереджено ставитись до їх учасників. Однак, уже з перших номерів він стає одним із важливих і впливових учасників політичної і пропагандистської війни, яка відбувалась навколо постаті гетьмана І. Мазепи та України. Саксонський видавець не приховує того, що він є прихильником політики свого курфюрста, польського короля Августа ІІ Сильного і палким противником «шведської» пар- тії. Саме цим зумовлене його ставлення до гетьмана І. Мазепи. У 1706 р. в жур- налі опублікували справжній панегірик про українського гетьмана, «видатного» і «славного» героя, здатного своїм втручанням вирішити польську «смуту». Піс- ля переходу гетьмана на бік Карла ХІІ на сторінках видання подають характе- ристику в руслі російських пропагандистських штампів, жадібного до грошей «зрадника» і відступника. Не зважаючи на пропагандистську забарвленість, цінним є аналітичний огляд подій на всьому європейському континенті, нама- гання визначити ключові моменти Північної війни та Війни за іспанську спадщи- ну. Так, на сторінках журналу під рубрикою «Із Польщі» подають опис того, що відбувалось на різних «театрах» військових дій: в Україні, польських землях та балтійському регіоні. * * * 1706. Т. 25. С. 51–60. Із Польщі. Справи йдуть нещасливо у тій країні, у якій [править] малолітній король, однак той король є нещасним, піддані якого одні нерозумні, а інші – зрадники. Малолітньому королю достатньо допомагати добрими порадами, однак дії, за допомогою яких можна подолати зраду свого власного народу, потребують бага- то зусиль і великої мужності, оскільки вони більшою мірою замішані на крові. Достеменно не відомо, коли в Польщі настали саме такі часи. Оскільки сталося так, що війна проти шведів, яка розпочалася з порушення польських кордонів, в останні роки через багато причин, яких тут не торкаємось, протікає не дуже вда- ло й виявила багатьох зрадників, зокрема такого, як старий кардинал Радзіхов- ський, який скористався нагодою, проявив усю ненависть, яку він постійно мав проти свого законного короля, однак через страх приховував її, і з відвертими ворогами цього королівства розгорнув кампанію відкритої ганьби і шкоди проти своєї вітчизни. Цей примас регні і ультимус завжди підбурював законослухняних людей і має задоволення від всіх нещасть Його Королівської Величності не тому, що йо- му не була відома надзвичайна корисливість цих дивних панів, а через те, що, оскільки абат де Полін’як вже отримав від принца Конті гроші, однак даного слова не дотримався й таким способом не повертає обіцяну решту, яку приховав у свої освячені глибокі кишені. До того ж, якщо окремі роди успадковують тяжкий спадок, то в такому разі, здається, чи не всі Радзіховські в Польщі безсовісні й невірні своєму королю. То- му, чи не здається, що шведський король Карл Густав не зайшов би 1655 року так глибоко в Польщу, як би його не заманив великий магнат пан батько, тодіш- ній підканцлер Радзіховський, і відшматував більшість Польщі від її законного короля, користуючись тим, що він мав надзвичайну довіру в короля та його дру- жини, однак він сам хотів мати надзвичайну владу. Те, що батько робив погано раніше, сьогодні продовжує його можновлад- ний син. Тому ця нещасна родова пляма від всього чесного духовенства одразу далася взнаки, оскільки король шведів через іншу зраду прийшов крізь Литву, завдяки родичам, це відбувалось через посадовців, із якими кореспондувалися, 4 Nachrichtenformung in der Europäischen Fama (1702–1735) – Fallbeispiele zu Funktionen und Leistungen der historisch-politischen Zeitschrift in der Frühen Neuzeit. Siverian chronicle. 2021. № 4 85 проводили всі засідання сенату й засідання сеймів так, щоб начебто готували країну до кращого, але знищуючи її через свої махінації, і день і ніч вони студію- вали латиські ораторії, які він бажав виголосити перед шведським королем, коли той вже досяг до Праги, а там недалеко й до Варшави. Кожний, хто знає чемних священників, мав підтримку від них і від багатьох конференцій лише найгірше. Ніхто, однак, з них не наважувався прирівнювати себе до святих тими несвятими думками, так що він сам звеличив себе самого, і давав багато пропозицій до детронізації, які він разом з іншими всілякими зрад- никами до своєї вічної ганьби робив за наказом короля шведів, який зайшов на- стільки далеко, що тепер з воєводи Познані, графа Лещинського створили й утримують метафоричного короля і дали йому ім’я Станіслава І5. Цей король прибрав собі багато земель і не зміг би зробити нічого поганого, як би він не годував утопіями сеймові стани, тому що вони, як я чув, ще раніше ініціювали й готували вибори для того, щоб мати нового голову. Його суверен- ність ніколи нікого не турбувала, тому що потрапили в погане рабство у шведів, а із його срібної корони, яка виготовлена справді як комічна, можна легко поба- чити, що він є всього лише срібним, а невдовзі може навіть стане дерев’яним ко- ролем. Філіп Бонус, відомий як герцог Бургундський, одного вечора пішов на ве- чірню прогулянку й побачив у провулку селянина, який після броварні зовсім втратив розум. Цього селянина він розпорядився віднести до герцогського пала- цу, а вранці його кавалери служили йому і переконували його, що він великий пан. Селянин щиро, всім серцем повірив у все це, тому що про це казало багато людей, і він при новому стані став багато їсти і багато пити, і зовсім не працю- вав. Декілька днів тривала ця комедія, а потім дали селянину знову напитись до нестями, і віднесли на місце біля броварні й там залишили його; після того, як він прийшов до тями, то сприйняв усе це як солодкий сон. Я не хотів би продов- жувати різні приклади, не відкидаю, що воєвода Познанський, мабуть, добре ви- пив горілки, як нідерландський селянин, я сподіваюсь ще дожити до того, щоб побачити його при падінні, завдяки чудодійній імпресії йому не зовсім або не дуже пошкодило розум, коли він прокинеться від сну і зрозуміє, що носить де- рев’яну корону. Правда, то велике щастя для цього фальшивого короля Станіслава, що якийсь професор, як кажуть, вирішив захищати його пером, і довести законність його трону, який ще досі невизнаний. Згадана ця шкільна ясновельможність без сумніву поїла на пустий шлунок померанської шинки і через нудоту їй запамо- рочило голову так, що вона навіть під носом нічого путнього не може побачити, та й що може іншого побачити чоловік, який у молодості був інформатором по- ліції, він навіть неполітичні перипетії ледь здатен зрозуміти. Тому, якщо зараз у Передній Померанії віднайдуть колодязь із цілющою водою, яка лікує всі хворо- би, то я хочу дати пораду цьому латинському ад’ютанту короля Станіслава, щоб він свій мозок пролікував і додав цієї цілющої води у свої чорнила, щоб далі йо- го писання були дещо розумнішими, ніж до цього. Про великих світу сього слід говорити поважно й чемно, а приватній особі, яка бачила короля хіба що на мідній дошці, ніколи не оволодіти тим, щоб ґрун- товно осягнути державні справи, навіть, якщо вона використає сто окулярів. Можливо, професор дотримується максими, яку в XVI столітті висловив Карл- штадт: «Я теж хочу бути великим», а запам’ятався лише через ганебні справи, як згадують того, хто спалив храм Діани, він також не здатен написати нічого іншо- го, оскільки не розуміє всієї делікатності тонкої матерії. Великі пани, як відомо, мають довгі руки й можуть не лише зламати неповажні пір’я у будь-яких місцях, а й здатні перекреслити кривавими чорнилами твори, у яких виявлена неповага до них. У Саксонії про короля шведів досі говорять і пишуть з великим респек- том і тим самим несуть провину за те, що у шведській диспутації відбувається 5 Станіслава Лещинського обрали королем 13 липня 1704 р. Король Август ІІ Сильний змушений був зректися польського престолу на користь Лещинського. Сіверянський літопис. 2021. № 4 86 щось подібне, і не втручаються у ніякі справи ті, які спільним розумом мають за- зирати далі за обрій. Колегія цих мужів навіть нічого не заперечує й таким ро- бом дрімає, поки диспутація отримує гроші, робить це для того, щоб щось заслу- жити, а в президії також не шукають нічого путнього; а може, пан професор без тями задумав одним твором підготувати з себе майбутнього державного мініст- ра, оскільки я чув, що він має надію, або ж докладає зусиль до того, щоб раніше позбавитися від тяжкої шкільної роботи і прислужитися при дворі. Тим більше, що він здатен для А В С влаштувати критичний історико-моральний диспут з лі- терою І, а особливо дати знання в царині історії, тому що багато таких людей у світі, імена яких закінчуються на І, та, які небагато тямлять, як, наприклад, Рад- зіховський, Лещиський, Рагоцький і тьма інших. Одним словом, ця [польська] справа, яку можна вирішити не пір’ями, а клинками, і скоро можна буде дізнатися, чи зможе Польща з усім цим справити- ся за московитської, козацької або шведської допомоги. Відтак, після того, як Його Королівська Величність Польщі не побажав залишатися в місцях, наповне- них крикливими невірними зрадниками, а зі своєю коронною і саксонською ар- міями відправився до Ярослава з тим, щоб там відбулося з’єднання з московита- ми й козаками. Згадані козаки перебувають під командуванням їхнього гетьмана Мазепи, який, завдяки своєму розумному правлінню і великому військовому до- свіду, вже завоював славу у всьому світі. Однак не слід думати, що він народив- ся й виховувався серед козаків, він польський шляхтич родом із України і змоло- ду зростав при дворі короля Казиміра як паж. І тоді, і зараз у Польщі всі пов’яза- ні один з одним, унаслідок цього король не дуже довіряє магнатам, а магнати ко- ролю, так, що той Мазепа як кмітлива голова мав найкращу можливість навчи- тися багатьом важливим державним речам, і які йому стали в пригоді в майбут- ньому. Перше випробування він пройшов у козацькій війні. Справді, виявилося, Мазепа доволі швидко збагнув, що в Україні всілякі добродії готові були завжди розпочати війну і діяли зазвичай доволі жорстко, то він змушений був дивитися в обидві сторони, й особливо при польському гетьмані його персона набула такої ваги, що той довіряв йому найважливіші справи і насамкінець доручив посольст- во до татарського хана, дружба з яким йому була дуже необхідна. Мазепа робив усе вправно, хоча при поверненні його взяли в полон козаки, однак у цьому по- лоні для нього все обернулося доволі щасливо. Ніхто власне не може точно ска- зати, чи добровільно, чи під примусом він вирішив залишитися при цьому наро- ді, однак точно відомо, що він далі здобув високий авторитет при гетьмані Івано- ві Самойловичу, якщо не вищий, ніж при польському; при ньому [Самойловичу] він виступав як справжній таємний секретар і камергер, повноваження якого на цьому місці були настільки значними, наскільки було можливо поєднати їх в од- ній персоні. При всьому тому Мазепа виявився не тільки розумним, а також, ко- ли наставав час битви, він тримався хоробро і став завдяки цьому спочатку гене- рал-лейтенантом, а потім, після Самойловича, коли той через різні причини отримав відставку, став замість нього гетьманом. На цій посаді він старався укрі- пити кордони проти Татарської імперії і побудував [фортецю] Самару. Наступ- ного року разом з московитами він взяв в облогу Перекоп, однак не став його за- хоплювати. Незважаючи на те, що московитський командувач принц Голіцин поставив на ноги армію, чисельністю понад 500 000 осіб, він проявив до турків і французів страшну нерішучість, так що не лише прогаяв там марно гарний час, а також при відступі велику частину свого народу загубив через самим же спалені дикі степи. Усе це кмітливий Мазепа бачив на свої очі, і, застосовуючи сміливі та неординарні рішення, здебільшого в складних умовах вивів своїх вояк зі сте- пів. Після того Казі-Керман, Таванськ, Шінгерей і Ослам-город змушені були, на жаль, від нього передати туркам, щоправда Казі-Керман, настільки добре ним збудований і укріплений, на підставі укладеного у 1699 році миру знову повер- нули назад. Через зазначені втрати турки дуже часто платили йому, так що тепер на нього покладають багато надій, що він ще має проявити свою хоробрість і принесе до служби Його Королівський Величності Польщі багато доброго. Siverian chronicle. 2021. № 4 87 1708. Т. 81. С. 685–686. Здається, невдовзі настане той час, коли це королівство вже досягне піку своїх нещасть, оскільки воно й так уже потерпає від трьох страшних кар, а саме: війна, епідемія і дорожнеча. Крім цих гострих різок, є ще одна: страшна нужда населення цієї країни. Я вже не пам’ятаю, скільки років триває війна один з од- ним, і, коли було влаштовано цю страшну плаху, і, здається, вже щастям серед усього цього нещастя є те, щоб побачити, коли вже обидва згадані вище ґвалтів- ники країни нарешті зійдуться й закінчать цю прокляту сумну гру. Епідемія на- стільки гостра майстриня, що вона разом знищує і солдатів, і мешканців, а коли до неї приєднується голод, то солдати організовано відступають від цього воро- га. А шляхетні люди, міщани й селяни залишаються на пласі до кінця. Для них лише смерть дає відпочинок, коли їм уже не страшні контрибуції, покарання і знущання, коли у війні вони не бачать нічого іншого, крім того, що можна назва- ти мертве життя або жива смерть. Однак деякі з них виживають, а відтак знахо- дять можливість після цієї чистки знову збиратися до нового життя й задоволь- нятися тим, що залишилось після війни, чуми і голоду. У серпні мали відомості зі шведського табору про те, що король шведів усі- ляко намагається організувати переправу через Дніпро й очікує через декілька днів прибуття до себе генерала Левенгаупта. Тим часом зі шведської штаб-квар- тири під Могильовим 26 липня надійшли відомості про нещодавню битву під Головчиним. Раніше, у попередній частині, починаючи зі сторінки 613 і на на- ступних сторінках, уже згадували про такі обставини: там полягло до 3000 мос- ковитів; король шведів із двома ескадронами після того, як він переправився че- рез глибокі болота, рішуче напав на ворожу армію і всіма залпами посіяв паніку, так що лівий фланг змушений був відступити; потім драбанти6, 200 драгунів на- пали на праве крило й спричинили там повне сум’яття, так що ворог рятувався втечею на Русун і Блітц. У шведів на полі болю полягли генерал-майор Вран- гель, квартирмейстер Валтроп, генерал-ад’ютант Гірта, 8 драбантів, 15 ротміст- рів і капітанів, 12 лейтенантів, 27 прапорщиків і 265 рядових. Гвардії полковник, фрайгер двора7, старші лейтенанти Шпарр і Врангель, майор Грізбах і 828 офіце- рів і рядових були поранені. При цьому у ворога захопили 12 одиниць зброї, 100 коней, дещо з амуніції. Король сам особисто брав участь у наступі і потрапив у велику халепу, коли пострілом під ним убили коня. Нарешті шведська армія переправилась через Дніпро й залишила у своїй ко- лишній штаб-квартирі Могильові страшну дорожнечу, тепер там шефель зерна коштує 25 гульденів. Згадана переправа через Дніпро відбулась 15 серпня, а 16 і 17-го полки вже були на марші, 19-го був день молебну. Однак так тривало недовго, потім штаб-квартира московитів була розташо- вана в трьох милях поблизу від них. Шведські авангарди перебували буквально у півмилі від ворожих дозорів. Здавалось, що ось-ось обидві сторони знову зіт- кнуться один з одним. Однак так було до того, поки король шведів 28 числа того ж місяця не зіткнувся з декількома калмиками й не розпочав пробиватися далі. Цар 18 липня знову прибув до армії. Тепер пишуть із московитського табору під Могильовим на Дніпрі, що після останньої битви зі шведами їхня армія розташо- вана таким способом, що на них важко нападати, їхній табір настільки укріпле- ний, що нагадує справжню фортецю. До того ж він має постійний підвіз харчів, тоді як шведи їх отримують дуже дорого. Слід додати, що на річці Дон підняли- ся заколотники, однак більшість серед цього повсталого люду загинуло, у цьому бунті звинуватили їхнього ватажка на ім’я Булавін, після чого він сам застрелив себе з пістоля. Після цього його тіло переправили в Азов, де губернатор Андрій Апраксін відрубав йому голову для того, щоб відправити її в Москву. Пізніше депутати тих заколотників, яких вони направили до турецького двору, були пій- мані московитами й ними знищені. Його Царська Величність підрахував, що за- 6 Лейбгвардійці. 7 Фрайерр – придворний титул, що дорівнював титулу графа, князя і герцога. Сіверянський літопис. 2021. № 4 88 колот став йому приблизно у мільйон рейхсталерів, щоб мати можливість утри- мати 20000 осіб, яких Його Царська Величність направив на Дон проти заколот- ників, відтепер він міг зміцнити головну армію. 1708. Т. 82. С. 762–763. 27 серпня шведи знову вирушили зі свого колишнього табору й організува- ли марш таким способом, що в кінці місяця розташувались біля Зенькової, хоча там вони зустріли з боку Дніпра 100 ворожих драгунів, яких швидко відігнали й там влаштували понтонний міст. Після того шведська армія тиждень відпочива- ла на цій річці і займалась поповненням запасів харчів, далі пішла в напрямку [річки] Сож, московитська армія також вирушила від Гірок і слідувала збоку від шведів. Зі шведської сторони часто чути, що вони йдуть прямо до міста-резиден- ції Москви. Однак московити продовжували перебувати поряд і влаштовували справу так, що на них важко було напасти, крім того, від Новгорода-Сіверського понад 100 миль вони могли пройти до згаданої столиці й форсувати річку Ока бі- ля Калуги, течія і глибина якої така ж, як у Дніпрі. Також Його Царська Велич- ність перебуває біля головної армії, тоді як принц8 залишився в Москві й керує там цивільними й військовими справами; наказано було зруйнувати деякі села в Польщі, оскільки володарі деяких із них напали на московитських офіцерів під Трунке тоді, коли вони спали, їх там порубали. Для того, щоб повністю справи- тися з ворогом, було наказано на їхній власній землі спалити декілька містечок. Водночас мешканців, після того, як Його Царська Величність наказав не всіх їх розстріляти, зібрали всіх разом і з його великої милості відправити на Смо- ленськ. Тим часом хотіли отримати 10 вересня певні відомості про те, чи мають шведи атакувати головну московитську армію і розбити її, однак у листах із мос- ковитського табору, що надійшли, нічого про це не говорили, а, навпаки, запев- няли, що шведи скоро змушені будуть повернути назад до Польщі, в такому разі московити будуть наступати їм на п’яти, однак цим відомостям не можна було довіряти. Тоді ж стало відомо, що московити під командуванням генерала Баура напали на корпус Левенгаупта на вузькій і болотяній місцевості і нанесли удар з поля, до того ж туди підійшов князь Меншиков, так що з обох боків було проли- то багато крові. Немає ніякого сумніву в тому, що московити отримали там вели- ку перевагу, натомість, на жаль, ми змушені про перебіг цієї акції через нестачу подробиць і без знання всіх обставин повідомити зараз досить стисло. 1708. Т. 83. С. 837–848. Із Польщі. Між графом Левенгауптом і московитами відбулась битва, про яку коротко згадували в попередній частині на сторінці 763. Пізніше московитський генерал- ад’ютант Брюккенталь передав нам подробиці. Після того, як король шведів мав невдалу сутичку під Озерною Напата і мав 21 вересня втрати під Гадзіном від генерал-майора Маккельбаха, він цього разу впродовж двох днів пішов правиль- но: Вільно, Лодзь; відповідно король мав намір дійсно перейти через цю річку під Кричевим і Лавенсат в напрямку Лукревини й досягти аж до Почепа. Оскіль- ки його армія була стомлена й усе більше потребувала негайного поповнення за- пасів харчів, а левенгауптський корпус, що мав понад 8000 возів із провіантом та амуніцією з Ліфляндії та Курляндії, мав невдовзі підійти, але ще був далеко, то король залишився почекати цей корпус, щоб запасами надовго забезпечити свою армію. Оскільки генерал Левенгаупт зі своїм походом не поспішав і переправив- ся під Шкловом через Дніпро, він сподівався швидко обігнати Його королівську Величність. Тоді ж цар, після проведення необхідних приготувань, для того, щоб перешкодити цим намірам, передав фельдмаршалу Гольцу чіткий наказ: якомога сильніше заблокувати короля шведів, тоді як він сам нападе на корпус Левенга- упта зі своїми 10 полками кінноти й шістьма батальйонами. Після того він 8 чис- 8 Царевич Олексій. Siverian chronicle. 2021. № 4 89 ла того ж місяця вийшов на берег невеликої річки Реста впритул до шведів, де вони мали поповнити багаж, однак продовжили свій шлях до села Лісна, куди ще доставили тільки 7 тюків. Тут надвечір цар наказав своїй армії бути на ранок готовими до походу для того, щоб напасти на шведів; наступний наказ вирушити в похід віддали вранці, біля четвертої години, і вже близько 9-ї години досягли Лісної, де відправили декілька загонів, аби вони доставили царю дані [розвідки]. Як тільки генерал Левенгаупт побачив рух московитської армії, він одразу нака- зав вишикуватися в бойовий порядок і дав усі необхідні розпорядження для по- долання ворога. Урешті-решт він залишив два батальйони в тилу, щоб скупчити московитів у невеликому болоті, через яке вони мали пройти. Цар зважив на це і дав негайно наказ князю Меншикову, щоб той наказав полковнику Камбелю, який вів авангард, відправитися з полком драгунів і напасти на два шведських батальйони, на які московити одразу ж направили вогонь, так що шведи не встигли навіть стати в бойовий порядок. Як тільки згаданий полковник Камбель почав наступ, він дав наказ двом ескадронам, які він підготував, рушити вперед, аби інші загони могли легко пройти, а потім він витримав довгу паузу під воро- жим обстрілом; цар наказав одному батальйону із гвардії прийти на допомогу Камбелю разом із двома [батальйонами] із Інгерманландії, які напали на швед- ський батальйон, так що більше половини з них залишилося на полі бою. Однак московити посилили свій наступ і знайшли можливість організувати бойовий по- рядок. Поки генерал Левенгаупт захищався, його авангард розбили. Він спробу- вав випередити тих московитів і наказав нарешті своїй армії організуватися в бо- йовий порядок. Як тільки цар зрозумів, що шведська лінія простягнулась набага- то далі, ніж його армія, князь Меншиков отримав наказ відправити чотири полки драгунів, які одразу ж, із двома полками кінноти, виступили на лівий фланг для того, щоб накрити цей фланг, яким командував генерал Пфлуг. Однак московит- ський правий фланг під командуванням Голіцина і принца Дармштадтського на- крив шведський фланг із двома полками драгунів і гвардією князя Меншикова. Після цього вони провели необхідну реорганізацію, аби знову напасти на ворога. Надвечір московитам дали сигнал для наступу всіма частинами. У відповідь шведи пішли в атаку на московитів і зійшлися в жорстокій битві, що тривала по- над пів години, і обидві сторони сумнівались у перемозі один одного. Водночас цар постійно перебував під сильним вогнем для того, щоб надихати інших. Він за необхідності був на лівому фланзі, коли побачив, що є потреба посилити гвар- дію Меншикова полками. Унаслідок цього шведи змушені були поступитися, що було помітно у їх бойових порядках. Завдяки цьому московити швидко одержа- ли перевагу, і, насамкінець, ще рішучіше напали на шведів. Відтак, ті змушені були відступити до свого обозу з возами і певний час вели битву з двома части- нами. Однак близько третьої години вони закрилися за тюками й наступ розпо- чався знову. Саме тоді Його Царська Величність почув, що генерал Баур перебу- ває приблизно на відстані в пів години ходу від нього. Він вирішив, що буде пра- вильно дочекатися його генерала. Той прибув близько четвертої години, однак змушений був зі своїм корпусом вистояти під сильним вогнем усієї шведської артилерії, яким хотіли відтіснити лівий фланг московитів там, де він розташував- ся, тоді Баур відвів від лівого флангу два полки драгунів, для того, щоб посилити правий фланг. Після цього відбулося таке: цар наказав, щоб і правий, і лівий фланги знову діяли тепер самостійно, один без одного. Після того, як лівий влаштував наступ на милю вперед, офіцери й солдати вступили в таку гарячу битву, що вони виконали вказане розпорядження раніше. При цьому лівий фланг шведів під таким натиском відступив назад, два його батальйони і 10 ескадронів змушені були відступати так, щоб фланг московитів прорвати правим флангом. Однак шведи змушені були вдатися до того, що билися з клинками в руках так завзято, що від тих двох батальйонів залишилось не більше 70 осіб. Доволі швидко московитський лівий фланг скористався такою перевагою. Московитські ескадрони направилися на шведські вози і вдарили по тих шведах усім своїм лі- вим флангом. Туди генерал Левенгаупт направив усі свої сили й виступив проти Сіверянський літопис. 2021. № 4 90 московитів, які перебували між возами, водночас було відкрито страшний во- гонь проти московитських батальйонів, так що вони змушені були відступити. Однак московитський корпус битви разом із лівим флангом за таких обставин виступив проти шведів, так що вони змушені були потіснитися вправо, для того щоб захищатися проти московитів. Відтак, битва стала ще більш запеклою і між кіннотниками, і між піхотою. Через постріли з обох боків нічого не можна було почути, поки не настала ніч, коли обидва учасники не змогли розрізнити один одного. Відтепер, коли в такій темряві московити вже не могли дістати шведів за їхніми возами, цар наказав, щоб тут при пограбуванні ніхто не загинув, офіцерів, які так вчиняли, розжалувати, а солдатів страчувати, оскільки армія має бути зі зброєю для того, щоб оточити шведів. Водночас царю доправили всі знаки пере- моги від цієї битви, які налічували 42 прапори і 10 штандартів; крім того, було захоплено 16 одиниць зброї, яку передали до артилерії московитів. До того ж ці- єї ночі вдарив доволі сильний мороз, так що шведи розпалили навколо своїх во- зів великі багаття. Цар одразу наказав своїй армії, що була впродовж усієї лінії, де горіли вогні, на світанку підготувати все для виступу. Тими вогнями швед- ська ставка дала знаки про те, що там їх зустріне великий спротив. Потім стало відомо, що генерал Левенгаупт таким способом вдався до військових хитрощів, за допомогою яких намагався якомога сильніше приховати їхню втечу; після цього він залишив усіх своїх поранених і свої 8000 возів, яких він мав одним ма- хом доставити до армії короля шведів, яка мала в тих возах потребу, і відстати від московитів. Одразу після цього генерала Пфлуга з 1000 гренадерів на конях і 2000 драгунів було відправлено переслідувати тих шведів. Ледь він пройшов пів милі, як зустрів залишок шведів у лісі, на яких він сходу налетів і півгодини пе- реслідував до Пропойська. Після того, як вони були розбиті, решта втікачів кіль- кістю 3000 осіб ретирувалися на церковний двір, і, як тільки вони побачили при- буття генерала, дали сигнал до капітуляції. Для цього він відправив лейтенанта з шістьма ескадронами до них прийняти капітуляцію. Однак більшість солдатів так напилися горілки, що вони на пропозицію їхніх офіцерів не пристали, а дали залп по московитських драгунах і вбили двох із них. Відтак, лейтенант відсту- пив, однак генерал Пфлуг направив проти шведів гренадерів і драгунів. Унаслі- док чого вони з оголеними клинками вдерлися на церковний двір і перебили всіх, хто чинив опір. Під час цієї рубки було поранено декілька піхотинців, які підпорядковувались генералу Мікошу. Коли він захищався, генерал Левенгаупт скористався цією обставиною і з тими декількома частинами переправився через річку на той бік. Однак, оскільки більшість офіцерів мали на іншому боці квар- тири, то він не хотів їх переслідувати, а знищував усіх простих солдатів. Відте- пер генерал Мікош зі здобиччю і полоненими повернувся знову до генерала Пфлуга. Коли ті офіцери повернулися із погоні, то вони були переконані, що ге- нерал Левенгаупт убитий, оскільки він отримав два постріли в тіло. Уранці цар розпорядився влаштувати святкування перемоги. Втрати шведів склали 20 пол- ків, які нараховували 16000 осіб. Вони втратили також генерала Штакельбер- га разом із офіцерами, які не були полонені. У полон до московитів потрапи- ли 2763 особи разом із 703 офіцерами, до того ж будо захоплено 47 знамен, 10 штандартів, 16 гармат і 8000 возів із усім багажем і амуніцією. Московити втратили 70 офіцерів, частина яких була вбита, частина поранена, 1277 солдатів було вбито, 2734 поранено, серед яких принц Дармштадтський, генерал Баур, полковник Вайден та два інші московитські офіцери. Крім цього повідомлення, надалі додавали ще інші московитські налашто- вані розповіді, із яких не можна знайти жодного слова, яке б суперечило іншим повідомленням, яких є з десяток. Однак вони дуже суперечать шведським на- лаштованим [відомостям], навіть, коли їх згадують у нейтральних листах, особ- ливо тим, що вказують шведські втрати в 16000 осіб, на тій підставі, що весь корпус Левенгаупта в цілому складав не більше 14000–16000 осіб. У Вільно ма- ли відомості від шведського офіцера про битву, який наголосив на тому, що вся шведська інфантерія налічувала приблизно 10000 осіб, що залишилась на полі Siverian chronicle. 2021. № 4 91 бою, кіннотники переважно втекли, при чому московити захопили 7000 возів, 2000 голів скота, всю артилерією і багаж. Із Данцига сюди написали, що отрима- ли листи із Литви, які повідомляють, що генерал Левенгаупт втратив не більше 4000 осіб і продовжив похід до короля шведів. Повідомляють також те, що гене- рала Левенгаупта не було вбито, а тільки поранено. Між тим генерала Баура бу- ло прострелено через рот, так що куля пройшла через щелепу в шию. Водночас король шведів із армією повернув в Україну, оскільки московити від кордону до Смоленська все спалили, також подібне відбувається й у інших місцевостях, тому шведам важко утримувати свою армію. Шведські полки, роз- ташовані у Великій Польщі, вирушили в похід і говорять, що вони вирушають до Підляшшя в напрямку Тикочина, туди має потім слідувати король. Цей ко- роль досяг 28 жовтня Ельбінгена з наміром після обіду продовжити шлях до Ти- кочина, туди вже доставили державний двір і багаж у супроводі коронного вели- кого канцлера. Згодом дізналися, що король Станіслав дійшов до Тикочина. Тоді ж козаки і калмики напали на місто Могильов. Оскільки міщани в місті не мали можливості захищатися від них, то здалися добровільно, покладаючись на те, що обійдуться видачею євреїв і декількох людей від ордену. Однак цар видав наказ, на виконання якого місто було віддано на плюндрування впродовж двох годин і з усіма передмістями було спалене. Унаслідок пожежі 2500 будинків перетвори- ли на попіл і 20 людей спалено, також було знищено майна на декілька мільйо- нів. Подібного нещастя зазнали міста Горки та Орша, ті козаки вчинили так, що Копісо і Вітебськ також змушені були здатися. Із Петербурга отримали відомості, що граф фон Боцис, віце-адмірал, нещо- давно з 12 великими бригантинами був обстріляний. Унаслідок чого на узбереж- жі від Карелії також 500 містечок і сіл, розташованих біля озера Ладога, були сплюндровані й розграбовані. Оскільки епідемія досягла Польщі, то комендант Варшави повідомив, що з 30 червня до кінця вересня 15340 осіб померло в цьому місті й передмістях. Оскільки таке нещастя минуло, то церкви знову відкрили для того, щоб знову правити Божу службу. Щодо Любліна, то маємо певні відомості, що там відчува- ють епідемію. Більшість орденів там відпустили учнів. Хвороба також охопила Пруссію в землях Гогенштайнів, єпископство Ермеланд та інші місцевості. 1708. Т. 84. С. 913–914. Із Польщі. У шведській армії, у зв’язку із епідемією, наказали полкам розташовуватися не в містах і селах, а в полях, а того, хто цей наказ порушить, негайно, не зважа- ючи на персону, буде страчено. Щодо минулої битви між генералом Левенгауп- том і московитами, то додались ще певні обставини, зокрема московити чимало взяли в полон тих, що втекли. Ця битва тривала три дні; з московитского боку вона відбулась успішно, оскільки московити тим шведам, сили яких переважали, ударили в спину. Перед цим вони оволоділи річкою Сож, так що ніхто не міг пе- рейти. Шведи ніяк не змогли сформуватися в бойовий порядок, оскільки вони змушені були робити маневри від одного полку до іншого, а, коли билися з мос- ковитами, то маса скота, що налічувала 30000 голів, створила велику перешкоду, потім більшість його була захоплена московитами. З того часу шведи мали ще одну неприємність. Коли вони хотіли оволодіти Інсулом, то за Фінляндією московити розбили генерала Любеккера, а, оскільки він не зміг доставити коней флотом адмірала Анкерштіренса, то розпорядився розстріляти 3000 з них, щоб їх не отримали московити. Також вони змушені бу- ли полишити свої понтони й кораблі, які вони розбили через Неву, за 6 миль від Петербурга. Про розповсюдження епідемії свідчить те, що до Праги через Віслу пере- йшли тільки 30 осіб, а на цьому страшному шляху померло 2000 християн і євре- їв. Сіверянський літопис. 2021. № 4 92 1709. Т. 85. 31–41. Із Польщі. Оскільки у 83-му томі на 837-й і подальших сторінках про битву було ви- кладено на основі московитських описів, то слід врахувати деякі не встановлені речі. Оскільки «Європейська фама» не хоче віддавати перевагу жодній із сторін, то не може не скористатися тим, щоб тепер викласти ці обставини зі шведських повідомлень. Одразу, як тільки генерал Левенгаупт залишив Шклов і перейшов через Дніпро, московитський генерал-ад’ютант Шульце увійшов у це місто з калмика- ми, після чого він розташувався в передмістях біля Дніпра; коли вже генерал Ле- венгаупт залишив місто, то вони напали на ар’єргард і захопили декілька возів з провіантом і декількох полонених. Водночас генерал Баур у четвер і суботу про- довжив свій похід і пройшов дві або три милі й став неподалік від Могильова. Однак цар залишився біля князя Меншикова і фельдмаршала Гольца на кордоні в напрямку Орші й постійно йшов збоку шведської армії, аби генерал Баур сам зі своїм обозом рухався з іншого. Ці два корпуси утворювали армію із 100000 осіб, не мали ніяких інших намірів, крім тих, щоб перешкодити левенгауптському корпусу об’єднатися зі шведською головною армією. Далі вони напали на шве- дів у неділю неподалік від Бихова. Вони там самі втратили 1500 осіб. Оскільки шведи мали невеликі втрати, то можна повірити, що цей напад для московитів був дуже невдалим, поки цар не вступив сам зі своїми загонами, коли вже все почалось, далі все змішалось і продовжилось у безладі. Однак він подолав це не- щастя після того, як дав суворий наказ калмикам і козакам, які стояли на задній лінії, що всі вони без розбору будуть знищені, і всі ті, які втечуть із поля бою, або, якщо він помітить їх утечу, цього разу не буде пощади ні старшим офіце- рам, ні їхнім підлеглим. Цей суворий наказ справді став причиною того, що до 50 чоловік порубали, до того ж деякі загинули від руки царя і такими засобами він змусив їх битися хоробро. Після того, як генерал Левенгаупт вдало відбив московитів, він пішов за ни- ми, щоб виконати королівський наказ. Тоді він побачив, що його ворог, відно- вивши сили, напав на нього з усіх боків. Нещастя його полягало лише в тому, що він перебував у незнайомій для нього місцевості й мав довіряти лише одному провіднику, який, однак, збив його з правильного шляху і привів у вузьку місце- вість, де неможливо було пройти і де шлях був непролазний. Також він не мав можливості повернути назад, найменше, що він зміг зробити на цьому поганому земному ґрунті, це стати у відповідний бойовий порядок. На цьому вузькому місці, яке розташувалось між Лісною і Рактуржемна, на шведів у вівторок напа- ли ті московити з усіх боків – спереду, ззаду і довкруж. Вони мали дуже добрий ґрунт під ногами, який був із сухим лісом і численними кілками, через які вони обстрілювали шведів своєю артилерією. Московити, які суворо виконували на- каз свого царя, билися хоробро, нападали з великою завзятістю. Шведи, навпаки, коли побачили в десять разів сильнішого від себе ворога і були приречені на зни- щення через численні перешкоди, то намагались продати своє життя якомога до- рожче. Урешті-решт московитські вояки були між возами й багажем, які захища- ла шведська піхота дуже хоробро і стійко, однак були зім’яті, почався безлад, значна частина залишалася в обозному укріпленому містечку. Під час цієї битви розпочалась мряка з градом і снігом, яка заважала як шведам, так і московитам. Друга частина шведської інфантерії, яка була направлена пробити шлях через дерева, ледь уникала цього нещастя, більшість із них рятувалися втечею і значна частина їх прибула до Могильова. Хоча битва продовжувалася далі, вона не дала жодного гарного шансу, тоді шведи зрозуміли, що не можуть знайти підкріплен- ня, рішучим штурмом напали на московитів з клинками в руках і так сильно би- лися, що нарешті ворог втратив свою завзятість і змушений був відбиватися. Московити просунулись на одну милю до обозного укріпленого містечка. Однак генерал Левенгаупт залишався постійно зі зброєю в руках і намагався всіляко ря- тувати свою армію, прагнучи не відступати, щоб не розбили інфантерію. Однак Siverian chronicle. 2021. № 4 93 більша частина вдалася до втечі, скоро 3000 з них досягли Могильова, упродовж дня таких було ще більше, так що число таких розсіяних було набагато більше, ніж тих, що полягли на полі бою. Згідно з останніми відомостями, генерала Шта- кельберга, про якого вже згадували, що він потрапив у полон, врятували. Коли вступили шведські волохи, то, незважаючи на їх уперту боротьбу, во- ни також зазнали невдачі. Їхній капітан на ім’я Буде потрапив у полон. Швед- ська сторона, що залишалась в обозному укріпленому містечку, нічого про це не знала. Однак, якщо врахувати кіннотників, які врятувалися з тими, які добралися до Могильова, та додати ще інших, то матимемо втрати в 5000 людей і декілька одиниць зброї. Щодо московитів ходили чутки, що ця перемога коштувала їм у 30000 осіб, які залишились в укріпленому обозному містечку. Генерала Бау- ра було поранено кулею з мушкета в обличчя, а принц Дармштадтський втра- тив праву руку. Цар направив князя Меншикова переслідувати шведів. Однак, оскільки той більше опікувався здобиччю, то він відправив генерала Тонвердена вперед, який з декількома полками атакував шведів, яких він розбив, незважаю- чи на те, що вони чинили сильний опір і вірно служили своєму королю. Цар дав армії декілька днів відпочити в Цзаузаке і виявив велику пошану генералу Бау- ру. Там він зібрав докупи обоз, який був захоплений у шведів, і відправив на Смоленськ, куди він прибув сам 13 жовтня. Потрібних йому міністрів зібрали в його резиденції, щоб не наражати його на небезпеку. Одночасно в царстві відбу- лися необхідні заходи. Із Шклова отримали приблизну копію [листа] про те, що московити всіх шведів, яких вони взяли в полон у цій кривавій битві, залишили живими; а також вони заборонили тілесні покарання тим полоненим морякам, жодного шведа не дозволено було переправляти через річку. Дотепер надходять прошведськи налаштовані повідомлення, які доволі сильно суперечать московитським твердженням про те, що московити отримали перемогу. Обставини цієї перемоги і кількість загиблих настільки не співпада- ють, настільки це можуть оприлюднити протилежні партії. Однак, що ж робити нам у цьому разі? Коли розповідають історію із далеких місць, куди дуже мало і дуже ненадійно може прибувати пошта, то у розповіді можна легко зробити кількість від 8 до 10000 осіб більшою або меншою. На війні не зважають на за- гублених, як це роблять у вівчарнях. Так заведено, що кожен перебільшує втрати свого ворога і занижує свої. Це можна робити усно і пером. Тільки не можна по- вернути жодного солдата до життя, не можуть розповісти про себе по чотири ра- зи ті, що полягли назавжди, а решта продовжують говорити й писати так, як хо- чуть. Точно лише те, що генерал Левенгаупт згодом прибув до свого короля. Чи він втратив 5000 солдатів, як дуже хотілось московитам, або більшу кількість ко- манди, з якою він прибув, ніхто не знає краще, ніж він сам. Після того король шведів рушив у похід зі своєю армією від Нижньої на Осколков до річки Десна і мав намір там влаштувати свої квартири в Чернігів- ському герцогстві, що на кордоні з Україною. Саме тоді звернулися до тих шве- дів, які 12 листопада кількістю у 24 тисяч осіб вирушили із Курляндії на Литву і Самогитин для того, щоб зібрати там контрибуцію. Водночас шведи отримали перевагу після того, як козацький гетьман Мазе- па зі своїм військом перейшов на їхній бік. Цей перехід спричинив зміну обста- вин війни. Ще раніше запідозрили, що в московитському польовому таборі на Десні дехто мав намір пристати до нього, оскільки він свого фаворита на ім’я Вистницький9 відправив до короля шведів, він видав наказ козакам підготувати- ся до походу під приводом, що він хоче дещо влаштувати проти ворога, але ні- яких деталей про свої власні наміри не сказав своїм офіцерам. Як тільки він пе- рейшов через Десну, то вишукував свої загони у бойовий порядок і тут відкрив їм, що має намір пристати до шведської партії. Коли він помітив, що більшість 9 Бистрицький. Сіверянський літопис. 2021. № 4 94 виступила проти нього, він із 1000 осіб, які стали на його бік за гроші10, уряту- вався втечею, щоб не порубали свої ж люди, і перейшов туди до шведів; разом із собою він захопив трьох полковників проти їх волі. Після цього вся армія разом із офіцерами, які залишились вірними царю, повернулась до звичного порядку. За обставин, що склалися, Його Царська Величність звернувся з універсалом до конгрегацій для того, щоб обрати іншого гетьмана; після цього архієпископи Київський, Чернігівський і Переяславський разом із військовою старшиною та іншими офіцерами зібралися в Глухові для того, щоб провести вибори. За достовірними відомостями відбулися нові битви. Після того, як камергер Рибинський отримав повідомлення, що Київський воєвода, а також князь Виш- невецький і генерал Шмигельський з боку шведів, із усім знаряддям вирушили із воєводства Ленщиц і хотіли рішуче напасти, для чого привели свої війська під Концекполе в добрий порядок і передали Литовському прискарбію Почаю ко- мандування правим флангом, а лівим він залишив командування за собою. За та- ких обставин вони очікували згадані вище шведські полки, які 21 листопада при- були в цю місцевість, і їхнім правим флангом командував князь Мишновицький, а лівим – генерал Шмигелський, який дав наказ починати наступ на камергера Рибинського. Одразу все змішалось у жорстокій битві, яка тривала так довго, по- ки в нічній темряві обидві сторони не могли розпізнати один одного. До певного часу не можна було зрозуміти, кому з них зарахувати перемогу. Його Кор[олівська] Вел[ичність] король шведів скоро має дати наказ зібра- ти всі свої морські сили, оскільки московити хочуть усіма способами наступати на воді й на суші. Унаслідок цього було завербовано 18000 матросів. Водночас у королівстві Швеція сформували 6 нових полків, кожен з яких мав складатися з 2400 осіб. Зазвичай вони були неповними, шведська армія перебуває в Україні з бажанням продовжити свій похід далі на Москву. Щодо події, що відбулася між шведським генералом Любеккером і москви- чами на Інсулі Ретуарі, і про які у 84-му томі на 914-й сторінці коротко розпові- далось, то підтверджено те, що коли шведи після невдалої битви хотіли врятува- тися на кораблях, відбувся страшний безлад. Так що з двох батальйонів, які були на суші й охороняли обоз і 4000 коней, мало хто залишився живим. Король Станіслав 21 листопада вирушив до Тикочина і пройшов походом зі шведським підрозділом до Нура для того, щоб прямувати до України з тим, щоб, де це можливо, об’єднатися з королем шведів. Однак до певного часу про нього нічого ніхто не знав, поки він не вийшов до Вишневиці на кордоні з Люблін- ським воєводством. Водночас коронна армія розташувалась на зимові квартири там, де їй було зручним. Литовська армія розділилась і частина її відправилась на Волинь, а інша на Польщу, а третя в Гродно, щоб там стати на зимові кварти- ри так, аби вони при необхідності впродовж 14 днів могли зібратися один з од- ним. Щодо іншого, підтвердилося, що епідемія тепер у Тарні, і з не меншою силою лютує у більшості місцевостей. У цьому місті хвороба забрала понад 3000 осіб, так що тепер там перебували не більше 60 поважних бюргерів і куп- ців. 1709.Т. 86. С. 130–133. Із Польщі. За декілька тижнів до цього надійшли відомості із України [з інформацією] про те, що 26 грудня відбулася кривава битва між шведською і московитською арміями, і що ця остання була повністю розбита і вдалася до втечі. Однак з того часу не можна розкрити ніяких подробиць, тому, на жаль, про цю зустріч маємо сказати лише кілька слів. Шлях із України до нас далекий. До того ж легко може статися так, що за довгий час відомості, навіть якщо вони й добре скомпоновані, 10 Тут і далі публікатори використали тенденційні повідомлення царської штаб-квартири про «зрад- ника» І. Мазепу. Siverian chronicle. 2021. № 4 95 стають спустошеними й переплутаними так, що втрачають дух правди. До всьо- го цього тривала сувора погода супроводжується різними рідкісними явищами. Із різних місць надходять відомості, що шведська армія окопалася за 2 милі від Стародуба. Інші листи повідомляють, що вона стоїть під Глуховом, за чотири милі від московитського кордону, де отримала достатньо харчів. Згодом вони стали з Мазепою під Конотопом, однак звідти пішли назад між Переяславом і Ніжином по цей бік річки Сейм. Це підтверджено тим, що надійшло велике по- слання всьому королівству Швеція і в прикордонні країни, про це прочитали у трьох осіб із молодої команди, віком від 20 до 40 років, яку було створено у Вол- гасті та Данцігу для того, щоб встановити місцезнаходження тих загонів, які бу- ло направлено із померанських укріплень до Польщі. У згаданому королівстві та у Фінляндії було зібрано багато коней для того, щоб знову поповнити армію. Згаданий Мазепа, який перейшов до шведів, привів із собою 8000 козаків (московити кажуть, що тільки 3000) і вже благополучно розташувався у швед- ському таборі. Московитський двір висунув йому звинувачення, що він забрав з собою велику суму грошей, яку йому було довірено, оскільки вони знадобляться йому для того, щоб уникнути нещасть, бо він вже чоловік, якому 83 роки. Перед своїм відходом він наказав стратити свого секретаря і двох полковників через те, що вони могли викрити його наміри до зради. Однак царю він збрехав, що вони лжесвідчили на нього. Коли це вже відбулося, Мазепа обмінювався небезпечною кореспонденцію зі шведами. Після того Його Царська Величність вже назвав зі згоди старшини нового гетьмана тих козаків. Між тим князь Меншиков після то- го, як захопив Батурин, там на площі влаштував зображення відступника Мазе- пи, зірвав з нього орден Святого Андрія і після цього дав розпорядження кату відрубати голову. Потім згадане місто московитами було повністю сплюндрова- но і спалено. Між тим оку короля Польщі для досягнення примирення з коронним вели- ким гетьманом Синявським була влаштована зустріч у Самощі, коронний наміс- ник Потоцький з боку коронного великого гетьмана, з боку короля, однак, з’я- вився литовський підканцлер, 16 січня французький посланець пан Бонак прибув до Лемберга і був прийнятий на державному [рівні] коронним великим гетьма- ном. Того ж дня відбулась таємна конференція. Наступного дня великий корон- ний гетьман відвідав посланника, там відбулися тривалі перемовини і потім ко- ронна армія відбула до Ярослава. Щодо справ польського короля, то в січні він перебував у Гірмені і змушений був відкласти похід на Волинь через сильні мо- рози. Серед іншого, високоповажний принц Дармштадтський 13 жовтня минуло- го року помер від рани, яку він отримав під час битви між московитами і швед- ським генералом Левенгауптом через постріл у верхню частину лівої руки. Цей хоробрий принц 1706 року, після того, як він залишив духовну службу настояте- ля Кельна і Бреслау, пішов на службу до московитів і отримав від царя звання генерал-лейтенанта. 1709. Т. 87. C. 197. Із України на початку цього року надходили відомості, що король шведів зі своєю армією розташувався в районі Ромнів, Конотопа, а також в інших містах та селах по річці Десна. Після цього стало відомо, що вони вирушили далі і 4-ма колонами направились до московитських кордонів. Водночас шведський генерал Крассау потребував від Любліна великої суми грошей, яку, однак, після числен- них клопотань магістрату, було зменшено до 10000 талерів, і від згаданого гене- рала було направлено універсали в інші воєводства. У лютому від шведської ар- мії отримали відомості, у яких ішлося, що наприкінці весни військо прибуде до Березуа, Мопоцуа, за 3 милі від Полтави, стане на запорізькому кордоні, яким, однак, володіють московити біля Ворскли, за 9 миль від Опішної, де вони мають при собі нового гетьмана Скоропадського. Усі ці відомості писані 18 грудня від згаданої московитської армії із колишнього табору під Лебедином. Потім дізна- Сіверянський літопис. 2021. № 4 96 лися, що шведи, після переходу до них колишнього гетьмана Мазепи, розташу- валися на зимові квартири між Ромнами і Гадячем, їхня армія хотіла відпочива- ти, коли в цю місцевість прибув князь Меншиков з частиною кінноти. Як тільки він з’явився біля міста під назвою Сміла, то вони, оскільки їх там не очікували, непомітно розташувалися з 10000 осіб кіннотників і піхоти, потім вони напали з кіннотою і понад 500 осіб убили і 300 захопили в полон, а решту ще півмилі пе- реслідували. Коли він побачив, що велика частина шведської гвардії направи- лась проти нього, він засів у згаданому містечку і таким способом розташувався в квартирах біля шведів. Саме тоді виступив генерал-лейтенант Ренн із 1000 кін- нотників та з 6-ма батальйонами піхоти і поклав 400 солдатів, а декількох поло- нив. Такий зміст мають московитські розповіді, однак, після того, як їх перекла- дають на шведську мову, то дуже далеко відступають від основного тексту. Не- щодавно король Станіслав відправився в Бреч для того, щоб провести перемови- ни з литовським великим гетьманом. Від нього він рушив до своєї штаб-кварти- ри в Симін біля Любліна. Тоді ж згаданий великий гетьман Сапіга зібрав свою армію під Слуцьком, аби з армією відправитися до короля, оскільки він отримав відомості про те, що московитський корпус зараз в поході, щоб об’єднатися з ко- ронною армією. Після того згаданий король вирушив знову із Симіна і відпра- вився до Сміжова, де з ним зустрівся принц Костянтин Собеський. За цих обста- вин французький посланець маркіз Бонак не шкодує зусиль і старань, щоб досяг- нути від коронного великого гетьмана Синявського визнання Станіслава закон- ним королем Польщі. За такої умови він вдається до звичної французької майс- терності і різних засобів: то проявляє доброзичливість, то швидко знову перехо- дить до залякувань. Однак це не діє, оскільки цей вільнолюбний поляк не хоче своєю шаблею підписувати жодного закону. Цей приклад дає змогу ще раз пере- конатися в тому, що француз і щастя рідко зустрічаються один з одним. 1709. Т. 88. с. 260–264. Із Польщі. Після того, як Меншиков отримав дані, що Його Величність король шведів вирушив із Гадяча на Полтаву, він слідував за ним з 3000 кіннотників і вступив під Опішню в битву зі шведами, про яку чутно, що московити втратили приблиз- но 300 осіб, а князь Меншиков сам попав у велику небезпеку. Між тим місто Люблін віднині звільнено як від поставок провіанту, так і від квартирування шведів. Однак шведи при відступу взяли з собою заможних бюргерів, які мають сплатити решту контрибуції у 2000 талерів від міста. Коли настали нечувані мо- рози, король шведів оточив усією армією невелику фортецю Веприк, неподалік від Гадяча. Там засіло 1000 московитів і він штурмував її впродовж 5 годин. Оточені чи не тричі відбивалися. Нарешті комендант дозволив через нестачу по- роху в місті дати фінальний акорд. До того ж, у наступній сутичці він не очіку- вав підкріплення. Листами із Москви запевняють, що під цим козацьким містеч- ком зі шведського боку вбито 4 полковники, а саме обидва графи Шперлінги, Таубе і Фріц, 3 майори, 7 капітанів, 9 лейтенантів і прапорщиків, 385 унтер-офі- церів і рядових. Приблизно 1000 осіб було поранено, серед яких фельдмаршал Реншильд і генерал Штакельберг. З московитського боку налічується вбитими: 1 майор, 6 капітанів, 8 лейтенантів, 16 прапорщиків і 967 рядових. Далі, у лютому під Гоцкі11 знову відбулась запекла битва між обома партіями, у якій шведи втратили 2000 осіб убитими і було багато поранено, захоплено також дещо з ар- тилерії багажу. Король шведів сам брав там участь і під ним пострілом було вби- то коня. Наскільки можна покладатися на ці відомості, сказати не можна, дратує з цього те, що в розділах з Польщі досить часто доводиться вживати такі слова, як «кажуть», «за чутками» тощо. Так що читач має причини думати так: «Чи хтось може знати, це правда, чи ні?» 11 Городнє. Siverian chronicle. 2021. № 4 97 Його Кор[олівська] Вел[ичність] король шведів дав наказ у Стокгольм, щоб із наступним транспортом направили шість полків зі Швеції і три полки з Поме- ранії до Польщі. У березні король Станіслав перебував у Типині, неподалеку від Томасова і, сподіваються, що він потім піде далі на Волинь. Коронний великий гетьман Си- нявський перебуває в Тарло і там він вчинив так, що коли вже французький по- сланець маркіз Бонак і староста Воленвський перебували в дорозі, щоб знову провести переговори з ним від імені короля Станіслава, він наказав їм передати, що не треба далі їхати до нього, оскільки він твердо вирішив не слухати їх, аби не накликати на себе невдоволення московитів. Причини, чому коронний вели- кий гетьман не захотів мати справу з цим послом, є серед всього іншого такі. Оскільки цей міністр з великим коронним гетьманом постійно поводився так, що він наче б то все повністю узгодив зі Станіславом, а той питав його, чи має він повноважні інструкції від свого короля, щоб говорити від його імені? Однак у цьому пункті маркіз Бонак поводив себе як масло на сонці, він ховався від усьо- го за французьким красномовством і говорив, що він діє таким способом із при- хильності до Королівства Польського. На що йому коронний великий гетьман строго і настільки ж вишукано відповідав, що він має добру нагоду зберегти свої зусилля і відмовитись від таких серйозних переговорів, оскільки вони не мають ніяких підстав і повноважень. Крім того, відбулось зближення між тими загона- ми коронного великого гетьмана і московитським корпусом генерала Гольца. Далі ці з’єднані загони мають намір рішуче виступити проти свого ворога. Москва загалом подвоїла всі заходи, щоб відшукати достатньо ресурсів для ведення війни. Серед них канали, які Його Царська Величність наказав проклас- ти в певних територіях, тепер повністю готові. Ті канали він розпочав з Іван-цар моря, із якого можна потім плисти річкою Дон. Від згаданого моря проходить канал до річки Упа, із якої можна добратися транспортом до Оки і Волги, далі можна пливти в Каспійське море і в Персію. Другий канал починається із річки Тверца, неподалеку від міста Твер, і слідує далі до [річки] Мота, далі через Озе- ро Ільмень у річку Волхов до Ладозького озера, і, нарешті, через річку Нева до Санкт-Петербурга, до Остзейського моря. Литовський великий гетьман Сапіга має рандеву в Роготині, за 5 миль від Новогрудка. Там після чотириденної конференції вирішено, що згаданий вели- кий гетьман 14 березня з 80 загонами із Польщі і 1200 піхотинцями підуть за ко- ролем Станіславом на Волинь. Тоді ж єпископ Лемберга, який довгий час був у полоні в місті Москва, 17 лютого помер. 1709.Т. 89. С. 370–374. Із Польщі та Швеції. У квітні шведський генерал-майор Крассау розпорядився від 2 до 3 тисяч осіб відправити в Бережани, у маєтності коронного великого гетьмана, для того, щоб покінчити з вічною ворожнечею. Його комісари поставили вимогу Кракову, як тільки він підійшов туди, виплатити контрибуцію в 30000 рейхсталерів і від усього воєводства з кожного диму по 6 рейхсталерів, після того вони знову по- вернулися до Тарнова для того, щоб там влаштувати магазин. Для цього вони від того міста, крім контрибуції, встановили штраф у 5000 рейхсталерів, оскільки вони закрили ворота, після того, як згадані комісари перший раз розташувалися перед ними. Якщо вірити листам із Вільди, то король шведів у згаданому місяці виру- шив до Дніпра і розташувався з половиною армії біля Термочана, поблизу цієї річки. Однак потребують уточнення відомості про битву, що відбулась між шведською і московитською арміями, хоча там перші отримали перемогу, тим не менше повідомлення про те, що було втрачено двох генералів, а саме графа Ле- венгаупта і фельдмаршала Реншильда, виявилися недостовірними. Сіверянський літопис. 2021. № 4 98 Дятлов Володимир Олександрович – доктор історичних наук, професор, перший проректор, проректор з наукової роботи Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, Чернігів, Україна). Dyatlov Volodymyr О. – doctor of historical sciences, professor, First Vice- Rector, vice-rector for research of the National University «Chernihiv collegium» named after T.G. Shevchenko (53 Hetman Polubotka Street, Chernihiv, Ukraine). E-mail: first.prorector@chnpu.edu.ua Дата подання: 18 червня 2021 р. Дата затвердження до друку: 25 червня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Дятлов, В. Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» в 1706–1709 рр. Сіверянський літопис. 2021. № 4. С. 83–98. DOI: 10.5281/zeno- do.5207528. Цитування за стандартом APA Dyatlov, V. (2021). Ukraina ta I. Mazepa na storinkakh zhurnalu «Europaiche Fama» v 1706–1709 rr. [Ukraine and I. Mazepa on the pages of the journal "Europai- che Fama" in 1706–1709]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 83–98. DOI: 10.5281/zenodo.5207528.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181732
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2518-7430
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:55:19Z
publishDate	2021
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	2021-11-29T10:04:15Z 2021-11-29T10:04:15Z 2021 Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова) // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 83-98. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5207528 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181732 94(477) uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Мовою документів Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова) Article published earlier
spellingShingle	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова) Мовою документів
title	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)
title_full	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)
title_fullStr	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)
title_full_unstemmed	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)
title_short	Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)
title_sort	україна та і. мазепа на сторінках журналу «europaiche fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар в. дятлова)
topic	Мовою документів
topic_facet	Мовою документів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181732

Україна та І. Мазепа на сторінках журналу «Europaiche Fama» у 1706–1709 рр. (переклад та коментар В. Дятлова)

Репозитарії

Схожі ресурси