Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау
Мета дослідження полягає у розкритті ключових аспектів повсякденного
 життя німецьких переселенців із СРСР на території імперського краю Вартегау на завершальному етапі Другої світової війни. Методологічну основу дослідження становлять: принципи історизму, об’єктивності, системності, комплек...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181733 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау / В. Мартиненко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 99-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860148177121837056 |
|---|---|
| author | Мартиненко, В. |
| author_facet | Мартиненко, В. |
| citation_txt | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау / В. Мартиненко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 99-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Мета дослідження полягає у розкритті ключових аспектів повсякденного
життя німецьких переселенців із СРСР на території імперського краю Вартегау на завершальному етапі Другої світової війни. Методологічну основу дослідження становлять: принципи історизму, об’єктивності, системності, комплексності, а також сукупність спеціальних та загальнонаукових методів. Наукова новизна. На основі залучення великого масиву архівних документів уперше
в історіографії здійснено спробу комплексного дослідження повсякденного
життя німецьких переселенців із СРСР на території Третього рейху.
Висновки. Протягом осені 1943 – весни 1944 рр. із окупованих українських об-
ластей владою нацистської Німеччини було евакуйовано близько 350000 етнічних німців. Основна маса біженців підлягала розселенню на території імперського краю Вартегау, який включав більшу частину анексованих західно-польських земель. Через брак вільного земельного фонду більшості переселенців була
приготована роль наймитів у місцевому аграрному секторі. Рівень заробітної
платні радянських німців зазвичай був недостатнім для покриття першочергових життєвих потреб, що незабаром стало одним із ключових чинників невдоволення, яке зростало серед них. У результаті велика частина переселенців, усупереч своїм очікуванням, виявилася приречена на майже жебрацьке існування.
Сильний деморалізуючий вплив справляли часті випадки зверхнього ставлення з
боку місцевих поміщиків, керівників промислових підприємств та чиновників низового рівня. Неприязнь, а часом і відверту ворожість до нових переселенців,
частіше виявляли представники польського населення, у чиїх очах практично
будь-який німець виглядав ворогом. У січні 1945 р. більшість радянських німців
була зненацька захоплена стрімким наступом Червоної армії і через деякий час
вивезена на спецпоселення до східних регіонів СРСР.
The study aims to reveal the key aspects of the daily life of German immigrants
from the USSR on the territory of the imperial region of Warthegau at the final stage
of the Second World War. The methodological basis of the study are the principles of
historicism, objectivity, system, complexity, and a set of special and general scientific
methods. Scientific novelty. Based on the involvement of an extensive array of archival
documents, for the first time in historiography, an attempt was made to comprehensively
study the daily life of German immigrants from the USSR in the territory of
the Third Reich. Conclusions. During the 1943 fall and the 1944 spring, about
350,000 ethnic Germans were evacuated from Nazi Germany by the Ukrainian authorities.
The bulk of the refugees were to be resettled in the imperial region of Warthegau,
which included most of the annexed western Polish lands. Due to the lack of free
land resources, the role of mercenaries was prepared for most of the settlers in the
local agricultural sector. The level of Soviet Germans' wages was usually insufficient
to cover the necessities of life, which soon became one of the critical factors in the
growing dissatisfaction among them. As a result, most settlers, contrary to their expectations,
were doomed to an almost beggarly existence. The strong demoralizing influence
was exerted by frequent cases of upper-class treatment by local landowners, industrial
leaders, and lower-level officials. Hostility, and sometimes outright enmity to
the new settlers, was more often expressed by the Polish population, in whose eyes almost
every German looked like an enemy. In January 1945, most of the Soviet Germans
were suddenly captured by a rapid offensive by the Red Army and, after some time,
taken to a special settlements in the eastern regions of the USSR.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:51:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2021. № 4
99
РОЗВІДКИ
УДК: 930:314.151.3-054.73(430+477)«1939/1945»
Володимир Мартиненко
•
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ НІМЕЦЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ІЗ СРСР
НА ТЕРИТОРІЇ ІМПЕРСЬКОГО КРАЮ ВАРТЕГАУ В 1944–1945 рр.
DOI: 10.5281/zenodo.5229438
© В. Мартиненко, 2021. CC BY 4.0
Мета дослідження полягає у розкритті ключових аспектів повсякденного
життя німецьких переселенців із СРСР на території імперського краю Варте-
гау на завершальному етапі Другої світової війни. Методологічну основу до-
слідження становлять: принципи історизму, об’єктивності, системності, ком-
плексності, а також сукупність спеціальних та загальнонаукових методів. Нау-
кова новизна. На основі залучення великого масиву архівних документів уперше
в історіографії здійснено спробу комплексного дослідження повсякденного
життя німецьких переселенців із СРСР на території Третього рейху.
Висновки. Протягом осені 1943 – весни 1944 рр. із окупованих українських об-
ластей владою нацистської Німеччини було евакуйовано близько 350000 етніч-
них німців. Основна маса біженців підлягала розселенню на території імпер-
ського краю Вартегау, який включав більшу частину анексованих західно-поль-
ських земель. Через брак вільного земельного фонду більшості переселенців була
приготована роль наймитів у місцевому аграрному секторі. Рівень заробітної
платні радянських німців зазвичай був недостатнім для покриття першочерго-
вих життєвих потреб, що незабаром стало одним із ключових чинників невдо-
волення, яке зростало серед них. У результаті велика частина переселенців, усу-
переч своїм очікуванням, виявилася приречена на майже жебрацьке існування.
Сильний деморалізуючий вплив справляли часті випадки зверхнього ставлення з
боку місцевих поміщиків, керівників промислових підприємств та чиновників ни-
зового рівня. Неприязнь, а часом і відверту ворожість до нових переселенців,
частіше виявляли представники польського населення, у чиїх очах практично
будь-який німець виглядав ворогом. У січні 1945 р. більшість радянських німців
була зненацька захоплена стрімким наступом Червоної армії і через деякий час
вивезена на спецпоселення до східних регіонів СРСР.
Ключові слова: Етнічні німці, переселення, Німеччина, Вартегау, СРСР,
Друга світова війна.
Загальновідомо, що масштабний відступ німецьких військ на Східному
фронті в 1943–1944 рр. супроводжувався відтоком значної частини цивільного
населення з окупованих регіонів СРСР. Багато радянських громадян, яких оку-
панти визнали працездатними, вивезли під адміністративним тиском, хоча дово-
лі часто офіційно це називалося евакуацією. Утім, знайшлося чимало й тих, хто
вирішив покинути межі своєї батьківщини добровільно, керуючись виключно
інстинктом самозбереження. До таких, зокрема, належали етнічні німці, які доб-
ре пам’ятали «Великий терор» 1937–1938 рр. і масові депортації у перші місяці
Сіверянський літопис. 2021. № 4
100
війни. У вересні 1943 р. нацистська влада приступила до їх планомірної евакуа-
ції з рейхскомісаріату «Україна», а в березні 1944 р. з Трансністрії. За рішенням
керівництва СС, цей контингент (близько 350000 осіб) підлягав розселенню на
території Рейху. Головним регіоном-реципієнтом став імперський край Варте-
гау, який включав більшу частину анексованих західно-польських земель.
Політика Третього рейху щодо етнічних німців, вивезених протягом 1943–
1944 рр. в адміністративному порядку з окупованих територій СРСР, належить
до числа найменш вивчених сторінок як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіо-
графії. Окремі аспекти згаданої проблематики відобразилися лише в роботах де-
яких німецьких авторів. До їх числа перш за все слід віднести дослідження
І. Фляйшхауер та А. Штрипеля1.
У цій статті здійснено спробу розкрити ряд найбільш важливих сюжетів по-
всякденного життя німецьких переселенців із СРСР на території імперського
краю Вартегау на завершальному етапі Другої світової війни. На нашу думку,
розгляд теми в подібному ракурсі дозволяє конкретніше показати, що офіційна
риторика керівництва Третього рейху щодо радянських німців у більшості ви-
падків дисонувала з їх реальним становищем.
Адміністрація Вартегау, куди направляли найбільшу кількість німецьких бі-
женців із окупованих областей СРСР, почала активну підготовку до їх прийому
вже на початку січня 1944 р. Гауляйтер А. Грейзер2, звертаючись до всіх крайс-
ляйтерів3 і ландратів4 округу, підкреслював важливість цієї акції: «Ці німці за
своїм походженням є переважно селянами і представляють найбільш цінну ні-
мецьку кров. Прийом цих людей, які, незважаючи на більшовицький гніт, зберег-
ли свою ідентичність, дає нам унікальний шанс збагатити округ значною кіль-
кістю цінних представників німецького народу»5. Евакуація, за його словами,
мала винятково рятівну мету, оскільки в іншому випадку всіх радянських німців
спіткала б «жахлива доля»6.
У розпорядженні від 11 січня 1944 р. А. Грейзер вже офіційно оголосив, що
в період війни більшість етнічних німців із СРСР буде перебувати на території
Вартегау в ролі сільськогосподарських робітників. Таким способом передбачали
скоротити брак робочої сили (Arbeitskraft) в аграрному секторі регіону, який став
наслідком поетапного виселення поляків протягом останніх років7. Але при цьо-
му голова округу наголосив, що новий контингент не повинен замінити поль-
ських батраків, оскільки останні були важливим трудовим ресурсом в економіці
Вартегау, втрачати який нацистська влада явно не бажала, особливо в такий
складний для Німеччини період. Що стосується німецьких переселенців, то бага-
то хто з них згодом (імовірно, після війни) повинен був отримати власне госпо-
дарство, втративши при цьому статус робочої сили. У той же час А. Грейзер ка-
тегорично заборонив місцевим чиновникам вести з радянськими німцями, які до-
сить довго перебували в «найпримітивніших життєвих умовах», будь-які обна-
1 FleischhauerI. DasDritteReichunddieDeutscheninderSowjetunion. Stuttgart: Deutsche Verlags – Anstalt,
1983. 257 s.; Strippel A. NS-Volkstumspolitik und die Neuordnung Europas: Rassenpolitische Selektion der
Einwandererzentralstelle des Chefs der Sicherheitspolizei und des SD (1939–1945). Paderborn: Ferdinand
Schöningh Verlag, 2011. 370 s.
2 Грейзер, Артур (1897–1947) – німецький партійний діяч, обергрупенфюрер СС. У жовтні 1939 р.
став гауляйтером імперського краю Вартегау, що включав частину анексованої Третім рейхом захід-
ної Польщі. Після вступу Червоної армії в січні 1945 р. на територію Вартегау, утік до Франкфурта-
на-Одері. Після капітуляції Німеччини певний час переховувався у Баварських Альпах. Згодом був
затриманий американськими військовими і виданий польській стороні. 9 липня 1947 р. Верховний
національний трибунал у Познані визнав А. Грейзера винним у злочинах проти польського населен-
ня й засудив до смертної кари. Вирок виконали 21 липня 1947 р.
3 Крайсляйтер (нім. Kreisleiter) – керівник районної організації НСДАП в окрузі (крайсі).
4 Ландрат (нім. Landrat) – голова району (крайсу).
5 Bundes archiv Berlin (далі – BAB). R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im Reichsgau
Wartheland, Az.: P 69/44, Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sämtliche Kreisleiter, b) an säm-
tliche Landräte, Betr.: Sofortaktion zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 6.
6 Ebenda.
7 Ebenda. Bl. 6–7.
Siverian chronicle. 2021. № 4
101
дійливі розмови про наділення їх у майбутньому землею. Перед органами на-
цистської партії було поставлено завдання переконати переселенців у тому, що
на цьому етапі їм необхідно думати не про власні інтереси, а про роботу задля
добробуту Німеччини, оскільки від її перемоги залежала їх подальша доля8.
Основне керівництво процесом прийому та розміщення біженців на всій те-
риторії Вартегау довірили штандартенфюреру СС Г. Хюбнеру9, який займав по-
саду уповноваженого Рейхскомісаріату в справах зміцнення німецької народнос-
ті (ReichskomissariatfürdieFestigungdeutschenVolkstums (RKFDV); далі – РКФДФ)
у Позені (Познань)10.
Станцією призначення для всіх поїздів, які прямували до Вартегау, став
Ліцманштадт (Лодзь). Саме там на початку 1944 р. за розпорядженням Г. Хюб-
нера незабаром був створений штаб зв’язку (Verbindungsstab). Він опікувався по-
чатковою фазою операції: розвантаженням ешелонів, медичним оглядом, дезін-
секцією та подальшим відправленням біженців у збірні табори (Kreisauffangla-
ger), що розташовувались у різних районах округу11.
На початку 1944 р. німецька влада не мала можливості рівномірно забезпе-
чувати продовольством такий великий контингент, чисельність якого постійно
зростала. Уродженець Запорізької області Я. Нойфельд писав, що в перші тижні
перебування у Вартегау харчовий раціон біженців був недостатнім: «Один ма-
ленький шматочок хліба в день, їжа мізерна. На щастя, більшість наших людей
все ще мають невеликі запаси з дому, щоб забезпечити свої потреби»12. У тих
випадках, коли мова йшла про більші запаси, місцева влада мала право вилучати
частину привезеного продовольства за грошову плату для розподілу серед інших
переселенців13. У більш-менш стабільному становищі опинилися біженці, які
встигли отримати продуктові картки. Один з них через роки згадував: «У карт-
ках було досить усього, крім хліба. Ми були в нестямі від радості, що ми все
отримували. Але ми мали навчитися це розподіляти. Якщо все з’їдали швидко,
то доводилося чекати, поки ми не отримаємо нові карти»14.
Більш гостро постало питання матеріально-побутового забезпечення пере-
селенців, оскільки багато хто з них втратив значну частину свого майна ще під
час евакуації з окупованих регіонів СРСР. Потреби контингенту виявлялися
практично у всьому: в одязі, взутті, меблях, предметах домашнього вжитку і т. д.
Керівництво СС – головний координатор допомоги переселенцям – проблему
матеріально-побутового забезпечення німецьких біженців із СРСР намагалося
вирішити як за рахунок власних ресурсних можливостей, так і шляхом співпраці
з різними господарськими інстанціями Німеччини. Крім того, досить активну ді-
яльність в організації збору благодійної допомоги радянським німцям розгорну-
ли місцеві осередки НСДАП. Однак, перш ніж приступити до її розподілу, пар-
тійні чиновники намагались заздалегідь з’ясувати рівень побутових потреб кож-
ної німецької родини. Задіяний у цій роботі персонал отримав вказівку не давати
8 Ebenda. Bl. 9–10.
9 Хюбнер, Герберт (1902 – після 1951) – член НСДАП та СС. У 1941 р. одночасно очолював філію
РКФДФ та колонізаційний штаб СС на території Вартегау. Незабаром після війни був заарештова-
ний. 10 березня 1948 р. засуджений Нюрнберзьким трибуналом до 15 років позбавлення волі. Але у
1951 р. був звільнений. Пізніше переїхав до Бонну, де займався комерційною діяльністю.
10 BAB. R 49/671. Abschrift, Der Gauleiter und Reichstatthalter im Reichsgau Wartheland, Az.: P 69/44,
Posen, den 11. Januar 1944, Anordnung!, a) an sämtliche Kreisleiter, b) an sämtliche Landräte, Betr.: Sofor-
taktion zur Ansetzung von Schwarzmeerdeutschen, gez. Greiser. Bl. 7.
11 BAB. R 49/671. Abschrift, Organisationsbefehl Nr. 1, Betr.: Sofortaktion zur Unterbringung von
Schwarzmeerdeutschen, Posen, den 15. Jan. 1944, gez. Unterschrift, SS-Standartenführer. Bl. 17.
12 Neufeld J. Path of thorns: Soviet Mennonite life under Communist and Nazi rule.Toronto: University of
Toronto Press, 2014. P. 297.
13 BAB. R 49/671. Der Reichsstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d.
Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 19. Januar 1944. Kaiserring 13, An sämtliche Kreisleiter, säm-
tliche Landräte, sämtliche Leiter der Ansiedlungsstäbe und Außenstellen, Vierte Durchführungsbestimmung
zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Vorg.: Anordnung des Gauleiters und Reichstatthalters vom
11.1.1944. gez. Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 30.
14 Durksen M. Die Krim war unsere Heimat. Winnipeg – Manitoba: Durksen, 1977. S. 304.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
102
переселенцям будь-яких обіцянок відносно того, що Німеччина буцімто має на-
мір їх повністю забезпечити15. Тим не менш, незважаючи на всі зусилля нацист-
ського керівництва, до кінця 1944 р. багато німецьких переселенців на території
Вартегау продовжували перебувати в скрутному становищі. Крім ресурсних
проблем, істотний вплив на їх забезпечення всім необхідним справляла й ситуа-
ція на фронті. У зв’язку з цим у серпні 1944 р. прийняли рішення про тимчасове
припинення поставок вантажів для переселенців до східної частини Вартегау до
тих пір, поки ситуація не стане більш-менш ясною16.
Усі радянські німці підлягали обов’язковій реєстрації по лінії Центрального
бюро у справах імміграції (Einwanderungszentralstelle (EWZ); далі – ЕВЦ). Ця
процедура була поетапною комплексною перевіркою, яка дозволяла визначити
як рівень етнокультурної ідентичності, так і расові характеристики кожної особи
німецької національності. За її підсумками ухвалювали рішення про натураліза-
цію.
Прибуття радянських німців на східні території Рейху стало поштовхом для
проведення чергової депортації польського населення, що мала на меті звільнити
частину земельного фонду. Уже 12 січня 1944 р. штандартенфюрер СС Г. Хюб-
нер розпорядився приступити до розробки відповідного плану17. Конкретне рі-
шення про депортацію було затверджене в березні 1944 р.18 Гауляйтер А. Грей-
зер погодився на те, щоб акція охопила перш за все власників невеликих госпо-
дарств (Zwerghöfe) і сім’ї селян-батраків. Поляки, які працювали у великих гос-
подарствах, за можливості повинні були уникнути цієї долі. Депортувати пропо-
нували лише тих, кого місцева влада визнала б «зайвою» робочою силою19. Від-
бір кандидатів на виселення проходив у тісній координації з відділами праці20. У
ході цієї акції нацистська влада діяла менш жорстко, дозволивши польським
сім’ям узяти з собою не лише одяг, харчі та частину посуду, але також гроші та
цінні речі. Очевидно, подібна «великодушність» зумовило небажання до крайно-
щів загострювати стосунки з підкореним населенням у такий складний для Ні-
меччини період. У деяких районах Вартегау чисельність поляків, що підлягали
виселенню, коливалася від 6000 до 12000 осіб21. Керівництво депортацією, як і в
попередні роки, повинно було здійснювати Центральне бюро у справах пересе-
лення (Umwandererzentralstelle) у Ліцманштадті22.
Згідно з даними польського історика Ч. Мадайчика, до листопада 1944 р.
нацистський режим спромігся депортувати близько 66000 осіб, ще 30000 осіб бу-
ли витіснені зі своїх земель в інші райони імперського округу23. Однак до відчут-
15 BAB. R 55/21427. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 16.2.44, Gi/Er., An die
Ortsgruppenleiter des Kreises Konin, Betr.: Schwarzmeerdeutsche, Kreisleiter.
16 BAB. R 49/832. Berlin, den 23. August 1944, Dr. R/Er., Vermerk über eine Besprechung mit SS-Ober-
sturmbannführer Dr. Lindner, SS-Oberscharführer Heim, SS-Sturmbannführer Winkler und dem Unter-
zeichneten wegen der Lieferung von Hausrat und Textilien für die Schwarzmeeraktion. Bl. 135.
17 BAB. R 49/3041. Der Reichstatthalter im Reichsgau Wartheland, Beauftragter des Reichskommissars f. d.
Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 12. Januar 1944. Kaiserring 13, An sämtliche Kreisleiter, säm-
tliche Landräte, Erste Durchführungsbestimmung zur Ansetzung von Schwarzmeer-Deutschen, Bezug:
Anordnung des Gauleiters und Reichsstatthalters vom 11.1.1944 Ziffer II, Hübner, SS-Standartenführer.
Bl. 6.
18 Madajczyk C. Die Okkupationspolitik Nazideutschlands in Polen 1939–1945. Berlin: Akademie, 1987.
S. 421.
19 BAB. R 49/3041. Der Gauleiter und Reichsstatthalter des Reichsgau Wartheland, Posen, 21. März 1944,
An sämtliche Kreisleiter und Landräte, Betr.: Schaffung von weiteren Unterbringungsmöglichkeiten für
Schwarzmeerdeutsche, gez. Greiser, Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 81.
20 Wardzyńska M. Wysiedlenia ludności polskiej z okupowanych ziem polskich włączonych do III Rzeszy w
latach 1939–1945. Warszawa, 2017. S. 355.
21 Madajczyk C. Die Okkupationspolitik Nazideutschlands in Polen 1939–1945. Berlin: Akademie, 1987.
S. 421.
22 BAB. R 49/3041.Der Gauleiter und Reichsstatthalter des Reichsgau Wartheland, Posen, 21. März 1944,
An sämtliche Kreisleiter und Landräte, Betr.: Schaffung von weiteren Unterbringungsmöglichkeiten für
Schwarzmeerdeutsche, gez. Greiser, Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 81.
23 Madajczyk C. Die Okkupationspolitik Nazideutschlands in Polen 1939–1945. Berlin: Akademie,
1987. S. 421.
Siverian chronicle. 2021. № 4
103
них зрушень у вирішенні проблеми з розселенням і працевлаштуванням радян-
ських німців це не призвело. Більш того, через просування військ Червоної армії
до східних кордонів Німеччини депортація поляків, яка загрожувала серйозними
наслідками для оборонних приготувань, була повністю припинена24.
Сприйняття дискримінаційної політики щодо польського населення серед
радянських німців було неоднозначним. Деякі з них вважали її несправедливою,
хоча б тому, що ще не так давно самі зазнали гоніння. Так, один із переселенців
у квітні 1944 р. писав у своєму щоденнику: «Німці наполягають на тому, що по-
ляки – це брехливі люди, які завжди були ворожі до німців і мають бути прибор-
кані. Їх звинувачують у скоєнні жахливих злодіянь щодо німців на початку війни,
що підтверджується фотографіями й документами. І все ж ми, які довго під-
давалися приниженням, переслідуванням та поневоленню у радянській Росії, не
бачимо сенсу вважати поляків нашими ворогами або ставитися до них як до
таких»25. Особливе неприйняття у автора щоденника викликала політика «за-
хоплення будинків і садиб поляків і передачі їх бессарабським та прибалтій-
ським німцям довільно і без компенсації»26. При цьому він із жалем був змуше-
ний визнати, що деякі переселенці з СРСР все ж «планують отримати влас-
ність таким способом»27.
У деяких мемуарних джерелах описані випадки, коли біженці відчували
сильне моральне потрясіння відразу ж після вселення до будинків, у яких зали-
шилося багато речей від колишніх власників. І тому не всі з них виявилися гото-
вими прийняти подібний «подарунок» від нацистської влади. Так, одна німецька
сім’я, яка отримала квартиру в м. Вронкі, потай повернула частину майна своїм
польським сусідам28.
Керівництво Третього рейху намагалось зміцнювати сегрегацію між німця-
ми і поляками не лише за допомогою пропаганди, але й на законодавчому рівні.
Будь-які близькі контакти з підкореним населенням вважали небажаними й за
можливості суворо припиняли. Зокрема, ще навесні 1942 р. вийшли спеціальні
положення, що встановлювали обмеження на побутову взаємодію представників
двох народів. Нацистський режим вважав ці заходи необхідними для захисту
«національної гідності» німців від впливу чисельно більшого польського насе-
лення, яке в той же час було важливим резервуаром робочої сили. Особи німець-
кої національності, які наважилися порушити встановлені правила і вийти за ме-
жі службових та економічних відносин з поляками, могли понести покарання,
як-от взяття під варту або відправлення в концтабір. Арешт зазвичай загрожував
навіть у тих випадках, коли близьке знайомство з представниками корінного на-
селення не демонстрували публічно. Аналогічним способом карали німців, які
вступали з поляками в інтимні стосунки. Мабуть, найсуворіше в подібних випад-
ках нацистська влада обходилася з польськими жінками – їх зазвичай відправля-
ли у борделі. Ці обмеження стали ще одним неприємним відкриттям для бага-
тьох переселенців, які звикли до тісної комунікації з інонаціональними сусідами.
Однак страх перед покаранням виявився настільки великим, що відкрито пору-
шити встановлену заборону ніхто з них, схоже, так і не наважився29. І тим не
менше випадки, коли переселенці з СРСР підтримували, нехай навіть негласно,
вельми дружні стосунки з польськими селянами, не були рідкістю. Відносно тіс-
не та невимушене спілкування між ними проходило зазвичай вечорами. Незва-
24 BAB. R 59/47.Abschrift von Abschrift, Fragen des Arbeitseinsatzes beiRusslanddeutschen, Posen, den
30.10.1944, gez. Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 35.
25 Neufeld J. Path of thorns: Soviet Mennonite life under Communist and Nazi rule. Toronto: University of
Toronto Press, 2014. P. 300.
26 Ibid.
27 Ibid.
28 Däs N. Der Zug in die Freiheit. Hamburg: Verlag Friedrich Oetinger, 1987. S. 16–18.
29 FleischhauerI. DasDritteReichunddieDeutscheninderSowjetunion. Stuttgart: Deutsche Verlags – Anstalt,
1983. S. 232–233.
Сіверянський літопис. 2021. № 4
104
жаючи на ризик, деякі німці й поляки час від часу наважувалися влаштовувати
спільні обіди та вечері30.
Досить сильний ідеологічний пресинг відчували на собі представники ні-
мецької молоді – особливо ті, які опинилися під опікою Гітлерюгенда. Так, урод-
женка Запорізької області Н. Шмідт (Дес), котра працювала в сільськогосподар-
ському таборі (Landjahrlager), одного разу отримала від своєї начальниці сувору
догану за те, що потай брала на кухні продукти для знайомої польської дівчини.
Поляки, як їй пояснили в ході тривалої виховної бесіди, були заклятими ворога-
ми німців, тому годувати їх не просто неприпустимо, а навіть злочинно31.
Утім, політика міжетнічної сегрегації, яку проводило нацистське керівницт-
во впродовж кількох років на східних територіях Рейху, не могла не призвести
до зростання польсько-німецької ворожнечі. Одним із найбільш наочних проявів
цього антагонізму були таблички на магазинах, школах, залах очікування та па-
сажирських вагонах: «Тільки для німців» і «Тільки для поляків»32. Тож добросу-
сідські відносини між переселенцями та польськими селянами були радше ви-
нятком, ніж нормою повсякдення. У більшості випадків поляки все ж ненавиділи
німців, вважали практично кожного з них загарбником. Не уникли цієї стигмати-
зації й біженці з СРСР. Одна з них, Г. Гальблауб, із гіркотою згадувала: «Ні в чо-
му не винних російських німців поляки ототожнювали з окупантами і не втра-
чали можливості відігратися на них за всі пережиті страхи і приниження. З’я-
витися на вулиці поодинці означало піддати себе ризику бути побитим, скаліче-
ним або навіть убитим»33. Найчастіше в атмосфері постійного страху доводило-
ся жити радянським німцям, заселеним у невеликі польські господарства. Як
правило, вони могли стати жертвами раптового нападу учасників місцевого під-
пілля або ж колишніх власників. Тому не дивно, що деякі колоністи, морально
не готові до таких випробувань, відмовлялися від нав’язаних їм земельних наді-
лів. Нацистський режим зі свого боку намагався рішуче припиняти подібні дії,
вдаватися до тих чи тих каральних заходів. «Відмовників» по суті прирівнювали
до «саботажників» і могли відправити до концтаборів34.
Переселенцям, які погодились зайняти ферми польських селян, довелося
зіткнутися з певними обмеженнями щодо вільного використання тамтешнього
майна. Наприклад, згідно з установленими правилами, їм забороняли проводити
забій худоби, що залишилася, для власних потреб. Процес підготовки житлових
будинків до приїзду німецьких сімей контролювали голови місцевих осередків
НСДАП (ортсгрупенляйтери). Зокрема, їм доручили звернути найпильнішу ува-
гу на стан внутрішнього оздоблення та вилучити всі настінні фотографії, що на-
гадували про колишніх власників. Право зайняти польські садиби отримували
зазвичай переселенці, чий трудовий потенціал та досвід господарювання високо
оцінили. Колоністи, яких вважали особливо цінними, формально могли розрахо-
вувати на більші земельні наділи. Окремо варто відзначити, що адміністрація
Вартегау офіційно заборонила проживання і працевлаштування німецьких селян
у містах, прагнучи цим упередити їх відтік із аграрного сектора35.
За задумом нацистського керівництва, новим переселенцям належало по-
ступово влитись до місцевої німецької спільноти. У зв’язку з цим їх слід було за-
лучати до всіх заходів, у яких брали участь інші етнічні німці, що так чи так
сприяло б зміцненню взаємної згуртованості. Із цієї ж причини неприпустимим
30 Däs N. Der Zug in die Freiheit. Hamburg: Verlag Friedrich Oetinger, 1987. S. 16.
31 Ebenda. S. 42–43.
32 Bosch A., Lingor J. Entstehung, Entwicklung und Auflösung der deutschen Kolonien am Schwarzen Meer
am Beispiel von Kandel von 1808 bis 1944. Stuttgart: Landsmannschaft der Dt. aus Russland, 1990. S. 186.
33 Логвенова Е. Weinau. Последампогибшейцивилизации. Augsburg: AurusVerlag, 2009. С. 131.
34 FleischhauerI. DasDritteReichunddieDeutscheninderSowjetunion. Stuttgart: Deutsche Verlags – Anstalt,
1983. S. 232.
35 BAB. R 59/47. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 10.6.44, Gi/Er., An die Ortsgrup-
penleiter des Kreises, Bürgermeister und Amtskommissare des Kreises, Konin, Betr.: Ansetzung der Rus-
slanddeutschen, Kreisleiter. Gissibl Kreisleiter. Bl. 18–19.
Siverian chronicle. 2021. № 4
105
вважали окреме навчання дітей радянських німців. Частину відповідальності за
соціальну адаптацію переселенців несли вихованки Союзу німецьких дівчат для
роботи на східних територіях Рейху (Bund Deutscher Mädel – Osteinsatz). Зокре-
ма, вони повинні були відвідувати сім’ї радянських німців у місцях їх постійного
розселення і проводити з ними кілька днів поспіль. Протягом цього періоду їм
пропонували інформувати переселенців про найбільш важливі аспекти їх по-
дальшого проживання: наприклад, про карткову систему, розподіл харчів та міс-
цеві органи влади36.
Як ми вже зазначали, зважаючи на обмеженість вільного земельного фонду,
абсолютній більшості нових переселенців на території Вартегау була відведена
роль батраків у великих селянських господарствах (Bauernhöfe) або працівників
на місцевих промислових підприємствах. Їх залучення до трудової діяльності
здійснювали відразу ж після виходу зі збірних таборів, де вони проходили обо-
в’язкову реєстрацію, що мала на меті встановлення особи та професійної прина-
лежності37. Вербуванням робочої сили (такою вважали чоловіків і жінок віком
від 16 років) за посередництва відділів праці зазвичай займалися місцеві поміщи-
ки або власники середніх селянських господарств (бауери). Офіційно більшість
радянських німців, задіяних в аграрному секторі регіону, підлягали використан-
ню як «Deputatarbeiter», тобто робітники, чию працю оплачували натуральним
продуктом. Винагородою повинні були стати дрібні земельні ділянки та худоба.
Однак реалізувати цей план на практиці виявилося неможливо через обмеже-
ність ресурсів. Тому в системі місцевих соціально-трудових відносин переселен-
цям часто відводили роль поденників і погодинників – по суті, дешевої робочої
сили. Рівень заробітної плати радянських німців зазвичай був недостатній для
покриття першочергових життєвих потреб, що незабаром стало одним із ключо-
вих чинників невдоволення, що зростало серед них38. Постачання контингенту
багатьма товарами широкого вжитку здійснювалося переважно в рамках картко-
вої системи39. Тож більша частина переселенців, усупереч своїм очікуванням,
виявилася приречена на майже жебрацьке існування. У дещо більш вигідному
становищі перебували лише німецькі сім’ї, які прибули до Вартегау зі своїм про-
віантом. Деякі районні чиновники настійно радили їм намагатися використову-
вати ці запаси якомога раціональніше. Правда, через бюрократичні бар’єри пере-
селенці часом відчували певні труднощі з використанням власних запасів зерна,
оскільки перш ніж відправити зерно на млин, представники адміністрації переві-
ряли його на походження: чи не привезли його з окупованих областей СРСР або
вкрали з місцевих комор40.
Додатковий деморалізуючий вплив на переселенців справляли часті випад-
ки зверхнього ставлення з боку поміщиків, керівників промислових підприємств
та чиновників низового рівня. Для них радянські німці були, по суті, чужинцями,
які не заслуговували на особливі преференції. Зокрема, деякі великі землевлас-
ники вважали, що нові робітники зі Сходу повинні демонструвати перед ними
таку ж беззастережну покору, як і польські батраки41. Подібні прояви побутової
36 BAB. R 55/21427. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 16.2.44, Gi/Er., An die
Ortsgruppenleiter des Kreises Konin, Betr.: Schwarzmeerdeutsche, Kreisleiter.
37 Sch. W. Unser Treck im Herbst und Winter 1943/44.Heimatbuch der Deutschen aus Russland. Stuttgart,
1966. S. 41.
38 BAB. R 49/2409. I-1/1-8, Dr. St/Hy, Schweiklberg, den 15. August 1944, Vermerk, Betr.: Stimmung und
Betreuung der Russlanddeutschen im Warthegau, Bezug: 1. Besprechung mit SS-Staf. Streit und Dr. Wolf-
rum am 7.8.44, 2. Besprechung mit SS-Staf- Ehlich am 9.8.44, 3. Besprechung mit SS-Staf. Hübner, RA
Berns, Besuch der Ansiedlungsstäbe Grätz und Kosten sowie einiger russlanddeutscher Umsiedler am 6.
Und 8.8.44. Bl. 394.
39 Neufeld J. Die Flucht – 1943–46. Mennonite Life. No.1. January 1951. P. 12.
40 BAB. R 59/47. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 10.6.44, Gi/Er., An die Ortsgrup-
penleiter des Kreises, Bürgermeister und Amtskommissare des Kreises, Konin, Betr.: Ansetzung der Rus-
slanddeutschen, Kreisleiter. Gissibl Kreisleiter. Bl. 18.
41 BAB. R 49/2409. I-1/1–8, Dr. St/Hy, Schweiklberg, den 15. August 1944, Vermerk, Betr.: Stimmung und
Betreuung der Russlanddeutschen im Warthegau, Bezug: 1. Besprechung mit SS-Staf. Streit und Dr. Wolf-
rum am 7.8.44, 2. Besprechung mit SS-Staf- Ehlich am 9.8.44, 3. Besprechung mit SS-Staf. Hübner, RA
Сіверянський літопис. 2021. № 4
106
дискримінації різко дисонували з офіційною риторикою нацистської влади, ви-
триманою в руслі заяложеного гасла «Додому в Рейх!»42 Протидіяти цим тенден-
ціям час від часу намагалися окремі представники місцевого апарату НСДАП.
Так, крайсляйтер Коніна назвав усе, що відбувалося, відвертим саботажем полі-
тики германізації східних територій Рейху і зажадав від підлеглих жорстко реа-
гувати на будь-які утиски етнічних німців із СРСР43.
Незважаючи на гнівні заяви партійних чиновників, багато роботодавців, ви-
ходячи з суто прагматичних міркувань, явно не поспішали масово працевлашто-
вувати нових переселенців. Останні, на їхню думку, могли завдати більше кло-
поту, ніж користі. На території Вартегау, на відміну від інших регіонів Німеччи-
ни, нестачі робочих рук у різних виробничих галузях (особливо сільському гос-
подарстві) практично не відчували. Основним трудовим контингентом протягом
усього періоду війни залишалися поляки. Власники багатьох місцевих підпри-
ємств вважали їх кращими працівниками, оскільки ті, у порівнянні з новими пе-
реселенцями, найчастіше мали вищий рівень кваліфікації. Ще одна явна перевага
полягала в тому, що поляки не підлягали призову до вермахту. Крім цього, час-
тина роботодавців постійно нарікала на ментальну специфіку німецьких біжен-
ців, яка час від часу створювала певні труднощі у взаємній комунікації. Нарешті,
через низьку частку чоловіків часто вельми скептично оцінювали й загальний
трудовий потенціал контингенту44.
Більш-менш людяне ставлення до переселенців демонстрували скоріше
прості фермери, згадки про яких (у позитивному або нейтральному світлі) при-
сутні в ряді мемуарних джерел45. У них, зокрема, описані випадки, коли бауери
за можливості намагалися забезпечувати сім’ї радянських німців пристойними
житловими умовами й харчами. Причини подібної емпатії здебільшого поясню-
ються тим, що нацистська пропаганда ще не встигла пустити глибоке коріння у
свідомості місцевих німецьких селян, більшість яких становили уродженці ряду
східноєвропейських регіонів, що відійшли до СРСР у 1939–1940 рр. Багатьом із
них, до речі, також довелося тою чи тою мірою відчути зарозумілість та непри-
язнь з боку представників різних органів влади Німеччини.
Найбільш активні зусилля з покращення матеріального добробуту пересе-
ленців вживало керівництво СС, яке зіткнулося з рішучою протидією з боку чи-
новників окружного управління праці. Ті, зі свого боку, вважали будь-які пре-
тензії щодо розмірів заробітної плати для німців із СРСР необґрунтованими й
апелювали до тарифів чинного законодавства46. Єдиним варіантом поліпшення
матеріального становища переселенців залишалася виплата соціальної допомо-
ги (Umsiedlerkreisfürsorge), гарантована постановою А. Грейзера від 13 червня
1944 р. Однак на низових рівнях місцевої адміністрації до інтерпретації тексту
документа нерідко підходили по-своєму. Деякі чиновники взагалі категорично
Berns, Besuch der Ansiedlungsstäbe Grätz und Kosten sowie einiger russlanddeutscher Umsiedler am 6.
Und 8.8.44. Bl. 395.
42 «Додому в Рейх!» (нім. «HeiminsReich!») – нацистське гасло, що закликало всіх німців до єднання
в одній державі. Набуло поширення під час «судетської кризи» у Чехословаччині восени 1938 р.
Супроводжувало масові переселення етнічних німців з Галичини, Західної Волині, Північної Буко-
вини, Бессарабії та країн Балтії до Німеччини в 1939–1940 рр., які відбувались відповідно до пакту
Молотова–Ріббентропа.
43 BAB. R 59/47. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 10.6.44, Gi/Er., An die Ortsgrup-
penleiter des Kreises, Bürgermeister und Amtskommissare des Kreises, Konin, Betr.: Ansetzung der Rus-
slanddeutschen, Kreisleiter. Gissibl Kreisleiter. Bl. 19.
44 BAB. R 59/47.Abschrift von Abschrift, Fragen des Arbeitseinsatzes beiRusslanddeutschen, Posen, den
30.10.1944, gez. Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 35-36.
45 Durksen M. Die Krim war unsere Heimat. Winnipeg – Manitoba: Durksen, 1977. S. 305–306; Däs N. Der
Zug in die Freiheit. Hamburg: Verlag Friedrich Oetinger, 1987. S. 15.
46 BAB. R 49/2409. I-1/1-8, Dr. St/Hy, Schweiklberg, den 15. August 1944, Vermerk, Betr.: Stimmung und
Betreuung der Russlanddeutschen im Warthegau, Bezug: 1. Besprechung mit SS-Staf. Streit und Dr. Wolf-
rum am 7.8.44, 2. Besprechung mit SS-Staf- Ehlich am 9.8.44, 3. Besprechung mit SS-Staf. Hübner, RA
Berns, Besuch der Ansiedlungsstäbe Grätz und Kosten sowie einiger russlanddeutscher Umsiedler am 6.
Und 8.8.44. Bl. 394.
Siverian chronicle. 2021. № 4
107
виступали проти призначення будь-яких соціальних виплат, які, на їхню думку,
лише послаблювали в радянських німців мотивацію до роботи47.
У позенскій філії РКФДФ наполягали на тому, що для поліпшення матері-
ального добробуту й поступового вкорінення переселенців у регіоні необхідний
цілий комплекс заходів. Ряд міркувань з цього приводу виклав шеф Г. Хюбнер у
меморандумі від 30 жовтня 1944 р. Як перший крок у ньому пропонували вико-
нати масштабне «розвантаження» округу від зайвої робочої сили шляхом від-
правлення десятків тисяч поляків на зведення оборонних укріплень до інших ре-
гіонів Німеччини. При цьому автор меморандуму радив діяти щодо підкореного
населення якомога м’якше, уникати надмірностей, які могли б призвести до
небажаних політичних наслідків. Тому першими повинні були виїхати чоловіки,
а вже потім, через певний період часу, і їх сім’ї. Крім того, у меморандумі міс-
тилися й інші рекомендації щодо працевлаштування переселенців. Зокрема,
Г. Хюбнер пропонував зобов’язати великі сільгосппідприємства наймати на ро-
боту радянських німців як «Deputatarbeiter» у межах квотування. Частина кон-
тингенту, що залишилася, на його думку, могла бути задіяна в галузях, не пов’я-
заних із аграрним сектором: одних рекомендували направити на оборонні під-
приємства, інших (здебільшого жінок) – використовувати як домашню прислугу.
Однак запропонований Г. Хюбнером план дій виглядав пізньої осені 1944 р.
вельми утопічно (як з погляду ресурсних можливостей, так і політичних пріори-
тетів Німеччини) і був скоріше розрахований вже на більш віддалену перспекти-
ву48.
Незважаючи на недоброзичливе ставлення до християнства, нацистське ке-
рівництво все ж не стало повністю утискати релігійне життя серед німецьких бі-
женців. Особливі привілеї в цій сфері отримали представники менонітських гро-
мад з України. З кінця 1943 р. організацією їх духовного життя займався відомий
менонітський громадський діяч Б. Унру, чию діяльність санкціонував рейхс-
фюрер СС Г. Гіммлер. Спочатку його хвилювали два основних питання: прове-
дення богослужінь і хіротонія нових пасторів. У березні 1944 р. Б. Унру відвідав
кілька збірних таборів у Вартегау, де перебували його одновірці. Крім того, йому
вдалося зустрітися з кількома впливовими представниками окружної адміністра-
ції. Останні продемонстрували досить лояльне ставлення до менонітської грома-
ди, яке мало яскраво виражений політичний підтекст. Так, штурмбанфюрер СС
Хепнер, який брав участь у переговорах, заявив, що йому імпонує підкріплена
релігією працьовитість менонітів49. У підсумку, завдяки зусиллям Б. Унру його
одновірці отримали право проводити молитовні зібрання, не побоюючись пере-
шкод з боку місцевих органів НСДАП, які мали стосовно цього особливі вказів-
ки50.
Після отримання громадянства Рейху багато чоловіків із радянських німців
автоматично перетворювалися у військовозобов’язаних. Хоча дехто з них устиг
одягнути військову форму ще до проходження натуралізації. Згідно з архівними
документами, уже навесні 1944 р. у збірних таборах, де були розміщені німецькі
біженці з СРСР, розпочався облік потенційних рекрутів для служби у військах
СС. Переселенці, які успішно пройшли відбір, згодом отримували відповідне по-
свідчення зеленого кольору (SS-Geeignet-Schein), інші ж – червоного (Ungeeig-
net-Schein)51. Під час перевірок традиційно брали до уваги як фізичні, так і расо-
47 BAB. R 59/47.Abschrift von Abschrift, Fragen des Arbeitseinsatzes beiRusslanddeutschen, Posen, den
30.10.1944, gez. Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 40.
48 Ebenda. Bl. 36–39.
49 Unruh H. Fügungen und Führungen. Benjamin Heinrich Unruh. 1881–1959. Ein Leben im Geiste christli-
cher Humanität und im Dienste der Nächstenliebe. Detmold: Verein zur Erforschung und Pflege des Rus-
slanddeutschen Mennonitentums, 2009. S. 418–420.
50 BAB. R 59/47. NSDAP Kreisleitung, Konin, Der Kreisleiter, Konin, den 10.6.44, Gi/Er., An die Ortsgrup-
penleiter des Kreises, Bürgermeister und Amtskommissare des Kreises, Konin, Betr.: Ansetzung der Rus-
slanddeutschen, Kreisleiter. Gissibl Kreisleiter. Bl. 20.
51 BAB. R 69/413.Der Chef des Rasse- und Siedlungshauptamtes-SS, RA Cl a Allg. 7 Ha/O., 35/44, Prag,
am 17. April 44, Postleitstelle, Betr.: Musterung von Schwarzmeer-Deutschen zur Waffen-SS, 1.) An die
Сіверянський літопис. 2021. № 4
108
ві параметри рекрутів. При цьому варто відзначити, що в реальності ці процеду-
ри нерідко набували формального характеру52. Зазвичай умовним був і принцип
добровільності вступу до лав військ СС.
На території Вартегау, на прохання гауляйтера А. Грейзера, призов біль-
шості радянських німців до військ СС був відтермінований до 30 червня 1944 р.
з метою дозволити ЕВЦ завершити всі процедури перевірки53. Крім того, перш
за все на військову службу збиралися залучати лише неодружених та бездітних
чоловіків, які при цьому не були годувальниками сімей54.
Із вересня 1944 р. залучення етнічних німців із СРСР до частин військ СС
набуває більш масового характеру. Рекрутуванням були охоплені вже всі при-
датні до військової служби чоловіки, незалежно від наявності дітей і сімейного
статусу. Однією з небагатьох перешкод при зарахуванні до військ СС міг стати
зріст новобранців, який мав становити не менше 1,66 м55.
Якщо говорити про мотивацію нових переселенців до військової служби, то
найчастіше вона була на досить низькому рівні. Це, зокрема, красномовно де-
монструють свідчення етнічних німців, які потрапили в січні 1945 р. до амери-
канського полону. Напередодні зарахування до військ СС їх разом з іншими
150–200 чоловіків у супроводі конвою доправили на один зі збірних пунктів. Не-
зважаючи на те, що ніхто не виявив бажання добровільно воювати за Німеччину,
уся група отримала обмундирування й незабаром відбула на фронт56. Відсутність
інтересу до військової служби серед багатьох новобранців нерідко підігрівалась
не лише внутрішнім інстинктом самозбереження, а й реакцією з боку членів їх
сімей, які боялися втратити своїх годувальників. Наприклад, уродженець Запо-
різької області П. Епп згадував, що отримане ним у червні 1944 р., після проход-
ження призовної комісії, короткочасне відтермінування особливо обрадувало йо-
го дружину, «оскільки залишатися з п’ятьма дітьми в польському селі й диви-
тися у невизначене майбутнє, було для неї нелегко»57. Для деяких переселенців,
які мали стійкі релігійні переконання, військова служба ставала складним мо-
рально-психологічним випробуванням. До таких, зокрема, відносили менонітів,
чиє віровчення традиційно вирізнялося крайнім пацифізмом. Але навіть вони,
усупереч своїм принципам, так чи інакше були змушені пристосовуватись до не-
простих і часто безальтернативних умов воєнного часу. Варто також визнати, що
для певної частини менонітів (особливо тих, хто найсильніше постраждав від по-
літики більшовиків) постулат ненасильства практично втратив свою колишню
значимість. Тому участь деяких з них у війні на боці нацистської Німеччини ста-
ла усвідомленим вибором і актом особистої помсти радянському режиму. Утім,
рішення записатися до армії іноді могло бути й своєрідним елементом стратегії
виживання. У цьому сенсі вельми показовим є випадок меноніта П. Дерксена,
Höheren SS- und Polizeiführer, SS-Führers im Rasse- und Siedlungswesen – Nordwest, Südost, Warthe,
Danzig-Westpreussen, 2.) An die Aussenstelle des RuS-Hauptamtes Litzmannstadt, 3.) Verteiler: III zur
Kenntnisnahme, Der Chef des Rassenamtes im RuS-Hauptamt-SS, i. V. gez. Klinger, SS-Obersturmbann-
führer. Bl. 52–53.
52 BAB. R 69/1008. Einwandererzentralstelle, Kommission XXIX, RuS-Dienstelle, z. Z. Warschau, den
17.7.44, Erfahrungsbericht. Bl. 37.
53 BAB. R 49/2403. Stabshauptamt, I–1/1–8–8 Schr/Ha, Abschrift/M, Berlin, den 2.5.44, Der Reichsführer-
SS, SS-Hauptamt, B I – Br/Be, Berlin/Grunewald, den 26. April 44, Douglasstr. 7–11, Betrifft: Erfassung
der Schwarzmeerdeutschen, An den Reichskommissar für die Festigung deutschen Volkstums zu Hd. v.
Oberab-schnittsleiter Schumeier, Berlin – Halensee, gez. Brill, SS-Sturmbannführer. Bl. 16.
54 BAB. R 49/2403. Oberabschnittsleiter Schumeier, zum Verbleib, 12. Juni 44, I–5/2–10, Schr/M, Vorgang:
Einziehung von rußlanddeutschen Umsiedlern zur Waffen-SS, Bezug: Dort. Schreiben vom 31. Mai 1944, B
I – Br/Ba, An Reichsführer-SS, SS-Hauptamt, Berlin – Grunewald, Douglasstr. 7–11, Der Chef des Stabs-
hauptamtes, Greifelt, SS-Obergruppenführer und General der Polizei. Bl. 27.
55 BAB. R 59/1. Der Beauftragte des Reichskommissars f. d. Festigung deutschen Volkstums, Posen, den 24.
August 1944, Kaiserring 13, Fernruf: 5 1121, An alle Ansiedlungsstäbe, alle Kreisleiter, alle Landräte, Betr.:
Einberufung von Schwarzmeerdeutschen zur Waffen-SS, gez. Hübner, SS-Standartenführer. Bl. 108.
56 Fleischhauer I. Das Dritte Reich und die Deutschen in der Sowjetunion. Stuttgart: Deutsche Vereiags –
Anstalt, 1983. S. 230–231.
57 Epp P. Ob tausend fallen. Bielefeld: Christliche Missions-Verlags-Buchhandlung, 1997. S. 34.
Siverian chronicle. 2021. № 4
109
який, щоб не потрапити на початку 1945 р. до фольксштурму (через високі шан-
си опинитися відразу на фронті), пішов добровольцем до вермахту. Розрахунок
був простий: передчуваючи швидку поразку Третього рейху, він сподівався
зустріти кінець війни не на полі бою, а на якому-небудь навчальному полігоні58.
Наприкінці 1944 р. у нацистської влади вже не залишалося інших інстру-
ментів впливу на переселенців, окрім пропаганди. Загальний заклик адміністра-
ції Вартегау був такий: етнічні німці з СРСР через деякий час обов’язково ста-
нуть власниками господарств, але зараз їм слід «працювати з максимальною від-
даністю й вимагати від вітчизни лише те, що вона в змозі дати»59. На першому
місці могли бути тільки інтереси збройних сил Німеччини та її оборонні зусилля
в цілому. Однак у ситуації, коли війська Червоної армії майже впритул підійшли
до східних кордонів Рейху, навряд чи можна було розраховувати на будь-який
серйозний пропагандистський ефект, оскільки серед німецького населення Вар-
тегау вже давно наростали тривожні настрої.
Незважаючи на запевнення гауляйтера А. Грейзера про повний контроль
над ситуацією, 12 січня 1945 р. війська Червоної армії почали масштабний на-
ступ і змогли після форсування Вісли за відносно невеликий проміжок часу зай-
няти всю територію Вартегау. Близько 200000 радянських німців, як, утім, і реш-
та цивільного населення округу, виявилися захоплені зненацька. Більшість із них
в обстановці наростаючого хаосу не встигла в найкоротший термін покинути ме-
жі округу й незабаром була вивезена на спецпоселення до східних регіонів
СРСР. Така ж доля згодом спіткала й тисячі радянських німців, яким вдалося
опинитися в американській та британській зонах окупації.
References
Lohvenova, E. (2007). Weinau. Posledampohybsheitsyvylyzatsyy [Weinau. In
the footsteps of the lost civilization]. Augsburg, Germany.
Neufeld, J. (2014). Path of thorns: Soviet Mennonite life under Communist and
Nazi rule. Toronto, Canada.
Strippel, A. (2011). NS-Volkstumspolitik und die Neuordnung Europas: Rassen-
politische Selektion der Einwandererzentralstelle des Chefs der Sicherheitspolizei und
des SD (1939–1945). Paderborn, Germany.
Wardzyńska, M. (2017). Wysiedlenia ludności polskiej z okupowanych ziem
polskich włączonych do III Rzeszy w latach 1939–1945. Warszawa, Poland.
Warkentin, J. (2005). Peter Derksen: Elektriker, Flüchtlingsbetreuer, Oberschul-
ze. Jahrbuch für Geschichte und Kultur der Mennoniten in Paraguay. Jahrgang 6.
Unruh, H. (2009). Fügungen und Führungen. Benjamin Heinrich Unruh. 1881–
1959. Ein Leben im Geiste christlicher Humanität und im Dienste der Nächstenliebe.
Detmold, Germany.
Мартиненко Володимир Леонідович – кандидат історичних наук, докто-
рант, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевсько-
го Національної академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ,
01001, Україна).
Martynenko Volodymyr L. – Ph.D. (History), postdoctoral student, М.S. Hru-
shevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Aca-
demy of Sciences of Ukraine (Triohsvuatytelska Street, 4, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: traum1983@gmail.com
58 Warkentin J. Peter Derksen: Elektriker, Flüchtlingsbetreuer, Oberschulze.Jahrbuch für Geschichte und
Kultur der Mennoniten in Paraguay. Jahrgang 6.Oktober 2005. S. 116.
59 Die neue Heimat Wartheland erkämpfen und erarbeiten. Erste Arbeitstagung rußlanddeutscher
Vertrauensmänner im Beisein des Gauleiters.Ostdeutscher Beobachter. № 325(12. Dezember 1944).
Сіверянський літопис. 2021. № 4
110
THE EVERYDAY LIFE OF GERMAN RESETTLERS FROM THE USSR
ON IMPERIAL DISTRICTOF WARTHEGAU IN 1944–1945
The study aims to reveal the key aspects of the daily life of German immigrants
from the USSR on the territory of the imperial region of Warthegau at the final stage
of the Second World War. The methodological basis of the study are the principles of
historicism, objectivity, system, complexity, and a set of special and general scientific
methods. Scientific novelty. Based on the involvement of an extensive array of archi-
val documents, for the first time in historiography, an attempt was made to compre-
hensively study the daily life of German immigrants from the USSR in the territory of
the Third Reich. Conclusions. During the 1943 fall and the 1944 spring, about
350,000 ethnic Germans were evacuated from Nazi Germany by the Ukrainian autho-
rities. The bulk of the refugees were to be resettled in the imperial region of Warthe-
gau, which included most of the annexed western Polish lands. Due to the lack of free
land resources, the role of mercenaries was prepared for most of the settlers in the
local agricultural sector. The level of Soviet Germans' wages was usually insufficient
to cover the necessities of life, which soon became one of the critical factors in the
growing dissatisfaction among them. As a result, most settlers, contrary to their expec-
tations, were doomed to an almost beggarly existence. The strong demoralizing influ-
ence was exerted by frequent cases of upper-class treatment by local landowners, in-
dustrial leaders, and lower-level officials. Hostility, and sometimes outright enmity to
the new settlers, was more often expressed by the Polish population, in whose eyes al-
most every German looked like an enemy. In January 1945, most of the Soviet Ger-
mans were suddenly captured by a rapid offensive by the Red Army and, after some ti-
me, taken to a special settlements in the eastern regions of the USSR.
Key words: ethnic Germans, resettlement, Germany, Warthegau, USSR, The Se-
cond World War.
Дата подання: 7липня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 15 липня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мартиненко, В. Повсякденне життя німецьких переселенців із СРСР на те-
риторії імперського краю Вартегау в 1944–1945 рр. Сіверянський літопис. 2021.
№ 4. С. 99–110. DOI: 10.5281/zenodo.5229438.
Цитування за стандартом APA
Martynenko, V. (2021). Povsiakdenne zhyttia nimetskykh pereselentsiv iz SRSR
na terytorii imperskoho kraiu Vartehau v 1944–1945 rr. [The everyday life of German
resettlers from the USSR on Imperial District of Warthegau in 1944–1945].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 99–110. DOI: 10.5281/zenodo.5229438.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181733 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:51:03Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мартиненко, В. 2021-11-29T10:04:26Z 2021-11-29T10:04:26Z 2021 Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау / В. Мартиненко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 99-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5229438 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181733 930:314.151.3-054.73(430+477)«1939/1945» Мета дослідження полягає у розкритті ключових аспектів повсякденного
 життя німецьких переселенців із СРСР на території імперського краю Вартегау на завершальному етапі Другої світової війни. Методологічну основу дослідження становлять: принципи історизму, об’єктивності, системності, комплексності, а також сукупність спеціальних та загальнонаукових методів. Наукова новизна. На основі залучення великого масиву архівних документів уперше
 в історіографії здійснено спробу комплексного дослідження повсякденного
 життя німецьких переселенців із СРСР на території Третього рейху.
 Висновки. Протягом осені 1943 – весни 1944 рр. із окупованих українських об-
 ластей владою нацистської Німеччини було евакуйовано близько 350000 етнічних німців. Основна маса біженців підлягала розселенню на території імперського краю Вартегау, який включав більшу частину анексованих західно-польських земель. Через брак вільного земельного фонду більшості переселенців була
 приготована роль наймитів у місцевому аграрному секторі. Рівень заробітної
 платні радянських німців зазвичай був недостатнім для покриття першочергових життєвих потреб, що незабаром стало одним із ключових чинників невдоволення, яке зростало серед них. У результаті велика частина переселенців, усупереч своїм очікуванням, виявилася приречена на майже жебрацьке існування.
 Сильний деморалізуючий вплив справляли часті випадки зверхнього ставлення з
 боку місцевих поміщиків, керівників промислових підприємств та чиновників низового рівня. Неприязнь, а часом і відверту ворожість до нових переселенців,
 частіше виявляли представники польського населення, у чиїх очах практично
 будь-який німець виглядав ворогом. У січні 1945 р. більшість радянських німців
 була зненацька захоплена стрімким наступом Червоної армії і через деякий час
 вивезена на спецпоселення до східних регіонів СРСР. The study aims to reveal the key aspects of the daily life of German immigrants
 from the USSR on the territory of the imperial region of Warthegau at the final stage
 of the Second World War. The methodological basis of the study are the principles of
 historicism, objectivity, system, complexity, and a set of special and general scientific
 methods. Scientific novelty. Based on the involvement of an extensive array of archival
 documents, for the first time in historiography, an attempt was made to comprehensively
 study the daily life of German immigrants from the USSR in the territory of
 the Third Reich. Conclusions. During the 1943 fall and the 1944 spring, about
 350,000 ethnic Germans were evacuated from Nazi Germany by the Ukrainian authorities.
 The bulk of the refugees were to be resettled in the imperial region of Warthegau,
 which included most of the annexed western Polish lands. Due to the lack of free
 land resources, the role of mercenaries was prepared for most of the settlers in the
 local agricultural sector. The level of Soviet Germans' wages was usually insufficient
 to cover the necessities of life, which soon became one of the critical factors in the
 growing dissatisfaction among them. As a result, most settlers, contrary to their expectations,
 were doomed to an almost beggarly existence. The strong demoralizing influence
 was exerted by frequent cases of upper-class treatment by local landowners, industrial
 leaders, and lower-level officials. Hostility, and sometimes outright enmity to
 the new settlers, was more often expressed by the Polish population, in whose eyes almost
 every German looked like an enemy. In January 1945, most of the Soviet Germans
 were suddenly captured by a rapid offensive by the Red Army and, after some time,
 taken to a special settlements in the eastern regions of the USSR. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау The everyday life of German resettlers from the USSR on imperial districtof Warthegau in 1944–1945 Article published earlier |
| spellingShingle | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау Мартиненко, В. Розвідки |
| title | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау |
| title_alt | The everyday life of German resettlers from the USSR on imperial districtof Warthegau in 1944–1945 |
| title_full | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау |
| title_fullStr | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау |
| title_full_unstemmed | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау |
| title_short | Повсякденне життя німецьких переселенців з СРСР на території імперського краю Вартегау |
| title_sort | повсякденне життя німецьких переселенців з срср на території імперського краю вартегау |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181733 |
| work_keys_str_mv | AT martinenkov povsâkdennežittânímecʹkihpereselencívzsrsrnateritorííímpersʹkogokraûvartegau AT martinenkov theeverydaylifeofgermanresettlersfromtheussronimperialdistrictofwarthegauin19441945 |