Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
У статті проаналізовано спроби налагодження співпраці між підпіллям Організації Українських Націоналістів (Бандери) та кримськими татарами. Показано, що підставою такої взаємодії могло бути усвідомлення спільної загрози від радянського імперіалізму. Зрештою співпраця обмежилася пропагандистською роб...
Saved in:
| Published in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181766 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. / Я. Антонюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 119-133. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860188091094925312 |
|---|---|
| author | Антонюк, Я. |
| author_facet | Антонюк, Я. |
| citation_txt | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. / Я. Антонюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 119-133. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| description | У статті проаналізовано спроби налагодження співпраці між підпіллям Організації Українських Націоналістів (Бандери) та кримськими татарами. Показано, що підставою такої взаємодії могло бути усвідомлення спільної загрози від радянського імперіалізму. Зрештою співпраця обмежилася пропагандистською роботою агітаторів ОУН та невдалими переговорами з Курултаєм. На жаль, слабкі позиції українських націоналістів на півострові перешкоджали налагодженню тіснішої взаємодії з кримськими татарами.
In the article it is analyzed attempts to establish cooperation between underground Organization of Ukrainian Nationalists (Bandera) and Crimean Tatars. It is shown that the basis for this interaction could be the realization of a common threat from the Soviet imperialism. In the end, cooperation was limited to the OUN outreach and unsuccessful negotiations with Kurultai. Unfortunately, weak position of the Ukrainian nationalists on the peninsula prevented from establishing closer cooperation with the Crimean Tatars.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:05:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
119
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Ярослав Антонюк
Кандидат історичних наук, науковий
співробітник Українського інституту
національної пам’яті
У статті проаналізовано спроби налагодження співпраці між підпіллям
Організації Українських Націоналістів (Бандери) та кримськими татарами.
Показано, що підставою такої взаємодії могло бути усвідомлення спіль-
ної загрози від радянського імперіалізму. Зрештою співпраця обмежилася
пропагандистською роботою агітаторів ОУН та невдалими переговорами з
Курултаєм. На жаль, слабкі позиції українських націоналістів на півострові пе-
решкоджали налагодженню тіснішої взаємодії з кримськими татарами.
Ключові слова: кримські татари, українські націоналісти, німецькі окупанти,
червоні партизани, депортація.
Yaroslav Antoniuk
The Crimean Tatar Factor in the Activity of OUN in the1940’s
In the article it is analyzed attempts to establish cooperation between underground
Organization of Ukrainian Nationalists (Bandera) and Crimean Tatars. It is shown
that the basis for this interaction could be the realization of a common threat from
the Soviet imperialism. In the end, cooperation was limited to the OUN outreach
and unsuccessful negotiations with Kurultai. Unfortunately, weak position of
the Ukrainian nationalists on the peninsula prevented from establishing closer
cooperation with the Crimean Tatars.
Key words: Crimean Tatars, Ukrainian nationalists, Nazis, Red partisans,
deportation.
120
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ЧИННИК У ДІЯЛЬНОСТІ ОУН
У 1940-х рр.
Століттями український і кримськотатарський народи пере-
бували у тісному економічному, культурному і політичному
взаємозв’язку. Як зазначалося в пропагандистських докумен-
тах УПА, складні перипетії історії знали як війни, так і союзи
між українцями та кримськими татарами1. Врешті обидва наро-
ди зблизило їх поневолення Російською імперією та прагнення до
звільнення від національного гніту.
Діяльність українських націоналістів в північному При чорно
мор’ї привертала увагу багатьох істориків: Лева Шанковського2,
Володимира Сергійчука3, Юрія Щура4 та ін. Об’єктом їхніх до-
сліджень була зокрема й Кримська мережа ОУН. Однак доволі
актуальна у наш час тематика взаємин між українцямисамостій-
никами та кримськими татарами залишилася поза дослідницькою
увагою.
Нещодавно став доступним для широкого загалу цілий масив
нових джерел з історії ОУН в Криму, передусім інформаційних
звітів з фонду 13го Галузевого державного архіву СБ України.
Відбулося це завдяки реалізації масштабного проекту «Електрон-
ний архів визвольного руху», авторами якого є співробітники
Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного
університету імені Івана Франка та Національного музею
меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцько-
го»5. Тепер для ознайомлення з величезним масивом першодже-
рел достатньо лише мати доступ до мережі Інтернет і бажання
дослідника неупереджено поглянути на події минулого.
1 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 70. — Арк. 53-54.
2 Шанковський Л. Похідні групи ОУН (причинок до історії похідних груп ОУН на
центральних і східних землях України в 1941—1943 рр.). — Мюнхен: Український
Самостійник, 1958. — 369 с.
3 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941—1955. — К.: Українська
Видавнича Спілка, 2005. — 836 с.
4 Щур Ю. Нарис історії діяльності Організації Українських Націоналістів на
Східноукраїнських землях. — Запоріжжя: МНК, 2006. — 68 с.
5 Електронний архів визвольного руху [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://avr.org.ua/.
121
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
Ексклюзивним матеріалом, використаним у нашому
досліджені, є кримінальні справи засуджених українських
націоналістів (Леоніда Ларжевського6 та Михайла Коробаня7)
з Архіву Управління Служби безпеки України в Автономній
Республіці Крим. Нині їх оригінали знаходяться на анексованому
Російською Федерацією півострові.
Вивчення згаданих документів дає розуміння ролі ОУН для на-
лагодження дружніх взаємин з населенням Криму. Ще у брошурі
ОУН «За Українське море!», виданій 1936 р. у Львові, зазна-
чалося: «Під оглядом свого народонаселення Крим є мішаною
територією. Та огляди географічного, стратегічного і господарсько-
го характеру промовляють за беззастережним належанням Криму
до України. Географічне його положення таке, що хто володіє
6 Ларжевський Леонід Федосійович-‘Петро’, ‘Явір’, 1918 року народження, уро-
дженець м. Новомиргород Кіровоградської області Навчався в транспортному
інституті м. Дніпропетровськ, де у жовтні 1941 р. вступив до ОУН. Від ве-
ресня 1942 р. працював у референтурі СБ Південного крайового проводу ОУН.
Арештований у жовтні 1942 р. поліцією. У січні 1943 р. відправлений гестапо до
Ірпінського концтабору. Наприкінці липня 1943 р. в м. Умані втік з-під варти та
прибув до Дніпропетровська. 28 серпня 1943 р. призначений керівником Кримського
обласного проводу ОУН. Наступного дня, з документами на ім’я таємного агента
Київської кримінальної поліції Івана Дубенка, прибув до Сімферополя. Запровадив
там систему референтур, намагався налагодити зв’язки з кримськими татарами
та білогвардійськими організаціями, а також залучити своїх агентів до загонів
червоних партизан. На початку листопада 1943 р. виїхав до Умані. За завданням
Василя Кука вступив до російської підпільної організації «Національно-Трудовий
Союз Нового Покоління». Під час арешту у 1944 р. намагався застрелити з ре-
вольвера співробітника Уманського міськвідділу НКҐБ. На допиті видавав себе за
рядового учасника ОУН. Дав підписку допомагати у виявлені учасників антира-
дянського підпілля. За завданням СБ ОУН дезінформував НКҐБ. Знову схоплений
органами НКҐБ 22 вересня 1945 р. Під час арешту намагався застрілити солдата,
що його тримав, але пістолет дав осічку. Слідство тривало до 24 квітня 1946 р.
Вирок і подальша доля невідомі.
7 Корбань Михайло Андрійович, 1903 року народження, уродженець с. Паланки
Уманського району Черкаської області. Навчався в інституті м. Біла Церква
(1925—1929). Від 1929 р. працював сільгоспінженером у різних радгос-
пах Херсонської області, від 1937 р. — головним інженером техвідділу ВІКО
м. Сімферополь, а згодом старшим інженером Управління машино-тракторної
станції (МТС) Таврійського округу в м. Керчі. Допомагав евакуювати трактори.
Від грудня 1941 р. допомагав німцям у відновленні МТС в Сімферополі, підбирав
кадри. На його квартирі з початку 1943 р. мешкав Іван Янчишин, який загіту-
вав його допомагати ОУН. Перейшов 5 грудня 1943 р. в радянську підпільну групу
«Серго». Поновлений 25 січня 1944 р. як член КПСС. Арештований 7 січня 1946 р. в
м. Сімферополь відділом УНКҐБ Кримської області.
122
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Кримом (з найбільшим воєнним портом — Севастополем)[,] — той
диктує свою волю коли не цілому Чорному морю, то з певністю на
північному (отже українському) його побережжю»8. ОУН вважала
кримських татар «поневоленим російським імперіалізмом» наро-
дом, а отже, «природнім союзником» на цих теренах. Саме тому,
як свідчать численні документи ОУН та УПА, підпілля уважно
стежило за долею кримських татар, аналізувало їхні настрої.
Численні інформаційні звіти ОУН за 1942—1943 рр. свідчили про
прихильне ставлення кримських татар до українців. Щоправ-
да, для багатьох з них важко було відрізнити російськомовного
українця від росіянина9.
Українські націоналісти високо цінували згуртованість та
національну свідомість кримських татар, яка сформувалася у
протистоянні з Росією. Так, у статті УПА «Національнополітичне
обличчя Криму» за весну 1943 р. зазначалося, що, незважаючи
на малу чисельність, кримські татари являють собою потужну
силу. Відзначалася їхня «солідарність», «зразкова національна
єдність»10, наявність власної інтелігенції, яка намагається розви-
вати політичне життя народу11. Крім того, як зазначалося, чима-
ло кримських татар вчилися в українських університетах, вільно
володіли українською мовою та любили українську культуру12.
У статті «Національнополітичне обличчя Криму» з брошури
«Осередні, Східні і Південні землі України під весну 1943 р.» кон-
статується, що за часів Російської імперії кримськотатарський на-
род зазнав кількох депортацій, а тому «страшно ненавидить» ро-
сіян13. Небезпідставно цей народ асоціювався у кримських татар з
московським імперіалізмом будьякої барви, «білої, чи червоної»14.
У статті «Вісті з Криму (на основі повідомлень з місця й
інформацій преси)» в брошурі ОУН «Вісник інформаційної служ-
би», № 7—8 за серпень 1942 р., зазначалося, що сприйняття
кримськотатарською інтелігенцією «більшовицького режиму» як
8 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 48. — Арк. 420—421.
9 Там само. — Т. 32. — Арк. 70—72.
10 Там само. — Арк. 73.
11 ГДА СБ України — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 41. —Арк. 63—64.
12 Шанковський Л. Похідні групи ОУН… — С. 188—189.
13 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 73.
14 Шанковський Л. Похідні групи ОУН ... — С. 180—188.
123
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
продовження російського колоніалізму15 спричинило репресії та
домінування в народі германофільських настроїв16. Отже, коли
вибухнула Друга світова війна, кримські татари розраховува-
ли на допомогу німців. Восени 1941 р. вони з запалом кинулись
до розбудови свого національнополітичного життя з центром в
давній столиці Кримського ханства Бахчисараї17. Був сформований
комітет у складі «Мусульманського комітету», який мав великий
авторитет серед кримських татар18. Заснували газету «Азат Крим»
(Вільний Крим)19, створювали центри допомоги, школи й мечеті20.
Повіривши в обіцянку німців сприяти «свободі національного й
політичного життя», чимало кримських татар втупило до складу
поліції21. Розпочався набір добровольців до «Татарського легіону»22.
У статті «Відомості з Криму» з часопису ОУН «Вісник української
інформаційної служби» за червень 1942 р. зазначалося, що цей
легіон брав участь у боях за Керч23 та протидіяв головним чином
радянським партизанам у важких умовах гірського Криму24.
Проте ситуація не була однозначною. Менша частина кримсь-
ких татар й надалі підтримувала більшовиків або була нейтраль-
ною25. Інша частина, яка підтримала німців, нерідко робила це
під тиском обставин. Інформаційні звіти ОУН фіксували трагічну
ситуацію, в яку потрапили кримські татари. Як зазначалося,
однією з багатьох причин записування у «Легіон» була платня у дві
марки щоденно, яка дозволяла рятувати родини від голоду26. Іншою
причиною співпраці з німцями була необхідність протистояти те-
15 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 72.
16 ОУН в 1942 році: Документи / відп. ред. С. Кульчицький. — Київ: Ін-т історії
України НАН України, 2006. — С. 234—235.
17 ГДА СБ України — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 70—72.
18 ГДА СБ України — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 73.
19 ОУН в 1942 році: Документи… — С. 234—235.
20 ГДА СБ України — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 73.
21 Літопис УПА. Т. 1: Волинь і Полісся. Німецька окупація. Початки УПА; доку-
менти й матеріяли. Книга перша / відп. ред. Є. Штендера. — Торонто, 1989. —
С. 100—101.
22 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 72.
23 ОУН в 1942 році: Документи… — С. 234—235.
24 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 21. — Арк. 21.
25 Романько О. Радянські партизани і кримськотатарське населення в період німець-
кої окупації Криму (1941—1944) // Гуманітарний журнал (Дніпропетровськ). —
2011. — № 3—4. — С. 191—192.
26 ОУН в 1942 році: Документи… — С. 234—235.
124
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
рору більшовиків, а також можливість рятувати своїх полонених27.
Слід зауважити, що незважаючи на те, що колабораціоністські
формування в Криму були відомі в народі як «кримськотатарські
батальйони», в них воювала така ж кількість росіян та представ-
ників інших національностей, як і кримських татар28. Проте, саме
на останніх сконцентрувався весь негатив та репресії червоних
партизан. Вони, згідно з оунівською статтею «Вісті з Криму» за
серпень 1942 р., почали вирізувати «за ізмєну родінє» цивільне
кримськотатарське населення29.
Разом з тим доволі швидко кримським татарам стала
зрозумілою «буйна лютість і нахабність німецького окупанта»30.
Поступово уся влада на півострові переходила до німецького го-
сподарського командування, а національні комітети залишили-
ся без жодного впливу31. Що більше, преференції на посади в
Криму надавалися давнім ворогам кримських татар — росіянам,
які домінували в окупаційних установах32. Щораз наполегливіше
німецька окупаційна адміністрація говорила про те, що Крим з
цілою Таврією буде приєднаний безпосередньо до Третього Рай-
ху й заселений німцями з Румунії та Тіролю33, а всі інші наро-
ди будуть змушені покинути півострів34. Зрештою кримські тата-
ри були «дуже розчаровані і огірчені», що частина молоді гине в
боротьбі з червоними партизанами, а інших арештовують німці35.
Багато учасників кримськотатарських батальйонів не хотіли
надалі боротися за німців. Уже влітку 1943 р. німецькі та радянські
джерела фіксували ослаблення дисципліни й падіння бойово-
го духу в частинах «допоміжної поліції». Частина кримськота-
тарських колабораціоністських формувань переходила на сторону
більшовиків, а вже взимку 1943 р. цей процес набув незворотного
27 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 189.
28 Магочій П. Крим: наша благословенна земля. — Ужгород: Вид-во В. Падяка,
2014. — С. 119.
29 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 70.
30 Там само. — Т. 21. — Арк. 21.
31 Літопис УПА. Т. 1: Волинь і Полісся. Німецька окупація… — С. 100—101.
32 Там само. — С. 89.
33 Магочій П. Крим: наша благословенна земля… — С.117.
34 Шанковський Л. Похідні групи ОУН...— С. 188—189.
35 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 30. — Арк. 25—26.
125
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
характеру. У відповідь німці посилили репресії серед кримських
татар36.
Природно, що серед кримських татар зростали давні,
традиційні симпатії до мусульманської Туреччини. Їхньому збли-
женню допоміг візит до Криму турецьких журналістів влітку
1942 р. Під час урочистостей на честь гостей, як зазначалося в
статті ОУН «Національнополітичне обличчя Криму», татари мали
змогу поговорити «з турецькими побратимами, очевидно не про
шашлик»37. Ці переговори не подобалися німцям. Щоб ізолювати
кримських татар від Туреччини, вони перешкоджали членам
«комітету» контактувати з емігрантами та навіть проводили серед
таких осіб арешти38.
Підпілля ОУН також намагалося відстежувати контакти між
кримськими татарами та Туреччиною. Так, у звіті Кримського об-
ласного проводу керівництву в Дніпропетровську повідомлялося,
що влітку 1943 р. на півострів прибуло двоє турецьких офіцерів
для роботи серед кримських татар39. Надалі турецькі таємні
емісари налагодили тісний зв’язок з кримськими татарами, а
останні почали називати себе «кримськими турками»40. Українське
націоналістичне підпілля вважало, що кримські татари вимушені
шукати сильного союзника41. Коли ж вдасться створити сильну
українську державу, «татарський нарід стане вірно і лояльно
на нашому боці»42. На доказ цьому згадували кримськотатарсь-
кого громадськополітичного діяча Ісмаїла Гаспринського, який
орієнтувався на автономію півострова у складі України43.
Один з членів Кримського обласного проводу ОУН Іван Янци-
шин44 згадував, що не зустрічав жодного кримського татарина,
який би заперечував тісний економічний зв’язок півострова з Укра-
36 Романько О. Радянські партизани і кримськотатарське населення в період ні-
мецької окупації Криму (1941 — 1944)... — С. 192—193.
37 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 72—73.
38 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 188—189.
39 Архів Управління Служби безпеки України в АР Крим (далі — Архів Управління СБ
України в АР Крим). — Ф.П. — Спр. 022581. — Т. 1. — Арк. 77.
40 Шанковський Л. Похідні групи ОУН… — С. 188—189.
41 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина… — С. 87—88.
42 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 72—73.
43 Там само. — Арк. 70.
126
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
їною та перспективу політичного союзу з нею45. На цій платформі
планувалося створення українськокримськотатарського «фрон-
ту поневолених народів проти німецького і московського
імперіялізмів»46.
Незважаючи на зацікавлення ОУН у налагоджені співпраці з
кримськими татарами, на практиці здійснити це було доволі важ-
ко. Зі скерованих у жовтні 1941 р. до Криму Південним крайовим
проводом ОУН двох роїв дійшов лише один на чолі з Степаном
Теслею47 з Кривого Рогу48. Іван Янцишин згодом згадував: «В моїй
уяві залишився назавжди цей чудовий образ нашої першої зустрічі
з морем. Всі ми відчули, що десь у глибині душі здійснилася наша
молодеча мрія. Мрія, виплекана тим всім, що змолоду карбувало
нашу національну свідомість і любов до українського моря… Ми
стояли над самим берегом моря в одній лаві. Засмалені сонцем і
степовим вітром. Друг Іван Осадчук49 скупими фразами передавав
привіт… З тієї сцени ми зробили собі знимку».
На початку листопада 1941 р. підпільники переїхали Пере-
копський вал та Армянськ. Після цього рій розділився на дві части-
44 Янцишин Іван Трохимович-‘Моряк’, 1912 року народження, уродженець Галичини.
Був студентом Львівського університету, добре знав німецьку мову. Член ОУН з
1930-х рр. Прибув у листопаді 1941 р. з Похідною групою ОУН до Сімферополя.
Референт пропаганди Кримського обласного проводу ОУН. Працював переклада-
чем в німецькій господарчій установі ВІКО (грудень 1941 р. — травень 1942 р.),
адміністратором «Українського музично-драматичного театру імені Тараса
Шевченка» (травень 1942 р. — березень 1943 р.), знову перекладачем у ВІКО
(квітень — травень 1943 р.). Через донос членів російської театральної трупи
в гестапо у січні 1943 р. його намагалися арештувати за протинімецьку агіта-
цію. Виїхав до м. Мелітополь Запорозької області, а звідти у липні 1943 р. до
Дніпропетровська.
45 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 189.
46 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 72—73.
47 Тесля Степан Михайлович, 1910 року народження, уродженець Галичини. Член
ОУН з 1930-х рр. Від жовтня 1941 р. очільник Кримського обласного проводу
ОУН. Від червня 1942 р. працював перекладачем німецької військової частини в
м. Сімферополі. Від серпня 1942 р. продавець Українського магазину. Згодом пра-
цював перекладачем на залізниці. Арештований СД з револьвером в руках у лю-
тому 1943 р. на станції Мелітополь. Покарання відбував у радгоспі «Червоний».
Перевезений у жовтні 1943 р. до концтабору в Польщі, де, за однією з версій, роз-
стріляний.
48 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр. 45401. — Арк. 236.
49 Осадчук Іван, уродженець Тернопільської області. Від жовтня 1943 р. учас-
ник Сімферопольського осередку ОУН. Арештований у грудні 1941 р. німцями в
Євпаторії. Перевезений до Львова та розстріляний в тюрмі на Лонцького.
127
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
ни: Степан Вонкевич, Михайло Любак50 та Роман Бардахівський51
вирушили у Джанкой, а Степан Тесля, Іван Осадчук, Григорій
Вольчак52 та Іван Янцишин — у Сімферополь53.
На першому етапі їхнім головним завданням було втриматися
на півострові. Підпільники важко пережили голодну зиму 1941—
1942 рр. Іван Янцишин згадував: «Прикро було дивитися на опухлих
з голоду наших земляків і проповідувати їм великі ідеї»54. Водночас
підпілля дістало кілька важких ударів від нацистів. У грудні 1941 р.
німці арештували на вулиці Сімферополя, а згодом розстріляли
Івана Осадчука. За доносом російських емігрантівперекладачів з
Югославії у лютому 1942 р. німці стратили усіх трьох очільників
осередку ОУН в Джанкої55. Через важке становище підпілля ОУН
на півострові питання про активізацію роботи та налагодження
взаємин з кримськими татарами у цей час не стояло56.
Лише влітку 1942 р., з відновленням зв’язку Сімферопольського
осередку ОУН з керівництвом в Дніпропетровську, ситуація поча-
ла змінюватися. Протягом року на півострів прибула нова похідна
група, яка посилила роботу місцевої мережі ОУН, активізувала
культурнопросвітницьку роботу57. Зокрема, у Сімферополі засно-
50 Любак Михайло, уродженець Львівської обл. Мав освіту зубного техніка. Від лис-
топада 1941 р. член Джанкойського осередку ОУН. Працював стоматологом по-
ліції м. Джанкой.
51 Бардахівський Роман, уродженець Самбірського району Львівської області, з
сім’ї греко-католицького священика. Випускник Ярославської гімназії. Від листо-
пада 1941 р. член Джанкойського осередку ОУН. Працював інспектором поліції
м. Джанкой.
52 Вольчак Григорій Степанович-‘Гриць’, 1913 року народження, уродженець
Тернопільської обл. Займався торгівлею. Член ОУН з 1930-х рр. Навчався у
Львівському університеті. Був арештований польською поліцією. Перебував
у Кракові (1940—1941). Від жовтня 1943 р. господарчий референт та СБ
Кримського обласного проводу ОУН. Працював продавцем в Українському магази-
ні (червень 1942 р. — травень 1943 р.). Організував районні осередки ОУН в Ялті,
Алушті, Джанкої, Бахчисараї. Виїхав у жовтні 1943 р. в м. Миколаїв, а звідти в
м. Умань Черкаської обл.
53 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 177.
54 Там само. — С. 180.
55 Стахів Є. Спогад про Крим у 1941—1945 рр. Дії українського визвольного руху на чор-
номорському півострові // Сучасна Україна (Мюнхен). — 1955. — Ч. 3/105. — С. 3.
56 Щур Ю. Нарис історії діяльності Організації Українських Націоналістів на
Східноукраїнських землях… — С. 29.
57 Музичко О. Південний фронт війни ОУН за Україну: 1941 — 1944 роки (12 жовтня
2012 р.) — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrnationalism.
org.ua/publications/?n=2565
128
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
вано капелу бандуристів, яка згодом переросла в «Український
музичнодраматичний театр імені Тараса Шевченка», колек-
тив якого нараховував 60 осіб. При театрі працювала капела
бандуристів (16 осіб) та балет (12 осіб)58. Його адміністратору Івану
Янцишину вдалося залучити до співпраці двох акторів — кримсь-
ких татар. Разом з групою бандуристів і танцюристів вони їздили
з гастролями до Джанкоя, Ялти та Севастополя, налагоджуючи
зв’язки підпільної мережі59.
У лютому 1943 р. за доносом квартироздавача Іполита Скоро-
падського німці арештували Степана Теслю60 та згодом, ймовірно,
розстріляли його61. Після цього керівництво мережею ОУН
півострова у квітні 1943 р. перебрала Катерина Мешко62, яка знач-
но активізувала пропагандистську роботу серед кримських татар63.
Цьому сприяло розчарування кримських татар у німецькій наці-
ональній політиці64, а також посилення пропаганди росіянами ідеї
58 Стахів Є. Спогад про Крим у 1941—1945 рр.… — С. 3—4.
59 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 180.
60 Стахів Є. Спогад про Крим у 1941—1945 рр… — С. 3—4.
61 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 188.
62 Мешко-Логуш Катерина Яківна-‘Верещака’,‘Озерська’,‘Оля’, 1910 року наро-
дження, уродженка с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської
області. Сім’я підтримувала Українську Народну Республіку та зазнала значних
репресій від радянської влади. Залишившись без батьків, виїхала 1921 р. до дядька
в Харків, де закінчила п’ятирічну школу. Працювала токарем на металургійному
заводі імені Петровського в Дніпропетровську. Навчалася на робітничому факуль-
теті. Вступила 1937 р. до Московського електромеханічного інституту. Після
навчання у 1941 р. повернулася до Дніпропетровська. Влаштувалася на роботу
в обласну управу, де вступила до ОУН(б). 1942 р. очолила Ворошиловградський
(Луганський) обласний провід ОУН. Вийшла заміж за референта пропаганди
Південного крайового проводу ОУН Омеляна Логуша, у якого працювала за-
ступницею. Очолювала Кримський обласний провід ОУН (квітень — 29 серп-
ня 1943 р.). Використовувала документи на ім’я Ольги Прудик. Повернулася до
Дніпропетровська, а звідти разом з чоловіком відправилася на Волинь. У листопа-
ді 1943 р. організувала Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та
Азії в С. Будераж Здолбунівського району Рівненської області. Учасниця Великого
Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.). У 1944 р. на доручення Проводу УГВР пере-
бралась з чоловіком в Центральну Європу, а 1949 р. переїхала з ним в США, де вони
вдвох брали участь у діяльності Закордонного Представництва УГВР. Внаслідок
виникнення розбіжностей поглядів у середовищах УГВР та ОУН(б) відійшла від
активної участі в еміграційній українській політиці. Померла 1991 р. в м. Сент-
Луіс, США.
63 Щур Ю. Нарис історії діяльності Організації Українських Націоналістів на
Східноукраїнських землях… — С. 29.
64 ОУН в 1942 році: Документи… — С. 234—235.
129
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
«єдинства і нєдєлімства»65, яка поєднувалася з антирадянською
позицією українців та татар66.
Навесні 1943 р. за наказом Мешко політичний референт Кримсь-
кого обласного проводу ОУН Володимир Шарафан‘Усач’67 спробу-
вав вийти на зв’язок з керівником Курултаю Аметом Озенбашли68.
65 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина… — С. 87—88.
66 Архів Центру досліджень визвольного руху. — Ф. 9. — Т. 52. — Арк. 8.
67 Шарафан Володимир Антонович-‘Друг-Ша’, ‘Усач’, 1908 року народження, уро-
дженець м. Київ. Вихованець Ново-Стародубського дитячого будинку (1921—
1927). Далі навчався в Кіровоградському педагогічному технікумі. Від 1933 р.
студент фізико-математичного факультету Сімферопольського педагогіч-
ного інституту. Працював викладачем фізики в Сімферополі та Севастополі.
Призваний 18 серпня 1941 р. до 172-ї мотострілецької дивізії Червоної армії. Під
Судаком знищив документи та дезертирував. 5 листопада 1941 р. потрапив в по-
лон до румун, які прочісували ліС. Втік з табору до матері в С. Петрівку Зуйського
району. З жінкою та дітьми 12 листопада 1941 р. виїхав до Сімферополя.
Влаштувався 30 квітня 1942 р. робітником на комерційний хлібозавод. Був членом
осередку ОУН(м) (лютий — травень 1942 р.). Завідувач пропагандою, бібліоте-
кою та школою «Українського національного комітету». У липні 1942 р. вступив
до ОУН(б). Належав до рою П. Микитенка. Від травня 1943 р. працював референ-
том пропаганди Кримського обласного проводу ОУН, а в листопаді 1943 р. очолив
його. Передавав розвіддані про дислокацію німецьких військ та агентів гестапо
чекістській підпільній групі «Сокіл». 13 квітня 1944 р. мобілізований до Червоної
армії. Отримав важке поранення в бою під Малаховим Курганом. Арештований
4 липня 1944 р. в Алуштинському військовому госпіталі, засуджений 4 грудня
1944 р. до розстрілу, вирок виконано 13 лютого 1945 р. Реабілітований 1993 р.
68 Озенбашли Амет-ефенді Сеїт-Абдулла-оглу, 1893 року народження, уродже-
нець м. Бахчисарай. Працював художником-оформлювачем в типографії Ісмаїла
Ґаспринського. Навчався на медичному факультеті Новоросійського університету
в Одесі. В 1917 р. був членом Мусульманського виконавчого комітету, делегатом
Курултаю. Соціаліст. У 1918 р. став членом Таврійського губернського комісарі-
ату. У жовтні 1918 р. в Києві учасник переговорів делегації Кримського крайово-
го уряду та Української держави. Пішов на співпрацю з більшовиками. У 1920 р.
один із засновників сільськогосподарського кооперативу «Ширкет». Від 1921 р.
працював директором кримськотатарського педагогічного технікуму в Тотайкої.
1922 р. закінчив медичний факультет Кримського університету. Отримав диплом
лікаря-невропатолога. Займав посаду заступника народного комісара Кримської
АСРР (1924—1927). Працював невропатологом 3-ї поліклініки Сімферополя
(1927). Арештований у квітні 1928 р. як член Національної партії, засуджений
у грудні 1928 р. до розстрілу, який замінено на 10 років виправно-трудових та-
борів. Від 1931 р. працював лікарем на будівництві Біломорканалу. Достроково
звільнений у 1934 р. Мешкав у Новосибірську та Павлограді, працював лікарем-не-
вропатологом. У листопаді 1942 р. написав меморандум співпраці між кримськи-
ми татарами та німцями. У серпні 1943 р. приїхав до Бахчисарая. Брав активну
участь у роботі Курултаю. У жовтні 1943 р. виїхав до Одеси, а звідти до Румунії,
де його в жовтні 1944 р. арештувало НКВД та відправило в Москву. Засуджений
у вересні 1947 р. до 25 р. виправно-трудових таборів. Звільнений 1955 р. Помер 4
грудня 1958 р. в м. Худжант (Таджикистан).
130
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Через знайомого вчителя — кримського татарина, який на той
час працював у млині, він домовився про встановлення контакту.
Проте Озенбашли, виявляючи обережність, постійно переносив
зустріч69.
Незважаючи на невдачу, українські підпільники намагались
обережно налагоджувати контакти з кримськими татарами і по-
ширювати серед них свої ідеї і гасла70. Пропагандисти ОУН «вив-
чали татарську мову, гостювали в татарських аулах, де їх часту-
вали бузою, їли чебуреки та отримували на пам’ятку тюбетейки»71.
Навіть з тими кримськими татарами, які орієнтувалися на Туреч-
чину, оунівці намагалися зав’язати дружні відносини72.
Згідно з протоколом допиту Петра Микитенка73 від 16 травня
1944 р., посилаючись на бесіду з Катериною Мешко, він розповів,
що Південний крайовий провід ОУН через кримськотатарсь-
ких лідерів планував налагодити взаємини з урядом Туреччини.
Українські націоналісти вважали, що у випадку вступу у війну
вона виступить потужною силою, об’єднавши навколо себе мусуль-
манський світ. Зокрема, шеф СБ Південного крайового проводу
‘Граб’, інструктуючи 28 серпня 1943 р. в Дніпропетровську наступ-
ного очільника Кримського обласного проводу ОУН Леоніда Лар-
жевського, доручив йому з’ясувати плани турків відносно Криму
та їхнє ставлення до підпілля ОУН. Іншим важливим завданням
було створення спільної з кримськими татарами організації, яка б
у перспективі мала власні бойові загони74.
Прибувши 29 серпня 1943 р. на півострів, Ларжевський на-
магався налагодити випуск на ротографі оунівських листівок,
частина з яких була адресована кримським татарам. Однак, че-
69 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр. 022581. — Т. 1. — Арк. 58.
70 Шанковський Л. Похідні групи ОУН... — С. 189.
71 Стахів Є. Великдень між татарами // Український самостійник. — 1957. —
№ 19—20 (329—330). — С. 3.
72 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр. 022581. — Т. 1. —
Арк. 186.
73 Микитенко Петро Микитович, 1915 року народження, уродженець с. Сергіївка
Вільнянського району Запорізької області Член ВЛКСМ (1935—1941). Мав вищу
педагогічну освіту. Від серпня 1941 р. працював вчителем історії в м. Сімферополь.
Член ОУН від травня 1942 р. Працював провідником Нікопольської округи ОУН, а
згодом Миколаївської округи ОУН. Арештований навесні 1944 р. органами НКВД.
74 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр.022581. — Т. 2. — Арк. 116.
131
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
рез відсутність спеціалістів, від роботи типографським спосо-
бом змушені були відмовитися. Надалі кілька десятків листівок
до кримських татар російською мовою було виготовлено на
друкарській машинці підпільницею ‘Ніною’. Зберігалися вони в бу-
динку Михайла Коробаня. За поширення виготовлених листівок
відповідали референт пропаганди ‘Роберт’ та шеф СБ ‘Іван’75.
Водночас Ларжевський намагався продовжити налагодження
зв’язку між Кримським обласним проводом ОУН та Курултаєм76.
Виконання цього завдання було доручено ‘Роберту’. Скористав-
шись своїми зв’язками в німецькій СД, він дістав документи для
відрядження у Феодосію до знайомого кримського татарина —
доцента одного з навчальних закладів. Той обіцяв вивести його на
керівництво Курултаю. На жаль, зустріч не відбулася. У зв’язку з
швидким наступом Червоної армії Озенбашли виїхав до Румунії.
За кілька днів до блокади Криму, на початку листопада 1943 р.,
Ларжевський змушений був покинути півострів77. Ймовірно, піс-
ля цього спроби налагодити співпрацю з кримськими татарами на
півострові продовжив останній обласний провідник ОУН Володи-
мир Шарафан, який водночас працював заступником керівника
націоналістичного революційного комітету з підготовки збройного
повстання в Криму проти німців і росіян78. Проте 13 квітня 1944 р.
він був мобілізований до Червоної армії, а згодом арештований
органами НКҐБ та розстріляний79.
У цей час в Криму розгорнулись трагічні події. Протягом
18—20 травня 1944 р. військами НКВД було вивезено з Криму
та скеровано до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, на
Урал і в Костромську область Росії цілий народ. Підпілля УПА
отримувало про депортацію кримських татар уривчасті дані, які
нерідко ґрунтувалися на чутках. Так, у звіті за листопад 1944 р.
75 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр.022581. — Т. 1. — Арк. 77.
76 Громенко С. Тризуб над півостровом: ОУН в Криму // Дзеркало тижня. — 2014. —
23 жовтня.
77 Архів Управління СБ України в АР Крим. — Ф.П. — Спр.022581. — Т. 1. — Арк. 77.
78 Володимир Шарафан (1908—1945) — [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://crimeanua.wix.com/main#!-/c1uqb.
79 Реабилитированные историей. Автономная республика Крым: Книга вторая. —
Симферополь: АктивА, 2006. — С. 20.
132
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
повідомлялося, що через опір татарського народу «большевикам»,
їх частково «вистріляли, а решту вивезли на Сибір»80. Спираючись
на опитування населення, повстанці фіксували інформацію, що до
Криму на місце татар заселяють росіян та українців81. В «Огляді
суспільнополітичних подій по Кам’янецьПодільській області» за
вересень 1944 р. зазначалося, що місцеві жителі «з ненавистю й
обуренням» поставилися до таких «вивозів»82.
Своє обурення підпілля ОУН висловлювало й щодо скасування
Кримської АССР та утворення на її базі області в складі РСФСР
(Указ Президії Верховної Ради СССР від 30 червня 1945 р.)83. У
«Вістях про міжнародну ситуацію за ІІ декаду липня 1946 р.» зазна-
чалося: «Москва «законом» перевела справу скасування Кримської
АССР і переміну її в російську (Кримську) область та переселив-
ши всіх татар в Урал і Азію»84. Таким чином радянська влада
юридично закріплювала позбавлення Батьківщини цілого народу.
Надалі підпілля ОУН постійно підкреслювало злочинність де-
портації кримських татар. Так, головнокомандувач УПА Роман
Шухевич зазначив в інтерв’ю Бюро інформації УГВР за липень
1948 р.: «Український народ з найбільшим обуренням сприйняв
той факт, що представників Радянського Союзу — представників
найбільш гнобительської, найбільш злочинної державної системи,
системи, що в ній не тільки не існують ніякі людські ні грома-
дянські права, але й що в ній знищуються цілі народи, — що
представників цієї держави допускається до таких міжнародних
установ, як Організація Об’єднаних Націй, до таких органів цієї
Організації, як, напр., Комісія у питаннях про права людини, де
вони з безприкладним цинізмом, будучи цілі, від стіп до голо-
ви, сплямовані кров’ю мільйонів невинно замучених жертв, ви-
голошують довжезні промови про права людини, де вони, маючи
на своєму сумлінні сотні тисяч знищених українських патріотів,
80 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 166—167.
81 Літопис УПА. Нова серія. Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та Запілля 1944—
1946. Документи і матеріали / упор. О. Вовк, С. Кокін. — Київ; Торонто. —
2006. — С. 1055.
82 Там само. — С. 477.
83 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 45. — Арк. 51; Там само. — Т. 74. —
Арк. 256.
84 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 74. — Арк. 256.
133
№ 20Ярослав Антонюк Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр.
мільйони замученого і в сибірських тайгах, і в середньоазійських
степах, і в самій Україні українського населення, знищення всьо-
го народу кримських татар, інгушів, — виступають як нібито
найпослідовніші противники геноциду»85.
В інформаційному звіті ОУН за літо 1950 р. зазначалося, що
давню столицю кримських татар — Бахчисарай — навмисне по-
збавляють традиційного вигляду: «Це старе татарське місто, а та-
тарина ні на лік ніде не видно (слова інформатора). Бачив я славний
«фонтан сліз», палац хана, гарем. Сам гарем навіває смутком і холо-
дом. Кімнати пусті, обладнання все забране. Екскурсовод пояснював
все: «фонтан сліз» збудував хан на пам’ятку, що одна жінка хана
вбила другу, яку він дуже любив (дочку Потоцького), в фонтані сліз
я бачив дві рожі: одну білу, а другу червону. Нам пояснював, що
Пушкін як був в Криму в якомусь там році (рік забув сам інф.), то в
фонтані сліз поставив дві рожі, одну білу, а другу червону. І тепер
цілий час змінюють на цю пам’ятку завжди свіжі рожі. Ми огляда-
ли мечет. Екскурсовод сказав: «Ми його (мечет) скоро розберемо,
щоб тут і духом татарським не пахло». Багато будинків побудовано
на західний стиль. Є ще багато будинків і вулиць на татарський
стиль — вулички вузькі, доми одноповерхові з вузькими високими
вікнами. Але тепер я бачив, що ці будинки розвалюють або пере-
будовують вікна і двері на європейський стиль»86.
Таким чином, у 1940х рр. кримськотатарське питання привер-
тало увагу ОУН з огляду на підставову спільність цілей українського
народу і корінних мешканців Кримського півострова — звільнення
від радянського тоталітаризму. Утім, об’єктивно оунівці не мали
вагомих важелів впливу на ситуацію в Криму, а отже на той час не
були для кримських татар сильним союзником. Злочинне виселен-
ня сталінським режимом цього народу відобразилося співчуттям у
документах підпілля. Більш дієву допомогу, оточені зі всіх сторін
ворогом, оунівці надати не могли. Лише зі здобуттям Україною
незалежності українськокримськотатарська співпраця отримала
нове дихання.
85 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 10: Життя і боротьба Генерала «Тараса Чупринки»
(1907 — 1950). Документи і матеріали / упоряд. С. Богунов, В. Даниленко,
А. Кентій, С. Кокін, В. Лозинський, М. Потічний.— Київ; Торонто, 2007. — С. 321.
86 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 367.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181766 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:05:13Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Антонюк, Я. 2021-11-30T18:10:04Z 2021-11-30T18:10:04Z 2015 Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. / Я. Антонюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 119-133. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181766 У статті проаналізовано спроби налагодження співпраці між підпіллям Організації Українських Націоналістів (Бандери) та кримськими татарами. Показано, що підставою такої взаємодії могло бути усвідомлення спільної загрози від радянського імперіалізму. Зрештою співпраця обмежилася пропагандистською роботою агітаторів ОУН та невдалими переговорами з Курултаєм. На жаль, слабкі позиції українських націоналістів на півострові перешкоджали налагодженню тіснішої взаємодії з кримськими татарами. In the article it is analyzed attempts to establish cooperation between underground Organization of Ukrainian Nationalists (Bandera) and Crimean Tatars. It is shown that the basis for this interaction could be the realization of a common threat from the Soviet imperialism. In the end, cooperation was limited to the OUN outreach and unsuccessful negotiations with Kurultai. Unfortunately, weak position of the Ukrainian nationalists on the peninsula prevented from establishing closer cooperation with the Crimean Tatars. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Період збройної боротьби ОУН та УПА Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. The Crimean Tatar Factor in the Activity of OUN in the 1940’s Article published earlier |
| spellingShingle | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. Антонюк, Я. Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| title | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. |
| title_alt | The Crimean Tatar Factor in the Activity of OUN in the 1940’s |
| title_full | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. |
| title_fullStr | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. |
| title_full_unstemmed | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. |
| title_short | Кримськотатарський чинник в діяльності ОУН у 1940-і рр. |
| title_sort | кримськотатарський чинник в діяльності оун у 1940-і рр. |
| topic | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| topic_facet | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181766 |
| work_keys_str_mv | AT antonûkâ krimsʹkotatarsʹkiičinnikvdíâlʹnostíounu1940írr AT antonûkâ thecrimeantatarfactorintheactivityofouninthe1940s |