Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)

Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)

У cтатті йдеться про специфіку протистояння між українськими повстанцями та радянськими молдавськими партизанськими з’єднаннями на порубіжжі Рівненської та Тернопільської областей наприкінці 1943 — на початку 1944 років. Більшість документів із Архіву суспільно-політичних організацій Республіки Молд...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Український визвольний рух
Date:2015
Main Author: Ковальчук, В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2015
Subjects:
Період збройної боротьби ОУН та УПА
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181768
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.) / В. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 149-162. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181768
record_format dspace
spelling Ковальчук, В.
2021-11-30T18:10:30Z
2021-11-30T18:10:30Z
2015
Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.) / В. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 149-162. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
XXXX-0120
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181768
У cтатті йдеться про специфіку протистояння між українськими повстанцями та радянськими молдавськими партизанськими з’єднаннями на порубіжжі Рівненської та Тернопільської областей наприкінці 1943 — на початку 1944 років. Більшість документів із Архіву суспільно-політичних організацій Республіки Молдова, які складають основу джерельної бази дослідження, проаналізовано вперше.
The article deals with the specificity of the confrontation between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian partisan units on the frontier of Rivne and Ternopil’ Oblasts in late 1943 — early 1944. The majority of the documents are analyzed for the first time and come from the Archives of the Socio-Political Organizations of the Republic of Moldova.
uk
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
Український визвольний рух
Період збройної боротьби ОУН та УПА
Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
Battles and Skirmishes between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian Partisan Formations (Southern Volyn’, late 1943 — early 1944)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
spellingShingle Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
Ковальчук, В.
Період збройної боротьби ОУН та УПА
title_short Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
title_full Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
title_fullStr Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
title_full_unstemmed Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
title_sort бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у південній волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.)
author Ковальчук, В.
author_facet Ковальчук, В.
topic Період збройної боротьби ОУН та УПА
topic_facet Період збройної боротьби ОУН та УПА
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Український визвольний рух
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
format Article
title_alt Battles and Skirmishes between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian Partisan Formations (Southern Volyn’, late 1943 — early 1944)
description У cтатті йдеться про специфіку протистояння між українськими повстанцями та радянськими молдавськими партизанськими з’єднаннями на порубіжжі Рівненської та Тернопільської областей наприкінці 1943 — на початку 1944 років. Більшість документів із Архіву суспільно-політичних організацій Республіки Молдова, які складають основу джерельної бази дослідження, проаналізовано вперше. The article deals with the specificity of the confrontation between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian partisan units on the frontier of Rivne and Ternopil’ Oblasts in late 1943 — early 1944. The majority of the documents are analyzed for the first time and come from the Archives of the Socio-Political Organizations of the Republic of Moldova.
issn XXXX-0120
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181768
citation_txt Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими "молдавськими" партизанськими з'єднаннями у Південній Волині (кінець 1943 — поч. 1944 р.) / В. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2015. — Збірник 20. — С. 149-162. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT kovalʹčukv boítasutičkimížukraínsʹkimipovstancâmitaradânsʹkimimoldavsʹkimipartizansʹkimizêdnannâmiupívdenníivoliníkínecʹ1943poč1944r
AT kovalʹčukv battlesandskirmishesbetweenukrainianinsurgentsandsovietmoldavianpartisanformationssouthernvolynlate1943early1944
first_indexed 2025-11-24T19:08:30Z
last_indexed 2025-11-24T19:08:30Z
_version_ 1850488232973697024
fulltext 149 Володимир Ковальчук Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелоз- навства ім. М. С. Грушевського НАН України У cтатті йдеться про специфіку протистояння між українськи- ми повстанцями та радянськими молдавськими партизанськими з’єднаннями на порубіжжі Рівненської та Тернопільської областей на- прикінці 1943 — на початку 1944 років. Більшість документів із Архіву суспільно-політичних організацій Республіки Молдова, які складають основу джерельної бази дослідження, проаналізовано вперше. Ключові слова: Українська Повстанська Армія, Організація україн- ських націоналістів, Перше радянське молдавське партизанське з’єднання, Друге радянське молдавське партизанське з’єднання, по- рубіжжя, Волинь, Рівненська область, Тернопільська область. Volodymyr Kovalchuk Battles and Skirmishes between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian Partisan Formations (Southern Volyn’, late 1943 — early 1944) The article deals with the specificity of the confrontation between Ukrainian insurgents and Soviet Moldavian partisan units on the frontier of Rivne and Ternopil’ Oblasts in late 1943 — early 1944. The majority of the documents are analyzed for the first time and come from the Archives of the Socio-Political Organizations of the Republic of Moldova. Key words: Ukrainian Insurgent Army, Organization of Ukrainian Nationalists, First Soviet Moldavian partisan formation, Second Soviet Moldavian partisan formation, frontier, Volyn’. Rivne Oblast, Ternopil’ Oblast. 150 БОЇ ТА СУТИЧКИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМИ ПОВСТАНЦЯМИ ТА РАДЯНСЬКИМИ «МОЛДАВСЬКИМИ» ПАРТИЗАНСЬКИМИ З’ЄДНАННЯМИ (ПІВДЕННА ВОЛИНЬ, КІНЕЦЬ 1943 — ПОЧАТОК 1944 рр.) Протистояння між підрозділами Української повстанської ар- мії (УПА) / оунівськими боївками й радянськими партизанськими формуваннями наприкінці 1943 — на початку 1944 років у при- фронтовій (радянсько-німецькій) зоні, а саме на теренах південної частини Великої Волині, — маловивчена сторінка історії Другої світової війни. Наукових розвідок про конкретні бої та сутички на тих теренах вельми бракує, хоча, за слушним спостережен- ням дослідниці Альбіни Носкової, на ту пору «на Волині… йшла справжня міжусобна партизанська війна. Тут діяли не лише загони ОУН-УПА, а й польські загони різного політичного спрямування, радянські партизанські з’єднання, які прибули зі східних районів УРСР, багатонаціональні загони поляків і українців прорадянської орієнтації, а також радянські військовослужбовці, що втекли з полону до різних загонів»1. Як відомо, на рубежі 1943—1944 рр. Шумський, Кременець- кий і Лановецький райони значною мірою контролювали україн- ські повстанці, ці території за своїм устроєм нагадували окрему державу2. Ліси довкола с. Антонівців через велику концентрацію повстанських об’єктів (млини, хлібопекарні, м’ясопереробні та шевські цехи, швейні й боднарські майстерні, миловарня та ін.) називали «Антоновецькою республікою»3. До того ж, у с. Залісцях 1 Носкова Альбина. Украинские националисты в борьбе за «Соборную Украину» // Новая и новейшая история. — 2013. — № 3. — С. 135. 2 Ось як написав про ті краї командир Сумського партизанського з’єднання Сидір Ковпак: «Думав, що бійці хоча б трохи відпочинуть у шумських лісах, а тут націо- налістів розвелося стільки, що кинь [камінця] в собаку, а попадеш у націоналіста. Доводиться по лісу маневрувати». (Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941—1944 / колл. составите- лей: О. В. Бажан, С. И. Власенко, А. В. Кентий, Л. В. Легасова, В. С. Лозицкий. — Москва: ЗАО Издательство Центрполиграф, 2010. — С. 69.). 3 Стародубець Г. М. Українське повстанське запілля (друга пол. 1943 — поч. 1946 ро- ків). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — С. 83; Скорупський М. Туди, де бій за волю. — Київ: Видавництво ім. О. Теліги, 1992. — С. 214; Пукач В., Олещук І. За свободу і соборність України. — Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2012. — С. 15. 151 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... на Шумщині працювала школа політичних інструкторів, коло неї (на хуторі Зелений Дуб) — підстаршинська школа, а в прикордон- ному с. Майдані (нині Дубенський район Рівненської області, на кордоні з Шумським) — саперна школа УПА4. Попри насиченість теренів південної частини Великої Воли- ні повстанцями, відомостей про конкретні назви упівських під- розділів, їхній чисельний склад небагато. Знаємо лише, що на Кременеччині діяли підрозділи куреня Івана Климишина-‘Крука’5. Також станом на 7 січня 1944 р. в Дубенському р-ні (с. Обгів, нині — с. Соснівка на кордоні з Шумським районом), знаходи- лися підрозділ ‘Данька’ і курінь Максима Скорупського-‘Макса’ Останній складався з трьох сотень УПА. Однією з них командував сам Скорпупський, очільники двох інших — Семен Котик-‘Докс’ і Роман Шушкевич-‘Бурлаченко’6. Джерела повідомляють і про со- тню ‘Панаса’, що в першій половині лютого оперувала на Дубен- щині, а в другій половині — у кременецьких лісах. Десь тоді на Кременеччині діяла сотня ‘Гамалії’, а на Почаївщині — підрозділ ‘Данька’7. Орієнтовно між січнем і березнем 1944 р. Лановеччиною рейдували сотні Ярослава Білинського-‘Бистрого’ (раніше пере- бувала в курені ‘Кропиви’) та ‘Боруна’8. До речі, після реорганізації УПА в січні 1944 р., коли утвори- лася УПА-Південь, усе її керівництво разом із штабом, охоро- ною і зв’язковими перебувало в околицях села Майдан, неподалік штабу ‘Енея’9. Від лютого й упродовж кількох наступних місяців, 4 Скорупський М. Туди де бій за волю… — С. 208—210, 212. 5 Є дані, що цей підрозділ 1943-го року очолював ‘Бурсак'. Див.: Мазурець С. Повстанськими стежками. Розповідь очевидця. — Луцьк: Надстир’я, 2002. — С. 169. 6 Скорупський М. Туди де бій за волю… — С. 209. 7 Скорупський М. Туди де бій за волю… — С. 216; Повідомлення С. Савченка за- ступнику наркома НКДБ СРСР Б. Кобулову (від 25.05.1944 р.) / Украинские на- ционалистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 / под ред. А. Н. Артизова. — Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — С. 227; Мазурець С. Повстанськими стеж- ками. Розповідь очевидця. — Луцьк: Надстир’я, 2002. — С. 169. 8 Савка Б. Ходили в рейди повстанці // Заведнюк В. Ф. Вони вмирали, їм сурми не грали… (документи, спогади, коментарі). — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — С. 402. 9 Жив’юк А. А., Марчук І. В. Від «Дерманської республіки» до «Дерманської траге- дії»: нариси історії українського визвольного руху в Дермані на Волині. — Рівне: ПП ДМ, 2011. — С. 52—53. 152 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА за даними двох радянських джерел, штаб ВО «Богун» («Півден- ної групи УПА»), а також великі підрозділи на чолі з Петром Олійником-‘Енеєм’, знаходилися вже в іншому місці — на захід від шумських лісів, у Кременецькому районі10. З якими радянськими чинниками могли вступати в борню означені вище підрозділи українських повстанців? Якщо тверди- ти про радянських партизанів, то це насамперед Перше (к-р — Василь Андреєв) та Друге (к-р — Яків Шкрябач) молдавські з’єднання (далі — 1 МРПЗ або андріївці; 2 МРПЗ або шкряба- чівці). Хоча вони рейдували Південною Рівненщиною та Північною Тернопільщиною, про діяльність цих структур історіографія чо- мусь «забула». Так, зі стенограми лекції Гната Кузовкова внесок в історію України обох молдавських з’єднань не зрозумілий11. У нарисі Василя Андреєва про 1 МРПЗ — жодного натяку на його протистояння з УПА12. Кількома штрихами рейди 2 МРПЗ україн- ськими теренами описав Дмитро Єлін13. Очільник даного з’єднання Яків Шкрябач зробив це майстерніше, проте рукопис його праці «атакували» радянські рецензенти. Автори-упорядники тематично- го науково-довідкового видання історію обох формувань охаракте- ризували, проте на їхні сутички з УПА навіть не натякнули14. 10 Протокол допроса Кутковца Ивана Тихоновича начальником отдела НКВД УССР по борьбе с бандитизмом, полковником госбезопасности Задоей (от 1.02.1944 г.) // Украинские националистические организации в годы Второй ми- ровой войны. Документы: в 2 т. Т. 2… — С. 17; Доповідь наркома НКВС СРСР Л. Берії для Й. Сталіна, В. Молотова (від 3.05.1944 р.) // Теория и практи- ка западноукраинского национализма в документах НКВД, МВД и МГБ СССР (1939—1956). Сборник документов / Состав.: Н.И. Владимирцев, В. Д. Кривец и др. — Москва: Объединенная редакция МВД России, 2010. — С. 99; Зі спецпо- відомлення С. Савченка для наркома НКДБ СРСР В. Меркулова (від 1.03.1944 р.) // Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2… — С. 59; Довідка В. Рясного для заступника наркома НКВС СРСР В. Чернишова (від 2.03.1944 р.) // Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2… — С. 61. 11 Кузовков Г. В. Партизанський рух на Україні в період Великої вітчизняної війни. — Київ: Друкарня видавництва ЦК КП(б)У «Радянська Україна», 1951. — 35 с. 12 Андреев В. Первое Молдавское // Партизаны вспоминают... / состав.-ред. Д. Елин. — Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1980. — С. 11—43. 13 Елин Д. Партизаны Молдавии. — Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1974. — С. 97— 108 и др. 14 Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними. 1941—1945 / автори-упоряд.: В. С. Лозицький, О. В. Бажан, А. В. Кентій, О. С. Ткач та ін. — Київ: Парламентське видавництво, 2001. — С. 18, 88—90, 110—111. 153 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... Які причини такого «забуття» про 1 і 2 МРПЗ? На наш по- гляд, багатьох дослідників могло віднадити слово «молдавський» у їхніх назвах (подумали, що до історії України такі стосунку не мають). А ще, напевне, декого збивала з пантелику неповнота масиву джерел, що зафондований у Центральному державному архіві громадських об’єднань (головний осередок збереження до- кументів молдавських з’єднань в Україні). Для порівняння, в Ар- хіві суспільно-політичних організацій Республіки Молдова (АСПО РМ), що знаходиться у м. Кишиневі, історію молдавських з’єднань (переважно 2 МПРЗ) репрезентують тисячі архівних документів. Вони акумульовані у фонді № 3820. Ці джерела практично не вво- дилися до наукового обігу ні в Молдові, ні за її межами. Як засвідчують документи з АСПО РМ, у перший місяць 1944 р. вступати у відкриті бої на півдні Великої Волині не вхо- дило в плани ні 1 та 2 МРПЗ, ні підрозділів УПА / боївок ОУН. «Орієнтуючись за допомогою розвідки (до 30-и чол.) … вони про- йшли практично кожне село. Боїв із німцями уникали, частково уникали й зіткнень із відділеннями УПА»15, — пишеться про мол- давських партизанів в оунівському документі. До речі, аби не про- вокувати гнів цивільного населення, молдавани оперували під ви- глядом українських повстанців. «Прикриваючися нашим ім’ям, їм удалося перейти через села Кунів, Вілію, Переморівку, Велику Мощаницю і Обгів»16, — згадував про прохід після Водохреща (19 січня 1944 р.) чотирьох сотень «большевицьких партизанів» соте- ниий УПА Максим Скорупський-‘Макс’. Хоча українські повстан- ці теж використовували конспіративний прийом із переодяганням («Я дав наказ козакам понашивати червоні ленти, а відділу дав назву «Чапаєва», [Андрі]ївського з’єднання»17, — згадував коман- дир одного з підрозділів куреня Остапа Саблюка-‘Качана’ УПА- Південь про візит до шумських лісів на початку 1944-го), уник- нути кількох резонансних сутичок із молдаванами таки не вдалося. 15 [Б. а.] «Очерк обзора событий, жизни и борьбы под советской оккупацией с января 1944 г. по июль 1944 г.» (от 14.08.1944 г.) / Украинские националистические орга- низации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2… — С. 280. 16 Скорупський М. Туди де бій за волю… — С. 211. 17 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та Запілля 1944— 1946. Документи і матеріяли / [упоряд. С. Кокін, О. Вовк]. — Київ; Торонто, 2012. — С. 536—537. 154 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА 18 січня 1944 р. 2 МРПЗ звело бій із куренем та однією сотнею українських повстанців у чеській колонії Красільно. О 14 год. по- встанці, опорним пунктом яких було сусіднє с. Корито (Млинів- ський р-н Рівненської обл.), оточили колонію. Розпочали обстріл. Партизани не відповідали, тож повстанці почали підходити до ко- лонії ближче. Коли залишалося 50-100 м, шкрябачівці застрекотіли по супротивниках із кулеметів й автоматів. «Нападники шарпну- лися назад, тягнучи за собою вбитих і поранених, багатьох поки- нули». За півгодини бандерівці побігли в другу атаку, цього разу зі скандуванням гасел «Слава Україні!», «Слава героям!». Молдавани знову їх підпустили ближче, а далі перейшли в контратаку. Вона закінчилася за 3 км від Красільна. Впродовж бою, за різними оцін- ками, радянські партизани вбили від 17 до 27 осіб, у тому числі одного сотенного, кількох чотових. Ще 22 чи 28 осіб вони захопили в полон. Про втрати шкрябачівців у їхніх документах не повідо- мляється18. В «фантастичній» інтерпретації члена цього з’єднання Дмитра Єліна хід бою в Красільному виглядає інакше. На думку автора, він відбувся не 18, а 20 січня. Бандерівців (їх спеціально перекинули з навколишніх районів) налічувалося до тисячі. По- вторно бандерівці нібито не атакували. Єлін також навів свідчення деяких із полонених. Нібито ці націоналісти сказали, що їх при- мусово напередодні бою мобілізували до УПА під загрозою смерті, а про своїх командирів нічого не знають, бо ті не місцеві19. 24 чи 25 січня у с. Коханці (розташовувалося на межі двох р-нів — Радивилівського Рівненської обл. і Кременецького Тер- нопільської) 2 МРПЗ звело ще один кривавий бій із українськими повстанцями. Спершу останні обстрілювали село зі 45- і 47-мм гар- мат. Розраховували на психологічний ефект, адже гармати, зняті з підбитих та згорілих танків і встановлені на саморобні дерев’яні лафети, «стріляли» тільки камінням. Не дочекавшись на відповідь, декілька сотень повстанців оточили Коханку та заходилися обстрі- лювати село з кулеметів і гвинтівок. Однак суперники знову не відреагували. Тож надвечір командування українців вдалося до рішучіших дій — скерувало сотню на загін ім. Ворошилова. Остан- 18 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 120. — Арк. 55 зв.; Там само. — Спр. 1073. — Арк. 98—99; ЦДАГО України. — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 1512. — Арк. 62. 19 Елин Д. Партизаны Молдавии. … — С. 98—99. 155 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... ній відповів масованим вогнем із автоматів і кулеметів. Оговтав- шись від рясного обстрілу, вцілілі повстанці «накрили» село запа- лювальними кулями. За лічені години вигоріло більше десяти хат, у тому числі кілька власних складів. Далі розпочали ще одну атаку на Коханку. Цього разу набігали з різних сторін. Як тільки ра- дянські партизани дали відсіч, повстанці «взяли під приціл» їхній обоз на околиці села. Та ворошилівці відреагували контратакою, що переросла в запеклу перестрілку. Стрілянина з обох сторін припинилася аж пізно ввечері. Якщо вірити радянським даним, молдавани вбили тридцятьох осіб, захопили у ворога два кулемета й сотню гвинтівок. Про жертви шкрябачівців у радянських до- кументах відомостей немає. Оскільки партизани знаходилися між позиціями невідомого великого підрозділу УПА та німецьких за- гонів, поспішили скористатися своїм становищем і наступного дня вирушили з місця бою в напрямку с. Софіївки (нині — Дубенський р-н Рівненської обл.)20. Отже, боєм у Коханці українські повстанці змусили 2 МРПЗ повернути зі зручного шляху на Тернопілля й далі на Молдову, змусивши його кілька зайвих днів покружляти в Радивилівському р-ні Рівненщини, а відтак заходити на Тер- нопільщину з іншого боку. Назви сотень, із якими боролися на Радивилівщині, молдавани не ідентифікували. Можливо, це був курінь УПА ‘Грішного’ (складався зі сотень Івана Чубаєвського- ‘Прометея’, Андрія Ярмолюка-‘Шпали’ і ‘Щуки’)21. Проте коман- дир 2 МРПЗ Яків Шкрябач, спираючись на відомі йому доку- менти, зауважив, що в селах Вовковиях, Добрятині та Боратині (Радивилівський і Млинівський райони) знаходилися три значно більші упівські підрозділи — курені. Й 27 січня нібито відбувся ще один бій між націоналістами та шкрябачівцями22. Не менш кривавий бій УПА звела з партизанами 2 лютого. Він почався о 14-ій годині поблизу с. Буглова Лановецького р-ну. Дві сотні українських повстанців із Огризковець і стільки ж із села Люлинців обстріляли з кулеметів та мінометів представників 20 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 1073. — Арк. 105—107; ЦДАГО України. — Ф. 91. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 37. 21 Б. авт. Історія села Сестрятин. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// sestryatynzosh.ho.ua/node/3. 22 ЦДАГО України. — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 1445. — Арк. 115. 156 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА 2 МРПЗ, що перебували в с. Буглові. В Люлинцях повстанцям удалося захопити церковну дзвіницю та двір заможного жите- ля на узвишші, що дало змогу пожвавити обстріл ворожих роз- ташувань. Від рясних куль (запалювальних і розривних) зайня- лося кілька бугловецьких господ. Тим часом партизани, за своєю улюбленою тактикою, знову зачаїлися, вичікуючи на наближення супротивників. Утім, цього разу тактику націоналісти розгадали, тож командир молдаван Яків Шкрябач наказав взводові Віктора Дроздова й групі Якова Мухіна йти в атаку. Під прикриттям двох кулеметів і ПТР вони відтіснили повстанські сотні з Люлинець, узявши в полон п’ятьох «російських оточенців». Далі кілька взводів шкрябачівців загнали повстанську сотню з Огризковець до яру — між цим селом і Бугловом. Там розбили її вщент, знищивши 37 лю- дей. Дванадцятьох узяли в полон, але дорогою до Буглова посікли їх шашками. Втрати партизанів: 3 — вбиті, 12 — поранені23. Всього наприкінці 1943 — узимку 1944 років 2 МРПЗ звело з повстанцями щонайменше 8 боїв (із них 5 — великі). В цих вій- ськових протистояннях, за радянськими даними, загинуло більше трьохсот українських націоналістів24. 6 лютого 1944 р. 1 МРПЗ дало відсіч українським повстанцям (понад 160 осіб) у селі Мощаниці та навколишніх хуторах (Ост- розький р-н Рівненщини). Якщо вірити молдаванам, у полон до них потрапив 51 націоналіст. Своїх втрат вони не вказали25. 14 лютого, під час просування кінного взводу окремого розвід- увального ескадрону цього саме з’єднання через с. Великі Загайці Шумського р-ну, його раптово атакувала повстанська піхота. З боями взвод відійшов у південно-західну околицю села. Згодом, за підтримки підкріплення (7-й стрілецький батальйон і два взво- ди бригади ім. Котовського), радянські партизани обійшли табір повстанців у селі (там налічувалося до 120-150 осіб) і після ко- роткого бою захопили населений пункт. Загалом молдавани вби- ли 15 осіб, від 16 до 20 захопили в полон, здобули боєприпаси та гвинтівки26. Того ж дня 3 бригада 1 МРПЗ вступила в бої ще 23 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 120. — Арк. 56 зв.—58 зв.; Там само. — Спр. 1073. — Арк. 114—116. 24 Там само. — Спр. 1073. — Арк. 129. 25 Там само. — Спр. 78. — Арк. 67; Там само. — Спр. 994. — Арк. 5. 157 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... з кількома повстанськими підрозділами, внаслідок чого зайняла села Ванжулів, Карначівку і Барсуки (всі — в Лановецькому р-ні Тернопільщини). 15 лютого окремий розвідувальний ескадрон зга- даного з’єднання мав зіткнення з 75-а українськими повстанцями в с. Великі Вікнини Збаразького р-ну, внаслідок чого партизани захопили село27. Втрати сторін невідомі. 16 лютого кінно-розвідувальну групу 2-ї стрілецької бригади 1 МРПЗ на південно-західній околиці с. Борщівки (Лановецький р-н) атакувало, за різними оцінками, від 120 до 200 осіб із наяв- них трьох сотень українських повстанців. Хоча 5-му стрілецькому батальйонові, що прибув на підтримку андріївців, вдалося роз- осередити противника, проте партизани вимушено відступили в бік с. Передмірки28. Підрозділи УПА Тернопільщини зводили бої й сутички з радян- ськими партизанами за умов хронічної нестачі зброї. Одні стріль- ці ходили з бутафорськими дерев’яними рушницями (с. Будераж, 6.02.44 р.)29, інші носили з собою міни, настромлені на тички. Украй бракувало патронів, автоматів. Мало на озброєнні перебувало й кулеметів30. Радянські партизани на шляху свого слідування проводили пе- реговори з українськими націоналістами. Так, 27 січня шкрябачів- ці за посередництва двох жителів с. Коханки передали тамтешнім бандерівцям листа, в якому пообіцяли не чіпати їхнього штабу, якщо ті не вступатимуть у бої. Відповідь не надійшла. 27-28 січня представники 2 МРПЗ передали ще одну пропозицію про перего- вори, цього разу — командирові підрозділу УПА в Радивилівсько- му р-ні ‘Гаку’. Якщо той погодиться на обмін думками, обіцяли не чіпати знайденої повстанської м’ясарні. Чи відповів адресат — не- відомо. Коли з’єднання Якова Шкрябача перебувало в с. Комарівці Кременецького р-ну Тернопільщини, одержало листа від «пол- ковника УПА Січового», в якому той запропонував скласти зброю. В джерелах не повідомляється, чи партизани на цю пропозицію 26 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 120. — Арк. 56 зв.—58 зв.; Там само. — Спр. 994. — Арк. 7. 27 АСПО РМ. — Спр. 70. — Арк. 91. 28 Там само. — Арк. 92; Там само. — Спр. 172. — Арк. 50 зв. 29 Там само. — Спр. 994. — Арк. 5. 30 Там само. — Спр. 1073. — Арк. 145. 158 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА відреагували. 30 січня 1944 р., за 26 км на південь від Кременця, к-р Яків Шкрябач знову написав бандерівцям. Результат невідо- мий. 3 лютого український повстанець “Ліщина” передав «черво- ній частині» в Люлинцях (Лановецький р-н Тернопільської обл.) надрукованого на машинці листа з проханням про звільнення пра- цівника бандерівської СБ ‘Чіпки’ в обмін на вільне проходження шкрябачівців у будь-якому напрямку. Яків Шкрябач не знав, як реагувати, адже його бійці раніше вже розстріляли ‘Чіпку’ (це сталося в с. Кушнирівській Слобідці на Хмельниччині). Відтак за- просив уповноваженого бандерівців на перемовини. Але його пись- мова пропозиція залишилася без відповіді. 5 лютого бандерівці в с. Буглові Лановецького р-ну вчергове звернулися до партизанів 2-го з’єднання листовно — попросили «відпустити їхнього коман- дира». За це обіцяли допомогти партизанам у їхньому рейді. Реак- ція адресатів невідома. До слова, 1 і 2 МРПЗ, рейдуючи Південною Рівненщиною та Північною Тернопільщиною, виконували десятки інших оператив- них завдань Українського штабу партизанського руху (УШПД). Серед них, крім власне найголовніших — збору інформації для розвідників при штабах підрозділів діючих радянських армій щодо місць розташування ворожих військ, комунікацій, вразли- вих місць на лінії радянсько-німецького фронту, — був і пошук схованок із повстанськими документами. Приміром, 20 січня 1944 р. за с. Новосілками Млинівського р-ну члени 2 МРПЗ відбили в націоналістів документи «штабу УПА по Дубеньскому округу». Вочевидь, йдеться про штабні документи Дубенського куреня УПА, але підтвердити це складно, бо, напри- клад, сучасник події Дмитро Єлін називав їх джерелами «Дубен- ської округи»31. Немає даних ні про зміст, ні про псевдоніми чи географічні назви, вжиті в документах. До того ж, за свідченням іншого джерела, «штаб УПА по Дубенскому округу»32 зі «стаціо- нарними школами комскладу УПА, центральною поштою, скла- дами та іншими службами» знаходився у с. Коханка, «на кордоні» зі сусідньою Кременеччиною — місцем дії Кременецького куреня УПА), ще якийсь «окружний штаб СБ УПА» — в с. Церквиську. 31 Елин Д. Партизаны Молдавии… — С. 98. 32 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 113. — Арк. 28. 159 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... 27 січня 2 МРПЗ випадково натрапило на «штабні документи» невідомого змісту в с. Коханці. Через 4 дні воно захопило до- кументи СБ одного з повстанських районів, у яких згадується с. Устечко Кременецького р-ну. Ці джерела рейдувальники ви- лучили на Вербовецьких хуторах Лановецького р-ну з портфеля есбіста ‘Чіпки’. «...всі вони адресовані командирові СБ ‘Чіпці’. Тут була схема СБ і штат. [...] У листуванні багато розглянутих до- несень підрайонних інформвідділів із резолюцією командирів та позначками про виконання. Ось один приклад: начальник підра- йонного інформвідділу пише, що мешканець села Устечка, роз- мовляючи з іншими селянами, сказав, що затія УПА — нісенітни- ця й джерело біди для всього народу. Коли його попередили, щоб так не висловлювався, відповів: “Поцілуйте мене в сраку разом із Вашим Бандерою. На цьому папірці стояла резолюція-присуд — “замордувати”, ‘Чіпка’, і відмітка якогось поліцая “Виконакр”. А ще цілі списки “замордованих”», — плутано описав зміст зна- йденого в портфелі ‘Чіпки’ к-р 2 МРПЗ Яків Шкрябач33. Хоча виявлені джерела він назвав «штабними документами штабу УПА по Дубенському округу», певна річ, цей архів стосується все-таки СБ Кременецького надрайону. Бо, по-перше, в документах згаду- ється с. Устечко, а поселення з такою назвою знаходиться на Кре- менеччині34, по-друге, фігурує повстанський псевдонім ‘Чіпка’, а з інших джерел відомо, що носія такого псевдоніма шкрябачівці затримали в районі с. Буглова35, що по сусідству, в Лановеччині. 1 МРПЗ у ніч на 15 лютого в с. Борсуках чи с. Ванжулові (обидва — Лановецький район) також захопило документи яко- гось «штабу»36 націоналістів. Наступного дня (чи 17 лютого?) третя стрілецька бригада з’єднання реквізувала «бендеровський штаб з цінними документами» у с. Плисках37 на Лановеччині. А між 18 та 22 лютого в операції за участю «уповноваженого» від загону ім. Су- ворова Григорія Храмова здобуто таємні документи невідомої сот- ні38 УПА в районі с. Передмірки. 33 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 1073. — Арк. 113—114. 34 Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір...»… — С. 326. 35 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 1073. — Арк. 118. 36 Там само. — Спр. 83. — Арк. 167. 37 Там само. — Спр. 78. — Арк. 72. 38 Там само. — Спр. 172. — Арк. 155 зв. 160 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Загалом, «розшифровувати» численні згадки в партизанських документах про виявлені повстанські архіви доволі складно. Пар- тизанські ж часто перебільшували масштаби, організаційну при- належність і значення архівів, що їх виявляли. До того ж, через лакуни в мізерній актуалізованій джерельній базі бракує альтер- нативних даних для порівняльного аналізу. Потребує додаткових студій питання, куди молдавські з’єднання передавали повстанські архіви, які знаходили на своєму шляху. Після того, як 2 МРПЗ 22 січня 1944 р. дало знати УШПР (надіслало радіограму) про документи бандерівців, які знайшло в колонії Красільно, адресат наказав спрямувати найцінніші до- кументи в «Київ»39. 25 січня керівник УШПД Т. Строкач уточнив, звернувшись до Якова Шкрябача й Олексія Чабана: «Важли- ві документи і главарів-керівників із числа полонених бендерів- ців спрямуйте Київ Український Штаб»40 (тобто — в УШПД). А от документальні знахідки на Вербовецьких хуторах шкрябачівці вже передавали секретареві Рівненського обкому [КП(б)У] Васи- лю Бегмі41. «Списки складів, бендерівських керівників, рядових і багато інших документів», які на початку лютого 1944 р. виявили в Лановецькому та Збаразькому р-нах Тернопільщини, вони наді- слали до Рівненського управління НКВД («Ровенскому НКВД»)42. Туди ж передали списки заготівель харчів («все, до спирту та ниток включно») по селах, знайдені на підводі «господарника на два райони» УПА. Цей транспортний засіб зупинили на заставі села Темногайці Шумського р-ну Тернопільщини 6 лютого43. Пев- но, 1 МРПЗ переслало в НКВД й оунівську інструкцію, в якій не рекомендувалося воювати з радянськими партизанами й наказу- валося добре ставитися до червоноармійців. Цей документ було знайдено 8 лютого44. А 11 лютого шкрябачівці й андріївці спільно з представниками з’єднання Михайла Шукаєва відправили до 274-ї дивізії, яка перебувала в тилу Червоної армії, «цілий мішок до- кументів бендерівських штабів»45. 39 ЦДАГО України. — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 1512. — Арк. 62. 40 Там само. — Спр. 1466. — Арк. 35. 41 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 1073. — Арк. 114. 42 Там само. — Спр. 120. — Арк. 58. 43 Там само. — Спр. 1073. — Арк. 120. 44 ЦДАГО України. — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 1512. — Арк. 130. 161 № 20Володимир Ковальчук Бої та сутички між українськими повстанцями та радянськими.... Впродовж протистояння з бандерівцями молдавани забирали в них величезну кількість матеріальних ресурсів. Так, наприкінці січня 1944-го у с. Коханці «червоні» пограбували кілька криївок (з кожної витягли по 300-500 пудів вівса чи пшениці), виявили по одній криївці з патронами, білизною (понад 300 пар) і ліками46. Тоді ж, у лісі між хутором Осиковим і с. Ситним (Радивилівський р-н Рівненської обл.), на упівському кустарному м‘ясопереробному під- приємстві шкрябачівці «розжилися» м’ясними тушами, бочками зі смальцем, ковбасами та маслом47. 1 лютого дізналися, що в с. Ріш- нівці Збаразького р-ну Тернопільської обл. бандерівці вичиняють шкіри. Через два тижні в с. Борсуках чи с. Ванжулові андріївці виявили націоналістичний склад із продовольством та споряджен- ням48. Одна зі стрілецьких бригад 1 МРПЗ у с. Плисках Лановець- кого р-ну реквізувала два місткі продовольчі склади УПА — з хлібом, фуражем та іншими харчами, двома тоннами солі, двад- цятьма комплектами маскувальних костюмів і білизни (це сталося 16 чи 17 лютого)49. 13 лютого в с. Шумбарі й 18 лютого в с. Пере- морівці на Шумщині військові 7-го батальйону 1 МРПЗ витягли з 4-х націоналістичних складів 130 пар білизни, 200 м полотна, 3,5 т борошна, 6 т пшениці, 6 т ячменю, 3,6 т вівса, 2 т жита, 1 т пшона, 1,5 т гороху, 500 кг яблук, а також сухарі, сіль, 50 кг кам- бали, 15 кожухів, 6 півкожухів, 8 костюмів, 5 пар чобіт, 2 радіо- приймачі50. Впродовж 13—28 лютого 1-е партз’єднання в районах сіл Дермань, Буща (Здолбунівський район Рівненщини), Кутянка, Андрушівка, Малі Садки (Шумський р-н Тернопільщини) викра- ло в тамтешніх націоналістів 180 коней, 120 голів великої рогатої худоби і 25 свиней51. У Борщівці Лановецького р-ну 16 лютого 1 МРПЗ забрало в бандерівців кілька підвід із продовольством52. 27 лютого андріївці витягнули зі сховків у с. Стара Гута на Шумщині чотири тонни зернових (2 — жита, 2 — вівса) та білизну53. Також 45 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 1073. — Арк. 121. 46 Там само. — Арк. 104; Там само. — Спр. 120. — Арк. 55 зв. 47 Там само. — Спр. 1073. — Арк. 109. 48 Там само. — Спр. 83. — Арк. 167. 49 Там само. — Спр. 78. — Арк. 72. 50 Там само. — Спр. 72. — Арк. 63. 51 Там само. — Спр. 83. — Арк. 90. 52 Там само. — Спр. 70. — Арк. 92. 53 Там само. — Спр. 83. — Арк. 90. 162 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА кілька «бандерівських складів» розкрили 6 березня в селі Руській Гуті54. Від 5 до 10 березня в одному лише селі Борщівці на Лано- веччині молдавани викрали з 22 упівських криївок 67 тонн фураж- ного зерна55. 14 березня в с. Переморівці на Тернопіллі андріївці заволоділи дванадцятьма повстанськими складами, в десятьох із яких лежали зерно та фураж, в одному — харчі, ще в одному — різні речі56. Більшу частину знайденого радянські партизани залишали собі, дещо надсилали підрозділам Червоної армії в зоні своєї ді- яльності, а решту, з пропагандистською метою, віддавали міс- цевим селянам. Для прикладу, 115 коней, 28 підвод із упряж- жю — майно, вкрадене в українських націоналістів — андріївці 10 березня передали в с. Переморівці Шумського р-ну для потреб 28-го стрілецького корпусу 1-го Українського фронту. 16 берез- ня для потреб цього саме підрозділу вони спрямували величезну кількість зернових (9,8 т ячменю, 8,2 т вівса, 7,3 т жита, 7 т пше- ниці, 5,8 т гречки) й 1,5 т борошна. Все це знайшли в сховках укра- їнських націоналістів на Лановеччині57. Загалом, протиповстанська діяльність 1 та 2 МРПЗ у півден- ній частині Великої Волині різко сповільнюється наприкінці люто- го — на початку березня 1944 р., через «відкочування» лінії радян- сько-німецького фронту далі на захід і невдалу власну тактичну поведінку. Українські повстанські підрозділи подалися в західному напрямку, щоб оперувати в міжфронтовій зоні та виходити звід- ти рейдами у ворожі тили, а молдавські партизанські з’єднання, які мали діяти подібним чином, туди так і не вирушили. 2 МРПЗ закінчило бойову та диверсійну роботу в Україні, зустрівшись із підрозділами Червоної армії в с. Руській Гуті на Шумщині 28 лютого 1944-го. Інше молдавське формування, на чолі з Василем Андреєвим, 29 лютого вийшло з німецького оточення й зосеред- илося на півночі Тернопільщини. До середини березня воно теж фактично припинило свою діяльність в Україні. 54 АСПО РМ. — Ф. 3280. — Оп. 1. — Спр. 126. — Арк. 14. 55 Там само. — Спр. 83. — Арк. 90. 56 Там само. — Спр. 172. — Арк. 155 зв. 57 Там само. — Спр. 72. — Арк. 69.

Similar Items