Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку

У статті визначено стан сталого розвитку старопромислових регіонів України (Слобожанський, Придніпровський, Донецький економічні райони) з використанням методики визначення критеріїв та кількісної оцінки процесів та стадій їх індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації. У пр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
Hauptverfasser:	Ляшенко, В.І., Петрова, І.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2021
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Соціально-економічні проблеми Донбасу
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181844
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку / В.І. Ляшенко, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2021. — № 3 (65). — С. 24-40. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181844
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1818442025-02-23T18:15:32Z Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку Стратегические пути модернизации старопромышленных регионов Украины с позиций устойчивого развития Strategic Ways to Modernize the Old Industrial Regions of Ukraine from the Perspective of Sustainable Development Ляшенко, В.І. Петрова, І.П. Соціально-економічні проблеми Донбасу У статті визначено стан сталого розвитку старопромислових регіонів України (Слобожанський, Придніпровський, Донецький економічні райони) з використанням методики визначення критеріїв та кількісної оцінки процесів та стадій їх індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації. У процесі дослідження застосовано методичний інструментарій оцінки рівня та умов індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на основі врахування кількісних параметрів екологічної, економічної та соціальної складових сталого розвитку. Результати оцінювання стадій модернізації регіонів України у 2005–2019 рр. підтвердили індустріальну розвинутість Донецького (Донецька та Луганська області) та Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області) економічних районів. За результатами оцінювання постіндустріальної модернізації, найвищий індекс мав Слобожанський економічний район (Полтавська, Сумська та Харківська області). Даний район – безперечний лідер за індикаторами, які відображають інновації у знаннях і переданні знань (різниця становить десятки пунктів порівняно з відповідними індексами інших районів). Оцінювання стадії неоіндустріальної модернізації засвідчило існування негативної тенденції, яка склалась у всіх економічних районах, – стійке зменшення фінансування інновацій у знаннях. Унаслідок цього загальний індекс груп індикаторів знань не показував ознак зростання, а в деяких районах навіть зменшився. Оптимістичним винятком був Слобожанський економічний район, Розроблення та впровадження методики оцінювання процесів модернізації дозволить підвищити ефективність прийняття управлінських рішень державним органам влади, покращити якість стратегій і цільових комплексних програм з питань соціально-економічного розвитку. Для забезпечення постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на засадах сталого розвитку в умовах недостатньої дієвості та ефективності традиційного інструментарію державної політики потребує формування інститутів регіонального розвитку. Проаналізовано сучасний стан наявності інститутів регіонального розвитку за напрямами діяльності. Визначено, що інституційна структура є неоднорідною, регіони різні за якістю трудових і природних ресурсів, що фактично зумовлює спеціалізацію регіональної економіки, тому для них необхідно використовувати диференційовані заходи підтримки з боку інститутів розвитку. В статье определено устойчивое развитие старопромышленных регионов Украины (Слобожанский, Приднепровский, Донецкий экономические районы) с использованием методики определения критериев и количественной оценки процессов и стадий их индустриальной, постиндустриальной и неоиндустриальной модернизации. В процессе исследования использован методический инструментарий оценки уровня и условий индустриальной, постиндустриальной и неоиндустриальной модернизации экономики на основе учета количественных параметров экологической, экономической и социальной составляющих устойчивого развития. Результаты оценки стадий модернизации регионов Украины в 2005-2019 гг. подтвердили индустриальную развитость Донецкого (Донецкая и Луганская области) и Приднепровского (Днепропетровская, Запорожская и Кировоградская области) экономических районов. По результатам оценки постиндустриальной модернизации, самый высокий индекс получил Слобожанский экономический район (Полтавская, Сумская и Харьковская области). Данный район – бесспорный лидер по индикаторам, отражающим инновации в знаниях и передаче знаний (разница составляет десятки пунктов по сравнению с соответствующими индексами других районов). Оценка стадии неоиндустриальной модернизации показала существование отрицательной тенденции, сложившейся во всех экономических районах, – устойчивое уменьшение финансирования инноваций в знаниях. В результате общий индекс групп индикаторов знаний не показывал признаков роста, а в некоторых районах даже уменьшился. Оптимистическим исключением стал Слобожанский экономический район, Разработка и внедрение методики оценки процессов модернизации позволит повысить эффективность принятия управленческих решений государственным органам власти, улучшить качество стратегий и целевых комплексных программ по социально-экономическому развитию. Для обеспечения постиндустриальной и неоиндустриальной модернизации экономики на основе устойчивого развития в условиях недостаточной действенности и эффективности традиционного инструментария государственной политики необходимо формирование институтов регионального развития. Проанализировано современное состояние наличия институтов регионального развития по направлениям деятельности. Определено, что институциональная структура неоднородна, регионы различны по качеству трудовых и природных ресурсов, что фактически обусловливает специализацию региональной экономики, поэтому для них необходимо использовать дифференцированные меры поддержки со стороны институтов развития. The article defines the sustainable development of the old industrial regions of Ukraine (Slobozhanskiy, Prydniprovskiy, Donetsk Economic Area) using the methodology for determining the criteria and quantifying the processes and stages of their industrial, post-industrial and neo-industrial modernization. In the course of the study, a methodological toolkit was used to assess the level and conditions of industrial, post-industrial and neo-industrial modernization of the economy based on taking into account the quantitative parameters of the ecological, economic and social components of sustainable development. The results of assessing the stages of modernization of the regions of Ukraine in 2005-2019. confirmed the industrial development of Donetsk (Donetsk and Lugansk regions) and Prydniprovskiy (Dnipropetrovsk, Zaporizhzhia and Kirovograd regions) Economic Area. According to the results of the assessment of post-industrial modernization, the Slobozhanskiy Economic Area (Poltava, Sumy and Kharkiv regions) received the highest index. This region is the undisputed leader in terms of indicators reflecting innovation in knowledge and knowledge transfer (the difference is tens of points in comparison with the corresponding indices of other regions). Assessment of the stage of neo-industrial modernization showed the existence of a negative trend that has developed in all economic regions - a steady decrease in funding for innovations in knowledge. As a result, the overall index of knowledge indicator groups showed no signs of growth, and even decreased in some areas. The Slobozhanskiy Economic Area became an optimistic exception. The development and implementation of a methodology for assessing modernization processes will increase the efficiency of management decision-making by state authorities, improve the quality of strategies and targeted comprehensive programs for socio-economic development. To ensure post-industrial and neo-industrial modernization of the economy based on sustainable development in the conditions of insufficient efficiency and effectiveness of the traditional instruments of state policy, it is necessary to form institutions of regional development. Analyzed the current state of the presence of regional development institutions in the areas of activity. It was determined that the institutional structure is heterogeneous, the regions are different in the quality of labor and natural resources, which actually determines the specialization of the regional economy, therefore, for them it is necessary to use differentiated support measures from the development institutions. 2021 Article Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку / В.І. Ляшенко, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2021. — № 3 (65). — С. 24-40. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2021-3(65)-24-40 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181844 338.24:338.45:332.14 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу Ляшенко, В.І. Петрова, І.П. Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку Економічний вісник Донбасу
description	У статті визначено стан сталого розвитку старопромислових регіонів України (Слобожанський, Придніпровський, Донецький економічні райони) з використанням методики визначення критеріїв та кількісної оцінки процесів та стадій їх індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації. У процесі дослідження застосовано методичний інструментарій оцінки рівня та умов індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на основі врахування кількісних параметрів екологічної, економічної та соціальної складових сталого розвитку. Результати оцінювання стадій модернізації регіонів України у 2005–2019 рр. підтвердили індустріальну розвинутість Донецького (Донецька та Луганська області) та Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області) економічних районів. За результатами оцінювання постіндустріальної модернізації, найвищий індекс мав Слобожанський економічний район (Полтавська, Сумська та Харківська області). Даний район – безперечний лідер за індикаторами, які відображають інновації у знаннях і переданні знань (різниця становить десятки пунктів порівняно з відповідними індексами інших районів). Оцінювання стадії неоіндустріальної модернізації засвідчило існування негативної тенденції, яка склалась у всіх економічних районах, – стійке зменшення фінансування інновацій у знаннях. Унаслідок цього загальний індекс груп індикаторів знань не показував ознак зростання, а в деяких районах навіть зменшився. Оптимістичним винятком був Слобожанський економічний район, Розроблення та впровадження методики оцінювання процесів модернізації дозволить підвищити ефективність прийняття управлінських рішень державним органам влади, покращити якість стратегій і цільових комплексних програм з питань соціально-економічного розвитку. Для забезпечення постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на засадах сталого розвитку в умовах недостатньої дієвості та ефективності традиційного інструментарію державної політики потребує формування інститутів регіонального розвитку. Проаналізовано сучасний стан наявності інститутів регіонального розвитку за напрямами діяльності. Визначено, що інституційна структура є неоднорідною, регіони різні за якістю трудових і природних ресурсів, що фактично зумовлює спеціалізацію регіональної економіки, тому для них необхідно використовувати диференційовані заходи підтримки з боку інститутів розвитку.
format	Article
author	Ляшенко, В.І. Петрова, І.П.
author_facet	Ляшенко, В.І. Петрова, І.П.
author_sort	Ляшенко, В.І.
title	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку
title_short	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку
title_full	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку
title_fullStr	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку
title_full_unstemmed	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку
title_sort	стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів україни з позицій сталого розвитку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Соціально-економічні проблеми Донбасу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181844
citation_txt	Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку / В.І. Ляшенко, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2021. — № 3 (65). — С. 24-40. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT lâšenkoví strategíčníšlâhimodernízacíístaropromislovihregíonívukraínizpozicíjstalogorozvitku AT petrovaíp strategíčníšlâhimodernízacíístaropromislovihregíonívukraínizpozicíjstalogorozvitku AT lâšenkoví strategičeskieputimodernizaciistaropromyšlennyhregionovukrainyspozicijustojčivogorazvitiâ AT petrovaíp strategičeskieputimodernizaciistaropromyšlennyhregionovukrainyspozicijustojčivogorazvitiâ AT lâšenkoví strategicwaystomodernizetheoldindustrialregionsofukrainefromtheperspectiveofsustainabledevelopment AT petrovaíp strategicwaystomodernizetheoldindustrialregionsofukrainefromtheperspectiveofsustainabledevelopment
first_indexed	2025-11-24T06:49:23Z
last_indexed	2025-11-24T06:49:23Z
_version_	1849653422282768384
fulltext	В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 24 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 УДК 338.24:338.45:332.14 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2021-3(65)-24-40 В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, професор, ORCID 0000-0001-6302-0605, e-mail: slaval.aenu@gmail.com, І. П. Петрова, кандидат економічних наук, ORCID 0000-0002-0515-5349, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ СТРАТЕГІЧНІ ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки України актуалізується завдан- ня переходу до сталого розвиту старопромислових регіонів. Збалансований розвиток старопромисло- вих регіонів має бути орієнтований на забезпечення умов, які дозволять регіону мати необхідні ресурси для забезпечення гідних умов життя населення та підвищення конкурентоспроможності економіки. Концепція сталого розвитку широке розповсю- дження набула після виходу докладу «Наше май- бутнє» (1987 р.), який підготувала комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку. Висновки цього докладу склали концептуальну основу рі- шень, прийнятих в рамках конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992 р., де були визначені глобальні проблеми сталого роз- витку, прийнятий та схвалений програмний доку- мент «Порядок денний на ХХI століття» [1]. У ве- ресні 2015 р. в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамб- леї ООН у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН зі ста- лого розвитку та прийняття Порядку денного роз- витку після 2015 року, на якому було затверджено нові орієнтири розвитку. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок ден- ний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 за- вдань. Україна, як і інші країни-члени ООН, приєдна- лася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку. Для встановлення стратегічних рамок на- ціонального розвитку України на перiод до 2030 року на засадах принципу «Нiкого не залишити осторонь» було започатковано інклюзивний процес адаптації цілей сталого розвитку [2]. Отже, стратегічним напрямом розвитку є реалі- зація активної ролі регіону як суб’єкта сталого роз- витку. Оцінка сталого розвитку старопромислових регіонів необхідна для визначення внутрішніх і зов- нішніх загроз, що дозволить виробити інституціо- нальні заходи запобігання їх негативного впливу. Метою статті є ідентифікація стану сталого розвитку старопромислових регіонів України (Сло- божанський, Придніпровський, Донецький еконо- мічні райони) з використанням методики визна- чення критеріїв та кількісної оцінки процесів та ста- дій їх індустріальної, постіндустріальної та неоін- дустріальної модернізації. У ході дослідження буде застосовано методич- ний інструментарій оцінки рівня та умов індустрі- альної, постіндустріальної та неоіндустріальної мо- дернізації економіки на основі врахування кількіс- них параметрів екологічної, економічної та соціаль- ної складових сталого розвитку. Багаторічні дослідження вчених Інституту економіки промисловості НАН України дозволили систематизувати значну наукову інформацію з пи- тань модернізації, виокремити чотири сучасні мо- делі індустріалізації та вивчити їх взаємодію між собою [3-8] (рис. 1). 1. Традиційна індустріалізація. Характеризу- ється значною питомою вагою добувних галузей промисловості, важкого та низькотехнологічного машинобудування, в яких використовуються пере- важно технології III та IV укладів. Індустріальні суб’єкти з метою збереження конкурентоспромож- ності намагаються модернізувати свої підприємства до ринкових викликів сучасності. 2. Некроіндустріалізація. Це стан галузей про- мисловості з технологіями III та IV укладів, які пе- реживають, умовно кажучи, процеси деіндустріалі- зації першого типу – скорочення виробничих по- тужностей унаслідок їх фізичного спрацювання та відсутності ринкового попиту на продукцію. 3. Постіндустріалізація. Перехід переважно до технологій V укладу, який супроводжується, умовно кажучи, процесами деіндустріалізації дру- гого типу – виведенням за межі країни низькотехно- логічних галузей (offshoring), введенням сучас- них високотехнологічних виробничих потужностей, орієнтованих на випуск продукції з високою част- кою доданої вартості, інформатизацією суспільства, розвитком сфери сучасних наукомістких послуг. 4. Нова індустріалізація (неоіндустріаліза- ція). Перехід до технологій VI укладу – випуск про- дукції з високою доданою вартістю, який характери- зується індивідуалізацією, наномініатюризацією, біотехнологізацією, когнітивізацією та розвитком 3D-друку завдяки реіндустріалізації (reshoring), В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 25 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Рис. 1. Взаємодія сучасних моделей індустріального розвитку [3] тобто збільшенням у національній економіці кіль- кості робочих місць на базі цих технологій, пере- важно в малому та середньому бізнесі [3; 6]. Багато науковців у своїх дослідженнях намага- лись обґрунтувати для кожної із запропонованих ними стадій модернізації основні індикатори, за до- помогою яких можна здійснити оцінювання проце- сів їх розвитку. Переважно пропонуються індика- тори якісного оцінювання стадій модернізації, які формуються на базі загальних умов розвитку, ана- лізу одного-двох домінуючих економічних факто- рів, власних суджень про внутрішню сутність мо- дернізації. Результат виражається в категоріях «до- бре – погано», «допустимо – недопустимо», «прийн- ятно – неприйнятно» тощо. Недоліком такого оці- нювання є певний рівень суб’єктивності, який поз- начається на аргументованості результатів. Окремі дослідники доповнюють його кількісними парамет- рами, що перетворює даний тип оцінювання на змі- шаний. У цілому системних робіт з кількісного оці- нювання модернізаційних процесів у нашій країні та її регіонах майже немає. Для цього слід сконцентру- вати увагу на обґрунтуванні сучасних стадій модер- нізації, визначенні основних оціночних індикаторів і проведенні на їх основі пілотного кількісного оці- нювання стадій модернізації промислово розвину- тих територій України [6]. Наприклад, дослідники з Китаю [9] розробили та апробували на країнах світу методику кількісного оцінювання обґрунтованих ними стадій модерніза- ції та їх сукупного стану. Результатами стали ін- декси первинної, вторинної та інтегрованої модерні- зації. Індекс первинної модернізації – найбільш ефек- тивний при відображенні рівня модернізації у краї- нах, що розвиваються. Під час його розрахунку як еталонні значення використовувалися показники, які відображали їх середній рівень у 19 розвинутих промислових країнах 1960-х років. З часом він може втратити свою актуальність, якщо переважна біль- шість країн, що розвиваються, завершать первинну модернізацію. Індекс вторинної модернізації відображає рі- вень інновацій у знаннях, обсяги їх передання та ви- користання. Він характеризує ступінь розвитку ін- форматизації, екологізації та урбанізації, поши- рення вищої освіти та поліпшення якості життя. Да- ний індекс краще відображає фактичні рівні розви- нутих країн. Індекс інтегрованої модернізації одночасно відображає відносні рівні первинної та вторинної модернізації і є інтегральним показником їх скоор- динованого розвитку. Головна ідея цієї методики полягає в тому, що кожна із стадій модернізації має В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 26 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 відповідні кількісні показники зайнятості та доданої вартості в секторах економіки [6]. Так, первинна (або індустріальна) модернізація характеризується невпинним зниженням питомої ваги праці та дода- ної вартості, створеної в сільському господарстві, вторинна (або постіндустріальна) модернізація – відповідними тенденціями показників матеріальної сфери, до якої входять сільське господарство та про- мисловість. Вченими Інституту економіки промисловості НАН України [3-8] за основу взято підхід, закладе- ний у зазначеній методиці, який адаптовано до ук- раїнських умов. Упродовж цього процесу ми стик- нулися з недосконалістю системи збирання та опра- цювання статистичної інформації, іншими пере- шкодами та необхідністю вдосконалити систему ін- дикаторів оцінювання запропонованих стадій мо- дернізації. Отже, для нівелювання впливу даних проблем здійснено такі кроки [6]: а) внаслідок того, що вітчизняна система не веде статистичного обліку деяких необхідних по- казників, а також входження окремих показників до кола конфіденційної інформації, прийнято рішення відмовитися від них або замінити на інші; б) розширено віковий діапазон окремих індика- торів; в) систему оціночних індикаторів осучаснено і доповнено новими індикаторами. Удосконалення системи оціночних індикаторів ґрунтувалося на твердженні авторів методики, що для достовірності оцінювання стадій модернізації кількість урахованих показників повинна бути не меншою від 60% запропонованої в методиці їх кіль- кості. У результаті після врахування всіх зовнішніх обмежень і необхідних змін було сформовано нову базу індикаторів (табл. 1). Таблиця 1 Оціночні індикатори пост- та неоіндустріальної модернізації промислових міст базової та вдосконаленої методики [3; 6] Модернізація Групи індикаторів Інтерпретація індикатора базисна методика скоректовані з урахуванням об’єктивних обмежень 1 2 3 4 Постіндустріальна модернізація Інновації в знаннях співвідношення витрат на НДДКР і ВВП співвідношення витрат на НДДКР і ВВП чисельність вчених і інженерів, пов- ністю зайнятих у НДДКР, на 10000 населення чисельність працівників наукових організацій на 10000 населення чисельність жителів, які подають за- явки на патенти, на 1 млн чол. чисельність авторів раціоналізатор- ських пропозицій на 1 млн чол. Передача знань частка тих, хто навчається в середніх навчальних закладах серед населен- ня відповідного віку (12-17 років) частка тих, хто навчається в серед- ніх навчальних закладах серед насе- лення відповідного віку (6-17 років) частка студентів, які отримують вищу освіту, серед населення сту- дентського віку (20-24 років) частка студентів, які отримують вищу освіту, серед населення сту- дентського віку (18-25 років) кількість телевізорів на 1000 осіб показник не використовувався чисельність користувачів мережі Ін- тернет на 100 жителів показник не використовувався показника не було питома вага тих, хто підвищив ква- ліфікацію та отримав нову профе- сію Якість життя частка міського населення у всьому населенні частка міського населення у всьому населенні чисельність лікарів на 1000 жителів чисельність лікарів на 1000 жителів смертність дітей у віці до 1 року на 1000 народжених смертність дітей у віці до 1 року на 1000 народжених очікувана тривалість життя при на- родженні очікувана тривалість життя при на- родженні кілограм нафтового еквівалента на людину показник не використовувався Якість економіки ВВП (ВРП) на душу населення в дол. США ВВП (ВРП) на душу населення в дол. США* ВВП (ВРП) на душу населення в умовах ППС в міжнародних доларах ВВП (ВРП) на душу населення в умовах ППС в міжнародних дола- рах* В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 27 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Закінчення табл. 1 1 2 3 4 частка доданої вартості, створеної у сільському господарстві та індустрії частка доданої вартості, створеної у сільському господарстві та індустрії частка осіб, зайнятих у сільському господарстві та промисловості частка осіб, зайнятих у сільському господарстві та промисловості показника не було питома вага утилізованих відходів Неоіндустріальна модернізація Економіко-еколо- гічні індикатори ВВП (ВРП) на душу населення в дол. США ВВП (ВРП) на душу населення в дол. США ВВП (ВРП) на душу населення в умовах ППС в міжнародних доларах ВВП (ВРП) на душу населення в умовах ППС в міжнародних дола- рах співвідношення доданої вартості в сфері послуг і ВВП співвідношення доданої вартості в сфері послуг і ВВП співвідношення зайнятих у сфері по- слуг і загальної зайнятості співвідношення зайнятих у сфері послуг і загальної зайнятості показника не було питома вага утилізованих відходів Соціальні індикатори частка міського населення від всього населення частка міського населення від всього населення чисельність лікарів на 1000 жителів чисельність лікарів на 1000 жителів очікувана тривалість життя при на- родженні очікувана тривалість життя при на- родженні ефективність енергетичної сфери: ВВП на душу населення / спожи- вання енергії на душу населення показник не використовувався Індикатори знань співвідношення витрат на НДДКР і ВВП співвідношення витрат на НДДКР і ВВП чисельність жителів, які подають за- явки на патенти, на 1 млн чол. чисельність авторів раціоналізатор- ських пропозицій на 1 млн чол. частка студентів, які отримують вищу освіту, серед населення сту- дентського віку (20-24 років) частка студентів, які отримують вищу освіту, серед населення сту- дентського віку (18-25 років) чисельність користувачів мережі Ін- тернет на 100 жителів показник не використовувався показника не було питома вага тих, хто підвищив ква- ліфікацію та отримав нову профе- сію Недосконалість вітчизняної статистичної бази в окремих випадках не дозволила здійснити рівно- значну заміну індикаторів базової методики. Так, показники «чисельність працівників наукових орга- нізацій» та «чисельність авторів раціоналізатор- ських пропозицій» охоплюють не всі категорії тих, хто формує відповідні показники базової методики «чисельність учених та інженерів, повністю зайня- тих у НДДКР» і «чисельність жителів, які подають заявки на патенти». Застосувавши вказані оціночні індикатори [3- 8], провели ряд розрахунків, щоб визначити кіль- кісні параметри стадій модернізації старопромисло- вих регіонів. Всі індикатори було поділено на стимулятори та дестимулятори. Фактичне значення кожного ін- дикатора порівнювалося з еталонним значенням за- лежно від типу індикатора; відношення реального та еталонного значень множилося на 100. З метою спрощення розрахунків для отриманих оціночних індикаторів встановлено їх максимальне значення, яке не перевищувало 100. Якщо розраховане зна- чення перевищувало 100, то це означало, що за да- ним індикатором модернізацію здійснено повністю. Інтегральний індекс відповідної стадії модернізації та індекси груп індикаторів визначалися шляхом розрахунку середнього геометричного. Слід наголосити щодо обмеженості статистич- них даних Донецької та Луганської областей, адже частина статистичної інформації не враховує дані з непідконтрольної території. Це стосується показни- ків, які розраховуються на душу населення – в чи- сельнику наводиться кількість населення без ураху- вання частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, а в знаменнику дані з урахуванням інформації щодо всього насе- лення територій станом на 2013 р., що штучно зани- жує ці показники й не дає об’єктивно оцінити по- точний стан модернізації. Для цього буде проаналі- зовано дані з урахуванням статистичних даних [10- 18] та дані за експертною оцінкою за 2019 р. Індустріальна та постіндустріальна стадії мо- дернізації складаються з таких фаз еволюції: поча- ток, розвиток, розквіт і перехід до наступної стадії модернізації. Використаний інструментарій визна- чення фази, в якій знаходиться стадія модернізації, В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 28 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 передбачає вживання лише частини індикаторів від- повідної стадії. Результатом оцінки виступають під- сумкові індекси та інтегральні значення фаз кожної стадії модернізації (табл. 2). Для індустріальної та постіндустріальної стадій було розраховано фази модернізації. Для оціню- вання фаз використано індикатори відповідної ста- дії модернізації. Для індустріальної – це відношення створеної в сільському господарстві доданої вар- тості до ВВП і зайнятості в сільському господарстві до загальної зайнятості; відношення створеної в сільському господарстві доданої вартості до доданої вартості, створеної у промисловості, а також зайня- тості в сільському господарстві до зайнятості у про- мисловості; для постіндустріальної – питома вага доданої вартості та зайнятості в матеріальному ви- робництві (з урахуванням сільськогосподарського та індустріального секторів); для неоіндустріаль- ної – частка доданої вартості в галузях промислово- сті високої і середньовисокої наукоємності в ВВП (ВРП), частка зайнятих у галузях промисловості ви- сокої і середньовисокої наукоємності в загальній чи- сельності зайнятих, частка доданої вартості в сфері прогресивних і креативних послуг в ВВП (ВРП); частка зайнятих у сфері прогресивних і креативних послуг в загальній чисельності зайнятих [3-8]. Таблиця 2 Критерії технологічного розвитку сучасних суспільств [3] Критерії Тради- ційне (аграр- не) Індустріальне Постіндустріальне Неоіндустріальне Фаза 4* 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 Частка агросфери в доданій вартості ВРП >50% > 30% <50% > 15% <30% > 5% <15% < 5% Частка зайнятих агро- сфери в загальній зай- нятості >80% <80% >50% > 30% <50% > 10% <30% <10% Частка доданої вар- тості в матеріальній сфері > 40% <50% > 30% <40% > 20% <30% < 20% Частка зайнятих у ма- теріальній сфері > 40% <50% > 30% <40% > 20% <30% <20% Частка доданої варто- сті в галузях промис- ловості високої і се- редньовисокої науко- ємності в ВВП (ВРП) ≤20% >20%, ≤30% >30%, ≤40% >40% Частка зайнятих в га- лузях промисловості високої і середньови- сокої наукоємності в загальній чисельності зайнятих ≤20% >20%, ≤30% >30%, ≤40% >40% Частка доданої вар- тості в сфері прогре- сивних і креативних послуг в ВВП (ВРП) ≤20% >20%, ≤30% >30%, ≤40% >40% Частка зайнятих у сфері прогресивних і креативних послуг в загальній чисельності зайнятих ≤20% >20%, ≤30% >30%, ≤40% >40% * Фази розвитку: 1 – підготовча; 2 – початкова; 3 – розвитку; 4 – розквіту. Оцінка індустріальної модернізації старопро- мислових регіонів на засадах сталого розвитку З десяти індикаторів свого стандартного зна- чення, яке відповідає завершенню етапу індустрі- альної модернізації, у старопромислових регіонах досягли всі. Розрахунок індексів груп індикаторів індустрі- альної модернізації показав, що Донецька область посідає друге місце після Дніпропетровської (табл. 3). Луганська область суттєво відставала за еконо- мічними індикаторами. У 2010 р. у Донецькій та Лу- ганській областях було досягнуто рівня 1960-х років 19 найбільш розвинених країн світу за обраними со- ціальними індикаторами та індикаторами знань. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 29 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Таблиця 3 Індекси груп індикаторів індустріальної модернізації 1 Регіони Економіко-екологічні індикатори Соціальні індикатори Індикатори знання 20 05 20 08 20 10 20 19 20 05 20 08 20 10 20 19 20 05 20 08 20 10 20 19 Дніпропетровська 78 95 98 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Донецька 78 91 94 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Запорізька 77 89 92 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Кіровоградська 71 78 81 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Луганська 73 82 85 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Полтавська 75 85 92 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Сумська 73 83 86 100 99 99 100 100 100 100 100 100 Харківська 81 90 92 100 99 100 100 100 100 100 100 100 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. Основним чинником, який стримує індустрі- альну модернізацію, є рівень валового регіональ- ного продукту на душу населення. Однак, якщо вра- ховувати фактор «тіньової економіки», то в Донець- кій та Луганській областях цей індикатор перевищує його еталонне значення. Слід звернути увагу на те, що за групою еконо- мічних індикаторів Донецька область у 2010 р. не набагато обійшла найближчих переслідувачів: Запо- різьку, Полтавську та Харківську області. І якщо не- велику різницю із Запорізькою областю можна по- яснити практично ідентичною індустріальною спе- ціалізацією, то відповідна розбіжність в індексі цієї економічної групи з Полтавською та Харківською областями підтверджує важливість орієнтації на об- робні, а не сировинні (добувні) галузі промисло- вості. Це твердження наочно підтверджується під- сумковим індексом індустріальної модернізації цих галузей, різниця між якими ще менша (табл. 4). Таблиця 4 Індекс індустріальної модернізації регіонів України Регіон 2005 2008 2010 2019 Дніпропетровська 91 97 99 100 Донецька 91 96 98 100 Запорізька 91 95 97 100 Кіровоградська 88 91 92 100 Луганська 89 92 94 100 Полтавська 90 94 97 100 Сумська 89 93 95 100 Харківська 92 96 97 100 Індекс індустріальної модернізації не нижчий, ніж загалом по Україні, має лише шість областей, у тому числі й Донецька область. Луганська область за весь період дослідження має інтегральні значення нижчі від середнього по Україні. Індекс індустріаль- ної модернізації Донецької області за період дослі- дження демонструє стабільні темпи зростання, пос- тупаючись лише за рівнем Дніпропетровської обла- сті. У Луганській області темпи зростання цього ін- дексу мають середню динаміку. Загалом у зазначених регіонах простежується стабільна позитивна динаміка розвитку стадії індус- тріальної модернізації. Зростання індексу за розра- хунковому періоді у всіх районах здійснився за ра- хунок підвищення частки доданої вартості у сфері послуг у ВРП та збільшення рівня очікуваної трива- лості життя, результати кількісної оцінки процесів індустріальної модернізації засвідчать її завершення порівняно з еталонними значеннями 1960-х років 19 найбільш розвинених країн світу. Для оцінки фазових значень даної стадії модер- нізації використовуються 2 економічні індикатори із загальної моделі (ставлення доданої вартості у сіль- ському господарстві до ВРП; співвідношення зайня- тості у сільському господарстві до загальної зайня- тості) та 2 додаткові індикатори (відношення дода- ної вартості у сільському господарстві до доданої вартості у промисловій продукції співвідношення зайнятості у сільському господарстві до зайнятості у промисловості). У табл. 5 наведено результати оці- нки фази індустріальної модернізації. Використову- вані сигнальні індикатори мають показати, наскі- льки завершено перехід до індустріалізації. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 30 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Таблиця 5 Оцінка фаз індустріальної модернізації регіонів України Регіони 2005 2008 2010 2019 Дніпропетровська 3,751 4 4 4 Донецька 4 4 4 4 Запорізька 3,25 3,75 3,5 4 Кіровоградська 2,25 2,5 2,5 4 Луганська 3,75 4 4 4 Полтавська 3 3 3 4 Сумська 2,75 3 3,25 4 Харківська 3,25 3,5 3,5 4 1 Показники, що відповідають наступним фазам індустріальної модернізації: 1 – підготовча фаза; 2 – початкова фаза; 3 – фаза розвитку; 4 – фаза розквіту. Протягом усього періоду дослідження До- нецька та Луганська області, а також Донецький економічний район (табл. 6) перебувала у перехід- ному стані до другої стадії модернізації (постіндус- тріальну модернізацію). Таблиця 6 Оцінка фаз індустріальної модернізації економічних районів України Економічні райони Фазова оцінка індустріальної модернізації 2005 2008 2010 2019 Донецький 41 4 4 4 Придніпровський 3,25 3,75 3,75 4 Слобожанський 3 3,25 3,25 4 1 Показники, що відповідають наступним фазам ін- дустріальної модернізації: 1 – підготовча фаза; 2 – почат- кова фаза; 3 – фаза розвитку; 4 – фаза розквіту. Індустріальна розвиненість Донецького району накладає підвищені зобов'язання на нього, відво- дячи роль «локомотива» просування індустріальної модернізації в інших економічних районах. Це дає свої переваги Донецькому району. По-перше, це не- обхідність проведення обов'язкової диверсифікації промислового виробництва, що зумовить зниження частки доданої вартості у добувній промисловості у ВРП. У найближчій перспективі диверсифікація ви- робництва призведе до збільшення кількості робо- чих місць та покращення інноваційного потенціалу району, що у свою чергу сприятиме підвищенню рі- внів заробітної плати та кваліфікації працівників, а також розвитку сільського господарства. У найбли- жчій перспективі ці зміни сприятимуть поліпшенню всіх складових конкурентоспроможності територій. По-друге, дозволити ефективніше проводити пост- індустріальну модернізацію та вирватися із застою. Оцінка постіндустріальної модернізації ста- ропромислових регіонів України на засадах сталого розвитку Оцінка ступеня відповідності фактичних пока- зників їхнім еталонним значенням показала, що на Донеччині постіндустріальна модернізація повні- стю здійснена лише за показником кількості лікарів на душу населення (медичні послуги). Згасаюча ди- наміка простежується у групі індикаторів «Передача знань» за рахунок зниження питомої ваги осіб із се- редньою та вищою освітою у відповідній віковій групі населення (табл. 7). Ці процеси пов'язані з при- родними демографічними хвилями та воєнним кон- фліктом на Донбасі. Також, вони зумовлені знижен- ням матеріальних можливостей у тих, хто потен- ційно може навчатися, та зростанням розчарування якістю функціонуючої системи освіти у суспільстві. Таблиця 7 Індекси груп індикаторів постіндустріальної модернізації 1 Регіони Інновації в знаннях Передача знань 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 2 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 3 Дніпропетровська 34 29 30 84 74 74 70 70 35 72 67 51 49 49 49 49 Донецька 22 20 19 23 7 10 8 24 64 62 57 31 29 30 29 29 Запорізька 31 25 66 69 64 60 39 39 71 75 72 48 50 47 45 45 Кіровоградська 7 7 9 11 21 23 21 21 53 54 50 32 41 44 48 48 Луганська 12 13 14 16 7 7 7 20 65 66 62 26 24 24 24 24 Полтавська 10 11 12 22 30 20 18 18 15 68 63 38 40 40 40 40 Сумська 27 21 20 35 54 38 33 33 24 68 62 49 37 43 43 43 Харківська 83 77 83 100 100 100 100 100 75 76 76 65 66 60 60 60 В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 31 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Закінчення табл. 7 Регіони Якість життя Якість економіки 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 4 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 5 Дніпропетровська 83 83 84 67 67 67 68 68 43 47 47 38 40 44 45 45 Донецька 84 84 85 62 62 62 63 63 41 46 48 30 31 33 33 35 Запорізька 80 81 82 69 71 69 72 72 44 49 52 33 41 45 48 48 Кіровоградська 74 75 76 60 59 61 62 62 47 50 54 42 38 39 40 40 Луганська 83 83 85 63 63 64 64 64 40 43 44 31 35 33 36 37 Полтавська 76 77 79 68 70 72 70 70 42 45 47 47 49 39 39 39 Сумська 76 78 79 62 63 67 65 65 39 45 51 37 39 39 39 39 Харківська 82 83 84 75 77 78 77 77 60 70 69 35 39 40 41 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. 3 Експертна оцінка. 4 Експертна оцінка. 5 Експертна оцінка. Індикатори, що характеризують частку доданої вартості та праці в матеріальній сфері, найбільш яс- краво відображають ухиляння від аграрної та сиро- винної спеціалізації регіонального індустріального комплексу у бік економіки знань. Саме ці два по- казники зумовлюють низький індекс якості еконо- міки Донецької та Луганської областей. Слід зазна- чити, що лише індекс якості життя в Запорізькій та Харківській областях однаковий і має найвище зна- чення серед розглянутих регіонів. Однак це лідер- ство обумовлене високими показниками рівня урба- нізації в областях. Індекси інновацій у знаннях та передачі знань на Донеччині одні з найнижчих серед регіонів Укра- їни. Головним фактором, що зумовив таке стано- вище, є вкрай низький рівень інноваційної активно- сті мешканців області та поширеності мережі Інтер- нет у регіоні. Необхідно також звернути увагу на їх спадний тренд, що свідчить про тенденції згортання в галузі економіки знань. У Луганській області індекси інновацій у знан- нях та передачі знань також як і на Донеччині одні з найнижчих серед регіонів. Проте зниження всіх ін- дикаторів демонструє й інші регіони. Найвищий рі- вень та максимальна кількість за індикатором інно- вації у знання спостерігається у Харківській області. Донецький економічний район, що включає Донецьку та Луганську області, займає третє місце, поступаючись Слобожанському і Придніпровсь- кому економічним районам. Найвищий індекс пост- індустріальної модернізації належить Харківській області (табл. 8). Таблиця 8 Індекс постіндустріальної модернізації регіонів України1 Регіони 2005 2008 2010 2014 2016 2018 2019 20192 Дніпропетровська 58 58 57 60 58 58 58 58 Донецька 53 53 52 36 32 34 33 38 Запорізька 57 58 58 54 58 56 56 56 Кіровоградська 45 47 47 36 40 42 43 43 Луганська 50 51 47 34 32 32 33 36 Полтавська 49 50 51 46 45 42 41 41 Сумська 54 53 53 50 44 46 43 43 Харківська 75 77 78 69 70 70 70 70 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. Дуже цікава ситуація складається з постіндуст- ріальною модернізацією. Більшість областей демон- струють низькі темпи зростання індексу постін- дустріальної модернізації, а в Дніпропетровській, Донецький та Луганський областях за весь період дослідження цей індекс застиг на одному рівні, а 2010 р. навіть знизився. У Харківський області ін- декс постіндустріальної модернізації спочатку продемонстрував незначне зростання, а потім, у 2014 р., – різке зниження на 9 процентних пунктів. Згортання у Донецький та Луганській областях про- цесів постіндустріальної модернізації значно позна- читься на індексі інтегрованої модернізації цієї га- лузі та пов’язаний з наслідками воєнного конфлікту на Донбасі. Донецький економічний район за індексом постіндустріальної модернізації займає останнє місце (табл. 9). За весь період дослідження індекс постіндустріальної модернізації Донецького району зменшився 19 пунктів. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 32 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Таблиця 9 Індекс постіндустріальної модернізації економічних районів України1 Економічні райони Роки 2005 2008 2010 2014 2016 2018 2019 20192 Донецький 52 52 52 46 32 33 33 37 Придніпровський 55 56 55 50 52 52 52 52 Слобожанський 60 61 62 55 53 53 51 51 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. Негативні тенденції Донецької та Луганської областей зумовлені по-перше, наслідками воєнних подій (відбулося фізичне руйнування частини мате- ріального капіталу регіонів; втрата сировинної бази паливно-енергетичного комплексу; відбулось різке скорочення промислового потенціалу обох областей та падіння обсягів промислового виробництва), а по-друге, структурою їхньої економіки, орієнтова- ної на галузі важкої індустрії, серед яких домінують галузі, які забезпечують видобуток та первинну об- робку ресурсів. Дані галузі характеризуються спад- ною віддачою виробництва та пріоритетність їх розвитку стримує галузі, що виробляють науко- містку продукцію, і тим самим не даючи в Донець- кій та Луганській областях (також і їх сукупності) прискорити процеси завершення постіндустріальної модернізації. Розрахунки фаз постіндустріальної модернізації, де знаходяться області, свідчать, що вони застигли в підготовчій фазі (табл. 10). Таблиця 10 Фаза постіндустріальної модернізації регіонів України1 Регіони 2005 2008 2010 2014 2016 2018 2019 Дніпропетровська 1 1 1 1 1 1 1 Донецька 1 1 1 1 1 2 2 Запорізька 1 1 1 2 2 2 2 Кіровоградська 1 1 2 1 1 1 1 Луганська 1 1 1 1 2 1 1 Полтавська 1 1 1 2 2 2 1 Сумська 1 1 1 1 1 1 1 Харківська 2,5 2,5 2,5 1 1 1 1 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Показники, що відповідають наступним фазам постіндустріальної модернізації: 1 – підготовча фаза; 2 – початкова фаза; 3 – фаза розвитку; 4 – фаза розквіту. Серед інших економічних районів Донецький є аутсайдером у просуванні стадії постіндустріальної модернізації (табл. 11). Причини такого незавидного становища було наведено раніше. Підтвердженням правильності зроблених висновків є аналогічні по- казники фаз постіндустріальної модернізації При- дніпровського економічного району, який нехай меншою мірою, ніж Донецький, характеризується односторонньою сировинною індустріалізацією. Таблиця 11 Оцінка фаз постіндустріальної модернізації економічних районів України Економічні райони України Фазова оцінка постіндустріальної модернізації 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 Донецький 11 1 1 1 1 1 1,5 Придніпровський 1 1 1 1,5 1,5 1,5 1,5 Слобожанський 1,5 1 2 1 1,5 1,5 1,5 1 Показники, що відповідають наступним фазам постіндустріальної модернізації: 1 – підготовча фаза; 2 – початкова фаза; 3 – фаза розвитку; 4 – фаза розквіту. Незважаючи на те, що індустріальна модерніза- ція в областях, що розглядаються, майже завершена, постіндустріальна знаходиться в підготовчій та по- чатковій фазах. Оцінка неоіндустріальної модернізації регіонів України на засадах сталого розвитку З трьох груп параметрів індексу неоіндустрі- альної модернізації зазначених областей найбільше значення має соціальний індекс (табл. 12). Індекс ін- дикаторів знань за період дослідження у Донецькій та Луганській областях знизився. Зниження цього показника в Донецькому економічному районі під- тверджує, що процеси завершення індустріальної модернізації не лише не допомагають розвитку постіндустріальної, а й починають активно її галь- мувати. Наприклад, Харківська та Дніпропетров- ська області завдяки диверсифікації економічної ді- яльності та орієнтації на наукомісткі галузі де- монструє протилежні тенденції Донецької області: за період дослідження індекс індикаторів знань зріс. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 33 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Таблиця 12 Індекси груп індикаторів інтегрованої модернізації 1 Регіони Економіко-екологічних індикатори Соціальні індикатори 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 2 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 11 9 Дніпропетровська 41 48 57 40 40 39 41 41 95 95 96 100 100 100 100 Донецька 39 45 57 37 36 33 36 37 95 95 96 100 100 100 100 Запорізька 41 47 57 33 32 32 34 34 95 95 96 100 100 100 100 Кіровоградська 48 53 59 47 46 48 49 49 87 87 88 99 99 100 100 Луганська 37 42 53 43 41 46 48 48 95 95 96 100 100 100 100 Полтавська 39 44 37 39 37 39 41 41 87 87 88 100 100 100 100 Сумська 41 47 58 44 44 45 46 46 89 90 91 100 100 100 100 Харківська 54 61 66 48 46 47 50 50 96 96 97 100 100 100 100 Закінчення табл. 12 Регіони Індикатори знань 20 05 20 08 20 05 20 08 20 10 20 14 20 16 20 18 20 19 20 19 3 Дніпропетровська 41 48 39 38 38 74 70 72 70 70 Донецька 39 45 33 31 28 35 33 34 33 34 Запорізька 41 47 41 39 41 59 60 58 56 56 Кіровоградська 48 53 20 20 20 36 38 35 39 39 Луганська 37 42 30 32 32 27 23 22 23 24 Полтавська 39 44 31 31 30 41 43 43 43 43 Сумська 41 47 36 35 32 43 38 41 40 40 Харківська 54 61 59 57 64 99 96 89 88 88 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. 3 Експертна оцінка. Характер змін індексів груп індикаторів нео- індустріальної модернізації формує відповідні тен- денції у зазначених областях. Серед інших еконо- мічних районів Слобожанський економічний район відрізняється найвищими темпами зростання інтег- рального індексу економічно-екологічних індикато- рів та найвищими темпами зростання індексу інди- каторів знань (2 одиниці). Індекс неоіндустріальної модернізації Дніпро- петровської та Харківської областей на відміну від індексу Донецької та Луганської областей демонст- рує позитивну динаміку зростання (табл. 13). Таблиця 13 Індекс неоіндустріальної модернізації регіонів України1 Регіони 2005 2008 2010 2014 2016 2018 2019 20192 Дніпропетровська 58 60 64 71 70 70 70 70 Донецька 56 57 60 57 56 56 57 57 Запорізька 59 60 64 64 64 64 64 64 Кіровоградська 52 53 56 61 61 61 63 63 Луганська 54 56 54 57 55 56 57 57 Полтавська 52 54 52 60 60 61 61 61 Сумська 55 57 61 62 61 62 62 62 Харківська 70 72 76 82 81 79 79 79 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. Загалом в Україні та в усіх її економічних райо- нах спостерігається позитивна динаміка індексу неоіндустріальної модернізації у 2005-2019 рр. (табл. 14). Найбільший прогрес демонструють Сло- божанський економічний район – 10 пунктів, При- дніпровський економічний район – по 7 пунктів. Ситуація, що склалася, характеризує досить збалансований координований розвиток індустрі- альної та постіндустріальної модернізацій, що до- зволяє отримувати високий синергетичний ефект, що виявляється в випереджальному зростанні ін- дексу неоіндустріальної модернізації щодо відпо- В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 34 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 відних індексів окремих її складових. Поки що це можливо за рахунок стійкості процесів завершення індустріальної модернізації в економічних районах України. Надалі вузька спеціалізація старопромис- лових регіонів гальмуватиме завершення індустрі- альної та зумовить посилену стагнацію постіндуст- ріальної модернізації, що частково вже відбувається на прикладі Донецького економічного району. Таблиця 14 Індекс неоіндустріальної модернізації економічних районів України1 Економічні райони 2005 2008 2010 2014 2016 2018 2019 20192 Донецький 55 57 60 57 56 56 57 57 Придніпровський 58 60 63 65 65 65 65 65 Слобожанський 58 61 65 68 67 67 68 68 1 З 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2 Експертна оцінка. Сталий розвиток старопромислових регіонів: інституціональний супровід Забезпечення постіндустріальної та неоіндуст- ріальної модернізації економіки на засадах сталого розвитку в умовах недостатньої дієвості та ефектив- ності традиційного інструментарію державної полі- тики потребує формування інститутів регіонального розвитку (ІРР) [19-23]. Вони, як відомо, утворю- ються в точці перетину інтересів різних економіч- них суб’єктів, адже їх синергія має певні переваги для більш продуктивного використання наявних ре- сурсів (фінансових, інвестиційних, кадрових, інте- лектуальних тощо). На початку своєї історії інститути регіональ- ного розвитку створювались переважно для реагу- вання на нагальні проблеми територіального роз- витку і формування нового інституційного середо- вища для їх вирішення, то, починаючи з 1980-х ро- ків, вони стали головним каталізатором місцевого економічного розвитку. Серед завдань сучасних ІРР чільне місце посідають популяризація території, підвищення ефективності використання місцевої ре- сурсної бази та зміцнення конкурентоспроможності території, просування інтересів місцевого бізнесу на національному і глобальному рівнях. Сьогодні у світі функціонує багато різноманіт- них за формами та спрямуванням діяльності ІРР, які роблять значний внесок у місцевий економічний розвиток відповідних території. До основних напря- мів функціонування інститутів розвитку відносяться сфери, які є ключовими з точки зору реалізації дер- жавної соціально-економічної політики: розвиток економічної та соціальної інфраструктури; розвиток інноваційної сфери; сприяння розвитку зовнішньо- економічної діяльності; підтримка малого і серед- нього бізнесу; усунення регіональних дисбалансів у розвитку (підтримка проєктів у сфері транспортної інфраструктури, житлово-комунального господар- ства, енергозбереження). На основі аналізу наявної міжнародної прак- тики виділено три групи інститутів розвитку за на- прямами діяльності на фінансово-кредитні, інфор- маційно-аналітичні та організаційно-технічні. Основними функціями інститутів фінан- сово-кредитного напряму є фінансова підтримка, а саме: надання кредитів (позик), надання гарантій за кредитами, допомога у випуску цінних паперів, вен- чурне фінансування, допомога в пошуку фінансових ресурсів, допомога в пошуку забезпечення за креди- тами. Цей блок формують інвестиційні фонди й компанії, кредитні спілки, страхові компанії, фонди громадських об’єднань тощо. Інститути інформаційно-аналітичного на- пряму виконують функції інформаційно-комуніка- ційної та аналітичної підтримки. До інформаційно- комунікаційної підтримки входить збір та поши- рення інформації про діяльність компаній; прове- дення різноманітних бізнес-форумів та конферен- цій; публікація та поширення дайджестів і друкова- них видань, розміщення в мережі Інтернет інформа- ційних матеріалів; пошук партнерів. До аналітичної підтримки належить аналіз та відстеження умов для підприємницької діяльності; аналітичні огляди рин- ків та галузей; маркетингові дослідження; аналіз ін- вестиційної привабливості галузей; оцінка вартості активів. До них входять інформаційні, консульта- тивні, юридичні фірми, бізнес-центри і бізнес-інку- батори, аудиторські організації. Інститути організаційно-технічного напря- му виконують функції захист прав і представ- ництва інтересів (моніторинг законодавства та його оцінка на предмет впливу на умови ведення бізнесу; оцінка впливу регуляторних бар’єрів на бізнес; ло- біювання інтересів бізнесу у відносинах з органами влади); юридична підтримка (юридичні послуги та консультації щодо відкриття і ведення бізнесу; су- провід при реєстрації і створенні представництв компаній, спільних підприємств, реорганізації та ліквідації юридичних осіб; судовий та несудовий за- хист і представництво; юридична допомога в отри- манні дозволів і ліцензій; складання проєктів дого- ворів, офіційних листів, повідомлень, запитів та ін- ших необхідних документів; юридична експертиза документів правового характеру (зокрема договорів, контрактів, корпоративних документів); ресурсна підтримка (надання офісних приміщень та облад- нання; надання земельних ділянок; забезпечення до- ступу до сучасних технологій; надання доступу до інновацій та об’єктів інтелектуальної власності). До цих інститутів належать асоціації, торгово-про- В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 35 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 мислові палати, лізингові центри, технологічні пар- ки, індустріальні парки тощо. Найбільший розвиток отримали інститути ре- гіонального розвитку інформаційно-аналітичного напряму у всіх регіонах (рис. 2). Лідером за наявністю всіх інститутів розвитку є м. Київ, Донецька, Харківська, Полтавська та Він- ницька області (табл. 15). Рис. 2. Інститути регіонального розвитку за напрямом діяльності Складено за даними джерела [24]. Таблиця 15 Розподіл інститутів регіонального розвитку за областями України Область Фінансово-кредитного спрямування Інформаційно-аналітичного спрямування Організаційно-технічного спрямування Донецька область 359 707 39 Харківська область 152 418 27 Полтавська область 110 3370 11 Запорізька область 23 130 2 Кіровоградська область 15 160 1 Сумська область 14 138 3 Дніпропетровська область 2 208 20 Луганська область 0 64 0 Складено за даними джерела [24]. За результатами проведеного дослідження слід зазначити, що одним із ключових недоліків є фактично відсутність чіткого закріплення функцій різних інститутів регіонального розвитку, про що свідчить дублювання (табл. 16). На практиці не існує повноцінної взаємодії між інститутами регіонального розвитку або ж вона не носить системного характеру. Адже, інститути ре- гіонального розвитку, що діють у межах регіону, не- залежно від правового статусу, мети та джерел фі- нансування, повинні створювати згладжену систему інститутів сприяння регіональному розвитку. При створенні інститутів регіонального розвитку слід більш точно обґрунтувати необхідність організацій- них модифікацій та змін в регіональній системі уп- равління. Наприклад, критерієм прийняття рішень В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 36 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 щодо створення або реорганізації інститутів може бути оцінка викривлень інформаційних потоків. Інституційна структура є неоднорідною, ре- гіони різні за якістю трудових і природних ресурсів, їх складу, виробничо-технологічних можливостей. Це фактично зумовлює спеціалізацію регіональної економіки, тому для них необхідно використовувати диференційовані заходи підтримки з боку інститутів розвитку. Таблиця 16 Функції інститутів регіонального розвитку Функції Н ав ча ль ні п ро гр ам и та т ре ні нг и Ін ф ор м ац ій на т а ко м ун ік а- ці йн а пі дт ри м ка К он су ль та ці йн а та ю ри ди чн а пі дт ри м ка За хи ст п ра в і п ре дс та в- ни цт во ін те ре сі в А на лі ти чн а й ек сп ер тн а пі дт ри м ка П ід тр им ка н ов ос тв ор ен их пі дп ри єм ст в Ф ін ан со ва ( зо кр ем а по во - ро тн а) п ід тр им ка Ф ін ан со ва п ід тр им ка У пр ав лі нн я ре ал із ац іє ю ок ре м их п ро ек ті в П ід тр им ка т а ро зв ит ок м іс це во го б із не су П оп ул яр из ац ія /б ре нд ин г те ри то рі ї Т ип д ія ль но ст і Бізнес-центри (центри по- слуг для бізнесу) + + + + + Бізнес-інкубатори (центри підтримки нового бізнесу) + + + + + + Інформаційно-аналітичний центр + + + + + + Організація роботодавців + + + Фонди розвитку підприєм- ництва + + + Фонд розвитку (під- тримки) підприємництва + + + + + Агенція територіального розвитку + + + + + + + Агенція регіонального розвитку + + + Складено за даними джерела: Каталог інституцій. Програма USAID "Лідерство в економічному врядуванні" (USAID ЛЕВ). URL: http://www.lev.org.ua/ua/institutions.html?region=0&type=0&direction=0. Території з високим рівнем соціально-еконо- мічного розвитку мають достатні передумови та можливості для самостійного розвитку в довгостро- ковій перспективі, тому їм необхідна переважно не- пряма підтримка з боку регіональних і місцевих ін- ститутів, яка полягає в організаційному забезпе- ченні інвестиційної діяльності бізнесу (організація діяльності муніципальних бізнес-інкубаторів, про- ведення виставок, ярмарків тощо) та створення май- данчиків, які обладнанні відповідною інфраструкту- рою для розвитку господарської діяльності. Території з низьким рівнем соціально-еконо- мічного розвитку не мають можливостей для само- стійного вирішення наявних соціально-економічних проблем, що обумовлює необхідність їх прямої під- тримки з боку інститутів розвитку. В першу чергу, це забезпечення вільного доступу до фінансування для реалізації пріоритетних інвестиційних проєктів (субсидії, бюджетні гарантії, податкові пільги, екс- пертиза проєктів розвитку і бюджетів, субсидії на підготовку кадрів, тощо). Для вирішення цього завдання необхідно ви- значити інститути та інструменти для реалізації най- більш ефективних пріоритетів просторового (тери- торіального) розвитку регіональних систем, у тому числі, шляхом формування системи інститутів спри- яння регіональному розвитку на засадах смарт-спе- ціалізації. Висновки. Логіка отриманих результатів свід- чить, що старопромисловим регіонам як великим промисловим регіонам важливо не концентруватися на одній стадії модернізації, наприклад, прагнути, аби що не сталося, завершити постіндустріальну і лише потім приступити до посиленої реалізації неоіндустріальної модернізації. Такий підхід лише може закріпити відставання і приведе до того, що в областях не тільки не почнеться неоіндустріальна модернізація, а й не зможе завершитися постіндуст- ріальна. Зростаюча потреба у прискореній реалізації неоіндустріальної модернізації зобов'язує одно- часно рухатися шляхом координації у двох напря- мах: завершувати постіндустріальну, розвиваючи неоіндустріальну модернізацію, тобто йти шляхом інтегрованої модернізації. Дана рекомендація вихо- дить з того, що постіндустріальна модернізація за- кладає економічні та соціальні основи неоіндустрі- В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 37 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 альної, яка є її продовженням, розвиваючи розпо- чате, але на іншій більш якісно-інноваційній основі. Тому доцільно проводити скоординований розвиток одночасно і постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації старопромислових регіонів. Для втілення в життя описаних перспектив мо- дернізація має стати для зазначених областей регіо- нальною стратегією, що об'єднує. Якість форму- вання регіональної стратегії визначить успішність реалізації модернізаційних завдань та забезпечить необхідну консолідацію всіх ресурсів регіону для їх вирішення. Стратегічне бачення модернізації цих областей має на увазі не ослаблення, а навпаки, по- силення державних регіональних важелів регулю- вання. Проактивна регіональна політика реалізації завдань стратегії модернізації стане основою підви- щення конкурентоспроможності регіонів та забезпе- чення гідного рівня життя населення. Для старопромислових регіонів сьогодні є по- треба створити території пріоритетного розвитку. Статусу територій пріоритетного розвитку заслуго- вують, в першу чергу, Донецька та Луганська об- ласті, які ще недавно були серед економічних ліде- рів, особливо Донецька, зі значним впливом на за- гальний стан економіки держави, перетворені за часи конфлікту на Сході у території зі суцільно зруйнованою економікою та умовами, небезпеч- ними або неможливими для проживання. Тому сьо- годні вони залишаються внизу рейтингових оцінок серед регіонів країни за рівнем соціально-економіч- ного розвитку. Пропонується для створення терито- рії пріоритетного розвитку вибрати по одному типо- вому проєкту з превалюванням промислового, аг- рарного сектору економіки, або транспортних чи ін- ших послуг, всього 4-5 проєктів. Загальним для всіх проєктів повинно бути досягнення сталого розвитку територій шляхом забезпечення притаманній кож- ній з них смарт-спеціалізації розвитку та системних інноваційних перетворень у всіх галузях економіки. Для ефективного функціонування територій пріоритетного розвитку потрібно в першу чергу і по- ряд з іншими заходами забезпечення стимулюючих режимів, зокрема запровадження режиму міжна- родно-публічно-приватного партнерства – режим регуляторного стимулювання, що заохочує залучен- ня інвестицій, поєднуючи систему стимулів і пільг, обов’язкових умов й обмежень для дотримання ба- лансу інтересів міжнародних донорів, держави і бізнесу. Режим міжнародно-публічно-приватного партнерства це особливий порядок правового регу- лювання відносин міжнародних інституцій, держави та бізнесу, який встановлюється відповідно до укра- їнських та зарубіжних інвесторів на конкретній те- риторії. Відмінною особливістю є його стимулююча спрямованість, який проявляється через гарантії, пільги та різні форми державної підтримки. Для створення територій пріоритетного роз- витку та формування інноваційної екосистеми на Донбасі зокрема, можливо: пропозиції щодо концептуального бачення перспектив формування промислового кластеру «Слов’янськ-Костянтинівка-Лиман» для досягнення сталого розвитку Донецької області та імплемента- ції підходу смарт-спеціалізації; пропозиції щодо створення режиму міжна- родно-публічно-приватного партнерства для ефек- тивного функціонування територій пріоритетного розвитку. Література 1. Омаров Ш. А. Огли. Оцінка сталого розвитку регіонів України. Проблеми економіки. 2014. № 3. С. 139-150. 2. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь. URL: https://mepr.gov.ua/files/docs/Національна%20доповідь% 20ЦСР%20України_липень%202017%20ukr.pdf. 3. Ляшенко В. І., Котов Є. В. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава або "крах проекту"? : моногр. Полтава : Полтавський ун-т економіки і торгівлі, 2015. 196 с. 4. Павлов К. В., Ляшенко В. И., Котов Е. В. Процессы и формы модернизации экономики на постсоветском пространстве. Национальные интересы: приоритеты и безопасность. 2015. № 6 (291). С. 14–26. 5. Павлов К. В., Ляшенко В. И., Котов Е. В. Анализ процессов модернизации Украины и ее экономических районов. Бухгалтерский учет и анализ. 2014. № 3 (207). С. 23–31; № 5 (209). С. 7–15. 6. Ляшенко В. И., Котов Е.В. Методические подходы к оценке процессов модернизации промышленно развитых территорий Украины. Экономика Украины. 2015. № 10. С. 32-44. 7. Котов Е. В., Ляшенко В. И. Оценка процессов модернизации Украины и ее экономических районов. Вісник економічної науки України. 2013. № 1. С. 55–69. 8. Котов Є. В., Ляшенко В. І. Оцінка соціально-економічного потенціалу модернізації промислового регіону. Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку держави, регіону, галузі та підприємства : моногр. / [за ред. А. М. Штангрета]. Львів : Укр. акад. друкарства, 2013. С. 83–104. 9. Обзорный доклад о модернизации в мире и Китае (2001–2010): [пер. с англ.] / [под ред. Н.И. Лапина]. Москва : Весь Мир, 2011. 256 с. 10. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. 11. Головне управління статистики у Донецькій області. URL: https://www.donetskstat.gov.ua. 12. Головне управління статистики у Луганській області. URL: http://lg.ukrstat.gov.ua. 13. Головне управління статистики у Дніпропетровський області. URL: http://www.dneprstat.gov.ua. 14. Головне управління статистики у Запорізькій області. URL: http://www.zp.ukrstat.gov.ua. 15. Головне управління статистики у Кіровоградській області. URL: https://www.kr.ukrstat.gov.ua. 16. Головне управління статистики у Харківській області. URL: http://kh.ukrstat.gov.ua. 17. Головне управління статистики у Полтавській області. URL: http://www.pl.ukrstat.gov.ua. 18. Головне управління статистики у Сумській області. URL: http://sumy.ukrstat.gov.ua. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 38 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 19. Ляшенко В. І., Солдак М. О. Модернізація промисловості регіонів в контексті територіальної та функціональної децентралізації. Вісник економічної науки України. 2018. № 2 (35). С. 120-129. 20. Lashenko, V. I., and Soldak, M. O. The Nature of Regional Development Institutions and Their Role in Innovation-Driven Modernization of Economy. Sci. in nov. 2021. V. 17, no. 2. P. 25-38. DOI: https://doi.org/10.15407/scine17.02.025. 21. Ляшенко В. І., Петрова І. П. Про доцільність формування стратегічної гілки влади в умовах впливу глобалізації- регіоналізації-децентралізації. Сучасні методи забезпечення економічної безпеки країн за умов фінансової нестабільності: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11 квітня 2020 р.). Київ: ГО «Київський економічний науковий центр», 2020. C. 10-16. 22. Ляшенко В. І., Петрова І. П. Стратегування в системі державного управління: виклики сьогодення та науково- експертні платформи. Вісник економічної науки України. 2020. № 1 (38). С. 86-96. DOI: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2020.1(38).86-96. 23. Інноваційне Придніпров’я: гра на випередження: монографія / О. І. Амоша, Ю. С. Залознова, С. В. Іванов, В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева та ін.; за заг. ред. В. І. Ляшенка (заг. ред.) / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, Дніпро, 2021. 286 с. 24. Інституції, що забезпечують підтримку підприємництва. Міністерство економіки України. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=0ced3c9f-a057-4852-9072-151dd387356a&title=Institutsii- SchoZabezpechuiutPidtrimkuPidprimnitstva. References 1. Omarov, Sh. A. Ohly. (2014). Otsinka staloho rozvytku rehioniv Ukrainy [Assessment of sustainable development of the regions of Ukraine]. Problemy ekonomiky – Problems of the economy, 3, рр. 139-150 [in Ukrainian]. 2. Tsili staloho rozvytku: Ukraina [Sustainable Development Goals: Ukraine]. (n.d.). mepr.gov.ua. Retrieved from https://mepr.gov.ua/files/docs/Національна%20доповідь% 20ЦСР%20України_липень%202017%20ukr.pdf [in Ukrainian]. 3. Liashenko, V. I., Kotov, Ye. V. (2015). Ukraina ХХI: neoindustrialna derzhava abo «krakh proektu»? [Ukraine XXI: neo- industrial state or "collapse of the project"?]. Kyiv, ІІЕ of NAS of Ukraine; Poltava University of Economics and Trade. 196 р. [in Ukrainian]. 4. Pavlov, K. V., Liashenko, V. I., Kotov, Ye. V. (2015). Protsessy i formy modernizatsii ekonomiki na postsovetskom prostranstve [Processes and forms of modernization of the economy in the post-Soviet space]. Natsional'nyye interesy: prioritety i bezopasnost' – National interests: priorities and security, 6 (291), рр. 14–26 [in Russian]. 5. Pavlov, K. V., Liashenko, V. I., Kotov, Ye. V. (2014). Analiz protsessov modernizatsii Ukrainy i yeye ekonomicheskikh rayonov [Analysis of the processes of modernization of Ukraine and its economic regions]. Bukhgalterskiy uchet i analiz – Accounting and analysis, 3 (207), рр. 23–31; 5 (209), рр. 7–15 [in Russian]. 6. Liashenko, V. I., Kotov, Ye. V. (2015). Metodicheskiye podkhody k otsenke protsessov modernizatsii promyshlenno razvitykh territoriy Ukrainy [Methodological approaches to assessing the processes of modernization of industrially developed territories of Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 10, рр. 32-44 [in Russian]. 7. Kotov, Ye. V., Liashenko, V. I. (2013). Otsenka protsessov modernizatsii Ukrainy i yeye ekonomicheskikh rayonov [Assess- ment of the processes of modernization of Ukraine and its economic regions]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1, рр. 55–69 [in Russian]. 8. Kotov, Ye. V., Liashenko, V. I. (2013). Otsinka sotsialno-ekonomichnoho potentsialu modernizatsii promyslovoho rehionu [Assessment of socio-economic potential of modernization of the industrial region]. Aktualni problemy sotsialno-ekonomichnoho rozvytku derzhavy, rehionu, haluzi ta pidpryiemstva [Actual problems of socio-economic development of the state, region, industry and enterprise]. (рр. 83-104). Lviv, Ukrainian Academy of Printing [in Ukrainian]. 9. Lapin, N. I. (Ed.). (2011). Obzornyy doklad o modernizatsii v mire i Kitaye (2001–2010) [Overview report on modernization in the world and China (2001-2010)]. Trans. from English Moscow, Ves' Mir [in Russian]. 10. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 11. Holovne upravlinnia statystyky u Donetskii oblasti [Main Department of Statistics in Donetsk Region]. (n.d.). donetskstat.gov.ua. Retrieved from https://www.donetskstat.gov.ua [in Ukrainian]. 12. Holovne upravlinnia statystyky u Luhanskii oblasti [Main Department of Statistics in Luhansk Region]. (n.d.). lg.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://lg.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 13. Holovne upravlinnia statystyky u Dnipropetrovskyi oblasti [Main Department of Statistics in Dnipropetrovsk Region]. (n.d.). dneprstat.gov.ua. Retrieved from http://www.dneprstat.gov.ua [in Ukrainian]. 14. Holovne upravlinnia statystyky u Zaporizkii oblasti oblasti [Main Department of Statistics in the Zaporizhia Region]. (n.d.). zp.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.zp.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 15. Holovne upravlinnia statystyky u Kirovohradskii oblasti [Main Department of Statistics in Kirovohrad Region]. (n.d.). kr.ukrstat.gov.ua. Retrieved from https://www.kr.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 16. Holovne upravlinnia statystyky u Kharkivskii oblasti [Main Department of Statistics in Kharkiv Region]. (n.d.). kh.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://kh.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 17. Holovne upravlinnia statystyky u Poltavskii oblasti [Main Department of Statistics in Poltava Region]. (n.d.). pl.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.pl.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 18. Holovne upravlinnia statystyky u Sumskii oblasti [Main Department of Statistics in Sumy Region]. (n.d.). sumy.ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://sumy.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian]. 19. Liashenko, V. I., Soldak, M. O. (2018). Modernizatsiia promyslovosti rehioniv v konteksti terytorialnoi ta funktsionalnoi detsentralizatsii [Modernization of regional industry in the context of territorial and functional decentralization]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (35), рр. 120-129 [in Ukrainian]. 20. Lashenko, V. I., and Soldak, M. O. (2021). The Nature of Regional Development Institutions and Their Role in Innovation- Driven Modernization of Economy. Sci. in nov., Vol. 17, no. 2, рр. 25-38. DOI: https://doi.org/10.15407/scine17.02.025. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 39 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 21. Liashenko, V. I., Petrova, I. P. Pro dotsilnist formuvannia stratehichnoi hilky vlady v umovakh vplyvu hlobalizatsii- rehionalizatsii-detsentralizatsii [About expediency of formation of a strategic branch of the power in the conditions of influence of globalization-regionalization-decentralization.]. Suchasni metody zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky krain za umov finansovoi nestabilnosti – Modern methods of ensuring the economic security of countries in conditions of financial instability: Proceedings of the All-Ukrainian Scientific-Practical Conference. (рр. 10-16). Kyiv. NGO "Kyiv Economic Research Center" [in Ukrainian]. 22. Liashenko, V. I., Petrova, I. P. (2020). Stratehuvannia v systemi derzhavnoho upravlinnia: vyklyky sohodennia ta naukovo- ekspertni platformy [Strategies in the System of Public Administration: Current Challenges and Scientific and Expert Platforms]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 86-96. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).86-96 [in Ukrainian]. 23. Amosha, O. I., Zaloznova, Yu. S., Ivanov, S. V., Liashenko, V. I., Pidorycheva I. Yu. et al. (2021). Innovatsiine Prydniprovia: hra na vyperedzhennia [Innovative Prydniprovia: a game ahead]. Kyiv, Dnipro. 286 р. [in Ukrainian]. 24. Instytutsii, shcho zabezpechuiut pidtrymku pidpryiemnytstva [Institutions providing business support]. Ministry of Economy of Ukraine. me.gov.ua. Retrieved from https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=0ced3c9f-a057-4852-9072- 151dd387356a&title=Institutsii-SchoZabezpechuiutPidtrimkuPidprimnitstva [in Ukrainian]. Ляшенко В. І., Петрова І. П. Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій ста- лого розвитку У статті визначено стан сталого розвитку старопромислових регіонів України (Слобожанський, Придніпровський, До- нецький економічні райони) з використанням методики визначення критеріїв та кількісної оцінки процесів та стадій їх інду- стріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації. У процесі дослідження застосовано методичний інструмен- тарій оцінки рівня та умов індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на основі врахування кількісних параметрів екологічної, економічної та соціальної складових сталого розвитку. Результати оцінювання стадій модернізації регіонів України у 2005–2019 рр. підтвердили індустріальну розвинутість Донецького (Донецька та Луганська області) та Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області) економічних районів. За результатами оцінювання постіндустріальної модернізації, найвищий індекс мав Слобожанський економічний район (Полтавська, Сумська та Харківська області). Даний район – безперечний лідер за індикаторами, які відоб- ражають інновації у знаннях і переданні знань (різниця становить десятки пунктів порівняно з відповідними індексами інших районів). Оцінювання стадії неоіндустріальної модернізації засвідчило існування негативної тенденції, яка склалась у всіх економічних районах, – стійке зменшення фінансування інновацій у знаннях. Унаслідок цього загальний індекс груп індика- торів знань не показував ознак зростання, а в деяких районах навіть зменшився. Оптимістичним винятком був Слобожанський економічний район, Розроблення та впровадження методики оцінювання процесів модернізації дозволить підвищити ефективність прий- няття управлінських рішень державним органам влади, покращити якість стратегій і цільових комплексних програм з питань соціально-економічного розвитку. Для забезпечення постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на заса- дах сталого розвитку в умовах недостатньої дієвості та ефективності традиційного інструментарію державної політики по- требує формування інститутів регіонального розвитку. Проаналізовано сучасний стан наявності інститутів регіонального розвитку за напрямами діяльності. Визначено, що інституційна структура є неоднорідною, регіони різні за якістю трудових і природних ресурсів, що фактично зумовлює спеціалізацію регіональної економіки, тому для них необхідно використовувати диференційовані заходи підтримки з боку інститутів розвитку. Ключові слова: модернізація економіки, сталий розвиток, старопромислові регіони, постіндустріальна модернізація, неоіндустріальна модернізація, інститути регіонального розвитку. Lyashenko V., Petrova I. Strategic Ways to Modernize the Old Industrial Regions of Ukraine from the Perspective of Sustainable Development The article defines the sustainable development of the old industrial regions of Ukraine (Slobozhanskiy, Prydniprovskiy, Donetsk Economic Area) using the methodology for determining the criteria and quantifying the processes and stages of their industrial, post- industrial and neo-industrial modernization. In the course of the study, a methodological toolkit was used to assess the level and con- ditions of industrial, post-industrial and neo-industrial modernization of the economy based on taking into account the quantitative parameters of the ecological, economic and social components of sustainable development. The results of assessing the stages of modernization of the regions of Ukraine in 2005-2019. confirmed the industrial development of Donetsk (Donetsk and Lugansk regions) and Prydniprovskiy (Dnipropetrovsk, Zaporizhzhia and Kirovograd regions) Economic Area. According to the results of the assessment of post-industrial modernization, the Slobozhanskiy Economic Area (Poltava, Sumy and Kharkiv regions) received the highest index. This region is the undisputed leader in terms of indicators reflecting innovation in knowledge and knowledge transfer (the difference is tens of points in comparison with the corresponding indices of other regions). Assessment of the stage of neo-industrial modernization showed the existence of a negative trend that has developed in all economic regions - a steady decrease in funding for innovations in knowledge. As a result, the overall index of knowledge indicator groups showed no signs of growth, and even decreased in some areas. The Slobozhanskiy Economic Area became an optimistic exception. The development and implementation of a methodology for assessing modernization processes will increase the efficiency of management decision-making by state authorities, improve the quality of strategies and targeted comprehensive programs for socio- economic development. To ensure post-industrial and neo-industrial modernization of the economy based on sustainable development in the conditions of insufficient efficiency and effectiveness of the traditional instruments of state policy, it is necessary to form insti- tutions of regional development. Analyzed the current state of the presence of regional development institutions in the areas of activity. It was determined that the institutional structure is heterogeneous, the regions are different in the quality of labor and natural resources, which actually determines the specialization of the regional economy, therefore, for them it is necessary to use differentiated support measures from the development institutions. Keywords: modernization of the economy, sustainable development, old industrial regions, post-industrial modernization, neo- industrial modernization, institutions of regional development. В. І. Ляшенко, І. П. Петрова 40 Економічний вісник Донбасу № 3(65), 2021 Ляшенко В. И., Петрова И. П. Стратегические пути модернизации старопромышленных регионов Украины с позиций устойчивого развития В статье определено устойчивое развитие старопромышленных регионов Украины (Слобожанский, Приднепровский, Донецкий экономические районы) с использованием методики определения критериев и количественной оценки процессов и стадий их индустриальной, постиндустриальной и неоиндустриальной модернизации. В процессе исследования использован методический инструментарий оценки уровня и условий индустриальной, постиндустриальной и неоиндустриальной модер- низации экономики на основе учета количественных параметров экологической, экономической и социальной составляющих устойчивого развития. Результаты оценки стадий модернизации регионов Украины в 2005-2019 гг. подтвердили индустриальную развитость Донецкого (Донецкая и Луганская области) и Приднепровского (Днепропетровская, Запорожская и Кировоградская области) экономических районов. По результатам оценки постиндустриальной модернизации, самый высокий индекс получил Слобо- жанский экономический район (Полтавская, Сумская и Харьковская области). Данный район – бесспорный лидер по индика- торам, отражающим инновации в знаниях и передаче знаний (разница составляет десятки пунктов по сравнению с соответ- ствующими индексами других районов). Оценка стадии неоиндустриальной модернизации показала существование отрица- тельной тенденции, сложившейся во всех экономических районах, – устойчивое уменьшение финансирования инноваций в знаниях. В результате общий индекс групп индикаторов знаний не показывал признаков роста, а в некоторых районах даже уменьшился. Оптимистическим исключением стал Слобожанский экономический район, Разработка и внедрение методики оценки процессов модернизации позволит повысить эффективность принятия управ- ленческих решений государственным органам власти, улучшить качество стратегий и целевых комплексных программ по социально-экономическому развитию. Для обеспечения постиндустриальной и неоиндустриальной модернизации экономики на основе устойчивого развития в условиях недостаточной действенности и эффективности традиционного инструментария государственной политики необходимо формирование институтов регионального развития. Проанализировано современное состояние наличия институтов регионального развития по направлениям деятельности. Определено, что институциональная структура неоднородна, регионы различны по качеству трудовых и природных ресурсов, что фактически обусловливает спе- циализацию региональной экономики, поэтому для них необходимо использовать дифференцированные меры поддержки со стороны институтов развития. Ключевые слова: модернизация экономики, устойчивое развитие, старопромышленные регионы, постиндустриальная модернизация, неоиндустриальная модернизация, институты регионального развития. Стаття надійшла до редакції 09.08.2021 Прийнято до друку 24.09.2021

Стратегічні шляхи модернізації старопромислових регіонів України з позицій сталого розвитку

Institution

Ähnliche Einträge