Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху

Стаття містить аналіз спогадів організаторів й учасників проголошення Акта відновлення Української держави С. Бандери. Я. Стецька, В. Кука та ін. Автор доводить, що мемуари значною мірою дають змогу відтворити ситуацію передодня і початку німецько-радянської війни, простежити дії ОУН і її лідерів, з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Трофимович, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2017
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р.
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181881
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху / В. Трофимович // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 34-44. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181881
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1818812025-02-09T13:58:33Z Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху Трофимович, В. До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р. Стаття містить аналіз спогадів організаторів й учасників проголошення Акта відновлення Української держави С. Бандери. Я. Стецька, В. Кука та ін. Автор доводить, що мемуари значною мірою дають змогу відтворити ситуацію передодня і початку німецько-радянської війни, простежити дії ОУН і її лідерів, з’ясувати мотиви, якими вони керувались й охарактеризувати їх взаємини з нацистами. Суб’єктивний чинник спогадів згладжується шляхом зіставлення фактологічного матеріалу зі свідченнями інших джерел. The article contains analysys of memories of organizers and participants of the Ukrainian State Reestablishment Act proclamation: S. Bandera, Y. Stetsko, V. Kuk etc. The author proves that mostly memories give the opportunity to reconstruct the situation of threshold and start of the German-Soviet war, trace OUN and its leaders’ actions, find out their motives and characterize their relationship with the Nazis. The subjective factor of memories can be smoothed through comparing fact material with other sources evidences. 2017 Article Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху / В. Трофимович // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 34-44. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181881 uk Український визвольний рух application/pdf Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р. До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р.
spellingShingle	До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р. До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р. Трофимович, В. Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху Український визвольний рух
description	Стаття містить аналіз спогадів організаторів й учасників проголошення Акта відновлення Української держави С. Бандери. Я. Стецька, В. Кука та ін. Автор доводить, що мемуари значною мірою дають змогу відтворити ситуацію передодня і початку німецько-радянської війни, простежити дії ОУН і її лідерів, з’ясувати мотиви, якими вони керувались й охарактеризувати їх взаємини з нацистами. Суб’єктивний чинник спогадів згладжується шляхом зіставлення фактологічного матеріалу зі свідченнями інших джерел.
format	Article
author	Трофимович, В.
author_facet	Трофимович, В.
author_sort	Трофимович, В.
title	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
title_short	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
title_full	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
title_fullStr	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
title_full_unstemmed	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
title_sort	відображення акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2017
topic_facet	До 75-ліття Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 р.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181881
citation_txt	Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху / В. Трофимович // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2017. — Збірник 22. — С. 34-44. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT trofimovičv vídobražennâakta30červnâ1941rupracâhímemuarahučasnikívukraínsʹkogovizvolʹnogoruhu
first_indexed	2025-11-26T14:48:32Z
last_indexed	2025-11-26T14:48:32Z
_version_	1849864767850676224
fulltext	34 Володимир Трофимович Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії ім. М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія» Стаття містить аналіз спогадів організаторів й учасників проголошення Акта відновлення Української держави С. Бандери. Я. Стецька, В. Кука та ін. Автор доводить, що мемуари значною мірою дають змогу відтворити ситуацію пе редодня і початку німецькорадянської війни, простежити дії ОУН і її лідерів, з’ясувати мотиви, якими вони керувались й охарактеризувати їх взаємини з нацистами. Суб’єктивний чинник спогадів згладжується шляхом зіставлення фактологічного матеріалу зі свідченнями інших джерел. Ключові слова: ОУН(б), Акт відновлення Української держави, спогади, мему ари, С. Бандера, Я. Стецько, В. Кук. Volodymyr Trofymovych The article contains analysys of memories of organizers and participants of the Ukrainian State Reestablishment Act proclamation: S. Bandera, Y. Stetsko, V. Kuk etc. The author proves that mostly memories give the opportunity to reconstruct the situation of threshold and start of the GermanSoviet war, trace OUN and its leaders’ actions, find out their motives and characterize their relationship with the Nazis. The subjective factor of memories can be smoothed through comparing fact material with other sources evidences. Key words: OUN(B), Ukrainian State Reestablishment Act, memories, S. Bandera, Y. Stetsko, V. Kuk. 35 № 22Володимир Трофимович Відображення Акта 30 червня 1941 року… ВІДОБРАЖЕННЯ АКТА 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. В ПРАЦЯХ І МЕМУАРАХ УЧАСНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 75 років відділяє нас від безкомпромісного Акта відновлення української державності. «Актом 30 червня 1941 р., — писав Пе- тро Мірчук, — український нарід заманіфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готов боронити своє право на вільне життя у своїй влас- ній, самостійній державі перед імперіалістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов… Акт відновлення української державності та успішна політична й мілітарна боротьба проти ні- мецького окупанта є доказом політичної зрілості, моральної сили та здисциплінованості українського народу і ввійдуть в історію як світла сторінка гідної постави української нації в важких умови- нах Другої світової війни»1. Цінним джерелом дослідження того, що відбувалось у Львові в червні-липні 1941 року і навколо цих подій, є праці та мемуари учасників визвольних змагань. Значною мірою вони дають змогу відтворити ситуацію передодня і початку німецько-радянської ві- йни, простежити дії ОУН і її лідерів, з’ясувати мотиви, якими вони керувались, охарактеризувати їх взаємини з нацистами. Дея- кі з них мають унікальний характер, залишаючись єдиним джере- лом відомостей про подвиг і жертовність осіб, причетних до Акта, життя та діяльність яких протягом півстоліття замовчувалися, фальсифікувалися й осуджувались. Водночас, віддаючи належне значущості вищевказаним джерелам, ми враховували притаманну їм істотну дозу авторського суб’єктивізму, вплив особистісного чинника, прагнення подекуди до самогероїзації або виправдан- ня власних помилок, можливість відхилення при висвітленні опи- суваних подій, що пов’язано з обмеженістю людської пам’яті, а тому викладений тут фактологічний матеріал зіставлявся зі свід- ченнями інших джерел. 1 Мірчук П. Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року (його ґенеза та політичне й історичне значення). Друге видання. — Мюнхен, 1953. — С. 52, 56. 36 ДО 75-ЛІТТЯ АКТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. Керівники ОУН у своїх творах наголошували: декларуючи принцип опори на власні сили як провідну засаду в боротьбі за відродження незалежної України, вони водночас прагнули здо- бути вагому підтримку зовнішніх чинників. Обґрунтовуючи пізніше цей напрям в українській політиці, Микола Лебедь у книзі «УПА. Українська повстанська армія» зазначав: «У тій площині тодішнє українство та його політичний провід шукали в світі прихильни- ків чи там союзників, які були б готові дати бодай моральну під- тримку українському народові в реалізації його цілей. Був факт, що в сучасній Європі тільки Німеччина явно готувалася до ві- йни з СРСР, і тому це було природне й наскрізь зрозуміле яви- ще, що український народ сподівався від німецько-совєтського конфлікту зміни дотеперішнього положення, але очевидячки не такої, щоб поневолення большевицькою Москвою замінити новим поневоленням Німеччиною. Бо, сподіваючись німецько-совєтської війни, український нарід підготовлявся використати її виключно для того, щоб відбудувати свою самостійну незалежну державу»2. Для реалізації задуманих планів, як писав В. Кук, окрім трьох Похідних груп, створено також ще спеціальну керівну — Львів- ську (близько 20 осіб), що складалась із членів Проводу та клю- чових функціонерів ОУН(б). Вона мала вирішувати завдання, пов’язані з проголошенням відновлення української державності. Уже на другий день війни Я. Стецько, М. Лебедь, І. Равлик, В. Кук на легковій автомашині, зареєстрованій у німецькому військовому відомстві, без перешкод переїхали на правий, східний бік річки Сяну, з наміром якнайскоріше добратися до Львова3. Аналіз ідейно-політичної і мемуарної літератури проливає світло на обізнаність активістів ОУН з нацистськими намірами щодо України і дає право стверджувати що їх уявлення про останні аж до липня 1941 року були переважно абстрактними, загальними і суперечливими. Разом з тим, доки Німеччина не по- 2 Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія. Її ґенеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу. Ч. 1 Німецька окупація України. — Видання Пресового Бюра УГВР, 1946. — С. 13. 3 Кук В. Державотворча діяльність ОУН. Акт відновлення української держави 30 червня 1941 р. // Українське державотворення. Акт 30 червня 1941 : Збірник документів і матеріалів. — Львів; Київ: Літературна агенція «Піраміда», 2001. — С. ХІ—ХІІІ. 37 № 22Володимир Трофимович Відображення Акта 30 червня 1941 року… казала себе відвертим ворогом України, доти міркування провід- ників ОУН виглядали наступним чином. Якщо вона займе позицію розвалу Радянського Союзу на національні суверенні, ні від кого не залежні держави — Україну та інші поневолені народи, вка- зував, наприклад, Ярослав Стецько в книзі «30 червня 1941», то ніщо не перешкодить оунівцям вважати її зовнішньополітичним союзником проти червоної імперії4.. Степан Бандера, зі свого боку, підкреслював у статті з аналогічною назвою, що справді незалеж- на політика мусила йти шляхом доконаних фактів, незважаючи на наміри Третього райху, а коли треба, то й виразно проти них. Український народ, за його словами, мусив у новій ситуації, що утворилась після 22 червня, рішуче сказати вагоме слово, творя- чи свою долю власними рішеннями. Звідси головна тактична лі- нія ОУН щодо офіційного Берліна визначалась тоді так: доконані факти з можливою пропозицією співпраці на основі рівноправного партнерства, забезпечення доконаних фактів у сенсі ймовірної ін- шої альтернативи. «З цією нашою тактикою вичікування, — по- яснював Я. Стецько, — не стоїть у ніякому зв’язку рішення про- голосити відновлення державности і творити державне правління, бо це не було залежне від тієї чи іншої постави Німеччини, але це була закономірна консеквенція боротьби нації за незалежність, яка використовує кожну міжнародню пригожу ситуацію, щоб за- документувати свою волю до державного незалежного життя»5. Таким чином, праці і спогади учасників визвольних змагань засвідчили: у розглядуваний період ОУН була рішуче настроєна на відродження української державності. Разом з тим, як зазначив Я. Дашкевич, в оунівському середо- вищі плекалася романтична мрія, що розпочата війна стане по- штовхом до нової української революції, яка знову ж таки шляхом тактики доконаних фактів вирішить політичні, державотворчі, військові та інші проблеми. «Неадекватне захоплення міфом Укра- їнської революції 1917—1921 рр., всі помилки якої треба було ви- правити, стало причиною цієї ілюзії. Війна 1941 р. революційної ситуації на стероризованій і безмежно заляканій Східній Україні 4 Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України. — Торонто, 1967. — С. 193. 5 Там само. — С. 29. 38 ДО 75-ЛІТТЯ АКТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. не створила, а революційні прояви на західноукраїнських землях, які спостерігалися в червні—липні 1941 р., майже зразу опинили- ся під контролем нових окупантів, або були придушені кованим німецьким чоботом. Реальна дійсність виявилася далекою від про- рокованого сценарію»6. Рано-вранці 30 червня 1941 року передові німецькі підрозділи вступили до Львова. Разом із частинами вермахту у місто вмар- ширував український батальйон «Нахтігаль», який ще 18 червня склав присягу на вірність Україні. За ними, як згадував Я. Стець- ко, прибула вищевказана львівська група7. Правда, В. Кук ствер- джував у 2001 р., що вона з’явилася тут 28 червня8. Зміст творів і спогадів оунівських діячів засвідчив: заява А. Гіт- лера 22 червня з нагоди початку східної кампанії, швидке просу- вання завойовників вглиб України, їх небажання вести переговори з ОУН на будь-якому рівні привели бандерівців до певних висно- вків. Для них стало зрозуміло, що нацистська верхівка, з одного боку, не збирається позитивно ставитись до справи державної самостійності України, а з другого — не захоче відразу викликати боротьбу її народу проти себе. Невиразною політикою, тактикою ні до чого зобов’язуючих обіцянок, підтримуванням надій на наці- ональну незалежність після закінчення війни з СРСР вона плану- вала не допустити того, щоб прагнення українців до державності спрямовувалося проти Німеччини. Не бажаючи мати проти себе українську силу, гітлерівці намагалися втягнути її насамперед у свою війну проти Радянського Союзу, зв’язати власними цілями, позбавити можливості проводити самостійну політику, використа- ти значною мірою і виснажити сили України, а далі діяти за свої- ми планами, в яких останній відводилась роль колонії. Одне слово, в ОУН(б) не було жодних підстав вважати, що верховоди Тре- тього райху сприятимуть відновленню української державності, і що, більше того, їм вдасться проголосити його як державний акт у Києві. Її керівництво все більше усвідомлювало, що справжня самостійна політика мусила йти шляхом власної ініціативи. Мало- 6 Дашкевич Я. Відновлення Української держави 1941 р. Проблеми дослідження // Українське державотворення. Акт 30 червня 1941: Збірник документів і матеріа- лів. — Львів; Київ: Літературна агенція «Піраміда», 2001. — С. ХLІІІ. 7 Стецько Я. Вказ. праця. — С. 179. 8 Кук В. Вказ. праця. — С. ХІІ. 39 № 22Володимир Трофимович Відображення Акта 30 червня 1941 року… ся на увазі використати сум’яття перших днів окупації, коли від- ступаюча Червона армія покинула Львів, а наступаюча німецька ще не встигла сформувати постійні органи управління, і негайно проголосити відродження Української держави. Як бачимо, банде- рівське угруповання намагалося своїми радикальними кроками по- ставити німецьку владу перед доконаним фактом, змусити її вже тоді чітко визначитися: підтримувати чи не підтримувати україн- ські державотворчі кроки, створити ясну ситуацію, перекреслити найнебезпечніші для України підступні гітлерівські задуми і від- крити перспективу незалежній визвольній політиці. Слід зазначити, що контури майбутнього Акта проглядалися вже у травневих 1941 р. політичних вказівках ОУН(б) «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» та в загальних напрямних з ін- струкцій її Революційного Проводу під аналогічною назвою. Тут, зокрема, стверджувалося: «На звільнених від московсько-больше- вицької окупації частинах української землі, не ждучи ніщо, ОУН проголошує відбудову Української держави, встановляє владу, яка має зорганізувати державне життя в усіх ділянках та керу- вати ним… Центром краєвої влади повинен бути Львів». Автори цих документів були впевнені, що лише «власною боротьбою, бу- дуванням власної держави власними силами та за власною ініці- ативою здобути собі ролю підмету і партнера, учасника війни та співтворця нового ладу на руїнах московської імперії… Для того держави, які ведуть боротьбу з Москвою і не ставляться воро- же до України, трактуємо як природних союзників… У випадку, коли б німці поставилися негативно до створеної української вла- ди ОУН, не визнавали її та визначували своїх людей, заявляти на місцях, що назначені ОУН не можуть передати влади, бо лише Провід може їх звільнити від обов’язків»9. Звідси можна зрозуміти, що львівський сценарій задумувався бандерівцями заздалегідь, у глибокій таємниці від гітлерівців, тим більше без погодженості з ними, і через це став для останніх ціл- ковитою несподіванкою. Увечері 30 червня на загальні збори у будинку товариства «Просвіта» у Львові, де відбувалися святочні народні акти, зібра- лося 60 представників українського громадянства. 9 ОУН в 1941 році. Документи. В 2-х ч. Ч. 1. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2006. — С. 61, 68, 71. 40 ДО 75-ЛІТТЯ АКТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. Виступаючи перед присутніми, котрі підхопилися у загально- му пориві, Я. Стецько зачитав Акт відновлення Української дер- жави, після чого було відспівано національний гімн. В документі було, зокрема, зазначено, що «волею українського народу Орга- нізація Українських Націоналістів під проводом Степана Банде- ри проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». До речі, ця думка вказувала також на зв’язок української державності 1917— 1921 рр. з тогочасним державотворчим процесом. Акт закликав на- селення «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада»10. Тут же повідомлялося, що на західноукраїнських землях фор- мується українська влада, яка підпорядкується загальнонаціо- нальному уряду, створеному у Києві з волі українського народу. Звертаємо увагу на те, що структурно текст проголошеного документа складався з трьох пунктів. Окрім вищевикладених двох, останній у післявоєнних виданнях на Заході переважно опускав- ся, що давало привід опонентам називати бандерівців «маріонет- ками», «колаборантами», а сам Акт — «оперетковим». А лакуни в тексті звучали так: «3. Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з націонал-соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна Революційна Армія, що творитиметь- ся на українській землі, боротиметься дальше спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Собор- ну Українську Державу і новий лад у цілому світі»11. З цього приводу В. Кук писав так: «Кожна політично грамот- на людина, вникнувши у зміст цього абзацу, може зробити лише один висновок: новоповстаюча Українська Держава буде співпра- цювати з Німеччиною тільки за умови визнання німецьким уря- дом Української держави. Для того й проголошувалась Українська держава, власне створювався уряд, щоб Україна могла на рівних 10 ОУН в 1941 році. Документи. В 2-х ч. Ч. 1. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2006. — С. 250—251. 11 Там само. — С. 251. 41 № 22Володимир Трофимович Відображення Акта 30 червня 1941 року… правах вести переговори, укладаючи союзи, провадити спільну війну проти своїх національних ворогів. Це цілком нормальна по- літика вільного суверенного народу»12. Він пояснював, що ОУН, між іншим, ніколи не приховувала того, що вона не проти союзу з Німеччиною у війні проти більшовицького СРСР за умови визна- ння самостійності та незалежності Української держави. У цьому випадку, на його думку, не мало значення, який політичний лад існував тоді у райху, адже йшлося про боротьбу проти спільного ворога. Адже США та Великобританія, мовляв, не брали до уваги тоталітарний лад у Радянському Союзі, коли об’єдналися з ним в коаліцію проти теж спільного ворога — нацистської Німеччини13. Своє тлумачення змісту третього пункту виклав і С. Бандера у зверненні «Слово до Українських Націоналістів-Революціоне- рів за кордоном» від 1948 р. «Дехто закидає, що під час Акта 30 червня 1941 р. були вжиті фрази й жести приязного супроти Німеччини тону, — писав він. — В цій справі пора сказати отверте слово, бо наша правда ясна і чиста, і треба припинити фальши- ве змалювання дійсності… Коли ж Німеччина пішла війною проти Росії, нашого ворога, то Україна не могла прийняти неприхильно цього факту. Але тим ще не розв’язувалося питання взаємин між Україною і Німеччиною. Воно мусіло залежати тільки від одного: як поставиться Німеччина до державної суверенності України, чи буде шанувати українську суверенність, українські інтереси, чи буде шукати в Україні союзника проти більшовицької Росії, — чи трактуватиме Україну як воєнну здобич і об’єкт своїх цілей… Ми мусіли стати і стали на позиції незалежної реалізації наших на- ціональних цілей, оборони наших прав і інтересів. А далі мусіла сказати своє слово Німеччина»14. Виступаючі на зборах спрямовували українців до налаго- дження державно-політичного життя, захоплення влади у свої руки, формування адміністрації, організації господарства, мілі- ції, шкільництва, а, особливо, створення власної армії. Пред- ставник крайового Проводу ОУН рішуче зауважив, що остання 12 Кук В. Вказ. праця. — С. ХІХ. 13 Там само. 14 Бандера С. Слово до Українських Націоналістів-Революціонерів за кордоном. — На чужині, 1948. — С. 17. 42 ДО 75-ЛІТТЯ АКТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. не складе зброї доти, доки з української землі не будуть вигнані всі окупанти. На зборах було зачитано декрет про створення Державного Правління (ДП), головою якого був призначений Ярослав Стецько. Проголошення Акта справило величезне враження на при- сутніх. Треба пам’ятати, що загал українського громадянства був приголомшений масовим варварським знищенням по тюрмах в’язнів органами НКВД напередодні відступу Червоної армії з краю. «Я досі не можу спокійно згадувати страшних картин, які довелося побачити в перші дні війни, — писала пізніше член ОУН Галина Дідик. — Тоді, після відступу радянських військ, розшу- куючи близьких мені людей, я була в тюрмах Львова, Тернополя, Бережан, Нараєва. Я бачила витягнені з катівень і потаємних ям і виставлені для опізнання рідними і друзями тисячі трупів — по- стріляних, помордованих, часом із слідами варварських знущань: вирізаними на тілі тризубами, виколотими очима, повідрізувани- ми носами, вухами, грудьми»15. Як свідчать спогади та інші ма- теріали, в ході просування німецьких військ були викриті масові знищення українських політичних діячів і в багатьох інших містах і селах. Вакханалія садизму, що творилася в тюрмах і слідчих відді- леннях НКВД не просто остаточно відштовхнула населення Захід- ної України від вчорашніх «визволителів», а й спрямувала чимало прихильників радянської влади в стан непримиренної ворожнечі до неї. Тому в очах багатьох жителів Львова німецькі війська по- стали рятівниками від страхіть сталінської тиранії, а учасники зборів з розумінням сприйняли останній пункт Акта. Після закінчення зборів диктор львівського радіо, член місце- вої організації ОУН Юлько Савицький урочисто передав в ефір інформацію про прийняті рішення. Наступного дня вона була по- вторена. Таким чином, львівські події стали відомі в Україні й за кордоном. По Україні прокотилася хвиля святкових демонстрацій, ма- сово підписувалися маніфести на підтримку Акта, оунівці при- ступили до формування місцевих державних адміністрацій. «Війна 15 Цит. за: В боротьбі за Українську державу. Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни. — Львів: Меморіал, 1992. — С. 16. 43 № 22Володимир Трофимович Відображення Акта 30 червня 1941 року… принесла синьо-жовті прапори на Україну в неможливо короткий строк, — писав Тарас Клекіт у статті «Голос крови», надрукованій у підпільному журналі ОУН «Ідея і чин». — Їм не здивувалися, не запитували, чиї це прапори, навіть маленькі діти. Їх прийняли давно й прийняли не як гостей, а так, як приймають Бога: просто до серця, відразу, безоглядно й навіки»16. Як бачимо, після Акта 30 червня в краї розпочалися держа- вотворчі процеси. «Населення Львова бачило вперше організовану силу ОУН… і хоч не всі були націоналістами або прихильниками ОУН, то кожний український патріот радів Актом 30 червня і готовий був даром допомагати в адміністрації, — згадував Богдан Казанівський. — Це було видно з того, як до команди зголошу- валися різні люди з різними фахами й хотіли стати до праці, не питаючи за платню. Це було велике духовне піднесення народу, який знав, чого хоче й що має робити для великої справи»17. Проголошення відновлення державності викликало вибух ска- женої люті А. Гітлера, який планував перетворити Україну в ні- мецьку колонію, пояснюючи при цьому міжнародному співтовари- ству, що її народ бажає бути під зверхністю Третього райху. Акт 30 червня змусив нацистську верхівку розкрити своє політичне об- личчя. 5 липня у Кракові були заарештовані і доставлені у німець- ку столицю Степан Бандера та інші лідери ОУН, які опинилися у «почесному ув’язненні». Незабаром їх звільнили, встановивши пильний нагляд. Як випливає з німецьких дипломатичних джерел, міністру за- кордонних справ І. Ріббентропу 21 липня рекомендували дотриму- ватись позиції, що проголошення української державності було «самовільними діями відомої честолюбної й активної групи Бен- дери» та що «інсценізований нею у Львові Акт не має жодного державно-правового значення»18. У відповідь політичне бюро ОУН у Берліні видало того ж дня заяву «Щодо становища у Львові». Тут було вказано, що події 16 Клекіт Т. Голос крови // Ідея і чин. — 1943. — Ч. 3. — С. 23. 17 Казанівський Б. Шляхом Легенди: Спомини. — Лондон : Українська видавнича спілка, 1975. — С. 217—218. 18 Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: В 2 х т. Т. 1: 1939—1943. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — С. 379. 44 ДО 75-ЛІТТЯ АКТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. 30 червня вже стали «історичним фактом», а державницький Акт, подібно, як Акт 22 січня 1918 року у Києві і Акт 1 листопада 1918 року у Львові, «стане символом сучасної визвольної боротьби української нації»19. Попри німецькі розпорядження не влаштовувати маніфестацій на підтримку Акта і взагалі не займатися політичною діяльністю, бандерівці не припинили його проголошувати в містах і селах. Гіт- лерівці розгорнули проти українських патріотів терор. 15 вересня гестапо повторно заарештувало С. Бандеру, Я. Стецька, а також значну кількість оунівців, яких згодом вивезли в концтабір За- ксенхаузен, 15 функціонерів Організації були розстріляні, інші інтерновані. «Погромний наступ на Організацію Українських Наці- оналістів-революціонерів у вересні 1941 року, — згадував колиш- ній в’язень концтабору в Аушвіці М. Марунчак, — започаткував приплив сюди українського політичного елементу, який був при- значений на знищення. Це підтвердили дальші фізичні ліквідації українців зимою 1941—42 років» 20. Осмислюючи найновіші уроки українсько-німецьких взаємин, керівники ОУН, як випливає з їхніх творів і мемуарів, дійшли до висновку, що їхній нетривалий «медовий місяць», ситуативний союз із нацистським режимом закінчився, а сподівання на гітле- рівську підтримку у відродженні державності виявилися ілюзією. Організація, як самостійницький рух українського народу, всту- пила тепер у нову фазу визвольної боротьби, відкривала новий фронт — на цей раз проти Німеччини. 19 ОУН в 1941 році. Документи. В 2-х ч. Ч. 2. —К.: Інститут історії України НАНУ, 2006. — С. 350. 20 Марунчак М. На ревірі в Авшвіці й остання вибірка до газу на блоці ч. 19 // В бо- ротьбі за Українську державу. — С. 370.

Відображення Акта 30 червня 1941 р. у працях і мемуарах учасників українського визвольного руху

Institution

Ähnliche Einträge