Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської)
Проаналізовано уявлення міщан XVI – першої половини XVII ст. про ідеального міщанина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з-поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майново...
Saved in:
| Published in: | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інституту історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181938 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) / Т. Гошко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 237-272. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181938 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гошко, Т. 2021-12-05T15:51:22Z 2021-12-05T15:51:22Z 2020 Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) / Т. Гошко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 237-272. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181938 94(438:477):340.153“15/16” Проаналізовано уявлення міщан XVI – першої половини XVII ст. про ідеального міщанина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з-поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина. На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі, тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітації. Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й відповідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадянства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міщанина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений правом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарівники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були явищем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців. The article analyses townspeople’s ideas of ideal burgher that appeared both in the texts of burghers themselves and in those that came from outside of towns. They were reflected primarily in the requirements for new citizens and elected officials. The proprietary status of a burgher was significant among the bourgeois virtues. On the lands of the Crown, the change in attitude to wealth was associated not only with the development of crafts and trade but also with the spread of the ideas of Sarmatism. On the one hand, the nobility tried to separate itself from the burghers and to affirm its distinction and superiority, оn the other hand, the cities and towns of the Polish-Lithuanian Commonwealth had never created own ideological program, and Sarmatism gradually became an ideology of the bourgeois elite as well. In the 16th and 17th cent., the elite of burghers began to copy noblemen in behaviour, everyday life, clothing, etc. The wealth of some burghers became one of the ways to their ennoblement. In addition to proprietary status, the “good man” was determined by the “correct” origin and the appropriate style of behaviour that were prerequisites for obtaining urban citizenship. Only people of good fame and good descent could be elected to different offices. Among the bourgeois virtues, family status was important. The adultery was considered unsuited to decent man, and town law provided for it severe punishment for both man and woman. Prostitution was worthy of condemnation too. Also, some “worthless” professions, the list of which changed over time, were unacceptable for the “good burgher”. In the 16th and 17th cent., the executioner’s craft was ranked as such. As one of the town servants he was protected by law, but his craft was considered shameful. Magicians and wizards, as well as gamblers, could not count on good fame. However, the games, and in particular the game of dice, were a phenomenon so widespread, that it was necessary to issue more and more regulations that forbade them. The cities and towns responded to the challenges of time, and the devotion to antiquity was never too strong there. In many ways, the burghers’ ideas coincided with the ideas of the nobility, but there were significant differences, in particular, in the treatment of foreigners. uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Історія уявлень та ідей Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) The Image of the Perfect Burgher in the Ideas of the Townspeople of the 16th and Early 17th Century (Based on the Materials of Towns in the Polish Crown’s Ruthenian Lands) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
| spellingShingle |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) Гошко, Т. Історія уявлень та ідей |
| title_short |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
| title_full |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
| title_fullStr |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
| title_full_unstemmed |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
| title_sort |
образ ідеального міщанина в уявленні міщан xvi – початку xvii ст. (на матеріалах міст руських земель корони польської) |
| author |
Гошко, Т. |
| author_facet |
Гошко, Т. |
| topic |
Історія уявлень та ідей |
| topic_facet |
Історія уявлень та ідей |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Соціум. Альманах соціальної історії |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Image of the Perfect Burgher in the Ideas of the Townspeople of the 16th and Early 17th Century (Based on the Materials of Towns in the Polish Crown’s Ruthenian Lands) |
| description |
Проаналізовано уявлення міщан XVI – першої половини XVII ст. про
ідеального міщанина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з-поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до
виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина.
На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком
ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася
відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі
Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і
верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі,
тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітації.
Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й відповідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадянства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні
уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного
чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для
чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міщанина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII
ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений правом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарівники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були явищем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх
забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була
аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але
були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців.
The article analyses townspeople’s ideas of ideal burgher that appeared both in the texts
of burghers themselves and in those that came from outside of towns. They were reflected
primarily in the requirements for new citizens and elected officials. The proprietary status
of a burgher was significant among the bourgeois virtues. On the lands of the Crown, the
change in attitude to wealth was associated not only with the development of crafts and trade
but also with the spread of the ideas of Sarmatism. On the one hand, the nobility tried to
separate itself from the burghers and to affirm its distinction and superiority, оn the other
hand, the cities and towns of the Polish-Lithuanian Commonwealth had never created own
ideological program, and Sarmatism gradually became an ideology of the bourgeois elite as
well. In the 16th and 17th cent., the elite of burghers began to copy noblemen in behaviour,
everyday life, clothing, etc. The wealth of some burghers became one of the ways to their
ennoblement. In addition to proprietary status, the “good man” was determined by the “correct”
origin and the appropriate style of behaviour that were prerequisites for obtaining urban
citizenship. Only people of good fame and good descent could be elected to different offices.
Among the bourgeois virtues, family status was important. The adultery was considered unsuited
to decent man, and town law provided for it severe punishment for both man and
woman. Prostitution was worthy of condemnation too. Also, some “worthless” professions,
the list of which changed over time, were unacceptable for the “good burgher”. In the 16th
and 17th cent., the executioner’s craft was ranked as such. As one of the town servants he
was protected by law, but his craft was considered shameful. Magicians and wizards, as well
as gamblers, could not count on good fame. However, the games, and in particular the game
of dice, were a phenomenon so widespread, that it was necessary to issue more and more regulations
that forbade them. The cities and towns responded to the challenges of time, and
the devotion to antiquity was never too strong there. In many ways, the burghers’ ideas coincided
with the ideas of the nobility, but there were significant differences, in particular, in
the treatment of foreigners.
|
| issn |
1995-0322 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181938 |
| citation_txt |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) / Т. Гошко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 237-272. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT goškot obrazídealʹnogomíŝaninavuâvlennímíŝanxvipočatkuxviistnamateríalahmístrusʹkihzemelʹkoronipolʹsʹkoí AT goškot theimageoftheperfectburgherintheideasofthetownspeopleofthe16thandearly17thcenturybasedonthematerialsoftownsinthepolishcrownsruthenianlands |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:32Z |
| _version_ |
1850561254612008960 |
| fulltext |
ISSN1995-0322. ÑÎÖIÓÌ. Àëüìàíàõ ñîöiàëüíîї іñòîðiї. Âèïóñê 15-16. Ñ. 237–272
УДК: 94(438:477):340.153“15/16”
Тетяна Гошко
доктор історичних наук
доцент кафедри класичних, візантійських та середньовічних студій
Українського Католицького Університету
(Україна, Львів, hoshko@ucu.edu.ua)
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1791-4346
ОБрАз ІДЕАльнОгО МІщАнинА
В УЯВлЕннІ МІщАн XVI – пОЧАткУ XVII Ст.
(нА МАтЕрІАлАХ МІСт рУСькиХ зЕМЕль
кОрОни пОльСькОЇ)
Анотація. Проаналізовано уявлення міщан XVI – першої половини XVII ст. про
ідеального міщанина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з-
поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до
виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина.
На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком
ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася
відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі
Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і
верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі,
тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітаціі.̈
Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й від-
повідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадян-
ства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні
уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного
чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для
чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міща-
нина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII
ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений пра-
вом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарів-
ники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були яви-
щем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх
забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була
аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але
були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців.
Ключові слова: місто, міське право, проституція, кат, азартні ігри, Річ
Посполита.
Уявлення міщан про самих себе і про те, яким має бути ідеальний міщанин,
відобразилися як у текстах, які продукувалися безпосередньо у містах, так і в тих,
які походили з-поза меж міста і регламентували життя у ньому. Зазвичай ці уяв-
лення відбивалися насамперед у тих вимогах, які пред’являли міщани до нових
міських громадян чи до різних посадовців, обраних на міські уряди. Ця система
цінностей змінювалася з часом, хоч і не радикально. Місто відповідало на виклики
часу, і відданість старовині тут ніколи не була аж надто твердою.
З літератури предмету немало відомо про приписи Бартломея Ґроїцького,
Павла Щербича чи Павла Кушевича щодо принципів формування органів міського
самоврядування і щодо судових справ, але значно менше написано про моральні
аспекти життя міського соціуму, які відобразилися у кодексах права XVI–XVII ст.
Одначе, саме це є однією з ключових тем згаданих правових трактатів. Уже в ар-
тикулах, присвячених принципам формування ради і лави, прочитується уявлення
міщан про „чоловіка доброго”, того, хто гідний поваги і послуху, і почасти ці мі-
щанські уявлення про чесноти людини перегукуються із уявленнями шляхти, зок-
рема у XVI ст.1 Ґроїцький зазначає:
„Для користі міста обирати в раду слід людей добрих, мудрих, які мають щонайменше
25 років, осілих у місті, не надто багатих і не надто бідних, а середнього достатку, бо
багаті й заможні часто звикли громаду утискати і нищити, натомість від убогих, хоч
яких зичливих, жодної користі. А от середні до того [врядування] найздатніші, вони,
на своєму залишаючись, чужого не пожадають, а посполиту справу вивищують над
власною. Iure Municipali art. 44 glos. Також мають бути законно народжені, що завжди
проживають [у себе] вдома, люди доброї слави, богобоязні, що шанують справедли-
вість і правду, а брехню і злість зневажають. Таємниць міських не розголошують, у
словах і вчинках сталі, обжерливістю гидують, дарів не приймають, помірковані, не
пияки, не двоєженці, не улесники, не блазні, не настири, не чужоложці, не такі, кого
дружина зрадить, не лихварі, не фальшувальники, не сіячі розбрату. Бо згодою малі
речі примножуються, а незгодою великі нищаться. Також не слід обирати на те чу-
жинця, людину з іншого права, і того, кому виповнилося 90 років”2.
Серед названих тут чеснот привертає увагу питання майнового статусу.
У цьому випадку автор відходить від середньовічних уявлень про бідність і багат-
ство. Часи середньовіччя пов’язані з ідеалами аскетизму, доброчесної убогості і
милосердя. Тоді багатство засуджувалося, як таке, що перешкоджало людині осяг-
нути Бога. Це знайшло своє відображення в Новому Заповіті, зокрема в Євангелії
від Матвія: «Ісус же сказав Своїм учням: “Поправді кажу вам, що багатому трудно
ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине
вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!” Як учні Його це зачули, здивувалися
дуже й сказали: “Хто ж тоді може спастися?” А Ісус позирнув і сказав їм: “Немож-
ливе це людям, – та можливе все Богові”» (Мт 19, 16-26).
Тетяна Гошко238
1 Пор.: Яковенко Н. „Чоловік добрий” та „чоловік злий”: з історії ментальних установок в
Україні-Русі XVI–XVII ст. Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. К., 1992, вип. 1, 47-
92; її ж. Про два ментальні стереотипи української шляхти: „чоловік добрий” і „чоловік злий”.
Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. К., 2002, 106-147.
2 В. Groicki . Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej. War-
szawa, 1953, 29.
Багатство розглядалося як задоволення плоті, воно ж суперечило духовному
пізнанню і вдосконаленню. Виразно прослідковується ця ж думка вже у Авґустина:
„…Але плоть не перестає протистояти духові, а дух – плоті, щоб ми не те робили, що
хочемо, виконуючи всяку злу похіть, а наскільки це для нас можливо при Божій допо-
мозі, підпорядковували її собі, не співчуваючи їй і постійно чуваючи, щоб нас не вво-
дила в оману думка, схожа на правду, не зваблювали хитрі слова, не охопила пітьма
якої-небудь омани; щоб не приймали ми щось добре за погане чи погане за добре; щоб
страх не відхиляв нас від того, що треба робити, а хтивість не скеровувала нас до того,
чого не слід робити…”3.
У Середньовіччі тіло розглядалося як „огидне містилище душі” (за визначен-
ням Григорія Великого)4.
Бідність, а особливо свідома відмова від земних благ і тілесних насолод вважа-
лася однією із важливих чеснот. Тому до людей убогих, жебраків, подорожників ста-
вилися із прихильністю. Панівна в ті часи доктрина милосердя мала біблійні корені5.
Однак все змінилося в XIV ст. Саме тоді у суспільній моралі відбуваються певні
трансформації, і якщо у попередні епохи мандрівників сприймали дуже позитивно,
то в XIV ст. ставлення до них різко погіршується. Жак Ле Ґофф зазначав: „Коли ман-
дрівники і пілігрими почнуть брати із собою громіздкий багаж…, тоді не лише
вивітриться дух хрестових походів, а й ослабне смак до подорожей, і середньовічне
суспільство стане світом домосидів. Середні віки, епоха піших і кінних подорожей,
упритул наблизяться тоді до свого кінця – не тому, що Пізнє Середньовіччя не знало
подорожей, але тому, що починаючи з XIV ст. мандрівники стають волоцюгами, ока-
янними людьми. Раніше вони були нормальними істотами, в той час як згодом нор-
мальними стали домосиди”6. На перше місце поступово виходить страх перед
чужим, невідомим, незрозумілим. Він стає іманентно присутнім у суспільній свідо-
мості і активно підтримується проповідниками і церковниками7. В ті часи з’явля-
ються постанови проти жебраків та волоцюг, зокрема в Західній Європі, в тому числі
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 239
3 Аврелий Августин. О граде Божьем. Кн. ХХІІ, Глава ХХІ (https://azbyka.ru/otechnik/
Avrelij_Avgustin/o-grade-bozhem/22_21).
4 Ле Гофф Ж., Трюон Н. История тела в средние века. М., 2008, 31.
5 Ця доктрина охоплювала шість добрих справ, що відповідало біблійній оповіді про
Страшний суд з Євангелія від Матвія: «“...Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і
ви не напоїли Мене, мандрівником я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягнули ви
Мене, слабий і у в’язниці – і Мене не відвідали ви”. Тоді відповідять і вони, промовляючи: “Гос-
поди, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи не-
дужого, чи у в’язниці – і не послужили Тобі?”. Тоді Він відповість їм і скаже: “поправді кажу
вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили”. І ці підуть на
вічную муку, а праведники – на вічне життя» (Мт, 25, 31-46). Див. також: Гошко Т. Жебраки у
руських містах XV – першої половини XVII ст. Україна в ЦентральноСхідній Європі. К., 2017,
вип. 17, 462-490.
6 Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. М., 1992, 163–164.
7 Детальніше див.: Сурта Е. Страх как элемент средневекового менталитета. Европа: ак-
туальные проблемы этнокультуры: материалы VIII Междунар. науч.-теорет. конф., Минск, 22
ХІІ 2014. Минск, 2015, 20-21.
Англії і Франції8. Низку таких приписів було прийнято в різних країнах ще в XIV ст.,
особливо актуальними вони стали після епідемії чуми, відомої як „Чорна смерть”.
Однак ці правові акти, вочевидь, не були достатньо ефективними, тому час од часу
влада змушена була їх приймати знову і знову. Неусталений спосіб життя, відсутність
сталого місця проживання, як і сталого джерела доходів, злиденне вбрання – в XIV–
XV ст. це були достатні ознаки порушення суспільних норм доброчесного життя,
через що людину зараховували до волоцюг і обмежували в правах9.
Ці трансформації моралі добре прослідковуються у містах. Спершу робилися
спроби обмежити розкіш серед міщан. Практика сумптуарного законодавства10
відома на теренах Польської Корони з ХІІІ ст., але значного розвитку набула лише
у XIV ст. Часто така регламентація здійснювалась на рівні окремих міст через мі-
ські вількири. Серед таких постанов одними з найвідоміших є львівські вількири
1383 р. та 1406 р.
1383 р. „Давня ухвала про видатки на святкування весіль11. Також пани
райці спільно з цілою громадою так вирішили та постановили, що коли хтось за-
хоче зіграти, чи пак справити весілля, то повинен запросити 16 осіб [гостей] і мати
[для них] 4 страви і не більше, як також блазнів мати 2-х і не більше, під [страхом]
кари на 4 гривни”.
„Ухвала щодо витрат породіль. Також пани райці спільно з цілою громадою
так вирішили та постановили, що жінки у тяжі або ж породіллі не повинні справ-
ляти жодної учти під [страхом] кари на 4 гривни”12.
Тетяна Гошко240
8 Див.: Geremek В. O grupach marginalnych w mieście średniowiecznym. Kwartalnik Histo-
ryczny, 1970, t. LXXVII, 541; Ordinance of Laborers, 1349 (https://sourcebooks.fordham.
edu/seth/ordinance-labourers.asp); The Statute of Labourers, 1351 (http://avalon.law.yale.edu/me-
dieval/statlab.asp); Putnam B.H. The Enforcement of the Statutes of Labourers During the First
Decade after the Black Death 1349–1359. New York, 1908; L.R. Poos Social Context of Statute of
Labourers Enforcement. Law and History Review, 1983, nr 1 (1), 27–52.
9 Geremek В. O grupach marginalnych w mieście średniowiecznym..., 541–542.
10 Вважається, що так звані сумптуарні закони регламентували соціальну стратифікацію
суспільств шляхом введення обмежень на одяг, їжу, предмети розкошів (Sumptuary Law
(https://www.britannica.com/topic/sumptuary-law). Вони відомі ще з часів Давнього Риму (G. Dari-
Mattiacci, A. Plisecka. Luxury in Ancient Rome: Scope, Timing and Enforcement of Sumptuary Laws
(https://editorialexpress.com/cgi-bin/conference/download.cgi?db_name=ALEA2010&paper_id=73).
У середньовічній Європі сумптуарні закони приймали з ХІІ–ХІІІ ст. (Італія, Угорщина, Англія
тощо). Зокрема в Англії в 1281 р. адміністрація Лондона видала розпорядження про одяг для
робітників, а в 1309 р., за правління короля Едуарда ІІ з династії Плантаґенетів, видано закон,
яким було обмежено витрати дворян на харчування. За правління Едуарда ІІІ подібна законо-
давча практика була продовжена: закон 1336 р. регламентував одяг та взуття для рицарів, що
мало відрізняти їх від інших класів суспільства, законом 1337 р. було обмежено право носіння
хутра, законом 1363 р. було регламентовано одяг жінок, які мали вдягатися відповідно до соці-
ального стану їхніх батьків чи чоловіків (Sumptuary Laws of the Middle Ages (http://www.lord-
sandladies.org/sumptuary-laws-middle-ages.htm).
11 Положення цього вількиру були повторені у статуті 1406 р., який був вписаний до втра-
ченої книги міської ради 1402-1459 рр. Див.: Myśliwski G. Leges sumptuariae w średniowiecznym
Lwowie. Świat średniowiecza. Studia ofiarowane Prof. H. Samsonowiczowi. Red. A. Bartoszewicz,
G. Myśliwski, J. Pysiak, P. Żmudzki. Warszawa, 2010, 226-227.
12 Najstarsza księga miejska 1382-1389 (= Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. T. 1).
Wyd. A. Czołowski. Lwów, 1892, 10-11.
Подібні постанови приймали і в інших містах Корони, приміром, дещо раніше,
у Кракові (17 I 1378, 5 VIII 1397)13 Польський дослідник Ґ. Мислівський навіть вва-
жає, що вони є прикладом імпорту до Львова латинської правової культури14.
Уже на межі XV–XVI ст., а особливо дещо пізніше заможність стає однією із
чеснот. Зміни були поступовими. Як зауважив Жак Ле Ґофф, у XIV–XV ст. в Європі
змінюється ставлення до грошей, але ще не до багатства. Головною відправною
точкою у цьому процесі стала зміна ставлення до купців: спершу представники
цієї професії були однозначно приречені на пекельні муки, але з часом їх визнала
Церква, найперше зважаючи на їхню корисність для суспільства і за умови їхнього
лояльного ставлення до християнських цінностей. А у XVI ст. разом з Реформацією
в Європі з’являються елементи капіталістичного укладу15. Саме відтоді бідність
перестала бути чеснотою, що засвідчує витяг із приписів права Б. Ґроїцького: „Убо-
гим, які зубожіли з власної провини, з упертості а чи через якісь злі переступи або
лихослів’я, не потрібно допомагати і ніяк рятувати їх [не варто]. Слушно ж бо є,
коли той, хто зажив злої слави, й отой, хто поводиться зле та непристойно, потерпає
від убозтва. Spec. Sax. Lib. 3, art. 39. Убогість зла й переступу не зневажує. Paupertas
in delictis non excusat. [Бідність не виправдовує злочинів.] Там само. Pauperis non
miserebitur in iudici. [Суд не має милосердя для бідних]”16.
Відповідно, і багатство з цього часу перестали розглядати як однозначне зло.
Воно могло як зашкодити людині осягнути райську насолоду, так і допомогти.
На землях Корони Польської зміна ставлення до багатства була пов’язана не
лише із розвитком ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного
боку, шляхта намагалася відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і ви-
щість. Як відзначила М. Боґуцька, поступово, коли сарматизм став убиратися в
щораз то яскравіші барви родовитого шляхетства, славити його чесноти і військові
звитяги, гідний спосіб життя, міщанин ставав у суспільній уяві постаттю дедалі
більш двозначною, набував рис ошуканця і злодія, особи брудної і аморальної17.
З іншого боку, місто в Речі Посполитій так і не випродукувало своєї ідеологічної
програми, а сарматизм поступово став ідеологією і верхівки міщанства. Ба більше,
сарматизм коронних міщан мав великий вплив на дальший розвиток польської
культури. Відтак, замість того, щоб культивувати, як це було у містах на Заході
Європи, схильність до ощадливості і наполегливої праці, в польських містах за-
охочувалося прагнення до розкоші, до блиску замість скромності18.
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 241
13 Najstarszy zbiór przywilejów i wilkierzy miasta Krakowa. Wyd. S. Estreicher. Kraków,
1936, 27.
14 Myśliwski G. Leges sumptuariae w średniowiecznym Lwowie..., 233.
15 Детальінше див.: Ле Гофф Ж. Средневековье и деньги. Очерк исторической антрополо-
гии. СПб., 2010, 179-180, 183.
16 Див.: Groicki В. Obrona sierot i wdów. Warszawa, 1958, 239-240.
17 Bogucka М. Obraz miasta w kulturze staropolskiej. Warszawa, 2008, 99.
18 Як зазначила Боґуцька, у протистоянні між міщанами і шляхтою остання перемогла, і не
тільки в царині культури, а навіть ширше – в сенсі національної „душі”, і це наклало свій від-
биток на ментальні особливості поляків, що можна прослідкувати і у ХХ ст. (Bogucka М. Polish
town between the sixteenth and eighteenth centuries. A Republic of Nobles. Studies in Polish History
to 1864. Ed. by J. Fedorowicz, M. Bogucka, H. Samsonowicz. Cambridge; New York, 1982, 152).
В XVI–XVII ст. верхівка міщанства стала намагатися в поведінці, побуті, одязі,
тощо копіювати шляхтичів19. Це стосувалося не лише тих міщан, які прагнули от-
римати нобілітацію, а й тих, які не ставили собі такого завдання та залишалися і
реально, і номінально в міщанському стані, далі займаючись ремеслом і торгівлею.
З початку XVII ст. у містах став модним шляхетський одяг – кунтуші з дорогої тка-
нини, прикрашені хутром, кольорові, часто червоні, чоботи та широкі пояси. Одяг
цей частіше використовували на свята, на вихід, бо для роботи він був зовсім не
пристосованим. Саме такий стиль вбрання відрізняв у XVII ст. польських міщан
від французьких, голандських, англійських, які були більш прагматичними і вива-
женими у своїх тратах. Однак, такий одяг став настільки популярним серед окре-
мих кіл міщан, що навіть у великих містах, як от у Ґданську, де було все потрібне,
щоби плекати свою міщанську ідентичність, заможні міщани вдягалися як шлях-
тичі20. Окремі представники міщан в ті часи стали носити шаблю, що віддавна було
ознакою приналежності до шляхетського стану21.
Досліджуючти одяг львівських міщан XVI – початку XVII ст. за архівними
матеріалами, Ірина Замостяник пише:
„Доповнювала чоловічий стрій зброя, яку носили як для оздоблення костюма, так і
для відлякування зловмисників, та самооборони. Найбільш поширеними серед такої зброї
були шаблі, які прикріплювали до жупанів, контушів або іншого верхнього одягу. Найпо-
пулярнішими серед міщанства були угорські шаблі, які могли покривати позолотою. Бід-
ніші міщани та юнаки носили зі собою в піхвах ножі, які могли бути коштовно оздоблені.
Такі піхви, відлиті в сріблі з ланцюжком, були у ливарника Григора зі Львова. Крім того,
міщани до пояса пристібали “тлумок” – мішечок, в якому зберігали гроші. Як правило, такі
мішечки були пошиті зі шкіри та оксамиту”22.
Відомо, що мода на угорські та турецькі шаблі поширилася серед міщан в часи
Стефана Баторія23. Про наявність зброї у міщан писала на матеріалах київських мі-
щанських тестаментів Наталія Білоус24. Власне особливо важливим для розуміння
ситуації є наявність у міщан зброї, яка мала статусний характер.
Тетяна Гошко242
19 Детальніше див.: Bartkiewicz М. Odzież i wnętrza domow mieszczańskich w Polsce w drugiej
polowie XVI – XVII w. Wrocław, 1974, 139-171.
20 Bogucka М. Miejsce mieszczanina w społeczeństwie szlacheckim: atrakcyjność wzorców życia
szlacheckiego w Polsce XVII w. Człowiek i świat. Studia z dziejów kultury i mentalności XV–XVII w.
Warszawa, 2008, 71.
21 Внаслідок цього почали регламентувати де факто існуюче явище. До прикладу, у 1735 р.
в Жешуві було прийнято спеціальну постанову, за якою міщанам дозволялося носити зброю
лише в дорозі. Винятком із правила були купці, які мали свої крами у місті, вбиралися на ні-
мецький манер і за прикладом інших міст могли носити зброю, а також доктори (див.: Opas Т.
Z problemów awansu społecznego mieszczan w XVII i XVIII wieku: o przenikaniu do stanu szlachec-
kiego i duchownego. Przegląd Historyczny, 1974, t. 65 (3), 469-470).
22 Замостяник І. Чоловічий одяг львівських міщан кінця XVI – першої половини XVII ст.
Народознавчі зошити, Львів, 2016, № 4 (130), 881.
23 Детальніше див.: Bartkiewicz М. Odzież i wnetrza domow mieszczańskich w Polsce ..., 215-219.
24 Білоус Н. Тестаменти киян середини XVI – першої половини XVII ст. К., 2011, 78. Див.
також.: її ж. Київські міщани на службі Речі Посполитої. Україна крізь віки. Збірник наукових
праць на пошану академіка НАНУ В. А. Смолія. К., 2010, 269-290.
Також міщани в XVI–XVII ст. носили прикраси, коштовне каміння (бірюзу,
рубіни, смарагди, діаманти тощо), часом перстені-печатки (сигнети), які мали і
практичне застосування25. Предмети розкоші мали і львівські міщани руського по-
ходження. До прикладу, у книзі індуктів і протоколів ради Львова (1507-1530 рр.)
від 26 березня 1516 року зафіксовано заяву золотаря Іоанна про те, що він отримав
від русина з Белза Леха золотого персня вартістю 6 злотих26. Коштовні перстені та
намиста з перлів купувала і колишня дружина Макарія Тучапського, Олена, яка
після його висвячення й далі жила на Руській вулиці, й за старою пам’яттю джерела
її іменували Макаровою. Щоправда, купуючи прикраси, вона залізла у борги, і була
оскаржена шляхетним Себастіаном Зеленським – 7 січня 1545 р. до львівських ак-
тових книг була занесено його заяву про поквитування Олени Макарової за срібний
пас та намисто з перлів. Згодом за Олену поручився пекар Онисько і повернув її
борг у 8 злотих, про що є відповідний запис у тих-таки книгах під тією ж датою27.
Незабаром після цього Олену позвали до суду через скаргу на неї краківських куп-
ців Миколи Пернуса та Ларинча Брікнера28. Як закінчилася ця справа, невідомо,
але з джерел видно, як любила русинка Олена Макарова коштовності, і, не лякаю-
чись боргів і судових позовів намагалася їх нагромаджувати. Чимало даних про
люксус і предмети розкоші у міщан дають їхні заповіти29.
Одним із свідчень наслідування міщанами шляхти у стилі життя і поведінки є
поява міщанських портретів у першій половині XVII ст. Як відомо, першим збере-
женим до наших днів суто міщанським портретом є портрет львівського патриція
Єжи Боїма (1537-1617). Боїм, на відміну від Костянтина Корнякта (1517/1520 – 1603),
чий портрет дійшов до наших днів лише у двох копіях, не відмовився від міщан-
ського статусу і далі займамся купецтвом, яке дозволено було лише міщанам і ніяк
не асоціювалося з людьми шляхетського походження. Хоч Мєчислав Ґембарович на-
голошує на стилістичних відмінностях портрету львівського міщанина від шляхет-
ських портретів XVI ст., та сам факт написання портретів міщан свідчить про їхнє
прагнення бути схожими на шляхту бодай зовнішніми ознаками. Ще більше підтвер-
джує цю тезу те, що на портреті Єжи Боїма розміщено його родовий герб і особиста
монограма, що також аж ніяк не було характерним для міщанського стану30. Ба
більше, саме в цей час з’являються і жіночі міщанські портрети, хоча в XVII ст. вони
ще були рідкістю. Одним з найцінніших жіночих портретів епохи бароко на річпос-
политському просторі загалом є портрет львів’янки Барбари Лангішувни, доньки
львівського купця-міщанина грецько-руського походження, який помер у 1635 р.31
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 243
25 Замостяник І. Чоловічий одяг львівських міщан …, 881.
26 Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI ст.: дослідження і матеріали. Львів,
1994, 143.
27 Там само, 300.
28 Там само, 300-301.
29 Детальніше див.: Білоус Н. Тестаменти киян…, 78-80. Серед дорогоцінних речей у мі-
щанських заповітах зустрічалися предмети культу – срібні, золоті і позолочені, прикрашені пер-
лами хрестики та медальони Agnus Dei (Wysmułek J. Testamenty mieszczan krakowskich XIV–XV
wieku. Warszawa, 2015, 275-276).
30 Gębarowicz М. Portret XVI-XVIII wieku we Lwowie. Wrocław; Warszawa; Kraków, 1969, 37.
31 Ibid, 47.
У цей час місто уже перестає продукувати сумптуарні постанови, оскільки змі-
нюються уявлення міщан про багатство, яке часом демонструють навіть без його
реального існування. Тепер уже шляхта, щоб відмежуватися від міщан, яких при-
родньо вважала людьми нижчого сорту, намагалася ввести обмеження на розкіш,
зберігаючи цю прерогативу виключно для себе.
Однак спроби шляхти через сеймові конституції 1613, 1620, 1629 рр. заборо-
нити міщанам носити шовкові тканини і дорогі хутра не мали успіху. До прикладу
в 1613 р. постановили:
„Lex sumptuaria [Закон про розкіш]
78. Вбачаючи в тому велику шкоду для Речі Посполитої, і не бажаючи стан шляхет-
ський і в тому зрівнювати a plebeijs [з плебеями], постановляємо, щоб жоден міщанин,
ані plebeius, excepto Magistratu [плебей, за винятком маґістрату], не смів вбиратись у
шовковий одяг і підшивки, як також у коштовні хутра, окрім хіба лисячого та іншого
гіршого, а ще щоб у сап’яні ніхто з них не ходив sub poena 14 marcarum ad cujusvis in-
stigationem [під страхом кари на чотирнадцять марок за будь-якого оскарження] на ко-
ристь делятора32. Про що forum ex termino tacto [розгляд в обумовлений термін] у кож-
ному міському суді”33.
Нову постанову про розкіш прийняли у 1620 р., а у 1629 р., розуміючи, що всі
попередні приписи були марними і недієвими, змушені були на сеймі знову при-
йняти конституцію про обмеження розкоші для нешляхтичів і про штрафи за
недотримання цих заборони:
„Запобігаючи непотрібним збиткам і приводячи до дії конституцію 1613 р. de lege sum-
ptuaria sancitam [про закони, що забороняють розкіш], постановляємо, аби всі plebeiae
conditionis [плебейського становища], які в наших містах цієї конституції не дотриму-
ють, від кожної особи мають по злотому давати annuatim [щорічно], сплативши за кви-
том, рік від цієї провини мають бути вільними, exepto magistrate [за винятком членів ма-
гістрату], які нічого не повинні давати. Цю кару кожний уряд у своїй юрисдикції,
світській чи духовній, sub poenis contra negligentes officiales sancitis [під страхом кари,
прийнятої проти бездіяльних чиновників], на осіб вище зазначених має накладати…”34.
Але і після цього подібні постанови мало впливали на міщан, котрі серед чес-
нот вбачали багатство, яке часто в їхній свідомості поєднувалося з нобілітацією
та належним рівнем освіти. Не дивно, що уже в XVI ст. рівень освіти серед міщан
був не набагато нижчим, а часом і вищим, аніж у шляхтичів. До прикладу, в мало-
польських містах серед патриціату 70%, а серед поспільства 30% були письмен-
ними, в той же час на теренах Краківського воєводства до таких належало лише
31% шляхтичів. Марія Боґуцька припускає, що подібною була ситуація у багатьох
регіонах Корони. Ба більше, наприкінці XVI – на початку XVII ст. у Краківському
університеті 40% студентів мали міщанське походження 35. Таке прагнення міщан
Тетяна Гошко244
32 Делятор – позивач.
33 Volumina Legum. T. III. Petersburg, 1859, 89.
34 Ibid, 297.
35 Bogucka М. Między obyczajem a prаwem. Kultura Sarmatyzmu w Polsce XVI–XVII wieku.
Warszawa, 2013, 53.
до освіти було цілком зрозумілим, бо саме це відкривало їм шлях до кар’єри, ви-
знання і, врешті, грошей. А це своєю чергою могло привести до нобілітації і отри-
мання тих привілеїв, якими володіла родова шляхта. Відтак, поняття майнового
статусу як чесноти змінювалося з часом, і в трактатах XVI–XVII ст. уже відобра-
жено уявлення міщан саме цього часу, коли бідність перестала бути чеснотою, а
багатство асоціювалося із нобілітацією.
Окрім майнового статусу „чоловіка доброго” як в уявленні шляхти, так і
міщан, визначало не лише походження, але й притаманний йому стиль поведінки.
Про чоловіка доброї слави розважає Павел Щербич. Він підкреслював, що безчес-
ним не може бути той, хто походив від двох дідів і двох бабів, а також від батька і
від матері, чия порядність не була нічим підважена, тобто чиї предки мали бездо-
ганну репутацію. Такого ніхто не міг оббрехати чи звинуватити у безчесності, хіба
якщо він сам учинить щось таке, за що міг би втратити своє добре ім’я. „І хай би
також прадід його свою славу порушив або не порушив, тоді те правнукові ні не
зашкодить, ані не допоможе, бо честь і сором не сягають далі, ніж до третього по-
коління”36. Практично те саме читаємо у „Саксонському зерцалі”: „Чиї права не
підважені протягом чотирьох поколінь предків, тобто зі сторони обох дідів і обох
бабусь і батька й матері, народження (походження) того не може бути зганьблено,
якщо тільки він не втратив свого права” (Земське право І, 51 § 3)37. Щоправда, в
часи Ейке фон Репкова відносно легко можна було собі повернути добру славу:
„Законних дітей не може мати чоловік, який позбавлений прав, хіба тільки він
вийде на бій на коні і зі списом перед королівським військом проти іншого короля.
Тоді йому повертаються його права, але не його майно, якого він був позбавлений”
(Земське право І, 38)38.
У XV–XVI ст. так вирішити справу було вже неможливо. Але вимога доброго
походження залишалася не просто актуальною, а однією із засадничих. Саме на
цей аспект звертали увагу не лише при обранні на різноманітні посади, а й при
наданні міського громадянства. Це добре видно із листів, які новоспечені міщани
мусіли надавати раді міста, громадянство якого вони отримували. Власне для от-
римання міського громадянства необхідно було засвідчити своє законне поход-
ження і добру славу. Орест Заяць зазначає: „Вимога доброї слави та порядності
була природною – з особою, яка приймала міське право, громадянам міста дове-
деться співіснувати у майбутньому. Хоча теоретично існувала думка, що кожна
особа володіла доброчесністю, якщо не доведено протилежного, все ж кандидатів
на міське громадянство, особливо, якщо він походив з інших населених пунктів,
необхідно було це довести”39. Хоч у реєстрах прийняття до міського громадянства
часто зазначалося, що були надані відповідні листи, які засвідчували походження
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 245
36 Szczerbicz Р. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie, porządkiem obiecadla
z łacińskich y niemieckich exemplarzow zebrane, a na polski język z pilnośćią y wiernie przełożone.
Lwów, 1581, 18.
37 Саксонское зерцало: памятник, комментарии, исследования. Под ред. В. М. Корецкого;
пер. Л. И. Дембо. Москва, 1985, 37.
38 Там же, 33.
39 Заяць О. Громадяни Львова XIV-XVIII ст.: правовий статус, склад, походження. Львів,
2012, 98-99.
і поведінку майбутнього міщанина, але до сьогодні на руських землях збереглися
лише одиниці джерел подібного характеру. О. Заяць слідом за Казімєжем Качмар-
чиком взагалі стверджує, що листи доброго походження до наших днів не зберег-
лися40. Однак, це не зовсім так. Стосовно Львова відомі такі листи з Кам’янця
(19 IV 1460) та з Нового Сонча (27 VII 1491)41. Польський дослідник Анджей Яне-
чек знайшов і опублікував п’ять нових листів „доброї волі”, які стосуються історії
Львова. Відкриті вони були в Перемишльському кодексі, що нині знаходиться в Біб-
ліотеці Празького університету42. Ці листи чи не найкраще ілюструють уявлення
міщан про „доброго міщанина”, саме такого, якого воліли бачити у своїх лавах.
У листі (1 VII 1426), виданому бурмистрами і райцями Оломоуца якомусь Томанові,
зазначалося: „Доводимо з повагою до відома, що наші шановні співгромадяни зіб-
ралися разом та визнали, що шановний Томан, пред’явник цього листа, законно на-
роджений від шляхетних батька та матері і при них від молодих років і в часі на-
вчання перебував, і повсякденно поводився приязно, поважно та ввічливо, чим
заслужив повагу від усіх. Таким чином ми не можемо сказати про нього нічого, крім
доброго та хвального”. При тому радники Оломоуца не забули відзначити свою при-
хильність і відданість своїм львівським колегам і просили їх, щоб вони щиро і сер-
дечно прийняли Томана до лав львівських громадян задля його порядності43. Те ж
засвідчували і львівські райці в стосунку до колишніх своїх співгромадян:
„Ми, райці міста Львова, цим листом повідомляємо всім і кожному, хто того потребує,
теперішнім і прийдешнім, котрі його читатимуть, нашим щиро відданим друзям, що
перед нами при раді особисто став шановний цехмайстер Мартин Штирмер, швець,
також Ґеорґ Ґредиґер і Ґеорґ Колєр, наші співгромадяни, які відкрито визнали і при-
сягнули на всіх святих, піднісши пальці перед цілим містом, як годиться за законом,
що означеного Адама Шперлінґа, пред’явника цього листа, народжено в законному
шлюбі, від шановних батьків Мат[иса] Шперлінґа, батька, і Доротеї, матері, підданців
і вірних святої Римської церкви, і що ці його батьки ціле життя поводилися порядно
та чесно, тож про цю людину, вище згаданого Адама, їхнього сина, годі сказати щось,
крім доброго”44.
Тобто, добре походження і гідна поведінка були обовязковою умовою отри-
мання міського громадянства.
Тетяна Гошко246
40 Kaczmarczyk К. Przedmowa. Księgi przyjęć do prawa miejskiego w Krakowie 1392-1506.
Wyd. K. Kaczmarczyk. Kraków, 1913, XI; Заяць О. Умови і процес надання міського громадянства
Львова в 1501-1571 рр. Львів: Зб. наук. праць. Т. 6: діалог міст в історичній ретроспективі. Львів,
2007, 69.
41 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum t. zw. bernardyńskiego
we Lwowie. T. VI. Lwów, 1876, 59-60; Ibid. T. VII. Lwów, 1878, 175-176.
42 Janeczek А. Listy dobrego urodzenia i dobrej sławy w procedurze nadawania prawa miejskiego
Lwowa w XV w. Klio. Czasopismo poświęcone dziejom Polski i powszechnym, 2012, t. 23 (4), 89-
115. Див. також: Гошко Т. Эпистолярии в городе средних веков и раннего нового времени (обзор
содержания журнала „Klio” 2012, T. 23 (4). Известия Саратовского ун-та. Новая серия. Серия:
История. Международные отношения), 2014 14 (2), 58-64.
43 Janeczek А. Listy dobrego urodzenia i dobrej sławy ..., 111.
44 Ibid, 114.
Незаконне походження обмежувало правочинність людини у тогочасному сус-
пільстві, і навіть було підставою для ненадання чи позбавлення міського права. Ці
приклади не були надто частими, зокрема, К. Качмарчик, описуючи процедуру на-
бування міського громадянства Кракова, згадує один такий приклад, що стосувався
краківського міщанина Яна Треткопа. В 1488 р. краківські райці позбавили його
міського громадянства через те, що поширилась чутка про його неналежне поход-
ження. Однак Треткоп вдався до Пйотковського сейму, де зумів довести свою пра-
воту, і уже наступного 1489 р. його ім’я було внесено до реєстрів краківськох міщан
без жодного окремого пояснення45.
У цьому контексті показовим є один сюжет із широко відомої справи львів-
ського патриція доктора медицини Мартина Кампіана, проти якого ініціював су-
довий процес Еразм Сикст, звинувачуючи його у зловживанні владою і фінансових
махінаціях. У розпал судових перипетій і суперечок 19 квітня 1629 р. Кампіан
помер, але справа тривала46. Тоді ж представники коронного гетьмана Станіслава
Конєцпольского від його імені вимагали від міста Львова, щоб воно видало увесь
спадок померлого доктора, включно з усім нерухомим і рухомим майном, грошима,
золотом та сріблом, а також нащадків Кампіана, під тим приводом, що його батько
був підданим-втікачем з маєтку гетьмана. Наслідком цього позову було те, що син
Кампіана змушений був заплатини гетьманові викуп у 3000 злотих47.
На важливості „доброго походження” наголошували і звичайні міщани. Зок-
рема, в 1649 р. в актові книги було внесено тестамент львівського передміщанина
Бартломея Краковчика, який заповів на своє поховання витратити 120 злотих, щоб
усе було так як належить достойному християнинові; на костел св. Анни його дру-
жина мала передати 200 злотих, на бернардинів, кармелітів, домініканців, авґус-
тиніан – по 100 злотих. При цьому він заповів, щоб до Братства Божого Тіла було
передано 100 злотих, але так, щоби братчики при костелі створили касу, з якої
можна було б без відсотків позичати кошти бідним людям але неодмінно, щоб вони
були пристойного походження48.
Те, наскільки важливим було питання честі, видно хоча б з того, що ніхто не
міг людину позбавити її, хіба з дуже поважної причини. Це могло статися лише
через вчинений злочин, який відповідно до права передбачав би кару на горло, або
відрубування руки49.
Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні
уряди. До таких обранців висували особливо високі вимоги. У приписах міського
права неодноразово згадувалося про чесноти, від яких юридично залежала мож-
ливість дістатися до тих чи інших посад у місті. Наприклад, на уряд прокуратора
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 247
45 Див.: Kaczmarczyk К. Przedmowa, XII.
46 Детальніше див.: Вінниченко О. Тестамент львівського патриція Марціна Кампіана
(1629). Львів: місто – суспільство – культура. Зб. наук. праць. Львів, 2017, т. 10: Львів / Lwów /
Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики. За ред. О. Аркуші, О. Вінниченка, М.
Мудрого. Ч. 2, 266-268.
47 Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII w. Lwów, 1890, 71-72.
48 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 342, арк. 22–23.
49 Prawa Chelmienskiego poprawionego y z lacinskiego iȩzyka na polski przetlumaczonego, xiąg
piecioro ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla Kuszewica z Chelmna. Poznań, 1623, 186.
так само мали обирати лише гідних людей: „Прокуратором не може бути, надто у
справах світських, особа несповна розуму, той, хто ще не досягнув кмітливих років,
єретик, чернець, єврей, священик, жінка”50. Посада ця була надзвичайно відпові-
дальною, і право застерігало обраних від використання її у власних інтересах і для
власного збагачення: „Прокуратор, який зрадливо вчинив би, зумисно і з власної
волі давши себе використати на шкоду тому, чию справу захищав, або допустивши
розвідати стан справ і захисту тієї сторони, чию справу взявся захищати, коли при-
став би до сторони противника і чинив або захищав справу того, проти кого мав бути,
на шкоду першому, чию справу мав би захищати, за таке має зазнати такої кари і по-
кути, як оголошення безчесним”51. В іншому трактаті маємо детальніше пояснення
щодо кари за корисливі дії зокрема прокуратора: „Якби у будь-якій суперечці, як
щодо майна або маєтку, так і щодо кари на горло, прокуратор, ведучи справу, або
зрадив [свою] сторону, або вдався до обману й ошуканства на шкоду тому, від чийого
імені він діє, і те йому довели, то [такий прокуратор] повинен насамперед заплатити
[своїй] стороні за ту заподіяну їй шкоду, а відтак його мали покарати мітлами при
ганебному стовпі, і нарешті вигнати з міста чи тієї землі, відповідно до тяжкості
вчинку і завданої шкоди”52. Однак, часто меркантильні інтереси переважували страх
перед покаранням, і тому саме цей пункт найчастіше порушували.
Високі вимоги ставили у правових кодексах і до суддів, які мали вирішувати
долю інших, тож мали користуватися безперечною повагою у суспільстві:
„Суддя повинен мати такі чесноти: страх Божий, правдивість, мудрість, кмітливість, вива -
женість, однакову милість до всіх, правничу обізнаність, здібність. Судити мусить без
по спіху, гніву, ненависті, милості, приязні, боязні, дарів; бо дари застилають очі мудрої
людини і долають людську справедливість. На те є приклад, як один перський король,
ді знавшись, що певний суддя в Азії, такий собі Зизанес, судить заради дарів, наказав його
вбити, здерти шкіру, і почепити її на місці, де вбитий судив. На те місце, як на стілець,
по садив потім його сина Отана, щоби сидів, дивився на батькову шкіру і пильнував, аби
самому такої кари не зазнати53. […] Треба також, щоби суддя в собі не лише ці речі мав,
а й багатомовність, статечність, особисту поважність, щоб на нього люди, як каже Горацій,
як на Бога дивилися; а в сумнівах, сварках, незгодах щоб боялися самого його вигляду”54.
Тетяна Гошко248
50 Groickі В. Artykuły prawa majdeburskiego, które zowią Speculum Saxonum z łacińskiego
jȩzyka na polski przełożone i znowu drukowane roku pańskiego 1629. Idem. Artykuły prawa majde-
burskiego. Postępek sądów około karania na gardle. Ustawa płacej u sądów. Red. K. Koranyiego. War-
szawa, 1954, 86.
51 Ibid.
52 Groicki В. Ten postępek wybran jest z praw cesarskich… Idem. Artykuły prawa majdebur-
skiego. Postępek sądów około karania na gardle. Ustawa płacej u sądów, 152.
53 Джерелом цієї оповіді є „Історії” Геродота (V, 25). Йдеться про сатрапа перського царя Дарія
– Отана, та його батька Сісамна, якого стратили за хабарі: „Стратегом тих, що мешкають на узбе-
режжі, він [Дарій] призначив Отана. Його батька Сісамна, який був царським суддею, цар Камбіс,
через те, що він брав хабарі і виніс несправедливе рішення, наказав зарізати, здерти з нього шкіру
з голови до ніг, а потім, коли його так обдерли, з його шкіри понарізували ремені і натягли їх на
крісло, на якому сидів Сісамн і правив суд, і, коли їх натягли, Дарій замість Сісамна, якого він на-
казав вбити й обідрати, призначив суддею його сина і наказав йому не забувати, на якому кріслі
він сидить і судить” (Геродот. Історії в дев’яти книгах. Пер. та прим. А. Білецького. К., 1993, 229).
54 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich …, 26-27.
Серед чеснот важливе місце посідала некорисливість і „страх Божий”, вірність
клятві і букві права.
При всьому цьому не вважалося чимось негідним для міщанина кількаразове
одруження: „Кожному вільно брати шлюб стільки, скільки забажає, доки без дру-
жини бути не може чи не хоче, хай би вони йому три або й чотири рази помирали.
Так само жінці по смерті [кожного зі] своїх чоловіків вільно та пристойно йти за
іншого, а діти, народжені хоч від першого, хоч від останнього, майно родичів своїх
успадкують неодмінно”55.
Ставлення до сексуальних стосунків у Середньовіччі було доволі складним.
У Середні віки „первородний гріх, гріх інтелектуальної гордині, інтелектуального
виклику Богові замінено середньовічним християнством на статевий гріх”56. Весь
уклад суспільства для середньовічного християнина визначено цим гріхом. „Адам
через свій переступ залишив нам подвійне покарання: духовне і тілесне. Перед
Адамовим падінням люди були рівними в мудрості й однаково подібними до Бога.
Але після падіння в гріх стало інакше, бо вже через гріхи один є мудріший аніж
інший, і один другому мусить служити”57. Цей пасаж, введений П. Щербичем у
правовий трактат, як ніщо інше, підтверджує, що автор, як і більшість його сучас-
ників, інтелектуально не відмежувався від середньовічних уявлень. Люди ранньо-
модерного часу лише переосмислювали і трансформували їх, спираючись на здо-
бутки нової доби – гуманізму.
Все, що було неприродним – заслуговувало на осуд. Примітно, що саме на при-
кладі Адама, з яким і пов’язано первородний гріх, Щербич пояснює неприродність
шлюбів між близькими родичами: „Від Адама починається перший вік і право при-
роджене. Той також, якби нині був живий, не міг би одружитися, бо з кревними у
спадній [лінії], inter Deszendentes [між нащадків] шлюб узяти не можна”58.
Негідним порядного чоловіка вважали все, що суперечило природньому стану
речей. До такої категорії зараховувалися стосунки з жінками-родичками: „Якби
проти когось свідчили, що із пасербицею своєю, з мачухою чи з братовою донькою
непотребні взаємини мав, або також із якимись близькими в роді жінками, то такого
за поради людей вчених, на праві обізнаних, слід покарати відповідно до описаного
давнього цісарського звичаю”59. Гріховними були і гомосексуальні стосунки чи
прояви зоофілії, що вочевидь мало місце в ранньомодерному суспільстві, тому й
обумовлювалося правом: „Якби було знайдено такого, хто з худобою, а чи хлоп із
хлопом супроти природи справу мав, то [його] має бути на горло покарано і відпо-
відно до звичаю спалено вогнем, без жодного помилування чи ласки, бо то гріх га-
небний і сороміцький, вартий найсуворішої кари”60. Все це були злочини з найтяж-
чої категорії, оскільки виразно суперечили християнській моралі.
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 249
55 Szczerbicz Р. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie …, 26.
56 Ле Гофф Ж. Тіло та ідеологія на середньовічному Заході. Його ж. Середньовічна уява.
Львів, 2007, 120.
57 Szczerbicz Р. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie..., 12.
58 Ibid, 11.
59 Groicki В. Ten postępek wybran jest z praw cesarskich..., 153.
60 Ibid, 153.
У середньовіччі високо цінували цнотливість, у т.ч. дівочу. За її втрату кодекс
хелмінського права XIV ст. передбачав суворе покарання, і не лише для дівчини, а
й для її батька, який, будучи опікуном доньки, мав її пильнувати. Але якщо звину-
вачення були неправдивими, і це вдалося довести свідками, то кару мав понести
горе-чоловік, причому не лише фізичну, але і матеріальну:
„52. Про недоторкану панну. Якби якийсь чоловік свою доньку видав заміж як дівицю,
а чоловік, узявши її за жінку як недоторкану дівчину і спавши з нею одну ніч чи
більше, сказав, що не була дівицею і потому відіслав до батька й матері з таким зви-
нуваченням. Батько доньки, за поради старших, повинен вислати поважних людей,
чоловіків чи жінок, оглянути сліди на простирадлі, на якому першу ніч [молодята]
лежали. Якщо ті люди визнають, що донька була дівицею, тоді батько тієї доньки має
її чоловікові дати 40 різок перед судом, а понад те [її чоловік] заплатить йому 5 фунтів,
або ж 20 гривен, а судді – вину окремо. […]
...Якщо натомість дочці доведуть, що не була дівицею, тоді її батько має її забрати і
ув’язнити дожиттєво, а дім його поганьблений, має бути зруйновано, бо в такому місці
нічого доброго бути не може”61.
Негідним чесного чоловіка вважався й перелюб. Таке уявлення корінням сягає
Біблії. Зокрема за Євангелієм від Матвія в одній із проповідей Ісус сказав: «Ви
чули, що сказано: “Не чини перелюбу”. А я вам кажу, хто на жінку подивиться із
пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє
спокушає тебе, – його вибери і кинь від себе; бо краще тобі, щоб загинув один із
твоїх членів, аніж до геєни все тіло твоє було вкинене. І як правиця твоя спокушає
тебе, – відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів,
аніж до геєни все тіло твоє було вкинене. Також сказано: „Хто дружину свою
відпускає, нехай дасть їй листа розводового”. А я вам кажу, що кожен хто пускає
дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпу-
щеною побереться, той чинить перелюб” (Мт. 5, 27-32). Відповідно до Біблії, всяка
сім’я освячена Богом, тому все, що є проти сім’ї – гріховне: „Хто дружину відпус-
тить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб.
І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб” (Мт. 19, 3-10). Відтак, пере-
люб за нормами як канонічного, так і світського права, заслуговував на жорстоке
покарання62. Адже, перелюб – це диявольська спокуса, в якій гине саме душа.
Найдавніший із відомих кодексів хелмінського права передбачав для зрад-
ливих жінок таку кару: якщо чоловік застав жінку з коханцем, навіть якби той
утік, то чоловік мав її віддати на побиття батогами при стовпі, вимастити болотом
і лайном, а влада мала її засудити до вигнання з міста. Якщо ж жінку спіймали
на перелюбі й замкнули разом з коханцем, то обох мали закопати живцем63.
Тетяна Гошко250
61 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku. Łódz, 1993, 145.
62 Ставлення до перелюбу як до вкрай негідного вчинку відобразилося в так званих exempla:
„Одна жінка в перелюбі зачала і породила двох синів. Старший син став пустельником і палко
просив за матір у своїх молитвах. Вислухав Бог його молитви і показав синові його матір: вона
явилася йому з двома жабами і змією. Найдорожчі, змія – то пояс, якого подарував коханець, а
дві жаби – двоє синів від перелюбу. Це Бог так попросив сина більше не молитися за матір, бо
її вже було осуджено” (Діяння римські. Християнські притчі Середньовіччя. Пер. з лат. Р. Па-
ранько. Львів, 2014, 355).
63 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 147, 149.
Менш „вишуканими”, але не менш жорстокими, були кари за перелюб, які пе-
редбачали кодекси міського права кінця XVI ст. Зокрема у трактаті Щербича чи-
таємо: „Чужоложника, який явно чужою дружиною стосунок має, чоловік може не
лише в суді звинуватити, а й сам може його судити, якщо його з дружиною застане.
Якщо ж його [перелюбника] спіймати не зумів, тоді може його поранити або й
убити. А коли чоловік запідозрив дружину у зраді з якимсь чужоложником, і до
того ж при свідках тричі [марно] йому казав дати дружині спокій, то якби його
потім застав на таємному якомусь місці {у своєму домі, або в чужоложника при
розмові з ним, або в корчмі, або в городі}, може його власноруч убити. {Але якби
його деінде застав, як із нею [дружиною] розмовляв, тоді має доставити трьох свід-
ків, гідних віри, які [ту] їхню розмову довели б, а відтак доправити його [чужо-
ложника] до судді, який такі справи судить. А той, розпізнавши правду, має скарати
його [чужоложника] належно.}»64. Однак тут-таки Щербич зауважив, що у шести
випадках чоловік не має мститися за зраду дружини чи оскаржувати зрадницю та
її партнера у суді: „Найперше, коли й сам зраджує. Друге, коли сам на те причину
дав. Третє, коли його вдома так довго не було, що мали за небіжчика. Четверте,
коли те з примусу вчинила. П’яте, коли чужоложника [жінка] вважала за [свого]
чоловіка. Шосте, якщо після вчинку [зради надалі] її втримує, бо ж виходить, що
[сам] їй той учинок дозволив”65. У цих випадках бодай частина провини за вчине-
ний жінкою перелюб покладалася на чоловіка, і це теж, як видно із наведеного
вище пасажу з Нового Заповіту, має біблійне походження.
Однак, навіть якщо за перелюб з тих чи інших причин чоловік не був покара-
ний на смерть, то все ж це не минало йому безкарно. Зокрема, через перелюб
можна було втратити посаду, навіть таку, яка вважалася довічною66.
Б. Ґроїцький натомість доволі категорично вважає, що перелюб має каратися
смертю. Ба більше, він шкодує, що, хоч норма ця сягає давнини, але в XVI ст. її не
зав ше дотримуються: „Перелюб виявлений завжди має бути покарано, як у випадку
чоловіка, так і жінки; не повинен того уряд ніколи допускати і звісно карати за це на
горло відповідно до права. Speculo Saxonum libri 2 articulo 13 et libro 3 articulo 1.
Також in legibus Lex Iulia [у Юлієвих законах] перелюб підлягає покаранню. Тепер ці
речі неабияк призабуто, так що нікого за те не карають, і також Господь Бог страту
допускає: за явні речі належить і карати явно”67. Правник підкреслює, що ніхто не
сміє захищати людей, винних у такому злочині: „Тих, що костели грабують і насиль-
ства там коять, боронити не слід, і тих, що дівчат і жінок безчестять, або черниць, або
явно перелюб чинять, якби їх гнали, і вони туди втікали, не мають їх захищати. Iure
Municipali articulo 9”68. Ніщо не звільняло чужоложників від покарання, навіть утеча
в церкву чи в монастир, чи на цвинтар. Скрізь їх мали ловити і віддавати на кару69.
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 251
64 Szczerbicz Р. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie …, 51. Тут і далі у
фігурні дужки взято вставки Щербича до „Speculum Saxonum”.
65 Ibid, 52.
66 Prawa Chelmienskiego poprawionego y z lacinskiego iȩzyka na polski przetlumaczonego, xiąg
piecioro ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla Kuszewica z Chelmna, 11.
67 Groicki В. Artykuły prawa majdeburskiego, które zowią Speculum Saxonum …, 1629, 47.
68 Ibid.
69 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej, 205.
Щербич підкреслював, що перелюб однаково суворо має бути покараний, і тут
не важить, чи мова про чоловіка, чи про жінку, також не має значення, чи ці люди
мали сім’ю, чи ні, бо „перелюб є таким страшним гріхом, як і згвалтування дів-
чини”70. Доволі відомим прикладом такої кари для обох перелюбників був випадок,
який трапився у Львові в 1518 р. Його детально описують як Бартломей Зіморович,
так і Денис Зубрицький, щоправда кожен із авторів акцентує на різних деталях.
Смертний вирок було винесено вірменину Івашкові і його полюбовниці Софії, яка
від цих стосунків народила дитину:
„Якийсь вдівець вірменин Івашко мав служницю Софію латинського обряду. З’явилися
чи то здогади, чи докази, що між ними існує любовний зв’язок, що вони жили разом
три роки, і що Івашко, як сказано у вироку, «запліднив її» (cum ipsa prolificavit). Це
дішло до відома ради, яка обурилася не стільки гріхом, як тим, що він, будучи невірним
(бо такими вважали вірменів і русинів), зважився виявити свою пристрасть до хрис-
тиянки. Обох наказали ув’язнити й судити візантійським судом. Суд, розглянувши
свідчення ради, визнав справу такою, що «не терпить зволікань» (vehementis facti), а
злочин як «святотатство» (Sacrilegium) і негайно засудив обох на спалення й без жод-
них сумнівів наказав їх спалити, як це виразно покаже наведений вирок”71.
Навіть якщо погодитися із Зубрицьким, що смертний вирок у цьому випадку
винесли через різне віросповідання коханців, то таки не варто відкидати і факту
вкрай негативного ставлення в ранньомодерному соціумі до самого факту пере-
любу, що переломлювалося через призму біблійних уявлень, як зазначалося вище.
Саме тому цей випадок суд кваліфікував як святотатство. Показовим є трактування
Зіморовича: „Львів, виснажений стількома лихами, надісланими з неба, щоб за не-
покарані проступки не побуджувати небеса до більшої помсти, вірменина Івашка
і Софію, християн, які нібито через народжену ними дитину вчинили святотатство
і осквернили релігію, засудив на спалення живцем”72. У XVI ст. подібні уявлення
зазнавали трансформацій, що напевно й уможливило продовження історії. На-
справді, ці події відбувалися в розпал конфлікту між вірменською громадою і ма-
гістратом міста Львова. Серед іншого, йшлося і про місце засідання вірменського
суду, про сплату місцевих податків73 тощо. Відтак, страта вірменського купця
Івашка Тишковича, хоч і вповні відповідала приписам середньовічного міського
Тетяна Гошко252
70 Szczerbicz Р. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie…, 52.
71 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. Пер. з пол. І. Сварник. Львів, 2002, 127. Вирок мі-
ського суду був таким: „Суд у справі злочину, що відбувся в середу після св. Марґарити року
Божого 1519. Матеус Селес, пленіпотент львівського раєцького уряду, висунув проти вірменина
Івашка і християнки Софії [звинувачення], скріплене з належним свідченням печаткою п. райців,
що сам будучи вірменином, зважився вступити у зв’язок з християнкою, з якою впродовж трьох
років був у співжитті і вона завагітніла. Суд постановив, відколи від райців вийшло це свідчення,
що сам Івашко з Софією впродовж трьох років мав зносини і вона від нього завагітніла. Всту-
пивши зумисно у зв’язок з християнкою, як сам Івашко, так і Софія гідні смерті за відверте свя-
тотатство через спалення на вогні. Що й затверджується. Для кращої віри у цій справі прикла-
дена печатка цього нинішнього львівського суду” (Там само, 128).
72 Зіморович Б. Потрійний Львів. Leopolis Triplex. Пер. Н. Царьової. Львів, 2002, 101.
73 Привілеї національних громад міста Львова (XIV–XVIII ст.). Упор. М. Капраль. Львів,
2000, 184-185.
права, могла розглядатися і як епізод цього внутрішньоміського протистояння. Вір-
менська громада оскаржила рішення міського суду, але примітно, що посилалася
в цьому оскаржені на порушення правових процедур, а саме, що не задіяне було
вірменське судочинство. Король 21 жовтня 1518 р. прийняв рішення не на користь
львівського магістрату74. Щоправда, як зауважив Зубрицький, «вірмени, хоч і от-
римали цей „besseruneg”, однак через шляхетну гордість Dominica ante Agnetis [16
січня] повернули його райцям»75. Натомість польський король уже через три дні
після видання вироку у справі скарги вірменської громади на львівський магістрат,
видав привілей, в якому визначив штраф в 10 тисяч гривень для кожної із сторін,
яка б порушила спокій у місті і була ініціатором суперечки76.
Хоч закон і вимагав суворої кари для обох учасників перелюбу, на практиці
подібні випадки були рідкісними. Жінок частіше за чоловіків карали за подібні
злочини, бо ставлення до чоловіків з погляду моралі було еластичнішим. По-
льський дослідник А. Карпінський підтверджує це підрахунками випадків із судо-
вих справ: у 1550-1650 рр. жінки, покарані за перелюб, становили в Познані 7,7%,
у Любліні 3,8% жителів міста, а чоловіки відповідно 2,7% та 0,2%77. Зрештою,
львівська історія про перелюб від 1518 р., а насамперед оскарження вірменською
громадою вироку суду і перемога у цій справі, свідчать, що саме на жінок фактично
падала провина за неузаконені любовні стосунки.
Правова норма, яка передбачала кару смерті за перелюб, мала своє практичне за-
стосування і в інших випадках. До прикладу, у луцьких гродських книгах (20 ХІ 1596)
зафіксовано декрет луцького магістрату в справі про перелюб. Результатом розгляду
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 253
74 „…А ті міщани та міські львівські урядники до засудження та покарання згаданого вір-
менина Івашка незаконно довели та наш привілей у тій частині порушили та йому (привілею)
вперто противилися, і через це львівські міські урядники заклад чи штраф у 200 гривень грошей,
що описано у тому привілеї нами явно висловленою постановою щодо дотримання (привілею)
з обох сторін порушили та підпали (під штраф), який хочемо, щоб (вони) нашій королівській
скарбниці заплатили та відтепер відклали. А вірменам, яким у всьому тому через порушення
привілею сталася (несправедливість), вирішуємо, що викуп або штраф відповідно до звичаю
магдебурзького права мають сплатити кожному господарю, тобто, хто в місті Львові будинки
на свій власний прожиток має, (по) 20 звичайних грошів протягом 12 тижнів. А за голову по-
кійного Івашка, що його син просив і штрафу домагався, який при урядовому злочині відповідно
до магдебурзького права до нас і нашого рішення приходить, вирішили та вирішуємо згаданих
львівських бурмистрів і райців ув’язнити, щоб інші надалі науку мали, як на своєму урядові
мали себе вестищодо наших привлеїв та осіб, що не входять під їню юрисдикцію» (Привілеї
національних громад міста Львова (XIV–XVIII ст.).Упор. М. Капраль. Львів, 2000, 186, 188).
Щоправда, пише Зубрицький, невідомо, скільки за цю справу дістали спадкоємці покійного
Івашка Тишковича (Д. Зубрицький. Хроніка міста Львова, 188). Але вірменська громада одноз-
начно виграла, і справа навіть не в грошовій компенсації і не в моральній сатисфакції, а в тому,
що вірменам підтвердили привілеї, наказали їх записати зрозумілою в місті мовою – руською
чи латиною – і представити на вальний сейм для розгляду і затвердження (Привілеї національних
громад …, 186, 188).
75 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова, 128.
76 Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові відносини).
Львів, 2003, 164.
77 Kamler М. Rola tortur w polskim sądownictwie miejskim drugiej połowy XVI i pierwszej po-
łowy XVII w. Kwartalnik Historyczny, 1988, r. XCV (3), 115.
справи став смертний вирок обом коханцям, щоправда, чоловік зумів уникнути
смерті78. Польська дослідниця Ясміна Корчак-Седлецька вважає, що хоч право пе-
редбачало суворе покарання за перелюб для обох статей, але до жінок воно було
суворіше, бо, до прикладу, у випадку з насильством, їм треба було ще довести цей
факт, що на практиці було не так просто, а часами і неможливо79. З позиції міського
права неприпустимим було також і спонукати до перелюбу, що також засуджувала
Церква, як видно із наведеного вище пасажу з Біблії.
Осудною була і проституція. Вона була одним із тих занять, яке накладало від-
биток ганьби на людину. Все, що спонукало жінок до цього заняття, засуджувало
не лише суспільство, а й право. Б. Ґроїцький пояснює, як мають бути покарані ті,
які свою жінку, дівчину чи родичку змушують до цього за гроші: „Кожного, хто
жінку, дівчину чи родичку, а чи споріднену особу зводив би й примушував курви-
тись, або яким-небудь способом своїм дітям до того причину давав би для чогось
негідного і невгодного Богові, щоб, забувши сором, [вони] віддавалися за дарунки
чи щось інше, має бути покарано на честь, здоров’я і на горло відповідно до при-
писів посполитого права”80.
Але, незважаючи на таку сувору норму права, проституція мала доволі міцне
становище у містах досліджуваного періоду. Щоправда, рівень проституції у містах
Речі Посполитої був нижчим, аніж у великих містах Європи, як-от у Лондоні чи
Парижі, де повій було тисячі. У містах Корони їх налічували навіть не сотнями –
в п’яти найбільших містах джерела згадують лише 171 професійну проститутку:
в Познані їх було 113, у Кракові – 29, у Любліні – 15, у Львові – 11, у Варшаві лише
3. При цьому, серед них переважали незаміжні жінки (3/4 від загального числа
повій, проти яких було висунуто звинувачення)81. Однак, тут не можна не зважати
на той факт, що лише невелика частина відомостей про повій потрапила на сто-
рінки судових справ, і саме тому імена невеликої їх кількості стали відомими до-
слідникам. Хоч часом про жінок цієї професії маємо відомості і не з кримінальних
джерел. До прикладу, про одну із львівських повій, Катерину, довідуємося із книг
надання міського права Кракова під датою 13 вересня 1479 р.: „Katherina Armeni
ius habet, de testimonio non indigent, dedit XVI grossos. Leopoliensis meretrix”82. Од-
наче це радше виняток, а не правило. А. Карпінський на основі дослідження акто-
вих матеріалів встановив, що в XVI–XVII ст. наймолодші із міських повій мали
12-15 років, а найстарші – 40 років, при тому останні могли часом мати по кілька
дітей83. В окремих містах, як, наприклад, у Познані, Кракові, Варшаві, Любліні,
Тетяна Гошко254
78 Докум. опубл.: Архив Юго-Западной России. Ч. 8, т. ІІІ: Акты о брачном праве и семейном
быте Юго-Западной Руси в XVI-XVII вв. К., 1909, 473-475.
79 Korczak-Siedlecka J. Model wychowania dziewcząt w szesnastowiecznej Polsce. Odrodzenie
i Reformacja w Polsce, 2014, t. LVIII, 59.
80 Groicki B. Ten postępek wybran jest z praw cesarskich..., 155.
81 Karpiński А. Kobieta w mieście polskim w drugiej połowie XVI i w XVII w. Warszawa, 1996,
334-335.
82 „Катерина вірменка, львівська повія, має право без необхідності засвідчення, давши 16
грошів” (Ksiȩgi przyjȩć do prawa miejskiego w Krakowie 1392-1506, nr 7865; Ormianie w średnio-
wiecznym Krakowie: wypisy źródłowe. Wyd. B. Wyrozumska. Kraków, 2003, 36).
83 Karpiński А. Kobieta w mieście polskim w drugiej połowie XVI i w XVII wieku..., 336.
Львові, працювали публічні будинки84. Поява їх швидше за все була пов’язна із
певним толеруванням цього заняття в старопольському суспільстві у XV ст. Вва-
жалося, що контрольована проституція значно краща від неконтрольованої роз-
пусти, перелюбу, бігамії тощо85. Але все змінилося в XVI ст., коли почали поши-
рюватися ідеї протестантизму і ставлення до проституції стало значно
упередженішим86. Хай там як, але недооцінювати цей прошарок міського маргінесу
не можна, і ніякі правові приписи не перешкоджали розвитку цього древнього фаху
у річпосполитських містах. Заняття проституцією автоматично виключало таке
поняття як „добра слава”.
Також неприпустимою, як з погляду моралі, так і з погляду права, була ситуа-
ція коли перелюб чи заняття проституцією мали наслідком вагітність жінки і на-
родження небажаної дитини. Відповідно до приписів міського права на межі XIV
і XV ст., якщо жінка чи вдова від свого коханця завагітніла і народила дитину, а
потім її вбила, і якщо це було доведено, то вбивцю мали стратити через пові-
шання87.
Насильство над жінками належало до категорії настрашніших злочинів. Щоп-
равда, за такий злочин, відповідно до права у викладі Щербича, не завжди перед-
бачалася смерть. Насправді і жінці, й родичам давали право вибору:
„… зґвалтування як найтяжчий гріх вартує троякої кари. По-перше, таке насильство
слід оскаржити без жодного зволікання. А якби родичі зґвалтованої через власне не-
дбальство таку скаргу загирили, а відтак постраждалу дали б ґвалтівникові за дружину,
то їх має бути вигнано на вічні часи. По-друге, позаяк ґвалтівник утратить життя, то
хоч і взяв би зґвалтовану за дружину, а не матиме [від неї] ні дітей з доброго ложа [за-
коннороджених], ні спадкоємців. По-третє, кожен суддя такого ґвалтівника повинен
шукати і судити без жодної скарги {а всіх його [ґвалтівника] спільників карати тією ж
карою, що й його самого}. Насамкінець, і будинок, де жінку зґвалтовано, належить
зруйнувати, {якщо його правом не захищено}, і кожну тварину, котра в якийсь спосіб
ґвалтівникові допомагала, слід забити”88.
Одначе, якщо ґвалтівнику вдавалося з тих чи інших причин уникнути найви-
щої кари, то, як видно з тексту, щонайменше спокутувати мали його діти, і лише у
третьому коліні вони могли претендувати на „очищення”.
Але оскільки такий злочин належав до найтяжчих, і покарання за нього було
передбачене доволі суворе, то звинуватити чоловіка в ньому було не так просто.
Щербич включив до свого трактату пояснення можливих життєвих ситуацій, які
були присутні лише у латинських викладах „Speculum Saxonum”, але були опущені
у німецьких варіантах:
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 255
84 Детальніше див.: Ibid, 338-340.
85 Ibid, 345.
86 Обгрунтування лютеранського бачення такого явища як перелюб див.: Gdacjusz А. Dys-
zkurs o Grzechach Szostego Przykazania Bożego, jakoż to są Cudzołostwo, Wszeteczeństwo, Nieczys-
tość, Nierząd. Brzeg, 1682.
87 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 149.
88 Szczerbic Р. Ius Municipale, to jest prawo miejskie majdeburskie…, 171.
„Може хто спитати: а якщо жінка з розпущеним волоссям і в подертому одязі прибі-
жить до уряду і поскаржиться на насильство – мовляв, її зґвалтовано, – та захоче те
довести [свідченням] людей, які чули крики. А оскаржуваний теж вільно і безпечно
прийде до уряду, не впійманий ані не зв’язаний, і прохатиме, аби йому дали змогу до-
вести свою безвинність. Хто з них має першість – сторона, що звинувачує, а чи та, що
захищається? Відповідь така, що оскаржуваний, який до уряду прийшов добровільно,
бажаючи виправдатися, перший дістане право відвести звинувачення, свідчачи сам-
сьомий89, доки його вину буде доведено. Бо право завжди є прихильнішим до позва-
ного, аніж до позивача”90.
Сексуальні злочини в різних їх проявах автоматично виключали людину з лав
„людей добрих”, ба більше, це стосувалося не лише самого злочинця, а і його по-
томства.
Серед негідних „доброго міщанина” справ, були й окремі професійні заняття,
чи то „негідні” професії. Список таких у різні періоди був різним, від XII до XVII
ст. він суттєво змінився, насамперед з нього зник цілий ряд професій, які з плином
часу не лише перестали розглядатися як гідні осуду, а й стали доволі престижними,
як наприклад професія купця чи кухаря91. Однак, до людей певних професій нега-
тивне ставлення розтягнулось на віки. Такою „негідною” була робота ката. Хоч він
був одним із міських слуг, а відтак був захищений правом, та спілкування з катом
не толерувалося міським соціумом. Навіть доторкнутися до ката, особливо під час
виконання ним його обов’язків, було рівнозначне втраті честі. Кат у деяких містах
мав носити спеціальний одяг або певні позначки. Наприклад, у Кракові він мав
мати на рукаві три нашивки із сукна – білого, червоного та зеленого кольорів92.
Негативне ставлення до „малодоброго” було почасти пов’язане із середньо-
вічними уявленнями і табуїзацією крові. Це табу стосувалося не лише катів, а й
різників, а також хірургів, цирульників і аптекарів, які практикували кровопус-
кання (до них ставилися суворіше, аніж до лікарів); воно, врешті, стосувалося
солдатів. Жак Ле Ґофф зазначає: „Кровожерливе суспільство середньовічного
Заходу неначе коливалося поміж насолодою і жахом від проливання крові”93.
Тетяна Гошко256
89 Така кількість свідків опосередковано свідчить про категорію злочину, про який йде мова.
Ґроїцький пояснює, як кількість свідків залежить від рангу злочину: „У кожній справі досить
двох або трьох свідків, згідно зі Св. Письмом. In ore duorum vel trium stat omne verum testimonium
[Всяке правдиве свідчення потверджується устами двох або трьох]. Однак у певних справах,
відповідно до права, якщо є потреба, то більше, як-от у ганебних справах і справах про мертву
руку. А свідченнями одного [свідка] жоден не може бути переможений, відповідно до народної
приказки: vox unius, vox nullius [один голос – жодного голосу]. Проте у справах, не пов’язаних
з великою шкодою, і одному свідкові можна вірити, як-от пастухові, стосовно шкоди, заподіяної
худобі в стаді, бо найчастіше сам при випасанні буває”. Speculo Saxonum libro 2 articulo 54»
(В. Groicki. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego…, 131-135).
90 Szczerbic Р. Ius Municipale, to jest prawo miejskie majdeburskie, nowo z łacińskiego i z nie-
mieckiego na polski jȩzyk z pilnością i wiernie przełożone. Wyd. G. M. Kowalski. Kraków, 2011, 172.
91 Детальніше див.: Ле Гофф Ж. Честные и бесчестные профессии на средневековом Западе.
Его же. Другое средневековье. Время, труд и культура Запада. Екатеринбург, 2000, 63-74.
92 Borucki М. Temida staropolska. Warszawa, 2001, 149.
93 Ле Гофф Ж. Честные и бесчестные профессии на средневековом Западе, 64.
А оскільки кат мав справу не лише з кров’ю, а й з убивством, що суперечило одній
із заповідей Божих, а також з нечистотами, то це посилювало його табуїзацію з
боку міського соціуму94.
Міське право в той чи інший спосіб регламентувало діяльність міського ката.
Його найчастіше називали майстром, або ж майстром святої справедливості, а
часом tortor, suspensor тощо. В містах з німецьким правом ремесло ката виділилися
в окремий фах ще в ХІІІ ст., але тоді ці функції могли виконувати люди, які не мали
відповідної кваліфікації. Це могли бути лавники, чи судові пахолки, колишні вій-
ськові, а в окремих випадках ці функції покладали на людей, які були засуджені до
страти (кару смерті їм замінювали на обов’язок виконання вироків стосовно
інших)95. Зубрицький міського ката як окремого посадовця у Львові фіксує під
1408 р., тут же вказуючи на різноманітність його функцій: „Цього року вже був мі-
ський кат (tortor), який мав вивозити нечистоти і сміття з міста”96.
Катівське ремесло зобов’язувало не лише до виконання смертних вироків за-
судженим, а й до провадження тортур, які у Польщі застосовували до 1776 р. як
спосіб отримання зізнання від звинувачених у тих чи інших злочинах97. У містах
з німецьким правом тортури практикували в судових процесах від ХІІІ ст., однак
їх регламетація була запроваджена після рішення сейму 1532 р. і поширення „Con-
stitutio Criminalis Carolina”. Метою цього процесу було не вбивство підозрюваного,
а калічення й отримання зізнання98. Зазвичай у будинку ратуші було підземелля,
де і провадили екзекуцію. Доволі часто тортури відбувалися вночі99. Ґроїцький опи-
сав порядок проведення тортур, коли, як і до кого вони можуть бути застосовані.
Тут-таки він пояснив, чому ці знання є важливими: „Справи про тортури та смерть
різних злочинців люди, обізнані в праві, детально описали не без причини. А що
справа про здоров’я убогої людини, за яку єдинородний Син Божий прийняв
смерть, то там треба найбільшої науки й найбільшого порядку та пильності, щоби
людина без милосердя судді, без уваги, без доброго розгляду не загинула”100. Навіть
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 257
94 Див. також: Сурта Е. Табуизация как фактор маргинализации в период Средневековья в
Западной Европе. Лістападаўскія сустрэчы. Зб. арт. На матэрыялах міжнарод. навук. канф. у
гонар акадэмікаў М. М. Нікольскага і У. М. Перцава. Навук.рэд. В. А. Фядосік, І. А. Еўтухоў.
Мінск, 2011, 123-128.
95 Góralski Z. Urzędy i godności w dawnej Polsce. Warszawa, 1998, 244. Польський дослідник
Д. Войтуцький наводить як приклад ситуацію, яка склалася в 1553 р. y Баварії, коли до вико-
нання катівського ремесла був примушений Петер Шмідт, який був учасником злочину, троє
його співучасників були засуджені до страти. Син же Петера, Франц Шмідт, став професійним
катом у Нюрнберзі (Wojtucki D. Mejski і regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łużycach w XVI–
XVIII w. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 2014, r. 62 (3), 405). Подібна ситуація була у Кра-
кові в 1614 р., коли один із багатолітніх злочинців і розбійників визнав без мук і тортур перед
судом усі свої злочини і на прохання місцевого ката був переданий йому у помічники, за це
йому кару смерті було замінено на побиття батогами (Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo w dawnej
Polsce. Kraków, 1934, 251).
96 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова, 67.
97 Mikołajczyk М. O torturach w prawie miast polskich XVI–XVIII wieku. Z dziejów prawa.
Część 7. Katowice, 2005, 25.
98 Wojtucki D. Mejski і regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łużycach..., 404.
99 Детальніше див.: Mikołajczyk М. O torturach w prawie miast polskich..., 45-46.
100 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego..., 190.
більше, правник зауважив, що справа настільки важлива, що він має намір у май-
бутньому написати на цю тему окрему книжку101. Доволі колоритно і самі тортури,
і місце, де вони відбувалися, описав польський історик XVIII ст. Єжи Кітович у
своєму незавершеному творі „Опис заведень і звичаїв за правління Авґуста III”,
який було видано вже після смерті автора. Як зазначав автор, тортури застосову-
вали у справах, які передбачали кару на горло, зокрема тоді, коли доведення інкві-
зиції у справі не були переконливим і звинувачений не хотів зізнатися у злочині.
Навіть якби його провину було доведено, то за практикою судів, необхідно було
зізнання. А оскільки кара смерті була неминучою, і питання було тільки в тому, чи
віддадуть звинуваченого на тортури чи ні, то уникнути їх можна було лише шляхом
зізнання. „Тортури, чи способи мучення людей, – описував Кітович, – були такими:
в королівських містах під ратушою була пивниця, яку для цієї процедури викорис-
товували, де в одній із стін був залізний гак, грубий і з таким же кілком високо від
землі, на півліктя; в другій стіні такий же гак з кілком від павементу102, чи то від
землі на лікоть; посередині пивниці поставлено низький столик, на ньому кат
садить ув’язненого, зв’язавши йому руки однією мотузкою, а другою, довгою,
зв’язавши докупи ноги, а наприкінці прив’язавши мотузку до нижчого кілка; через
мотузку коло рук протягують іншу мотузку, темну і добре змащену лоєм, що легко
було повертати; цю мотузку протягнуту через кільце, тримати за кінець – раз і дру-
гий собі навколо руки прокрутивши, так щоб він [тортурований] не міг при натя-
гуванні ухилитися”103. Загалом і способи тортурування злочинців, і їх перебіг добре
досліджені й описані в сучасній науковій літературі104.
Щоправда, далеко не до всіх звинувачених у злочинах можна було застосову-
вати тортури. Від них були звільнені шляхтичі, заслужені рицарі (військові), міські
урядники (але лише доти, доки перебували на посадах), особи, які мали науковий
ступінь доктора, діти до чотирнадцяти років, старі люди, вагітні жінки (лише до
народження дитини). Але не у всіх ситуаціях:
„…Є, однак, переступи, за які навіть згаданих осіб не позбавлено тортур, як-от виступ
проти короля і громадської справи, що його латинники називають crimen laesae Majes-
tatis [злочин образи маєстату], себто коли хтось припуститься чогось, що спрямовано
проти короля і його безпеки, коли піде проти міста або йому чимось нашкодить, коли
до ворога схилиться, коли неприятелеві зброєю, грішми, порадою і в якийсь іще інший
спосіб проти свого пана допоможе, коли підданців землі підбурить проти короля, коли
розбрат у місті зчинить, аби вбити зверхника, і таке інше. Також жоден, хай би хто він
був, не уникне мучення, якщо зрадить Вітчизні й відступить ворогові міста чи замки”105.
Навіть святковий день не був причиною відкладання тортур: „Явних злочинців
і в святковий день може бути віддано на муки відповідно до права, і на Великдень,
і на Різдво Христове, для того, аби довго не таїли підлі змови і зради, через не-
знання яких може статися тривала та шкідлива затримка у запобіганні великим
Тетяна Гошко258
101 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego..., 191.
102 Павемент (від лат. pavement) – бруківка.
103 Kitowicz J. Opis obyczajów i zwyczajów za panowania Augusta III. Poznań, 1840, 134-135.
104 Mikołajczyk М. O torturach w prawie miast polskich XVI–XVIII wieku, 55-61.
105 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiegо…, 194-195.
заворушенням, шкодам, небезпекам, у збереженні людського здоров’я і громадського
спокою”106. Щоправда, Ґроїцький, слідом за Йодокусом Дамгудером, зауважує: для
того, щоб віддати людина на муки, треба мати беззаперечні підстави, які б не допус-
кали суб’єктивного трактування, а тому він їх перелічує у своєму трактаті107.
Тортурування було покладено на ката, хоч зазвичай при цій процедурі були
присутні й інші урядники та міські слуги – райці, лавники, війт, писар та інші, іноді
захисники чи обвинувачі, залежно від ситуації. Однак іноді кати виявляли особливу
і невиправдану жорстокість, що підреслював Ґроїцький: „Згаданий тут автор [Йо-
докус Дамгудер – Т. Г.] описав розмаїті мучення, на які віддають злочинців радше
з вигадки необачних суддів і катівської жорстокості, ніж згідно з правом, як-от
[тортури] водою й оцтом, вливання киплячої олії у горло, намащування сіркою, га-
рячою смолою, салом, [катування] голодом, сильною спрагою, прикладанням до
пупа мишей, шершнів або якихось інших отруйних комах, накритих слоїком так,
щоби вилетіти не могли і тіло страждальця жалили; а ще коли злочинця до лави
припинають, ноги йому солоною водою мочать, тоді козу приводять, ласу до солі,
аби п’яти того злочинця лизала, і біль від цього, подейкують, жахливий, [хай і] без
тілесного ушкодження”108. Для того, щоб уникнути подібних зловживань, правник
вважав за необхідне пояснити порядок проведення тортур.
Кат виконував цілу низку функцій. Окрім страт і тортур він займався відловом
бродячих собак, очищенням міста від нечистот109 і падалі, прибиранням місця
страт, у т.ч. від трупів, тощо110. Таку роботу оплачували окремо, і часто кат мав для
неї окремих помічників. До прикладу, за очищення чотирьох карцерів у Львові в
1582 р. катові заплатили 24 гроша111, а через пару тижнів за прибирання в’язниці –
уже 1 злотий і 18 грошів112. Іноді кати займалися іншими ремеслами, часто вони
володіли фахом хірурга, що й не дивно, бо для кваліфікованого проведення екзе-
куції необхідно було знати анатомію людини, чим не завжди відзначалися дипло-
мовані лікарі, бо не мали практики розтинів на трупах113.
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 259
106 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiegо…, 192.
107 Ibid, 193.
108 Groicki В. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej,
195-196.
109 Санітарна ситуація у містах була настільки поганою, що часом ставала предметом скарг
міщан до міської влади. До прикладу, на початку XVII ст. львівські міщани скаржилися до Ко-
легії 10 мужів: „Місто повне гною. Через це і від шляхти кпини, і, що більше, хвороби від гни-
лизни і сморід; просять, щоб його вивезли” (ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 667. Книга протоколів
комісії 10-ти мужів про результати обстеження прибутків і видатків королівської та міських кас.
Арк. 129). На цю скаргу в Колегії відповіли, що обіцяють обміркувати ситуацію (Там само, 130).
110 Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo w dawnej Polsce, 253.
111 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 713: Книга реєстрів і видатків міської каси 1582-1588 рр. Арк. 46.
112 Там само, 130.
113 Першим задокументованим розтином тіла в Східній Європі вважається розтин трупа
Стефана Баторія. Польский король помер у віці 53 років у грудні 1586 р. в Гродні, як підозрю-
вали, від отрути, але розтин цього не підтвердив. Згодом тіло короля було перевезене до Кракова
і поховане на Вавелі (J. Besala. Medycy i magicy, czyli zabojcze kuracje Stefana Batorego. Newsweek
Historia, 2014, 5 (http://www.newsweek.pl/wiedza/historia/dlaczego-zmarl-stefan-batory-medycyna-
xvi-wiek-newsweek-pl,artykuly,344159,1.html).
Та якою б негідною не видавалася робота ката, вона була необхідна містові, бо
вироки судів треба було виконувати. В контексті символічного мислення і ритуалів,
які оповили життя суспільства, можна було говорити про „театр права”, і кат був у
ньому одним із провідних акторів, відтак його робота мала не лише реальне, прак-
тичне, а й символічне значення для суспільства і влади. «Тіло страченого було сце-
ною для “театру права”. А тому страту треба було так інсценізувати, щоб можна було
сприйняти цей правовий сенс. Власне все це було розраховано на очі присутніх…
Саме страта мала демонструвати цей театр права, а саме через гарний, захопливий,
продуманий мистецький акт вбивства, щоб не мучити злочинця. Для цього якнайк-
раще пасувало відрубування голови, звичайно ж, якщо воно „належно” удавалося,
для чого були сконструйовані й відповідні пристрої (наприклад, ґільйотина). „Ма-
буть немає жодного іншого інструменту, який би краще задовільняв вимоги гуман-
ності та вимоги закону”, як писав Прудон. Театр права був покликаний переконувати
людей у потребі та доречності цього права, тобто права, яке встановлює та здійснює
держава. Завдання страти злочинця не полягало у залякуванні, для цього краще па-
сувала відчутна присутність державної влади (військо та поліція). Треба було поси-
лити та підтримати законослухняне населення, тобто „порядних”, у їхній відданості
праву (і державі). На них і була розрахована інсценізація. Вони визначали, що ще
було правовою виставою, тобто виставою у театрі права і виставою театру права, а
що було вже несправедливістю з боку держави»114. Визнаючи потребу суспільства в
катівському ремеслі, Ґроїцький згадує ката серед інших міських урядниківі намага-
ється пояснити важливість його фаху115. Hамагаючись виправдати катівське ремесло,
він все ж засуджує надмірну жорстокість, якою часом грішили майстри справедли-
вості. Але головне тут усе ж спроба донести до міщан думку про важливість посади
і відповідальність ката перед громадою і Богом. Ґроїцький спирався на тезу папи
Інокентія ІІІ (1198-1216), який ще на межі ХІІ-ХІІІ ст. оголосив, що кат не вчиняє
смертного гріха, коли виконує вирок суду, і втілює найвищу справедливість, щоп-
равда доти, доки не починає керуватися ненавистю, а дотримується букви права116.
Така своєрідна „реабілітація” ката в очах суспільства була зовсім не випадко-
вою. Адже середньовічна свідомість була просякнута страхом і презирством до ка-
тівського ремесла. Певною мірою таке ставлення до ката відображено в кодексі
хелмінського права, який датують XIV ст.: „Ката, якщо той, живучи у місті, не по-
лишив свого ремесла і помер катом, не може бути поховано, але належить повісити
між іншими повішениками, серед яких повагу мав, і з такими ж поховати”117. Отже,
кат не мав права на гідне поховання тіла118.
Тетяна Гошко260
114 Шільд В. Право. Новий час. Історія европейської ментальности. За ред. П. Дінцельба-
хера. Львів, 2004, 593-594.
115 Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej, 57-58.
116 Wojtuckі D. Mejski i regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łuźycach …, 403.
117 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 169.
118 У першій половині XV ст. невідомим автором був написаний трактат про мистецтво до-
брої смерті „Ars Moriendi”. Він відомий у двох версіях – довгій (1415 р.) та короткій (1450 р.).
Цей трактат був надрукований практично одразу після винайдення друкарства. Перші друковані
примірники „Ars Moriendi” відносяться до періоду перед 1500 р. На сьогодні відомо близько
300 латиномовних рукописів довгої версії даного трактату (Campbell J. The Ars Moriendi.
An examination, translation and collation of the manuscripts of the shoter Latin version. Ottawa, 1995,
1 (https://ruor.uottawa.ca/bitstream/10393/10313/1/MM07840.PDF).
Будинок ката зазвичай розміщували в непрестижних місцях, часом поміж тих,
кого так само стигматизував міський соціум. Коли на початку XVII ст. львівські
міщани винесли на обговорення Колегії 10 мужів справу про житло ката („По-
трібно щоб кат мав деінде житло, бо й вал забруднив і засмердів, і непорядок у
нього ut fortur діється”119), то отримали відповідь: „Малодоброму дати місце поміж
євреїв, як перед тим бувало”120. Щоправда, схоже, що цієї ухвали не виконали, бо
за якийсь час міщани поновили прохання121. В деяких містах страх перед катом і
зневага до нього заходили так далеко, що несприйняття переносили навіть на
людей, які з ним контактували. До прикладу, в Жешуві ремісника, який мав якусь
суперечку з катом і зіткнувся з ним, могли виключити з цеху і заборонити займа-
тися ремеслом аж допоки не виправдається перед цеховиками122. Однак такі ек-
стремальні випадки були радше винятками.
Утім, навіть незважаючи на моральний осуд, кат не був останньою особою у
місті. Показовим є один із артикулів кодексу хелмінського права XIV ст., в якому
відзначено, що лазничий, який працює у міській лазні, має прислуговувати катові
за гроші, помити йому ноги, бо останньому вище право визначене: „Про лазничого.
Лазничі, які тримають лазні в містах, мають гірше право, подібно як інші безчесні
люди, до яких належать, оскільки кат може їм закинути безчесність. Коли також
кат приходить до лазні, лазничий повинен йому прислуговувати за грошову оплату,
навіть помити йому ноги123, оскільки за ним (катом) краще право визнане”124.
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 261
119 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 667: Книга протоколів комісії 10-ти мужів про результати
обстеження прибутків і видатків королівської та міських кас. Арк. 133.
120 Там само, 134.
121 Там само, 153.
122 Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo w dawnej Polsce, 255.
123 Добре відомим є біблійний сюжет про омивання ніг Ісусом своїм учням: „Перед святом же
Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що
на світі були, до кінця полюбивши їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові
Симона – Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісусу, знавши те, що Отець віддав все Йому
в руки, і що від Бога прийшов він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника
й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати
рушником, що ним був підперезаний. І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господь,
митимеш ноги мені?”. Ісус відказав і промовив йому: „Що я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля
зрозумієш!” Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!” Ісус відповідає йому: „Коли
я не вмию тебе, – ти не матимеш частки зо Мною”. До Нього проказує Симон Петро: „Господи, –
не самі мої ноги, а й руки та голову!” Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує,
бо він чистий увесь. І ви чисті, – та не всі”. Бо Він знав свого зрадника, тому то сказав: „Ви чисті
не всі”. Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він одягнув, засів знову за стіл і промовив до
них: „Чи знаєте ви, що я зробив вам? Ви мене називаєте Учитель і Господь, – і добре ви кажете, бо
я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то
я вам приклад дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. Поправді кажу вам: Раб не більший за пана
свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо так
чините! Не про всіх вас кажу!...” (Ів. 13, 1-18). З цим також пов’язаний обряд в Літургії Вечері Гос-
подньої у Великий Четвер, який існує в ряді християнських Церков, в т.ч. і в греко-католицькій Цер-
кві. Окрім того, 21 січня 2016 р. Папа Римський Франциск видав Декрет, відповідно до якого свя-
щенникам для даного обряду дозволяється серед інших обирати і жінок (Новий ритуал омивання
ніг у Великий Четвер (https://risu.org.ua/en/index/blog/62883). Але схоже, що згаданий артикул хел-
мінського права не пов’язаний з цим біблійним сюжетом і нині чинним обрядом.
124 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 185.
Ба більше, з цього ж кодексу довідуємося, що право захищало ката, гаранту-
вало йому безпеку: „Кат, який служить у місті, має повне право бажати, аби без
відповідної поруки його не позичали іншим містам або селам, коли буде така не-
обхідність. Його слід повернути в такому ж стані, в якому було взято. А як буде
будь-ким убитий, то його вбивця має зайняти його місце і виконувати його ремесло
або буде відповідати горлом, якщо не зможе себе виправдати”125. Насправді ситуа-
ція, коли ката „позичали”, була доволі класичною, оскільки далеко не кожне місто
могло собі дозволити утримувати окремого „майстра справедливості”. Часом один
кат був на кілька міст. Так у XV ст. Люблін, Сандомир і Опатів мали одного ката,
при тому кожне із міст виплачувало йому щотижня по 6 грошів126. І це при тому,
підкреслює З. Ґуральський, що у XVI ст. як Люблін, так і Сандомир, належали до
багатих міст127. Свого ката навколишнім містам позичав і Вроцлав. З подібними
проханнями до Львова уряди деяких руських міст зверталися ще у XVIII ст.128
Утримувати такого фахівця було справою коштовною – йому треба було платити
окрему плату, не пов’язану із виконанням вироків, за які платили окремо. Зазвичай
він мав окреме помешкання, яке звільнялося від міських податків, часом мав
помічників129. Тому тільки більші міста могли утримувати окремого ката і навіть
позичати його на звернення інших міст. Такий окремий кат був і у Львові, де він
отримував певну щотижневу платню, яка змінювалася з часом: у 1589 р., як і в
1592 – 12 грошів130 (у цьому проміжку оплата була сталою), а в 1597 р. кат тільки
в першому кварталі отримав 2 злотих131. Натомість у Познані в XV ст. кат на тиж-
день отримував оплату 18 грошів, а в 1627 р. його тижнева оплата тут зросла до
1 злотого132. Це не враховуючи оплати за виконання вироків судів – страт, прове-
дення тортур тощо, бо все це оплачувалося окремо. Наприклад, у Львові катові у
1581 р. за те, що бив батогами жінку, яка, поголивши голову, видавала себе за чо-
ловіка, додатково заплатили 6 грошів133, у 1583 р. за биття батогами чарівниці йому
окрім сталої платні заплатили ще 12 грошів134, в 1592 р. за проведення страти –
24 гроші135, а в 1597 р. – 27 грошів136 тощо. У Кракові на межі XVI–XVII ст. за тор-
Тетяна Гошко262
125 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 177.
126 Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo w dawnej Polsce, 253-254.
127 Góralski Z. Urzędy i godności w dawnej Polsce, 243.
128 ЦДІАУЛ. Ф. 132, оп. 1, спр. 151. Лист магістрату Дрогобича до магістрату Львова з про-
ханням відрядити ката до м. Дрогобича для виконання вироку суду, 19 V 1736, aрк. 1-2.
129 Wojtucki D. Mejski і regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łuźycach w XVI–XVIII w., 406, 415.
130 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 714: Книга реєстрів тижневих видатків міської каси (1589-
1597), арк. 8, 17, 35, 50, 53, 55, 69, 384 та ін.
131 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 715: Книга реєстрів тижневих видатків міської каси (1597-
1604), арк. 3.
132 Zajęcki М. Krew i brud. Funkcje kata w miastach polskich do końca XVIII w. Gryfiński Kwar-
talnik Historyczny, 2004, nr 6, 10.
133 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 712: Книга реєстрів тижневих видатків міської каси 1572-
1582 рр. Арк. 999.
134 Там само. Спр. 713, арк. 159.
135 Там само. Спр. 714, арк. 384.
136 Там само. Спр. 715, арк. 10.
турування кат отримував 12 грошів понад свою щотижневу оплату, за виконання
смертного вироку будь-якого характеру – 2 злотих і стільки ж за вигнання засуд-
женого з міста. У Познані ж у XVIII ст. за кару батогами кат отримував 4 гривни,
за посадження на палю, повішання, відрубування голови, спалення – по 10 гри-
вен137. Окремо оплачувалися і матеріали та знаряддя, необхідні для страти. До при-
кладу, у Львові в 1582 р. за драбину для тортур заплатили 5 грошів138, іншим разом
– 6 грошів139 тощо. Про таку окрему оплату і такі видатки міської влади Львова
згадує, до прикладу, Зубрицький: „1515… Цього року в неділю св. Мартина [11
листопада] спалили якогось селянина, котрий з намови волохів мав підпалити
місто. За дрова для стоса заплатили 9 грошів. Стратили ще трьох селян, але вид
злочину не вказано, а заплатили катові 3 фертони”140. В окремих містах, як наприк-
лад у Сілезії, на оплату роботи ката стягували з міщан окремий податок – „ка-
тове”141. Але це не було загальною практикою. У Львові в 1583 р. катові на житло
та інші потреби виділили 1 зл. 10 гр.142 І це далеко не унікальний випадок. Окрім
відносно доброї оплати своєї праці, кат продавав одяг страченого, який отримував
у власність. Катівський будинок, який часто розміщувався на околицях міста,
повністю звільнявся від оподаткування143. Однак суспільне несприйняття часто
зводило нанівець значимість матеріальної вигоди.
Хай там як, але саме у ставленні до ката прослідковується певна двоїстість мо-
ралі міщанина XVI ст. – з одного боку ката зневажали й іншували, а з іншого
захищали і непогано оплачували його роботу. Та все ж люди цієї професії, як і їхні
діти не могли входити до кола „людей доброї слави”. Можливо, саме тому іноді
діти катів успадковували професію батька.
Серед таких, які не могли розраховувати на добру славу, були не тільки кати,
а й чарівники і чаклуни. Особливо негативним було ставлення до них в період роз-
квіту середньовіччя144. Їх не лише засуджували морально, а й могли скарати на
смерть, як осіб, які відступили від Бога, продали душу дияволу і займаються не-
гідними справами, неприпустимими для чесних людей. Стратою для них мало бути
спалення, бо саме вогонь „очищав” від гріховності. Ба більше, навіть ті, хто знав
про їхні неправедні заняття, мали бути віддані на смерть. Зокрема, у кодексі Куше -
вича зазначено: „Будь-кого обох статей, хто вдається до чаклування та знахарства
і обізнаний в науках заборонених, і в них управляється, прикликаючи злих духів
та інші погані справи чинячи, нехай буде спалено, і та кара нехай їм буде смертною,
бо від Господа Бога відступилися, полишили [Його] і під владу нечистого підда-
лися. А що є також ті, котрі про такі лиходійства знали і їх утаїли або й так чи так
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 263
137 Ptaśnik J. Miasta і mieszczaństwo w dawnej Polsce, 253.
138 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 713, арк. 11.
139 Там само, 151.
140 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова, 126.
141 Wojtucki D. Mejski i regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łuźycach …, 406.
142 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 713, арк. 167.
143 Góralski Z. Urzędy i godności w dawnej Polsce, 243.
144 Детальніше див.: Ле Гофф Ж. Честные и бесчестные профессии на средневековом
Западе, 69.
їм сприяли, і була це справа явна і свідченнями доведена, то тих карати на горло”145.
На таку страшну смерть, відповідно до прав, записаних Ґроїцьким, заслуговували
також відступники від віри християнської146, яких належало спалити. Такою ж
смертю мали загинути чарівники та отруйники147.
Міщанський соціум осуджував і тих, хто грав в азартні ігри, що їх розглядали
як „непоштивий звичай”. Нічого дивного в цьому не було, бо в ідеалі для серед-
ньовічного християнина найважливішим було пізнання Бога, а можливим це було
лише за умови зречення від світських утіх, від усього, що могло завадити цьому
найвищому пізнанню. Відтак, всіляка розвага була лише пустою тратою часу. Жан
Делюмо зауважив: „Проповідники часто повторюють, що християни ніколи не
мають гаяти часу надаремне: його надто мало, щоб витрачати його без сенсу. Він
швидко переходить у вічність. А радість – якщо ми її прагнемо, то пізнаємо в ін-
шому світі. Сьогодення ж нашого життя в розбещеному світі, через який ми йдемо,
– це зусилля, скорбота, прагнення до справжньої батьківщини. Звідси випливає,
що розпуста свят кожного разу буде перемогою диявола”148. Таким породженням
диявола були і азартні ігри. Ставлення до них у європейському суспільстві пізнього
Середньовіччя найкраще описав німецький письменник-гуманіст Себастіан Брант:
„Буває часто в грі: картяр
Багатий сів, устав – злидар.
Хто мислить тільки про наживу
Й на гру надіється щасливу,
Той буде довго щастя ждати,
А то і голим вийде з хати”149
Однак, незвавжаючи ні на що, азартні ігри і, зокрема, гра в кості, були явищем
настільки поширеним і разом з тим неморальним, що доводилось протягом століть
видавати все нові й нові приписи, які їх забороняли. Ще в часи Оттона Великого
Тетяна Гошко264
145 Prawa Chelmienskiego poprawionego y z lacinskiego iȩzyka na polski przetlumaczonego, xiąg
pięcioro ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla Kuszewica z Chelmna, 170.
146 Щоправда, для єретиків статут передбачав покарання іншого порядку. Тут Ґроїцький
робить відсилку до коронного статуту Владислава Яґайла від 1424 р., де зазначалося, що єретик
має бути покараний мечем. Щоправда, потім, як зазначає автор, єретикам призначили суворіше
покарання, їх стали розглядати як злочинців, що виступили проти королівського маєстату. Їх
мали не лише карати на горло, а й позбавляти всіх своїх маєтків, які відходили б до королів-
ського скарбу. Їхніх дітей оголошували безчесними на вічні часи і не допускали до жодних гід-
ностей і урядів. Однак, „право до єретиків є лагіднішим. In C. ad abolendam de haereticis, де на-
писано, що єретик, якому його відступництво буде доведено, якщо захоче, і від своєї помилки
відмовиться, уникне покарання. А потім, якщо знову у відступництво впадуть, мають бути пе-
редані з права духовного під зверхність світського, щоб були мечем покарані. Однак їх сини не
будуть безчесними, як за правом польським” (Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa
majdeburskiego w Koronie Polskiej, 199-200).
147 Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego ..., 199.
148 Делюмо Ж. Грех и страх. Формирование чувства вины в цивилизации Запада (XIII–XVIII
века). Пер. с фр. И. Б. Иткина, Е. Э. Ляминой, Е. И. Лебедевой, А. Г. Пазельской под ред.
Д. Э. Харитоновича. Екатеринбург, 2003, 617.
149 Брант С. Корабель дурнів. Вибрані сатири. Пер. з нім. Ф. Скляра. К., 1980, 104.
видано постанову, яка забороняла духовенству грати в кості під страхом відлучення
від Церкви. В 1188 р. Генрих ІІ Плантаґенет заборонов гру в кості хрестоносцям.
Однак популярність гри лише зростала, і не лише серед вельмож, а й серед городян,
при тому в різних частинах Європи150.
Павел Кушевич виділяє питання азартних ігор в кількох окремих артикулах:
„Усілякі ігри, що за ними слідують кривди, й через них про гроші одне з одним не-
пристойно сваряться, у всіх корчмах, де шинкують вино, мед, пиво, і в кожному такому
місці нехай буде заборонено. Жоден суддя нехай не судить щодо тих речей, що їх через
гру будь-хто втратив. Уряд або зверхники будь-яких міст вількиром і правом нехай на-
кажуть, щоби несправедливу гру було заборонено, аби через неї нікого не було ошу-
кано й [ніхто] горла не втратив, і аби причини кривд, сварок та інших речей, що за-
звичай бувають від злості тих, хто в кості грає, було усунуто. А якби якийсь господар
гостинний, або корчмар у своєму будинку комусь дозволив грати, тоді він сам, як і ті,
хто в кості грає, вину, встановлену вількиром, урядові заплатить, [і то] стільки разів,
скільки гратимуть”151.
Навіть більше, відповідно до норм хелмінського права, якщо хтось на когось
подасть скаргу до суду через гроші, які заборгував у процесі гри, то позваний може
на цю скаргу не відповідати152. Разом з тим, „якщо син гроші чи інші речі свого
батька марно втратив, тоді те, що син втратив, батько слушно може домагатися і
собі повернути. А якби син уже мав 21 рік і власні речі грою в кості або іншим не-
поштивим звичаєм втратив, тоді це буде його власною шкодою”153.
Не лише право, але і тогочасна література, як уже зазначалося, засуджувала
азартні ігри, називаючи їх вигадкою Сатани. Зокрема, Себастіан Брант у своїй са-
тиричній поемі „Корабель дурнів” (1494 р.) писав:
„Нам гра гріхом своїм страшна.
Не Богом створена вона:
Її придумав сатана!”154
Звертається до теми і Поджо Браччоліні в своїх „Дотепах”:
„LXXII. Про гравця, якого за гру вкинули до темниці.
У Террануові було встановлено кару для тих, хто грає в кості. Одного мого знайомого
спіймали за грою і вкинули до темниці. Коли ж його спитали, за що сидить, він відповів:
– Отой наш подеста155 посадив мене в темницю, бо я програв своє. Що ж би то він
зробив, якби я програв те, що його?”156
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 265
150 Кости игральные (https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Кости_игральные).
151 Prawa Chelmienskiego poprawionego y z lacinskiego iȩzyka na polski przetlumaczonego, xiąg
piecioro ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla Kuszewica z Chelmna, 184.
152 Ibid, 184.
153 Ibid, 185.
154 Брант С. Корабель дурнів. Вибрані сатири, 104.
155 Подеста – від ХІІ ст. голова уряду в середньовічних містах-державах Північної та Цен-
тральної Італії. На цю посаду призначали людину із зовні. Згодом посада стала виборною.
156 Браччоліні Поджо. Вибрані дотепи. Пер. з лат. і коментарі Р. Паранько та ін. Львів, 2017, 67.
Отже ця проблема – азартні ігри, а насамперед гра в кості, – була доволі акту-
альною для європейського суспільства XV–XVI ст., за неї переслідували і карали за
законом. Зазвичай норми і різновиди покарання за гру в кості встановлювали віль-
кири міст, тому в різних містах вони відрізнялися в деталях. Зокрема, серед таких
внутрішньоміських приписів, які забороняли гру в кості в межах міських мурів, був
один з найстаріших вількирів Кракова (7 XII 1375)157 Подібний вількир було при-
йнято і у Львові (18 I 1387). Він забороняв азартні ігри в місті, а за дозвіл господаря
грати у будинку передбачав штраф у 1 марку, такий же штраф мали сплатити і гравці,
як той, який виграв, причому разом з виграшем, так і той, який програв; якщо ж гос-
подар дому тричі був оштрафований за подібну справу, то втрачав ще й право про-
пінації158. Про цей вількир, як один з найважливіших в історії міста поруч із вільки-
ром щодо обмеження розкоші159, згадує у своїй хроніці Б. Зіморович160.
Проблема була актуальною і в наступні століття. Однак поступово суспільна мо-
раль еволюціонує і система цінностей стає більш гнучкою. Це помітила Наталя Яко-
венко досліджуючи уявлення про доброчесність у шляхетському загалі XVI–XVII ст.:
«Щодо корчми і азартних ігор – то це вважалося “нормальним” способом життя “ри-
царського люду”, а кожний шляхтич, так чи інакше, таки вважав себе “рицером”.
Отже, маємо справу з вельми гнучкою системою оцінок, яка толерує обізна них з
“правилами гри” і засуджує недопущених до неї, тобто як і у випадку “людей добрих,
віри гідних” ділить світ навпіл – на “своїх” і “чужих”: поведінка перших прогнозо-
вана, а тому “добра”, поведінка других непередбачувана, а тому “підозріла”/зла»161.
Видно це і на міському матеріалі. Зокрема у XVI ст. у вількирах ряду міст знову
йшла мова про заборону азартних ігор, але тут вказувалися і певні винятки. Примі-
ром, вількир міста Ольштина (19 VIII 1568) серед іншого регламентує кару за азартні
ігри, що, відрізняється від тієї, яку пропонував згаданий львівський вількир: „Нікому
не повинно бути дозволено грати в азартні ігри ні вдень, ні вночі. Хто це буде вчи-
няти, має бути покараний трьома гривнами, однаково господар, як і гравець, з чого
верховна влада має дістати половину, а друга половина повинна припасти Раді. Якби
хтось такого штрафу не був би спроможним сплатити, має бути покараний ув’язнен-
ням і карою тілесною або закутий у кайдани, а вигране належить повернути і віддати
вбогим”162. Щоправда, той-таки вількир дозволяв пристойні ігри163 і веселі забави,
Тетяна Гошко266
157 Najstarszy zbiór przywilejów i wilkierzy miasta Krakowa. Wydał S. Estreicher. Kraków, 1936, 42.
158 Najstarsza księga miejska 1382-1389, 72.
159 Детальніше див.: Myśliwski G. Leges Sumptuariae w średniowiecznym Lwowie, 222-233.
160 Зіморович Б. Потрійний Львів, 73.
161 Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи української шляхти: „чоловік добрий” і
„чоловік злий”..., 121.
162 Wilkierze miasta Olsztyna 1568-1696. Wstęp, oprac. i przekład D. Bogdan. Olsztyn,
2015, 85.
163 До таких пристойних ігор, які були пов’язані не з азартом і шулерством, а з роздумами
та інтелектом, відносили в XIII шахи. Пристрасними шахістами були навіть деякі правителі, як
от імператор Фрідріх ІІ чи король Кастилії Альфонс Х Мудрий. Щоправда, Людовік Святий з
відразою ставився до всіх ігор, в т.ч. і до гри в шахи, а в своєму указі 1254 р. щодо реорганізації
королівства, він засудив гру в шахи, як і будь-яку гру „на дошці”. Але він був радше винятком
серед європейських правителів. Детальніше див.: Пастуро М. Символическая история євро-
пейского Средневековья. СПб., 2012, 295-296.
але вигране не мало перевищувати вартості половини в’ярдунку; в іншому разі до
гравців застосовували покарання, як у випадку гри в азартні ігри164. Тобто гра від
гри відрізнялася.
Як видно з наведених прикладів, проблема азартних ігор, у т.ч. гри в кості, за-
лишалася актуальною в коронних містах як у XIV, так і в XVI ст., і жодними при-
писами чи покараннями неможливо було її подолати. Азартні ігри засуджували,
але чимало міщан їх практикувало.
Не толерувало середньовічне суспільство і сміх, який був невід’ємною части-
ною скоморошого ремесла. Адже він часто асоціювався із язичницькими обрядами
– гучно веселилися на тризні, бенкетували на честь померлого, коли спалювали
тіло – тішилися, що йому вищі сили виказали свою прихильність165. Але в серед-
ньовічному християнському соціумі сміх, як і ремесло скомороха, сприймалися
інакше. Це суспільство було перейняте тотальним песимізмом і приреченістю, що
відобразилося у численних трактатах отців Церкви. Пише про це і Бернард Клер-
воський: «Але немає більшого нещастя, аніж хибна радість. Дійсно, на цьому віку
стільки страждань, які видаються щастям, що мудрець сказав: “Краще входити в
дім плачу за померлим, аніж ходити в дім бенкету”»166. Тож не даремно, говорячи
про Середньовіччя, Жан Делюмо зауважив: «Світ – “юдоль сліз”: таким було най-
загальніше уявлення духовних наставників Західної Європи, починаючи від отців-
пустельників і закінчуючи англосаксонськими пуританами. Отже, протягом усього
аналізованого періоду церковний дискурс мав песимістичну домінанту. Ідеологія
“презирства до світу” мала претензії на всеосяжність і ставила в центрі питання
про покликання людини й у цьому мерзенному світі. Вона придушувала сексуаль-
ність, з огидою відверталася від вагітності і народження, всіляко наголошувала на
нашому горі і біді, мала явну схильність до макабру, оголошувала людський розум
нездатним до осягнення будь-яких знань. Словом, зі століття у століття загалу на-
кидали, зазвичай, через проповідь монастирську етику і філософію “зречення”»167.
То ж немає нічого дивного, що середньовічні кодекси міського права засуджували
не лише азартні ігри, а й будь-які розваги. З погордою ставилися до музик. „Тих,
хто грає на цитрі, флейті, професійних музик, не можна обирати на жодний міський
уряд, як також уважати шанованими людьми”168. Негативне ставлення до розваг і
до людей, чия професія була з ними пов’язана, випливало із тогочасних християн-
ських уявлень. Воно аж ніяк не було унікальним на теренах Речі Посполитої, а було
радше явищем загальноєвропейським.
Однією із важливих характеристик ідеального міщанина був сімейний статус.
Одружені чоловіки виглядали надійнішими і заслуговували на більшу довіру. Важ-
ливість одруження і створення сім’ї в очах тогочасних міських обивателів обґрунтував
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 267
164 Wilkierze miasta Olsztyna 1568-1696, 85.
165 Детальніше див.: Ричка В. Над чим сміялися в Київській Русі. Український історичний
журнал, 2014, № 5, 21-32.
166 Клервоский Б. О благодати и свободном выборе. Его же. Трактаты. Под ред. Ю. Рома-
шева. СПб., 2009, 163.
167 Делюмо Ж. Грех и страх: Формирование чувства вины и цивилизации Запада (XIII–
XVIII вв.), 749.
168 Rymaszewski Z. Nieznany spis prawa chełmińskiego z przełomu XIV–XV wieku, 151.
Павел Щербич: „Є в цьому стані справжній послух. Бо сам Бог, встановивши його,
наказав Єві, щоб була під владою чоловіка свого… Цей стан є в собі досконалий.
Всі інші від нього походять. Адже Господь Бог при створенні чоловіка, ніякий
інший закон, тільки сімейний встановив…»169.
У Львові, за свідченнями львівського бурмистра Б. Зіморовича, у 1401 р. мали
переписати всіх неодружених міщан і на них мав був накладений спеціальний по-
даток, «названий по-простому “биковим”, чотири копи щорічно з голови»170. Щоп-
равда, Д. Зубрицький зауважив, що відомостей про цей податок під названою
датою в актових джерелах не виявив171, натомість відомості про нього були зафік-
совані під 1411 р.: «Цього року або ж щойно ухвалено, або поновлено давнішу по-
станову, що нежонаті міщани, які не мають нерухомості, мусять щорічно платити
в міську касу „арбітріум” по 4 копи грошів. Того року таких виявилося 28. Згодом
їх не допускали до міського права, а отже, до заробітчанства і торгівлі, хіба що за
порукою двох гідних співгромадян, які гарантували, що вони протягом року одру-
жаться і набудуть нерухомості»172.
О. Заяць, досліджуючи процедуру набування львівського міського громадянства,
також згадує про сплату неодруженими мішанами-чоловіками окремого податку
„арбітріум”, і зауважує, що питання сімейного статусу ставилося не лише перед
тими, хто претендував на міське громадянство, а й перед тими, хто вже його мав.
Такий порядок зберігся і в наступні століття173. Зокрема, приймаючи в 1598 р. за ре-
комендацією Ґабріеля Аведіка, Івана Красовського та Ієроніма Сапрічки міське гро-
мадянство Львова, Іван Савич, син львівського міщанина грецького походження Сави
Федоровича та його дружини Євфимії, зобов’язався за рік знайти дружину і одружи-
тися з нею174. Щоправда, у XVII ст. така вимога, як сімейний статус при прийняті мі-
ського права траплялася вже рідше, поступившись вимозі набути у місті нерухомість.
* * *
Відтак, міщани XVI ст. не просто мали певні уявлення, яким має бути ідеаль-
ний міщанин, чи то „чоловік добрий” у мурах міста, а й артикулювали ці свої уяв-
лення, відображали їх у кодексах права і у своїх повсякденних практиках. З одного
боку ці уявлення корелювалися з уявленнями доби Середньовіччя, а з іншого – за-
знавали змін під впливом нових ідей і переконань, якими характеризувалася епоха
доби Гуманізму і Реформації. Також, багато в чому уявлення міщан збігалися з уяв-
леннями людей інших станів, насамперед шляхти, чиї манери, звичаї і поведінку
на певному етапі міщани стали активно наслідувати. Але були і суттєві відмінності.
Чимало тих занять, якими традиційно займалися представники міщанського стану
і якими вони пишалися, для шляхтичів виглядали ганебними. І якщо для шляхти
Тетяна Гошко268
169 Szczerbic Р. Speculum Saxonum, albo prawo saskie i majdeburskie… Wyd. G. M. Kowalski.
T. 1. Kraków, 2016, 258.
170 Зіморович Б. Потрійний Львів, 73.
171 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова, 58.
172 Там само, 70-71.
173 Заяць О. Громадяни Львова XIV–XVIII ст.: правовий статус, склад, походження,
108-109.
174 Album civium Leopoliensium. Wyd. A. Janeczek. T. 1. Poznań; Warszawa, 2005, 238.
одним із визначальних чинників був означник „свій” (осілий в даній землі і пред-
ставник давнього роду), то у місті, хоч і дбали про набування нерухомості і осілість,
та це радше було пов’язано із практичними міркуваннями економічного характеру,
а не з уявними чеснотами. У місті до чужинців ставилися зі значно меншою на-
стороженістю, хоча б тому, що одна із засадничих міських професій – купецьке ре-
месло – передбачала чималу мобільність. У містах доволі часто запрошували на
службу освічених людей з інших міст (зокрема писарів, нотаріїв, лікарів та ін.)
і вони доволі легко входили до складу міської еліти. Тобто питання свій/чужий
у місті мало дещо слабше забарвлення.
REFERENCES
Bernard Klervoskiy (2009). O blagodati i svobodnom vybore. In Bernard Klervos-
kiy. Traktaty (Yu. Romashev (Ed.)). St. Petersburg: Izdatel'stvo Russkoy Khristianskoy
gumanitarnoy akademii. [in Russian]
Besala J. (2014). Medycy i magicy, czyli zabojcze kuracje Stefana Batorego. New -
sweek Historia, 5. Retrieved from http://www.newsweek.pl/wiedza/historia/dlaczego-
zmarl-stefan-batory-medycyna-xvi-wiek-newsweekpl,artykuly,344159,1.html. [in Po -
lish]
Bilous, N. (2010). Kyivs'ki mishchany na sluzhbi Rechi Pospolytoi. Ukraina kriz'
viky. Zbirnyk naukovykh prats' na poshanu akademika NAN Ukrainy profesora V. A. Smo-
liia (pp. 269-290). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian]
Bilous, N. (2011). Testamenty kyian seredyny XVI – pershoi polovyny XVII st. Kyiv.
[in Ukrainian]
Bogdan, D. (2015). Wilkierze miasta Olsztyna 1568-1696. Olsztyn: Pracownia
Wydawnicza ElSet.
Bogucka, M. (1982). Polish town between the sixteenth and eighteenth centuries.
In J. Fedorowicz, M. Bogucka, H. Samsonowicz (Eds.). A Republic of Nobles. Studies
in Polish History to 1864 (pp. 135-152). Cambridge; New York: Cambridge University
Press. [in Polish]
Bogucka, M. (2008). Miejsce mieszczanina w społeczeństwie szlacheckim: atrak-
cyjność wzorców życia szlacheckiego w Polsce XVII wieku. In M. Bogucka. Człowiek
i świat. Studia z dziejów kultury i mentalności XV–XVII w. (s. 63-74). Warsaw: Semper.
[in Polish]
Bogucka, M. (2008). Obraz miasta w kulturze staropolskiej. In M. Bogucka. Czło-
wiek i świat. Studia z dziejów kultury i mentalności XV–XVII w. (s. 98-104). Warsaw:
Semper. [in Polish]
Bogucka, M. (2013). Między obyczajem a prawem. Kultura Sarmatyzmu w Polsce
XVI-XVII wieku. Warsaw: Neriton. [in Polish]
Borucki, M. (2001). Temida staropolska. Warsaw: Ludowa Spółdzielnia Wydawni-
cza. [in Polish]
Brachcholini, P. (2017). Vybrani dotepy (R. Paran'ko et al., Transl.). Lviv: Vydav-
nytstvo Ukrains'koho Katolyts'koho Universytetu. [in Ukrainian]
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 269
Brant, S. (1980). Korabel' durniv. Vybrani satyry (F. Skliar, Transl.). Kyiv: Dnipro.
[in Ukrainian]
Delyumo Zh. (2003). Grekh i strakh. Formirovanie chuvstva viny v tsivilizatsii Za-
pada (XIII–XVIII veka). (I. B. Itkin, Ye. Ye. Lyamina, Ye. I. Lebedeva, A. G. Pazel'skaya,
Transl., D. Ye. Kharitonovich, Ed.). Yekaterinburg: Izdatel'stvo Ural'skogo universiteta.
[in Russian]
Diiannia ryms'ki. Khrystyians'ki prytchi Seredniovichchia (2014) (R. Paran'ko,
Transl.). Lviv: Apriori. [in Ukrainian]
Geremek, B. (1970). O grupach marginalnych w mieście średniowiecznym. Kwar-
talnik Historyczny, 77(3), 539-554. [in Polish]
Goshko, T. (2014). Epistolyarii v gorode srednikh vekov i rannego novogo vremeni
(obzor soderzhaniya zhurnala „Klio”, T. 23 (4), 2012). Izvestiya of Saratov University.
New Series. Series: History. International relations, 14(2), 58-64. [in Ukrainian]
Hoshko, T. (2017). Zhebraky u rus'kykh mistakh XV – pershoi polovyny XVII st.
Ukraina v Tsentral'no-Skhidnij Yevropi, 17, 462-490. [in Ukrainian]
Janeczek, A. (2012). Listy dobrego urodzenia i dobrej sławy w procedurze nada-
wania prawa miejskiego Lwowa w XV wieku. Klio. Czasopismo poświęcone dziejom
Polski i powszechnym, 23(4), 89-116. [in Polish]
Janeczek, A. (Ed.). (2005). Album civium Leopoliensium (Vol. 1). Poznań; Warsaw:
Wydawnictwo Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciól Nauk. [in Polish]
Kamler, M. (1988). Rola tortur w polskim sądownictwie miejskim drugiej połowy
XVI i pierwszej połowy XVII wieku. Kwartalnik Historyczny, 95(3), 107-125. [in Po -
lish]
Kapral', M. (2000). Pryvilei natsional'nykh hromad mista Lvova (XIV–XVIII st.).
Lviv: Literarturna ahentsiia “Piramida”. [in Ukrainian]
Kapral', M. (2003). Natsional'ni hromady Lvova XVI–XVIII st. (sotsialno-pravovi
vidnosyny). Lviv: Literarturna ahentsiia “Piramida”. [in Ukrainian]
Karpiński, A. (1996). Kobieta w mieście polskim w drugiej połowie XVI i w XVII
wieku. Warsaw: Instytut Historii PAN. [in Polish]
Korczak-Siedlecka, J. (2014). Model wychowania dziewcząt w szesnastowiecznej
Polsce. Odrodzenie i Reformacja w Polsce, 58, 49-71. [in Polish]
Le Hoff, Zh. (2007). Tilo ta ideolohiia na serednovichnomu Zakhodi. In Zh. Le Hoff.
Seredniovichna uiava (Ya. Kravets, Transl.). Lviv: Litopys. [in Ukrainian]
Mikołajczyk, M. (2005). O torturach w prawie miast polskich XVI–XVIII wieku.
Z dziejów prawa, 7, 25-76. [in Polish]
Myśliwski, G. Leges sumptuariae w średniowiecznym Lwowie. In A. Bartoszewicz,
G. Myśliwski, J. Pysiak, P. Żmudzki (Eds.). (2010). Świat średniowiecza. Studia ofiaro-
wane Prof. H. Samsonowiczowi (pp. 222-233). Warsaw. [in Polish]
Poos, L. R. (1983). Social Context of Statute of Labourers Enforcement. Law and
History Review, 1(1), 27-52. [in English]
Shild, V. (2004). Pravo. Novyj chas. In P. Dintsel'bakher (Ed.). Istoriia evropejs'koi
mentalnosty (pp. 583-603). Lviv: Litopys. [in Ukrainian]
Тетяна Гошко270
Vinnychenko, O. (2017). Testament lvivs'koho patrytsiia Martsina Kampiana
(1629 r.). In O. Arkusha, O. Vinnychenko, M. Mudryj (Eds.). Lviv: misto – suspil'stvo –
kul'tura (Vol. 10: Lviv / Lwów / Lemberg yak mis'ki prostory: uiavlennia, dosvidy, prak-
tyky, Part 2) (pp. 266-291). Lviv. [in Ukrainian]
Wojtucki, D. (2014). Mejski i regimentowy kat na Śląsku i Górnych Łuźycach w
XVI–XVIII wieku. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 62(3), 403-419. [in Polish]
Wyrozumska, B. (Ed.). (2003). Ormianie w średniowiecznym Krakowie: wypisy
źródłowe. Kraków: Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa. [in Polish]
Wysmułek, J. (2015). Testamenty mieszczan krakowskich (XIV–XV wieku). Warsaw:
Neriton. [in Polish]
Yakovenko, N. (1992). „Cholovik dobryj” ta „cholovik zlyj”: z istorii mentalnykh
ustanovok v Ukraini-Rusi XVI-XVII st. Mediaevalia Ucrainica: mentalnist' ta istoriia
idej, 1, 47-92. [in Ukrainian]
Yakovenko, N. (2002). Pro dva mental'ni stereotypy ukrains'koi shliakhty: "cholovik
dobryj" i “cholovik zlyj”. In Yakovenko N. Paralelnyj svit. Doslidzhennia z istorii
uiavlen ta idej v Ukraini XVI-XVII st. (pp. 106-147). Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian]
Zaiats', O. (2007). Umovy i protses nadannia miskoho hromadianstva Lvova v 1501-
1571 rokakh. In O. Arkusha, M. Mudryj (Eds.). Lviv: misto – suspil'stvo – kul'tura (Vol. 6:
Lviv – Krakiv: dialoh mist v istorychnij retrospektyvi (pp. 68-77). [in Ukrainian]
Zaiats', O. (2012). Hromadiany Lvova XIV-XVIII st.: pravovyi status, sklad,
pokhodzhennia. Lviv. [in Ukrainian]
Zamostianyk, I. (2016). Cholovichyj odiah l'vivskykh mishchan kintsia XVI – per-
shoi polovyny XVII st. Narodoznavchi zoshyty, 130(4), 873-883. [in Ukrainian]
Tetiana Hoshko
Doktor of Historical Sciences, Associate Professor
at the Department of Classical,
Byzantine and Medieval Studies
Ukrainian Catholic University
(Ukraine, Lviv, hoshko@ucu.edu.ua)
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1791-4346
THE IMAGE OF THE PERFECT BURGHER IN THE IDEAS
OF TOwNSPEOPLE OF THE 16TH AND EARLY 17TH CENTURY
(BASED ON THE MATERIALS OF TOwNS
IN THE POLISH CROwN'S RUTHENIAN LANDS)
The article analyses townspeople’s ideas of ideal burgher that appeared both in the texts
of burghers themselves and in those that came from outside of towns. They were reflected
primarily in the requirements for new citizens and elected officials. The proprietary status
of a burgher was significant among the bourgeois virtues. On the lands of the Crown, the
change in attitude to wealth was associated not only with the development of crafts and trade
but also with the spread of the ideas of Sarmatism. On the one hand, the nobility tried to
separate itself from the burghers and to affirm its distinction and superiority, оn the other
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI початку XVII ст. 271
hand, the cities and towns of the Polish-Lithuanian Commonwealth had never created own
ideological program, and Sarmatism gradually became an ideology of the bourgeois elite as
well. In the 16th and 17th cent., the elite of burghers began to copy noblemen in behaviour,
everyday life, clothing, etc. The wealth of some burghers became one of the ways to their
ennoblement. In addition to proprietary status, the “good man” was determined by the “cor-
rect” origin and the appropriate style of behaviour that were prerequisites for obtaining urban
citizenship. Only people of good fame and good descent could be elected to different offices.
Among the bourgeois virtues, family status was important. The adultery was considered un-
suited to decent man, and town law provided for it severe punishment for both man and
woman. Prostitution was worthy of condemnation too. Also, some “worthless” professions,
the list of which changed over time, were unacceptable for the “good burgher”. In the 16th
and 17th cent., the executioner’s craft was ranked as such. As one of the town servants he
was protected by law, but his craft was considered shameful. Magicians and wizards, as well
as gamblers, could not count on good fame. However, the games, and in particular the game
of dice, were a phenomenon so widespread, that it was necessary to issue more and more re-
gulations that forbade them. The cities and towns responded to the challenges of time, and
the devotion to antiquity was never too strong there. In many ways, the burghers’ ideas co-
incided with the ideas of the nobility, but there were significant differences, in particular, in
the treatment of foreigners.
Key words: town, town law, Polish-Lithuanian Commonwealth, “good man”, prostitu-
tion, executioner, gambling
Тетяна Гошко272
|