Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету)
У статті розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького
 університету протягом конфесійної епохи. Схарактеризовано зміни в організації і навчальних програмах, роль викладачів та студентів університету у конфесійно-політичній боротьбі. Визначено способи взаємодії університету зі&#x...
Saved in:
| Published in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182000 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) / С. Каріков // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 53-66. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860105606997737472 |
|---|---|
| author | Каріков, С. |
| author_facet | Каріков, С. |
| citation_txt | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) / С. Каріков // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 53-66. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | У статті розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького
університету протягом конфесійної епохи. Схарактеризовано зміни в організації і навчальних програмах, роль викладачів та студентів університету у конфесійно-політичній боротьбі. Визначено способи взаємодії університету зі
світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Зроблено висновок, що за часів конфесіоналізації Віттенберзький університет став зразком для створення євангелічних університетів Німеччини. Викладачі теологічного
факультету відіграли важливу роль у поширенні лютеранства.
The article describes the main directions of activity activities of the University of
Wittenberg during the confessional age. The changes in the organization and training
programs, the role of teachers and students in religious and political struggle are
characterized. The ways of interaction of the University with secular and ecclesiastical
authorities of the Electorate of Saxony are defined. It іs concluded that at the
time of the Lutheran confessionalization at Wittenberg University, as well as another
high schools that had emerged at the time of the Reformation (for example, Marburg
University, Konigsberg University, Jena University) played an important role in
preparing church leaders. These leaders supported the ideas of Martin Luther and
actively participated in the development of principles of Evangelism and their
implementation in the life of German society. It has contributed to designing religious
identity is primarily concerned with reform of the church and the educational system.
The reform has been conducted by the active intellectual elite of Wittenberg. That
process had a universal character during Early Modern Age, but it manifested itself
first in evangelical territories of Germany. Theological faculty of Wittenberg
University was organizing center of confessionalization in evangelical territories of
Germany for a long time. It was also the center of acute ideological struggle between
different factions of Lutheran theologians. That “crisis of growth” of Lutheranism has
been overcome as a result of the changing of the Evangelical groups in the last
quarter of the XVIth century. In that period Wittenberg University was one of the key
centers of evangelism in German society. Wittenberg University has become a model
for the creation of evangelical universities in Germany during the age of
confessionalization. The professors of the theological faculty were leaders in the
spread of Lutheranism.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:31:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
53
Український історичний збірник, Вип. 19, 2017
УДК 94(430) “15”
Сергій Каріков∗
ВІТТЕНБЕРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗА ЧАСІВ
КОНФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ: ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ
(НА ПРИКЛАДІ ТЕОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ)
У статті розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького
університету протягом конфесійної епохи. Схарактеризовано зміни в орга-
нізації і навчальних програмах, роль викладачів та студентів університету у
конфесійно-політичній боротьбі. Визначено способи взаємодії університету зі
світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Зроблено висно-
вок, що за часів конфесіоналізації Віттенберзький університет став зразком
для створення євангелічних університетів Німеччини. Викладачі теологічного
факультету відіграли важливу роль у поширенні лютеранства.
Ключові слова: Віттенберзький університет, конфесіоналізація, Рефор-
мація, лютеранство, курфюршество Саксонське, теологічний факультет,
лекція, професор, церква, влада.
Sergiy Karikov
THE UNIVERSITY OF WITTENBERG DURING THE AGE OF
THE CONFESSIONALIZATION: MAIN DIRECTIONS OF ACTIVITY
(AT THE EXAMPLE OF THE THEOLOGICAL FACULTY)
The article describes the main directions of activity activities of the University of
Wittenberg during the confessional age. The changes in the organization and training
programs, the role of teachers and students in religious and political struggle are
characterized. The ways of interaction of the University with secular and eccle-
siastical authorities of the Electorate of Saxony are defined. It іs concluded that at the
time of the Lutheran confessionalization at Wittenberg University, as well as another
high schools that had emerged at the time of the Reformation (for example, Marburg
University, Konigsberg University, Jena University) played an important role in
preparing church leaders. These leaders supported the ideas of Martin Luther and
actively participated in the development of principles of Evangelism and their
implementation in the life of German society. It has contributed to designing religious
identity is primarily concerned with reform of the church and the educational system.
The reform has been conducted by the active intellectual elite of Wittenberg. That
process had a universal character during Early Modern Age, but it manifested itself
first in evangelical territories of Germany. Theological faculty of Wittenberg
————————
∗ Сергій Каріков — кандидат історичних наук, доцент Національного університету
цивільного захисту України, karikov@nuczu.edu.ua
54
University was organizing center of confessionalization in evangelical territories of
Germany for a long time. It was also the center of acute ideological struggle between
different factions of Lutheran theologians. That “crisis of growth” of Lutheranism has
been overcome as a result of the changing of the Evangelical groups in the last
quarter of the XVIth century. In that period Wittenberg University was one of the key
centers of evangelism in German society. Wittenberg University has become a model
for the creation of evangelical universities in Germany during the age of
confessionalization. The professors of the theological faculty were leaders in the
spread of Lutheranism.
Keywords: Wittenberg University, confessionalization, Reformation, Lutheranism,
Electorate of Saxony, theological faculty, lecture, professor, church, authority.
У подіях Реформації і конфесіоналізації в німецькому суспільстві раннього
Нового часу особливе місце належить діяльності Віттенберзького університету.
Починаючи з виступу Мартіна Лютера з «95 тезами», згаданий навчальний
заклад посів ключове місце у поширенні реформаційних ідей у Саксонії, а
згодом — і за її межами, фактично перетворившись з однієї з вищих шкіл
Німеччини на важливий організаційний центр євангелізму. У конфесійну епоху,
зміст якої був тісно пов’язаний з впровадженням реформаційних перетворень у
повсякденне життя німецького суспільства, Віттенберзький університет трива-
лий час продовжував зберігати значення форпосту лютеранства. Водночас по-
ступово відбувалися певні зміни як у внутрішньому устрої цього навчального
закладу, так і у його впливі на суспільство. З’ясування чинників, основних
напрямів і наслідків розвитку Віттенберзького університету як важливого склад-
ника лютеранської конфесіоналізації визначає актуальність нашої роботи.
Варто зазначити, що в історіографії Реформації серед головних дослід-
ницьких сюжетів події, пов’язані з розвитком Віттенберзького університету,
традиційно посідали помітне місце. Звернення до діяльності Мартіна Лютера
закономірно призводило істориків до вивчення його викладацької діяльності в
університеті, взаємин з колегами і студентами, багато з яких згодом стали
відомими діячами реформаційного руху в Німеччині. Поряд із цим дослідників
цікавили й інші напрями діяльності Віттенберзького університету — взаємодія
гуманістичних і реформаційних віянь, оновлення програм навчання, ідейний
вплив на різні території Німеччини. Серед класичних досліджень історії
Віттенберзького університету насамперед варто вказати на ґрунтовні праці
В. Фріденсбурга1, Ю. Йордана2, К. Аланда3. Поряд із ними заслуговують на
увагу й праці сучасних німецьких дослідників, що поглиблюють вивчення
————————
1 Friedensburg W. Geschichte der Universität Wittenberg / W. Friedensburg. — Halle:
Niemeyer, 1917. — IX, 645 S.
2 Jordan J. Zur Wittenberger Universitätsgeschichte des 16. Jahrhunderts / J. Jordan //
Archiv für Reformationsgeschichte. — 1925. — Bd. 22. — S. 102–116.
3 Aland K. Die Theologische Fakultät Wittenberg und ihre Stellung im Gesamtzusam-
menhang der Leucorea während des 16. Jahrhunderts / K. Aland // 450 Jahre Martin-Luther-
Universität. — Halle: Selbstverlag d. Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg, 1952. —
Bd. 1. — S 155–237.
55
зазначеної вище проблематики, звертаючись до окремих її аспектів —
Х. Шайбле4, Т. Тепфера5, Х. Вальтера6. Загальний стан вивчення історії Віттен-
берзького університету за доби Реформації і головні перспективи її подальшого
дослідження визначено у статті Д. Бонерта і М. Аше7. У вітчизняній історіо-
графії деякі сторони діяльності Віттенберзького університету представлено у
розвідках П. Котлярова, присвячених діяльності Філіпа Меланхтона8. У межах
даної статті маємо на меті розкрити головні особливості розвитку теологічного
факультету Віттенберзького університету як складника лютеранської конфесіо-
налізації. Такий вибір предмета дослідження зумовлений тим, що саме теологи-
реформатори своєю активною діяльністю — як викладацькою, так і пропо-
відницькою й організаційною — здійснили вагомий внесок у конфесійне будів-
ництво як на території курфюршества Саксонського, так і в інших євангелічних
регіонах.
Визначаючи передумови активної участі віттенберзьких викладачів у про-
цесі лютеранської конфесіоналізації, насамперед варто зазначити, що від самого
створення Віттенберзький університет зазнав помітного впливу «північного
гуманізму». Т. Тепфер розглядає зазначений вплив як вагомий чинник для за-
снування вищої школи у 1502 р. саксонським курфюрстом Фрідріхом Мудрим,
який дбав як про внутрішні потреби розвитку своїх володінь, так і про
репрезентацію власного образу правителя в гуманістичному дусі. Дослідник
полемізує з традиційною точкою зору істориків на заснування Віттенберзького
університету як на відповідь ернестинської лінії Веттінської династії
————————
4 Scheible H. Die Reform von Schule und Universität in der Reformationszeit /
H. Scheible // Lutherjahrbuch. — 1999. — Bd. 66. — S. 237–262.
5 Töpfer Т. Landesherrschaft — fürstliche Autorität — korporative Universitätsver-
fassung. Die Anfänge der Universität Wittenberg 1502–1525 / T. Töpfer // Universitäten und
Wissenschaften im mitteldeutschen Raum in der Frühen Neuzeit. — Stuttgart: Steiner,
2004. — S. 27–54; Töpfer T. Die Universitäten Leipzig und Wittenberg im Reformationsjahr-
hundert. Aspekte einer vergleichenden Universitätsgeschichte im territorialen Kontext /
T. Töpfer // Universitätsgeschichte als Landesgeschichte. Die Universität Leipzig in ihren
territorialgeschichtlichen Bezügen. — Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, 2007. — S. 41–
83; Töpfer T. Zwischen bildungskultureller Vorbildwirkung und politischer Legitimätsstiftung.
Die Universität Wittenberg in der lutherischen Bildungslandschaft der zweiten Hälfte des
16. Jahrhunderts / T. Töpfer // Konstruktion von Geschichte. Jubelrede — Predigt — protes-
tantische Historiographie. — Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, 2012. — S. 29–52.
6 Walther H.G. Wittenberg — Die LEUCOREA im Rahmen der ernestinischen Univer-
sitätsgründungen / H.G. Walther // Reformation und Rationalität. — Göttingen: Vandenhoeck
& Ruprecht, 2015. — S. 11–25.
7 Bohnert D. Perspektiven: Die Leucorea in der Zeit des späten Melanchthon — zu
Forschungsstand und Überlieferungssituation / D. Bohnert, M. Asche // Die Leucorea zur Zeit
des späten Melanchthon: Institutionen und Formen gelehrter Bildung um 1550. — Leipzig:
Evangelische Verlagsanstalt, 2015. — S. 15–75.
8 Котляров П.Н. Liberali eruditione и аристотелевское наследие: проекты реформы
Ф. Меланхтона в Виттенбергском университете / П.Н. Котляров // Ученые записки
Казанского университета. — Серия: Гуманитарные науки. — 2015. — Т. 157. — № 3. —
С. 172–181.
56
альбертинській лінії, представники якої опікувалися створеним значно раніше (у
1409 р.) Лейпцизьким університетом. Т. Тепфер вказує, що подібний мотив,
імовірно, міг би надихнути Фрідріха на заснування вищої школи на території
курфюршества Саксонського одразу після його вступу на престол, тоді як
створення Левкореї (так, на гуманістичний лад перекладаючи назву «Віттен-
берг» грецькою мовою, почали іменувати новий навчальний заклад) відбулося
помітно пізніше — у другій половині правління саксонського курфюрста9. На
запрошення саксонського курфюрста до Віттенберга прибули, зокрема, лейп-
цизький професор медицини Мартін Полліх, видатний ритор Герман фон дем
Буше, теолог Йоганн фон Штаупіц, який пізніше став духовним наставником
молодого Лютера10. Таким чином, Віттенберзький університет від самого по-
чатку існування завдяки діяльності гуманістично налаштованих викладачів
виявився менш пов’язаним із середньовічними традиціями, ніж давні центри
вищої освіти в Німеччині — Кельнський та Інгольштадтський університети,
у яких позиції вищого католицького духовенства були значно сильнішими.
Університетські професори належали до тих, хто від самого початку
Реформації надав їй активну підтримку. Як зазначає П.Ф. Грендлер, наголо-
шуючи на істинності судження відомого дослідника історії Німеччини раннього
Нового часу Б. Меллера «Без гуманізму не було б Реформації», наведену думку
варто доповнити іншою — «Без університетів не було б Реформації»11.
Насамперед, варто вести мову про викладачів Віттенберзького університету,
зокрема — теологів. Від початку Реформації значення Віттенберзького уні-
верситету дедалі зростало. Це позначилося і на чисельності його слухачів: якщо
у 1508 р. (коли тут почав викладати Лютер) у Левкореї налічувалося 179 сту-
дентів, то у 1521 р. їх чисельність сягнула 1,5 тис. осіб. Альберт Бурер влітку
1521 р. у листі до видатного гуманіста Беата Ренана зазначав: «Студенти
займають усе місто»12. До Віттенберга приїздили прибічники Реформації з
різних німецьких міст, а пропагандисти нового учення вирушали звідти до
інших регіонів. На той час Віттенберг, за висловом Ч. Берда, був серцем
протестантської Німеччини13.
Піднесення Віттенберзького університету спричинило зростання його авто-
ритету серед мешканців міста. За даними Георга Спалатіна, лекції Лютера та
Меланхтона відвідували 400–600 слухачів14. Як і в інших німецьких вищих
школах, теологічний факультет посідав провідне місце серед трьох «старших»
факультетів Віттенберзького університету. Тому Лютер та його колеги не
повинні були конкурувати з викладачами медицини і права за залучення
————————
9 Töpfer T. Die Universitäten Leipzig und Wittenberg ... — S. 49–50.
10 Junghans H. Martin Luther und Wittenberg / H. Junghans. — München; Berlin:
Koehler & Amelang, 1996. — S. 53.
11 Grendler P.F. The Universities of the Renaissance and Reformation / P.F. Grendler //
Renaissance Quarterly. — 2004. — Vol. 57. — № 1. — P. 13.
12 Friedensburg W. Op. cit. — S. 147.
13 Бэрд Ч. Реформация XVI века в её отношении к новому мышлению и знанию /
Ч. Бэрд; пер. с англ. — CПб.: Тип. Гершуна, 1897. — C. 88–89.
14 Junghans H. Op. cit. — S. 77.
57
студентів до своїх лекцій, на відміну від професорів теології італійських
університетів, де богослов’ю було відведене другорядне місце15.
На початку 20-х рр. XVI ст. Віттенберзький університет зазнав кризи. На
думку В. Фріденсбурга, вона визначалася суперечностями між реформаційними
гаслами звернення до змісту Святого Письма і формальним підходом до Біблії з
боку теологічної освіти середньовічної доби, що не задовольняло значну час-
тину молоді. Відповідно, приплив до університету нових слухачів помітно
зменшився: якщо від Великодня 1520 р. до Великодня 1521 р. їх було зареєст-
ровано 579, то за аналогічний період 1521–1522 рр. — 245, за 1522–1523 рр. —
285, за 1523–1524 рр. — 19716. До того ж за часів віттенберзького міського руху
1521–1522 рр. значна частина студентів, зокрема — під впливом виступів про-
фесора Андреаса Карлштадта, який заперечував необхідність вищої освіти для
розуміння Святого Письма, залишила навчання у вищій школі. Близько
200 колишніх студентів Віттенберзького університету замість навчання почали
займатись ремеслами, торгівлею, підприємництвом17. Однак зусилля реформа-
торів, спрямовані на зупинення відтоку молоді, поступово допомогли стабі-
лізувати ситуацію і подолати кризу. З цією метою було внесено істотні зміни до
змісту та організації навчання в університеті.
Н. Хаммерштайн, визначаючи Віттенберзький університет як «зразок уні-
верситету Реформації», першочергову увагу приділяє діяльності Філіпа Меланх-
тона, наслідком якої стали докорінні зміни в організації занять у вищій школі18.
У зимовому семестрі 1523–1524 рр. Меланхтона було обрано ректором універ-
ситету, що розширило його повноваження й уможливило початок реформування
навчального процесу. Так, було відновлено проведення студентських диспутів,
однак не з формальної логіки (як у дореформаційні часи), а з риторики.
Зазначені заходи вважалися корисним засобом підготовки студентів до май-
бутньої проповідницької діяльності19.
Важливу роль у проведенні реформ у Віттенберзькому університеті віді-
грало звернення Лютера і Меланхтона до територіальної влади, у якому йшлося
про необхідність матеріальної підтримки викладачів вищої школи. Загроза
відтоку кваліфікованих учених до інших міст була зумовлена тим, що у Віт-
тенберзі їм не було надано достатніх засобів для існування20. Новий саксонський
курфюрст Йоганн Стійкий підтримав розширення меж академічних свобод
університету, одночасно гарантувавши належне матеріальне забезпечення його
викладачам за рахунок майна місцевих штифтів (духовних закладів, створених
————————
15 Grendler P.F. Op. cit. — P. 20.
16 Friedensburg W. Op. cit. — S. 157.
17 Дятлов В.О. «В ім’я Бога і загального добра». Нижчі верстви населення ні-
мецького міста і Реформація / В.О. Дятлов. — Чернігів: Сіверянська думка, 1997. —
С. 248.
18 Hammerstein N. Bildung und Wissenschaft vom 15. bis zum 17. Jahrhundert /
N. Hammerstein. — München: Oldenbourg, 2003. — S. 18–19.
19 Котляров П.Н. Liberali eruditione ... — С. 176.
20 Brecht M. Martin Luther. Ordnung und Abgrenzung der Reformation. 1521–1532 /
M. Brecht. — Berlin: Evangelische Verlagsanstalt, 1989. — S. 237.
58
за ініціативи світських правителів), переданого під управління територіальної
влади курфюршества. Зокрема, сам Меланхтон здобув не тільки дворазове
збільшення заробітної платні (зі 100 до 200 гульденів) а й право читати ті лекції,
які він сам обере, не переобтяжуючи себе теологією21. Також було збільшено
жалування Йоганна Бугенхагена та інших кращих викладачів університету22.
Територіальна влада курфюршества Саксонського і надалі приділяла значну
увагу навчанню у Віттенберзькому університеті, прагнучи контролювати його
ідейний зміст. Так, в акті курфюрста Йоганна Фрідріха Великодушного (1536 р.)
було наголошено на тому, що, окрім підготовки для церков і шкіл курфюр-
шества «порядних, християнських, учених проповідників, пастирів душ і вчи-
телів», університет зобов’язаний піклуватися про запобігання «виступів проти
Бога, так само, як і про недопущення нехристиянських сект і єресей»23. Саме
поширення Євангелія і слова Божого визначалося як головна мета діяльності
Левкореї, що має передувати вивченню інших наук24.
Відповідно до зазначених цілей, зусилля Меланхтона на посаді ректора були
спрямовані на реформування навчальних планів усіх чотирьох факультетів
Віттенберзького університету. Реформування розпочалося у 1526 р. запровад-
женням у дію нових навчальних статутів. До 1545 р. вони були розроблені для
всіх факультетів і для університету в цілому. Зазначені статути увійшли до
виданої в 1546 р. збірки «Акти Віттенберзької академії», що регламентувала
різноманітні аспекти життя й діяльності викладачів та студентів як в уні-
верситеті, так і за його межами — у відносинах із міськими інституціями25
Варто зазначити, що на зміст документів, які визначали напрями організації
життя і навчальної діяльності Віттенберзького університету, помітно вплинули
ідеї лютеранської конфесіоналізації. Зокрема, новий статут теологічного фа-
культету (1533 р.) передбачав побудову навчального процесу на ідейних засадах
Аугсбурзького віросповідання. Теологічна доктрина зобов’язувала всіх педаго-
гів дотримуватися «у викладанні чистого, не викривленого євангелічного
учення». Зазначену вимогу деякі дослідники оцінюють як зразок «першої кон-
фесійної присяги»26. Навчальна діяльність професорів факультету насамперед
мала бути присвячена тлумаченню Старого та Нового Заповіту. З числа про-
фесорів мав обиратися і декан факультету: статутом було передбачено почергове
обрання професорів на цю посаду. Посади професорів теологічного факультету
————————
21 Котляров П.Н. Liberali eruditione ... — С. 176.
22 Brecht M. Martin Luther. Ordnung und Abgrenzung... — S. 238.
23 Töpfer Т. Landesherrschaft ... — S. 48.
24 Brecht M. Martin Luther. Die Erhaltung der Kirche. 1532–1546 / M. Brecht. — Berlin:
Evangelische Verlagsanstalt, 1990. — S. 119.
25 Gašparovicová J. Wittenberská univerzita — miesto peregrinacie uhorských študentov /
J. Gašparovicová // Zborník Pedagogickej fakulty Trnavskej univerzity. Séria D — Vedy o
výchove a vzdelávaní. — Trnava, 2012. — Ročník 16. — S. 91.
26 Weber W. E. J. Protestantismus, Universität und Wissenschaft. Kritische Bemerkungen
zu einer historischen Aneignung / W. E. J. Weber // Spurenlese. Wirkungen der Reformation
auf Wissenschaft und Bildung, Universität und Schule. — Leipzig: Evangelische Verlag-
sanstalt, 2014. — S. 23.
59
на той час обіймали Лютер, Каспар Круцигер і Юстус Йонас; також викладання
теології здійснював віттенберзький пастор Йоганн Бугенхаген 27.
Розробляючи статут теологічного факультету, Меланхтон приділив особ-
ливу увагу перегляду правил присудження ступеня доктора теології, що ви-
значалося необхідністю підготовки на теологічному факультеті кваліфікованих
наукових кадрів серед числа прибічників Реформації. П. Котляров вказує, що,
розпочинаючи реформування університетської освіти, Меланхтон ще не ви-
знавав за потрібне встановлення наукових ступенів. В одній з промов він навіть
зневажливо відгукнувся про «дитячі папські театри» та схоластичних докторів,
протиставляючи їх труди справжньому біблійному і церковному вченню.
Можливо така думка Меланхтона була зумовлена тим, що, спираючись на твори
апостола Павла (І. Кор. 14, 5), він вважав, що всі християни мають бути
духовними вчителями. Але з часом Меланхтон переглянув попередні позиції.
З 1533 р. у Віттенберзькому університеті було відновлено порядок захисту
вчених ступенів28. Зокрема, на теологічному факультеті відбулося присудження
докторського ступеня видатним реформаторам Йоганну Бугенхагену і Каспару
Круцигеру.
Відповідно, діяльність Віттенберзького університету за доби раннього Но-
вого часу визначається дослідниками як приклад «освітнього ландшафту», що за
доби Реформації й конфесіоналізації, з одного боку, реалізовував функцію
регіональної інтеграції шкіл та університетів, а, з другого боку, відігравав про-
відну роль у формуванні територіальних культурних ландшафтів. Віттен-
берзький університет першим серед німецьких університетів виявив себе не
тільки як регіональний освітній заклад, але й як центр культурного впливу на
інші німецькі території, де його випускники робили подальшу професійну
кар’єру29. Так, зокрема, протягом першого сторіччя його функціонування (1502–
1602 рр.) тут здобули освіту 568 студентів із Пруссії30.
Зростання популярності Віттенберзького університету знаходило вияв і у
зміцненні його контактів з іноземними країнами, мешканці яких ставали
студентами Левкореї — зокрема, зі скандинавськими державами й Угорщиною.
Активізації контактів з останньою країною сприяла більша, порівняно з іншими
євангелічними університетами, географічна близькість Віттенберга до цієї
території, а також прагнення багатьох угорців врятуватися від турецьких вторг-
нень. Студенти, що здобули освіту у Віттенберзькому університеті, надалі у
багатьох випадках ставали засновниками і вчителями протестантських шкіл,
священнослужителями, пропагували ідеї Реформації в угорському суспільстві.
Загалом у 1523–1560 рр. (до смерті Філіпа Меланхтона) у Віттенберзі навчалося
442 угорські студенти. Найбільш відомими серед них у майбутньому стали
————————
27 Brecht M. Martin Luther. Die Erhaltung der Kirche... — S. 119.
28 Котляров П.М. Державна реформа освіти: проект Філіпа Меланхтона / П.М. Кот-
ляров // Наукові праці історичного факультету. — Бердянськ–Запоріжжя, 1998. — С. 92.
29 Töpfer T. Zwischen bildungskultureller Vorbildwirkung ... — S. 36.
30 Freytag H. Die Preussen auf der Universität Wittenberg und nichtpreussischen Schüler
Wittenbergs in Preussen von 1502 bis 1602 / H. Freytag. — Leipzig : Duncker und Humblot,
1903. — S. 9.
60
Петер Бронеміса — суперінтендент протестантської церкви, Матіас Деваї —
письменник і ректор школи в Сіксо. Сигізмунд Гелоус Торда — магістр, який
був одним із помічників Меланхтона, Леонард Штекель — теолог і ректор
школи у Бардієві31.
Зростанню популярності навчання у Віттенберзькому університеті серед
молоді німецьких територій та іноземних країн сприяли трансформації нав-
чального процесу, що відповідали запитам суспільства раннього Нового часу.
Зміни навчальних програм у Віттенберзькому університеті передбачали своє-
рідне примирення гуманістичних новацій із принципами Реформації, покла-
деними в основу освіти (насамперед — теологічної). Такий синтез мав сприяти
успішному подоланню схоластичних традицій вищої освіти доби пізнього серед-
ньовіччя32. Перетворення в латинських гімназіях, німецьких міських і сільських
школах, університетах у католицьких та протестантських територіях відбува-
лися паралельно, маючи в основі гуманістичну педагогіку, що дає підставу
говорити про незмінність концепції «res publica litteraria» в період конфесіо-
налізації.
За часів лютеранської конфесіоналізації перед інтелектуалами постало
завдання прямої участі в поширенні протестантської проповіді, що, по суті,
позначило необхідність трансформації їх ідентичності. На думку З. Лур’є,
герменевтичні штудії гуманістів, хоча й відображали внутрішню необхідність в
оновленні католицької церкви, були спрямовані насамперед проти методів і
завдань схоластичної — теологічної — школи, не свідчачи ані про релігійний
радикалізм, ані про професійну переорієнтацію гуманістів. Інтелектуали ж, які
підтримали Лютера, відмовлялися від нейтральної позиції і поєднували своє
життя з церковною проповіддю33.
Віттенберзький університет з 1535 р. став центром здійснення ординації
євангелічних священнослужителів, що також прилучало до нього нових слу-
хачів34. Здобуття вищої освіти на теологічному факультеті за часів лютеранської
конфесіоналізації постало необхідною умовою ординації священнослужителів,
що якісно відрізняло систему їх підготовки від середньовічних традицій35.
Перед ординацією кандидати на священнослужіння мали скласти екзамен.
Філіп Меланхтон, який особисто проводив його у 1549–1555 рр., приділяв
головну увагу питанням віровчення: знанню відмінностей між лютеранським та
католицьким ученнями, розумінню біблійних засад євангелічної доктрини.
Екзамен проводився латиною і тривав не менш години. У 1552 р. Меланхтон
видав спеціальну працю «Екзамен посвячення», яка незабаром стала офіційним
документом, необхідним як для екзаменаторів, так і для кандидатів. Проведення
————————
31 Gašparovicová J. Op. cit. — S. 94.
32 Walther H.G. Op. cit. — S. 20.
33 Лурье З.А. Конфессиональные аспекты гуманизма в 1520–1530-е гг. / З.А. Лурье //
Проблемы социальной истории и культуры средних веков и раннего нового времени. —
2014. — № 11. — С. 46–47.
34 Töpfer T. Zwischen bildungskultureller Vorbildwirkung ... — S. 38.
35 Паульсен Ф. Исторический очерк развития образования в Германии / Ф. Паульсен. —
М. : Тип. товарищества Н.Д. Сытина, 1908. — С. 68.
61
екзамену завершувалося коротким зверненням, у якому кандидатам нагадували
про важливість їх призначення36
У другій половині XVI ст. більшість викладачів теологічного факультету
Віттенберзького університету складали представники «другого покоління»
реформаторів. Після смерті Бугенхагена та Меланхтона з плеяди сподвижників
Лютера продовжував працювати лише Георг Майор, який обіймав посаду декана
теологічного факультету з 1558 р. до своєї смерті у 1574 р. Крім нього, до
найбільш відомих викладачів теології у Віттенберзькому університеті у другій
половині XVI ст. належали Йоганн Форстер (колишній суперінтендент у
Марбурзі) і Пауль Ебер37. Останній з названих діячів у сучасній історіографії
характеризується як «забутий послідовник Бугенхагена та Меланхтона», ос-
кільки після смерті цих двох реформаторів саме Ебер перейняв на себе низку їх
обов’язків, зокрема — читання лекцій на теологічному факультеті (у грудні
1559 р. йому було присуджено ступінь доктора теології)38. Пауль Ебер у своїй
діяльності приділяв головну увагу зміцненню догматичних положень люте-
ранства, розвиваючи ідеї Меланхтона. Беручи активну участь у викладанні й
організації навчального процесу на теологічному факультеті, Ебер приділив
значну увагу забезпеченню студентів стипендіями, а також здійснив низку
ординацій євангелічних священнослужителів39
Подальший розвиток теологічного факультету Віттенберзького університету
у 50–60-х рр. XVI ст. відбувався у складний період розвитку євангелічного
віровчення, головний зміст якого складала гостра ідейна боротьба між гнесіолю-
теранами та філіпістами. Звертаючись до означених подій, Н. Хаммерштайн
вказує на специфіку нового науково-раціонального методу Меланхтона, засто-
сованого для вивчення теологічних проблем, як на один із істотних чинників
протистояння між двома угрупованнями лютеран, оскільки такий метод не
гарантував єдності лютеранської конфесії40.
У 1574 р. на теологічному факультеті Віттенберзького університету відбу-
лися масштабні зміни, пов’язані з курсом територіальної влади курфюршества
Саксонського на викорінення ідей філіпізму. Внаслідок цього значна частина
філіпістів — викладачів університету була заарештована, вигнана за межі
————————
36 Чедвик О. Реформация / О. Чедвик ; пер. с англ. — М. : Центрполиграф, 2011. —
С. 447.
37 Ruttkay L. Jessenius als Professor in Wittenberg — zum 350. Todesjahr von Jessenius /
L. Ruttkay // Orvostörténeti közlemények. Commutationes de historia artis medicinae. —
1971. — №62–63. — S. 26.
38 Gehrt D. Der vergessene Nachfolger von Johannes Bugenhagen und Philipp Melan-
chthon in Wittenberg. Bericht und Ausblick uber die Forschung zu Paul Eber / D. Gehrt,
P. Knüpffer // Paul Eber (1511–1569). Humanist und Theologe der zweiten Generation der
Wittenberger Reformation. — Leipzig : Evangelische Verlagsanstalt, 2014. — S. 21.
39 Gößner А. Paul Ebers Tätigkeit an der Theologischen Fakultät in Wittenberg und in
seinen Kirchenämtern / А. Gößner // Paul Eber (1511–1569). Humanist und Theologe der
zweiten Generation der Wittenberger Reformation. — Leipzig : Evangelische Verlagsanstalt,
2014. — S. 169.
40 Hammerstein N. Op. cit. — S. 88.
62
Саксонії або позбавлена посад. Після цього було здійснено конфесійну реор-
ганізацію Віттенберзького університету на засадах лютеранської ортодоксії, ідеї
якої було втілено у «Формулі згоди» (1577 р.). Провідну роль у цьому
реформуванні відіграв канцлер Якоб Андрее, який прибув до Саксонії з
Вюртемберга41. Варто зазначити, що наприкінці XVI ст. Віттенберзький уні-
верситет уже зазнав впливу інших освітніх центрів Німеччини — зокрема,
Тюбінгенського університету, з якого і приїхав Якоб Андрее. На нашу думку, це
засвідчує, що лютеранська конфесіоналізація, розгорнувшись у Саксонії, по-
ступово забезпечила умови для створення євангелічного соціокультурного ланд-
шафту, складниками якого постали й інші території Німеччини, в яких утвер-
дилося лютеранське віровчення.
Саксонський церковний статут (1580 р.) відбив нову конфесійно-політичну
ситуацію в курфюршестві Саксонському. Його складником став шкільний та
університетський статут, ухвалення якого позначило перетворення в системі
навчання у вищій школі відповідно до вимог лютеранської конфесіоналізації.
Окремий розділ Саксонського церковного статуту присвячено характе-
ристиці діяльності теологічного факультету Віттенберзького й Лейпцизького
університетів. На кожному з них мало працювати четверо ординарних профе-
сорів теології, а також професор єврейської мови. Статут недвозначно наго-
лошує, що згадані викладачі не повинні «поширювати шкідливі заблудження в
церквах та школах», «приділяти власним філософським спекуляціям і роздумам
більше часу, ніж спрямовують на просте Слово Боже»42. На нашу думку, у
зазначених рядках статуту вчувається нагадування про запеклі дискусії в
лютеранському таборі, повторенню яких територіальна влада курфюршества
Саксонського прагнула запобігти, зокрема — контролюючи зміст навчального
процесу в університеті. Загальне керівництво системою контролю здійснював
канцлер, а повсякденний нагляд за розвитком університетів — комісари,
призначені саксонським курфюрстом43.
В. Фріденсбург підкреслює, що характерною рисою Саксонського статуту
1580 р. є детальна регламентація всіх складових навчального процесу в уні-
верситеті: для окремих лекцій було визначено їх предмет, методи викладання,
кількість часу, необхідну для їх проведення44. Внутрішньому зміцненню єван-
гелічного віровчення також мав сприяти ретельний вибір книг, за якими мали
навчатися студенти теологічного факультету, щоб читати «не людські сни, але
справжнє Слово Боже». На лекціях професори мали скеровувати слухачів до
читання книг пророків та апостолів, піклуючись про осягнення студентами усіх
положень християнської віри. Серед праць реформаторів, що мали допомогти в
цьому, статут виокремлює твір Меланхтона «Загальні принципи теології», що
————————
41 Töpfer T. Zwischen bildungskultureller Vorbildwirkung ... — S. 31.
42 Die Schul- und Universitäts-Ordnung Kurfürst August von Sachsen. Aus den Kur-
sächsischen Kirchenordnung vom Jahre 1580 / L. Wattendorff [Hg.]. — Paderborn :
Schöningh, 1890. — S. 130–131.
43 Friedensburg W. Op. cit. — S. 314.
44 Ibid. — S. 312.
63
став першим систематичним викладом догматики євангелізму45. Так само
«істина справжнього Слова Божого» мала поширюватися серед слухачів і за
посередництва студентських диспутів, під час проведення яких професори
повинні були уникати поширення «помилкових, хибних учень», щоб у студентів
не виникали сумніви в істинності християнської віри46. Такі наголошування, на
нашу думку, є характерною ознакою переходу євангелічного віровчення до
періоду ортодоксії. Як зазначає Л. Стасюк, у прагненні подолати трансцендентні
константи католицької теології, лютеранська ортодоксія розширила межі тра-
диційно-конфесійного наративу, зробивши наголос на інтелектуальній строгості
у сприйнятті раціоналізованих Мартіном Лютером догматичних засад христи-
янства, що спричинило чіткість у наукових і метафізичних підходах у до-
слідженні теологічних питань47.
Отже, за часів лютеранської конфесіоналізації у Віттенберзькому уні-
верситеті, як і у вищих навчальних закладах, що виникли в часи Реформації
(університетах Марбурга, Кенігсберга, Єни), дедалі більшу роль стали віді-
гравати церковні діячі, що підтримали ідеї Мартіна Лютера і взяли активну
участь у розробці принципів євангелічного віровчення та їх упровадженні в
життя німецького суспільства. Це сприяло конструюванню конфесійної іден-
тичності, пов’язаному насамперед із реформами церковної та освітньої системи,
у проведенні яких брала активну участь інтелектуальна еліта. Зазначений процес
мав універсальний характер для суспільства раннього Нового часу, але саме в
євангелічних регіонах Німеччини він виявив себе вперше. За часів лютеранської
конфесіоналізації теологічний факультет Віттенберзького університету тривалий
час був організаційним центром конфесійного будівництва в територіях, де
утвердилися ідеї Реформації. Разом з тим він став і центром гострої ідейної
боротьби між різними угрупованнями лютеранських теологів. Подолання за-
значеної «кризи зростання» лютеранства дещо змінило розташування сил в
євангелічному таборі: наприкінці XVI ст. Віттенберзький університет може
розглядатися не як головний центр конфесіоналізації, а як один з ключових
центрів розвитку євангелізму в німецькому суспільстві. Перспективою подаль-
шого дослідження постає вивчення впливу Віттенберзького університету (і
загалом — вищих навчальних закладів) на повсякденне життя і культуру
німецького суспільства конфесійної епохи.
REFERENCES
1. Aland, K. (1952). Die Theologische Fakultät Wittenberg und ihre Stellung im
Gesamtzusammenhang der Leucorea während des 16. Jahrhunderts [The
————————
45 Die Schul- und Universitäts-Ordnung Kurfürst August von Sachsen. Aus den Kur-
sächsischen Kirchenordnung vom Jahre 1580 / L. Wattendorff [Hg.]. — Paderborn :
Schöningh, 1890. — S. 132.
46 Ibid. — S. 134–135.
47 Стасюк Л.О. Ортодоксія як детермінанта класичного протестантизму / Л.О. Ста-
сюк // Вісник Житомирського державного університету. — 2013. — Вип. 67. Філо-
софські науки. — С. 19.
64
Theological Faculty of Wittenberg and its Position in the overall Context of
Leucorea during the 16th Century]. 450 Jahre Martin-Luther-Universität
[450 years Martin Luther University]. Halle: Selbstverlag d. Martin-Luther-
Universität Halle-Wittenberg. Bd. 1. P. 155–237. [in German].
2. Baird, C. (1879). Reformatsiya XVI veka v eё otnoshenyy k novomu myshlenyyu y
znanyyu [Reformation of the XVIth century in its relation to new thinking and
knowledge]. St. Petersburg: Typ. Gershuna. 362 p. [in Russian].
3. Bohnert, D., Asche, M. Perspektiven: (2015). Die Leucorea in der Zeit des späten
Melanchthon — zu Forschungsstand und Überlieferungssituation [Perspectives.
The Leucorea during the age of late Melanchthon — to the research status and
tradition situation]. Die Leucorea zur Zeit des späten Melanchthon: Institutionen
und Formen gelehrter Bildung um 1550 [The Leucorea at the age of late
Melanchthon: institutions and forms of scholar education in 1550]. Leipzig:
Evangelische Verlagsanstalt. P. 15–75. [in German].
4. Brecht, M. (1990). Martin Luther. Die Erhaltung der Kirche. 1532–1546 [Martin
Luther. Preservation of the Church. 1532–1546]. Berlin: Evangelische Verlag-
sanstalt. 471 p. [in German].
5. Brecht, M. (1989). Martin Luther. Ordnung und Abgrenzung der Reformation.
1521–1532 [Martin Luther. Order and delimitation of the Reformation. 1521–
1532]. Berlin: Evangelische Verlagsanstalt. 517 p. [in German].
6. Chadwick, O. (2011). Reformatsiya [The Reformation]. Мoskwa: Centrpoligraf.
479 p. [in Russian].
7. Dyatlov, V.O. (1997). «V im’ya Boha i zahal’noho dobra». Nyzhchi verstvy
naselennya nimets’koho mista i Reformatsiya [“In the name of God and the
common good”. The lower groups of the population of the German city and
Reformation]. Chernihiv: Siveryans’ka dumka. 351 p. [in Ukrainian].
8. Freytag, H. (1903). Die Preussen auf der Universität Wittenberg und nichtp-
reussischen Schüler Wittenbergs in Preussen von 1502 bis 1602 [The Prussians at
the University of Wittenberg and Wittenberg not-Prussian students in Prussia
from 1502 to 1602]. Leipzig: Duncker und Humblot, 1903. 135 p. [in German].
9. Friedensburg, W. (1917). Geschichte der Universität Wittenberg [History of the
University of Wittenberg]. Halle: Niemeyer. IX, 645 p. [in German].
10. Gašparovicová, J. (2012). Wittenberská univerzita — miesto peregrinacie
uhorských študentov [The University of Wittenberg — the place of peregrination
of Hungarian students]. Zborník Pedagogickej fakulty Trnavskej univerzity. Séria
D — Vedy o výchove a vzdelávaní. Trnava. Ročník 16. P. 89–97. [in Slovak].
11. Gehrt, D., Knüpffer, P. (2014). Der vergessene Nachfolger von Johannes
Bugenhagen und Philipp Melanchthon in Wittenberg. Bericht und Ausblick uber
die Forschung zu Paul Eber [The forgotten successor of Johannes Bugenhagen
and Philipp Melanchthon in Wittenberg. The report and outlook about the
research to Paul Eber]. Paul Eber (1511–1569). Humanist und Theologe der
zweiten Generation der Wittenberger Reformation [Paul Eber (1511–1569).
Humanist and theologian of the second generation of the Wittenberg Refor-
mation]. Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. P. 19–42. [in German].
12. Gößner, А. (2004). Paul Ebers Tätigkeit an der Theologischen Fakultät in
Wittenberg und in seinen Kirchenämtern [Paul Ebers activity at the Theological
65
Faculty in Wittenberg and in his church offices]. Paul Eber (1511–1569).
Humanist und Theologe der zweiten Generation der Wittenberger Reformation
[Paul Eber (1511–1569). Humanist and theologian of the second generation of the
Wittenberg Reformation]. Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. P. 162–172. [in
German].
13. Grendler, P.F. (2004). The Universities of the Renaissance and Reformation.
Renaissance Quarterly. (Vol. 57). No 1. P. 1–42. [in English].
14. Hammerstein, N. (2003). Bildung und Wissenschaft vom 15. bis zum 17.
Jahrhundert [Education and Science from the 15th to the 17th centuries].
München: Oldenbourg. 170 p. [in German].
15. Jordan, J. (1925). Zur Wittenberger Universitätsgeschichte des 16. Jahrhunderts
[To the history of the University of Wittenberg of the 16th Century] Archiv für
Reformationsgeschichte. Vol. 22. P. 102–116. [in German].
16. Junghans, H. (1996). Martin Luther und Wittenberg [Martin Luther and
Wittenberg]. München; Berlin: Koehler & Amelang. 223 p. [in German].
17. Kotlyarov, P.M. (1998). Derzhavna reforma osvity: proekt Filipa Melankhtona
[The state reform of the education: Philipp Melanchthon’s project]. Naukovi
pratsi istorychnoho fakul’tetu Zaporiz’koho derzhavnoho universytetu. Ber-
dyans’k–Zaporizhzhya. Is. III. P. 86–94. [in Ukrainian].
18. Kotlyarov, P.M. (2015). Liberali eruditione y arystotelevskoe nasledye: proekty
reformy F. Melankhtona v Wittenberhskom unyversytete [Liberali eruditione and
Aristotelian heritage: P. Melanchthon’s reform projects at the University of
Wittenberg].Uchenye Zapiski Kazanskogo Universiteta. Seriya Gumanitarnye
Nauki. Vol. 157. No. 3. P. 172–181. [in Russian].
19. Lur’e, Z.A. (2014). Konfessyonal’nye aspekty humanyzma v 1520–1530-e hh.
[Confessional aspects of humanism in the 1520–1530-s]. Problemy sotsyal’noy
istoryy y kul’tury srednykh vekov y ranneho novoho vremeny. No. 11. P. 42–65.
[in Russian].
20. Paulsen, F. (1908). Istorycheskyy ocherk razvytyya obrazovanyya v Hermanyy
[Historical Sketch of the Development of Education in Germany]. Мoskwa: Typ.
tovaryshchestva N. D. Sytyna. 364 p. [in Russian].
21. Ruttkay, L. (1971). Jessenius als Professor in Wittenberg — zum 350. Todesjahr
von Jessenius [Jessenius as a Professor in Wittenberg — to the 350th death
anniversary of Jessenius] Orvostörténeti közlemények. Commutationes de
historia artis medicinae. No. 62–63. P. 13–55. [in German].
22. Scheible, H. (1999). Die Reform von Schule und Universität in der Refor-
mationszeit [The reform of schools and universities during the age of Refor-
mation]. Lutherjahrbuch. Bd. 66. P. 237–262. [in German].
23. Die Schul- und Universitäts-Ordnung Kurfürst August von Sachsen [The school
and university order by Elector Augustus of Saxony]. Aus den Kursächsischen
Kirchenordnung vom Jahre 1580 [From the Saxon church order of 1580]. Ed. by.
L. Wattendorff. Paderborn: Schöningh. 220 p. [in German].
24. Stasyuk, L.O. (2013). Ortodoksiya yak determinanta klasychnoho protestantyzmu
[Orthodoxy as a determinant of classical Protestantism]. Visnyk Zhytomyrs’koho
derzhavnoho universytetu. Is. 67. Filosofs’ki nauky. P. 18–21. [in Ukrainian].
66
25. Töpfer, Т. (2004). Landesherrschaft — fürstliche Autorität — korporative
Universitätsverfassung. Die Anfänge der Universität Wittenberg 1502–1525
[State domination — princely authority — corporate constitution of university.
The origins of the University of Wittenberg 1502–1525]. Universitäten und
Wissenschaften im mitteldeutschen Raum in der Frühen Neuzeit [Universities
and science in central Germany in the Early Modern period]. Stuttgart: Steiner.
P. 27–54. [in German].
26. Töpfer, T. (2007). Die Universitäten Leipzig und Wittenberg im Reforma-
tionsjahrhundert. Aspekte einer vergleichenden Universitätsgeschichte im ter-
ritorialen Kontext [The Universities of Leipzig and Wittenberg during the
Reformation age. Aspects of a comparative history of the universities in the
territorial context]. Universitätsgeschichte als Landesgeschichte. Die Universität
Leipzig in ihren territorialgeschichtlichen Bezügen [The history of universities as
the history of territories. The University of Leipzig in their territorial historical
references]. Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. P. 41–83. [in German].
27. Töpfer, T. (2012). Zwischen bildungskultureller Vorbildwirkung und politischer
Legitimätsstiftung. Die Universität Wittenberg in der lutherischen Bildungs-
landschaft der zweiten Hälfte des 16. Jahrhunderts [Between school and cultural
action of model and political foundation of legitimacy. The University of
Wittenberg in the Lutheran educational landscape of the second half of the 16th
century]. Konstruktion von Geschichte. Jubelrede — Predigt — protestantische
Historiographie [Construction of the history. Cheers speech — homily —
Protestant historiography]. Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. P. 29–52. [in
German].
28. Walther, H.G. (2015). Wittenberg — Die LEUCOREA im Rahmen der
ernestinischen Universitätsgründungen [Wittenberg — the LEUCOREA as a part
of Ernestine’ university foundation]. Reformation und Rationalität [Reformation
and rationality]. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. P. 11–25. [in German].
29. Weber, W. E. J. (2014). Protestantismus, Universität und Wissenschaft. Kritische
Bemerkungen zu einer historischen Aneignung [Protestantism, University and
Science. Critical comments on a historical appropriation]. Spurenlese. Wirkungen
der Reformation auf Wissenschaft und Bildung, Universität und Schule [Track
reading. Reformation’ Actions on the science and education, university and
school]. Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. P. 19–38. [in German].
Дата надходження до редакції: 04.02.2016.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182000 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:31:42Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Каріков, С. 2021-12-09T16:33:01Z 2021-12-09T16:33:01Z 2017 Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) / С. Каріков // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 53-66. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182000 94(430) “15” У статті розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького
 університету протягом конфесійної епохи. Схарактеризовано зміни в організації і навчальних програмах, роль викладачів та студентів університету у конфесійно-політичній боротьбі. Визначено способи взаємодії університету зі
 світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Зроблено висновок, що за часів конфесіоналізації Віттенберзький університет став зразком для створення євангелічних університетів Німеччини. Викладачі теологічного
 факультету відіграли важливу роль у поширенні лютеранства. The article describes the main directions of activity activities of the University of
 Wittenberg during the confessional age. The changes in the organization and training
 programs, the role of teachers and students in religious and political struggle are
 characterized. The ways of interaction of the University with secular and ecclesiastical
 authorities of the Electorate of Saxony are defined. It іs concluded that at the
 time of the Lutheran confessionalization at Wittenberg University, as well as another
 high schools that had emerged at the time of the Reformation (for example, Marburg
 University, Konigsberg University, Jena University) played an important role in
 preparing church leaders. These leaders supported the ideas of Martin Luther and
 actively participated in the development of principles of Evangelism and their
 implementation in the life of German society. It has contributed to designing religious
 identity is primarily concerned with reform of the church and the educational system.
 The reform has been conducted by the active intellectual elite of Wittenberg. That
 process had a universal character during Early Modern Age, but it manifested itself
 first in evangelical territories of Germany. Theological faculty of Wittenberg
 University was organizing center of confessionalization in evangelical territories of
 Germany for a long time. It was also the center of acute ideological struggle between
 different factions of Lutheran theologians. That “crisis of growth” of Lutheranism has
 been overcome as a result of the changing of the Evangelical groups in the last
 quarter of the XVIth century. In that period Wittenberg University was one of the key
 centers of evangelism in German society. Wittenberg University has become a model
 for the creation of evangelical universities in Germany during the age of
 confessionalization. The professors of the theological faculty were leaders in the
 spread of Lutheranism. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Історія середньовіччя і Нового часу Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) The University of Wittenberg during the age of the confessionalization: main directions of activity (at the example of the theological faculty) Article published earlier |
| spellingShingle | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) Каріков, С. Історія середньовіччя і Нового часу |
| title | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| title_alt | The University of Wittenberg during the age of the confessionalization: main directions of activity (at the example of the theological faculty) |
| title_full | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| title_fullStr | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| title_full_unstemmed | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| title_short | Віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| title_sort | віттенберзький університет за часів конфесіоналізації: головні напрями діяльності (на прикладі теологічного факультету) |
| topic | Історія середньовіччя і Нового часу |
| topic_facet | Історія середньовіччя і Нового часу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182000 |
| work_keys_str_mv | AT karíkovs víttenberzʹkiiuníversitetzačasívkonfesíonalízacíígolovnínaprâmidíâlʹnostínaprikladíteologíčnogofakulʹtetu AT karíkovs theuniversityofwittenbergduringtheageoftheconfessionalizationmaindirectionsofactivityattheexampleofthetheologicalfaculty |