Організація провінційного управління Османської імперії XVI ст. за даними канун-наме

• Опубліковано в: : Український історичний збірник
• Дата: 2017
• Автор: Ковальчук, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2017
• Теми: Історія середньовіччя і Нового часу
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182001
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Організація провінційного управління Османської імперії XVI ст. за даними канун-наме / М. Ковальчук // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 67-82. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

У статті на основі даних султанських канун-наме розглядається організація провінційного управління Османської імперії у XVI ст. Зазначається, що систему влади на місцях формували представники військово-адміністративної,
 судової та фінансової ліній османського управління, головним завданням яких
 було налагодження і зміцнення зв'язків між провінцією та центром. In the article the organization of the provincial administration of the Ottoman
 Empire in the XVI century is considered according to the sultans’ kanunname. The
 author analyses the administrative divisions of the Ottoman Empire: the largest
 ottoman provincies — eyalets divided into two types: timarli, in which the system of
 sanjaks, ottoman law, timar system were established; and salyaneli, where timar
 system was absent, all taxes were gathered and distributed to local needs; the secondorder
 administrative-military territorial units were sanjaks, the subdivisions of sanjak
 were kazas and kadiluks, then — nahiyes. Also, she marks that outside this system
 were various types of vassal and tributary states. The governance of large territory,
 control over the execution of orders, establishment of relations between different
 groups of multi-ethnic population of the empire, which lived mostly not in the
 metropolitan area, but in the provinces, needed the constant functioning of local
 authorities. The author notes that the system of local authorities was formed by
 representatives of the military-administrative (sipahi-timarli, sanjakbey, beylerbey,
 the Grand Vizier), judicial (qadis (judges), kazaskers, sheikh-ul-Islam) and financial
 (defterdars) lines of the Ottoman government, whose main task was to organize and
 strengthen the communications between the province and the center. Special attention
 is given to the description of the place and role, rights and duties of beylerbey,
 sanjakbey, qadi (judge), defterdar and other local managers at the system of the
 ottoman provincial administration.