Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст.
На прикладі Київської губернії досліджено діяльність медичних установ приказів громадської опіки у наданні медичної допомоги населенню. Розповсюдження епідемічних захворювань на території Російської імперії та велика смертність від них стало пріоритетним напрямом державного апарату у розбудові я...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182002 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. / Г. Андріяка // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 84-97. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182002 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Андріяка, Г. 2021-12-09T16:33:35Z 2021-12-09T16:33:35Z 2017 Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. / Г. Андріяка // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 84-97. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182002 94:61(477)“17/18” На прикладі Київської губернії досліджено діяльність медичних установ приказів громадської опіки у наданні медичної допомоги населенню. Розповсюдження епідемічних захворювань на території Російської імперії та велика смертність від них стало пріоритетним напрямом державного апарату у розбудові якісної системи охорони здоров’я. Впровадження нових губернських органів з питань охорони здоров’я, — основним завданням яких було відкриття нових лікувальних закладів, залучення нового пласту кваліфікованих медичних працівників, розповсюдження елементарних медичних знань серед населення, покращення медико-санітарного стану міст та сіл губерній тощо, — стало першим кроком у розбудові державної системи медичного обслуговування населення. У статті проаналізовано діяльність перших повітових лікарів, які своєю невтомною працею заклали підвалини у розвиток дільничного медичного обслуговування населення. Вони витіснили з поприща лікувальної справи некваліфікованих фельдшерів та цирульників, на місце яких прийшла плеяда освіченого медичного персоналу з медичних навчальних закладів. This research is investigated the activities of medical institutions of the order social care, which improving healthcare of Kiev province. Spread of epidemic diseases and the great mortality in Russian Empire were one of the most problems in that time. Priority line of the state government was developing quality healthcare for liquidation those diseases. The becoming of new provincial healthcare authorities was the first step in the development of the state system of health care. Their main task was the opening of new medical institutions, invite new skilled medical staff, distribution of basic medical knowledge among the local population etc. The article is analyzed the activity of the first district doctors, whose put the foundation for the development of district healthcare of the Russian provinces. Unskilled medical assistants and barbers were replaced educated medical staff, which went a course of medical schools and university. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Проблеми історії XIX–XXI ст. Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. Medical staff of Kiev order of social care of Russian Empire in formation and development healthcare in province at the end of XVIII–XIX centuries Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. |
| spellingShingle |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. Андріяка, Г. Проблеми історії XIX–XXI ст. |
| title_short |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. |
| title_full |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. |
| title_fullStr |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. |
| title_full_unstemmed |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. |
| title_sort |
роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці xviii–xix ст. |
| author |
Андріяка, Г. |
| author_facet |
Андріяка, Г. |
| topic |
Проблеми історії XIX–XXI ст. |
| topic_facet |
Проблеми історії XIX–XXI ст. |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний збірник |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Medical staff of Kiev order of social care of Russian Empire in formation and development healthcare in province at the end of XVIII–XIX centuries |
| description |
На прикладі Київської губернії досліджено діяльність медичних установ
приказів громадської опіки у наданні медичної допомоги населенню.
Розповсюдження епідемічних захворювань на території Російської імперії та
велика смертність від них стало пріоритетним напрямом державного апарату
у розбудові якісної системи охорони здоров’я. Впровадження нових губернських
органів з питань охорони здоров’я, — основним завданням яких було відкриття
нових лікувальних закладів, залучення нового пласту кваліфікованих медичних
працівників, розповсюдження елементарних медичних знань серед населення,
покращення медико-санітарного стану міст та сіл губерній тощо, — стало
першим кроком у розбудові державної системи медичного обслуговування населення. У статті проаналізовано діяльність перших повітових лікарів, які своєю невтомною працею заклали підвалини у розвиток дільничного медичного обслуговування населення. Вони витіснили з поприща лікувальної справи некваліфікованих фельдшерів та цирульників, на місце яких прийшла плеяда освіченого
медичного персоналу з медичних навчальних закладів.
This research is investigated the activities of medical institutions of the order
social care, which improving healthcare of Kiev province. Spread of epidemic
diseases and the great mortality in Russian Empire were one of the most problems in
that time. Priority line of the state government was developing quality healthcare for
liquidation those diseases. The becoming of new provincial healthcare authorities was
the first step in the development of the state system of health care. Their main task was
the opening of new medical institutions, invite new skilled medical staff, distribution of
basic medical knowledge among the local population etc.
The article is analyzed the activity of the first district doctors, whose put the
foundation for the development of district healthcare of the Russian provinces.
Unskilled medical assistants and barbers were replaced educated medical staff, which
went a course of medical schools and university.
|
| issn |
2307-5848 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182002 |
| citation_txt |
Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці XVIII–XIX ст. / Г. Андріяка // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 84-97. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT andríâkag rolʹmedičnihkadrívkiívsʹkogoprikazugromadsʹkoíopíkirosíisʹkoíímperííurozbudovímedičnogoobslugovuvannânaselennânaprikíncíxviiixixst AT andríâkag medicalstaffofkievorderofsocialcareofrussianempireinformationanddevelopmenthealthcareinprovinceattheendofxviiixixcenturies |
| first_indexed |
2025-11-27T01:48:05Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:48:05Z |
| _version_ |
1850791859946782720 |
| fulltext |
84
Український історичний збірник, Вип. 19, 2017
94:61(477)“17/18”
Ганна Андріяка∗
РОЛЬ МЕДИЧНИХ КАДРІВ КИЇВСЬКОГО ПРИКАЗУ
ГРОМАДСЬКОЇ ОПІКИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У РОЗБУДОВІ
МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
НАПРИКІНЦІ XVIII–XIX ст.
На прикладі Київської губернії досліджено діяльність медичних установ
приказів громадської опіки у наданні медичної допомоги населенню.
Розповсюдження епідемічних захворювань на території Російської імперії та
велика смертність від них стало пріоритетним напрямом державного апарату
у розбудові якісної системи охорони здоров’я. Впровадження нових губернських
органів з питань охорони здоров’я, — основним завданням яких було відкриття
нових лікувальних закладів, залучення нового пласту кваліфікованих медичних
працівників, розповсюдження елементарних медичних знань серед населення,
покращення медико-санітарного стану міст та сіл губерній тощо, — стало
першим кроком у розбудові державної системи медичного обслуговування
населення.
У статті проаналізовано діяльність перших повітових лікарів, які своєю
невтомною працею заклали підвалини у розвиток дільничного медичного об-
слуговування населення. Вони витіснили з поприща лікувальної справи неквалі-
фікованих фельдшерів та цирульників, на місце яких прийшла плеяда освіченого
медичного персоналу з медичних навчальних закладів.
Ключові слова: охорона здоров’я, лікарня, повітовий лікар, приказ громад-
ської опіки, реформа.
Andriyaka G.O.
MEDICAL STAFF OF KIEV ORDER OF SOCIAL CARE OF RUSSIAN
EMPIRE IN FORMATION AND DEVELOPMENT HEALTHCARE
IN PROVINCE AT THE END OF XVIII–XIX CENTURIES
This research is investigated the activities of medical institutions of the order
social care, which improving healthcare of Kiev province. Spread of epidemic
diseases and the great mortality in Russian Empire were one of the most problems in
that time. Priority line of the state government was developing quality healthcare for
liquidation those diseases. The becoming of new provincial healthcare authorities was
————————
∗ Ганна Андріяка — здобувач кафедри етнології Національного педагогічного уні-
верситету імені М. П. Драгоманова; marchik@ukr.net. Науковий керівник — Чернега
Петро Макарович, доктор історичних наук, професор.
85
the first step in the development of the state system of health care. Their main task was
the opening of new medical institutions, invite new skilled medical staff, distribution of
basic medical knowledge among the local population etc.
The article is analyzed the activity of the first district doctors, whose put the
foundation for the development of district healthcare of the Russian provinces.
Unskilled medical assistants and barbers were replaced educated medical staff, which
went a course of medical schools and university.
Keywords: healthcare, hospital, district doctor, order of social care, reform.
Проведення реформ сьогодні у провідних галузях вітчизняної економіки,
вимагає вивчення історичного досвіду господарювання, зокрема і медичного
обслуговування населення. Реформування системи охорони здоров’я потребує
зваженого та науково-обґрунтованого підходу. Ця галузь економіки займає одне
з пріоритетних місць у нашій державі, адже здоров’я нації є невід’ємним
чинником ефективного розвитку національної економіки. Тому для ефективного
реформування та децентралізації управління даної галузі потрібно звернутися до
досвіду минулих реформ, зокрема до приказів громадської опіки Російської
імперії на терені України, що поклали початок охорони здоров’я на державному
рівні.
Серед дослідників, які вивчали діяльність приказів громадської опіки в
галузі охорони здоров’я населення в Україні, в тому числі Київській губернії,
були: С.А. Верхратський1, О.М. Голяченко2, В.Я. Коган3, П.Д. Пащенко4,
О.М. Рогоза5, Н.М. Рубан6, Г.М. Сидоренко-Зелезінська7, Ф.Я. Ступак8,
І.Д. Хорош9 та інші.
————————
1 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні (до часів введення
земства) / Верхратський С.А.: дис. доктора мед. наук. — К., 1944. — 298 с.
2 Голяченко А.М. История развития больничного обслуживания сельского населения
Украины (1864–1964) / А.М. Голяченко: автореферат дисс. кан. мед. наук. — Ивано-
Франковский мед. институт. — Ив.-Фр., 1967. — 20 с.
3 Коган В.Я. Материалы к развитию больничного строительства в сельских мест-
ностях УССР (в дореволюционный период и за 50 лет Советской власти) / В.Я. Коган:
дисс. канд мед. наук. — К., 1967. — 288 с.
4 Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы имени акаде-
мика И.П. Павлова (материалы к истории отечественной психиатрии дооктябрьского
периода) / П.Д. Пащенко: дисс. канд. мед. наук. — К., 1959. — 675 с.
5 Рогоза О.М. Діяльність земств України по створенню та розвитку системи охорони
народного здоров’я (1864–1917) / О.М. Рогоза: дис. канд. істор. наук: 07.00.01. — Х.,
2002. — 294 с.
6 Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1865–1914) / Н.М. Рубан: дис.
канд. істор. наук: 07.00.01. — Д., 2004. — 253 с.
7 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины за
полтора столетия (1797–1941) / Г.М. Сидоренко-Зелезинская: дисс. канд. мед. наук. —
К., 1962. — 315 с.
8 Ступак Ф.Я. Благодійність та суспільна опіка в Україні (кінець XVIII — початок
XIX ст.) / Ф.Я. Ступак: дис. док. іст. наук: 07.00.01. — К., 2010. — 434 с.
9 Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития сельского здравоохранения в
Украинской ССР / И.Д. Хорош: дисс. док. мед. наук. — К., 1964. — 826 с.
86
Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що вона незважаючи
на низку наукових праць, все ж залишається не вивченою належним чином.
Мета роботи дослідити та дати належну оцінку діяльності медичних кадрів
Київського приказу громадської опіки наприкінці XVIII–XIX ст.
Ціль наукової роботи полягає у детальному вивченні стану охорони здо-
ров’я населення Київської губернії і заходів влади щодо його поліпшення.
Автором поставлена низка завдань, а саме: розкриття процесу становлення
приказів громадської опіки на території Київської губернії, а також висвітлення
роботи повітового лікарського та середнього медичного персоналу.
Праця виконана на основі документів і матеріалів архівів та наукових
бібліотек: Центрального державного історичного архіву України м. Київ, Дер-
жавного архіву Київської області, Державного архіву м. Києва, Інституту руко-
пису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної
бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної наукової медичної
бібліотеки України, Національної історичної бібліотеки України, Російської
державної бібліотеки та інших установ.
Велика смертність серед бідного сільського населення — особливо дитяча,
яка забирала майже третину життів від епідемій чуми та інших небезпечних
захворювань, — спонукала імперську владу запровадити зміни у законодавстві
щодо покращення медичної допомоги населенню. За ініціативи Катерини II,
було створено комісію для розробки нових законів Російської імперії, прийняття
яких спричинило проведення значних реформ державного управління, зокрема в
охороні здоров’я10.
Відповідно до адміністративно-територіальної реформи про “Учреждения
для управления губерний Всероссийской империи” від 7 листопада 1775 р.
№ 14392, зі зміною адміністративних одиниць та їх кордонів, одночасно були
впроваджені спеціальні державні установи — прикази громадської опіки, які
повинні були діяти в інтересах усіх соціальних станів населення. Свою діяль-
ність прикази громадської опіки на території України почали з 1780 р., а у
Київської губернії — з 1781 р. (таблиця 1)11:
————————
10 Мирский М.Б. Медицина России XVI–XIX веков / Мирский М.Б. — М., 1996. —
С. 131.
11 Полное собрание законов Российской империи. — Собрание 1. — Т. 20. — СПб.,
1830. — С. 229–230; Андріяка Г.О. Внесок приказів громадської опіки у розбудову
системи медичного обслуговування населення України наприкінці XVIII–XIX ст. //
Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла
Коцюбинського. Серія: Історія. — Вінниця, 2016. — Вип. 24. — С. 18.
87
Таблиця 1
Етапи впровадження адміністративно-територіальної реформи
на українських землях наприкінці XVIII ст.
Дата Найменування новоствореної губернії, намісництва, області
на території України
1780 р. Харківська губернія
1781 р. Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське намісництва
1784 р. Катеринославське намісництво, Таврійська область
1793 р. Ізяславське намісництво (ліквідоване у 1795 р.)
1795 р. Брацлавське, Вознесенське, Волинське та Подільське намісництва
Після набрання чинності закону 1775 р., в губерніях та намісництвах Росій-
ської імперії почали відкриватися лікарняні заклади, притулки для бездомних,
сиріт, інвалідів. У Київському намісництві перша лікарня з’явилася у 1786 р.12
За лікування була встановлена платна від 6 руб. 30 коп. до 7 руб. 50 коп. що-
місяця, а бідне населення могло отримати медичну допомогу безкоштовно.
Часто в даних установах лікувалися безпритульні, нижні воєнні чини, держані
службовці та ін.13 Прикази фінансувалися з державної скарбниці одноразово у
розмірі 15 тис. рублів, а також вони заробляли кошти самостійно за рахунок
фінансових операцій своїх закладів. Були й інші прибутки від аптек, госпо-
дарських закладів, благодійних внесків тощо14.
З приходом до влади в Росії Павла I, знову відбулися зміни на державному
рівні: було проведено низку реформ, серед яких в адміністративно-терито-
ріальному устрої замість намісництв були створені губернії, а також в охороні
здоров’я. З 1797 р. в Російській імперії почали свою діяльність лікарські управи
під керівництвом Медичної колегії, головним завданням яких було контро-
лювати стан охорони здоров’я у губерніях. Це був важливий крок з боку
владних структур щодо впровадження нових контролюючих органів з питань
медичного обслуговування населення на місцях, з урахуванням особливостей тої
чи іншої місцевості, та децентралізації управління охороною здоров’я в Росій-
ській імперії. Вперше до цих нових управ увійшли представники з вищою
медичною освітою, що звісно позитивно відобразилося на поліпшенні медич-
ного обслуговування населення у губернії. Згідно з даними С.А. Верхратського,
склад Київської лікарської управи був наступний (таблиця 2)15:
————————
12 Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы... — С. 44.
13 Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития… — Ч. 1. — С. 25–29.
14 Мирский М.Б. Медицина России... — С. 133; Андріяка Г.О. Внесок приказів гро-
мадської опіки... — С. 18–19; Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической
больницы... — С. 35; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… —
С. 204.
15 Мирский М.Б. Медицина России... — С. 133; Верхратський С.А., Забулдов-
ський П.Ю. Історія медицини: Навч. посібник. — 4-е вид., випр. і допов. / Верхрат-
ський С.А., Забулдовський П.Ю. — К.: Вища школа, 1991. — С. 232–233; Пащенко П.Д.
История Киевской психоневрологической больницы... — С. 95; Сидоренко-
88
Таблиця 2
Штат лікарської управи Київської губернії станом на 1811 р.
Лікарська управа: Щорічна заробітна плата в рублях
інспектор 700
оператор 500
акушер 500
канцелярист 80
У цей період, відповідно до закону від 19 січня 1797 р. № 17743, було
затверджено штати лікарських управ та повітового медичного персоналу у
кожній губернії Російської імперії з зазначенням заробітної плати. Посади
міських лікарів були введені сенатом ще у 1737 р., але вимоги вищого дер-
жавного органу довгий час виконувалися за відсутності медичних кадрів в
країні16. Станом на 1798 р. у Київській губернії нараховувалося лише 9 пові-
тових лікарів, а у 1802 р., як зазначає дослідник Г. М. Сидоренко-Зелезинська,
вже 12 осіб повітового лікарського персоналу: Богуславський повіт — Федір
Григорович Тумашевський, Васильківський повіт — Василій Федорович Клад-
кевич, Звенигородский повіт — Олександр Графенгорст, Київський повіт —
Семен Пилипович Розлач, Липовецький повіт — Христіан Іванович Геннуш,
Махновський повіт — Аліферій Єфимович Романовський, Радомишльський
повіт — Іван Іванович Ромбах, Сквирський повіт — Андрій Арндт, Тара-
щанський повіт — Іван Петрович Фрейберх, Уманський повіт — Трофим Іва-
нович Ноздрі, Черкаський повіт — Яків Єфимович Дранковський, Чигиринський
повіт — Ілля Аморенський17.
Відповідно до нововведень у законодавстві про медичне обслуговування
населення Російської імперії, у кожному повіті окрім повітового лікаря, було
введено посади старшого та молодшого учнів та однієї повитухи. Загалом на
державній службі Київської губернії у 1811 р. було: повітових лікарів — 12,
учнів — 22, повивальних бабок — 8; приватних лікарів — 11, з них 2 доктора
медицини — доктор Дека при маєтку графа Потоцького та доктор Цім в маєтку
губернського маршала дворянства графа Олезара. У таблиці 3 наведено
чисельність медичного персоналу у 12 повітах Київської губернії та їх заробітну
плату станом на 1811 р.18:
Зелезинськая Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... — С. 58;
Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития… — Ч. 1. — С. 27.
16 Полное собрание законов Российской империи. — Собрание 1. — Т. 10. — СПб.,
1830. — С. 136–137; Полное собрание законов... — Т. 24. — СПб., 1830. — С. 287–296.
17 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 58–60.
18 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… — С. 236.
89
Таблиця 3
Склад повітового медичного персоналу Київської губернії у 1811 р.
Штат повітового
медичного персоналу
Щорічна
заробітна плата
в рублях
Штат повітового
медичного персоналу
Щорічна
заробітна плата
в рублях
Київський повіт Радомишльський повіт
Лікар 400 Лікар 300
Старший учень 60 Старший учень 80
Молодший учень 45 Молодший учень 45
Молодша повивальна
бабка 80 Повивальна бабка 60
Богуславський повіт Сквирський повіт
Лікар 300 Лікар 300
Старший учень 80 Старший учень 80
Молодший учень 45 Молодший учень 45
Васильківський повіт Таращанський повіт
Лікар 300 Старший учень 80
Старший учень 80 Молодший учень 45
Молодший учень 45
Повивальна бабка 60 Повивальна бабка 60
Звенигородський повіт Черкаський повіт
Старший учень 80
Молодший учень 45
Повивальна бабка 60
Старший учень 60
Липовецький повіт Чигиринський повіт
Лікар 600 Лікар 300
Старший учень 80 Старший учень 60
Молодший учень 45 Повивальна бабка 60
Махновський повіт Уманський повіт
Лікар 300 Лікар 300
Старший учень 80 Старший учень 60
Молодший учень 45 Молодший учень 45
Повивальна бабка 60 Повивальна бабка 60
Учнями лікарів переважно були цирульники, які мали досвід роботи у
медичній справі. Їм надавалося таке право лише після перевірки знань
лікарською управою. Список апробованих цирульників управа надсилала до
поліції, яка стежила за тим, щоб ніхто без складання іспиту не влаштовував
цирульні та наглядала за самою роботою цирульників, щоб останні не про-
водили серйозних хірургічних операцій без нагляду лікаря, окрім дозволеного
кола маніпуляцій19. Були випадки коли лікарська управа надавала дозвіл на
————————
19 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… — С. 125.
90
приватну практику цирульникам, але за умови, що вони будуть надавати лише
окремі елементарні послуги медичного характеру: прививати віспу, перев’я-
зувати рани, одним словом все те, що не потребувало спеціальної лікарської
освіти. Лікування та проведення складних операцій суворо заборонялося20.
У праці С.А. Верхратського знаходимо уривок з архівного документу від
05 травня 1811 р., де вказувалося про те, що магістрат просить Київську лікар-
ську управу заборонити повітовому лікареві чинити перешкоди у медичній
практиці цирульнику Ізраїлю Бородянському, який вже 40 років працює у
Сквирі та користується великою пошаною серед місцевого населення21.
На зміну цирульникам згодом прийшли відставні або ротні фельдшери, які
також займалися медичною практикою. Лікарська управа даним особам без-
коштовно видавала дозволи на практику на підставі їх свідоцтва з військової
служби. На відміну від цирульників вони були більш обізнані із засобами
наукової медицини та призвичаєні у своїй роботі бути в залежності від лікарів22.
Прикази громадської опіки згодом почали проводити підготовку фельдшерів
громадської медицини у спеціалізованих навчальних закладах — фельдшер-
ських школах. Перша така школа з’явилася в Києві у 1842 р.23.
Особливої уваги заслуговує стан повивальної справи в повітах губернії.
Було затверджено законопроект “Об определении повивальных бабок не только
в городах губернских, но и в уездных, с назначением им жалованья” від
30 січня 1797 р. № 17773 про введення потрібної кількості повивальних бабок в
губерніях Російської імперії24. Хоча ці особи спочатку не мали медичної освіти
та обсяг їх практики був дуже обмеженим, все ж вони дотримувались еле-
ментарних правил гігієни та знань повивальної справи; згодом повивальниці
здобували освіту у спеціальних медичних школах25. Повивальні бабки стали
незамінними помічницями породіллям та їх дітям під час пологів. Хоча були
випадки, коли потрібна була допомога повітового лікаря, особливо при пато-
логічних пологах та інших складних випадках. Також дані особи повинні були
подавати звіти про кількість прийнятих пологів за окремий період26. Так, у
дослідженні С.А. Верхратського, згадується про повивальну бабку Махнов-
————————
20 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 56; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… — С. 118–120;
Верхратський С.А., Забулдовський П.Ю. Історія медицини… — С. 261.
21 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні … — С. 121.
22 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні … — С. 121–124.
23 Обзор Киевского губернского земства за 1904–1917 гг. Ч. 1. Обще-земские меро-
приятия. — Киев, Типография Киевской губернской народной управы, 1918, — С. 159;
Державний архів Київської області (далі — ДАКО), ф. 13, оп. 1, спр. 2964, арк. 1.
24 Полное собрание законов... — Собрание 1. — Т. 24. — СПб., 1830. — С. 312.
25 Центральний державний архів України м. Київ (далі — ЦДІАК України), ф. 442,
оп. 660, спр. 271, арк. 30–34; Державний архів м. Києва (далі — ДАК), ф. 16, оп. 315,
спр. 42, арк. 8.
26 ДАКО, ф. 13, оп. 1, спр. 288, арк. 8.
91
ського повіту Київської губернії, яка повідомляє лікарську управу про кількість
прийнятих пологів у 1810 р.27
Згідно закону від 14 березня 1812 року № 25037, була створена посада
генерал-штаб — лікаря громадської медицини, якому підпорядковувались пові-
тові та вільно практикуючі лікарі губернії. Громадська медицина була відділена
від воєнної, хоча формально все залишалось на своїх місцях протягом ще
тривалого часу. Державна охорона здоров’я обслуговувала потреби армії, а на
громадську службу переходили ті лікарі, які не були придатні до військової
служби28.
Матеріально-побутовий стан повітового лікарського персоналу у перші роки
діяльності був задовільний. Хоча нерідко лікарі скаржилися на відсутність
хірургічного інструменту, на незадовільний медико-санітарний стан лікарняних
закладів, брак ліків та транспорту для відвідування хворих у повіті, науково-
медичної літератури тощо29. Про деякі з цих негативних явищ роботи повітового
лікарського персоналу, ми довідуємося з тогочасної преси, в якій є замітка від
штаб-лікаря м. Маріуполя Мєдвєдева30.
Досить часто посади повітового лікарського персоналу були вакантними із-
за покладених на них інших обов’язків та паперової роботи, якої вимагав
бюрократичний апарат тогочасної імперської влади, що часу на лікарську
практику взагалі не вистачало. Один повітовий лікар обслуговував понад
100 тис. населення, до того ж часто не мав власного транспорту, що уне-
можливлювало відвідування хворих. Іноді один лікар обслуговував 2-3 повіти.
З наступної таблиці довідуємось про кількість населення, яке проживало на
території окремої адміністративно-територіальної одиниці, яку повинен був
обслуговувати повітовий лікар (див. Таблицю 4)31.
————————
27 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… — С. 238.
28 Полное собрание законов Российской империи. — Собрание 1. — Том 32. —
СПб., 1830. — С. 230–231; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… —
С. 239.
29 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні… — С. 242–247;
Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития… — Ч. 1. — С. 26.
30 Друг здравия, народно-врачебная газета. — 1835. — № 9. — С. 71–72.
31Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... — С. 231;
Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 19; Журавский Д.П. План статистического описания губерний Киевского учебного
округа: Киевской, Волынской, Подольской, Полтавской и Черниговской составлен в
комиссии Высочайше учрежденной при университете Св. Владимира. Киев Универси-
тетская типография, 1851 — С. 1–59; Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы
развития… — Ч. 1. — С. 25–31.
92
Таблиця 4
Статистичні дані населення Київської губернії станом на 1845 р.
№
з/п Повіти Чоловіків Жінок Всього
1. Київський 85 644 88 936 174 580
2. Радомишльський 72 430 73 483 145 913
3. Васильківський 76 363 76 584 152 947
4. Сквирський 65 700 68 981 134 681
5. Бердичівський 83 252 86 176 169 428
6. Липовецький 61 065 60 511 121 576
7. Таращанський 66 439 66 493 132 932
8. Уманський 78 375 77 326 155 701
9. Звенигородський 64 501 66 310 130 811
10. Чигиринський 55 769 55 409 111 178
11. Черкаський 67 759 70 036 137 795
12. Канівський 68339 68780 137119
Разом по губернії 845636 859025 1704661
Лікарі були зобов’язані, відповідно до своїх посадових інструкцій, подавати
до Київської лікарської управи щорічні звітні відомості захворюваності насе-
лення, медико-топографічні описи, формулярні списки тощо32.
Особливу історичну цінність складають медико-топографічні описи, що
складалися повітовими лікарями та подавалися до лікарських управ щорічно,
починаючи з 1800 р., в яких містилися відомості окремих місцевостей Київської
губернії. Київською лікарською управою було створено низку програм та інст-
рукцій для їх складання та оформлення належним чином.
Медична колегія позитивно відносилася до складання топографічних описів.
Навіть в інструкції щодо створення земських установ 1864 р., вказувалося про
обов’язкове складання медико-топографічних описів, особливо це стосувалося
медико-санітарного стану території земств. Та на жаль не всі медико-топо-
графічні описи відповідали вимогам, які вимагали нормативні документи щодо
їх оформлення.
Загалом, медико-топографічні описи були різнохарактерними науковими ро-
ботами: одні дослідники приділяли більше уваги фізично-географічним питан-
ням, інші — соціально-економічним умовам життя населення. Серед них
зустрічалися праці, що мали значну кількість статистичного матеріалу та
відомості про розповсюдження різних захворювань тощо33.
Виникнення топографічних описів було пов’язане з потребою вивчення не
лише географічних, а й соціальних особливостей країни. Історію виникнення
————————
32 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... — С. 254;
Ступак Ф.Я. Благодійність та суспільна опіка... — С. 178.
33 Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития… — Ч. 1. — С. 27.
93
цих документів пов’язують з московським та воронезьким губернаторами, які у
1777 р. подали Сенату описи довірених їм губерній. Прийнявши їх до розгляду
та вивчивши, Сенат постановив спеціальним указом, робити такі описи в усіх
губерніях Російської імперії34.
Одним з найбільш ранніх медико-топографічних описів в Україні є опис
Афанасія Пилиповича Шафонського “Чернігівського намісництва топографіч-
ний опис” 1786 р.35
В архівних фондах Державного архіву Київської області (далі — ДАКО)
знайдено низку документів з медико-топографічними описами Київської губер-
нії. Нашої уваги заслуговує є фізичний і топографічний опис Липовецького
повіту початку XIX ст., зроблений штаб-лікарем Х. І. Геннушем36. У ньому
докладно описується стан повітового міста та повіту, загалом: про географічне
розташування місцевості; стан ґрунтів і водоймищ; характеристика рослинного
та тваринного світу; про санітарний стан сіл та містечок. Автор розповідає про
антисанітарні умови побуту більшості жителів повіту, про незбалансоване
харчування бідних верств населення, що призводило до розповсюдження небез-
печних захворювань, зокрема венеричних та різних інфекційних хвороб. З на-
веденого архівного документу ми дізнаємося про насторожене відношення
бідного люду до лікарів та лікарських засобів, що призначалися ними; більшість
бідного населення лікувалось в домашніх умовах народними засобами, що не
завжди були ефективними та спричиняли летальні випадки як серед дорослого
населення так і серед дітей. Згадується про те, що у даному повіті не було
жодного стаціонарного лікарняного закладу, про нестачу середнього медичного
персоналу, в тому числі кваліфікованих повивальних бабок37.
Цей документ яскраво й реально відображав стан медичної допомоги насе-
ленню імперською владою на початку XIX ст.: відсутність стаціонарних лікар-
няних закладів та кваліфікованого медичного персоналу — лікарів, фельдшерів,
акушерів, які могли надати невідкладну допомогу хворим. У більшості випадків
бідні верстви населення були залишені напризволяще, що було поштовхом для
розповсюдження небезпечних захворювань та спалахів смертоносних епідемій.
Також у описі згадується про те, що у Липовецькому та багатьох інших повітах
не було аптек, доводилось ліки замовляти з інших губерній, що не завжди
вдавалося38.
————————
34 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 70–73.
35 Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географи-
ческим и историческим описанием на Малыя России, из частей коей оное наместни-
чество составлено с четырьмя географическими картами, сочиненное действительным
статским советником и кавалером Афанасием Шафонским в Чернигове, 1786 года. Киев,
Университетская типография, 1851. — 697 с.
36 ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр.7, арк. 26–44.
37 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 61.
38 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 61–65.
94
Вартий уваги фізико-топографічний опис штаб-лікаря Київського повіту
С. П. Розлача, де він описав географічні особливості Київської губернії, рос-
линний та тваринний світ, підприємства, ярмарки, культуру народу. Натомість
автор нічого не сказав про населення, його побут, традиції, звичаї, захворю-
ваність, смертність тощо39.
Змістовний медико-топографічний опис Київського округу зробив старший
лікар управління державним майном Київського округу Домінік П’єр де ля
Фліз. у 50 роках XIX ст. Праця має 1245 сторінок тексту написаного російською
та французькою мовами. Автор на основі власних досліджень описав місцевість
Київського округу, вивчив рослинний та тваринний світ, водойми, ґрунти й
кліматичні особливості40.
Де ля Фліз висвітлив побут, культуру та звичаї місцевого населення, раціон
харчування у різні пори року, розкрив причини розповсюдження небезпечних
захворювань, про народні засоби лікування, які були у майже кожного селянина
та вживання продуктів харчування при різних хворобах. Його праця містить
багато відомостей, що можуть бути цікавими як історикам, так і іншим нау-
ковцям. До сьогодні цей рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної
бібліотеки України41.
Зокрема, велике значення мали детальні описи експедиції Імперської ака-
демії наук, що були організовані у 1768-1774 р. вченими, якої була досліджена
велика територія Російської імперії.
Академією наук були розроблені заходи і рекомендації для вчених, які
від’їжджали у різні губернії для топографічного опису, стосовно вивчення
медичного обслуговування населення.
Інші документи, що потрібно в обов’язковому порядку подавати до лікар-
ської управи це формулярні списки всіх медичних працівників, зокрема й
повітових лікарів. Списки складались за певною формою, що була розроблена
лікарською управою, вони мали форму анкети, питання якої стосувались віро-
сповідання, соціального стану, майна подружжя та ін.42
Формулярні списки 1815 р. штаб-лікарів Васильківського повіту В. Кладке-
вича та Таращанського повіту І. Фейберха та інших повітових лікарів Київщини
автор опрацювала у фондах ДАКО. Лікарською управою суворо контролювався
соціальний стан медичного персоналу, про це свідчить знайдена зведена відо-
мість про соціальне походження лікарів Київської губернії складена у 1858 р.43
Імперську владу особливо хвилювала політична благонадійність медичних
працівників, які були на особливому обліку губернської адміністрації. Часто під
час спалахів епідемій на лікарняних дільницях, амбулаторіях та лікарнях довго
були вільні посади лікарів, тому що керівництво губернії не схвалювало
————————
39 ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 7, арк. 46–51 зв.
40 Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі —
ІР НБУВ), ф. VIII спр. 187, арк. 1–1245; ІР НБУВ, ф. VIII, спр. 188м/281, арк. 1–69.
41 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні … — С. 266–267.
42 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины… —
С. 72–74.
43 ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 17, арк. 3; Там само, спр. 258, арк. 3–3 зв.
95
представлених кандидатів із низки причин, саме політичного характеру.
Губернатор мав так звані “чорні списки” лікарів, які не мали права посідати
навіть громадські посади, відхилення даного документу не допускалося44.
Медичним працівникам заборонялось тісне спілкування з народом, а за деякими
особами встановлювався нагляд. За розпорядженням Київського губернатора у
Звенигородському повіті від медичного персоналу брали розписку “…о непри-
надлежности их ни к каким тайным обществам…”45. Проте, серед медичних
працівників було багато осіб, які служили за покликом душі та були відданими
своїй справі. Одним з таких ентузіастів у Київській губернії був лікар Андрій
Йосипович Козачковський з Переяслава-Хмельницького, який користувався ве-
ликою популярністю серед населення і мав дружні стосунки з Тарасом Григо-
ровичем Шевченком46.
У 1840 р. через нестачу медичних кадрів на Загальних зборах Державної
Думи Російської імперії було прийнято рішення про залучення на державну
службу осіб, які мали нижні лікарські звання47. У матеріалах дисертації Сидо-
ренко Г.М., знаходимо список медичного персоналу Черкаського повіту за
1852 р., з якого видно, що до медичних працівників могли бути віднесені не
тільки лікарі, лікарські помічники й цирульники, але й особи, які видавали себе
за кваліфікованих медичних працівників без освіти48.
Поряд з міськими та повітовими лікарями державної служби, лікарською
практикою займалися також приватні лікарі, які діставали дозвіл у лікарській
управі після складання іспитів49.
Впровадження імперської владою приказів громадської опіки в Україні
сприяло розбудові охорони здоров’я населення. Хоча ці громадські установи
мали значні недоліки у своїй роботі, все ж вони стали першою державною
ланкою медичного обслуговування населення. Саме з них держава виявила
зацікавленість у розвитку охорони здоров’я й поліпшенні медичного обслу-
говування населення. Нові установи були схожими на медичні заклади євро-
пейських країн, а очільники російської держави намагалися всіляко копіювати
європейський уклад життя, що їм важко вдавалося.
На прикладі Київської губернії автором було проаналізовано діяльність
лікарської управи та повітових лікарів, опрацьовано низку медико-топогра-
фічних описів, що стали надбанням не тільки для медицини, а й для культури
нашого народу загалом.
Отже, саме перші повітові лікарі заклали міцні підвалини у розбудову
медичної галузі, на яких була побудована земська медицина. Їх важка робота на
————————
44 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 78.
45 ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 86, арк. 3.
46 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 78.
47 ДАКО, ф. 13, оп. 2, арк. 80, арк. 42–43.
48 Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... —
С. 77–79.
49 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні... — С. 259.
96
перших етапах розбудови державної охорони здоров’я стала неоціненним
здобутком у подальші роки становлення та розвитку медичного обслуговування
населення. Незважаючи на бюрократичні перепони та утиски зі сторони влади,
нестачу медичних засобів, вони зуміли вистояти та зробити вагомий внесок у
розповсюдженні елементарних медичних знань серед сільського населення, у
боротьбі з інфекційними захворюваннями, особливо серед дітей, смертність
яких у той час була досить високою.
REFERENCES
1. Andriyaka, G.O. (2016). Vnesok prykaziv hromadskoi opiky u rozbudovi
systemy medychnoho obsluhovuvannia naselennia Ukrainy naprykintsi XVIII–
XIX st. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu
imeni Mykhaila Kotsiubynskoho, 24, 17–25. [in Ukrainian].
2. Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoe opisanie s kratkim geogra-
ficheskim i istoricheskim opisaniem na Malyja Rossii, iz chastej koej onoe
namestnichestvo sostavleno s chety’rmya geograficheskimi kartami, sochinjonnoe
dejstvitel’nym statskim sovetnikom i kavalerom Afanasiem Shafonskim v
Chernigove, 1786 goda. (1851). Kiev: Universitetskaja tipografija. [in Russian].
3. Goljachenko, A.M. (1967). Istorija razvitija bol’nichnogo obsluzhivanija sel-
skogo naselenija Ukrainy (1864–1964) [ The history of development a hospital
service of the rural population of Ukraine (1864–1964)] (Candidate’s thesis). [in
Russian].
4. Horosh, I.D. (1964). Osnovnye jetapy i perspektivy razvitija sel’skogo zdravo-
ohranenija v Ukrainskoj SSR [Main milestones and prospects for the development
of rural healthcare in Ukrainian SSR] (Doctor’s thesis). [in Russian].
5. Kogan, V.Ja. (1967). Materialy k razvitiju bol’nichnogo stroitel’stva v sel’skih
mestnostjah USSR (v dorevoljutsionnyj period i za 50 let Sovetskoj vlasti)
[Materials for the development of hospital construction in the rural areas of USSR
(in the prerevolutionary period and for the 50 years of Soviet rule)] (Candidate’s
thesis). [in Russian].
6. Mirskij, M.B. (1996). Medicina Rossii XVI– XIX vekov. Moskva. [in Russian].
7. Obzor Kievskogo gubernskogo zemstva za 1904–1917 gg. (Vol. 1). (1918). Kiev:
Tipografija Kievskoj gubernskoj narodnoj upravy. Obshhe-zemskie meroprijatija.
[in Russian].
8. Pashhenko, F.D. (1959). Istorija Kievskoj psihonevrologicheskoj bol’nicy imeni
akademika I.P. Pavlova (materialy k istorii otechestvennoj psihiatrii dook-
tyabr’skogo perioda)[ History of the Kiev psychoneurological Pavlov hospital
(materials to the domestic psychiatry history in the prerevolutionary period)]
(Candidate’s thesis). [in Russian].
9. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii (Vol. 10 Ser. 1). (1830). Sankt-
Peterburg. [in Russian].
10. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii (Vol. 20 Ser. 1). (1830). Sankt-
Peterburg. [in Russian].
11. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii (Vol. 24 Ser. 1). (1830). Sankt-
Peterburg. [in Russian].
97
12. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii (Vol. 32 Ser. 1). (1830). Sankt-
Peterburg. [in Russian].
13. Rohoza, O.M. (2002). Diialnist zemstv Ukrainy po stvorenniu ta rozvytku systemy
okhorony narodnoho zdorov’ia (1864–1917) [Activity zemstvos of Ukraine in
creation and development of public healthcare (1864–1917)] (Candidate’s thesis).
[in Ukrainian].
14. Ruban, N.M. (2004). Rozvytok zemskoi medytsyny v Ukraini (1865–1914 rr.)
[Development of zemstvo medicine in Ukraine (1865–1914)] (Candidate’s
thesis). [in Ukrainian].
15. Sidorenko-Zelezinskaja, G.M. (1962). Zdravoohranenie i zdorov’e naselenija
Kievshhiny za poltora stoletija (179–1941) [Healthcare and health population of
the Kiev region for half a century (1797–1941)] (Candidate’s thesis). [in
Russian].
16. Stupak, F.Ya. (2010). Blahodiinist ta suspilna opika v Ukraini (kinets XVIII —
pochatok XIX st. [Charity and public assistance in Ukraine (the end of XVIII —
beginning XIX century)] (Doctor’s thesis). [in Ukrainian].
17. Verkhratskyi, S.A. (1944). Materialy z istorii medytsyny na Ukraini (do chasiv
vvedennia zemstva) (Doctoral dissertation) [Materials of history of medicine in
Ukraine (in the pre-zemstvo period)] (Doctor’s thesis). [in Ukrainian].
18. Verkhratskyi, S.A., & Zabuldovskyi, P.Yu. (1991). Istoriia medytsyny (4th ed.).
Kyiv: Vyshcha shkola. [in Ukrainian].
19. Zhuravskij, D.P. (1851). Plan statisticheskogo opisanija gubernij Kievskogo
uchebnogo okruga: Kievskoj, Volynskoj, Podol’skoj, Poltavskoj i Chernigovskoj,
sostavlen v komissii Vysochajshe uchrezhdjonnoj pri universitete Sv. Vladimira.
Kiev: Universitetskaja tipografija. [in Russian].
Дата надходження до редакції: 17.07.2016.
|