Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)

У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917–1919)”, зокрема його міркування щодо національного характеру народу України та його впливу на державотворчі процеси 1917–1919 рр. Мемуарний твір Ш. Дюброя — це одночасне поєднання твор...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний збірник
Date:	2017
Main Author:	Торопцева, А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2017
Subjects:	Джерелознавство та історіографія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182010
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.) / А. Торопцева // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 385-395. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182010
record_format	dspace
spelling	Торопцева, А. 2021-12-09T16:39:33Z 2021-12-09T16:39:33Z 2017 Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.) / А. Торопцева // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 385-395. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182010 94(477) “1917/1919”:930.2 У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917–1919)”, зокрема його міркування щодо національного характеру народу України та його впливу на державотворчі процеси 1917–1919 рр. Мемуарний твір Ш. Дюброя — це одночасне поєднання твору художньої літератури та аналітичного дослідження. Автор перебував в Україні з 1917 по 1919 рр. та був безпосереднім свідком військово-політичних подій на території держави. У своїх спогадах він детально описав різноманітні сфери життя української держави та суспільства у вказані роки, зокрема економічну, соціальну, культурну тощо; відмітив найгостріші внутрішні проблеми країни, а також надав власну оцінку Україні як самостійній державній одиниці та безпосередньо українському національному руху. Зокрема, були окреслені питання особливостей українського менталітету, його основних рис та відмінностей і бачення українців безпосередньо автором. Метою дослідження є аналіз свідчень Шарля Дюброя як французького громадянина, його поглядів щодо впливу менталітету українського народу на військово-політичні події Першої світової війни, зокрема на підписання Брест-Литовської угоди. Ш. Дюброй також висвітлив питання двосторонніх україно-французьких взаємовідносин та надав інформацію щодо політики Франції по відношенню до України. Для більш об’єктивного вивчення першоджерела було також досліджено наукові праці українських істориків, культурологів та соціологів. The article deals with the memoirs of French figure and lecturer Charles Dubreuil “Deux anneés en Ukraine (1917–1919)”, particularly his reasoning about national character of the people of Ukraine and its influence on the processes of the state formation in 1917–1919. Memoirs of Charles Dubreuil is a simultaneous combination of the work of literature and analytical study. The author had been in Ukraine from 1917 till 1919 and was the direct eyewitness of military and political events on the state territory. In his memoirs he in detail described various domains of life of Ukrainian state and society in that years, particularly economical, social, cultural, etc.; he also observed the most burning issues of the country, and also he gave his own appraisal of Ukraine as the independent state and of the Ukrainian national movement. The questions of the particularities of Ukrainian mentality, its main features and distinctions, and also the vision of Ukrainians by the author have been examined. The main purpose of the investigation is an analysis of the information of Charles Dubreuil as the French citizen, his opinions in question of the influence of Ukrainian mentality on military and political events of the Great War, including the Brest-Litovsk treaty. Ch. Dubreuil had also touched upon the issues of the doublesided Ukrainian and French mutual relations and given the information about the politics of France concerning Ukraine. The scientific works of Ukrainian and Russian historians, culture experts and sociologists have been analysed for more objective examination of the source. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Джерелознавство та історіографія Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.) A representation of Ukrainian mentality as the main factor of the state formation process in Charles Dubreuil’s memoirs Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)
spellingShingle	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.) Торопцева, А. Джерелознавство та історіографія
title_short	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)
title_full	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)
title_fullStr	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)
title_full_unstemmed	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)
title_sort	відображення у мемуарах шарля дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності україни (1917–1919 рр.)
author	Торопцева, А.
author_facet	Торопцева, А.
topic	Джерелознавство та історіографія
topic_facet	Джерелознавство та історіографія
publishDate	2017
language	Ukrainian
container_title	Український історичний збірник
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	A representation of Ukrainian mentality as the main factor of the state formation process in Charles Dubreuil’s memoirs
description	У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917–1919)”, зокрема його міркування щодо національного характеру народу України та його впливу на державотворчі процеси 1917–1919 рр. Мемуарний твір Ш. Дюброя — це одночасне поєднання твору художньої літератури та аналітичного дослідження. Автор перебував в Україні з 1917 по 1919 рр. та був безпосереднім свідком військово-політичних подій на території держави. У своїх спогадах він детально описав різноманітні сфери життя української держави та суспільства у вказані роки, зокрема економічну, соціальну, культурну тощо; відмітив найгостріші внутрішні проблеми країни, а також надав власну оцінку Україні як самостійній державній одиниці та безпосередньо українському національному руху. Зокрема, були окреслені питання особливостей українського менталітету, його основних рис та відмінностей і бачення українців безпосередньо автором. Метою дослідження є аналіз свідчень Шарля Дюброя як французького громадянина, його поглядів щодо впливу менталітету українського народу на військово-політичні події Першої світової війни, зокрема на підписання Брест-Литовської угоди. Ш. Дюброй також висвітлив питання двосторонніх україно-французьких взаємовідносин та надав інформацію щодо політики Франції по відношенню до України. Для більш об’єктивного вивчення першоджерела було також досліджено наукові праці українських істориків, культурологів та соціологів. The article deals with the memoirs of French figure and lecturer Charles Dubreuil “Deux anneés en Ukraine (1917–1919)”, particularly his reasoning about national character of the people of Ukraine and its influence on the processes of the state formation in 1917–1919. Memoirs of Charles Dubreuil is a simultaneous combination of the work of literature and analytical study. The author had been in Ukraine from 1917 till 1919 and was the direct eyewitness of military and political events on the state territory. In his memoirs he in detail described various domains of life of Ukrainian state and society in that years, particularly economical, social, cultural, etc.; he also observed the most burning issues of the country, and also he gave his own appraisal of Ukraine as the independent state and of the Ukrainian national movement. The questions of the particularities of Ukrainian mentality, its main features and distinctions, and also the vision of Ukrainians by the author have been examined. The main purpose of the investigation is an analysis of the information of Charles Dubreuil as the French citizen, his opinions in question of the influence of Ukrainian mentality on military and political events of the Great War, including the Brest-Litovsk treaty. Ch. Dubreuil had also touched upon the issues of the doublesided Ukrainian and French mutual relations and given the information about the politics of France concerning Ukraine. The scientific works of Ukrainian and Russian historians, culture experts and sociologists have been analysed for more objective examination of the source.
issn	2307-5848
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182010
citation_txt	Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.) / А. Торопцева // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 385-395. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT toropcevaa vídobražennâumemuarahšarlâdûbroâukraínsʹkogomentalítetutapravosvídomostíâkrušíinogofaktoruuprocesístanovlennâderžavnostíukraíni19171919rr AT toropcevaa arepresentationofukrainianmentalityasthemainfactorofthestateformationprocessincharlesdubreuilsmemoirs
first_indexed	2025-11-24T21:02:45Z
last_indexed	2025-11-24T21:02:45Z
_version_	1850496526278721536
fulltext	385 Український історичний збірник, Вип. 19, 2017 УДК 94(477) “1917/1919”:930.2 А.І. Торопцева∗ ВІДОБРАЖЕННЯ У МЕМУАРАХ ШАРЛЯ ДЮБРОЯ УКРАЇНСЬКОГО МЕНТАЛІТЕТУ ТА ПРАВОСВІДОМОСТІ ЯК РУШІЙНОГО ФАКТОРУ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ (1917–1919) У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917–1919)”, зокрема його міркування щодо національного характеру народу України та його впливу на державотворчі процеси 1917–1919 рр. Мемуарний твір Ш. Дюброя — це одно- часне поєднання твору художньої літератури та аналітичного дослідження. Автор перебував в Україні з 1917 по 1919 рр. та був безпосереднім свідком військово-політичних подій на території держави. У своїх спогадах він де- тально описав різноманітні сфери життя української держави та суспільства у вказані роки, зокрема економічну, соціальну, культурну тощо; відмітив найгостріші внутрішні проблеми країни, а також надав власну оцінку Україні як самостійній державній одиниці та безпосередньо українському національ- ному руху. Зокрема, були окреслені питання особливостей українського мен- талітету, його основних рис та відмінностей і бачення українців безпосередньо автором. Метою дослідження є аналіз свідчень Шарля Дюброя як французького громадянина, його поглядів щодо впливу менталітету українського народу на військово-політичні події Першої світової війни, зокрема на підписання Брест- Литовської угоди. Ш. Дюброй також висвітлив питання двосторонніх україно- французьких взаємовідносин та надав інформацію щодо політики Франції по відношенню до України. Для більш об’єктивного вивчення першоджерела було також досліджено наукові праці українських істориків, культурологів та соціологів. Ключові слова: французькі мемуари, Шарль Дюброй, український мента- літет, військово-політичні події, Перша світова війна. A.I. Toroptseva A REPRESENTATION OF UKRAINIAN MENTALITY AS THE MAIN FACTOR OF THE STATE FORMATION PROCESS IN CHARLES DUBREUIL’S MEMOIRS The article deals with the memoirs of French figure and lecturer Charles Dubreuil “Deux anneés en Ukraine (1917–1919)”, particularly his reasoning about ———————— ∗ Торопцева А.І. — аспірантка Інституту історії України НАН України, відділ спе- ціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів (м. Київ, Україна) e-mail: aliona.m.am@gmail.com. 386 national character of the people of Ukraine and its influence on the processes of the state formation in 1917–1919. Memoirs of Charles Dubreuil is a simultaneous combination of the work of literature and analytical study. The author had been in Ukraine from 1917 till 1919 and was the direct eyewitness of military and political events on the state territory. In his memoirs he in detail described various domains of life of Ukrainian state and society in that years, particularly economical, social, cultural, etc.; he also observed the most burning issues of the country, and also he gave his own appraisal of Ukraine as the independent state and of the Ukrainian national movement. The questions of the particularities of Ukrainian mentality, its main features and distinctions, and also the vision of Ukrainians by the author have been examined. The main purpose of the investigation is an analysis of the information of Charles Dubreuil as the French citizen, his opinions in question of the influence of Ukrainian mentality on military and political events of the Great War, including the Brest-Litovsk treaty. Ch. Dubreuil had also touched upon the issues of the double- sided Ukrainian and French mutual relations and given the information about the politics of France concerning Ukraine. The scientific works of Ukrainian and Russian historians, culture experts and sociologists have been analysed for more objective examination of the source. Key words: French memoirs, Charles Dubreuil, Ukrainian mentality, military and political events, the Great War. Українська держава пройшла непростий шлях до офіційного встановлення своєї незалежності, і боротьба за самостійність та відокремленість продов- жується до сьогодні. Значна кількість науковців, таких, як М. Слюсаревський, М. Шегута, пов’язує специфіку історії української держави із особливістю мен- талітету народу України, його властивостей та національних прагнень. Узагалі питання менталітету, характеру народу та його впливу на процеси у державі аналізувалося у працях багатьох дослідників, таких як О. Козуб, А. Гуревич, Р. Вебстер, В. Кочетков тощо. Указана проблематика знайшла своє висвітлення також і у джерелах особового походження, зокрема у мемуарах. Саме мемуарні джерела дають змогу глибше та ретельніше дослідити деталі процесів та подій, побачити суб’єктивні погляди авторів на те, що відбувалося, що є одним з формуючих елементів загальної історичної картини. У статті аналізується мемуарний твір французького діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917–1919)”, що одночасно поєднує у собі елементи суб’єктивізму та науковості. Мемуари Ш. Дюброя було опубліковано у Парижі в 1919 р. та ще не було перекладено українською або російською мовою, тому під час дослідження використовувалося безпосереднє джерело французь- кою мовою1. Французький автор, два роки перебуваючи на українських землях, зблизька познайомився з національним характером народу України, його особ- ливостями та основними рисами, серед яких він виділяє патріотизм та відданість національній ідеї. Саме ці фактори, на його думку, впливали на події української ———————— 1 Усі цитати мемуарів Ш. Дюброя наведені у перекладі автора статті з французької мови. 387 революції та Першої світової війни; саме прагненням незалежності та визнання української держави автор пояснював ставлення українців до більшовиків та їх відносини із Австрією та Німеччиною. Тому метою дослідження є аналіз мему- арного твору Ш. Дюброя та безпосередньо розмірковувань автора щодо зв’язку українського менталітету, його національних почуттів із загальними державо- творчими процесами в Україні, подіями Першої світової війни та участі у них української сторони. Шарль Дюброй у своїх спогадах ретельну увагу приділяв складному про- цесу українського державотворення та умовам і обставинам, що його супро- воджували. Одним із головних чинників, що, на думку автора, сприяли фор- муванню української держави, є менталітет народу України. Коротко зупинимося на самому понятті “менталітет”. Менталітет походить від французького слова “mentalité”, що у перекладі означає “мислення”, “на- прямок думок”, “спрямованість розуму”, “образ мислення”. До цього поняття можна віднести світогляд, розуміння оточуючого світу; якщо говорити про менталітет нації, треба наголосити на сукупності національних рис та націо- нальній свідомості, національному характері. О. Козуб вважає, що ключовими позиціями визначення менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів2. До того ж, окремі дослідники розглядали термін “менталітет” з точки зору різних аспектів його існування: А. Гуревич пропонував трактування цього по- няття як рівень індивідуальної та суспільної свідомості; Р. Вебстер харак- теризував сутність “менталітету” як “характер інтелекту”; Є. Донченко роз- глядав поняття як соціальний характер тощо3. За В. Кочетковим, структура менталітету складається з чотирьох груп: до першої групи належать система архетипів та домінуючі потреби; до другої групи відносяться знання, звичаї, вірування, стилі мислення; до третьої — оцінки, норми, уявлення; до четвертої — форми та способи поведінки4. Таким чином, бачимо, що поняття менталітету вміщує в себе широкий спектр категорій, що формують світогляд, систему цінностей, поведінки та особливостей мислення. Стосовно українського менталітету, Ш. Дюброй неодноразово вказував на щирість українців, їх легкий національний характер, на їх позитивність та ліберальність, підкреслював їх тяжіння до демократичного режиму, що також характеризувало їх схильність до революційних виступів. М. Слюсаревський, окреслюючи особливості національного характеру укра- їнців, вказує на хоробрість у справі захисту Батьківщини, рішучість, гіпер- трофоване волелюбство, що межує з анархічністю5, що підтверджуються основ- ———————— 2 Козуб О.О. Особливості українського національного менталітету // Соціальні тех- нології. — 2012. — № 54. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Staptp/2012_54/files/ST5412_05.pdf. 3 Культурологія: навч. посіб. / В.М. Шейко, Ю.П. Богуцький, Е.В. Германова де Діас. — К.: Знання, 2012. — 494 с. 4 Кочетков В.В. Психология межкультурных различий: учеб. пособие для вузов. — М., 2002. — С. 213. 5 Слюсаревський М.М. Ілюзії і колізії. — К.: Гнозис, 1998. — С. 209. 388 ними віхами історії боротьби українського народу за незалежність. М. Шегута серед національних рис, притаманних українцям, згадує селянськість, м’який гумор, почуття спорідненості з рідною землею, почуття національної єдності тощо6. Зауважимо, що Ш. Дюброй упродовж своєї розповіді неодноразово наголошував на вказаних особливостях українського народу. Він, по-перше, вказував на українській селянськості, зазначаючи, що українці здебільшого займаються сільським господарством, і 85 % населення проживає та працює у селах. По-друге, автор говорив про те, що українські селяни люблять свої знов завойовані свободи, культ мови своїх батьків та вони віддані своїй батьківщині, з чого складаються національні почуття українців7. У зв’язку з цим він також порівняв значення для народу тих національних почуттів, вказуючи на те, що російський народ таких почуттів не має, і через це не може опиратися руй- нівному впливу його ворогів8. У свою чергу, український народ протягом усієї своєї історії завжди повставав проти своїх гнобителів та прагнув свободи та незалежності9. До цієї думки додамо висновок О. Щедріна, за яким характерними рисами державної та національної свідомості російського народу є духовна слабкість, відсутність національної єдності, національної гордості та потягу до відстою- вання власних прав10. Є. Копельців-Левицька, у свою чергу, стверджує, що українцям притаманні індивідуалізм, поєднаний з ідеєю рівності, поваги до окремого індивіда та його свободи, гостре неприйняття деспотизму й абсо- лютної монархічної влади11. Указані ствердження ще раз підтверджують те, наскільки глибоко та точно французький діяч вивчив духовну сутність укра- їнського народу, його характер, прагнення та бажання. До того ж, говорячи про політичні настрої українців та їх бачення майбутнього своєї держави, Ш. Дюб- рой наголошував на їх масовому характері, що охоплював усі верстви насе- лення. Спростовуючи думку про те, що становлення незалежної України прагнули лише окремі українські партії, він довів той факт, що нова вільна держава була метою усіх, без виключення, класів суспільства. Він зазначив, що не тільки інтелігенція, а й клас землеробців, селянські маси голосами своїх представників, увесь український народ загалом бажає незалежності України12. Автор також акцентував увагу на численних проявах патріотизму українців, їх неприхованій любові до своєї рідної землі та збереженні національних почуттів. По-перше, він захоплювався тим, як українці вшановують свою ———————— 6 Шегута М.А. Український менталітет: історія і сучасність // Збірник наукових праць з гуманітарних наук ЗДІА. — Запоріжжя, 2000. — С. 45. 7 Dubreuil Ch. Deux anneés en Ukraine (1917–1919). — Paris, 1919. — P. 118. 8 Ibid. — P. 116. 9 Ibid. — P. 116. 10 Щедрин О.Г. Этнические особенносты русского правосознания: Дис. … канд. юрид. наук. — Ростов-на-Дону, 2004. — С. 8. 11 Копельців-Левицька Є. Спільні та відмінні риси правової ментальності україн- ського та російського народів (філософсько-правовий аспект) // Митна справа. — 2015. — № 1 (2.2). — С. 241. 12 Dubreuil Ch. Deux anneés… — P. 116. 389 державну символіку та кольори, що для нього є значним проявом відданості українців державній ідеї: “З 12 березня 1917 р. не відбувалося жодної мані- фестації, політичної, військової або релігійної, ні одного зібрання, де виго- лошувалися промови, без яких вулиці, будинки, будівлі, трибуни, громадяни не були б прикрашені без жодних дозволів в українські кольори — золотий та блакитний13”. (Depuis le 12 mars 1917, il n’y a pas eu une seule manifestation, politique, militaire ou religieuse, il ne s’est pas fait une seule réunion, prononcé un seul discours, sans que les rues, les maisons, les édifices, tes tribunes, les individus, se soient décorés, sans nul invite et sans aucun ordre, aux couleurs ukrainiennes or et bleu). Ш. Дюброй відмітив старанність та відданість, з якою українське населення почало навчатися у школах, відкритих Генеральним Секретаріатом, а згодом — і Директорією. Незважаючи на усталену національну прихильність українського народу до сільськогосподарської діяльності, він із завзятістю вивчав рідну мову, літературу, історію своєї країни тощо: “Цей народ, що здавався байдужим до всього, що було навчанням, та який всіма думками, здавалося, був сконцент- рований на майбутньому врожаї злаків та буряків, несподівано одразу ж став на шлях бібліотек та книгарень, щоб там сперечатися за таку малу кількість творів українською мовою14”. (Ce peuple, qui semblait indifférent pour tout ce qui était instruction et dont toutes les pensées semblaient se concentrer sur sa récolte prochaine de céréales ou de betteraves, a tout à coup pris le chemin des bibliothèques et des librairies pour s’y disputer les trop peu nombreux ouvrages en langue ukrainienne). Ш. Дюброй відмітив також те, що український патріотизм брали до уваги й російські більшовики, які, ставлячи на меті здобути підтримку з боку населення України, формулювали свої виступи та прокламації на його територіях саме українською мовою та обіцяли забезпечити права та свободи українців. На доведення своєї думки автор опублікував уривки виступу Муравйова під час його вступу до Києва: “Пролетарії Києва: я вітаю Республіку українських робітників, працівників та селян. Наші вороги звинувачують нас у тому, що ми не визнаємо принципу автономії. Я не бажаю виправдовуватися. Український працьовитий народ добре знає, що це — в’яла брехня та наклеп. Мої війська мають на меті ніщо інше, як допомогти Вам повалити буржуазний уряд, щоб замінити його на уряд Українських Рад”15. (Prolétaires de Kiev! Je salue la République des Travailleurs, ouvriers et paysans ukrainiens. Nos adversaires nous accusent de ne pas admettre le principe de l’autonomie. Je ne chercherai pas à nous disculper. Le peuple travailleur ukrainien sait bien que c’est là un lâche mensonge et une calomnie. Mes armées n’ont qu’un but, vous aider à renverser le gouvernement bourgeois pour le remplacer par le gouvernement des Soviets ukrainiens). Відмітимо численні політичні прийоми, які застосовував Муравйов: він звертався до українців як до окремого народу, підкреслюючи його наполегливість та працьо- ———————— 13 Ibid. — P. 117. 14 Ibid. — P. 117. 15 Ibid. — P. 119. 390 витість, а також акцентував увагу на тому, що у його планах була легітимізація українського уряду та держави у цілому. Неодноразово демонструючи своє негативне ставлення до більшовиків та їх ідей, Ш. Дюброй із завзятістю намагався довести аналогічне ставлення до них і українського населення, що також, за його словами, було зумовлене прагненням України до самостійності. У підрозділі “Україна — не більшовицька” (“L’Uk- raine n’est pas bolcheviste”) автор навів низку стверджень, за якими українці не підтримували більшовицьку партію та не схвалювали їх політику. Першим твердженням було те, що більшовики здебільшого вербували до своїх рядів представників робітничого класу, а українці, у свою чергу, були, за даними автора, на 85% класом селянським. Міське населення, за Ш. Дюброєм, складало дуже невелику частину, і серед нього здебільшого були присутні іноземні елементи, зокрема росіяни. Ці доводи мають право на існування. М. Шаповал у своїй роботі “Большевизм і Україна” наводить низку статистик та свідчень, які фактично підтверджують дані французького автора: за словами автора “…на Україні село українське, а місто русько-жидівське (на західних землях польсько-жидівське, румунське, мад’яро-жидівське…16”); “селяни та ро- бітники складають 99% усього українського населення; міські українці, яких — меншість, займають нижні щаблі суспільства (прислуга, робітництво, ремісники, дрібні урядовці, дрібні торговці, дрібні “промисловці” — фурмани, огородники і т. д.), а чужонаціональна більшість керує містами, політикою тощо”. Також для остаточного підтвердження наведемо цитату з його роботи: “Любов до України мусить стати любов’ю до її реального змісту — селянства й робітництва, бо тільки це селянство й робітництво є реальною — убогою й поневоленою — Україною, яка мусить стати культурною й вільною. Без визволення робітництва й селянства нема визволення України”17. Зауважимо, що за переписом населення 1897 р., сільське населення складало 94,5% серед україномовного населення (16 069 109), міське населення — 5,5% (936 537)18. Ця статистика підтверджує думку Ш. Дюброя про некоректність російських переписів, за якими головним принципом розподілення населення за національним складом був мовний принцип, що негативно вплинуло на досто- вірність даних. Другим ствердженням (і у якійсь мірі — виправданням українців) французь- кого діяча було те, що до загонів більшовиків вступали демобілізовані солдати, які, повернувшись з фронту, втратили роботу та гроші, а більшовики, у свою чергу, пропонували їм хоч якийсь заробіток19. До того ж, більшовики проводили потужну агітацію, обіцяючи селянам землю, а також переконуючи українське ———————— 16 Шаповал М. Большевизм і Україна. — Прага: Вільна спілка, 1926. — С. 57. 17 Там само. — С. 47, 59. 18 Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / предисл.: Н. Тройницкий. — Санкт-Петербург: типография “Общественная польза”, 1905. — X, 270, 120 с. [Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.prlib.ru/Lib/pages/item.aspx?itemid=4952. 19 Charles Dubreuil. Op. cit. — P. 121. 391 населення у зловмисних намірах французького та грецького десантів, яких вони звинувачували у грабіжництвах та вбивствах. Більшовики також зазіхали на авторитет в Україні спочатку П. Скоропадського, а згодом — Директорії, зокрема С. Петлюри. І, в кінці кінців, максималісти знов зверталися до почуття патріотизму в народу України, виголошуючи, що тільки боротьба у більшо- вицьких рядах сприятиме тріумфу української справи. У той же час, автор зазначив, що українці дуже скоро опам’яталися та зрозуміли справжні соці- ально-політичні наміри більшовицької партії і почали покидати її ряди: “Українці ж, однак, швидко оговталися, коли вони зблизька побачили тих, кого прийняли за друзів”. (Ces Ukrainiens, néanmoins se sont vite ressaisis, quand ils ont vu de près ceux qu’ils avaient pris pour des amis). А вже у березні 1918 р., як стверджує Ш. Дюброй, в Україні серед більшовиків були лише іноземні ро- бітники. “На сьогоднішній момент більшовицька ідея не мала нікого, окрім ворогів в Україні…”20. (A l’heure actuelle, l’idée bolcheviste n’a que des ennemis en Ukraine…). Будучи громадянином Франції, Ш. Дюброй висловлював доволі катего- ричну позицію щодо проблеми співвідношення України та Німеччини. У під- розділі “Україна не є інструментом Німеччини” (“L’Ukraine n’est pas l’instrument de l’Allemagne”) він із ентузіазмом заперечував будь-який зв’язок українського національного руху із політикою Австрії та Німеччини та спростовував ствердження щодо співпраці українців та німців: “Найбільш вражаючим для нас, французів, аргументом, який вороги України використовують та яким зло- вживають, є бажання показати у сепаратистському українському русі австро- німецьку інтригу та помітку “made in Germany” — “зроблено у Німеччині21”. (L’argument le plus impressionnant pour nous Français, et dont les adversaires de l’Ukraine et des Ukrainiens usent et abusent, c’est de montrer dans le mouvement séparatiste ukrainien une intrigue austro- allemande et un article “made in Germany”). Для доведення своєї точки зору французький автор навів ворожі по від- ношенню до України аргументи щодо їх стосунків із німцями, проаналізував кожен з них та надав контраргументи. По-перше, він розглянув факт існування Союзу визволення України (СВУ), який він у мемуарній роботі називав Лігою за визволення України. Незважаючи на той факт, що головною метою СВУ була боротьба за самостійність України, яку він намагався здобути, використовуючи війну між австро-німцями та росіянами, Ш. Дюброй не бачив приводу обви- нувачувати у діяльності СВУ безпосередньо Українську Республіку. СВУ, на його думку, було створено Австрією та Німеччиною, як і Вищу національну Раду Польщі, з єдиною метою — створення труднощів для Росії як члену Антанти22. Другим аргументом противників України, за розповіддю Ш. Дюброя, було заснування Українського бюро у Лозанні (у тексті — Українське інформаційне бюро). Щоб спростувати причетність українського уряду до діяльності бюро, ———————— 20 Ibid. — P. 121, 123. 21 Ibid. — P. 123. 22 Ibid. — P. 124. 392 французький автор навів заяви М. Грушевського та В. Винниченко. Перший наголошував у “Журналі Росії” від 1 листопада 1917 р. про небажання мати будь-які зв’язки із СВУ: “Всупереч їх неодноразовим спробам щодо вступу у відносини із урядом Києва, посилаючись на звання президента Ліги і накази, якими він тримає українських в’язнів війни, Скоропис-Йолтуховському завжди ввічливо відмовляли23”. (Malgré ses tentatives réitérées pour entrer en relations avec le gouvernement de Kiev en arguant de son titre de président de la Ligue et de mandats qu’il tient des prisonniers de guerre ukrainiens, Skoropis-Ioltoukhovski a toujours été éconduit). В. Винниченко, на формальності та лаконічності якого акцентував увагу Ш. Дюброй, у свою чергу, висловлював своє безкомпромісне ставлення до організації та категорично заперечував їх приналежність до української держави та суспільства: “Увесь світ знає, що Ліга визволення України — це інструмент німецької пропаганди. Але тут, в Україні, ніхто ніколи не надавав найменшого значення цій австро-німецькій організації. Ніхто не може зробити нас відпо- відальними за те, що публікує у Стокгольмі, Берні та у Лозанні Степанковський. Германофільство — не є корінням для нас. У Києві значно менше прихильників Німеччини, ніж у Петрограді24”. (Tout le monde sait, écrit-il, que la Ligue pour la libération de l’Ukraine est un instrument de propagande allemande. Mais ici, en Ukraine, personne n’a jamais attaché la moindre importance à cette organisation austro-allemande. On ne peut nous rendre responsables de ce que publie à Stockholm, à Berne et à Lausanne, Stepankovski. La germanophilie n’a pas de racines chez nous. Il y a à Kiev beaucoup moins de partisans de l’Allemagne qu’à Petrograd). Третім аргументом ворогів України на доведення їх співпраці із Німеч- чиною, за словами Ш. Дюброя, було підписання угоди у Брест-Литовську. Погляди щодо цієї угоди та її оцінка є, на сьогоднішній день, неоднозначними. Окремі дослідники (Г. Заставенко25, Ю. Карпенко26, Є. Скляренко27) вважають цей пакт очевидною зрадою та не вбачають жодного позитивного його впливу на державотворчі процеси в Україні. Інші науковці (П. Христюк28, Ю. Фельш- тинський29) навпаки підкреслюють значимість підписання угоди та стверд- жують, що вона стала свідченням того, що Україна була незалежним елементом у політиці. До того ж, умови Брест-Литовської угоди мали завадити більшо- вицькому наступу на українські території. ———————— 23 Ibid. — P. 125. 24 Ibid. — P. 125. 25 Заставенко Г.Ф. Крах німецької інтервенції на Україні в 1918 році. — К., 1959. — С. 32. 26 Карпенко Ю.О. Імперіалістична інтервенція на Україні. 1918–1920. — Львів, 1964. — С. 19. 27 Скляренко Є.М. Боротьба трудящих України проти німецько-австрійських окупан- тів і гетьманщини в 1918 р. — К., 1960. — С. 85. 28 Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр. В 4-х т., Т. ІІ. — Відень: Укр.-соціол. інс-т, 1921–1922. — С. 171. 29 Фельштинский Ю. Крушение мировой революции. Брестский мир: Октябрь 1917 — ноябрь 1918. — М.: ТЕРРА, 1992. — С. 317. 393 Ш. Дюброй також висловлював свою позицію з приводу Брест-Литовської угоди. Він писав, що спочатку сприйняв цей факт вельми негативно, не розуміючи, як українська держава могла зрадити Антанту та перейти на бік їх заклятих ворогів — австро-німців: “Як усі французи, я був обурений, дізнавшись про підписання цього договору, тому що я вважав, що завдяки цьому мільйони німців стануть вільними та будуть кинуті у навалу на Париж. Як і весь світ, я кричав про зраду30”. (Comme tout Français, je fus indigné en apprenant la signature de ce traité, car je pensais que de ce fait, des millions d’Allemands devenaient libres et allaient être jetés dans la ruée sur Paris). Однак, він, як значиться далі, після довгих розмірковувань змінив свою думку і говорив, що усіляко виправдовує українців, та стверджував, що вони ні в чому не винні. Для французького автора чи не найголовнішим негативним наслідком угоди було збільшення чисельності нім- ців на французькому фронті, що могло не найкращим для Франції чином відбитися на ході військових подій та безпосередньо на результатах війни. Тим не менш, автор, проаналізувавши все, що відбувалося на той момент, з упевненістю заявляв, що побоювання французької держави не справдилися та військова ситуація для Антанти не змінилася у поганий бік. До того ж, Ш. Дюброй з упевненістю стверджував, що Брест-Литовський договір є “спра- вою кількох політиків”, а український уряд загалом зовсім його не підтримував та відчував сором за цей факт31. Дивує як завзято французький громадянин відстоював честь України та намагався виправдати дії політиків. Він говорив, що українська держава дуже постраждала від підписання цього пакту, і водночас поставив риторичні питання до читачів: чи одна Україна винна у тому, що відбулося? чи можна просити для неї пом’якшуючих обставин?32 Автор також розмірковував про подальшу долю української держави, перспективи її існування та, що важливо, про унікальність української нації та невід’ємне її право на національну ідентифікацію. Виражаючи позицію Франції з цих питань, Ш. Дюброй виокремив два головні шляхи державницького роз- витку України: незалежне існування держави та створення федерації з держа- вами Півдня або приналежність України до федерації народів Русі. Головним же бажанням самої країни, як стверджував автор, є воля та незалежність. І тільки Франція, з усіх інших європейських держав, може сприяти здійсненню укра- їнської мети. Автор неодноразово наголошував на тому, що саме його країна — “покровителька слабких та пригнічених держав”, а українці — “брати французів за їх концепцією революції”33. Роздуми Ш. Дюброя є яскравими доказами пропагандистської французької політики в Україні того часу. Ж. Пелісьє, офіційний посланець з Франції в Україні, місією якого було, як стверджував Ш. Дюброй, спостереження за по- діями в українській державі, рекомендував французькому керівництву підтри- ———————— 30 Dubreuil Ch. Opt. cit. — P. 126. 31 Ibid. — P. 129. 32 Ibid. — P. 132. 33 Ibid. — P. 133. 394 мати український національний рух в інтересах Антанти34; сам Київ Ж. Пелісьє планував перетворити на центр національних рухів, для чого він ініціював створення Центрального комітету народностей Західної Європи; до того ж, він активно організовував французьку та проантантівську пропаганду тощо35. Таким чином, саме патріотизм українського народу та його безмежна любов до своєї Батьківщини стали, на думку Ш. Дюброя, основоположними чинниками у військово-політичних процесах в Україні у 1917–1919 рр. Саме ці риси автор від самого початку вважав особливостями української нації, що на ментальному рівні відрізняють її від російського народу. Французький діяч стверджував, що саме завдяки прагненню до визнання та свободи і збереженню національних почуттів народ України так завзято йшов до своєї незалежності. Будучи громадянином Франції, Ш. Дюброй різко негативно ставився до Німеччини та її військової політики, що було обумовлено подіями Першої світової війни. Україна для Франції становила значну політичну та економічну цінність, що обумовлювало яскраву французьку пропагандистську діяльність в Україні протягом війни. Тому його реакція, як і реакція його рідної держави, щодо підписання угоди у Брест-Литовську була відповідна. Тим не менш, автор, упродовж своєї розповіді демонструючи неприховану лояльність до українців, виправдовував вчинок української держави бажанням її народу зберегти свою самостійність від більшовиків та зміцнити свій незалежний статус. REFERENCES 1. Felshtynskyi, Iu. (1992). Krushenye myrovoi revoliutsyy. Brestskyi myr: Oktiabr 1917 — noiabr 1918. Moscow: Terra. [in Russian]. 2. Karpenko, Iu. O. (1964). Imperialistychna interventsiia na Ukraini. 1918–1920. Lviv: Vyd-vo LDU. [in Ukrainian]. 3. Khrystiuk, P. (1921–1922). Zamitky i materialy do istorii ukrainskoi revoliutsii 1917–1920 rr. (Vol.II). Viden: Ukr.-sotsiol. inst-t. [in Ukrainian]. 4. Kochetkov, V.V. (2002). Psykholohyia mezhkulturnikh razlychyi. Moscow. [in Russian]. 5. Kopeltsiv-Levytska, Ie. (2015). Spilni ta vidminni rysy pravovoi mentalnosti ukrainskoho ta rosiiskoho narodiv (filosofsko-pravovyi aspekt). Mytna sprava, 1, 238–244. [in Ukrainian]. 6. Kozub, O.O. (2012) Osoblyvosti ukrainskoho natsionalnoho mentalitetu. Retrieved from http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/ Staptp/ 2012_54 /files/ ST5412_05.pdf. [in Ukrainian]. 7. Troynickiy, N.A. (Ed.). (1905). Naselennie mesta Rossyiskoi ymperyy v 500 y bolee zhytelei s ukazanyem vseho nalychnoho v nykh naselenyia y chysla zhytelei preobladaiushchykh veroyspovedanyi, po dannim pervoi vseobshchei perepysy naselenyia 1897h. (Vol. X). Sankt-Peterburh: typohrafyia Obshchestvennaia polza". [in Russian]. ———————— 34 Recherches sur la France et le problème des nationalités pendant la Première Guerre mondiale / George-Henri Soutou. — Paris: PUPS, 1995. — P. 27. 35 Ibid. — P. 29–30. 395 8. Shapoval, M. (1926). Bolshevyzm i Ukraina. Praha: Vilna spilka. [in Ukrainian]. 9. Shchedryn, O.H. (2004). Etnycheskye osobennosti russkoho pravosoznanyia: Rostov-na-Donu: Rostovskyi hosudarstvennyi unyversytet putei soobshchenyia. [in Russian]. 10. Shehuta, M.A. (2000). Ukrainskyi mentalitet: istoriia i suchasnist. Zbirnyk naukovykh prats’ z humanitarnykh nauk ZDIA. Zaporizhzhia. [in Ukrainian]. 11. Sheiko, V.M., Bohutskyi, Iu. P., Hermanova, E.V. de Dias (2012). Kulturolohiia. Kiev: Znannia. [in Ukrainian]. 12. Skliarenko Ie.M. (1960). Borotba trudiashchykh Ukrainy proty nimetsko- avstriiskykh okupantiv i hetmanshchyny v 1918 r. Kiev: Vyd-vo Akademii Nauk Ursr. [in Ukrainian]. 13. Sliusarevskyi, M.M. (1998). Iliuzii i kolizii. Kiev: Hnozys. [in Ukrainian]. 14. Zastavenko (1959). Krakh nimetskoi interventsii na Ukraini v 1918 rotsi. Kiev: Derzhpolitvydav URSR. [in Ukrainian]. 15. Dubreuil, Ch. Deux anneés en Ukraine (1917–1919). (1919). Paris. [in French]. 16. Soutou, G.-H. (1995). Recherches sur la France et le problème des nationalités pendant la Première Guerre mondiale. Paris: PUPS. [in French]. Дата надходження до редакції: 14.07.2016.

Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України (1917–1919 рр.)

Institution

Similar Items