Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.

У статті висвітлено місіонерську діяльність домініканського ордену в другій половині ХІХ — в 30-і рр. ХХ ст. Проаналізовано порядок проведення місій. Висвітлено регіональну специфіку функціонування домініканців. Прослідковано внесок діяльності окремих осіб в контексті місіонерства ордену пропові...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Гуменяк, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:	Український історичний збірник
Schlagworte:	Проблеми історії XIX–XXI ст.
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182012
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст. / А. Гуменяк // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 136-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182012
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1820122025-02-09T09:50:42Z Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст. The Dominicans’ mission functionship in lviv archdioecese in XIX — 30-th years of XX centuries Гуменяк, А. Проблеми історії XIX–XXI ст. У статті висвітлено місіонерську діяльність домініканського ордену в другій половині ХІХ — в 30-і рр. ХХ ст. Проаналізовано порядок проведення місій. Висвітлено регіональну специфіку функціонування домініканців. Прослідковано внесок діяльності окремих осіб в контексті місіонерства ордену проповідників. Проаналізовано основні складові місіонерської діяльності домініканців. Здійснено порівняльний аналіз місіонерства ордену проповідників у вказаних регіонах. Висвітлено значення даного аспекту діяльності для домініканців. Визначено компетентнісний підхід організаторів місій до тематики зацікавлень та інтересів парафіян. Виокремлено значення організації місіонерської діяльності домініканського ордену для її проведення. Здійснено наративний аналіз допомоги місіонерству проповідників та матеріального забезпечення місій. Відзначено місце даного типу функціонування домініканців серед інших аспектів діяльності згромадження. Виявлено, що територія Королівства Польського було одним із найважливіших об’єктів місійної діяльності домініканців. In this article the mission functionship in the second part of XIX — 30-th years of XX centuries was elucidated. The order of missions’ conducting was analised. The regional specific of dominicans’ functionship was elucidated. The payment of separate persons’ functionship in the context of Dominican order’s missionship was followed. Main consists of Dominicans’ mission functionship were analised. The comparative analisis of Dominicans’ mission functionship in noted regions was made. The importance of this aspect of Dominicans’ functionship was elucidated. The competence approach of mission organizators to the topics of parishioners’ interesting was determined. The importance of Dominicans’ mission functionship for it’s conduction was separated. The narrative analisis of help the mission functionship and material securing was realized. The place of this type of Dominicans’ functionship among other aspects of order’s functionship was noted. A fact that the territory of Polish Kingdom was the most important object of missionship of Dominican order was founded. 2017 Article Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст. / А. Гуменяк // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 136-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182012 94 (4):348.328.6:271.2”XX/XXI” uk Український історичний збірник application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст.
spellingShingle	Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. Гуменяк, А. Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст. Український історичний збірник
description	У статті висвітлено місіонерську діяльність домініканського ордену в другій половині ХІХ — в 30-і рр. ХХ ст. Проаналізовано порядок проведення місій. Висвітлено регіональну специфіку функціонування домініканців. Прослідковано внесок діяльності окремих осіб в контексті місіонерства ордену проповідників. Проаналізовано основні складові місіонерської діяльності домініканців. Здійснено порівняльний аналіз місіонерства ордену проповідників у вказаних регіонах. Висвітлено значення даного аспекту діяльності для домініканців. Визначено компетентнісний підхід організаторів місій до тематики зацікавлень та інтересів парафіян. Виокремлено значення організації місіонерської діяльності домініканського ордену для її проведення. Здійснено наративний аналіз допомоги місіонерству проповідників та матеріального забезпечення місій. Відзначено місце даного типу функціонування домініканців серед інших аспектів діяльності згромадження. Виявлено, що територія Королівства Польського було одним із найважливіших об’єктів місійної діяльності домініканців.
format	Article
author	Гуменяк, А.
author_facet	Гуменяк, А.
author_sort	Гуменяк, А.
title	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.
title_short	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.
title_full	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.
title_fullStr	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.
title_full_unstemmed	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.
title_sort	місіонерська діяльність домініканців львівської архідієцезії в другій половині xix — 30-х рр. xx ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Проблеми історії XIX–XXI ст.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182012
citation_txt	Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст. / А. Гуменяк // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 136-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT gumenâka mísíonersʹkadíâlʹnístʹdomíníkancívlʹvívsʹkoíarhídíêcezíívdrugíjpoloviníxix30hrrxxst AT gumenâka thedominicansmissionfunctionshipinlvivarchdioeceseinxix30thyearsofxxcenturies
first_indexed	2025-11-25T13:13:01Z
last_indexed	2025-11-25T13:13:01Z
_version_	1849768165478760448
fulltext	136 Український історичний збірник, Вип. 19, 2017 УДК 94 (4):348.328.6:271.2”XX/XXI” Андрій Гуменяк∗ МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОМІНІКАНЦІВ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХІДІЄЦЕЗІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ — 30-х рр. ХХ ст. У статті висвітлено місіонерську діяльність домініканського ордену в другій половині ХІХ — в 30-і рр. ХХ ст. Проаналізовано порядок проведення місій. Висвітлено регіональну специфіку функціонування домініканців. Прослідковано внесок діяльності окремих осіб в контексті місіонерства ордену проповідників. Проаналізовано основні складові місіонерської діяльності домініканців. Здійснено порівняльний аналіз місіонерства ордену проповідників у вказаних регіонах. Висвітлено значення даного аспекту діяльності для доміні- канців. Визначено компетентнісний підхід організаторів місій до тематики зацікавлень та інтересів парафіян. Виокремлено значення організації місіонер- ської діяльності домініканського ордену для її проведення. Здійснено нара- тивний аналіз допомоги місіонерству проповідників та матеріального забез- печення місій. Відзначено місце даного типу функціонування домініканців серед інших аспектів діяльності згромадження. Виявлено, що територія Королівства Польського було одним із найважливіших об’єктів місійної діяльності домі- ніканців. Ключові слова: домініканці, місіонерська діяльність, реколекції, катехи- зація, львівська архідієцезія. Andrii Humeniak THE DOMINICANS’ MISSION FUNCTIONSHIP IN LVIV ARCHDIOECESE IN XIX — 30-th YEARS OF XX CENTURIES In this article the mission functionship in the second part of XIX — 30-th years of XX centuries was elucidated. The order of missions’ conducting was analised. The regional specific of dominicans’ functionship was elucidated. The payment of separate persons’ functionship in the context of Dominican order’s missionship was followed. Main consists of Dominicans’ mission functionship were analised. The comparative analisis of Dominicans’ mission functionship in noted regions was made. The importance of this aspect of Dominicans’ functionship was elucidated. The com- petence approach of mission organizators to the topics of parishioners’ interesting was determined. The importance of Dominicans’ mission functionship for it’s conduction was separated. The narrative analisis of help the mission functionship and material securing was realized. The place of this type of Dominicans’ functionship ———————— ∗ Андрій Гуменяк — аспірант кафедри всесвітньої історії ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», a_nj@mail.ru 137 among other aspects of order’s functionship was noted. A fact that the territory of Polish Kingdom was the most important object of missionship of Dominican order was founded. Keywords: Dominicans, mission functionship, recolections, catechesis, Lviv archdiocese. Місіонерська діяльність домініканців не була пріоритетним напрямом діяльності ордену, проте її важливою ідейною засадою було проголошення євангельських принципів серед віруючих. Місії були засобом поширення серед римо-католицького населення Слова Божого. Вони виконували освітню, ду- ховну, виховну та пізнавальну функції. Саме завдяки місіям зростала кількість прихильників домініканського ордену, парафіян та охочих вступити у згромад- ження. Місії популяризували, робили відомими проповідників не лише на теренах львівської архідієцезії, а й у інших країнах. Дослідження є першою спробою висвітлення місіонерської діяльності на території львівської архідієцезії у другій половині ХІХ — 30-х рр. ХХ ст. В історіографії це питання висвітлене згідно регіонального принципу функ- ціонування домініканців. Найбільше воно розкрите в працях польських дослід- ників М. Мілавіцького, Р. Свентоховського, «Церемоніалі місій та реколекцій» А. Барвача, де подано інформацію про порядок місій. Джерелами для розгляду даного питання є хроніки осередків діяльності домініканців та листи із вищими ієрархами ордену, де присутні окремі факти місіонерської діяльності згро- мадження1. Більшу частину місійної діяльності католицької церкви перебрали на себе чернечі ордени. Із усіх 14359 орденських місіонерів Галичини в 1923 р. 500 осіб були домініканцями. Під час місій та реколекцій тривала наука для віруючих. Час її тривання становив 30–45 хвилин, він залежав від категорії парафіян. Вона повинна включати справи, які цікавлять усіх парафіян. Місійні науки вкладалися в певну тематичну цілісність, яка підходила певній категорії парафіян. Для родин, наприклад, це були справи подружнього життя, батьківства та виховання дітей. Під час кожної реколекції або місії оголошувалися молитви залежно від присвячення релігійних заходів2. Під час місії важливим є обряд посвячення місійного хреста. Він складався із богослужіння без проповіді, самої церемонії, процесії із хрестом навколо костелу, місійної науки під хрестом, церемонії завершення місії. На місійному хресті знаходився відповідний напис, на раменах хреста — гасло зі змістом основної думки місії. Під час пронесення хреста несли дві запалені свічки, кадило і свячену воду, виконувалася пісня «Серце Твоє, Ісусе»3. ———————— 1 Місійна діяльність католицьких чинів і конгрегацій // Нива. Місячник посвячений церковним і суспільним справам / відп. ред.: о. Д-р Гавриїл Костельник. — Львів: Видавництво товариства св. Апостола Павла, 1923. — С. 117–120. 2 Ceremonial misji i rekolekcji dominikanskich / oprac. Alojzy Barwacz; popr. i uzup. Jan Nowacki. — Warszawa: Dominikanski Osrodek Kaznodziejski, 2001. — 402 s. 3 Там само. — С. 42. 138 Обряд хресної дороги відправлявся у наступний спосіб. Капелан, вбраний у рясу фіолетового кольору (місіонер — у чорний одяг ордену), два міністранти несли хрест і дві запалені свічки, із якими виходили до вівтаря. Після вклякання перед вівтарем відмовлялася вступна молитва, потім проходили 14 стацій. Після останньої стації капелан разом із міністрантами поверталися до вівтаря, вкля- кали на найнижчій сходинці і відмолювали кінцеву молитву, після чого від- ходили до закристії. Проходження хресної дороги гарантувало одержання відпустів4. Для участі у місії ченці мали добре освоїти християнську науку, щоб могли допомагати капеланам проповідувати та навчати парафіян; підготовка відбу- валася також у плані ремесел: рільництва, кухарства, малярства, столярства, механіки, електроніки. Підготовку контролював пріор для забезпечення вико- нання статутних положень під час місій. Для цілої місії генерал ордену, дефініторій провінційної капітули або провінціал у погодженні з радою при- значали керівника, яким міг бути вікарій або апостольський префект, і вико- нував повноваження на рівні власної посади. Вони візитували місію, якщо цього не робив генерал чи провінціал у певному році для контролю виконання статутів5. До місій парафіян готували заздалегідь, переважно місяць наперед. Розси- лалися письмові звіти про підготовку до інших парафій та управління провінції. Наприклад, для благословення місії в Тисмениці 19–28 жовтня 1935 р. від- правлено молебень на честь Діви Марії. Після молебені було оголошено науку та розпорядок місії. Протягом терміну перебування місіонерів у Тисмениці оголошувалися місійні науки, науки для дітей, богослужіння, сповіді та при- частя. На місії були присутні віруючі греко-католики6. Місії розпочиналися з моменту привітання, місіонери були одягнені в чорну туніку і тримали хрест у руці. Якщо костел був далеко, дозволено носити білий габіт. Процесія завершувалася кропленням вірних свяченою водою із піснею «Сердечна Матір» та входом її учасників у церкву. Всередині костелу місіонери ділилися на дві колони і приймали святі тайни. Після відспівування молитви до Святого Духа парафіяльний священик заходив на найвищу сходинку головного вівтаря та вітав місіонерів, оголошуючи вступну науку. Після цього починалося богослужіння, потім оголошувався порядок обрядів та місійних наук на час тривання місій7. Для місіонерської діяльності в Російській імперії планувалося відновити ліквідовані царським урядом кляштори. Генерал ордену Яцек Кормер хотів створити нову провінцію в Королівстві Польському з 1907 р. Генерал отець Людвік Тейслінг домагався скасування малих конвентів та залучення їх отців до реставрації Польської провінції. У 1924 р. Рада провінції ухвалила ліквідацію ———————— 4 Ceremonial misji i rekolekcji dominikanskich / oprac. Alojzy Barwacz; popr. i uzup. Jan Nowacki. — Warszawa: Dominikanski Osrodek Kaznodziejski, 2001. — С. 54. 5 Там само. — С. 68. 6 Там само. — С. 89. 7 Там само. — С. 102. 139 кляшторів в Тисмениці, Богородчанах, Єзуполі, Борку Старому, Вєлких Очах, парафій в Костейові та Кротошині. Реформа Яцека Воронецького мала сприяти відновленню кляшторів у Королівстві Польському та Вільні8. На початку ХХ ст. домініканці з провінції св. Яцека мали намір відновити кляштори у Королівстві Польському. Перші кроки в цій справі здійснив отець Флоріан Бєлат (1860–1934), який керував провінцією у 1903–1911 рр. Надії на повернення до давніх осередків надавав виданий царський указ 1905 р. в Російській імперії, що давав можливість свободи діяльності католицькій церкві. У випадку чернечих орденів він дозволяв приймати нових кандидатів, однак забороняв засновувати нові осередки9. Однак надії на дозвіл існували. 15 липня 1907 р. куявсько-каліський єпископ Станіслав Здзітовецький (1854–1927) напи- сав лист із проханням до домініканського керівництва провінції св. Яцека вплинути на рішення варшавського генерал-губернатора відновити кляштори в Гідлях, Серадзі, Пьотркуві та Бресті Куявському. Подібне прохання до вищих ієрархів він вислав у січні 1918 р. про необхідність заснування кляшторів у Пьотркуві Трибунальському або Серадзі чи збільшити кількість кандидатів у кляшторі в Гідлях10. Прибуттям нових домініканців до своєї архідієцезії був зацікавлений варшавський митрополит, архієпископ Вінцентій Теофіл Попель-Хошцяк (1825– 1912). Це випливає із кореспонденції папського посла Міхала Карського (1869– 1928), яка відсилалася домініканцям із провінції св. Яцека в 1907 р. Архієпископ був готовий віддати членам ордену кляштор св. Яцека у Варшаві. Сам Міхал Карський здійснював переговори про повернення домініканцям кляштору в Климонтові (1613–1901). Завдяки старанням місцевого священика він не пере- творився у руїни. Кляштор був важливий для галицьких домініканців із точки зору близькості до кордону з Галичиною та до центрів із фабричною про- мисловістю. М. Карський радив Флоріанові Бєлату не зволікати із поверненням давніх осередків. Незважаючи на це, домініканці не повернулися до давніх осередків11. Передумови для місіонерської діяльності в Російській імперії стала реформа Яцека Воронецького (1878–1949) 1907 р., що передбачала відновлення кляш- торів, ліквідованих наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. В 1907 р. отець листувався із керівництвом провінції св. Яцека про необхідність відродження осередка в кляшторі св. Станіслава у Любліні. У зв’язку з цим було зібрано 6 тис. підписів жителів міста. Яцек Воронецький писав про необхідність приїзду отців провінції св. Яцека для організації духовного життя у кляшторі. Однак до ———————— 8 Miławicki, M. Polscy dominikanie na misjach w Chinach w latach 1937–1952 / Marek Miławicki. — Krakow, 2007. — 233 s. 9 Miławicki, Marek. Działania rewindykacyjne polskich dominikanów w pierwszej poło- wie XX w. jako konsekwencje antyzakonnej polityki władz zaborczych / Marek Miławicki // Kasaty klasztorów na obszarze dawnej Rzeczypospolitej Obojga Narodów i na Śląsku na tle procesów sekularyzacyjnych w Europie. Tom III. — Wrocław, 2014. — S. 381–416. 10 Там само. — С. 383. 11 Там само. — С. 384. 140 проголошення незалежності Польщі не було організовано жодного кляштора на території Російської імперії та Королівства Пруссії12. Після відновлення незалежності Польщі плани на відновлення кляшторів на колишніх російських та прусських територіях мав генерал ордену Людвік Трейс- лінг (1856–1925), що керував орденом у 1916–1925 рр. З 1918 р. провінції св. Яцека було заборонено відновлювати осередки на цих теренах. Цю справу мали організувати генеральний вікарій отець Петро Жачек та отець Яцек Воронецький. Однак плани не втілилися в реальність13. Домініканці провінції св. Яцека були зацікавлені в поверненні кляшторів у Галичині та поза нею. Незважаючи на небажання вищого керівництва, деякі брати здійснювали такі спроби, не вагаючись дискутувати з генералом. В період відновлення незалежності Польщі провінціалом польської провінції в 1916– 1920 рр. був отець Альберт Новінський (1868–1931). Джерела не фіксують його спроб відновлення кляшторів. Не виключено, що він входив до складу папської комісії, ціллю якої були переговори зі світським урядом у справах церкви, в тому числі й питаннях власності14. Наступником Альберта Новінського був отець Августин Печек (1920–1926). У 1921 р. на прохання римо-католицького митрополита Йозефа Більчевського (1860–1923) приготував перелік об’єктів та маєтків, які австрійська влада секуляризувала на території Галичини. У грудні 1924 р. провінціал просив поль- ських єпископів видати декларацію про уможливлення повернення домініканців до своїх давніх кляшторів. Також він був членом папської комісії15. Свій внесок здійснив отець Гундислав Юнік (1880–1954), делегат провінції св. Яцека та правовий експерт. В рамках конференції вищих настоятелів ордену неодноразово піднімав питання відновлення домініканських осередків. Велике значення мав приготований на зустрічі в Кракові (13–14 грудня 1922 р.) меморіал з питання «маєткових відносин орденів у Польщі»16. На території Галичини однією із перших справ повернення домініканської спадщини була вимога у 1921 р. отця Степана Плащиці повернути каплицю Богоматері в Давидові, яку австрійська влада віддала греко-католикам. В Архіві Актів Нових зберігається справа із його кореспонденцією. У листі Департаменту віросповідань мотивував повернення поширенням у тій каплиці політичних ———————— 12 Miławicki, Marek. Działania rewindykacyjne polskich dominikanów w pierwszej poło- wie XX w. jako konsekwencje antyzakonnej polityki władz zaborczych / Marek Miławicki // Kasaty klasztorów na obszarze dawnej Rzeczypospolitej Obojga Narodów i na Śląsku na tle procesów sekularyzacyjnych w Europie. Tom III. — Wrocław, 2014. — S. 385. 13 Там само. — С. 387. 14 Mazur, Z. Udzial ojca Jaceka Woronieckiego w reformie polskiej prowincji domini- kanow (1909–1945) / Zygmunt Mazur // Dominikanie: Szkice z dziejow zakonu. — Poznan: “W drodze”, 1986. — S. 417–424. 15 Там само. — С. 420. 16 Там само. — С. 421. 141 акцій проти поляків. Однак ця справа не була виграною, і до 1939 р. каплиця належала греко-католикам17. У перших роках незалежності Польщі галицькі домініканці мали намір відновити кляштори, скасовані на теренах колишнього Королівства Польського та Великого Князівства Познанського. Одним із них був кляштор св. Домініка в Познані, який існував із ХІІІ ст. до 1833 р. Оскільки бажаючих поселитися туди було мало, він був подарований єзуїтам. Після посилення провінції св. Яцека в 1930-х рр. виникла ідея про повторну спробу повернення цього кляштору, яку висунули архієпископ та кардинал Август Глонд (1881–1948) і ректор Поз- нанського університету Станіслав Кашніца. Спроба була невдалою18. Постанова генерала Тейслінга заборонила приймати пропозиції про засе- лення домініканцями їх колишніх осередків. Віленський єпископ Єжи Мату- левич (1871–1927) в 1920 р. запрошував домініканців до реставрації кляштору в Рожаному Стоку, а після відмови поселив там салезіанів із кляштору в Освенцімі. Генерал Людвік Тейслінг не погодився на викуп домініканцями із Підкаменя кляштору в Бродах. Завдяки старанням провінціала Печка генерал дав згоду на відновлення кляшторів після генерального капітулу в Римі в 1924 р. Можна припустити, що вплив на цей крок мав провал планів Тейслінга створити нову провінцію, незалежну від провінції св. Яцека19. У 1925 р. провінціал Печка листувався із польським духовенством щодо питання повернення кляшторів домініканцям. Деякі єпископи надіслали пози- тивні відповіді. В січні 1925 р. львівський єпископ Болеслав Твардовський (1864–1944) дозволив домініканцям повернути собі колишні осередки. На початку лютого цього ж року підляський єпископ Генрик Пшеждзецький (1875– 1939) запропонував домініканцям можливість повернути костел у Янові Підляському, який на той час належав православним. Однак домініканці так і не змогли скористатися позитивними відгуками. Домініканці змогли повернутися лише до Любліна20. Вдалося завершити справу створення польської провінції. 2 липня 1927 р. наступник генерала ордену Тейслінга отець Бонавентура Граціа де Падерес (1866–1936), генерал ордену в 1926–1929 рр., відновив польську провінцію напротивагу провінції св. Яцека. Він надав їй права та привілеї давньої поль- ської провінції21. За кордоном у Чикаго у провінції св. Йозефа працював домініканець Вацлав Пец, який співпрацював із галицькими домініканцями та організував збір коштів на місію домініканців у Китай. У 1937 р. була створена польська домініканська місія в Китаї польською провінцією домініканського ордену. Така ініціатива ———————— 17 Świętochowski, R.O. Gundyslaw Junik (1880–1956) / Robert Świętochowski // Prawo kanoniczne: kwartalnik prawno-historyczny. — 1971. — 14 / 1–2. — S. 330–331. 18 Boespflug, Francois-Dominique. Zycie zakonne Braci Kaznodziejow / Francois- Dominique Boespflug // Dominikanie: Szkice z dziejow zakonu. — Poznan: “W drodze”, 1986. — S. 35–62. 19 Там само. — С. 36. 20 Там само. — С. 38. 21 Там само. — С. 39. 142 згідно з даними листування провінціала о. Генрика Якубця виходила від братів. На провінціальній капітулі у Львові 24–30 серпня 1934 р. вперше прозвучала пропозиція вислати в Китай четверо отців домініканців у провінцію Сичуань. У грудні 1937 р. прибули три домініканці з Польщі. Цей факт оцінювався домініканцями як продовження діяльності св. Яцека Одровонжа22. Згідно з даними листування провінціала о. Генрика Якубця, що зберігається в Архіві отців домініканців у Кракові, охочих вирушити до місії в Китай було 24 особи, в тому числі 15 капеланів та 9 братів конверсів. На раді провінції 3 липня 1937 р. було обрано чотирьох місіонерів: Садока Мацков’яка, Цирила Шляхтовського, Ансельма Єзерського, Вільгельма Ражного. На прикладі львів- ського кляштору бачимо, що місію більшість домініканців схвалювала, хоча були і її противники. Але кожен розумів, що проведення місії в Китаї було історичною подією23. Матеріальну допомогу, як і у більшості місій, надсилав апостольський вікарій та Конгрегація пропаганди віри в Римі. Ситуація з матеріальною допо- могою була дуже скрутною через перебіг японсько-китайської та Другої світової воєн. В першому році місії вдалося заощадити кошти на подальші роки перебування в Китаї. Великі клопоти були пов’язані із нестачею одягу та предметів, пов’язаних із літургією. У листуванні одного із місіонерів Садока відображено прохання нових місіонерів привезти предмети релігійного культу. Отці з Польщі періодично пересилали домініканцям у Китаї значні суми. Однак переважно місіонери були змушені жити тільки з того, що їм вдалося заробити та з допомоги єпископа з Хонґквінгу. Від липня 1937 до вересня 1939 рр. на місії в Китаї зібрано понад 9 тис. злотих24. Приїзду нових місіонерів у Китай перешкодила Друга світова війна. Планований виїзд із Польщі в Китай 25 вересня 1939 р. двох домініканських отців Урбана Шремета та Далмація Куласа був зірваний. Домініканки місіо- нерки не могли приїхати на місію в Китай, бо їх згромадження ще діяло на дієцезіальному праві25. Для організації місії в Китаї провінціал і його рада призначили промотора місії, завдання якого полягало у координуванні діяльності місіонерів. Місійна діяльність домініканців регулювалася Кодексом канонічного права (1917 р.), декретами Конгрегації пропаганди віри та Конгрегацією Pro Ecclesia Orientali разом зі спеціально виданим генералом ордену «Статутом місіонерів»26. Роль промотора (генерального секретаря місій) була посередницькою в листуваннях представників польської провінції з Конгрегацією пропаганди віри і генералом ордену. Він також реалізував плани ходу місіонерської діяльності домініканців ———————— 22 Boespflug, Francois-Dominique. Zycie zakonne Braci Kaznodziejow / Francois- Dominique Boespflug // Dominikanie: Szkice z dziejow zakonu. — Poznan: “W drodze”, 1986. — S. 40. 23 Там само. — С. 153. 24 Там само. — С. 160. 25 Sander, M. Kwestia męczenstwa ojca Cyryla Szlachtowskiego OP (1899–1944), misjonarza chinskiego / Miroslaw Sander. — Krakow, 2006. — 154 s. 26 Там само. — С. 28. 143 та підтримував відповідну атмосферу. Для польської провінції посада промотора місій була новою, оскільки вона не мала великого досвіду місіонерської діяль- ності. Першим генеральним секретарем був о. Анджей (Флоріан) Гмуровський. Завдяки його старанням місія була представлена на Загальнопольському місій- ному конгресі в Познані (18 і 25 вересня 1938 р.). Подорожі до Китаю передували численні реколекції, проповіді та організації пожертв. Після приїзду в Китай домініканцям зразу було виділено каплицю. Там було дуже мало можливостей для основних напрямів діяльності, однак ситуацію рятувала по- божність місцевих католиків27. У Китаї домініканці заснували власний Апостольський Вікаріат, поділений на 13 дистриктів. Домініканці були об’єктами нападів з боку бандитів: отець Лукаш Гусарський 30 червня 1938 р. був пограбований і сильно поранений. Лише після двох місяців лікування він зумів зосередитися на своїй діяльності. Місія тривала 15 років. Вона згідно з планами домініканців польської провінції мала спричинити розвиток місійного руху та збільшенню кількості вступів до ордену28. Місії в Галичині організовували домініканці спільно із Содаліцією св. Петра Клявера та місійний інститут у Любліні. На африканські місії Содаліції св. Петра Клявера 1926 р. здійснювалися невеликі пожертви, здебільшого кілька доларів або церковні предмети. Особливо африканські місії підтримував Третій Чин. Видатки 1927 р. на місійні експонати для місійних вистав становили 124 злотих29. Місіонерською діяльністю вирізнявся отець Мефодій Каптуркевич. Деякий час він проповідував на території Російської імперії, організовував реколекції та засновував братства. Більшість братств допомагали організовувати й жіночі осередки. Капелан Зигмунд Огарек у період Першої світової війни був вій- ськовим капеланом, а потім допомагав отцю Яцекові Воронецькому організо- вувати академічне душпастирство в Люблінському католицькому університеті30. Домініканці займалися місійною діяльністю і на території власних осе- редків. У 1923 р. у хроніці конвенту в Єзуполі згадується про місійну діяльність місцевих домініканців у цей період. 7–8 лютого 1924 р. в Єзуполі відбулася реколекція, присвячена відбудові костелу. У ній взяло участь 403 парафіяни31. 1–4 лютого 1900 р. у костелі домініканців у Жовкві відбулася беатифі- каційна урочистість на честь Раймунда Капуйського, генерала ордену отців домініканців. В перший день святкувань відбулася урочиста проповідь на честь ———————— 27 Там само. — С. 29. 28 Там само. — С. 35. 29 Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanow w Krakowie. Lw. 453. Klasztor Bozego Ciala we Lwowie. Działalność III Zakonu sw. Dominika we Lwowie na rzecz katolickich misji zagranicznych, 1925–1935. (Listy, ulotki, afisze, rachunki). — 140 s. 30 Świętochowski, R. Slownik biograficzny OO. Dominikanow w Polsce / Robert Swię- tochowski. — Krakow, 1979. — 329 s. 31 Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanów w Krakowie. Jezupol. Klasztor OO. Dominikanow. Jz 3. O. Klemens Kolwa OP “Kronika parafialna i klasztorna oo. Dominikanow w Jezupolu”, 1600–1943. 144 святого. Програма передбачала богослужіння та молитви Серцю Ісуса, сповіді та причастя, а також процесію. Святкування завершилося молитвою «Te Deum»32. Домініканці організовували та брали участь у публічних процесіях як поодинці, так і спільно із духовенством римо-католицьких парафіяльних кос- телів. Марселій Гутковський, підляський єпископ, із допомогою львівської капітули латинського обряду розпочав урочисту процесію із нагоди 100-річчя від коронації образу Діви Марії у Львові 1761 р.33 Із будинку закладу убогих ішли парами 250 чоловіків зі свічками. Парафія та братство зі своїм місцевим священиком із іконами та хоругвами були присутні на пішій ході із Костейова до Львова. Із Жовкви відбулася процесійна хода домініканського братства. Друга процесія прямувала на місце коронації ікони Діви Марії. На протязі триденного відпусту від 30 червня до 2 липня 1861 р. в костелі Божого Тіла відпущено гріхи 2 тис. причасникам34. Невід’ємним елементом функціонування парафії та місіонерської діяльності була катехизація. Парафія була відповідальна за навчання вірних катехизму та правд віри. Аналіз дієцезіальних шематизмів дозволяє стверджувати, що кате- хизація відбувалася як у школах, так у парафіях. Катехизацією поза школою займалися отці із Підкаменя та Єзуполя35. Катехитична діяльність у Підкамені згідно зі згадками розпочалася у 1820-х рр. В інших місцевостях релігія викладалася в школі. У Чорткові отець домініканець Адам Ковалек працював у жіночій вчительській семінарії, префект, згодом директор цього навчального закладу. Останні роки провів у Богородчанах, надалі займаючись катехизацією. Помер у тамтешньому кляшторі 28 квітня 1933 р. «Ілюстрований кур’єр що- денний» підкреслював його «великі заслуги щодо піднесення католицької віри». Чортківські домініканці були катехитами в тамтешній гімназії та у головній чоловічій та жіночій школі. Богородчанські та тисменицькі домініканці про- водили катехизацію у головній школі для хлопців. Невідомо, чи навчали релігії львівські отці. На терені парафії Тіла Христа було кілька шкіл, але викладали тут дієцезіальні священики36. Всі члени ордену мали відбути щороку 10-денну реколекцію. В період реколекцій члени ордену мали перебувати окремо від інших крім хору та ———————— 32 Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanów w Krakowie. Klasztor OO. Dominikanów w Żółkwi. Ż 2. Kronika klasztoru OO. Dominikanów w Żółkwi, 1652–1946. — 400 s. 33 Korona Maryi czyli ksiązka Rożancowa Najslodszego imienia Jezus i Najswietszej Maryi Panny, wedlug zwyczaju Arcy-Bractwa Lwowskiego zostającego przy kościele Bożego Ciała WW. OO. Dominikanów / Z róznych Autorow approbowanych zebral i ulozyl ks. Donat Piątkowski, Zakonu Kaznodziejskiego. — Lwów: Drukiem Michala Fr. Poremby, 1851. — 374 s. 34 Там само. — С. 120. 35 Miławicki, Marek. Polscy dominikanie w międzywojennej prasie polskiej na przykładie «Ilustrowanego Kuriera Codziennego» / Marek Miławicki // Kraków–Lwów: książki — czasopisma — biblioteki XIX i XX wieku. Tom IX, Część 2 / pod redakcją Haliny Kosętki, Barbary Góry, Ewy Wójcik. — Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedago- gicznego, 2009. — S. 237–253. 36 Там само. — С. 245. 145 їдальні. У цей період вони повинні присвячувати щоденній молитві дві години часу, читанню літератури та оголошенню проповідей. Після завершення реко- лекції відправлялася генеральна сповідь37. Подорожі домініканців до Риму із будь-якою, навіть місіонерською метою могли відбутися тільки зі згодою генерала ордену. У всіх конвентах та домах існувала функція брата, що приймав гостей. Брати, що перебували в гостях, повинні були показати документи пріору. Гості без дозволу не могли вийти з кляштору. Згідно зі статутами гості з тієї самої провінції, які перебували в кляшторі понад шість днів, повинні були внести свої гроші до каси38. 27 жовтня 1926 р. у Познані відбувся з’їзд місіонерів, на якому був при- сутній краківський домініканець Яцек Воронецький. Тут ішлося про потреби місій та їх користь для молоді, цілі та завдання місіонерської діяльності. На з’їзді відбулося 8 зборів та було зачитано 14 рефератів39. Таким чином, місіонерська діяльність домініканців проводилася на регіо- нальному та міжнародному рівнях. Її організація вимагала високого рівня під- готовки, яка проводилася під керівництвом вищих ієрархів ордену. Місіонерська діяльність дорівнювала за способом функціонуванням душпастирській діяль- ності, оскільки метою було вираження євангельських засад парафіянам. Вона поєднювала в собі катехизацію, виголошення проповідей, здійснення реколекцій та проведення богослужінь. Чіткий порядок організації місій був особливий з погляду виокремлення домініканських традицій богослужіння у рамках римо- католицького обряду. REFERENCES 1. Misijna diyalnist katolytskych czyniv i kongregatsij. (1923). [The missionary activities of Catholic orders and congregations] Nyva. Misiachnyk posviachenyj tserkovnym i suspilnym spravam [Nyva. Month consecrated church and social affairs] vidp. red.: o. D-r Havryil Kostelnyk. Lviv: Vydawnytstvo tovarystva sv. Apostola Pavla, P. 117–120. [in Ukrainian]. 2. Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanów w Krakowie. Jezupol. Klasztor OO. Dominikanow. [Archieve of Polish Province of Dominicans’ in Krakiv. Jezupil. Dominicans’ monastery]. Jz 3. O. Klemens Kolwa OP “Kronika parafialna i klasztorna oo. Dominikanow w Jezupolu”, 1600–1943. [Parish and monastery chronicle of Dominicans’ in Jezupil]. 124 р. [in Polish]. 3. Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanów w Krakowie. Klasztor OO. Domi- nikanów w Żółkwi. [Archieve of Polish Province of Dominicans’ in Krakiv. Dominicans’ monastery in Zhovkva]. Ż 2. Kronika klasztoru OO. Dominikanów ———————— 37 Encyklopedia katolicka. Tom IV. Decent — ezzo / pod redakcją Romualda Łukaszyka, Ludowika Bienkowskiego, Feliksa Gryglewicza. — Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubielski, 1983. — 1486 s. 38 Reguła i ustawy Zakonu Kaznodziejskiego dla Braci Konwersow / wyd. z połęcenia Czesława Mączki. — Lwów: OO. Dominikanie, 1913. — 193 s. 39 Krzyszkowski, Józef T. j. Miedzynarodowy Akad. Zjazd Misyjny w Poznaniu / Józef Krzyszkowski // Misje katolickie. — Listopad 1927. — Zeszyt 11. — S. 489–512. 146 w Żółkwi, 1652–1946. [Dominicans’ monastery chronicle in Zhovkva] — 400 р. [in Polish]. 4. Archiwum Polskiej Prowincji Dominikanow w Krakowie. Lw. 453. Klasztor Bozego Ciala we Lwowie. [Archieve of Polish Province of Dominicans’ in Krakiv. Monastery of God’s Body in Lviv] Działalność III Zakonu sw. Dominika we Lwowie na rzecz katolickich misji zagranicznych, 1925–1935. [Activity of Third Dominican’s order in Lviv on the matter of catholic abroad missions]. (Listy, ulotki, afisze, rachunki). [(Letters, leaflets, posters, bills)]. 140 р. [in Polish]. 5. Boespflug, Francois-Dominique. (1986). Zycie zakonne Braci Kaznodziejow [Monastery life of Brothers Preachers]. Dominikanie: Szkice z dziejow zakonu [Dominicans: Sketch of orders’ activity]. Poznan: “W drodze”. — P. 35–62. [in Polish]. 6. Ceremonial misji i rekolekcji dominikanskich. (2001). [Ceremony of dominicans’ missions and recollections]. oprac. Alojzy Barwacz; popr. i uzup. Jan Nowacki. Warszawa: Dominikanski Osrodek Kaznodziejski. [in Polish]. 7. Encyklopedia katolicka. Tom IV. Decent — ezzo. (1983). [Catholic encyclopedia. Tom IV. Decent — ezzo]. pod redakcją Romualda Łukaszyka, Ludowika Bienkowskiego, Feliksa Gryglewicza. — Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubielski. [in Polish]. 8. Korona Maryi czyli ksiązka Rożancowa Najslodszego imienia Jezus i Najs- wietszej Maryi Panny, wedlug zwyczaju Arcy-Bractwa Lwowskiego zostającego przy kościele Bożego Ciała WW. OO. Dominikanów. (1851). [Maria’s Crown or Jezus’ and Virgin Mother’s book according to tradition of Lviv archyfraternity staying in the church of God’s Body of Dominicans]. Z róznych Autorow ap- probowanych zebral i ulozyl ks. Donat Piątkowski, Zakonu Kaznodziejskiego. — Lwów: Drukiem Michala Fr. Poremby. [in Polish]. 9. Krzyszkowski, Józef T. j. Miedzynarodowy Akad. Zjazd Misyjny w Poznaniu [International academic mission congress in Poznan]. Misje katolickie [Catholic mission]. — Listopad 1927. — Zeszyt 11. — P. 489–512. [in Polish]. 10. Mazur, Z. (1986). Udzial ojca Jaceka Woronieckiego w reformie polskiej prowincji dominikanow (1909–1945). [Jacek Woronetsky’s part in reform of Dominicans’ Polish Province (1909–1945)]. Dominikanie: Szkice z dziejow zakonu [Dominicans: Sketch of order’s activty]. — Poznan: “W drodze”. — P. 417–424. [in Polish]. 11. Miławicki, Marek. (2014). Działania rewindykacyjne polskich dominikanów w pierwszej połowie XX w. jako konsekwencje antyzakonnej polityki władz zaborczych [Restitution activity of polish dominicans in the first part of XX century as consequence of antiorder politic of occupation authorities]. Kasaty klasztorów na obszarze dawnej Rzeczypospolitej Obojga Narodów i na Śląsku na tle procesów sekularyzacyjnych w Europie. Tom III [Monasteries’ likwidation on the territory of Poland and Silesia on the background of secularization processes in Europe]. — Wrocław. — P. 381–416. [in Polish]. 12. Miławicki, Marek. (2009). Polscy dominikanie w międzywojennej prasie polskiej na przykładie «Ilustrowanego Kuriera Codziennego». [Polish dominicans in 147 middlewarpolish press on ecxeption «Ilustrated Daily Kurier»]. Kraków–Lwów: książki — czasopisma — biblioteki XIX i XX wieku. Tom IX, Część 2 [Krakiv– Lviv: books — bulletins — libraries of XIX and XX centuries. T. IX, Part 2]. pod redakcją Haliny Kosętki, Barbary Góry, Ewy Wójcik. Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego. P. 237–253. [in Polish]. 13. Miławicki, M. (2007). Polscy dominikanie na misjach w Chinach w latach 1937– 1952. [Polish Dominicans on the missions in China in 1937–1952]. Krakow. [in Polish]. 14. Reguła i ustawy Zakonu Kaznodziejskiego dla Braci Konwersow (1913. [Rules and sets of Preachers’ Order for brothers konwerses]. wyd. z połęcenia Czesława Mączki. Lwów: OO. Dominikanie. [in Polish]. 15. Sander, M. (2006). Kwestia męczenstwa ojca Cyryla Szlachtowskiego OP (1899– 1944), misjonarza chinskiego [Question of martyrdom of father Cyryl Shliakhtowsky OP (1899–1944), Chinese missionary]. Krakow. [in Polish]. 16. Świętochowski, R. O. (1971). Gundyslaw Junik (1880–1956). [Father Gundyslaw Junik (1880–1956)]. Prawo kanoniczne: kwartalnik prawno-historyczny. [Canonical rule: legal and historical quarterly]. 14/1–2. P. 330–331. [in Polish]. 17. Świętochowski, R. (1979). Slownik biograficzny OO. Dominikanow w Polsce [Biografical vocabulary of Dominicans’ in Poland]. Krakow. [in Polish]. Дата надходження до редакції: 17.09.2016.

Місіонерська діяльність домініканців Львівської архідієцезії в другій половині XIX — 30-х рр. XX ст.

Institution

Ähnliche Einträge