Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції

У статті проаналізовано погляди відомого історика та політолога І. Лисяка-Рудницького, зокрема їх співставлення з теорією конвергенції, що обґрунтовує взаємопроникнення капіталістичної та соціалістичної систем, стирання між ними економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей, і...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Історіографічні дослідження в Україні
Datum:	2019
1. Verfasser:	Майборода, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schlagworte:	До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182247
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції / О. Майборода // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 99-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859827233757069312
author	Майборода, О.
author_facet	Майборода, О.
citation_txt	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції / О. Майборода // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 99-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті проаналізовано погляди відомого історика та політолога І. Лисяка-Рудницького, зокрема їх співставлення з теорією конвергенції, що обґрунтовує взаємопроникнення капіталістичної та соціалістичної систем, стирання між ними економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей, і творення нового типу суспільства на основі поєднання позитивних рис двох соціально-економічних устроїв. Зауважено, що І. Лисяк-Рудницький ніколи не торкався теорії конвергенції і не згадував її в своїх працях, однак приділив значну увагу радянській системі, яка була предметом дослідження її прихильників. Відтак йдеться не про трансляцію вченим засад цієї теорії, а про те, як його оцінки радянської системи збігаються з положеннями теорії конвергенції. І. Лисяк-Рудницький напряму погоджувався із ключовим положенням теорії конвергенції про зближення західної і радянської економічних моделей. Але водночас попереджав про збереження докорінних політико-ідеологічних відмінностей між ними. Учений звертав увагу на ті світові явища, які були головною перешкодою для політико-ідеологічної конвергенції двох систем: у західному світі спричинена технічним прогресом певна культурна нівеляція, не була політикою деетнізації народів, у той час як радянський режим намагався засобами індокринації та пропаганди прищепити українцям спільну з росіянами державно-політичну свідомість. The article analyzes the views of the famous historian and political scientist I. Lysіak-Rudnytskyі, in particular their comparison with the theory of convergence, which substantiates the interpenetration of capitalistic and socialistic systems, erasing economic, social, political and ideological differences between them, and the creation of a new type of society based on a combination of positive features of the two socioeconomic systems. It is noted that I. Lysіak-Rudnytskyі had never touched on the theory of convergence and had not mentioned it in his works, but had paid considerable attention to the Soviet system, which was the subject of research of its supporters. Thus, it is not a question of scientists translating the foundations of this theory, but of how his assessments of the Soviet system coincide with the provisions of the theory of convergence. I. Lysіak- Rudnytskyі directly agreed with the key position of the theory of convergence on the rapprochement of Western and Soviet economic models. But at the same time he warned about the preservation of fundamental political and ideological differences between them. The scientist drew attention to those world phenomena that were the main obstacle for the political and ideological convergence of the two systems: in the Western world a certain cultural leveling caused by technical progress, not a policy of de-ethnicization of peoples, while the Soviet regime tried to instill in Ukrainians a common with the Russians state and political consciousness.
first_indexed	2025-12-07T15:30:22Z
format	Article
fulltext	99 УДК 1415.530.1(477)“І.Лисяк-Рудницький” Олександр Майборода доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (Київ, Україна) ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9206-4316 СТАВЛЕННЯ І. ЛИСЯКА РУДНИЦЬКОГО ДО РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ У ПАРАДИГМІ ТЕОРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ У статті проаналізовано погляди відомого історика та полі- толога І. Лисяка-Рудницького, зокрема їх співставлення з теорією конвергенції, що обґрунтовує взаємопроникнення капіталістичної та соціалістичної систем, стирання між ними економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей, і творення нового типу суспільства на основі поєднання позитивних рис двох соціально- економічних устроїв. Зауважено, що І. Лисяк-Рудницький ніколи не торкався теорії конвергенції і не згадував її в своїх працях, однак приділив значну увагу радянській системі, яка була предметом дослідження її прихильників. Відтак йдеться не про трансляцію вченим засад цієї теорії, а про те, як його оцінки радянської системи збігаються з положеннями теорії конвергенції. І. Лисяк-Рудницький напряму погоджувався із ключовим положенням теорії конвергенції про зближення західної і радянської економічних моделей. Але вод- ночас попереджав про збереження докорінних політико-ідеологічних відмінностей між ними. Учений звертав увагу на ті світові явища, які були головною перешкодою для політико-ідеологічної конвергенції двох систем: у західному світі спричинена технічним прогресом певна культурна нівеляція, не була політикою деетнізації народів, у той час як радянський режим намагався засобами індокринації та пропаганди прищепити українцям спільну з росіянами державно-політичну сві- домість. Ключові слова: І. Лисяк-Рудницький, теорія конвергенції, радян- ська система, західна система. © О. Майборода, 2019 100 У середовищі істориків доволі популярним є визначення ХХ-го століття як одного з найкоротших у житті людства – від початку Першої світової війни до розпаду Радянського Союзу. Можна сказати у такому разі, що І. Лисяк-Рудницький своїм життям майже повністю охопив цей короткий відрізок часу. Той його особистий вік, коли людина здатна оцінювати глобальні явища, припав на період утвердження сталінської і гітлерівської диктатури, а надалі він формувався як вчений і творчо жив у часи Другої світової війни і повоєнного протистояння двох систем – демократичної і радянської тоталітарної. З плином історичних змін еволюціонували також історична і політична науки. Цілком природно, що їхній загальний напрям був продуктом думок вчених і, навпаки, або прямо й повністю, або опосередковано і частково впливав на кожного з них. Якщо казати про загальний напрям розвитку західних історичної і політичної наук, то він, з одного боку, відбивав загальне про- тистояння демократичної і тоталітарної ідеологічних систем, а з другого боку, відбивав притаманну західному світу плюраліс- тичність, пропонуючи концепції і теорії, позбавлені канонічного обструкціонізму, притаманного східному опоненту. Одним із продуктів західної інтелектуальної думки була теорія конвергенції, поява якої припала на роки хрущовської “відлиги”, коли західний світ побачив у деякій лібералізації радянського тоталітарного режиму симптоми можливої зміни і радянської політичної системи загалом. Паралельно у західному суспільстві відбувалося і критичне усвідомлення низки негатив- них соціальних наслідків капіталістичного ринку та економічної конкуренції. Будучи вільними від політико-ідеологічного дик- тату, деякі західні вчені звернули свою увагу у бік соціаліс- тичного ладу, визнавши низку його без сумніву позитивних рис у соціальній політиці, насамперед більш рівномірний розподіл суспільного продукту, більшу відповідальність держави за жит- тєво важливі для людини сфери – медичну, освітню, пенсійну та ін. Нагадаємо основні положення теорії конвергенції, як вони були висловлені у працях У. Ростоу, Дж. Голбрейта, Я. Тин- бергена, Р. Арона та інших. З розвитком індустріального сус- 101 пільства у західному світі відбуватиметься посилення ролі держави, а в соціалістичному світі, навпаки, посилюватиметься роль ринкових відносин. Результатом стане уподібнення двох систем, які перетворяться на два варіанти індустріального сус- пільства. Дискусії навколо обґрунтованості передбачень майбутньої конвергенції торкалися питань не тільки соціально-економічної, а й політичної та ідеологічної сфер суспільного життя, тобто тих питань, які були у полі зору радянологів, зокрема тієї її частини, яка зосереджувалася на національній політиці комуністичної влади. І. Лисяк-Рудницький ніколи не торкався теорії конвергенції і не згадував її у своїх працях, хоча приділив значну увагу ра- дянській системі, чим займалися і автори, і прихильники теорії конвергенції. Відповідно, ставлячи питання про зв’язок між творчістю І. Лисяка-Рудницького і парадигмальними засадами теорії конвергенції, маємо відразу зазначити, що йдеться не про трансляцію ним цих засад у власному ставленні до радянської системи – він довів власну здатність давати їй наукову оцінку. Йдеться про те, якою мірою самостійні концептуальні пошуки І. Лисяка-Рудницького збігалися з положеннями теорії конвер- генції або фактично спростовували її. Побіжно відзначимо, що ще за десять років до популяризації теорії конвергенції І. Лисяк-Рудницький критикував припущен- ня про виникнення у майбутньому світі ідеального “солідарист- ського” суспільного ладу – без класів, соціальних протиріч і конфліктів1. Теорія конвергенції зазирала у далеке майбутнє і тим самим по суті передбачала довге життя кожної із систем. Стосовно життєздатності радянської системи у середовищі радянологів точилася полеміка: одні вважали Радянський Союз непохитним, інші віщували йому і всій радянській політичній системі не- минучий розпад. Перші обґрунтовували своє бачення майбут- ——————— 1 Лисяк-Рудницький І. Обережно з утопіями // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2 т. Київ, 1994. Т. 2. С. 345–349. 102 нього силою інститутів радянської політичної системи, таких як компартія, влада рад, спецслужби, збройні сили і т. д. Їхні опоненти виходили з того, що радянські інституції дедалі біль- ше наповнювалися людьми, байдужими до комуністичних кано- нів. Особливо це стосувалося технократів. Українознавча частина радянологів бажала розпаду радян- ської системи і особливо підкреслювала зростання національної свідомості серед того соціального субстрату, яким наповнюва- лися основні інституції системи. І. Лисяк-Рудницький, примі- ром, стверджував про відсутність місцевого національного під- ґрунтя в українському комунізмі. Відповідно організаційна структура комуністичної системи в Україні, на його думку, розходилася з її людським наповненням: “Більшовики україн- ського походження, однак, не залишилися обійденими націо- нальним відродженням рідної країни. Зберігаючи відданість партії та ідеології марксизму-ленінізму, вони також почали усвідомлювати себе українцями”. І. Лисяк-Рудницький визнавав динамізм розвитку України, який супроводжувався станов- ленням нової еліти, і разом з тим підкреслював її невдоволення політичними аспектами соціалістичного суспільного ладу, а саме московським централізмом2. Найбільш суперечливим у теорії конвергенції було перед- бачення про уподібнення не тільки організації індустріальних секторів, а й політико-ідеологічного уподібнення. Коли йдеться про ідеологічне уподібнення двох систем, то, по-перше, воно могло статися, якби обидві системи були моноідеологічними, або якби моноідеологічна система плюралізувалася, що для неї означало б самознищення. У парадигмі конвергенції радянська система мала ставати плюралістичною, мультиідеологічною, багатопартійною і т. д. І. Лисяк-Рудницький у цьому питанні незмінно наполягав, що найкращою запорукою демократизації радянських народів було скинення ними ярма Москви3. По суті, ——————— 2 Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки // Там само. С. 73–74. 3 Лисяк-Рудницький І. Проти Росії чи проти радянської системи? // Там само. С. 320. 103 демократизація тим самим пов’язувалася із розпадом системи, у якій одна із націй домінує над іншими. Звісно, можна було б припустити, що демократизацію в політико-ідеологічній сфері могла б прискорити демократизація російського народу. Диску- туючи щодо такого припущення, І. Лисяк-Рудницький звертав увагу, що радянський режим компенсував російському народу відсутність демократії задоволенням його жадоби влади, імпе- ріалістичної мегаломанії та старих месіаністських мрій4. І. Лисяк-Рудницький не ігнорував певних лібераційних змін в Радянському Союзі часів відлиги. Підкреслюючи найбільші вади сталінської економіки – вертикальну організацію, яка за- охочувала “відомчий сепаратизм”, забюрократизованість, не- гнучкість, ресурсозатратність, технологічну відсталість, він вітав створення “раднаргоспів”. Такий “мультицентралізм”, на його думку, мав привести до більшої економічної самодос- татності радянських республік5. Тобто, визнаючи деяку ево- люцію радянської системи, І. Лисяк-Рудницький нібито напряму погоджувався із ключовим положенням теорії конвергенції – про зближення західної і радянської економічних моделей. Та іншими спостереженнями вчений попереджав про збереження докорінних політико-ідеологічних відмінностей між ними, на- зиваючи хрущовську управлінську реформу “децентралізацією без демократії”, оцінював її як “збільшення ваги периферійних можновладців у відношенні до центральної влади без збіль- шення вольностей для усього населення”6. І. Лисяк-Рудницький звертав увагу на ті світові явища, які були головною перешкодою для політико-ідеологічної конвер- генції двох систем: у західному світі спричинена технічним прогресом певна культурна нівеляція, не була політикою деет- нізації народів, у той час як радянський режим намагався засо- бами індокринації та пропаганди прищепити українцям (від себе ——————— 4 Там само. С. 323. 5 Лисяк-Рудницький І. Україна в еволюції радянської системи // Там само. С. 307–309. 6 Там само. С. 310. 104 нагадаємо – і всім іншим радянським народам) спільну з росіянами державно-політичну свідомість7. Інше передбачення І. Лисяка-Рудницького, яке можна вва- жати скепсисом щодо уподібнення двох систем: “Прийде мо- мент, що Москва буде примушена зробити вибір, або допустити до того, щоб фіктивна українська радянська державність напов- нювалася реальним змістом, або знову повертатися до «випро- буваних» сталінських методів масового фізичного терору. Бо, на довшу мету, ніяких засобів «духовного впливу», пропаганди і т. д. не вистачить, щоб Україну запрягти до російської імпер- ської колісниці”8. І. Лисяк-Рудницький був скептично налаштований до версії про можливу лібералізацію радянського режиму. Стосовно піс- лясталінської “лібералізації” він зауважував: “…сама радянська верхівка останнім часом стала консервативною настільки, що намагається відмовитися від свавілля й наблизитися до моделі правової держави”. І відразу у дужках акцентував: “У процесі цього вона щоразу більше заплутувалася у внутрішніх супе- речностях, бо природа тоталітарної диктатури несумісна з вимогами справжньої влади закону”9. І. Лисяк-Рудницький вважав, що лібералізація зруйнує радян- ську систему. У парадигмі теорії конвергенції це мало б озна- чати зникнення однієї із сторін процесу уподібнення. У той же час він твердо пропонував кроки, які могли бути цілком слуш- ними під час конвергентної взаємодії, раптом би вона відбулася. Серед таких кроків – визнання радянської України об’єктивною реальністю та її неупереджена оцінка, вихід до західних урядів тільки з реалістичними вимогами щодо їхньої східної політики, відмова з боку еміграції від “протестаційного стилю” політичної поведінки, піднесення культурного життя у середовищі емігра- ції для заохочення аналогічних процесів в Україні, виконання ——————— 7 Там само. С. 313. 8 Там само. С. 315. 9 Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки. С. 86–87. 105 еміграцією функції зв’язуючої ланки між Україною і зовнішнім світом10. Не важко уявити, що хід політико-ідеологічної конвергенції, якби вона стала реальністю, був би діалогом інтелектуальних верств, і коли б торкнулася національного питання, то першими учасниками діалогу мали б бути представники етнічних спіль- нот, в українському випадку – представники материкової та діаспорної інтелігенції. Щодо перших, то І. Лисяк-Рудницький взагалі скептично ставився до діалогу з ними: “Я переконався, – оцінював він дискусії на Міжнародному історичному конгресі у Відні 1965-го року, – що в інтелектуальних конфронтаціях між табором сво- боди й табором тоталітарної диктатури перевага залишається за першими. І цьому не треба дивуватися. Дискусія, – «сокра- тівський принцип» шукання правди через діалог – є духовною стихією демократії. Зате тоталітарний догматизм може про- цвітати лише в духовній ізоляції; дискусія, діалог діють на нього розкладово”11. Передбачуваний процесом конвергенції інтелектуальний діа- лог мусив би мати його учасниками не лише радянський офі- ціоз, а й радянське, у т. ч. українське дисидентство. Але щодо нього І. Лисяк-Рудницький мав низку критичних зауважень, найсерйозніше з яких, на наш погляд, це недостатня інтелек- туальна витонченість, культурна незрілість молодшого поко- ління дисидентів12. Тобто, він вказував на ті вади, які пере- шкоджали б рівноправній участі українських дисидентів у політичному діалозі між Сходом і Заходом. Вчений вказував також на відсутність ідеологічної єдності стосовно національного питання і в середовищі загальносоюз- ного дисидентського руху, маючи на увазі різне бачення укра- їнськими і російськими дисидентами майбутньої долі імперії – ——————— 10 Лисяк-Рудницький І. Що робити? // Там само. С. 455–456. 11 Лисяк-Рудницький І. Довкола міжнародного історичного конгресу у Відні // Там само. С. 421. 12 Лисяк-Рудницький І. Політична думка українських підрадянських дисидентів // Там само. С. 485. 106 перші сподівалися на її розпад, а другі – на її збереження13. Але не менше критики він виявляв і на адресу української еміграції, у якій найбільшу активність виявляло бандерівське крило: “Дух нетерпимості й зненависництва, що притаманний тоталітарним націоналістам, не дозволяє їм знайти спільну мову з пред- ставниками інших народів, що сьогодні могли б бути нашими союзниками. Реакційність і обскурантизм еміграційного естаб- лішменту унеможливлює йому встановити контакти з демо- кратичними суспільствами країн нашого поселення та рівно- часно відчужує його від визвольних процесів на Батьківщині, що проходять під свободолюбними гаслами”14. Загальний огляд творчої спадщини І. Лисяка-Рудницького з точки зору її збігу або не збігу з положеннями теорії конвер- генції дає споживу до таких думок. 1. Економіко-технологічні підвалини теорії конвергенції не викликали уваги до неї з боку тих науковців, які зосереджу- валися на питаннях еволюції національної психології в радян- ських республіках, яку вони вважали значно важливішим чин- ником, ніж суто економічний і технічний прогрес. Радянська психологія, сформована під ідеологічним диктатом, була пере- шкодою і для ідеологічної конвергенції. 2. Теорія конвергенції поступово зникла з наукових дискусій, тим більше що зник вірогідний учасник конвергаційного про- цесу. Але було би передчасно вважати її мертвонародженою. Замість передбачуваної нею двох аналогічних моделей одного індустріального суспільства зараз надмірно популяризується модель глобального постіндустріального суспільства з паралель- ним нав’язуванням концепції відмирання національної держав- ності. У цьому відношенні досвід зарубіжних радянологів та українознавства, які акцентували прагнення радянських народів до національної державності і чиї прогнози щодо розпаду СРСР врешті справдилися, має бути врахований під час теоретизу- вання щодо процесів сучасної глобалізації. ——————— 13 Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки. С. 84–85. 14 Лисяк-Рудницький І. Що робити? // Там само. С. 438. 107 3. Населення України у 1991 р. більшою своєю частиною підтримало гасло незалежності переважно з матеріальних мір- кувань. Безумовно, наближення українського суспільства до західного потребує надійної технологічно-економічної основи. У той же час, економічний розвиток не зможе відбутися без набуття суспільством тих ознак, що їх постійно акцентував І. Лисяк-Рудницький – демократизм, лібералізм, плюралізм, права людини. 4. Співставлення концепції І. Лисяка-Рудницького з поло- женнями теорії конвергенції ще раз нагадує про те, що аналізи та оцінки істориків і політичних мислителів мають враховувати загальне інтелектуальне середовище, у якому відбувалися їхні творчі пошуки. Тільки тоді можна всебічно і неупереджено оцінити творчий внесок кожного з них у скарбницю наукової думки. REFERENCES 1. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Dovkola mizhnarodnoho istorychnoho konhresu u Vidni. In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 419– 435). Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Napriamy ukrainskoi politychnoi dumky. In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 63–93). Kyiv. [in Ukrainian]. 3. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Obеrezhno z utopiiamy. In Lysiak- Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 345–359). Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Politychna dumka ukrainskykh pidra- dianskykh dysydentiv. In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 477–488). Kyiv. [in Ukrainian]. 5. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Proty Rosii chy proty radianskoi systemy? In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 319–332). Kyiv. [in Ukrainian]. 6. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Scho robyty? In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 437–456). Kyiv. [in Ukrainian]. 7. Lysiak-Rudnytskyі, I. (1994). Ukraina v evoliutsii radianskoi sys- temy. In Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (Vol. 2, p. 307–317). Kyiv. [in Ukrainian]. 108 Oleksandr Maiboroda Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Deputy Director, Kuras Institute of political and ethnic studies NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9206-4316 THE ATTITUDES OF I. LYSIAK RUDNYTSKYI TO THE SOVIET SYSTEM IN THE PARADIGM OF CONVERGENCE THEORY The article analyzes the views of the famous historian and political scientist I. Lysіak-Rudnytskyі, in particular their comparison with the theory of convergence, which substantiates the interpenetration of capi- talistic and socialistic systems, erasing economic, social, political and ideological differences between them, and the creation of a new type of society based on a combination of positive features of the two socio- economic systems. It is noted that I. Lysіak-Rudnytskyі had never touched on the theory of convergence and had not mentioned it in his works, but had paid considerable attention to the Soviet system, which was the subject of research of its supporters. Thus, it is not a question of scientists translating the foundations of this theory, but of how his assessments of the Soviet system coincide with the provisions of the theory of convergence. I. Lysіak- Rudnytskyі directly agreed with the key position of the theory of con- vergence on the rapprochement of Western and Soviet economic models. But at the same time he warned about the preservation of fundamental political and ideological differences between them. The scientist drew attention to those world phenomena that were the main obstacle for the political and ideological convergence of the two systems: in the Western world a certain cultural leveling caused by technical progress, not a policy of de-ethnicization of peoples, while the Soviet regime tried to instill in Ukrainians a common with the Russians state and political consciousness. Key words: I. Lysіak-Rudnytskyі, convergence theory, Soviet system, Western system.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182247
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2415-8003
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:30:22Z
publishDate	2019
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Майборода, О. 2021-12-22T18:15:19Z 2021-12-22T18:15:19Z 2019 Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції / О. Майборода // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 99-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182247 1415.530.1(477)“І.Лисяк-Рудницький” У статті проаналізовано погляди відомого історика та політолога І. Лисяка-Рудницького, зокрема їх співставлення з теорією конвергенції, що обґрунтовує взаємопроникнення капіталістичної та соціалістичної систем, стирання між ними економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей, і творення нового типу суспільства на основі поєднання позитивних рис двох соціально-економічних устроїв. Зауважено, що І. Лисяк-Рудницький ніколи не торкався теорії конвергенції і не згадував її в своїх працях, однак приділив значну увагу радянській системі, яка була предметом дослідження її прихильників. Відтак йдеться не про трансляцію вченим засад цієї теорії, а про те, як його оцінки радянської системи збігаються з положеннями теорії конвергенції. І. Лисяк-Рудницький напряму погоджувався із ключовим положенням теорії конвергенції про зближення західної і радянської економічних моделей. Але водночас попереджав про збереження докорінних політико-ідеологічних відмінностей між ними. Учений звертав увагу на ті світові явища, які були головною перешкодою для політико-ідеологічної конвергенції двох систем: у західному світі спричинена технічним прогресом певна культурна нівеляція, не була політикою деетнізації народів, у той час як радянський режим намагався засобами індокринації та пропаганди прищепити українцям спільну з росіянами державно-політичну свідомість. The article analyzes the views of the famous historian and political scientist I. Lysіak-Rudnytskyі, in particular their comparison with the theory of convergence, which substantiates the interpenetration of capitalistic and socialistic systems, erasing economic, social, political and ideological differences between them, and the creation of a new type of society based on a combination of positive features of the two socioeconomic systems. It is noted that I. Lysіak-Rudnytskyі had never touched on the theory of convergence and had not mentioned it in his works, but had paid considerable attention to the Soviet system, which was the subject of research of its supporters. Thus, it is not a question of scientists translating the foundations of this theory, but of how his assessments of the Soviet system coincide with the provisions of the theory of convergence. I. Lysіak- Rudnytskyі directly agreed with the key position of the theory of convergence on the rapprochement of Western and Soviet economic models. But at the same time he warned about the preservation of fundamental political and ideological differences between them. The scientist drew attention to those world phenomena that were the main obstacle for the political and ideological convergence of the two systems: in the Western world a certain cultural leveling caused by technical progress, not a policy of de-ethnicization of peoples, while the Soviet regime tried to instill in Ukrainians a common with the Russians state and political consciousness. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції The attitudes of I. Lysiak-Rudnytskyi to the soviet system in the paradigm of convergence theory Article published earlier
spellingShingle	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції Майборода, О. До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович
title	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
title_alt	The attitudes of I. Lysiak-Rudnytskyi to the soviet system in the paradigm of convergence theory
title_full	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
title_fullStr	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
title_full_unstemmed	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
title_short	Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
title_sort	ставлення і. лисяка-рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції
topic	До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович
topic_facet	До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182247
work_keys_str_mv	AT maiborodao stavlennâílisâkarudnicʹkogodoradânsʹkoísistemiuparadigmíteorííkonvergencíí AT maiborodao theattitudesofilysiakrudnytskyitothesovietsystemintheparadigmofconvergencetheory

Ставлення І. Лисяка-Рудницького до радянської системи у парадигмі теорії конвергенції

Institution

Ähnliche Einträge