Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму
У статті проаналізовано постать відомого етнографа та фольклориста, публіциста та літературного критика Василя Петровича Горленка (1853–1907) у контексті досліджень, присвячених історії старого українського консерватизму. З’ясовано, що в більшості праць на цю тему прізвище В. Горленка зустрічаєть...
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182249 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму / Н. Пазюра // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 135-148. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859667041077690368 |
|---|---|
| author | Пазюра, Н. |
| author_facet | Пазюра, Н. |
| citation_txt | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму / Н. Пазюра // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 135-148. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | У статті проаналізовано постать відомого етнографа та фольклориста, публіциста та літературного критика Василя Петровича
Горленка (1853–1907) у контексті досліджень, присвячених історії
старого українського консерватизму. З’ясовано, що в більшості праць
на цю тему прізвище В. Горленка зустрічається як приклад культурного консерватизму, який надавав великого значення збереженню
культурної спадщини. Утім такий контекст недостатньо розкриває
індивідуальні особливості консервативного світогляду В. Горленка,
зокрема його уявлення про традицію, політику, оцінку сучасних йому
подій, бачення майбутнього тощо. Дослідження цих аспектів дозволить всебічно висвітлити індивідуальні практики консерватизму, а
також дати аргументи для ширших теоретичних узагальнень. Попередній аналіз життєпису В. Горленка та його епістолярних матеріалів дозволив виокремити аспекти для подальших ґрунтовних досліджень.
The article analyzes the figure of famous ethnographer and folklorist,
publicist and literary critic Vasyl Petrovych Horlenko (1853–1907) in the
context of research on the history of Оld Ukrainian conservatism. It has
been found out that in most works on this topic, personality of V. Нorlenko
serves as an example of cultural conservatism, which emphasized great
importance of the cultural heritage preservation. However, such a context
does not sufficiently reveal the individual features of V. Нorlenko’s
conservative worldview, in particular his idea of tradition, politics,
assessment of contemporary events, vision of the future, etc. The study of
these aspects will provide a comprehensive coverage of individual practices
of conservatism, as well as give arguments for broader theoretical
generalizations. Preliminary analysis of V. Нorlenko’s biography and his
epistolary materials allowed us to single out aspects for further thorough
research.
|
| first_indexed | 2025-11-30T11:47:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
135
УДК 930.1(477)“В.Горленко”
Наталка Пазюра
молодший науковий співробітник,
відділ української історіографії,
Інститут історії України НАН України (Київ, Україна),
n_novohatnya@ukr.net,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0366-9706
ПОСТАТЬ ВАСИЛЯ ГОРЛЕНКА У КОНТЕКСТІ
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАРОГО УКРАЇНСЬКОГО
КОНСЕРВАТИЗМУ
У статті проаналізовано постать відомого етнографа та фольк-
лориста, публіциста та літературного критика Василя Петровича
Горленка (1853–1907) у контексті досліджень, присвячених історії
старого українського консерватизму. З’ясовано, що в більшості праць
на цю тему прізвище В. Горленка зустрічається як приклад культур-
ного консерватизму, який надавав великого значення збереженню
культурної спадщини. Утім такий контекст недостатньо розкриває
індивідуальні особливості консервативного світогляду В. Горленка,
зокрема його уявлення про традицію, політику, оцінку сучасних йому
подій, бачення майбутнього тощо. Дослідження цих аспектів дозво-
лить всебічно висвітлити індивідуальні практики консерватизму, а
також дати аргументи для ширших теоретичних узагальнень.
Попередній аналіз життєпису В. Горленка та його епістолярних ма-
теріалів дозволив виокремити аспекти для подальших ґрунтовних
досліджень.
Ключові слова: В. Горленко, старий український консерватизм,
історіографія, традиція, культурництво, аполітичність.
Ім’я Василя Петровича Горленка (1853–1907) – мистецтво-
знавця, фольклориста, публіциста і літературного критика –
відоме дослідникам, чиї наукові інтереси зосереджені на історії
України другої половини ХІХ – початку ХХ ст., зокрема її
культурному та інтелектуальному житті. І хоча бібліографія
праць про цю непересічну особистість не вражає кількістю
позицій (що цілком незаслужено), утім демонструє інтерес до
неї з огляду на участь у всіх тих процесах, які ми об’єднуємо
поняттям українське національне відродження.
© Н. Пазюра, 2019
136
Увагу дослідників привертала й привертає активна етно-
графічна робота В. Горленка, зокрема його дослідження коб-
зарства та збирання народних дум і пісень, співпраця з жур-
налом “Киевская старина”, де вчений опублікував більше сотні
статей та заміток на теми українського живопису, історії та
літератури, популяризація ним творів Шевченка та ін.1 Не ли-
шилося поза увагою соціокультурне середовище й творчі кон-
такти В. Горленка, що стало темою кількох студій2. Варто
згадати й зацікавлення епістолярною спадщиною Горленка, пуб-
лікація якої розпочалася ще наприкінці 1920-х років виданням
комплексу його листів до П. Мартиновича, Панаса Мирного,
А. Степовича, М. Стороженка, і яка з перервами триває донині3.
———————
1 Грушевська К. З етнографічної праці 1880-х років (До листування
П. Мартиновича і В. Горленка) // Науковий збірник за рік 1929.
Записки Історичної секції Всеукраїнської академії наук. Т. ХХХІІ.
Харків: Державне видавництво України, 1929. С. 136–201; Забіяка І.
Василь Горленко і журнал “Киевская старина” // Український архео-
графічний щорічник. Київ, 1999. Вип. 3/4. С. 650–660; Козар Л. Фольк-
лористично-етнографічна діяльність Василя Горленка // Народна твор-
чість та етнографія. Київ, 2007. № 3. С. 70–81; Її ж. Постать Василя
Горленка в історико-культурному житті України кінця ХІХ – початку
ХХ століть // Матеріали до української етнології. 2007. Вип. 6. С. 210–
216.
2 Борщак І. Василь Кричевський і Василь Горленко // Україна.
Париж, 1952. № 8. С. 682–683; Забіяка І. У чеканні спадкоємців: Про
взаємини між В. Горленком і Кулішами // Вітчизна. 1991. № 8. С. 193–
194; Його ж. Василь Горленко і Скоропадські. Кілька штрихів до
проблеми взаємостосунків між українськими дворянськими родами //
Сіверянський літопис. 1997. Вип. 3. С. 67–72; Пазюра Н. “…З того
часу ми зробилися щирими товаришами…”: кілька штрихів до історії
взаємин Миколи Стороженка та Василя Горленка // Історіографічні
дослідження в Україні. Київ, 2014. Вип. 24. С. 169–183.
3 Грушевська К. З етнографічної праці 1880-х років (До листування
П. Мартиновича і В. Горленка). С. 153–201; Рудинська Є. Листи Васи-
ля Горленка до Панаса Мирного. Київ, 1928. 104 с.; Степович А.
З листування В. П. Горленка // Записки історично-філологічного від-
ділу ВУАН. Київ, 1929. Т. ХХІІІ. С. 268–270; Оглоблин О. З невиданих
листів Василя Горленка до Миколи Стороженка (1893–1905) // Україна
137
З-поміж інших тем ім’я В. Горленка зустрічається і в до-
слідженнях з історії старого (раннього/домодерного) україн-
ського консерватизму, зокрема періоду другої половини ХІХ –
початку ХХ ст., що характеризується актуалізацією традицій
українського державництва завдяки розгортанню земської, гро-
мадської, культурно-наукової та мистецької діяльності4. То ж
спробуємо з’ясувати, як представлено постать В. Горленка у
контексті цих досліджень.
Насамперед зазначимо, що чи не першим зарахував В. Гор-
ленка до діячів консервативного напряму відомий історик Олек-
сандр Оглоблин. Як автор передмови до публікації вибірки
листів Горленка до Миколи Стороженка він зазначив, що ці
обидва прізвища є невід’ємними у вивченні ґенези новітнього
українського консерватизму5. Характеризуючи Горленка як єв-
———————
(Париж). 1952. № 7. С. 556–569; № 8. С. 658–676; Забіяка І. Епісто-
лярна спадщина Василя Горленка / 2-е вид., доповн. і переробл. Київ,
2013. 400 с.; Горленко В. Українська старовина. Вибрані есе та листи /
упоряд., вступ. ст., прим.: В. О. Шевчук; пер. з рос. В. О. Шевчук,
І. М. Забіяка, М. Д. Полонський. Київ; Ніжин, 2019. 575 с.
4 Лисяк-Рудницький І. Консерватизм // Енциклопедія українознав-
ства: словникова частина. Париж–Нью-Йорк, 1959. Т. 3. С. 1108–1110;
Його ж. Між історією і політикою. Мюнхен: Сучасність, 1973. С. 134;
Його ж. Історичні есе: в 2 т. Київ, 1994. Т. 2. С. 125; Потульницький В.
Історія української політології (концепції державності в українській
зарубіжній історико-політичній думці). Київ, 1992. С. 108; Його ж.
Український консерватизм як ідеологічна і соціально-політична перед-
умова становлення другого українського гетьманату: основні напрям-
ки і концепції (1789–1914) // Український консерватизм і гетьманський
рух: історія, ідеологія, політика / Відп. ред. Ю. Терещенко. Вісник
Київського державного лінгвістичного університету. Серія. Історія,
економіка, філософія. Київ, 2000. Вип. 4. С. 98–99; Ситник О. І. Кон-
серватизм: генеза ідей. Луцьк, 2000. С. 42; Коршук Р. М. Особливості
національної ідеї в політичних концепціях українського та російського
консерватизму: дис. … канд. політ. наук: 23.00.01 / Київський націо-
нальний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2005. Арк. 65 та ін.
5 Оглоблин О. З невиданих листів Василя Горленка до Миколи
Стороженка (1893–1905). № 7. С. 556.
138
ропейця з українською душею, визначного українського літера-
тора і критика, глибокого і тонкого знавця старовини і мис-
тецтва, учений разом із тим зарахував його до епігонів та
ідеологів “вмираючого малоросійського дворянства”, які поєд-
нували щиру відданість українській справі з лояльністю до
імперії.
Утім таке означення Горленка, доповнене епітетом “старовір-
супротивник нового українства”6, не слід розцінювати як кри-
тику чи засудження. Це свідчить про складність питання
вибору / самовизначення, підсиленого переплетенням соціаль-
них та національних протиріч, який постав перед українським
дворянством на початку ХХ ст., і який, враховуючи зовнішні
антагонізми та внутрішні конфлікти, на користь українства
зробити вдалося не всім. Чи не тому О. Оглоблин зазначав, що
В. Горленко “не міг бути ні на боці грядучої української
революції, ні, тим більше, з тими, хто намагався знов загнати
його улюблену батьківщину до російської в’язниці народів”7.
Водночас О. Оглоблин наголошував на заслугах В. Горленка,
значенні його численних творів з історії української літератури
та її зв’язків із західноєвропейським, зокрема французьким,
культурним світом. Відтак зі статті О. Оглоблина можна зро-
бити висновок, що консервативний світогляд В. Горленка най-
повніше проявився в його широкій культурній роботі, метою
якої було показати самобутність української культури та ство-
рити основи для її повноцінного розвитку до того часу, “поки це
недоладнє сполучення, зване Росією, не розпадеться на свої
природні частини”8.
Слідом за О. Оглоблином до історії українського консер-
ватизму звертався історик та політолог І. Лисяк-Рудницький.
У статті до “Енциклопедії українознавства” він визначав укра-
їнський консерватизм другої половини ХІХ ст. як духовну
настанову суспільства, що відіграв визначну роль і виявився у
збереженні мови, віри і традиційних основ життя, а отже –
———————
6 Там само. С. 557.
7 Там само.
8 Там само. С. 562 (з листа від 24 березня 1894 р.).
139
актуалізував українську національну індивідуальність в умовах
бездержавності9. Представниками української консервативної
думки другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. вчений назвав
Ф. Уманця, П. Дорошенка, братів А. і М. Стороженків та
В. Горленка. Цікаво, що цей перелік можна зустріти чи не в
кожному дослідженні на цю тему.
В історіографії українського консерватизму, зокрема його
раннього періоду, найбільш ґрунтовними є праці В. Потуль-
ницького10. У них досліджено ґенезу цієї суспільно-політичної
течії у контексті історико-політичних аспектів формування
української еліти, яка була носієм державницьких традицій.
З-поміж іншого дослідник акцентував на діяльності земств, які
об’єднували українське шляхетство і були по суті єдиною
можливою платформою для політичної активності11. В. Потуль-
ницький схарактеризував земства як осередки плекання консер-
вативних традицій і на прикладі кількох родів показав тяглість
територіальної та соціальної ідентифікації української провідної
верстви. У цьому зв’язку згадано й про рід Горленків, який
походив від прилуцького полковника Лазаря Горленка, мав у
своїй генеалогії кілька знакових постатей, з-поміж них – і
Василя Горленка – письменника, співробітника “Киевской ста-
рины”, літературного критика, мистецтвознавця та автора статей
на етнографічну та історичну тематику12.
Отже, як бачимо, ім’я Василя Горленка фігурує в дослід-
женнях з історії старого українського консерватизму в контексті
культурної, земської та громадської діяльності інтелігенції, яка
стала основою для формування нового українства та подальших
державотворчих процесів. Утім цей контекст має вигляд дещо
———————
9 Лисяк-Рудницький І. Консерватизм. С. 1108.
10 Пазюра Н. До історіографії старого українського консерватизму
// Історіографічні дослідження в Україні. Київ, 2018. Вип. 29. С. 217–
220.
11 Потульницький В. Український консерватизм як ідеологічна і
соціально-політична передумова становлення другого українського
гетьманату: основні напрямки і концепції (1789–1914). С. 94–100.
12 Там само. С. 99.
140
спрощеного узагальнення і недостатньо розкриває індивідуальні
особливості консервативного світогляду В. Горленка. На наше
переконання, це може стати предметом не одного ґрунтовного
дослідження, які дозволять не лише всебічно висвітлити озна-
чену тему, а й дати аргументи для ширших теоретичних уза-
гальнень.
Вочевидь, досліджуючи індивідуальні практики консерватив-
ного мислення В. Горленка, не достатньо говорити лише про
перелік його незаперечних заслуг на культурній ниві українства.
Варто розширювати дослідницький простір, звертаючи увагу на
такі аспекти, як особисті цінності, світогляд, оточення, уявлення
про традицію, політику, оцінку сучасних подій, бачення май-
бутнього тощо.
У житті і творчості В. Горленка – нащадка відомого ко-
зацько-старшинського роду, вихованця Сорбони, “європейця
цілою своєю культурою” – українська складова світогляду була
переважаючою і проявилася в глибокому знанні й пошануванні
рідної старовини і мистецтва, його дослідженні та популяри-
зації, вболіванні за українську справу. Він чітко відмежовував
український “рідний Південь” від “недоладньої й огидної
Москви”, від Петербурга – “ненависної болотної столиці”, від
якої віяло холодом і смутком, і до останнього відмовлявся від
служби в ньому, зазначаючи: “Це було б убивством душі, й
життя не мало б тоді для мене інтересу”13. Утім обставини
склалися так, що саме в Петербурзі Горленко провів свої останні
роки, працюючи в “Новом времени”, там же й обірвалося його
життя. Знаючи таку його любов до рідного краю, автор не-
крологу мав усі підстави написати: “Згасаючи тут, під холодним
сірим небом, він рвався до цієї України всім серцем”14.
Як відомо, консервативний світогляд характеризується при-
хильністю до усталених норм та скептичністю до нововведень,
несприйняттям радикальних змін і обстоюванням поступового
———————
13 Оглоблин О. З невиданих листів Василя Горленка до Миколи
Стороженка (1893–1905). № 7. С. 562 (з листа від 24 березня 1894 р.);
№ 8. С. 659 (з листа від 6 травня 1899 р.).
14 В. П. Горленко (Некролог) // Новое время. 1907. 14 апреля.
141
розвитку. У випадку із В. Горленком він з-поміж іншого яскраво
відобразився у його ставленні до модернізації кінця ХІХ ст. та
змін, які вона зумовила.
Насамперед ідеться про створення земств, якими на укра-
їнських теренах запроваджувалося місцеве самоврядування в
питаннях господарства, освіти, охорони здоров’я та шляхів спо-
лучення. Земства, які об’єднували українське дворянство у
справі розвитку краю, за оцінкою В. Потульницького, стали
єдиним відкритим форумом для політичної активності станів15.
Натомість В. Горленко як земський діяч був налаштований до
них негативно. І якщо на початку своєї земської діяльності його
ставлення було переважно толерантним (“Несподівано я потра-
пив у земські діячі… Щодо самої справи, тобто зібрання, то мені
краще б туди не з’являтися”16), то в подальшому сама згадка про
потребу участі в засіданнях викликала роздратування (“Все це –
і це земство, і це товариство – така мерзота й гидота, що й
згадувати нудно!..”, “Земських зібрань я уникаю, як огню, і мене
жахом сповняє на саму згадку про них. Що може бути жах-
ливіше за наших самовдоволених повітових дурнів, які думають,
що вони щось важать”17). Не маючи сил довго змушувати себе
до справи, до якої не було ні хисту, ні бажання, Горленко
“поховав її навіки”, саркастично схарактеризувавши себе “інва-
лідом земської справи”18.
Модернізаційні процеси кінця ХІХ ст. прискорили урбаніза-
цію та реструктуризацію суспільства. В. Горленко, такий залюб-
———————
15 Потульницький В. Український консерватизм як ідеологічна і
соціально-політична передумова становлення другого українського
гетьманату: основні напрямки і концепції (1789–1914). С. 94.
16 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 19
(з листа від 12 серпня 1883 р.).
17 Оглоблин О. З невиданих листів Василя Горленка до Миколи
Стороженка (1893–1905). № 7. С. 563, 567 (з листів, датованих
18 листопада 1893 р., жовтнем 1897 р.).
18 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 55
(з листа від 17 червня 1898 р.); Оглоблин О. З невиданих листів Василя
Горленка до Миколи Стороженка (1893–1905). № 8. С. 665 (з листа від
22 вересня 1900 р.).
142
лений у минуле, традиційне, спостерігав за цими змінами без
особливого захоплення і вочевидь не був готовий їх сприйняти.
Оповідаючи Панасу Мирному про свій візит до Києва у серпні
1897 р., він сумно констатував, що в моральному аспекті місто
стає менш і менш цікавим, оскільки корінний елемент роз-
чинився у прибулому, “а цей прибулий складають поляки
південно-західного краю (найбільш несимпатичні, які сидять на
чужій землі і вдають із себе павуків), жиди у жахливій кількості,
і великороси, які явилися жити і хліб наживати за рахунок
малоросійської простоти”19. Не тішить Горленка й візит до
Києва 1901 р.: з одного боку, місто розрослося: чотириповер-
хових чи п’ятиповерхових будинків, яких раніше було обмаль,
тепер скільки завгодно, але його турбує інше – чи дасть місто
що-небудь для просвіти, для духовності, чи зміни стосувати-
муться лише “матеріальної житейської механіки” (телефони,
трамваї, відкриття політехнічного інституту), яка зводиться до
питання комфорту20. У контексті Горленкових “пріоритетів”
досить промовисто виглядає його критика ідеї прилуцького
земства проведення по селах телефонів, “коли немає ні доріг, ні
шкіл!”21.
Загалом у містах/містечках він особливо цінував колишню
старосвітськість, позаяк велике модерне місто, будь то Київ чи
Петербург, сприймав як складну задачу, яка змушувала людину
реагувати на тисячу явищ і предметів за умов, коли кожного
наділено певним запасом нервів і сил22. Можливо тому, мір-
куючи про місце проживання, його симпатії були на боці неве-
ликих повітових містечок, зокрема Миргорода, лише за однієї
умови – “якби він був таким, як був колись”23.
———————
19 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 43
(з листа від 16 серпня 1897 р.).
20 Там само. С. 82 (з листа 14 червня 1902 р.).
21 Забіяка І. М. Епістолярна спадщина Василя Горленка / 2-ге вид.,
доповн. і переробл. Київ, 2013. С. 210.
22 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 73
(з листа від 12 травня 1900 р.).
23 Там само. С. 99 (з листа 9 вересня 1904 р.).
143
Консервативний світогляд В. Горленка чітко проявився в
його відмежуванні від політичної діяльності, що свого часу
відзначали Д. Дорошенко і Г. Житецький24. “Особисто я скром-
ний діяч культури, а не політики, а найменше вулиці, – так він
пояснював свою аполітичність. – Для мене на світі існує тільки
природа, дещо з мистецтва й науки, дещо з письменства і дещо з
минулого. Решта майже не цікавить мене, не зароджує в мені
ніяких надій, навіть загальних”25. В. Горленко сторонився полі-
тизованих суспільних настроїв (“російське життя взагалі й
російське суспільне море – таке сум’яття, такий хаос”). Його
виводили з рівноваги “прокляті страйки” (а страйкарів взагалі
називав “босяками”), які не давали можливості нормально пра-
цювати і забезпечувати своє прожиття, бо ж літературні видання
з довершеними Горленковими текстами втрачали свою актуаль-
ність. Натомість суспільний вир виводив на перші шпальти
політику та політичну економію, закономірність якої він не
розумів, і лише сумно констатував, що “книгарні завалені книж-
ками, коротшими від качиного носа, але з запальними на-
звами”26.
Як людина, звикла творити українську справу в умовах
жорстких заборон і цензури, В. Горленко не поділяв рішучості
молодшого покоління українців на початку нового століття.
Яскраве тому підтвердження – ситуація, пов’язана з відкриттям
пам’ятника І. Котляревському, де він був присутнім як корес-
пондент “Нового времени”. Як відомо, на знак заборони читати
доповіді рідною мовою українці залишили залу засідань. Однак
Горленко навіть не зауважив такого категоричного вчинку: захід
справив на нього виключно позитивні враження. І навіть тоді,
коли Панас Мирний пояснив суть невдоволення української
громади, Горленко щиро відповів: “…писав так, як бачив”. Чи
———————
24 Дорошенко Д. Некролог (В. П. Горленко) // Україна. 1907. Тра-
вень. С. 214; Житецький Г. “Кіевская старина” сорок років тому // За
сто літ. Київ, 1928. Кн. 3. С. 136.
25 Оглоблин О. З невиданих листів Василя Горленка до Миколи
Стороженка (1893–1905). № 8. С. 667 (з листа від 18 березня 1901 р.).
26 Там само. С. 676 (з листа від 04 листопада 1905 р.).
144
міг він бачити інакше? Вочевидь, ні, і підстав для осуду такої
позиції немає, адже Горленко добре пам’ятав, до якої обереж-
ності доводилося вдаватися задля можливості працювати.
“Пам’ятаючи, що відбувалося раніше в газетному світі при
схожих випадках, навіть дивуєшся, що все так благополучно
минуло… – так він підсумовував свої враження після заходу. –
О, якби можна було все робити швидко і тільки керуючись
здоровим глуздом і совістю!”27
З усього видно, що В. Горленко – прихильник культурної, а
не політичної діяльності, адже наука й мистецтво, на його
переконання, мали для цього ефективніші засоби. Приміром,
дізнавшись про можливість зриву роботи археологічного з’їзду
(запланованого в Катеринославі в 1905 р.) через неможливість
залучення до його роботи галичан, він висловив своє катего-
ричне “ні!”. “Повірте мені, – пояснював він свою позицію
Панасу Мирному, – хороші нові історичні праці, яскрава ви-
ставка своєрідності й талановитості принесуть справі більше
користі, аніж зриви і протести (у даному випадку невідомо і
проти чого). Обґрунтовані, глибокі наукові дослідження, сильні
твори мистецтва залишать більші і міцніші сліди, ніж мані-
фестації”28.
В. Горленко надавав безумовну перевагу еволюційному роз-
витку українства, обстоював доцільність ґрунтовної, виваженої
праці. Для нього творення нової України, зокрема і завдяки
культурницькій роботі, було рівнозначно зведенню новобудови:
спочатку потрібно розчистити ґрунт, потім зрівняти нерівності,
зміцнити слабкі опори і лише тоді сподіватися, що ця споруда
не зруйнується29. А тому політична активність молодих україн-
ців видавалася йому поспішною і навіть шкідливою, надто через
її революційний зміст (“Виставляти дірявий і дешевий червоний
прапор, а під нього синій, говорити необдумані, швидкостиглі і
напівграмотні дієслова – є божевілля, яке межує з моральним
———————
27 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 87–
88 (з листа від 24 вересня 1903 р.).
28 Там само. С. 102 (з листа від 08 серпня 1905 р.).
29 Там само. С. 87 (з листа від 24 вересня 1903 р.).
145
злочином”)30. Це саме стосувалося й розвитку української преси
після 1905 р., яка обурювала його поганою мовою, стилем. На
його переконання преса повинна була бути двох видів: для ос-
віченої верстви (інтелігенції) й окремо для народу, відповідати
високому науково-художньому та творчому рівням, бути вищою
за російські видання, аби привернути до себе освічених мало-
росіян31.
В. Горленко категорично не сприймав політизованість укра-
їнської преси (“Всі малоросійські видання, до того ж, яскраво
соціалістичні. Невже це обов’язково для малоросіянина?”32),
вважав, що це може зашкодити справі. Надто розкритикував
започаткований О. Шабленком журнал “Вільна Україна”: “По-
трібно бути дурнем або зрадником, щоб з першого абцугу
виступати з соціально-революційним малоросійським органом
тоді, коли з’явилася лише перша можливість для культурної
діяльності, коли потрібно створювати читачів, коли потрібно
призвичаїти до себе суспільство, пізнати і виховати це су-
спільство”33.
Ставлення до української мови – ще один можливий аспект
дослідження консервативного світогляду В. Горленка. Як згаду-
вав у спогадах його багаторічний приятель Микола Стороженко,
той хоч і декламував українською вірші та пісні, утім у по-
всякденні рідною мовою не послуговувався навіть у Ярошівці.
Безумовно він добре її розумів, що підтверджується його
листами до Панаса Мирного. Так, ознайомившись із перекла-
дами П. Куліша творів Шекспіра, Горленко відзначав “даремну
вичурність, дивні капризи і нововведення” Кулішевої мови, що,
———————
30 Забіяка І. М. Епістолярна спадщина Василя Горленка. С. 232 (з
листа до О. Левицького від 27 грудня 1906 р.).
31 Забіяка І. М. Події 1905–1907 рр. у житті Василя Горленка //
Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2005. Т. 21. С. 116–121.
URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1628
32 Забіяка І. М. Епістолярна спадщина Василя Горленка. С. 233
(з листа до Ганни Барвінок від 23 травня 1906 р.).
33 Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. С. 103
(з листа від 23 грудня 1905 р.).
146
на його думку, зіпсувало таку велику працю. Натомість за-
уважував, що аналогічний переклад Панаса Мирного простий,
його мова зберігає чистоту живої народної мови, що робить його
кориснішим34. Варто зауважити, що в своєму ставленні до
перекладів Куліша Горленко був близьким до М. Костомарова.
Тобто українська мова для Горленка не була невідомою, він
добре її відчував, аби оцінити обидва переклади Шекспіра, утім
питання, чому не писав українською, лишається відкритим.
Можна припустити, що Горленко вважав свої знання недостат-
німи і на користь цього є докази. Приміром, коли Панас Мирний
запропонував співпрацю з журналом “Рідний край”, Горленко
дав згоду, однак непокоївся, хто перекладе його працю укра-
їнською. Однак не варто й забувати, що з часом, коли з полі-
тизацією українського руху українська мова набула широкого
вжитку, В. Горленко ставив під сумнів її спроможність як мови
науки та політики35. Чи справа в перфекціонізмі й ідеалі
довершеності – питання для роздумів і подальших пошуків.
Отже, у контексті дослідження старого українського консер-
ватизму постать В. Горленка завдяки своїй багатогранності
надає можливості для вивчення індивідуальних практик пред-
ставників цієї суспільно-політичної течії. І йдеться не лише про
культурний консерватизм як професійну діяльність Горленка, а
його світогляд, спосіб мислення, ставлення до основоположних
для консерватизму понять, таких як мова, традиція, цінності та
культура. Це є важливим аспектом вивчення теми, оскільки пер-
сонологічні дослідження цієї проблематики практично відсутні.
REFERENСES
1. Korshuk, R. M. (2005). Osoblyvosti natsionalnoi idei v politych-
nykh kontseptsiiakh ukrainskoho ta rosijskoho konservatyzmu [The pecu-
liarities of the national idea in political conceptions of Ukrainian and
Russian conservatism] (Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
———————
34 Там само. С. 36–37 (з листа від 27 червня 1896 р.).
35 Забіяка І. М. Епістолярна спадщина Василя Горленка. С. 234
(з листа до Ганни Барвінок від 21 червня 1906 р.).
147
2. Kozar, L. (2007). Folklorystychno-etnohrafichna diialnist Vasylia
Horlenka. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, (3), 70–81. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Kozar, L. (2007). Postat Vasylia Horlenka v istoryko-kulturnomu
zhytti Ukrainy kintsia XIX – pochatku XX stolit. Materialy do ukrainskoi
etnolohi, (6), 210–216. [in Ukrainian].
4. Lysiak-Rudnytskyj, I. (1959). Konservatyzm. In Entsyklopediia
ukrainoznavstva: slovnykova chastyna (vol. 3, pp. 1108–1110). Paris–New-
York. [in Ukrainian].
5. Lysiak-Rudnytskyj, I. (1973). Mizh istoriieiu i politykoiu.
Munchen: Suchasnist. [in Ukrainian].
6. Lysiak-Rudnytskyj, I. (1994). Istorychni ese (vol. 2). Kyiv. [in
Ukrainian].
7. Ohloblyn, O. (1952). Z nevydanykh lystiv Vasylia Horlenka do
Mykoly Storozhenka (1893–1905). Ukraina, (7), 556–569. Paris. [in
Ukrainian].
8. Ohloblyn, O. (1952). Z nevydanykh lystiv Vasylia Horlenka do
Mykoly Storozhenka (1893–1905). Ukraina, (8), 658–676. Paris. [in
Ukrainian].
9. Paziura, N. (2014). "…Z toho chasu my zrobylysia schyrymy
tovaryshamy…": kilka shtrykhiv do istorii vzaiemyn Mykoly Storozhenka
ta Vasylia Horlenka. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, (24), 169–
183. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Paziura, N. (2018). Do istoriohrafii staroho ukrainskoho konser-
vatyzmu. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, (29), 216–232. Kyiv. [in
Ukrainian].
11. Potulnytskyі, V. (1992). Istoriia ukrainskoi politolohii (kontseptsii
derzhavnosti v ukrainskij zarubizhnij istoryko-politychnij dumtsi). Kyiv:
Lybid. [in Ukrainian].
12. Potulnytskyі, V. (2000). Ukrainskyj konservatyzm iak ideolo-
hichna i sotsialno-politychna peredumova stanovlennia druhoho ukrains-
koho hetmanatu: osnovni napriamky i kontseptsii (1789–1914). Ukrainskyj
konservatyzm i hetmanskyj rukh: istoriia, ideolohiia, polityka. Visnyk
Kyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia. Istoriia,
ekonomika, filosofiia, (4), 68–117. Kyiv. [in Ukrainian].
13. Shevchuk, V. O. (Comp.), Shevchuk, V. O., Zabiiaka, I. M.
Polonskyi, M. D. (Trans.). (2019). Horlenko V. Ukrainska starovyna.
Vybrani ese ta lysty. Kyiv; Nizhyn. [in Ukrainian].
14. Sytnyk, O. (2000). Konservatyzm: heneza ideі. Lutsk. [in
Ukrainian].
15. Zabiiaka, I. M. (1991). U chekanni spadkoiemtsiv: Pro vzaiemyny
mizh V. Horlenkom i Kulishamy. Vitchyzna, (8), 193–194. [in Ukrainian].
148
16. Zabiiaka, I. M. (1997). Vasyl Horlenko i Skoropadski. Kilka
shtrykhiv do problemy vzaiemostosunkiv mizh ukrainskymy dvorianskymy
rodamy. Siverianskyі litopys, (3), 67–72. [in Ukrainian].
17. Zabiiaka, I. M. (2005). Podii 1905–1907 rr. u zhytti Vasylia
Horlenka. Naukovi zapysky Instytutu zhurnalistyky, (21), 116–121. Kyiv. [in
Ukrainian].
18. Zabiiaka, I. M. (2013). Epistoliarna spadschyna Vasylia Horlenka.
Kyiv. [in Ukrainian].
Natalka Paziura
Junior Researcher, Department of Ukrainian historiography, Institute of
History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), n_novohatnya@ukr.net,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0366-9706
THE FIGURE OF VASYL HORLENKO IN THE CONTEXT
OF OLD UKRAINIAN CONSERVATISM STUDY
The article analyzes the figure of famous ethnographer and folklorist,
publicist and literary critic Vasyl Petrovych Horlenko (1853–1907) in the
context of research on the history of Оld Ukrainian conservatism. It has
been found out that in most works on this topic, personality of V. Нorlenko
serves as an example of cultural conservatism, which emphasized great
importance of the cultural heritage preservation. However, such a context
does not sufficiently reveal the individual features of V. Нorlenko’s
conservative worldview, in particular his idea of tradition, politics,
assessment of contemporary events, vision of the future, etc. The study of
these aspects will provide a comprehensive coverage of individual practices
of conservatism, as well as give arguments for broader theoretical
generalizations. Preliminary analysis of V. Нorlenko’s biography and his
epistolary materials allowed us to single out aspects for further thorough
research.
Key words: V. Нorlenko, Оld Ukrainian conservatism, historiography,
tradition, culture, apoliticism.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182249 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T11:47:56Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пазюра, Н. 2021-12-22T18:15:40Z 2021-12-22T18:15:40Z 2019 Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму / Н. Пазюра // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 135-148. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182249 930.1(477)“В.Горленко” У статті проаналізовано постать відомого етнографа та фольклориста, публіциста та літературного критика Василя Петровича Горленка (1853–1907) у контексті досліджень, присвячених історії старого українського консерватизму. З’ясовано, що в більшості праць на цю тему прізвище В. Горленка зустрічається як приклад культурного консерватизму, який надавав великого значення збереженню культурної спадщини. Утім такий контекст недостатньо розкриває індивідуальні особливості консервативного світогляду В. Горленка, зокрема його уявлення про традицію, політику, оцінку сучасних йому подій, бачення майбутнього тощо. Дослідження цих аспектів дозволить всебічно висвітлити індивідуальні практики консерватизму, а також дати аргументи для ширших теоретичних узагальнень. Попередній аналіз життєпису В. Горленка та його епістолярних матеріалів дозволив виокремити аспекти для подальших ґрунтовних досліджень. The article analyzes the figure of famous ethnographer and folklorist, publicist and literary critic Vasyl Petrovych Horlenko (1853–1907) in the context of research on the history of Оld Ukrainian conservatism. It has been found out that in most works on this topic, personality of V. Нorlenko serves as an example of cultural conservatism, which emphasized great importance of the cultural heritage preservation. However, such a context does not sufficiently reveal the individual features of V. Нorlenko’s conservative worldview, in particular his idea of tradition, politics, assessment of contemporary events, vision of the future, etc. The study of these aspects will provide a comprehensive coverage of individual practices of conservatism, as well as give arguments for broader theoretical generalizations. Preliminary analysis of V. Нorlenko’s biography and his epistolary materials allowed us to single out aspects for further thorough research. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Біоісторіографія Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму The figure of Vasyl Horlenko in the context of old Ukrainian conservatism study Article published earlier |
| spellingShingle | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму Пазюра, Н. Біоісторіографія |
| title | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| title_alt | The figure of Vasyl Horlenko in the context of old Ukrainian conservatism study |
| title_full | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| title_fullStr | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| title_full_unstemmed | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| title_short | Постать Василя Горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| title_sort | постать василя горленка у контексті дослідження старого українського консерватизму |
| topic | Біоісторіографія |
| topic_facet | Біоісторіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182249 |
| work_keys_str_mv | AT pazûran postatʹvasilâgorlenkaukontekstídoslídžennâstarogoukraínsʹkogokonservatizmu AT pazûran thefigureofvasylhorlenkointhecontextofoldukrainianconservatismstudy |