Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції
Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом “зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності, зокрема – історії античного сільського господарства. Одначе поява нових підходів не призвела до відмирання старих. Їх прибічники жваво дискутують на сторінках численних журнальних та...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182256 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції / О. Одрін // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 308-337. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859639443676200960 |
|---|---|
| author | Одрін, О. |
| author_facet | Одрін, О. |
| citation_txt | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції / О. Одрін // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 308-337. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом
“зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності, зокрема –
історії античного сільського господарства. Одначе поява нових
підходів не призвела до відмирання старих. Їх прибічники жваво
дискутують на сторінках численних журнальних та монографічних
публікацій. Одному із аспектів цих дискусій – суперечкам про рівень
розвитку аграрних технологій Давньої Греції – і присвячено цю
статтю. Її метою є окреслити позиції учасників дискусії і з’ясувати причини
співіснування в сучасній історіографії часом діаметрально протилежних поглядів на ключові аспекти давньогрецької агротехніки, на її
еволюцію, на структуру трудових ресурсів, задіяних в аграрному
виробництві і, зокрема – на питому вагу рабської праці. Використовуються компаративні та міждисциплінарні методи історіографічних досліджень. Протистояння “старої” та “нової” моделей аграрної історії Давньої Греції триває і до сьогодні. Сама природа наявних джерел
дозволяє знаходити в них підтвердження обох поглядів. Цілком вірогідно, що і в аграрному господарстві різних полісів могли співіснувати
як консервативні тенденції, так і прогресивні. Тож поле для подальших досліджень лишається відкритим, а притік нових джерел, особливо археологічних, археоботанічних та епіграфічних, відкриває ширші можливості верифікації наявних гіпотез та побудови нових.
Окремо слід сказати про значимість розглянутих концепцій для
дослідження економічної історії Великої грецької колонізації. У більшості колоній, принаймні на ранніх стадіях їхньої історії, не спостерігалося дефіциту землі, багато з них мали доступ до “рабських”
трудових ресурсів – чи то у вигляді “кріпаків” на кшталт сиракузьких
кілліріїв чи гераклейських маріандинів, чи то покупних рабів. Крім того, ціла низка освоєних греками регіонів характеризувалась
якісно відмінними від метрополії кліматичними, едафічними (ґрунтовими) та іншими природними умовами. У цьому значенні їх можна
вважати “маргінальними” територіями щодо земель метрополії. Це
робило сільські округи багатьох колоній своєрідним потенційним полігоном для сільськогосподарських інновацій.
The 1980s and 1990s were a time of “paradigm shifts” in many
branches of the history of Classical antiquity, including the history of
agriculture. However, the emergence of new approaches did not lead to the
extinction of the old ones. Their supporters vigorously debate on the pages
of numerous periodical and monographic publications. One aspect of these
discussions is the matter of this article. It is the debate over the level of
development of agrarian technologies in Ancient Greece.
The purpose of this paper is to outline the positions of the participants of
the discussion and to find out the reasons for the coexistence in contemporary
historiography of diametrically opposed views on key aspects of
ancient Greek agrotechnics, on its evolution, on the structure of labour
resources involved in agricultural production, and in particular on slave
labour. A comparative and interdisciplinary method of historiographic
research is used. The confrontation between the “old” and “new” models of agrarian
history of Ancient Greece continues till now. The very nature of the sources
available confirms both views. It is quite probable that conservative
tendencies as well as progressive ones could co-exist in agriculture of
different polises. Therefore, the field for further research remains open, and
the influx of new sources, especially archaeological, archaeobotanical and
epigraphic, opens up greater possibilities for verifying existing hypotheses
and constructing new ones. The importance of the concepts considered for the study of economic
history of the Greek Colonization worth mentioning. In most colonies, at
least in the early stages of their history, there was no land deficiency. Many
of them had an access to “slave” labuor resources: whether in the form of
“serfs” such as the Siracusan killyrians or Heraclean mariandins, or as
chattel slaves. In addition, a number of regions explored by the Greeks were
characterized by climatic, soil and other natural conditions which were
qualitatively different from their metropolis. In this respect, they can be
considered “marginal” territories in relation to the lands of the metropolis.
This made the choras of many colonies a kind of potential landfill for
agricultural innovations.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:19:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
308
УДК 631+930+94(38)“652”
Олександр Одрін
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ історії України середніх віків та раннього нового часу,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), olodrin@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2729-6548
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПРОТИСТОЯННЯ
“ТРАДИЦІОНАЛІСТСЬКОЇ”
ТА “МОДЕРНІЗАТОРСЬКОЇ” ШКІЛ
У ДОСЛІДЖЕННІ АГРАРНОЇ ІСТОРІЇ ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом
“зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності, зокрема –
історії античного сільського господарства. Одначе поява нових
підходів не призвела до відмирання старих. Їх прибічники жваво
дискутують на сторінках численних журнальних та монографічних
публікацій. Одному із аспектів цих дискусій – суперечкам про рівень
розвитку аграрних технологій Давньої Греції – і присвячено цю
статтю.
Її метою є окреслити позиції учасників дискусії і з’ясувати причини
співіснування в сучасній історіографії часом діаметрально проти-
лежних поглядів на ключові аспекти давньогрецької агротехніки, на її
еволюцію, на структуру трудових ресурсів, задіяних в аграрному
виробництві і, зокрема – на питому вагу рабської праці. Викорис-
товуються компаративні та міждисциплінарні методи історіогра-
фічних досліджень.
Протистояння “старої” та “нової” моделей аграрної історії Дав-
ньої Греції триває і до сьогодні. Сама природа наявних джерел
дозволяє знаходити в них підтвердження обох поглядів. Цілком віро-
гідно, що і в аграрному господарстві різних полісів могли співіснувати
як консервативні тенденції, так і прогресивні. Тож поле для подаль-
ших досліджень лишається відкритим, а притік нових джерел, особ-
ливо археологічних, археоботанічних та епіграфічних, відкриває шир-
ші можливості верифікації наявних гіпотез та побудови нових.
Окремо слід сказати про значимість розглянутих концепцій для
дослідження економічної історії Великої грецької колонізації. У біль-
шості колоній, принаймні на ранніх стадіях їхньої історії, не спосте-
© О. Одрін, 2019
309
рігалося дефіциту землі, багато з них мали доступ до “рабських”
трудових ресурсів – чи то у вигляді “кріпаків” на кшталт сиракузьких
кілліріїв чи гераклейських маріандинів, чи то покупних рабів.
Крім того, ціла низка освоєних греками регіонів характеризувалась
якісно відмінними від метрополії кліматичними, едафічними (ґрун-
товими) та іншими природними умовами. У цьому значенні їх можна
вважати “маргінальними” територіями щодо земель метрополії. Це
робило сільські округи багатьох колоній своєрідним потенційним полі-
гоном для сільськогосподарських інновацій.
Ключові слова: античність, Давня Греція, історіографія, сільське
господарство, рабство.
Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом
“зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності. Історія
античного сільського господарства є одним із найяскравіших
прикладів подібних змін.
Здавалося, що після праць Мозеса Фінлі та його послідов-
ників, які з ентузіазмом громили модернізаторські, на їхню
думку, побудови “стовпів” німецької класичної історіографії на
чолі з Едуардом Майєром та їхніх однодумців в англо-аме-
риканській історіографії античності, таких як американський
історик-емігрант Михайло Ростовцев, у західному антикознав-
стві остаточно утвердився погляд на античне господарство не
лише як на надто своєрідне, але й як на доволі примітивне, яке
не знало ані розвинених механізмів обміну, ані якісного тех-
нологічного поступу (і чи не в першу чергу це стосується
сільськогосподарської складової давньогрецької економіки).
Але в останні кілька десятиліть ці обидва положення під-
лягли радикальному перегляду в працях цілої низки істориків-
антикознавців, серед яких – і чимало фахівців з аграрної історії
античності. Одначе, що характерно, поява нових підходів не
призвела до відмирання старих, останні продовжують співісну-
вати з першими, хоч і не сказати б, що занадто мирно, при-
бічники обох підходів жваво дискутують на сторінках числен-
них тематичних збірників і в журнальних та монографічних
публікаціях. Одному із аспектів цих дискусій – суперечкам про
рівень розвитку аграрних технологій античності (у першу чергу
це стосується агротехніки Давньої Греції) – і присвячена ця
стаття.
310
Її метою є, зокрема, окреслити позиції учасників дискусії і
з’ясувати причини співіснування в сучасній історіографії часом
діаметрально протилежних поглядів на ключові аспекти давньо-
грецької агротехніки, на її еволюцію (або, навпаки – на від-
сутність будь-яких якісних змін протягом століть), на структуру
трудових ресурсів, задіяних в аграрному виробництві і, зокрема –
на питому вагу рабської праці. Усі перелічені аспекти тісно
взаємопов’язані, тож і їх розгляд має носити комплексний
характер.
Але перш ніж розпочати аналіз теоретичних побудов тра-
диціоналістів та модернізаторів, слід детальніше зупинитись на
стані джерельної бази вивчення аграрної історії античності, а
точніше – на тих змінах, які відбулися в ній протягом останніх
десятиліть. Річ у тім, що протягом тривалого часу в історії
античної економіки панували традиції до переважного (якщо не
виняткового) використання традиційних – писемних та, меншою
мірою, епіграфічних джерел1. А втім, якщо для римського часу
дослідники, принаймні, мають у своєму розпорядженні низку
спеціальних агрономічних трактатів, то для економічної історії
Давньої Греції подібні джерела наразі відсутні2, і, як вже неод-
норазово відзначалося3, наявні дані є непрямими, а до того ж –
уривчастими. Нові джерела з категорії традиційних (головним
чином, епіграфічні) з’являються не надто часто, а можливості
реінтерпретації наявних без залучення нових, а особливо –
якісно нових, нетрадиційних джерел є вкрай обмеженими.
Власне кажучи, поява нових підходів до вивчення аграрної
історії античності великою мірою і є наслідком активного
———————
1 Див., наприклад: Skydsgaard J. E. Agriculture in ancient Greece. On
the nature of the sources and the problems of their interpretation, Agri-
culture in Ancient Greece. Stockholm, 1992. P. 9–12.
2 Нам відомо про існування цілої низки таких праць, але вони або
повністю не збереглися, або від них лишилися незначні фрагменти.
І тут хіба що щаслива папірологічна знахідка могла б виправити
ситуацію.
3 Cartledge P. Classical Greek agriculture: Recent work and alternative
views. The Journal of Peasant Studies. 1993. 21:1. P. 128.
311
використання дослідниками таких нових джерел інформації, які
можна поділити на кілька видів:
1. Першим видом джерел є власне археологічні джерела, які,
на перший погляд, важко назвати новими і нетрадиційними.
Одначе, насправді, для істориків-консерваторів вони саме та-
кими і є. Більше того, серед фахівців-антикознавців загалом, і
серед дослідників античного сільського господарства зокрема,
доволі довго тримався вкрай скептичний погляд на можливість
належної інтерпретації археологічних даних (провідником таких
ідей був “володар думок” кількох поколінь античників Мозес
Фінлі4). Звичайно, не можна не зазначити, що для подібного
скепсису були й об’єктивні причини, адже археологи, які вив-
чали великі середземноморські центри, в основному зосереджу-
вались на дослідженні монументальних споруд, часто ігноруючи
рядові будівлі (житлові чи господарчі) і зовсім не звертаючи
уваги на сільську округу5. Одначе саме в останні десятиліття, із
розвитком ландшафтної археології6, ситуація стала динамічно
змінюватись на краще. Прикладом цих змін є, наприклад, до-
слідження на хорі Метапонту в Південній Італії або в Арголіді7,
———————
4 Про Фінлі та археологію див. детальніше: Gates-Foster J. Finley
and Archaeology. In: D. Jew. R. Osborne and M. Scott (eds.) The Impact of
Moses Finley. Cambridge. 2016. P. 250–269.
5 У цьому питанні, між іншим, радянська археологія була щасливим
винятком: дослідження хори античних держав Північної Надчорно-
морщини почалося кількома десятиліттями до старту проектів вив-
чення хори полісів Середземномор’я, про які йтиметься нижче.
Звичайно, частково такий ентузіазм пояснюється відносною бідністю
північнопонтійських апойкій, принаймні, коли йдеться про монумен-
тальні споруди.
6 Див., наприклад: Halstead P., Frederick Ch. Landscape and Land Use
in Postglacial Greece (Sheffield Studies in Aegean Archaeology). Sheffield,
2000.
7 Carter J. C. Discovering the Greek Countryside at Metaponto. Ann
Arbor, 2006: Jameson M. H., Runnels C. N., Van Andel T. A Greek Coun-
tryside. The Southern Argolid from Prehistory to the Present Day with a
Register of Sites by C. N. Runnels and M. H. Munn. Stanford, 1994 та ін.
312
у яких центр уваги був зміщений саме на вивчення просто-
рового розвитку сільської округи давньогрецьких полісів.
2. Наступною групою джерел є дані археобіологічних дис-
циплін – археоботаніки та археозоології (включно з іхтіологією).
До відносно недавнього часу подібні джерела рідко викорис-
товували під час реконструкції аграрної історії Давньої Греції
та, меншою мірою, Риму, адже археологи-античники, на відміну
від своїх колег, які займалися добою неоліту чи бронзи8, довго,
по суті, ігнорували археобіологічні дані (особливо це стосується
археоботаніки). Більше того – вони не відчували потреби у
залученні фахівців-археобіологів (причини цього були ті ж самі,
що й у попередньому випадку).
Ситуація почала якісно змінюватись в останні кілька деся-
тиліть. Щоправда, на сьогодні археобіологічні дослідження біль-
шою мірою торкаються давньоримських, ніж давньогрецьких
матеріалів, і більшою мірою археозоології, ніж археоботаніки,
тож досі, приміром, загальна кількість археоботанічних мате-
ріалів з розкопок давньогрецьких апойкій Середземномор’я
лишається доволі незначною9.
Утім їх наявність вже зараз дозволяє скоригувати деякі
усталені погляди на сільське господарство Давньої Греції. Так,
спираючись саме на археоботанічні дані (щоправда, далеко не
лише з доби античності) грецький археоботанік Аная Сарпакі
———————
8 Див., зокрема: Kroll H. Agriculture and Arboriculture in Mainland
Greece at the Beginning of the First Millennium B. C. Pallas: revue d'études
antiques. 2000. 52. P. 61–68.
9 Сьогодні у нашому розпорядженні, крім даних з античних держав
Надчорномор’я та з елліністичного Єгипту, є матеріали з Малої Азії
(хора Мілету архаїчної доби: Stika H.-P. Pflanzenreste aus dem archai-
schen Milet. Vorbericht zur Kampagne 1992. Archäologischer Anzeiger.
1997. S. 109–188), Південної Італії (хора Метапонту доби класики-
еллінізму: Carter J. C. Discovering the Greek Countryside at Metaponto.
… (аналіз Л. Константіні). ) та Сицилії (хора Селінунуту: Stika H.-P.,
A. G. Heiss & B. Zach. Plant remains from the early Iron Age in western
Sicily: differences in subsistence strategies of Greek and Elymian sites.
Vegetation History and Archaeobotany. 2008. Vol. 17. Suppl. 1. P. 139–
148), а також із низки святилищ з різних регіонів античного світу.
313
сформулювала концепцію “середземноморського квартету” про-
відних сільськогосподарських культур. Вона доводила, що тра-
диційна ідея “середземноморської тріади” (зернові, маслини,
виноград) як основи місцевого рослинництва не вповні адек-
ватно відповідає археоботанічним (так само, до речі, як і
етнографічним) реаліям: четвертими у цьому переліку мають
стояти різноманітні бобові культури10. Цілком очевидно, що
скільки-небудь активне використання зернобобових (добрих
азотфіксаторів) у польових сівозмінах несумісне із примітивним
двопіллям – системою чергування зернових із чистими парами і
є маркером складнішої, прогресивнішої агротехніки. Напевно
саме тому такі прибічники консервативного погляду як Ісаґер та
Скідсґаард, по суті, проігнорували дані, які послужили основою
для концепції Сарпакі11. Натомість дослідники, які активно
залучають дані етноархеології, повністю підтримали ідеї грець-
кого археоботаніка, про що йтиметься нижче.
3. Ще однією важливою групою джерел є дані етноархео-
логії. Їх, подібно до археобіологічних даних, почали викорис-
товувати відносно нещодавно. Особливо це стосується істо-
риків, адже для тих із з них, які воліли взагалі відмовити
археологічним джерелам в інформативності, використання да-
них археобіологічних дисциплін та етноархеології довгий час
було чимось з розряду наукових дивацтв попри те, що плідність
такого використання під час проведення палеоекономічних ре-
конструкцій була продемонстрована ще у 70-ті роки, зокрема у
фундаментальній статті Майкла Джеймсона “Сільське госпо-
———————
10 Sarpaki A. The Palaethnobotanical Approach. The Mediterranean
Triad or Is It a Quartet? Agriculture in Ancient Greece. Stockholm. 1992.
P. 61–75.
11 Isager S., Skydsgaard J. E. Ancient Greek Agriculture: An Intro-
duction. London–New York, 1992. При розгляді праць творців “нової
моделі” (P. 108–114) про її ідеї навіть не згадується. Утім це можна
пояснити тим, що книжка була завершена ще до виступу грецького
археоботаніка. Натомість відмова від врахування археоботанічних та
етноархеологічних даних є принциповою позицією. Пор.:. Cartledge P.
Classical Greek agriculture: Recent work and alternative views… P. 130.
314
дарство і рабство у класичних Афінах”, у якій аналізувалися як
агротехнічні, так і соціальні аспекти розвитку давньогрецького
сільського господарства12.
Етноархеологія як окрема дисципліна почала формуватися
ще на межі ХІХ–ХХ століть13, але цей процес затягнувся більш
ніж на півстоліття, а дискусії про назву і точну дефініцію
предмету і завдань нової дисципліни тривають вже не одне
десятиліття14. При цьому чимало етноархеологів прагнуть об-
межити використання етноархеологічних методик дописемним
періодом, тобто реконструкціями суспільства додержавної доби.
Відповідно, античність часом віддається на відкуп “чистим”
історикам. Та й навіть ті, хто все ж використовує етноархео-
логічні методики в антикознавчих реконструкціях, не надто
поспішають приділяти увагу такій фундаментальній галузі ан-
тичної економіки, як сільське господарство.
Причин такої неуваги до етноархеологічних досліджень ан-
тичного сільського господарства було декілька: і зосередженість
на вивченні традиційних для антропологічних досліджень ре-
гіонів15, і концентрація уваги на питаннях розселення та їм
подібних, що лишало економіку на периферії зацікавлень, і
зосередженість на “технологічних” питаннях, таких як вироб-
ництво кераміки чи чорна металургія16.
Утім в останні десятиліття етноархеологічні дослідження у
Середземномор’ї загалом, і у Греції зокрема, почали провадити
чимдалі активніше та успішніше, хай і часто з акцентом більше
на етнографічній, ніж археологічній складовій17. Розширилась і
їх тематика: так, зокрема, все більше уваги почали приділяти
———————
12 Jameson M. H. Agriculture and Slavery in Classical Athens. Classical
Journal. 1977–1978. 73. P. 122–145.
13 Nicholas D., Kramer C. Ethnoarchaeology in Action. Cambridge,
2001. P. 6.
14 Ibid. P. 7 ff.
15 Наприклад, Арктика, Африка чи Нова Гвінея.
16 Forbes H. The ethnoarchaeological approach to ancient Greek agri-
culture. Agriculture in Ancient Greece… P. 87.
17 Ibid. Note 2.
315
традиційним сільськогосподарським практикам18. А найвищим
здобутком тут, безперечно, є фундаментальна праця британ-
ського дослідника – археолога (фахівця із неоліту Греції) та
етнографа – Пола Гальстеда “Два воли попереду”19, у якій під-
сумовано багаторічні дослідження різноманітних аспектів тра-
диційного сільськогосподарського виробництва у Середземно-
мор’ї – технічного оснащення виробництва, аграрних техно-
логій, організації праці тощо.
Залучення етноархеологічних даних особливо важливе для
вивчення периферійних регіонів грецької Ойкумени, де гостро
відчувається брак інформації писемних джерел, а дані археоло-
гічних досліджень не завжди інтерпретуються належним чином.
Завершуючи розгляд джерельної бази, на яку спираються у
своїх побудовах представники новаторського напряму в аграр-
ній історії античності, слід наголосити, що на початку постання
нової школи (чи, радше, напряму) поява новаторських ідей була
зумовлена не так опануванням нових, як переглядом уже добре
відомих, писемних та епіграфічних джерел. Варто також наго-
лосити, що самі “модернізатори”, здається, ніколи не позиціо-
нували себе саме як представників якоїсь однієї “школи”.
Власне, і сам термін “нова” або “альтернативна” модель у
вивченні аграрної історії античності був уведений в обіг не
ними, а традиціоналістами Сіне Ісаґером та Єнсом-Еріком
Скідсґаардом у вже цитованій праці, яку без перебільшення
можна назвати маніфестом консервативного підходу у вивченні
———————
18 Яскравим прикладом таких робіт є праці Геміша Форбса. Окрім
цитованої вище, це, зокрема, і спеціально присвячена дослідженню
середземноморського пасторального господарства стаття: Forbes H.
The identification of pastoralist sites within the context of estate-based
agriculture in ancient Greece: Beyond the “Transhumance versus agro-
pastoralism” debate. The Annual of the British School at Athens. 1995. 90.
P. 325–338.
19 Halstead P. Two Oxen Ahead: Pre-Mechanized Farming in the
Mediterranean. Chichester, 2014. Від грецького селянського прислів’я
про оранку “два волики попереду і один (себто орач) – позаду”.
316
давньогрецького сільського господарства20. Очевидно, під цією
“моделлю” мались на увазі будь-які ідеї, які йшли врозріз із
їхньою концепцією21, згідно з якою аграрне господарство Дав-
ньої Греції відзначалося крайнім ступенем консерватизму:
беззастережним домінуванням примітивної двопільної системи,
відсутністю практики регулярного внесення добрив, слабким
(або й відсутнім) зв’язком між рослинницькою та тваринниць-
кою галузями22, незалежно від того, наскільки самі ці “альтер-
нативні” концепції різняться одна від одної.
А втім, як це буде показано далі, не лише самі “альтер-
нативники” створювали концепції, які різнилися між собою
часом доволі суттєво (зокрема, і за ступенем використання
якісно нових джерел), але й існували автори, чиї погляди
поєднували консервативні та новаторські елементи часом у
дивних комбінаціях.
“Батьком-засновником” “альтернативної” моделі С. Ісаґер та
Є-Е. Скідсґаард вважають вже згаданого вище британського
археолога та етнографа Пола Гальстеда, а до її активних творців
зараховують Т. Ґалланта, П. Ґернсі, Ст. Годкінсона та, ретро-
спективно, М. Джеймсона. З них у 80-ті та 90-ті роки минулого
століття з монографічними дослідженнями виступили Ґаллант,
Ґернсі та не згаданий у книзі В. Генсон, чиї книжки, разом із
працями Р. Саллареса та Е. Барфорд, будуть розглянуті нижче.
Одним із найвідоміших піонерів “нової” школи був британ-
ський дослідник Пітер Ґернсі, чия монографія “Голод і харчові
запаси у Греко-римському світі” побачила світ ще 1988-го
року23. У ній автор поставив низку важливих проблемних
питань (хоча сам часто і не давав на них відповідей). Першим із
———————
20 Isager S., Skydsgaard J. E. Ancient Greek Agriculture: An Intro-
duction… P. 108 ff.
21 П. Кертледж (Op. сit. P. 130) пише їхнє “майже фундамента-
лістське бажання зберегти довіру до писемних джерел” (додам від себе –
як єдино достовірних джерел інформації. – О. О.).
22 Isager S., Skydsgaard J. E. Op. сit. P. 19–114.
23 Garnsey P. Famine and food supply in the Graeco-Roman world.
Cambridge–New York–Melbourne, 1988.
317
них була відмова від надто узагальненого погляду на Давню
Грецію як на “єдиний організм”, а не сукупність окремих дер-
жав та регіонів, які мали суттєві відмінності як у природних
умовах (регіони), такі і в економічному, зокрема й агротех-
нічному аспектах (держави)24. У своїх реконструкціях британ-
ський дослідник, крім іншого, залучав і дані природничих наук,
перш за все – кліматології25. Щоправда, при цьому він об-
межився використанням лише сучасних даних, без належних
палеокліматичних коректив (ризикованість цієї практики він і
сам усвідомлював)26.
Утім основну увагу П. Ґернсі приділив аналізу цілком
традиційних, писемних джерел, особливо зосереджуючись на
працях “батька ботаніки” Теофраста (через що, природно, тва-
ринницька складова античного аграрного господарства лиши-
лась на маргінесі його зацікавлень). Про існування прогре-
сивних, порівняно з примітивним двопіллям, аграрних практик у
Давній Греції дослідник заговорив ще у згаданій монографії27,
але детально ці ідеї знайшли втілення у статті “Родючість землі
у давній Греції”, яка увійшла до авторського збірника 1998 року
“Міста, селяни і їжа в Класичну Античність (есе з соціальної та
економічної історії)”28.
На думку автора, говорити про прогресивні зміни в аграрних
практиках Давньої Греції можна лише з’ясувавши три важливі
обставини: 1) чи існувала в Давній Греції практика регулярного
внесення добрив; 2) чи існував там продуктивний зв’язок між
рослинницьким і пасторальним господарством і 3) чи практику-
вались тогочасними грецькими селянами сівозміни, насичені
бобовими культурами (як перший крок у напрямі безпарових
сівозмін). Залишивши в стороні друге питання, Пітер Ґернсі
———————
24 Ibid. P. 8–9.
25 Ibid. P. 11–13.
26 Ibid.
27 Ibid. P. 40 ff.
28 Garnsey P. The yield of the land in ancient Greece. In: Garnsey P.
Cities, Peasants and Food in Classical Antiquity: Essays in Social and
Economic History. Cambridge, 1998. P. 201–213.
318
зосереджується на пошуку відповідей на два інших, і в обох
випадках його відповіді є ствердними29.
Це виглядає дещо парадоксально, але свої висновки бри-
танський дослідник зробив на базі аналізу інформації тих самих
джерел, спираючись на які Ісаґер та Скідсґаард приходять до
прямо протилежних умовиводів: про відсутність скільки-небудь
помітних прогресивних змін у давньогрецькому сільськогоспо-
дарському виробництві30. Очевидно, що для підтримки своєї
позиції “модернізатори” потребували залучення додаткових
джерел – чи то за рахунок даних природничих наук, чи то за
рахунок інформації археології, включно із напрацюваннями ар-
хеобіологічних дисциплін (археоботаніка, археозоологія включ-
но з іхтіологією), чи то за рахунок використання даних етно-
графії та, особливо, етноархеології (а в ідеалі – усіх цих груп
джерел у комплексі).
І вже у 1991 році майже одночасно виходять дві монографії,
у яких цілком успішно здійснюється подібне розширення:
“Ризик та виживання у Давній Греції” пера Томаса Ґалланта31,
який у своїх реконструкціях активно використовував дані етно-
графії та етноархеології, та “Екологія Давньої Греції” Роберта
Саллареса32, який зосередився на інформації природничих наук
та, особливо, археоботаніки.
Томас Ґаллант присвятив свою працю спробі реконструкції
сільського хатнього господарства: його життєвому циклу, адап-
таційним заходам та аграрним системам тощо. На початку своєї
книги він, подібно до Ґернсі, висловив застереження проти
———————
29 Ibid. P. 210–211.
30 Про цей парадокс пишуть і самі автори “Вступу до сільського
господарства Давньої Греції”, щоправда говорячи не про працю
Гернсі, яка на момент виходу їхньої книги ще не була опублікована, а
про монографію Галланта, про яку йтиметься далі (Isager S.,
Skydsgaard J. E. Op. сit. Р. 3–6, 201–208).
31 Gallant T. W. Risk and Survival in Ancient Greece: Reconstructing
the Rural Domestic Economy. Cambridge, 1991.
32 Sallares R. The ecology of the ancient Greek world. London–New
York, 1991.
319
надмірної уніфікації наших уявлень про системи селянського
господарства у Давній Греції, що, за великим рахунком, у першу
чергу означає відмову від уявлень про афінське господарство як
еталонне для всієї грецької Ойкумени, адже, по суті, ніякого
“давньогрецького господарства” не існувало в природі – була
лише сукупність окремих господарств та сільськогосподарських
систем, а продуктивні стратегії у різний час та у різних регіонах
мали суттєві відмінності.
На відміну від Ґернсі, Ґаллант надзвичайно активно вико-
ристовував дані навіть не так етноархеологічних, як суто етно-
графічних досліджень. При цьому в своїх побудовах дослідник
сміливо проводив аналогії з аграрними практиками країн Азії,
Африки тощо (представники традиційної школи, м’яко кажучи,
підозріло ставляться до такої рішучості).
Дослідник вказує, що в сучасній Греції і в Середземномор’ї
загалом (а тим більше в античності) врожайність зернових
культур суттєво варіює з року в рік залежно від погодних умов,
тож місцеві селяни впроваджують низку практик, здатних
зменшити втрати на випадок кліматично несприятливого року33.
Першою з таких практик, як показує Ґаллант, є диверси-
фікація посівів зернових, тобто вирощування кількох зернових
культур одночасно34. Дослідник зазначає, що в число таких
культур могли входити не лише зернові, а й низка зерно-
бобових35. Останнє, до речі, добре кореспондується зі згаданою
вище концепцією А. Сарпакі про “середземноморський квар-
тет”, також багато в чому базовану на етноархеологічних даних.
На підтвердження своєї гіпотези Ґаллант не обмежується са-
мими паралелями з іншими регіонами, а наводить низку архео-
логічних та етнографічних даних з грецької території36, причому
не лише з Афін, а й з інших регіонів Давньої Греції.
Другою стратегією боротьби з неврожаями, про яку йдеться у
праці Ґалланта, є ущільнені посіви. Хоча агрономи говорять про
———————
33 Gallant T. W. Risk and Survival in Ancient Greece… Р. 35.
34 Ibid. P. 36 ff.
35 Ibid. P. 37.
36 Ibid. P. 44.
320
три різновиди практики ущільнених посівів, для античної доби в
першу чергу слід говорити про найпростіший різновид цих
практик – вирощування двох культур на одній ділянці поля37.
Утім Ґаллант, спираючись на дані Теофраста, твердить про існу-
вання різних форм ущільнених посівів у Давній Греції38.
Таким чином, Томас Ґаллант, як і Пітер Ґернсі (до речі,
обидва дослідника є співавторами у низці праць з аграрної
історії античності39) твердить про різноманітність агротехнічних
заходів у Давній Греції, що очевидно контрастує з “уніфіка-
торським” підходом традиціоналістів.
Якщо розглянуті вище праці Ґернсі та Ґалланта загалом
формально слідували у руслі традиційних дослідницьких пара-
дигм, а їх новаторство полягало перш за все в якісному
розширенні джерельної бази, то у монографії Роберта Саллареса
новаторською була вже сама концепція дослідження – вивчення
зв’язку між діяльністю людини (господарською, у першу чергу
аграрною) і навколишнім середовищем – те, що сам автор
називає “історичною екологією”40.
Р. Салларес зосереджується головним чином на двох аспек-
тах порушеної проблематики – демографічному (включно із
соціодемографічним) та аграрному, в обох випадках активно
використовуючи дані природничих наук та археобіологічних
дисциплін. Цілком новаторським для тогочасної історіографії
було активне залучення даних археоботаніки, причому, зва-
жаючи на брак археоботанічних даних з античних пам’яток (ця
ситуація почала виправлятись лише останнім часом), дослідник
широко використовує порівняльні матеріали з інших епох та
———————
37 Ibid. P. 38.
38 Ibid. P. 40.
39 Зокрема, питання про різноманітність аграрних практик вони
розглядали в статті про зернове господарство Фессалії II ст. до н.е.
(Garnsey P., Gallant T. and Rathbone D. Thessaly and the Grain Supply of
Rome during the Second Century B. C. The Journal of Roman Studies.
1984. Vol. 74. P. 30–44.
40 Sallares R. The ecology of the ancient Greek world… P. 3.
321
регіонів41. Дуже актуальною є підкреслена Р. Салларесом необ-
хідність враховувати залежність розвитку сільського господар-
ства від позаекономічних факторів. Сам автор наголошує фак-
тично лише на демографічному факторі, підкреслюючи, на-
приклад, принципову різницю між ситуацією в класичній
Аттиці з її високою щільністю населення та домінуванням
ячменю в посівах і низькою популяцією, сильно пригніченою
епідеміями чуми і твердою пшеницею як основною сільськогос-
подарською культурою на цій самій території в пізньому
середньовіччі42, практично лишаючи в стороні соціальні – чи то
структуру землеволодіння, чи то забезпечення робочою силою –
вільнонайманою чи рабською, а також співвідношення цих
останніх.
До позитивних сторін роботи Саллареса слід безумовно
зарахувати і той факт, що він не обмежується аналізом лише
орного (чи навіть лише зернового) землеробства: окремо (що-
правда, лише на матеріалах Аттики) він розглядає і садівництво
(точніше, вирощування маслин)43, і тваринництво у його зв’язку
з орним землеробством44.
Утім найбільшу увагу автор зосереджує все ж таки на
зернових культурах, роблячи суттєвий наголос на двох фак-
торах: 1) взаємовпливі змін у щільності людської популяції та
співвідношенні у посівах окремих видів зернових та 2) на
біологічній еволюції зернових, перш за все – в аспекті їхньої
продуктивності45. Взагалі добре знайомство з біологічною та
археоботанічною проблематикою є сильною стороною книги
Саллареса, попри наявність в ній окремих сумнівних твер-
джень46. Дослідник, на відміну від багатьох істориків, так би
———————
41 Ibid. P. 316–371.
42 Ibid. P. 361.
43 Ibid. P. 304–308.
44 Ibid. P. 309–312.
45 Ibid. P. 361.
46 Наприклад, про існування якоїсь особливої популяції полби-
двозернянки у Давньому Єгипті (пор.: Nesbitt M., Samuel D. From Staple
Crop to Extinction? The Archaeology and History of the Hulled Wheats.
322
мовити, “філологічного” спрямування, добре орієнтується і в
різноманітті зернових культур античної доби (голозерні та
плівчасті пшениці, ячмінь, просовидні хліби, жито тощо) і в
тому, наскільки різнилося співвідношення різних зернових у
різних районах грецького світу залежно від природних умов.
Новаторський підхід Роберта Саллареса здобув широке
(хоча, можливо, і не загальне) визнання, свідченням чого є той
факт, що в цілій низці узагальнюючих праць, присвячених
економічній історії античного світу, почали з’являтися розділи,
у яких розглядається екологічна проблематика. Так, саме напи-
саним Салларесом розділом “Екологія” відкривається фунда-
ментальний двотомник, присвячений економіці греко-римського
світу, який вийшов у відомій Кембриджській історичній серії47.
Він написав також і розділ, присвячений історії навколишнього
середовища, для довідника з давньої історії видавництва
“Блеквел”48.
Утім попри всі позитивні сторони праці Саллареса, не можна
не відзначити, що у його версії екологічної історії Давньої
Греції можна спостерігати чіткий “афіноцентризм”, який уже
здавна є прикметою інших галузей антикознавства: політичної,
соціальної та й економічної історії. А проте якраз в екологічній
історії він навряд чи може бути виправданим диспропорцією
інформації про різні поліси та регіони, спричиненої станом
джерельної бази, адже писемні джерела аж ніяк не є основними
при створенні еколого-економічних реконструкцій. Саме тому
дослідник завжди повинен пам’ятати про специфіку природного
середовища Аттики й уникати некритичного поширення ви-
сновків, зроблених на аттичному матеріалі, на весь грецький
світ. Тим часом Салларес не робив спеціального порівняння
———————
Hulled wheats. Proceedings of the First International Workshop on Hulled
Wheats. Promoting the conservation and use of underutilized and neglected
crops. 1996. 4. P. 41–100).
47 Sallares R. Ecology. The Cambridge economic history of the Greco-
Roman world. Cambridge, 2007. P. 15–37.
48 Sallares R. Environmental history. A companion to Ancient history.
Chichester; Malden, MA, 2009. P. 164–174.
323
природних умов цього надто специфічного регіону з умовами
інших областей, населених греками (це відбувалось лише
факультативно, як-от під час аналізу зв’язку між рослинницьким
та тваринницьким господарством у регіонах із різним рівнем
аридності49 тощо). Крім того, у роботі відсутній детальній аналіз
ландшафту (зокрема, таких його важливих складових, як ґрун-
товий покрив та рослинність) навіть самої Аттики, не кажучи
вже про аналіз ландшафтів Греції в цілому. А втім, є досить
очевидним, що відмінності у ландшафтах (у цілому, чи в окре-
мих складових) навіть сусідніх регіонів, приміром Аттики та
Беотії, не кажучи вже про території більш віддалені географічно,
були доволі значними, на чому неодноразово наголошували
автори цитованих вище монографій (і не лише вони). Сам
дослідник, очевидно, розумів ці проблеми, але пішов шляхом
найменшого опору, часто прагнучи скоріше сформулювати
питання, аніж спробувати дати на нього відповідь. Це, звичайно,
пояснюється і неповнотою джерельної бази (це стосується не
лише писемних чи епіграфічних, але й археологічних джерел), і
складностями в їх інтерпретації.
Загалом, попри усю новаторську парадигму, працю Сал-
лареса навряд чи можна зарахувати до “нової” школи аграрної
історії античності, бо його погляди вирізняються певною амбі-
валентністю. Так, з одного боку, він заперечує тезу Пола Гальс-
теда про існування (принаймні в класичній Греції) агропасто-
рального господарства50 та, відповідно, доводить на аттичному
матеріалі відсутність поширеної практики використання орга-
нічних добрив51. У цьому ж руслі йде і заперечення можливості
існування в античності системи ley-farming, про яку (щоправда,
стосовно Риму, а не Греції), говорилося у працях Б. та Л. Чат-
тертонів52.
———————
49 Sallares R. The ecology of the ancient Greek world… P. 312.
50 Ibid. P. 383.
51 Ibid. P. 385.
52 Chatterton B., Chatterton L. A hypothetical answer to the decline of
the Granary of Rome? Libyan Studies. 1985. 16. P. 95–99; Chatterton B.,
Chatterton L. Medicago – its possible role in Romano-Libyan dryfarming
324
Утім сам Саллерес визнає певну обмеженість власних по-
будов через концентрацію на матеріалах Афін (він і сам де-
монструє відмінності у структурі аграрного виробництва Аттики
та інших областей Греції, таких як Фессалія). Однією з клю-
чових причин подібної диспропорції є майже повна відсутність
археоботанічних досліджень з поселень Балканської Греції доби
античності53, що змушує дослідників оперувати традиційними
категоріями джерел. Повертаючись до специфіки аграрного
виробництва в Аттиці, можна, наприклад, задатися питанням, чи
загальнопоширеною була практика обробки ґрунту вручну, а не
орними знаряддями, про яку пише Салларес54; чи універсальною
і непорушною була двопільна система, стійкість якої в Аттиці,
як показує він, була викликана кліматичними причинами (надто
малою кількістю опадів)55, через що практика введення бобових
у сівозміни тут не була поширена до останнього часу56 тощо.
Тим часом і сам дослідник наводить дані, які свідчать про
наявність інновацій у давньогрецькому сільському господарстві.
Так, заперечуючи можливість поширення у Давній Греції три-
пільної системи північноєвропейського типу (пшениця – ямінь –
пар) через екологічні причини, Р. Салларес водночас припускає
———————
and its positive role in modern dryfarming. Libyan Studies, 1984. 15.
P. 157–160. Австралійські автори пов’язують поширення прогресивних
змін у землеробстві римської провінції Афррика із впровадженням тут
культури люцерн, яка відома і в знахідках із грецьких поселень
Південної Італії (див. нижче). Пор: Kron G. Roman ley-farming. Journal
of Roman Archaeology. 2000. Vol. 13. P. 277–97.
53 Sallares R. The ecology of the ancient Greek world… P. 345. І це при
тому, що археоботанічні дослідження з поселень доби неоліту чи
бронзи у Греції є доволі чисельними. Прикро, що з часу публікації
“Екології Давньої Греції” у цьому відношенні ситуація майже не змі-
нилася (див., нпр.: Livarda A. Archaeobotany in Greece. Archaeological
Reports. 2014. 60. P. 106–116).
54 Sallares R. The ecology of the ancient Greek world… P. 312. Пор.
етноархеологічні дані, наведені у цитованій монографії П. Гальстеда
(Halstead P. Two Oxen Ahead… P. 33–57).
55 Sallares R. Op. cit. P. 303.
56 Пор. етноархеологічні дані у працях А. Сарпакі та П. Гальстеда.
325
існування іншої, суто середземноморської системи (пшениця –
бобові – пар), у якій вирощування бобових – добрих азотфік-
саторів – сприяє покращанню родючості ґрунту57. Так само він
неодноразово твердить про існування даних, які засвідчують
практику селекції у грецькому рослинництві58. Не надто корес-
пондується з ідеями “традиціоналістів” і практика вирощування
спеціалізованих фуражних рослин, таких, як люцерна древо-
видна – культура, яка нині не вирощується, але була поширена в
античну добу59,
Щодо представників “традиціоналістської” та “модернізатор-
ської” шкіл у вивченні аграрної історії Давньої Греції, то перші
поставилися до напрацювань Саллареса без жодного ентузіазму
попри те, що він, як показано вище, не висловлював ради-
кальних поглядів на ступінь прогресивності давньогрецької
агротехніки. Очевидно, це пов’язане із загальною тенденцією
представників цієї школи ігнорувати археобіологічні джерела60.
Утім і далеко не всі “новатори” поспішали використовувати
Салларесову методику.
Одним із аспектів, які заторкнув у своїх соціодемографічних
студіях Р. Салларес, була наявність рабів серед сільського
населення Давньої Греції. Утім, якщо він сам торкнувся цього
питання лише побіжно, то інша авторка, Елісон Берфорд Купер,
———————
57 Sallares R. Op. cit. P. 331. Лишається припускати, що така три-
пільна система могла бути поширена у вологіших за Аттику районах
Греції, адже в Аттиці, як твердить Салларес, бобові у сівозмінах не
були поширені, про що йшлося вище.
58 Ibid. P. 343–344. Про селекцію в тваринництві однозначно
говорить Арістотель.
59 Ibid. P. 384–385. Щоправда, Р. Салларес вказує на той факт, що
древовидна люцерна – багаторічна рослина, яка, відповідно, не може
вводитися в сівозміни. Утім в інших регіонах Греції на зайнятих парах
могли вирощувати вже згадану однорічну люцерну, знахідки якої
відомі і на хорі Метапонту – грецькій апойкії у Південній Італії
(Carter, J. C. Discovering the Greek Countryside at Metaponto. Ann Arbor.
2006. P. 24).
60 На це вказує, зокрема, Пол Кертледж: Cartledge P. Classical Greek
agriculture: Recent work and alternative views… P. 130.
326
темі соціальних аспектів аграрного виробництва присвятила
поважну монографію, яка побачила світ двома роками пізніше
за “Екологію Давньої Греції”. Книжка “Земля і робітники у
грецькому світі”61 розглядає найрізноманітніші аспекти земле-
володіння і землекористування у Давній Греції, як соціальні, так
і суто технологічні.
Слід одразу зауважити, що термін “грецький світ” у назві
книжки не був порожнім звуком: американська дослідниця і
справді використала джерела, які стосуються найрізноманіт-
ніших полісів еллінської ойкумени, і не лише у материковій чи
малоазійській Греції, але й у колоніях на заході та сході62.
Одначе при цьому книжка лишається цілком традиціоналіст-
ською з погляду джерельної бази, практично без залучення
інформації природничих чи археобіологічних, та й навіть архео-
логічних даних: широта охоплення досягається розлогим вико-
ристанням епіграфічного матеріалу.
Загалом працю Барфорд з її індуктивним підходом, як і мо-
нографію Саллареса, можна вважати зразком “середньої лінії” у
вивченні античного сільського господарства, адже на її сторін-
ках мирно співіснують факти, які можуть слугувати підтвер-
дженням обох альтернативних поглядів на його природу.
З одного боку, авторка твердить про значну консервативність
давньогрецької агротехніки, про звичайність практики примі-
тивного двопілля63, а з другого – наводить низку даних, які
виразно свідчать на користь впровадження прогресивних агро-
технологій. Так, на відміну від Саллареса, Барфорд говорить про
активне використання грецькими селянами органічних добрив
(як гною, так і зеленого добрива)64, а також, цілком пере-
———————
61 Burford A. Land and Labor in the Greek World. Baltimore, 1993.
62 Це підкреслював ще Пол Кертледж у цитованому огляді 1993
року (Cartledge P. Classical Greek agriculture: Recent work and alternative
views. P. 128), порівнюючи цю книжку з монографією Ісагера та Скід-
сґаарда, де вся увага науковців сконцентрована на афінському мате-
ріалі.
63 Burford A. Op. cit. P. 123.
64 Ibid. P. 122–123.
327
гукуючись із поглядами Ґернсі та Ґалланта, про можливість
використання бобових у польових, а не в городніх сівозмінах,
зокрема – у зайнятих парах65. При цьому, роблячи останнє
твердження, вона спирається не лише на писемні (як обидва
згадані дослідники), але й на епіграфічні джерела. Взагалі до-
статньо широке залучення даних епіграфіки є, безумовно, дуже
позитивною рисою цитованої монографії, що, як вже відміча-
лось в історіографії, дало цій праці “справді панеллінське охоп-
лення”66. І саме завдяки досягнутій таким чином відмові від
надмірної концентрації на афінському матеріалі авторка змогла
вести мову, зокрема, про спеціалізацію аграрного виробництва
окремих полісів67, спричинену різницею в природних умовах
(мікроландшафтах68).
Утім, як видно і з самої назви книжки, поряд із темою
землекористування, іншою провідною темою дослідження
Е. Барфорд було питання трудових ресурсів давньогрецького
сільського господарства. І тут одним із ключових питань, поза
всяким сумнівом, було питання співвідношення в античному
аграрному виробництві вільнонайманої і рабської праці.
Звичайно, американська дослідниця аж ніяк не була першою,
хто порушив цю тему.
Ще у 1971 році з’явилася знакова стаття американського
антикознавця британського походження Майкла Джеймсона,
присвячена сільському господарству класичних Афін69. Праця
Джеймсона і до сьогодні лишається неперевершеною за ори-
гінальністю підходу та системністю охоплення матеріалу.
Незвичним у ній було те, що автор відштовхувався від аналізу
———————
65 Ibid. P. 123–124.
66 Cartledge P. Op. сit. P. 128.
67 Burford A. Op. cit. P. 110.
68 Ibid. P. 109. Недарма ж, говорячи про освоєння маргінальних
земель (eschatia), про які детальніше йтиметься далі, Барфорд оперує
не лише аттичними, як М. Джеймсон, а й сицилійськими матеріалами
(P. 111 ff).
69 Jameson, M. H. Agriculture and Slavery in Classical Athens…
P. 122–145.
328
структури і технологічного рівня афінського сільського госпо-
дарства, проявивши добре знання як античних агротехнологій,
так і традиційного господарства Середземномор’я, і саме на цій
основі прийшов до висновку про широке використання праці
рабів у господарствах не лише заможних землевласників, але й
землеробів середнього достатку.
Стаття викликала гостру полеміку70, і Джеймсон на певний
час відходить від дослідження рабської проблематики. Але
якраз на початку 1990-х він повертається до неї, наводячи на
підтримку свої концепції нові дані71.
Повертаючись до праці Барфорд, слід зауважити, що, як і у
випадку з агротехнологіями, вона утримується від того, аби
однозначно стати чи то на бік Джеймсона та його однодумців,
чи то на бік його опонентів, натомість дає стислий та інфор-
мативний огляд наявної в джерелах (щоправда, у цьому випадку
майже виключно писемних) інформації про участь рабів у сіль-
ськогосподарському виробництві72.
Якщо праця Барфорд мала на меті радше систематизувати
матеріал з аграрної історії Давньої Греції в її агротехнічному та
соціальному аспектах, аніж сформулювати нові узагальнюючі
концепції, то монографія Віктора Генсона “Інші греки”, яка
побачила світ двома роками пізніше і вийшла новим, допов-
неним виданням у 1999 році73, і в якій також порушено обидва
———————
70 Див., наприклад, різке заперечення ідей про поширення рабської
праці у книзі Е. Вуд (Wood E. M. Peasant-citizen and Slave: The
Foundations of Athenian Democracy. London, 1989. P. 51–53. Утім пор.:
de Ste. Croix G. E. M. The Class Struggle in the Ancient Greek World from
the Archaic Age to the Arab Conquests. Ithaca, New York, 1982. P. 505–
508).
71 Jameson M. H. Agricultural labour in Ancient Greece. Agriculture in
Ancient Greece… P. 135–146; Jameson M. H. Class in the Ancient Greek
Countryside. Structures Rurales Et Sociétés Antiques: Actes Du Colloque
de Corfou, 14–16 Mai 1992. Paris, 1994. P. 55–63.
72 Burford A. Op. сit. P. 208–220.
73 Hanson V. D. The Other Greeks The Family Farm and the Agrarian
Roots of Western Civilization. Berkeley–Los Angelos–London, 1999.
329
згадані аспекти, є однією з найбільш концептуальних праць
“модернізаторського” напряму74.
Слід визнати, що на противагу новаторству в побудові
гіпотез, про що детально йтиметься нижче, джерельна база праці
Генсона є від новаторства достатньо далекою: її основу скла-
дають навіть не археологічні чи епіграфічні, а писемні джерела в
точному значенні терміну – від Гомера та Гесіода75 до Тео-
фраста, чиї ботанічні праці, як вже неодноразово говорилося
вище, інтенсивно використовували і попередники Генсона з
обох історіографічних шкіл.
В. Генсон відносить початки прогресивних змін в аграрному
господарстві, як в агротехнічному, так і в соціальному аспектах,
до часу завершення так званих “темних віків”, з їх сконцент-
рованим на вирощуванні зернових (не надто диверсифікованим)
рослинництвом, без розвинутого садівництва та виноградарства,
з відсутністю індивідуального селянського господарства та пра-
ці покупних рабів76. Значна частина інновацій у сільському
господарстві Давньої Греції, на його думку, відбувалася вже на
початку епохи архаїки, як-от поширення інтенсивного оливко-
водства, яке автор відносить до початку VIII ст. до н.е.77. Генсон
ставить питання про залежність інтенсифікації сільського
господарства Давньої Греції, особливо у галузі оливководства та
садівництва, від запозичення малоазійських аграрних техно-
логій78, а це означає, що саме колонізація дала перший поштовх
інтенсифікації давньогрецького аграрного виробництва.
Розвиток нових форм господарства, вважає дослідник, був
пов’язаний позитивним зворотним зв’язком із становленням
нового стану – середніх землевласників, які утворювали основу
———————
74 Cartledge P. Classical Greek agriculture II: Two more alternative
views. Journal of Peasant Studies. 1995. 23:1. P. 134.
75 Другий розділ першої частини книги Генсона має назву “Laertes'
Farm: The Rise of Intensive Greek Agriculture”, а наступний – “Hesiod's
Works and Days: The Privilege of the Struggle”.
76 Hanson V. D. The Other Greeks P. 78.
77 Ibid. P. 41.
78 Ibid.
330
тогочасної грецької армії – важку піхоту (гоплітську фалангу)79.
Протягом переходу від господарства “темних віків”, з його
пануванням пасторалізму та зернового господарства до інтен-
сивного господарства доби архаїки – часів підйому полісу,
рабська праця, подібно до індивідуальних (фермерських) садиб
та іригації стають звичними для сільської округи грецьких
держав80. У цей час відбувається і трансформація тваринницької
галузі, відхід від пасторалізму з його великими стадами та
екстенсивністю на користь менших за поголів’ям стад та інтен-
сивного господарства81, пов’язаного з рослинництвом (тут Ген-
сон солідаризується з ідеями П. Гальстеда82, які не викликають
жодного ентузіазму в Ісаґера та Скідсґаарда83). Очевидно, саме в
цей час починається і регулярне внесення добрив та вирощу-
вання бобових, що також підвищувало родючість ґрунту84.
На думку Віктора Генсона, цілком вірогідно, що технологічні
інновації, включно із широким залученням праці покупних рабів
в аграрному виробництві, на початку поширювались на мар-
гінальних землях (eschatia), до яких у Середземномор’ї відно-
сились перш за все гірські землі, які потребували терасування85.
Умови для ведення господарства там були складнішими, аніж на
———————
79 Ibid. P. 43.
80 Ibid. P. 64.
81 Ibid. P. 74.
82 Halstead P. Traditional and ancient rural economy inin Mediterranean
Europe: Plus ça Change? Paul Halstead. The Journal of Hellenic Studies.
1987. Vol. 107. P. 79. Див. також пізнішу працю цього дослідника:
Halstead P. Pastoralism or Household Herding? Problems of Scale and
Specialization in Early Greek Animal Husbandry. World Archaeology.
Vol. 28, No. 1. Zooarchaeology: New Approaches and Theory (Jun., 1996).
P. 20–42.
83 Isager S., Skydsgaard J. E. Op. cit. P. 99–103. Ці дослідники чомусь
вважають, що давньогрецьке тваринництво загалом не мало розвинутої
скотарської складової. Археозоологічні дані, принаймні з Північної
Надчорноморщини, спростовують таке твердження.
84 Hanson V. D. The Other Greeks P. 78.
85 Ibid. P. 79–88. Див. також: Jameson M. H. Attic Eschatia. Ancient
history matters: studies presented to Jens Erik Skydsgaard. P. 63–68.
331
рівнинах, а відтак успішне ведення господарства на таких
землях було можливим за рахунок нових, якісніших за ті, що
практикувалися на рівнинах, аграрних технологій86, інтенсив-
нішого використання робочої, і перш за все – рабської сили87.
І лише згодом прогресивні форми господарства, так би мовити,
спустились із схилів гір у долини88.
Цю гіпотезу згодом підтримав і Майкл Джеймсон, який в
одній зі своїх останніх робіт на аграрну тему89, услід за Ген-
соном, але спираючись головно на матеріали Аттики і залу-
чаючи маловідомі епіграфічні матеріали, твердить, що техноло-
гічні новації в аграрному секторі впроваджувались у першу
чергу в невеликих господарствах, розташованих на маргіналь-
них землях (схили гір тощо).
Повертаючись до праці Генсона, слід наголосити, що у ній
дослідник підкреслює: термін eschatia (маргінальна земля) був
багатозначним, його не слід обов’язково ототожнювати лише із
гірськими схилами, це могли бути будь-які землі, де умови були
гіршими, порівняно зі звичайними, чи то через бідність ґрунту,
чи то через рельєф, чи через інші обставини90. До цього роз-
ширеного розуміння маргінальності земель я ще повернуся в
кінці цієї статті.
Отже, ключовим, на мою думку, у концепції Генсона є її
комплексність: він вважає, що від VIII до VI до н.е. було сфор-
мовано новий тип сільського господарства та аграрної ідеології,
———————
86 Це підтверджується й даними епіграфіки: Jameson M. H. Class in
the Ancient Greek Countryside… P. 57.
87 І прикладом таких земель він називає гірські тераси Хіосу,
відомого інтенсивним використанням у сільському господарстві праці
покупних рабів: Hanson V. D. The Other Greeks.. P. 88.
88 Ibid. P. 79.
89 Jameson M. H. Attic Eschatia ... P. 63–68. Див. також Jameson M.H.
On Paul Cartledge “The political economy of Greek slavery” in:
P. Cartledge, E. E. Cohen and L. Foxhall (Eds.). Money, Labour and Land:
Approaches to the Economics of Ancient Greece. P. 168.
90 Ibid. P. 84.
332
який визначався чотирма взаємопов’язаними факторами91:
1) появою окремих індивідуальних (родинних) господарств з
відокремленою забудовою; 2) диверсифікацією сільськогоспо-
дарських культур; 3) введенням в обіг маргінальних земель і
4) використанням рабської праці в аграрному виробництві.
Таким чином, дослідник пов’язав в єдину систему як суто еко-
номічні, зокрема і агротехнічні, так і соціальні аспекти сіль-
ськогосподарського виробництва Давньої Греції.
Звичайно, не всі складові його концепції можна вважати
однаково добре аргументованими. Недоліком побудов Генсона є
також надто вузька джерельна база, про що вже йшлося вище.
Але з усіх розглянутих концепцій вона є найбільш системною і
багатоаспектною, вона, як справедливо зазначає Пол Керт-
ледж92, стимулює подальші дослідження, які зможуть уточнити,
модифікувати чи спростувати окремі її елементи.
На завершення слід зауважити, що протистояння “традиціо-
налістської” та “модернізаторської” шкіл дослідників аграрної
історії Давньої Греції аж ніяк не завершилося у дев’яностих
роках минулого століття, а триває і до сьогодні. Очевидно, той
факт, що обидві настільки відмінні одна від одної концепції досі
знаходять прихильників, а зближення крайніх точок зору за-
галом не спостерігається, не може бути випадковим. Його не
можна пояснити винятково зміною історіографічної “моди” –
істинна причина, напевно, лежить набагато глибше.
Річ у тім, що сама природа наявних джерел (і не лише пи-
семних) дозволяє знаходити в них підтвердження як примітив-
ності, так і прогресивності античного сільського господарства.
Чи означає це, що ми недостатньо розуміємо джерела чи
насправді сама агрономічна практика Давньої Греції та антич-
ного світу в цілому поєднувала в собі, здавалось би, непоєд-
нуване? Останнє виглядає вірогіднішим, особливо, якщо при-
гадати, що у Давній Греції зовсім територіально недалеко одне
від одного розташовувались держави з принципово різним
———————
91 Ibid. P. 125 ff.
92 Cartledge P. Classical Greek agriculture II: Two more alternative
views… P. 134.
333
рівнем соціально-економічного розвитку – від “буржуазних” (за
термінологією П’єра Левека) Афін (чи Корінфу) до вкрай мало-
розвинених общин Етолії чи Локриди.
Цілком вірогідно, що і в аграрному господарстві різних
полісів (а можливо, як показують праці М. Джеймсона, і в
межах одного полісу) могли співіснувати як консервативні
тенденції, так і прогресивні, а саме античне сільське господар-
ство все ж не було статичною системою, а динамічно роз-
вивалось у часі та просторі, нехай і нерівномірно, якщо гово-
рити про окремі його складові. Тож поле для подальших
досліджень лишається відкритим, а притік нових джерел, особ-
ливо археологічних, археоботанічних та епіграфічних, відкриває
ширші можливості верифікації існуючих гіпотез та побудови
нових.
Окремо слід сказати про значимість розглянутих концепцій
для дослідження економічної історії Великої грецької колоні-
зації, і навпаки – господарської історії грецьких колоній як
полігону для верифікації наявних гіпотез. У більшості колоній,
принаймні на ранніх стадіях їхньої історії, не спостерігалося
дефіциту землі, багато з них мали доступ до “рабських” тру-
дових ресурсів – чи то у вигляді “кріпосних” на кшталт сіра-
кузьких кілліріїв чи гераклейських маріандінів, чи то покупних
рабів.
Крім того, ціла низка освоєних греками регіонів, і в першу
чергу – Степова Надчорноморщина від Добруджі до Кубані –
характеризувалась якісно відмінними від метрополії кліматич-
ними, едафічними (ґрунтовими) та іншими природними умо-
вами. У цьому відношенні їх, нехай і з застереженнями, також
можна вважати “маргінальними” територіями порівняно із зем-
лями метрополії. Отже, наявність таких земель вкупі з доступом
до “рабських ресурсів” робило сільські округи багатьох колоній
своєрідним потенційним полігоном для сільськогосподарських
інновацій.
Тож комплексні дослідження аграрного господарства грець-
ких колоній взагалі, і таких понтійських апойкій, як Істрія,
Ольвія чи Херсонес, зокрема, мають дати змогу з’ясувати, яка
саме з двох полярних точок зору на природу давньогрецького
334
сільського господарства є ближчою до істини, а, можливо, і
дозволити сформувати нову, компромісну, гіпотезу.
REFERENCES
1. Burford, A. (1993). Land and Labor in the Greek World. Baltimore.
[in English].
2. Carter, J. C. (2006). Discovering the Greek Countryside at
Metaponto. Ann Arbor. [in English].
3. Cartledge, P. (1993). Classical Greek agriculture: Recent work and
alternative views. The Journal of Peasant Studies, 21:1, 127–136. [in
English].
4. Cartledge, P. (1995). Classical Greek agriculture II: Two more
alternative views. Journal of Peasant Studies, 23:1, 131–139. [in English].
5. Chatterton, B., & Chatterton, L. (1984). Medicago – its possible role
in Romano-Libyan dryfarming and its positive role in modern dryfarming.
Libyan Studies, 15, 157–160. [in English].
6. Chatterton, B., & Chatterton, L. (1985). A hypothetical answer to
the decline of the Granary of Rome? Libyan Studies, 16, 95–99. [in
English].
7. De Ste. Croix, G. E. M. (1982). The Class Struggle in the Ancient
Greek World from the Archaic Age to the Arab Conquests. Ithaca; New
York. [in English].
8. Forbes, H. (1992). The ethnoarchaeological approach to ancient
Greek agriculture. Agriculture in Ancient Greece, 87–101. [in English].
9. Forbes, H. (1995). The identification of pastoralist sites within the
context of estate-based agriculture in Ancient Greece: Beyond the
"Transhumance versus agro-pastoralism" debate. The Annual of the British
School at Athens, 90, 325–338. [in English].
10. Gallant, T. W. (1991). Risk and Survival in Ancient Greece:
Reconstructing the Rural Domestic Economy. Cambridge. [in English].
11. Garnsey, P. (1988). Famine and food supply in the Graeco-Roman
world. Cambridge; New York; Melbourne. [in English].
12. Garnsey, P. (1998). Cities, Peasants and Food in Classical
Antiquity: Essays in Social and Economic History. Cambridge. [in English].
13. Garnsey, P., Gallant, T. Rathbone, D. (1984). Thessaly and the
Grain Supply of Rome during the Second Century B. C. The Journal of
Roman Studies, 74, 30–44. [in English].
14. Gates-Foster, J. (2016). Finley and Archaeology. In D. Jew,
R. Osborne and M. Scott (Еds.) The Impact of Moses Finley (рр. 250–269).
Cambridge. [in English].
335
15. Halstead, P. (1987). Traditional and ancient rural economy inin
Mediterranean Europe: Plus ça. Change? The Journal of Hellenic Studies,
107, 77–87. [in English].
16. Halstead, P. (1996). Pastoralism or Household Herding? Problems
of Scale and Specialization in Early Greek Animal Husbandry. World
Archaeology (Vol. 28, No. 1, рр. 20–42). [in English].
17. Halstead, P. Frederick, Ch. (2000). Landscape and Land Use in
Postglacial Greece (Sheffield Studies in Aegean Archaeology). Sheffield.
[in English].
18. Halstead, P. (2014). Two Oxen Ahead: Pre-Mechanized Farming in
the Mediterranean. Chichester. [in English].
19. Hanson, V. D. (1999). The Other Greeks The Family Farm and the
Agrarian Roots of Western Civilization. Berkeley; Los Angelos; London.
[in English].
20. Kroll, H. (2000). Agriculture and Arboriculture in Mainland Greece
at the Beginning of the First Millennium B. C. Pallas: revue d'études
antiques, 52, 61–68. [in English].
21. Kron, G. (2000). Roman ley-farming. Journal of Roman Archaeo-
logy, 13, 277–297. [in English].
22. Jameson, M. H. (1977–1978). Agriculture and Slavery in Classical
Athens. Classical Journal, 73, 122–145. [in English].
23. Jameson, M. H. (1994). Class in the ancient Greek countryside. In
Doukellis P. N., Mendoni L. G. (Eds.) Structures Rurales Et Sociétés
Antiques: Actes Du Colloque de Corfou (14–16 Mai 1992), 55–63. [in
English].
24. Jameson, M. H. (2002). Attic Eschatia. In Ancient history matters:
studies presented to Jens Erik Skydsgaard (рр. 63–68). [in English].
25. Jameson, M. H. (2002). On Paul Cartledge "The political economy
of Greek slavery". In P. Cartledge, E. E. Cohen and L. Foxhall (Eds.).
Money, Labour and Land: Approaches to the Economics of Ancient Greece,
167–174. [in English].
26. Jameson, M. H., Runnels, C. N. Van Andel T. (1994). A Greek
Countryside. The Southern Argolid from Prehistory to the Present Day with
a Register of Sites by C. N. Runnels and M. H. Munn. Stanford. [in English].
27. Nicholas, D. Kramer, C. (2001). Ethnoarchaeology in Action.
Cambridge. [in English].
28. Sallares, R. (2007). Ecology. The Cambridge economic history of
the Greco-Roman world, 15–37. [in English].
29. Sallares, R. (2009). Environmental history. A companion to Ancient
history (рр. 164–174). Chichester; Malden, MA. [in English].
336
30. Sallares, R. (1991). The ecology of the ancient Greek world.
London; New York. [in English].
31. Sarpaki, A. (1992). The Palaethnobotanical Approach. The Medi-
terranean Triad or Is It a Quartet? Agriculture in Ancient Greece, 61–75. [in
English].
32. Skydsgaard, J. E. (1992). Agriculture in ancient Greece. On the
nature of the sources and the problems of their interpretation. Agriculture in
Ancient Greece, 9–12. [in English].
33. Stika, H.-P. (1997). Pflanzenreste aus dem archaischen Milet.
Vorbericht zur Kampagne 1992. Archäologischer Anzeiger. 1997:2, 109–
188. [in German].
34. Stika, H.-P., Heiss, A. G. & Zach B. (2008). Plant remains from the
early Iron Age in western Sicily: differences in subsistence strategies of
Greek and Elymian sites). Vegetation History and Archaeobotany (Vol. 17,
suppl. 1, рр. 139–148). [in English].
35. Wood, E. M. (1989). Peasant-citizen and Slave: The Foundations of
Athenian Democracy. Cambridge. [in English].
Oleksandr Odrin
Candidate of Historical Sciences (PhD in History),
enior Research Fellow, Department of History of Ukraine
of the Middle Ages and Early Modern Times,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), olodrin@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2729-6548
CONCEPTUAL DISPUTE OF "TRADITIONAL"
AND "MODERNIZING" SCHOOLS IN THE STUDY
OF THE AGRARIAN HISTORY OF ANCIENT GREECE
The 1980s and 1990s were a time of “paradigm shifts” in many
branches of the history of Classical antiquity, including the history of
agriculture. However, the emergence of new approaches did not lead to the
extinction of the old ones. Their supporters vigorously debate on the pages
of numerous periodical and monographic publications. One aspect of these
discussions is the matter of this article. It is the debate over the level of
development of agrarian technologies in Ancient Greece.
The purpose of this paper is to outline the positions of the participants of
the discussion and to find out the reasons for the coexistence in con-
temporary historiography of diametrically opposed views on key aspects of
337
ancient Greek agrotechnics, on its evolution, on the structure of labour
resources involved in agricultural production, and in particular on slave
labour. A comparative and interdisciplinary method of historiographic
research is used.
The confrontation between the “old” and “new” models of agrarian
history of Ancient Greece continues till now. The very nature of the sources
available confirms both views. It is quite probable that conservative
tendencies as well as progressive ones could co-exist in agriculture of
different polises. Therefore, the field for further research remains open, and
the influx of new sources, especially archaeological, archaeobotanical and
epigraphic, opens up greater possibilities for verifying existing hypotheses
and constructing new ones.
The importance of the concepts considered for the study of economic
history of the Greek Colonization worth mentioning. In most colonies, at
least in the early stages of their history, there was no land deficiency. Many
of them had an access to “slave” labuor resources: whether in the form of
“serfs” such as the Siracusan killyrians or Heraclean mariandins, or as
chattel slaves.
In addition, a number of regions explored by the Greeks were
characterized by climatic, soil and other natural conditions which were
qualitatively different from their metropolis. In this respect, they can be
considered “marginal” territories in relation to the lands of the metropolis.
This made the choras of many colonies a kind of potential landfill for
agricultural innovations.
Key words: Classical antiquity, Ancient Greece, historiography, agri-
culture, slavery.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182256 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:19:49Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Одрін, О. 2021-12-22T18:16:53Z 2021-12-22T18:16:53Z 2019 Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції / О. Одрін // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 308-337. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182256 631+930+94(38)“652” Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом “зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності, зокрема – історії античного сільського господарства. Одначе поява нових підходів не призвела до відмирання старих. Їх прибічники жваво дискутують на сторінках численних журнальних та монографічних публікацій. Одному із аспектів цих дискусій – суперечкам про рівень розвитку аграрних технологій Давньої Греції – і присвячено цю статтю. Її метою є окреслити позиції учасників дискусії і з’ясувати причини співіснування в сучасній історіографії часом діаметрально протилежних поглядів на ключові аспекти давньогрецької агротехніки, на її еволюцію, на структуру трудових ресурсів, задіяних в аграрному виробництві і, зокрема – на питому вагу рабської праці. Використовуються компаративні та міждисциплінарні методи історіографічних досліджень. Протистояння “старої” та “нової” моделей аграрної історії Давньої Греції триває і до сьогодні. Сама природа наявних джерел дозволяє знаходити в них підтвердження обох поглядів. Цілком вірогідно, що і в аграрному господарстві різних полісів могли співіснувати як консервативні тенденції, так і прогресивні. Тож поле для подальших досліджень лишається відкритим, а притік нових джерел, особливо археологічних, археоботанічних та епіграфічних, відкриває ширші можливості верифікації наявних гіпотез та побудови нових. Окремо слід сказати про значимість розглянутих концепцій для дослідження економічної історії Великої грецької колонізації. У більшості колоній, принаймні на ранніх стадіях їхньої історії, не спостерігалося дефіциту землі, багато з них мали доступ до “рабських” трудових ресурсів – чи то у вигляді “кріпаків” на кшталт сиракузьких кілліріїв чи гераклейських маріандинів, чи то покупних рабів. Крім того, ціла низка освоєних греками регіонів характеризувалась якісно відмінними від метрополії кліматичними, едафічними (ґрунтовими) та іншими природними умовами. У цьому значенні їх можна вважати “маргінальними” територіями щодо земель метрополії. Це робило сільські округи багатьох колоній своєрідним потенційним полігоном для сільськогосподарських інновацій. The 1980s and 1990s were a time of “paradigm shifts” in many branches of the history of Classical antiquity, including the history of agriculture. However, the emergence of new approaches did not lead to the extinction of the old ones. Their supporters vigorously debate on the pages of numerous periodical and monographic publications. One aspect of these discussions is the matter of this article. It is the debate over the level of development of agrarian technologies in Ancient Greece. The purpose of this paper is to outline the positions of the participants of the discussion and to find out the reasons for the coexistence in contemporary historiography of diametrically opposed views on key aspects of ancient Greek agrotechnics, on its evolution, on the structure of labour resources involved in agricultural production, and in particular on slave labour. A comparative and interdisciplinary method of historiographic research is used. The confrontation between the “old” and “new” models of agrarian history of Ancient Greece continues till now. The very nature of the sources available confirms both views. It is quite probable that conservative tendencies as well as progressive ones could co-exist in agriculture of different polises. Therefore, the field for further research remains open, and the influx of new sources, especially archaeological, archaeobotanical and epigraphic, opens up greater possibilities for verifying existing hypotheses and constructing new ones. The importance of the concepts considered for the study of economic history of the Greek Colonization worth mentioning. In most colonies, at least in the early stages of their history, there was no land deficiency. Many of them had an access to “slave” labuor resources: whether in the form of “serfs” such as the Siracusan killyrians or Heraclean mariandins, or as chattel slaves. In addition, a number of regions explored by the Greeks were characterized by climatic, soil and other natural conditions which were qualitatively different from their metropolis. In this respect, they can be considered “marginal” territories in relation to the lands of the metropolis. This made the choras of many colonies a kind of potential landfill for agricultural innovations. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції Conceptual dispute of "traditional" and "modernizing" schools in the study of the agrarian history of Ancient Greece Article published earlier |
| spellingShingle | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції Одрін, О. Проблемна історіографія |
| title | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції |
| title_alt | Conceptual dispute of "traditional" and "modernizing" schools in the study of the agrarian history of Ancient Greece |
| title_full | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції |
| title_fullStr | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції |
| title_full_unstemmed | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції |
| title_short | Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції |
| title_sort | концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії давньої греції |
| topic | Проблемна історіографія |
| topic_facet | Проблемна історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182256 |
| work_keys_str_mv | AT odríno konceptualʹneprotistoânnâtradicíonalístsʹkoítamodernízatorsʹkoíškíludoslídženníagrarnoíístoríídavnʹoígrecíí AT odríno conceptualdisputeoftraditionalandmodernizingschoolsinthestudyoftheagrarianhistoryofancientgreece |