"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення
«Шлях із Варягів у Греки» – одна з найдавніших торговельних магістралей на теренах колишньої Київської Русі. Згідно з літописними відомостями, одним із перших і найвідоміших людей, які мандрували ним, був апостол Андрій Первозванний. У даній статті розглянуто історичні факти й основні гіпотези, щ...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Історико-географічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Datum: | 2015 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182548 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення / С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 151-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182548 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Хведченя, С. 2022-01-07T18:06:17Z 2022-01-07T18:06:17Z 2015 "Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення / С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 151-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182548 94+913; 910.3 «Шлях із Варягів у Греки» – одна з найдавніших торговельних магістралей на теренах колишньої Київської Русі. Згідно з літописними відомостями, одним із перших і найвідоміших людей, які мандрували ним, був апостол Андрій Первозванний. У даній статті розглянуто історичні факти й основні гіпотези, що пов’язані з його подорожжю до Скіфії й тих земель, де потім повстала й розквітла Київська Русь. Зроблено спробу відтворити кінцеві пункти легендарного шляху, уміщено розповідь про сучасні експедиції цим маршрутом. «Путь из Варяг в Греки» – одна из древнейших торговых магистралей на просторах бывшей Киевской Руси. Согласно летописным сведениям, одним из первых и самых известных людей, которые путешествовали по нему, был апостол Андрей Первозванный. В данной статье рассмотрены исторические факты и основные гипотезы, связанные с его поездкой в Скифию и те земли, где впоследствии была создана и окрепла Киевская Русь. Сделана попытка воссоздать конечные пункты легендарного пути, рассказано о современных экспедициях по этому маршруту. «The way Varangians to the Greeks» – one of the oldest trade routes of the Kyivan Rus. One of the first and most famous people who traveled was the Apostle Andrei. The historical facts and basic hypotheses related to apostolic journey to Scythia and those lands that then arose and flourished Kyivan Rus were analyzed in this paper. The attempt to recreate the final points of the legendary track, inserted the story of modern expedition on this route was made. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Історична географія "Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення «Путь из Варяг в Греки»: прошлое и настоящее «The way Varangians to the Greeks»: past and present Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| spellingShingle |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення Хведченя, С. Історична географія |
| title_short |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| title_full |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| title_fullStr |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| title_full_unstemmed |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| title_sort |
"шлях із варягів у греки": з давніх-давен і до сьогодення |
| author |
Хведченя, С. |
| author_facet |
Хведченя, С. |
| topic |
Історична географія |
| topic_facet |
Історична географія |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Історико-географічні дослідження в Україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
«Путь из Варяг в Греки»: прошлое и настоящее «The way Varangians to the Greeks»: past and present |
| description |
«Шлях із Варягів у Греки» – одна з найдавніших торговельних
магістралей на теренах колишньої Київської Русі. Згідно з літописними відомостями, одним із перших і найвідоміших людей, які
мандрували ним, був апостол Андрій Первозванний. У даній статті
розглянуто історичні факти й основні гіпотези, що пов’язані з його
подорожжю до Скіфії й тих земель, де потім повстала й розквітла Київська Русь. Зроблено спробу відтворити кінцеві пункти легендарного шляху, уміщено розповідь про сучасні експедиції цим маршрутом.
«Путь из Варяг в Греки» – одна из древнейших торговых магистралей на просторах бывшей Киевской Руси. Согласно летописным сведениям, одним из первых и самых известных людей,
которые путешествовали по нему, был апостол Андрей Первозванный. В данной статье рассмотрены исторические факты и основные гипотезы, связанные с его поездкой в Скифию и те земли, где впоследствии была создана и окрепла Киевская Русь. Сделана
попытка воссоздать конечные пункты легендарного пути, рассказано о современных экспедициях по этому маршруту.
«The way Varangians to the Greeks» – one of the oldest trade routes
of the Kyivan Rus.
One of the first and most famous people who traveled was the Apostle
Andrei. The historical facts and basic hypotheses related to apostolic
journey to Scythia and those lands that then arose and flourished Kyivan
Rus were analyzed in this paper. The attempt to recreate the final
points of the legendary track, inserted the story of modern expedition
on this route was made.
|
| issn |
2616-5295 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182548 |
| citation_txt |
"Шлях із Варягів у Греки": з давніх-давен і до сьогодення / С. Хведченя // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 151-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT hvedčenâs šlâhízvarâgívugrekizdavníhdavenídosʹogodennâ AT hvedčenâs putʹizvarâgvgrekiprošloeinastoâŝee AT hvedčenâs thewayvarangianstothegreekspastandpresent |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:05Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:05Z |
| _version_ |
1850849202622431232 |
| fulltext |
УДК: 94+913; 910.3
Сергій Хведченя
«ШЛЯХ ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ»:
З ДАВНІХ-ДАВЕН І ДО СЬОГОДЕННЯ
«Шлях із Варягів у Греки» – одна з найдавніших торго-
вельних магістралей на теренах колишньої Київської
Русі. Згідно з літописними відомостям, одним із пер-
ших і найвідоміших людей, які мандрували ним, був апостол Ан-
дрій Первозванний. У даній статті розглянуто історичні факти й
основні гіпотези, що пов’язані з його подорожжю до Скіфії й тих
земель, де потім повстала й розквітла давньоруська держава. Зроб-
лено спробу відтворити кінцеві пункти легендарного шляху, умі-
щено розповідь про сучасні експедиції цим маршрутом.
Початок «Повісті врем’яних літ» містить розповідь про «шлях
із Варягів у Греки». Це найперший і найдокладніший опис голов-
ної річкової магістралі Давньої Русі: «Коли ж поляни жили особно
по горах сих (київських), то була тут путь із Варягів у Греки, а із
Греків (у Варяги): по Дніпру, а у верхів’ї Дніпра – волок до (ріки)
Ловоті, а по Ловоті (можна) увійти в Ільмень, озеро велике. Із
цього ж витікає Волхов і впадає в озеро велике Нево, а устя того
озера входить у море Варязьке. І по тому морю (можна) дійти до
самого Риму, а од Риму прийти по тому ж морю до Цесарограда,
а від Цесарограда прийти в Понт-море, у яке впадає Дніпро-ріка.
Дніпро ж витікає з Оковського лісу і плине на південь, а Двіна із
того самого лісу вибігає і йде на північ, і входить у море Варязьке.
Із того ж лісу витікає Волга на схід і вливається сімдесятьма
гирлами в море Хвалійське. Тому-то із Русі можна йти по Волзі в
Болгари і в Хваліси, і на схід дійти в уділ Симів, а по Двіні – у Ва-
ряги, а з Варягів – і до Риму, од Риму ж – і до племені Хамового.
А Дніпро впадає в Понтійське море трьома гирлами: море це зо-
вуть Руським»1. Таким чином, «шлях із Греків у Варяги», згідно з
151
«Повістю врем’яних літ», мав наступний вигляд: Греки, устя
Дніпра, вгору проти течії до верхів’я Дніпра, волок до річки Ло-
воть, озеро Ільмень, річка Волхов, озеро Нево, Варязьке море, Ва-
ряги (див. карту).
152
Карта-схема. «Шлях із Варягів у Греки»
У наступних рядках розповідається, як цим шляхом подоро-
жував апостол Андрій Первозванний. Знову звернемося до пер-
шоджерел, до літопису: «Як ото говорили, коли Андрій учив у
Синопі і прийшов у (город) Корсунь, він довідався, що од Кор-
суня близько устя Дніпрове. І захотів він піти в Рим, і прибув в
устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і за приреченням
божим прийшов і став під горами на березі. А на другий день,
уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним: «Бачите ви
гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать божа, і буде город
великий, і церков багато воздвигне бог». І зійшов він на гори сі,
і благословив їх, і поставив хреста. І, поклонившись богу, він
спустився з гори сієї, де опісля постав Київ, і рушив по Дніпру
вгору»2. Звернемо увагу на слова літописця – «як ото говорили».
Він не посилався на які-небудь історичні документи або свідоц-
тва відомих людей: «Хтось говорив»... Звичайно, можна з висо-
ким ступенем вірогідності припустити, що той, від кого надійшла
ця інформація, був гідний довіри, інакше навряд чи це було б
зафіксовано в літописі.
Подальші мандри апостола Андрія літописець описав на-
ступним чином: «і прибув він до словен, де ото нині Новгород...
І пішов він у Варяги, і прибув у Рим»3. Коли ж прийшов до
слов’ян, де тепер розташовано місто Новгород, то побачив, як
місцеві мешканці миються в лазні й січуть себе лозинами. Трохи
згодом, у Римі, апостол розповів, як навчав і що бачив у своїй
подорожі. Після цього літопис незбагненно навіщо знову акцен-
тує увагу читача на розповіді Андрія про диво-дивне в слов’ян-
ській землі: новгородці натоплять свої лазні, обіллються квасом
і шмагають себе прутами, аж до нестями. Потім вони облива-
ються крижаною водою й оживають. Роблять вони це постійно й
без примусу, і це у них – не самокатування, а лише традиційне
обмивання.
Не зрозуміло, але «Повість врем’яних літ» ніби навмисно не роз-
повідає про християнські звитяги апостола Андрія під час його по-
дорожі Руссю, окрім факту про встановлення хреста на київських
пагорбах. Проте двічі повідомляє про чудернацькі традиції меш-
канців Новгорода. Цікаво, що в новгородській редакції літописної
153
оповіді про мандри апостола Андрія фрагмента про лазні немає,
однак є новий епізод про його жезл, який він залишив (водрузив)
поблизу Новгорода, у місцевості, де потім виникло село Грузино.
За переказами, жезл, або посох, святого апостола дбайливо збері-
гався в Андріївській церкві цього села аж до середини ХVІ ст. Такі
відомості записані в «Степеневій книзі» та житії преподобного
Михаїла Клопського, яке було складене в Новгороді 1537 р. за
дорученням архієпископа Макарія.
Після Новгорода апостол Андрій попрямував до варягів, а звід-
тіля – до Риму. Виходить, що він подорожував зворотнім маршру-
том – «шляхом із Греків у Варяги». Де саме «у Варягів» побував
цей святий, достеменно невідомо, це залишилося поза сторінками
літопису. Так само нам невідомо, де закінчувався «шлях із Греків
у Варяги», до якого міста чи місця він прямував, де був кінцевий
пункт цього маршруту.
Дорога апостола від варягів до Риму дуже добре вписується в
знайомий всім вислів – «Усі шляхи ведуть у Рим!». Опис даної
подорожі відсутній, але існують давні шотландські перекази про
перебування там Андрія Первозванного. Після Риму він вирушив
до Синопа, замкнувши, таким чином, коло своєї подорожі. Там
його мандрівка розпочалася, там вона й закінчилася. Це, як і
багато іншого в літописному описі мандрів апостола, викликає
чимале здивування. Не зрозуміло, чому апостольська подорож не
стартувала в Константинополі. Ще більш дивним видається й те,
що на зворотному шляху, пропливаючи повз столицю Візантії, Ан-
дрій Первозванний проігнорував гостинність греків і не відвідав
це місто. Впадає в очі, що навіть назва Константинополя свідомо
замовчувалася літописом.
Узагалі, маршрут літописної подорожі апостола Андрія, на пер-
ший погляд, може видатися трохи дивним і нелогічним, адже пе-
ребував у Корсуні (Херсонесі) «і захотів він піти у Рим», але
замість прямої морської дороги через Чорне та Середземне моря
вибрав набагато довший шлях навколо всієї Європи. Пояснити це
можна лише тим, що апостол діяв за приреченням божим і ніс
слово його до різних народів. Завданням святого було не просто
прибути з Корсуня до Риму, а побачити й навчити якомога більше
154
різних людей. Опис цієї подорожі є й у інших джерелах – грець-
ких апокрифах.
Щодо перебування апостола Андрія на теренах, де потім роз-
квітла Давня Русь і постав Київ – «матір міст руських», із давніх-
давен і донині точиться серйозна наукова дискусія. Учені
неодноразово піддавали сумніву даний факт.
Узагалі, стосовно проповідування Євангелія апостолом
Андрієм Первозванним існують дві основні церковні традиції.
В основі першої лежать житійні апокрифи «Андрія діяння», які
датують ІІ ст. н. е. Згідно з ними, він проповідував на територіях,
що були розташовані на південному березі Чорного моря. Його
діяльність охопила історичні області – Понт та Вифінію (сучасна
Туреччина). Надалі маршрут проліг через Фракію та Македонію.
Близько 67 р. від Різдва Христового апостол Андрій Первозван-
ний закінчив своє земне життя, його було розп’ято в місті Патри
(сучасна Греція).
Друга церковна традиція дотримується тієї думки, що Мала
Азія, Вифінія та Понт були уділом апостола Петра, молодшого
брата Андрія. Сам же Андрій проповідував учення Христа на те-
риторії Скіфії. Ця традиція ґрунтується на творі римського істо-
рика й отця церковної історії Євсевія Кесарійського (263–340 рр.),
який на початку ІІІ ст. н. е. дослівно цитував автентичний твір
Оригена, що не зберігся до наших днів. Там, у третьому томі «Тлу-
мачення на Буття», містилися відомості про жереб святих апосто-
лів. Грецький християнський теолог Ориген писав про те, що всі
дванадцять апостолів, аби визначити собі місця для місіонерської
діяльності, кинули жереб. Андрію Первозванному випало пропо-
відувати у Фракії та Скіфії. Остання на той час охоплювала вели-
чезну територію, що була розташована на північ від Понту
Євксинського (Чорне море). Вона розпочиналася від Кавказьких
гір і включала в себе Кримський півострів, Азовське море, нижню
течію річок Дон, Дніпро та Південний Буг. Інколи намагаються
пов’язати діяння Андрія з римською провінцією Мала Скіфія, що
розташована в усті Дунаю, на території сучасної Румунії. Проте
вона з’явилася лише наприкінці ІІІ ст. н. е. й тому не могла бути
описана Оригеном.
155
Церковні історики по-різному сприймали переказ про апос-
тольський жереб. Одні – свято вірили, інші були налаштовані більш
скептично4. Церковні діячі та письменники IV–V ст. Єпифаній
Кіпрський та Євхерій Ліонський доопрацювали оповідь про апос-
тольську подорож таким чином, що шлях святого Андрія потяг-
нувся через Вифінію, Фракію, скіфів, місто Севаста, фортецю
Аспар та річку Фасис. Тобто виходить, що він дійшов до терито-
рії сучасної Абхазії, а до цього побував у містах Боспор, Феодосія
та Херсонес.
Широкого розповсюдження набуло «Житіє Андрія», написане
між 815 та 843 рр. Єпифанієм Ченцем, який на власні очі побачив
місця, де, імовірно, міг побувати Андрій. Він пройшов апостоль-
ськими шляхами, записав давні перекази та легенди й занотував
усе побачене й почуте в «Житії». Згідно з його писанням, святий
здійснив не одну, а цілих три подорожі з Єрусалима на південь,
схід та північ. Під час своєї третьої, останньої, подорожі апостол
Андрій Первозванний відвідав Аланію, Іверію, Абхазію, Боспор,
Феодосію, Херсонес, Синоп, Візантію, Патри, де й знайшов свою
мученицьку смерть.
Про жереб святих апостолів 1051 р. писав і митрополит Іларіон
у «Слові про Закон і Благодать»: «хвалить же гласом хваління Рим-
ська країна Петра і Павла, якими приведена до віри в Ісуса Христа,
Сина Божого; (вихваляють) Асія, Ефес і Патмос Іоанна Богослова,
Індія – Фому, Єгипет – Марка. Всі країни, міста і народи шанують
і славлять кожні свого вчителя, яким навчені православній вірі»5.
Проте, як бачимо, які саме землі дісталися апостолу Андрію, з
цього уривка не зрозуміло.
Історики православної церкви не дійшли єдиної думки й сто-
совно часу включення в літопис фрагмента про апостольську по-
дорож «Слово про проявлення Хрещення Руської землі святим
апостолом Андрієм, який приходив на Русь». Є. Голубинський вва-
жав, що оповідання про подорож апостола Андрія до Русі потра-
пило до літопису не раніше XIV ст. А. Карташов, відомий історик
руської церкви, відстоював іншу точку зору. На його думку, воно
було введено до літопису в першій половині ХІІІ ст.6 Основою для
такого висновку слугувало те, що до XIV ст. літописна оповідь
156
була вже перенесена з літопису в церковні прологи. Одночасно
вона потрапила в усі літописи Давньої Русі, крім новгородського.
Причину висміювання Новгорода й свідоме замовчування назви
Константинополя А. Карташов вбачав у конфлікті між давньору-
ськими містами. Ще в ХІІ ст. Київ активно відстоював своє право
на поставлення митрополитів, і факт перебування апостола Ан-
дрія на його теренах був неабияким аргументом на користь свя-
тості київської землі.
Багато уваги подорожі апостола Андрія присвятив вищезгада-
ний А. Карташов. Він був останнім обер-прокурором Святішого
Синоду й першим міністром віросповідань Тимчасового уряду.
Його діяльність припала на буремний 1917 р. Історик, безумовно,
був людиною високоосвіченою й високоповажною. До його думки
завжди прислухалися і науковці, і церковні та політичні діячі.
А. Карташов вважав, що в VIII−IX ст. церковні перекази накопи-
чилися настільки, що стали основою для складання нових текстів
житій святих. Приблизно в ці часи оповідь про подорож апостола
Андрія затвердилася в такій редакції, де святий подорожував
землями Скіфії, північним та західним Причорномор’єм, завітав
до Візантії й навіть поставив там першого єпископа Стахія7.
Останній, імовірно, займав цей високий пост близько шістнадцяти
років − з 38 по 54 рр. н. е. Існує гіпотеза, що саме цього Стахія
згадував апостол Павло в «Посланні до Римлян» у книзі Нового
Завіту (глава 16.9).
На користь підтвердження перебування апостола Андрія на те-
ренах Русі свідчать деякі історичні документи. Зокрема, на це опо-
середковано вказує лист до князя Всеволода Ярославича,
написаний відомим ученим Михайлом Пселлом від імені візан-
тійського імператора Михайла Дуки (1072–1077). У ньому спові-
щалося про єдине духовне джерело й корінь обох держав, єдиних
провісників Євангелія та Слова Божого. Дослідники вважають, що
в тексті листа є пряма вказівка на апостольську подорож Андрія
Первозванного8.
Безперервне зростання шанування апостола Андрія на Русі
веде свій відлік з ХІ ст. Найдавніші згадки про нього знаходимо
в місяцеслові Остромирова Євангелія (1056–1057 рр.). З кінця
157
ХІ ст. зафіксовані церковні служби на честь апостола, з ХІІ ст.
житіє Андрія внесено в Прологи. Водночас не слід забувати й про
те, що деякі давньоруські писемні пам’ятки ХІ–ХІІ ст. свідчать:
апостоли на руській землі ніколи не навчали й навіть тут не були.
Відомості про це знаходимо в «Житії Бориса та Гліба» й у літо-
писній повісті про загибель варягів-християн при князюванні Во-
лодимира9.
Незважаючи на всі перешкоди, на початку XVІІ ст. переказ про
відвідини апостолом Андрієм Русі, так би мовити, затвердили офі-
ційно. 1621 р. ієромонах Києво-Печерської лаври Захарія Копис-
тенський написав книгу «Палінодія», глава якої «Про хрещення
русів» розповідала про відвідини Андрієм київських гір, де згодом
була побудована церква на честь Воздвиження Хреста (ХІІІ ст.).
1621 р. Київський духовний собор на чолі з Іовом Борецьким за-
провадив свято на честь апостола Андрія Первозванного. Моти-
вація була дуже простою та переконливою: оскільки цей святий –
перший архієпископ константинопольський, патріарх вселенський
і апостол руський, і на Київських горах стояли ноги його, і очі його
Русь бачили, і вуста благословили, то справедливою та богоугод-
ною справою буде започаткувати свято на його честь. Головна ж
ідея була в словах: Воістину Русь анітрохи не гірше, аніж інші
східні народи, оскільки тут проповідував апостол!
Пам’ять про святі діяння апостола Андрія навіки закарбована
у світовій історії, на його честь збудовано багато церков і храмів.
Найголовнішим із них є собор Андрія Первозванного в грецькому
місті Патри, у дуже мальовничому місці на березі Коринфського
заливу. Цей величезний і величний православний храм (другий
за розмірами на Балканах) будувався з 1920 по 1974 рр. на місці
мученицької смерті Андрія. Головними святинями собору є голова
апостола в срібному та золотому ковчегу та рештки дерев’яного
хреста, на якому його було розп’ято близько 70 р. н. е. 2007 р. свята
реліквія – голова апостола Андрія – була привезена до Києва й
тимчасово виставлена для поклоніння прочан у Свято-Успенській
Києво-Печерській лаврі.
Маршрут апостола Андрія «шляхом із Греків у Варяги» також
відмічений численними православними церквами. 1089 р. був
158
освячений кам’яний храм на честь апостола Андрія в Переяславлі.
У ХІ ст. храм на честь Андрія Первозванного спорудили в Новго-
роді. У Херсонесі з давніх-давен свято шанують місце з відбит-
ком стопи апостола Андрія. За переказами, дощова або ж морська
вода в цьому відбитку стає цілющою.
Безумовно, на першому місці серед усіх храмів, побудованих
на честь апостола Андрія на українських теренах, стоїть Андрі-
ївська церква в Києві. Вона збудована на київських пагорбах на
тому місці, де святий апостол встановив легендарний хрест. Ще
1086 р. князь Всеволод Ярославич заснував тут Андріївський
(Янчин) монастир. Пізніше, у XIII–XVII ст., тут існувала Хрес-
товоздвиженська церква, яка вщент згоріла 1677 р. З того часу
на горі височив лише великий дерев’яний хрест, який ототож-
нювали з апостольським. Історії навіть відомий випадок, коли
один археолог у першій половині XІХ ст. сподівався віднайти
рештки того самого дерев’яного апостольського хреста10. Зайвим
буде казати, що ці пошуки були марними й безперспективними.
1690 р. на цьому місці побудували дерев’яну Андріївську цер-
кву, її змонтували з матеріалів розібраної Богоявленської цекрви
Братського монастиря. Проте вона дуже швидко занепала й роз-
валилася.
1749 р. за проектом відомого архітектора Б. Растреллі на святій
горі розпочали будівництво великої Андріївської церкви. Київське
духівництво деякий час чинило опір будівельникам, священики
були проти знесення Андріївського хреста. Проте згодом конфлікт
владнали. 1754 р. новий храм був повність добудований, хоча ос-
вятили його лише 1767 р. Він був створений у стилі бароко укра-
їнськими зодчими під керівництвом архітектора І. Мічуріна.
Підмурком церкви був двоповерховий стилобат, але він не захис-
тив її від можливих зсувів, тріщин та деформацій. Андріївська
церква витримала безліч ремонтів і реставрацій, остання за часом
закінчилася 2012 р. Причина нестабільності храму криється в не-
досконалості дренажної системи й зсувонебезпечності місця роз-
ташування (див. фото 1). 2000 р. на схилах Дніпра побудували
невеликий новий храм на честь апостола Андрія Первозванного
(див. фото 2).
159
З інших відомих храмів на честь цього апостола слід відмітити
Андріївський собор Санкт-Петербурга, пам’ятку архітектури
XVIIІ ст. 2001 р. тут урочисто відкрили пам’ятний обеліск на честь
300-річчя заснування ордена Андрія Первозванного. На початку
ХІХ ст. великий Андріївський собор був побудований у Крон-
штадті, але за часів радянської влади його було знищено. Апостол
Андрій Первозванний – святий покровитель Росії й російського
флоту. Орден святого апостола Андрія Первозванного – найперша
й найвища нагорода Російської імперії (1698 р.), а з 1998 р. – най-
вища нагорода Російської Федерації.
1158 р. великий собор на честь Андрія Первозванного зведено
в Шотландії в місті Сент-Ендрюс. У цьому храмі була розташо-
вана резиденція архієпископа. На жаль, сьогодні від цієї величної
споруди залишилися лише руїни, проте й вони вражають уяву –
довжина собору складала більше аніж 100 метрів. За переказами,
тут колись переховувалися мощі апостола Андрія, святого покро-
вителя Шотландії.
Майже скрізь, де міг побувати апостол Андрій, були постав-
лені пам’ятники. Перебування святого також відобразилося в
160
Фото 1. Андріївська церква, Київ
Фото 2. Храм Андрія
Первозванного, Київ
географічних назвах, топоніміці цих місць. Наведемо лише де-
кілька фото найбільш відомих пам’ятників апостолу Андрію на
українських теренах та описів до них.
Зараз у Києві встановлено аж три пам’ятники апостолу Андрію
Первозванному: на Михайлівській площі (див. фото 3), поблизу
Михайлівського Золотоверхого собору (див. фото 4) та на печер-
ських схилах Дніпра, біля нового храму Андрія Первозванного
(див. фото 5).
161
Фото 3. Апостол
Андрій Первозванний,
фрагмент пам’ятника
княгині Ользі, Київ
Фото 4. Пам’ятник апостолу
Андрію поблизу Михайлівського
Золотоверхого собору, Київ
Фото 5. Пам’ятник апостолу
Андрію на площі Андрія
Первозванного, Київ
Найдавніший та найвідоміший з усіх київських монументів на
честь апостола Андрія височить на Михайлівській площі. Задум
його створення виник на початку ХХ ст. 1911 р. відбувся конкурс
на кращий проект пам’ятника княгині Ользі, який у майбутньому
повинен був стати першою скульптурною композицією на честь
відомих історичних постатей на так званому «історичному
шляху», що мав об’єднати Софійський та Михайлівський май-
дани. Переможцем став проект І. Кавалерідзе і восени цього ж
року був втілений у життя. Скульптуру княгині Ольги з правого
боку оточують святі просвітителі Кирило та Мефодій, а з лівого –
апостол Андрій, який витягнутою правицею вказує на київські
гори, а лівою рукою тримає легендарний апостольський посох.
1919 р. скульптура княгині Ольги була розбита, її уламки зако-
пали біля пам’ятного знака. Невдовзі пам’ятку взагалі зруйнували,
а на її місці створили невеличкий сквер. 1996 р. історичну
пам’ятку було відтворено з білого мармуру. На апостольському по-
стаменті викарбувана цитата з літопису: «Бачите ви гори сі? Яко на
сих горах возсіяє благодать Божа» (див. фото 6).
162
Фото 6. Пам’ятник княгині Ользі, Київ
2003 р. пам’ятник апостолу Андрію відкрили й освятили в
Криму, поблизу Володимирського собору, на території заповідника
Херсонес (див. фото 7). З 2006 р. тут є ще один пам’ятник апос-
толу – у Феодосії (див. фото 8). Крім того, пам’ятники цьому свя-
тому встановлені в Запоріжжі (див. фото 9) та Луганську. На
відкритті пам’ятників неодноразово зазначалося, що кожна країна
має своїх просвітителів та святителів, для України такою особою
є апостол Андрій Первозванний.
163
Фото 7.
Пам’ятник апостолу
Андрію, Херсонес
Фото 8. Пам’ятник апостолу
Андрію, Феодосія
Фото 9. Пам’ятник
апостолу Андрію,
Запоріжжя
Гідно вшанували пам’ять святого апостола Андрія Первозван-
ного в Донецьку. Тут збудовано храм на честь цього святого (див.
фото 10), а біля Свято-Преображенського кафедрального собору
встановлено унікальний пам’ятник апостолу на честь 1025-ї річ-
ниці Хрещення Русі. Бронзова фігура апостола з хрестом у руках
символізує його як світоча, який приніс віру православну на ру-
ську землю. Величезний бронзовий пам’ятник було відлито на
дільниці лиття церковних дзвонів заводу «Донецьксталь». Мону-
мент становить заввишки майже чотири з половиною метри. Його
вага складає три з половиною тонни. Напис на монументі: «Русь
Свята – бережи віру православну!» (див. фото 11).
164
Фото 10. Храм Андрія
Первозванного, Донецьк
Фото 11.
Пам’ятник апостолу
Андрію, Донецьк
2008 р. пам’ятний знак на честь
першого проповідника християнської
віри – апостола Андрія – було вста-
новлено в Аджарії, у містечку Сарпі
(Грузія) (див. фото 12).
До сьогодні остаточно не з’ясовані
кінцеві пункти «шляху з Варягів у
Греки». Щоправда, слід зазначити, що
спроб зробити це було достатньо. Зок-
ре ма, можемо згадати лише деякі на-
укові дослідження, що стосуються роз -
робки цієї теми11. Нам видається дуже
важливою студія О. Пріцака, вміщена в
його фундаментальній праці «Похо -
джен ня Русі»12. У ній автор вельми
слуш но зазначав, що кожен торговель-
ний шлях обов’язково має два пункти –
відправний та кінцевий, які повинні
бути рівнозначними з точки зору їхньо -
го економічного значення, інакше сенс
у такому шляху відпаде автоматично.
Що стосується одного з кінцевих пунктів призначення, який
має найменування «Греки», то в цьому випадку у вчених сумнівів
майже немає. Цей напрямок шляху вказував на Візантію, а якщо
точніше – на її столицю, Константинополь. Так, у «Повісті
врем’яних літ» словом «Греки» позначалися походи давньору-
ських князів саме на це місто. Наприклад, у літописній розповіді
про похід князя Олега 907 р. знаходимо: «Пішов Олег на Греків,
Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і сло-
вен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і древлян. і радимичів, і хор-
ватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. Ці всі звалися
«Велика Скіфія». І з цими усіма вирушив Олег на конях і кораблях,
і було кораблів числом дві тисячі. І прибув він до Цесарограда»13.
Подібним чином описаний у літописі похід князя Ігоря 941 р.:
«Пішов Ігор на Греки. І хоча послали болгари вість цесареві
(Роману), що йдуть руси на Цесароград – десять тисяч суден, –
165
Фото 12.
Пам’ятник
апостолу Андрію,
Аджарія (Грузія)
вони прийшли, і припливли, і стали пустошити Вифінську
землю»14.
В оповіді про пошуки нової віри князем Володимиром зустрі-
чаємо наступні рядки: «І сказав їм Володимир: «Ідіте ще в Німці,
і роздивіться також, а звідти ідіте в Греки». Вони ж прийшли в
Німці, і, роздивившись церкву і службу їхню, прийшли до Цеса-
рограда, і прибули до цесаря»15.
Похід Володимира, сина князя Ярослава Мудрого, на Візантію
1043 р. описаний так: «Послав Ярослав Володимира, сина свого на
Греків і дав йому воїнів многих, а воєводство доручив Вишаті,
отцю Яневому. І рушив Володимир на Цесароград у човнах, і
прийшли вони на Дунай, а од Дунаю пішли до Цесарограда»16.
Ретельно проаналізувавши процитовані уривки літопису,
можна впевнено зробити висновок, що напрямок «шляху у Греки»
означав не просто подорож до Візантійської імперії, а вказував на
рух до її столиці – Константинополя (Цесарограда). Таким чином,
один кінцевий пункт «шляху з Варягів у Греки» можна вважати
визначеним остаточно.
Вважають, що остання ділянка «шляху з Греків у Варяги» опи-
сана у творі Адама Бременського «Gesta Hammaburgensis Eccle-
siae Pontificum» («Діяння архієпископів гамбурзької церкви»).
У розділі 22 можна знайти назву міста, що, напевно, й було кінце-
вою точкою цього шляху17. Наведемо найбільш вагомий уривок
цієї книги в перекладі О. Пріцака: «За лютичами, яких також на-
зивають вілці, приходять до Одера, найбільшої річки у країні
слов’ян. В її гирлі, там де вона біжить у Скіфське (Балтійське)
море, знамените місто Юмне пропонує дуже жваве місце для зус-
трічі варварів та греків з далеких земель... Це справді найбільше
з міст Європи; його населяють слов’яни та інші народи, греки та
варвари... Місто заповнене товарами від усіх народів Півночі, тут
немає нічого рідкісного чи того, на що є попит... Виходячи з цього
міста, за чотирнадцять днів плавання доходять до Острогарда
(Новгорода) у Руцції (Русі), чия столиця є Київ – суперник Кон-
стантинополя – великої окраси Греції»18.
Таким чином, можна зробити висновок, що останню ділянку
«шляху з Греків у Варяги» від Новгорода мандрівники долали
166
морем упродовж чотирнадцяти днів, а кінцевим пунктом мар-
шруту було місто Юмне (Волін). Деякі відомості про це місто ми
можемо знайти в арабській і давньоскандинавській літературі19.
Вважають, що назва міста Волін закарбована й у давньоруських
билинах. Так, зокрема в билині про богатиря Дюка Степановича є
рядки про його походження з Волині-землі, із Карелії. Припуска-
ється можливість тотожності назв Волін і Волинь20.
Кінцевий пункт досліджуваного шляху на Балтиці мав дві наз ви:
одна за германською традицією – Юмне, друга слов’янська – Волін.
1934 р. було встановлено місце можливого розташування міста-дер-
жави Юмне. Археологічні розкопки було продовжено 1952 р.21
Місто Юмне (Волін) виникло в першій половині ІХ ст. як вели-
кий порт. Воно впевнено набирало свою силу аж до 60-х рр. ХІІ ст.,
коли було зруйновано данцями. Археологи віднайшли залишки
портових споруд, фортеці, численні майстерні й будинки городян.
Вельми ймовірно, що в ХІ–ХІІ ст. це місто було найважливішим для
варягів тих часів, а «шлях із Греків у Варяги» закінчувався саме тут.
«Шлях із Варягів у Греки» був пов’язаний з іншими водними
шляхами Давньої Русі. З Дніпра можна було потрапити у Волгу,
Дон, Західну Двіну, Дністер та Дунай. Так, наприклад, можна було
пройти через Неву, Ладозьке озеро, річку Волхов, волоки до
Дніпра, оминаючи дніпрові пороги, перехід волоками до Сівер-
ського Донця, потім Азовське й Чорне моря. Князь Олег, який кня-
жив у Полоцьку 911 р., ішов проти Візантії через Полоцьк за
таким маршрутом: Західна Двіна, волоки до Сіверського Дінця,
Дон, Азовське, Чорне та Середземне моря22.
«Шлях із Варягів у Греки», згідно з «Повістю врем’яних літ»,
набув державного значення для Давньої Русі після 882 р., коли
князь Олег здійснив похід від Ладоги й Новгорода до Києва, об’єд-
навши Новгородську й Київську землі в єдину державу. 882 р. він
вирушив у похід на Київ «шляхом із Варягів у Греки», узявши ба-
гато своїх воїнів – варягів, чудь, словен, кривичів. «І взяв він Смо-
ленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти вирушив він униз
(по Дніпру) і, прийшовши, узяв (город) Любеч» і посадив мужа
свого»23. Припливши до Києва, Олег зі своїми воїнами вдався до
хитрощів: відіслав послів (нібито вони подорожуючі купці, які
167
йдуть від Олега та Ігоря в Греки) до Аскольда і Діра, яких запро-
сив до себе. Тільки-но вони прийшли, їх було убито. Аскольда по-
ховали на горі, що зветься Угорська, де був Ольги двір, а потім на
тій могилі боярин Ольма поставив церкву на честь св. Миколая.
Могила Діра була за церквою св. Орини. Після цих подій Олег
почав князювати в Києві, який з того самого часу стали називати
«Матір’ю міст руських». Після цих подій князь Олег «почав го-
роди ставити», зокрема, «шляхом із Варягів у Греки», і збирати
данину зі словенів, кривичів і мері.
Дніпровська частина водного «шляху з Варягів у Греки» згідно
з «Повістю врем’яних літ» мала назву «Гречник», або «Грецький
шлях» (путь). Купці, які користувалися цим шляхом і здійснювали
торговельні операції між Києвом та Константинополем, назива-
лися «гречниками».
У «Повісті врем’яних літ» Гречник згадується декілька разів.
Так, наприклад, під 1084 р., коли Давид велів своїм братам зібра-
тися в себе: «І стояли вони біля Канева довгий час, допоки
пройшли (валки) Гречника»24.
1170 р. Мстислав Ізяславич скликав братів своїх і сказав їм:
«Поклопочіться про Руську землю і про свою отчизну і дідизну, бо
ведуть (погані) християн кожного року у свої вежі, а з нами при-
сягу приймаючи (і) завше переступаючи. І вже вони в нас Грець-
кий шлях однімають, і Солоний, і Залізний»25. І далі за текстом
літопису: половці шкодять Гречнику й Залознику – треба вийти
назустріч гречникам, тобто вийти купцям на допомогу.
«Шлях із Варягів у Греки» неодноразово згадується в давньос-
кандинавських джерелах як Східний шлях. Т.Н. Джаксон у книзі
«Austr í Görðum: древнерусские топонимы в древнескандинавских
источниках» докладно розглядає питання варязьких подорожей у
Русь і Візантію. У главі 3 «Austrvegr – «Східний шлях» сканди-
навських вікінгів» розглянуто питання так званого Східного
шляху. Увесь час його існування умовно розбитий на три періоди.
Саме другий період згадок про шлях на Схід у давньоскандинав-
ській літературі розповідає про «шлях із Варягів у Греки». «Можна
стверджувати, що на другому етапі свого розвитку, зафіксованому
в ранніх королівських сагах, топонімія із коренем aust- відобра-
168
жає існування Волховсько-Дніпровського «шляху із Варягів у
Греки» і роль Русі на цьому путі»26.
Окрім «Повісті врем’яних літ» є ще одне історичне джерело,
яке детально описує «шлях із Варягів у Греки» – це трактат «Про
управління імперією», складений близько 950 р. імператором Кос-
тянтином Багрянородним. Детальний опис водного шляху з Києва
в Константинополь міститься в дев’ятій главі «Про русів, що від-
правляються на моноксилах з Русі у Константинополь». Тут також
є короткі відомості про північну частину Дніпровського шляху з
Новгорода до Києва.
«Шлях із Варягів у Греки», за Костянтином Багрянородним,
мав наступний вигляд: Новгород, Смоленськ, Любеч, Чернігів,
Вишгород, Київ, дніпрові пороги, острів св. Григорія (Хортиця),
острів св. Еферія (острів Березань), Чорне море, річки Дністер,
Біла, рукав річки Дунай, Конопа, Констанція, річки Варна та Ди-
чина, Месемврія27.
Сучасна історія знає багато спроб подолати «шлях із Варягів у
Греки» на реконструйованих суднах. Так, експедиція «Нево» от-
римала свою назву від стародавнього топоніма Ладоги й була ор-
ганізована Географічним товариством Академії наук СРСР 1985 р.
Її метою було вивчення й дослідження торгових комунікацій доби
Київської Русі. На першому етапі дослідники вивчали північну
частину водного шляху від Ладоги до Волхова, Ільменю й Ловаті.
Маршрут дослідили суходолом і випробували його прохідність на
байдарках.
Влітку 1987 р. дослідники вирішили пройти легендарну Вол-
ховсько-Дніпровську водну магістраль на двох шестивесельних
човнах «Варяг» і «Русь». Ця спроба виявилася вельми вдалою, за
два з половиною місяці мандрівникам пощастило пропливти
майже три тисячі кілометрів від Балтики до Чорного моря. Дана
експедиція дозволила відкрити нову сторінку в історичній науці й
започаткувати такий її напрям, як навігаційна археологія28.
1988 р. було здійснено водний перехід довжиною понад дві ти-
сячі кілометрів із Західної Двіни до Балтійського моря, від Смо-
ленська до Санкт-Петербурга через Вітебськ, Даугавпілс, Ригу
й Таллінн. У експедиції брали участь човни «Аскольд» і «Дір».
169
Наступного року відбувся водний перехід за маршрутом Смо-
ленськ – Мінськ – Гродно – Каунас – Клайпеда – Паланга. 1990 р.
п’ятий етап експедиції «Нево» пролягав від Смоленська через Київ
і до Одеси. За 36 днів екіпажі суден подолали річками відстань
майже три тисячі кілометрів. Найбільш важкі ділянки колишніх
волоків сучасні мандрівники пройшли суходолом, використо-
вуючи для перевезення човнів і команди наземні транспортні за-
соби. Таким чином, подолали відстань від середньої Ловаті до
Смоленська. Цей експеримент довів, що континентальну частину
«шляху з Варягів у Греки» можна пройти за 85–95 днів. Прохо -
дження стародавніх волоків займало близько 14 днів.
Влітку 1991 р. фахівці Ленінградського суднобудівного інсти-
туту (Морського університету) на основі історичної документації
побудували судно «Нево». В якості наукової основи для рекон-
струкції були використані судна західних слов’ян, виявлені на ос-
трові Рюген, а також залучені матеріали археологічних знахідок
залишків праслов’янських суден південного узбережжя Балтики
та окремі деталі суден із Новгорода й Ладоги. Новостворене судно
«Нево» було довжиною 12 метрів, шириною 4 метри і висотою
борту 1,5 метри. Воно приводилося в рух п’ятьма парами весел і
мало рульове весло, розташоване з правого борту. Крім того, було
оснащене щоглою з прямокутним вітрилом. У 1994–1995 рр.
«Нево» пройшло трасою «шляху з Варягів у Греки» від Маріен-
схамна (Фінляндія) до Пірея (Греція).
Сучасні нащадки варягів також кілька разів відправлялися в по-
дорожі «шляхом із Варягів у Греки» на копіях давніх суден, від-
найдених археологами на територіях скандинавських країн. Так,
1880 р. неподалік від містечка Сандар, що розташоване поблизу
Осло, було знайдено стародавній варязький корабель «Гокстад».
Його віднайшли археологи у великому кургані, де він зберігався
понад 1000 років. Це була найбільша археологічна знахідка
сучасних археологів на території Норвегії. Судно мало довжину
майже 24 метри й ширину 5 метрів. Обидва його боки були захи-
щені щитами, яких загалом нарахували 64.
Норвезькі вчені під керівництвом Тома Енгоя вирішили побу-
дувати точну копію цього давньоскандинавського судна. Роботи з
170
будівництва його макета розпочалися 1981 р., а 1985 р. воно вже
було спущено на воду. Корабель отримав назву «Havorn», тобто
«Морський орел». На ньому дослідники здійснили плавання різ-
ними відрізками «шляху з Варягів у Греки». Під прапором
ЮНЕСКО було організовано експедицію «Havorn I Austerveg».
Стародавнім торговим шляхом із країни вікінгів Норвегії на Схід
вирушив корабель «Морський орел». На маршруті до нього при-
єдналося російське судно «Нево».
Перший етап цієї експедиції відбувся влітку 1991 р. Норвезьке
й російське судна пройшли від Осло до Стокгольма й далі – до
Санкт-Петербурга. Але політичні події в Росії 1991 р. стали на за-
ваді подальшого руху історичних суден. Наступного 1992 р. екс-
педиція була продовжена від Старої Ладоги через Новгород,
Смоленськ, Оршу, Київ, Дніпропетровськ і далі вниз по Дніпру до
устя й через Чорне море до Стамбула.
1992 р. було побудовано й спущено на воду судно, що являло
собою точну копію давньоскандинавських, знайдених на дні Бал-
тики. Його довжина складала 9 метрів, а ширина – більше 2-х.
Вага сягала понад 800 кілограмів, що робило його досить манев-
реним і цілком придатним для волоків. Воно отримало назву
«Aifur», на честь найбільшого і найнебезпечнішого дніпрового по-
рогу. У 1994–1996 рр. на цьому реконструйованому варязькому
судні було здійснено перехід із Сигтуни на озері Малар (Швеція)
до Херсона (Україна). Ця ризикована експедиція отримала назву
«The Holmgard Expedition».
1994 р. судно «Aifur» успішно перетнуло все Балтійське море
й річками Нева й Волхов дісталося Новгорода. Відстань цієї по-
дорожі склала 1382 кілометри. 1996 р. експедиція продовжила
свій шлях до Чорного моря річками Ловать, Усвяча, Двіна і Кас-
пля. Аби дістатися до Дніпра, мандрівники були вимушені по-
ставити свій корабель на колеса й таким чином подолати цю
ділянку суходолу. Експедиція фінішувала в українському місті
Херсон, подолавши шлях довжиною 1568 кілометрів. Загалом,
«The Holmgard Expedition» за 113 днів подорожі пройшла по різ-
них річках, озерах і морях 2950 кілометрів «шляху з Варягів у
Греки».
171
За результатами цієї експедиції були зроблені висновки, що по-
долати північну частину могли лише легкі судна, на кшталт «Aifur».
При цьому найважчі ділянки у верхів’ях річок Ловать і Каспля були
прохідними тільки навесні, після танення снігу й за достатньо ко-
роткий проміжок часу. Окрім того, подорожні були вимушені боро-
тися із сильною течією й долати пороги на річці Ловать.
Разом із досить великим кораблем вікінгів «Гокстад» археологи
знайшли рештки трьох невеликих човнів. 2003 р. один із них було
реконструйовано. Мандрівникам пощастило пройти на цьому
човні відрізок «шляху з Варягів у Греки» від Новгорода до Санкт-
Петербурга як частину маршруту експедиції «Ro i Osterled» («На
веслах на Схід»). Експедиція була проведена норвезькою органі-
зацією «Kysten» із залученням кількох російських клубів вітриль-
ного спорту. Човен пройшов більше 400 кілометрів річками
Волхов, Неві й Ладозьким озером за 20 днів.
Не стояли осторонь справи відтворення стародавніх суден і пла-
вання на них і українські дослідники. 2000 р. у Чернігові була по-
будована точна копія давньоруської лодії, яку було названо на честь
княгині Ольги. Її спеціально було створено задля плавання «шля-
хом із Варягів у Греки». Варто зазначити, що спочатку планува-
лося створити копію варязького судна – драккар, проте згодом від
цього задуму відмовилися на користь побудови давньоруського
судна. Експедиція отримала назву «Шляхом миру і злагоди».
У 2000–2001 рр. в Україні була проведена міжнародна експе-
диція на судні «Княгиня Ольга» за участю вітчизняних та закор-
донних дослідників, що мала на меті змоделювати історичний
процес і повторити перехід «із Варягів у Греки» тисячолітньої дав-
нини. 2000 р. човен пройшов маршрутом Київ – Переяслав-Хмель-
ницький – Черкаси – Кременчук – Дніпропетровськ – Запоріжжя –
Херсон – Одеса – Очаків – Стамбул, а потім повернувся до
Херсона. У Стамбулі він пришвартувався 15 вересня 2000 р.,
подолавши за 85 днів 2714 кілометри.
Наступного 2001 р. дослідники пройшли центральну частину
історичного «шляху з Варягів у Греки». Вони почали маршрут від
Санкт-Петербурга й через місяць завершили свій шлях у Києві.
Цього разу «Княгиня Ольга» подолала шлях завдовжки 1174 кіло-
172
метри. Вийшовши 12 червня із Санкт-Петербурга, вона прийшла
до місця свого офіційного старту – Шліссельбурга, а звідти через
Волхов, Кіриші, Новгород, Стару Русу, Смоленськ, Шклов, Моги-
лів – до Києва.
Шістнадцять дослідників, які мандрували на судні «Княгиня
Ольга», сповна реалізували можливість зазирнути вглиб століть і
відчути дух Київської Русі на порозі третього тисячоліття. Їм вда-
лося за дві навігації пройти шлях від Санкт-Петербурга до Стам-
була. Вони стали першими за останню тисячу років, кому
пощастило лише за місяць пройти з волоками шлях від Балтій-
ського моря до Києва. Було на практиці доведено, що в IХ–Х ст.
стародавні слов’янські судна могли за одну навігацію двічі подо-
лати відстань від Києва до Великого Новгорода.
Усі названі експедиції на реконструйованих моделях давніх
суден мали на меті довести можливість переходу водним торго-
вельним «шляхом із Варягів у Греки». Під час численних експе-
дицій це неодноразово доводилося на практиці. Підтвердилося,
що цей маршрут можливо було подолати за одну навігацію, а легкі
стародавні судна типу «річка-море» вільно долали такі серйозні
перешкоди, якими в давнину були пороги й волоки.
1 Літопис Руський за Іпатським списком / Переклад Л. Махновця; ред.
кол.: О.Т. Гончар, Ю.П. Дяченко, М.Г. Жулинський та ін. – К., 1989. – С. 3.
2 Там само.
3 Там само.
4 Карташев А.В. Очерки по истории русской церкви. – М., 1991. –
Т. 1. – С. 43; Harnack А. Geschichte der altchristlichen Litteratur bis
Eusebius. – Leipzіg, 1893. – S. 344.
5 Слово о Законе и Благодати митрополита Илариона / Подг. текста и
коммент. Л.Г. Панина // «Филологъ», 2000. – 2001. – № 1.– С. 7.
6 Карташев А. Был ли апостол Андрей на Руси? // Христианское
чтение. – СПб., 1907. – Ч. I. – С. 83–95.
7 Его же. Очерки по истории русской церкви. – Т. 1. – С. 43.
8 Васильевский В.И. Русско-византийские отрывки // Журнал Минис-
терства народного просвещения. – 1877. – Число 189. – С. 181.
173
9 Карташев А. Был ли апостол Андрей на Руси? – С. 83–95.
10 Малышевский И.И. Сказание о посещении русской страны св. Апос -
толом Андреем // Труды Киевской Духовной Академии. – 1888. – № 6. –
С. 321.
11 Бернштей-Коган С.В. Путь из Варяг в Греки // Вопросы географии.
– 1950. – Т. 20. – С. 239–270; Брим В.А. Путь из Варяг в Греки // Известия
Академии наук СССР. Серия 7: Отдел общественных наук. – 1931. –
№ 2. – С. 201–247.
12 Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара
Скандинавія. – К., 2003. – Т. 2. – С. 872.
13 Літопис Руський... – С. 16.
14 Там само. – С. 24.
15 Там само. – С. 60.
16 Там само. – С. 93.
17 Tschan F.J. History of the Archbishops of Hamburg. – Bremen-New
York, 1959. – Р. 252–254.
18 Пріцак О. Вказ. пр. – С. 883.
19 Там само. – С. 884.
20 Вилинбахов В.Б., Энговатов Н.Б. Где была Индия русских былин?
// Славянский фольклор. – М., 1965. – С. 98–108.
21 Leciejewicz L. Poczatki nadmorskich miast na Pomorzu Zachodnim. –
Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1962.
22 Там само. – С. 224, 233–234.
23 Літопис Руський… – С. 13.
24 Там само. – С. 288.
25 Там само. – С. 293.
26 Джаксон Т.Н. Austr í Görðum: древнерусские топонимы в
древнескандинавских источниках. – М., 2001.
27 Константин Багрянородный. Об управлении империей / Древней -
шие источники по истории СССР. – М., 1991. – С. 318.
28 Лебедев Г. «Из варяг в греки» под парусом и на веслах // Восточный
путь. – 1996. – № 2. – С. 13–25.
174
|