Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України
У статті досліджуються географічні карти з колекції Національного музею історії України, що датуються XVII–XVIII ст., та висвітлюється процес їх атрибуції. Уміщені біографічні дані картографів та граверів. В статье исследуются географические карты из коллекции Национального музея истории Украины, д...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історико-географічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182550 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Географічні карти XVII-XVIIIст. у колекції Національного музею історії України / А. Вітрянська // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 185-196. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182550 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вітрянська, А. 2022-01-07T18:09:49Z 2022-01-07T18:09:49Z 2015 Географічні карти XVII-XVIIIст. у колекції Національного музею історії України / А. Вітрянська // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 185-196. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182550 912.43:93/94 У статті досліджуються географічні карти з колекції Національного музею історії України, що датуються XVII–XVIII ст., та висвітлюється процес їх атрибуції. Уміщені біографічні дані картографів та граверів. В статье исследуются географические карты из коллекции Национального музея истории Украины, датируемые XVII–XVIII вв., и освещается процесс их атрибуции. Вмещены биографии картографов и граверов. The article is dedicated to geographical maps dating back to 17th– 18th centuries from the collection of the National Museum of history of Ukraine and the process of attribution. Biographies of cartographers and engravers are also included. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Історична картографія Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України Географические карты XVII–XVIII вв. в коллекции Национального музея истории Украины Geographic maps of the 17th–18th centuries in the collections of the National Museum of History of Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України |
| spellingShingle |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України Вітрянська, А. Історична картографія |
| title_short |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України |
| title_full |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України |
| title_fullStr |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України |
| title_full_unstemmed |
Географічні карти XVII–XVIII ст. у колекції Національного музею історії України |
| title_sort |
географічні карти xvii–xviii ст. у колекції національного музею історії україни |
| author |
Вітрянська, А. |
| author_facet |
Вітрянська, А. |
| topic |
Історична картографія |
| topic_facet |
Історична картографія |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Історико-географічні дослідження в Україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Географические карты XVII–XVIII вв. в коллекции Национального музея истории Украины Geographic maps of the 17th–18th centuries in the collections of the National Museum of History of Ukraine |
| description |
У статті досліджуються географічні карти з колекції Національного музею історії України, що датуються XVII–XVIII ст., та
висвітлюється процес їх атрибуції. Уміщені біографічні дані картографів та граверів.
В статье исследуются географические карты из коллекции Национального музея истории Украины, датируемые XVII–XVIII вв.,
и освещается процесс их атрибуции. Вмещены биографии картографов и граверов.
The article is dedicated to geographical maps dating back to 17th–
18th centuries from the collection of the National Museum of history
of Ukraine and the process of attribution. Biographies of cartographers
and engravers are also included.
|
| issn |
2616-5295 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182550 |
| citation_txt |
Географічні карти XVII-XVIIIст. у колекції Національного музею історії України / А. Вітрянська // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2015. — Число 13. — С. 185-196. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vítrânsʹkaa geografíčníkartixviixviiistukolekcíínacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni AT vítrânsʹkaa geografičeskiekartyxviixviiivvvkollekciinacionalʹnogomuzeâistoriiukrainy AT vítrânsʹkaa geographicmapsofthe17th18thcenturiesinthecollectionsofthenationalmuseumofhistoryofukraine |
| first_indexed |
2025-11-27T01:48:21Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:48:21Z |
| _version_ |
1850791874329051136 |
| fulltext |
УДК: 912.43:93/94
Анастасія Вітрянська
ГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ XVII–XVIII ст.
У КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ
ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Географічні карти є важливим історичним документом для ви-
вчення розвитку цивілізації. Разом з тим, вони, особливо
ранні, є своєрідним витвором мистецтва.
Спочатку мапи рисували від руки на пергаменті чи папері, а
потім розфарбовували. Нерідко вони прикрашалися мініатюрами,
гербами, портретами правителів тощо. Починаючи з другої поло-
вини XV ст., їх друкували з дерев’яних кліше та гравірувальних
мідних пластин. Під час перехідного періоду (між рисованими та
друкованими картами) мапи, як і раніше, прикрашали художніми
віньєтками, портретами, видами міст, зображеннями представни-
ків різних народів у національному одязі, мисливськими сценами
тощо, а водні простори позначали хвилями, кораблями та мор-
ськими чудовиськами. Гори та ліси зображувались реалістично, а
не умовними позначеннями. У виготовленні карт брали участь ві-
домі художники, такі як Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн. Часто
мапи використовували й для декору: вони слугували темою для
гобеленів, фресок, мозаїк, їх гравірували на золотих та срібних
кубках, столах, скриньках для прикрас. Лише у XVIII ст. карти по-
ступово звільнились від художніх оздоблень і трансформувались
у прості інформаційні джерела для спеціалістів, побудовані на точ-
них вимірюваннях1.
У колекції Національного музею історії України зберігається
дуже цікава та цінна збірка старовинних географічних карт (XVII–
XIX ст.). Колекція ж сучасних мап (20-ті та 40–70-ті рр. ХХ ст.)
містить окремі географічні, а також військові та міські. Усі вони
відображають територію України, Європи, Азії, Росії. Джерела над -
ходження – різні: з митниць, від приватних осіб, з різних органі-
зацій і музеїв, закупівля. Значна кількість карт періоду Великої
185
Вітчизняної війни 1941–1945 рр. надійшла з виставки «Парти-
зани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбни-
ків». Деякі мають штамп Всеукраїнського історичного музею
ім. Т.Г. Шевченка.
У даній розвідці розглянуто сім географічних карт із зібрання
Національного музею історії України, які датуються XVII–XVIII ст.
На сьогодні найстарішою з них є мапа «Poloniæ Regnum»
(«Королівство Польське») (ГРЛ-5514; іл. 1), яка надійшла з Київ-
ської регіональної митниці 2011 р. На ній відсутнє прізвище та
ім’я автора. У результаті проведених досліджень виявилося, що
вона датується кінцем XVII – початком XVIII ст., а її автор – фран-
цузький картограф і видавець П’єр Дюваль (Pierre Duval) (1618–
1683). Підказку щодо встановлення авторства вдалося виявити на
звороті карти, у правому нижньому куті. Це – напис олівцем, імо-
вірно, англійською мовою: «1681. NURN. DUVAL. ≈ $ 207 ES»
(«1681. Нюрнберг. Дюваль. ≈ $ 207 ES»). Можливо, це позначка
колекціонера або працівника антикварної крамниці. П. Дюваль був
племінником і учнем Ніколя Сансона І (Nicolas Sanson I). Він на-
родився в Абвілі, жив і працював у Парижі. Після смерті дядька
разом з синами останнього – Ніколя ІІ, Гійомом і Адріеном – про-
довжував свою діяльність у картографічній майстерні Сансонів.
1650 р. отримав титул королівського географа (Geographie du Roi).
Найбільшою працею П. Дюваля є збірний атлас «Cartes geograp-
hiques methodiquement» («Методичні географічні карти»; Париж,
бл. 1654), сформований з карт відомих голландських та фран-
цузьких картографів XVII ст. та невеликої кількості карт самого
П. Дюваля. 1661 р. у Парижі вийшла праця «La geographie univer-
selle» («Всесвітня географія») з мапами країн Європи, яка переви-
давалася багато разів аж до 1712 р., 1667 р. – атлас «Cartes et Tables
de Geographie…» («Географічні карти і таблиці»). П. Дюваль спів-
працював з паризькими видавцями П. Мар’єтом І та Ж. Жоленом І2.
Відомо, що після смерті П. Дюваля публікацією його карт у 1688–
1689 рр. займалася донька3.
На досліджуваній карті відображені території Королівства
Польс ького (Корони Королівства Польського) у складі Речі Поспо -
литої, які поділялись на дві провінції: Великопольську (частина
186
сучасної Польщі) та Малопольську (частини сучасних України
та Польщі)4, а також території Великого Князівства Литовського.
У правому верхньому куті – номер аркуша «314», що свідчить про
належність його до географічного атласу. На папері є фрагмент
філіграні у вигляді голови блазня із семизубчастим коміром. Така
філігрань була розповсюджена на папері другої половини XVII ст.
Але голова блазня саме із семизубчастим коміром з’являлась у
період з 1650 р. до 1700 р.5
Проаналізувавши біографічні дані П. Дюваля та здійснивши
пошук інформації про цю карту в інтернет-ресурсах, автору розвідки
вдалося визначити, до якого атласу належить карта «Королівства
Поль ського». Це перевидання атласу П. Дюваля «La Geographie
187
Іл. 1. Дюваль П. Карта «Королівство Польське». Перевидання.
Франція (?), кінець XVII – початок XVIII ст.
(після 1683 р. – до 1712 р.?)
Universelle» («Всесвітня географія»), оригінал якого з’явився
1661 р. у Парижі6. У ньому назва цієї карти була французькою
мовою: «Pologne Royaume Electif» («Королівство Польське об-
ране») (іл. 2).
Отже, можемо припустити, що досліджувану мапу було видано
в період з 1683 р. до 1712 р., тобто вже після смерті П. Дюваля,
його донькою або паризькими видавцями П. Мар’єтом І та Ж. Жо-
ле ном І із виправленнями назв та доповненнями.
Наступна карта «Ucraina quae et terra cosaccorum cum vicinis
Walachiae, Moldaviae, Minorisq Tartariae provinciis exhibita a Joh.
Baptista Homanno. Noribergae. Cum Privilegio Sac. Caes. Majest.»
(«Україна, або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії,
Молдавії і Малої Татарії, зображена Йоганном Баптистом Гоман-
ном. Нюрнберг. З привілеями кайзера Священної Римської імперії»)
188
Іл. 2. Дюваль П. Карта «Королівство Польське».
Оригінал. Франція, 1661 р.
(ГРЛ-5513; іл. 3). Мапа також надійшла з Київської регіональної
митниці 2011 р. Автор – Йоганн Баптист Гоманн (Johann Baptist
Homann; 1664–1724), але, як вдалося визначити, видано її було його
спадкоємцями – «Homännische Erben» – після 1740 р. Й.Б. Гоманн –
відомий німецький картограф (Нюрнберг), засновник цілої ди-
настії, учень Якоба Сандрарта. Перший його атлас, що нарахову-
вав 40 карт, вийшов 1705 р. 1715 р. він отримав від кайзера Карла
VI звання королівського картографа (Sacrae Caesareae Majestatis
Geographus), яке зазначалося на всіх його роботах. 1720 р. Й.Б. Го-
манн заснував власну картографічну майстерню. Його справу
успадкував син – Йоганн Хрістоф Гоманн (1703–1730), після
189
Іл. 3. Гоманн Й.Б. Карта «Україна, або Козацька земля…».
Перевидання спадкоємців Й.Б. Гоманна. Нюрнберг
(Німеччина), після 1740 р.
смерті якого фірма існувала під назвою «Homännische Erben»
(«Спадкоємці Гоманна») і керівництвом Йоганна Георга Ебер-
сбергера та Йоганна Міхаеля Франца7.
Досліджувана мапа добре відома науковцям, але датування
потребує уточнення. У колекції графіки Національного музею
історії України зберігаються дві аналогічні карти авторства
Й.Б. Гоманна. Одна з них була подарована Президенту України
Л.М. Кравчуку подружжям Гунчаків, Ольгою і Тарасом, і на-
дійшла до музею вже від нього 1992 р. (ГРЛ-4311). Друга – по-
дарунок Президенту України Л.Д. Кучмі – надійшла до музею з
Управління протокольного забезпечення Державного управління
справами 2004 р. (ГРЛ-5059; іл. 4). Ці мапи датуються періодом
до 1716 р.
190
Іл. 4. Гоманн Й.Б. Карта «Україна, або Козацька земля…».
Нюрнберг (Німеччина), до 1716 р.
Між картою, яка надійшла 2011 р., та двома іншими є розбіж-
ності. По-перше, це позначення фортифікаційної лінії між Дніп-
ром та Доном, яка з’явилась 1740 р.8 (іл. 5). По-друге, наявність у
назві карти почесного звання: «Cum Privilegio Sac. Caes. Majest.»
(«Головний географ кайзера Священної Римської імперії»). І, на-
решті, по-третє, території Росії на карті мають назву «Russiae
imperium» (Російська імперія), а на двох інших – «Moscovitici»
(Московська держава). Імператорський титул цар Петро І прийняв
22 жовтня 1721 р. – і Московська держава почала називатися Ро-
сійською імперією, що, звичайно, відобразилося й у картах9.
Таким чином, можемо стверджувати, що мапа з останнього над -
ходження була виготовлена після 1740 р.
191
Іл. 5. Фортифікаційна лінія між Дніпром і Доном на карті
Й.Б. Гоманна «Україна, або Козацька земля…». Після 1740 р.
Наступні три карти – «Азія зі всіма імператорськими провін-
ціями, бухтами та островами…» (ГРЛ-5434; іл. 6), «Велика Росій-
ська імперія, що широко поширилась на нові території…»
(ГРЛ-5435; іл. 7) та «Область Венето з прилеглими Міланським,
Мантуанським, Моденським герцогствами, герцогством Мірандо-
лою, Пармою та П’яченцею…» (ГРЛ-5436; іл. 8) були виявлені
1998 р. без облікових позначень під час звірки фондової групи
«Ілюстративно-допоміжний фонд». Автором є Маттеус Зойтер
(Matthäus Seutter; 1678–1757), про що свідчить примітка в назві
мап. Це відомий німецький картограф і видавець, який навчався в
Девіда Функа та Й.Б. Гоманна в Нюрнберзі. 1707 р. він заснував
власну картографічну майстерню в Аугсбурзі. Загалом, до 1757 р.
у майстерні М. Зойтера було вигравірувано й надруковано близько
500 карт. Найвідоміший його атлас «Atlas Novus» («Новий атлас»)
192
Іл. 6. Зойтер М. Карта «Азія зі всіма імператорськими
провінціями, бухтами та островами…». Аугсбург (Німеччина),
друга половина XVIII ст. (після 1757 р. –до 1762 р.)
уперше вийшов 1728 р. і перевидавався багато разів. Після смерті
М. Зойтера майстерня перейшла до трьох спадкоємців: сина –
Альбрехта Карла Зойтера (1722–1762) та двох зятів – Тобіаса Кон-
рада Лоттера (1717–1777) та Георга Бальтазара Пробста (1732–
1801). З них лише Т.К. Лоттер продовжив займатися видавництвом
карт. Він формував збірні атласи, друкуючи з численних плит
М. Зойтера та додаючи до видавничої примітки тестя свою, автор -
ську. Згодом, імовірно, уже після смерті 1762 р. А.К. Зойтера,
Т.К. Лоттер почав друкувати карти виключно під своїм ім’ям10.
На карті «Азія…» території представлено Туреччиною, Ара-
бією та Персією на заході; Китаєм, Індією, частиною Монголь-
ської імперії на півдні; Монгольською імперією та частково
Китаєм у центрі; зі сходу – японські острови, серед яких о. Хок-
кайдо («Terra Yedso»); на півночі та сході – землі Російської імпе-
рії. Землі омиваються Північним океаном, Східним океаном,
193
Іл. 7. Зойтер М. Карта «Велика Російська імперія, що широко
поширилась на нові території…». Аугсбург (Німеччина),
друга половина XVIII ст. (після 1757 р. –до 1762 р.)
Японським та Середземним морями. Імовірно, під імператор-
ськими провінціями, що згадуються в назві карти, маються на
увазі провінції імперії Цин, заснованої 1616 р. маньчжурами11.
Територія Російської імперії репрезентована на заході Моско-
вією, центральною та східною частинами України, на півдні – час-
тиною Азії (Бухарський емірат, Монголія, Калмицьке ханство), на
півночі та в центрі – територією Сибіру, Новою Землею із зимо-
вищем Якоба ван Хемскерка, 1596 р.*, на сході – Камчаткою з Ку-
рильськими та Олюторськими островами.
194
Іл. 8. Зойтер М. Карта «Область Венето з прилеглими
Міланським, Мантуанським, Моденським герцогствами,
герцогством Мірандолою, Пармою та П’яченцею…». Аугсбург
(Німеччина), друга половина XVIII ст. (після 1757 р. – до 1762 р.)
* Хемскерк Якоб ван (Jacob van Heemskerk; 1567–1607) – голланд-
ський мореплавець, брав участь у двох експедиціях під керівництвом
Віллема Баренга в пошуках північного морського шляху.
Карта «Область Венето…» представляє цей історичний регіон
Венеціанської республіки, до складу якого входять міста Венеція,
Тревізо, Верона, Падуя та ін. На мапі зображено також території
сусідніх герцогств – Міланського, Мантуанського, Моденського,
Мірандоли, Парми та П’яченци.
На карті «Російська імперія» внизу аркуша є примітка Т.К. Лот-
тера: «Anjezo im Verlag bei Tob. Conr. Lotter, Geogr. in Augsburg»
(«Видання Тобіаса Конрада Лоттера, географа в Аугсбурзі»).
А, наприклад, на мапі «Азія» в лівому нижньому куті є напис ви-
давництва: «A.C. Seutter delin.» («А.К. Зойтер рисував»).
Датування карт – клопітка робота, оскільки у спеціальній літе-
ратурі існують розбіжності щодо цього, також у відтворенні на-
писів, окремих зображень. На нашу думку, треба враховувати всі
аспекти біографії авторів та видавців.
Співставляючи інформацію карт з життєписом М. Зойтера,
припускаємо, що три досліджувані мапи були видані в період з
1757 р. (після його смерті) до 1762 р.
Робота над вивченням колекції географічних карт Національ-
ного музею історії України триває. Не можна не погодитись з ви-
словом відомого вченого, дослідника картографії Л.С. Багрова:
«…древности, полученные человеком в наследство от минувших
столетий, обогащают и облагораживают его, побуждают его вни-
мательно заглянуть в глубь собственной личности и человеческого
сознания вообще: „Я – связующее звено между прошлым и буду-
щим; если отвергается прошлое, то не может быть будущего, и сам
я ничто“»12.
1 Багров Лео. История картографии. – М., 2004. – С. 13.
2 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх
картах. Середина XVII – друга половина XVIII ст. Атлас репродукцій. –
К., 2009. – С. 209.
3 Багров Лео. Указ. соч. – С. 276.
4 Речь Посполитая. Материал Википедии [Электронний ресурс]. –
Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Речь_Посполитая. – Название
с экрана.
195
5 Дианова Т.В. Филиграни XVII–XVIII вв. «Голова шута» // Труды
Государственного исторического музея. – М., 1997. – Вып. 94: Каталог
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.opentextnn.ru/
history/paleography/?id=3092. – Название с экрана.
6 DUVAL Pierre. Pologne Royaume Electif [Electronic resource]. – Access
mode: http://alteagallery.com/stock_detail.php?ref=10795&. – The name
of the screen.
7 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Вказ. пр. – С. 209.
8 Там само. – С. 120–122.
9 Котов В. Старинные карты России И.Б.Хоманна и его преемников
// Антиквариат, предметы искусства и коллекционирования. – 2003. –
Июль–август. – С. 105.
10 Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Вказ. пр. – С. 209–210.
11 Империя Цин. Материал Википедии [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Империя_Цин. – Название с
экрана.
12 Багров Лео. Указ. соч. – С. 256.
196
|