Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва

У статті представлені дві авторські електронні археологічні карти одних з найбільш давніх і значимих територіальних локацій Києва – Подолу та Києво-Печерського монастиря. Методичні і тематичні принципи їх створення різні: від вузької спрямованості та строгих хронологічних рамок у «Археологічній кар...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Історико-географічні дослідження в Україні
Date:	2019
Main Author:	Тараненко, C.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2019
Subjects:	Історична картографія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182595
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва / C. Тараненко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 61-80. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182595
record_format	dspace
spelling	Тараненко, C. 2022-01-09T11:17:00Z 2022-01-09T11:17:00Z 2019 Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва / C. Тараненко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 61-80. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182595 902+528.9+930.2(477.25) У статті представлені дві авторські електронні археологічні карти одних з найбільш давніх і значимих територіальних локацій Києва – Подолу та Києво-Печерського монастиря. Методичні і тематичні принципи їх створення різні: від вузької спрямованості та строгих хронологічних рамок у «Археологічній карті масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X-XIII ст.» до систематизації всіх археологічних джерел у «Археологічній карті території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника». Author presents his experience of developing two digital archaeological maps of Podil and Kyiv-Pechersk Monastery, which are among the oldest and the most significant Kyiv locations. The methodical and thematical principles of their development are different. “Archaeological map of mass building and planning structure of Kyiv Podil in X–XIII centuries” was developed basing on narrow topic and strict chronology. “Archaeological map of the territory of Kyiv-Pechersk Historical and Cultural preserve” aimed to gather and arrange all data of the archaeological researches, conducted on this territory. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Історична картографія Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва Digital archaeological maps – the new recourse in studying medieval Kyiv Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва
spellingShingle	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва Тараненко, C. Історична картографія
title_short	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва
title_full	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва
title_fullStr	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва
title_full_unstemmed	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва
title_sort	електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного києва
author	Тараненко, C.
author_facet	Тараненко, C.
topic	Історична картографія
topic_facet	Історична картографія
publishDate	2019
language	Ukrainian
container_title	Історико-географічні дослідження в Україні
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Digital archaeological maps – the new recourse in studying medieval Kyiv
description	У статті представлені дві авторські електронні археологічні карти одних з найбільш давніх і значимих територіальних локацій Києва – Подолу та Києво-Печерського монастиря. Методичні і тематичні принципи їх створення різні: від вузької спрямованості та строгих хронологічних рамок у «Археологічній карті масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X-XIII ст.» до систематизації всіх археологічних джерел у «Археологічній карті території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника». Author presents his experience of developing two digital archaeological maps of Podil and Kyiv-Pechersk Monastery, which are among the oldest and the most significant Kyiv locations. The methodical and thematical principles of their development are different. “Archaeological map of mass building and planning structure of Kyiv Podil in X–XIII centuries” was developed basing on narrow topic and strict chronology. “Archaeological map of the territory of Kyiv-Pechersk Historical and Cultural preserve” aimed to gather and arrange all data of the archaeological researches, conducted on this territory.
issn	2616-5295
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182595
citation_txt	Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва / C. Тараненко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2019. — Число 14. — С. 61-80. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT taranenkoc elektronníarheologíčníkartinoviiresursuvivčenníserednʹovíčnogokiêva AT taranenkoc digitalarchaeologicalmapsthenewrecourseinstudyingmedievalkyiv
first_indexed	2025-11-25T21:29:36Z
last_indexed	2025-11-25T21:29:36Z
_version_	1850558155560321024
fulltext	© Сергій Тараненко, 2019 УДК 902+528.9+930.2(477.25) Сергій Тараненко кандидат історичних наук, завідувач науково-дослідного сектору археології Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника e-mail: taransun@ukr.net ЕЛЕКТРОННІ АРХЕОЛОГІЧНІ КАРТИ – НОВИЙ РЕСУРС У ВИЧЕННІ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО КИЄВА В статті представлені дві авторські електронні археологічні карти одних з найбільш давніх і значимих територіальних локацій Києва – Подолу та Києво-Пе- черського монастиря. Методичні і тематичні принципи їх створення різні: від вузької спрямованості та строгих хронологічних рамок у «Археологічній карті масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X-XIII ст.» до систе- матизації всіх археологічних джерел у «Археологічній карті території Національ- ного Києво-Печерського історико-культурного заповідника». Ключові слова: археологія, електронне картографування, Київ, Давня Русь, реконструкції На сучасному етапі вивчення давньоруського (середньовічно- го) міста обробка археологічних матеріалів і аналіз отриманої інформації вимагають певної візуалізації – картографування. Отриманий продукт має стати базовим для будь яких реконструкцій: від загальних, що мають відображати район (місто) в різні хронологічні періоди, до більш вузьких спеціалізованих напрямків. Саме такі завдан- ня ставилися під час роботи над новими електронними ресурсами. «Археологічна карта масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X–XIII ст.» Першій досвід візуальної реконструкції планувальної структури давньоруського Подолу належить М. Закревському1. На двох планах він представив Поділ 988 року та Поділ з 988 по 1240 рр. Вочевидь, що для своєї гіпотетичної реконструкції дослідник використовував виключно 1 Закревский Н. Описание Киева. – Т. I, II. – М.: «Типографія В. Грачева и компании», 1868. – лист 1, 2. iсторична картографIя Історична картографія 62 літописні дані. М. Закревський міг включити, за висловом В. Козюби, своє уявлення про розташування відомих за літописом об’єктів, а міг і скористатися невідомим нам писемними джерелами, можливо, й на- ративними. У любому випадку жодних археологічних розкопок на час підготовки монографії на Подолі не проводилось, а саме вони, на нашу думку, мають бути основним джерелом для реконструкцій (рис. 1). В 1974–1976 рр. А. Казанським за участю Ю. Асєєва та П. Толоч- ка проводилася робота по архітектурному моделюванню Києва XII– XIII ст. Автори представили масову забудову міста відповідно з да- ними археологічних досліджень2. Була представлена різноманітність планувальної структури різних районів Києва. Одночасно з розгортанням регулярних археологічних розкопок до- слідники все більше уваги починають приділяти іншим джерелам з іс- торії Подолу, зокрема картографічним. В. Харламов та Г. Алфьорова запропонували розглядати планувальну структуру давньоруського По- долу спираючись на дані XVII ст., а саме на план 1695 року полковника І. Ушакова (рис. 2). До своїх висновків дослідники дійшли використо- вуючи метод послідовних реконструкций. Суть його полягає в тому, що на сучасну інструментальну топографічну основу міста перено- сяться послідовно датовані плани, карти, креслення, схеми й т. д. Для цієї роботи були використані інструментальні плани 1745, 1750–1752 і 1803 рр., а також сучасна топооснова. Маючи плани різних хронологіч- них зрізів, виконані в одному масштабі, було простежено етапи розвит- ку забудови Києва та його планувальної системи шляхом накладення планів один на одного3. Такий методичний підхід став був використа- ний у створенні представленної авторської карти. 2 Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII– XIII вв. – К.: «Наукова думка», 1980. – С. 9–10, 16. 3 Алфёрова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине XVII века. – К.: «Наукова думка», 1982. – С. 91. Рис. 1. Реконструкція Подолу Києва 988-1240 pр. за М. Закревським Сергій Тараненко 63 Виконану дослідниками роботу слід розглядати як одну з перших вдалих спроб узагальнення матеріалів з генезису планувальної струк- тури Києва. Але враховуючи, що план 1695 р. немасштабний і являє собою скоріше схему міста, ніж інструментальний план, хоча на ньому і передано основний характер забудови, конфігурацію кварталів та си- стему оборони, така спроба не дозволяла об’єктивно розглядати про- блеми планувальної структури X-XIII ст. Подолу Києва. На початку 80-х років XX ст. в інституті «ПАТ» Київпроект го- ловним архітектором Ю. Паскевичем складено суміщений план Подо- лу, в якому використані карти 1803 р. та план на 1974 року. Цей план уперше був опублікований К. Гупалом, на ньому нанесені 24 розкопи у вигляді умовних позначок4 ( рис. 3). І його сміливо можна назвати 4 Гупало К. Н. Подол в Древнем Киеве. – К.: «Наукова думка», 1982. – С. 12–13. Рис. 2. Фрагмент плану Києва 1695 р. І. Ушакова Рис. 3. Сумісний план Подолу 1803 та 1974 рр. і схема розмі- щення розкопів 1950–1980 рр. за К. Гупало Історична картографія 64 першим досвідом поєднання історичних карт, сучасного топоплану та даних археології. В монографії М. Сагайдака “Давньокиївський Поділ” поруч з ін- шим ілюстративним матеріалом також було використано, представле- ний вище, сумісний план. На етапі написання книги археологічна скла- дова плану включала вже 47 археологічних розкопів 1950-1989 рр.5. В наступних публікаціях автор доповнив план пунктами археологічних досліджень6. Як і у попередньому плані розкопи нанесені в вигляді умовних позначок. Дана робота є прикладом методичного картогра- фування місць археологічних досліджень, що було вкрай важливо для розуміння історичних процесів на Подолі Києва. Методика створення електронної археологічної карти На момент написання монографії «Планувальна структура давньо- руського Подолу Києва: формування та розвиток» проведено понад 170 стаціонарних розкопок та археологічних наглядів. Хронологічний діа- пазон зафіксованих культурних шарів коливається в межах IX – XX ст. Серед них ми виділили 72 розкопи, на яких виявлені елементи масо- вої забудови та планувальної структури X – першої половини XIII ст.: житла, господарські споруди, паркани, дороги, вулиці7 Також брались до уваги об’єкти, без яких неможливо уявити історичну топографію давньоруського Подолу – церкви, гідротехнічні споруди, ручаї, могиль- ники. Така кількість інформації зумовила до складання інтерактивної електронної археологічної карти, яка мала відображати планувальні аспекти посаду. Станом на 2016 рік на карту нанесено 550 об’єктів (рис. 4). Для здійснення поставленого завдання була використана архітек- турно-будівельна програма Autodesk AutoCAD, яка дозволяє легко ві- дображати плани, практично, у будь якому масштабі, що дуже зруч- но для швидкого переходу від панорамної мапи до докладного плану одного розкопу. Також програма дозволяє переводити всю візуальну інформацію в стандартне електронне растрове зображення (наприклад, в форматі tiff або jpeg) для наступного друкування та розміщення на інформаційних ресурсах Інтернету. Враховуючи досвід попередніх реконструкцій Подільської забудо- ви давньоруського періоду8 та останню інформацію щодо розміщен- 5 Сагайдак М. А. Давньокиївський Поділ: Проблеми топографії, стратиграфії, хроно- логії. – К.: «Наукова думка», 1991. – С. 32–33. 6 Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Кн. 1, ч. 2:М-С. 7 Тараненко С. Планувальна структура давньоруського Подолу Києва: формування та розвиток. Варшава, 2016. – С. 128–132. 8 Алфёрова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине XVII века. С. 90–91; Гупало К.Н. Подол в Древнем Киеве, С. 12–13; Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ, С. 32. Сергій Тараненко 65 ня давньоруських вулиць9, для порівняльного аналізу залучено план 1803 р. – останній відомий інструментальний план, знятий до пожежі на Подолі 1811 р. Саме цей план став підосновою інтерактивної карти і гіпотетично відображає основні напрямки давньоруської вулично-са- дибної мережі. Для виконання окремих завдань на план додається то- пографічна карта Подолу з позначками за Балтийською шкалою висот. Робота над складанням карти масової забудови Подолу Києва за- знавала певних труднощів, пов’язаних, у першу чергу, із сумісництвом її підоснов – сучасної карти та плану 1803 року. Не зважаючи на ін- струментальний характер карти початку XIX ст., фіксація архітектур- них об’єктів та елементів планувальної структури залишалася на тех- нічному рівні кінця XVIII – початку XIX ст., що, безумовно, не йде в порівняння з сучасним. В процесі суміщення двох планів вибиралися реперні об’єкти, які існували щонайменше з XVIII ст. та існують і у наш час – храми, громадські й приватні будинки, інші архітектурні спо- руди. Перша ж спроба виявила розбіжність розміщення об’єктів в різ- них частинах Подолу. Для виявлення розмірів можливих похибок нами була обрана умовна вісь, яка проходила в центральній частині міста від гір до Дніпра. На цій вісі ми виділили наступні об’єкти монумен- 9 Тараненко С. П. Давньоруські дороги та вулиці з розкопок Подолу Києва // Болхові- тіновський щорічник 2009. – К.: «НКПШКЗ», 2010. – С. 260–268. Рис. 4. Археологічна карта масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X–XIII ст. Історична картографія 66 тальні споруди збудовані не пізніше XVIII ст.: фонтан Самсон («Філі- ціан»), Староакадемічний (Мазепин) корпус Києво-Могилянської ака- демії, будинок Центру археології Києва (вул. Сковороди, 9б) та церкву Миколи Набережного. Порівняльний аналіз розміщення цих об’єктів на картах 1803 р. та 2000 р. показав похибку в їх розташуванні на карті 1803 року. Якщо, наприклад, за основний репер брати фонтан Самсон (центр), то Староакадемічний (Мазепин) корпус КМА (південний кут) зміщений на північ на 3,8 м (відстань 173 м – похибка 2,19 %), буди- нок на вул. Сковороди, 9б на 10,9 м (422 м – 2,58 %), а церква Миколи Набережного на 8,9 м (584,8 м – 1,52 %). Тому для виконання будь яких реконструкцій та побудов паралелей між планувальною структу- рою давньоруського часу та початку XIX ст. ми намагалися враховува- ти можливу похибку. Наступним етапом роботи була конвертація планів окремих розко- пів у формат векторної графіки, при чому об’єкти на планах об’єдну- валися в групи, які викреслювалися в різних шарах: дерев’яні споруди, котловани парканів та їхні залишки, дороги (вулиці), рови, поховання і т. д. Це дозволяло відображати й працювати з групами окремо та в різних варіаціях. Далі окремі плани розкопів, з урахуванням прив’я- зок до місцевості, наносилися на топоплан сучасного Подолу у вигляді зовнішніх посилань (рис. 5). Таким чином, зміни в кресленнях розкопу автоматично відображаються в цьому кресленні в складі інших мап. Враховуючи специфічну направленість електронної карти на пла- нах археологічних розкопів виділялися виключно елементи масової забудови та планувальної структури: споруди - червоний колір, парка- ни – чорний колір, вулиці (дороги) - коричневий колір. Також в окре- мих випадках наносились об’єкти, які, на нашу думку, є конструктивно важливими в плануванні внутрішнього простору садиби: рови, госпо- дарські та стовпові ями – синій колір. В основному розглядалися споруди, які зафіксовані в плані. В де- яких випадках (археологічний нагляд за траншеями), коли вдавалося зафіксувати в стратиграфічних розрізах залишки споруд, парканів та вулиць ми використовували і ці дані. У тому випадку, коли одна спо- руда міститься чітко під іншою на загальному плані показана лише одна, але якщо споруди належать різним хронологічним періодам, вони представлені кожна в своєму періоді окремо. На місцях фіксації давньоруських могильників ставиться позначка у вигляді хрестика, або вимальовується одно чи декілька поховань. Ми вважаємо нанесення могильників доречним, оскільки вони, займаючи певну площу на території посаду були одним з елементів планувальної структури і могли впливати на масову забудову. Що власне і було до- ведено у процесі реконструкції розміщення могильників давньорусько- го періоду в планувальній структурі Подолу. Сергій Тараненко 67 Датування об’єктів внесених у електронну карту дозволяє зробити окремі плани для X, XI, XII та першої половини XIII ст. Також програ- ма надає можливість виділити на мапі тільки вулиці, паркани, ручаї і т. д., комбінуючи їх за нашим бажанням у випадку необхідності, виходя- чи з поставлених цілей10. Під час підготовки карти та її «наукового життя» було проведено ряд досліджень які можна вважати «локальними або спеціалізовани- ми» реконструкціями: площі району (його кордонів), вуличної мережі, розміщення могильників, виробничих комплексів і т.д. Для того щоб підкреслити значимість появи нового ресурсу дозволю ознайомити з деякими з них. Використання карти Наведемо кілька прикладів використання нового ресурсу для різно- манітних реконструкцій та під час рятувальних археологічних дослі- джень Подолу. Реконструкція площі Подолу. Безумовно відображення масової за- будови Подолу Києва та його планувальної структури не можливе без чіткого визначення меж розселення та кордонів посаду в давньоруський час. Cаме із залученням археологічних матеріалів, як найінформативні- ших, для визначення розмірів стародавнього міста, ми пов’язуємо по- яву кількох версій щодо розмірів району та його розвитку: від 180 га11 до 200 га12. М. А Сагайдак виділив два етапи формування посаду: з ос- танньої чверті IX ст. до 20-х років, або до кінця X ст. – 150 га; з XI сто- ліття до XIII ст. – 180 га13. Надані розміри не завжди засновувалися на об’єктивній археологічній інформації. Специфіка топографії Подолу (гори з півдня-південного заходу, водна артерія з півночі-північного-сходу), нові археологічні джерела та електронна карта дозволили запропонувати власну реконструкцію площі (кордонів) району, де основним завданням було ідентифікувати місце розміщення літописного стовп’я та порту14. Прийняття нових да- них визначає площу території Подолу, яку займала планувальна міська структура та масова забудова, принаймні з другої половини XII ст. – близько 150 га. Ці дані ми пропонуємо вважати максимальними розмі- рами Подолу в давньоруський час. Звичайно посад не займав одразу таку площу на початковому пері- оді виникнення планувальної міської структури і, напевно, мав декіль- 10 Тараненко С.П. Електронна археологічна карта Києва-Подолу, як джерело вивчення планувальної структури давньоруського посаду // Сіверщина в історії України. – Київ; Глухів, 2012. – вип. 5. – С. 129–132. 11 Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII– XIII вв. С. 173. 12 Гупало К.Н. Подол в Древнем Киеве, С. 107–108. 13 Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ, С. 60 14 Тараненко С. Планувальна структура, С. 47–60 Історична картографія 68 ка етапів у своєму розвитку. Спроба виділити один з етапів була зро- блена під час нанесення «окраїних могильників» давньоруського часу на топографічний план. Аналіз їх розміщення дозволяє стверджувати, що у другій половині XI ст. площа Подолу могла – до 130 га. Реконструкція розміщення виробничих комплексів. Аналіз археоло- гічної фіксації виробничих комплексів свідчить про основне їхнє роз- міщення у межах північно-західної околиці Київського Подолу. Сліди ремісничої діяльності виявлені практично на всіх досліджених садибах. Концентрація майстерень простежується в межах сучасного кварталу, обмеженому вулицями Введенською, Оболонською, Межигірською та Костянтинівською. Необхідно відмітити ще три локальні групи виробничих комплек- сів, які являють різногалузеві виробництва, сконцентровані на невели- кій площі, можливо, в одному давньому кварталі: 1. Сучасний квартал, обмежений вулицями Волоською, Спаською, Гр. Сковороди, Почайнинською. 2. Нижній Вал, Почайнинська, Волоська, Ярославська. 3. Волоською, Щекавицькою, Межигірською та Введенською. Можна виділити певні закономірності розташування майстерень на території Подолу: 1. Розміщення пожеженебезпечних виробництв можливе в безпосе- редній близькості до водних артерій. 2. Традиційність розташування майстерень на одних і тих самих садибах протягом декількох поколінь. 3. Комплексне розташування багатопрофільних виробничих осе- редків на території одного кварталу і навіть однієї садиби. 4. Тяжіння розміщення виробничих комплексів на периферійних точках. Консультативна функція для проектування археологічних дослі- джень Створена карта виконує консультативно-інформаційну функцію для попереднього аналізу ділянки перед початком археологічних до- сліджень, тобто, представити можливу планіграфічну ситуацію дав- ньоруського району на місці розкопу. Прикладом такого практичного використання стали новобудовні дослідження Центру археології Києва ІА НАНУ на вул. Хорива, 11/1315. Ділянка містилася у кварталі, обме- женому вулицями Костянтинівська, Хорива, Верхній Вал в його схід- ній частині. Ускладнювало проведення робіт те, що відносно невелика площа ділянки 110 м2 (Р-1 (50 м2) та Р-2 (60 м2)) була “розрізана” фун- 15 Тараненко С. П., Івакін В. Г. Середньовічна урбаністична археологія Подолу Киє- ва. Нові методики досліджень // Археологія. Фортифікація Середнього Подністров’я. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції на честь 10-річчя створення відділу старожитностей Кам’янець-Подільського державного сторичного музею-заповідника. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. – С. 55–61. Сергій Тараненко 69 даментами споруд XIX–XX ст. Використовуючи дані з археологічної електронної карти, була зроблена спроба реконструювати планіграфіч- ну ситуацію цієї ділянки у давньоруський час. Вона свідчила, що розмі- щення давньоруської вулиці можливе безпосередньо перед північною частиною ділянки Р-1, оскільки, зафіксована у 1972 р. на розкопках за адресою вул. Героїв Трипілля-Хорива вулиця X ст., за своїм напрям- ком, співпадала з вулицею нанесеною на плані 1803 року (рис. 5). При цьому зображена на мапі вулиця проходить саме через нашу ділянку і ми мали б її зафіксувати. Враховуючи ймовірну погрішність отримані дані дозволили нам припустити, що на місті ділянки Р-1 містився в’їзд у садибу, вільний від забудови. Наші припущення базувалися на ха- рактерних закономірності внутрішнього планування садиби: житла та господарські споруди ставили по периметру садиби, залишаючи неза- будованою середню частину (т.зв. «група садиб з відкритим двором»16. Складність ситуації (одночасно і трагізм що яскраво ілюструє реа- лії рятівної археології) полягала у тому, що жорсткі терміни виконання археологічних досліджень, погодні умови та мінімальний склад загону (В. Івакін, Д. Пєфтіц та автор) змушували вибрати одну ділянку для стаціонарного дослідження, а іншу під розвідувальне. 16 Харламов В. А. Архитектура жилых деревянных комплексов Киева X – первой половины XIII в. (по раскопкам Подола). Автореф. дис. канд. арх. – Л., 1990. – 19 с. Рис. 5. Фрагмент археологічної карти масової забудови та планувальної структури Подолу Києва X-XIII ст. (1. Розкопки 1972 р. вул. Героїв Трипілля-Хорива; 2-3. Розкопки 2003 р. вул. Межигірська, 3/7; 4. Розкопки 2010 р. вул. Хорива, 13/11) Історична картографія 70 На Р-1 був закладений шурф. Отримані дані підтвердили наше при- пущення цієї ділянки, як вільної від забудови частини давньоруської садиби. Враховуючи мінімальну вірогідність фіксації житлово-госпо- дарських комплексів на цій ділянці, був розбитий стаціонарний роз- коп на ділянці Р-2, як більш перспективної. Зачистка північно-східної стіни котловану виявила загальну ідентичність стратиграфії у шурфі 1 з єдиною відмінністю – тут культурні шари були потужніші в декіль- ка разів. Це вказувало на те, що на Р-2 ми будемо мати справу вже з житловою, тобто, забудованою частиною садиби. Під час археологіч- ного обстеження ділянки у плані були зафіксовані наступні об’єкти, які зафіксовані у двох будівельних горизонтах XII ст.: житло (споруда №2), споруди господарського призначення (споруди №1, 2А, 2Б, 3, 4), паркан № 2 (рис. 6). Виявлені на Р-2 споруди та паркан безумовно на- лежать до єдиного житлово-господарського комплексу давньоруської садиби XII ст. На жаль, через складні погодні умови, обмеженість дій проектни- ми вимогами будівельників (максимальна глибина ділянки за архітек- турним проектом була нами набагато перевищена), ми були змушені припинити археологічні дослідження. Тим не менш, зафіксовано стра- тиграфічну ситуацію на значну, навіть по подільським міркам, глиби- ну – 8,24 м, зафіксовано 32 горизонти з культурними нашаруваннями та алювіально-делювіальними наносами. Це ставить розкоп у ряд осо- бливих, оскільки лише в поодиноких випадках археологами простежені культурні шари на такій глибині від сучасної денної поверхні. Рис. 6. План розкопу 2010 р. вул. Хорива, 13/11 Сергій Тараненко 71 Одним з основних висновків дослідження на вул. Хорива, 11/13 є підтвердження версії про сталість розміщення житлово-господарських комплексів на території давньоруських садиб та їхнє розміщення у пла- нувальній структурі садиби. В даному випадку житла та господарські споруди розташовувалися в тильній, стосовно вулиці, частині садиби, перед лінією паркану, залишаючи незабудованою центральну та фрон- тальну ділянки садиби. Це був один з найперших прикладів практично- го використання електронної карти на практиці. Перспективи використання карти В перспективі робота над картою дозволить систематизувати та структурувати давньоруський посад з виділенням планувальних кон- стант середньовічного міста – садиби, кварталу. Передбачається, що спроба систематизації кварталів та садиб, розташованих в їхніх межах повинна дати можливість приблизного підрахунку кількості садиб в різні періоди, що в свою чергу, надасть можливість підрахунку при- близної кількості мешканців Подолу в давньоруський час. Одним з перспективних напрямків реконструкцій давньоруського Подолу вважаю ландшафтне профілювання. Досвід отриманий під час співпраці з С. Романчуком17 мусить мати своє продовження. Представлена карта в українській урбаністичній археології є пер- шим досвідом інструментального нанесення планів археологічних роз- копів на сумісну карту цілого району міста. Отриманий ресурс може стати новим надійним інструментом та перспективним фундаментом для подальших досліджень Подолу та Києва в цілому. «Археологічна карта території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» Для НКПІКЗ – це перший досвід підготовки подібного інформа- ційного ресурсу18. Необхідність введення до наукового обігу нового джерела зумовлена більш ніж сторічним періодом проведення археоло- гічних досліджень на території Києво-Печерського монастиря. За цей тривалий час отримано потужний масив даних, який характеризує як базове давньоруське архітектурне ядро Лаври, так і чисельні археоло- гічні об’єкти подальших періодів. З’ясовано, що територія НКПІКЗ є складною багатошаровою пам’яткою, до складу якої входять об’єкти різної культурно-хронологічної приналежності (від енеоліту до новіт- нього часу), різнобічного функціонального призначення (сакральні, по- 17 Романчук С.П., Тараненко С.П. Досвід реконструкції давнього рельєфу та гідроме- режі Київського Подолу // Міста Давньої Русі. – К.: Стародавній світ, 2014. – С. 333. 18 Єдиною спробою реконструкції території КПЛ можна назвати анімаційний фільм (автор І. Жілєнко), який демонструється в музеї історії Києво-Печерського монастиря на території Заповідника. Історична картографія 72 бутові, виробничі, оборонні, інженерно-технічні споруди тощо) і, від- повідно, різної історико-культурної значимості. Методика створення електронної археологічної карти Як метод дослідження археологічна карта передбачає впорядкуван- ня за територіально-хронологічним принципом усього масиву накопи- чених даних. Головне завдання полягало у систематизації наявних ар- хеологічних джерел з метою висвітлення історичного розвитку різних ділянок Заповідника. Важливою функцією карти є можливість її вико- ристання для планування подальших археологічних робіт на зазначеній території. Крім візуальної подачі розташування археологічних об’єктів, у роботі надано коротку інформацію про проведені дослідження. Основою для карти став план топозйомки території НКПІКЗ та Ки- єво-Печерського монастиря, створений у 2005 р. На ній нанесені основ- ні наземні пам’ятки та трасування печерних ходів (Дальніх, Ближніх і Варязьких печер). Для кращої візуалізації та сприйняття інформації карта розбита на дев’ять секторів (рис. 7). Джерельною базою роботи стали наукові звіти про археологічні дослідження, що зберігаються у наукових архівах Інституту археології НАН України та НКПІКЗ. У не чисельних випадках, за їхньої відсутності, використано польові матері- али і наукові публікації за результатами досліджень. При опрацюванні звітів та публікацій ретельно добиралася інформація, необхідна для на- несення графічної позначки та опису: прив’язка розкопу (шурфу, тран- шеї), датування культурних шарів, археологічні об’єкти та основний отриманий матеріал. Наповнення карти, на яку нанесено 301 ділянку, підпорядковується наступним методичним засадам. По-перше, зображення форми об’єкта Рис. 7. Археологічна карта території Національного Києво-Печерського історико- культурного заповідника Сергій Тараненко 73 (мінімальний розмір для демонстрації – 1,5×1,5 м) відповідає його по- льовому вигляду – траншея, шурф, розкоп. Незазначені місця археоло- гічних досліджень – без чітких прив’язок за польовою документацією та з повністю відсутнім культурним шаром. По-друге, різночасові горизонти маркуються різними кольорами: енеоліт (кінець III тис. до н.е.) – темно-коричневим; ранній залізний вік (VІ–ІV ст. до н.е.) – світло-коричневим; давньоруський час (XІ– XIII ст.) – червоним; XIV–XVI ст. – синім; XVII–XVIII ст. – зеленим; ХIX–XX ст. – жовтим (рис. 8). Колір багатошарового об’єкта визнача- ється найранішим часом. За наявності у більш пізніх культурних на- шаруваннях поодиноких раніших знахідок, вони маркуються круглою позначкою відповідного кольору на тлі основного культурного шару. По-третє, нумерація зображених об’єктів – це дві останні цифри року досліджень. Наприклад, роботи І. М. Самойловського у Ближніх печерах 1940 р. мають номер 40 (виняток зроблено тільки для дослі- джень П. П. Покришкіна 1914 р., де рік повністю відповідає позначці на карті – 1914). Якщо у якийсь рік роботи відбувалися на кількох ді- Рис. 8. Фрагмент археологічної карти території Національного Києво- Печерського історико- культурного заповідника. Митрополичий сад. Історична картографія 74 лянках, то цифрою через крапку позначається порядковий номер кож- ного наступного об’єкта, що вивчався. Наприклад, 2007 р. проводилися розкопки вздовж північного фасаду корп. №86, на західній ділянці Ми- трополичого саду та біля Троїцької надбрамної церкви, тому позначки мають номери відповідно 07.1, 07.2 та 07.3. Якщо об’єкт вивчався про- тягом кількох років, то номер відповідає останньому року проведення робіт. Наприклад, дослідження 1934–1935 рр. мають номер 35. На карті номер зазначено вище і праворуч від графічної позначки або якомога ближче до об’єкта. Нумерація на карті відповідає номеру інформації про об’єкт. До карти включено також дослідження в буферній зоні НКПІКЗ, які були проведені за участі його працівників. Ділянки території, що неодноразово вивчалися і мають складну стратиграфію, виділені окремо у збільшеному масштабі, що дає мож- ливість показати всі досліджені локації та зафіксовані об’єкти різних хронологічних періодів. Це Успенський собор (рис. 9), церква Спаса на Берестові, давньоруська Трапезна, Ближні печери, Дальні та Варязькі печери19. 19 Тараненко С.П. Перспективи використання Археологічної карти Національного історико-культурного заповідника // Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф, м. Київ, 06–07 червня 2017 р. – К., 2017. – С. 301–304. Рис. 9. Фрагмент археологічної карти території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Успенський собор. Сергій Тараненко 75 Можливість програми дозволило наділити новий електронний ре- сурс потужним інформаційним блоком щодо археологічного дослі- дження кожної ділянки. Основні принципи подачі інформації (тільки у скороченому вигляді) представлені у колективній монографії «Ар- хеологічна карта території Національного Києво-Печерського істори- ко-культурного заповідника» (Сергій Тараненко, Юлія Мисько, Олек- сій Зажигалов): Рік проведення фактичні роки проведення досліджень. Автор особа, на яку виданий Відкритий лист. Вид досліджень розвідкові; розкоп, шурф, зондаж, траншея та їхні розміри або площа відповідно до польової документації; архітектурно-археологічне, спелео-археологічне, археологічно-антропологічне обстеження; археологічний нагляд. Місце досліджень прив’язка місця досліджень до сучасної топографії території Заповідника. Хронологія час наявного культурного шару (шарів), об’єкта (об’єктів), за їхньої відсутності – датування виявлених артефактів. Глибина, стратиграфія глибина фіксації об’єктів від сучасної денної поверхні (або за відсутності – за Балтійською шкалою висот), короткий стратиграфічний опис (при наявності). Об’єкти назва археологічних об’єктів. Матеріали масовий матеріал та індивідуальні знахідки. Джерело бібліографічний опис звіту чи іншого джерела. Примітки додаткова інформація. У лапках наводяться цитати автора археологічного дослідження, курсивом виділені зауваження колективу авторів видання. Практичне використання карти Як і на прикладі представленої раніше карти Подолу наведемо кілька епізодів практичного використання електронного ресурсу тери- торії НКПІКЗ. Реконструкція розміщення виробничих комплексів. Серед археоло- гічно зафіксованих об’єктів давньоруського періоду на території Ки- єво-Печерського монастиря ми представимо не чисельні виробничі комплекси. У 1951 р. В. Богусевич у Митрополичому саду КПЛ дослідив два розвали споруд склоробно-смальтового виробництва (горни), що скла- далися з плінфи ХІ ст., глини та шиферних плит. Серед матеріалу ви- Історична картографія 76 діляються плінфа, вкрита шарами різнокольорового переплавленого скла; зливки скла різного розміру; заготовки різнокольорової смальти; фрагменти стінок різнокольорового скляного посуду типу стопок, ві- конного скла; уламки керамічних тиглів двох видів із скляною масою; фрагменти поливаних плиток; скляні краплі; шматки свинцю, заліза, кобальту та сірки20. Наукова цінність унікального комплексу підкрес- лена висновками зробленими на базі хіміко-технологічних аналізів проведених Л. Щаповою та М. Безбородовим21. Комплекс багаторіч- них досліджень підтвердив наявність на території Митрополичого саду потужної склоробної майстерні, в якій працювали як візантійські, так місцеві майстри22. Дуже важливим у нашому дослідженні є висно- вки В. Богусевича про те, що орієнтація цього виробничого центру виключно на монументальне будівництво та те, що майстерні припи- нили своє існування вже у XII–XIII ст.23 Це підкреслює, що їх робота пов’язана у першу чергу з оздобленням церкви Успенського собору у 1083–1089 рр. У 1988 р. В. Харламов також на території Митрополичого саду за- фіксував залишки виробничого (ковальського) комплексу ХIII–ХIV ст. У культурному шарі на площі розкопаної ділянки виявлено велике скупчення шлаків, шматків деревного вугілля, «коржоподібну крицю». Тут знаходилися і фрагменти кераміки, що походять від вогнетривких посудин (муфелів-тиглів), за допомогою яких навуглецьовували залізо на сталь. Під цим шаром розташовувалися розвали двох горен – сиро- дутного та ковальського, а також передгорнова яма. Зі східного боку цієї передгорнової ями знайдене ковадло з одним рогом вагою 1,8 кг, а також токарний різець, цвяхи, костиль, двірний гачок, кільце, дужку замка, кінська підкова, фрагмент стремена, заготовка кинджалу, неве- личкі залізні штабки. Разом з цим виявлено і залишки виробів з кольо- рових металів – мідний дріт, шматки бронзи, свинцю, фрагмент мідної чаші. Увесь виробничий комплекс перекривався навісом, що засвід- чують ямки від стовпів, якими він підтримувався. Уся площа навколо була вкрита товстим шаром деревного вугілля та залізних шлаків24. Крім описаних виробничих комплексів на території Митрополичо- го саду протягом наступних десятиліть під час стаціонарних та ряту- 20 Богусевич В.А. Археологічні розкопки в Києві на Подолі в 1950 р. // Археологія. – 1954. – т. 9. – С. 42–53. 21 Щапова Ю.Л. Византийское стекло: Очерки истории. Изд. 3-е. – М.: издательство ЛКИ, 2008. – С. 74. 22 Там само, С. 79. 23 Богусевич В.А. Археологічні розкопки в Києві на Подолі в 1950 р., С. 16. 24 Гончар В.М. Археологічні дослідження колишнього Митрополичого саду Києво-Пе- черської Лаври у 1987–1988 рр. // Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984– 1989 рр. – К., 1993. – С. 178–180; Паньков С.В. Залізодобувне і ковальське виробни- цтво давньоруського Києва та його околиць. Дослід історико-технічної реконструкції і порівняльної характеристики. – К., 2012. – С. 45–46. Сергій Тараненко 77 вальних досліджень неодноразово фіксувалися окремі знахідки скло- робного та залізоплавильного виробництв. Територія Митрополичого саду на момент будівництва Успенсько- го собору була периферією Києво-Печерського монастиря з південного боку плато. Грандіозне будівництво 1073–77 рр. та внутрішнє оздо- блення храму у 1083-89 рр. спонукало використовувати вільну тери- торію під пожежонебезпечне виробництво. Як підтвердження виділен- ня цієї локації, як одного з ремісничих центрів монастиря може стати існування виробничих комплексів вже у післямонгольский час на цій території25. Єдиним, поки, зафіксованим об’єктом виробничого характеру поза межами Митрополичого саду на території монастиря є «напівземлянка підквадратної форми» кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. досліджена О. За- гребельним у 1989 р. на Ближньопечерній вулиці (верхня частина уло- говини, що розділяє території сучасних Верхньої і Нижньої лаври). Із заповнення споруди походять підлогові плитки з білою і жовтою поли- вою, фрагменти вінець трьох скляних кубків, кільцевий піддон жовтого скла, шматки зеленої та жовтої скломаси, шлаків із включенням скла. На думку авторів звіту, знайдені готові скляні вироби, сировина та від- ходи виробництва свідчать про традиції склоробного виробництва на території Лаври у ХІІ–ХІІІ ст.26. Існування цього виробничого комп- лексу, враховуючи традицію виконання робіт за «необхідністю», мож- на гіпотетично пов’язати з ремонтом храму Успіння Богородиці після отриманих пошкоджень під час катастрофічного землетрусу 1230 р. Казати про ще один виробничий центр на території Києво-Печерського монастиря на сьогодні буде некоректно, оскільки ця частина монастиря досліджена не достатньо. Але ми не виключаємо такої можливості за умови фіксації інших комплексів давньоруського часу. Однією з особливостей існування майстерень на території монас- тиря є те, що потужні виробництва, можливо, носили тимчасовий ха- рактер і були пов’язані з масштабними будівництвами, хоча невеликі невитратні майстерні (наприклад, косторізні) могли існувати тривалий час і бути традиційними. Консультативна функція для проектування археологічних дослі- джень. Важливою функцією Археологічної карти є можливість її ви- користання для планування подальших стаціонарних археологічних 25 Сыромятников А. К., Балакин С. А. Отчет об археологических исследованиях на территории «Киево-Печерского историко-культурного заповедника» в 1993 г. НА ІА НАН України, № 1993/79: – К., 1993. 26 Загребельный А. М., Балакин С. А., Бабий Я. И. Отчет об археологических иссле- дованиях, проведенных отделом археологии Киево-Печерского заповедника в 1989 году при контроле за земляными работами на территории Заповедника // КПЛ-А- НДФ-386: – К., 1990. Історична картографія 78 досліджень на території Заповідника, як це було вже зроблено у 2016– 18 рр. Під час досліджень 2018 року на території Митрополичого саду було підтверджено існування фортифікаційної стіни Києво-Печерсько- го монастиря XII ст. – фундаменти різного ступеню збереженості та напівзруйновані фрагменти стіни. Фундамент складався з двох паралельних ровів, забутованих, крім нечисленних фрагментів плінфи, камінням. За визначенням докт. геол. наук В. Нестеровського, камені представлені осадовими, ме- таморфічними та магматичними породами. Вони в більшості мають го- строкутну форму, що вказує на їх механічну обробку перед застосуван- ням. Глибина закладки ровів коливається від 0,3 до 0,6 м, ширина – до 0,9 м; загальна ширина фундаментів була до 2,8 м. Його верхня частина являє собою вирівняний майданчик (потужністю до 0,15 м), складений з фрагментів плінфи, залитих білим вапняним та у менший мірі роже- вим вапняно-цем’янковим розчином (визначення акад. Ю. Стріленко). Верхня частина стіни зафіксована на одній ділянці у вигляді ряду з двох плінф. Це підтверджує висновок В. Богусевича щодо її конструк- ції – по боках два фасадні ряди плінфи, простір між якими забутований сумішшю вапняного розчину та фрагментів плінфи вторинного викори- стання. Реконструйована ширина верхньої частини стіни – до 2 м. На думку канд. геол. наук С. Романчука, вдалося зафіксувати проведення інженерної підготовки площі під будівництво – рови під фундамент впорядкували методом ущільнювання насипу пошарово із застосуван- ням трамбування. Досліджені рештки оборонної стіни Києво-Печерського монастиря другої половини XII ст. є унікальною пам’яткою монументальної фор- тифікації давньоруського часу – третьою на території України. Кон- струкція виявлених фундаментів взагалі є поки що єдиною серед усіх пам’яток Київської Русі. Перспективи використання карти Запропонована праця буде корисна як фахівцям – археологам, істо- рикам, києвознавцям, так і всім, хто вивчає історію України. Але крім суто наукового, Археологічна карта може знайти практичне застосу- вання: - для історико-архітектурних реконструкцій різних періодів історії Києво-Печерської лаври; - висвітлення окремих тем господарської діяльності монастиря; - як елемент екскурсійного забезпечення для туристів, передусім тих, котрі цікавляться археологією. Сергій Тараненко 79 Висновки Електронна версії представлених карт існують вже кілька років і вони вже неодноразово застосовувалися під час рятувальних архео- логічних робіт на Подолі та стаціонарних досліджень у Києво-Печер- ському історико-культурному заповіднику, чим довели свою практич- ну значимість. Ресурс електронних карт дозволяє додавати нові дані, а отже, постійно нарощувати свій інформаційний потенціал, необхідний для дослідження не тільки Подолу і Печерську, а й середньовічного Києва у цілому. Відмінності нових ресурсів підкреслюють одночасно як необмеже- ні можливості електронного картографування, так і проблему уніфіка- ції подібних карт. Методика створення таких ресурсів та місце, які вони займають серед дослідницького інструментарію є окремою проблемою. Чи є по- дібні карти новим типом історичного джерела? Чи це дослідницький продукт, хоч і з широкими інформативними можливостями? Вочевидь, відповіді на ці питання будуть знайдені в майбутньому зі зростанням кількості створених електронних археологічних карт. References Alferova, G. V., Harlamov, V. A. (1982). Kiev vo vtoroy polovine XVII veka. Kyiv. Gonchar, V.M. (1993). Arxeologichni doslidzhennya koly`shn`ogo My`tropo- ly`chogo sadu Ky`yevo-Pechers`koyi Lavry` u 1987–1988 rr. In Starodavnij Ky`yiv. Arxeologichni doslidzhennya 1984–1989 rr. Kyiv. S. 167–186 Gupalo K. N. Podol v Drevnem Kieve. – K.: «Naukova dumka», 1982. – 128 s. Zagrebel’nyy, A. M., Balakin, S. A., Babiy, Ya. I. (1990). Otchet ob arhe- ologicheskih issledovaniyah, provedennyh otdelom arheologii Kievo-Pecherskogo zapovednika v 1989 godu pri kontrole za zemlyanymi rabotami na territorii Zapov- ednika // KPL-A-NDF-386:. Zvid pam’yatok istoriyi ta kul`tury` Ukrayiny`: Ky`yiv: Kn. 1, ch. 2:M-S. Zakrevskiy, N. (1868). Opisanie Kieva. T. I, II. M.: «Tipografіya V. Gracheva i kompanii». Pan`kov, S.V. (2012). Zalizodobuvne i koval`s`ke vy`robny`cztvo davn`orus`k- ogo Ky`yeva ta jogo okoly`cz`. Doslid istory`ko-texnichnoyi rekonstrukciyi i porivnyal`noyi xaraktery`sty`ky`. Kyiv. Romanchuk, S.P., Taranenko, S.P. (2014). Dosvid rekonstrukciyi davn`ogo rel`yefu ta gidromerezhi Ky`yivs`kogo Podolu. In Mista Davn`oyi Rusi. K.: Staro- davnij svit. S. 331-338 Sagajdak, M. A. (1991). Davn`oky`yivs`ky`j Podil: Problemy` topografiyi, straty`grafiyi, xronologiyi. K.: «Naukova dumka». Syromyatnikov, A. K., Balakin, S. A. (1993). Otchet ob arheologicheskih issle- dovaniyah na territorii «Kievo-Pecherskogo istoriko-kul’turnogo zapovednika» v 1993 g. NA ІA NAN Ukraiyny, № 1993/79: – K., 1993. Taranenko, S. P. (2010). Davn`orus`ki dorogy` ta vuly`ci z rozkopok Podolu Ky`yeva In Bolxovitinovs`ky`j shhorichny`k (2009). S. 260–268. Історична картографія 80 Taranenko, S.P. (2012). Elektronna arxeologichna karta Ky`yeva-Podolu, yak dzherelo vy`vchennya planuval`noyi struktury` davn`orus`kogo posadu. In Siversh- hy`na v istoriyi Ukrayiny (5). Kyiv; Gluxiv. S. 129–132. Taranenko, S. P., Ivakin, V. G. (2011). Seredn`ovichna urbanisty`chna arx- eologiya Podolu Ky`yeva. Novi metody`ky` doslidzhen`. In Arxeologiya. Fortyfikaci- ya Serednogo Podnistrov’ya. Zbirny`k materialiv Vseukrayins`koyi naukovo-prak- ty`chnoyi konferenciyi na chest` 10-richchya stvorennya viddilu starozhy`tnostej Kam’yanecz`-Podil`s`kogo derzhavnogo story`chnogo muzeyu-zapovidny`ka. Kam’yanecz`-Podil`s`ky`j: PP «Medobory-2006». S. 55–61. Taranenko, S. (2016). Planuval`na struktura davn`orus`kogo Podolu Ky`yeva: formuvannya ta rozvy`tok. Varshava. Taranenko, S.P. (2017). Perspekty`vy` vy`kory`stannya Arxeologichnoyi karty` Nacional`nogo istory`ko-kul`turnogo zapovidny`ka In Muzeyi ta restavraciya u kon- teksti zberezhennya kul`turnoyi spadshhy`ny`: aktual`ni vy`kly`ky` suchasnosti. Ma- terialy` mizhnar. nauk.-prakt. konf, m. Ky`yiv, 06-07 chervnya 2017 r. S. 301–304. Tolochko, P. P. (1980). Kiev i Kievskaya zemlya v epohu feodal’noy razd- roblennosti XII-XIII vv. K.: «Naukova dumka». Harlamov, V. A. (1990). Arhitektura zhilyh derevyannyh kompleksov Kieva X – pervoy poloviny XIII v. (po raskopkam Podola). Avtoref. dis. kand. arh. Len- ingrad. Schapova, Yu.L. (2008). Vizantiyskoe steklo: Ocherki istorii. Izd. 3-e. M.: iz- datel’stvo LKI. Sergiy Taranenko DIGITAL ARCHAEOLOGICAL MAPS – THE NEW RECOURSE IN STUDYING MEDIEVAL KYIV Author presents his experience of developing two digital archaeological maps of Podil and Kyiv-Pechersk Monastery, which are among the oldest and the most significant Kyiv locations. The methodical and thematical principles of their development are different. “Archaeological map of mass building and planning structure of Kyiv Podil in X–XIII centuries” was developed basing on narrow topic and strict chronology. “Archaeological map of the territory of Kyiv-Pechersk Historical and Cultural preserve” aimed to gather and arrange all data of the archaeological researches, conducted on this territory. Keywords: Kyiv, digital archaeological map, Podil.

Електронні археологічні карти – новий ресурс у вивченні середньовічного Києва

Institution

Similar Items