Недовершений задум географів: Марсель Дюбуа – Григорій Величко

• Опубліковано в: : Історико-географічні дослідження в Україні
• Дата: 2021
• Автор: Штойко, П.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Теми: Історична географія
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182610
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Недовершений задум географів: Марсель Дюбуа – Григорій Величко / П. Штойко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2021. — Число 15. — С. 100-114. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

У публікації висвітлено наукові контакти французького географа й історика
 Марселя Дюбуа (1856–1916) та українського географа, картографа, знавця сільськогосподарської справи Галичини кінця ХІХ ст. Григорія Величка (1863–1932). На підставі
 листування і літературних матеріалів розглянуто їхні наукові плани. Їх науковим
 зв’язкам передували зацікавлення в географії Михайла Драгоманова (1841–1895) –
 відомого в Україні та поза її межами публіциста, історика, літературознавця, громадського діяча, співорганізатора «Старої громади» у Києві, а також доцента Київського університету (1864–1875), який, як і свого часу Микола Гоголь, викладав
 географію. На еміграції М. Драгоманов знався з Елізе Реклю (1830–1905) – французьким
 географом, громадським діячем та енциклопедистом. У п’ятому томі його краєзнавчої
 праці присвячений розділ Україні. М. Драгоманов опублікував рубрику про Україну, її
 природу, населення, побут і культуру, окреслив етнічні межі та представив Україну як
 окрему географічну одиницю до географічного твору Е. Реклю «Земля і люди» (1876–1894).
 Г. Величко через І. Франка (1892) звернувся до М. Драгоманова з наміром заручитись його підтримкою у науковій та особистій справі. Остання зводилась до
 вирішення основної на той час для нього проблеми – «перебратись в Париж». Там
 Г. Величко і М. Дюбуа задумали підготувати працю про географію Росії. З цією метою
 Г. Величком здійснена подорож у Санкт-Петербург (1892) для опрацювання географічної літератури. Для реалізації намічених задумів з М. Дюбуа необхідно було детальніше вивчити орогенез (рельєфотворчі процеси), особливості клімату, режиму
 річок, розвиток рослинного покриву та ін.
 М. Дюбуа заохочував Г. Величка до подальшої праці, підкреслюючи: «Я хочу, щоб
 французьким читачам було відоме ваше прізвище». Однак, їхні сподівання залишилися
 незреалізованими. The paper highlights the main directions of the research activity of Marcel
 Dubois (1856–1916), a French geographer and historian, and Hryhoriy Velychko
 (1863–1932), a Ukrainian geographer, cartographer, historian, and agricultural
 expert. Taking as a background their correspondence and further bibliography on this
 issue, their research cooperation is highlighted. The main features of the XIX – early
 XX century geographical scholarship in France are acknowledged.
 The research connections of Dubois and Velychko were preceded by an interest in
 the geography of Mykhailo Drahomanov (1841–1895), a well-known Ukrainian
 publicist, historian, literary critic, and public figure. During his emigration, Drahomanov
 met Jacques Elise Reclus (1830–1905), a French geographer, public figure,
 and encyclopedist. Drahomanov published a chapter on Ukraine, its nature, population
 and culture, presenting Ukraine as a separate geographical unit to the research
 work of Reclus “Earth and People” (1876–1894). Hryhoriy Velychko connected
 Drahomanov with the intention of enlisting his support in moving to Paris. There
 Velychko and Dubois planned to prepare a work on the geography of Russia. To
 implement these plans with Dubois, it was necessary to study in detail the orogenesis
 (relief-forming processes), the features of the climate, the regime of rivers, the
 development of vegetation, and so on. Dubois encouraged Velychko for further work,
 emphasizing: “I want French readers to know your name.” However, their hopes
 remained unfulfilled.