Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть

Метою статті є висвітлення особливостей металопластики Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст., її розвитку у взаємозв’язках із іншими видами мистецтва. Методологія дослідження спирається на системний підхід, на загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму, які надають можливість...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Адруг, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	У глиб віків
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182648
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть / А. Адруг // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182648
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1826482025-02-09T17:49:11Z Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть Metalsculpture in Chernihiv in the second half of the seventeenth and early eighteenth centuries Адруг, А. У глиб віків Метою статті є висвітлення особливостей металопластики Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст., її розвитку у взаємозв’язках із іншими видами мистецтва. Методологія дослідження спирається на системний підхід, на загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму, які надають можливість всебічного вивчення художньої обробки металів зазначеного періоду. Наукова новизна роботи визначається постановкою і розробленням теми, яка досі не розглядалась. Зроблена перша спроба комплексного вивчення цієї проблеми. Висновки. Окреслено коло пам’яток, які найкраще представляють досягнення художньої обробки металів того часу. Художнє лиття представляють орнаментовані дзвони й гармати, а також каламарі, посуд, освітлювальні прилади. Твори ковалів вдало доповнювали споруди. З’ясовано, що окуття дверей до ризниці чернігівського Троїцького собору близьке за композицією до килимів та вишиваних скатертин. З огляду на відсутність творів, виготовлених у Чернігові, було прийнято рішення залучити до розгляду роботи, замовлені майстрам інших міст і країн мешканцями Чернігова чи людьми, пов’язаними з містом. Здійснено поділ творів на групи за місцем створення. Звернуто увагу на роботу золотарів за ескізами (проєктами) художників. Саме в ескізах закладалась композиція, характерні деталі та стильові своєрідності. Зроблено висновок про належність авторства ескізів царських воріт іконостасу Борисоглібського собору 1702 р. та шати кіоту чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» 1695 р. художникам і граверам І. Щирському та Л. Крщоновичу. Замовниками виступали гетьман І. Мазепа, чернігівські полковники Я. Лизогуб і П. Полуботок, генеральний обозний В. Дунін-Борковський, писар і суддя К. Мокрієвич, чернігівський архієпископ А. Стаховський, чернігівський міщанин Власій Н. Виконували твори майстри з України, Аугсбурга, Нюрнберга, Кенігсберга, Вроцлава, Гданська, Москви. У металопластиці Чернігова зазначеного періоду яскраво виявились риси бароко. The purpose of the article is to highlight the features of metal sculpture in Chernihiv in the second half of the seventeenth and early eighteenth centuries, its development in relation to other arts. The research methodology is based on a systematic approach, on the general scientific principles of objectivity and historicism, which provide an opportunity to comprehensive study of the artistic processing of metals of this period. The scientific novelty of the work is determined by the formulation and development of a topic that has not yet been considered. The first attempt to comprehensively study this problem. Conclusions. The range of monuments that best representing the achievements of artistic processing of metals of that time is outlined. Artistic casting is represented by ornamented bells and guns, as well as inkwells, utensils, lighting fixtures. The works of blacksmiths successfully complemented the buildings. It was found that the envelope of the door to the sacristy of the Chernihiv Trinity Cathedral is similar in composition to carpets and embroidered tablecloths. The absence of works made in Chernihiv has been established. Therefore, it was decided to involve in consideration works ordered by masters of other cities and countries by residents of Chernihiv or people associated with the city. The works were divided into groups according to the place of creation. Attention is paid to the work of goldsmiths on the sketches (projects) of artists. It was in the sketches that the composition, characteristic details and stylistic peculiarities were laid down. The customers were Hetman I. Mazepa, Chernihiv colonels J. Lyzohub and P. Polubotok, general convoy V. Dunyn-Borkovsky, clerk and judge Karpo Mokrievych, Chernihiv archbishop Anthony Stakhovsky, Chernihiv burgher Vlasiy N. Performed works were made by craftsmen from Ukraine, Koenigsberg, Ausburg, Nurnberg, Wroclaw, Gdansk, Moscow. Baroque features were clearly manifested in the metal sculpture of Chernihiv of this period. 2021 Article Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть / А. Адруг // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5720155 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182648 739 (477.51)«16/17» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Адруг, А. Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть Сiверянський літопис
description	Метою статті є висвітлення особливостей металопластики Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст., її розвитку у взаємозв’язках із іншими видами мистецтва. Методологія дослідження спирається на системний підхід, на загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму, які надають можливість всебічного вивчення художньої обробки металів зазначеного періоду. Наукова новизна роботи визначається постановкою і розробленням теми, яка досі не розглядалась. Зроблена перша спроба комплексного вивчення цієї проблеми. Висновки. Окреслено коло пам’яток, які найкраще представляють досягнення художньої обробки металів того часу. Художнє лиття представляють орнаментовані дзвони й гармати, а також каламарі, посуд, освітлювальні прилади. Твори ковалів вдало доповнювали споруди. З’ясовано, що окуття дверей до ризниці чернігівського Троїцького собору близьке за композицією до килимів та вишиваних скатертин. З огляду на відсутність творів, виготовлених у Чернігові, було прийнято рішення залучити до розгляду роботи, замовлені майстрам інших міст і країн мешканцями Чернігова чи людьми, пов’язаними з містом. Здійснено поділ творів на групи за місцем створення. Звернуто увагу на роботу золотарів за ескізами (проєктами) художників. Саме в ескізах закладалась композиція, характерні деталі та стильові своєрідності. Зроблено висновок про належність авторства ескізів царських воріт іконостасу Борисоглібського собору 1702 р. та шати кіоту чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» 1695 р. художникам і граверам І. Щирському та Л. Крщоновичу. Замовниками виступали гетьман І. Мазепа, чернігівські полковники Я. Лизогуб і П. Полуботок, генеральний обозний В. Дунін-Борковський, писар і суддя К. Мокрієвич, чернігівський архієпископ А. Стаховський, чернігівський міщанин Власій Н. Виконували твори майстри з України, Аугсбурга, Нюрнберга, Кенігсберга, Вроцлава, Гданська, Москви. У металопластиці Чернігова зазначеного періоду яскраво виявились риси бароко.
format	Article
author	Адруг, А.
author_facet	Адруг, А.
author_sort	Адруг, А.
title	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
title_short	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
title_full	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
title_fullStr	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
title_full_unstemmed	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
title_sort	металопластика чернігова другої половини хvіі – початку хvііі століть
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	У глиб віків
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182648
citation_txt	Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть / А. Адруг // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT adruga metaloplastikačernígovadrugoípolovinihvíípočatkuhvííístolítʹ AT adruga metalsculptureinchernihivinthesecondhalfoftheseventeenthandearlyeighteenthcenturies
first_indexed	2025-11-29T00:31:43Z
last_indexed	2025-11-29T00:31:43Z
_version_	1850082654630707200
fulltext	Siverian chronicle. 2021. № 5 11 УДК 739 (477.51)«16/17» Анатолій Адруг • МЕТАЛОПЛАСТИКА ЧЕРНІГОВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ – ПОЧАТКУ ХVІІІ СТОЛІТЬ DOI: 10.5281/zenodo.5720155 © А. Адруг, 2021. CC BY 4.0 Метою статті є висвітлення особливостей металопластики Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст., її розвитку у взаємозв’язках із іншими видами мистецтва. Методологія дослідження спирається на системний підхід, на загальнонаукові принципи об’єктивності та істо- ризму, які надають можливість всебічного вивчення художньої обробки металів зазначеного періо- ду. Наукова новизна роботи визначається постановкою і розробленням теми, яка досі не розгляда- лась. Зроблена перша спроба комплексного вивчення цієї проблеми. Висновки. Окреслено коло пам’- яток, які найкраще представляють досягнення художньої обробки металів того часу. Художнє лиття представляють орнаментовані дзвони й гармати, а також каламарі, посуд, освітлювальні прилади. Твори ковалів вдало доповнювали споруди. З’ясовано, що окуття дверей до ризниці черні- гівського Троїцького собору близьке за композицією до килимів та вишиваних скатертин. З огляду на відсутність творів, виготовлених у Чернігові, було прийнято рішення залучити до розгляду ро- боти, замовлені майстрам інших міст і країн мешканцями Чернігова чи людьми, пов’язаними з міс- том. Здійснено поділ творів на групи за місцем створення. Звернуто увагу на роботу золотарів за ескізами (проєктами) художників. Саме в ескізах закладалась композиція, характерні деталі та стильові своєрідності. Зроблено висновок про належність авторства ескізів царських воріт іконо- стасу Борисоглібського собору 1702 р. та шати кіоту чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» 1695 р. художникам і граверам І. Щирському та Л. Крщоновичу. Замовниками виступали гетьман І. Мазепа, чернігівські полковники Я. Лизогуб і П. Полуботок, генеральний обозний В. Дунін-Борков- ський, писар і суддя К. Мокрієвич, чернігівський архієпископ А. Стаховський, чернігівський міщанин Власій Н. Виконували твори майстри з України, Аугсбурга, Нюрнберга, Кенігсберга, Вроцлава, Гданська, Москви. У металопластиці Чернігова зазначеного періоду яскраво виявились риси бароко. Ключові слова: Чернігів, металопластика, бароко, замовники, Іван Щирський, Лаврентій Крщонович. Серед видів декоративного мистецтва особливе місце посідає металопластика, яка є виготовленням та оздобленням мистецьких виробів із металів та їх сплавів різними спосо- бами. Вони набули поширення в побуті людей, у богослужінні, стали складовою части- ною споруд. Із металів відливали гармати й дзвони, виготовляли ювелірні вироби, клейно- ди й зброю. Важливе місце в металопластиці посідало художнє лиття. Увага до творів майстрів- ливарників зазначеного періоду виявилася вже у другій половині ХVІІ ст. Іоаникій Галя- товський у книзі «Скарбница потребная» (Новгород-Сіверський, 1676 р.) звернувся до історії чернігівського Єлецького монастиря, його відбудови за архімандритства автора та чудесам від чудотворної ікони чернігівської «Єлецької Богоматері». У третьому «чуді» йдеться про те, що за свідченнями місцевих старожилів у Єлецькому монастирі великий дзвін висів на двох стовпах, а менші були розміщені на дзвіниці. Куди той великий дзвін подівся, ніхто не знав. Згадували, що під час війни поляки хотіли забрати дзвін до Любе- ча, але це не вдалося, бо багато людей не могли його зрушити з місця1. Поет Климентій Зіновіїв, який довгий час жив на Сіверщині й помер близько 1712 р., писав: «Также и гарматные штуки отливают Которыми в приступах стены добувают И при банкетах панов из армат стреляют И веселости всем там бывшим додавают»2. У чернігівському виданні книги «Зерцало от писания божественного» 1705 р. з при- святою Івану Мазепі згадується, що гетьман збудував у чернігівському Борисоглібському 1 Галятовський Й. Скарбница потребная. Ключ розуміння. Київ: Наукова думка, 1985. С. 354. 2 Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. Київ: Наукова думка, 1971. С. 142–143. Сіверянський літопис. 2021. № 5 12 монастирі «каменный коліос» дзвіницю з церквою Іоанна Предтечі. На дзвіниці був установлений вилитий власним коштом І. Мазепи дзвін («кимвал доброгласний»)3. Наукове вивчення художнього лиття почалося наприкінці ХІХ ст. У 1898 р. побачив світ каталог українських старожитностей із колекції В.В. Тарновського. До нього увійшли зображення 32 гармат, фотографії деяких творів та їхні описи. Серед них помітне місце посідали вироби визначного майстра із Глухова Карпа Балашевича. Деякі з них згодом увійшли до зібрання Чернігівського історичного музею4. Започаткував їхнє безпосереднє дослідження В.Л. Модзалевський. У книзі й окремій статті він зупинився на головних центрах художнього лиття Лівобережної України. Автор спирався на літературні твори й пам’ятки із зібрання В.В. Тарновського. Окрему увагу дослідник звернув на приватні гар- мати гадяцьких полковників І. Чарниша та М. Милорадовича5. С. Баран-Бутович розгля- нув поширеність лиття гармат і дзвонів в Україні ХVІІ–ХVІІІ ст., головні його осередки. У його працях докладно представлено процес та організацію виробництва, творчість ви- датних людвисарів Йосипа та Карпа Балашевичів. Автор описав пам’ятки, які зберігалися на той час у Чернігівському державному музеї, в тому числі згадувані В.Л. Модзалев- ським гармати М. Милорадовича та І. Чарниша6. У післявоєнний час багато зробив для дослідження історії українського художнього металу і, зокрема, лиття П.М. Жолтовський. У статтях7 та історичному нарисі про худож- ній метал8 він розглянув як монументальне лиття, так і виробництво побутових предметів. Автор виділив видатні твори відомих майстрів. В іншій книзі П. Жолтовський високо оці- нив художні якості дзвону 1720 р. до чернігівської церкви роботи майстра Олексія Івано- вича та твори ливарів Йосипа та Карпа Балашевичів – гармати гадяцьких полковників І. Чарниша і М. Милорадовича (нині зберігаються в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського)9. О.Р. Тищенко відзначив високий технічний і художній рівень монументального лиття гармат і дзвонів зазначеного періоду. Автор особливу увагу звер- нув на гармату 1717 р. М. Милорадовича та дзвін 1720 р. з гербом П. Полуботка для чер- нігівської церкви10. Р. Михайлова наголосила на появі нових центрів лиття на Північному Лівобережжі України. Багато уваги вона приділила дзвону 1720 р. роботи Олексія Івано- вича11. У книзі О. Мальченка йдеться про лиття гармат у Гетьманщині за часів І. Мазе- пи12. У спеціальній статті він розглянув головні функції декору гармат, зосередив увагу на приватній артилерії, володіння якою ставало ознакою шляхетності. Декоративні гармати з гербами й присвятами свідчили про особистість замовника й могли виступати як політич- ний аргумент. На думку автора, саме за гетьманування І. Мазепи сформувалася система декорування гарматних стволів. Її авторство невідоме, а виконували її людвисарі, які пра- цювали у містах Північного Лівобережжя. О. Мальченко розглянув зразки декорованих гармат і серед кращих пам’яток із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського відзначив ті, що були виготовлені на замовлення І. Чарниша та М. Ми- лорадовича13. М. Блакитний встановив, що на сьогоднішній день із 57 гармат із зібрання В.В. Тарновського в колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається 11 пам’яток. До її складу входять і згадувані гармати 1713 і 1717 рр.14 Б. Кін- дратюк зазначив, що виробництво дзвонів – це характерний і відповідальний вид ливар- ництва. Для належного звучання дзвонів необхідно дотримуватися високого художнього й технічного рівня справи. Ще в часи Київської Русі були накопичені значні фізико-тех- нічні знання й набуті досвід та майстерність у роботі з металами. Важливою є заувага ав- тора про те, що дзвони й способи гри на них прийшли на українські землі із запроваджен- 3 Маслов С.І. Етюди з історії стародруків. І–VІІІ. Київ: Окрліт; Держтрест «Київ-Друк», 1925. С. 49. 4 Каталог украинских древностей коллекции В.В. Тарновского. Київ: Тип-я К.П. Милевского, 1898. 86 с.: ил. 5 Модзалевський В. Основні риси українського мистецтва. Чернігів: Друкарня Г.М. Веселої, 1918. 31 с.: іл.; Мод- залевський В. До історії українського ліярництва (Про людвисарів та конвисарів). Збірник секції мистецтва. Київ, 1921. С. 3–23. 6 Баран-Бутович С. Людвисарські вироби ХVІІ–ХVІІІ ст. у Чернігівському державному музеї (гармати та дзво- ни). Чернігів, 1930. 16 с.; Баран-Бутович С. Чернігів як об’єкт історично-краєзнавчих екскурсій. Чернігів, 1931. С. 43. 7 Жолтовський П.М. Художня обробка металу. Нариси з історії українського декоративно-прикладного мис- тецтва. Львів, 1969. С. 38–43; Жолтовський П.М. Метал. Історія українського мистецтва. Київ, 1968. Т. 3. С. 341–354. 8 Жолтовський П.М. Художній метал. Історичний нарис. Київ: Мистецтво, 1972. 114 с.: іл. 9 Жолтовський П.М. Художнє лиття на Україні ХІV–ХVІІІ ст. Київ: Наукова думка, 1973. 132 с.: іл. 10 Тищенко О.Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІ–ХVІІІ ст.): Навчальний посібник. Ки- їв: Либідь, 1992. С. 140, 145–148. 11 Михайлова Р. Металопластика. Історія українського мистецтва: у 5 т. Київ, 2011. Т. 3. С. 939. 12 Мальченко О. Художнє лиття гармат у Гетьманщині за часів правління Івана Мазепи. Київ, 2007. 106 с.: іл. 13 Мальченко О. Художнє оформлення гармат часів Івана Мазепи. Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Київ, 2008. С. 336–363. 14 Блакитний М. Гармати з колекції Василя Тарновського.у Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тар- новського. Скарбниця української культури: Зб. наукових праць. Чернігів, 2013. Вип. 15. С. 188–190. Siverian chronicle. 2021. № 5 13 ням християнства не з Візантії, а з латинського Заходу15. Художньому литтю Чернігівщи- ни присвячена невелика стаття в енциклопедичному довіднику «Чернігівщина», автор якої спирався на попередні публікації. Згадуються головні його осередки, серед яких Чер- нігів не виокремлюється16. Аналіз історіографії питання засвідчив, що художнє лиття Чернігова другої полови- ни ХVІІ – початку ХVІІІ ст. досі спеціально не вивчалось. У попередніх дослідженнях не зафіксовано гармати й дзвони, відлиті в Чернігові, але згадували твори, виготовлені на за- мовлення для Чернігова. Джерельну базу нашої студії складають оригінальні твори литва разом із духовними заповітами та описами майна козацької старшини. Відтак до головних завдань нашої роботи належать відтворення історії художнього лиття Чернігова починаю- чи з часів Київської Русі, визначення кола пам’яток, зіставлення змісту й принципів оздоблення витворів майстрів лиття з творами літератури та образотворчого мистецтва того часу. Художнє лиття на Чернігівщині має давні традиції. Ще в східних слов’ян були відомі такі твори. Перш за все, треба згадати срібного «ідола», тобто скульптурне зображення персонажа міфології давніх слов’ян дохристиянського часу. Знахідка була зроблена під час проведення земляних робіт для зведення дзвіниці чернігівського Борисо-Глібського монастиря. Срібло переплавили, і воно пішло на створення царських воріт іконостасу Борисо-Глібського собору17. Найвірогідніше, цей персонаж є Перун – бог, вшанування якого було поширеним у князівсько-дружинному середовищі. Дерев’яне зображення Пе- руна князь Володимир встановив у Києві у 980 р. на першому місці разом з іншими обра- зами язичницьких богів. У літописі сказано, що голова його була срібна, а вуса золоті18. Існує припущення, що капище (храм) Перуна було розташоване саме на тому місці, де знайдений «ідол», а зараз розташований будинок Колегіуму із дзвіницею Борисо-Гліб- ського монастиря. Про це свідчать і великі брили пісковику в цоколі споруди19. За часів Київської Русі художнє лиття з металів набуло значного поширення, а май- стри досягли досконалості. Найчастіше застосовували техніки лиття в кам’яних формах та за восковими моделями. Дзвони, хрести, свічники, прикраси, панікадила відливали за вос- ковими моделями. Деякі речі виготовляли таким способом у глиняних формах із двох час- тин. Саме так робили амулети-змійовики, наприклад, так звану золоту «чернігівську грив- ню» ХІ ст.20 Заслуговує на увагу відлита із міді по восковій моделі арочка ХІІ ст., яка бу- ла, мабуть, частиною надпрестольної «сіні». Вона була знайдена у вівтарній частині хра- му давньоруського міста Вщиж, яке тоді входило до чернігівського князівства (нині Брян- ська область Російської Федерації). У цьому творі майстра Костянтина відбились уявлен- ня про будову Всесвіту епохи «Слова о полку Ігоревім»21. Із прийняттям християнства на Русі поширилося функціонування дзвонів. Перша згадка про них відноситься до 1066 р. Уважають, що дзвони спочатку завозили із Німеччини, а в ХІІ ст. з’явились перші зразки робіт давньоруських майстрів. Під час археологічних розкопок дзвони знаходять досить рідко, переважно у вигляді фрагментів. На сьогоднішній день відомі знахідки дзвонів у Чернігові, Новгороді-Сіверському, Вщижі та Любечі. Проте повний аналіз особливостей давньоруських дзвонів зараз зробити неможливо22. Як уже згадувалося, гармат і дзвонів, відлитих у зазначений період у Чернігові, не зафіксовано. Проте відомі два дзвони, виготовлені на замовлення для Чернігова: дзвін 1695 р. для Успенського собору Єлецького монастиря та дзвін з гербом П. Полуботка для чернігівської Вознесенської церкви. Обидва дзвони нині зберігають у зібранні Чернігів- ського історичного музею імені В.В. Тарновського. У експозиції того ж музею виставлені показові з художнього погляду дві гармати гадяцьких полковників Івана Чарниша 1713 р. та Михайла Милорадовича 1717 р. Виробництво дзвонів та гармат було справою нелегкою і потребувало значних мате- ріальних затрат. Цим займались невеликі майстерні, у яких працювало приблизно 4–6 ро- 15 Кіндратюк Б. Дзвонарське мистецтво середньовічної України. Княжа доба: історія і культура. 2008. № 2. С. 225–245. 16 Чернігівщина. Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. Київ: Вид-во Українська радянська ен- циклопедія, 1990. С. 842–844. 17 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. Київ, 1851. С. 264. 18 Вортман Д.Я. Перун. Енциклопедія історії України. Київ, 2011. Т. 8. С. 160. 19 Адруг А. Архітектура Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть. Чернігів: Видавництво Черні- гівського ЦНТЕЇ, 2008. С. 74–75. 20 Висоцький С.О. Культура давньої Русі. Історія Української РСР. Київ, 1977. Т. 1. С. 420. 21 Тищенко О.Р. Декоративно-прикладне мистецтво східних слов’ян і давньоруської народності (І століття до н. е. – середина ХІІІ ст. н. е.). Київ: Вища школа, 1983. С. 60–64. 22 Дядечко О.О. Знахідки давньоруських дзвонів на території Чернігово-Сіверщини. Церква–наука–суспільство: питання взаємодії: Матеріали П’ятнадцятої Міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.). Київ, 2017. С. 278–280. Сіверянський літопис. 2021. № 5 14 бітників. Найскладнішою ланкою в цій роботі було виготовлення форми. Формування проводилось у спеціальній ямі. Для утворення внутрішньої форми дзвону слугувала цег- ла. Далі робили глиняну форму з металевою арматурою. Простір між цими формами заповнювали формувальною землею, яка утворювала «проміжний дзвін». Стінки форм вкривали шаром попелу чи вугілля, щоб до них не приставала земля з «фальшивого» дзво- ну, на якому розміщували написи, зображення, орнаменти, зроблені з воскових відбитків. Моделі для вушок робили з дерева або глини. Гармати виготовляли таким же способом. Людвисарі займали особливе становище, мали добрі заробітки й були пов’язані з козаць- кою старшиною23. Найцікавішим є бронзовий дзвін 1720 р., вилитий на замовлення чернігівського пол- ковника Павла Полуботка (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, інв. № И-2716). Його висота дорівнює діаметру бази і складає 81 см, тобто дзвін вписаний у квадрат. У верхній частині плаща дзвону розташована широка смуга, яка поділена рель- єфними обідками на чотири менші смуги. У двох середніх уміщено по колу напис: «Сей звон сооружися коштом его милости пана Павла Полуботка полковника войска его цар- ского пресветлого величества запорожского Черниговского до церкви Вознесения господ- него застриженской Черниговской року 1720 мца априля дня 9». Вища й нижча смуги вільні від написів і орнаментів. Зверху й знизу по колу йдуть елементи рослинного орна- менту, що повторюються. Вони дуже нагадують кінцівки тогочасних українських старо- друків. Знизу вони розміщені так само, як і в книгах, а вгорі вони звернені догори й об’єднані додатковими елементами рослинного орнаменту. Цей орнамент близький не ли- ше до кінцівок стародруків, а й до елементів витворів ковалів і слюсарів. Маємо на увазі перш за все мотиви декоративних обкладок для замків роботи майстрів німецьких міст Аугсбурга і Нюрнберга У той час у майстернях Німеччини, Австрії та Чехії використову- вали французькі альбоми орнаментів24. У середній частині з одного боку вміщений рель- єфний герб П. Полуботка з абревіатурою. Навпроти, з іншого боку, у променистому овалі виконане рельєфне зображення І. Христа з державою у лівій руці, а права рука благослов- ляє. Подібне зображення І. Христа міститься у «Молитвослові» чернігівського видання 1692 р. (гравюра на дереві, 86х52 мм, аркуш 162 зв.). Варто також назвати подібне зобра- ження близьких розмірів у двох унівських виданнях «Часослова» (Молитвословця повсяк- денного) 1691 і 1694 рр. Цікаво, що всі три видання вийшли обсягом в 1/12 частину арку- ша. Дзвін для чернігівського Єлецького монастиря теж має рівні висоту та діаметр бази – 94 см (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, інв. № И-2715). На бічній поверхні розташований напис у 4 рядки, який свідчить про надання цього дзвону мешкан- цем Києво-Печерського монастиря Іваном Шабеликом до церкви Успіння Єлецького мо- настиря. Симетрично з обох боків виконані рельєфні зображення Богоматері з дитиною на правій руці на повний зріст та святого Миколая з книгою. Угорі між розетками вміщено дату літерами «Року 1695 марта дня 20». Тут маємо скромніше оздоблення, яке побудова- не за принципом розміщення декоративних смуг по колу плаща. Про лиття гармат у Чернігові в зазначений період відомості відсутні. Невідомі й де- коровані гармати, відлиті спеціально для Чернігова. У експозиції Чернігівського історич- ного музею імені В.В. Тарновського представлені цікаві зразки оздоблення гармат, які де- монструють барокові принципи декорування. Одна з них – гармата гадяцького полковни- ка Михайла Милорадовича 1717 р. (Інв. № И-2767). Вона має довжину 132 см, калібр 77 мм і масу більше 150 кг. Гладенькі виливні профільовані пояски у кілька рядів не лише виконують конструктивну роль, а й виявляють і підкреслюють циліндричну форму ство- ла. Найбільше їх у дульній частині, де вони нагадують облямування колонок та напівко- лонок тогочасних споруд та іконостасів. Пояски поділяють поверхню ствола з рельєфним рослинним орнаментом. Нижче дульної частини містяться два таких регістри, причому верхній під поясками, а нижній не обмежений ними. Далі гладенький ствол простягається майже до «дельфінів», біля яких повторена композиція коло дула. Ділянки з рослинним декором біля цапф з розетками й «дельфінів» також обрамлені поясками. Угорі на стволі після «дельфінів» відтворений рельєфом герб М. Милорадовича з абревіатурою. На торелі зберігся напис «Карп Юзефович Балашевич майстер», а на казенній частині дата літерами «Року 1717». Цікава деталь – із правого боку по центру на гладенькому тлі розташоване соковите надзвичайно пластичне рельєфне зображення грифона з крилами, який лапами штовхає кулю перед собою. Інша гармата має власну назву «Соловей» (Інв. № И-2766) і герб гадяцького полков- ника Івана Чарниша. Вона менша за розмірами (довжина 95 см, калібр 48 мм, маса 50 кг), 23 Баран-Бутович С. Людвисарські вироби… С. 6–7; Жолтовський П.М. Художнє лиття… С. 14–15. 24 Семерак Г., Богман К. Художественная ковка и слесарное искусство. Москва: Машиностроение, 1982. С. 74, 80, 82, 85, 87. Siverian chronicle. 2021. № 5 15 але більш промовиста завдяки своєму виливному декору. Рельєфні пояски поділяють ствол гармати на окремі ділянки. На казенній частині зображений рельєфний згаданий герб із абревіатурою, а під ним – дата літерними цифрами «Року 1713». З лівого боку вмі- щений напис у три рядки «дал цару: серце, главу: меч кровию пишет славу», а з проти- лежного боку теж напис у три рядки, який треба читати по рядках знизу догори «держит готов меч без глави: кривавой брани знак ест правий». Тут мають на увазі зображення в центрі герба людської постаті без голови й лівої руки, а правиця тримає шаблю над голо- вою. У середній частині ствола, вкритого соковитим рослинним орнаментом, розташова- ний напис у два рядки, який треба читати знизу догори «воспой песнь победи красно, хва- ли царя велегласно», а нижче – слово «Соловей» та видовжене пласке зображення птаха, який дав назву гарматі. У цьому випадку маємо зображення герба зі словесним комента- рем до нього, які включають прикмети власника. У той час побутувало повір’я, що козак по-справжньому вмирає лише від четвертої смертельної рани, і таких називали «козак- невмирака». Тому в центрі герба вміщено згадане зображення людської постаті без голови й лівої руки, яке стосується одного із предків замовника гармати25. Варто зауважити, що на той час поширеним жанром літератури українського бароко була геральдична поезія. У стародрукованих виданнях родові герби власників чи меценатів друкарень, спонсорів, впливових осіб зображували найчастіше на звороті титульних аркушів. У геральдичних віршах описували елементи гербів, які співвідносилися з чеснотами власників гербів. Че- рез свою довершеність і універсальність змісту геральдичні вірші набули певної самостій- ної естетичної цінності26. Тому в наведеному прикладі з гарматою 1713 р. ми бачимо за- стосування геральдичних віршів у зовсім іншому матеріалі, яке виглядає природнім і ор- ганічним. Одночасно з монументальним литтям дзвонів і гармат майстри-ливарники виробляли різні побутові речі – освітлювальні прилади (канделябри, підсвічники) та посуд. Набули широкого поширення литі каламарі, тобто чорнильниці для школярів, студентів, писарів. Вони були двох видів: одні підвішувалися біля пояса, а інші вставляли за пояс, тому й форми в них були різними. Перші відливали за зразком східних (іранських) виробів, які мали горизонтально видовжену форму з рельєфним зображенням боротьби лева і єдино- рога. Іноді для їх оздоблення використовували емалі27. Такі підвісні каламарі зберігають у зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського (Інв. № И-3164, И-3165). Запоясні каламарі мають вертикально видовжену форму й відповідно відрізня- ються оздобленням (Інв. № И-3173, И-3175, И-3188). Серед видів металопластики важливе місце посідає конвісарство, тобто відливання різних речей із олова. Олово – це метал сріблясто-сірого кольору з матовим відблиском, досить м’який, добре піддається обробці й стійкий до зовнішніх впливів. Про пошире- ність виробів з олова свідчать і описи майна представників козацької старшини, які меш- кали на той час у Чернігові. Серед опису майна чернігівського полковника Григорія Са- мойловича згадуються олов’яний рукомийник масою більше 6 кг, 21 тарілка з олова, а також цей метал у вигляді прутів28. Значно більше посуду з олова зафіксовано серед май- на чернігівського полковника Павла Полуботка – 152 великих і малих блюда, біля трьох- сот тарілок, кухлі, блюдечка, а також 49 прутів олова29. Наявність окремих шматків оло- ва свідчить про роботу місцевих конвісарів у Чернігові. Із цього матеріалу виготовля- ли не лише побутовий посуд, згаданий в описах, а й багато речей церковного вжитку – ке- лихи, дискоси, хрести, блюда, свічники і дарохранительниці. Дослідники відзначають уплив діяльності сріблярів на роботу конвісарів Лівобережної України, який втілився в формах і декорі витворів30. У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновсько- го зберігається колекція виробів з олова. Серед них увагу привертають досить скромно оздоблені потири (Інв. № И-2576, И-2577) та не повністю збережені дарохранильниці (Інв. № И-2621, И-2615, И-2607). Своєрідні пластичні властивості заліза вміло використовували ковалі та слюсарі, які часто працювали в одному цеху. Темне за кольором залізо добре підходило для вироб- 25 Мальченко О. Художнє оформлення гармат… С. 336–363. 26 Помазан І.О. Геральдична поезія як складова книжкової культури України кінця ХVІ – ХVІІ ст. Ятрань. URL: https://yatran.com.ua/blog/geraldichna-poezya-yak-skladova-knizhkovo-kulturi-ukrani-kncya-xvi--xvii-st/. 27 Жолтовський П.М. Художній метал… С. 98. 28 Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самойловичу и его сыно- вьям Григорию и Якову. 1690. Русская историческая библиотека, издаваемая археографическою комиссиею. Санкт-Петербург, 1884. Т. 8. Стб. 1059, 1080, 1171. 29 Милорадович Г. Книга пожиткам бывшаго черниговского полковника Павла Полуботка и детей его Андрея и Якова Полуботков. Составл. по Указу 1724 г. майором Михайлом Раевским и лейб-гвардии сержантом Львовым. Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. Москва, 1862. Кн. 3. V. Смесь. С. 22–23. 30 Жолтовський П.М. Художнє лиття… С. 100–108. Сіверянський літопис. 2021. № 5 16 ництва замків, завіс та ручок для дверей, флюгерів, церковних надбанних хрестів та інших елементів архітектурних споруд31. Графічні композиції надбанних хрестів приваблюють увагу завдяки наявності вибагливих лінійних обрисів, які часто поєднували з елементами дохристиянських знаків на світлому тлі неба. Відомо кілька десятків варіантів таких деко- ративних композиційних вирішень32. Такі хрести були відтворені на банях чернігівських церков та дзвіниць ХVІІ–ХVІІІ ст. під час проведення реставраційних робіт. Граційні за- вершення бань із чіткими й виразними обрисами хрестів часто вдало підкреслюють піра- мідальність загальної композиції. Цікавий зразок роботи ковалів ХVІІ ст. представлений окуттям дверей у ризницю чернігівського Троїцького собору. Мабуть, уперше на пам’ятку звернув увагу Г.Н. Лог- вин. У своїх книгах він вмістив її фото та подав короткий опис. На його думку, прорізний орнамент окуття нагадує шати євангелій і є чудовим зразком ковальського мистецтва. Композиційна майстерність свідчить про участь самого автора проєкту Троїцького собору Й.-Б. Зауера33. Одразу треба зауважити, що вже до кінця 1683 р. основні будівельні робо- ти в Чернігові завершились, а в квітні 1684 р. зодчий уже працював у Мгарському монас- тирі. А опоряджувальні роботи в чернігівському Троїцькому соборі закінчилися лише в 1695 р.34 Отже, архітектор Й.-Б. Зауер навряд чи мав відношення до цього твору коваль- ства. Окуття вкриває всю прямокутну площину дверей. Навколо центральної частини, по- дібно до композицій килимів та скатертин, по периметру широкою смугою йде накладний наскрізний рослинний орнамент. Звивисті галузки нагадують композицію «Дерево Євсеє- ве» у царських воротах іконостасів того часу, наприклад, чернігівських храмів – Борисо- Глібського собору та Катерининської церкви. З кожного боку розташовані по три мета- леві квітки з пелюстками. У центрі вгорі в квадраті виділена окрема композиція з розет- кою. Нижче у вертикальній прямокутній композиції виділена центральна частина, а по ку- тах розміщені накладні елементи прорізного орнаменту. Співвідношення сторін дверей наближається до золотого перетину. Важливою галуззю художньої обробки металів було золотарство. Речі із дорогоцін- них металів набули поширення особливо в побуті панівних верств населення та церковно- му богослужінні. У другій половині ХІХ ст. були здійснені перші спроби опису колекцій та зібрань. Спочатку їх опублікували на сторінках «Черниговских епархиальных извес- тий», а потім і в окремих виданнях. З-поміж них треба виділити «Историко-статистичес- кое описание Черниговской епархии». Твори золотарства були зосереджені в Чернігові в ризницях архієрейського дому та Спасо-Преображенського собору35. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. з’являються каталоги та описи колекції українських старожитностей В.В. Тарновського, Історичного музею Чернігівської губернської вченої архівної комісії та Музею Чернігівського єпархіального давньосховища. Усі матеріали згаданих зібрань (у тому числі й твори золотарства) увійшли до складу зібрань Чернігівського історичного музею. П.М. Савицький є автором матеріалу про твори золотарів, офірованих до чернігів- ського Спасо-Преображенського собору, підготовленого 1914 р. в співпраці з В.Л. Модза- левським36. В. Дроздов подав опис датованих пам’яток культового срібла, які зберігалися наприкінці 1920-х рр. у Чернігівському історичному музеї37. М.З. Петренко розглянув роз- виток золотарства в Україні ХVІ–ХVІІІ ст., його художні й технічні особливості, зупинив- ся на деяких пам’ятках, пов’язаних із Черніговом38. Творам золотарства із зібрання Черні- гівського історичного музею імені В.В. Тарновського присвячена низка статей та окремий альбом Г.П. Арендар. Вона провела ряд атрибуцій та здійснила аналітичний опис пам’я- ток39. 31 Жолтовський П.М. Художній метал… С. 64–65. 32 Щербаківський В. Українське мистецтво. Вибрані неопубліковані праці / Упоряд., вст. ст. В. Ульяновського; додатки П. Герчанівської, В. Ульяновського. Київ: Либідь, 1995. Іл. 50–81. 33 Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва: Искусство, 1965. С. 101, 114; Лог- вин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва: Искусство. 1980. С. 110, 117. 34 Адруг А.К. Архітектура Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть. Чернігів: Видавництво Чер- нігівського ЦНТЕЇ, 2008. С. 149. 35 Гумилевский Ф. Черниговский архиерейский дом (В закрытом Ильинском монастыре). Историко-статис- тическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1873. Кн. 2. С. 47–52; Гумилевский Ф. Чернигов. Истори- ко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1874. Кн. 5. С. 24–32. 36 Модзалевский В.Л., Савицкий П.М. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підгот. до друку, комент. О.Б. Коваленка. Чернігівська старовина: Зб. наук. праць, присвяч 1300-річчю Чернігова. Чернігів, 1992. С. 123– 124. 37 Дроздов В. Датоване культове срібло ХVІІ ст. у Чернігівському державному музеї. Чернігів і Північне Ліво- бережжя. Київ, 1928. С. 325–346. 38 Петренко М.З. Українське золотарство ХVІ–ХVІІІ ст. Київ: Наукова думка, 1970. 207 с.: іл. 39 Арендар Г. Срібний посуд ХVІІ – початку ХХ століть. Колекція Чернігівського історичного музею іме- ні В.В. Тарновського: Альбом. Київ: Родовід, 2006. 176 с.: іл. Siverian chronicle. 2021. № 5 17 Ми будемо спиратися в основному на колекцію золотарства Чернігівського історич- ного музею імені В.В. Тарновського, яка є однією із кращих в Україні. До її складу вхо- дять оправи книжок, зразки посуду, речей церковного вжитку, клейноди та зразки зброї з оздобленнями. Серед них помітне місце посідають твори відомих українських і зарубіж- них майстрів з дарчими написами. Твори, виготовлені в Чернігові, документально не за- фіксовані. Тому виникає потреба розглянути витвори, виготовлені на замовлення мешкан- ців міста, незалежно від їх соціального стану. Найзручніше згрупувати твори за місцем виготовлення та за авторством. Необхідно також попередньо розглянути організацію та методи роботи золотарів, матеріали й техніки виконання. Золотарі об’єднувалися в самостійних цехах або працювали спільно з іншими майст- рами. Відомо, що такий цех діяв у Чернігові у ХVІІІ ст.40 У роботі майстри дотримувалися традицій, а в складних випадках звертались до зразків творів або до ескізів і начерків, зроблених під час навчання. Існували спеціальні зібрання зразків, якими користувалося не одне покоління. Важливу роль відігравали друковані збірники взірців, підготовлені у Польщі у 1592 та 1656 рр. Дослідники відзначають складність проблеми авторства металопластичних творів. Уважають, що про оригінальність творчості майстра можна говорити тоді, коли його ви- твори відмінні в пластичному плані, мають цікаву композицію та пропорції41. Із практики українських золотарів відомо, що спочатку вони робили абрис у вигляді рисунка на папе- рі. Для значних і відповідальних робіт виготовляли моделі. Набули поширення техніки плавлення, лиття, кування, паяння, різьблення та виготовлення дроту. Застосовували для оздоблення такі прийоми, як позолота, карбування, гравірування, емаль, чернь, штампу- вання і травлення. До послуг майстрів були відповідне обладнання та інструменти42. Найбільш вживаним матеріалом для золотарства було срібло, яке існує переважно з домішками олова, цинку, міді й золота. Срібло плавиться при температурі 960,5 С, має сріблясто-біле забарвлення з полиском. Це м’який тягучий метал, придатний для кування, формування, виготовлення тонкої фольги і витягування в тонкі дротики. Чим більше чис- того срібла, тим він більш м’який. Золото трапляється в природі в сплавах, має добру пластичність, високу опірність корозії та дії кислот. Температура його плавлення сягає 1062,4 С43. Золотарські твори виготовляли на замовлення мешканців Чернігова у різних містах європейських держав. Для зручності розгляду їх можна поділити на кілька груп. Перше місце займає німецьке місто Аугсбург, яке в ХVІІ ст. було одним із центрів європейського золотарства. Саме там створений видатний твір металопластики – срібні царські ворота іконостасу чернігівського Борисо-Глібського собору, збудованого в ХІІ ст. У 1620-х рр. він був перетворений на домініканський костел, а після війни 1648–1654 рр. знову став православним храмом і після відновлювальних робіт набув барокових форм44, після чого постала потреба облаштувати його іконостас. У Чернігові в той час сформувався потуж- ний осередок різьбярства й були створені видатні твори, які відомі нині лише за фотогра- фіями45. Від іконостаса Борисо-Глібського собору залишилися лише срібні царські ворота. Одразу виникає питання про походження срібла, із якого вони були виготовлені. У той час багато срібла ввозили з-за кордону (перш за все із Німеччини), а також як трофеї та завдяки торгівлі46. Про ці ворота О. Шафонський в 1786 р. писав так: «Когда под монас- тырскую колокольню рыт фундамент, найден в земле сребный идол, который на сии царс- кие врата употреблен»47. У наступних публікаціях згадували й двох ідолів. Для перевірки цієї версії в 1987 р. на зворотному боці воріт узято 10 мікроскопічних проб у різних міс- цях. Хімічний склад металу визначався у Відділі спектральних методів досліджень Інсти- туту геохімії і фізики мінералів АН УРСР. З’ясовано, що хімічний склад 9 зразків прак- тично ідентичний – це сплав срібла й міді у співвідношенні 70 і 30%. Кількість мікродомі- шок в кожному зразку не перевищувала 1,5%. Помітно відрізняється за складом нижня пластина. Повний збіг складу металу в різних частинах свідчить про те, що ворота зробле- ні з одного злитка. Доведено, що такий рецепт сплаву був відомий слов’янським ювелірам 40 Петренко М.З. Українське золотарство… С. 26. 41 Gradowski M. Dawne zlotnictwo. Technika i terminologia. Warszawa: Panstwowe wydawnicnwo naukowe, 1980. S. 28–29, 101. 42 Петренко М.З. Українське золотарство… С. 31–35, 45. 43 Lileyko H. Zlotnictwo. Warszawa: Zaklad wydawnictw CZSR, 1978. S. 47–49. 44 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил справочник-каталог: в 4 т. Киев: Буді- вельник, 1986. Т. 4. С. 262. 45 Адруг А. Дереворізьблення та іконостаси Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть. Сіверян- ський літопис. 2020. № 2. С. 42–59. 46 Петренко М.З. Українське золотарство… С. 18–19. 47 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. Киев: В университетской типогра- фии, 1851. С. 264. Сіверянський літопис. 2021. № 5 18 з Х ст. Мікродомішки вказують на таке джерело металу, як куфічні монети з додаванням чистої міді. Можливе також використання низькопробних монет різного типу48. Срібний «ідол» – це скульптурне зображення головного бога давніх слов’ян Перуна. У «Повісті минулих літ» сказано, що князь Володимир поставив у Києві «Перуна дерев’я- ного, а голова його срібна, а вус золотий»49. Існує обґрунтоване припущення А.А. Карна- беда, що на тому місці, де зараз розташований будинок Колегіуму, раніше був храм (капи- ще) Перуна. Учений звернув увагу на великі брили пісковику в цегляному муруванні ниж- ньої частини четверика дзвіниці. Усього виявлено 18 каменів різних розмірів, деякі з них мають рельєфні зображення50. Отже, є вірогідним існування скульптури Перуна зі сріблом у складі язичницького храму. Потім із цього срібла виготовили царські ворота для іконо- стасу Борисоглібського собору в Чернігові. Вони мають досить значні розміри (2,66 х 1,21 м), масу 56 кг. Такий дорогий вклад могла зробити лише перша особа держави, про що свідчить герб І. Мазепи. Ворота виготовлені з ідентичного сплаву (70% срібла і 30% міді), що відповідає сучасній 875 пробі, а домішки не перевищують 1,5%. Нижня платівка доповнена у 1861 р. зі срібла 500 проби. У різних частинах воріт розміщені тавра міста Аугсбург у вигляді пінії (соснової шишки) з короною. Майстер залишив своє тавро – літе- ри PID в овалі, тобто Пилип Якоб ІV Дрентветт, який народився в 1646 р., став майстром 1682 р., а помер у 1712 р.51 У ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. Аугсбург був важливим центром ювелірного мистецт- ва в Європі, разом із такими містами як Нюрнберг і Мюнхен. У 1696 р. в Аугсбургу зафік- совано близько 190, а до 1740 р. – 275 золотарів. Найбільш знаною була сім’я майстрів Дрентветтів. У творчості цих митців яскраво виявилися риси німецького бароко52. Не ви- кликає сумніву, що золотарям в Аугсбургу від замовника було надано ескіз майбутнього твору. Зразок подібного проєкту воріт можна бачити серед малюнків іконописної майс- терні Києво-Печерської Лаври53. Існує припущення, що автором проєкту царських воріт для Борисоглібського собору міг бути хтось із таких митців, як Олександр Тарасевич, Ле- онтій Тарасевич чи Іван Щирський54. На нашу думку, створити проєкт воріт цілком могли художники і гравери Іван Щирський та Лаврентій Крщонович, життя й діяльність яких пов’язані з Черніговом. Результатами їхньої творчої співпраці ставали визначні твори, серед яких виділяється велика графічна композиція «Дедикація “Кіот срібнокований”» 1695–1696 рр.55 Її складна композиція й високий технічний рівень виконання можуть свід- чити про авторство І. Щирського та Л. Крщоновича. У верхній частині графічної «Дедикації» зображена чудотворна ікона «Іллінської Бо- гоматері» в кіоті. З обох боків її фланкують дві стулки царських воріт іконостасу, але так, ніби вони помінялись місцями. Єсей і цар Давид представлені дуже подібно до їх зобра- ження на срібних воротах. Вельми схожі й фігурні завершення стулок у графіці й у реаль- них воротах. У «Дедикації» на стулках представлені біблійні царі (по 5 на кожній). На срібних воротах вони розміщені на напівколонці (внизу герб І. Мазепи й далі догори зоб- ражені Соломон, Ровоам, Іосафет, Іорам, Озія, Іоафам, Ахаз, Езекія, Іосія, Аммон), а на стулках бачимо євангелістів, князів Бориса й Гліба та композиція «Благовіщення». Для загальної композиції срібних царських воріт характерна строга симетрія віднос- но центральної осі (півколонки). Варто відзначити різні масштаби зображень. Біблійні ца- рі мають найменші розміри. Дещо більші постаті в композиції «Благовіщення», Єсея й ца- ря Давида. Найбільші постаті євангелістів та князів Бориса і Гліба, яким присвячений храм. Завершує композицію Христос у променях на кулі. Усі зображення оточують галуз- 48 Коваленко В., Орлов Р. Металл языческого идола с территории черниговского Борисоглебского монастыря. Тезисы черниговской областной научно-методической конференции, посвященной 20-летию Черниговского архитектурно-исторического заповідника (сентябрь, 1987). Чернигов, 1987. С. 33–36; Коваленко В. Таємниця срібного ідола. Деснянська правда. 1987. 11 вересня. С. 3. 49 Повість врем’яних літ. Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яре- менка. Київ: Радянський письменник, 1990. С. 133. 50 Карнабед А.А. Що ховають в собі «капітелі» Борисоглібського собору. Перша Чернігівська обласна наук. конф. з історичного краєзнавства. Тези доповідей. Чернігів, 1985. С. 122–123. 51 Травкіна О. Царські врата з Борисоглібського собору м. Чернігова. Сіверянський літопис. 1995. № 1. С. 43–50; Мазепина брама. Царські ворота іконостаса Борисоглібського собору м. Чернігова / Автор тексту О.І. Травкіна. Чернігів, 2018. 20 с: іл. 52 Бирюкова Н.Ю. Западноевропейское прикладное искусство ХVІІ–ХVІІІ веков. Ленинград: Искусство, 1972. С. 87; Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. Прага: Артия, 1980. С. 258–259. 53 Жолтовський П.М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні. Альбом-каталог. Київ: Наукова думка, 1982. С. 160. 54 Мазепина брама. Царські ворога іконостаса Борисоглібського собору м. Чернігова. С. 16. 55 Адруг А. Графіка Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть. Чернігів: Вид-во Чернігівського державного центру науки, інновацій та інформатизації, 2017. С. 145–151; Ситий І. Дедикація ясновельможному Івану Мазепі – шедевр українського друкарства. Скарбниця української культури. Зб. наукових праць. Чернігів, 2017. Вип. 18. С. 129–137. Siverian chronicle. 2021. № 5 19 ки аканту у вигляді кіл, які виходять одне з одного. Подібно до графічних творів, біля кожного зображення виконані металеві бандеролі із зазначенням особи, а також дата «1702». Часткове золочення в окремих місцях акцентує певні частини одягу чи декору й збагачує кольорову гаму. Для виконання рельєфних візерунків і окремих зображень засто- сована техніка карбування за допомогою пуансонів і молотка. Карбовані галузки аканта знизу йдуть догори, оточують напівфігури євангелістів та князів і утворюють вгорі фігур- не завершення всієї композиції. Майстер вдало передав фактуру рельєфів, точно імітую- чи листя аканта з невеликими площинами. Пластика зображень наближається до бароко- вого барельєфу з детальним опрацюванням складок одягу й рис облич, які підкреслюють об’ємність тіл. Також в Аугсбургу було виконано замовлення із Чернігова на виготовлення шати Євангелія московського друку 1689 р. (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тар- новського, інв. № Ал. 185). Замовником виступив Карпо Мокрієвич – мешканець Черніго- ва, який займав посади чернігівського полкового писаря, генерального писаря та чернігів- ського полкового судді. Помер він до 24 березня 1704 р. й був похований разом із дру- жиною в чернігівському Троїцькому соборі56. На 5 сторінці книги зроблено запис: «В лето от воплощения сына Божия тысячное семсот первое его милость пан Карп Мокриевич Анна Кохановская малжонкове при пану Самуилу и Демяну чадех своих, в уплату святого Евангелия сего дали тысячу золотых, должен будет нынешний преосвященный Иоанн архиепископ и по нем будучи до состояния кафедры Черниговския, о их здравии и воздая- нии, после ж де о вечном упокоении господа Бога, молим, Его милость пан Карп, дал за них золотых пятсот»57. Оправа для книги зроблена з дерев’яних дощок, укритих малиновим оксамитом. Ша- ту виконав золотар із Аугсбурга, про що свідчить міське тавро (пінія) та тавро майстра у вигляді літер «SК» у колі58. На чільній дошці у центрі виконаний великий вертикально ви- довжений медальйон з емаллю із зображенням І. Христа на троні, оточений високим бор- дюром із рослинним орнаментом. Навколо розміщені 12 невеликих фініфтевих компози- цій із зображенням свят, для яких слугують тлом срібні акантові елементи разом із мали- новим оксамитом. На емалевих наріжниках розташовані медальйони із зображеннями євангелістів (одне втрачено). Їх оточує карбоване зі срібла акантове листя. Композицію дошки доповнюють зображення Бога-Отця, Святого Духа та святих. На спідній дошці по- середині викарбувана композиція «Знамення», яку оточує рослинний орнамент. На кутах дошки виконані круглі карбовані пуклі. Угорі між ними вміщений емалевий медальйон у формі серця із зображенням І. Предтечі. У долішній частині викарбуваний герб Мокрієви- чів з літерами «К» і «М» (Карпо Мокрієвич), а на корінці оправи – пластична композиція «Дерево Єсеєве» (унизу лише один Єсей). Об’ємні карбовані застібки мають зображення херувимів. На нашу думку, автором ескізу цієї шати міг бути Лаврентій Крщонович, який довгий час був ігуменом, а з 1697 р. архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря, опікувався будівництвом Троїцького собору та діяльністю монастирської дру- карні, був літератором та гравером. Помер він у середині 1704 р.59 Уявлення про доробок вроцлавських золотарів дають деякі твори із зібрання Черні- гівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Майстри цього осередку працюва- ли для продажу, а також виконували окремі замовлення, в тому числі й представників української козацької еліти. Серед них привертає увагу срібна оправа 1685 р. Євангелія московського друку 1681 р. (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, інв. № Ал-181; 39х24 см). У записі в книзі сказано: «Сию книгу Евангелие Святое влас- ным коштом и накладом своим уроженый его Мл пан Василий Дунин Борковський так оздобне и оправивши за отпущение грехов своих надал до храму Преображения Господня соборной мурованой церкви в самом месте Чернигове ... тысяча шестсот осмдесят пятого року месяца ноемврия 9». Оправа її суцільна, карбована із срібла. На застібці вибите місь- ке тавро Вроцлава – літера «W» у серцеподібному щитку. Тавро майстра виготовлене у вигляді літер «GH» (Gotfried Heintze). На чільній дошці у центрі зображена карбована композиція «Преображення». Завдяки високому фаховому рівню виконання переконливо передається динамічність і експресія. Вище розташована напівпостать Бога-Отця. Спро- щено виглядають зображення євангелістів на кутах. Всі композиції оточено об’ємними облямуваннями на загальному тлі із накладних пишних гірлянд із півоній, листя аканту та 56 Модзалевский В. Малороссийский родословник. Киев: Типо-литография С.В. Кульженко, 1912. Т. 3. С. 570– 572. 57 Колекція кириличних стародруків із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Каталог / Упорядники С.О. Половникова, І.М. Ситий; Відп. редактор О.Б. Коваленко. Київ, 1998. С. 87–88. 58 Арендар Г. Срібні оклади Євангелій ХVІІ–ХІХ століть із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Київ: «Київське товариство “Купола”», 2021. С. 116–121. 59 Гумилевский Ф. Черниговский архиерейский дом... С. 96–97. Сіверянський літопис. 2021. № 5 20 інших квіток, вкритих позолотою. На долішній дошці на тлі рослинного орнаменту в центрі вміщена композиція «Хрещення І. Христа». І. Предтеча тримає жезл із бандерол- лю, на якій напис: «Ecce angnus De» (ось агнець Божий). На наріжниках виконані поясні об’ємні зображення святих Василія Великого, Іоанна Златоустого, Григорія Богослова та святого Миколая. У нижній частині вміщений герб замовника з двома лебедями – один на щиті, другий зверху на шоломі. Над гербом розташована бандероль із латинськими літе- рами, що позначають особу замовника, а під гербом бандероль з написом «1685». До типових виробів золотарів з Вроцлава належить срібна ложка чернігівського полковника Якова Лизогуба (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, інв. № И-3658). Овальний черпак із зовнішнього боку має літери, що засвідчують особу замовника. На чотиригранній ручці виконане міське тавро «W» та тавро майстра «С» (Христіан Ментцель) в овалі і вирізана дата «1690». У цій же колекції музею зберігають один із замовлених В. Дуніним-Борковським срібний свічник (складається із двох частин, інв. № 2688, 2726), який виготовив майстер Конрад Волтер з міста Олави біля Вроцлава. Кручена трубка та піддон з соковитим плодами й квітами в цьому витворі засвідчують ри- си бароко60. У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігається 15 творів золотарів із Гданська. Нас цікавлять дві пам’ятки, виготовлені на замовлення мешканців Чернігова. Показовою є срібна оправа 1688 р. Євангелія московського друку 1681 р. (Інв. № Ал-179; 44х28 см). У записі сказано, що книга надана до чернігівської церкви Ми- колая коштом чернігівського міщанина Власія Н. з дружиною та дітьми. «Роблено на Гданську через перевоз пана Йосифа Лапицкого, мещанина урядового Слуцкого». Тавро міста – два рівнораменні хрести, розміщені по вертикалі й увінчані короною (герб Гдан- ська). Тавро майстра «РR» презентує Петера Роде ІІ, який представляє відому міську ди- настію золотарів. Шата 1688 р. суцільна із срібла з позолотою. На чільній дошці на тлі рослинного орнаменту в кутах розміщені зображення євангелістів, обведені випуклими дубовими вінками. Так само облямована композиція «Новозавітня Трійця» в центрі з еле- ментами західної іконографії. Подібним способом оздоблена спідня дошка, де в середни- ку виконані зображення святого Миколая, а на кутах – Василія Великого, Григорія Бого- слова, Іоанна Дамаскіна та Іоанна Златоустого. На двох застібках містяться карбовані зоб- раження апостолів Петра й Павла та янголів. Корінець оздоблений крупними рослинними елементами й поділений п’ятьма горизонтальними лініями кручених шнурочків. Соковита пластика поділена чіткими лінями на окремі частини. На межі ХVІІ і ХVІІІ ст. гданський золотар Христиан Шуберт ІІ створив на замов- лення генерального обозного В. Дуніна-Борковського срібний потир (Чернігівський істо- ричний музей, інв. № 2555). На чаші з одного боку зображений гравірований герб замов- ника з латинськими літерами, а на протилежній стороні – восьмираменний хрест. На чашу накинуто три литі плакетки з рельєфними композиціями. Між ними вміщені об’ємні пло- ди в обрамленні аканту. На круглому піддоні в’язки плодів чергуються зі страсними сце- нами. На дні піддону викарбуваний напис польською мовою про надання потиру до черні- гівської Благовіщенської церкви61. Замовлення із Чернігова виконували й золотарі Нюрнберга. Так, майстру «СD» нале- жить срібна тарілка з гравірованим гербом В. Дуніна-Борковського (Чернігівський істо- ричний музей, інв. № 3657)62. Невідомий майстер із Кенігсберга створив на замовлен- ня чернігівського полковника Павла Полуботка срібний кухоль з його гербом (початок ХVІІІ ст., лиття, карбування, гравірування, позолота; Державний історичний музей, Моск- ва)63. Смаки чернігівського архієпископа Антонія Стаховського відбилися в срібній з по- золотою оправі Євангелія московського друку 1703 р., яке виконав на замовлення із Чер- нігова московський майстер Петро Алексєєв 1720 р. для чернігівського Борисо-Глібського собору. На чільній дошці в центрі вміщений емалевий медальйон у формі хреста із зобра- женням «Воскресіння Христового», навколо – чотири медальйони із «Страстями», а на кутах – євангелісти. Усі ці елементи твору виконані на тлі карбованого й прорізного орна- 60 Арендар Г. Вроцлавське срібло з фондів Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Скарб- ниця української культури. Зб. наукових праць. Чернігів, 2005. Вип. 5. С. 7–11; Колекція кириличних стародру- ків із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Каталог / Упоряд. С.О. Половникова, І.М. Ситий. Відп. редактор О.Б. Коваленко. Київ, 1998. С. 83–84. 61 Арендар Г.П. Гданське срібло в зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Скарб- ниця української культури. Зб. наук. праць. Чернігів, 2002. Вип. 2. С. 72–75; Aurea Porta Rzeczpospolitej. Sztuka Gdanska od polowy ХV do konca ХVІІІ wieku: Katalog. Museum narodowe w Gdansku. Maj–sierpen 1997. Gdansk: Agencja reklamowo–wydawniscza A. Grzcegorszyk, 1997. S. 393–394. 62 Арендар Г. Срібний посуд… С. 108, 168. 63 Коваленко О. Реалії та легенди наказного гетьмана Павла Полуботка. Україна – козацька держава. Ілюстро- вана історія українського козацтва у 5175 світлинах / Керівник проекту, автор-упорядник, художник, фотограф, мистецтвознавець В. Недяк. 2-е вид., доповнене і доопрацьоване. Київ: Емма, 2007. С. 465. Siverian chronicle. 2021. № 5 21 менту. У двох місцях викарбувані тавра у вигляді двоголового орла (Москва) та літери «ПА» (Петро Алексєєв). На спідній дошці в центрі розташована «Голгофа» зі знаряддями тортур. Пуклі мають вигляд об’ємних плодів, із них складається корінець. Карбовані за- стібки містять зображення святих і згадані тавра64. Невідомому московському майстру належить срібний хрест із позолотою, який Пет- ро І надав чернігівському козацькому полку за взяття турецької фортеці Азов 1696 р. (Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, інв. № И-2525). Вибиті літери «СЄ» представляють московське річне тавро 1696–1697 рр. Із чільного боку на середхрес- ті викарбуване Розп’яття з предстоячими в бічних раменах. Угорі зображений Бог-Отець з ангелами, а внизу – знаряддя страстей. На зворотньому боці вирізано напис, в якому ска- зано: «Крест сей ... з полковою церквию и всеми утварями ... з его великого государя каз- ни пожалован в полк черниговский Лета 1696 месяца августа 1». У зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігаються65 твори давнього золотарства без тавр. Але за стилістичними ознаками вони належать укра- їнським майстрам. Серед них треба назвати срібну шату Євангелія московського дру- ку 1698 р. У вкладному записі сказано: «Євангелие сие надал до церкви мурованой Свято Катерининской Черниговской раб божий Іаков Євфимович Лизогуб бунчужний року 1715 априля 14...» Вкладник – другий син чернігівського полковника Юхима Лизогуба. Дошки оправи обтягнуті зеленим оксамитом. У центрі чільної дошки на випуклому овалі вигравіюване зображення Розп’яття, оточене об’ємним орнаментом, що нагадує елементи різьблення іконостасів, та увінчане короною. На поперекових та повздовжніх осях розмі- щені 4 карбовані зірки на тлі зеленого оксамиту. Рельєфні візерунки мають наріжники, на яких гравіровані зображення євангелістів. Із чотирьох боків наріжники з’єднують наклад- ні срібні золочені бордюри з акантового листя. На спідній дошці в середнику вигравіюва- не зображення святої Катерини в оточенні рельєфного орнаменту. Навколо по оксамиту зображені 8 карбованих зірок. Накладні бордюри з акантом та напівсферичні пуклі ще раз нагадують риси бароко66. У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського експонується видатний твір металопластики ХVІІ ст. – шата кіоту чудотворної ікони чернігівської «Іллінської Бо- гоматері» (Інв. № И-2710). Ікону написав, за свідченням Д. Туптала, 1658 р. Григорій (в чернецтві Геннадій) Константинович «маляр Дубенський»67. Шата виготовлена з нагоди перенесення ікони з невеликої Іллінської церкви до великого новозбудованого Троїцького собору. На завершення оздоблювальних робіт 10 тисяч золотих надав гетьман І. Мазепа68. Освячення собору відбулося на храмове свято Трійці 12 травня (25 за новим стилем) 1695 р.69 Ікону перенесли, імовірно, у найближчий після Трійці день, коли урочисто шану- ється Троїцько-Іллінська Богоматір – 20 липня (2 серпня за новим стилем) на святого про- рока Іллі70. Саме з приводу встановлення ікони в новому Троїцькому соборі І. Мазепа за- мовив срібну шату великого кіоту. Про цю подію, як визначну, писав С. Величко 1720 р., вказавши, що це відбулося 1695 р.71 Шаті присвячено визначний твір – велика графічна композиція «Дедикація “Кіот срібнокований”» 1695–1696 рр.72 Про шату кіоту писали ав- тори книг і статей ХІХ і ХХ ст. Певний підсумок попередніх публікацій підведений у на- ших статтях73. Із 1695 р. ікона «Іллінської Богоматері» з кіотом і шатою були встановлені у Троїць- кому соборі з правого боку біля першого від вівтаря стовпа. Після 1929 р., коли Троїцький собор увійшов до складу культурно-історичного заповідника, шату передали до Чернігів- ського історичного музею (без ікони з окладом, місцезнаходження яких невідоме). Під час Другої світової війни шату евакуювали до Чкаловського (Оренбургського) краєзнавчого музею, а згодом повернули до Чернігова. За час існування вона зазнала деяких втрат і по- 64 Арендар Г. Срібні оклади Євангелій ХVІІ–ХІХ століть із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Київ: «Київське товариство “Купола”», 2021. С. 136–140. 65 Арендар Г.П. Церковні старожитності Чернігова ХVІІ–ХVІІІ ст. Скарбниця .української культури. Зб. Науко- вих праць. Чернігів, 2002. Вип. 3. С. 90–96. 66 Арендар Г. Напрестольне Євангеліє з Катерининської церкви. Скарбниця української культури. Зб. наукових праць. Чернігів, 2016. Вип. 16. С. 70–72. Іл. на вкладці між с. 86–87. 67 Туптало Д. Руно оршенное / Підгот. тексту, передмова та коментарі О. Тарасенка. Сіверянський літопис. 2009. № 1. С. 35–37. 68 «Не могла старшина підрахувати побожних пожертв ясновельможного». Пам’ятки України. 1991. № 6. С. 20– 21. 69 Черниговский историко-археологический отрывной календарь на 1906 г. Чернигов: Изд. Черниговского ста- тистического комитета, 1905. 12 мая. 730 с. 70 Добровольский П. Чудотворная икона Богоматері Троицко-Ильинской Черниговской. Чернигов, 1900. С. 15. 71 Величко С. Літопис. Київ: Дніпро, 1991. Т. 2. С. 505–506. 72 Адруг А. Графіка Чернігова… С. 145–151. 73 Адруг А., Арендар Г. Видатна пам’ятка золотарства. Сіверянський літопис. 1999. № 6. С. 46–52; Адруг А., Арендар Г. Срібнокарбований кіот пречистої Богоматері. Пам’ятки України. 2009. № 1. С. 10–12. Сіверянський літопис. 2021. № 5 22 шкоджень. Шата кіоту має значні розміри 350х162 см. Унікальність твору полягає не ли- ше у його розмірах, а й у видатних художніх особливостях, високому рівні технічного ви- конання. Виготовлена вона із срібла 700, 750, 800, 876 проби загальною масою 33,956 кг, складається із 18 срібних карбованих платівок різного розміру і форми товщиною від 0,5 до 1 мм. У центрі розміщена ікона, до якої безпосередньо під кутом прилягають платівки трапецієподібної форми (вертикальні 114х23 см, горизонтальні 91х21 см). Вони мають по- золочене тло, що містить карбовані соковиті стебла з листям аканту й лілії. Зовні ікону оточує широка рамка з восьми прямокутних пластинок. Вони мають карбовані композиції в овальних медальйонах із лаврового листя, присвячені І. Христу та Богородиці74. Ліворуч внизу розташована композиція «Різдво Богородиці», над нею – «Стрітення», а вище – «Введення Богородиці до храму». Справа вгорі батьки Богоматері Яким і Ганна представлені на колінах, а з їх грудей виростають дві гілки з листям угорі, які сходяться до квітки, де у сяйві Марія як мадонна. Нижче зображена композиція «Покрова Богомате- рі» в східному варіанті, яка покриває царів і священників, а ще нижче «Благовіщення», де Марія написана за столом з квіткою в руках. Угорі в центрі над іконою розташована ком- позиція «Успіння Богородиці» (труна без тіла), яка за змістом і композиційним вирішен- ням пов’язана зі сценами «Коронування Марії» та її Вознесіння, які представлені вище на фігурному бароковому фронтоні вигадливої форми з волютами. Його увінчує монограма «МARIA» в сяйві під короною (символ Вознесіння), яку з обох боків підтримують два ан- гели, фігури яких із крилами утворюють пружний виразний силует. У центрі нижнього регістру вміщено герб І. Мазепи у пальмовому вінку, який символізує перемоги гетьмана. На кінцях платівки зображені вічнозелені пальми з кулястими завершеннями, що тут слу- гують емблемою праведника. Обабіч герба виконані військові атрибути. Ближче до кінців фризу викарбувані зображення військового табору та фортеці, можливо, на р. Самарі, зве- деної 1688 р. заходами І. Мазепи. Усе свідчить, що шата створена досвідченими золотаря- ми, які мали великий досвід роботи зі сріблом, уміння передавати в цьому матеріалі особ- ливості іконографічних схем і деталей, здатність створити переконливий пластичний варі- ант графічного задуму авторів проєкту. Ними, на наш погляд, цілком могли бути Іван Щирський та Лаврентій Крщонович, які не один раз спільно працювали. Особливо яскра- во виявилися результати їхнього співробітництва у «Дедикації “Кіот срібнокований”». А втілили задум у сріблі досвідчені майстри київського художнього осередку, які досконало володіли техніками і прийомами золотарського мистецтва75. У 2010 р. колектив реставраторів Національного науково-дослідного реставраційно- го центру України в Києві під керівництвом В.М. Голуба76 провів комплекс досліджень і реставраційних заходів щодо шати, здійснив реконструкцію основи кіота. Каркас конст- рукції виготовлений з ламінованої водостійкої фанери товщиною 21 та 15 мм. Важливим результатом вивчення твору став висновок про роботу не одного майстра, а групи золота- рів. Під час реставраційних робіт звернули увагу на напис на трапецієвидній пластині ки- рилицею «Спод» з останньою літерою зверху. Це, мабуть, позначка майстра чи помітка для монтажу твору77. У результаті шата набула конструктивної і художньої цілісності з можливістю експонування та подальшого вивчення. Цей видатний твір був показаний на виставці «Україна – Швеція: на перехресті історії (ХVІІ–ХVІІІ ст.)», яка діяла з 24 квітня по 31 жовтня 2010 р. в Українському музеї в Нью-Йорку (США). Через невисоке примі- щення верхівку шати демонстрували окремо. У повністю зібраному вигляді твір показа- ний у Києві на виставці «Українське золотарство доби бароко. Дослідження. Реставрація» (11–24 листопада 2010 р., Національний музей історії України). Шата займала центральне місце в рамках проєкту «Шедеври сакрального мистецтва України ХVІІ–ХVІІІ ст.» на Ве- ликому антикварному салоні з 16 по 26 грудня 2010 р. (Київ, Мистецький арсенал). Після цього шата кіоту зайняла почесне місце в постійній експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського78. Побудова загальної композиції цього непересічного твору, розміщення сюжетних композицій нагадує невеликий іконостас, присвячений Богородиці. Такі приклади її по- шанування відомі в інших пам’ятках України різних часів. У київському Софійському со- борі ХІ ст. праворуч від центрального вівтаря влаштовано приділ, присвячений батькам Богоматері – Іоакиму та Анні, хоча більшість фрескових композицій розповідають про по- 74 Розміри: 50х30 см, 100х24 см, 158х38 см. 75 Адруг А., Арендар Г. Срібнокарбований кіот пречистої Богоматері. Пам’ятки України. 2009. № 1. С. 10–12. 76 Віктор Голуб, Олександр Головченко, Олександр Орищак,, Віталій Курлов. 77 Такий напис свідчить на користь думки про роботу вітчизняних майстрів. 78 Голуб В.М. Реставрація, реконструкція та дослідження срібної шати кіота чудотворної ікони Богороди- ці Троїцько-Іллінської Чернігівської. Наукові доповіді VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «До- слідження, реставрація та превентивна консервація музейних пам’яток. Сучасний стан. Перспективи». 23– 27 травня 2011 р. Київ, 2011. С. 99–106. Siverian chronicle. 2021. № 5 23 дії із життя Марії79. Богоматері присвячена ліва частина іконостасу Спасо-Преображен- ської церкви в селі Великі Сорочинці на Полтавщині 1732 р.80 Так, спільними зусиллями художників-граверів Івана Щирського та Лаврентія Крщо- новича (авторів проєкту шати кіоту чернігівської чудотворної ікони «Іллінської Богомате- рі») й українських золотарів постав унікальний твір металопластики, що не має аналогів. У ньому яскраво виявилися риси бароко, які багато в чому завдячують вітчизняній графіці того часу. Місцеві майстри виготовляли дукачі, які були популярними серед народу. Дукачі – це різноманітні металеві шийні прикраси, що були частиною дівочого та жіночого вбран- ня. Для них характерне розмаїття художніх прийомів, форм і сюжетів. Найвідомішими бу- ли ніжинські дукачі, які виготовлялись і в Чернігові. У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігається корогва ні- жинського золотарського цеху, відомого ще в ХVІІ ст. Вона є цікавим твором металоплас- тики й зразком тогочасного цехового прапорництва. Зроблена вона з двох мідних позоло- чених платівок у формі флюгера, з’єднаних між собою. З обох сторін прилаштовані срібні овальні медальйони із зображеннями. На одному з них представлена сцена богослужіння. Зазначена дата виготовлення – 6 червня 1786 р.81 І.Г. Спаський виділив тип чернігівського банта із вузенької металевої стрічки у дві петлі між двома великими пелюстками, що роз- ходяться догори. До банту підвішували медалі або спеціально виготовлені медальйони. Як приклад можна назвати дукач ХVІІ ст. із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського (Інв. № И-4389). Він має медальйон, на лицевій стороні якого зображена композиція «Поклоніння волхвів», а з іншого боку І. Христос із державою в правій руці. Тут повторена медаль німецького ювеліра С. Дадлера 1635 р. Бант складаєть- ся з двох петельок і гілок, які доповнює овальне червоне скельце. Майстер використав срібло та штампування з позолотою82. Отже, аналіз попередніх публікацій дозволив зробити висновок, що металопластику Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. досі спеціально не вивчали як в ціло- му, так і за окремими видами. Обрана тема відображена в літературі фрагментарно й не- достатньо. Тому комплексне дослідження металопластики набуває актуальності й дозво- ляє заповнити прогалину у вивченні мистецтва Чернігова. Нами окреслено коло пам’яток, які найкраще представляють досягнення художньої обробки металу в одному із давніх ху- дожніх центрів України. Монументальне лиття (людвисарство) презентують дзвони і гар- мати. Установлено відсутність відомостей про їх відлиття у Чернігові. Проте відомі дзво- ни, виготовлені на замовлення для чернігівських церков. Маються на увазі дзвін 1695 р. для Єлецького монастиря та дзвін 1720 р. з гербом Павла Полуботка для Вознесенської церкви. З’ясовано, що барокова орнаментика останнього твору близька не лише кінцівкам стародруків, а й елементам витворів ковалів і слюсарів. Розглянуто показові для того часу гармати з бароковими рельєфними оздобами й геральдичними віршами із зібрання Черні- гівського і сторичного музею ім. В.В. Тарновського. Ливарники робили також освітлю- вальні прилади, каламарі, посуд. Для речей церковного вжитку та посуду використовува- ли також олово. Витвори ковалів виступали як елементи архітектурних споруд, вдало до- повнюючи задуми зодчих. Установлено, що композиція окуття дверей ризниці чернігів- ського Троїцького собору близька до композиційних побудов килимів та скатертин, а де- коративні елементи нагадують царські ворота іконостасів того часу. З’ясовано, що твори золотарства, виготовлені в Чернігові, документально не зафіксо- вані. Прийнято рішення залучити до розгляду роботи майстрів інших міст і країн, замов- лені мешканцями Чернігова. Здійснено поділ творів на групи за місцем виготовлення та майстрами. Звернуто увагу на роботу золотарів за ескізами (проєктами) художників. Саме в ескізах закладалися загальна композиція, характерні деталі та стильові своєрідності. Ви- моги чернігівських замовників та творчість авторів ескізів були визначальними. Зроблено висновок про належність ескізів срібних царських воріт 1702 р. іконостасу чернігівського Борисо-Глібського собору та шати кіоту чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» твор- чості художників і граверів Івана Щирського та Лаврентія Крщоновича, діяльність яких пов’язана з Черніговом. Замовниками виступали гетьман І. Мазепа, чернігівські полков- ники Яків Лизогуб і Павло Полуботок, генеральний обозний В. Дунін-Борковський, писар 79 Собор Святої Софії в Києві / Автор тексту Г.Н. Логвин. Упоряд. Г.Н. Логвин, Н.Г. Логвин. Київ: Мистецтво, 2001. С. 114. 80 Дорофієнко І., Міляєва Л., Рутковська О. Сорочинський іконостас. Київ: Родовід, 2010. 168 с.: іл. 81 Петренко М.З. Українське золотарство… С. 27–28, 31; Арендар Г. Значок ніжинського золотарського цеху 1786 р. Скарбниця української культури. Зб. наукових праць. Чернігів, 2016. Вип. 17. С. 33–38. 82 Спаський І.Г. Дукати і дукачі України. Історико-нумізматичне дослідження. Київ: Наукова думка, 1970. 168 с.: іл.; Арендар Г., Адруг А., Гончаренко В. Дукачі у зібранні Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарнов- ського. Каталог. Скарбниця української культури. Зб. наукових праць. Чернігів, 2019. С. 73–84. Сіверянський літопис. 2021. № 5 24 і суддя Карпо Мокрієвич, чернігівський архієпископ Антоній Стаховський, чернігівський міщанин Власій Н. Виконавцями виступали майстри України (їх імена невідомі), Аугс- бурга (Пилип Якоб ІV Дрентветт та «SК»), Вроцлава (Готфрід Хайтце та Христіан Мент- цель), Гданська (Петер Роде ІІ), Нюрнберга (майстер «СД») і Москви (Петро Алексєєв). Українські майстри створили видатну пам’ятку, яка не має аналогів – срібну шату кіоту чудотворної ікони «Іллінської Богоматері». Варто відзначити визначну роль І. Щирського та Л. Крщоновича в формуванні барокових рис у золотарстві. Металопластика Чернігова зазначеного періоду засвідчила широкі міжнародні мистецькі зв’язки й стала вагомим внеском до скарбниці українського мистецтва. References Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chernihova druhoi polovyny ХVII – pochatku ХVIII stolit [Cherni- hiv architecture of the second half of XVII – early XVIII centuries]. Chernihiv, Ukraine. Adruh, A. (2017). Hrafika Chernihova druhoi polovyny ХVII – pochatku ХVIII stolit [Chernihiv gra- phic of the second half of XVII – early XVIII centuries]. Chernihiv, Ukraine. Adruh, A. (2020). Derevorizblennia ta ikonostasy Chernihova druhoi polovyny ХVII – pochatku ХVIII st. [Chernihiv woodcarving and iconostasis of the second half of XVII – early XVIII c.]. Siverians- kyi litopys – Siverianian chronicle, 2. Adruh, A., Arendar, Н. (1999). Vydatna pamiatka zolotarstva [Memorable jotting of gold tilling]. Si- verianskyi litopys – Siverianian chronicle, 6. Adruh, A., Arendar, Н. (2009). Sribnokarbovanyi kiot prechystoi Bohomateri [Silver minted ark of Holy Mother]. Pamiatky Ukrainy – Landmaks of Ukraine, 1. Arendar, H. (2002). Hdanske sriblo v zibranni Chernihivskoho istorychnoho muzeiu imeni V.V. Tar- novskoho [Gdansk silver in the collection of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnow- ski]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 2. Chernihiv, Ukraine. Arendar, H. (2002). Tserkovni starozhytnosti Chernihova ХVII–ХVIII st. [Church antiquities of Chernihiv of XVII–XVIII c.]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukra- inian culture. Collection of scientific works. Vyp. 3. Chernihiv, Ukraine. Arendar, H. (2005). Vrotslavske sriblo z fondiv Chernihivskoho istorychnoho muzeiu imeni V.V. Tarnovskoho [Wroclaw silver from the funds of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnowski]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vol. 5. Chernihiv, Ukraine. Arendar, H. (2006). Sribnyi posud ХVII – pochatku ХХ stolit. Kolektsiia Chernihivskoho istorychno- ho muzeiu imeni V.V. Tarnovskoho: Albom [Silver dishes of XVII – early XX centuries. Collection of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnowski: Album]. Kyiv, Ukraine. Arendar, H. (2016). «Znachyk» nizhynskoho zolotarskoho tsekhu 1786 r. [Icon of the Nizhyn gold- smith’s shop of 1786]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 17. Chernihiv, Ukraine. Arendar, H. (2016) Naprestolne yevanheliie z Katerynynskoi tserkvy [The enthronement Gospel from St. Catherine’s Church]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 16. Chernihiv, Ukraine. Arendar, H. (2021). Sribni oklady Yevanhelii ХVII–ХІХ stolit iz zibrannia Chernihivskoho istorych- noho muzeiu im. V.V. Tarnovskoho [Silver salaries of the Gospel of XVII–XIX centuries from the collecti- on of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnowski]. Kyiv, Ukraine. Arendar, H., Honcharenko, V., Adruh, A. (2019). Dukachi u zibranni Chernihivskoho istorychnoho muzeiu imeni V.V. Tarnovskoho. Kataloh [Dukachi in collection of the Chernihiv Historical Museum na- med after V.V. Tarnowski. Catalog]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 20. Chernihiv, Ukraine. Blakytnyi, M. (2013). Harmaty z kolektsii Vasylia Tarnovskoho u Chernihivskomu istorychnomu muzei imeni V.V. Tarnovskoho [Cannons from the collection of Vasyl Tarkovsky in the Chernihiv Histo- rical Museum named after V.V. Tarnowski]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 15. Chernihiv,Ukraine. Holub, V.M. (2011). Restavratsiia, rekonstruktsiia ta doslidzhennia sribnoi shaty kiota chudotvornoi ikony Bohorodytsi Troitsko-Illinskoi Chernihivskoi [Restoration, reconstruction and research of silver riza ark of the miraculuos Chernihiv Trinity-Illinoise Mother of God]. Naukovi dopovidi VIII Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Doslidzhennia, restavratsiia ta preventyvna konservatsiia muzeinykh pamiatok. Suchasnyi stan. Perspektyvy – Scientific reports of the VIII International scientific-practical con- ference. Research, restoration and preventive conservation of museum monuments. Modern status. Pers- pectives. Kyiv, Ukraine. Kindratiuk B. (2008). Dzvonarske mystetstvo serednovichnoi Ukrainy [Bell-ringing art of medieval Ukraine]. Kniazha doba: istoriia i kultura – Princely era: history and culture. Kovalenko O. (2007). Realii ta lehendy nakaznoho hetmana Pavla Polubotka. Ukraina – kozatska derzhava [Realities and legends of the acting hetman Paul Polubotko. Ukraine – Cossack state]. Kyiv, Ukrainе. Lohvyn, H. Uporiad. H.N. Lohvyn, N.H. Lohvyn (2001). Sobor Sviatoi Sofii v Kyievi [Hagia Sophia in Kiev]. Kyiv, Ukrainе. Malchenko, O. (2007). Khudozhnie lyttia harmat u Hetmanshchyni za chasiv pravlinnia Ivana Maze- py [Artistic casting of guns in the Hetmanate during the reign of Ivan Mazepa]. Kyiv,Ukrainе. Siverian chronicle. 2021. № 5 25 Malchenko, O. (2008). Khudozhnie oformlennia harmat chasiv Ivana Mazepy [Artistic design of guns in times of Ivan Mazepa]. Hetman Ivan Mazepa: postat, otochennia, epokha – Hetman Ivan Mazepa: figure, environment, era. Kyiv, Ukrainе. Mykhailova, R. (2011). Metaloplastyka. Istoriia ukrainskoho mystetstva [Metaloplasty. The history of Ukrainian art]. Vol. 3. Kyiv, Ukrainе. Polovnykova, S.O., Sytyi, I.M. Vidp. redaktor Kovalenko, O.B. (1998). Kolektsiia kyrylychnykh sta- rodrukiv iz zibrannia Chernihivskoho istorychnoho muzeiu imeni V.V. Tarnovskoho. Kataloh [Collection of Cyrillic old prints from the collection of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnowski. Catalog]. Kyiv, Ukrainе. Sytyi, I. (2017). Dedykatsiia yasnovelmozhnomu Ivanu Mazepi – shedevr ukrainskoho drukarstva [Dedication to the clairvoyant Ivan Mazepa – a masterpiece of Ukrainian printing]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. naukovykh prats – The treasury of Ukrainian culture. Collection of scientific works. Vyp. 18. Chernihiv. Ukrainе. Travkina, O. (1995). Tsarski vrata z Boryso-Hlibskoho soboru m. Chernihova [Royal gate in Church of Saint Boris and Gleb in Chernihiv]. Siverianskyi litopys – Siverianian Chronicle, 1. Travkina, O. (2018). Mazepyna brama. Tsarski vorota ikonostasu Boryso-Hlibskoho soboru m. Cher- nihova [Mazepa gate. Royal gates of the iconostasis of the Boryso-Hlib cathedral of Chernihiv]. Chernihiv, Ukrainе. Tyshchenko, O.R. (1992). Istoriia dekoratyvno-prykladnoho mystetstva Ukrainy (ХII–ХVIII st.): Navchalnyi posibnyk [The history of art and crafts of Ukraine (XII–XVIII c.): Textbook]. Kyiv, Ukrainе. Адруг Анатолій Кіндратович – кандидат мистецтвознавства, доцент Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Adruh Anatoliy K. – Ph.D. in Art Studies, Associate Professor at T.H Shevchenko Natio- nal University “Chernihiv Colehium” (53 Hetmana Polubotka Street Chernihiv 14013 Ukraine). METALSCULPTURE IN CHERNIHIV IN THE SECOND HALF OF THE SEVENTEENTH AND EARLY EIGHTEENTH CENTURIES The purpose of the article is to highlight the features of metal sculpture in Chernihiv in the second half of the seventeenth and early eighteenth centuries, its development in relation to other arts. The re- search methodology is based on a systematic approach, on the general scientific principles of objectivity and historicism, which provide an opportunity to comprehensive study of the artistic processing of metals of this period. The scientific novelty of the work is determined by the formulation and development of a topic that has not yet been considered. The first attempt to comprehensively study this problem. Conclusi- ons. The range of monuments that best representing the achievements of artistic processing of metals of that time is outlined. Artistic casting is represented by ornamented bells and guns, as well as inkwells, utensils, lighting fixtures. The works of blacksmiths successfully complemented the buildings. It was found that the envelope of the door to the sacristy of the Chernihiv Trinity Cathedral is similar in composition to carpets and embroidered tablecloths. The absence of works made in Chernihiv has been established. The- refore, it was decided to involve in consideration works ordered by masters of other cities and countries by residents of Chernihiv or people associated with the city. The works were divided into groups according to the place of creation. Attention is paid to the work of goldsmiths on the sketches (projects) of artists. It was in the sketches that the composition, characteristic details and stylistic peculiarities were laid down. The customers were Hetman I. Mazepa, Chernihiv colonels J. Lyzohub and P. Polubotok, general convoy V. Dunyn-Borkovsky, clerk and judge Karpo Mokrievych, Chernihiv archbishop Anthony Stakhovsky, Cher- nihiv burgher Vlasiy N. Performed works were made by craftsmen from Ukraine, Koenigsberg, Ausburg, Nurnberg, Wroclaw, Gdansk, Moscow. Baroque features were clearly manifested in the metal sculpture of Chernihiv of this period. Key words: Chernihiv, metal sculpture, baroque, customers, Ivan Shchyrsky, Lavrentiy Krshchono- vych. Дата подання: 31 травня 2021 р. Дата затвердження до друку: 10 квітня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Адруг, А. Металопластика Чернігова другої половини XVII – початку XVIII століть. Сіверян- ський літопис. 2021. № 5. С. 11–25. DOI: 10.5281/zenodo.5720155. Цитування за стандартом APA Adruh, A. (2021). Metaloplastyka Chernihova druhoi polovyny XVII – pochatku XVIII stolit [Metal- sculpture in Chernihiv in the second half of the seventeenth and early eighteenth centuries]. Siverianskyi li- topys – Siverian chronicle, 5, Р. 11–25. DOI: 10.5281/zenodo.5720155.

Металопластика Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть

Institution

Ähnliche Einträge