Настрої працівників залізниць Чернігівщини в 1932–1933 рр. у контексті історії Голодомору-геноциду

• Дата: 2021
• Автори: Костів, М., Петренко, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Розвідки
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182660
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Настрої працівників залізниць Чернігівщини в 1932–1933 рр. у контексті історії Голодомору-геноциду / М. Костів, І. Петренко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 81-86. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Мета статті – охарактеризувати настрої та поведінку працівників залізниці на Чернігівщині в 1932–1933 рр., а також проаналізувати ставлення залізничників до злочинних дій комуністичного тоталітарного режиму в роки Голодомору-геноциду. У статті застосовано принципи історизму, об'єктивності, системності, комплексності, загальнонаукові методи. Використано й підходи мікроісторії та локальної історії, що містять аналіз одиничних подій і ситуацій, які дають змогу реконструювати конкретну історичну реальність. Основними локаціями подій, про які йдеться у статті, є залізничні станції Конотоп, Ворожба та Бахмач і Конотопський паровозоремонтний завод. Новизна дослідження полягає у введенні до наукового обігу нових архівних матеріалів про діяльність ОДПУ під час Голодомору-геноциду. Висновки. Документи ОДПУ за 1932–1933 рр., що стосуються системи залізничного транспорту на Чернігівщині, свідчать про масове невдоволення населення, зокрема працівників транспортної сфери, щодо нестачі харчів та смертності від голоду. Важливо, що в документах ці випадки розглянуті суто як потенційні приводи до можливих заворушень, а не як свідчення катастрофічної ситуації в регіоні. Також проаналізовані у статті матеріали містять інформацію про канібалізм та умисні вбивства, спричинені голодом. Крім того, транспортні відділення ОДПУ фіксували масові міграції з південних районів України на північ, зокрема до РФСРР, у пошуках харчів. Часто ці люди помирали на залізничних станціях, вокзалах і коліях. Зважаючи на таку ситуацію, залізничники скептично ставилися до пропаганди, яка ігнорувала реальний стан справ та описувала «перемоги» соціалістичного будівництва. Робітники порівнювали ситуацію в УСРР та РФСРР і наголошували на спланованому вивезенні харчів з України.