Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період

Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу зародження, розвитку та організації наукової діяльності в перших університетах на українських землях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. Робота здійснена з використанням порівняльно-історичного методу дослідження. Науковою новизно...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський літопис
Date:	2021
Main Author:	Пилипенко, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Subjects:	Дослідницькі нотатки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182665
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 117-121. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182665
record_format	dspace
spelling	Пилипенко, О. 2022-01-13T12:01:51Z 2022-01-13T12:01:51Z 2021 Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 117-121. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5091244 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182665 94 (477) Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу зародження, розвитку та організації наукової діяльності в перших університетах на українських землях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. Робота здійснена з використанням порівняльно-історичного методу дослідження. Науковою новизною дослідження є запровадження до наукового обігу нових джерел та фактичного матеріалу, які до сьогодні залишалися поза увагою вітчизняних дослідників. Їх обнародування дозволить по-новому підійти до розв’язання багатьох історичних проблем. Висновки: на розвиток науки в Наддніпрянській Україні в дореформену добу XIX ст. впливали принципові політичні й соціально-економічні протиріччя того часу. Зародження капіталістичних форм господарювання потребувало широкого вивчення, дослідження й використання природних багатств, поступу наукового прогресу. Але, з іншого боку, намагання пануючої політичної еліти будь-що зберегти феодально-кріпосничі підвалини суттєво перешкоджали розвитку науково-дослідної діяльності. Недостатня кількість кваліфікованих наукових кадрів, хронічне недофінансування й слабка матеріальна база університетів суттєво заважали масштабному проведенню наукових досліджень. У цих умовах науку розвивали ентузіасти. Українські вчені брали активну участь у створенні й діяльності наукових товариств. Науково-дослідна робота членів цих установ була орієнтована на задоволення практичних потреб промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, розвитку освітнього рівня населення. Розвиток української науки, удосконалення форм її організації відбувався нерівномірно, переживаючи періоди спаду й піднесення. Аналіз державних заходів щодо керівництва наукою, системи підготовки вчених, удосконалення форм наукової діяльності засвідчує, що вирішення цих важливих проблем перебувало в тісному зв’язку із зовнішньою і внутрішньою політикою царського уряду. Але, попри складні умови, прогрес української науки був неухильним і постійним. Вона почала набирати силу, зростала кількість учених, відбувався процес перетворення науки в національну за своїм складом, що сприяло зародженню, формуванню та становленню вітчизняних наукових шкіл та їх подальшому розвитку. The purpose of the article is realization of retrospective analysis of process of origin, development and organization of academic activity in the first universities on Ukrainian territory of the Russian empire in the first half of ХІХ century. Methodologically work is carried out with the usage of historic-comparative method of research. The scientific novelty of this study is introduction to scientific circulation some new sources and factual materials, that remained out of Ukrainian researchers’ attention, which allowed to find a new approaches to the identified tasks. Conclusions. Thus, the first half of XIX century is an important period in history of Ukrainian science. So, there was founded system of research centers, that in future evolved steadily. In this period organizational forms of native science got further development on Ukrainian territory. Scientific centers equaled on providing universities in the leading countries of Western Europe. Development of science on territory of Naddniprianska Ukraine is constrained, first of all, with the origin of the Kharkiv and Kyiv universities. Empire’s government contributed to this move under the the influence of European tendencies. The origin of capitalist relations and industry needed new scientific and technological inventions and developments. Without science development it could not be modernization processes in economy of the state. Ukrainian science was conceived in extremely unfavorable conditions. On development of native prоfеssоrs’ research work in universities different factors negative influenced, such as absence of research infrastructure, insufficient funding etc. On development of science in Naddniprianska Ukraine in pre-reform time of XIX century fundamental political and socio-economic contradictions influenced greatly. The origin of capitalist forms of manage needed a wide study, research and usage of natural riches, advancement of science development. But, on the other hand, attempt of dominating political elite to save anything middle ages foundations substantially prevented to development of research activity. The insufficient amount of qualified scientific personnel, chronic moneyless and weak material base of universities, substantially interfered with scale realization of scientific researches. In these conditions native science was developed by enthusiasts. The Ukrainian scientists participated actively in creation and activity of scientific communities. Research work of members of these establishments was oriented to satisfaction of practical necessities of industry, agriculture, health protection, development of educational level of population. Development of Ukrainian science, perfect forms of its organization took place unevenly, experiencing the periods of slump and presentation. Analysis of state politic in relation to guidance by science, the system of preparation of qualified scientific personnel, perfection of forms of scientific activity certifies that a decision of these important problems was in close connection with the foreign and internal policy of empire’s government. But, in spite of difficult terms, progress of Ukrainian science was steady and permanent. Native science began to collect force, the amount of scientists grew, there was a process of transformation of science in national after the composition, that assisted an origin, forming and becoming of native scientific schools and then to further development of Ukrainian science at all. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Дослідницькі нотатки Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період Organization of scientific activity in universities of Naddniprianska Ukraine in a pre-reform period Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період
spellingShingle	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період Пилипенко, О. Дослідницькі нотатки
title_short	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період
title_full	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період
title_fullStr	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період
title_full_unstemmed	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період
title_sort	організація наукової діяльності в університетах наддніпрянської україни в дореформений період
author	Пилипенко, О.
author_facet	Пилипенко, О.
topic	Дослідницькі нотатки
topic_facet	Дослідницькі нотатки
publishDate	2021
language	Ukrainian
container_title	Сiверянський літопис
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Organization of scientific activity in universities of Naddniprianska Ukraine in a pre-reform period
description	Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу зародження, розвитку та організації наукової діяльності в перших університетах на українських землях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. Робота здійснена з використанням порівняльно-історичного методу дослідження. Науковою новизною дослідження є запровадження до наукового обігу нових джерел та фактичного матеріалу, які до сьогодні залишалися поза увагою вітчизняних дослідників. Їх обнародування дозволить по-новому підійти до розв’язання багатьох історичних проблем. Висновки: на розвиток науки в Наддніпрянській Україні в дореформену добу XIX ст. впливали принципові політичні й соціально-економічні протиріччя того часу. Зародження капіталістичних форм господарювання потребувало широкого вивчення, дослідження й використання природних багатств, поступу наукового прогресу. Але, з іншого боку, намагання пануючої політичної еліти будь-що зберегти феодально-кріпосничі підвалини суттєво перешкоджали розвитку науково-дослідної діяльності. Недостатня кількість кваліфікованих наукових кадрів, хронічне недофінансування й слабка матеріальна база університетів суттєво заважали масштабному проведенню наукових досліджень. У цих умовах науку розвивали ентузіасти. Українські вчені брали активну участь у створенні й діяльності наукових товариств. Науково-дослідна робота членів цих установ була орієнтована на задоволення практичних потреб промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, розвитку освітнього рівня населення. Розвиток української науки, удосконалення форм її організації відбувався нерівномірно, переживаючи періоди спаду й піднесення. Аналіз державних заходів щодо керівництва наукою, системи підготовки вчених, удосконалення форм наукової діяльності засвідчує, що вирішення цих важливих проблем перебувало в тісному зв’язку із зовнішньою і внутрішньою політикою царського уряду. Але, попри складні умови, прогрес української науки був неухильним і постійним. Вона почала набирати силу, зростала кількість учених, відбувався процес перетворення науки в національну за своїм складом, що сприяло зародженню, формуванню та становленню вітчизняних наукових шкіл та їх подальшому розвитку. The purpose of the article is realization of retrospective analysis of process of origin, development and organization of academic activity in the first universities on Ukrainian territory of the Russian empire in the first half of ХІХ century. Methodologically work is carried out with the usage of historic-comparative method of research. The scientific novelty of this study is introduction to scientific circulation some new sources and factual materials, that remained out of Ukrainian researchers’ attention, which allowed to find a new approaches to the identified tasks. Conclusions. Thus, the first half of XIX century is an important period in history of Ukrainian science. So, there was founded system of research centers, that in future evolved steadily. In this period organizational forms of native science got further development on Ukrainian territory. Scientific centers equaled on providing universities in the leading countries of Western Europe. Development of science on territory of Naddniprianska Ukraine is constrained, first of all, with the origin of the Kharkiv and Kyiv universities. Empire’s government contributed to this move under the the influence of European tendencies. The origin of capitalist relations and industry needed new scientific and technological inventions and developments. Without science development it could not be modernization processes in economy of the state. Ukrainian science was conceived in extremely unfavorable conditions. On development of native prоfеssоrs’ research work in universities different factors negative influenced, such as absence of research infrastructure, insufficient funding etc. On development of science in Naddniprianska Ukraine in pre-reform time of XIX century fundamental political and socio-economic contradictions influenced greatly. The origin of capitalist forms of manage needed a wide study, research and usage of natural riches, advancement of science development. But, on the other hand, attempt of dominating political elite to save anything middle ages foundations substantially prevented to development of research activity. The insufficient amount of qualified scientific personnel, chronic moneyless and weak material base of universities, substantially interfered with scale realization of scientific researches. In these conditions native science was developed by enthusiasts. The Ukrainian scientists participated actively in creation and activity of scientific communities. Research work of members of these establishments was oriented to satisfaction of practical necessities of industry, agriculture, health protection, development of educational level of population. Development of Ukrainian science, perfect forms of its organization took place unevenly, experiencing the periods of slump and presentation. Analysis of state politic in relation to guidance by science, the system of preparation of qualified scientific personnel, perfection of forms of scientific activity certifies that a decision of these important problems was in close connection with the foreign and internal policy of empire’s government. But, in spite of difficult terms, progress of Ukrainian science was steady and permanent. Native science began to collect force, the amount of scientists grew, there was a process of transformation of science in national after the composition, that assisted an origin, forming and becoming of native scientific schools and then to further development of Ukrainian science at all.
issn	2518-7430
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182665
citation_txt	Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 117-121. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT pilipenkoo organízacíânaukovoídíâlʹnostívuníversitetahnaddníprânsʹkoíukraínivdoreformeniiperíod AT pilipenkoo organizationofscientificactivityinuniversitiesofnaddniprianskaukraineinaprereformperiod
first_indexed	2025-11-25T10:51:24Z
last_indexed	2025-11-25T10:51:24Z
_version_	1850510531402661888
fulltext	Siverian chronicle. 2021. № 5 117 УДК 94 (477) Олександр Пилипенко • ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УНІВЕРСИТЕТАХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД DOI: 10.5281/zenodo.5091244 © О. Пилипенко, 2021. CC BY 4.0 Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу зародження, розвитку та організації наукової діяльності в перших університетах на українських землях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. Робота здійснена з використанням порівняльно-історичного методу до- слідження. Науковою новизною дослідження є запровадження до наукового обігу нових джерел та фактичного матеріалу, які до сьогодні залишалися поза увагою вітчизняних дослідників. Їх об- народування дозволить по-новому підійти до розв’язання багатьох історичних проблем. Висновки: на розвиток науки в Наддніпрянській Україні в дореформену добу XIX ст. впливали принципові полі- тичні й соціально-економічні протиріччя того часу. Зародження капіталістичних форм господа- рювання потребувало широкого вивчення, дослідження й використання природних багатств, по- ступу наукового прогресу. Але, з іншого боку, намагання пануючої політичної еліти будь-що зберег- ти феодально-кріпосничі підвалини суттєво перешкоджали розвитку науково-дослідної діяльності. Недостатня кількість кваліфікованих наукових кадрів, хронічне недофінансування й слабка матері- альна база університетів суттєво заважали масштабному проведенню наукових досліджень. У цих умовах науку розвивали ентузіасти. Українські вчені брали активну участь у створенні й діяльнос- ті наукових товариств. Науково-дослідна робота членів цих установ була орієнтована на задово- лення практичних потреб промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, розвитку освітнього рівня населення. Розвиток української науки, удосконалення форм її організації відбувався нерівномірно, пере- живаючи періоди спаду й піднесення. Аналіз державних заходів щодо керівництва наукою, системи підготовки вчених, удосконалення форм наукової діяльності засвідчує, що вирішення цих важливих проблем перебувало в тісному зв’язку із зовнішньою і внутрішньою політикою царського уряду. Але, попри складні умови, прогрес української науки був неухильним і постійним. Вона почала набирати силу, зростала кількість учених, відбувався процес перетворення науки в національну за своїм скла- дом, що сприяло зародженню, формуванню та становленню вітчизняних наукових шкіл та їх по- дальшому розвитку. Ключові слова: університет, Міністерство народної освіти, професорсько-викладацький склад, Навчальний процес, наукова діяльність, дослідження, наукові роботи. Організація наукової діяльності в першій половині ХІХ ст. на українських землях відбувалася двома шляхами: завдяки цілеспрямованій політиці й діям уряду Російської ім- перії та за рахунок ентузіазму професорів і викладачів перших університетів. Так, за ініці- ативи професора права М.Д. Іванишева на основі зібраних Київською археографічною ко- місією документів у 1852 р. був створений Центральний архів давніх актів, опіку над яким здійснювало Правління університету св. Володимира. У 1851 р. при Київському універси- теті почала роботу «Комісія для опису губерній Київського навчального округу». Активну участь у її діяльності брали місцеві професори К.Ф. Кесслер, Р.Е. Траутфеттер, К.М. Фео- філактов, В.Ф. Федоров, М.Х. Бунге, О.С. Рогович, А. Метлинський та інші, які вважали краєзнавство важливим науковим заняттям. Комісія складалася з природничо-історично- го, географічного, статистичного й промислового відділень. Дослідження проводили в Київській, Подільській, Волинській, Чернігівській і Полтавській губерніях, результатом стало опублікування чотирьох томів «Праць», видрукуваних протягом 1851–1861 рр.1 Наприкінці 1844 р. Рада Київського університету постановила видавати «Записки императорского университета св. Владимира» – періодичний орган тиражем в 400 екзем- плярів. Але цей проект тоді не вдалося реалізувати. Власне друковане періодичне видання Київського університету – щомісячний науково-освітній часопис «Университетские из- вестия» – почало виходити в світ лише з 1861 р. Це видання виходило в чотирьох книгах (відповідно до кожного з наявних на той час університетських відділень: історико-філоло- 1 Державний архів міста Києва. Уведомление Совету университетов об учреждении Комиссии для описания гу- берний Киевского учебного округа. 1851 р. Ф. 16. Оп. 290. Спр. 14. Арк. 1–2. Сіверянський літопис. 2021. № 5 118 гічного, фізико-математичного, юридичного й медичного), у яких друкували наукові роз- відки професорів і викладачів університету2. Наприкінці дореформеної доби в середині ХІХ ст. завдяки професурі університетів почали регулярно проводити з’їзди з різних галузей знань. Так, за ініціативи професора зоології університету св. Володимира К.Ф. Кеслера в 1861 р. в Києві був організований Перший з’їзд природознавців Російської імперії3. А в наступному році проведений Дру- гий з’їзд природознавців. Головне завдання цих форумів полягало в розвитку та інтенси- фікації науково-дослідних робіт у галузі природничих наук4. Однією з форм організації наукової діяльності, яка почала активно поширюватися в Російській імперії в першій половині XIX ст., були наукові товариства. Ці установи були створені за зразком передових країн Західної Європи й Північної Америки. На початку XIX ст. складаються передумови для проведення колективних робіт, установлення більш тісних контактів між ученими. Статут 1804 р. передбачав створення при імператорських університетах наукових товариств, які б займалися розповсюдженням в суспільстві гума- нітарних, природничих і точних наук5. З розвитком на українських землях університетської освіти помітно активізувалася організація наукових товариств. Ці установи ставали головним осередком університет- ського наукового життя. Для наукових товариств першої половини XIX ст. характерна чітка спеціалізація: були створені природничі, гуманітарні, технічні, сільськогосподарські та інші установи. Можна чітко виділити два типи наукових товариств: об’єднання, що працювали при університетах, та самостійні заклади. У міру становлення й розвитку укра- їнських університетів почали створюватися наукові товариства за тими галузями знань, які в тому чи тому вищому навчальному закладі розвивалися найбільш успішно6. Невдовзі після відкриття Харківського університету його передова професура про- явила ініціативу щодо створення при ньому наукового товариства. Уже в 1812 р. заснува- ли установу під назвою «Харківське товариство наук», що ставила собі за мету «розпов- сюдження наук і знань як через наукові дослідження, так і через видання корисних для суспільства праць». «Товариство наук» складалось з двох відділень: природничого, в яко- му провадились дослідження з фізики, хімії, природничих наук, медицини, механіки, та гуманітарного, де вивчались давні й нові мови та літератури, історія й етнографія. Наукові розвідки друкували в щорічних збірниках7. Перше засідання «Товариства наук» відбулось у березні 1813 р. Щорічно проводили в середньому 5 засідань. Воно існувало безперервно до 1818 р., а потім ще на деякий час було відроджене у 1824 р.8 Провідну роль у діяльності цієї установи відігравали професо- ри Харківського університету Т. Осиповський, Г. Успенський, І. Срезневський, І. Шад, І. Каменський та інші. У 1827 р. членами «Товариства наук» були 80 осіб, а в рік відрод- ження – 52 особи9. Це перше наукове товариство на території Наддніпрянської України проіснувало до 1830 р. Статут 1835 р. суттєво коригував право університетів відкривати наукові товариства. На відміну від Статуту 1804 р., у новій редакції було зазначено, що Ради університетів могли засновувати лише ті наукові товариства, які були необхідні «для вдосконалення до- сліджень в певній галузі науки»10. Унаслідок цього виникло декілька вузькоспеціалізо- ваних товариств. Зокрема, 1840 р. було засноване «Товариство київських лікарів», провід- ну роль в діяльності якого відігравали професори-медики Київського університету. У січ- ні 1861 р. завдяки зусиллям професора Харківського університету В.Ф. Грубе було від- крите «Харківське медичне товариство». Першим його очільником став харківський про- фесор Д.П. Лямбль, а серед його членів значилося багато інших професорів університету: 2 Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета св. Владимира. Киев: Тип-я император- ского университета св. Владимира, 1884. Т. 1. Университет св. Владимира в царствование императора Николая Павловича. С. 465–467. 3 І съезд естествоиспытателей в Киеве с 11 по 18 июня 1861 г. Университетские известия. Киев, 1861. № 1 (сен- тябрь). С. І–ХХХІІІ. 4 Второй съезд естествоиспытателей в Киеве. Университетские известия. Киев, 1862. № 7–8. С. 1–72. 5 Уставы императорских Московского, Харьковского и Казанского университетов [5 ноября 1804 г.]. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения (1802–1825). Санкт-Петербург: Тип-я Императорской Академии наук, 1864. Т. 1. Стб. 266. 6 Павлова Г. Е. Организация науки в России в первой половине XIX в. Москва: Наука, 1990. С. 216. 7 Устав Харьковского общества наук [ноябрь 1812 г.]. Сборник постановлений по Министерству народного про- свещения (1802–1825). Санкт-Петербург: Тип-я Императорской Академии наук, 1864. Т. 1. Стб. 730, 733. 8 История Харьковского общества наук. Труды Общества наук, состоящего при императорском Харьковском университете. Харьков, 1817. Т. 1. 9 Украинский журнал. 1924. № 4. С. 50. 10 Сравнительная таблица уставов университетов 1884, 1863, 1835 и 1804 годов. Санкт-Петербург: Типография- литография Санкт-Петербургской тюрьмы, 1901. Стб. 147. Siverian chronicle. 2021. № 5 119 Ф.К. Альбрехт, Ф.І. Ган, Є.С. Гордєєнко, К.О. Демонсі, Д.П. Лямбль, Л.С. Ценковський, Л.Л. Гіршман, В. Ф. Грубе, І. К. Зарубін та інші11. Міністр народної освіти А.В. Головнін скаржився, що протягом дореформеного пері- оду кількість наукових товариств була дуже обмеженою, і більша їх частина діяла в Моск- ві й Санкт-Петербурзі, у той час як в інших частинах Російської імперії їх було зовсім ма- ло12. Але навіть діяльність тих поодиноких наукових товариств, що існували в першій по- ловини ХІХ ст., підготувала фундамент для масштабних наукових досліджень вітчизня- них учених у наступні роки. Важко переоцінити роль цих установ, що об’єднували пере- дових учених-ентузіастів і ставали самостійними науковими центрами, у розповсюдженні й популяризації серед населення знань «практичного напрямку». Функціонування наукових товариств виражалось у безпосередній організації дослід- жень, проведенні краєзнавчих експедицій, регулярному проведенні засідань, на яких за- слуховували й обговорювали тематичні доповіді, виданні часописів та збірників праць, читанні публічних лекцій, організації виставок тощо. Інститут наукових товариств, що пройшов процес становлення в першій половині ХІХ ст., і в наші часи продовжує залиша- тись однією з провідних форм організації наукових досліджень. Реакційна політика царського уряду, що негативно позначалася на розвитку вищої освіти Російської імперії, зачепила й наукову діяльність. Так, у 1824 р. міністр народної освіти, консервативно налаштований адмірал А.С. Шишков запропонував вжити певних заходів для того, щоб розвиток вітчизняної науки був «очищений від всіляких сторонніх і шкідливих мудрувань»13. Але ставлення до науки з боку можновладців почало поступово змінюватися за часів царювання Миколи І. Тодішній розробник імперських ідеологічних доктрин міністр народної освіти С.С. Уваров усвідомлював роль наукового прогресу. На його думку, вектор розвитку російської науки мав бути направлений на те, щоб, «зберіга- ючи всі вигоди європейського просвітництва, просувати наукове життя Росії нарівні з ін- шими націями», але водночас повинен був дотримуватись і самобутності, яка базується «на власних засадах і відповідає потребам народу і держави»14. Та лише в середині 1850-х рр., після важкої й болючої поразки в Кримській війні, ко- ли сплила на поверхню науково-технічна відсталість Російської імперії, у царського уряду нарешті з’явилося повне усвідомлення того, що розвиток науки «є необхідністю нашого часу»15. Майже одразу після приходу до влади нового імператора Олександра ІІ почали згортатися численні реакційні заходи його попередника Миколи І. Стосувалося це й освіт- ньої та наукової сфери, важливість розвитку якої почала підкреслюватися провідними можновладцями. Уже наприкінці 1855 р. тодішній міністр народної освіти О.С. Норов під час ревізійної поїздки по університетах говорив: «Наука, панове, завжди була для нас од- нією з найважливіших потреб, але тепер вона перша. Потрібні на усіх ланках служби ім- ператору й вітчизні уми розвинені, моральні, збагачені знаннями»16. Так, до середини ХІХ ст. виникає й формується нова корпорація працівників – учені. В 1852 р. міністр народної освіти П.О. Ширинський-Шихматов заявив, що державні служ- бовці з наукової й навчальної частини «складають особливий стан службовців» і «назва учених належить їм як за сутністю і родом занять, так і за самими умовами призначення їх на службу за цією частиною, оскільки для цього вони зобов’язуються або мати науко- вий ступінь, або підлягають спеціально встановленим випробовуванням для підтверджен- ня своїх знань та здатності викладати»17. На законодавчому рівні звання «вчений» у Російській імперії було закріплене лише 16 квітня 1862 р., коли вищий законодавчий орган Російської імперії, Державна рада, ви- дала попередньо затверджену Олександром ІІ постанову «До питання про те, кого слід ро- зуміти під назвою “вчених”...» У цьому нормативно-правовому документі роз’яснювали, що «під назвою учених... маються на увазі: а) ті, хто отримав від одного з російських уні- верситетів наукові ступені доктора, магістра або кандидата наук і звання дійсного студен- та на різних факультетах, а також ті, хто має ступені доктора медицини, лікаря, магістра 11 Сравнительная таблица уставов университетов... Стб. 147. 12 Головнин А. В. Обзор деятельности Министерства народного просвещения и подведомственных ему учреж- дений в 1862, 63 и 64 годах. Санкт-Петербург: [Б. в.], 1865. С. 59. 13 Предложение Главному правлению училищ министра народного просвещения Шишкова [11 декабря 1824 г.]. Сборник распоряжений по Министерству народного просвещения (1802–1834). Санкт-Петербург: Тип-я Импе- раторской Академии наук, 1866. Т. 1. Стб. 535. 14 Уваров С. С. Десятилетие Министерства народного просвещения (1833–1843). Санкт-Петербург: Тип-я Импе- раторской Академии наук, 1864. С. 75–76. 15 Атеней. 1858. № 48. С. 306. 16 Отчет министра народного просвещения за 1855 год. Журнал Министерства народного просвещения. 1856. Июнь (№ 6). Отд. І. С. 162. 17 Соболева Е. В. Организация науки в пореформенной России. Ленинград: Ленинградское отделение «Наука», 1983. С. 36. Сіверянський літопис. 2021. № 5 120 фармації, магістра ветеринарних наук, провізора й ветеринара; б) ті, хто закінчив курс у колишньому Педагогічному інституті зі званням старших і молодших учителів гімназій, або ті, хто отримав таке звання за результатами спеціального іспиту; в) ті особи, які стали відомими завдяки власним творам і визнані гідними отримати звання учених за рішенням університетів, академій та наукових товариств»18. Учені постійно намагалися довести до можновладців соціальну значимість науки для життя суспільства й держави, а також привернути увагу до її потреб. Зокрема, одним з іні- ціаторів таких закликів був М.І. Костомаров, який наголошував на корисності розвитку наукових знань для соціального прогресу й зростання добробуту населення. Але імпера- торські чиновники далеко не завжди поверталися обличчям до наукової галузі та її пра- цівників. Незважаючи на скрутні в ідеологічному, соціально-правовому й матеріальному плані часи, чимало прогресивних професорів-ентузіастів самовіддано займалися науково- дослідною діяльністю та залучали до неї нові покоління молодих учених. Період дії Ста- туту 1863 р. відзначився реформуванням усієї системи народної освіти та піднесенням суспільно-політичної думки в Російській імперії. Розуміння урядом нових пріоритетів уні- верситетської справи відбилося в додатку до Статуту 1863 р. – окремому «Поданні». У ньому основна мета реформи університетів полягала в «розвитку та посиленні їх наукової діяльності»19. Отже, перша половина XIX ст. є важливим періодом в історії вітчизняної науки. Са- ме тоді була заснована система науково-дослідних центрів, яка надалі неухильно еволю- ціонувала. У цей період отримали подальший розвиток організаційні форми науки на українських землях, які рівнялися на організацію досліджень у провідних країнах Західної Європи. Розвиток науки на території Наддніпрянської України пов’язаний, насамперед, із виникненням Харківського й Київського університетів. Царський уряд пішов на цей крок під впливом тогочасних загальноєвропейських тенденцій. Зародження капіталістичних відносин і промисловості потребували нових наукових і технологічних винаходів та роз- робок. Без розвитку науки не могло бути й мови про модернізацію економіки держави. Українська наука зароджувалася у вкрай несприятливих умовах. На розвиток дослід- ницької роботи професорсько-викладацьких кадрів університетів негативним чином впли- вали різні фактори: відсутність науково-дослідної інфраструктури, недостатнє фінансу- вання, брак лабораторій, клінік, бібліотек, обсерваторій тощо. Водночас внутрішня струк- тура університетів, а саме поділ на факультети, сприяли й багато в чому зумовили форму- вання нових галузей знань. На розвиток науки в Наддніпрянській Україні в дореформену добу XIX ст. впливали принципові політичні й соціально-економічні протиріччя того часу. Зародження капіта- лістичних форм господарювання потребувало широкого вивчення, дослідження й вико- ристання природних багатств, поступу наукового прогресу. Але з іншого боку, намагання панівної політичної еліти будь-що зберегти феодально-кріпосницькі підвалини суттєво перешкоджали розвитку науково-дослідної діяльності. Недостатня кількість кваліфікова- них наукових кадрів, хронічне недофінансування й слабка матеріальна база університетів суттєво заважали масштабному проведенню наукових досліджень. У цих умовах науку розвивали ентузіасти. Українські вчені брали активну участь у створенні й діяльності нау- кових товариств. Науково-дослідна робота членів цих установ була орієнтована на задо- волення практичних потреб промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, розвитку освітнього рівня населення. Розвиток української науки, удосконалення форм її організації відбувався нерівно- мірно, переживаючи періоди спаду й піднесення. Аналіз державних заходів щодо керів- ництва наукою, системи підготовки учених кадрів, вдосконалення форм наукової діяль- ності засвідчує, що вирішення цих важливих проблем перебувало в тісному зв’язку із зов- нішньою і внутрішньою політикою царського уряду. Але, попри на складні умови, про- грес української науки був неухильним і постійним. Вона почала набирати силу, зростала кількість учених, відбувався процес перетворення науки в національну за своїм складом, що сприяло зародженню, формуванню та становленню вітчизняних наукових шкіл та їх подальшому розвитку. 18 По вопросу о том, кого следует разуметь под названием «учёных», детям которых принадлежит право вступ- ления в гражданскую службу [16 квітня 1862 г.]. Сборник постановлений по Министерству народного просве- щения (1855–1864). Санкт-Петербург: Тип-я Императорской Академии наук, 1865. Т. 3. Стб. 744. 19 Левицька Н.М. Вища гуманітарна освіта Наддніпрянської України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Монографія. Київ: НУХТ, 2012. С. 199. Siverian chronicle. 2021. № 5 121 Reference Levytska, N. M. (2012). Vyshcha humanitarna osvita Naddniprianskoi Ukrainy (druha polovyna XIX – pochatok XX st.) [Higher humanitarian education of Right-Bank Ukraine (second half of the XIX – beginning of the XX c.)]. Monohrafiia. Kyiv, Ukraine. Shyp, N. A. (1991) Yntellyhentsyia na Ukrayne (III v.): Ystoryko-sotsyolohycheskyi ocherk [Intel- lectual in Ukraine (III v.): historical and sociological essay]. Kyiv, Ukraine. Пилипенко Олександр Євгенійович – доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій (вул. Володи- мирська, 68, м. Київ, 01001Україна). Pylypenko Oleksandr E. – Doctor of Historical science, Professor of Human study de- partment National university of food technologies (68 Volodimirska Street, Kyiv, 01001, Ukrai- ne). E-mail: pylypenko08@ukr.net ORGANIZATION OF SCIENTIFIC ACTIVITY IN UNIVERSITIES OF NADDNIPRIANSKA UKRAINE IN A PRE-REFORM PERIOD The purpose of the article is realization of retrospective analysis of process of origin, development and organization of academic activity in the first universities on Ukrainian territory of the Russian empire in the first half of ХІХ century. Methodologically work is carried out with the usage of historic-compara- tive method of research. The scientific novelty of this study is introduction to scientific circulation some new sources and factual materials, that remained out of Ukrainian researchers’ attention, which allowed to find a new approaches to the identified tasks. Conclusions. Thus, the first half of XIX century is an im- portant period in history of Ukrainian science. So, there was founded system of research centers, that in fu- ture evolved steadily. In this period organizational forms of native science got further development on Ukrainian territory. Scientific centers equaled on providing universities in the leading countries of Western Europe. Development of science on territory of Naddniprianska Ukraine is constrained, first of all, with the origin of the Kharkiv and Kyiv universities. Empire’s government contributed to this move under the the influence of European tendencies. The origin of capitalist relations and industry needed new scientific and technological inventions and developments. Without science development it could not be modernization processes in economy of the state. Ukrainian science was conceived in extremely unfavorable conditions. On development of native prоfеssоrs’ research work in universities different factors negative influen- ced, such as absence of research infrastructure, insufficient funding etc. On development of science in Nad- dniprianska Ukraine in pre-reform time of XIX century fundamental political and socio-economic contra- dictions influenced greatly. The origin of capitalist forms of manage needed a wide study, research and usage of natural riches, advancement of science development. But, on the other hand, attempt of domina- ting political elite to save anything middle ages foundations substantially prevented to development of re- search activity. The insufficient amount of qualified scientific personnel, chronic moneyless and weak ma- terial base of universities, substantially interfered with scale realization of scientific researches. In these conditions native science was developed by enthusiasts. The Ukrainian scientists participated actively in creation and activity of scientific communities. Research work of members of these establishments was ori- ented to satisfaction of practical necessities of industry, agriculture, health protection, development of edu- cational level of population. Development of Ukrainian science, perfect forms of its organization took pla- ce unevenly, experiencing the periods of slump and presentation. Analysis of state politic in relation to gui- dance by science, the system of preparation of qualified scientific personnel, perfection of forms of scien- tific activity certifies that a decision of these important problems was in close connection with the foreign and internal policy of empire’s government. But, in spite of difficult terms, progress of Ukrainian science was steady and permanent. Native science began to collect force, the amount of scientists grew, there was a process of transformation of science in national after the composition, that assisted an origin, forming and becoming of native scientific schools and then to further development of Ukrainian science at all. Key words: university, Ministry of Public Education, teaching staff, educational process, scientific activity, research, scientific works. Дата подання: 28 травня 2021 р. Дата затвердження до друку: 10 червня 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Пилипенко, О. Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в до- реформений період. Сіверянський літопис. 2021. № 5. С. 117–121. DOI: 10.5281/zenodo.5091244. Цитування за стандартом APA Pylypenko, O. Orhanizatsiia naukovoi diialnosti v universytetakh Naddniprianskoi Ukrainy v dore- formenyi period [Organization of scientific activity in universities of Naddniprianska Ukraine in a pre- reform period]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5. Р. 117–121. DOI: 10.5281/zenodo.5091244.

Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період

Institution

Similar Items