Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича

Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця козацько-старшинської родини Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках відомого громадського діяча й історика графа Г.О. Милорадовича (1839–1905). Наукова новизна публікації зумовлена постановкою проблеми і залученням широкого кола істор...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Коваленко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	Дослідницькі нотатки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182693
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 137-143. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182693
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1826932025-02-09T13:35:29Z Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича Polubotok Family in scientific heritage and commemorative practices of G.O. Miloradovich Коваленко, О. Дослідницькі нотатки Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця козацько-старшинської родини Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках відомого громадського діяча й історика графа Г.О. Милорадовича (1839–1905). Наукова новизна публікації зумовлена постановкою проблеми і залученням широкого кола історичних та історіографічних джерел. У статті проаналізовано розвідки та археографічні публікації Г.О. Милорадовича, а також його заходи, пов’язані з увічненням пам’яті представників родини Полуботків, з позицій теоретико-методологічних принципів історизму, об’єктивності та всебічності. У процесі дослідження було використано біографічний та просопографічний методи, що дозволило розкрити усі складові порушеної проблеми. Висновки. Нащадок чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України П.Л. Полуботка по жіночій лінії Г.О. Милорадович повсякчас збирав і оприлюднював відомості про своїх предків. Значну частину документальних і наративних джерел, пов’язаних із життям та діяльністю представників родини Полуботків, він уперше запровадив до наукового обігу. Значну увагу Г.О. Милорадович приділяв увічненню їх пам’яті, зберігав фамільні реліквії та портрети, встановлював меморіальні дошки у храмах, де вони були поховані, дбайливо доглядав так звану кам’яницю Полуботків – пам’ятку цивільної архітектури початку XVIII ст., розташовану на території садиби Милорадовичів у Любечі. Загалом Г.О. Милорадовичу вдалося створити колоритний груповий портрет кількох поколінь родини Полуботків, яка відіграла важливу роль в історії України. The purpose of the publication is to clarify the place of Cossack-officer Polubotok family in scientific heritage and commemorative practices of famous public figure and historian Count G.O. Miloradovich (1839–1905). The scientific novelty of the study is determined by the formulation of the problem and the involvement of a wide range of historical and historiographical sources. The article analyzes researches and archeographic articles of G.O. Miloradovich, as well as his activities related to the perpetuation of memory of Polubotok family, from the standpoint of theoretical and methodological principles of historicism, objectivity and comprehensiveness. Biographical and prosopographic methods were used in the research process, which allowed to reveal all the components of the problem. Conclusions. Descendant of Chernihiv colonel and acting hetman of the Left-Bank Ukraine P.L. Polubotok on the female line, G.O. Miloradovich all the time collected and published information about his ancestors. For the first time, he introduced a significant amount of documentary and narrative sources related to the life and work of Polubotok family members into scientific circulation. G. Miloradovich paid considerable attention to perpetuating of memory of them, preserved family relics and portraits, installed memorial plaques in the temples where they were buried, carefully cared for the so-called Polubotok stonehouse – a monument of civil architecture of the early XVIII c., located on the territory of Miloradovich estate in Liubech. In general, G.O. Miloradovich managed to create a colorful group portrait of several generations of the Polubotok family, which played an important role in the history of Ukraine. 2021 Article Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 137-143. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.5802261 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182693 94 (477.51)«16»:930 (092) (477)«18/19» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки
spellingShingle	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки Коваленко, О. Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича Сiверянський літопис
description	Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця козацько-старшинської родини Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках відомого громадського діяча й історика графа Г.О. Милорадовича (1839–1905). Наукова новизна публікації зумовлена постановкою проблеми і залученням широкого кола історичних та історіографічних джерел. У статті проаналізовано розвідки та археографічні публікації Г.О. Милорадовича, а також його заходи, пов’язані з увічненням пам’яті представників родини Полуботків, з позицій теоретико-методологічних принципів історизму, об’єктивності та всебічності. У процесі дослідження було використано біографічний та просопографічний методи, що дозволило розкрити усі складові порушеної проблеми. Висновки. Нащадок чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України П.Л. Полуботка по жіночій лінії Г.О. Милорадович повсякчас збирав і оприлюднював відомості про своїх предків. Значну частину документальних і наративних джерел, пов’язаних із життям та діяльністю представників родини Полуботків, він уперше запровадив до наукового обігу. Значну увагу Г.О. Милорадович приділяв увічненню їх пам’яті, зберігав фамільні реліквії та портрети, встановлював меморіальні дошки у храмах, де вони були поховані, дбайливо доглядав так звану кам’яницю Полуботків – пам’ятку цивільної архітектури початку XVIII ст., розташовану на території садиби Милорадовичів у Любечі. Загалом Г.О. Милорадовичу вдалося створити колоритний груповий портрет кількох поколінь родини Полуботків, яка відіграла важливу роль в історії України.
format	Article
author	Коваленко, О.
author_facet	Коваленко, О.
author_sort	Коваленко, О.
title	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича
title_short	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича
title_full	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича
title_fullStr	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича
title_full_unstemmed	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича
title_sort	родина полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках г.о. милорадовича
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Дослідницькі нотатки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182693
citation_txt	Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 137-143. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo rodinapolubotkívunaukovíjspadŝinítakomemorativnihpraktikahgomiloradoviča AT kovalenkoo polubotokfamilyinscientificheritageandcommemorativepracticesofgomiloradovich
first_indexed	2025-11-26T06:59:18Z
last_indexed	2025-11-26T06:59:18Z
_version_	1849835247052521472
fulltext	Siverian chronicle. 2021. № 6 137 УДК 94 (477.51)«16»:930 (092) (477)«18/19» Ольга Коваленко • РОДИНА ПОЛУБОТКІВ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ТА КОМЕМОРАТИВНИХ ПРАКТИКАХ Г.О. МИЛОРАДОВИЧА DOI: 10.5281/zenodo.5802261 © О. Коваленко, 2021. CC BY 4.0 Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця козацько-старшинської родини Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках відомого громадського діяча й історика графа Г.О. Милорадовича (1839–1905). Наукова новизна публікації зумовлена постановкою проблеми і за- лученням широкого кола історичних та історіографічних джерел. У статті проаналізовано розвід- ки та археографічні публікації Г.О. Милорадовича, а також його заходи, пов’язані з увічненням па- м’яті представників родини Полуботків, з позицій теоретико-методологічних принципів істориз- му, об’єктивності та всебічності. У процесі дослідження було використано біографічний та пр- осопографічний методи, що дозволило розкрити усі складові порушеної проблеми. Висновки. На- щадок чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України П.Л. Полуботка по жіночій лінії Г.О. Милорадович повсякчас збирав і оприлюднював відомості про своїх предків. Знач- ну частину документальних і наративних джерел, пов’язаних із життям та діяльністю представ- ників родини Полуботків, він уперше запровадив до наукового обігу. Значну увагу Г.О. Милорадович приділяв увічненню їх пам’яті, зберігав фамільні реліквії та портрети, встановлював меморіальні дошки у храмах, де вони були поховані, дбайливо доглядав так звану кам’яницю Полуботків – пам’- ятку цивільної архітектури початку XVIII ст., розташовану на території садиби Милорадовичів у Любечі. Загалом Г.О. Милорадовичу вдалося створити колоритний груповий портрет кількох поко- лінь родини Полуботків, яка відіграла важливу роль в історії України. Ключові слова: родина Полуботків, Г.О. Милорадович, Чернігів, Любеч, генеалогія, сімейна іс- торія, комеморативні практики. Відомий громадський діяч та історик граф Г.О. Милорадович (1839–1905) належав до сербського за походженням козацько-старшинського роду, нобілітованого царським урядом наприкінці XVIII ст. Його предки підтримали Петра І під час російсько-турецької війни 1710–1713 рр. і вимушені були залишити батьківщину. З ласки російського царя во- ни одержали численні маєтки й посіли впливові уряди в Українській козацькій державі. Завдяки успішній шлюбній стратегії Милорадовичі поріднилися з багатьма козацько-стар- шинськими сім’ями й у такий спосіб увійшли до складу соціально-політичної еліти Геть- манщини та Російської імперії загалом1. Фамільні статки чернігівської гілки родини Милорадовичів відчутно зросли після одруження в 1764 р. останнього чернігівського полковника П. Милорадовича на С. Полу- боток – правнучці одного з його попередників на полковницькому уряді й наказного геть- мана Лівобережної України П. Полуботка. Оскільки рід Полуботків у другій половині XVIII ст. по чоловічій лінії згас, їхні володіння значною мірою успадкували представники родини Милорадовичів. Відтак вони мали підстави вважати себе нащадками П. Полуботка по жіночій лінії, на чому повсякчас наголошував Г. Милорадович (1839–1905). Цікаво, що саме як «потомка П. Полуботка», «юного свободного казака, сына Украины, колысь сво- бодной», сприймали молодого Г. Милорадовича в його безпосередньому оточенні2. Не дивно, отже, що П. Полуботок упродовж усього життя Г. Милорадовича залишав- ся одним з його улюблених історичних героїв, а родина Полуботків повсякчас перебувала в центрі уваги дослідника. Передусім Г. Милорадович запровадив до наукового обігу цілий комплекс докумен- тів про діяльність П. Полуботка та інших членів його родини. Особливий інтерес станови- ла виявлена Г. Милорадовичем «Книга пожиткам бывшего черниговского полковника 1 Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. Санкт-Петербург: Санкт-Петербургская гу- бернская тип-я, 1901. Т. ІІ. Часть 6. С. 130–148; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Киев: Тип-я С.В. Кульженко, 1912. Т. 3. С. 513–546. 2 «До тебе прихильна, дарма, що кавалергард»: Листи Є.І. Милорадович до Г.О. Милорадовича (1860–1865) / упор. С.О. Половнікова; відповідальний редактор О.Б. Коваленко. Чернігів: Чернігівські обереги; Сіверянська думка, 2002. С. 28, 34, 56, 61. Сіверянський літопис. 2021. № 6 138 Павла Полуботка и детей его, Андрея и Якова Полуботков», яку дослідник у 1862 р. опри- люднив на сторінках «Чтений в Обществе истории и древностей российских»3. У стислій передмові до цієї публікації Г. Милорадович схарактеризував драматичні обставини, за яких у січні 1724 р. було впорядковано цей унікальний опис маєтностей і майна П. Полу- ботка. Зокрема, він навів фрагмент Чернігівського літопису, в якому йшлося про так звану «справу П. Полуботка», котрий намагався протидіяти імператору Петру І у його намаган- нях до остаточної ліквідації політичної автономії Гетьманщини4 Зрештою, П. Полуботок зазнав невдачі й помер у казематі Петропавлівської фортеці в Петербурзі, а його земельні володіння та статки було конфісковано5. «Книгу пожиткам» чернігівського полковника і наказного гетьмана впорядкували російські військові – майор М. Раєвський та лейб-гвар- дії сержант І. Львов. Вони докладно описали садибу П. Полуботка на околиці Чернігова – Застриженні – та будинок у центрі міста з усім виявленим в них нерухомим і рухомим майном. Інші офіцери склали описи маєтків П. Полуботка та його синів на території Чер- нігівського, Ніжинського, Гадяцького і Лубенського полків Гетьманщини, а також Сум- ського й Охтирського полків Слобідської України. Як слушно зазначив Г. Милорадович, «опись имущества знаменитого Полуботка представляет богатые материалы для исследо- вания украинской старины». Дослідник також наголосив: оскільки «Полуботок был один из богатейших украинцев своего времени, … она исчерпывает предмет почти во всей его полноте»6. Слід підкреслити, що саме на підставі «Книги пожиткам» В. Модзалевський і П. Савицький згодом реконструювали садибу П. Полуботка на Застриженні у нарисі «Очерки искусства Старой Украины. Чернигов», підготовленому на початку ХХ ст. Вони також зауважили, що «по усадьбе Полуботка нельзя судить о рядовой черниговской, хотя бы старшинской, усадьбе начала ХVІІІ в.; из черниговских она, вероятно, богатейшая; од- на из самых богатых во всей Украине; но несомненно – она чрезвычайно характерна для страны и эпохи»7. Як своєрідний додаток до «Книги пожиткам» у тому ж таки випуску «Чтений…» Г. Милорадович оприлюднив велику добірку документів ХVІІ–ХVІІІ ст. з власного архіву під назвою «Акты, до маетностей Полуботков относящиеся»8. До неї увійшли 5 грамот російських самодержців Федора, Івана та Петра Олексійовичів, а також Анни Іоанівни і 4 універсали гетьманів І. Самойловича, І. Мазепи й І. Скоропадського, які закріплювали за родиною Полуботків земельні володіння на Лівобережній та Слобідській Україні. Знач- ний інтерес становлять і опубліковані Г. Милорадовичем у цій добірці матеріали, пов’яза- ні з судовим процесом за с. Коровинці, що на терені Лубенського полку, який протягом 1728–1749 рр. довелося вести онукові П. Полуботка Семену Яковичу. На особливу увагу, зокрема, заслуговує складене іншим онуком наказного гетьмана Василем Андрійовичем «Замечание к экстракту о селе Коровинцах», в якому наведено цікаві відомості про генеа- логію родини Полуботків. Ще одну добірку документів та матеріалів – «Акты, относящиеся до рода Полубо- ток» – Г. Милорадович оприлюднив у книзі «О роде дворян Полуботок», виданій у Києві 1870 р.9 Вона складалася з 20 джерел різного характеру і походження 1619–1752 рр. З-по- між них були грамоти російського царя Петра І, універсали та листи чернігівського пол- ковника і наказного гетьмана П. Полуботка, описи маєтностей його синів Андрія та Яко- ва, дарчі й духовні заповіти інших представників роду Полуботків. Добірка містила також упорядковану П. Полуботком хроніку з історії України, реєстр книжок з фамільної бібліо- теки, текст легендарної промови П. Полуботка, буцімто виголошеної під час його арешту в Петербурзі у 1723 р., донесення іноземних дипломатів з приводу трагічної долі наказно- го гетьмана. Крім того, Г. Милорадович опублікував уривок із книги Димитрія Туптала (митрополита Ростовського) «Руно орошенное» про зцілення сестри П. Полуботка Марії, яка хворіла на віспу, від чудотворної ікони Чернігівської Іллінської Богоматері, та по- крайний запис його батька Леонтія у Євангелії, наданому до Спасо-Преображенського со- бору в Чернігові у 1681 р. Як зауважив у передмові до цієї добірки сам Г. Милорадович, 3 Книга пожиткам бывшего черниговского полковника Павла Полуботка и детей его, Андрея и Якова Полубот- ков, составленная по указу 1724 г. майором Михайлом Раевским и лейб-гвардии сержантом Львовым. Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. 1862. Кн. 3. Смесь. С. І–ІV, 1–90. 4 Там же. С. I–IV. 5 Коваленко О.Б. Павло Полуботок – політик і людина. Сіверянський літопис. Чернігів, 1996. С. 32–62. 6 Книга пожиткам бывшего… С. І. 7 Модзалевский В.Л., Савицкий П.Н. Очерки искусства Старой Украины. Чернігівська старовина: Зб. наук. пр., прис. 1300-річчю Чернігова. Чернігів, 1992. С. 129–131. 8 Акты, до маетностей Полуботков относящиеся. Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. 1862. Кн. 3. Смесь. С. 91–133. 9 Милорадович Г.А. О роде дворян Полуботок. Киев: В тип-и И. и А. Давиденко, арендованной С. Кульженко и В. Давиденко, 1870. С. 23–65. Siverian chronicle. 2021. № 6 139 вона «может служить дополнением прежде изданным материалам»10. Частину документів він передрукував з інших видань – Літопису С. Величка, «Історії русів», праць Д. Банти- ша-Каменського, Філарета (Гумілевського), «Щоденника» Я. Марковича, а решту опублі- кував уперше з оригіналів, що зберігалися у фамільному архіві Милорадовичів. Зовсім інший характер мав збірник документів «Акты фамилии Полуботок с 1669– 1734 г.: Из архива графа Милорадовича», виданий у Чернігові в 1889 р.11 Він містив 52 купчі, універсал гетьмана І. Мазепи й дві грамоти місцевих духовних можновладців на маєтки родини Полуботків. Вони являли собою витяги з актових книг Чернігівського ма- гістрату й були включені до рукописної книги, впорядкованої 1734 р. на клопотання С. Полуботка. Причому документи 1669–1715 рр. Г. Милорадович оприлюднив без будь- яких винятків, а починаючи з 1716 р. друкував «по одному акту каждого последующего года по 1734 год», оскільки, на його думку, «этот материал довольно однообразен»12. Кілька документів 1716–1722 рр., пов’язаних з діяльністю П. Полуботка, увійшли до впорядкованого Г. Милорадовичем археографічного збірника «Материалы для истории Южной Руси», який побачив світ у 1858 р.13 Значний комплекс історичних документів ХVІ–ХІХ ст. Г. Милорадович опублікував у книзі «Любеч, Черниговской губернии, Городницкого уезда, родина преподобного Ан- тония Печерского», виданій у 1871 р.14 Він складався з кількох тематичних добірок, вмі- щених у різних розділах цієї книги. Так, у першій главі «История Любеча» було оприлюд- нено грамоту російського царя Петра І П. Полуботку від 22 грудня 1708 р. на «Любеч с перевозом на Днепре Любецким и Лоевским, с озеры, с приселками всеми, к тому местеч- ку надлежащими»15. До другої глави, присвяченої місцевому монастирю, було додано до- бірку документів під назвою «Акты, до монастыря Антониевского Любецкого относящие- ся», до якої увійшли, зокрема, листи П. Полуботка16. На початку 80-х рр. ХІХ ст. у Г. Милорадовича виник задум започаткувати система- тичну публікацію документів зі свого фамільного архіву. Влітку 1883 р. цей сюжет з’я- вився у листуванні Г. Милорадовича з О. Лазаревським17. Проте до безпосередньої реалі- зації цього проєкту вони приступили тільки у вересні 1894 р.18 Водночас було досягнуто згоду опублікувати «Любецкий архив графа Милорадовича» у додатках до «Киевской ста- рины» починаючи з лютневої книжки за 1895 р., а потім у вигляді окремої книги19. До збірника увійшло кілька документальних комплексів. Один з них являв собою ро- динне листування А. Полуботок із зятем П. Милорадовичем та онукою Н. Лашкевич. На думку О. Лазаревського, воно «рисует нам частную жизнь новонародившегося тогда малорусского дворянства, причем особое внимание привлекает к себе типическое лицо умной й энергической Анастасии Полуботок, письма которой свидетельствуют о том зна- чительном развитии, которое могла иметь малорусская женщина второй половины XVIII в.»20. У збірнику також було опубліковано портрет А. Полуботок і важливі в кон- тексті оприлюднених документів фрагменти родоводу Полуботків21. Значну увагу Г. Милорадович приділяв історії та генеалогії так званого «малороссий- ского дворянства», що походило здебільшого з козацької старшини. Відтак у полі його зо- ру опинилися пов’язані між собою родини Полуботків та Милорадовичів. Джерельну базу цих студій становив передусім багатий фамільний архів. Крім документальної спадщини Милорадовичів, до його складу входили папери Полуботків, Туманських та інших спорід- нених фамілій22. У розпорядженні дослідника була також велика бібліотека, що налічува- ла понад 16 тис. томів книг і періодичних видань, причому значна їх частина стосувалася вітчизняної історії23. За спостереженням М. Будзар, «тенденція до збільшення у садибних 10 Там же. С. 3. 11 Акты фамилии Полуботок с 1669–1734 г.: Из архива графа Милорадовича. Чернигов: Тип-я Губернского прав- ления, 1889. 62 с. 12 Там же. С. 48. 13 Милорадович Г.А. Материалы для истории Южной Руси. Чернигов: В Губернской тип-и, 1858. С. 67–75. 14 Милорадович Г.А. Любеч, Черниговской губернии, родина Пр. Антония Печерского. Москва: В Университет- ской тип-и, 1871. 160 с. 15 Там же. С. 16–20. 16 Там же. С. 42–70. 17 Листи Олександра Лазаревського. Український археографічний збірник. Київ, 1927. Т. 2. С. 314. 18 Там само. С. 346. 19 Любецкий архив графа Милорадовича. Киев: Тип-я Императорского университета Св. Владимира Н.Т. Кор- чак-Новицкого, 1898. Вып. 1. 1 н/н; VI; 256; VI с. 20 Там же. С. ІІ. 21 Там же. С. IV–V. 22 Коваленко О.Б. Праця П.К. Федоренка «Архів Милорадовичів». Студії з архівної справи та документознав- ства. Київ, 1998. Т. 3. С. 150–154; Папакін Г.В. Архів Скоропадських: Фамільні архіви української родової еліти др. пол. XVII – ХХ ст. та архівна спадщина роду Скоропадських. Київ, 2004. С. 98, 120, 368. 23 Иваск У.Г. Частные библиотеки России. Санкт-Петербург: Приложение к «Русскому библиофилу», 1912. Ч. ІІ. С. 9. Сіверянський літопис. 2021. № 6 140 зібраннях кількості праць з історії України» була характерною для більшості «дворян- ських гнізд» тієї доби24. Нарешті, у цьому контексті слід згадати про унікальну фамільну картинну галерею, яку Г. Милорадович ретельно поповнював і дбайливо зберігав. Вона складалася з майже 30 портретів ХVIII–XIX ст., на яких були зображені численні пред- ставники родин Милорадовичів і Полуботків25, що уможливило візуалізацію його істори- ко-генеалогічних досліджень. У 1890 р. Г. Милорадович опублікував книгу «Малороссийское дворянство», що міс- тила 20 ретельно опрацьованих родоводів, кожний з яких складався з двох частин – влас- не родовідного розпису і стислої історії роду26. Відкривала книгу «Родословная дворян Полуботок» зі стислим коментарем автора, який, зокрема, зазначив: «Прежние историки … действительно придали слишком радужный цвет личности Полуботка, уже чересчур умаленный новым серьезным ученым и дельным бытописателем Малороссии Лазарев- ским». Г. Милорадович також оприлюднив герб П. Полуботка, який, за його свідченням, був зображений на печатках, портретах і фамільному срібному посуді27. Гербовій емблемі П. Полуботка Г. Милорадович присвятив спеціальну «Сфрагистическую заметку», опублі- ковану ще 1858 р. у часопису «Черниговские губернские ведомости»28. Родовідний розпис родини Полуботків Г. Милорадович також розмістив у своїй «Родословной книге Черни- говского дворянства», виданій у 1901 р.29 У 1856 р. Г. Милорадович оприлюднив у газеті «Черниговские губернские ведомос- ти» й окремою книгою студію «Местечко Боровичи. Историческое, статистическое и этнографическое описание»30. Свого часу Боровичами володіли П. Полуботок та його на- щадки, від яких містечко перейшло спочатку до родини Стороженків, а потім Милорадо- вичів. Ще в середині ХІХ ст., як засвідчив Г. Милорадович, у Боровичах існувала гребля на річці Снов, споруджена П. Полуботком, а в Миколаївській церкві, де було поховано онука наказного гетьмана С. Полуботка, знаходилась ікона Баликинської Божої Матері, намальована його дружиною А. Полуботок31. Г. Милорадович дбайливо зберігав фамільні реліквії, прагнув увічнити пам’ять про своїх далеких предків. Як відомо, духовні й світські можновладці зазвичай знаходили свій останній притулок у найбільш шанованих стародавніх храмах та монастирях, і родина По- луботків не становила у цьому відношенні винятку. Відтак, Г. Милорадович встановив в Успенському соборі Чернігівського Єлецького монастиря мармурові меморіальні дошки на честь батька і бабусі П. Полуботка – Леонтія Артемовича і Фотимії Прокопівни, а у Спасо-Преображенському соборі – на честь його першої дружини Євфимії Василівни, племінниці гетьмана Лівобережної України І. Самойловича32. Утім, у грудні 1921 р. на підставі циркуляру чернігівської губчека їх разом з іншими меморіальними дошками було демонтовано і знищено, оскільки, мовляв, «мраморные или другие доски, надписи на сте- нах и на богослужебных предметах, произведенные в целях увековечивания памяти каких бы то ни было лиц, принадлежащих к членам низвергнутой династии и ее приспешни- ков», ображають «революционное чувство трудящихся»33. Цікаво, що в жовтні 1978 р. під час земляних робіт на подвір’ї Єлецького монастиря поблизу Успенського собору було випадково виявлено фамільний склеп Полуботків. На одній з напівзотлілих домовин збе- рігся срібний хрест, напис на якому засвідчив, що в ній спочивав прах Л. Полуботка34. Г. Милорадович, як і його сучасники – власники старовинних маєтків, усвідомлював значення своєї любецької садиби як пам’ятки історії, культури й природи35. Він дбайливо доглядав розташовані у цій місцині кілька курганів, рештки земляних укріплень, печеру 24 Будзар М. Приватні бібліотеки в культурній спадщині панської садиби в Україні XVIII – поч. ХХ ст. Літера- тура та культура Полісся. Ніжин, 2010. С. 200. 25 Тарунцова М. Портрети Червоної вітальні. Чернігів: Держдрукарня, 1930. С. 5–8. 26 Милорадович Г.А. Малороссийское дворянство. Чернигов: Тип-я Губернского правления, 1890. 63 с. 27 Там же. С. 6–9. 28 Милорадович Г.А. Сфрагистическая заметка. Черниговские губернские ведомости. 1858. № 9. Часть неофици- альная. С. 77–78. 29 Милорадович Г.А. Родословная книга… Т. ІІ. Дополнения к 6-й части. С. 311–314. 30 Милорадович Г.А. Местечко Боровичи. Историческое, статистическое и этнографическое описание. Чернигов: В Губернской тип-фии, 1856. 20 с. 31 Там же. С. 4–6. 32 Милорадович Г.А. Родословная книга… Т. ІІ. С. 311–312 окремої пагінації. 33 Радянська влада та православна церква на Чернігівщині у 1919–1930 рр.: Зб. док. і мат. Відп. ред. Р.Б. Воро- бей. Упоряд. А.В. Морозова, Н.М. Полетун]. Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. С. 30. 34 Тимошенко В.І., Ватау Н.В. Знахідки з поховання Леонтія Полуботка. Архітектурні та археологічні старо- житності Чернігівщини. Чернігів, 1992. С. 117–119; Національний архітектурно-історичний заповідник «Черні- гів стародавній»: 50 років діяльності. Чернігів: Десна Поліграф, 2017. С. 174, 179–180. 35 Докладніше див.: Будзар М. Панська сільська садиба як культурна форма (на матеріалах Полтавщини та Чер- нігівщини). Література та культура Полісся. Ніжин, 2005. Вип. 29. С. 230–236; Коваленко О.О. Садиба Мило- радовичів у Любечі. Днепровский паром: природное единство и историко-культурное взаимодействие белорус- ско-украинского пограничья: Мат. Международной конф. Минск, 2018. С. 82–89. Siverian chronicle. 2021. № 6 141 св. Антонія і кам’яницю П. Полуботка36. Слід зазначити, що до наших днів ця пам’ятка архітектури національного значення збереглася у напівзруйнованому стані. Але на підста- ві архітектурно-археологічних досліджень, які проводилися у 2009, 2012–2013 та 2016 рр., кам’яницю було реставровано, і в ній передбачено створити меморіальний музей П. Полу- ботка37. Це сприяло формуванню особливого «музейного» бачення і сприйняття явищ ма- теріальної та художньої культури минувшини й сьогодення38. У культурний побут дворянських садиб органічно входило образотворче мистецтво, передусім у вигляді фамільних портретів. Обрастаючи легендами, вони перетворювались у головне джерело міфологізації часопростору, яка стала невід’ємною складовою садиб- ної культури39. При усьому розмаїтті фамільних галерей, у їх формуванні спостерігались і певні закономірності. До складу таких зібрань зазвичай належали портрети персон імпе- раторського дому, власників, їхніх пращурів і дітей, родичів та подекуди друзів40. Усім цим критеріям цілком відповідала фамільна галерея Милорадовичів, яка частково зберіга- лася в Любечі. Вона складалася з майже 30 портретів російських царів, представників ро- дини Милорадовичів, а також споріднених сімейств Полуботків, Кочубеїв, Туманських, Безбородьків та ін.41 Цікаво, що у 1870 р. шанувальник образотворчого мистецтва, Г. Ми- лорадович власноруч скопіював портрет П. Полуботка із фамільного зібрання, що зайвий раз засвідчує його шанобливе ставлення до предка й улюбленого історичного героя. Частина колекції художніх творів Г. Милорадовича, зокрема численні портрети пра- щурів і родичів, антикварні меблі, статуї, мармурові вази, стародавнє срібло П. Полубот- ка, зберігалася в його великому дерев’яному будинку, спорудженому наприкінці XVIII ст. у Чернігові42. На жаль, будинок Милорадовичів у Любечі був зруйнований під час пожежі у 1921 р., а їхня резиденція в Чернігові знищена в роки Другої світової війни. Тоді ж заги- нули і фамільні портрети та інші реліквії родини Полуботків, що зберігалися у Чернігів- ському історичному музеї. Г. Милорадович також підтримував стосунки й обмінювався пам’ятками з іншими збирачами старожитностей, зокрема з В. Тарновським-молодшим. Г. Милорадович пода- рував йому низку своїх книг, а також справжню реліквію – автентичний портрет П. Полу- ботка, який зберігався у маєтку Милорадовичів у Любечі43. Публікація цієї «парсуни» П. Полуботка у грудневому номері «Киевской старины» за 1890 р., здавалося, мала б по- класти край плутанині довкола портретів П. Полуботка та його батька Л. Полуботка, але, на жаль, вона триває й досі44. Г. Милорадович також долучився до дискусії щодо так званої спадщини П. Полубот- ка, яка неодноразово потрапляла на шпальти тогочасної періодики й бентежила сучасни- ків. У січні 1888 р. петербурзький часопис «Новое время» передрукував кореспонденцію газети «Киевлянин» про те, що в Лубенському повіті Полтавської губернії якийсь авантю- рист під виглядом «спеціального повіреного нащадків Полуботка» почав збирати кошти серед місцевих мешканців – носіїв цього гучного прізвища. Відтак «несколько десятков казачьих семейств ждут присылки из Лондонского банка 100-миллионного наследства»45. На цю публікацію вже за кілька днів оперативно відгукнувся Г. Милорадович, який на- правив лист до редакції «Нового времени» під назвою «По поводу наследства Полубот- ка». Передусім він чітко окреслив коло нащадків П. Полуботка по жіночій лінії, які б мог- 36 Милорадович Г.А. Любеч и его святыня. Санкт-Петербург: Тип-я Альтшулера, 1905. С. 76; Коваленко А.Б., Веремейчик Е.М. Камяница П. Полуботка XVIII в. в Любече – святыня рода Милорадовичей. Память в веках: от семейной реликвии к национальной святыне: Тезисы докладов и сообщений ХІІ Международной Крымской конф. по религиоведению. Севастооль, 2010. С. 12–13. 37 Заліський С.В., Коваленко О.Б., Федорченко А.А., Зарецький О.С. Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч»: кроки становлення роботи з охорони пам’яток культурної спадщини. Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини. Київ, 2017. С. 75–77. 38 Каждан Т.П. Русская усадьба. Русская художественная литература второй половины ХІХ в. Картина мира. Москва: Наука, 1991. С. 366. 39 Стернин Г.Ю. Русская художественная культура второй пол. ХІХ – начала ХХ в. Москва: Советский худож- ник, 1984. С. 193. 40 Евангулова О.С. «И в память на портрете я написал…». Вестник Московского университета. 1996. Сер. 8. Ис- тория. № 6. С. 29; Суховарова-Жорнова О. До питання іконографії чернігівського роду Полуботків. Історико- географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. Київ, 2003. Ч. 6. С. 252–269; Її ж. Родинні портрети Лівобереж- ної України XVIII–XIX ст. у колекції Національного музею історії України. Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. Київ, 2009. Ч. 11. С. 210–220. 41 Милорадович Г.А. Любеч и его святиня… С. 72–73; Тарунцова М. Портрети Червоної вітальні. Чернігів: Держдрукарня, 1930. С. 5–8. 42 К столетию дома графа Милорадовича в Чернигове. 1-го октября 1790 – 1-го октября 1890 г. Черниговские гу- бернские ведомости. 1890. № 77. Часть неофициальная. С. 4. 43 Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / составил Б.Д. Гринченко. Чернигов: Тип-я Губерн- ского земства, 1900. Т. ІІ. С. 65. 44 Коваленко О.Б. Павло Полуботок… С. 23–24. 45 Новое время (Санкт-Петербург). 1888. 13 января. № 4265. С. 2. Сіверянський літопис. 2021. № 6 142 ли претендувати на його спадщину. До них добре поінформований історик і генеалог від- ніс представників родин Милорадовичів, Капністів, Забіл, Миклашевських, «а вовсе не потомков казаков-однофамильцев Полуботка». Крім того, за словами Г. Милорадовича, «рассказ о том, что Полуботок оставил в Амстердамском (sic!) банке на сохранение не- сколько миллионов», він чув у дитинстві. Але «по справкам, взятым лет 25 тому назад у нашего консула Штофрегена, который долго жил в Амстердаме, ничего не оказалось»46. Принагідно зауважимо, що ця дражлива історія неодноразово і з різних причин актуалізу- валася протягом ХХ – початку ХХІ ст. Її підсумки підвів у 2012 р. у своїй ґрунтовній сту- дії В. Прокопенко47. Загалом, Г. Милорадовичу вдалося створити колоритний груповий портрет кількох поколінь родини Полуботків, яка відіграла важливу роль в історії України. Його студії у цій царині мали істотну специфіку і являли собою певний симбіоз сімейної історії, генеа- логії, геральдики та археографії. Одразу ж впадає у вічі їх насиченість фактичним матері- алом і апологетичний характер, що було властиве усій історико-генеалогічній літературі другої пол. ХІХ – початку ХХ ст. References Budzar, М. (2005). Panska silska sadiba yak kulturna forma (na materialakh Poltavshhini ta Cherni- givshhini) [Gentlemens’ rural estate as a cultural form (on the materials of Poltava and Chernihiv regions)]. Literatura ta kultura Polissya – Literature and culture of Polissya. Nizhyn, Ukraine. Budzar, М. (2010). Privatni biblioteki v kulturnij spadshhini panskoyi sadibi v Ukrayini XVIII – po- chatku XX st. [Private libraries in the cultural heritage of the manor in Ukraine in the XVIII – early XX c.]. Literatura ta kultura Polissya – Literature and culture of Polissya. Nizhyn, Ukraine. Kovalenko, O.B. (1996). Pavlo Polubotok – politik i lyudina [Pavlo Polubotok is a politician and a man]. Chernihiv, Ukraine. Kovalenko, O.B. (1998). Praczya P.K. Fedorenka «Arkhiv Miloradovichiv» [The work of P.K. Fedo- renko «Archive of Miloradovich»]. Studiyi z arkhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva – Studies in archival affairs and document science. Kyiv, Ukraine. Kovalenko, O.О. (2018). Sadiba Miloradovichiv u Lyubechi [Myloradovychs’ manor in Lyubech]. Dneprovskij parom: prirodnoe edinstvo i istoriko-kulturnoe vzaimodejstvie belorussko-ukrainskogo pogra- nichya – Dnieper ferry: natural unity and historical and cultural interaction of the Belarusian-Ukrainian people. Minsk, Belarus. Papakin, G.V. (2004). Arkhiv Skoropadskikh: Familni arkhivi ukrayinskoyi rodovoyi eliti drugoyi polovini XVII – XX st. ta arkhivna spadshhina rodu Skoropadskikh [Archive of Skoropadsky: Family archives of the Ukrainian tribal elite of the second half of the XVII – XX c. and the archival heritage of the Skoropadsky family]. Kyiv, Ukraine. Sukhovarova-Zhornova, O. (2003). Do pitannya ikonografiyi chernigivskogo rodu Polubotkiv [On the question of iconography of the Chernihiv Polubotkiv family]. Istoriko-geografichni doslidzhennya v Ukrayini – Historical and geographical research in Ukraine. Kyiv, Ukraine. Sukhovarova-Zhornova, O. (2009). Rodinni portreti Livoberezhnoyi Ukrayini XVIII – XIX st. u ko- lekcziyi Naczionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini [Family portraits of the Left Bank Ukraine in the XVIII – XIX c. in the collection of the National Museum of History of Ukraine]. Istoriko-geografichni doslidzhen- nya v Ukrayini – Historical and geographical research in Ukraine. Kyiv, Ukraine. Timoshenko, V.I., Vatau, N.V. (1992). Znakhidki z pokhovannya Leontiya Polubotka [Finds from the burial of Leontiy Polubotko]. Arkhitekturni ta arkheologichni starozhitnosti Chernigivshhini – Archi- tectural and archaeological antiquities of Chernihivschina. Chernihiv, Ukraine. Zaliskij, S.V., Kovalenko, O.B., Fedorchenko, A.A., Zarecz`kij, O.S. (2017). Istoriko-arkheologich- nij muzejnij kompleks «Drevnij Lyubech»: kroki stanovlennya roboti z okhoroni pamyatok kulturnoyi spadshhini [Historical and Archaeological Museum Complex «Ancient Lyubech»: steps to establish work on the protection of cultural heritage]. Okhorona kulturnoyi spadshhini istoriko-kulturnimi zapovidnikami Chernigovo-Sivershhini – Protection of cultural heritage by Chernihovo-Siverschina historical and cultu- ral reserves. Kyiv, Ukraine. Коваленко Ольга Олександрівна – кандидат історичних наук, доцент, доцент ка- федри всесвітньої історії та міжнародних відносин Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Kovalenko Olha O. – Ph.D. in Historical Sciences, Associate Professor, Associate Profes- sor of the Department of World History and International Relations of the O.M. Lazarevsky Educational and Scientific Institute of History and Socio-humanitarian Disciplines of T.H. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium». E-mail: olgakovv5@ukr.net 46 Милорадович Г.А. По поводу наследства Полуботка (письмо в редакцию). Новое время. 1888. 15 января. № 4267. С. 3. 47 Прокопенко В. Сокровище: Историческое расследование. Київ: Український письменник, 2012. 441 с. Siverian chronicle. 2021. № 6 143 POLUBOTOK FAMILY IN SCIENTIFIC HERITAGE AND COMMEMORATIVE PRACTICES OF G.O. MILORADOVICH The purpose of the publication is to clarify the place of Cossack-officer Polubotok family in scienti- fic heritage and commemorative practices of famous public figure and historian Count G.O. Miloradovich (1839–1905). The scientific novelty of the study is determined by the formulation of the problem and the involvement of a wide range of historical and historiographical sources. The article analyzes researches and archeographic articles of G.O. Miloradovich, as well as his activities related to the perpetuation of memory of Polubotok family, from the standpoint of theoretical and methodological principles of histori- cism, objectivity and comprehensiveness. Biographical and prosopographic methods were used in the re- search process, which allowed to reveal all the components of the problem. Conclusions. Descendant of Chernihiv colonel and acting hetman of the Left-Bank Ukraine P.L. Polubotok on the female line, G.O. Mi- loradovich all the time collected and published information about his ancestors. For the first time, he intro- duced a significant amount of documentary and narrative sources related to the life and work of Polubotok family members into scientific circulation. G. Miloradovich paid considerable attention to perpetuating of memory of them, preserved family relics and portraits, installed memorial plaques in the temples where they were buried, carefully cared for the so-called Polubotok stonehouse – a monument of civil architectu- re of the early XVIII c., located on the territory of Miloradovich estate in Liubech. In general, G.O. Milora- dovich managed to create a colorful group portrait of several generations of the Polubotok family, which played an important role in the history of Ukraine. Key words: Polubotok family, G.O. Miloradovich, Chernihiv, Liubech, genealogy, family history, commemorative practices. Дата подання: 12 листопада 2021 р. Дата затвердження до друку: 18 листопада 2021 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Коваленко, О. Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича. Сіверянський літопис. 2021. № 6. C. 137–143. DOI: 10.5281/zenodo.5802261. Цитування за стандартом APA Kovalenko, O. (2021). Rodyna Polubotkiv u naukovii spadshchyni ta komemoratyvnykh praktykakh H.O. Myloradovycha [Polubotok Family in scientific heritage and commemorative practices of G.O. Miloradovich]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 137–143. DOI: 10.5281/ zenodo.5802261.

Родина Полуботків у науковій спадщині та комеморативних практиках Г.О. Милорадовича

Institution

Ähnliche Einträge