Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
Мета дослідження полягає у вивченні медичної персоналії як предмету історико-медичного та медико-краєзнавчого студіювання. Результати досліджень показали, що необхідно спиратися на концептуально важливі загальнонаукові гносеологічні принципи: історизму, об’єктивності, поєднання логічного та історич...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182739 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір / Г. Демочко // Краєзнавство. — 2021. — № 1-2. — С. 66-80. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182739 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Демочко, Г. 2022-01-17T14:17:03Z 2022-01-17T14:17:03Z 2021 Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір / Г. Демочко // Краєзнавство. — 2021. — № 1-2. — С. 66-80. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2222-5250 DOI: doi.org/10.15407/kraieznavstvo2021.01-02-058 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182739 61(092):303.446.4 Мета дослідження полягає у вивченні медичної персоналії як предмету історико-медичного та медико-краєзнавчого студіювання. Результати досліджень показали, що необхідно спиратися на концептуально важливі загальнонаукові гносеологічні принципи: історизму, об’єктивності, поєднання логічного та історичного, системності. Тож у даній студії саме ці принципи і використовувалися. Наукова новизна дослідження у тому, що за методологічну основу студій такого типу взято специфічну групу підходів і методів, яка використовується для системного аналізу загальноісторичного процесу та медичної персоналії, як невід’ємної складової історико-медичного знання. Вивчення медичних персоналій завдяки застосуванню цих методологічних засад дозволить розширити знання про особистість, зв’язати її діяльність з певними історичними обставинами, виявити загальні тенденції. Науковий поступ та творчий доробок будь-якого діяча, просвітника, лікаря, науковця виступає не лише адептом його професійних, світоглядних переконань, а й свідченням життєвої концепції, наукових рефлексій, які є унікальним віддзеркаленням соціальних процесів історичної епохи. Для прикладу наведені персоналії, що розроблялися Центром медичного краєзнавства імені проф. В.Д. Отамановського та співробітниками катедри суспільних наук Харківського національного медичного університету. У ході досліджень персоналій зазначимо, що провідним є біографічний підхід, завдяки якому історична реальність розглядається в часі й просторі, широко охоплює проблему у великому історичному контексті. Це може стати поштовхом для розробки проблематики в інших регіонах не тільки для істориків, але й для медиків, краєзнавців-аматорів тощо. Висновок. Медичні персоналії – біографії лікарів, учених, педагогів минулого та систематизоване висвітлення сукупності їх поглядів – мають величезний потенціал для медичного краєзнавства, проте раніше це питання вивчалося суто медиками, без урахування історичних принципів та підходів до наукового пізнання. Результати подібних студій, беззаперечно, є цінними, проте сьогодні є потреба вдосконалити вивчення медичних персоналій та надати просопографії нові зразки досліджень. The aim of the article is to study medical personalia research papers as a subject for historical, medical, and local study. The results of the research have shown that it is necessary to rely on conceptually important general scientific epistemological principles such as historicism, objectivity, combining of logical and historical principles, systematic approach. Hence, these principles were used in the paper. Scientific novelty of the paper is that the methodological basis for such studies is a specific group of approaches and methods used for systematic analysis of the historical process and a medical personalia as an integral part of historical and medical knowledge. Studying medical personalia will expand knowledge about individuals through an application of these methodological principles, link their activities to certain historical circumstances, and identify general trends. Scientific achievements and creative heritage of any personality, educator, medic or scientist is not only an image of their professional credo, worldview, but also evidence of life concept, scientific ideas, which are a unique reflection of social processes of the historical era.Personalities developed by the Prof. V. D. Otamanovsky Centre for Medical Local Study and employees of the Department of Social Sciences of Kharkiv National Medical University were used as examples. In the course of personalia stydying, we should note that the leading one is the biographical approach, through which historical reality is considered in time and space, broadly covers the problem in a wide historical context. It may become an impetus for elaboration of these problems in other regions, not only for historians, but also for medics, amateur local lore researchers, etc. Conclusion. Medical personalia such as biographies of medics, scientists, educators of the past and systematic scrutiny of their views have a great potential for Medical Local Study. However, previously this issue was studied exceptionally by medics, without taking into account historical principles and approaches to scientific cognition. Results of such studies are undoubtedly valuable, but today there is a need to improve studying medical personalia and provide prosopography with new samples of research. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір Current state of medical personalia methodology and historiography: Kharkiv Dimension Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| spellingShingle |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір Демочко, Г. Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал |
| title_short |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| title_full |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| title_fullStr |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| title_full_unstemmed |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| title_sort |
сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір |
| author |
Демочко, Г. |
| author_facet |
Демочко, Г. |
| topic |
Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал |
| topic_facet |
Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Current state of medical personalia methodology and historiography: Kharkiv Dimension |
| description |
Мета дослідження полягає у вивченні медичної персоналії як предмету історико-медичного та медико-краєзнавчого студіювання. Результати досліджень показали, що необхідно
спиратися на концептуально важливі загальнонаукові гносеологічні принципи: історизму, об’єктивності, поєднання логічного та історичного, системності. Тож у даній студії саме ці принципи
і використовувалися. Наукова новизна дослідження у тому, що за методологічну основу студій
такого типу взято специфічну групу підходів і методів, яка використовується для системного аналізу загальноісторичного процесу та медичної персоналії, як невід’ємної складової історико-медичного знання. Вивчення медичних персоналій завдяки застосуванню цих методологічних засад
дозволить розширити знання про особистість, зв’язати її діяльність з певними історичними обставинами, виявити загальні тенденції. Науковий поступ та творчий доробок будь-якого діяча,
просвітника, лікаря, науковця виступає не лише адептом його професійних, світоглядних переконань, а й свідченням життєвої концепції, наукових рефлексій, які є унікальним віддзеркаленням соціальних процесів історичної епохи.
Для прикладу наведені персоналії, що розроблялися Центром медичного краєзнавства імені проф.
В.Д. Отамановського та співробітниками катедри суспільних наук Харківського національного медичного університету. У ході досліджень персоналій зазначимо, що провідним є біографічний підхід, завдяки якому історична реальність розглядається в часі й просторі, широко охоплює проблему у великому історичному контексті. Це може стати поштовхом для розробки проблематики в інших
регіонах не тільки для істориків, але й для медиків, краєзнавців-аматорів тощо. Висновок. Медичні
персоналії – біографії лікарів, учених, педагогів минулого та систематизоване висвітлення сукупності їх поглядів – мають величезний потенціал для медичного краєзнавства, проте раніше це питання вивчалося суто медиками, без урахування історичних принципів та підходів до наукового пізнання. Результати подібних студій, беззаперечно, є цінними, проте сьогодні є потреба вдосконалити
вивчення медичних персоналій та надати просопографії нові зразки досліджень.
The aim of the article is to study medical personalia research papers as a subject for historical,
medical, and local study. The results of the research have shown that it is necessary to rely on conceptually
important general scientific epistemological principles such as historicism, objectivity, combining
of logical and historical principles, systematic approach. Hence, these principles were used in the
paper. Scientific novelty of the paper is that the methodological basis for such studies is a specific group
of approaches and methods used for systematic analysis of the historical process and a medical personalia
as an integral part of historical and medical knowledge. Studying medical personalia will expand
knowledge about individuals through an application of these methodological principles, link their activities
to certain historical circumstances, and identify general trends. Scientific achievements and creative heritage
of any personality, educator, medic or scientist is not only an image of their professional credo,
worldview, but also evidence of life concept, scientific ideas, which are a unique reflection of social
processes of the historical era.Personalities developed by the Prof. V. D. Otamanovsky Centre for Medical
Local Study and employees of the Department of Social Sciences of Kharkiv National Medical University
were used as examples. In the course of personalia stydying, we should note that the leading one is the biographical
approach, through which historical reality is considered in time and space, broadly covers the
problem in a wide historical context. It may become an impetus for elaboration of these problems in other
regions, not only for historians, but also for medics, amateur local lore researchers, etc. Conclusion. Medical
personalia such as biographies of medics, scientists, educators of the past and systematic scrutiny of
their views have a great potential for Medical Local Study. However, previously this issue was studied
exceptionally by medics, without taking into account historical principles and approaches to scientific
cognition. Results of such studies are undoubtedly valuable, but today there is a need to improve studying
medical personalia and provide prosopography with new samples of research.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182739 |
| citation_txt |
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір / Г. Демочко // Краєзнавство. — 2021. — № 1-2. — С. 66-80. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT demočkog sučasniistanmetodologíítaístoríografíímedičnihpersonalíiharkívsʹkiivimír AT demočkog currentstateofmedicalpersonaliamethodologyandhistoriographykharkivdimension |
| first_indexed |
2025-11-26T05:23:26Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:23:26Z |
| _version_ |
1850613386044243968 |
| fulltext |
66
DOI: https//doi.org/10.15407/kraieznavstvo2021.01-02-058
УДК 61(092):303.446.4
Ганна Демочко (м. Харків),
кандидат історичних наук,
доцент катедри суспільних наук
Харківського національного медичного університету
Е-mail: inio2@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5744-5893
Сучасний стан методології та історіографії медичних
персоналій: харківський вимір
Анотація. Мета дослідження полягає у вивченні медичної персоналії як предмету історико-
медичного та медико-краєзнавчого студіювання. Результати досліджень показали, що необхідно
спиратися на концептуально важливі загальнонаукові гносеологічні принципи: історизму, об’єк-
тивності, поєднання логічного та історичного, системності. Тож у даній студії саме ці принципи
і використовувалися. Наукова новизна дослідження у тому, що за методологічну основу студій
такого типу взято специфічну групу підходів і методів, яка використовується для системного ана-
лізу загальноісторичного процесу та медичної персоналії, як невід’ємної складової історико-ме-
дичного знання. Вивчення медичних персоналій завдяки застосуванню цих методологічних засад
дозволить розширити знання про особистість, зв’язати її діяльність з певними історичними об-
ставинами, виявити загальні тенденції. Науковий поступ та творчий доробок будь-якого діяча,
просвітника, лікаря, науковця виступає не лише адептом його професійних, світоглядних переко-
нань, а й свідченням життєвої концепції, наукових рефлексій, які є унікальним віддзеркаленням со-
ціальних процесів історичної епохи.
Для прикладу наведені персоналії, що розроблялися Центром медичного краєзнавства імені проф.
В.Д. Отамановського та співробітниками катедри суспільних наук Харківського національного ме-
дичного університету. У ході досліджень персоналій зазначимо, що провідним є біографічний підхід,
завдяки якому історична реальність розглядається в часі й просторі, широко охоплює проблему у
великому історичному контексті. Це може стати поштовхом для розробки проблематики в інших
регіонах не тільки для істориків, але й для медиків, краєзнавців-аматорів тощо. Висновок. Медичні
персоналії – біографії лікарів, учених, педагогів минулого та систематизоване висвітлення сукуп-
ності їх поглядів – мають величезний потенціал для медичного краєзнавства, проте раніше це пи-
тання вивчалося суто медиками, без урахування історичних принципів та підходів до наукового піз-
нання. Результати подібних студій, беззаперечно, є цінними, проте сьогодні є потреба вдосконалити
вивчення медичних персоналій та надати просопографії нові зразки досліджень.
Ключові слова: медичнаперсоналія, медичне краєзнавство, просопографія, Харківський націо-
нальний медичний університет, Центр медичного краєзнавства імені проф. В.Д. Отамановського.
Hanna Demochko (Kharkiv)
PhD
Associate Professor of the Department of Social Sciences
of Kharkiv National Medical University
Е-mail: inio2@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5744-5893
Current state of medical personaliа methodology
and historiography: kharkiv dimension
Abstract. The aim of the article is to study medical personalia research papers as a subject for histor-
ical, medical, and local study. The results of the research have shown that it is necessary to rely on concep-
tually important general scientific epistemological principles such as historicism, objectivity, combining
67
of logical and historical principles, systematic approach. Hence, these principles were used in the
paper. Scientific novelty of the paper is that the methodological basis for such studies is a specific group
of approaches and methods used for systematic analysis of the historical process and a medical persona-
lia as an integral part of historical and medical knowledge. Studying medical personalia will expand
knowledge about individuals through an application of these methodological principles, link their activities
to certain historical circumstances, and identify general trends. Scientific achievements and creative her-
itage of any personality, educator, medic or scientist is not only an image of their professional credo,
worldview, but also evidence of life concept, scientific ideas, which are a unique reflection of social
processes of the historical era.Personalities developed by the Prof. V. D. Otamanovsky Centre for Medical
Local Study and employees of the Department of Social Sciences of Kharkiv National Medical University
were used as examples. In the course of personalia stydying, we should note that the leading one is the bi-
ographical approach, through which historical reality is considered in time and space, broadly covers the
problem in a wide historical context. It may become an impetus for elaboration of these problems in other
regions, not only for historians, but also for medics, amateur local lore researchers, etc. Conclusion. Med-
ical personalia such as biographies of medics, scientists, educators of the past and systematic scrutiny of
their views have a great potential for Medical Local Study. However, previously this issue was studied
exceptionally by medics, without taking into account historical principles and approaches to scientific
cognition. Results of such studies are undoubtedly valuable, but today there is a need to improve studying
medical personalia and provide prosopography with new samples of research.
Key words: medical personalia, medical local study, prosopography, Kharkiv National Medical
University, Prof. V. D. Otamanovsky’s Centre for Medical Local Study.
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
Вітчизняна медична наука має своїх корифеїв,
якими пишається не тільки Україна, а й увесь світ.
Завдяки діяльності медиків сформувалися цілі на-
укові школи, а вікові традиції дозволяють вихову-
вати покоління лікарів-гуманістів, відданих своїй
справі. Усе це сприяє поповненню медичного по-
тенціалу Батьківщини. Сучасні лікарі мають від-
чувати глибоку вдячність до своїх попередників
та відчувати на собі особисту відповідальність
перед майбутніми поколіннями лікарської спіль-
ноти нашої країни. Щоб краще знати минуле та
зрозуміти сьогодення, маємо оцінити внесок у ме-
дичну науку та практичну охорону здоров’я ви-
датних представників вітчизняної медицини.
Особливу роль сьогодні відіграє звернення
до медичної персоналії – біографії лікарів, уче-
них, педагогів минулого та систематизоване ви-
світлення сукупності їх поглядів. Це дозволить
розширити знання про особистість, зв’язати її
діяльність з певними історичними обставинами,
виявити загальні тенденції. Науковий поступ та
творчий доробок будь-якого діяча, просвітника,
лікаря, науковця виступає не лише адептом його
професійних,світоглядних переконань, а й свід-
ченням життєвої концепції, наукових рефлексій,
які є унікальним віддзеркаленням соціальних
процесів історичної епохи.
Студіювання та детальний аналіз медичної
персоналії – шлях не лише переосмислення ці-
лісної картини історико-медичного процесу
Харкова та України в цілому. Нові дослідження
відкривають і новий зміст, невідомі грані раніше
досліджених наукових явищ та феноменів, що
дозволяє збільшити та поглибити площину віт-
чизняної медичної думки у діахронічному ви-
мірі. Розгляд життєдіяльності, професійної (лі-
карської) та наукової спадщини медичних
працівників Харкова крізь призму певної істо-
ричної епохи нині виглядається авторам попу-
лярним інструментом дослідження та рекон-
струкції фактів та феноменів історичної науки.
Враховуючи це, постає нагальна потреба збору,
систематизації, детального аналізу й узагаль-
нення історико-медичних досліджень, присвяче-
них медичній персоналії з метою виявлення ме-
тодологічних основ, провідних тенденцій та
форм презентації наукової біографії вітчизняних
медиків-практиків та вчених-теоретиків в істо-
ричній ретроспективі. Сьогодні є змога створити
підходи до вивчення персоналій, проаналізувати
вже отримані результати, визначити сильні та
слабкі сторони та запропонувати корективи у по-
дальших дослідженнях.
Вивчення й ґрунтовний аналіз наукової та ос-
вітньої діяльності вихованців вищої медичної й
фармацевтичної школи Харкова минулих років
дає змогу поновити накопичений досвід і сприяти
підготовці освіченого фахівця-медика, який ма-
тиме перед собою найкращі приклади служіння
суспільству, державі.
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
68
Дослідження з медичного краєзнавства у
сьогоднішньому освітньо-науковому просторі
набувають неабиякого значення. Медико-крає -
знавчі розвідки, на думку вітчизняних учених
сьогодення, викликають глибоку зацікавленість
як історичної, так і медичної спільноти. Зокрема,
започаткований харківськими істориками на-
прям наразі активно розвивається запорізькими
краєзнавцями, які взяли на озброєння основні
засади та принципи досліджень та утворили в
обласній спілці комісію з медичного краєзнав-
ства1. На важливості викладання краєзнавства у
медичному виші наголошує доцент Івано-Фран-
ківського медичного університету Ігор Любчик,
роблячи акцент на медико-краєзнавчій складовій
курсу2.Таке ставлення до медичного краєзнав-
ства дає надію на студіювання усіх аспектів на-
пряму, зокрема – вивчення персоналій медиків
малої Батьківщини.
Сьогодні в історико-медичних досліджен-
нях виокремлюється наукова, педагогічна біо-
графія медика. І вводиться на означення цього
термін «персоналія». Як приклад, таке тлума-
чення знаходимо також і в інших науковців, які
досліджують подібні питання в інших галузях,
зокрема – педагогіці3. Так, Н. Гупан поняття
«педагогічна персоналія» тлумачить як «окре-
мий предмет історико-педагогічного дослід-
ження, в основі якого представлена творча біо-
графія педагога у взаємозв’язках з конкретними
суспільно-політичними умовами його життя та
діяльності, зіставлена з розвитком педагогічної
думки»4. На переконання Н. Дічек, дослідження
персоналій «є логічною складовою загальноіс-
торичного процесу осмислення минулого»5.
Тобто, не можна створювати біографію, спи-
раючись лише на голі факти, треба враховувати
історичний контекст.
Такі ж самі визначення можна застосувати
й до поняття медичної персоналії. Медична
персоналія – це предмет історико-медичного
та медико-краєзнавчого дослідження, студію-
вання якого проводиться з урахуванням істо-
ричних умов життя та діяльності особи, рівня
розвитку медичної науки, особливостей роз-
витку краю. До сьогодні подібного визначення
щодо медичних персоналій не існує, тому воно
подано вперше і скориговано у процесі роботи
Центру медичного краєзнавства імені проф.
В.Д. Отамановського (далі – Центр) над їх
створенням.
Зауважимо, що відсутність єдиного поняття
«медична персоналія» перешкоджає появі якіс-
них наукових досліджень у цій царині. За ос-
танні роки надруковано обмаль персоналій,
проте, активну діяльність у цьому плані прово-
дять співробітники катедри суспільних наук
Харківського національного медичного універ-
ситету (далі – ХНМУ) та представники Центру.
В результаті розробки персоналій вдалося по-
збутися прикрих хиб, що допускалися раніше –
багатообіцяюча назва доробку прикриває на-
смикані біографічні відомості по декілька ре-
чень, що не несуть для читача комплексної
уяви6. Це в черговий раз підтверджує актуаль-
ність створення якісного методологічного під-
ґрунтя для студіювання медичних персоналій,
необхідність торування нового, якісного шляху
в цьому напрямі.
Завдяки науковому обґрунтуванню, термін
«медична персоналія» активно використову-
ється у подальших дослідженнях. Результати
досліджень показали, що необхідно спиратися
на концептуально важливі загальнонаукові гно-
сеологічні принципи: історизму, об’єктивності,
поєднання логічного та історичного, систем-
ності.
За методологічну основу досліджень такого
типу взято специфічну групу підходів і методів,
яка використовується для системного аналізу
Ганна Демочко
1 Склад краєзнавчих комісій спілки. Режим доступу: https://zoonsku.jimdo.com/%D0%BA%D0%BE%
D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%97/
2 Любчик І. Краєзнавство в структурі українознавчих дисциплін вищої школи: досвід Івано-Франківського
національного медичного університету. // Обрії. - №2(39),2014. - С. 61-62.
3 Гупан Н. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. Дра-
гоманова, 2000. – 222 с.; Дічек Н. Біографічний метод як інструмент дослідження вітчизняної історії педаго-
гіки. // Шлях освіти. - 2001. - № 4. - С 15–19.
4 Гупан Н. Вказ. праця. - С.39.
5 Дічек Н. Вказ. праця. - С. 17.
6 Синяченко О. Історія ревматології в обличчях // Український ревматологічний журнал. - 2012. - № 2. -
С. 60–65.
69
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
7 Робак І. Валентин Отамановський в українській революції 1917–1921 рр. // Історичний архів. Наукові
студії : збірник наукових праць. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2017. - Вип. 18. - С. 38–45.
загальноісторичного процесу та медичної пер-
соналії, як невід’ємної складової історико-ме-
дичного знання. Певну складність виявляло те,
що у процесі розгляду основних етапів життєді-
яльності конкретної постаті, науковому аналізі
й систематизації професійної та наукової спад-
щини, інформація часто розпорошена по чисель-
них періодичних виданнях, епістоляріях, мемуа-
рах, архівних документах тощо. Провідним є
біографічний підхід, завдяки якому історична
реальність розглядається в часі й просторі, ши-
роко охоплює проблему у великому історичному
контексті.
Біографічний підхід в історії медицини до-
помагає віднайти причини появи й розвитку ме-
дичних ідей, новацій у різних фактах біографії,
розкрити у сутності емпіричних фактів ті зако-
номірності, що відіграли вирішальну роль у ста-
новленні світогляду конкретного медика.
Феноменологічний та парадигмальний під-
ходи, надають необхідний науковий інструмен-
тарій для відтворення атмосфери відповідного
часового періоду, реконструювання передумов
формування світоглядних позицій того чи ін-
шого медика, з’ясування джерел впливу на роз-
виток особистості, на становлення поглядів і
переконань ученого, узагальнення комплексу
поглядів та переконань конкретної постаті та ви-
значення його впливу на розвиток медичної
науки відповідного часового періоду.
Для вивчення персоналії біографічний під-
хід в історико-медичному дослідженні дає змогу
піднести ефективність інноваційних пошуків.
Такий тандем історії та медицини не завжди
влучно використовувався сучасними науков-
цями, тому сьогодні є вдосконалено певні до-
слідження, надано нових фактів, відтворено ма-
ловідому інформацію з різних питань життя та
діяльності як окремих лікарів, так і усієї медич-
ної спільноти Харкова.
Висока питома вага цієї інноваційно-тради-
ційної форми буде забезпечуватись за умови до-
тримання дослідниками принципу історизму,
об’єктивності висвітлення фактів, адекватності
при використанні всіх джерел інформації, а
також при уникненні ідеалізації положень та
ідей минулого, надання їм догматичного статусу.
Таким чином, потреба систематизації, аналізу й
узагальнення історико-медичних досліджень,
присвячених біографіям медиків-практиків та
вчених Харкова в історичній ретроспективі є
очевидною. Водночас, зростання уваги до біо-
графічної складової у науковому дискурсі історії
медицини сьогодні вважається цілком природ-
ним, враховуючи ті зміни, що відбуваються як у
науці в цілому, так і в сучасному соціокультур-
ному середовищі.
Наукова біографія медичної персоналії міс-
тить насамперед описання основних етапів жит-
тєвого шляху, аналіз часу, в який жила і працю-
вала конкретна людина, характеристику
оточення, процес розвитку і формування освіт-
ніх, громадянських поглядів. Найбільше зна-
чення в розгляді медичної персоналії має пара-
дигмальний підхід. Він дає змогу розглянути
логіку розвитку ідей медичної особистості з по-
зицій самої науки, її внутрішньої динаміки, з по-
гляду виникнення і трансформації різних ідей,
положень, постулатів, вироблених членом або
членами окремої науково-медичної спільноти,
що діяла в певний час і в певному просторі.
Співробітники катедри ХНМУ та Центру
активно працювали над студіюванням медичних
персоналій. За результатами досліджень були
видані статі у вітчизняних журналах, та опублі-
ковані тези доповідей за результатами виступів
на конференціях різних рівнів.
Зокрема, дослідниками І. Робаком та Г. Де-
мочко буда опублікована стаття «Валентин Отама -
новський в українській революції 1917–1921 рр.»7.
Стаття змальовує епізоди життя та діяльності за-
відувача катедри латинської мови Харківського
медичного інституту (1958–1964 – роки перебу-
вання на завідуванні катедрою ХМІ) В. Отама-
новського. У статті розглядається участь Вален-
тина Отамановського в українській революції
1917–1921 років. В результаті студіювання теми
встановлено, що В. Отамановський відіграв важ-
ливу роль у створенні збройних сил Української
Центральної Ради. Відображена діяльність на-
уковця у видавництві «Вернигора», його участь
у бою під Крутами. Наголошено на авторстві
В. Отамановського патріотичного пригодниць-
кого твору «Син України». Студія змальовує ево-
люцію політичних поглядів В. Отамановського
у часи революції.
Внесок Валентина Отамановського в освіт-
ній процес відображено у статті «Валентин
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
70
Отамановський: герой української революції
та харківський освітянин»8. У роботі визна-
чено, плекаючи надію на революцію, В. Ота-
мановський постраждав в результаті репресій,
проте, він не припинив своєї просвітницької
діяльності. У Харкові вчений очолив катедру
латини ХМІ, сприяв розвитку наукових дослід-
жень у цій царині. В. Отамановський і на цій
посаді не полишав краєзнавчої діяльності, він
активно працював на ниві історії медицини,
надаючи їй не описового, а дослідницького ха-
рактеру. Це дає змогу називати професора Ва-
лентина Отамановського фундатором медич-
ного краєзнавства.
У жовтні 2017 року на конференції «Історич -
на спадщина та сучасні аспекти забезпечення
громадського здоров’я в Україні» було презен-
товано результати дослідження життя і діяль-
ності С.А. Томіліна. Зауважено, що Сергій Ар-
кадійович Томілін народився 1877 року у
Польщі у містечку Сувалки9. Після гімназійної
освіти С. Томілін вступив до Петербурзької вій-
ськово-медичної академії, яз якої через чотири
роки юнака відрахували за «участие в студен-
ческих волнениях» і він був змушений закінчу-
вати навчання у Москві10.
На початку 1920-х років С. Томілін одним з
перших почав цікавитися медичної стороною
соціальних потрясінь та негараздів. А в цей час
прикладів для вивчення на Україні було не зай-
мати. Воєнні лихоліття, епідемії, голод – усе це
цікавило вченого з точки зору демографії та со-
ціальної гігієни.
З 1922 року С. Томілін працює в Харкові,
адже місто стало столицею радянської України.
За наполяганнями С. Томіліна, у Харківському
медичному інституті відкривається катедра со-
ціальної гігієни, перші роки існування якої від-
значилися під керівництвом С. Томіліна11. Вче-
ний закладає основи соціальної гігієни, активно
вивчає соціальні хвороби, запропонував разом з
О. Марзєєвим анамнестичний метод оцінки на-
слідків епідемій.
Важливим внеском С. Томіліна у гігієну є
його дослідження проблем гігієни села. 1924 року
за ініціативою вченого проведено санітарно-де-
мографічний перепис сільського населення, за ре-
зультатами якого видана узагальнююча праця.
Вона стала настільки актуальною для того часу,
що отримала високу оцінку відповідної комісії
Ліги Націй та була перевидана французькою
мовою для європейських науковців12.
С. Томілін завжди вважав людину центром
досліджень, тому ним запропоновано термін
«людська економіка»13. Професор наголошу-
вав, що таке ставлення до людини завдає шко -
ди не тільки їй, а й економіці держави-велетня.
Тому охорона здоров’я повинна повернутися
лицем в першу чергу до людини-трудівника,
щоб надати йому всі можливості для збере-
ження здоров’я.
Плідну роботу перервала Друга світова
війна. С. Томілін за станом здоров’я вимушений
був залишитися на окупованій території та пра-
цювати у Київському медичному інституті на ка-
тедрі історії медицини. Цей факт не залишився
не помічений радянською владою – у 1945 року
його не оберуть членом-кореспондентом до Ака-
демії медичних наук СРСР. Батькові біографію
«зганьбить» і зв'язок доньки Світлани з патріо-
тично налаштованим рухом на Західній Україні,
який продовжував боротися проти радянської
окупації.
Останні роки свого життя вчений продовжу-
вав займатися наукою. Він втратив зір через
глаукому, та не втратив жаги до пізнання,зали-
шивши світові свій головний заповіт – профілак-
тику…
Професор Робак І.Ю. виступив на конфе-
ренції з доповіддю про Й. Сицянка. Приват-до-
цент Харківського університету, доктор меди-
цини Йосип Семенович Сицянко (1824–1886)
Ганна Демочко
8 Лісовий В. Валентин Отамановський: герой української революції та харківський освітянин // Новий
колегіум, - 2017. - № 3. - С. 3–10.
9 Сердюк А., Прицкер В. Завещание врача – профилактика // Зеркало недели. - 2004. - № 23 (498).
12–18 июня.
10 Нековаль В.С. А. Томилин – человек, врач, ученый // Демоскоп Weekly. - 2003. - № 99–100.
3–16 февраля.
11 Петрова З. Выдающийся украинский социал-гигиенист и демограф С. А Томилин // Історія медицини
і охорони здоров’я. - 2013. - №4. - С. 28–37.
12 Маринжа Л. Лікар, який дивився на світ очима душі. // Здоров’я України. - 2011. - № 1. - С. 50.
13 Стешенко В. С.А. Томилин как демограф. // Демоскоп Weekly. 2003. № 99–100. 3–16 февраля.
71
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
увійшов до історії харківської охорони здоров’я
як дуже колоритна постать14.
1864 р. він був затверджений приват-доцен-
том ІХУ з електротерапії. Тоді це був новітній і
дуже модний напрям лікування хвороб, а при-
ват- доцентура з електротерапії вперше в імперії
відкрилася на медичному факультеті Імператор-
ського Харківського університету. Клінічною
базою з електротерапії слугував Маньківський
електролікувальний заклад. Й.С. Сицянко очо-
лив цей заклад і тільки за перший рік роботи
особисто дав хворим близько 1800 сеансів елек-
тротерапії. Усього ж він завідував Маньківським
закладом протягом майже двадцяти років.
Окрім професійної, Йосип Семенович
займався активною громадською діяльністю.
У 1870-х рр. обирався гласним Харківської місь -
кої думи та членом Харківської міської управи15.
Член Харківського медичного товариства з 1865 р.,
з 1866 р. по 1879 р. працював у складі його реві-
зійної комісiї, а в 1871 р. – скарбничим і бібліо-
текаром товариства16.
Та колоритність його постаті визначається
ще й тим, що талановитий медик Й.С. Сицянко
був революціонером-народовольцем. Він прохо-
див головним обвинуваченим у справі харків-
ської групи «Народної волі» про вибух царського
потяга 18 листопада 1879 р. під Олександрів-
ськом.
Процес, що відбувся восени 1880 р. у Хар-
ківському військово-окружному суді, так і нази-
вався – «процес Сицянка». Окрім Й. С. Сицянка
обвинувачуваними по справі проходили його
син Олександр із своїми друзями. Цей процес
свого часу привернув увагу радянського пись-
менника Юрія Трифонова, коли той писав істо-
ричний роман під назвою «Нетерпение. Повесть
об Андрее Желябове». В романі знаходимо
автор описав процес обшуку та повідомив, що
у Сицянка 27 листопада 179 року знайшли кон-
верт, у якому містилися спіралі Румкорфа, за-
горнуті у вату17.
Спіраль Румкорфа – це апарат для гальваніч-
ного лікування, який широко застосовувався за
тих часів у електротерапії. Проте апарат Рум-
корфа виявився затребуваним не тільки медици-
ною; його іскра добре підходила для підриву ди-
намітних фугасів. А наявність спіралі Румкорфа
в помешканні електротерапевта завжди можна
було пояснити професійною необхідністю.
Недоведеність багатьох епізодів по справі спри-
чинили виправдувальний вирок особисто для
Й. С. Сицянка. Його ж син Олександр був засла-
ний до Сибіру на 17 років. Сам Йосип Семено-
вич після звільнення повернувся до університету.
По завершенні 1884 р викладацької діяль-
ності він відкрив приватний «Физико-механи-
ческий лечебный институт доктора Сыцянко»,
на базі якого почав надавати різноманітні платні
медичні послуги. Його заклад процвітав, але не-
тривалий час. 1886 р. Йосип Семенович Си-
цянко помер.
Отже, Й. С. Сицянко став у Харкові піоне-
ром передового, дуже модного в середині XIX ст.
напряму лікування – електротерапії. Його енер-
гійна натура зробила Йосипа Семеновича також
одним з найактивніших і різнобічних членів
Харківського медичного товариства, відомим
діячем міського громадського самоврядування,
успішним підприємцем, а одночасно – револю-
ціонером-терористом.
В 2018 звітному році увага дослідників
зосереджувалася на постатях І. Платонова18,
Д. Заболотного19, династії Бобіних20, М. Фрей-
14 Биографический словарь профессоров медицинского факультета // Медицинский факультет Харьков-
ского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). - Х., 1905–1906., - С. 124–126; T. 2. -
С. 40–42, 58, 60, 342, 389.
15 Багалей Д. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905): ист. моногр.: в 2 т. Х.,
1993. – Т. 2, С. 292, 294.
16 Харьковское медицинское общество (1861–1911): очерки его пятидесятилет. деятельности. Х.: тип. и
литогр. М. Зильберберга и С-вья, 1913. V, 539, II с., 23 л. ил. - С. 517.
17 Трифонов Ю. Нетерпение // Собрание сочинений: в 4 т. - М., 1986. - Т. 3. - С. 201–207.
18 Альков В. Доктор И. Я. Платонов: дело жизни. // Мир Медицины и Биологии. - 2017. - № 4. - С. 204–209.
19 Чернуха О., Демочко Г. Діяльність Данила Заболотного на посаді голови Всеукраїнської Академії Наук
(ВУАН). // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософ-
ські науки». - 2019. - № 27. - С. 71-76.
20 Демочко Г., Бобіна І., Кравцова В. Бобіни: лікарська династія на теренах Харківщини (до 160-ї річниці
з дня народження В.П. Бобіна) // Краєзнавство. - 2018. - № 4. - С. 75–84.
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
72
мана21, Я. Трутовського22, М. Гуревича та С. То-
міліна23.
Стаття про І. Платонова вийшла у журналі
«Світ медицини та біології»24, який входить до
міжнародної наукометричної бази Web of Sci-
ence. У статті розглядається життєвий і творчий
шлях відомого психіатра та засновника лікар-
ської династії Платонових Івана Яковича Плато-
нова в перехідний період другої половини ХІХ
– початку ХХ століття.
Особливістю дослідження є те, що для ана-
лізу предмета автор роботи В.А. Альков компле -
ксно використав мікроісторичний підхід, історію
повсякденності та ментальності. Деякі аспекти
даної теми побіжно висвітлені в історіографії,
однак наявність достатньої джерельної бази до-
зволяє прояснити не тільки біографічні дані до-
сліджуваної людини, але й якою вона була, її
сподівання і прагнення, погляди на світ і свою
роль у ньому.
В. Альков вперше заповнює деякі прога-
лини в біографії психіатра, звертає увагу на
його ментальність, ставлення до гуманізації
лікування хворих, бізнес-активність, специфіку
роботи головного дітища Платонова – його
приватної клініки, кадрову політику, контин-
гент хворих, суспільно-політичну та наукову ді-
яльність лікаря, аналізує його зв'язки в лікар-
ському середовищі.
Зроблено висновок про те, що хоча І.Я. Пла-
тонов і зміг вдало вписатися в систему капіта-
лістичних відносин, свідомість лікаря-підпри-
ємця, вихідця з селян, так і не стала до кінця
буржуазною, а в його системі цінностей сус-
пільні потреби мали пріоритет над особистими.
Робота, присвячена особистості І.Я. Платонова
є цінним доробком та яскравою репрезентацією
можливостей медичного краєзнавства щодо ви-
вчення персоналій.
На часі є й стаття про Данила Заболотного,
підготовлена О. В. Чернухою та Г. Л. Демочко25.
У роботі автори розглянули діяльність видатного
вітчизняного епідеміолога Д. Заболотного на по-
саді президента Всеукраїнської академії наук.
Він очолював цю установу лише півтора роки,
але за цей час було розроблено і прийнято нову
редакцію її статуту. Не дивлячись на хворобу,
очільник Академії наук постійно здійснював ви-
їзди на місця, що сприяло визначенню переліку
найбільш актуальних проблем, вирішення яких
можна було знайти у стінах Всеукраїнської Ака-
демії Наук (ВУАН).
Вагомим досягненням вченого стало від-
криття влітку 1928 р. при Академії Інституту мі-
кробіології та вірусології. Д. Заболотний осо-
бисто контролював кадрову політику, залучаючи
до роботи у Академії молодих науковців, що
сприяло виникненню наукових шкіл. Завдяки
його зусиллям значно покращилася матеріально-
технічна база ВУАН та забезпечення її науковою
літературою. Авторами зроблено висновок, що
значимість діяльності Д. Заболотного як прези-
дента – насамперед у великій організаторській
роботі, спрямованій на встановлення тісного
зв’язку теорії з практикою, відповідності науко-
вого знання вимогам часу.
Стаття, присвячена династії Бобіних, була
актуальною з огляду на ювілейну дату, тому
Г. Демочко разом з нащадками лікарів-Бобіних
– Іриною Володимирівною Бобіною та Вікто-
рією Ігорівною Кравцовою підготувала уза-
гальнюючу статтю про лікарську династію26.
Мабуть, не багато українських міст можуть по-
хизуватися лікарськими династіями, які сягають
Ганна Демочко
21 Альков В. М.І. Фрейман: єврейський лікар в імперському Харкові. // Медицина третього тисячоліття:
Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених та студентів (22-24 січня 2018 р., м. Харків). - Харків:
ХНМУ, 2018. - С. 313–314.
22 Альков В. До проблеми встановлення років життя Я.Я. Трутовського // Громадське здоров’я в Україні:
проблеми та способи їх вирішення: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю
(до 95-річного ювілею з дня заснування кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я
ХНМУ), м. Харків, 24 жовтня 2018 р. - Харків, 2018. - С. 35-37.
23 Ільїн В. Засновники кафедри соціальної гігієни ХМІ. // Громадське здоров’я в Україні: проблеми та
способи їх вирішення: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (до 95-річного
ювілею з дня заснування кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я ХНМУ), м. Харків,
24 жовтня 2018 р. - Харків, 2018. - С. 37–38.
24 Альков В. Доктор И. Я. Платонов... - С. 204–209.
25 Чернуха О., Демочко Г. Діяльність Данила Заболотного... - С. 71-76.
26 Демочко Г., Бобіна І., Кравцова В. Бобіни: лікарська династія… - С. 75–84.
73
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
понад півтора століття. Харківська найстаріша
вища медична школа дала початок не одній ди-
настії лікарів, серед яких особливо вирізняється
династія Бобіних, яка вже понад 160 років слу-
жить на користь народному здоров’ю жителів
Харківщини. Три покоління Бобіних знайшли
відображення на сторінках журналу «Краєзнав-
ство» – провідного журналу Національної спіл -
ки краєзнавців України, де стаття репрезентувала
рубрику «Медичне краєзнавство».
Вивчення персоналій позначилося і роботою
В. Алькова, що присвячена М. Фрейману27. У ро-
боті зазначено, що сучасна історична наука, що
прямує шляхом гуманізації досліджень, все
більше наукової уваги звертає на життя звичай-
них людей, специфіку їх світосприйняття та по-
всякдення, то автор справедливо досліджує іс-
торію пересічних харків’ян, представників
медичної професії, лікарів за покликанням та
освітою.
Одним з таких, хто поєднав у собі не
тільки високу освіченість, а й глибоку почуття
лікарського обов’язку перед хворими, став
Марк Фрейман – лікар, харків’янин, єврей за
національністю. У роботі В. Альков дослідив
життєвий шлях медика та визначив, як впли-
вало його походження на повсякденне життя,
навчання, медичну кар’єру тощо. Зроблено ви-
сновок, що спроби дискримінації стали по-
штовхом для особистісного розвитку лікаря,
який своїм прикладом довів, що не відрізня-
ється від жителів міста іншого, неєврейського
походження.
Цікавим є дослідження постаті Я. Трутов-
ського28. Яків Якович Трутовський – знаний
харківський психіатр і невропатолог, власник і
керівник однієї з місцевих клінік для нервових
хворих, психічнохворих та алкоголіків, приват-
доцент Імператорського Харківського універси-
тету, більш відомий серед істориків сьогодення
своєю політичною діяльністю як член місце-
вого осередку Братства тарасівців. А от щодо
інших аспектів його долі відомостей значно
менше, навіть із конкретики щодо років його
життя є певні труднощі. Автор завдяки аналізу
історичних джерел встановив, що ймовірною
датою смерті Я. Трутовського можна вважати
1914 рік, адже більше відомостей про нього не
зустрічається.
Науковий доробок В. Ільїна присвячений
засновникам катедри соціальної гігієни ХМІ –
М. Гуревичу та С. Томіліну29. Встановлено, що
перші завідувачі катедри соціальної гігієни ХМІ
поєднували завдання вчених, популяризаторів
науки, організаторів нової моделі освіти й охо-
рони здоров’я. Їхні погляди, що становили рево-
люцію в медичній науці та практиці початку
ХХ ст., впали під ударами сталінського терору
та догматизму, щоб відродитися вже в 1960-ті
роки.
Значним досягненням можна визначити вихід
2018 року монографії І. Ю. Робака та В. Г. Ільїна
«Харківська охорона здоров'я в післявоєнний
період (1945-1991 рр.)»30. У ній також вміщені
персоналії медиків, які працювали в Харкові у
визначену дослідниками добу. Уточнені персо-
налії О. Шалімова, М. Зеленського, І. Брауде та
багатьох інших. Ці відомості значно поповню-
ють скарбницю медичного краєзнавства Хар-
ківщини.
Цим же авторським тандемом виконана ще
одна робота з дослідження персоналій харків-
ських медиків, які брали участь у російсько-
японській війні31. Отримані результати дозволя-
ють відновити великий шар історичної
інформації, яка під таким кутом зору медичним
краєзнавцями ще не розглядалася.
2019 року автори продовжили створення
персоналій. В. Альков продовжив студіювати
біографію та науковий доробок Я. Трутов-
ського32. Стаття цікава тим, що автор висловив
інтерес не тільки до наукової діяльності вченого,
27 Альков В. М. І. Фрейман: єврейський лікар… - С. 313–314.
28 Альков В.До проблеми встановлення… - С. 35–37.
29 Ільїн В. Засновники кафедри... - С. 37–38.
30 Робак І., Ільїн В. Харківська охорона здоров'я в післявоєнний період (1945-1991 рр.). - Х.: Колегіум,
2018. - 344 с.
31 Робак І., Ільїн В. Харківські медики в російсько-японській війні 1904–1905 рр.: витоки сучасного ме-
дичного волонтерства.// Краєзнавство. - 2018. - №2. - С.79-91.
32 Alkov V. Science and business: problem of Ukrainian doctor’s choice in the life of the late 19th – early 20th
century (the example of Y. Y. Trutovskiy). // Дослідженнязісторіїіфілософіїнаукиітехніки. 2019. - Т. 28. № 1. -
С. 34-40.
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
74
а й дослідив його спроби ведення власного біз-
несу. Зазначимо, що в контексті історичного
часу це було непросто. Проте, Я. Трутовський
намагався поєднати свої наукові та бізнес пло-
щини. В. Альков простежив питання життєвих
цінностей вченого і вибору між ними та грошо-
вим інтересом.
Науковий доробок Я. Трутовського автором
досліджено у роботі «Доктор Я. Я. Трутовський
(1867 – бл. 1914): наукова діяльність»33. При
цьому зауважимо, що робота Я. Я. Трутовського
в Імператорському Харківському університеті
може були вивчена лише з непрямих джерел, і
лише частково, бо архів закладу був практично
повністю знищений за часів Другої світової
війни.
Щодо роботи в університеті, то з наявних ві-
домостей можна зробити висновок, що доктор
Трутовський починав з неї свій трудовий шлях.
Сконцентрувався він на ній, вже відійшовши від
політики, та був доволі фаховим перспективним
науковцем-фізіологом і неврологом.
Щодо наукового спадку, то відома моногра-
фія Я.Я. Трутовського «До вчення про фізіоло-
гічну дію частих електричних ударів на серце,
нерви та м’язи» (1897, рос. мовою, не зберіг-
лася). Дослідження було широко схвалене науко-
вою громадськістю, бо це був внесок до вчення
М.Є. Введенського про фізіологічну природу ти-
танічних рухів м’язів.
Досліджуючи життя та діяльність Я. Трутов-
ського, автор не міг оминути діловодну докумен-
тацію жандармського управління як джерело у
створенні персоналій, адже Я. Трутовський 1893
року попався жандармам у зв’язку з їх виходом
на слід Братства тарасівців у Харкові34. Існу-
вання політичної організації жандарми так і не
довели, і навіть словосполучення «Братство та-
расівців» не застосовували, називаючи справу
відповідно до прізвища головних фігурантів –
«Справою Русових». Із жандармського справо-
чинства можна отримати якщо не вичерпний, то
докладний та систематизований матеріал не
тільки щодо політичних уподобань особи, якою
вони цікавилися, а навіть більшою мірою про її
життєпис та кар’єру, сім’ю, добробут, що для
біографістики неоціненно.
Цінні методичні поради щодо дослідження
персоналій вміщені у роботі В. Ільїна «Попе-
редні думки до колективного портрету організа-
торів охорони здоров’я Харкова 1945–1991
років»35. Це результат вивчення персоналій, які
добиралися до вищеозначеної монографії І. Ро-
бака та В. Ільїна36. У роботі зазначено, що скла-
дання колективного портрету лікарської спіль-
ноти післявоєнної доби дозволяє простежити
еволюцію професійних та особистих якостей лі-
карів зі зміною поколінь, характер зв’язків у
середині галузі, усвідомити місце видатних ор-
ганізаторів охорони здоров’я в контексті епохи
та професійного середовища.
У поле дослідження потрапили яскраві
особистості вітчизняної охорони здоров’я,
керівники катедр ХМІ, більша частина трудо-
вого шляху яких припала на післявоєнний
період: О. Гречаніна, В. Грищенко, Є. Дубенко,
Б. Задорожний, В. Зайцев, М. Коренєв, О. Корж,
Л. Мала, В. Топузов, А. Циганенко, В. Чер-
ненко, О. Шалімов, В. Шаповал, Ю. Шульга.
Також питання просопографії підіймалися
автором і в іншій своїй роботі «Prosopography
of Kharkiv Medical Institute in 1945–1991»,
що вийшла у черговому числі журналу Inter
Collegas37.
Ганна Демочко
33 Альков В. Доктор Я. Я. Трутовський (1867 – бл. 1914): наукова діяльність. Краєзнавство в системі
історичного знання: матеріали XXXVI-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених (до
10-річчя Центру краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька). - Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019. -
С. 14–15.
34 Альков В. Жандарми про особисте, професійне і політичне (на прикладі члена Братства тарасівців лі-
каря Якова Трутовського). // Scienceof 2019 : Proceedings of IInternational scientific conference. - Berlin: Tredi-
tionGmbH, 2019. - P. 4–7.
35 Ільїн В. Попередні думки щодо колективного портрету організаторів охорони здоров’я Харкова 1945–
1991 рр. // Двадцять четверта Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти
та спеціалістів за темою: «Наука як феномен національної культури»: Мат. конф., 19 квітня 2019 р., м. Київ. -
К., 2019. - С. 77–81.
36 Робак І , Ільїн В. Харківська охорона… - 344 с.
37 Ільїн В. Prosopography of Kharkiv Medical Institute in 1945–1991. // Inter Collegas. 2019. Vol. 6. - № 2. -
С. 64-67.
75
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
В. Ільїним студійовані спогади В. Голяховсь -
кого, як приклад джерела з персональної історії38.
Автор зазначив, що для створення групового
портрету повоєнного покоління лікарів-праців-
ників медичних вишів важливими є не тільки
спогади людей, які за радянських часів «вписа-
лися в систему», а й думка їхніх колег-сучасни-
ків з іншим життєвим вибором. Саме такими є
спогади «Путь хирурга. Полвека в СССР», на-
писані лікарем Володимиром Юлійовичем Голя-
ховським, який зробив кар’єру в СРСР, а згодом
емігрував до США. Спогади В.Ю. Голяхов-
ського є справжнім свідченням епохи, корисним
для відтворення історії радянської охорони здо-
ров’я в контексті суспільних змін. Багаті на іс-
торичні деталі, спостереження й авторський ана-
ліз процесів, що відбувалися в країні, вони
можуть бути використані для створення просо-
пографічного портрету радянського лікаря.
Революційна діяльність медиків часів Ук-
раїнської революції 1917–1921 рр. досліджена
у тезах В. Ільїна та Н. Разінкової «Студент-
ський період життя Івана Липи»39. Дослід-
жуючи вікові компоненти біографії, можна
скласти уявлення про певний період історії та
середовище, що формувало погляди особи –
цю тезу продемонстрували автори у роботі та
реконструювали студентський період життя од-
ного із засновників Братства тарасівців, мініс-
тра УНР Івана Львовича Липи. Автори визна-
чили, у якій атмосфері навчався І. Липа та як
це вплинуло на обрання ним політичної орієн-
тації. І. Липа став неформальним лідером цен-
трального харківського осередку Братства, взяв
участь у з’їзді організації в Києві, зробив голов-
ний внесок у створення «Символу віри моло-
дих українців».
Відновлення історичної спадщини – важ-
лива складова роботи істориків. Значна час-
тина українських персоналій привласнена ро-
сійської історичної наукою. Зокрема, багато
медиків, що працювали на теренах Російської
імперії за часів, коли Україна входила до її
складу, «автоматично» ставали російського
походження, а національність «українець»
лише ледь-ледь майоріла у біографічних стат-
тях. Проте приналежність їх до великої імперії
зась було й спростовувати, а науковий спадок
ганебно дораховувався до історії російської
медицини.
Аналогічна ситуація сталася на перетині ін-
тересів історії медицини України та Польщі.
Спільна історія двох держав стала підґрунтям
для переїзду українців до Польщі, а поляків до
України. Сьогодні поляки не мають усіх відо-
мостей про своїх співвітчизників, які працювали
на теренах України. Гідною справою україн-
ських істориків є відновлення історичної спра-
ведливості та повернення полякам їхньої спад-
щини. В рамках цього напряму дослідники
Робак І. Ю., Демочко Г. Л. та Альков В. А. ство-
рили персоналії лікарів, поляків за походжен-
ням, які працювали на теренах Харківщини –
Т. Опенховського, С. Робака, Б. Пржевальського.
Правда, щодо останньої персоналії Б. Пржеваль-
ського прийшлося спростовувати польське по-
ходження харківського хірурга та визначити
його українське коріння.
Значної уваги приділили дослідники постаті
Теодора Опенховського. Професор І. Робак
разом з польським колегою Т. Срогошем опублі-
кував в іноземному видання статтю «Polski ślad
w dziejach Wydziału Lekarskiego Imperatorskiego
Uniwersytetu Charkowskiego: professor Teodor
Opęchowski (1853–1914)»40.
Літератури про нього в Польщі обмаль. Федір
(Теодор) Мечиславович Опенховський народився
в місті Люблін в травні 1853 року в багатій шля-
хетській родині. Закінчив медичний факультет
Імператорського університету св. Володимира в
Києві 1876 р. зі ступенем лікаря й у тому ж році
посів посаду ординатора та клінічного асистента
медичного і дерматологічного відділення Київ-
ського клінічного військового госпіталю. В 1879 р.
38 Ільїн В., Разінкова Н. Спогади В.Ю. Голяховського як джерело з персональної історії // Медицина тре-
тього тисячоліття : збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених та студентів (Харків, 29–31 січня
2019 р.). - Харків, 2019. - С. 568–570.
39 Ільїн В., Разінкова Н. Студентський період життя Івана Липи. // Краєзнавство в системі історичного
знання : матеріали XXXVI-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених (до 10-річчя Центру кра-
єзнавства імені академіка П. Т. Тронька). - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019. - С. 33–35.
40 Robak I. Polski śladwdziejach Wydziału Lekarskiego Imperatorskiego Uniwersytetu Charkowskiego:
professor Teodor Opęchowski (1853–1914) // MedycynaNowoźytna: Studianadkulturą medyczną. 2017. - Tom 23,
Zeszyt 1. - S. 141–153.
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
76
був відряджений військовим міністерством з нау -
ко вою метою за кордон на два роки. Але для
більш ґрунтовної освіти він залишився там ще на
два роки (у цілому стажувався чотири роки), і
пройшов дуже серйозну науково-практичну шко -
лу, працюючи в 14 кращих закордонних клініках
Страсбурга, Парижа, Лондона, Відня, Берліна.
Повернувшись у 1883 р. із-за кордону, став
готуватися до одержання ступеня доктора меди-
цини. Такий ступінь був йому присуджений
1884 р. у Дерптському університеті за дисерта-
цію на тему «К учению об окончании сердечных
нервов». І з того ж року доктор Ф.М. Опенхов-
ський приступив у Дерпті до читання лекцій на
медичному факультеті. А 1889 р. Ф.М. Опен-
ховський був визнаний гідним престижної пре-
мії імені Франца Гамбургера за роботу «Об
иннервации желудка», визнану вченою радою
Дерптського університету кращою роботою ос-
таннього десятиліття з фізіології. У листопаді
1891 р. призначений понадштатним екстраор-
динарним професором госпітальної терапев-
тичної клініки ІХУ.
У Харкові Ф.М. Опенховського зустріли
досить холодно, а у владних сферах навіть во-
роже, оскільки він був поляком (за тодішньою
великодержавною термінологією «інородцем»)
за походженням і не був вихованцем Харків-
ського Імператорського університету. Визнан -
ня в Харкові він домагався крок за кроком. Із
серпня 1893 р. – понадштатний ординарний
професор катедри госпітальної терапевтичної
клініки, з 1895 р. – штатний ординарний про-
фесор, а з 1897 р. – директор госпітальної тера-
певтичної клініки Харківського Імператорського
університету. Зрештою, 1903 р. був обраний
медичним факультетом і вченою радою універ-
ситету, затверджений міністерством і очолив
катедру факультетської терапевтичної клініки.
6 вересня 1903 р. професор І.М. Оболенський
передав завідування клінікою професорові
Ф.М. Опенховському, який керував нею аж до
своєї смерті на початку 1914 р. За свою активну
й плідну наукову та практичну діяльність у Хар-
кові Ф.М. Опенховський набув чину спочатку
статського, а потім дійсного статського радника
і нагороджений орденами Святої Анни 2 сту-
пеня, Святого Володимира 3 і 4 ступенів, Свя-
того Станіслава 1 ступеня.
Але в розквіті слави професор важко зане-
дужав. Це трапилося в осінньому семестрі 1913
року. Федору Мечиславовичу все сутужніше
ставало читати лекції й проводити практичні
заняття, голос ставав тихіше, сили катастро-
фічно танули. Надія на видужання з'явилася
після його від'їзду на операцію до Берліну. До-
рогу хворий переніс порівняно благополучно,
почував себе непогано. Операція пройшла
вдало. Але на другий день після її хворий
помер від легеневої емболії. Це відбулося 1 (14)
січня 1914 року. Розтин показав наявність раку
шлунку й стенокардії.
Таким чином, дослідження життя та діяль-
ності професора Федора Мечиславовича Опен-
ховського, а також його внеску в розвиток
медичної науки дає всі підстави думати, що осо-
бистість і науковий доробок Ф.М. Опенхов-
ського становлять безсумнівний інтерес для
історії медицини. Це ж стосується й інших пред-
ставників харківського медичного середовища
польського походження. Тому зміцнення співро-
бітництва українських і польських істориків у
даній проблематиці та продовження подальших
досліджень у цій сфері представляється не про-
сто важливим, а конче необхідним, особливо
внаслідок розпилення джерел і літератури.
Доцент Г. Демочко звернула увагу на постать
Броніслава Пржевальського – вченого, хірурга,
співробітника ХМІ. Зазначено, що діяльність по-
ляків на теренах України досліджена недостат-
ньо. Інтерес до польського сліду в українській
історії жевріє у тісних колах професійних на-
уковців, проте це не дає змогу сказати, що тема
вичерпана. А видання книги «Видатні поляки в
історії України»41 не тільки не задовольняє по-
треби українського читача, а пробуджує ще біль-
ший інтерес до спільної історії, бажання студію-
вати маловідомі сторінки з життя двох народів.
Ім’я Броніслава Пржевальського (1862–
1933 рр.) відомо Харкову як видатного хірурга
та науковця. А ще з його ім’ям та прізвищем не-
одмінно пов’язується польське коріння лікаря –
більшість місцевих дослідників історії меди-
цини, серед яких і фахівці, і аматори, впевнені у
тому, що Броніслав Пржевальський поляк. До-
казів тому обмаль, лише гучне польське ім’я та
прізвище, проте для людської свідомості цього
цілком достатньо.
Ганна Демочко
41 Видатні поляки в історії України = WybitniPolacywdziejachUkrainy / [авт.-уклад. та передм. Г. Б. Мунін;
редкол.: Солдатенко В. В. та ін.]. - Київ: Кондор, 2012. - 256 с.
77
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
Рід Пржевальських має давню історію, яка
сягає ще часу Лівонських війн XVI століття. За
історичними дослідженнями, родоначальником
династії був запорозький козак Анісім, який
отримав за свої бойові перемоги прізвисько
Перевал. Це було типовим для запорожців, саме
вони мали так звичку відзначати побратимів
характерними прізвиськами. Згодом слово «Пе-
ревал» перейшло у прізвище і син Анісіма –
Корнило – вже називався Переваловим. К. Пе-
ревалов мав добру вдачу, служив у війську та
брав участь у багатьох тодішніх конфліктах на
боці Речі Посполитої. Стефан Баторій за це
хотів надати йому нагороду, проте спритний за-
порожець мав надію на шляхетський титул,
чого й попросив у польського короля. 28 листо-
пада 1581 року король підписав відповідний
наказ про надання Перевалову шляхетства. Ос-
кільки документи оформлювалися польською
мовою, то й прізвище було перекладено із
збереженням сенсу. Таким чином дієслово «пе-
ревалити» переклали як «пшевалити», а сам
Корнило відтоді став Пшевальським, а не
Переваловим. Проте, і в такій вимові прізвище
не залишилося в історичних джерелах, адже ви-
мова букви «ш» на письмі польською переда-
ється як «rz», тому й прізвище стали писати як
Przewalski. Коли через багато років потому до-
кументи перекладалися російською мовою,
щоб отримати дворянський титул, то особли-
вості написання польською були знехтувані і
з’явилося прізвище Пржевальський42.
Після того, як Корнило Пржевальський за-
кінчив службу, він за наказом від 30 січня 1589
року отримав даровані Сигізмундом ІІІ землі,
розташовані в районі Вітебську та Веліжу. За ці
роки Пржевальський став не тільки землевлас-
ником, але й заснував родовий герб – на черво-
ному тлі щита розміщувався бойовий лук зі стрі-
лою, націленою вгору. Зверху змальовано шолом
з трьома страусиними пір’ями та підпис росій-
ською «Долг и Честь».
Династія Пржевальських майже триста
років прожила у Скуратові (нині – Білорусь, Ві-
тебський район). За цей час від засновника ди-
настії пішло три гілки Пржевальських, проте
вони швидко розселилися навколо означених
місць та мало підтримували зв’язки між собою.
З містечка Лепеле Вітебської губернії походить
представник славетних Пржевальських – Бро-
ніслав, син римо-католика Григорія Пржеваль-
ського.
Великий пласт наукового доробку з медич-
них персоналій складають роботи В. Алькова та
І. Робака, присвячені Сигізмунду Робаку – відо-
мому харківському лікареві-отоларингологу43.
Оскільки науковий доробок пов’язано з вихід-
цем з Польщі, поляком за національністю, то
друкувати роботи було вирішено не стільки в ук-
раїнських, скільки в міжнародних виданнях,
щоб підкреслити на міжнародному рівні спільну
історію України та Польщі та надати яскравий
приклад для співпраці між науковцями обох
країн, адже допомога у зборі матеріалів для до-
слідження була надана польськими колегами та
нащадком С. Робака Кшиштофом Робаком, який
нині живе у Великобританії. З огляду на це, на-
укові роботи були опубліковані в Монреалі (Лю-
дина віртуальна: нові горизонти: збірник науко-
вих праць (за матеріалами V Міжнародної
науково-практичної конференції, 30-31 березня
2018 р.), Варшаві (Wschodnioeuropejskie Czaso-
pismo Naukowe) та Лондоні (Millenium innovati-
ons : Proceedings of V International scientific con-
ference).
В ході дослідження встановлено, що С.А. Ро -
бак був типовим представником лікарського
міського співтовариства свого часу. Його тру-
довий шлях демонструє працелюбство, гідне
виконання обов’язків, що, головно у сфері
42 Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника. Режим доступу: http://baza.vgdru.com/
1/25961/.
43 Робак І., Альков В. Повсякдення харківського лікаря пізньоімперської доби: спроба реконструкції на
прикладі С.А. Робака (1857-1925) // Proceedings of VInternational scientific conference “Milleniumin novations”. -
London: SIUniversum, 2018. Р. 4-10; Робак І., Альков В. Міський лікар та його праця в др. пол. ХІХ – на поч.
ХХ ст. (на прикладі С.А. Робака) //Людина віртуальна: нові горизонти: збірник наукових праць (за матеріа-
лами V Міжнародної науково-практичної конференції, 30-31 березня 2018 р.). - Монреаль: СPM «ASF»,
2018. - С. 168–171; Робак І., Альков В. Лікар-поляк у дорадянському Харкові: історична реконструкція жит-
тєвого шляху оториноларинголога С.А. Робака // Wschodnio europejskie Czasopismo Naukowe. - 2018. -
№ 4(32). - С. 39–48.; Робак І., Альков В. Ancentry of the polish family of the Robak according to archives and oral
history / І.Ю. Робак, В.А. Альков // III Meedzynarodowa Naukowo-Praktyczna Konferencja "Polacy na Ukraine":
Warsawa, 2018. - С. 14–17.
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
78
приватного прийому, вело до пристойного
рівня життя. Він міг відмовитися від неопла-
чуваних чи недостатньо оплачуваних посад,
однак проявляв активність, адже бачив роботу
лікарів як не просто заробіток, а й покликання.
С. Робак був людиною, яка «сама себе зро-
била», вирвався із злиднів завдяки тяжкій
праці, і тільки вже на базі певного добробуту
створив сім’ю, яку забезпечив усім необхід-
ним. Та помер поважний лікар знову-таки в
злиднях, незважаючи на всі докладені зусилля.
Це певною мірою шкодить повчальності даної
історії життя харківського лікаря та його ро-
дини.
Зауважимо, що при підготовці дослідження
широко використовувалися можливості усної іс-
торії, адже відомості про Сигізмунда Робака от-
римані від його онука Кшиштофа Робака та дея-
кий матеріал взято з сімейного архіву нащадка
Ігоря Робака, завідувача катедри суспільних наук
ХНМУ. Робота містить унікальні фотографії та
спогади, чим і цінна для сучасників.
Застосуванню усної історії та архівних
джерел при вивченні історії сім’ї Робаків при-
свячена узагальнююча робота авторів І. Робака
та В. Алькова «Ancentry of the polish family of
the Robak according to archives and oral his-
tory», яка була видана у Варшаві. Автори пред-
метно проаналізували джерела різного харак-
теру, які допомагали у вивченні питання.
Вказано на цінність усної історії та обмаль
архівних джерел, що ще більше посилює спо-
гади родичів про Сигізмунда Антоновича
Робака.
Публікація у міжнародному виданні «По-
ляки на теренах Харківщини. Юліан Романович
Пенський» присвячена діяльності ще одного по-
ляка на теренах Харківщини – хірурга Ю. Пен-
ського44. Г. Демочко зазначає, що обмаль інфор-
мації дає змогу поверхнево дослідити життєвий
шлях Пенського, проте певні горизонти відкри-
ваються при співпраці з польськими істориками,
які можуть пролити світло на діяльність лікаря
Пенського, маючи біографічні словники лікарів.
Декілька томів цього видання стали б при нагоді
українським дослідникам у різних галузях наук,
проте, на теренах України такі словники знайти
не вдалося, що дещо ускладнює ведення дослід-
ження.
Дослідження про С. Робака та Ю. Пенського
були представлені авторами на міжнародному
круглому столі, проведеному в Центрі медич-
ного краєзнавства імені професора В.Д. Отама-
новського 26 вересня 2018 року, участь в якому
взяли представники Університету імені Я. Длу-
гоша в рамках договору про співпрацю.
У ході роботи над медичними персоналіями
представники Центру дійшли деяких висновків,
що стануть при нагоді сьогоднішнім дослідни-
кам. По-перше, зазначена пріоритетність ме-
дико-краєзнавчих методологічних засад при ви-
вченні персоналій, що дає змогу представити
більш ґрунтовне та якісне дослідження.
По-друге, треба відзначити й те, що послу-
говуючись методологією медичного краєзнав-
ства, персоналії й самі поповнюють сенс цього
напряму, розкриваючи ще одну потужну його
можливість.
По-третє, не треба забувати про пошукову
складову процесу створення персоналій. Під час
пошуку біографічних відомостей до наукового
обігу вводяться нові архівні документи, зокрема
особові справи, що лежать під шаром пилу в ме-
дичних та освітніх установах. У них містяться
неоціненні для істориків факти, які мають бути
оприлюднені. Зокрема, для створення персона-
лій залучалися документи з архіву ХНМУ.
По-четверте, комплексне вивчення персона-
лій надає можливість створити просопографію
– колективний портрет медиків у певний час.
Визначення спільних рис демонструє тенденції,
спільні риси, які раніше не впадали в око дослід-
никам.
По-п’яте, медичні персоналії відкривають
широкі можливості для міжнародного співробіт-
ництва, що також продемонстрували автори у
своїх роботах.
Медичні персоналії – це можливість все-
бічно вивчити особу лікаря, медика, освітянина,
та реконструювати історичні умови, в яких він
жив та працював. Вводячи до обігу маловідомі
факти, дослідники по цеглинці закладають міц-
ний фундамент на майбутнє та надають приклад
студіювання такого типу. Можливо, у найближ-
чий час персоналії не стануть мейн-стрімом ме-
дичного краєзнавства, проте мають посісти
чільне місце та надати науковцям приклад для
наслідування.
Ганна Демочко
44 Демочко Г. Поляки на теренах Харківщини: Юліан Романович Пенський. // III Medzynarodowa
Naukowo-PraktycznaKonferencja "PolacynaUkraine" - Warsawa, 2018. - С. 113–115.
79
Сучасний стан методології та історіографії медичних персоналій: харківський вимір
Al'kov, V. A. (2018). Do problemy vstanovlennia
rokiv zhyttia Ya. Ya. Trutovs'koho. Hromads'ke zdo-
rov'ia v Ukraini: problemy ta sposoby ikh vyrishennia.
(p. 35-37).Kharkiv. [In Ukrainian].
Al'kov,V. A. (2019). DoktorYa. Ya. Trutovs'kyj
(1867 – bl. 1914): naukova diial'nist'. Kraieznavstvo
v systemi istorychnoho znannia. (p. 14-15). Kharkiv.
[In Ukrainian].
Al'kov, V. A. (2019). Science and business:
problem of Ukrainian doctor's choice in the life of
the late 19th – early 20th century (the example of
Y. Y. Trutovskiy).Doslidzhennia z istorii i filosofii
nauky i tekhniky. (p. 34-40). Kharkiv. [In Ukrai -
nian].
Al'kov, V. A. (2019). Zhandarmy pro osobyste,
profesijne i politychne (na prykladi chlena Bratstva
tarasivtsiv likaria Yakova Trutovs'koho).Science of
2019. (p. 4-7) Berlin. [In Ukrainian].
Al'kov, V.A. (2017). Doktor Y. Ya. Platonov: delo
zhyzny.Myr Medytsyny y Byolohyy, 4, 204–209. [In
Ukrainian].
Al'kov, V.A. (2018).M. I. Frejman: ievrejs'kyj
likar v impers'komu Kharkovi. Medytsyna tret'oho
tysiacholittia. (p. 313-314).Kharkiv. [In Ukrainian].
Bahalej, D. Y. (1993).Ystoryia horoda Khar'kova
za 250 let eho suschestvovanyia (1655–1905).
Kharkiv, t. 2. [In Russian].
Byohrafycheskyj slovar' professorov medytsyn-
skoho fakul'teta.(1905-1906).Medytsynskyj fakul'tet
Khar'kovskoho unyversyteta za pervye 100 let eho
suschestvovanyia (1805–1905). – Kharkiv. [In Rus -
sian].
Chernukha, O.,& Demochko, H. (2019). Di-
ial'nist' Danyla Zabolotnoho na posadi holovy Vseuk-
rains'koi Akademii Nauk (VUAN). Visnyk KhNU
imeni V. N. Karazina. Seriia «Istoriia Ukrainy. Ukrai-
noznavstvo: istorychni ta filosofs'ki nauky», 27,
71-76. [In Ukrainian].
Demochko,H. L. (2018). Poliaky na terenakh
Kharkivschyny: Yulian Romanovych Pens'kyj. III
Medzyna rodowa Naukowo-Praktyczna Konferencja
"Polacyna Ukraine".Warsawa, (p. 113–115). Kharkiv.
[In Ukrainian].
Demochko, H. L., Bobina, I. V., Kravtsova, V. I.
(2018). Bobiny: likars'ka dynastiia na terenakh Khar-
kivschyny (do 160-i richnytsi z dnia narodzhennia V.P.
Bobina).Kraieznavstvo, 4, 75–84. [In Ukrainian].
Dichek,N. (2001). Biohrafichny j metodiak in-
strument doslidzhennia vitchyznianoi istorii pedaho-
hiky.Shliakhosvity, 4, 15–19. [In Ukrainian].
Henealohycheskaiabazaznanyj: persony, famy-
lyy, khronyka. (n.d.)Retrievedfrom: http://baza.vgdru.
com/1/25961/ [In Russian].
Hupan, N. M. (2000). Istoriohrafiia rozvytku isto -
ryko-pedahohichnoi nauky v Ukraini. Kyiv. Nats. ped.
un-t im. M. Drahomanova. [In Ukrainian].
Il'in, V. H. (2019). Poperedni dumky schodo ko-
lektyvnoho portretu orhanizatoriv okhorony zdorov'ia
Kharkova 1945–1991 rr.Dvadtsiat' chetverta Vseuk-
rains'ka naukova konferentsiia molodykh istorykiv
nauky, tekhniky i osvity ta spetsialistiv za temoiu:
«Nauka iak fenomen natsional'noi kul'tury». (p. 77-81).
Kyiv. [In Ukrainian].
Il'in, V. H. (2019). Prosopography of Kharkiv
Medical Institute in 1945–1991.Inter Collegas. Vol. 6,
2,64-67. [In English].
Il'in, V. H. (2018). Zasnovnyky kafedry sotsial'noi
hihiieny KhMI.Hromads'ke zdorov'ia v Ukraini: pro-
blemy ta sposoby ikh vyrishennia. (p. 37-38). Kharkiv.
[In Ukrainian].
Il'in, V. (2019). Spohady V. Yu. Holiakhovs'koho
iak dzherelo z personal'noi istorii Medytsyna tret'oho
tysiacholittia. (p. 568-570). Kharkiv. [In Ukrainian].
Il'in, V. (2019). Students'kyj period zhyttia Ivana
Lypy.Kraieznavstvo v systemi istorychnoho znannia.
(p. 33-35). Kharkiv. [InUkrainian].
Khar'kovskoe medytsynskoe obschestvo (1861–
1911): ocherkyehopiatydesiatylet. deiatel'nosty (1913).
[In Russian].
Lisovyj, V. M., Robak,I. Yu. Demochko,H. L.
(2017). Valentyn Otamanovs'kyj: heroj ukrains'koi
revoliutsii ta kharkivs'kyj osvitianyn. Novyj kolehium,
3,3–10. [In Ukrainian].
Liubchyk, I. (2014). Kraieznavstvo v strukturi
ukrainoznavchykh dystsyplin vyschoi shkoly: dosvid
Ivano-Frankivs'koho natsional'noho medychnoho uni-
versytetu. Obrii, 2, 61-62. [In Ukrainian].
Marynzha, L. (2011).Likar, iakyj dyvyvsia na svit
ochyma dushi. Zdorov'ia Ukrainy, 1, 50. [In Ukrain-
ian].
Nekoval', V. (2003). S. A. Tomylyn – chelovek,
vrach, uchenyj. Demoskop Weekly, 99–100. [In Rus -
sian].
Petrova, Z. P. (2013).Vydaiuschyjsia ukraynskyj-
sotsyal-hyhyenystydemohrafS. A.Tomylyn.Istoriiam-
edytsynyiokhoronyzdorov'ia, 4, 28–37. [In Ukrainian].
Robak, I., & Srogosz,T. (2017). Polski śladwd -
ziejach Wydziału Lekarskiego Imperatorskiego Uniw-
ersytetu Charkowskiego: professor Teodor Opę chowski
References
1-2’2021К Р А Є З Н А В С Т В О
80
(1853–1914). Medycyna Nowoźytna: Studia nad
kulturą medyczną, Tom 23, Zeszyt 1, 141–153. [In
Polish].
Robak, I. Yu., & Demochko, H.L. (2017). Valentyn
Otamanovs'kyjv ukrains'kij revoliutsii 1917–1921 rr.
Istorychnyj arkhiv. Naukovi studii: zbirnyk naukovykh
prats', 18,38–45. [In Ukrainian].
Robak, I. Yu.,& Al'kov, V. A. (2018). Ancentry
of the polish family of the Robak according to
archives and oral history.III Medzynarodowa
Naukowo-Praktyczna Konferencja "Polacy na
Ukraine".(p. 14-17) Warsawa. [In English].
Robak, I. Yu., &Al'kov, V. A. (2018). Mis'kyj
likar ta joho pratsia v dr. pol. KhIKh – na poch. KhKh
st. (na prykladi S. A. Robaka). Liudyna virtual'na:
novi horyzonty: zbirnyk naukovykh prats'(p. 168-171).
Monreal'.[In Ukrainian].
Robak, I. Yu., &Al'kov, V. A. (2018). Likar-poliak
u doradians'komu Kharkovi: istorychna rekonstrukt-
siia zhyttievoho shliakhu otorynolarynholoha S. A.
Robaka.Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe,
4, 39–48. [In Ukrainian].
Robak, I. Yu., &Al'kov, V. A. (2018). Povsiakden-
nia kharkivs'koho likaria pizn'oimpers'koi doby:
sproba rekonstruktsii na prykladi S. A. Robaka (1857-
1925).Proceedings of V International scientific con-
ference “Millenium innovations”. (p. 4-10) London.
[In Ukrainian].
Robak, I. Yu.,& Il'in, V. H. (2018). Kharkivs'ka
okhorona zdorov'ia v pisliavoiennyj period (1945-
1991 rr.). – Kharkiv.[In Ukrainian].
Robak, I. Yu., &Il'in, V. H. (2018). Kharkivs'ki
medyky v rosijs'ko-iapons'kij vijni 1904–1905 rr.: vy-
toky suchasnoho medychnoho volonterstva. Kraiez-
navstvo, 2, 79-91. [In Ukrainian].
Serdiuk, A.,& Prytsker, V. (2004). Zaveschanye
vracha – profylaktyka. Zerkalo nedely, 23. [In Rus -
sian].
Sklad kraieznavchykh komisij spilky. (n.d.) Re-
trievedfrom: https://zoonsku.jimdo.com/%D0%BA%
D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1
%97/ [In Ukrainian].
Steshenko, V. (2003). S. A. Tomylyn kak de-
mohraf. Demoskop Weekly, 99–100. [InRussian].
Syniachenko,O.V. (2012). Istoriia revmatolohii
voblychchiakh.Ukrains'ky jrevmatolohichnyjzhurnal,
2, 60–65. [In Ukrainian].
Tryfonov, Yu. V. (1986).Neterpenye. Moscow,
T. 3. [In Russian].
Vydatni poliaky v istorii Ukrainy = Wybitni Polacy
w dziejach Ukrainy(2012).Kyiv: Kondor. [In Polish].
Ганна Демочко
|