Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог

У статті автор розмірковує, яке місце у сучасному світі посідає наука, яка її роль у прогресі людської цивілізації і чи може будь-яка країна відмовитися від утримання своєї наукової сфери, аналізує в цьому контексті ставлення української держави і українського суспільства до наукових досліджень, ро...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Локтєв, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182786
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 12. — С. 50-65. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182786
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1827862025-02-23T18:18:36Z Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог If the situation with science in the country does not change radically, even the Lord God will not help Ukraine Локтєв, В.М. Наука і суспільство У статті автор розмірковує, яке місце у сучасному світі посідає наука, яка її роль у прогресі людської цивілізації і чи може будь-яка країна відмовитися від утримання своєї наукової сфери, аналізує в цьому контексті ставлення української держави і українського суспільства до наукових досліджень, розглядає основні тенденції у вітчизняній освітній галузі, порівнюючи їх із загальносвітовими, широкими мазками змальовує перспективи країни, де науки немає чи її знищили, і ця картина, на жаль, дуже нагадує нинішні українські реалії. The author discusses the place of science in the modern world, its role in the progress of human civilization, contemplates whether any country can refuse to maintain its scientific sphere, analyzes in this context the attitude of the Ukrainian state and Ukrainian society to research, considers the main trends in the domestic education sector, comparing them with global ones, depicts in broad strokes the prospects of a country where science doesn’t exist or has been destroyed, and this picture, unfortunately, is very reminiscent of current Ukrainian realities. 2021 Article Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 12. — С. 50-65. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182786 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Локтєв, В.М. Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог Вісник НАН України
description	У статті автор розмірковує, яке місце у сучасному світі посідає наука, яка її роль у прогресі людської цивілізації і чи може будь-яка країна відмовитися від утримання своєї наукової сфери, аналізує в цьому контексті ставлення української держави і українського суспільства до наукових досліджень, розглядає основні тенденції у вітчизняній освітній галузі, порівнюючи їх із загальносвітовими, широкими мазками змальовує перспективи країни, де науки немає чи її знищили, і ця картина, на жаль, дуже нагадує нинішні українські реалії.
format	Article
author	Локтєв, В.М.
author_facet	Локтєв, В.М.
author_sort	Локтєв, В.М.
title	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог
title_short	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог
title_full	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог
title_fullStr	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог
title_full_unstemmed	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог
title_sort	якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, україні не допоможе сам господь бог
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Наука і суспільство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182786
citation_txt	Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 12. — С. 50-65. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT loktêvvm âkŝosituacíâznaukoûvkraínínezmínitʹsâkardinalʹnoukraínínedopomožesamgospodʹbog AT loktêvvm ifthesituationwithscienceinthecountrydoesnotchangeradicallyeventhelordgodwillnothelpukraine
first_indexed	2025-11-24T06:49:58Z
last_indexed	2025-11-24T06:49:58Z
_version_	1849653458991316992
fulltext	50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) ЯКЩО СИТУАЦІЯ З НАУКОЮ В КРАЇНІ НЕ ЗМІНИТЬСЯ КАРДИНАЛЬНО, УКРАЇНІ НЕ ДОПОМОЖЕ САМ ГОСПОДЬ БОГ У статті автор розмірковує, яке місце у сучасному світі посідає наука, яка її роль у прогресі людської цивілізації і чи може будь-яка країна відмовити- ся від утримання своєї наукової сфери, аналізує в цьому контексті став- лення української держави і українського суспільства до наукових дослі- джень, розглядає основні тенденції у вітчизняній освітній галузі, порівнюючи їх із загальносвітовими, широкими мазками змальовує пер- спективи країни, де науки немає чи її знищили, і ця картина, на жаль, дуже нагадує нинішні українські реалії. Є чотири слова щодо опису пакету заходів для економічного відродження, який розглядатиме Конгрес Сполучених Штатів: наука, наука, наука і наука. Ненсі Пелосі1 Мушу зізнатися, що кожного разу, коли я завершую чергову ненаукову статтю для «Вісника НАН України», приходить думка: начебто все сказано, акценти розставлено, пріоритети визначено і написана стаття точно буде останньою, оскільки нічого нового вигадати вже неможливо. А якщо хтось і знайде нові аргументи на користь захисту науки в державі, все одно оприлюднювати їх, чесно кажучи, непотрібно, навіть безглуз- до, оскільки ККД таких виступів у ЗМІ щодо злиденної ситуа- ції у науковій сфері практично нульовий. Проте з плином часу щось відбувається і вкотре десь у підкірці поступово визріває потреба зреагувати. Зокрема, приводом для цієї статті став розроблений Урядом України і 21 вересня 2021 р. прийнятий Верховною Радою до розгляду проєкт «реального», як ствер- джується, бюджету України на 2022 рік, у якому фінансування НАН України планується в розмірі ~5,5 млрд грн, що на 8 % 1 Це слова з інтерв’ю Ненсі Пелосі, спікера Палати представників Конгре- су США, яке вона дала виданню NPR вже в далекому 2009 р. Не думаю, що у науковій політиці і ставленні до науки в США щось з того часу принципово змінилося. ЛОКТЄВ Вадим Михайлович — академік НАН України, академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 51 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО більше, ніж у поточному році, але при цьому інфляція становить 9—10 %, а отже, катастро- фічне її недофінансування продовжує «мати місце бути». Про це писалося і говорилося з різних трибун, але зміна президентів, прем’єрів, складу народ- них депутатів на ставлення до науки, особливо фундаментальної, не впливає, і вона животіє на периферії їхньої свідомості. Я ж впевнений, що сильні світу цього не можуть не знати найго- стріших проблем наукової сфери, які науковці розв’язати самі не в змозі: 1) разюча за мізер- ним обсягом порівняно з розвиненими держа- вами підтримка науки2, як наслідок — різке зменшення кількості і якості наукових кадрів, а також ганебне для сучасної країни падіння престижу професії науковця; 2) крайня заста- рілість дослідницького інструментарію, що не дозволяє отримувати конкурентні на світовому рівні результати; 3) орієнтація роботи Академії виключно на так звані корисні результати аж до її самоокупності; 4) хронічна незатребуваність наукових результатів ані економікою, ані, що ще небезпечніше, суспільством. Насправді нічого оригінального у сказаному немає і, більше того, час від часу деякі госпо- дарі владних кабінетів визнають наявність цих проблем, а інколи (здебільшого під час черго- вих виборів або любимих владою протоколь- них заходів) вміло обіцяють сприяння їх вирі- шенню, проте жодного факту щодо виконання я особисто навести не можу. І попри те, що за- значені проблеми неодноразово піднімалися, мені здається, про них варто говорити знову і знову, оскільки, тішу себе надією, не виклю- чено, що хтось колись десь «нагорі» почує від- верту думку науковців і адекватно відреагує. Зрештою, ми живемо і боремося не без надії, яка, як відомо, помирає останньою. Ще раз про фінансування. Слова однієї з найвищих посадових осіб США, використа- 2 Я не торкаюся структури цієї підтримки, оскільки у нас на державне фінансування науки припадає при- близно 80 %, а на бізнес 20 %, тоді як у провідних країнах — навпаки. Проте пересічному досліднику не дуже принципово, звідки йдуть кошти, бо його хви- люють нормальні умови роботи і винагорода за неї. ні як епіграф, не випадкові, бо свідчать про усвідомлення американським істеблішментом важливої ролі та великих можливостей науки для розвитку країни. При цьому Н. Пелосі — демократка, а задовго до неї інші, не менш ва- гомі слова про науку виголосив президент Ро- нальд Рейган, що належав до республіканської партії: «Ми витрачаємо на наукові досліджен- ня так багато не тому, що багаті, а ми бага- ті, оскільки вкладаємо великі кошти в науку». Тепер ці слова лежать в основі політики всіх економічно розвинених країн, де на відміну від нас зростають і кількість науковців, і витрати на їх утримання. А згаданий вище бюджет на наступний рік, як і бюджети практично всіх років незалежності, прямо протирічить світо- вим тенденціям. Тобто вітчизняна політична, за її ж власним означенням, еліта (насправді «еліта» в лапках) вважає необхідну для при- скореного розвитку країни підтримку науко- вого сектору марною і не приховує, що намірів перетворення нашої країни на авторитетний і поважний суб’єкт міжнародних відносин вона не має і докладати зусиль для досягнення цієї мети не збирається. І все це відбувається тоді, коли, якщо бути чесним, українська наука перебуває у критич- ному стані. Її фінансування настільки недо- статнє, що нищівний для неї і освіти відплив наукової молоді за кордон, а фактично — втеча з країни освіченого інтелекту, лише зростати- ме. А якщо хтось радісно заявляє, що число від’їжджаючих в абсолютних одиницях почало спадати, то причина проста — наукової молоді стає значно менше, причому небажання моло- дих людей займатися наукою зароджується ще в шкільні роки. Для порівняння легко перевести оголошену цифру річного академічного бюджету, скажімо, в американські долари: матимемо приблизно $200 млн, тобто бюджет не дуже сильного за- хідного університету. Зазвичай у них частина бюджету покривається за рахунок студентів, що вчаться не безкоштовно, але найбільшим є внесок відповідного централізованого бюдже- ту (державні університети) або благодійних фондів (приватні). Звісно, там ніхто не вдавав 52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО би, що все нормально, якби бракувало коштів або на повний робочий час, або на поточну на- вчальну чи наукову роботу, і до боротьби за виправлення ситуації долучилося б усе грома- дянське суспільство. А що ж наше? З байду- жістю сприймає кричущий факт — довготри- вале падіння української науки від її недофі- нансування і, як у відомому творі, «мовчить», чим демонструє свою згоду. Якщо ж Академію вважати частиною суспільства, то і вона мов- чить разом з ним... Інколи лунають голоси, що батьківщину залишають лише невдахи, які не зуміли чи не захотіли знайти в ній роботу за отриманою в університеті спеціальністю, або охочі до ма- теріальних благ, що є погано прихованою не- правдою. Навпаки, їхали і їдуть найсильніші та найамбітніші, які прагнуть, працюючи за фа- хом, закріпитися у світовому науковому про- сторі і мати нормальні умови життя. Можна навести численні приклади, коли поїхали вже відомі вчені, керівники наукових напрямів, а також перспективна молодь, і більшість з них зробили за кордоном завидну наукову кар’єру, стали цілком заможними людьми. Щодо деградації самої науки можна почути і дещо «заспокійливі» думки, буцімто науки як такої в Україні вже немає або вона перебуває в процесі природного вмирання. Заспокоєння ж полягає в тому, що не треба лякатися відсутнос- ті в країні армії вчених, це ніяке не лихо, бо в світі є чимало суспільств, які живуть — і живуть непогано — без усякої науки. Безумовно, це де- шевше, оскільки її існування є доволі коштов- ною забавою. Тим не менш, багато країн свідомо йдуть на чималі витрати, бо в такому разі могут- ність і впливовість держави у світі зростає ба- гаторазово, а перебувати серед найсильніших прагнуть країни, що в бажанні стати сильніши- ми поважають насамперед самих себе. Коли ж досягають мети і стають сильними та самодос- татніми, завойовують авторитет, викликаючи повагу й інших. Це дорогого коштує. Згадаю ще один аспект проблеми фінансо- вого забезпечення науки в умовах обмежених коштів, який має як прибічників, так і суворих критиків. Він полягає у стратегії, що перетво- рюється на домінуючу, переведення фінансу- вання науки, насамперед фундаментальної, переважно на конкурсні засади. Цю стратегію під гаслами підвищення міфічної результатив- ності наукової діяльності відстоюють і чинов- ники МОН України, і, чого гріха таїти, багато провідних вітчизняних вчених. Особисто я не підтримую таку думку, оскільки вважаю, що вона свідчить скоріше про нерозуміння певни- ми колами того, як функціонує наука, й ігно- рує принципову роль наукового середовища. По-перше, наукова робота не є спортивним змаганням або сукупністю бізнес-проєктів, коли головне — прибуток. По-друге, фінансу- вати лише найкращих — вчених або колекти- ви, — керуючись до певної міри неточними і залежними від наукометричної бази даними, мені здається згубним. Такі колективи без наукового, нехай не найвищого ґатунку, але фахового оточення скоро втратять свою силу і згаснуть, а можна сказати й жорсткіше — за- непадуть. Та й світовий досвід вчить, що без такого середовища, функція якого пропусти- ти через себе або не пропустити нетривіальні (як кажуть, «божевільні») ідеї, наука швидко регресує. Тому першокласна фундаментальна наука може існувати тільки в умовах регуляр- ного — бюджетного — фінансування, яке чи не єдине дозволяє з необхідною глибиною і не- квапливим осмисленням проміжних результа- тів здійснювати дослідницьку діяльність ши- рокому колу кваліфікованих науковців, а не лише «видатним». Коли ж не буде «рядових», то зникнуть і «видатні». Це закон, який пра- цює в будь-якій творчій галузі — літературі, музиці, мистецтві (до речі, і в спорті також), і не рахуватися з ним є проявом очевидної не- далекоглядності. Є ще одна важлива обставина: таке фінансу- вання дозволяє ставити і вивчати окремі неод- нозначні, так би мовити, інтуїтивні питання, термін пошуку відповіді на які, а також сам ре- зультат не піддаються точному визначенню (на- приклад, перевірка гіпотез, доведення теорем, формулювання теорії того чи іншого явища, створення матеріалів з наперед заданими влас- тивостями тощо), або ставити складні експери- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 53 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО менти, де задіяна велика кількість дослідників як різного рівня підготовленості, так і різного дисциплінарного фаху. Треба згадати й про не- вдачі — супутниці будь-якої творчої роботи. Тому завдання відновлення достатнього для самовиживання наукового середовища, почи- наючи зі школярів і студентів, а також від род- ження повнокровної підготовки інженерно- технологічних кадрів має постійно хвилюва- ти верхівку держави. Ані першого, ані других не можна купити чи звідкись завезти, як не можна уповати на повернення тих, хто вже поїхав. Навпаки, всебічна турбота про людей, що бережуть і підвищують інтелектуальний та культурний рівень нашої країни, повинна бути основою концепції розвитку в ній сучасної на- уки та привабливої для молоді освіти. Але сказане стосовно важливості сталого бюджетного фінансування жодним чином не суперечить паралельному існуванню гран- тової системи як додаткової і теж необхідної. Річ у тім, що вона може і повинна спрямову- ватися на підтримку розв’язання актуальних проблем силами відносно невеликих колек- тивів (команд), творча праця яких внаслідок конкретності постановки завдання і наявності обов’язкового попереднього досвіду у відпо- відному напрямі може бути чітко регламенто- вана в часі і закінчена за оголошений у самому гранті термін. Саме така система і є майданчи- ком, де через конкурс відбувається змагання ідей і підходів, а також зростають лідери і твор- ці наукових шкіл, тобто з’являються видатні дослідники, про яких з часом дізнається світ 3. Що таке наука і навіщо вона потрібна. Якщо ж прийняти точку зору щодо можли- вості зневажливого ставлення до цілої галузі, а саме: наукової, то треба відповісти й на пи- тання, чому все-таки світ знаходить важелі для 3 Я особисто вбачаю у грантовій системі і деякі вади: наприклад, пропоноване для фінансування завдання стосується, як правило, модної тематики, яка «на слуху», а сам розподіл грантів може залежати від смаків експертів або їхніх стосунків із заявниками. Але це дрібниці, і конкурси є в цілому загальновизна- ною в світі формою підтримки досліджень як фунда- ментального, так і прикладного характеру. її безперебійного розвитку, причому вони на- стільки серйозні, що різні країни змагаються за світову першість у наукових дослідженнях, прагнучи визнання через, скажімо, отримання найпрестижніших премій. Про повагу до таких країн сказано вище, але не вона є основним чинником сприяння вільним науковим по- шукам. Найсуттєвіше — це отримання нового знан ня, бо давно і неодноразово було доведе- но, що Ф. Бекон мав слушність, ототожнивши його (знання) із силою — силою розуму, освіти, економіки, медицини, обороноздатності тощо країн, які возвели знання в принцип свого життя. Там вірять, що спроможність знань не- впинно зростає, формується економіка знань, тільки вони, перетворюючись на справжню продуктивну силу, відкривають для бізнесу нові можливості. Загальну думку щодо знань чудово сформулював головний ідеолог і тво- рець сінгапурського дива Лі Куан Ю, якому належить вислів: «Лінія вододілу світу пройде між тими, хто володіє знаннями, і тими, у кого їх немає». Процвітання Сінгапуру є свідчен- ням того, серед яких країн він опинився. І як пересічному українському науковцю не позаздрити колегам із США, де президент Білл Клінтон миттєво відреагував на відкриття но- вого явища — так званих осциляцій нейтрино, можливих лише, якщо ця найдрібніша частин- ка має скінченну масу: «Вчора, 4 червня 1998 року, японські фізики оголосили, що нейтрино є масивними. Це змінює наші фундаментальні уявлення — від природи субатомних частинок до розширення Всесвіту. Проте головним ре- зультатом є наслідки, які зачіпають все сус- пільство, не тільки його економіку, але сам наш погляд на життя». Виходячи саме з такого розуміння нічим не обмеженої спроможності науки, передбачливі країни на ній не економлять, вкладаючи ша- лені за нашими мірками гроші у надкоштовні проєкти — будівництво і введення в експлуа- тацію Великого адронного колайдера, запус- ки космічних апаратів на зразок телескопа «Хаббл», розроблення обладнання для вимі- рювання гравітаційних хвиль, створення на Землі штучного Сонця у вигляді гігантського 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО токамаку з метою досягнення умов, за яких відбуватимуться керовані термоядерні реакції, що забезпечить людство невичерпним дже- релом енергії. Додам, що організовуються не тільки польоти до далеких планет, а й відносно недалекі, хоча також не дешеві, експедиції — археологічні, глибоководні, здійснюється роз- шифрування стародавніх текстів тощо. Все це не містить жодних комерційних інтересів. Тоді навіщо воно робиться? Відповідь напрочуд проста і навіть прагма- тична — весь час свого існування світ пере- буває у цивілізаційному розвитку, який, як неважко збагнути, визначається саме наукою, а точніше, її власним розвитком. Майже все, чого досягло людство, ґрунтується на знаннях, добування яких є тією самою невід’ємною ком- понентною цивілізації. При цьому технологіч- на модернізація є продуктом переосмислення з метою їх використання об’єктивних природ- ничих знань, а от формування норм поведін- ки і встановлення необхідних для безпечного співіснування обмежень, які протистоять при- таманній усьому сущому незалежно від його ієрархічного розташування, аж до найвищої серед усіх людської популяції, особливості — виживати за рахунок інших (подібних або неподібних до нього), — цілком залежить від стану гуманітаристики у найширшому розу- мінні границь цієї сфери. Коли мати на увазі Homo sapiens, то вона пізнає його внутрішній (суб’єктивний) устрій, узагальнюючи набутий людьми досвід мирного співіснування і закла- даючи засади індивідуальної та колективної культури і моралі. Якщо загальною культурою і моральними цінностями наше суспільство (а також церква) ще якось (насправді досить мляво) опікується, то у природничих науках та їхній ролі в дер- жавотворенні воно, на жаль, нічого не тямить, хоча не забуває періодично повторювати відо- му тезу, що вчені лише задовольняють свою цікавість за рахунок держави, а на більше не налаштовані. Так, це правда, але цікавість до таємниць природи і вміння їх розкривати — це талант, причому рідкісний. Його треба цінува- ти, підтримувати і хоча б іноді славити. Чи не з цієї причини найвідоміша і найвпливовіша сві- това газета «New York Times» щосереди вихо- дить з доволі об’ємним додатком, присвяченим новинам у фундаментальній науці, авторам найбільш цікавих її результатів, а також з роз- горнутими інтерв’ю з вченими? Тож суспіль- ство, принаймні англомовне, отримує вичерп- ну інформацію про найсвіжіші наукові здобут- ки у популярному, тобто спрощеному, викладі. Те, що повідомлення про них з’являється у та- кому поважному виданні, лише доводить пере- січному читачеві, що наука є важливою складо- вою світових подій. А оскільки світ прогресує, еволюція наукового знання, що спрямоване на поліпшення життя, не може не приносити задоволення і фактично стабілізує правильно інформоване суспільство, яке в результаті мен- ше довіряє антинауковим твердженням, що, на жаль, ще не вимерли, як динозаври. Наші очільники не розуміють і не вимовля- ють слова «фундаментальна наука», а у списку наукових пріоритетів на найближчі роки, скла- деному МОН України, місця для неї взагалі не знайшлося 4! Це вже не дивує, бо навіть ті з можновладців, хто так чи інакше вважає на- уку вартою уваги, розглядає її суто утилітарно. І ніхто не збирається вкладати необхідні кошти у створення чи оновлення парку приладдя, аби українські вчені могли працювати на передньо- му фронті світових експериментальних дослі- джень, що лише підвищило б престиж країни та її позиції у сучасному світі. Кажуть, немає коштів. Але водночас не припиняється і вида- ється за щось суперважливе започаткування таких абсурдних, розрахованих на наступні вибори популістських проєктів, як створення президентського університету, потреба в якому є, м’яко кажучи, дуже сумнівною, про що, як на 4 Навряд чи це простий недогляд. Те саме у проєкті Плану трансформації України на 2021—2023 рр., який прем’єр-міністр Д.А. Шмигаль презентував 2 жовтня 2021 р. і в якому серед більш ніж десятка національних пріоритетів і десятків завдань слово «наука» теж не фігурує, а отже, на неї ніхто не покла- дається. Досить побіжно згадуються ІТ-сфера, меди- цина, освіта в аспекті раціональної мережі універси- тетів, а науки немає! ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 55 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО мене, НАН України мала б твердо заявити; ви- садження в Україні 109 дерев і облаштування 104 спортмайданчиків; нарешті, оголошення намірів провести в нашій країні Олімпійські ігри, що теж не викликає радощів. Тим більше, що останні є разовим заходом, тоді як створена наукова інфраструктура працювала б на країну роками, демонструючи належність України до сім’ї цивілізованих держав. Як би це сумно не звучало, у нас немає жодного дослідницького центру світового рівня, хоча відомо, що там, де вони є, процвітає міжнародна співпраця, різні країни, навіть з неоднаковими політичними режимами, мають всі шанси перетворитися на партнерів. Суттєво, що такі центри є не тіль- ки інструментом отримання нового знання, а й джерелом національної культури і сучасної освіти — базою для вивчення суспільних про- цесів, особливо сьогодні, коли їхній перебіг став значною мірою визначатися соціальними мережами, де зосереджена чимала частка люд- ських взаємин. Та що там наукові центри! Їхнє будівництво на відміну від торгово-розважальних комплек- сів або доріг далеке від меркантильних інте- ре сів української влади, тому навіть припус- кати їхню появу було б вершиною наївності. Зрештою, за український кошт не побудовано жодного інституту чи хоча б приміщення для якої-небудь сучасної наукової лабораторії, не проведено навіть жодного капітального ремон- ту академічних будівель. Тим же колегам, або опонентам, хто наполя- гає на непотрібності науки, поставлю те саме питання: чому витрати на неї, якщо брати світ в цілому, лише зростають, а деякі країни (див. епіграф) роблять її головним пріоритетом? Зо- крема, у Франції фінансування науки і освіти вважається важливішим за підтримку бізнесу. Там впевнені, що без науки немає інновацій, технологій, економічних проривів. Погоджу- юся, її розвиток неможливо передбачити, що декому не до вподоби, хоча ми знаємо, що ані Фарадей, ані Резерфорд, ані Ейнштейн, ані Мендель чи Уотсон з Кріком — прикладів можна навести чимало, — здійснюючи свої ви- ключно фундаментальні дослідження, не мо- гли уявити, як і де використовуватимуться їхні відкриття — плоди їхньої особистої цікавості і, звісно, сумлінної праці, без якої не було б про що говорити. Розумна, освічена людина, тим більше керівники міністерств і відомств, не ка- жучи вже про президента і прем’єра, повинні нарешті змиритися і усвідомити, що прямий вихід на споживача має лише прикладна наука, а фундаментальна, яка завжди була і залиша- ється єдиним джерелом знань, — тільки опосе- редковано, для чого визначити час неможливо. Принципово при цьому, що перша «живить- ся» результатами другої — іншого не дано, і таке «впорядкування» ніким не вигадане, воно не штучне, а природне. Тому, вимагаючи підви- щення показників так званої результативності, або ефективності, наукової діяльності, треба бути надзвичайно обережним, оскільки, по- перше, кожна наука має свою специфіку, а по- друге, оцінка творчої роботи, якщо відверто, практично не піддається формалізації і часто- густо стає видимою лише згодом, через деякий час. На жаль, контролюючі органи не врахову- ють ані першої, ані другої обставини і все хо- чуть вимірювати за однією методикою, в якій взяті «зі стелі» цифри визначають цінність і перспективність того чи іншого наукового до- слідження або прикладної розробки, і ніхто не несе відповідальності, якщо через певний час виставлена оцінка виявиться фейковою. Натомість не треба бути пророком, аби пе- редбачити зростання значення науки у житті суспільства, яке, подібно до наркомана, вже не може позбавитися «наукової голки». Скажімо, проблему альтернативного енергозабезпечен- ня може розв’язати лише наука, те саме стосу- ється лікування хвороб на основі персональ- них даних про генетичну структуру кожного індивіда або знаходження засобів протистоян- ня глобальному потеплінню, поліпшення еко- логічної ситуації тощо. Побороти у повному обсязі ці, а також багато інших викликів люд- ство зможе, лише використовуючи могутність науки. Не менш важливою є освітня роль науки, і ми знаємо, що провідні вчені НАН України та її установи беруть активну участь у підготов- 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ці висококласних кадрів, які засвоїли передо- ві знання і мають науковий світогляд. Нехай не всі присвятять своє життя дослідницькій або викладацькій діяльності, але, що важли- во, різні державні і приватні підприємства та фірми отримають цінне поповнення, спромож- не на інноваційні прориви, яких нам серйозно бракує. При цьому не треба і не можна об’єднувати освіту і науку в одну управлінську вертикаль, роль якої покладено на МОН України, бо це різні сфери. Мета освіти — передати набуті та твердо встановлені знання, тому вона може бути досить легко формалізована і лінійно ви- будувана. Протилежне має місце в науці, де не може бути шаблону і найбільше цінуються не- стандартні дії, які зазвичай керуванню не під- даються і вимагають несхожих — часом винят- кових — підходів і розуміння. Нарешті, вчені можуть і повинні виступати в ролі експертів, аналізуючи і критично осмис- люючи різноманітні проєкти, які пропонують- ся до втілення, де б і як би «високо» вони не готувалися. Сумніви щодо будь-якої праці, на- віть власної, лежать у самій природі наукової творчості, а інакомислення є її рушійною силою, тому справжню, тверезу, неупереджену екс- пертизу, особливо великих проєктів державної ваги, можна отримати, лише направивши їх до академії наук, яка зберегла і поки що реально має висококваліфіковані кадри в усіх науко- вих напрямах. Не побоюся і дещо високомовно заявити, що Академія — це концентрований ін- телектуальний потенціал нації. Так, його дум- кою керівні особи або органи інколи нехтують. Свого часу, нагадаю, не врахували негативний висновок АН УРСР щодо будівництва атомної станції поблизу Чорнобиля, за що дорого роз- плачуються цілі покоління українців. Тому на- укова експертиза має обов’язково, без жодних винятків, супроводжувати будь-які проєкти будь-яких міністерств і відомств, зокрема й урядові. Має бути табу або, краще, офіційна заборона на прийняття відповідних рішень, зу- мовлених лише непрофесійними прагненнями наших корумпованих чиновників «розпилюва- ти» бюджетні кошти. В цілому ж триєдині обов’язки нашої На- ціональної академії — наука—освіта—експер- тиза — мають визначати роботу, структуру і дорожню карту розвитку її установ. Було б не- погано, якби відповідні положення містилися в Законі про НАН України, якого науковці вже зачекалися і в якому статус Академії як найви- щої наукової організації країни було б закріпле- но на державному рівні, а не лише в її Статуті. Хто і де розвиває науковий сектор. Вище вже згадувалися країни (наприклад, США, Китай, Франція тощо), де науковий розвиток перебуває під пильним наглядом не лише по- літичного керівництва, а й громадянського суспільства, яке у нас доволі слабке. Але країн з достатньо сильною наукою набагато більше і їхня кількість зростає. Чи є закономірності, які відрізняють такі країни від інших, крім, звісно, безпосередньо отриманих їхніми вченими нау- кових результатів, які визнаються у світі? Так, це кількість університетів, які готують студен- тів, причому не просто вчать, а своєю навчаль- но-науковою діяльністю завойовують місця у першій-третій сотні щорічного рейтингу най- кращих закладів вищої освіти світу. Наші до них теж потрапляють, але у сотні з номерами 18—20. З одного боку, відставання вітчизняних ви- шів має об’єктивний характер, оскільки у за- хідному світі наукова діяльність зосереджена переважно в університетах, становлячи важ- ливу частину загального рейтингу, і це треба мати на увазі, аналізуючи описану вище кар- тину. Наша ж система багато років, зокрема і в радянський період, була, по суті, традиційно розділена на дві взаємопов’язані, але все ж не- залежні складові — навчальну (виші) і наукову (академія). В першій, не можна заперечувати, займалися науковою діяльністю, але наявне й досі шалене лекційне навантаження виклада- чів не дозволяло їм присвячувати науковим пошукам достатній час, що компенсувалося наявністю другої складової, де навчальна ді- яльність (якщо не брати до уваги роботу окре- мих вчених у вишах на засадах сумісництва) взагалі прописана не була, і, власне, робила- ся тільки наука. У цьому були й деякі пере- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 57 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ваги, оскільки люди, звільнені від будь-яких обов’язків, крім наукових, швидко набували майстерності і досвіду, причому навчання в ас- пірантурі вважалося — і було! — такою самою науковою роботою, хоча й під наглядом стар- шого колеги. Така «подвійна» система не є ані кращою, ані гіршою за західну, і багато чого, якщо не все, залежить від зовнішніх умов, під якими я розумію статус вченого в суспільстві та обов’язки держави перед ним. Цим можна, зокрема, пояснити те, що Китай зберіг радян- ську систему підготовки кадрів, але його уні- верситети в перших трьох сотнях присутні. Отже, я б не став закидати нашим провідним вишам їхні наразі не дуже високі місця у світо- вій шкалі, яка не є ідеальною, тим більше, що самі показники від рейтингу до рейтингу змі- нюються, тобто місця не є однаковими чи по- стійними. Тим не менш, незалежність України як держави та її природний розворот у бік Єв- ропи і європейських цінностей внесли корек- тиви у розвиток багатьох наших галузей, і на- уково-освітня не залишилася осторонь. Якщо в минулому ми випускали лише спеціалістів, найкращі з яких ставали аспірантами, що за- лишалися в науці, то тепер на західний манер готуємо бакалаврів, магістрів і докторів філо- софії (PhD), причому останні за підготовкою зовсім не кандидати наук, як спочатку здава- лося, оскільки присвоєння звання PhD спира- ється не на наукову і доволі самостійну роботу, а на навчальну або підготовчу до наукової. Тим самим наші кандидати (у минулій системі), як правило, переважали за своїм рівнем докторів філософії, тому досить легко знаходили і зна- ходять собі місця для працевлаштування у престижних західних університетах. Спираючись на подібні міркування, досить багато викладачів університетів вважають ба- гатоступеневу модель вищої освіти, принаймні для природничих наук, невиправданою і хоті- ли б зберегти стару. Проте рішення прийнято, ми переходимо на західні рейки освіти, а тому маємо рівнятися на них і поки що у порівнянні програємо. Проте, аналізуючи динаміку рей- тингів, які не викликають у наукового співто- вариства якихось заперечень, можна помітити, що з року в рік вони, якщо брати другу поло- вину третьої сотні і далі, змінюються за раху- нок країн, що розвиваються, а от США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Японія, Китай, Австралія, Канада, Фінлян- дія, Данія, Італія, Бельгія, Швеція свої місця, причому високі, зберігають. Такі ж країни, як Аргентина, Індія, Бразилія, Португалія, Чилі, Сінгапур, Туреччина, Чехія, Польща, Малайзія, Таїланд, Мексика, деякі інші, то потрапляють, то на рік-два випадають з цього списку, оскіль- ки лише відносно нещодавно почали доклада- ти великих зусиль, що рівносильно вкладанню коштів, для розвитку науки. Фактично подібні рейтинги, відбір до яких доволі суворий, не що інше, як перелік країн так званого «золотого мільярду», а присутність тієї чи іншої країни в одному з них показує, як вона ставиться і як підтримує свої науку і освіту. До речі, два ро- сійські державні університети — Московський і Санкт-Петербурзький — стабільно входять до другої сотні. Як на мене, доволі показовим є приклад Ки- таю, жодний університет якого, крім Шанхай- ського, не потрапляв до рейтингів найкращих приблизно до 2000 р. І справді, конкуренто- спроможних закладів вищої освіти в Китаї більше не було. Проте китайське керівництво в якийсь момент прозріло і зрозуміло, що під- готовка кадрів визначає вектор розвитку кра- їни, через що з початку ХХІ століття почало вкладати великі кошти у розвиток своєї на- уки, фундаментальної і прикладної. Не знаю про створення нових — може, вони й є, — але почали модернізуватися старі заклади вищої освіти, для них будувалися новітні, зручні для досліджень, корпуси, закуповувалося найсу- часніше обладнання, до них стали запрошу- вати фахівців з різних країн, і багато наших провідних вчених не один місяць на рік про- водять у прекрасно оснащених лабораторіях китайських університетів і інститутів. Про- йшло лише 20 років, і серед трьохсот найкра- щих університетів світу 11 мають «прописку» в КНР. У цій країні не хочуть пасти задніх у відчайдушній битві за науку і технології — ви- значальні цінності розвинених країн. 58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Ситуація настільки поліпшилася, що досить значна кількість китайських вчених, що обі- ймали на Заході достойні посади, почали по- вертатися додому, де їх чекають чудові умови роботи, завидні зарплати, шана і повага, а не звинувачення у зраді. Ще більше вражає, як китайське керівництво бореться за науковий пріоритет своїх вчених, розглядаючи його як ознаку національного престижу. Для цього різні високопосадовці надсилають листи най- більш впливовим представникам китайської наукової діаспори якщо не з вимогою, то з ціл- ком прозоро висловленим проханням якомога ширше посилатися на роботи китайських до- слідників, аби їхні досягнення ставали відоми- ми і визнаними світом. І справді, Китай наразі перетворився на другу за науковою продуктив- ністю країну, поступаючись лише США. На- віть маючи таку похідну розвитку, Китай пла- нує на наступні п’ять років збільшити видатки на науку майже у 20 разів! Очевидно, нам таке не під силу, і, наводячи цю інформацію, я не маю на меті порівнювати Китай і Україну за ступенем розвитку і намірів — Китай тут дале- ко попереду, але дбайливе ставлення його ке- рівників до своїх вчених, створений у суспіль- стві культ освіченої людини та й взагалі знання, що дало очікувані сходи, можна було б, гадаю, перенести і на наш ґрунт, зробити прикладом для наслідування. Але це тільки мрії... Рішуче й оперативно відреагували на по- відомлення про значне збільшення наукового бюджету Китаю у США, де зрозуміли, чим це їм загрожує. У червні Сенат прийняв закон про безпрецедентно масштабне фінансування фун- даментальної(!) науки. Зокрема, аби залиша- тися першою країною в світі за фінансуванням пошукових досліджень і зберегти світове нау- кове лідерство через примноження людського капіталу, інвестиції у Національний науковий фонд планується подвоїти. Коментарі, як то кажуть, зайві. Розглядаючи ретроспективно списки най- кращих університетів, їхню локацію і дина- міку розвитку, легко дійти висновку, що при- близно половина людства живе в країнах, які намагаються тримати на якомога вищому рівні не армію, не загальний рівень життя, навіть не середні показники його якості — все це лише наслідки, — а саме науку. Можна при цьому сказати й по-іншому: попри неминучі фінансо- ві витрати, науку, причому йдеться передусім про фундаментальні її напрями, прагне розви- вати і розвиває та частина людства, яку слід назвати грамотною. Ми ж цього не робимо, перетворюючись на виняток, і з впертістю, гід- ною іншого застосування, продовжуємо ски- глити, що чистою, тобто фундаментальною, наукою займаються лише непрактичні дур- ні, а для нас вона занадто дорога. Чи не тому ми досі не можемо запропонувати ані світу, ані співвітчизникам власну дієву вакцину від COVID-19 — лише обіцяємо, а свою, перепро- шую, «грамотність» демонструємо хіба що тим, що більша частина дорослого населен- ня України, в тому числі й лікарі(!), не бажає профілактично щепитися проти коронавірусу, виправдовуючись забобонами і чутками щодо наслідків вакцинування і небезпечністю самих вакцин для їхнього здоров’я. Нарешті, грамотні країни (не тільки Китай) платять вченим стільки, що їх можна віднести до верхівки середнього класу, отже, їхній до- хід десь у 2,5—3 рази перевищує середній по країні. Історично традиція матеріальної під- тримки вчених має глибоке коріння і склалася десь 120—150 років тому, коли наука, вибачте за пафос, почала поступово перетворюватися на основу економічного благополуччя країн, де переконання щодо її ролі отримало суспіль- не визнання. В СРСР після Другої світової ві- йни (правда, з інших причин) зарплата вчених теж різко підвищилася, що дало такий самий результат — професії науковця або освітяни- на стали привабливими і престижними, у до- слідників виникло почуття власної гідності та своєї необхідності країні, а молодь залюбки йшла в науку чи на викладацьку роботу, отри- мати яку міг далеко не кожний випускник, бо вимоги до рівня знань і компетентності пре- тендентів були високими. Тепер же соромно навіть назвати заробітну платню середньостатистичного українського науковця, оскільки в основному вона нижча за ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 59 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО середню 5. Тому дивуватися їхній еміграції, на- самперед молоді, в країни першого або другого ешелону за розвитком, де вони не тільки заро- бляють на пристойне життя, а й не вважають- ся «лузерами», навряд чи потрібно. Згадане ж відчуття сорому не дозволяє заспокоїтися і провокує появу внутрішнього мотиву провес- ти певну аналогію: передові країни імпорту- ють освічений мозок, а ми експортуємо, при- чому за безцінь. Ми вивозимо й інші природні ресурси, проте за них отримуємо грубі гроші. А от коли зіставити обидва ці експорти і пер- ший умовно прирівняти до технологічно виро- бленого продукту, то виникає пряме питання: чому? — адже зазвичай він має бути набагато дорожчим за сировину. Проте у нас чомусь все навпаки — мізки просто даруємо, не думаючи, скільки вони могли б зробити на рідній землі і яку користь принести державі. Не можу на- вести об’єктивні докази, але мені здається, що за розміром фінансової винагороди за наукову діяльність Україна перебуває на останньому місці в усьому грамотному (читай: цивілізова- ному) світі і перспективи на краще, особливо у світлі пропонованого на 2022 р. бюджету, не проглядаються. То чи маємо ми право відноси- ти себе до грамотних націй? Відповісти «ні» немає бажання та й важко психологічно, а «так» — немає підстав. Навіть припустивши, що при обговоренні бюджету до витрат на науку щось додадуть6, що було б непогано, це не змінить парадигму існування Академії, не переорієнтує її з виживання на роз- виток. Для цього лише збільшення фінансу- 5 Для довідки: заробітна платня шведського професо- ра дорівнює зарплаті міністра — теж шведського; зарплата деяких видатних вчених США, що обійма- ють посади професорів університетів, інколи переви- щує президентську; в СРСР найбільшу офіційну (якщо виходити з розміру партвнесків) зарплату мав президент АН СРСР, а не секретарі ЦК КПРС, в тому числі й генеральний, голова Верховної Ради чи міні- стри. Звісно, у цих випадках безглуздо говорити про середню зарплатню — вона набагато нижча. 6 Заради точності зауважу, що прийнятий 2 грудня ц.р. Верховною Радою України бюджет країни на 2022 рік передбачає збільшення фінансування НАН Укра- їни приблизно на 20 %. вання мало — треба мати у достатній кількості сучасно навчені кадри і стратегію не тільки на добування ними знань, що є головним, а й на перетворення останніх у технології. Тільки так з’явиться можливість вбудувати науку в реаль- ний сектор економіки, коли розробки доводять- ся до рівня, цікавого бізнесу, той їх підтримує, а держава здійснює лише регулюючі функції. Наш же бізнес, не визнаючи за наукою ролі драйвера економічного зростання, вкладати гроші в науку (а йдеться наразі про прикладну) охоти не має і це робить держава, але її грошей на таку підтримку в необхідному обсязі не ви- стачає. І що робити — а проблема комплексна і не на один рік — ніхто не знає та й обговорюва- ти по суті, маю враження, не налаштований. Що сталося. Повертаючись до риторичного питання про грамотність, мушу твердо заяви- ти: радянська Україна грамотною, без усяких сумнівів, була і, впевнений, могла пишатися грамотністю своїх громадян. Про це свідчить весь мій життєвий досвід. Справді, оскільки початок мого наукового шляху припав на ті часи, можу з повною відповідальністю свід- чити, що вчені у 50—60—70-ті роки минулого століття перетворилися в СРСР на приві- лейований прошарок суспільства, відчували свою значимість і вагу. Особливо незалежни- ми, або, якщо так можна висловитися, непо- кірними, були фізики, — саме лише створення ними атомної і термоядерної зброї або косміч- ні досягнення чого варті! — які дозволяли собі прояви громадянської позиції, відмінної від державної, і певного, недозволеного іншим7, вільнодумства. Публічна боротьба з «лисен- ківщиною», відкрита незгода з вимогою ви- вести А.Д. Сахарова з рядів членів АН СРСР були подіями, відомими всім, хто жив у ті часи у Радянському Союзі. 7 Насамперед гуманітаріям, які роками боролися за визнання української ідентичності і, в ідеалі, україн- ську незалежність, за що зазнавали жорстоких репре- сій аж до тривалих тюремних ув’язнень і таборів. На відміну від них, вчені-природничники, наскільки можу уявити, відстоювали переважно загальнолюд- ські цінності — громадянські свободи, свободу слова і свободу творчості. 60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Це, так би мовити, «побічні» результати на- явності в країні принаймні частини суспіль- ства з високим рівнем освіти, високою само- свідомістю та твердими переконаннями, з якою влада не могла не рахуватися, бо ці люди самовіддано і свідомо, що надзвичайно важли- во, створювали бажані владою конче необхідні для держави речі, на яких вони (і влада, і дер- жава) трималися. Але не це головне — голо- вним було існування в СРСР в цілому і Укра- їні зокрема, може, й не великої, але потужної, самодостатньої, передової науки і освіти, від яких залежали позиції держави у світі. І можна стверджувати, що вони визнавалися на світо- вому рівні, були міцними і авторитетними, по- при те, що цивільним сектором і проблемами осучаснення побуту громадян радянська на- ука, на жаль, нехтувала. Про це свідчать такі, наприклад, дані: за кордоном десь 70—75 % досліджень були і залишаються так чи інакше спрямованими на вивчення потреб і розвиток громадянського суспільства, а в Радянському Союзі все було навпаки, і основний обсяг до- сліджень був присвячений військовим розроб- кам, а от цивільний науковий сектор підтриму- вали за залишковим принципом. Що ж сталося, коли Україна отримала омрі- яну поколіннями українців незалежність і що нова влада поставила на перше місце, взявши на себе відповідальність за долю країни? Праг- нення отримати політичну і економічну свобо- ду, що важко заперечити. Але при цьому нашу науку як сильну і розвинену галузь, а це не було далеко від істини, поставили в ряд того, що «може почекати». Тим самим фінансуван- ня науки миттєво зменшилося щонайменше на порядок, а зарплати вчених не тільки в аб- солютних, а й у відносних цифрах стали же- брацькими. Я вже мав нагоду писати, що поді- бне рішення було вкрай авантюрним (якщо не сказати злочинним), і коли шукати хоч якесь виправдання, то воно могло б в принципі мати місце, якби очікування забрало десь кілька років, а не перетворилося на, образно кажучи, вічність. Прикро, що суспільство, яке ще нещо- давно пишалося рівнем науки і поважало нау- ковців, наче втратило свідомість і почало заки- дати Академії, що наукою вона не займалася, а лише обслуговувала військово-промисловий комплекс. Останнє не є секретом, так і було, але й кваліфікація її кадрів була настільки ви- сокою, що коли з розпадом Союзу відкрилися кордони, виявилося, що саме вчені є найбільш конвертованим українським товаром. А всередині країни все виявилося прямо протилежним — «ціна» наукової діяльності, як і ціна гривні відносно долара, стала настільки малою, що не могла не позначитися на резуль- татах, отримуваних в установах Академії та уні- верситетських лабораторіях. Так, якщо наукову активність українських вчених у 1991 р. при- йняти за одиницю, то у 2019 р. вона знизилася більш ніж удвічі. Ще більше втратила якість ро- біт, бо лише поодинокі вітчизняні роботи стали потрапляти до 10 % найбільш цитованих навіть у науках, де ми або лідирували, або були серед світових лідерів (математика, фізика, матеріа- лознавство, сейсмологія, хімічний каталіз, дея- кі інші). Звісно, такі наслідки спричинив відтік професіоналів високого класу. Водночас неупереджений погляд на людей, що несподівано навіть для себе отримали ре- альну можливість обійняти урядові посади або отримати депутатські мандати, засвідчує, що їхня кваліфікація як управлінців виявилася не бездоганною. Переважно це дуже слабко і поверхово освічені особи, які хаотично наха- палися економічних або юридичних знань, а нерідко й неуки без досвіду державної або ор- ганізаторської роботи, які знати не знали, що існують (а тим паче — як функціонують) різні галузі промисловості, науки, культури зі свої- ми формами фінансування і потребами в ньо- му. Зокрема, про науку вони не думали, її роль собі не уявляли, тому, мабуть, з вульгарних міркувань жорсткого практицизму поставили її в один ряд зі сферою послуг, яка має заробля- ти сама. Це неприйнятно, але не трагічно, бо, здавалося, кожна влада не назавжди і її мож- на було б пережити, якби небезпечні погляди щодо непотрібності науки без спротиву не про- никли у свідомість суспільства, яке по суті від- вернулося від неї, начебто таких занять у кра- їні нема. При цьому влада замість справжньої ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 61 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО підтримки віддає перевагу урочистим подіям, під час яких пафосно клянеться у любові до вчених та їхньої діяльності і багато чого обіцяє, хоча скоро виявляється, що сказане лише сло- ва. Та ж влада ніяк не хоче усвідомити, що на- ука — це не економіка і тим більше не послуги, а отримання нового знання є особливим родом діяльності крихти фахівців з правом на ризик недосягнення поставленої мети і необхідністю все починати з початку. Багаторічні посилання влади на економіч- ні труднощі, у чому вона невтомно переконує вчений загал, не витримують критики, якщо придивитися, з якою швидкістю і в якій кіль- кості в країні сформувалася спільнота так зва- них олігархів, або неправдоподібно багатих людей. Маючи величезні статки і монополізу- вавши цілі галузі промислового виробництва, вони спроможні впливати на суспільство і зовсім не зацікавлені в інноваційному онов- ленні своїх підприємств, бо торгують або при- родними ресурсами, або низькотехнологічним продуктом. Виходячи виключно з особистих інтересів, до яких наука ніколи не належала, вони за допомогою брудних махінацій, до яких, як з’ясувалося, причетна і влада, збільшують власні багатства, ховаючи в офшорах мільярди доларів, яких науці точно не вистачає, бо по- датки з них не сплачуються. Українська наука сьогодні. На щастя, вона не вмерла, але її стан, за медичною термінологією, стабільно важкий, навіть драматичний. Сказа- ти точніше я не можу, оскільки після обрання нового президента Академії необхідного, з моєї точки зору, і незалежного науково-майнового аудиту проведено не було. Через брак коштів, а тепер і пандемію значно поменшало відряджень навіть у межах України, менше збирається й конференцій, багато з яких проходять у режимі онлайн, тому колись єдиний науковий організм і окремі його частини, наприклад Відділення фізики і астрономії, дещо втратили свою ціліс- ність у тому сенсі, що різні його фахові групи трохи менше зустрічаються і взаємодіють. Звіс- но, це оціночні спостереження і судження, з якими, можливо, погодяться далеко не всі. Ра- зом з тим несподівано стало очевидним, скільки питань можна вирішити без поїздок до Києва, що не тільки зручно, а й економить і без того об- межені кошти кожної установи. Це погляд зсередини, а є й погляд ззовні. Він свідчить, відповідаючи сумній реальності (і це перше, що впадає навіть у неозброєне око), про неухильне старіння академічного складу — не членів Академії, а взагалі її працівників. Що- року ми наводимо цифри середнього віку док- торів і кандидатів наук по установах відділен- ня, і за окремими винятками вони зростають практично на одиницю. Це свідчить про те, що попри щорічне оновлення Академії молодими кадрами, створення для них майже тепличних умов для професійного і кар’єрного зростання, появу безлічі молодіжних премій і додаткових фінансових можливостей через гранти або по- сади, ці заходи не роблять «погоди» і не можуть зламати вже багаторічну негативну тенденцію, деякі причини якої обговорювалися вище. Вже сказаного досить, аби зрозуміти, що проблема існування Академії як працюючої і корисної державі інституції є не внутрішньоакадеміч- ною, а системною, яку без дбайливого втручан- ня владних органів розв’язати неможливо. Використовуючи наразі кінематографічний лексикон, можна говорити, що академія посту- пово перетворюється на «зникаючу натуру», ді- ючі особи якої ще працездатні, але перебувають на стадії кар’єрного спуску — у пенсійному або передпенсійному віці. Вони скоріше за все про- довжуватимуть робити свою справу в Україні, отримувати нормальні за науковим рівнем ре- зультати, вчити ремеслу нечисленних молодих дослідників, які — і оце справжнє горе, — отри- мавши знання, з великою ймовірністю її поки- нуть. Тим самим, повторюючи слова Гамлета, «перервався зв’язок часів», або спадкоємність, за спинами перших немає наступних поколінь, яким можна, як це і мало б бути, передати ес- тафету. Загалом питання настільки злободенне, що фактично стосовно науки є еквівалентним питанню того ж героя: «Бути чи не бути?». Тому, маю надію, мене зрозуміють, якщо заяв- лю, що у ньому позиція керівництва Академії, м’яко кажучи, безініціативна, а воно мало б бути більш активним, бо це відстоювання перед 62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО владою не стільки інтересів власне Академії, скільки першочергових інтересів держави. Звісно, можна заперечити: багато чого ро- биться, підвищується заробітна платня, про- блеми молоді весь час на слуху, інколи вдаєть- ся домовитися з владою з деяких невідкладних питань, проте ситуація не тільки не поліпшу- ється, а стає тривожнішою. Реалізовуючи наші намагання щось десь отримати, ми тільки про- симо, а не вимагаємо. Чи не тому, питається, поведінка влади всіх рівнів стосовно науки і вчених анітрохи не змінюється: вона не чує голосу професіоналів, демонструючи знайо- мий нам з минулого життя адміністративний волюнтаризм. Навіть більше: радянська Укра- їна канула в Лету, а найгірші ознаки того часу, поєднавшись з особистим прагненням до зба- гачення, розцвіли. Саме так, без будь-якої при- чини, з’являються волюнтаристські за мане- рою подання і проштовхування в суспільство ідеї на зразок президентського університету, хоча кожна мисляча людина розуміє, що це, крім усього іншого, ще й потенційно корупцій- ний проєкт, якщо йтиметься про якийсь відбір до нього студентів і викладачів. Я пишу про необхідність збереження Ака- демії, бо її наразі замінити нічим, немає також альтернативи академічній організації науки і керуванню нею. Плани можновладців купува- ти зарубіжні технології (а такі заяви нерідко лунають), по-перше, доконають українську на- уку, а по-друге, і це головне, ніхто не продасть те, що може породити конкурента або посили- ти чужу обороноздатність, — відповідні техно- логії, як правило, становлять державну таєм- ницю країн, які при цьому активно торгують готовим озброєнням. Ідея перенести науку в університети і там її підняти — не більше, ніж маніловщина, оскільки не можна підняти будь- що там, де його, по суті, не існує. Будь-яке не- упереджене зіставлення рівня фундаменталь- них наукових досліджень у вищій школі і Ака- демії легко доводить, що в Академії вони більш потужні і ближчі до світових. Важко знайти історичний аналог тому без- ладдю, яке за відсутності загальносвітових катаклізмів і воєн спричинило те, що сталося з нашою наукою, яка, будучи у багатьох на- прямах міцною, ослабла, добровільно здала позиції і сповзла до рівня науки країн третього світу. Невже наші очільники забули, що руйну- вати — не будувати? Останнє набагато склад- ніше і довше. Згадаймо Німеччину перед Дру- гою світовою війною, чия наука була першою в світі. Гітлер її знищив, і тепер ця країна, одна з найбагатших у світі, докладає колосальних зу- силь, але повернути лідерство не в змозі. У нас теж майже не залишилося часу від- новити хоча б той рівень, який ми мали 25—30 років тому. Звісно, маю на увазі науку в цілому, оскільки деякі її, принаймні природничі, напря- ми ще «на плаву», проте не внаслідок створених кимось особливих умов, а завдяки укоріненим у природничих науках традиціям працювати на світовому рівні і наявності чудових кадрів — на жаль, переважно, як говорилося, старшого віку. Повторю, що за ними практично нікого немає, але не як окремих талановитих особистостей, які, на щастя, ще народжуються і подекуди творять, а як молодої, готової працювати на батьківщині наукової спільноти. І якщо керів- ництво нашої держави не вживе негайних екс- траординарних заходів, боюся, нам уже ніхто не допоможе (див. назву цієї статті). Нехай мені вибачать вчені-гуманітарії, але, говорячи про спеціальні заходи, думаю насам- перед і тільки про природничі науки та їхнє поповнення, з яким є величезні проблеми. Вони додатково обтяжуються й тим, що про- блема підготовленої для наукової роботи осві- ченої молоді не є виключно українською, хоча у нас вона надзвичайно загострена, і не секрет, що всі країни конче зацікавлені в її вирішенні. Тому без європейських (або їхнього поряд- ку) зарплат, відносно доступного житла і, що теж важливо, заміни застарілого обладнання на сучасне сподіватися на зупинку «відпливу мізків» ніяк не випадає — він лише зростати- ме. Тим більше, що розраховувати на ентузіазм молоді, про який так красиво вміють говори- ти представники владних структур, насправді залишаючи її практично без хліба насущного і даху над головою (і це невелике перебільшен- ня), є аморальним і цинічним. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 63 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Світ давно знає, як врятувати науку. Першо- черговим є повернення науці заслуженого нею статусу, коли вчені належать до середнього кла- су, викликаючи повагу суспільства до них та їх- ньої праці, а не насмішки на кшталт: «Якщо ти такий розумний, то чому такий бідний?». Йому (суспільству) також бажано підтримувати всі науки, бо невідомо, яка і коли вибухне від- криттям. Так, це коштовно і важко. Тоді можна почати з підтримки тих фундаментальних на- прямів — пріоритетів, — які формулює циві- лізований світ. Скажімо, у поточний період він майже повсюдно опікується прискореним роз- витком наук про життя з перспективами генних технологій і наномедицини; ІТ-розробками, які обіцяють створення мікросхем з розміром по- рядку одиниць нанометрів і скору появу штуч- ного інтелекту; синтезом штучних і неіснуючих у природі матеріалів. При цьому штучний інте- лект і біотехнології прогресують швидше, ніж суспільство встигає усвідомити їхній вплив на всі сторони нашого життя. Саме цим напрямам, на яких більшість екс- пертів очікує проривні інновації, треба приді- ляти основну увагу, не забуваючи, звісно, про інші, бо наука — це організм, всі складові якого мають своє призначення і міру відповідаль- ності за існування кожної окремо і всіх разом. При цьому співтовариство вчених є самоорга- нізованим, йому треба довіряти, дозволивши необмежену академічну свободу, особливо у виборі тематики, вимагаючи лише одного — відповідності світовим пошукам та їхньому рівню. Уже згаданий поділ вчених на «корис- них», робота яких дає відносно швидкі гроші, і «некорисних», результати яких такого не обіця- ють, суперечить світовому досвіду і традиціям, за якими будь-яке нове знання є самоцінним, збагачуючи загальну культуру людства. Коли ж виникає потреба, держава може перших сти- мулювати грантами чи залучати до здійснення прикладних досліджень у тих потрібних їй на- прямах діяльності, в яких відчуває економічну, політичну або іншу необхідність. Країна без науки. Для тих, хто вважає на- уку непідйомним задоволенням, видатний ро- сійський фізик В.Є. Захаров умоглядно нама- лював перспективи країни, де науки немає чи її знищили. Його основні «прогнози» зводяться до такого. Спочатку з країни поїдуть чи віді- йдуть в інший світ професіонали своєї спра- ви, а наслідком буде зниження освіти. І воно, до речі, не забарилося: із цьогорічним ЗНО з математики, яке, за свідченням експертів, міс- тило дуже прості питання, не впоралася майже третина учнів, які виявили бажання здолати відповідні тести. Бажання ж уявити, скільки б таких було, якби до предметів, обов’язкових для складання, входила фізика, не виникає, бо, вочевидь, картина була б значно гіршою. Іншою мовою, кількість погано освічених і функціонально неграмотних випускників на- ших шкіл досягла неприпустимо високого рів- ня, що не дозволяє розраховувати на появу у недалекому майбутньому пристойного інже- нерно-технологічного персоналу наукоміст- ких підприємств. Навіть збереження наявної інфраструктури може стати проблемним і су- проводжуватиметься аваріями і катастрофами. Впаде до небезпечного рівня обороноздатність країни, бо нікому буде створювати нове високо- ефективне озброєння, почне деградувати меди- цина, погіршиться екологія, знизиться культура суспільства, і воно може стати більш агресивним і нетерплячим, оскільки, як доводить соціологія, неосвічені люди схильні до криміналу більше, ніж ті, хто вчився у вищій школі. Погано й те, що у безграмотному суспільстві меншає вчителів, які б могли виправити ситуацію, бо їх теж ніде і нікому готувати. На авансцену вийдуть віщуни, астрологи, цілителі, шарлатани від науки, вина- хідники вічних двигунів і, не дай Боже, нові Ли- сенки або юрби народу, що вірять у пласку Зем- лю як центр Всесвіту. Є ще один негативний аспект втрати на- уки і науковців, про який мало або взагалі не говорять. Природничі науки, а я продовжую говорити про них, розвиваються на ґрунті вза- ємодовіри і правди, бо неправда — це шахрай- ство, з яким довго не проживеш. Автори, які дозволяють собі свідомо користуватися непе- ревіреними даними, будуть викриті колегами і з ганьбою довічно вигнані з професійного се- редовища. В житті не так, і більшість політиків 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (12) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО нічим не ризикує, коли бреше своїм виборцям. Тому зменшення загальної кількості науков- ців-природничників у країні, а особливо їхня відсутність у владних структурах чи парла- менті, означає неминуче збільшення неправди і, як наслідок, аморальності практично в усіх сферах діяльності держави. Скажу більше, го- ворити правду, що не збігається з офіційною точкою зору, не тільки важко, а й небезпечно для кар’єри. Чи не тому вчені майже не пред- ставлені у нашій владі, яка відповідно до «за- кону Архімеда» виштовхує їх подалі від себе? Взагалі треба наголосити, що наявність правдивих, незалежних особистостей є важли- вою не тільки для влади. Їх бракує і в науко- вому співтоваристві, де немає моральних авто- ритетів, яких би чули і до яких прислухалися б можновладці, поважало б суспільство. Їх відсутність не дає можливості Академії, коли це потрібно, відкрито протистояти державі, доводити некомпетентність деяких її рішень і пропонувати свої. Це, гадаю, треба розуміти, оскільки реальний світ змінюють не вчені, а все ж політики. Нарешті, все це загрожує втратою міжна- родного престижу країни, який не врятують ані президентські університети, ані посаджені дерева, ані організовані спортивні чемпіонати. Хто, як не уряд, має дбати про недопущення такого небезпечного для всіх нас розвитку по- дій, вельми ймовірних, якщо не підтримувати вітчизняну науку, і думати про майбутнє кра- їни не абстрактно, а конкретно й розсудливо. Висновки. Погоджуюся, стаття вийшла до- волі похмурою, хоча когось налякати не було моєю метою. Скоріше хотілося ще раз зверну- ти увагу на проблему існування науки в нашій країні, оскільки, втративши науку, ми втратимо й Україну — їхні долі переплетені надзвичайно сильно, і це слід розуміти не лише нам, а й пере- дусім тим, хто нами керує. Слабка за відсутності освіченого суспільства країна ризикує втратити незалежність через неможливість контролювати і захищати свою територію і свої природні ресур- си, яких ми маємо вдосталь. Розуміння можли- вих негараздів має бути покладено в основу роз- витку країни, національною і об’єднавчою ідеєю якою я, коли б це від мене залежало, вибрав би саме розвиток науки і культури. Як на мене, лише тоді ми зможемо виховати передове грома- дянське суспільство, стати багатими, сильними, фізично і духовно здоровими. Навіть забувши про таку «дрібничку», як корупція, яка притаманна нашому чиновниць- кому корпусу, треба доводити владі, що вона не може керувати наукою і освітою, оскільки весь час не робить нічого іншого, крім як вимагає від науки корисності і прибутковості, що, стро- го кажучи, безглуздо, бо вона розвивається за своїми законами і традиціями, в яких головне, як вже згадувалося, свобода творчості і по- тяг до непізнаного. Від чиновників хотілося б лише одного — адекватного фінансування, яке спирається на всеосяжну повагу до наукових знань та їхніх носіїв. Проте самого фінансу- вання замало, і було б не зайвим, а насправді конче необхідним прийняття таких законів, які б стимулювали бізнес до підтримки науки, оскільки у провідних країнах світу його від- носний внесок у 3—4 рази переважає підтрим- ку держави, на якій лежить відповідальність за стан переважно фундаментальних досліджень. Якщо читач добрався до цих рядків, то може справедливо закинути мені, що я пишу лише про обов’язки держави, і заперечити мені нічим. Так і є, оскільки на нинішньому етапі від неї за- лежить набагато більше, ніж від нас — наукової і освітянської спільноти. Але, як на мене, і ми ма- ємо нагальні завдання переглянути багато пра- вил, традицій і звичок у нашому повсякденному академічному житті. Вже рік, як працює нове керівництво Академії, але, на жаль, не можна говорити про якісь суттєві зміни в її діяльності, хоча про реформи ми чуємо і про них наче не забуваємо. В принципі про ті чи інші реформи говорять уже багато років, навіть не раз створю- валися відповідні комісії для вироблення про- позицій стосовно змін, але це слово викликає деякий острах, оскільки майже все, що робиться «згори», наукова спільнота справедливо асоці- ює з розвалом чи розгромом. Чому так? Тому що специфіку і характерний консерва- тизм наукової діяльності розуміють не ті, хто має формальні наукові ступені, а лише ті, хто ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 12 65 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО щодня займається науковою роботою і має менталітет вченого. Зокрема, саме вченим вдалося зберегти Академію з її висококвалі- фікованим складом практично в усіх галузях сучасної науки, що треба визнати головним, а от до усвідомлення своєї ролі в державі, пере- гляду структури, статусу, кількості відділень та принципів їх фінансування, пріоритетів діяльності, необхідності збереження «про- міжного» звання члена-кореспондента 8 тощо поки що, незважаючи на окремі пропозиції, справа не дійшла і можливі зміни, буду від- вертим, серйозно не обговорюються. А вирі- шення дійсно складної проблеми оптимізації Академії, зокрема кількості її установ, яких у нас аномально багато, нерідко стикається з не- досконалістю чи застарілістю законодавства, в якому зберігається чимало норм радянської доби, а інколи на тлі війни набуває політич- ного забарвлення. Втім, треба продовжувати, 8 Історично воно відповідало тим, як правило, зару- біжним, вченим, які, будучи обраними, спілкувалися з колегами письмово, через листування. Тепер же іно- земні члени обираються напряму, а вітчизняні — спо- чатку «напівакадеміками», тобто членами-кореспон- дентами, що дуже нагадує радянське обрання канди- датом у члени КПРС з відповідним випробувальним терміном перед повноправним членством. Більшість академій світу не мають членів з таким попереднім статусом, і мені здається, ми теж могли б безболісно його позбутися. Посилання на різні закони, де вико- ристовується словосполучення «член-корес пон- дент», я не розглядаю як перешкоду — ці документи неважко змінити, тим паче, що Верховна Рада, якщо уважно придивитися, приймає здебільшого не нові закони, а поправки до чинних. дотримуватися послідовності фахових дій, не забувати про помилки, вірити у власні сили, і все вийде. Зрештою, частинка майбутньої Ака- демії в руках кожного з нас. Можна було б продовжити, але Козьма Прутков уже давно попереджав, що осягнути неосяжне неможливо. І якщо ця стаття побачить світ, це відбудеться десь напередодні або одразу після приходу нового, 2022, року, який, не ви- ключено, стане важливим для майбутнього на- шої науки загалом і Академії зокрема. Тому хо- тів би побажати всім нам у новому році зберегти прагнення пізнавати. Воно — центральний наш обов’язок як носіїв науки, яка, на відміну від Академії, що має працювати на державу і сус- пільство, нічого не винна нікому й нічому. Нау- ка — це наука, і існує вона сама по собі. Останнє речення — лише парафраз слів американської письменниці Гертруди Стайн: «Троянда — це троянда». І нам відомо, що коли дозволити їй розквітнути, вона принесе задоволення. Так і наука, про яку можна стверджувати те саме: будь ласка, дайте їй стати на ноги, і потім все не- одмінно додасться — вона «вироблятиме» знан- ня, а всі, кому потрібно, ними із задоволенням користуватимуться. Як і троянда, наука дуже тендітна субстанція — її треба ніжно доглядати, вчасно підживлювати, пильно оберігати від не- гараздів, а також глибоко поважати і уважно до неї дослухатися. Сподіваюсь і бажаю, аби новий рік знаменував відродження саме такого, необ- хідного для всіх нас, ставлення до наукового знання, а також до професій вченого і виклада- ча середньої або вищої школи. Vadim M. Loktev Bogolyubov Institute for Theoretical Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0673-4174 IF THE SITUATION WITH SCIENCE IN THE COUNTRY DOES NOT CHANGE RADICALLY, EVEN THE LORD GOD WILL NOT HELP UKRAINE The author discusses the place of science in the modern world, its role in the progress of human civilization, contemplates whether any country can refuse to maintain its scientific sphere, analyzes in this context the attitude of the Ukrainian state and Ukrainian society to research, considers the main trends in the domestic education sector, comparing them with global ones, depicts in broad strokes the prospects of a country where science doesn’t exist or has been destroyed, and this picture, unfortunately, is very reminiscent of current Ukrainian realities.

Якщо ситуація з наукою в країні не зміниться кардинально, Україні не допоможе сам Господь Бог

Репозитарії

Схожі ресурси