Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові
У статті розглядається зв’язок синтаксису української літературної мови з синтаксисом
 північного, південно-східного й південно-західного наріч. The article focuses on the connection of syntax in the Ukrainian literary language and in the
 Northern, South-East and South-West vernacul...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182876 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 38-46. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860104744943484928 |
|---|---|
| author | Матвіяс, І.Г. |
| author_facet | Матвіяс, І.Г. |
| citation_txt | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 38-46. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У статті розглядається зв’язок синтаксису української літературної мови з синтаксисом
північного, південно-східного й південно-західного наріч.
The article focuses on the connection of syntax in the Ukrainian literary language and in the
Northern, South-East and South-West vernaculars.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:30:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. Г. МАТВІЯС
ДІАЛЕКТНА ОСНОВА СИНТАКСИСУ
В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ
У статті розглядається зв’язок синтаксису української літературної мови з синтаксисом
північного, південно-східного й південно-західного наріч.
К л ю чов і слова: словосполучення, конструкція, речення, прийменник, сполучник, го
вірка, говір, наріччя.
Визначення взаємодії між українською літературною мовою і народними гово
рами в галузі синтаксису становить певну трудність, пов’язану з тим, що з усіх
рівнів мовної структури синтаксичний найменше диференціює говори й навіть
близькоспоріднені мови (наприклад, східнослов’янські). Тому в дослідженнях
українських говорів особливості синтаксису рідко бралися до уваги. «Атлас ук
раїнської мови» систему діалектного синтаксису виражає фрагментарно, в ньо
му переважно визначаються поширені в говорах синонімічні для сучасної
української мови синтаксичні структури. Правда, окремі питання діалектного
синтаксису цей атлас розв’язує майже вичерпно. У ньому, зокрема, досить пов
но висвітлюється знахідний відмінок прямого додатка.
За особливостями синтаксису говори української мови диференціюються
невиразно, синтаксичний рівень говорів, як правило, ареально не співвідносний
з іншими структурними рівнями. Слід зазначити, що синтаксис української літе
ратурної мови в її писемному й усному вираженні трохи відмінний, і говори син
таксичною структурою пов’язуються передусім з усною літературною мовою.
Говори української мови в ряді випадків засвідчують синтаксичні конструкції,
відсутні в сучасній літературній мові, але наявні в давньоруській. Серед синтак
сичних структур української літературної мови й говорів певна їх кількість запо
зичена з інших сусідніх мов \
Більшість паралельно вживаних синтаксичних конструкцій у літературній
мові зумовлені такою паралельністю їх у говорах. До них можна віднести скла
дений присудок з формами називного й орудного відмінків (звався Остап і звав
ся Остапом, упав мертвий і упав мертвим), з формами знахідного відмінка з
прийменником за й орудним безприйменниковим (став за сторожа і став сто
рожем), конструкції на означення простору й напрямку дії в орудному безпри
йменниковому відмінку і в місцевому з прийменником по (ішов дорогою і йшов
по дорозі, проходить мостом і проходить по мосту), узгодження присудка з
підметом, вираженим числівниками у сполученні з іменниками, в однині або
множині (ходить два голуби і ходять два голуби, вийшло десять косарів й вий
шли десять косарів), конструкції призначення у знахідному відмінку з приймен-
1 Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови.— Κ., 1966.— С. 111.
© І. Г. МАТВІЯС, 2007
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові
никами під і на (кошик під виноград і кошик на виноград), уживання інфінітива в
ролі означення із знахідним відмінком або іменника в родовому відмінку з прий
менником для (бабка клепати косу і бабка для клепання коси), конструкції якості
в родовому відмінку або знахідному з прийменником на (людина високого рос
ту і людина висока на зріст), внутрішнього стану в давальному відмінку або
знахідному з прийменником на (заздрісний чужому щастю і заздрісний на чуже
щастя) тощо.
Словосполучення в українській літературній мові та в говорах переважно
збігаються, проте в багатьох випадках вони відмінні.
Сполученню іменників жіночого роду першої відміни з числівниками дві-чо-
тири типу дві руки, чотири дівки в південних волинських, подільських, наддніс
трянських, буковинських і частково гуцульських говірках південно-західного
наріччя відповідають конструкції з іменниками у формі колишньої двоїни (дві
ру'ц’і, чо'тири 'д’іуц’і), що певною мірою відображено в західноукраїнському
варіанті літературної мови. У всіх говорах зрідка фіксуються ненормативні сло
восполучення типу д'войерук, т'ройе д’і'вок, у степових говірках південно-схід-
ного наріччя — де’і, три д’і'вок.
Паралельно вживаним у літературній мові та в говорах словосполученням
цих же числівників з іменниками середнього роду типу два відра і двоє відер у
більшості південно-західних говорів відповідає конструкція дв'і в'ід'р’і, у схід-
нополіських говірках — два вед'ри.
З наявних у літературній мові та в більшості говорів паралельних словоспо
лучень на зразок два гарні парубки і два гарних парубки, три високі тополі і три
високих тополі останні в карпатській групі говорів не вживаються.
Відповідно до нормативних словосполучень з прислівниками удвох, утрьох,
учотирьох (вони ішли удвох) у закарпатських говірках уживаються конструкції з
числівниками в називному відмінку (ми три манд'руйеме, нас д'войе пушило) 2.
У знахідному прямого додатка при перехідних дієсловах в українській літе
ратурній мові та в говорах паралельно вживаються форми називного й родового
відмінків (пасти гуси і пасти гусей, викурити бджоли і викурити бджіл, зріза
ти дуб і зрізати дуба, узяти серп і узяти серпа, дати п'ятак і дати п'ятака).
Конструкції з формами називного відмінка первісні. Паралельне вживання наз
ваних конструкцій у літературній мові відповідає їх поширенню в говорах.
«Атлас української мови» засвідчує, що конструкції з називним відмінком, хоч
уживаються на всій українській етнічній території, найхарактерніші для говорів
південно-західного наріччя, а словосполучення з формами родового відмінка
переважають тільки в східнополіських говірках північного наріччя3.
При дієсловах ждати, чекати в літературній мові та в південно-східних і в
середньополіському та східнополіському говорах північного наріччя іменни
ки — назви людей уживаються у формі родового відмінка (ждати, чекати гос
тей), у наддністрянських, покутсько-буковинських і бойківських говірках пів
денно-західного наріччя в таких конструкціях переважає форма називного
відмінка з прийменником на (жадати, че'кати на 'гост’і), у закарпатських го
вірках — жадати 'гост’і і жадати гос'тей. У волинських, надсянських і лемків
ських говірках південно-західного наріччя і в західнополіському говорі північ
ного наріччя вживається конструкція з родовим відмінком і прийменником на
(ж'дати, че'кати на гос'тей).
2ДобошВ. І. Синтаксис українських південнокарпатських говорів.— Ужгород, 1971.—
С. 12-13.
3 Атлас української мови.— Κ., 2001.— Т. 3. Ч. 3.— Карта 41.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 39
І. Г. Матвіяс.
Відповідно до паралельно вживаних у всіх говорах просторічних словоспо
лучень жу'ритис'а за 'сина і жу'ритис'а за 'сином у середньополіських і схід-
нополіських говірках поширена ще конструкція жу'ритис'а по 'сину. У літера
турній мові їм відповідає словосполучення журитися сином.
У степових нижньонаддністрянських говірках зрідка засвідчуються ненор
мативні конструкції з прямим додатком — назвою живих істот у називному від
мінку (вЧн про'day той ка'бан, сво'йі дЧ'ди ми не за}були).
У літературній мові та в говорах при перехідних дієсловах із заперечною
часткою не прямий додаток виступає в родовому відмінку, проте в нижньонад
дністрянських говірках інколи прямий додаток може мати форму знахідного
відмінка (не дам то'б’і 'бЧл'ше 'сито) 4, що становить порушення літературної
норми.
3 паралельно вживаних у літературній мові та в говорах зворотів типу вищий
від батька, вищий за батька і вищий як батько в південно-західних говорах, за
винятком волинського й подільського, переважає другий; закарпатським говір
кам властиве словосполучення зразка 'вишчий г ’і 'нен'о.
У літературній мові та в більшості говорів уживаються словосполучення по
між людьми і поміж людей, у наддністрянських говірках південно-західного на
річчя їм відповідає ненормативна конструкція 'помеж 'л'уди, а вислови типу іду
по гриби, іду за грибами, іду в університет, іду до університету в південно-за-
хідних говорах мають відсутні в літературній мові відповідники і'ду на гри'би,
п’іиі'ла на університет. Нормативному і властивому більшості говорів вислову
через людей не може у закарпатських говірках південно-західного наріччя від
повідає словосполучення про 'л'уди не 'може. Літературний і властивий
більшості говорів вислів типу прийшов до брата у східнополіських говірках пів
нічного наріччя передається словосполученням прий'шоу к б'рату, а в закарпат
ських говірках південно-західного наріччя — прий'шоу д б'ратови.
Словосполученням із семантикою призначення з прийменниками для (відро
для води) і на (глек на молоко), уживаним у літературній мові та в південно-схід-
них і північних говорах, у волинському, наддністрянському, закарпатському го
ворах південно-західного наріччя відповідають конструкції родового відмінка з
прийменником до (оку'л ’ари до чи'тан'.а, во'да до ку'пан’:а, ва'лок до 'т’іста,
со'к'ира до пен''к'іу), що засвідчувались у колишньому західноукраїнському ва
ріанті літературної мови, але до сучасної літературної мови не ввійшли.
У степових говірках південно-східного наріччя вживаються конструкції ро
дового відмінка з прийменником з, що відповідають нормативним з прийменни
ком від (в'ін по'мер з 'тойі хо'роби). Відповідно до конструкції іти додому, ха
рактерної для літературної мови і більшості говорів, у карпатських говорах
поширені словосполучення і'ти до'мЧу, і'ти до'м'і, і'ти до'му.
При дієсловах служити і вірити в закарпатських говірках додаток ужи
вається у формі давального або знахідного відмінків (ти ме'нЧ слу'жиу і ти
ме'не слу'жиу, йа то'бЧ 'вЧриу і йа т'а 'вЧриу5); конструкція знахідного відмін
ка виразно ненормативна.
У степових говірках південно-східного наріччя вживаються просторічні
конструкції знахідного відмінка з прийменником під (м’іш'ки пЧд му'ку).
У літературній мові і в говорах для вираження обставини місця вживаються
конструкції родового відмінка з прийменником до (поїхав до Києва) і знахідного
4 Дзендзелівський Й. О. Спостереження над синтаксисом українських говірок нижнього
Подністров’я // Діалектологічний бюлетень.— Κ., 1955.— Вил. 5.— С. 69-70.
5 Добош В. І. Зазнач, праця.— С. 48-49, 51.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові
відмінка з прийменником в, у (поїхав у Київ)', у південно-західних говорах пере
важають перші, у північних — другі.
Конструкції знахідного відмінка з прийменником про, наявній у літератур
ній мові та в південно-східних і північних говорах, у південно-західних говорах
відповідає словосполучення у знахідному відмінку з прийменником за (пи-
1таус’а за г'роші, 'думау за 'тебе) і конструкція місцевого відмінка з приймен
ником о, об (ску'чау о 'домЧ, з'гадуйе о ме'нЧ). Зазначені діалектні конструкції
знайшли відображення в західноукраїнському варіанті літературної мови.
Замість конструкції родового відмінка з прийменниками коло, біля на позна
чення місця (коло хати, біля школи), характерної для літературної мови і для
більшості говорів, у східнополіських говірках північного наріччя вживаються
архаїчні словосполучення з прийменниками 'п'іл'а, л'а, л'е, 'возлЧ, 1помеж
(сто'йау 'п'іл'а нас, си'д'іу л ’а 'хати, рос'те л'е ко'н’ушн’і, буу 'возл'і к'лубу,
жи'ве 'помеж ш'коли). У цих же говірках уживаються архаїчні просторові кон
струкції родового відмінка з прийменником у (жи'вуу са'мойі 'р’ечки), а також
знахідного відмінка з прийменником над відповідно до нормативного словоспо
лучення в орудному відмінку (над 'миску, над 1ухо 6).
Відповідно до нормативних просторових конструкцій родового відмінка з
прислівником збоку і прийменником од у східнополіських говірках поширені
словосполучення без прислівника (поло'жили йо'го од до'роги, од ме'ж’і 'сонеш-
ник 'садимо).
У східнополіських і середньополіських говірках наявні конструкції родово
го відмінка місця з прийменником 'к'іл'а (к ’іл’а по'рога си'дит', 'к’іл’а к'лубу
гу'л’айе). У середньополіських говірках прийменник л’е вживається у значенні
«для» (п'л’ашкал’емоло'ка). У східнополіських говірках уживаються конструк
ції на позначення обставини місця з прийменником нагород (жи'ве нап'род
ба'зару, си'дит’ нап'род ме'не). Жодна з наведених діалектних конструкцій
відображення в літературній мові не знайшла.
У літературній мові та в південно-східних і північних говорах уживаються
конструкції родового відмінка з прийменником у (в) типу у мене болить голова,
у чоловіка захворіла жінка; у південно-західних говорах і в середньополіському
говорі північного наріччя їм відповідають конструкції давального відмінка без
прийменника (ме'нЧ бо'лит' голо'ва, чоло'вЧкови захво'р'іла 'жЧнка), у всіх го
ворах зрідка, а в південно-західних переважно вживається також конструкція
знахідного відмінка (ме'не бо'лит’ голо'ва).
Для літературної мови і для більшості говорів характерні безприйменникові
конструкції родового відмінка належності (звичай людей, опікун сиріт), у пів
денно-західних говорах (подільському, наддністрянському, закарпатському) їм
можуть відповідати конструкції давального відмінка (о'пЧкун 'сиротам, о'бичай
'л ’уд’ом, це то'бЧ сест'ра).
Конструкції з давальним відмінком в українській літературній мові та в
більшості говорів безприйменникові. Виняток становлять словосполучення к
вечору, к осені, що вживаються в літературній мові та в говорах, проте норма
тивними вважаються конструкції родового відмінка з прийменником до (до ве
чора, до осені).
У карпатських говорах уживаються конструкції давального відмінка з при
йменниками ід, д, ґ, ко, icy (ід 'н’ому, д 'собЧ, ґто'бЧ, ко мнЧ, ку т'вому от'цеви).
6 Железняк М. Г. Варіювання прийменникових конструкцій в українських східнополіських
говірках/ / Мовознавство.— 1988.— № 1.— С. 60-64; Железняк М. Г. Семантико-синтаксичні
особливості складних прийменників в українських східнополіських говірках // Мовознав
ство,— 1989,— № 6,— С. 27-34.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 41
І. Г. Матвіяс.
Конструкції давального відмінка з прийменниками к, ік поширені також у гово
рах північного наріччя (к во'ротам, ік до'розі). Прийменники д, к зрідка вжива
лися в мові художньої літератури XIX ст.
Конструкціям знахідного відмінка з прийменником по цільової направле
ності (іти по воду, іти по лікаря) і рідше вживаним словосполученням орудного
відмінка з прийменником за (іти за водою, іти за лікарем), характерним для
літературної мові та південно-східних і північних говорів, у південно-західних
говорах відповідають сполучення знахідного відмінка з прийменником на
(п'і'демо на ма'лини, на 'йагоди), проте в буковинських і подільських говірках
переважають конструкції типу і'ти за во'дойу, і'ти за 'л'ікарем, а в закарпат
ських і лемківських поширене словосполучення п'і'шоу на 'воду, в південних по
дільських, гуцульських і покутсько-буковинських — п'і'шоу во'ди.
У південно-західних говорах прийменник на вживається в конструкціях зна
хідного відмінка напрямку типу і'ду на м ’і'л'іц’ійу, п'і'шоу на полЧк'лЧнЧку, чо
го літературна мова не припускає. У цих же говорах спостерігається своєрідне,
відмінне від нормативного, уживання й інших прийменників. Так, у волинських
і наддністрянських говірках у значенні «для» виступає прийменник про (со'роч-
ка про с'в'ато), у карпатських говорах прийменник про вживається в значенні
«для» (ро'бота про нас) і «через» (нешчас'ливий про ту 'дЧучину). У значенні
«через» у південно-західних говорах уживаються прийменники без і през (йіде
без 1поле, і'ди презлЧс), що засвідчувались у західноукраїнському варіанті літе
ратурної мови, але нормативними не стали.
У південно-східних і північних говорах уживаються часові конструкції зна
хідного відмінка без прийменника типу ц’ю 'осЧн' йо'го не бу'ло, сей год у нас
по'суха поряд із прийменниковими конструкціями (в ц’у 'осЧн’ йо'го не бу'ло, у
сей году нас по'суха). Названі словосполучення в літературній мові належать до
просторічних, зрідка вони засвідчуються в мові художньої літератури.
Відповідно до нормативної конструкції родового відмінка за моєї пам'яті в
говірках північного наріччя вживаються словосполучення за мо'йу 'памет', за
мо'йейу 'памет'йу і за мо'йу 'памет'йу. Нормативним словосполученням оруд
ного інструментального типу пишу пером, ріжу ножем, властивим літературній
мові та більшості говорів, у карпатських говорах відповідають конструкції 1 пи
шу з пе'ром, 'р'іжу з но'жем.
Замість нормативної конструкції знахідного відмінка з прийменником на
(він старший на рік, це на кілометр дальше) у південно-східних говорах поши
рені вислови в орудному відмінку без прийменника (в'ін 'годом с'тарший, це
к'іло'метром 'дальше).
У східнополіських говірках фіксується ненормативна часова конструкція
орудного відмінка з прийменником по'над (по'над 'вечиром «близько вечора»/
У говірках, перехідних між східнополіським і середньонаддніпрянським го
ворами, фіксуються ненормативні конструкції орудного відмінка дійової особи
та причини (л'уд''ми ко'пали, зийш'ло вой'нойу) 1.
У літературній мові та говорах у часових конструкціях уживаються прий
менники після і по (після обіду, по обіді), у південно-західних говорах перева
жають конструкції з прийменником по, вони ж були характерними для захід
ноукраїнського варіанта літературної мови.
Конструкції типу о десятій годині, наявній у літературній мові та в більшості
говорів, у закарпатських говірках відповідає словосполучення о 'dec'am' го'дин.
7 Брахнов В. М. Придієслівне безприйменникове вживання відмінкових форм у говірках
Переяслав-Хмельницького району на Київщині // Діалектолог, бюл.— Κ., 1956.— Вип. 6.—
С. 56.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові
Південно-західним говорам властиві конструкції з прийменником о з різним
значенням (пес о кри'вих'лапах, стіл о трох но'гах, жиу о 'холод'і, жиу ох'л'іб'і і
во'д'і, при'йіхау ор'ізд'в’і, го'ворит о г'рошах, не 'б'ійс'а о 'сина, про'си о 'ласку,
ску'чайе о 'дом'і), які в літературну мову не ввійшли, хоч у її західноукраїнсько
му варіанті засвідчувалися.
Нормативній конструкції типу удався в батька в карпатських говорах
відповідає конструкція місцевого відмінка з прийменником по (в'даус'а по
в'іт'ци).
При дієсловах працювати, робити в степових говірках південно-східного
наріччя вживаються ненормативні конструкції місцевого відмінка з прийменни
ком на (йа на пом'і'дорахро'била).
У побудові простого речення відмінностей між літературною мовою і гово
рами мало 8. Еквіваленти стверджувальних речень у літературній мові та в пів
денно-східних і північних говорах виражаються частками так, еге, да, у півден
но-західних — часткою так, зрідка йо, у карпатських говорах — 'айно.
Еквівалентами заперечних речень у літературній мові та в південно-східних го
ворах виступає частка ні, у північних і південно-західних говорах — н'е. Пита
льні речення в літературній мові та в говорах часто відрізняються тільки частка
ми: у літературній мові та в південно-східних, північних, а також у волинських і
подільських говірках південно-західного наріччя вживається частка чи, в інших
південно-західних говорах поширена також частка ци.
У південно-західних говорах, зрідка також у південно-східних у питальних
реченнях у значенні «куди» вживається прислівник де (Де ти 'йідеш?); такі ар
хаїчні конструкції в західноукраїнському варіанті літературної мови вважалися
нормативними, але сучасною літературною мовою не сприйнялися.
Відповідно до нормативних питальних речень із займенником котрий (кот
ра, котре) типу Котрий з вас це зробив? у південно-західних говорах уживаю
ться конструкції з одним тільки питальним займенником (Кот'рий це зро'биу?),
що засвідчувалися в західноукраїнському варіанті літературної мови.
Сурядні члени речення в літературній мові та в південно-східних говорах і в
більшості південно-західних поєднуються сполучниками і, та, у північних та у
волинському й подільському говорах південно-західного наріччя їм відповідає
сполучник да, у північних говорах також дай, дей, дий (ос'тали 'рожки да 'нож
ки, вер'нулас' дей зноул’ег'ла, уку'сила дий 'кинула), у закарпатських говірках —
а, також ай, 'айбо (у'з'ау х'л'іба а соло'нини). Єднальний сполучник да в схід
ноукраїнському варіанті літературної мови, а сполучник а в західноукраїнсько
му засвідчувалися, але нормативними не стали.
Характерною ознакою діалектного синтаксису порівняно з літературним є
повторювання єднальних сполучників, а також уживання їх на початку речень
(А тих л ’у'дей с'тудова 'вигнали, а во'ни ни'хочут' і'ти).
Складений підмет, що в літературній мові та в більшості говірок у півден
но-східних і північних говорах утворює сполучення іменника або займенника з
числівником у називному відмінку, в південно-західних говорах, за винятком
буковинського й закарпатського, зрідка в західнополіському говорі північного
наріччя і в степовому південно-східному виражається ненормативною слово
сполукою в родовому відмінку: Ґде (і'дут') двох бра'т'іу; Іш'ло (іиі'ли) трох чо-
лов'і'к'іу. У тих же говорах у подібних конструкціях підмет може передаватися
формою родового відмінка самого числівника (Бу'ло ш'іс'т'ох-, 'С'іло шти'р'ох).
У степових нижньонаддністрянських говірках зрідка підмет у реченні пере
8 Бевзенко С. П. Українська діалектологія.— Κ., 1980.— С. 165-169.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 43
І. Г. Матвіяс.
дається іменником у родовому відмінку і без числівника (Л’у'дей у'с ’аких йе на
с'в ’imi;'Вилок то'ді 'р ’ідко бували) 9.
У літературній мові та в говорах при підметі, вираженому іменником із зна
ченням збірності, присудок уживається в однині, проте в північних і півден
но-східних говорах паралельно виступає архаїчна конструкція з присудком у
множині (На'род зЧйш'лися', ffimeo'pa 'ход’am’), але нормативною вона не ста
ла, хоч у мові художньої літератури зрідка засвідчувалась. У середньополіських
говірках північного наріччя підмет-займенник ніхто може узгоджуватися з дієс
лівним присудком у множині (ІГіх'то Скорому не 'йіли), чого літературна норма
не допускає.
В усіх говорах української мови вживається пошанна множина типу 1мати
ка'зали,1бат'ко при'йіхали, проте найпоширеніша вона в подільських і наддніс
трянських говірках південно-західного наріччя. Такі конструкції в літературній
мові засвідчені, вони належать до її периферійних особливостей.
З паралельно вживаних у літературній мові безособових речень з присудком,
вираженим дієсловом є або присудковим словом нема(є) (Умене є гроші', У мене
нема грошей), і особових конструкцій з дієсловом мати (Ямаю гроші', Я не маю
грошей) останні перейняті з говорів південно-західного наріччя. У цьому ж на
річчі зберігається предикативна зв’язка бути у формі теперішнього часу, відсут
ня в літературній мові та в південно-східних і північних говорах (ВЧн є ма
ши'нЧстом; Пес є злий), що відображено в західноукраїнському варіанті літера
турної мови.
Відповідно до заперечних конструкцій із словом нема(є) у літературній мові
та південно-східних, північних і більшості південно-західних говорів у карпат
ських говорах південно-західного наріччя вживаються конструкції з формами
дієслова бути: йе, сут’ (У'мене не йе 'цЧпа; Во'ни не сут’ ту), що до літератур
ної мови не ввійшли.
Для української літературної мови характерна безособова конструкція типу
Брата його нема вдома, у південно-західних говорах (бойківському, закарпат
ському, буковинському, гуцульському) їй відповідають особові конструкції
Брат йе'го не йе в'дома або Брат йе'му не йе вдома 10, у закарпатських говірках
уживається також безособова конструкція É'pama йо'го не йе 'дома. У бойків
ських, гуцульських, буковинських і подекуди наддністрянських говірках зу
стрічаються конструкції без дієслова типу Брат йо'го не 'дома.
У східнополіських говірках північного наріччя, зрідка в закарпатському го
ворі південно-західного наріччя фіксуються архаїчні конструкції, в яких у ролі
присудка виступають предикативні дієприслівники теперішнього або минулого
часу (Йон по'бачиу ме'не й'дучи — «Він побачив мене, коли я йшов»; Во'ли 'видЧу
о'рауши — «Бачив волів, що орали»), чого літературна мова не припускає.
Говірки північного наріччя засвідчують також архаїчне вживання дієприс
лівників минулого часу типу Пош'ла погу'кауши — «Пішла, бо її погукали».
У літературній мові та в південно-східному і південно-західному наріччях у
конструкціях з предикативними словами треба, видно, чути об’єкт виступає у
формі знахідного відмінка, в говорах північного наріччя поширені словосполу
чення з об’єктом у формі називного відмінка (Йо'му 'жЧнка т'реба; За го'ройу
1видно 'хата; Із 'саду 'чути 'пЧсн'а), чого літературна мова не сприйняла.
У фольклорі на території північного й південно-східного наріч і в говорах
південно-західного наріччя фіксуються давні конструкції з підметом у формі
9 Дзендзелівський Й. О. Зазнач, праця.— С. 61.
10 Чередниченко І. Г. Синтаксичні явища закарпатських українських говорів // Вопросы
славянского языкознания.— Л., 1949.— Кн. 2.— С. 201.
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові
кличного відмінка: Нехай спасе Боже сильний (історична пісня), Отамане Ма-
тяш тоє зачуває (народна дума), шос' заба'риус’а наш Хлопче, чого сучасна
літературна мова також не засвідчує.
У деяких випадках говіркові структури зумовлені морфологічними чинника
ми. Так, у середньополіських говірках поширені словосполучення типу Йдут'
до моло'де, у якому слово молоде становить специфічну стягнену форму прик
метника п . У буковинських говірках фіксуються словосполучення на зразок
ІТіш'ла до в 'л’іса, де прийменник в мовцями усвідомлюється як складова части
на іменника — префікс 12.
Між літературною мовою і говорами є певні відмінності в побудові складних
речень. Складносурядні речення в говорах від таких синтаксичних одиниць у
літературній мові відрізняються переважно сполучниками.
Складносурядним реченням із єднальними сполучниками і, та в літератур
ній мові і в більшості говорів північного наріччя відповідають речення з ненор
мативним сполучником да (Цошч про'шоу да зем'л'а су'ха). У бойківських говір
ках південно-західного наріччя уживається відсутній у літературній мові та в
більшості говорів єднальний і протиставний сполучник ба (Ходит йак со'бака
ба й 'битис'а 'л ’убит; В'ін не то шо н’і'чого не йіст' , ба й 'пити не 'хоче), а в
східнополіських говірках північного наріччя сполучники дак (Нал’а'кау м ’іх,
дак і 1торби ст'рашно), дик (Йак уг'ледет те'бе воук, дик і зйіст').
На відміну від літературної мови і більшості говорів, у яких уживається про
тиставний сполучник тільки, у карпатських говорах південно-західного наріччя
поширені сполучники ай, ай'бо, 'айно (Не днес’ 1йармарок, ай за два дни; Йа би
вам по'м’іг, ай'бо не 'майу 'часу; Пуш'ли два мо'тори, 'айно 'наш’і шчос' ни
ру'шайут), у наддністрянських, надсянських і бойківських говірках уживається
протиставний сполучник 'іно (Hu про'си го, 'іно дай по 'писку).
Складносурядним реченням з протиставними відношеннями і зі сполучни
ком але, характерним для літературної мови, у говорах південно-східного наріч
чя часто відповідають конструкції із сполучниками а, та (Йа все з'найу, а то'б'і
не ска'жу; Йа са'ма зро'била б, та 'мати не да'ла), у говорах усіх трьох наріч —
із сполучниками но, ну (Во'ни йо'го шу'кали, но нЧх'то не eu'day; Йа од'сунуу
д'вер'і, ну во'ни не одчи'н'алис'). У західних наддністрянських говірках у ре
ченнях з таким значенням може вживатися сполучник но в поєднанні з 'але
(На'пеуни п'рийду, но 'але не 'нин’і). Зазначені протиставні конструкції із сполуч
никами а, та, но засвідчуються в мові художньої літератури, їх можна зарахува
ти до просторічних.
Серед складнопідрядних речень діалектні відмінності спостерігаються в під
рядних підметових, означальних, додаткових та обставинних і полягають вони
головним чином у вживанні діалектних сполучників та сполучних слів13.
У південно-західних говорах, зрідка в південно-східному степовому, в під
метових і означальних підрядних реченнях уживається сполучник де (При'ходе
той, де 'майє наказувати; Про'дау ко'рову, де гре'бе со'лому; Це та ко'н’ака, де
Мат'вій 'йіздит). У південно-західних говорах в означальних реченнях уживаю
ться також сполучники би, о'би: З'дибте та'ке 'м'ісце, би (о'би)у'с'ім 'було 1вид
но. Названі конструкції належать до позанормативних.
11 Назарова Т. В. Аналогія структурного зв’язку в говорах української мови // Українська
діалектна морфологія. — Κ., 1969. — С. 20-24.
12 Недельский П. М. Выражение обстоятельств места со значением конечного пункта
назначения // Совещание по Общеславянскому лингвистическому атласу : Тез. докл.— М.,
1973,— С. 107.
13 Бевзенко С. П. Зазнач, праця.— С. 169-177.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 45
І. Г. Матвіяс.
У південно-західних говорах, зрідка в південно-східних, підрядні означальні
речення до головних приєднуються сполучним словом котрий, котра, котре
(Це та д'іучина, кот'ра па}се 'гуси), що відображене в західноукраїнському ва
ріанті літературної мови, але сучасної літературної норми не становить.
Для приєднання підрядних означальних речень до головних у південно-захід-
них говорах уживаються сполучники шо, же, жи, у карпатських говорах — ож
(Д ’іучина, шо па'се 'гуси; Той голо'ва, же дЧс'тау пофа'лу, Той чоло'вЧк, жи вЧ
ІГ'вовЧ 'мешкайе; Ґдетотле'ґЧн’, ож 'видЧунас). У західноукраїнському варіан
ті літературної мови підрядні означальні речення із сполучником же вживалися.
Підрядні додаткові речення, що в літературній мові та в південно-східних і в
середньополіському і східнополіському північних говорах приєднуються до го
ловних речень сполучниками що, щоб, щоби, у південно-західних і західнопо-
ліському північному говорах приєднуються, крім названих, сполучниками же,
жеб, 'жеби, би, о'би, ож, ож'би, коб, ко'би.
Обставинні підрядні речення часу, в яких у літературній мові та в півден-
но-східних говорах уживаються сполучники доки, поки, у північних говорах
виступають із сполучниками 1докул’, 1докил’, 'п о к у л 1п о к и л у південно-захід-
них говорах — зак, 'заки, 'затм, 'заюСа, 'докл’а, 'покл’а, кой.
У південно-західних говорах умовні підрядні речення приєднуються до го
ловних сполучниками коб, ко'би, кед, 'кед'би, би, кой, нако'ли. У літературній
мові та в південно-східних і північних говорах їм відповідає сполучник якщо (б).
У західноукраїнському варіанті літературної мови речення з названими діалект
ними сполучниками засвідчувались.
Підрядні речення мети в південно-східних і північних говорах до головних
речень приєднуються сполучниками шчоб і рідше а'би, у південно-західних го
ворах у цій ролі виступає сполучник а'би, а також сполучники о'би, коб, ко'би,
би, же'би. Нормативними в сучасній літературній мові вважаються сполучники
щоб і аби, другий з них перейнятий із західноукраїнського варіанта літературної
мови і відповідно з південно-західних говорів. У галицько-буковинській і кар
патській групах південно-західних говорів підрядні речення мети до головних
речень приєднуються ще словом най (Ку'пи 1чоботи, най не 'ходжу 'боса).
У підрядних реченнях способу дії в південно-західних говорах у ролі норма
тивного сполучника як уживаються сполучники 'йако, а'к'ик, ги, гЧ, гей, гий,
1гейби, 'гиби, у західнополіському говорі північного наріччя — сполучник би'на-
че. Виразного відображення в літературній мові вони не знайшли.
Підрядні речення причини в карпатських говорах приєднуються до головних
речень сполучниками за'то, за'чим, заш'чо, заш'то, тад\ у бойківських і над
дністрянських говірках — сполучниками сли, йес'ли, 'желЧ, йе'желЧ. У літера
турній мові та в більшості говорів їм відповідають сполучники бо, що, тому що,
через те що.
Своєрідний діалектний синтаксис найвиразніше виявляється в говорах пів
денно-західного наріччя, певною мірою він відображений у західноукраїнсько
му варіанті літературної мови. Найближчим до сучасної літературної мови пос
тає синтаксис говорів південно-східного наріччя. Північні говори поряд із
карпатськими південно-західними найбільшою мірою засвідчують архаїчні
синтаксичні структури.
І. Н. MATVIYAS
THE DIALECTAL BASES OF SYNTAX IN THE UKRAINIAN LITERARY
LANGUAGE
The article focuses on the connection of syntax in the Ukrainian literary language and in the
Northern, South-East and South-West vernaculars.
Keywords: combination of words, construction, sentence, preposition, conjunction, patois,
vernacular, dialect.
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182876 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:30:39Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Матвіяс, І.Г. 2022-01-22T19:08:55Z 2022-01-22T19:08:55Z 2007 Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 38-46. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182876 У статті розглядається зв’язок синтаксису української літературної мови з синтаксисом
 північного, південно-східного й південно-західного наріч. The article focuses on the connection of syntax in the Ukrainian literary language and in the
 Northern, South-East and South-West vernaculars. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові The Dialectal Bases of Syntax in the Ukrainian Literary Language Article published earlier |
| spellingShingle | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові Матвіяс, І.Г. |
| title | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| title_alt | The Dialectal Bases of Syntax in the Ukrainian Literary Language |
| title_full | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| title_fullStr | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| title_full_unstemmed | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| title_short | Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| title_sort | діалектна основа синтаксису в українській літературній мові |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182876 |
| work_keys_str_mv | AT matvíâsíg díalektnaosnovasintaksisuvukraínsʹkíilíteraturníimoví AT matvíâsíg thedialectalbasesofsyntaxintheukrainianliterarylanguage |