Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації
У статті розглянуто різні мовні регістри (літературна та розмовно-побутова форми мови, професійний та молодіжний жаргон), варіювання яких є нормальним явищем, що особливо властиве урбаністичній мовній комунікації. The article deals with the different linguistic registers (literary and colloquial f...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182879 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації / В.М. Труб // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 66-72. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182879 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Труб, В.М. 2022-01-22T19:09:27Z 2022-01-22T19:09:27Z 2007 Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації / В.М. Труб // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 66-72. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182879 У статті розглянуто різні мовні регістри (літературна та розмовно-побутова форми мови, професійний та молодіжний жаргон), варіювання яких є нормальним явищем, що особливо властиве урбаністичній мовній комунікації. The article deals with the different linguistic registers (literary and colloquial forms of language, professional and youth slangs), the changing of which is a normal phenomenon, especially peculiar to the urbanist linguistic communication. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації The Comparative Analysis of the Means of Opposing of Different Registers of the Urbanist Linguistic Communication Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| spellingShingle |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації Труб, В.М. |
| title_short |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| title_full |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| title_fullStr |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| title_full_unstemmed |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| title_sort |
порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації |
| author |
Труб, В.М. |
| author_facet |
Труб, В.М. |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Comparative Analysis of the Means of Opposing of Different Registers of the Urbanist Linguistic Communication |
| description |
У статті розглянуто різні мовні регістри (літературна та розмовно-побутова форми мови,
професійний та молодіжний жаргон), варіювання яких є нормальним явищем, що особливо
властиве урбаністичній мовній комунікації.
The article deals with the different linguistic registers (literary and colloquial forms of language,
professional and youth slangs), the changing of which is a normal phenomenon, especially peculiar
to the urbanist linguistic communication.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182879 |
| citation_txt |
Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів урбаністичної мовної комунікації / В.М. Труб // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 66-72. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT trubvm porívnâlʹniianalízzasobívprotistavlennâríznihregístrívurbanístičnoímovnoíkomuníkacíí AT trubvm thecomparativeanalysisofthemeansofopposingofdifferentregistersoftheurbanistlinguisticcommunication |
| first_indexed |
2025-11-25T20:32:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:32:28Z |
| _version_ |
1850524561878024192 |
| fulltext |
В. М. ТРУБ
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАСОБІВ
ПРОТИСТАВЛЕННЯ РІЗНИХ РЕГІСТРІВ
УРБАНІСТИЧНОЇ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
У статті розглянуто різні мовні регістри (літературна та розмовно-побутова форми мови,
професійний та молодіжний жаргон), варіювання яких є нормальним явищем, що особливо
властиве урбаністичній мовній комунікації.
Кл ю ч о в і слова: мовна комунікація, регістр мовлення, жаргон, обсценна лексика.
Як відомо, один з важливих принципів функціонування природної мови полягає
в одночасному співіснуванні в ній різних стилів (регістрів). Цей принцип особ
ливо яскраво виявляється у варіюванні лексичних одиниць, що активно вико
ристовуються в урбаністичній комунікації, і становить одну з важливих
відмінностей мови міста від сільського мовлення, якому притаманна стильова
однорідність. Натомість повноцінне володіння мовою обов’язково передбачає
здатність мовця варіювати різні її регістри залежно від типу спілкування, його
обставин і насамперед від характеру його адресата. Як справедливо зазначає
JI. П. Крисін вільне володіння різновидами мови, зокрема книжною та розмов
ною, є нормальним, природним явищем. У цьому зв’язку слушним є і вислів
відомого французького мовознавця Ж. Вандрієса: «Людина, яка говорить так, як
пише, справляє враження ненормальної»2.
Функціонально диференціація стилів пов’язана з різним усвідомленням со
ціальних ролей мовця і слухача. Як переконливо показано JI. П. Крисіним, у
природній мові, зокрема в її лексичних значеннях, часто віддзеркалено уявлення
про можливість різного співвідношення соціальних ролей двох чи більше осіб.
Так само і в різних стилях відбивається різне уявлення мовця про його ставлення
до адресата мовлення — саме в цьому виявляється своєрідна специфіка, «семан
тична функція» кожного мовного регістру.
У переважній більшості функціональних різновидів літературної форми мо
ви передбачено, що мовець (відправник повідомлення) в жодному разі не пови
нен вважати свою соціальну роль вищою за соціальний статус співрозмовника
чи адресата тексту (особливо якщо цей адресат є незнайомим мовцеві). Ця нас
танова ввічливості — вияв поваги до реального чи потенційного адресата— має
обов’язкове формальне (вербальне) вираження впродовж усього мовленнєвого
чи текстового повідомлення і виявляє себе у вживанні відповідно підібраних
1 Крысин JI. П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка.—
М., 1989,— 192 с.
2 Vendries J. Le langage.— Paris, 1923.— 326 s.
© В. М. ТРУБ, 2007
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
лексичних одиниць та виразів, притаманних саме даному функціональному
регістру.
Натомість розмовно-побутовий стиль — це регістр мовлення, що адресоване
людям, яких мовець вважає близькими до себе незалежно від їхнього віку чи
професії, «рівними» собі і тому почуває себе з ними вільно й розкуто.
Різні професійні жаргони природно розглядати як розмовно-побутові ва
ріанти субмов у межах науково-технічного функціонального стилю літератур
ної мови, наприклад, субмов математики, електроніки, атомної фізики, кібер
нетики, медицини і т. ін. Таким чином, професійні жаргони — це мовні
підсистеми, якими користуються представники тієї чи іншої професійної галузі
за розкутих обставин при обговоренні проблем та ситуацій, пов’язаних з їхньою
професійною діяльністю.
Те саме значною мірою стосується і молодіжного жаргону, з тією різницею,
що в цьому випадку «контингент» адресатів істотно ширшає і може включати
багатьох людей віком від 14 до ЗО років, що їх мовець кваліфікує як своїх (приб
лизних) однолітків і відтак зараховує до свого кола — середовища, з яким мо
вець сам себе ототожнює, в якому він почувається вільно, дає «волю» своїй душі
і якому притаманне усвідомлення своєї «вищості», привілейованості порівняно
з іншими віковими категоріями.
Нормативно зміна регістру зовсім не означає повної зміни мови. Адже різні
регістри співіснують у межах тієї самої мови, утворюючи різні її підсистеми,
тобто функціонують у межах тих самих фонетичної, морфологічної, синтаксич
ної і лексичної систем. Диференціація стилів виникає за рахунок того, що в текс
тах різних регістрів по-різному позначаються лише певні значення, варіюються
лише деякі лексичні шари. Таким чином, у різностильових текстах по-різному
позначаються лише деякі поняття на тлі вживання переважної більшості лексем
даної мови, які є спільними для всіх стилів. Диференціація стилів виникає не
тільки тому, що в них по-різному вербалізується те саме поняття, а насамперед
через те, що різні регістри передбачають зміну позначення різних шарів лекси
ки. Наприклад, основою професійного жаргону є вживання «знижених» елемен
тів, що слугують альтернативними (розмовними) позначеннями спеціальних
термінів і понять, на яких ґрунтується відповідна вузькопрофесійна науко-
во-технічна галузь. Натомість у молодіжному жаргоні, як це переконливо за
свідчують дані словника жаргонної лексики української мови3, об’єктом
альтернативного позначення з багатющою синонімією стає нейтральна лексика,
співвіднесена насамперед з такими поняттями, як алкоголізм, секс, наркоманія,
гроші, злочинний світ, розумові здібності, рівень психічного здоров’я, позитив
на чи негативна оцінка тощо.
Слід наголосити, що передбачувані в розглянутих регістрах зміни позначен
ня певних лексичних одиниць зовсім не мають на меті приховування передава
ної інформації від сторонніх осіб, які не є її безпосередніми адресатами. Це
свідоме користування іншими вербальними засобами зумовлене причинами,
про які йшлося вище. У той же час існують певні мовні регістри, які утворюють
так звані закриті підсистеми. До них насамперед належить злочинний жаргон,
призначенням якого є кодування інформації, яка через свою особливу «специ
фіку» має бути зрозумілою лише вузькому колу осіб, що займаються злочинною
діяльністю, і не повинна виходити назовні.
3 Ставщька Л. С. Короткий словник жаргонної лексики української мови // Критика.—
Κ., 2003,— 336 с.
__________________ Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 67
В. М. Труб.
Загальний механізм зміни мовного регістру полягає у вживанні таких лек
сичних одиниць, які певним чином контрастують з тим чи іншим (вихідним)
елементом загальновживаної лексики, що має таке саме або близьке значення.
Отже, протиставлення регістрів ґрунтується на принципі «міжрівневої сино
німії», коли замість «твірної» лексичної одиниці певного рівня вживається «по
хідна» одиниця іншого рівня з наступними властивостями: 1) вона має те саме
або близьке денотативне значення (співвідноситься з тим самим денотатом чи
типовою ситуацією), що й твірна одиниця (при тому, що вид «умотивованості»
семантичного зв’язку між обома одиницями може як завгодно змінюватись, але
для користувачів відповідного регістру ця вмотивованість завжди є очевидною);
2) крім власне денотативного значення вона містить певний семантичний дода
ток, який відбиває специфіку саме даного мовного регістру, так чи інакше вка
зуючи на характер ставлення мовця до слухача, а також на те, як саме впродовж
комунікативного акту мовець усвідомлює сам себе.
Розглянемо докладніше деякі аспекти співвідношення між твірними та по
хідними міжрівневими одиницями. Як зазначалося, тип мотивованості між твір
ною одиницею та її похідним стилістично маркованим відповідником може ва
ріюватися, припускаючи найрізноманітніші види співвідношень.
Іменник дисертація є цілком уживаним як у звичайному та загально-науко-
вому дискурсі, так і в його суто книжному варіанті. Натомість словосполучення
дисертаційне дослідження є доречним лише в книжній формі, наприклад у від
гуку опонента чи у висновку спеціалізованої вченої ради. А ось скорочена фор
ма дисер, яка співвідноситься з тим самим референтом, може вживатися лише в
жаргонному мовленні.
Як жаргонно-професійний відповідник терміна системний адміністратор
(бази даних) функціонує цілісно оформлене скорочення сисадмін. А елементу
функціональної субмови програмування меню (програмного забезпечення) від
повідає професійно-жаргонна форма менюшка. Як бачимо, у даному випадку
суфікс -к, який нормативно слугує засобом утворення жіночого роду іменника,
змінюючи середній рід твірного іменника на жіночий, одночасно зумовлює і
зниження регістру, до якого належить похідна форма. Наведені приклади де
монструють досить прості, достатньо «прозорі» види співвідношень між твірни
ми формами загальновживаних чи «професійних» лексичних одиниць та їхніми
похідними регістровими відповідниками.
Розглянемо тепер складніші приклади, пов’язані з оперуванням запозичени
ми термінами.
Якщо значення англійського терміна можна адекватно перекласти не як ок
рему дефініцію, а через українське слово чи просте словосполучення, то україн
ський відповідник нормально функціонує, якщо позначуване ним поняття і ра
ніше активно використовувалося в науково-технічному функціональному стилі
даної галузевої субмови. У таких випадках на базі іноземного терміна часто
формуються синонімічні (паралельні) похідні мовні одиниці, що стають профе
сійним жаргонним відповідником нейтральної української одиниці. Так, у
комп’ютерній галузі термін програмне забезпечення співвідноситься з жаргон
ним софт (скорочення від англ. software), встановлювати контакт—з жаргон
ним коннектитися (з англ. to connect). Так само про зупинку в роботі програми
на жаргоні кажуть, що програма стопиться (від англ. to stop), а замість літера
турного виразу замінити один файл іншим уживають жаргонне дієслово овер-
райтити (з англ. overwrite — «записати поверх чогось»). Жаргонним відповід
ником термінологічного усталеного словосполучення серійний номер є сіріал
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
намбер (пор. англ. serial number), а про вибір чогось наздогад (навмання) кажуть
як про вибіррендомним чином (з англ. random). Зламати програмне забезпечен
ня в жаргоні позначається як крекнути (пор. англ. crack «зламати»).
Набагато непрозорішими є співвідношення між загальновживаними чи тер
мінологічними лексичними одиницями та їхніми відповідниками з молодіжного
жаргону. Пор., наприклад, вираз чесати Клаву — «набирати щось на клавіатурі
комп’ютера» і Аська — «програма ACQ». У першому випадку обігрується фоне
тична схожість слова клавіатура з жіночим іменем Клава (з урахуванням того,
що обидва іменники — жіночого роду), а швидке натискання кнопок, розташо
ваних у різних місцях клавіатури, викликає дивну асоціацію з розчісуванням
жіночого волосся. У другому випадку похідна форма зумовлена звуковою асо
ціацією фонетичної транскрипції терміна ACQ [ай-сі-к’ю] з жіночим іменем
Аська.
У цьому контексті слід особливо наголосити на принциповій різниці між
жаргоном як сленговим утворенням та просторіччям, зокрема суржиковою
мовою. Просторічний лексикон, звичайно, може активно поповнюватися і за ра
хунок сленгізмів, тобто жаргонізмів, які виходять за рамки вузькопрофесійного
вжитку і стають загальновідомими. Проте основою, джерелом просторіччя, яке,
власне, і відрізняє його від інших підсистем, є слова неправильного слововжит
ку, які віддзеркалюють недостатній освітньо-культурний рівень носіїв просто
річчя. Цією основою є насамперед часте вживання неправильних, спотворених
або застарілих, але усталених форм, утворених від тієї чи іншої «правильної»
форми, що входить до складу кодифікованого лексичного фонду мови. Наприк
лад: рос. вчера — вчерасъ, нынешний — нонешний,молодёжь—мулодеж ь,
теперь—т еперича (таперича),её—ейный,его — евонный і т. ін.;укр. те
пер— тепера (те п ер к а), зараз—зара, комедія — кумедія, радіо—радіво,
шосе — соша, лампа —ланпа, квартира — кватиря і т. ін. 4 Іншим різнови
дом неправильних українських форм є численні суржикізми (пор. разом —
вмісті, можливо — наверно,розуміти — понімати), які так само викону
ють просторічну функцію 5. Такі форми якраз і засвідчують нездатність мовців
опанувати для активного вживання правильний варіант, що відповідає літера
турній нормі.
Натомість жаргонні чи сленгові лексичні одиниці — це результат своєрідної
«творчості» мовців, які цілком володіють їхніми нейтральними чи літературни
ми відповідниками. У цих одиницях, штучно створених у межах певної вузької
групи, закладена думка, елементи гри, творчого пошуку, дія аналогії, метафори,
метонімії і т. ін. І якою б непередбачливою, вигадливою не була вмотивованість
похідної одиниці з відповідною їй твірною, для користувачів того чи іншого ву
зького сленгового регістру ця вмотивованість завжди є очевидною, зрозумілою.
До першого (денотативного) складника значень деяких жаргонних одиниць
часто додається негативний оцінний компонент, який засвідчує іронічність пев
ного жаргонного елемента. Іронічність, як відомо, припускає, що, оцінюючи не
гативно те чи інше явище або особу, сам мовець (суб’єкт оцінки) перебуває у
стані спокою, тобто не є носієм інтенсивних негативних емоцій. Саме тому по
дібні іронічні позначення нормативно не можуть уживатися мовцем у стані
4 Тараненко О. О. Просторіччя // Українська мова : Енциклопедія.— 2-е вид., випр. і
доп.— Κ., 2004,— С. 536-537.
5 Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності // Мово
знавство.— 2000.— № 1.— С. 47-58.
__________________ Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 69
В. М. Труб.
стресу. Це пояснюється несумісністю відповідних емоційних станів. Адже
стрес — це виведення з психологічної рівноваги, а іронія передбачає урівнова
жений психологічний стан, коли негативна оцінка когось або чогось ніяк не ви
водить мовця зі стану спокою.
Як уже зазначалося, повноцінне володіння мовою виявляється, зокрема, у
здатності мовця варіювати різні її регістри залежно від типу комунікації. У ви
падку зміни комунікативної ситуації на офіційну різні фахівці легко переходять
з професійного жаргону на потрібну субмову відповідного науково-технічного
функціонального стилю. Так само і молодь при потребі без особливих трудно
щів змінює молодіжний жаргон на тип спілкування, адекватний новій ситуації.
Наприклад, важко уявити, щоб, відповідаючи на іспиті, студент уживав жаргон
ні вислови у спілкуванні з екзаменатором, хоча за розкутих, невимушених об
ставин він може активно користуватися ними у розмові з друзями.
А ось носіям просторіччя, зокрема і його суржикової форми, як правило, ду
же важко адекватно реагувати на зміну комунікативної ситуації. Саме здатність
або нездатність до варіювання мовного коду відповідно до комунікативної си
туації і є головним критерієм у визначенні типу мовної компетенції особи.
Аналізуючи різні одиниці сучасного українського молодіжного жаргону, не
важко помітити, що в переважній більшості вони є транслітерованими елемен
тами відповідних російських жаргонних утворень (принаймні тих, які належать
варіантові російської мови, що ним користуються громадяни України). Отже,
виявляється, що механізм формування значної кількості українських жаргонних
елементів є абсолютно тотожним механізму утворення суржику. Але в даному
випадку ці елементи зовсім не сприймаються як суржикові, тобто як «непра
вильні» форми. У межах відповідної жаргонної підсистеми вони вважаються
цілком доречними, «кодифікованими», оскільки повного мірою відповідають
вимогам, що висуваються до «повноцінних» жаргонних одиниць — адже в той
чи інший розглядуваний проміжок часу саме вони вважаються загальновизна
ними і є широковживаними в межах даного мовного колективу, тобто не існує
інших питомих жаргонних елементів, яким члени цього колективу могли б від
дати перевагу. Натомість «справжні» суржикові елементи (пор. розрішити, на
робиться, встраює, слєдующа і т. ін.) сприймаються як грубе порушення прави
льної мови саме тому, що в українській мові існують питомі кодифіковані
відповідники російських лексем (твірних для даних суржикових утворень), а са
ме: дозволити, подобається, влаштовує, наступна і т. ін. Слід наголосити, що
для аналізу жаргонної лексики, особливо молодіжної, темпоральне уточнення
«розглядуваний проміжок часу» є визначальним. Його важливість зумовлена
тим, що однією з головних вимог до повноцінного жаргонного елемента є його
«сучасність». Адже жаргонна лексика — це найбільш нетривкий лексичний
шар, якому властиві стрімка архаїзація і постійне оновлення. Через 20 років
юнаки і дівчата вживатимуть зовсім інші жаргонні форми, ніж ті, якими корис
туються їхні нинішні однолітки. У 50-і роки минулого століття для вираження
позитивної оцінки певного об’єкта чи явища в київському молодіжному росій
ському жаргоні вживався прикметник законный (законный фильм, законная кни
га). Трохи пізніше, у 60-ті pp., він поступився прикметнику предельный, а для
вираження захоплення чи подивування вживався вираз Предел! Для нинішньої
молоді, яка в подібних випадках уживає відповідно вирази кльовий, прикольний
та офігенний, такі вислови будуть незрозумілі.
Як зазначалося, кожне вживання елемента професійного чи молодіжного
жаргону є синкретичним засобом вираження значень двох типів — денотатив-
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
ного, що вказує на певний об’єкт, особу чи типову ситуацію, і значення, яке від
биває специфіку даного мовного регістру — вид взаємовідносин між мовцем і
слухачем, те, як саме вибудовує мовець характер своїх стосунків з адресатом уп
родовж мовленнєвого акту.
Так, професійні жаргонні вислови дисер, менюшка, сисадмін вказують на
чиюсь написану чи ненаписану дисертацію, меню програмного забезпечення,
системного адміністратора й одночасно відбивають узагальнене значення типу
«ми говоримо з тобою, не дотримуючись правил відповідної фахової функціона
льної субмови — адже ми і так добре розуміємо один одного, бо обидва належи
мо до одного й того самого вузького професійного кола».
Так само вислови на зразок аська, чесати клаву, пепсіколка, підколотити
косяк, офігеніє, вказуючи відповідно на програму ACQ, набирання на клавіатурі
комп’ютера, дівчину-тінейджера, згортання сигарети з марихуаною чи велике
подивування чимось, одночасно містять значення на кшталт «ми говоримо з то
бою як свої люди, без зайвої ввічливості — в ній немає потреби, оскільки і так
чудово розуміємо один одного, адже належимо до спільного “високообраного”
кола — молоді».
Разом з тим слід наголосити, що існують і такі жаргонні елементи, які не
мають жодного денотативного значення і відбивають лише специфіку обраного
мовцем мовного регістру. Зокрема, в молодіжному жаргоні таку обмежену фун
кцію виконують лексеми на зразок коротше та mina: А знаєш, у мене на Либід-
ській, коротше, є подружка; Коротше, познайомтесь; Там були, коротше,
одні пепсіколки і не було кого кадрити. Цей елемент, який є надзвичайно частот
ним у молодіжному мовленні, практично ніколи не вживається у значенні «ко
ротше кажучи», а лише слугує маркером, що повсякчас підтверджує незмінність
того регістру спілкування, в якому розмова точилася раніше. Таку саму роль ви
конує і іменник mina, який у цій функції завжди вживається тільки в родовому
відмінку однини: Ти що, хочеш його купити? — Ну mina так...; А вона каже
m ina: «Давай закадримо цього лоха».
У межах обговорюваної теми важко хоча б побіжно не торкнутись актуа
льної і болючої проблеми, пов’язаної з обсценною лексикою, яку доводиться чу
ти повсякчас і за різних обставин як у місті, так і на селі, і, що особливо прикро,
не лише від чоловіків. Регістри молодіжного, кримінального, професійного жар
гонів, розмовно-побутове мовлення можуть містити певні вкраплення ненорма
тивної лексики. Але що більше той чи інший регістр наближається до офіційно
го, тим меншою стає ймовірність її вживання.
Можна виділити принаймні дві головні причини вживання обсценних еле
ментів: 1) народження дитини в сім’ї, в якій вона чує такі слова з перших днів
свого життя; 2) поступове призвичаєння до ненормативної лексики в міру подо-
рослішання. У цьому випадку можна твердити, що в свідомості людини накопи
чуються певні ненормальні зрушення. У будь-якої культурної людини є почуття
огиди до подібної лексики, відчуття бар’єру, якого вона не може собі дозволити
перейти. Декому доводиться переходити через цей бар’єр, щоб стати «своїм» у
середовищі, з яким він себе ототожнює, або принаймні видати себе за «свого».
Якщо ж мовець не може втриматися від брудних лайливих слів, хоча добре знає,
що суспільство накладає на них табу, то це свідчить про певний хворобливий
зсув у його свідомості: він отримує задоволення від порушення загальноприй
нятих норм хоча б у мові. Він неначе хизується відсутністю відрази до висло
вів, загальноприйнятим ставленням до яких вважається... огида.
__________________ Порівняльний аналіз засобів протиставлення різних регістрів...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1 71
В. М. Труб.
Узагалі, можна виділити, як мінімум, чотири семантичних типи подібних
уживань: 1) неконтрольований малоусвідомлений вигук, який є «репортажем»
про синхронну даному вигуку емоцію обурення, гніву, розчарування, подиву то
що. Звичайно, такі емоції можуть бути в кожного, але спосіб їхнього вияву зале
жить від культурно-освітнього рівня людини; 2) вживання нечисленної
кількості ненормативних лексем у їхніх прямих значеннях, які вказують на по
вію, статеві органи, інтимні стосунки тощо; 3) широке вживання ненорматив
них лексем та утворених від них численних похідних у їхніх непрямих значен
нях. Річ у тому, що ця нечисленна лексика є, однак, надзвичайно продуктивним
засобом позначення найрізноманітніших об’єктів, осіб, дій, ситуацій та їхньої
оцінки мовцем; 4) уживання деяких ненормативних виразів, які, на відміну від
попередніх трьох випадків, не мають жодної денотативної функції, а слугують
лише засобом фіксації (підтвердження) збереження найнижчого регістру спіл
кування, обраного мовцем. У цьому випадку вони (так само як і елементи ко
ротше, mina у молодіжному жаргоні) виконують суто стильову функцію.
Зрозуміло, що один і той самий «мовленнєвий потік» може містити в собі об-
сценні вживання, які належать до різних, а то й до всіх чотирьох перелічених типів.
Комунікативні обставини вживання ненормативної лексики також можуть
бути дуже різними: 1) вияв агресії, який супроводжується або не супровод
жується агресивними діями проти співрозмовника або співрозмовників; 2) роз
мова, яка засвідчує агресивність до третьої особи чи осіб, що не беруть участі в
комунікації; 3) однобічне вживання нецензурної лексики у дружній розмові з
особою, яка є соціально нижчою за мовця (наприклад, начальника з підлеглим).
У цьому випадку користування лайливою лексикою стає засобом вияву особли
вої «довіри» мовця до адресата; 4) двостороннє вживання ненормативних вира
зів у дружній розмові двох соціально рівних співрозмовників, для яких найви
щий вияв близькості і порозуміння розкривається в можливості «дати собі
волю» у мовному хуліганстві — відчути чи не наркотичну насолоду хоча б у мо
ві порушити «табу», що його накладає соціум.
Отже, якщо варіювання різних мовних регістрів залежно від типу спілкування
є природним явищем, яке вказує на повноцінність мовної компетенції особи, то
перехід на вживання ненормативної лексики свідчить, на жаль, про протилежне.
V. М. TRUB
THE COMPARATIVE ANALYSIS OF THE MEANS OF OPPOSING OF DIFFERENT
REGISTERS OF THE URBANIST LINGUISTIC COMMUNICATION
The article deals with the different linguistic registers (literary and colloquial forms of language,
professional and youth slangs), the changing of which is a normal phenomenon, especially peculiar
to the urbanist linguistic communication.
Keywords : linguistic communication, register of speech, slang, substandard vocabulary.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 1
|