До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту
Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонадцніпрянської історико-культурної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування в ній середньонаддніпрянського діалекту. This paper devotes the outline of bounds an ancient Middle-Dnieper historical...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182901 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту / Г.І. Мартинова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 10-16. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859726170372702208 |
|---|---|
| author | Мартинова, Г.І. |
| author_facet | Мартинова, Г.І. |
| citation_txt | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту / Г.І. Мартинова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 10-16. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонадцніпрянської історико-культурної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування в ній середньонаддніпрянського діалекту.
This paper devotes the outline of bounds an ancient Middle-Dnieper historical-cultural zone by evidence of linguistic, history, archeology, ethnography and determination of forming in the Middle-Dnieper dialect.
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:36:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
Г. I. МАРТИНОВА
ДО ПРОБЛЕМИ ГЕНЕЗИ
СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКОГО ДІАЛЕКТУ _
Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонадцніпрянської історико-культур-
ної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку фор
мування в ній середньонаддніпрянського діалекту.
К л ю ч о в і сл ов а: середньонаддніпрянська історико-культурна зона, ареал, ізоглосна
стратиграфія, середньонаддніпрянський діалект.
Генеза середньонаддніпрянського діалекту становить одне з найскладніших зав
дань української історичної діалектології. Гіпотези щодо походження цього
говору, висунені в працях дослідників, починаючи від К. П. Михальчука
(А. Ю. Кримський, В. М. Ганцов, Μ. Ф. Наконечний, Ф. Т. Жилко, Б. А. Шар-
пило, І. Г. Матвіяс, И. О. Дзендзелівський, Г. В. Воронин, А. М. Залеський,
Г. П. Півторак, В. В. Німчук), є дискусійними й лише спонукають до пошуків
спеціальної методики історико-діалектологічних досліджень, яка б забезпечува
ла їхню доказовість. Багато положень, що стосуються генези середньонад дніп
рянського діалекту, залишаються на рівні припущень і здогадів, які необхідно
підкріпити вагомими аргументами.
Комплексні дослідження, проведені в останні роки лінгвістами, археолога
ми, етнографами, антропологами, засвідчують, що діалекти дописемної епохи
можна виділити лише на підставі реконструкції давніх історико-культурних зон
(ІКЗ). Вони становлять певну ареальну єдність, яку виокремлюють на підставі
синтезу результатів у галузі наук, що досліджують історію людства. Основним
методом реконструкції ПСЗ, на думку О. С. Герда, є аналіз та узагальнення мате
ріалів ареалогії, створення зведених карт, вивчення структури і характеру пове
дінки встановлених меж \
Глотогенетична проблематика вимагає від дослідника використання результа
тів порівняльно-історичних реконструкцій лише для тих одиниць, які незалежно від
їхнього місця й значущості в мовній системі дозволяють виділити пасма ізоглос
синхронних за часом поширення явищ. Тому найважливішим джерелом такого
дослідження є матеріали лінгвістичної географії, для генетичної інтерпретації яких
необхідне використання фактів історії, археології, етнографії 1 2. Його об’єктивність
визначає накладання ізоглос на історико-археологічні межі, синхронні щодо часу
1 Герд А. С. Очерк исторической диалектологии Верхней Руси : История ландшафта-—
С П б, 2001,— С. 5-6.
2 Образование севернорусского наречия и среднерусских говоров.— М , 1970.— С. 41;
Горшкова К. В. Историческая диалектология русского языка.— М , 1972.— С. 69-147; Хабур-
гаев Г. А. «Изоглоссная стратиграфия» — основа локализации и хронологизации языковых
изменений // Лингвогеография, диалектология и история языка.— Кишинев, 1973.—
С. 192-201.
© Г. I. МАРТИНОВА, 2007
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
формування засвідчених мовних особливостей. Якщо такий збіг достатньо об
ґрунтований, то це дозволяє з ’ясувати ізоглосну стратиграфію, тобто зв’язок
ізоглосних ланок із соціально-історичними процесами окремих періодів 3. Як
робочий інструмент дедуктивно можна подати зведену таблицю-матрицю з між
дисциплінарними свідченнями для експлікації ІКЗ. І хоч виокремлення ІКЗ ще
не дає розв’язання проблем етнічної історії, однак воно є підставою, щоб твер
дити про демогенез, тобто першу початкову ланку етногенетичного аналізу. На
думку О. С. Герда, на певній стадії дослідження можна буде виділити істори-
ко-культурні типи (ІКТ) та інтерпретувати їх уже з етнічного погляду 4.
Спроби такого розв’язання проблеми генези середньонаддніпрянського го-
вору ускладнюють нерозробленість методологічної бази генетичних досліджень
у діалектології, відсутність синтетичного докладного аналізу пам’яток із Серед
ньої Наддніпрянщини, високий ступінь умовності їхніх свідчень та суміжних з
лінгвістикою галузей наук. Надійнішим підґрунтям для генетичного досліджен
ня може бути системний синхронний опис окремих структурних рівнів серед
ньонаддніпрянського діалекту в ареалогічній проекції. Докладне вивчення фо
нетичної і фонологічної систем цього говору, опрацювання матеріалу з великої
кількості говірок (346) за структурами вокалізму і консонантизму дозволили
увиразнити його ареалогічну характеристику, виявити фонологічні і фонетичні
риси, що характеризують середньонадцніпрянський діалект як систему та пери
ферійні явища, з’ясувати його внутрішню диференціацію, уточнити зовнішні
межі. Крім цього, встановлено відношення сучасного стану фонетики й фоноло
гії середньонаддніпрянських говірок і модельованої рефлексації праслов’ян
ських голосних і приголосних звуків 5.
Ареал середньонаддніпрянського діалекту виявлено шляхом регіонального
картографування (створено 64 карти, серед яких 38 аналітичних, де представле
но 121 явище та 42 процеси, та 26 синтетичних) і рекартографування матеріалів
«Атласу української мови» (АУМ). Цей ареал окреслюють власне зональні ізо
глоси, окремі з яких сягають на півночі середньо- і східнополіського діалектів.
На заході ареал обмежують басейни річок Росі і Гнилого Тікича, а на півдні ізо
глоси ступінчасто пролягають південніше Росі до басейну р. Тясмин. Характер
ними для цього мовно-територіального утворення є такі фонетичні і фонологіч
ні явища: реалізація фонеми /и/ в наголошеній і ненаголошеній позиціях звуком
[и]; реалізація фонеми /е/ в ненаголошеній позиції звуком [и], рідше [е11], [ие] пе
ред складом з [і] чи поєднаний з м’якими приголосними; реалізація фонеми /е/
перед складом з наголошеним [е] звуками [а], [еа], [а6]; реалізація фонеми /а/ зву
ком [а] в усіх позиціях; збереження опозиції /о/ : /у/; відсутність приставного [в]:
[ухо, уз*киї,уж, у̂лиц’а; відсутність приставного [г]: о'р’іх; збереження опозиції
/р/ : /р’/ у середині слова; парадигматичні структури шиплячих /ж/ : /ж’/, /ш/ :
/ш’/, /ч/ : /ч’/, /дж/; /ж/ : /ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч’/, /дж/; /ж/ : /ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч/ : /ч’/,
/дж’(дж')/; парадигматична структура шиплячих /ж/ : /ж ’/, /ш/ : /ш’/, /ч/ : /ч’/, /дж/
перед [а] (< *ç, рідше *а); опозиція фонем /л7 : /л’/; лексикалізовані випадки руй
нування опозиції передньоязиковість : задньоязиковість /т’/ : /к’/: 'к’істо, к'іс-
1ниї; чергування /д/ — /ж/ у дієслівних формах 1-ї особи однини теперішнього
часу: хо'жу, си'жу, бу'жу, реалізація сполуки [мй] (< *м’): м'йасо, мйа'киі б.
3 Хабургаев Г. А. Об условиях междисциплинарного подхода к решению проблем сла
вянского этногенеза // Полесье и этногенез славян : Предварит, материалы и тез. конф.— М.,
1983.— С. 10.
4 ГердА. С. Введение в этнолингвистику.— СПб., 1995.— С. 49-54.
5 Мартинова Г. Середньонадцніпрянський діалект / Фонологія і фонетика.— Черкаси,
2003,— С. 259,262,— К. 35.
6 Там же,— С. 254-256,— К. 32, 33.
____________________________ До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 11
Як показало вивчення карт ізоглос, контури середньонадцніпрянського ареа
лу приблизно збігаються із зоною побутування архаїчних слов’янських гідро
німів, а також історичними, археологічними й етнографічними межами. Зокре
ма, вони приблизно накладаються на межі території давньої ІКЗ східних слов’ян
«Руська земля», яку виділено за археологічними матеріалами VI—VII ст. та лока
лізацією найважливіших знахідок скарбів VI-VII ст. 7 Крім цього, середньо-
наддніпрянський ареал приблизно відповідає зоні поширення археологічних
культур різних періодів (зарубинецької, черняхівської, київської, пеньківської),
які представлені на Київщині і Черкащині пам’ятками вздовж Дніпра від гирла
Ірпеня до гирла Росі та Тясмину8. П. М. Третьяков відзначав, що звичай білити
крейдою внутрішні і зовнішні стіни житла (згодом — одна з найхарактерніших
етнографічних ознак класичної української хати) був поширений у II ст. до н. е.
серед слов’янського населення зарубинецької культури в ареалі правобережно
го Лісостепу від Полісся аж до сучасного Канева 9. Цю ж територію окреслює й
ареал, що репрезентує етнічну ознаку полян у поховальному обряді — могили з
тілопокладеннями в ямах 10 11. Слов’янські поселення VI-VII ст., виявлені в зоні
лісостепу і частково в південній частині лісової зони, мали напівземлянковий
характер, який зберігався тут упродовж шести століть; у Х -Х І ст. цей тип житла
навіть просунувся далі на північ. Лише з XII ст. відбувається наступ північного
типу надземного житла. У XIII ст. напівземлянкові житла повністю збереглися
лише в Середній Наддніпрянщині п . Зауважимо, що О. М. Трубачов, аналізую
чи гідронімію Правобережної України, показав на карті архаїчні слов’янські
гідроніми, поширені на південь від р. Уж, притоки Тетерева, до середньої течії
Дніпра, приблизно до р. Рось 12.1. М. Желєзняк виявила, що гідронімія басейну
Росі має унікальну безперервність від давніх індоєвропеїзмів до назв, утворених
на фунті сучасної української мови 13. У перспективі ці та інші свідчення різних
наук можуть стати основою для визначення ПСТ та побудови таблиці-мафиці.
З метою повнішого вивчення сфуктури діалекту і виявлення характеру по
ведінки мовних одиниць у встановлених межах кожному релевантному явищу
середньонадцніпрянського говору даємо лінгвогеографічну характеристику в
загальноукраїнському контексті, з ’ясовуємо особливості реалізації, розгля
даємо внутрішню історію його розвитку, встановлюємо відносну хронологію за
писемними пам’ятками.
Однією з диференційних особливостей середньонаддніпрянських говірок є
збереження опозиції твердість : м’якість /р/ : /р7. Ця риса характеризує не лише
досліджувані говірки, а й ті, що сформувалися на їхній основі — слобожанські
та степові. Згідно з АУМ, збереження опозиції /р/ : /р’/ у середині слова властиве
більшості середньонаддніпрянських говірок, лише в північній їх частині в
кількох позиціях відбувається неіпралізація протиставлення за рахунок дифе-
ренційної ознаки (ДО) «м’якість». У північних і частині південно-західних гово
рів звук [р] твердий; у діалектах карпатської групи він зберігає палатальність пе
7 Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества ХІІ-ХІІІ вв.— М., 1982.— С. 70-72,
82-83; Атлас української мови : В 3 т.— К., 1984.— Т. 1.— К. IV.
8 Рыбаков Б. А. Зазнач, праця.— С. 16-86; Березанська С. С., Максимов Є. В. Заселення
Київського Полісся / Археологічні культури і питання етнічної історії І І Київське Полісся.—
К., 1989,— С. 14.
9 Третьяков П. Н. По следам древних славянских племен.— Ленинград, 1982.— С. 36.
10 Максимов Е, В, Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры.— К., 1972.— С. 97-105.
11 Раппопорт П. А. Картографирование типов древнерусских жилищ // Проблемы карто
графирования в языкознании и этнографии.— Ленинград, 1974.— С. 223-226.
12 Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины.— М.,1968.— С. 268-269.
13 Железняк I. М. Рось і етнолінгвістичні процеси середньонаддніпрянського Правобе
режжя.— К., 1987.— С. 153.
Г I. Мартинова________________________________________________________________
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
ред [а], у гуцульських, покутсько-буковинських і наддністрянських говірках [р’]
м’який перед [е], [и] з [а] (< *ç) незалежно від наголосу. У крайніх західнополіських
говірках опозиція /р/ : /р7 зберігається лише перед наголошеним звуком [а ]14.
Матеріали картографування середньонаддніпрянських говірок переконують
у збереженні опозиції /р/ : /р7 у середині слова в центральній, східній і південній
зонах досліджуваних говірок перед голосними різних рядів і підняття. Лише в
окремих говірках зафіксовано лексикалізовані форми з твердим [р] замість м’я
кого. У північній зоні засвідчено говірки зі спорадичною нейтралізацією опози
ції /р/ : /р’/ за рахунок ДО «м’якість» та зникнення цієї ознаки перед голосним
заднього ряду [у], рідше [а]. Для західної зони досліджуваних говірок (східнопо-
дільських і східноволинських) властиве послідовне ствердіння репрезентантів
м’якої /р 7 15. Релевантною для нейтралізації протиставлення /р/ : /р’/ у всіх до
сліджуваних говірках виявилася позиція перед приголосним: верх, вер'ба, але
1Хар’к ів та в частині з них позиція кінця слова: ко'сар, 'сахар, ба'зар, го(а)н'чар.
Нейтралізація протиставлення /р/ : /р’/ у кінці слів характерна для південної час
тини правобережних і лівобережних середньонаддніпрянських говірок, окре
мих слобожанських, східних і південних степових. Ареал збереження м’якості
[р ] У кінці слів АУМ фіксує також у гуцульському й покутсько-буковинському
та спорадично — у західнополіському діалектах 16. Така ареальна характеристи
ка реалізації протиставлення /р/ : /р’/ в українському діалектному континуумі за
галом та в середньонадцніпрянському говорі зокрема, очевидно, зумовлена істо
рією розвитку дистрибуції /р/, /р7.
Процес диспалаталізації приголосних [р], [ж], [ч], [ш], [ц] відбувався на
самперед у північній частині південноруського ареалу, на що вказує його по
ширеність у сучасних говірках білоруської мови, північному наріччі україн
ської. Г. П. Півторак визначає час його виникнення дописемним періодом,
датуючи VIII-IX с т .17 Ю. В. Шевельов відносить ствердіння [р’] у східно- і се-
редньополіському діалектах до середини XI ст., коли це явище знайшло відоб
раження в пам’ятках 18. Центром його іррадіації були, очевидно, говірки де
ревлян, північних волинян і дреговичів, які на той час, ймовірно, становили
єдиний етнокультурний і близькоспоріднений діалектний масив, що підтвер
джується багатьма спільними діалектними рисами. У південно-західних гово
рах цей процес відбувся набагато пізніше внаслідок іррадіації цього явища з
північного наріччя 19. Ю. В. Шевельов виділяв у південно-західному наріччі
карпатські говори з первісною дистрибуцією /р/, /р ’/ та галицько-буковинські
й волинсько-подільські, у яких диспалаталізація /р’/ відбулась у середині
XV-XVI ст. У південно-східних говірках, на думку дослідника, не було внут
рішньо вмотивованого ствердіння фонеми /р’/, оскільки тут відбувалося
змішування північних і південно-західних (подільських і карпатських) діа
лектних рис 20.
За свідченням давньоруських пам’яток, диспалаталізація [р’] спочатку від
булася перед голосними заднього ряду [у] та [а], а вже потім охопила всі інші
14 Атлас української мови : В 3 т.— К., 1984.— Т. 1.— К. 126; 1988.— Т. 2.— К. 115,116;
2003,— Т. 3. Ч. 1,— К. 19; Ч. 2,— К. 24.
15 Мартинова Г. Зазнач, праця.— С. 180-189.— К. 26.
16 Атлас української мови,— К., 1984,— Т. 1,— К. 126, 130; 1988,— Т. 2,— К. 117;
2003.— Т. 3. Ч. 2,— К. 26; Ч. З,— К. 18.
17 Півторак Г П . Формування і діалектна диференціація давньоруської мови.— К.,
1988,— С. 155-158.
18 Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.— X., 2002.— С. 253.
19 Півторак Г. П. Зазнач, праця.— С. 157-158.
20 Шевельов Ю. Зазнач, праця.— С. 810-813.
____________________________ До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 13
позиції 21. Підтвердженням цього є й дані сучасних середньонаддніпрянських
говірок. Зокрема, у деяких північних середньонаддніпрянських говірках звук
[р’] майже послідовно втрачає м ’якість у позиції перед [у], зрідка перед [а], то
ді як перед іншими голосними він зберігає м’якість. В окремих говірках спо
стерігаємо лише спорадичну репрезентацію /р ’/ звуком [р]: пови'черайиш,
на^л’ікара, 'л’ікаром, ва'ру, ку'ру, ви'чера, на^ві'роуц’і, дру'чечки, гору'ват\
догово'райц’:а тощо 22. Лінгвогеографічні матеріали переконливо засвідчу
ють, що у північних середньонаддніпрянських говірках та перехідних до се-
редньополіських ствердіння відбувалося непослідовно. Так, за АУМ, у говір
ках, що знаходяться східніше й північніше ізолінії від впадіння р. Прип’ять —
м. Ірпінь — м. Фастів — м. Біла Церква— с. Щербашинці Богуславського р-ну
Київської обл. — с. Сотники Корсунь-Шевченківського р-ну — м. Канів —
с. Софіївка Золотоніського р-ну — с. Малі Канівці Чорнобаївського р-ну Чер
каської обл. — с. Чевельча Оржицького р-ну Полтавської обл. — с. Кононівка
Драбівського р-ну Черкаської обл. — трохи східніше міст Прилуки, Конотоп,
Шостка до межі з російською мовою, крім говірок західніше р. Снов, засвідче
но наявність м ’якого [р’] в окремих позиціях перед [а] та [у]. На жаль, конкрет
них словоформ не наведено, хоч у коментарі до к. 126 зазначено, що картогра
фування здійснено за протиставленням словоформ крад'іс'т' : по'р’адок,
Уралом : гр’аз’ та фонетичних варіантів лексем за в’і'р()уха, кр()ук, кр- }у'чок 23.
Це, ймовірно, зумовлено тим, що діалектна система північних полян, підтри
мувана наявністю опозиції /р/ : /р’/ у південних полян, чинила опір ствердінню
[р’], яке поширилося на говірки деревлян. Саме тому в говірках, які зберегли
м ’якість /р’/, розвинулася всупереч північній тенденції до її диспалаталізації
гіперична м’якість [р’], тобто заступлення етимологічного твердого [р] м’яким
[р’]: гр’ад, р̂’ама, гр’а'ниц’а. Ареал гіперичного [р’] перед [а]: 1р'ама, гр'ад,
гр'а'ниц’а приблизно накладається на зону зі збереженням опозиції /р/ : /р’/ пе
ред [а] (< *ç). Ізофона, що репрезентує [р’] у лексемі гр ’скниц ’а, проходить пів
денніше: приблизно від р. Сейм до умовної лінії Прилуки — Канів — с. Слобо
да Кагарлицького р-ну Київської обл. — Бородані Богуславського р-ну
Київської обл., далі вона збігається з ізофоною, що репрезентує збереження
опозиції /р/ : /р’/ перед [а] 24 25.
Давньоруські пам’ятки відображають складну боротьбу двох тенденцій: з
одного боку, збереження давньої м’якості [р’], а з другого — його ствердіння,
що виявляється в наявності в них складів -рю та -ру, -ря та -ра, що легко плута
лись: царю і цару, кумира і кумиря15, вечера і вечеря, Науходоносорю і Навьхо-
доносору 26. А. Ю. Кримський відзначав у давніх пам’ятках твердий і м’який [р],
як і в мовленні сучасної йому Київщини, де помітна тенденція вимовляти [р’]
«твердувато», тобто в окремих випадках його замінює твердий [р], що й засвід
чують пам’ятки. Написання твердого [р] замість м’якого трапляється частіше
перед голосним [у], як і в деяких сучасних північних середньонаддніпрянських
говірках. Поряд із формами зі стверділим [р] перед [у] та [а] виявляються й ва
ріанти зі збереженням м’якого [р’]. Також у збірниках Святослава знаходить яс
краве відображення процес гіперичного м’якшення етимологічно твердого [р],
21 ПівторакГ. П. Зазнач, праця.— С. 156.
22 Мартинова Г, Зазнач, праця.— С. 180-189.— К. 26.
23 Атлас української мови.— К., 1984.— Т. 1.— К. 126.
24 Там же,— Т. 1,— К. 127, 128.
25 Кримський А. Ю. Твори : В 5 т. Мовознавство. Фольклористика.— К., 1973.— Т. 3.—
С. 262.
26 Крымский А. Е. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и
семинарий Приднепровья.— М., 1907.— Т. 1-2. Вып. 1.— С. 86.
Г I. Мартинова________________________________________________________________
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
що є свідченням опору системи, у якій опозиція /р/ : /р V зберігалася 21. О. С. Ме
льничук не виділяв у Київському літописі наявності м’якого [р’], однак у наве
деному дослідником матеріалі цей звук є досить часто, іноді поряд з твердим:
съпратавше 2 8 9 і спрлт авш е683, изрлдивш е 6 9 1 , изнарАдивш е 6 9 \, гр л зо к ъ 4 3 8 ,
Ч ерьвну 2 8 6 , изрлдны ьх. 5 8 1 , творьца 5?>4, к В олодим еру 2 8 7 і к В олодим ерю 2 8 8 ,
6 8 7 , кь В ол оди м ірю 5 8 9 , коР ю ри кови 6 8 1 ,6 8 4 ,6 8 9 , к Р ю рике в и 6 8 7 ,6 9 3 , сР ю ри -
ком ь 6 9 0 , Р ю риком ь 6 8 2 , зрлщ е 58 5 27 28. У київських графіті ХІ-ХІІІ ст., виявле
них С. О. Висоцьким, також зафіксовано м’який [р’]: ф еврарл, ц іса р л (XI ст.),
м(іса)ца дєкєм брл, м(іса)ца октлбрА, (кінець XI — початок XII ст.), м(іс а)ца
єнарА, ВолодимирАА, с є Г ри го р іє (Ю )рьієвичь (II половина XII ст.) 29 створю, ла-
зорь, декабрА (XIII ст.) 30. Упродовж XIII-XIV ст. відображення ствердіння [р]
стало певною правописною традицією, оскільки ця риса була характерна для го
ворів білоруської мови, адже давня літературна мова була державною мовою в
Литовському князівстві. Очевидно, у цей час стверділий [р] утвердився в півден
но-західних говорах української мови, риси яких проникали в тодішню книжну
мову. Саме тому в пам’ятках XVI ст. із Середньої Наддніпрянщини — описах
Київського, Канівського й Черкаського замків виявляються написання окремих
слів із твердим [р]; під впливом середньонаддніпрянських говірок засвідчено
написання окремих слів то з [р’], то з [р]: монастыра, монастиря, монастирю,
Сеерукь, Сеерюкь, курачое, курячое31, Григоря, пушкаря32 В описі Канівського
замку [р’] зафіксовано частіше, ніж в описі Черкаського замку, причому не
тільки в середині, а й у кінці слова: курячое, государь (9 3 ) , гусадаря (9 9 ) , монас
тырю (8 раз), монастыру (9 9 ), монастыря (9 8 —105 , 5 разів), монастырь (9 7 ),
шинкарь (1 0 5 ) 33. Хитання щодо відображення м’якого [р’] спостерігаємо в опи
сі Київського замку: пушкарь (1 0 7 ) , монастыря (1 0 7 ) , на речце Кудращы, кру-
ковь, пушькарь і пушькарь (1 1 0 ) , зрядовнщь (1 1 1 ) , писара, Севьрукь (1 1 5 -1 1 6 ,
10 разів), монастыря (1 1 6 , 1 2 0 ,4 рази), прячеть, монастир і монастырь (1 1 8 ),
прятати, на косарей ( 1 1 9 ) 34. У пам’ятках XVII-XVIII ст. з лівобережних серед
ньонаддніпрянських говірок І. О. Варченко виявив твердий і м’який [р’], відзна
чивши, що в говірках того часу диспалаталізований [р] траплявся частіше порів
няно із сучасними: уряду, вручи, Харко, гончара, Бондарь і Бондар, трох,
овчара,у Ператині, Пиратині, Перятина, писаря, тепер і теперь, пустиря, мо
настиря. Свідчення пам’яток ХІХ-ХХ ст. майже повністю відповідають фактам
із сучасних говірок: хитряк, сіряку, трьох, манастирь, Мгаря, шинкаря, шинка
рь,ратуйте, горять, Мотря, рядно, гряниця, рятуйте, царю, вечеряти та ін .35
Отже, сучасні лінгвогеографічні дані, писемні пам’ятки засвідчують збере
ження опозиції /р/ : /р’/ у середньонадцніпрянському говорі на противагу північ
ним і південно-західним діалектам. Цю давню рису середньонаддніпрянські го
27 Кримський А. Ю. Твори.— Т. 3.— С. 262; Крымский А. Е. Украинская грамматика для
учеников высших классов...— С. 86-87.
28 Мельничук А. С. О языке Киевской летописи XII века // IX Міжнародний з ’їзд сла
вістів : Слов’янське мовознавство [Доп.].— К., 1983.— С. 121-135.
29 Висоцыат С. О. Київська писемна школа ХІ-ХП ст.— Л. ; К. ; Нью-Йорк, 1998.—
С. 135, 145, 148,154, 155, 187.
30 Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам граффити
ХІ-ХІІІ вв.).— К., 1986,— С. 82, 94,100.
31 Жилко Ф. T. Середньонаддніпрянські говори (деякі їх особливості і територія по
ширення) // Середньонаддніпрянські говори.— К., 1960.— С. 15.
32 Тимошенко П. Д. Із спостережень над мовою описів українських замків 1552 р. // Праці
XII Республіканської діалектологічної наради.— К., 1971.— С. 399.
33 Описание Каневского замка // Архив Юго-Западной России.— К., 1886.— Т. 1 .4 . 7.—
С. 78-105.
34 Там же,— С. 106-122.
35 Варченко І. О. Лубенські говірки і діалектна суміжність.— К., 1963.— С. 208-209.
____________________________ До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2 15
вірки не втратили, напевне, тому, що на час активного поширення ствердіння [р]
цей ареал був відірваний від активного політичного й культурного життя. До то
го ж проміжною ланкою, що уповільнювала цей процес, виявившись лише в ок
ремих позиціях, релевантних для втрати ДО «м’якість», були північні середньо-
наддніпрянські говірки, підґрунтям яких, ймовірно, було мовлення північних
полян. Відігравши роль своєрідного буфера, вони уповільнили й зупинили про
цес ствердіння [р’] і його поширення в говірки південних полян. Додатковим
чинником, який сприяв збереженню м’якості /р’/, стало також те, що ця фонема
була членом функціонально навантаженого корелятивного протиставлення при
голосних за твердістю — м’якістю, і її ствердіння вело до небажаної з погляду
комунікативно-виражальних властивостей мови втрати однієї опозиційної
париЗб. Пізніший вплив діалектів південно-західного наріччя відбився у серед-
ньонаддніпрянських говірках лише наявністю спорадичних форм зі стверділим [р].
Ареал збереження м’якого [р’] у середині слова в усіх позиціях (у центра
льній зоні), а також характер поширення цього звука в північних середньонад-
дніпрянських говірках є, на нашу думку, аргументом проти думки, висловленої
Ю. В. Шевельовим. Дослідник уважав, що м’який [р’] був занесений на півден
но-східні землі вихідцями з Поділля та Наддністрянщини, де до XVI ст. він ще
зберігав м’яку вимову37. Однак якщо ствердіння [р’] відбулося на Волині, Над
дністрянщині й Поділлі в X V — на початку XVII ст., то чому нові переселенці не
принесли цієї риси у слобожанські й степові говірки, які, за Ю. В. Шевельовим,
сформувались у XVIII ст. Очевидно, диспалаталізація перемогла б тенденцію до
збереження м’якого [р’], яку нівелювали також вихідці з півночі. Той факт, що
м’який [р’] у середині слова регулярно функціонує в усіх середньонаддніпрян-
ських говірках і більшості слобожанських і степових, свідчить про те, що збере
ження давньої м’якості й напівм’якості в них є досить сильною тенденцією.
Напевне, її підтримує система середньонаддніпрянського говору, у якій збере
ження м’якості фонем є однією з релевантних ознак.
Аналіз і узагальнення матеріалів ареалогії, створення зведених карт, зістав
лення лінгвістичних, історико-археологічних та етнографічних меж, з ’ясування
еволюції мовних явищ, які характеризують досліджуваний ареал, дають підста
ви для виділення середньонаддніпрянської історико-культурної зони. Початком
її формування слід уважати, напевне, VI-VII ст., про що свідчить комплекс між
дисциплінарних матеріалів.
{Черкаси)
Г I. Мартинова________________________________________________________________
Н. I. MARTYNOVA
ON A PROBLEM OF THE GENESIS OF THE MIDDLE-DNIEPER DIALECT
This paper devotes the outline o f bounds an ancient Middle-Dnieper historical-cultural zone by
evidence o f linguistic, history, archeology, ethnography and determination o f forming in the Mid
dle-Dnieper dialect.
K e y w o r d s : Middle-Dnieper historical-cultural zone, areal, isoglossical stratygraphy, Mid
dle-Dnieper dialect.
36 Залесский A. H. Специфика диспалатализации шипящих в юго-восточном наречии
украинского языка // Общеславянский лингвистический атлас : Материалы и исслед.— М.,
1985,— С. 162.
37 ШевелъовЮ. Зазнач, праця.— С. 810-813.
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182901 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:36:23Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мартинова, Г.І. 2022-01-23T17:24:22Z 2022-01-23T17:24:22Z 2007 До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту / Г.І. Мартинова // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 10-16. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182901 Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонадцніпрянської історико-культурної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування в ній середньонаддніпрянського діалекту. This paper devotes the outline of bounds an ancient Middle-Dnieper historical-cultural zone by evidence of linguistic, history, archeology, ethnography and determination of forming in the Middle-Dnieper dialect. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту On a Problem of the Genesis of the Middle-Dnieper Dialect Article published earlier |
| spellingShingle | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту Мартинова, Г.І. |
| title | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| title_alt | On a Problem of the Genesis of the Middle-Dnieper Dialect |
| title_full | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| title_fullStr | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| title_full_unstemmed | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| title_short | До проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| title_sort | до проблеми генези середньонаддніпрянського діалекту |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182901 |
| work_keys_str_mv | AT martinovagí doproblemigeneziserednʹonaddníprânsʹkogodíalektu AT martinovagí onaproblemofthegenesisofthemiddlednieperdialect |