Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих-
Стаття присвячена реконструкції семантичної структури друс. лихьш, лихоиманьникь, лихоимъцъ, лихомоудрыи, лишеникь. З’ясовано, з якими семантичними трансформаціями псл. *1іх- пов’язаний розвиток семантики цих лексем....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182918 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2007. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182918 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1829182025-02-09T22:40:36Z Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- Lexemes лихыи, лихоиманъникъ, лихоимъцъ, лихомоудрыи, лишеникь in the Word-building Family with Root -лих- Межжеріна, Г.В. Стаття присвячена реконструкції семантичної структури друс. лихьш, лихоиманьникь, лихоимъцъ, лихомоудрыи, лишеникь. З’ясовано, з якими семантичними трансформаціями псл. *1іх- пов’язаний розвиток семантики цих лексем. The article touches upon the reconstruction of semantic structure of Old Russian lexemes лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ and retraces the psl. *lix- semantic transformations with which the development of these lexemes is connected. 2007 Article Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2007. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182918 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена реконструкції семантичної структури друс. лихьш, лихоиманьникь, лихоимъцъ, лихомоудрыи, лишеникь. З’ясовано, з якими семантичними трансформаціями псл. *1іх- пов’язаний розвиток семантики цих лексем. |
| format |
Article |
| author |
Межжеріна, Г.В. |
| spellingShingle |
Межжеріна, Г.В. Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- Мовознавство |
| author_facet |
Межжеріна, Г.В. |
| author_sort |
Межжеріна, Г.В. |
| title |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| title_short |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| title_full |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| title_fullStr |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| title_full_unstemmed |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| title_sort |
лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182918 |
| citation_txt |
Лексеми лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь у складі словотвірного гнізда з коренем -лих- / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2007. — № 3. — С. 28-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT mežžerínagv leksemilihyilihoimanʹnikʹlihoimʹcʹlihomoudryilišenikʹuskladíslovotvírnogognízdazkorenemlih AT mežžerínagv lexemeslihyilihoimanʺnikʺlihoimʺcʺlihomoudryilišenikʹinthewordbuildingfamilywithrootlih |
| first_indexed |
2025-12-01T11:36:31Z |
| last_indexed |
2025-12-01T11:36:31Z |
| _version_ |
1850305667913482240 |
| fulltext |
Г. В. МЕЖЖЕРША
ЛЕКСЕМИ ЛИХЫИ, ЛИХОИМА н ь н и к ъ , л и х о и м ь ц ь ,
ЛИХОМОУДРЫИ, ЛИШЕНИКЪ У СКЛАДІ
СЛОВОТВІРНОГО ГНІЗДА З КОРЕНЕМ -ЛИХ-
(на матеріалі східнослов’янських писемних пам’яток ХІ-ХШ ст.)
Стаття присвячена реконструкції семантичної структури друс. лихьш, лихоиманьникь,
лихоимъцъ, лихомоудрыи, лишеникь. З ’ясовано, з якими семантичними трансформаціями
псл. *1іх- пов’язаний розвиток семантики цих лексем.
К л ю ч о в і сл ов а: Київська Русь, семантична реконструкція, словотвірне гніздо.
Реконструкція семантики, з ’ясування генези, уточнення етимології лексичних
одиниць, пов’язаних зі світоглядом, духовною культурою східних слов’ян
XI—XIII ст., належить до актуальних проблем історико-лексикологічних дослід
жень. Іменники і прикметники, які за часів Київської Русі вживалися щодо
людини зі значенням соціально-етичної оцінки особи, у своїй сукупності утво
рювали субстантивно-ад’єктивне лексико-семантичне поле, кількісний обсяг
якого, за нашими даними, становить понад 600 лексичних одиниць. У цій статті
спробуємо реконструювати семантичну структуру друс. лихьш, лихоиманьникь,
лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникь та визначити, з якими семантичними тран
сформаціями псл. *1іх- пов’язаний розвиток їхньої семантики.
Дослідження семантики рефлексів псл. *1іх- (укр. лихо, лихий та ін.) тривалий
час було пов’язане з труднощами встановлення їхньої етимології та семантичної
типології. Дискусії виникали здебільшого через відсутність видимого зв’язку
між такими властивими цій лексиці значеннями, як «залишковий, зайвий, непар
ний» і «поганий», та складність генетичного розмежування гнізд псл. *1іха, *1іхь,
*Ііхо (див.: Преобр.1,1 ,460,461; ЭССЯ, XV, 91). За спостереженням О. М. Тру-
бачова, залучення додаткових матеріалів, дослідження живих та історичних зна
чень і вживань слів з основою *1іх- дає підстави кваліфікувати форми *1іха, *1іхь,
*Ііхо як споріднені (псл. *1іх- < псл. *lik-xo < іє. *leiič-so < іє. *leilč- «залишати»),
виводячи їхню семантику із первісного «залишковий, зайвий» із подальшою
еволюцією в бік конкретних значень («непарний», «слабкий», «поганий»,
«злий» тощо) (ЭССЯ, XV, 91).
«Непарний» — одне із значень, яке розвинулося на ґрунті первинної, вихід
ної семантики іє. *1еї№- «залишати» (із первісного «залишковий, зайвий») і яке
досить послідовно простежується в семантиці праслов’янських та інших конти-
нуантів індоєвропейського кореня. Обидва первинні, вихідні значення — «зали
шати» і «непарний» — ще не є синкретичними. Можна припустити, що все
редині семантичного ядра — значення «непарний» — відбулося поступове
1 Список скорочень див. у кінці статті.
© Г. В. МЕЖЖЕРША, 2007
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З
формування двох протилежних, антонімічних центрів, які згодом спричинилися
до поділу однієї сутності на дві. Як показує матеріал, один із цих центрів пред
ставлений тими значеннями рефлексів псл. *lix-, що реалізують семантику «за
лишення», «нестачі», «самотності», «нещастя», «хвороби», «бідності», інший—
значеннями, пов’язаними із семантикою «придбання», «зайвого», «надмірнос
ті», «багатства». Зв’язувальною ланкою між цими значеннєвими центрами є оз
нака «відсутність необхідного / наявність зайвого», в якій «відсутність необхід
ного» і «наявність зайвого» — негативно конотовані й одночасно антонімічні
полюси. Це, імовірно, саме той, відзначений наприкінці XIX ст. В. І. Шерцлем 2,
а в середині XX ст. — Б. О. Ларіним3, тип синкретизму складного значення,
який знаходить свій вияв у співіснуванні полярно протилежних значень. Семан
тичний синкретизм псл. *1іх- охоплює семантичний простір цілого ряду спільно-
кореневих лексем і пов’язаний з явищем енантіосемії. Цілком очевидно, що яс
краво виражена негативна конотація ознаки «відсутність необхідного / наявнісь
зайвого» могла дати поштовх для розвитку загальнооцінного значення «пога
ний» у семантичній структурі численних рефлексів псл. *1іх-.
За часів Київської Русі лексика, похідна від псл. *lix-, становила багате сло
вотвірне гніздо, яке налічувало понад 40 лексем, і входила до основного словни
кового запасу. Словотвірне гніздо східнослов’янських лексем XI—XIII ст. з коре
нем -лих- не було предметом спеціального дослідження лінгвістів, проте певні
аспекти семантики деяких лексем висвітлено в працях М. Я. Брицина, Р. Гусма-
ні, Т. Б. Лукінової 4. Зокрема, поза увагою істориків мови залишилася семантич
на структура друс. лихыи, лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ,
які репрезентують корінь -лих- / -лиш- (друс. -лиш- < псл. *liš- < псл. *ІІХ- <
іє. *leilč- «залишати» — ЭССЯ, XV, 151-156) у складі субстантивно-ад’єктивно
го поля соціально-етичної оцінки особи.
Дослідження східнослов’янських писемних пам’яток (літописи, житія, пате
рики, сказання, чудеса, читання святим, кормчі, повчання, княжі статути, грамо
ти, епіграфічні написи та ін.) показало, що в ХІ-ХІІІ ст. прикметник лихыи від
значався досить високою частотою вживання і мав складну семантичну
структуру з домінуванням у ній загального значення «поганий». З XI ст. зі зна
ченням «поганий» лексема лихыи фіксується в уживанні щодо людини:
«а мы что есмы ч(е)л(о)в(е)ци грішний лиси днь(с)(ь) живи а оутро м(е)ртви. днь(с)(ь) в славі
и въ чти. а зауйтра в гробі» (*1096, ПВЛ-1, арк. 83зв.); «князь, дав волость лиху человіку гу
бити люди» (XIII-XIV, сп. XIV, Семен, 464); «мати убо, не хотящи дітии лихыхъ, ранами ка-
жеть» (*1214, ЛР, 165); «а матери, который сын добр... тому же дасть свое; аче и вси сынове ей
будуть лиси, а дчери можеть дати, кто ю кормить» (XII, сп. XIV, ПР, 71).
Без конкретизації зі значенням «поганий» лихыи виступає в словосполученні
зі словами законь, діла : «и придохо[мъ] же вь Греки и ведодша ны идеже слу
жать Б(ог)у своєму [...] боллре рекше. аще бы лихъ законь Гречьскии. то не бы
баба твои приила Ольга» (*987, ПВЛ-1, арк. 37-37зв., а також *987, ПВЛ, ЛИ-3,
арк. 41—41зв.); «от всего злато помышлениа отлучивъ ю..., от всея злобы и от
всіхь лихихъ діль» (XI—XII, сп. XVI, Варл., 189). Зі значенням «поганий» прик-
2 Шерцль В. И О словах с противоположными значениями (или о так называемой энан-
тиосемии) // Филол. зал.— Воронеж, 1883.— Вып. 5-6.— С. 3-5.
3 Ларин Б. А. История русского языка и общее языкознание // Ларин Б. А. Избранные
работы / Сост. Б. Л. Богородский, Н. А. Мещерский.— М., 1977. — С. 97-100.
4 Брицын М. Номинация преступников в восточнославянской письменности до XV сто
летия // Київська старовина.— 2005.— № 6.— С. 17-32; Gusmani R. Etymologie und
Bedeutungsentwicklung von askl. LIXO // Ztschr. für vergleichende Sprachforschung.— Göttingen,
1987.— Bd 100. H. 2.— S. 358-365; Лукінова T. Б. Числівники в слов’янських мовах (по
рівняльно-історичний нарис).— К., 2000.— С. 37-39.
________ Лексеми лихыи, лихоиманьикъ, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З 29
метниклихыи був в ужитку, мабуть, задовго до середини XI ст., оскільки на кінець
XI ст. вже відбулася його субстантивація: «аще ти добро да с тЬмь. али ти лихоє.
да то ти сЬдить» (*1096, ПВЛ-1, арк. 84); «аже оучинить роусинъ насилье [...]
надь вольною женою, а дотоле не слышати было до нее лихого, оурока за то 10
гр(и)в(ь)н сЪрЪбра» (Гр. (смол.) 1123-1125,13). З кінця XIV ст. із загальним зна
ченням «зло, все погане» починає використовуватися іменник лихо (СДРЯ
XI-XIV, IV, 407).
Уживання лексеми лихыи зі значенням «поганий» могло супроводжуватися
актуалізацією сем «недоброзичливий», «хитрий», «лукавий», «підступний»:
«з добрым думцею думая, князь высока стола добудеть, а с лихимъ думцею ду
мая, меншего лишень будеть» (ред. XII, en. XVI-XVII, ДЗ, 394). Ці семи відзна
чаються також у семантиці рос. лихой «злий, мстивий, лукавий» (Даль, II, 257),
болг. лих «хитрий, лукавий, підступний», болг. діал. лих «т. с.», ч. lichotny «під
лесливий, скрадливий; обманний, підступний, нещирий, лукавий» (ЭССЯ, XV,
99-100). З близьким значенням у перекладі XI ст. «Історії іудейської війни» Ио
сифа Флавія реверберується 5 друс. лихомоудрыи «зловмисний»: «приде муж(ь)
лихомудрь... иже и Археловъ миръ раздруши и Александра погуби златоимания
ради» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 250).
Із XIII ст. на ґрунті загального значення «поганий» у словотвірному гнізді з
коренем -лих- поступово починає здійснюватися семантичний перехід «пога
ний» -> «який чинить зло, шкодить» -> «злочинець». Так, у Смоленській грамоті
1229 р. друс. лихыи вже виступає як компонент термінологічного словосполу
чення: «который, роусинъ. или латиньскыи. противоу. сею правды, молвити.
иметь того почисти з&лихиимоужъ» (Гр. (смол.) 1229, 30). У дослідженні, при
свяченому реконструкції юридичної термінології в східнослов’янській писем
ності до XV ст., М. Я. Брицин відзначає, що в пам’ятках до XIV ст., у тому числі
в Смоленській грамоті 1229 р., словосполучення лихыи моужь, лист люди по
чинають зрідка вживатися як терміни на позначення карних злочинців, хоча
«значення “кримінальні правопорушники” лихие люди виражає, головним чи
ном, у XIV-XV ст.» 6. Саме з таким значенням словосполучення лисии люди за
свідчене в літописному тексті XIV ст.: «по совГту лихих людии и быстъ мятежь
силенъ» (*1359, ЛН, 365). Семантичний перехід «поганий» -» «який чинить зло,
шкодить» -» «злочинець» відбився в семантиці й інших східнослов’янських лек
сем з коренем -лих-: друс. лиходіїаншєзі значенням «лиходійство» наявне в па
м’ятці XIII / XIV ст. (СДРЯ XI-XIV, IV, 407-408); з XIV ст. починає використо
вуватися друс. лишати «чинити зло, шкодити» (СДРЯ XI-XIV, IV, 415);
у текстах XV ст. уживалися іменник лиходій «людина, яка чинить зло, шкодить;
лиходій, ворог» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 247) та дієслово лихнути «провинитися,
согрішити» (СлРЯ XI-XVII, Vili, 246). Розвиток семантики від «поганий» до
«злочинець» засвідчують українські, російські, білоруські, польські рефлекси
псл. *1іх-: укр. лиходій «лиходійник», рос. заст., нар.-поет. лиходей «т. с.»,
бр. ліхадзей «т. с.» (ЭССЯ, XV, 91-92), рос. діал. лихарь «чаклун, лиходій»
(СРНГ, XVII, 75), лихоман «лиха, зла людина, недоброзичливець» (СРНГ, XVII,
79), ст.-п. lichota «злість, злісний учинок, лиходійство, гріх» (ЭССЯ, XV, 95),
п. lichota «заст. беззаконня, несправедливість, безправ’я, гріх, лиходійство»
(ЭССЯ, XV, 96), lichy «заст. злий, поганий, грішний, незаконний, безчесний»
(ЭССЯ, XV, 100).
5 Про використання терміна реверберація див.: Межжеріна Г. В. Людина в мовній кар
тині світу часів Київської Русі / Відп. ред. Μ. П. Кочерган.— К., 2006.— С. 63-65.
6 Брицын М. Зазнач, праця.— С. 20.
Г В. Межжеріна_______________________________________________________________
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З
У давньоруському словотвірному гнізді з коренем -лих- семантичний полюс
«відсутність необхідного» маркований таким значенням лексеми лихыи, як «по
ганої якості; який не відповідає вимогам; зіпсований». Із цим значенням друс.
лихыи зрідка трапляється в текстах XII ст.: «и н-кгњзГ бы ны ca с ними тою
рГкою битьсА полко(м) и на тоу ночь бы(с)(ть) дожчь. великъ и б і на ДнЪпр’Ъ
[...] 6Г ледь лихъ» (*1148, ЛК, ЛИ-3, арк. 132зв.); «яко единъ отъ нищихъ, сЪде
на земли, обнажено имЪя тЬло, платомъ лихомъ ся закрывъ» (СлРЯ XI—XVII,
VIII, 250). У першому випадку актуалізуються семи «неміцний», «небезпеч
ний», у другому — «убогий», «бідний», «благенький», «старий, ветхий». Зна
чення «поганої якості; який не відповідає вимогам; зіпсований» друс. лихыи збе
рігається в семантичній структурі відповідних лексем української мови і
білоруських діалектів (укр. лихий (~ сірячок) «ветхий» — Грінч., II, 364; бр. ліхі,
ліхій, ліхый «неякісний, застарілий; зворотна сторона одягу»— СлПЗБ, II, 663), а
матеріали чеської, словенської та польської мов свідчать про те, що воно розви
нулося на загальнослов’янському ґрунті (ч. діал. lichy «ветхий (про вбрання, тка
нину)» — Machek, 269; слн. lichy «убогий, жалюгідний, мізерний» — SSJ, II, 46;
ст.-п. lichy «жалюгідний, убогий» — Вг., 298; п. lichy «жалюгідний, убогий; по
ганий, непоказний» — БПРС, І, 392).
На нашу думку, значення «поганої якості; який не відповідає вимогам; зіпсо
ваний» друс. лихыи зводиться до «позбавлений чого-н.», яке продовжує вихідне
значення «залишати» іє. *leikv: «боудеть (й(т)верженъ. и веет с(вя)щ(е)ничьс-
кы т службы лихъ и проклАтъ» (СДРЯ XI-XIV, IV, 410). Те, що значення «поз
бавлений чого-н.» друс. лихыи засвідчене пізніше (трапляється в текстах з кінця
XIII ст.), ніж значення «поганої якості; який не відповідає вимогам; зіпсований»
(уживається з XII ст.), не може в даному випадку служити достатньою підставою
для визнання його вторинності.
У Пролозі XIII ст. і Суздальському літописі під *1262 р. знаходимо іменник
лишеникъ: «надітшесА лішеникь вьзнєстиса на н(е)б(е)са» (СДРЯ XI-XIV, IV,
416); «соканньш лишенікь. твордше хр(и)(с)(т)ьтно(м) велику досаду. кр(е)(с)ту
с(вя)т(ы)мъ ц(е)рква(м) поругатсА» (*1262, ЛС-1, 476) (про ченця-відступника
Зосиму, який прийняв мусульманство). «Словарь древнерусского языка
(XI-XIV вв.)» кваліфікує значення друс. лишеникъ як «відступник» (СДРЯ
XI-XIV, IV, 416), хоча в «Словаре русского языка XI-XVII вв.» наводиться точ
ніше його тлумачення — «той, якого всі відцуралися; знехтуваний; пропаща лю
дина» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 260). На наш погляд, у семантиці друс. лишеникъ
наявний амбівалентний зв’язок значень «той, хто відійшов від християнства» і
«той, якого всі відцуралися; знехтуваний; пропаща людина». Аналогічний ам
бівалентний зв’язок «який втратив, покинув» — «якого позбавили, покинули»
спостерігається в семантиці друс. лиховати «позбавляти», «втрачати», лишеньш
«який втратив (кого, що)» і «відсторонений, відлучений» (СДРЯ XI-XIV, IV,
407, 416-417), а також укр. лйшанка «жінка, яка покинула свого чоловіка»
(Грінч., II, 366) і рос. лишеникъ «людина, позбавлена доброго імені, прав, майна,
статку» (Даль, II, 260). Крім друс. лишеникъ, у словотвірному гнізді друс. -лих-
первинна семантика залишення іє. *1еі№- чітко простежується в лексемах
ХІ-ХІІІ ст. друс. лишати «позбавляти», лишатисл «позбавлятися; втрачати»,
«відмовлятися (від чого), залишати», лишеньш «позбавлений чого-н.; який втра
тив», лишеншє «втрата» (СДРЯ XI-XIV, IV, 415-416).
У «Статуті князя Ярослава про церковні суди» міститься не відзначене в
«Словаре русского языка XI-XVII вв.» та «Словаре древнерусского языка
(XI-XIV вв.)» фразеологічно зв’язане словосполучення лихыи недоугъ: «Аще
будеть жене лихыи недугъ, или слепа, и долгая болезнь, про то еа не пустити»
________ Лексеми лихыи, лихоиманьикъ, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З 31
(ХІІ-ХІІІ, сп. XVI, УЯрЦ, 190). У цій статті статуту йдеться про те, що хвороба
лихыи недоугъ одного з подружжя не може бути підставою для розлучення. Піз
ніша юридична пам’ятка — «Правосуддя митрополиче» — дозволила розлучен
ня у випадку захворювання лихым недугом1. У вільному словосполученні лексе
ма лихыи мала, очевидно, значення «тяжкий, болісний, лютий, небезпечний (про
хворобу)». Незважаючи на те, що в ХІ-ХІІІ ст. зі словами болізнь, недоугъ крім
прикметника лихыи сполучалися лексеми зьльш і лютый (злам болізнь «тяжкий,
болісний, лютий (про хворобу)», недоугъ зълъ «т. с.», лютат болізнь «т. с.», лю
тый недоугъ «т. с.»: «бы(с)(ть) ему болізнь зла» —*1174, ЛК, ЛИ-3, арк. 579;
«недоугъ зълъ» — СДРЯ XI-XIV, V, 263; «болізнию лютою одьрьжимъ» —
к. XI, сп. ХІІ-ХІІІ, ЖФ, 388; «ицЪли... сотнедоугалюта»— сп. ХІІ-ХІІІ, Пов. П.,
296), на позначення конкретної хвороби в цей період використовувалося тільки
словосполучення лихыи недоугъ. Словосполучення лихам болізнь не засвідчене
ані пам’ятками ХІ-ХІІІ ст., ані текстами XTV-XVII ст. (СлРЯ XI-XVII, VIII,
249-250) й увійшло в ужиток, імовірно, після XVII ст. (рос. діал. лихая (лиха) бо
лезнь «хронічна, довготривала хвороба», «хвороба пропасниця», «падуча дитяча
хвороба» — СРНГ, XVII, 78). Зв’язок основи -лих- зі значенням «хвороба» збе
рігається в українській, російській мовах та їхніх діалектах, білоруських, бол
гарських, польських діалектах: укр. лихоманка «пропасниця», лиха напасть
«раптова, нагла хвороба», лихі очі «лихе око, яке, за народним повір’ям, є в дея
ких людей, які можуть одним поглядом завдати лиха, викликати хворобу і навіть
смерть» (Грінч., II, 364), рос. лихорадка «хворобливий стан...; висип» (СРЯ, II,
190), рос. діал. лихой «гнійний нарив, чиряк», «шкірна хвороба, рани, заподіяні
домовиком, нечистою силою», «шкірна хвороба в коней, гнійні жовна» (Даль, II,
257; СРНГ, XVII, 78-79), лихач «епілепсія», «хвороба коней із кашлем», лихо
дейка «пропасниця, малярія», лихбдка (лихбтка) «внутрішня хвороба: кольки,
спазми», лихорад «гнійний нарив; короста», «нігтьоїд», лиховать «бути хворим,
хворіти» (СРНГ, XVII, 75-84), бр. діал. ліхі «хворий, худючий» (ЭССЯ, XV,
102), болг. діал. лих «який має конкретну істотну ваду — кульгавий, сліпий, ко
соокий тощо» (ЭССЯ, XV, 99), п. діал. lichy «дуже виснажений, ослаблений хво
робою або у зв’язку із віком, нездоровий» (ЭССЯ, XV, 100).
Семантичний полюс «наявність зайвого» в давньоруському словотвірному
гнізді з коренем -лих- репрезентований значенням «надмірний, зайвий», яке ши
роко представлене в семантиці друс. лихва, лихвовати, лихновица, лихноути, ли
хо, лихование, лихоглаголати, лихоимьникъ, лихыи та ін. (СлРЯ XI-XVII, VIII,
245-251). У субстантивно-ад’єктивному полі соціально-етичної оцінки особи
цей семантичний полюс маркують лексеми лихыи, лихоиманъникъ, лихоимъцъ.
Друс. лихыи використовувалося зі значенням «надмірний, зайвий» з XI ст.:
«ни черсъ 4 д(ь)ни ПОСТИ СА. ни черсъ 5 нъ въ подобоу противу силЪ ни черсъ
д(ь)н ъ нъ по вел д(ь)ни и по малоу а не въдаи са лисіи пищи, дроугоици бо
многы брашъны разорили ти силоу. се оубо оть врага кість. и вьсьде лиха ідь
кість гоубителъна» (Изб. 1076, 628). У поєднанні слова лихыи з іменником річи
спостерігається конкретизація значення цього словосполучення до «надмірний,
зайвий, пустий»: «и самомоу са испытали о помыслЪхъ и о дГліхь по са д(ь)ни:
“не оплитати са лихыми рГчьми и не искати ж ит (у рукопису так!) лГнивьіихь”»
(Изб. 1076, 463-464). Зазначимо, що в XI ст. паралельно із цим словосполу
ченням уживалися давньоруські лихорічие «гіпербола, перебільшення» (СлРЯ
XI-XVII, Vili, 251), лихоглаголаншє «виголошування зайвого, пустого» (за
СлРЯ XI-XVII, Vili, 247) або «негідне прохання (у молитві)» (за СДРЯ XI-XIV, 7
7 Российское законодательство Х -Х Х веков : В 9 т. / Под ред. О. И. Чистякова.— М.,
1984,— Т. 1,— С. 178.
Г. В. Межжеріна_______________________________________________________________
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З
IV, 409), лихословые«м арнослів ’я, балакучість» (за СлРЯ XI-XVII, VIII, 251) або
«лихослів’я» (за СДРЯ XI-XIV, IV, 409), лихоглаголати «говорити зайве, пусте»
(СлРЯ XI-XVII, Vili, 247) або лихоглаголити «виголошувати довгі, беззмістовні
молитви» (СДРЯ XI-XIV, IV, 407).
Друс. лихоимьць «хабарник, лихвар» засвідчений у текстах ХІ-ХІІІ ст. : «горе
лихоимьцю. богатьство бо гего отьбіжить а огнь и прииметъ» (Изб. 1076, 308);
«богата моужа [...] лихоимьцю» (сп. к. XI, Пат. Син., арк. 109); «обидьливоу же и
лихоимьцю» (сп. к. XI, Пат. Син., арк. 109). Із тим самим значенням спільнокоре-
неве друс. лихоиманъникъ реверберується в «Кормчій Новгородській» 1280 р.:
«ходать. к поганымъ коуплА ради [.. ,]ли(х)иманьникы» (СДРЯ XI-XIV, IV, 408).
Стосовно спорідненості форм *Ыхъ i *lixva в науковій літературі висловлюва
лися різні версії. Гіпотеза про германське походження псл. *lixva представлена в
«Этимологическом словаре славянских языков» (за ред. О. М. Трубачова) та в
«Етимологічному словнику української мови». На думку О. М. Трубачова, псл.
*lixva — старий германізм, який «походить від іє. *leilč-, що робить його етимо
логічним дублетом слов. *1іхь < *leik-s-o, одночасно виключаючи думку про
пряму спорідненість *1іхь і *lixva» (ЭССЯ, XV, 98). В «Етимологічному словни
ку української мови» також зазначено, що *lixva (укр. лихва) вважається прасло
в’янським запозиченням з готської мови і що «з розвитком значення в пейора
тивному напрямку (“позичання грошей під надто високий процент; процент,
вищий за встановлений законом”) слово наблизилося до псл. *1іхь “зайвий; злий,
поганий”» (ЕСУМ, III, 248-249). Псл. *łixva, *lixvan>, *łixvovati, *Ихуъпъ]ъ спе
ціалізовані для вираження семантики лихварства: друс. лихва «ріст, відсотки,
прибуток», «лихварство», лихвоимьствовати «брати надмірні побори або про
центи, займатися хабарництвом, лихварством» (СДРЯ XI-XIV, IV, 406-407),
лихвовати «давати гроші на проценти, на ріст» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 246),
укр. лихва «процент, ріст, прибуток» (Грінч., II, 363), рос. діал. лихвара «цифри»
(СРНГ, XVII, 76), болт, лихва «сума в процентах, яку виплачують за тимчасове
використання чужих коштів; ріст, процент», «вид штрафу за затримку плате
жів», лихвен «процентний», лихвар «лихвар», болт. діал. лифа «ріст, процент»,
макед. лихва «лихварські проценти; лихварство», схв. лихва, lihva «заст. лих
варство», лихвар «той, хто позичає гроші під надзвичайно високий процент»,
lihvâr «лихвар», слн. lihva «лихварство, нажива», ст.-ч. lichva «проценти, над
мірно високі проценти», «лихварство, нажива», ч. lichva «отримання грошей під
дуже високий процент», «заст. процент», lichváf «той, хто позичає гроші під
процент», влуж. lichwa «лихварство, нажива; орендна плата», ст.-п. lichwa, Ufa
«процент за позичені гроші», lichwa «отримання позики; процент від грошей»,
lichwarz «той, хто позичає гроші під процент», (lichwny) lifny «пов’язаний із рос
том, процентом, наданням грошей під процент», п. lichwa «надання позики; про
цент», п. діал. lichwa «процент» (ЭССЯ, XV, 97-99).
Інший погляд зводиться до виведення форми *lixva від псл. *1іхь «зайвий»
(ЭССЯ, XV, 98; ЕСУМ, III, 249) і видається нам переконливішим. На користь
праслов’янського походження форми *lixva свідчать як словотвірні, так і семан
тичні особливості численних слов’янських рефлексів, хоч маємо певні сумніви
щодо розвитку на слов’янському ґрунті семантики германізму *lixva в напрямку
від конкретного до загального, а саме від «позичання грошей під надто високий
процент; процент, вищий за встановлений законом» до «зайвий; злий, поганий».
Гадаємо, що в словотвірному гнізді псл. *1іх- (> псл. *Ш-) існували передумови
для розвитку значень «лихвар», «лихварство», «обман з корисливою метою»,
«стягнення процентів», «користолюбство» тощо. Семантика лихварства могла
________ Лексеми лихыи, лихоиманьикъ, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З 33
розвинутися на ґрунті таких взаємопоєднаних значень псл. *lix-, як «залишко
вий, зайвий» і «несправедливий, беззаконний».
Значення «залишковий, зайвий» індоєвропейського кореня простежується в
псл. *lixa, *lixo, *lixnęti, *ИхоЊт>(јн), *Нхотапъ, *1іхь, *liše, *lišb(jb), *lišbnbjb\
ст.-ч. licha «непарне число, лишок» (ЭССЯ, XV, 89), схв. lîho «надто, надмірно» (ЭССЯ, XV,
89), схв. діал. iz licha «окрім того, надмірно, на додаток» (ЭССЯ, XV, 90), п. Іісктап «марно
трат», «позика під процент», ст.-п. lichmanić «витрачати, марнотратити» (ЭССЯ, XV, 93), дав
ньоруські дихнути «перевершити, перевищити» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 246), вь лихоть «зайво,
даремно, марно» (СлРЯ XI-XVII, VIII, 251), лихом: «зайве, надмірне» (СлРЯ XI-XVII, VIII,
247), лихо «понад міру, надто багато, дуже», лихновеньм «надмірність» (СДРЯ XI-XTV, IV,
407), лихочисльном «надмірність», лихопитим «надмірне пиття», лихотьныи «який не має по
чуття міри», лихошдим «надмірність в їжі, обжерливість» (СДРЯ XI-XIV, IV, 409), изь лиха
«дуже сильно, понад міру», «надто, надмірно» (СДРЯ XI-XIV, IV, 410), лише «понад, понад
що», «більшою мірою, сильніше, більше того» (СДРЯ XI-XIV, IV, 415-416), лишеним «зайви
на, надлишок, надмір, надмірність», у функції вставного слова «більше того, крім того»
(СДРЯ XI-XIV, IV, 416), лишии «зайвий, надмірний» (СДРЯ XI-XTV, IV, 417), лишьнии «який
перевищує необхідну або встановлену кількість» (СДРЯ XI-XTV, IV, 418), лихосытим «над
мірність у їжі» (СлРЯ XI-XVII, V ili, 251), лихомірньш «надмірний, надзвичайний» (СлРЯ
XI-XVII, V ili, 250).
Семантику обману, несправедливості, беззаконня маркують псл. *lixota,
*lixo, *1іхь, *lixotiti, *lixotbnb(jb), *lixovati, *Ихотапъ:
ст.-п. licho «несправедливо, погано» (ЭССЯ, XV, 90), lichota «злісний учинок, злодіяння, гріх»
(ЭССЯ, XV, 95), п. заст. lichocie «грабувати, обдирати, розоряти» (ЭССЯ, XV, 96),
ст.-п. lichotny «несправедливий, образливий, зневажливий, кривдний, підлий» (ЭССЯ, XV,
97), ч. lichota «лестощі; нещирість, обман, шахрайство» (ЭССЯ, XV, 95), lichotiti se «лестити,
ластитися, лицемірити» (ЭССЯ, XV, 96), lichotny «підлесливий, скрадливий; обманний, об
лудний, підступний, нещирий, лукавий» (ЭССЯ, XV, 96-97), друс. лиховати «позбавляти, за
бирати», «ображати» (СлРЯ XI-XVII, V ili, 247), лихованикь «крадій, злодій» (СлРЯ XI-XVII,
V ili, 247), лиховзимати «обманювати, обдурювати з корисливою метою» (СлРЯ XI-XVII,
V ili, 247), ст.-укр. лихота «лиходійство», лихии «у знач. імен, лихо, поганий намір, поганий
вчинок», лихого мислити «замишляти лихе», лиходієць «лиходій», лихотникъ «т. с.» (ССУМ
XIV-XV, І, 551), рос. лихомань «обманщик, дурисвіт, шахрай, крутій» (XVII ст.) (СлРЯ
XI-XVII, V ili, 250), рос. діал. лихоманка «обманщик», лихоман «обманщик, дурисвіт, шахрай,
крутій», «лиходій, злочинець», лихоманиться «обманювати, зраджувати», лихоть «образа,
прикрість», лихо «образа», лихорадливый «злобний, хитрий, недоброзичливий», лихостной
«набутий нечесним шляхом» (СРНГ, XVII, 76-84).
Цікаво, що поєднання семантики надмірності і семантики несправедливості,
беззаконня трапляється не лише в межах кількох слів, а й на рівні семантичної
структури однієї лексеми: друс. лишьнии «який перевищує необхідну або вста
новлену кількість», терен, незаконний, неправедний» (СДРЯ XI-XTV, IV, 418),
рос. лихо «надмір, прибуток» (XV ст.), «зло; зла справа» (XVII ст.), друс. лихноу-
ти «перевищити» (XII ст.), рос. лихнути «провинитися, согрішити» (XV ст.)
(СлРЯ XI-XVII, Vili, 246), друс. лихыи «зайвий, надмірний» (з XI ст.), лихьіи
моужь «злочинець» (із XIII ст.) (СлРЯ XI-XVII, Vili, 249), рос. діал. лихо «об
разливо, прикро», «дуже, надто, сильно» (СРНГ, XVII, 76-77).
Зіставлення семантики похідних псл. *lix-, які зберігають значення «залиш
ковий, зайвий», і похідних, які маркують значення «несправедливий, беззакон
ний», показує, що численні похідні псл. *lix-, зокрема псл. *Ііхо, *lixnęti,
*lixotbnb(jb), *Ііхотапь, *Ихъ, *Шъпъ]ъ, засвідчують поєднання цих значень.
Псл. *lixo, *lixojbmati, *Ихо]ътъ, *Ііхотапь реалізують семантику лихварства
не меншою мірою, ніж псл. *lixva, *lixvan, *lixvovati, *Их\>ъпъ]ъ\
Г В. Межжеріна_______________________________________________________________
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З
болт. заст. лихоимец «хабарник, лихвар» (ЭССЯ, XV, 92), п. lichman «марнотрат», «позика під
процент», п. ст. lichmanić «витрачати, марнотратити» (ЭССЯ, XV, 93), схв. lihoim «жадібний,
зажерливий» (ЭССЯ, XV, 92), lihoimac «жадібна, зажерлива, скнара людина» (ЭССЯ, XV, 92),
рос. діал. лихорадеть «надто скупитися, скнарити», лихорадничать «т. с.» (СРНГ, XVII, 81),
лихоймка «хабарництво» (СРНГ, XVII, 78), давньоруські лихом: «проценти» (СлРЯ XI-XVII,
VIII, 247-248), лихоиматає «лихварство», лихоиммніиє «т. с.», лихоимьм «т. с.», лихоммьство
«т. с.», лихоимьство «т. с.», лихоимьць «лихвар», лихоиманьникь «т. с.», лихоимьныи «який
має відношення до лихварства, хабарництва», лихоимьствьныи «т. с.», лихоимьствовань
«з якого вимагали», лихоимьствовати «займатися лихварством», лихоимшпи «т. с.» (СДРЯ
X 1-ХIV, IV, 408-409), лихоимствовати «ображати, обманювати з корисливою метою» (СлРЯ
XI-XVII, VIII, 249), лихоимати «обманювати з корисливою метою» (СлРЯ XI-XVII, V in ,
248), лишьвьникь «лихвар, хабарник» (СДРЯ XI-XIV, IV, 418), лишьвьныи «який має відно
шення до стягнення відсотків, лихварства» (СлРЯ XI-XV1I, VIII, 259), лихоимие, лихоим/ение
«користолюбство, скнарість» (СлРЯ XI-XVII, V ili, 248).
Таким чином, формування семантики лихварства у гнізді псл. *Ііх- можна
схематично представити як семантичний перехід «залишковий, зайвий» + «не
справедливий, беззаконний» -» «лихвар», «лихварство», «обман з корисливою
метою», «стягнення відсотків», «користолюбство» або в стислішому вигляді —
«наявність зайвого» + «несправедливість» -> «лихварство».
Розвиток значення «залишковий, зайвий» у словотвірному гнізді псл. *1іх-
спричинився, як показав матеріал, до трансформації семантики лексем не лише
в негативному, а й у позитивному плані. Утворення протилежно конотованих
значень відбулося також у межах полюса «наявність зайвого» — одного з тих
контрарних полюсів, які виникли внаслідок перетворення несинкретичної (зна
чення «непарний») семантики псл. *1іх- на синкретичну з двома антонімічними
центрами. У словотвірному гнізді псл. *1іх- цей другий етап розвитку вторинно
го синкретизму8 також пов’язаний з явищем енантіосемії. У вживанні друс. ли
хыи щодо галицького боярина Сем’юнка Чермного актуалізуються семи «неспо
кійний», «буйний», «швидкий», «спритний»: «зажгоша мость на Днестрї.
безаконьныи лихыи Семьюнько» (*1229, ЛГВ, ЛИ-3, арк. 257зв.). У літописних
статтях другої половини XIII ст. прислівник лихо трапляється зі значенням
«сміливо, хоробро, відважно»: «а ноні на пути юси розбилъ. а вси Татарскыи да
в насъ и в Руси лихо разбои оучинити» (*1284, ЛС-1, 170зв.); «кнажє. лихо Ї з
дить рать с тобою мала» (*1287, ЛГВ, ЛИ-3, арк. 301). Як бачимо, у словотвір
ному гнізді з коренем -лих- процес формування позитивно конотованих значень
«сміливий», «відважний», «молодецький» розпочався не пізніше початку XIII ст.
Завершився цей процес не пізніше першої половини XV ст., про що, зокрема,
свідчить наявність іменника лихачь зі значенням «удала, відважна, спритна лю
дина» у складі пропріального імені в пам’ятках XV-XVI ст.: «Лихачь Сахару-
совъ», «Федоръ Никитинъ сынъ Лихачь» (СлРЯ XI-XVII, Vili, 245). Розвиток
позитивної конотації в цьому напрямку засвідчують російські рефлекси
псл. *1іх-: рос. лихой «сміливий, хоробрий, удалий; швидкий, стрімкий, завзятий;
жвавий, моторний, спритний, молодецький; спритний, умілий, вправний; який
вміє працювати добре й швидко», лихо «жваво, моторно, по-молодецькому,
спритно, удатно, уміло, вправно», лихач «сміливий, хоробрий, удалий парубок»,
«заст. кучер ошатної карети, запряженої добрим баским конем», «ошатна каре
та з добрим баским конем», рос. лихость «жвавість, моторність, вправність,
стрімкість», лихаческий «сміливий, хоробрий, удалий, відважний, жвавий», ли
хачество «нестримна, безрозсудна сміливість» (Даль, II, 257; СлРЯ, II, 255-256),
________ Лексеми лихыи, лихоиманьикъ, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ...
8 Межжеріна Г. В. Синкретизм семантики давнього слова та східнослов’янські лексеми
ХІ-ХІІІ ст. // Проблеми зіставної семантики / Відп. ред. Μ. П. Кочерган.— К., 2003.—
Вил. 6,— С. 188-193.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З 35
рос. діал. лихоствб «спритність, вправність, молодецтво» (СРНГ, XVII, 77), лихо
«добре, славно», «швидко, жваво» (СРНГ, XVII, 16-71), лихарь «удала, вправна,
спритна людина» (СРНГ, XVII, 75).
У семантиці давньоруських лексем з коренем -лих- розвиток позитивно ко-
нотованого значення «безстрашний, сміливий, швидкий», вірогідно, має таку
траєкторію: «який потрапив у біду» -» «ворожий, злий» -» «упертий, свавільний,
буйний» -» «безстрашний, сміливий, швидкий».
Семантику біди, лиха маркують друс. лишеншє «нестатки, злидні; нещастя»,
лихо «нещастя, біда», лиховатисл «терпіти нестатки, бідувати», лишитисл
«зазнати злигоднів, нещастя», лишсишыи «знедолений», лишеныи «нещасний»
(СДРЯ XI-XIV, IV, 407, 414-118; СлРЯ XI-XVII, VIII, 247), а також укр.,
ст.-укр. лихо «лихо, біда, горе, нещастя» (Грінч., II, 364; ССУМ X1V-XV, 1,551),
укр. лиха година «нещастя, біда», лиховша «нещасний випадок», лиховщта
«тяжкі, злигодні часи», лихоліття «т. с.» (Грінч., II, 363-364), рос. діал. лиха
«зло, біда, нещастя» (СРНГ, XVII, 75), лйхо «лиха доля», «горе, сум» (СРНГ,
XVII, 76), лихоман «бідолаха, сіромаха, неборак», лихоманка «бідолаха, сірома
ха, неборак», «нещастя; невдача» (СРНГ, XVII, 79), лихомарец «бідняк, невда
ха» (СРНГ, XVII, 80), лихость «велике, тяжке горе; сум» (СРНГ, XVII, 83),
бр. ліха «біда, нещастя», лихо «зло, нещастя» (ЭССЯ, XV, 91).
Зв’язок значень «ворожий», «злий», «упертий» засвідчують білоруські та
болгарські рефлекси псл. *Ііх-\ бр. ліхі «людина, якій неможливо догодити; но
ровливий, упертий» (ТСБМ, III, 54), болг. лих «т. с.» (ЭССЯ, XV, 99), лих терен.
буйний», «недоброзичливий, ворожий, злий» (БРС, 298), болг. діал. лих «буй
ний, свавільний» (ЭССЯ, XV, 99-100).
Аналогічний розвиток значення «сміливий, відчайдушний» на ґрунті зна
чення «який потрапив у біду» спостерігається в семантиці похідних від
друс. біда «біда, лихо, нещастя», а саме укр. бідовий «жвавий, сміливий, рішу
чий» (СУМ, І, 178), рос. розм. бедовый «відчайдушний, безстрашний, сва
вільний, бешкетний» (СлРЯ, І, 72-73), бідовый «незлагідний, неспокійний,
сварливий; сміливий, відважний» (Даль, І, 151—152).
У словотвірному гнізді XI—XIII ст. з коренем -лих- семантика біди, лиха тісно
пов’язана із семантикою надмірності, і контамінація, поєднання значень «над
мірність» і «біда, лихо» спостерігається а) на рівні семантичної структури однієї
лексеми: друс. лихо «понад міру, надто багато, дуже», «погано»; лишеншє «зай
вина, надлишок, надмір, надмірність», «нестатки, злидні; нещастя»; б) на рівні
омонімічних форм: прислівник друс. лихо «понад міру, надто багато, дуже»,
іменник друс. лихо «нещастя, біда»; в) на рівні низки лексем: з одного боку,
друс. лихва «ріст, проценти, прибуток», лихоиманигє «лихварство», лихоимьць
«лихвар», лишьвьникь «лихвар, хабарник», лихопитшє «надмірне пиття», лихо-
сытиге «непомірність в їжі», лихотьньш «який не має почуття міри», лихошдигє
«надмірність у їжі, обжерливість», лише «понад, понад що», «більшою мірою,
сильніше, більше того», лихомірньш «надмірний, надзвичайний», з другого —
друс. лихо «нещастя, біда», лиховатисл «терпіти нестатки, бідувати», лишаїє-
мыи «знедолений», лишеншє «нестатки, злидні; нещастя», лишеныи «нещас
ний», лишитисл «зазнати злигоднів, нещастя» (СДРЯ XI-XIV, IV, 406-409,
414—418; СлРЯ XI-XVII, VIII, 245-251).
Гадаємо, що один із векторів розвитку позитивної конотації сформувався в
межах полюса «наявність зайвого» у результаті семантичного переходу «зай
вий, надмірний» -» «неспокійний, буйний, сміливий» у семантичній структурі
друс. лихьіи та переходу «понад міру, надто багато, дуже» -» «сміливо, по-моло
децькому» в семантиці друс. лихо (СДРЯ XI—XIV, TV, 407). Розвиток позитивної
Г. В. Межжеріна_______________________________________________________________
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З
конотації, хоча й в іншому напрямку, відбувся в семантичній структурі друс. ли-
шии, де «зайвий, надмірний» -> «найвищий, кращий» (СДРЯ XI-XTV, IV, 417).
Отже, особливості семантичної структури друс. лихыи, лихоиманьникъ, ли
хоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ, які репрезентують корінь -лих- / -лиш- у скла
ді лексико-семантичного поля «соціально-етична оцінка особи», відбивають
такі семантичні трансформації псл. *lix-, як перетворення несинкретичної се
мантики (значення «непарний») псл. *1іх- на синкретичну з антонімічними цент
рами «відсутність необхідного» і «наявність зайвого» та формування всередині
центру «наявність зайвого» двох контрарних полюсів — негативно і позитивно
конотованих значень.
________ Лексеми лихыи, лихоиманьикъ, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ...
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
БГГРС
БРС
Варл.
Грінч.
Гр. (смол.) 1123-1125—
Гр. (смол.) 1229
Даль —
ДЗ
ЕСУМ
ЖФ
Изб. 1076
ЛГВ, ЛИ-3 —
лк, ЛИ-3
лн
ЛР
ЛС-1
Пат. Син.
ПВЛ-1
ПВЛ, ЛИ-3
Пов. П.
Гессен Д ., Стынула Р. Большой польско-русский словарь : В 2 т.—
М. ; Варшава, 1988.— Т. 1.— 656 с.
Бернштейн С. Б. Болгарско-русский словарь.— Μ., 1986.— 768 с.
Повесть о Варлааме и Иоасафе // Повесть о Варлааме и Иоасафе :
Памятник древнерус. перевод, лит. ΧΙ-ΧΙΙ вв. / Отв. ред. О. В. Тво-
рогов.— Ленинград, 1985.— С. 112-267.
Словарь української мови : В 4 т. / За ред. Б. Д. Грінченка.— К.,
1958,— Т. 2,— 573 с.
Договор неизвестного смоленского князя с Ригою и Готским бере
гом // Смоленские грамоты ХІП-X IV вв. / Под ред. Р. И. Аванесова.
-М ., 1963,— С. 10-13.
Торговый договор Смоленска с Ригою и Готским берегом, 1229 г. //
Там же.— С. 20-45.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т.—
М., 1955,— Т. 1,— 699 с.; Т. 2,— 779 с.
Слово Данила Заточеника, еже написа своему князю Ярославу Воло-
димеровичю // Памятники литературы Древней Руси.— М., 1980.—
Вып. 2,— С. 388-398.
Етимологічний словник української мови : В 7 т. / Гол. ред.
О. С. Мельничук,— К., 1989,— Т. 3,— 552 с.
Житие преподобнааго отьца нашего Феодосия, игумена Печерьска-
г о / / Памятники литературы Древней Руси.— М., 1978.— Вып. 1.—
С. 304-390.
Изборник 1076 года / Изд. подгот. В. С. Голышенко, В. Ф. Дуброви
на, В. Г. Демьянов, Г. Ф. Нефедов.— М., 1965.— 1091 с.
Летопись Галицко-Волынская // ПСРЛ. Летопись Ипатьевская, юж
норусский летописный свод к. XIII в., сп. ок. 1425.— М., 1998.—
Т. 2,— С. 717-938.
Летопись Киевская // Там же.— С. 284—711.
Новгородская первая летопись младшего извода. По Комиссионно
му списку // Новгородская первая летопись старшего и младшего
изводов.— М. ; Ленинград, 1950.— С. 101-427.
Радзивиловская летопись // ПСРЛ.— Ленинград, 1989.— Т. 38.—
178 с.
Суздальская летопись по Лаврентьевскому сп. 1377 г. // Там же.—
М , 1997,— Т. 1,— С. 289-488.
Синайский патерик / Изд. подгот. В. С. Голышенко, В. Ф. Дуброви
на.— М., 1967,— 401 с.
Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // ПСРЛ. — М.,
1997,— Т. 1,— С. 1-286.
Повесть временных лет // ПСРЛ. Летопись Ипатьевская, южнорус
ский летописный свод к. ХШ в., сп. ок. 1425.— М., 1998.— Т. 2.—
С. 1-284.
Повесть поливша еп(и)с(ко)па ринокурьскаго. о коньчании житига
с(вя)таго ОЦА нашего, и арьхиеп(и)с(ко)па кипрьскаго // Успенский
сборник ХІІ-ХПІ вв. / Под ред. С. И. Коткова.— М., 1971.—
С. 269-297.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № З 37
ПР — Русская правда (пространная редакция) по Троицкому списку, по
Г В. Межжеріна_______________________________________________________________
Преобр.
рукописи Мерило праведное, XIV в. // Российское законодательство
Х-ХХвеков : В 9 т. /П одред. О. И. Чистякова.— М., 1984.— Т. 1.—
С. 64-73.
— Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка :
В 2 т,— М„ 1959,— Т. 1,— 718 с.
ПСРЛ — Полное собрание русских летописей.— СПб. ; Ленинград ; М.,
1843-1998.
Семен — Семена епископа тфкрьскаго наказание // Памятники литературы
Древней Руси. — М., 1981. — Выл. 3. — С. 464.
СДРЯХІ-X IV — Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) : В 10 т.— М., 1991.—
Т. 4,— 559 с.; 2002,— Т. 5,— 646 с.
СлПЗБ — Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагра-
нічча : В 4 т.— Мінск, 1979-1984.
СлРЯ — Словарь русского языка / Ред. А. П. Евгеньева, Г. П. Князькова и
др. : В 4 т,— М„ 1957,— Т. 1.— 964 с.; 1958,— Т. 2,— 1016 с.
СлРЯ XI-XVII
СРНГ
— Словарь русского языка XI-XVII вв. — Μ., 1981. — T. 8. — 351 с.
— Словарь русских народных говоров / Гл. ред. Ф. П. Филин.— Ле
нинград, 1981.— Т. 17.— 383 с.
СУМ
СРЯ
— Словник української мови : В 11 т.— К., 1970.— Т. 1.— 799 с.
— Словарь русского языка / Гл. ред. А. П. Евгеньева : В 4 т.— М.,
1986,— Т. 2,— 736 с.
ССУМ XIV-XV — Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. / Ред. Л. Л. Гумецька :
В 2 т,— К , 1977,— Т. 1,— 630 с.
ТСБМ — Тлумачальны слоўніх беларускай мовы : В 5 т.— Мінск, 1979.—
Т. 3,— 672 с.
УЯрЦ — Устав Ярослава о церковных судах (пространная редакция) по
Основному изводу, в сб. пер. пол. XVI в. // Российское законода
тельство Х -Х Х веков : В 9 т. / Под ред. О. И. Чистякова.— М.,
1984,— Т. 1,— С. 189-193.
эсся — Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке,
фонд / Отв. ред. О. Н. Трубачев.— М., 1988.— Т. 15.— 264 с.
Вг. — BrüknerA. Słownik etymologiczny języka polskiego.— Warszawa,
1957,— 805 s.
Machek — Machek V. Etymologicky slovník jazyka ceského a slovenského.—
Praha, 1957,— 627 s.
SSJ — Slovník slovenského jazyka.— Bratislava, 1960.— T. 2.— 647 s.
Н. V. MEZHZHERINA
LEXEMES ЛИХЫ И, ЛИХОИМАНЬНИКЪ, ЛИХОИМЬЦЬ, ЛИХОМОУДРЫИ,
ЛИШ ЕНИКЪ IN THE WORD-BUILDING FAMILY W ITH ROOT -ЛИХ- (on the material
of east Slavic literary monuments of Х І-Х П І centuries)
The article touches upon the reconstruction o f semantic structure o f Old Russian lexemes лихыи,
лихоиманьникь, лихоимьць, лихомоудрыи, лишеникъ and retraces the psl. *lix- semantic transfor
mations with which the development o f these lexemes is connected.
K e y w o r d s : Kyiv Rus, semantic reconstruction, word-building family.
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2007, № 3
|