Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
Стаття оглядає пуристичні тенденції при термінотворенні в історії німецької, угорської, французької, новогрецької, ісландської, чеської, польської та турецької мов. На цьому тлі аналізується специфіка пуризму в українській та інших східнослов’янських мовах. The article reviews purist trends in ter...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182998 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 49-66. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-182998 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Селігей, П.О. 2022-01-28T13:26:20Z 2022-01-28T13:26:20Z 2008 Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 49-66. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182998 Стаття оглядає пуристичні тенденції при термінотворенні в історії німецької, угорської, французької, новогрецької, ісландської, чеської, польської та турецької мов. На цьому тлі аналізується специфіка пуризму в українській та інших східнослов’янських мовах. The article reviews purist trends in term formation in the history of German, Hungarian, French, Modem Greek, Icelandic, Czech, Polish, and Turkish. It serves as a background for analysis of purism in the history of Ukrainian and the other East Slavic Languages. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі Purism in Terminology: Ukrainian Experience against a European Background Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| spellingShingle |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі Селігей, П.О. |
| title_short |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| title_full |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| title_fullStr |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| title_full_unstemmed |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| title_sort |
пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі |
| author |
Селігей, П.О. |
| author_facet |
Селігей, П.О. |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Purism in Terminology: Ukrainian Experience against a European Background |
| description |
Стаття оглядає пуристичні тенденції при термінотворенні в історії німецької, угорської,
французької, новогрецької, ісландської, чеської, польської та турецької мов. На цьому тлі
аналізується специфіка пуризму в українській та інших східнослов’янських мовах.
The article reviews purist trends in term formation in the history of German, Hungarian, French,
Modem Greek, Icelandic, Czech, Polish, and Turkish. It serves as a background for analysis of purism
in the history of Ukrainian and the other East Slavic Languages.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/182998 |
| citation_txt |
Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 49-66. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT selígeipo purizmutermínologííukraínsʹkiidosvídnaêvropeisʹkomutlí AT selígeipo purisminterminologyukrainianexperienceagainstaeuropeanbackground |
| first_indexed |
2025-11-25T20:37:31Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:37:31Z |
| _version_ |
1850524566497001472 |
| fulltext |
П. О. СЕЛІГЕЙ
ПУРИЗМ У ТЕРМІНОЛОГІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ
ДОСВІД НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ Т Л І________
Стаття оглядає пуристичні тенденції при термінотворенні в історії німецької, угорської,
французької, новогрецької, ісландської, чеської, польської та турецької мов. На цьому тлі
аналізується специфіка пуризму в українській та інших східнослов’янських мовах.
К лю чові слова: термінологія, термінотворення, пуризм, запозичення, питомі новотвори.
Українське мовознавство ніколи не приділяло особливої уваги пуризмові та його
ролі в розвитку лексики. Спеціальних досліджень на цю тему — обмаль. Єдина
монографія 1 була видана за кордоном і до наукового обігу в Україні так і не по
трапила. Натомість ми тривалий час задовольнялися однобічно-негативними
оцінками. Антиісторичний, буржуазно-націоналістичний, суб’єктивно-смако-
вий — такими були офіційні епітети пуризму. «Дитяча хвороба», «аматорські
витівки», «хуторянство», «шароварщина» — ще не найдошкульніші означення.
Мало-помалу поняття пуризму перетворилося в жупел, що закостенілим стерео
типом угніздився у свідомості як лінгвістичної спільноти, так і широкого загалу.
Утім, аналіз цих оцінок показує, що їм часто бракує логічних підстав. Чого
вартий, скажімо, аргумент «штучно створений термін» — а який термін не є
штучно створеним? Або таке: «цей питомий новотвір не приживеться, бо він
незвичний (немилозвучний)». Але запозичення теж спочатку можуть здаватися
такими ж, проте з часом вони закріплюються. Закиди в неспроможності, безпер
спективності й антинауковості пуризму також здебільшого лишалися голослів
ними. Таким чином, антипуризм сам насправді виявляється суб’єктивно-смаковим.
Упереджене ставлення до пуризму спричинив несистемний, ізольований
підхід, який мало зважав на загальні закономірності розвитку літературних мов.
Ми й досі мало знаємо про історію мовного самоствердження різних народів
світу. Український пуризм — явище не унікальне, тому для правильної його
оцінки слід ураховувати ширший контекст. Пропонована стаття має на меті ог
лядово простежити пуристичні тенденції при формуванні наукової термінології
в низці мов європейського культурного ареалу. Далі ми порівняємо відповідний
досвід української мови і спробуємо з’ясувати, що в ньому було загального і що
специфічного.
Історія різних літературних мов засвідчує, що пуризм є неминучим етапом їх
становлення та зміцнення. При цьому він дуже часто перетворювався на громад
ський рух, дістаючи широкий суспільний розголос.
1 Wexler Р. N. Purism and Language : A Study in Modem Ukrainian and Belorussian National
ism (1840-1967).— Bloomington, 1974.— 446 p.
© П. О. СЕЛІГЕЙ, 2008
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 49
77. О. Селігей.
Німеччина. У добу абсолютизму (ХУП-ХУШ ст.) країна перебувала під силь
ним культурним впливом Франції. Як реакція на її мовну гегемонію зарод
жується місцевий пуризм, що намагається усунути з німецької мови чужі наша
рування. Саме тоді поряд із романізмами Kompanie, Qualitãt, konstatieren,
Moment, Armee, Autor виникають Gesellschaft, Eigenschaft,feststellen, Augenblick,
Heer, Verfasser тощо. На початку XIX ст. розгорнуту програму очищення й зба
гачення німецького лексикону висуває мовознавець і видавець И. Г. Кампе. Усі
чужі слова, що не закріпилися міцно в народній мові, він пропонував онімечувати,
для чого уклав «Словник для пояснення й онімечення накинутих нашій мові чу
жих слів» (1801; 11 тис. одиниць) 2. Чимало слів, утворених Й. Г. Кампе на про
тивагу запозиченням, широко вживані в сучасній мові:
Flugschrift «брошура, листівка», Beweggrund «привід, спонука», ÕJfentlichkeit «громадськість,
публічність», Zartgefiihl «чуйність», verwirJdichen «утілювати», Haft «арешт», Umschlag «обгорт
ка», Stufe «ступінь, рівень», Einklang «співзвуччя, узгодженість», Missklang «немилозвучність,
розлад», Einzahl «однина», Mehrzahl «множина», Nachsilbe «суфікс», Schaltsatz «вставне ре
чення», Verhãltniswort «прийменник», Eigenname «власне ім’я».
Після проголошення Німецької імперії (1871 р.) розгортається політика на
ціонального єднання, закономірна складова частина якої — мовне єднання. Пу
ристичні погляди обстоює «Загальнонімецька мовна спілка», яка висуває гасло
«Жодного чужого слова для того, що можна так само добре висловити німець
кою». Пуризм незмінно підтримує уряд країни, міністерства адміністративним
порядком прищеплюють у своїх галузях питому термінологію. Так, залізничне
відомство упровадило близько тисячі назв (серед них Fahrkarte замість Billet,
Bahnsteig замість Perron, Abtail замість Coupé, Schaffner замість Konduktor). Те
саме зроблено у військовій, поштовій, банківській, юридичній, газетній, мис
тецькій сферах. Закріпилася традиція називати нові технічні винаходи власними
новотворами:
Drahtbericht «телеграма», Femsprecher «телефон», Femschreiber «телетайп», Fahrrad «вело
сипед», Kraftwagen «вантажний автомобіль», Mãhdrescher «комбайн», Kühlschrank «холо
дильник», Rundfunk «радіо», Femseher «телевізор», Speicher «акумулятор, запам’ятовуваль
ний пристрій (букв, комора, склад)», Zwischenstiick «адаптер», Rechner «комп’ютер»,
Taschenrechner «калькулятор», Sichtanzeige «дисплей», Schnittstelle «інтерфейс».
Сучасна німецька мова, однак, не надто захищена від напливу американіз-
мів. Тексти на деякі теми (спорт, мода, реклама) мають такий вигляд, що не від
разу визначиш, якою мовою їх написано — німецькою чи англійською (цей сур
жик називають «Denglish» — від Deutsch і English). Пуризм пропагує засноване
1997 р. товариство «Німецька мова» (понад 12 тис. членів). У його програмі —
протидія зайвим запозиченням, критичне (але не вороже) ставлення до америка
нізації, зміцнення європейської самосвідомості німців. Активісти надсилають
листи-протести установам, що надуживають чужими термінами, а на поштовій
рекламі, де забагато англіцизмів, ставлять штамп «говоріть зі мною німецькою»
і повертають її рекламодавцеві. У пресі з’являються «ганебні» списки компаній,
що калічать німецьку мову. Так формується громадська думка.
Угорщина. На початку XVIII ст. країна опинилася під владою Габсбургів, і
угорська літературна мова, яка доти пережила розквіт, почала занепадати. Вона
пересичується запозиченнями, у державному житті її витісняють німецька й ла
тинська мови, серед місцевої знаті шириться французька. Імперська влада дава
2 Campe J. Н. Wõrterbuch zuř Erklãrung und Verdeutschung der unserer Sprache aufgedrun-
genen fremden Ausdrüke.— Hildesheim, 1970.— 673 s.
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
ла зрозуміти: широкий ужиток чужих мов — доказ слабкості, неповноцінності
угорської мови. Така позиція обурювала як діячів культури, так і простих людей.
Тогочасна угорська мова (на відміну від німецької) об’єктивно була менш
придатною для науки. Утім, освічені кола розуміли: хоча жодна мова не досягає
досконалості відразу, прагнути її треба, бо тільки так можна піднести націю до
рівня найкультурніших у Європі. Щоб знання, які несе книжна мова, могли ста
ти надбанням усіх прошарків суспільства, ставку було зроблено не на запози
чення, а на питому основу. Оновлення літературної мови пішло пуристичним
шляхом. Угорські просвітники навіть не усвідомлювали до кінця всіх соціаль
них і культурних наслідків свого вибору3.
Найактивніше рух за оновлення мови тривав із другої половини 1780-х до
початку 1820-х років. Його рушійною силою стала газетна мова. Журналісти
відчували мало не як щоденний обов’язок карбувати нові слова й звороти для
всіх тих речей і явищ, що досі позначалися як запозичення або й зовсім не були
представлені в лексиконі. З громадського життя ця течія згодом перекинулася в
наукову термінологію, державне управління та правництво. Відтоді в угорській
мові закріпилося чимало самобутніх термінів. Серед утворених суфіксальним
способом — це:
anyag «матерія, речовина» (<- апуа «мати»), bõlcselet «філософія» (<- boles «мудрий»), еіопу
«пріоритет» (<- e/о «перед»), esztne «ідея» (<- ész «розум»), iroda «контора» (<- іго «письмен
ник»). jegyzõ «секретар» (<- jegyezni «записувати, підписуватися»), rnérnõk «інженер»
(<- měrní «вимірювати»), nyomda «друкарня» (<- пуот «слід»), régész «археолог» (<- regen
«давно»), ségely «субсидія» (<- segíteni «допомога»), szakma «фах, спеціальність» (<- szak «га
лузь (науки)»), tábomok «генерал» (<- tábor «табір»), tábomagy «маршал» (<— tábor і nagy
«великий»), tüzér «артилерист» (<- tůz «вогонь»), iitem «такт, темп, ритм, етап» (<- Utni «бити,
стукати»).
Однією з настанов руху оновлення було уникнення довгих слів, через що ак
тивізувалося зворотне словотворення: cégér «вивіска» -> cég «фірма», híg-anyag
«рідка речовина» -» higani «ртуть», levegõ-ég «повітря-небо» -» lég «атмосфера»,
napkelet «схід сонця» -» kelet «Схід», zenebona «шум, галас» -» zene «музика».
Окремі довгі чи складні слова було свідомо скорочено без зміни лексичного
значення.
Оновлення мови не лишило громадськість байдужою. Полеміка вийшла за
суто лінгвістичні рамки й вилилася на сторінки газет. Країна мало не розколола
ся на два протиборчих табори: «І тут і там говорили й сперечалися про нові
слова; на товариських сходинах розбір нових слів часто призводив до запеклих
суперечок. Сперечальники, як правило, ділилися на дві партії: на партію обнов
ників — неологів і на партію противників оновлення — ортологів» 4. Обговорю
вали навіть такі питання, як добрий смак і чуття мови. Один із засновників літе
ратурної мови на народній основі поет М. Чоконаї-Вітез висловлювався про
консерваторів так: «Той, хто не приймає нових слів, має навчитися жити й без
нових ідей»5. Духовним батьком неологів був видатний поет Ф. Казінці, який
відповідав своїм опонентам влучними епіграмами й епістолами, а згодом ство
рив працю «Ортологи й неологи в нас і в інших народів» (1819), що ознаменува
ла остаточну перемогу руху оновлення.
Тогочасна словотворчість була процесом стихійним, а тому подекуди пере
бирала через край. Поряд із новаціями, що відповідали правилам, виникали сло
ва, утворені нетрадиційно. Розвинулося, наприклад, складання штучно скороче-
3 The Hungarian Language / Ed. by L. Benko, S. Imre.— Budapest, 1972.— P. 276.
4 Балашша Й. Венгерский язык.— М., 1951.— С. 27.
5 Цит. за: The Hungarian Language.— P. 279.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 51
77. О. Селігей.
них основ: kár «хвороба» i tan «вчення, доктрина» -> kórtan «патологія», tâvol
«далеко» i beszélni «говорити» -» távbeszélõ «телефон», vegyes «мішаний» і tan
«вчення, доктрина» -» vegytan «хімія». Деякі терміни утворювались із суфіксів,
які раніше взагалі не існували. Історики угорської мови нараховують кількаде
сят тисяч незвично утворених слів б. Незвичне й надмірне словотворення почало
загрожувати мові новим занепадом, так що навіть прихильники оновлення були
змушені застерігати проти перегинів.
Угорське мовне оновлення — безпрецедентний феномен у лінгвістичній іс
торії Європи. З багатьох слів, що виникли за нетривалий час, близько десяти ти
сяч закріпилися в літературній мові й дожили до наших днів. До основної лекси
ки потрапило також кілька тисяч «неправильних» слів: їх було прийнято просто
як такі, що вже активно побутують, а рівноцінної заміни їм немає.
Пуризм зміцнив позиції угорської мови, збільшив її опірність іншомовним
впливам, розвинув словотвірні можливості. У сучасній мові запозичення ста
новлять лише 7 % словника 7 (навіть попри те, що термінологія дедалі більше ін
тернаціоналізується 8). Бурхлива полеміка, що супроводжувала цей рух, засвід
чила небайдужість суспільства до шляхів розвитку літературної мови,
утвердила думку про необхідність убезпечувати її від спотворень. Боротьба за
оновлення стала не тільки потужним проривом в історії угорської мови, а й
однією з передумов національного єднання. Марксистські історики були навіть
схильні витлумачувати цю боротьбу як підготовчий етап визвольного руху
взагалі9.
Франція. Навіть такій розвиненій і комунікативно потужній мові, як фран
цузька, не вдається уникнути англомовного тиску. Відомий філолог Р. Етьємбль
у спеціальному дослідженні10 показав, що цей тиск набуває загрозливих обся
гів. Характерна назва розвідки — «Чи розмовляєте ви франглійською?» (тобто
суржиком французької та англійської мов). Дошкульно висміявши цю «мову»,
Р. Етьємбль висунув програму боротьби із зайвими англіцизмами. Серед суб’єк
тивних причин їх поширення лінгвісти називають снобізм, примхи авторів п,
бажання створити в тексті відповідну «атмосферу»12. Лунають заклики
послідовно заміняти англіцизми питомими термінами, а якщо ті вже закріпи
лися,— офранцужувати їх у вимові та правописі. Ці заклики підгримував свого
часу президент ПІ. де Голль: «У національних інтересах, аби наші вчені, послу
говуючись французькою мовою, зважали на те, що вона має лишатися со
бою» 13. Посібники з культури мови 14 вміщують списки англіцизмів із францу
зькими відповідниками, наприклад:
best-seller «касова книжка» — grand succès, manager «керівник» — chef, living-room «віталь
ня» — salle de séjour, match «змагання» — competition, supporter «прихильник» — partisan,
melting pot «тигель, горнило» — creuset, shunt «паралельне з’єднання» — derivation, onlay «об
роблення; накладання» — apposition, inlay «оздоблення, облицювання» — incrustation або
greffe incluse, nursery «ясла» — crèche або garderie, home care «догляд (за хворими, старими)
вдома» — soins à domicile.
6 Ibid.— P. 222.
7 Ibid.— P. 202.
8 Ibid.— P. 220.
9 История Венгрии : В 3 т.— М., 1972.— Т. 2.— С. 99.
10 Ětiemble Р. Parlez-vous franglais? — Paris, 1964.— 381 p.
11 Deroy L. L’emprunt linguistique.— Paris, 1956.— P. 169.
12 Grand’ Combe F. de. De l’anglomanie enfrançais/ /Le Français modem.— 1954.— N22.—
P. 188. ,
13 Ětiemble P. Au secours, Athéna! Le jargon des sciences.— Paris, 1996.— P. 128.
14 GeorginR. Difficultés et finesses de notre langue.— Paris, 1952.— P. 14—16; Ětiemble P. Au
secours....— P. 119.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
Р. Етьємбль та інші філологи закликали захистити чистоту мови на законо
давчому рівні. Уряд відгукнувся, видавши 1972 р. декрет № 72-12 «Про збага
чення французької мови», що передбачав створення комісії для розбудови пито
мої термінології, а 1975 р .— закон № 75 «Про використання французької мови»,
який забороняв державним і недержавним установам послуговуватися чужими
словами (в діловодстві, рекламі, назвах товарів тощо), якщо є відповідні фран
цузькі 15. 1994 р. прийнято новий «Закон про використання французької мови»
(закон Тубона), за порушення якого накладався штраф від 5 тис. франків (для
фізичних осіб) до 25 тис. франків (для юридичних). Заснований 1984 р. Гене
ральний комісаріат французької мови стежить за дотриманням згаданих поста
нов, перевіряє термінологічні системи, стимулює перекладацьку роботу.
Удосконаленням і захистом мови опікується також Французька академія, яка
видає «Словник французької мови» — взірець нормативності й чистоти. Нове
запозичення дістає прав громадянства лише тоді, коли його включено до цього
словника. Крім того, Академія укладає або схвалює термінологічні словники й
бюлетені, що обмежують уживання англіцизмів і наводять офіційно рекомендо
вані (чи обов’язкові) питомі відповідники. У такий спосіб закріпилося чимало
власних термінів:
savoir-faire «технологія» (англ. know-how), ordinateur (англ. computer), imprimante (англ.
printer), materiel «апаратура» (англ. hardware), logiciel «програмне забезпечення» (англ. soft
ware), minimagre «крамниця уцінених товарів» (англ. discount house), achats, emplettes,
magazinage «закупівля» (англ. shopping), publipostage «розсилання краму поштою» (англ.
mailing), présentateur «диктор» (англ. speaker), stylisme «дизайн» (англ. design) palmares
«хіт-парад» (англ. hit-parade), baladeur «плеер» (англ. walkman).
У Франції (країні давніх демократичних традицій) ці адміністративні заходи
сприймають не як наступ на свободу слова, а як турботу про престиж мови, зміц
нення її світових позицій, як складову частину міжнародного руху франкофонів.
Загалом мовна політика країни є стрункою і послідовною, широка підтримка
громадськості зумовила її успішне втілення. Досвід Франції засвідчив, що цілес
прямований і динамічний вплив на термінологію дає позитивні наслідки, а закон
про захист французької мови став зразком для інших країн.
Греція. Сучасна новогрецька мова, зазначає Η. Ф. Клименко, доволі вимог
лива до чужих слів. Культурні діячі, науковці, лексикографи свідомо дбають про
обмеження кількості запозичень, намагаючись замінити їх питомими неологіз
мами, що відповідають нормам і духові мови. Європеїзми в новогрецький мові
витісняються питомими назвами: η αντένα «антена» -> η κεραία, το πλαφόν «пла
фон» -» η οροφή, το ντιζάινερ «дизайнер» -» ο σχεδιαστής. Це саме стосується й
науково-технічної термінології: то αμαρτιζέρ «амортизатор» -» о μειωτής, το
αξελερατέρ «акселератор» -> о επιταχυντήρας, το βουλκανιζατέρ «вулканізатор» -> ο
λαστιχοκολλητής. Власні відповідники активно замінюють запозичення в еконо
мічній термінології: то λίζινγκ «лізинг» -» о χρησιδανεισμός, о μάνατζερ «менед
жер» -> о διαχειριστής, το μάρκετ «ринок» -> η αγορά, το βουτζέτ «бюджет» -» ο
προϋπολογισμός, το περφόρμανς «інвестиція» -» η επίδοση 1б.
15 Докладніше див.: Гак В. Г. Франция: тенденции и проблемы языковой ситуации //
Межъязыковые отношения и языковая политика.— К., 1988.— С. 133-134; Марусик Т. Пра
вові аспекта мовної політики Франції // Державність української мови і мовний досвід
світу,— Κ., 2000,— С. 37-42.
16 Докладніше див.: Клименко Η. Ф. Неологізми у різних стилях сучасної української та
новогрецької мов // Проблеми семантики слова, речення та тексту : 36. наук, праць.— Κ.,
2002,— Вип. 8,— С. 388-394
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 53
77. О. Селігей.
Ісландія тримає пуристичну пальму першості в Європі. Рух за очищення іс
ландської мови від данських і німецьких нашарувань розпочався у XVIII ст. Ре
форматори закликали повернути в ужиток давні слова, а якщо ті не задовольня
ли номінативних потреб, пропонували утворювати нові відповідно до законів
мови. Від середини XIX ст. і протягом усього XX ст. пуризм був наріжним каме
нем мовної політики. Завдяки діяльності філологів та інших учених на питомих
засадах створено десятки тисяч сучасних термінів 17:
grò «спора» (<- groa «рости»), geriti «бактерія» (<- gera «робити»), hreyfill «мотор» (<- hreyfa
«рухати»), pota «реактивний літак» (<- ¡¡jota «вити, нестися»), vél «машина» (раніше «хит
рість, пристрій»), кеф «система» (раніше «сніп, вінок»), sia «фільтр» (раніше «решето, си
то»), hópur «популяція» (раніше «натовп»), lest «поїзд» (раніше «караван коней»), simi «теле
фон» (раніше «нитка»), flokkur «політична партія» (раніше «натовп, зграя»), mynd
«фотографія» (букв, «форма, образ, картина»).
Для греко-латинських європеїзмів ісландська мова має власні відповідники:
geimfari «космонавт» (утворено з geimur «небесний простір» і fari «їздок»), heimspeki «філосо
фія» (з heimur «всесвіт» і speki «мудрість»), efnishyggia «матеріалізм» (з efni «матерія, речови
на» і hyggia «думка, погляд»), veâurfrceâi «метеорологія» (з veâur «погода» і frceôi «знання»),
smásjâ «мікроскоп» (із smàr «маленький» і sjá «дивитися»), framsókn «прогрес» (з fram «упе
ред» і sókn «просування»), cettarpróun «філогенез» (з cett «рід» і próun «розвиток»).
Запозичень у мові обмаль — їх розглядають як стилістичну ваду 18. Нерідко
чужий термін калькується не буквально, а творчо, так що ісландський відповід
ник передає поняття повніше чи образніше, ніж його прототип:
електрика (з дгр. ήλεχτρον «бурштин») — ісл. rafmagn (букв, «сила бурштину»); істерія (з
дгр. ύστερα «матка») — ісл. módursýki (букв, «материнська хвороба»); вітамін (з лат. vita
«життя» й amin «азотовмісна органічна сполука») — ісл.fjõrefni (букв, «речовина життя»).
Але найчастіше ісландська мова позначає поняття по-своєму, закладаючи в
новий термін живу внутрішню форму, яка добре розкриває його зміст:
hugmynd «ідея» (<- hugur «розум» і mynd «образ»), lágmark «мінімум» (<- lágur «низький»,
mark «мітка»), stjómskipunarlõg «конституція» (<- stjórn «керування», skipun «устрій» і log
«закон»),fúkalyf «антибіотик» (<-fúki «пліснява» і tyfuліки»), knattspyma «футбол» (<- knõttur
«м’яч» і spyma «штурхан»), tilraunastofa «лабораторія» (<- tilraun «дослід» і stofa «кімната»),
skellmatôra «моторолер» (<- skella «тріщати» і падга «гадюка»), skriõdreki «танк» (<- skriõ
«повзання» і dreki «дракон»), eldflaug «ракета» (<- eldur «вогонь» іflaug «політ»), tolva «ком
п’ютер» (<- tala «номер» і νδίνα «провісниця»).
Розбудовою термінології опікується Рада з ісландської мови, яка відбирає
найкращі варіанти нових термінів і кодифікує їх. Кошти на термінотворчі потре
би виділяє уряд країни.
Ісландський пуризм розвинувся через острівну відмежованість, що послаб
лювала зв’язки країни з материковою Європою. Зате ця відмежованість неабияк
розвинула творчі потужності ісландської мови. Здатність легко породжувати
терміни й закріплювати їх у вжитку — чи не найяскравіша її риса. Пуристична
настанова дала змогу задіяти в розбудові лексикону багатющі питомі ресурси,
зокрема й дуже давні. Тим-то ця мова найкраще серед германських мов зберегла
прадавню лексику, а її наукова термінологія не відгороджена китайським муром
від літературної мови і зрозуміла всім ісландцям, які вперше з нею стикаються.
Досвід успішної боротьби з чужими впливами мають і слов’янські мови.
Попри думку, що порівняно з мовами інших родин вони менш приступні для за
17 Тут і далі більшість прикладів узято з праць: Стеблин-Каменский М. И Культура
Исландии.— JI., 1967.— 184 с.; Интернациональные элементы в лексике и терминологии.—
X., 1980,— 208 с.
18 Интернациональные элементы...— С. 170.
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
позичень через свої структурні риси й багаті словотвірні можливості19, необхід
ність у такій боротьбі виникала не раз.
Чехія. У XVII-XVIII ст. її землі були глухим закутком Габсбурзької імперії.
Народ насильно понімечувався, а навала германізмів поставила під загрозу сло
в’янську основу чеської мови. Від кінця XVIII ст. завдяки цілеспрямованим зу
силлям «будителів» почала поставати нова літературна мова, за допомогою якої
ті сподівалися піднести самосвідомість і національну культуру чехів. Літературні
норми розробив И. Добровський, а втілив у життя И. Юнгман зі своїми одно
думцями. Заповнюючи прогалини в лексиці й очищаючи її від німецьких наша
рувань, вони залучали передусім внутрішній матеріал. Словник поповнювався
шляхом відродження застарілих слів, запозичень із говорів та просторіччя, ін
ших слов’янських мов, а також калькування 20. У XIX ст. закладено підвалини
національних терміносистем, чимало запозичень замінено власними новотворами:
čtwerec «квадрат», dějiny «історія», divadlo «театр», doprava «транспорт», družstvo «коопера
тив», dusík «азот», hudba «музика», chodba «коридор», knihovna «бібліотека», kopaná «фут
бол», kov «метал», kovodělník «металіст», kuslík «кисень», lisovadlo «прес, штамп» (від lisovat
«тиснути»), lučba «хімія», matice «гайка», měna «валюта», mluvnice «граматика», námořnictvo
«флот», nástroj «інструмент», novinář «журналіст», odstavec «абзац», plyn «таз», počty «ариф
метика», poslanec «депутат», přípona «суфікс», skladba «композиція; синтаксис», skupina
«група, категорія», stroj «машина», tavidlo «флюс», tělocvik «гімнастика, фізкультура», úsečka
«абсциса», ústava «конституція», vteřina «секунда», výsledek «результат» тощо.
Попри початкові комунікативні незручності чеську термінологію послідов
но впроваджували в ті галузі, де нею раніше ніколи не користувалися. Уже в
1910-х роках вона сягає рівня решти розвинених європейських мов. Не всі но
вотвори дожили до наших днів, але найкращі збереглися. Тепер вони не сприй
маються як штучні чи механістичні, а становлять яскраву своєрідність чеської
термінології. Навіть попри те, що в ній, як відзначають дослідники, за останні
десятиліття посилилася інтернаціоналізація, пуризм помітно занепав, а власні
неологізми трапляються вже не так часто 21. Серед новотворів минулого століття:
rozhlas «радіо», vidlice «штепсель», dopravník «транспортер, конвеєр», odbíjená
«волейбол», letectvo «авіація», letadlo «літак», větroň «планер», padak «пара
шут», dálnice «автострада», počítač «комп’ютер».
Питома вага запозичень у чеському науковому стилі становить від 11 % до
19 % слів (залежно від типу тексту) 22.
Польща. Наприкінці XVIII ст. зі своїми тезами виступив родоначальник
польського пуризму професор Ягеллонського університету Я. Пшибульський
(автор термінів wszechnica «університет» і okolicznik «обставина»). Після втрати
незалежності й трьох розподілів Польщі пуризм утверджується як реакція на на
сильницьку мовну асиміляцію. «Оберігання рідної мови,— пише Т. Лер-Спла-
вінський,— стало для освічених прошарків суспільства одним із найважли
віших національних обов’язків»23. Тривалий час наукові тексти в Польщі
писалися латиною, стилістично залежали від німецьких зразків і для людей
практичних професій були зовсім неприступними. Це спонукало вчених до роз
будови власної термінології, а за мірило правильності — обрати народне й ху
19 Историческая типология славянских языков : Фонетика, словообразование, лексика и
фразеология.— К., 1986.— С. 208.
20 Широкова А. Г. Из истории развития литературного чешского языка // Вопр. язы
кознания.— 1955.— № 4.— С. 44—45.
21 Poštolková В., Roudný М., TejnorA. О české terminologii.— Praha, 1983.— S. 20, 61.
22 Ibid.— S. 72-73.
23 Lehr-Spławiński T. Język polski: Pochodzenie, powstanie, rozwój.— Warszawa, 1951.—
S. 327.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 55
77. О. Селігей.
дожнє мовлення. Цей орієнтир обстоював Я. Снядецький — видатний уче-
ний-просвітник, батько польської термінології в точних науках 24. «Чимало,—
писав він,— затемнює і спотворює мову чужоземщина: це напрямок і спосіб
висловлення думки, взятий з чужих мов, а нашій не властивий. Як на мене, по
миляються ті, хто гадає, що мова збагачується, коли до своїх шат приймає чужо
земне. Насправді це найкоротший і битий шлях до її згуби» 25. Я. Снядецький ут
ворив терміни cięciwa «хорда», iloczyn «добуток», iloraz «частка», południk
«меридіан», równik «екватор», średnica «діаметр», wycinek «сектор».
У другій половині XIX ст. усталилася традиція заміняти чужі слова на влас
ні. Ось лише деякі з багатьох термінів, що в українській мові інтернаціональні, а
в польській — власні:
bodziec «стимул», całka «інтеграл», czynność «(біол., мед.) функція», dalekopatrz «бінокль»,
dwumian «біном», hutnictwo «металургія», odczyn «(хім.) реакція», odkształcenie «деформація»,
odruch «рефлекс», nagrzewnica «калорифер, радіатор», nakłucie «пункція», oderwany «аб
страктний», odmianka «варіант», pierwiastek «(хім.) елемент», pobudka «імпульс», różniczka
«диференціал», równoważnik «еквівалент», równoznacznik «синонім», siaczek «сульфід»,
sprawdzian «критерій», uzdrowisko «курорт», wartościowość «валентність», węglik «карбід»,
wodzian «гідрат».
Міцні позиції мають питомі назви й у технічній номенклатурі:
czytnik «апарат для читання мікрофільмів», dziurkarka «перфоратор», kątnik «зензубель»,
przenośnik «конвеєр», przekaźnik «реле», przetwornik «трансформатор», samochód «автомо
біль», sprężarka «компресор», wybierak «селектор», wytwornica «генератор», wzbudnik «індук
тор», zasobnik «акумулятор», wtyczka «штепсель», falownik «інвентор», czujnik «датчик»,
dalekopis «телетайп», lotka «елерон», czytnik obrazu «сканер», grono «кластер», nakładka
«оверлей», sterownik «драйвер».
Певна річ, поряд із питомою лексикою в сучасній польській термінології по
бутує й чимало інтернаціоналізмів. У науково-технічних текстах запозиченими
є 22,76 % термінів, у гуманітарній — 17,65 % 26. Якщо запозичені слова перевер
шують 25-30 % лексики тексту, це вважається надуживанням11.
Польська громадськість жваво цікавиться розбудовою термінології, співвід
ношенням у ній питомого й іншомовного. Від 1999 р. у країні діє закон, за яким
за необгрунтоване вживання англіцизмів стягують штраф. Рішення щодо норма
тивності запозичень приймає спеціальна лінгвістична комісія. Утвердилася
думка, що з огляду на цінність питомих новотворів у термінології послуговува-
28тися ними варто частіше .
Туреччина. Як і багато східних мов, турецька мова не одне століття зазнавала
сильного впливу арабської та перської. Усі турки, які хотіли здаватися «культур
ними», насичували свій текст арабізмами й фарсізмами. Так досягалася більша
вишуканість і витонченість стилю. Автор міг ужити будь-яке запозичення, на
віть якщо його раніше в турецьких текстах ніколи не використовували. Вважа
лося, що читач має знати ці слова, а як ні — шукати їх у словниках 29. Чи не вся
термінологія й абстрактна лексика поставали на арабо-перській основі.
24 ChamcównaM. Jan Śniadecki.— Kraków, 1963.— S. 82.
25 Цит. за: Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego.— Warszawa, 1972.— Cz.3.— S. 167.
26 RachwalowaM. Słownictwo tekstów naukowych.— Wrocław etc, 1986.— S. 74—75.
27 Skubalanka T. Język współczesnej polskiej literatury naukowej // Język polski : Popraw
ność — piękno — ochrona.— Bydgoszcz, 1969.— S. 37.
28 Nowy słownik poprawnej polszczyzny PWN / Pod red. A. Markowskiego.— Warszawa,
1999.— S. 1761.
29 Кондратьев В. Г. История изучения влияния нетюркских языков на турецкий язык //
Вестник Санкт-Петербургского университета : Сер. 2. История. Языкознание. Литературо
ведение.— 1995.— Вып. 4.— С. 73.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
Тому до початку XX ст. турецька (власне, османська) літературна мова була
не чим іншим, як лексичною сумішшю. А. Кримський уважав її «...штучною мо
вою грамотіїв, де на одне турецьке слово припадало два перських і три араб
ських» 30, а видатний турецький словникар Ш. Самі відгукувався про неї так:
«Що це за мова: арабові говориш — не розуміє, персові говориш — не розуміє,
туркові говориш — не розуміє»31. Серед культурної еліти країни почала ви
зрівати думка, що літературна мова потребує істотних змін.
Мовна реформа в Туреччині та становлення лексичних норм були тісно по
в’язані з ідеологією пантюркізму. «Батько всіх турків» президент Кемаль Ата-
тюрк привселюдно заявив, що «прийшов час подумати і про турецьку мову»32.
Ішлося не тільки про запровадження латиниці замість арабського письма, а й
про те, щоб радикально оновити і спростити літературну мову, звільнити її від
більшості запозичень та штучно-книжних зворотів, наблизити писемний різно
вид до розмовного.
Реформа здійснювалася як важлива державна справа з відповідним законо
давчим забезпеченням. Для її практичного втілення Кемаль Ататюрк 1932 р. за
снував Турецьке лінгвістичне товариство, яке об’єднало найкращі філологічні
сили й зосередилося на поглибленому вивченні турецьких говорів і давньотюрк-
ських пам’яток. До великої кореспондентської мережі було залучено десятки ти
сяч службовців, учителів, старшокласників— усі вони збирали діалектні слова в
різних куточках країни. Виявилося, що лексичні багатства турецької мови мо
жуть успішно змагатись із запозиченнями. Лінгвісти обґрунтували доцільність
усталення лексичних норм на основі внутрішніх засобів, а також розробили нау
кові методи запозичень із діалектів і давніх пам’яток.
Відомий політик і літератор, ідеолог кемалізму Зія Гекальп уважав мову та
питомі новотвори дієвим знаряддям для зміцнення національної свідомості. Се
ред висунутих ним принципів турецького націоналізму в галузі мови один сто
сувався неологізації: утворюючи нові терміни, треба звертатися до народних го
ворів; якщо відповідного терміна там немає, треба створювати нові слова,
використовуючи турецькі афікси; за відсутності такої можливості дозволяється
запозичати окремі арабські й перські слова, але не словосполучення; зрідка до
зволяється переймати терміни із західноєвропейських мов 33.
Отже, мовні реформатори свідомо обмежують арабо-перський вплив. Лекси
ка, запозичена з цього джерела раніше, втрачає свою словотвірну активність,
більша її частина стає маловживаною. Лінгвістичне товариство спростовує за
киди, що вилучення запозичень збіднює мову, адже усуваються лише ті слова,
до яких знайдено вдалі турецькі відповідники. Як наслідок, — істотно розши
рюються функції питомої лексики. Задавала тон перша особа держави: К. Ата
тюрк виголошував у парламенті промови виключно з турецькими словами.
Замість чужих у літературній мові утверджуються просторічні слова та діа
лектизми. Так, арабізми felek «всесвіт» і tabiat «природа» були витіснені пито
мими evren і doga, перське hane «будинок, приміщення» замінено власним ev,
французьке reel «справжній, реальний» поступилося турецькому gerçek. З дав
ніх пам’яток до наукового лексикону потрапили іменники alan «майдан, поле,
30 Крымский А. Е. История Турции и её литературы : В 2 т.— М., 1910.— Т. 1.— С. 250.
31 Цит. за: Кононов А. Н. К истории формирования турецкого письменно-литературного
языка // Тюркологический сборник. 1976.— М., 1978.— С. 270.
32 Цит. за: Хусаинов М. М. К характеристике лексического аспекта языковой реформы в
Турции (на материале аффиксального образования неологизмов — имен существительных,
мотивированных глаголом) : Автореф. дис.... канд. филол. наук.— М., 1977.— С. 7.
33 Цит. за: Кононов А. Н. Зазнач, праця.— С. 278.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 57
77. О. Селігей.
арена» i giidiim «керівництво». Активізувалися такі досі мало властиві для туре
цької мови номінативні способи, як словоскладання, словосполучення й перене
сення значень. Серед прикладів останнього: çati «зруб, остов, дах» -» «стан
{грам.), зчленування (анат.)», egilim «нахил» -> «тенденція», gõvãe «тіло» ->
«корінь (слова); кегль», tìmak «ніготь» -> «електрод; лапки; екстрактор».
Друге життя дістають питомі афікси та словотвірні моделі, що вже давно вва
жалися непродуктивними. Чимало термінів утворюється від розмовних дієслів:
art- «збільшуватися» -» arti «плюс», bil- «знати» —> bilgi «знання, відомість», bol- «ділити» -»
bolge «район, сектор», çevir- «вертіти» -> çevirgeç «комутатор», denemek «випробовувати» -»
denetim «контроль», ет- «усмоктувати» -» emmeç «вентилятор», gõster- «показати» -> gôsterge
«індикатор», indir- «спускати, знижувати» -> indirgen «редуктор», ògret «навчати» -» õgretim
«доктрина, вчення», sal- «кидати, жбурляти» -» salgin «епідемія», sor- «запитувати» -» sorun
«проблема».
ЗМІ були зобов’язані заміняти позичену громадсько-політичну лексику на
питому. Нова термінологія з усіх галузей виходила масовими накладами у виг
ляді перекладних словників і збірників рекомендованих термінів.
Якщо на початку реформи арабізми й фарсізми часом заміняли на європеїз-
ми, то пізніше, в 1970-х роках, Лінгвістичне товариство створило комісію вже
для протидії надмірним запозиченням із Заходу. З’явилися перші словники пи
томих новотворів, покликаних їх замінити. Так, ontoloji «онтологія» було за
мінено на varlikbilim (від varlik «буття»), ekoloji «екологія» — на çevrebilim (від
çevre «коло, довкілля»), jeneratõr «генератор» — на iireteç (від іігет «приріст»).
Утім, низка європеїзмів таки залишилася в ужитку: agronomi, aritmetik, arkeoloji,
geometri, копі «конус», profesor — свідчення того, що турецький пуризм не був
радикальним.
Мовне оновлення, хоч і декретоване згори, дістало народну підтримку. Як і в
Угорщині, словотворчість стала масовою. Найбільший внесок зробила інте
лігенція. До активних реформаторів належав, наприклад, відомий поет, критик і
перекладач Н. Атач. У кожній своїй статті він заміняв десятки чужих слів пито
мими, з яких кількасот закріпилися в літературній мові: araç «засіб, пристосу
вання», biçim «вид», bitím «наука», çeviri «переклад», devrim «революція», etki
«вплив», gõrev «обов’язок» тощо.
Турецька мовна реформа — процес тривалий і неоднозначний. Лінгвістичне
товариство потрапляло під шквал критики, у 1950-ті pp. воно не мало підтримки
«згори», тому реформа пригальмовувалася. Не всім питомим новотворам удало
ся заступити запозичення: çagbeti «календар» не витіснило запозичене takvim,
õzek «центр» — merkez, иука «симетрія» — simetri. Деякі власні новотвори
співіснують із запозиченнями як синоніми.
Та все ж зміни стали незворотними. Якщо в османсько-турецькій мові араб
ська й перська лексика становила 90 % словника, то за чотири десятиліття ре
форми кількість власне турецьких слів зросла до 75-80 % 34, причому 60 % но
вотворів становили терміни35. Зміни були настільки стрімкими й разючими, що
дали підстави одному з дослідників стверджувати, що одну мову, по суті, було
34 Кононов А. Н. Грамматика современного турецкого литературного языка.— М. ;
Ленинград, 1956.— С. 9; Баскаков А. Н. Отражение научно-технической революции в
родственных языках, обслуживающих различные общественные формации // Сов. тюр
кология.— 1975.— № 1.— С. 6; Соколов С. А. О некоторых аспектах изучения языковой
ситуации в Турции // Проблемы изучения языковой ситуации и языковой вопрос в странах
Азии и Северной Африки.— М., 1970.— С. 123.
35 Баскаков А. Н. Языковая политика Турецкого лингвистического общества // Социо
лингвистические проблемы развивающихся стран.— М., 1975.— С. 22.
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
замінено іншою Зб, а другому — назвати результати цієї реформи «катастрофіч
ним успіхом» 31. Реформа мала й соціальне значення: наблизивши книжну мову
до розмовної, вона полегшила розвиток народної освіти й ліквідацію непись
менності. Усе турецьке, яке раніше вважалося синонімом невігластва й селюц
тва, тепер стало прапором, навколо якого об’єдналася нація.
Проаналізованими вище мовами пуристичний досвід Європи, звичайно, не
вичерпується. Чимало спеціальних праць висвітлюють пуристичні тенденції як
в окремих мовах, наприклад болгарській38, словенській і хорватській 39, італій
ській 40, фінській 41, так і в групах мов 42. Свою історію термінологічного пуриз
му мають і мови азійських народів (перська, іврит, японська тощо).
Історія мовного самоствердження різних народів дає підстави зробити деякі
висновки й узагальнення.
1. Пуризм неминуче виникає тоді, коли зростає національна свідомість, ко
ли народ почувається культурно повновартісним і підноситься до розуміння мо
ви не лише як ужиткового засобу спілкування, а й як самобутньої культурної
цінності. Саме тоді в нього виникає бажання розширяти комунікативні функції
рідної мови, примножувати питому лексику, прищеплювати її в книжних сти
лях, зокрема й науковому. Пуризм виступає одним із чинників мовної стійкості.
2. Зв’язок пуризму і національної свідомості — обопільний. У мовному
житті народу з розвиненим патріотизмом панують не байдужість, не шаблон, не
рабське мавпування, а дух творчості. Поява на обрії нового чужого слова стає
приводом не стільки переймати це слово, скільки породжувати власний відпо
відник.
Пуризм, своєю чергою, сам впливає на почуття національної самоповаги, бо
дає народові підстави пишатися культурною самобутністю і мовною самостій
ністю. Карбування слів стає предметом національної гордості — таким же, як і
досягнення в різних галузях економіки й культури (наука, мистецтво, спорт).
Народи, що творять власні терміни, як правило, мають і міцну державність.
3. Здобутки європейського пуризму засвідчили, що в дилемі «запозичати чи
творити власне» вибір залежить не стільки від внутрішньомовних чинників,
скільки від ідейних настанов суспільства. Багато важить просвітницька діяль
ність наукових і культурних авторитетів, яка допомагала народові позбутися
комплексу мовної меншовартості, утвердити культ свого, а не чужого. Далі
36 Старостов Л. Н. «Языковая революция» в современной Турции // Проблемы изу
чения языковой ситуации и языковой вопрос в странах Азии и Северной Африки.— М.,
1970,— С. 120.
37 Lewis G. The Turkish Language Reform : A Catastrophic Success.— Oxford, 1999.— 190 p.
38 МосковМ. Борбата против чуждите думи в българския книжовен език.— София,
1958,— 148 с.
39 PfandlH. Anglizismen im Slowenischen : David gegen Goliath // Grenzen erfahren —
sichtbar machen — überschreiten: Festschrift fur Erich Prune zum 60. Geburtstag /
Hg. von G. Hebenstreit.— Frankfurt am Main, 2001.— S. 83-110;ПфандльХ. О силе и бессилии
пуризма. Англицизмы и интернационализмы и их возможные альтернативы (на материале
русского, словенского и хорватского языков) // Вопр. языкознания.— 2003.— №. 6.—
С. 108-122.
40 Vitale М. L’oro nella lingua: Contributi per una storia del tradizionalismo e del purismo
italiano.— Milano etc., 1986.— 575 p.
41 ХакулиненЛ. Развитие и структура финского языка : В 2 ч.— М., 1955.— Ч. 2.—
С. 102-148.
42 Auty R. The Role of Purism in the Development of the Slavonic Literary Languages // The
Slavonic and East European Review.— 1973.— Vol. 51.— P. 335-343; The Politics of Language
Purism / Ed. by B. H. Jemudd, M. J. Shapiro.— Berlin ; New York, 1989.— 249 p.; Берков В. П.
Современные скандинавские языки и пуризм // Скандинавская филология (Scandinavica).—
1991,— № 5,— С. 17-25.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 59
77. О. Селігей.
сформована громадська думка втілюється в політичній волі керівництва країни:
урядові установи опікуються розбудовою національних терміносистем, захи
щаючи їх від небажаних чужомовних впливів.
Що ж до внутрішньомовних чинників, то словотворення різних індоєвро
пейських мов щоразу виявлялося досить дієвим, аби відповідати викликам часу
й легко карбувати потрібні назви, не вдаючись до зайвих запозичень. Якщо в мо
ві різні способи словотвору перебувають у робочому стані, вона більше схи
ляється до породження власного, ніж до запозичання.
4. Пуризм виявляється не лише в період становлення літературних мов на
народній основі. За часів глобалізації він покликаний оберігати самобутність
уже розвиненої літературної мови як протидія англо-американському тискові.
Саме із цим пов’язані перспективи його подальшого розвитку.
5. Пуризм не лише збагачує мову власними новотворами, а й розвиває мов
ний смак і мовну свідомість пересічних громадян, заохочує їх більше замислю
ватися над лінгвістичними питаннями.
6. Питомі новотвори укорінюються в мові так само, як і запозичена лексика.
Спочатку вони майже завжди натрапляють на спротив з боку окремих мовців (як
і пуристична політика взагалі), однак цей спротив послаблюється в міру того як
здобутки пуризму закріплюються в ужитку. Ясність внутрішньої форми полег
шує сприйняття нової лексики і збільшує її життєздатність. Подібно до запози
чень, власні неологізми спочатку є однозначними, але згодом розширюють сфе
ру застосування, обсяг значень і сполучуваність.
7. Історія літературних мов Європи дає змогу чіткіше розмежувати крайній і
поміркований вияви пуризму. Перший виникає передусім через ксенофобське
неприйняття запозичень як таких; другий керується радше бажанням використа
ти виражальні можливості рідної мови, довести її повноцінність і рівність з ін
шими мовами.
8. Наслідки термінологічного пуризму, врешті, утворюють науково-мовну
картину світу. Якщо суто наукова картина світу залежить від теорії, школи чи
методології, то науково-мовна картина світу породжується оригінальною твор
чістю в галузі термінології. У недалекому майбутньому це поняття, слід гадати,
стане перспективним напрямом лінгвістичних досліджень.
Історію східнослов’янських літературних мов також не оминули вияви пу
ризму. Проте його перебіг і наслідки мають чимало особливостей.
У Росії мода на європеїзми виникає в часи петровських реформ, коли жваво
переймаються нові терміни, а серед аристократичної верхівки шириться хизуван
ня чужоземними словами 43. Майже відразу дається взнаки пуристична протидія.
Так, проти засилля чужоземщини висловлювався батько російської термінології
М. Ломоносов. Замість запозичень він запроваджував питомі відповідники, які
створював сам або брав із розмовного фонду: движение, кислород, кислота,
маятник, наблюдение, насос, опыт, притяжение, рудник, созвездие, сопротивле
ние, упругость, частица, чертеж, щёлоч, явление. Щоправда, греко-латинські
терміни він волів не заміняти (диаметр, квадрат, минус, оптика, пропорция, фор
мула) або ж утворював кальки (изобретатель, пароход, предмет, равновесие).
На межі XVIII-XIX століть російський пуризм знайшов свого прихильника в
особі державного діяча й письменника О. Шишкова. «Будь-яке іншомовне сло
во, — писав він, — є перешкодою процвітанню власного, і тому що більша
кількість їх, то більше від них шкоди мові» 44. О. Шишков полемізував з М. Ка
43 Виноградов В. В. Избранные труды : История рус. лит. яз.— М., 1978.— С. 43.
44 ШишковА. С. Собрание сочинений и переводов : В 17 ч.— СПб., 1825.— 4.5.— С. 13.
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
рамзіним і представниками його школи сентименталізму, які вподобали гал
ліцизми. Саме тоді виник вислів французско-нижегородское наречие. Ця поле
міка відіграла важливу роль для становлення російської літературної мови на
народній основі. Той же М. Карамзін — автор низки кальок, деякі з яких поши
рені в науковому стилі (достижимый, общественность, промышленность, усо
вершенствовать).
Роль О. Шишкова в історії літературної мови нині трактують по-різному.
З одного боку, він слушно закликав дбайливіше ставитися до питомого, вказав
на вади карамзінської реформи — недооцінку слов’янської культурної спадщи
ни, аристократичну зневагу до народного мовлення. З другого боку, його висту
пи були хоч і щирими, але незграбними і занадто войовничими. За словами
С. Булича, вони засвідчували брак філологічної освіти, обмеженість розуму та
претензії на єдино правильне розуміння духу мови 45. У результаті сама ідея пу
ризму була сильно дискредитована, а ім’я О. Шишкова стало предметом незло
бивого кепкування. Не виключено, що саме тут і закорінена одна з причин трив
кого неприйняття пуризму в російській культурі. Принаймні надалі в ній не було
жодних пуристичних течій або цілеспрямованих заходів, на зразок тих, які ви
никали в Європі.
У російському, а відтак і в усьому радянському мовознавстві запанувало
ставлення приблизно таке: «...Пуризм у термінології небажаний, його слід роз
глядати як негативне явище, оскільки він призводить до відриву мов одна від од
ної і їхньої термінології — від спільного фонду мов народів СРСР; він обмежує
мови національними рамками» 46. У появі пуризму вбачали причини не націо-
нально-культурні, а політико-економічні — в цілком марксистському дусі всі
явища «надбудови» зводити до виробничого «базису». Навіть авторитетні й пев-
ною мірою незалежні лінгвісти мусили витлумачувати пуристичні вияви в істо
рії літературних мов із суто класового погляду — як явище реакційно-націона-
лістичне, що нібито відбиває інтереси дворян і буржуазії 47.
Російський пуризм виявлявся хіба що в переконаннях деяких філологів. Так,
проти надуживання іншомовними словами виступав В. Даль. Пуристичні погля
ди заохотили його все життя збирати народну лексику, яка згодом увійшла до
славнозвісного словника. Ревним поборником питомого в термінології був
Ф. Філін, який писав: «Ніхто не може закликати до відмови від чужої терміноло
гії, але всьому мають бути свої межі. Безпрецедентне в історії російської мови за
своєю масовістю вторгнення англіцизмів у російську науково-технічну терміно
логію не можна вважати нормальним. Ненормальним є байдуже й тим більше
схвальне ставлення до цього явища» 48. Більше дбати про питоме в термінології
45 Булич С. К. Очерк истории языкознания в России.— СПб., 1904.— Т. 1.— С. 692,696.
46 Развитие терминологии на языках союзных республик СССР : Общая проблематика /
Терминология на русском, украинском и белорусском языках.— М., 1986.— С. 63.
47 Див., напр.: Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка.— 5-е изд.— К.,
1952.— С. 95-101 ; Булаховський Л. А. Вибрані праці : В 5 т.— К., 1975.— Т. 1.— С. 392-395;
Жирмунский В. М. История немецкого языка.— 5-е изд.— М., 1965.— С. 372-380.
48 Филин Ф. П. Некоторые проблемы функционирования и развития русского языка //
Вопр. языкознания.— 1975.— № 3.— С. 47; див. ще: Фшин Ф. П. Истоки и судьбы русского
языка.— М., 1981.— С. 302-311. Цікаво, що на відміну від англійської роль своєї рідної мови
як джерела термінозапозичень цей учений оцінював схвально, в дусі мовного месіанізму:
«Російська мова допомагає іншим мовам народів СРСР підноситися на небувалу висоту»
(Там же.— С. 295); «Поширення російської мови за умов її гармонійного співіснування з
мовами інших соціалістичних націй означає підтримку та зміцнення традицій російського
народу, згуртування всіх соціалістичних братських народів, а на міжнародній арені
підвищення ролі російської мови сприяє зростанню авторитету Радянського Союзу» (Там
же,— С. 296).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 61
77. О. Селігей.
вимагали письменники О. Югов і К. Яковлев 49. За часів боротьби проти «низь
копоклонства перед Заходом» та в період загострення «холодної війни» в мос
ковській пресі з’являлися виступи проти надміру запозичень, але в якийсь масо
вий рух вони так і не переросли. Серед власних термінів XX ст. — обогреватель,
холодильник, вертолёт, самолёт, угловой, вратарь, вне игры.
У сучасній Росії послідовно заміняти чужу лексику на власну закликає
О. Солженіцин. Так робить, наприклад, герой його роману «В крузі першому»
інженер Сологдін, який каже: исчислитель (замість математик), усугубленное
неверие (скептицизм), ошарие (сфера), толстосумство (капитализм) тощо.
Прозаїк уклав словник призабутої та особисто створеної лексики, якою він про
понує поповнювати сучасну літературну мову на противагу запозиченням50.
Розвиток питомих коренів активно обстоює сучасний літературознавець
М. Епштейн. Громадські дискусії про мову, пише він, спалахують у Росії лише
щодо проектів орфографічних реформ, які стосуються найбільш другорядних і
формальних аспектів у житті мови. А її доля насправді залежить не від
написання цы чи ци або від використання дефісів у прислівниках, а від того, нас
кільки вона багата на поняття та змісти і чи спроможна зростати від власних ко
ренів. На думку вченого, доцільніше перейматися перспективами творчої ево
люції російської мови, її лексичним багатством і граматичною гнучкістю,
здатністю передавати найтонші відтінки думки51.
Вимоги громадськості обмежити приплив чужих слів, нарешті, втілилися в
законі «Про державну мову Російської Федерації» (2005). Стаття шоста говорить:
«...не допускається використання слів і висловів, які не відповідають нормам су
часної російської мови, за винятком іншомовних слів, що не мають загально
вживаних аналогів у російській мові». Як бачимо, ця норма сформульована так,
що дозволяє запозичати будь-яке іншомовне слово на позначення нових понять і
ніяк не заохочує мовців утворювати власні відповідники.
Україна. Культурно-географічне розташування України на межі Сходу й За
ходу чітко відбилося на її пуристичному досвіді, який суперечливо поєднав у со
бі як усвідомлення потреби самобутнього розвитку термінології, так і цілковите
заперечення цієї потреби.
Оскільки художній і публіцистичний стилі української мови постали пере
важно на народній основі, вважалося, що цей же шлях має пройти й науковий
стиль. Укладач першого у Східній Україні термінологічного словника М. Лев
ченко (1861 p.), спираючись на досвід польської та чеської мов, обстоював тер
мінотворення на багатствах розмовної мови. Він послідовно перекладав євро-
пеїзми, що закріпилися в російській мові: автомат — саморух, азот — душець,
буксир — волок, метафора — переносня, орбита — обіжниця, перспектива —
зглядність, пульс — живчик, фабрика — виробня, цилиндр — валець, циркуль —
кружало, электрика—громовина. А ось які відповідники М. Левченко знайшов
для назв наук: арифметика — щотниця, ботаника —рослинниця, география —
землепис, грамматика — мовниця, математика — численниця, механика — си-
лодійня52. Цієї ж настанови пізніше дотримувався А. Кримський, який у перед
мові до своєї «Української граматики» писав: «За принцип я собі поставив: ко
49 Югов А. К. Думы о русском слове.— М., 1972.— 216 с.; Яковлев Κ. Φ. Как мы портим
русский язык.— М., 1976.— 96 с.
50 Русский словарь языкового расширения / Сост. А. И. Солженицын.— 3-є изд.— М.,
2000.— 270 с.
51 Эпштейн М. Н. Русский язык в свете творческой филологии разыскания // Знамя.—
2006,— № 1,— С. 192-207.
52 Левченко М. Заметка о русинской терминологии // Основа.— 1861.— № 7.— С. 184—185.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
ристуватися самісінькою простонародною мовою, себто мовою селян. Тямущі
люди знають, що простонародня, селянська вкраїнська мова аж напрочуд бага
та: всякі тонкі відтінки, всякі абстрактні поняття зовсім легко передаються щи
рими народними вкраїнськими словами або зворотами, — треба тільки тії слова
та звороти одшукати та знати»53.
На теренах Західної Україні розбудова питомої природознавчої термінології
завдячує передусім І. Верхратському, який послуговувався матеріалами різних
авторів і власними діалектними записами. Не знаходячи в них потрібної назви
для поняття, він перекладав з латини чи утворював термін сам. На жаль, до ни
нішніх нормативних словників його доробок потрапив обмежено. Терміноло
гічні матеріали (фізика, хімія, математика) регулярно друкувалися в «Записках»
та окремих збірниках Наукового товариства ім. Шевченка.
Український пуризм знає як помірковані, так і крайні вияви. Прибічником
останнього був І. Нечуй-Левицький: «Для літератури взірцем книжного язика
повинен бути іменно язик сільської баби»54. Прозаїк заперечував будь-які запо
зичення, бо вважав, що літературна мова має збагачуватися винятково за раху
нок внутрішніх засобів, беручи слова з «живого сільського язика, вигрібаючи з
його нову термінологію, заміняючи суфікси, приставляючи їх до кореня народ
ного язика»55. Практично втілює цю настанову словник П. Штепи 5б, що містить
близько 16 тис. запозичень, перекладених питомими відповідниками. Чимало з
них є авторськими новотворами, через що цю працю називали ідіолектичним
словником. Прихильники ж поміркованого пуризму розуміли, що літературній,
а надто науковій мові такі перегини можуть тільки зашкодити. Його головну
тезу щодо чужих слів влучно сформулював В. Самійленко: «не цуратися їх, але
й не бгати їх у нашу мову без міри»57.
Українське термінотворення 1920-х pp. орієнтувалося переважно на внут
рішні засоби, причому виділялося два напрями — відповідно до настанов І. Не-
чуя-Левицького та В. Самійленка. Так звана етнографічна школа (А. Крим
ський, Є. Тимченко, О. Курило, М. Гладкий, В. Сімович, І. Огієнко) пропонувала
утворювати терміни виключно на засадах народної лексики. Помірковані ж пу
ристи (харків’яни О. Синявський, М. Сулима, К. Німчинов, М. Наконечний) не
заперечували живомовної основи у термінології, але ставилися до запозичень,
зокрема з класичних мов, як до припустимих і бажаних58.
Керівник Інституту української наукової мови Г. Холодний пропонував розріз
няти терміни інтернаціональні та псевдоінтернаціональні. Перші походять із кла
сичних мов, уживаються в західноєвропейських мовах та в російській; вони прий
нятні й для українського словника. Другі — позичені російською мовою з якоїсь
іншої мови, а в західноєвропейських загалом не поширені. їх, на думку вченого,
треба послідовно перекладати українськими відповідниками. У своїй діяльності
Інститут спирався на термінологічні здобутки галицьких учених, намагався врахо
вувати досвід не стільки російської, скільки західнослов’янських і німецької мов.
Установа мала кореспондентську мережу для збирання народно-ремісничої тер
мінології, що могла знадобитися при розбудові фахової лексики.
53 Крымский А. Украинская грамматика.— М., 1907.— Т. 1. Вып. 1.— С. 26.
54 Нечуй-Левицький I. С. Сьогочасне літературне прямування // Хрестоматія матеріалів з
історії української літературної мови : У 2 ч.— Κ., 1959.— Ч. 1.— С. 336.
” Там же.
56 Штепа П. Словник чужослів : Знадібки.— 2-е вид.— Торонто, 1977.— 452 с.
57 Самійленко В. І. Чужомовні слова в українській мові // Самійленко В. І. Твори.— Κ.,
1990.— С. 500-501.
58 Шевельов Ю. Українська мова в першій половині 20-го століття (1900-1941) : Стан і
статус.— Б. м., 1987.— 320 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 63
77. О. Селігей.
Отже, тогочасна термінологія поставала передусім на питомій основі:
біговисько «іподром», бігун «полюс», вагадло «маятник», відбивач «рефлектор», відпружник
«буфер», вітрячок «вентилятор», дрижання «вібрація», жильник «кабель», загорілість «фа
натизм», застувач «екран», зліпиво «цемент», коливальник «вібратор», крапчак «пунктир»,
мірило «масштаб», обвід «контур», обвітря «атмосфера», одволіклий «абстрактний», півден-
ник «меридіан», падовище «точка падіння», поземість «ярусність», рівнобіжник «паралель»,
рівноденник «екватор», світлина «фотографія», стіжок «конус», сторчовий «вертикальний»,
сучинник «коефіцієнт», цілеччина «континент».
Багато термінологічних словників видавалися у вигляді проектів, тому гро
мадськість мала змогу обговорити запропоновані новотвори. Незважаючи на
деякі не зовсім вдалі варіанти, за цей порівняно нетривалий час було закладено
підвалини національної термінології.
1933 р. разом з українізацією радянська влада поклала край і пуристичному
термінотворенню. У Москві ця практика видавалася незрозумілою й підоз
рілою. Доробок вітчизняних термінознавців було затавровано як «обласни
цький», «архаїзаторський», а самих учених безпідставно репресовано, причому
слідство й суд закинули їм обстоювання «хибної теорії про самобутність україн
ської мови» та «націоналістичне шкідництво в термінології». У термінологічно
му самовизначенні українській мові було відмовлено.
Трагічні події 1930-х років визначили дальшу долю нашої фахової лексики і
зумовили той її вигляд, який вона має тепер. Відтоді її розбудовували переважно
шляхом запозичень і словотвірних кальок з російської мови, керуючись гаслами
інтернаціоналізації та принципом «мінімальних розбіжностей». Власні ж ново
твори траплялися хіба що як виняток. Рівновага між питомою лексикою та запо
зиченнями різко порушилася на користь останніх. Бездержавність української
мови призвела до того, що вона потрапила не до тих мов, які переважно творять
самі, а до тих, які більше запозичають.
Утім, незважаючи на вкрай несприятливі умови, крім спільнослов’янської та
спільносхіднослов’янської лексики в українському науковому лексиконі зак
ріпилася низка самобутніх назв, що постали на основі власних словотворчих за
собів. Вони належать до різних терміносистем:
мовознавчої: абетка, дієслово, іменник, називний відмінок, наголос, перекладач,узгоджен
ня·, психологічної: байдужість, згуртованість, здібність, кмітливість, мрія, розуміння,
уява', педагогічної: викладач, виш, іспит, освітянин', мистецтвознавчої: глядач, гурток,
митець, образотворчий', юридичної: злочинець, недоторканість, одруження, подружжя,
присуд, спадкоємець, судочинство·, суспільно-політичної: громадянин, держава, діло
водство, обіжник, прізвище, службовець,урядовець', економічної: боржник, виробник, над
лишок, прибуток, споживання', соціологічної: батьківщина, спільнота', біологічної:
брунька, гайворон, городина, довкілля, кажан, комаха, людина, очерет, садовина, стовбур·,
анатомічної: м ’яз, очноямковий, поперек, щелепа', медичної: вагітність, випотина, вираз
ка, ластовиння, набряк, пухлина, сеча, спрага, струс, судома, сухоти; географічної: виба
лок, виярок, ожеледь, полонина·, геологічної: глей, родовище; сільськогосподарської:
годівля, добриво, соняшник, тваринництво,харчування; математичної: добуток,множина,
обчислення, похибка; фізичної: густина, заломлення, напруга, питома вага, речовина,
струм; хімічної: водень, вуглець, кисень,рідина, сполука; виробничо-технічної: важіль,
вимикач, вмикач, знаряддя, косинець, лещата, підойма,рушій, свердловина; транспортної:
вантажівка, залізниця, криголам, літак, пальне; морської: вітрило, корабельня, пароплав,
хитавиця; загальнонаукової: винахідник, галузь, ділянка, дослідник, достеменний, загаль
ний, звіт, зміст, майбутній, облік, обсяг, підвалини, підсумок, спричиняти59.
59 У нашій науковій мові є ще такі оригінальні терміни, як вибух, виховання, власність,
властивість, враження, гірництво, довільний, зубожіння, копальня, ознака, освіта, осередок,
південь, північ, підручник, податок, поступ, потилиця, рільництво, удосконалювати.
Щоправда, вони є й у польській мові. Поки що історико-лексикологічні студії не дають чіткої
відповіді, чи ці слова запозичені польською мовою з української, чи навпаки— українською з
польської, чи виникли в обох мовах паралельно на основі власних словотворчих засобів.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі
Утім, якби нашу термінологію розбудовували за вільніших умов, оригіналь
ного в ній було б значно більше. Наведені терміни — це, по суті, крихти з того
самобутнього лексикону, який міг би закріпитися в нашій мові. Через несприят
ливі політичні обставини він не закріпився, а порожнечу було заповнено чужи
ми словами й кальками.
Білорусь. Пуристичний досвід третьої східнослов’янської мови — білорусь
кої — навдивовижу нагадує український. Її науковий стиль формувався на осно
ві науково-популярної літератури, автори якої задля більшої зрозумілості під
шукували для чужих термінів відповідники в живій мові та говорах. Так
термінізувалися слова агародніна «овочі», гронка «кетяг», гук «звук», маладзік
«молодик», маланка «блискавка», навальніца «гроза», паводка «повінь», шпень
«стрижень» тощо.
Під час мовно-національного відродження, з 1922 по 1933 pp., видано 33 тер
мінологічних словники з різних галузей знань. Укладачі прагнули якнайбільше
використати внутрішні можливості білоруської мови. Саме в ті часи з’явилися
такі питомі терміни:
адрознік «дискримінант», вільгаць «волога», вышыня «висота», глеба «ґрунт», дакладнасць
«точність; вірогідність», дзель «мат. частка», зваротак «звертання», злучок «дефіс», канча-
так «закінчення», кірунак «напрям», клічнік «знак оклику», лічнік «чисельник», магутнасць
«потужність», назоунік «грам. іменник; мат. знаменник», павойны «кручений, виткий», прас-
такутнік «прямокутник», пьітальнік «знак питання», супяречник «опонент».
Після 1933 р. білоруську термінологію спіткала та сама доля, що й україн
ську, з тією лише різницею, що пуристичні здобутки закріпилися в ній іще мен
шою мірою 60. Вилучено з ужитку терміни асяродак «центр», вьізначнік «детер
мінант», жывень «елемент», красленне «креслення», кругадрэз «сегмент»,
кучмак «конус», перавьішка «надлишок», пзунік «аксіома», цяціва «хорда» та
багато інших. Нині з огляду на несприятливі політичні обставини відродження
білоруської термінології, ж і взагалі наукового стилю, видається проблематичним.
Становище сучасної української мови є кращим, адже в науковій царині вона
може розвиватися вільніше. Але на відміну від інших європейських мов у ній
зовсім не усталилася традиція перекладати чи, принаймні, калькувати чужі тер
міни. Перед нинішнім англомовним тиском вона виявилася беззахисною і зму
шена безоглядно запозичати, через що нерівновага між споконвічним та запози
ченим у її термінології збільшується далі. Як і раніше, наша громадська думка
головну загрозу українській лексиці вбачає в невмотивованих росіянізмах, а до
перекладу англіцизмів чи спроб утворювати терміни на власній основі ставиться
загалом неприхильно. При цьому потребу в англійських запозиченнях пояс
нюють браком власних відповідників, а коли хтось пропонує такі відповідники,
їх зазвичай оголошують «штучно створеними». Щоправда, іноді лунають заклики
оберігати українську термінологію від зайвого чужослів’я 61, видаються словни
ки, укладені на пуристичних засадах 62, але помітного впливу на терміновжиток
60 Скопненко О. І. Процеси нормалізації в українській та білоруській термінології в
20-30-х pp. XX ст. : пуристичний досвід // Лексикограф, бюл.— 2007.— Вип. 15.— С. 20.
61 Степанишин Б. І. Іншомовна лексика в українському мовленні // Київ.— 2002.—
№11.— С. 152-155; Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне
«Я»,— Κ., 2001.— 240 с.
62 Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови
(термінологія процесових понять).— Κ., 1997.— 256 с.; Нечай С. Російсько-український
(московсько-руський або москвинсько-русинський) медичний (лікарський) словник з
іншомовними назвами.— 2-е вид.— Κ., 2001.— 592 с.; Російсько-український
науково-технічний словник.— Л., 1997.— 453 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 65
77. О. Селігей.
вони не мають. Якщо раніше самобутності української мови найбільше заважа
ли політичні перешкоди, то сьогодні на заваді стоїть якась упереджена, зашка
рубла невіра мовної спільноти в її творчі можливості.
Отже, український пуризм був явищем не випадковим, а закономірним. На
ша літературна мова зазнала тих же процесів, що відбувалися в інших мовах єв
ропейського культурного ареалу. Водночас пуризмові в Україні були властиві
певні особливості: він не мав масового народного зацікавлення й обговорення
(як в Угорщині, Туреччині), його не підтримували урядові структури й перші
особи держави (як у Німеччині, Туреччині, Франції), він не був усеохопним (як в
Ісландії), його наслідки в сучасній мові закріпилися обмежено (на відміну від
мов Чехії, Польщі тощо), а нині він майже не виявляється (на відміну від Фран
ції, Греції тощо). За умов бездержавності розвиток пуризму в Україні (як і в
Білорусі) було припинено адміністративно-каральними заходами, через що його
здобутки не стали незворотними, а в суспільній свідомості прищепилися стерео
типи про його шкідливість (як і в Росії). В Україні були практики пуризму (слов
никарі), але не було теоретиків, які обґрунтували б його доцільність. Ті наукові й
культурні діячі, що власним авторитетом могли б заохотити інших уживати пи
томі терміни, загинули в часи сталінського лихоліття.
На противагу іншим європейським мовам у східнослов’янських мовах пу
ризм виявився досить обмежено. Якщо колись буде створено типологію мов за
таким параметром, як переважання питомого або запозиченого при термінотво
ренні, то українська мова потрапить явно не в ту групу, де опиняться англійська,
французька, новогрецька, турецька. Утім, найголовніший урок з нашого пурис
тичного досвіду все ж оптимістичний: він довів багаті потенційні можливості
української мови для розбудови власної термінології.
Чи можливе відродження пуризму в сучасній Україні? З огляду на глобаліза-
ційний тиск і стан мовної свідомості це видається малоймовірним. Та все ж ри
зикнемо зробити прогноз на перший погляд парадоксальний: боротьба проти не
потрібних запозичень активізується тоді, коли саму ідею такої боротьби буде
позичено. Тобто український пуризм відродиться, якщо на нього знову прийде
мода з Європи — з тих країн, де усвідомлюють потребу оберігати самобутність
рідної мови і вдаються до відповідних заходів.
Р. О. SELIHEY
PURISM IN TERMINOLOGY: UKRAINIAN EXPERIENCE AGAINST A EUROPEAN
BACKGROUND
The article reviews purist trends in term formation in the history of German, Hungarian, French,
Modem Greek, Icelandic, Czech, Polish, and Turkish. It serves as a background for analysis of pu
rism in the history of Ukrainian and the other East Slavic Languages.
Keywords : terminology, term formation, purism, adoption, native neologism.
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
|