Слов’янські топоніми на території Греції. IX
У статті запропоновано етимологічну інтерпретацію давніх слов’янських ойконімів на території середньовічної Греції. Як і в попередніх статтях цього циклу, тут ставиться мета відновлення первісної форми і структурної характеристики апелятивів, законсервованих в основах розглянутих назв населених пунк...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183000 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Слов’янські топоніми на території Греції. IX / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 80-87. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183000 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1830002025-02-09T09:45:00Z Слов’янські топоніми на території Греції. IX Slavonic Toponyms in Territory of Greece. IX Іліаді, О.І. У статті запропоновано етимологічну інтерпретацію давніх слов’янських ойконімів на території середньовічної Греції. Як і в попередніх статтях цього циклу, тут ставиться мета відновлення первісної форми і структурної характеристики апелятивів, законсервованих в основах розглянутих назв населених пунктів. In the article is proposed an etymologic interpretation of ancient Slavonic toponyms in the territory of medieval Greece. As in previous articles of this circle in this one the aim of reconstructing of original form and structural characteristics of apellatives that were conserved in stems of settled places names is rised. 2008 Article Слов’янські топоніми на території Греції. IX / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 80-87. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183000 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті запропоновано етимологічну інтерпретацію давніх слов’янських ойконімів на території середньовічної Греції. Як і в попередніх статтях цього циклу, тут ставиться мета відновлення первісної форми і структурної характеристики апелятивів, законсервованих в основах розглянутих назв населених пунктів. |
| format |
Article |
| author |
Іліаді, О.І. |
| spellingShingle |
Іліаді, О.І. Слов’янські топоніми на території Греції. IX Мовознавство |
| author_facet |
Іліаді, О.І. |
| author_sort |
Іліаді, О.І. |
| title |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX |
| title_short |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX |
| title_full |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX |
| title_fullStr |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX |
| title_full_unstemmed |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX |
| title_sort |
слов’янські топоніми на території греції. ix |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183000 |
| citation_txt |
Слов’янські топоніми на території Греції. IX / О.І. Іліаді // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 80-87. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ílíadíoí slovânsʹkítoponíminateritoríígrecííix AT ílíadíoí slavonictoponymsinterritoryofgreeceix |
| first_indexed |
2025-11-25T13:13:41Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:13:41Z |
| _version_ |
1849768208346644480 |
| fulltext |
О. І. ІЛІАДІ
СЛОВ’ЯНСЬКІ ТОПОНІМИ НА ТЕРИТОРІЇ
ГРЕЦІЇ. IX ^етимологічний коментар)_____
У статті запропоновано етимологічну інтерпретацію давніх слов’янських ойконімів на
території середньовічної Греції. Як і в попередніх статтях цього циклу, тут ставиться мета від
новлення первісної форми і структурної характеристики апелятивів, законсервованих в осно
вах розглянутих назв населених пунктів.
К лю чов і слова: етимологія, праслов’янський, реконструкція, дериват.
1. Етимологічний коментар наведених у цій статті топонімів розпочинається
розглядом фракійської місцевої назви Velas, яку П. И. Шафарик вважав слов’ян
ською, проте не наводив доказів своєї точки зору2. Гадаємо, Velas відбиває
псл. *Velesb, що за всіма формальними показниками відповідає давньоруському
міфоніму Шелест» («Слово о полку Игореве») ~ лит. vèlès «душі померлих»3.
Спроби пов’язати друс. Вєлєст» із деякими зовні близькими балканськими топо
німами з метою довести значну архаїку міфоніма були й раніше. Так,
М. С. Дринов зіставляв давню східнослов’янську форму з топонімами Велес у
Македонії (~ гр. Βελεσσός, Βελεσσά) та Veles в Албанії, і це скептично було
сприйнято М. Фасмером, який, не пояснюючи причин, вважав, що таку етимо
логію не можна визнати вірогідною. Дослідник сумнівався і в очевидності
зближення цих назв із лит. velès «душі померлих» (Фасмер 4,1, 287). На нашу
думку, актуальність зіставлення всіх наведених лексем не втрачає своєї ваги й
1 Початок див.: Іліаді О. І. Слов’янські топоніми на території Греції (етимологічний
коментар) // Linguistica slavica : Ювілейний збірник на пошану Ірини Михайлівни Желєзняк /
Відп. ред. В. П. Шульгач.— Κ., 2002.— С. 49-56 (І); Студії з ономастики та етимології. 2002 /
Відп. ред. О. П. Карпенко.— Κ., 2002.— С. 112-116 (II); Студії з ономастики та етимології.
2003 / Відп. ред. В. П. Шульгач.— Κ., 2003.— С. 47-56 (III); Восточноукраинский лингвис
тический сборник.— Донецк, 2004.— Вып. 9.— С. 37-42 (IV); Студії з ономастики та
етимології. 2005/ Відп. ред. В. П. Шульгач.— К., 2005.— С. 45-51 (V); Мовознавство.—
2004.— № 5-6.— С. 83-86 (VI); Студії з ономастики та етимології. 2006 / Відп. ред. О. П. Кар
пенко.— К., 2006.— С. 42-50 (VII); Мовознавство.— 2006.— № 4.— С. 60-65 (VIII). Див. ще
наші статті : Праслов’янські суфіксальні похідні за даними балканської топонімії // Типологія
мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах.— Донецьк, 2002.— Вип. 6.—
С. 140-144; Праслов’янські безсуфіксні імена за даними топонімії Балкан // Studia germanica
et romanica : Інозем. мови. Зарубіж. літ. Методика викладання.— Донецьк, 2004.— Т. 1.
№ 2.— С. 67-73; Давня ономастика Балкан і реконструкція праслов’янської діалектної
лексики // Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми :
Матеріали ПІ Міжнар. лінгвіст, семінару 11-14 червня 2004 р.— Донецьк, 2004.— С. 193-198.
2 Шафарик П. Й. Славянские древности / Пер. счеш. О. Бодянского.— М., 1837.— Т. 1.—
С. 133.
3 Форми наведено за: Трубачев О. Н. Мысли по поводу новой книги: Leszek Moszyński.
Die vorchristliche Religion der Slaven im Lichte der slavischen Sprachwissenschaft (Bõhlau Verlag,
Kõln ; Weimar ; Wien, 1992) // Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян :
Лингвист, исслед.— 2-е изд.— М., 2003.— С. 416.
4 Список скорочень див. у кінці статті.
© О. І. ІЛІАДІ, 2008
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Слов ’янські топоніми на території Греції. IX
сьогодні, принаймні до того часу, поки не буде знайдене переконливіше пояс
нення їхньої генези.
Разом із цим існує потенційна можливість тлумачення псл. *Velesb як власне
слов’янського утворення від основи дієслова *velěti, *veVç за допомогою фор
манта -esb. Східнослов’янський діалектний словник дає реальні підстави для ре
конструкції відповідного апелятива як імовірного твірного для імені божества
*Velesb, пор. рос. діал. рязан. велесь «володар, велитель, розпорядник, укажчик».
Його зв’язок із рос. велеть досить прозорий, і це давно помітив В. І. Даль, який у
статті, присвяченій тлумаченню рос. велесь, серед співвідносних із ним слів дав
веліть (Даль, І, 175: тут же подано велець і великій). На давність деривата
*vel-esb вказує архаїчна непродуктивна словотвірна модель із формантом -esb,
тому прозора словотвірна структура рос. діал. велесь і його явний зв’язок із ве
леть не суперечать подібному висновку: дієслово та ім’я просто відтворюються
як стара словотвірна пара, зберігаючи чіткий семантичний зв’язок. Отже, псл.
діал. *velesb доцільно розглядати як назву діяча, що закономірно стала твірною
для назви божества. Щодо вживання -esb як суфікса назви особи за способом
діяльності пор. формально і функціонально тотожний литовський (длит, і діал.)
формант -esas, який творив пейоративні nomina agentis на зразок burgěsas «хто
постійно бурмоче» ~ burgêti «бурмотіти» 5.
Таким чином, якщо в діалектах давніх балканських слов’ян колись функціо
нував аналогічний міфонім, то цілком імовірно, що наведені місцеві назви де
риваційно пов’язані саме з ним. Тобто вони потенційно репрезентують посе-
сивне утворення, що належить до категорії дериватів із відсутніми
формальними (суфіксальними) ознаками посесивності, пор., наприклад, ст.-рос.
Устинья — назва пустища (Влад, пов.; АИ Указ., 200) < Устинья — канонічне
жіноче ім’я, рос. Фома Криницьт — населений пункт (В’ят. губ.; Vasmer RGN,
IX, 420) і под.
2. Βελετσικον (Фессалія, Ларисса) віднесене до слов’ян. *veletb «велетень»
(: рос. велет, укр. велет «т. с.», Veletabi — назва західнослов’янського племені в
Мекленбурзі) ~ схв. Veleta (Зетско) 6 < * Veleta gordb/město. Ми підтримуємо та
кий погляд, проте вважаємо, що Βελετσικον — неточний запис замість *Βελέ-
τισκον = слов’ян. *Velet-bsko ~ *veletb. Сюди ж нім. Wilzen = зах.-слов’ян. *Vele-
tove (Фасмер, І, 288: велет), ч. Veletov, Veletín, мор. Veletice, п. Wielecin —
відантропонімні топоніми (Miklosich, 137: вел-).
3. У попередній статті циклу «Слов ’янські топоніми на території Греції» ми
розглядали назву Γλαπουτζάρι як псл. *xlěbožen>1. Не відмовляючись від такого
тлумачення, пропонуємо ще одну можливість пояснення цього топоніма. Зокре
ма, досить імовірно, що форма Γλαπουτζάρι репрезентує спотворене
Τλουπατζάρπι = *glubočerpi, яке продовжує псл. діал. *glębo-cbrpi (~ *glçbb
«глибина»; рефлекси див.: ЭССЯ, 6, 144; друга частина співвідносна з *čbrpati
«черпати»), пор. точний відповідник у західній частині слов’янської мовної об
ласті, зокрема ч. Hlubočerpy — топонім8.
5 Ф. Славський зіставляє цей формант зі слов’ян, -esb. (Sławski F. Zarys słowotwórstwa
prasłowiańskiego // Słownik prasłowiański / Pod red. F. Sławskiego.— Wrocław etc., 1976.—
T. 2,— S. 33).
6 Vasmer M. Die Slaven in Griechenland.— Berlin, 1941.— S. 99.
7 Докладніше див.: Іліаді O. І. Слов’янські топоніми на території Греції (етимологічний
коментар). VIII // Мовознавство.— 2006.— № 4.— С. 60.
8 Šmilauer V. Nejstarší místní jména na území Prahy // Zpravodaj Místopisné komise ČSAV.—
Praha, 1965.— Roč. 6. Č. 3.— S. 155 (із поясненням «люди, що видобувають коріння»).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 81
О. І. Іліаді.
4. Γκριμπάνος — річка в Епірі, в назві якої М. Р. Фасмер убачає слов’ян.
*Gribanb < *gribb «гриб» ~ рос. Грибановка, Грибаниха — річки (Тамб. та Волог,
губ.) 9. Хоча таке зіставлення і лежить на поверхні (слов’янській гідронімії відомі
назви з основою *grib-), усе-таки воно значною мірою спирається на випадковий
формальний збіг наведених назв. Тому в Γκριμπάνος можна вбачати й відобра
ження іншої слов’янської лексеми — "Grbb-апъ (?). Це утворення з формантом
-апъ від тієї самої основи, що стала твірною для *grbb-btb (: ч. hřbet «хребет»,
«спина», полаб. grèb’àt «т. с.», ст.-п. grzebiet, grzebt «спина»), тобто від варіанта
зі ступенем редукції вокалізму щодо *grebti «гребти» (ЭССЯ, 7, 162).
5. Топонім Δερμπούνι (Аркадія) М. Фасмер розглядає разом із назвою
Τερμπούνι, справедливо припускаючи відображення в них слов’ян. *terbyni
«очищене місце» ~ цел. травити (Ю. Шевельов реконструює архаїчнішу фоне
тичну форму *ТеагЬйпЇ) 10. Справді, відомі випадки, коли автори грецьких доку
ментів іноді використовували δ для позначення слов’ян, t, проте ця обставина не
знімає можливості відображення в Δερμπούνι псл. *dbrb-yni ~ *dbrbati, "dbrbnęti,
пор. ч. drbati, drbnouti u .
6. Балканську річкову назву Δρογοβίτης (наприкінці XIX ст. — Драговща),
відзначену в північно-західній Фракії 12, можна ідентифікувати як слов’янську і
реконструювати для неї прототип *Drogovitb(jb). Формально — це ад’єктив зі
словотвірною структурою, аналогічною до слов’янських лексем на зразок серб.
блатповит «болотяний», брдовит «гірський» (РистиЬ, Кангрга, 31, 41), рос. до
мовитый, укр. гордовитий та ін. Основа *Drog- співвідносна з норв. діал. dragen
«сирість, вологість, волога», інший ступінь репрезентовано в лит. drégti (drégau)
«відсиріти, промокнути», «почати танути», лтс. dręgs «сирий, вологий»
(Fraenkel, 1,103). Прототип можна відновлювати і як *Dn>gbvitb(jb) — ад’єктив,
похідний на -it- від основи, репрезентованої в псл. *drbgbva «болото, дреговина»
(реконструкцію див.: ЭССЯ, 5, 139). Форма Драговица, зважаючи на о в
Δρογοβίτης, очевидно, виникла пізніше внаслідок ототожнення назви з онімами,
похідними від фонетично близької основи Драг- «дорогий, любий», поширеної в
південнослов ’янській топонімії.
7. Форму Λεπούνια Ф. Малінгудіс прочитує як слов’ян. Lěpunja — посесив
на -j- від антропоніма Ьёрипъ (~ Іерь «гарний», укр. Лепуново — озеро в кол.
Харків, губ.) 13. Однак графіка назви (диграф ού, який часто використовувався
для запису давнього слов’янського *у, і взагалі ряд випадків, коли за -ούνια стоїть
слов’ян, -упі) дозволяє варіантне тлумачення — *lěpyni (~ *1ерь «клей»), реф
лекси якого на сьогодні засвідчені лише в російській мові, пор. діал. лепынь
«реп’ях» (ЭССЯ, 14,230). І навіть за умови виділення в Λεπούνια суфіксального
-un- посесивна деривація зовсім не обов’язкова через те, що існує відповідна
апелятивна слов’янська лексика, яка могла бути використана в топонімії, пор.
псл. *1ёрипъ (: слн. Іерйп «назва рослини Alisma plantago», рос. діал. лепун «мок
рий сніг») < *lěpiti (ЭССЯ, 14,224: лише словенський та російський матеріал). У
такому разі Λεπούνια відбиває просто граматичний варіант *lěpun'a чи *1ерипь.
9 VasmerM. Op. cit.— S. 28.
10 Ibid.— S. 152; Shevelov G. A prehistory of slavic. The historical phonology of common
slavic.— Heidelberg, 1964.— S. 416.
11 Про дієслова див.: ВарботЖ. Ж. Праславянская морфонология, словообразование и
этимология.— М., 1984.— С. 78.
12 Наведено за: ДриновМ. С. Заселение Балканского полуострова славянами.— М.,
1873,— С. 169.
13 Malingoudis Ph. Studien zu den slavischen Ortsnamen Griechenlands: 1. Slavische
Flumamen aus der messenischen Mani.— Wiesbaden, 1981.— S. 61-62.
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Слов ’янські топоніми на території Греції. IX
8. Λιποχώρι (Македонія, Пелла) прочитується як Lipoor. М. Фасмер зазна
чає, що цей онім — адаптація слов’ян. *Lipa «липа» 14. Однак у польському гід-
роніміконі реєструються форми, які підказують інше тлумачення балканської
назви, nop. Lubchora (2), Lubchorz — озеро (бас. Вісли; NWP, 162) — деривати
від антропоніма *L’uboxon> (у першому випадку маємо родовий належності, в
другому — дериват на -jb), від якого утворене і *L'uboxor-jb (точніше —
*Liboxor-jb як варіант із делабіалізацією ü > і) у грецьких слов’ян. Аналогічні
назви зі згаданою фонетичною особливістю репрезентовано в п. Libuchora,
Libuhora, Libochora Wyżna i Niżna — ойконіми (Vasmer RGN, V, 133), сюди ж
укр. Любохора — назва притоки Опору та ін., другий компонент яких трактують
як змінене гора 15, що є не зовсім переконливим. Гадаємо, твірне особове ім’я
складається з основ, представлених у *Uubiti, *Vubb(jb) та *xor-, очевидно, ва
ріантному за вокалізмом щодо *xarati, укр. xápumu «чистити» (відновлення див.
ЭССЯ, 8,20: *xarati). Пор. інші композити з постпозитивним *-хогь: *Dobroxon> >
*Dobroxorjb > ст.-рос. *Доброхорь > Доброхоръ, 1603 p. — ойконім (ДТП, 611) зі
ствердінням кінцевого р подібно до Владимирь > суч. рос. Владимир — назва
міста, *Kbrstoxorb > Крстохор, XIX ст. — поселення на межі Сербії та Македонії
(Григорович, 179) ~ іє. *(s)ker- «різати». Пор. також ч. ChořěTut, Chor— особові
назви ~ *хогь]ь «темний, чорний» або укр. хорий = хворий, ч. chorý, chvorý «ху
дий, виснажений» і под.16 По-іншому твірний для п. Lubchora (1252 р.) антропо-
нім (як похідне від *Lubich / *Lubiech + -or- ~ Lubomir) розглядає Є. Дума 17.
Стосовно використання графеми π для запису слов’ян, b пор., наприклад,
Τερπίτσα = *terbica чи *terbbča 18. Графіка топоніма свідчить про його народно-
етимологічне зближення з гр. χωριό «село» в грецькому мовленні, звідки ω в
другій частині.
9. Λόκοβη — ойконім (Фессалія) у літературі розглянуто як слов’ян. Lukovo
~ Іикь «цибуля» 19. На нашу думку, графіка назви дає підстави для тлумачення її
як *Lokbva < *loky, -ъуе — назва калюжі, ями з водою, водойми, пор. ще схв.
Lokva, Lokvo (див. матеріал ЭССЯ, 16, 10).
10. Назва Μέλιγος (Фессалія, Триккала) визначена як така, що належить до
слов’янських іменних основ типу Μιληγγοί (порівняння останньої з рос. то
понімом Меленки вважається помилковим через його пізню хронологію) 20.
Μέλιγος надійно пояснюється серед утворень за моделлю з суфіксом -igb/-iga
Çmel-ig-). Твірною була основа дієслова *теШ «молоти, подрібнювати».
14 Vasmer М. Op. cit.— S. 199.
15 Козлова Р. М. Беларуская і славянская гідранімія : Праслав. фонд.— Гомель, 2002.—
Т. 2.— С. 76; див. ще: Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины.— М., 1968.—
С. 159 (укр. Libuchora віднесене до молдавських гідронімів з огляду на, очевидно, фонетично
вторинну форму Ливихора).
16 Шульгач В. П. Кілька зауваг до походження літописного Оргоща II Студії з оно
мастики та етимології. 2002 / Відп. ред. О. П. Карпенко.— Κ., 2002.— С. 220; див. ще:
Шульгач В. П. Делабіалізація ’у > і і її відображення в топонімії України // Східнослов’янські
мови в їх історичному розвитку : 36. наук, праць, присвячених пам’яті проф. С. П. Самій-
ленка.— Запоріжжя, 1996.— Ч. 1.— С. 44 (другий компонент у 'L ’uboxon пояснено у зв’язку
з ч. діал. chory «темний, чорний»).
17 Duma J. Nazwy rzek lewobrzeżnego Mazowsza (z całym dorzeczem Pilicy).— Warszawa,
1999,— S. 74.
18 Vasmer M. Op. cit.— S. 76.
19 Ibid.— S. 93.
20 Див.: VasmerM. Op. cit.— S. 94.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 83
О. І. Іліаді.
11. У назві Μουκαβίτσα (Еліс) М. Фасмер вбачає форму на зразок схв., слн.
Bukovica, болт. Буковец, схв. Bukovec 21. Спостереження над засобами нотації
слов’янських звуків у грецьких документах підтверджують можливість такого
пояснення, однак не виключають альтернативної етимології цього топоніма.
Вона передбачає прочитання Μουκαβίτσα як продовження псл. *mokav-ica
(йдеться про приклади позначення диграфом ου слов’янського о) — утворення
від *mok-avbjb (пор. влуж. mokawy «який вбирає вологу»; Трофимович, 125) ~
*moknçti «мокнути».
12. Фракійську річкову назву Όλγανος В. Томашек уперше пояснив як фор
му, утворену в гнізді іє. *velg- «мочити», і порівняв її з двн. wolchan «випарову
вання». Решта дослідників, які звертались до Όλγανος, фактично повторювали
цю етимологію 22, зіставляючи фракійську форму з балтійськими гідронімами
типу лтс. Valga, ятв. Welzowe, що дозволяють відновити прототипи *Volg-ì
*Volg-in-23, а також порівнюючи її з апелятивами типу лтс. valgs «вологий,
сирий», ст.-сл. блага «сирість, волога» < іє. *wolg-ã 24, СТ.-СЛ. В'ЬЛГЬК'Ь 25.
Погоджуючись із тим, що перед нами вторинна (а можливо — графічно
спотворена) форма базового *Volg-, водночас вважаємо, що пояснення історії
потамоніма не обмежується лише порівнянням його з балтійським чи слов’ян
ським матеріалом. Назва без натяжок етимологізується за допомогою ресурсів
слов ’янського словника, тому в розглянутому Όλγανος однаково ймовірно вба
чати псл. *Volg-anb чи, зважаючи на випадки позначення гр. а слов’янського о,
*Volg-onb ~ *volga «волога» (: рос. волога «рідина, рідкий жир як спеція; страва»,
укр. волога «жирнарідина» та ін.; Фасмер, 1,340). Для *Volgonb існує балтійська
паралель — лтс. valgans «сирий, вологий» (W alde, І, 306: *uelq- / *uelg-), але цей
факт ще не свідчить про неслов’янський характер лексеми: обидві форми мо
жуть бути паралельними (незалежними) рефлексами однієї індоєвропейської
основи. В усякому разі, *Volganb / *Volgonb відповідають усім характеристикам
слов’янської фонетики й афіксального інвентаря. До того ж "Ολγανος уже давно
було залучене до етимологізації власне слов’янських лексем з основою *volg- на
правах їхнього генетичного відповідника (Фасмер, 1,340). Додамо, що "Ολγανος
має аналог у вигляді варіанта з редукційним вокалізмом у східнослов’янському
гідроніміконі, пор. ст.-рос. оозеро Вол'ган (Волгань, Волган), 1530 р. (ПРП, 27) <
*Vblganb 26.
21 Ibid.— S. 143.
22 Гиндин JI. А. Реконструкция фракийского языка в трудах В. Томашека // Балканско
езикознание.— София, 1981.— 24 /1 .— С. 56.
23 Топоров В. Н. К фракийско-балтийским языковым параллелям. 2 // Балканский линг
вистический сборник.— М., 1977.— С. 75.
24 Georgiev V La toponymie ancienne de la peninsule Balkanique et la these mediterra-
neenne.— Sofia, 1961.— S. 25; Georgiev V. I. Introduction to the History of the Indo-European
Languages.— Sofia, 1981.— S. 166,168.
25 Detschew D. Die thrakischen Sprachreste.— Wien, 1957.— S. 340.
26 Пор. формально близький східнослов’янський матеріал як підставу для реконструкції
аналогічного архетипу: Козлова P. М. Русск. Волга и родственные названия І І Студії з
ономастики та етимології. 2005 / Відп. ред. В. П. Шульгач.— Κ., 2005.— С. 95-96. Залучення
до списку рефлексів псл. 'Vblganb фрак. Όλγανος, запропоноване у цій праці, вважаємо
сумнівним: редукований заднього ряду в символах грецької графіки позначався як ου, ε, ν, υ, α, а
також ω (у формах із метатезою tbit > th>t), але не о, тому в цій формі логічніше вбачати
відбиття дометатезного псл. tolt (у діалектах, де метатеза не була проведена). Відсутність
початкового В- (V-) свідчить не про його втрату, як зазначає P. М. Козлова, а про діалектну
білабіальну вимову анлаутного слов’янського V-, яке в комбінації з наступним голосним
часто записувалось через Ό - або Ου-.
84 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Слов ’янські топоніми на території Греції. IX
13. У топонімі Πορτοράζ (Македонія, Козані) вбачають сліди турецького за
селення Греції, тому цій назві близькі тур. Putar as, Pitar asta11. Це припущення,
як нам видається, не зовсім відповідає графічному оформленню назви: одразу
постає питання про причини виникнення плавного р перед τ. Воно знімається,
якщо наведену форму розглядати серед слов’янських похідних від *рьтіь «тов
ста тканина з льону», «назва різних виробів з цієї тканини» ~ *porti, "porję «різати,
розпорювати» (прототипи наведено за: Фасмер, III, 332, 334: статті пороть,
порю й порт І), тобто як діал. *pbrto-rězb із другою частиною ~ *rězati «різати».
Отже, характер комбінації згаданих компонентів спонукає до висновку про
метафоричну онімізацію назви особи за родом діяльності, семантично — «кра
вець» (?). Звертаючись до типології номінації в топонімії, наголошуємо на рос.
Портомой — населений пункт (Костр. губ.; Vasmer RGN, VII, 299) ~ рос. діал.
портомой «хто пере, заробляє пранням одягу, білизни» (Даль, III, 323) <
*ръНо-ту]ъ ~ *myjç, *myti «мити».
14. Аналіз Епірської місцевої назви ‘Ρασοβίστα, 1321 р. (окр. Яннинський) у
спеціальній літературі обмежується зіставленням із болгарським топонімом Ра
сово 28, чого, з огляду на складнішу структуру, недостатньо. Наведена форма, на
нашу думку, репрезентує псл. *Rosovišče, в основі якого — апелятив із суфік
сальним комплексом -ov-išče ~ *rosa «роса». Кореневе а тут, як і в багатьох роз
глянутих раніше випадках, позначає псл. *о.
15. Σερβοτά (Мессенія, окр. Олімпійський; Гильфердинг, 295) репрезентує
псл. *іSerbv-ota — похідне з формантом -ota від *sery, -bve (давня й-основа) ~ іє.
*ser- «текти, струменіти» (про це гніздо див.: Walde, II, 497-505). Пор. п. Serwy —
озеро (р-н озера Нецко в бас. Вісли; HW, 166) як наслідок граматичного переос
мислення (причина — деетимологізація) *Serew < *Sery, -ъуе 29. За цією ж мо
деллю з подібним значенням твірної основи утворене ст.-рос. волгота «вогкість,
сирість» (СРЯ XI-XVII вв., 2 ,313) ~ рос. діал. волга «ручай, що утворюється під
час повені; гирло такого ручая» (АОС, 5, 35). По-іншому до генези Οερβοτά
(р-н Трифолі) підходив М. Фасмер, який зіставляв цю форму з назвою сербів sřb,
схв. Srbotina — топонім30.
16. Οειστρούνι (Епір, Яннина) зіставлене з формально близькими геогра
фічними назвами на зразок схв. Sestrunj (Спалато) та ч. Sestrouň 31. Звідси абсо
лютно закономірний висновок про реалізацію в топонімі лексеми *sestr-um ~
* sestra «сестра». Так само ймовірне і варіантне тлумачення формантної час
тини як -упі / -упь (про можливість нотації цього суфікса грецьким -ούνι вже
йшлося вище, пор. Δερμπούνι), тим більше, що відповідне утворення справді
функціонує у слов’янській апелятивній лексиці, пор. (похідне) рос. діал.
урал. сестрынъка, сёстрынька «сестра» (СРНГ, 37, 237)32. Тому, рекон-
струюючи архетип розглянутої лексеми, слід передбачати альтернативне
*sestryni / *sestrynb. Уточнимо, що при будь-якій реконструкції схв. Sestrunj
(Sestrunj — острів у Адріатичному морі) не належить до утворень, спорідне
них із Οειστρούνι та ч. Sestrouň, будучи омонімічною формою, пор. найдавнішу
27 Vasmer М. Op. cit.— S. 186.
28 Ibid.— S. 49.
29 Стосовно гідронімної лексики з коренем 'ser- див. ще: Шульгач В. П. Гідронімія ба
сейну Стиру.— Κ., 1993.— С. 74—76.
30 Див.: Vasmer М. Op. cit.— S. 149.
31 Ibid. — S. 49-50.
32 Якщо, звичайно, ці форми не фонетично вторинні до *сестронька, пор. еволюцію в
діалектному мовленні глазоньки > глазыныш.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 85
О. І. Іліаді.
фіксацію цього топоніма під 1420-1479 pp. у Млетському землішнику, де він
виступає як Sestrugn 33.
17. Топонім Сєтоца (Македонія, Флорина) у М. Фасмера прочитується як
Setoma, Setbmo 34. Подальша його етимологічна експертиза спирається на зістав
лення з давньоруським гідронімом С'Ьтоліла (р-н Києва). У фаховій літературі
пояснення цієї назви орієнтується на слов’янське словотвірне гніздо з основою
*sět- «плести, зв’язувати»35, і як результат такого розгляду для неї пропонується
праформа *Sět-om-jaЗб. Приймаючи таку етимологію в цілому, уточнимо лише
функцію -от-. Цей формант виділився з основ дієприкметників на -о-m- на зра
зок *vedomb(jb) (~ *vedç, *vesti), *nesomb(jb) (~ *nesę, *nesti) та ін. і став вико
ристовуватися як самостійний словотвірний засіб, функціонально близький до
ад’єктивних суфіксів, або власне як ад’єктивний (таке припущення міститься
вже в «Історичній граматиці чеської мови» Я. Гебауера37). Про це свідчить се
мантика іменників, похідних із цим новим -от- (іноді в йотованій формі, оче
видно, j — засіб субстантивації), яка містить вказівку на ознаку, тим більше, що
приєднувався він найчастіше до прикметникових основ. Пор.: бр. діал. сыромля
«сире, мокре (дрова, сіно, солома)» (Варава, 118) ~ *syn>jb «сирий», укр. діал.
блигом, блигомий «близький» — фонетично вторинні форми щодо близомий
«т. с.» (Грінченко, 1, 73) ~ *blizb(jb) (його репрезентанти див.: ЭССЯ, 2,
121-122), рос. Верхоменскій, XVII-XVIII ст. — назва стану (Поливанов, Красов-
ский: географ, указатель) < *Верхом-ьн— *верхома / *верхомый ~ верх, серб.
Gòlum — назва скелі (Halilovič, 433) < *Golom (перезвук о > u зумовлений під
вищенням ступеня лабіалізації під впливом наступного губного) ~ *golb(jb)
«голий», а також наведені у праці І. М. Желєзняк українські поліські діалек
тизми сухомл'а «худорлява людина», старомл’а «дрантя; доросла розсудлива
дитина»38, явно співвідносні з ад’єктивами сухйй, старйй.
З огляду на викладені вище міркування (явний десубстантивний та деад’єк-
тивний характер дериватів і ад’єктивна функція інноваційного -от-), нам
видається доцільним відхилити погляд, згідно з яким географічні назви на зра
зок укр. Верхомля (територія Львів, обл.) та рос. Сыромля (декілька водних
об’єктів у бас. Оки, а також як антропонім) кваліфіковані власне як дієприкмет
ники пасивного стану теперішнього часу39, хоча з думкою про давність таких
онімів ми погоджуємося.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АИ — Акты исторические, собранные и изданные Археографическою
комиссиею.— СПб., 1841-1843.— Т. 1-5 и Указатель.
АОС — Архангельский областной словарь / Под ред. О. Г. Гецовой.—
М., 1980-2001.— Вып. 1-11.
33 Skok Р. Slavenstvo i romanstvo na Jadranskim otocima. Toponomastička ispitivanja.—
Zagreb, 1950.— Knj. 1.— S. 100-101 (із зауваженням щодо проблематичності аналізу Sestrúnj
та його мовної атрибуції через брак давніх фіксацій).
34 Vasmer М. Op. cit.— S. 195.
35 Желєзняк І . М. Походження давньоруського гідроніма С-ктомлА / / Мовознавство.—
1983,— № З,— С. 25-28.
36 Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд : Фрагмент реконструкції.— Κ.,
1998.— С. 241 (без коментаря щодо сегмента -от-).
37 GebauerJ Historická mluvnice jazyka českého: Tvarosloví (П. Časováni).— Praha, 1958.—
D. 3,— S. 92-93.
38 Желєзняк I. M. Зазнач, праця.— С. 28.
39 Козлова Р. М. Зазнач, праця.— С. 213-214, 218.
86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1
.Слов 'янські топоніми на території Греції. IX
Варава
Гильфердинг
Григорович
Грінченко
Даль
ДТП
ЭССЯ
Поливанов, Красовский
ПРП
Ристип, Кангрга
СРНГ
СРЯ XI-XVII вв.
Трофимович
Фасмер
Fraenkel
Halilovič
HW
Miklosich
NWP
Vasmer RGN
Walde
Варава Г. З лексікі вёсак Бабровічьі, Замасточча, Катка, Сла-
бодка // Матэрыялы для слоуніка народна-дыялектаай мовы.—
Мінск, I960,— С. 111-120.
Гильфердинг А . История сербов и болгар. Кирилл и Мефодий.
Обзор чешской истории // Гильфердинг А. Собрание сочине
ний,— СПб., 1868,— Т. 1,— 442 с.
Григорович В . Очерк путешествия по европейской Турции (с
картою окрестностей Охридского и Преспанского озер).— М.,
1877,— 207 с.
Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас, матеріалу Б. Грін-
ченко,— Κ., 1907-1909,— Т. 1-4.
Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка.—
М., 1955.— Т. 1-4.
Русская историческая библиотека : Дела Тайного Приказа.—
СПб, 1908,— Кн. 2,— 273 с.
Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке.
фонд/Подред. О. Н. Трубачева.— М , 1974—2007.— Вып. 1-33.
Поливанов В. Н., Красовский В. Э. Материалы исторические и
юридические района бывшего приказа Казанского дворца.—
Симбирск, 1898.— Т. 2.— 403 с.
Памятники русской письменности XV—XVI вв. : Рязанский
край / Под ред. С. И. Коткова.— М , 1978.— 265 с.
Ристип С., Кангрга J. Речник српскохрватског и аемачког je-
зика.— Београд, 1928.— Д. 2.— 1263 с.
Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф. П. Филина и
Ф. П. Сороколетова.— Ленинград ; СПб, 1966-2006.— Вып. 1^40.
Словарь русского языка XI-XVII вв. / Гл. ред. С. Г. Бархударов,
Ф. П. Филин, Д. Н. Шмелев, Г. А. Богатова.— М , 1975-2002.—
Вып. 1-26.
Верхнелужицко-русский словарь / Сост. К. К. Трофимович.—
М. ; Бауцен, 1974.— 564 с.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с
нем. и доп. О. Н. Трубачева.— М , 1986-1987.— Т. 1-4.
Fraenkel Е. Litauisches Etymologisches Wõrterbuch.— Heidelberg ;
Gottingen, 1962.— Bd 1-2.
Halilovič S. Iz onomastike jugoistočne Hercegovine i južne Dal-
maciie // Ономатолошки прилози / Гл. уред. П. ИвиЬ.— Београд,
1996,— Т. 12.— S. 417-438.
Hydronimia Wisły: Wykaz nazw w układzie hydrograficznym / Pod
red. P. Zwolińskiego.— Wrocław etc, 1965.— Cz. 1.— 466 s.
Miklosich F. Die Bildung der slavischen Personen- und Ortsna-
men.— Heidelberg, 1927.— 354 s.
Szulowska W., Wolnicz-Pawlowska E. Nazwy wód w Polsce : Układ
alfabetyczny.— Warszawa, 2001.— Cz. 1.— 337 s.
Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von M. Vasmer.—
Wiesbaden, 1962-1980.— Bd 1-10.
Walde A. Vergleichendes Wõrterbuch der indogermanischen Spra-
chen.— Berlin und Leipzig, 1927-1930.— Bd 1-2.
О. I. ILIADI
SLAVONIC TOPONYMS IN TERRITORY OF GREECE. IX (the etymologic comment)
In the article is proposed an etymologic interpretation of ancient Slavonic toponyms in the terri
tory of medieval Greece. As in previous articles of this circle in this one the aim of reconstructing of
original form and structural characteristics of apellatives that were conserved in stems of settled
places names is rised.
Keywords : etymology, Old-Slavonic, reconstruction, derivát.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 1 87
|