Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
Стаття присвячена реконструкції концептів «добро» — «зло» на матеріалі пареміологічних одиниць чеської мови. Досліджувані концепти зараховуються до базових структур концептосфери національної мови, її культурних домінант, оскільки мають високу частотність, позначають важливі для суспільства сфери жи...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183049 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 208-221. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860216074848436224 |
|---|---|
| author | Даниленко, Л.І. |
| author_facet | Даниленко, Л.І. |
| citation_txt | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 208-221. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | Стаття присвячена реконструкції концептів «добро» — «зло» на матеріалі пареміологічних одиниць чеської мови. Досліджувані концепти зараховуються до базових структур концептосфери національної мови, її культурних домінант, оскільки мають високу частотність, позначають важливі для суспільства сфери життя і так чи інакше проходять через усі універсальні опозиції, марковані позитивною чи негативною оцінкою. Методика дослідження полягає в об’єднанні паремій у логіко-семантичні групи — логеми. Увагу зосереджено на морально-духовних і утилітарних цінностях та їх ієрархії.
The article is devoted to reconstruction of concepts «good-evil» based on paroemiological units
of the Czech language. The concepts researched are included into basic structures of national language
and its cultural dominants, since they have high frequency of usage and denominate important
spheres of social life and in this or that way are present in all universal oppositions marked by positive
or negative assessments. Methodology of research resides in combination of paroemies into
logic and semantic groups — logems. The focus is based on moral and spiritual values and their hierarchy.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:16:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Л. І. ДАНИЛЕНКО
ЧЕСЬКА ПАРЕМІОЛОГІЯ, ї ї КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ
ПРОСТІР І КУЛЬТУРНІ ДОМІНАНТИ ___________
Стаття присвячена реконструкції концептів «добро» — «зло» на матеріалі пареміологіч-
них одиниць чеської мови. Досліджувані концепти зараховуються до базових структур кон-
цептосфери національної мови, її культурних домінант, оскільки мають високу частотність,
позначають важливі для суспільства сфери життя і так чи інакше проходять через усі універ
сальні опозиції, марковані позитивною чи негативною оцінкою. Методика дослідження поля
гає в об’єднанні паремій у логіко-семантичні групи — логеми. Увагу зосереджено на мора
льно-духовних і утилітарних цінностях та їх ієрархії.
Ключові слова: мовна картина світу, лінгвокультурологія, культурні концепти, мен
тальність, пареміологія.
У лінгвістиці останніх двох десятиліть активно розвиваються ті напрями, які так
чи інакше пов’язані з феноменом «мова як представник певної культури й мен
тальності». Мова розглядається в контексті когнітивної діяльності людини, її
сприйняття, осмислення й вербалізації дійсності. Одним із способів вивчення
проблеми взаємодії значень мовних знаків і когнітивних структур є концепту
альний аналіз. Поняття концепту відповідає уявленню про ті смисли, значення,
якими людина і, ширше, етнічна спільнота оперують у процесі мислення і які
відбивають зміст досвіду й знання в процесі пізнання. Однією з особливостей
когнітивного підходу до вивчення мови є вирішальна роль компонента «сприй
няття» в семантиці мовних одиниць. Ця інформація здебільшого має ознаки не
дійсного, а ідеального стану речей. Вербальна картина світу, створена люди
ною, — ідеалізована, бо є результатом уявлень про те, не якою вона є реально, а
якою вона має бути. А тому мовна картина світу не стільки пізнається, скільки
створюється.
Уже сьогодні можна назвати чимало цікавих досліджень, які свідчать про
розвиток когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології. Це праці
українських учених Л. Г. Скрипник, В. В. Жайворонка, Т. В. Радзієвської,
С. С. Єрмоленка, Г. М. Яворської, О. С. Снітко, Н. С. Слухай, О. П. Левченко,
численних авторів московської школи логічного аналізу мови під керівництвом
Н. Д. Арутюнової, етнолінгвістичної школи М. І. Толстого, праці Ю. С. Степа
нова, В. М. Мокієнка, М. Ф. Алефіренка, В. М. Телії, В. В. Красних, польської
школи Є. Бартмінського. Саме з Польщі одержала когнітивно-культурний імпульс
чеська лінгвістика. Характеризуючи праці колег-сусідів, І. Ванькова, одна з про
відних чеських авторів з проблем когнітивної семантики, писала, що після озна
йомлення з численними збірниками і монографіями, що їх створили й переклали
польські автори, не один чеський дослідник захопився б вивченням мовної
картини світу, етнолінгвістикою, антрополінгвістикою, когнітивною лінгвісти-
© Л. І. ДАНИЛЕНКО, 2008
208 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
кою *. Першим чеським досвідом у цій галузі стала колективна монографія «Co
na srdci, to па jazyku. Kapitoly z kognitivní lingvistiky» 2. Варто згадати, що
більшість чеських лінгвістів зростала на ідеях Празького лінгвістичного гуртка,
а саме структурно-функціонального підходу до мови (можливо, з цієї причини
знаки природної мови як знаки етнокультури тривалий час залишалися в тіні).
Згідно з цими положеннями, мовні явища класифікувалися за рівнями — фоно
логія, морфологія, лексика, синтаксис — і пов’язувалися з гаслом Ф. Соссюра:
«За кожним текстом стоїть система мови». Структуралістські засади передбача
ли розрізнення мовних знаків, їх контурів усередині системи, як розрізняються
чорне й біле. Кінець минулого століття позначився процесами перебудови не
лише моделі суспільства. Відбулася зміна парадигми наукового гуманітарного
знання. Світ став сприйматися не як «склад речей, на полицях якого лежать роз
сортовані за класами предмети й ознаки» (С. Д. Кацнельсон), а як динамічна,
функціональна система з певними зв’язками й відношеннями. Образ мови з ког-
нітивної перспективи дозволив розгледіти шкалу відтінків (а не чорно-білих
кольорів), багатих своїми комбінаціями та мозаїчними сплетіннями. Названа
монографія, як зауважують самі автори, є «першою інспірацією та першою лас
тівкою» 3, що практично вперше поставила питання в площині, як «говорить»
чеська мова про чехів і навколишній світ. У зв’язку з цим актуальним видається
завдання опису фрагмента чеської мовної картини світу, структурованого кон
цептами «добро» — «зло». Ми беремо до уваги також той факт, що в цьому плані
чеська пареміологія ще не вивчалася.
Поняття «добро» є базовою універсальною морально-духовною цінністю,
одним із компонентів тріади «Істина — Добро — Краса» 4. Незважаючи на воче
видь центральну позицію і визначальну роль серед понять культури, концепти
«добро» та «зло», як не дивно, не представлені окремим гаслом у відомому фун
даментальному словнику Ю. С. Степанова5 та в «Антології концептів» 6. В ет-
нолінгвістичному словнику В. В. Жайворонка «добро» визначається як «усе по
зитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням і потребам;
благо» 7; «зло» — це «що-небудь погане, недобре; протилежне добро» 8.
Уявлення про добро та зло має практично кожен носій мови, але в лінгвістиці
семантика добра завжди трактувалася як украй розпливчаста, що не піддається
точному лексикографічному описові: «Це найвище добро лінгвістика визначити
не може» 9, «принцип словникових дефініцій абстрактних категорій, особливо
таких категорій, які не завжди прямо пов’язані з об’єктивним світом, який люди
на спостерігає, витікає з філософських і, ширше, світоглядних систем» 10.
1 Vaňková І. Kognitivně-kultumí inspirace z Polska // Slovo a slovesnost.— 1999.— R. 60.
N3,— S. 215.
2 Vaňková I. a jiné. Co na srdci, to na jazyku. Kapitoly z kognitivní lingvistiky.— Praha,
2005,— 343 s.
3 Ibid. — S. 302.
4 Докладніше про це див.: Истина. Добро. Красота : Взаимодействие концептов // Логи
ческий анализ языка. Языки эстетики : Концептуальные поля прекрасного и безобразного /
Отв. ред. Н. Д. Арутюнова.— М., 2004.— С. 5-29.
5 Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры.— 3-є изд., испр. и доп.— М.,
2004,— 992 с.
6 Антология концептов / Под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина.— М., 2007.— 512 с.
7 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник.— Κ., 2006.—
С. 191.
8 Там же.— С. 248.
9 Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений : Оценка. Событие. Факт.— М., 1988.— С. 59.
10 Там же. — С. 27.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 209
JI. І. Даниленко.
З філософського погляду добро — це все те, чим сповнені надії, що радує,
тішить, приносить задоволення, це благо, про яке писав ще Арістотель: «до чого
все прагне». З античних часів уявлення про добро у філософських концепціях
пов’язувалося з етичними уявленнями, з поняттями моралі і моральних критеріїв.
Дослідники, що вивчали особливості світосприйняття слов’ян за язичницт
ва, насамперед на його останньому, дохристиянському етапі, констатували від
сутність ідеї добра і зла. У слов’янське язичницьке світобачення ідея добра і зла,
якої раніше не було, увійшла разом з ідеєю долі. У своїй блискучій розвідці
«Етюд про долю» Ю. О. Карпенко пише: «Констатуючи відсутність у слов’ян
ському (та, власне, і в будь-якому іншому) язичництві цієї ідеї, М. Н. Новикова
слушно зазначає: “Довгий час їх замінювали набагато “утилітарніші” та “опера-
ційніші” поняття Користі та Шкоди”. <...> Концепція добра і зла вперше чітко
була виражена християнством» п .
У християнській культурі, щоб пізнати добро, треба було беззастережно
слідувати волі Бога. І як тільки людина наважилася на самостійне здобуття знан
ня — вкусила плоду з «дерева пізнання добра і зла» (Книга Буття 2:16, 17; 3),—
вона була Богом покарана. Тому що «пізнати» — означало «оволодіти» не лише
поняттями добра і зла, а всім тим, що було створено Богом. «На переважній
більшості картин середньовіччя Ісус, Діва Марія та деякі інші святі займають
центральну частину картини, а люди з натовпу розміщуються на периферії. Ці
картини відбивають іудейсько-християнську систему ціннісних установок того
часу. Бог і Творець Всесвіту уособлював Істину, Світло, Красу і Добро і тому
розміщувався в центрі. Люди, яких він створив, розташовані на периферії» 12.
«Первородний гріх» відкрив шлях до пізнання світу незалежно від Бога. Це пок
лало початок християнській історії людства, осягнення людиною всього того,
що вона називає добром або злом.
Концепт «добро» має багаторівневу структуру. В семантичне поле концепту
«добро» входять знаки (імена) благо, правда, істина, краса, любов, щастя, здоров’я,
користь, дружба, розум, свобода та ін. Семантичними партнерами концепту «зло» є
неправда, обман, гріх, зрада, егоїзм, лихо, шкода, страх, ненависть, нещастя, неволя,
дурість та ін. Як видно з переліку, основна сфера значень концептів «добро»— «зло»
включає оцінні оператори (предикати) «добрий / добре» та «поганий / погано». По
рівняймо валентність лексем добро та зло. Набір оцінних ознак— позитивних і нега
тивних сем — стосовно лексеми добро містять прикметники безкорисливе, блажен
не, лагідне, сердечне, щире, справедливе, а зло — несправедливе, підступне, боже
вільне, дике, жорстоке, мстиве, сердите, люте. Але оскільки концепти «добро» і
«зло» — це бінарні опозиції, які, власне, одне одного передбачають, то вони мають і
спільні означення — велике, вічне.
У рамках однієї статті неможливо розглянути всі знаки (імена), що струкіурують
концепти «добро» — «зло», тому для аналізу ми відібрали ті чеські прислів’я та при
казки, які містять сигнальні лексеми dobro / dobrý («добро / хороший») та zlo /zlý
(«зло / поганий»). Слово добро звичайно вживають ж іменник, що за своїм значен
ням співвідноситься з прикметником хороший, а іменник зло — з прикметником по
ганий. Щоб, по можливості, адекватно описати те, ж засобами пареміологічних оди
ниць відбивається тема добра і зла в чеській мовній картині світу, варто звернутися до
витоків цих понять, застиглих у внутрішніх формах слів dobro і zlo. Тут доречно
нагадати ставлення дослідників до проекції діахронічного розвитку на синхронну
11 Карпенко Ю. О. Етюд про долю // Мовознавство.— 1999.— № 4—5.— С. 11.
12 Психология и культура / Под ред. Д. Мацумото.— СПб., 2003.— С. 114—115.
210 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
площину: «оскільки діахронія— це еволюція системи, вона не заперечує, а прояснює
сутність синхронної організації для кожного окремого моменту» 13, «для когнітивної
теорії діахронічний аспект опису мови стає чи не важливішим, ніж синхронічний
аспект: багато в чому повертаючись до принт типів лінгвістики Х К ст., цей напрям
проголошує, що для розуміння того, ж влаштована мова, і для пояснення мовних
явищ апеляція до походження цих фактів стає одним з головних дослідницьких
прийомів» 14.
У сучасній чеській мові абстрактні іменники dobro і zlo утворені від прикметни
ків і їхні словникові статті відсилають відповідно до гасел dobrý та zlý. Чеське слово
dobrý має спільнослов’янське походження. У його етимології виділяються значення
«відповідний», «приємний, позитивний»: псл. *dobrb утворене за допомогою су
фікса -го від іє. *dhabh- «відповідний» і споріднене з лит. dabà «характер, вдача,
властивість» 15. Семантично близьким до лексеми dobrý є hodný — від ст.-ч.
«підходящий, здатний, спроможний», ст.-сл. годьнь «підходящий, приємний»,
пор. нім. gut «хороший» 16. Отже, первісне значення чеської лексеми dobrý спів
відноситься з поняттям «норма».
У тлумачному словнику сучасної чеської літературної мови у слова dobrý ви
діляється 9 значень 17, основні з яких такі: «1. Який відповідає моралі; порядний,
благородний, чесний; 2. Який відповідає виробничим і суспільним вимогам, умілий,
вправний, здатний; 3. Підходящий для певної мети; чудовий, якісний; 4. Вигідний,
корисний; 5. Достатній; 6. Добросердний, ласкавий, привітний, милий; 7. Приєм
ний, позитивний».
Лексема zlý також має спільнослов’янські корені: псл. *гьІь «злий, поганий»
найближче лит. -zulùs — atzülús «грубий, бездушний, безсердечний», {zulùs «без
соромний, безстидний»; іє. *ghulo- первісно «кривий, викривлений» від *ghuel-
«викривлятися, відхилятися (від правильної дороги)», звідси лтс. zvelt «удари
ти», лат.fallere «обманювати, зраджувати», гр.feios «обманний, шахрайський»,
авест. zürah- «несправедливість», ст.-інд. hválati, hvárate «іде криво, звертає з
дороги» 18. Етимологічні дані свідчать, що слово zlý первісно передавало за
гальну ідею невідповідності нормі.
Семантичний потенціал слова zlý в сучасній чеській мові містить найдавніші,
вихідні характеристики 19 : «1. Який навмисне кривдить, мучить, завдає шкоди;
2. Який не відповідає моралі; поганий; 3. Неякісний, який не відповідає нормі, ви
кликає неприємне відчуття, враження, не відповідає певному призначенню; поганий;
4. Який віщує щось погане; 5. Експр. неприємно важкий, великий; жахливий».
Словникові дефініції свідчать про багатовимірність понять «добро» і «зло». І це
закономірно, бо вони мають тисячолітню традицію культурно-філософської та ду-
ховно-історичної інтерпретації.
Звернімося до їх актуалізації в чеських пареміологічних одиницях. Ідейні концеп
ції добра і зла можуть бути зведені до логем. Логема виступає ж узагальнювальна ви
13 Лотман Ю. М. Динамическая модель семиотической системы // Лотман Ю. М. Из
бранные статьи : В 3 т. — Таллин, 1992. — Т. 1. — С. 91.
14 Плунгян В. А. Проблемы грамматического значения в современных морфологических
теориях. — М., 1998. Цит. за: Зализняк А. А. Семантическая деривация в синхронии и диа
хронии: проект «Каталога семантических переходов» // Вопр. языкознания.— 2001.— № 2.—
С. 14.
15 RejzekJ. Český etymologický slovník.— Praha, 2001.— S. 139.
16 Ibid.— S. 206.
17 Slovník spisovného jazyka českého.— Praha, 1971.— D. 1.— S. 338.
18 RejzekJ. Op. cit.— S. 739.
19 Slovník spisovného jazyka českého.— D. 4.— S. 779.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 211
JI. І. Даниленко.
хідна думка, логіко-семантична одиниця, яка експлікує властивості й цінності, що
сформувалися в колективній свідомості народу внаслідок його соціального й духов
ного досвіду. Банк логем дозволяє твердити про систему національно-культурних
цінностей ж універсального, так і специфічного характеру. Усі відібрані прислів’я і
приказки нами класифіковано за такими логемами:
(1) «добро— зло»— бінарна опозиція: Každé zlo má své dobro. Všechno zlé je kněčemu dobré.
Nic není zlého bez dobrého. Za dobrou dobou zlou čekej. Po zlém bývá zas dobré. Do třetice všeho
dobrého i zlého. Není nic tak zlého, aby se neobrátilo někdy v něco dobrého. Nedělej dobrého,
neočekávej zlého. Kdo zlu nebrání, dobru škodí. Dobré nad zlým vítězí',
(2) добро карається: Za dobrotu na žebrotu. Pro dobrotu na psotu. Za dobrotu hlavu do plotu.
Cesta do pekel je dlážděna dobrými úmysly,
(3) добро — це Бог: Za Bohem-lipůjdeš, dobrou cestu najdeš. Čiňme od Boha počátek, a bude
dobrý pořádek. Dobrého Pánbůh opatruje',
(4) добро — це мірило моральності, совісті, сумління: Dobré svědomí, největšízboží. Dobré
svědomí hlas boží. Dobrá pověst má cenu zlata. Dobrá pověst se šíří daleko, špatná ještě dále. Čest a
dobrá pověst mnoho na světě může. Dobré jméno nad zlato', O mrtvém buď dobré, anebo nic,
(5) добро пов’язане з духовною роллю слова: Dobré slovo nad zlato. Dobré slovo otevírá i
nejtvrdší srdce. Dobré slovo potěší. Dobré slovo hubu nespálí.Z dobrého slova nikdy krev neteče.
Dobrá rada nad zlato. Dobrá rada drahá. Dobrá slova se nekupují. Dobrý rádce za Boha. Laskavé
slovo lepší než měkký koláč. Dobrá slova koláče jídají. Dobrá huba lepšíjak panská stodola',
(6) добро — це безкорислива доброчинність: Za dobrodiní neočekávej poděkování. Za dobrý
skutek odměnu nežádej. Dobročinnosti se meze nekladou. Činíš-li někomu dobrodiní, vpiš to v listí
zelené, tobě-li někdo dobro činí, vpiš to v desky kamenné. Dobrodiním člověka nejspíše získáš;
(7) добро — це основа людських стосунків: Dobrý soused nad zlato. Dobrý pntel zlato
převažuje. Z dobré ženy muži čest. Dobrá žena dělá dobrého muže. Dobrá žena lepší nad zlatý sloup.
Koruna, kterou žena ušetří, je tak dobrá jako ta, kterou muž vydělá. Dobrá hospodyňka má pro peříčko
přes plot skočiti. Dobrá hospodyňka si s kouskem masa vždycky poradí. Kázeň a dobrá metlička k
dobrému vede Jeníčka',
(8) добро має бути взаємним: Učiniv příteli dobro, naděj se téhož. Musíš všem dobré přáti,
chceš-li přítele získati;
(9) добро в рамочній функції початку і кінця: Dobrý počátek polovice díla. Dobrý počátek,
půl práce. Začátek dobrý konec mívá podobný. — Konec dobrý, všechno dobré. Dobrý konec všechno
spraví. Kde jest dobrý konec, dobrá jest celá věc. Dobře počíti dobré jest, ale dobře skončili větší čest,
(10) добру треба вчитися: Uč se dobrým býti. Každý dobrý může lepší býti;
(11) про добре слід пам’ятати: Bůh žehnej tomu, kdo krmí a pojí, a dvojnásob tomu, kdo
dobrodiní pomní',
(12) добро не стабільне: Co je dobré dnes, nemusí být zítra;
(13) добро як альтернатива: Jeden rozum dobrý, ale dva jsou lepší. I špatný kvas lepší než
dobrá voda. Dobrý pes lepší než zlý člověk. Špatný pokoj lepší než dobrá vojna. Dobrá rada lepší než
peníze; Špatná jízda za dobrou chůzi nestojí;
(14) добра має бути в міру: Vše vhod, dobro — co příliš, nezdravo. Dobrého po málu.
Розглянемо деякі з логем.
Добро і зло як опозиція. В основі опису будь-якої національно-мовної кар
тини світу лежать універсальні опозиції. Добро і зло — антагоністичні, анто
німічні сутності. Значення однієї структурується через заперечення іншої: доб
ро — це «все те, що не зло, погане», а зло — «все те, що не добро, хороше».
Навряд чи є мова, в якій ці поняття відсутні. Якби існували словники ключових
ідей мовних картин світу, вони б значно збігалися, і передусім завдяки універса
льним опозиціям, або семантичним примітивам, за А. Вежбицькою. Протистав
лення добра і зла в одному контексті — Každé zlo má své dobro — відомі в паре-
міології різноструктурних мов, починаючи з латини, пор.: лат. Malum nullum est
sine aliquo bono; укр. Нема лиха без добра; Нема біди, щоб не вийшло гаразди',
Нема злого, щоб на добре не вийшло-, рос. Нет худа без добра (и добра без худа);
бр. Няма ліха без дабра; нім. alies Schlechte hat auch etwas gutes; англ. Every cloud
has a silver lining; фр. Π n ’est mal dont bien ne vienne. Наведені приклади свідчать
про те, що опозиція «добро — зло» стара, як світ, вона виражає філософську
212 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
основу земного буття, суть якого осмислювали різні народи, починаючи, як
мінімум, з античних часів. Ці поняття супроводжують одне одне, бо кожне з них
може бути одночасно і тим і тим: те, що для однієї людини є добром, для іншої
може бути злом.
Зібраний нами матеріал виявив несподіваний факт: прислів’я з лексемами
добро / хороший у кількісному відношенні значно переважають ті, що мають лексеми
зло / поганий. Як відомо, семантичні поля негативної оцінки у фразеології (а паремії є
її частиною) значно потужніші, ніж позитивні. Це універсальна, типологічна, інтер
національна властивість, що констатується в кожній другій праці цієї мовознавчої
галузі20. Причину такої особливості вчені вбачають у психоемоційній сфері люд
ської свідомості. Усе позитивне людина сприймає як норму. Хороше вона найчас
тіше навіть не помічає. Н. Д. Арутюнова у властивому їй афористичному стилі від
значає: «Людина завжди гостріше відчуває негативні стани (відхилення від норми),
ніж позитивні, які радують лише в момент свого настання, а вже в наступну хвилину
душа вимагає більших радостей» 21. Звідси— диференційованіші емоційні реакції на
те, що викликає дискомфорт, а відтак знаходить своє мовне втілення. Це підтвер
джують дані Чеського національного корпусу: слово dobro утворює 5182 контексти, а
zlo— 7762 (http: I I ucnk.ff.cuni.cz, syn2006pub). Але є й інша точка зору, яку констату
вали Дж. Буше, Ч. Осгуд, Т. М. Ніколаєва, О. М. Вольф, Н. Д. Арутюнова: при вжи -
ванні оцінних значень у природних мовах існує загальна універсальна тенденція,
спрямована в бік добра. Психолінгвістичні експерименти показали, що в парі «доб
рий / поганий», добрий є базисним, вихідним, позитивні оцінки діти засвоюють ра
ніше, уживають їх частіше, «приємні слова» легше запам’ятовуються і стимулюють
більше позитивних асоціацій. Негативні значення утворюються від позитивних (доб
рий — недобрий), а не навпаки. Інакше кажучи, люди намагаються бачити насампе
ред світлі сторони житія та говорити про них. Підтвердження цієї тенденції знаходи
мо у Т. І. Вендіної: «Поняття “краси” в мові традиційної народної культури покриває
значно більшу частину семантичного простору, ніж поняття “некрасивого”, оскільки
саме краса є максимальною і мінімальною умовою буття людини» 22. Втім, питання,
чи є краса умовою буття людини, нам видається доволі спірним. Найімовірніше, на
цей статус заслуговують категорії «добро» — «зло».
Те, що чеські паремії засвідчили асиметрію між добром і злом у бік позитивної
оцінки, можна пояснити важливою функцією цих мовних знаків — дидактичною,
або директивною. Прислів’я і приказки невіддільні від перлокутивної мети. Вони
вчать жити, намагаються виховати людину через досвід поколінь, нав’язати систему
їх цінностей. Через це багато з них має форму імперативу. Форма визначає зміст, а
зміст— вчинки: Dobrého neboj se, a zlého varuj se; S dobrými obcuj a zlých se varuj;
Dobré se obrací zase v dobré, od zlého čekej zas jen zlé; Za dobrou dobou zlou čekej;
Neboj se čerta, ale zlého člověka; Za dobrodiní neočekávej poděkování; Za dobrý skutek
20 Ця тенденція характерна і для лексичного рівня мови. Так, наприклад, за даними
А. Архангельської, в чеській, українській та російській мовах «система маскулінізмів на
позначення чоловіка розумного та нерозумного (дурня) засвідчує у досліджуваних мовах
кількісне співвідношення позитивної та негативної оцінності 1:3» (Архангельська А.
«Чоловік» у слов’янських мовах.— Рівне, 2007.— С. 392 ). Пор. також у М. Ф. Алефіренка:
«...в лексичному складі будь-якої мови переважають одиниці негативної оцінки, бо все
хороше вважається нормою» (Алефиренко Н. Спорные проблемы семантики.— М., 2005.—
С. 169).
21 Арутюнова Н. Д. Зазнач, праця — С. 284.
22 Вендина Т. И. Прекрасное и безобразное в русской традиционной духовной культуре //
Логический анализ языка. Языки эстетики : Концептуальные поля прекрасного и безоб
разного / Отв. ред. Н. Д. Арутюнова.— М., 2004.— С. 160.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 213
JI. І. Даниленко.
odměnu nežádej', Zvykej dobrému, a zlé na mysl nepřijde. Імперативні парадигми, та
ким чином, можна розглядати як варіанти еталонних парадигм. Головна роль
еталона відведена слову.
Добро і слово. Духовна роль слова бере свої початки від античності та хрис
тиянської культури. У Стародавній Греції розрізнялися два способи сприйняття
слова: один — це сприйняття всім єством «божественних слів, міфів», що явля
ли собою істину, другий — сприйняття звичайних людських слів, які належало
чути, слухати 23. Чи не найвідомішим у Біблії є вислів «спочатку було Слово».
Так починається Євангеліє від св. Іоанна: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бо
га було, і Бог було Слово» (Ін 1:1)— Na počátku bylo Slovo, a to Slovo bylo и Boha,
a to Slovo bylo Bůh. Чеська лексема slovo має спільне походження з усіма індоєв
ропейськими мовами: від іє. *kleu-os «чути» походять псл. *slovo (род. в.
slov-es-é) «те, що сказано (давніше — “те, що можна чути”)», пов’язане чергу
ванням голосних із slava «слава», slytì «називатися, чутися», споріднене з
гр. klé(u)-os «слово, голос, мова, слава», дінд. šrávah «слава, хвала, честь, повага,
пошана; поклик», авест. sravah «слово», лтс. slava, slave «чутка, поголос, репута
ція; похвала; слава», лит. slãvè «честь, пошана, слава», šlavinti «славити, шанува
ти» 24. Етимологічні дані свідчать, що семантична структура чеської лексеми
slovo пов’язана з дієсловом, тобто з позначенням дій — говорити і слухати. По
казовим у цьому відношенні є те, що назва граматичної категорії «дієслово» в
чеській мові має форму sloveso. Об’єднання у значенні індоєвропейського коре
ня *kleu-os дій слухання і говоріння, на думку Ю. С. Степанова, уможливлює
припущення, що він «означав не те, що розуміють під “Словом” у сучасній євро
пейській культурі, а щось інше, якусь цілісну ситуацію, в якій “говоріння”
передбачає “слухання” і навпаки, це “коловорот мовлення” або навіть щось за
гальніше — “коловорот спілкування”» 25. Сліди цієї ідеї, як нам видається, збе
реглися в семантиці чеського прислів’я Bud’ dobrým posluchačem, budeš dobrým
povědačem.
Отже, вихідний семантичний фон поняття «слово» — це знання-інформація,
що служить предметом обміну. Слово в звичайному людському спілкуванні ва
жило надзвичайно багато. У народній свідомості добре слово викликало асоціа
цію з цінністю, дорожчою за золото, з річчю, що взагалі не купується, є безцін
ною, пор.: Dobré slovo nad zlato. Dobrá rada nad zlato. Dobrá rada drahá. Dobrá
slova se nekupují. Зауважимо, що наведені чеські прислів’я мають відповідник у ла
тинській мові — Utile consilium gui spemit, inutile sumit, що дозволяє судити про їх
глибоку архаїчну ментальну основу.
Ще одним уявленням, яке приписувалося в народній свідомості слову, є його
вища вартість порівняно з матеріальними благами: Dobrá huba lepší jak panská
stodola. Laskavé slovo lepší než měkký koláč.
Пареміологічний матеріал показує, що добре слово наділялося антропомор
фними характеристиками (часто через метонімічне зближення з jazyk, huba). З од
ного боку, воно втішає, торує шлях до твердого серця, розчулює і зворушує:
Dobré slovo potěší', Dobré slovo otevírá i nejtvrdší srdce; Dobré slovo nachází měkkou
odpověď', Dobré slovo mnoho spraví, vzpurné pak tě lásky zbaví', Dobré slovo hubu
nespálí; Dobrá slova koláče jídají. З другого — шкодить, ранить, убиває: Zlý jazyk
mnoho zlého natropí; Lépe jest potknout se nohou nežli jazykem.
23 Степанов Ю. С. Зазнач, праця.— С. 480.
24 RejzekJ. Op. cit. — S. 583; Етимологічний словник української мови.— Κ., 2006.—
Т. 5,— С. 306.
25 Степанов Ю. С. Зазнач, праця.— С. З 81.
214 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
Добро і благо. Чеські слова dobro та blaho пов’язані синонімічними відно
шеннями, але водночас вони різні, бо актуалізують різні цінності. На це звернув
увагу ще Арістотель: «Тоді в якому значенні говорять “блага”? В усякому разі не
схоже, щоб [різні речі] випадково називалися однаково» 26. Аналіз лексикогра
фічних джерел виявив такі характеристики. Слово blaho — спільнослов’янсько
го походження, пов’язане зі ст.-сл. благь «добрий, милий». Дослідники вислов
люються про його спорідненість з лтс. balgans «білуватий», лат. flagrare
«палати, полум’яніти», ст.-інд. bhárga- «сяйво» та іє. *bhel-g «сяяти», звідси пе
рехід значення «сяючий» > «милий, приємний, добрий» 21. Інша версія у чесько
го етимолога В. Махека: сучасне слово blaho близьке авестійському «якого
вітають, шановний, цінний» 28. Сучасна чеська літературна мова у слова blaho
фіксує два значення: «1. Стан, відчуття, що є наслідком задоволення жадань,
прагнень, сподівань; найвище щастя. 2. Задовільний матеріальний стан та умо
ви життя, добробут, достаток, заможність». Зіставлення лексикографічних да
них слів dobro і blaho, на перший погляд, не дає підстав для виявлення між ними
суттєвої різниці. Головне, що їх об’єднує в дефініціях, — це наявність сус-
пільно-раціональних ціннісних ознак, а роз’єднує — відсутність спільного мо
рального складника. Відмінність між цими поняттями тонко зауважила І. Б. Ле-
вонгіна: «Добро абсолютне, а благо — відносне» 29. Можна бути на вершині
блага, але не на вершині добра, можна творити добро, але не можна творити бла
го. Добро безкорисливе, а благо — ні. Добро колективне, благо — індивідуа
льне. Добро можна робити, а блага досягають. Чеський національний корпус не
фіксує жодного контексту konat blaho, але містить 99 прикладів словосполучен
ня konat dobro. Своїм релятивізмом благо аналогічне користі — тимчасовій, ко
н’юнктурній цінності. Тому дії заради спільного блага можуть бути агресивни
ми і небезпечними для інших людей. Узагалі слово благо належить активному
лексикону політики, яка оперує відносними цінностями, хоча часто намагається
їх видати за абсолютні30, пор.: «Politika nevzniká ve stranických sekretariátech, ale
při veřejné diskusi a jejím hlavním cílem je blaho státu» (syn2006pub). Чеські паре
мії з лексемою blaho відзначаються низькою частотністю. У словнику Фр. Чела-
ковського 31 цього слова немає. Серед 5738 чеських прислів’їв, що їх містить
словник Д. Біттнерової та Ф. Шиндлера32, вираз з компонентом blaho знаходи
мо лише один раз: Není blaho stříbro ani zlato, ale blaho je s t, co komu mílo. Його
ідея — протиставлення цінностей «матеріальне — духовне». У парі dobro —
blaho на шкалі цінностей вишу позицію займає dobro, уявлення про яке є фунда
ментом моралі, a blaho має утилітарний відтінок. Це підтверджує синонімічний
ряд слова blaho: blaženost «блаженство», rozkoš «розкіш», štěstí «щастя»,
blahobyt «добробут», zdar «успіх», prospěch «користь, вигода, пожиток». Якщо
спробувати позначити благо через метафору, то це — добро «на сьомому небі».
Добро, втілюючи наївно-житейський варіант концепту, свідчить про вищість
живих порухів людської душі над буденними благами — достатками, вигодами,
дарами природи і под.
26 Аристотель. Сочинения: В 4 т.— М., 1984.— Т. 4.— С. 61.
27 RejzekJ. Op. cit.— S. 81.
28 Machek V. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského.— Praha, 1957.— S. 33.
29 Левонтина И. Б. Звездное небо над головой // Зализняк А., Левонтина И. Б., Шме
лев А. Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира.— М., 2005.— С. 353.
30 Там же,— С. 354-355.
31 Čelakovský F. L. Mudrosloví národu slovanského ve pñslovích.— Praha, 1949.— 922 s.
32 Bittnerova D., Schindler F. Česká přísloví. Soudobý stav konce 20. století.— Praha, 2002.—
315 s.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 215
JI. І. Даниленко.
Добро і норма. Поняття «добре» є вихідним параметром оцінки. «Не випад
ково,— зауважує О. М. Вольф,— у працях з етики досліджується насамперед се
мантика “добра”, оскільки етичні приписи пов’язані передусім з добром, а по
в’язані зі “злом” заборони оцінюються як похідні від приписів» 33. Оцінка
передбачає орієнтацію на норму. Поняття норми стосується практично всіх ас
пектів об’єктивного світу. Щодо семантики чеських прислів’їв і приказок може
мо констатувати, що частина з них передає моральні цінності як норму. Зв’язок з
мораллю виявляється у сполученні оцінних предикатів dobrý і zlý / špatný з імен
никами svědomí «совість, сумління», pověst «репутація, слава», jméno «ім’я», čest
«честь», у семантичну структуру яких входить уявлення про норму, напр. : Dobré
svědomí nad všecko jmění', Dobré svědomí největší zboží', Dobré svědomí klevet se
nebojí', Dobré svědomí hlas boží-, Dobrá pověst má cenu zlata', Dobré jméno nad zlato',
Čest a dobrá pověst mnoho na světě může', Dobrá pověst se šíří daleko, špatná ještě
dále. Зв’язок із антинормою позначається на присутності слів негативної конота
ції, напр.: had «змія», závist «заздрість», nejhorší «найгірший», ohyzdný «мерзен
ний», zlý duch «злий дух», пор.: Kdo zlé svědomí má, hada za ňadry chová', Zlé
svědomí, nejhorší soudce', Kde láska, tu i Bůh, kde závist, tu zlý duch', Závist bývá
matkou zlého činu', Co dobré, to také pěkné, co zlé, to ohyzdné.
Концепт «добро / добрий» відповідає уявленню про норму утилітарно-побу-
тового досвіду і знань людини. Маркуються реалії, що співвідносяться з понят
тями господарської діяльності {Dobrý hospodář více prodá nežli koupí', Dobrý pluh
zahání dluh\ Peníz vydělaný na blátěje tak dobrý jako na zlatě), родинних стосунків
(Dobrá žena dělá dobrého muže', Z dobré ženy muži česf, Koruna, kterou žena ušetří, je
tak dobrá jako ta, kterou mtã vydělá', Kázeň a dobrá metlička k dobrému vede Jeníčka),
стосунки з друзями (Dobrý přítel zlato převažuje', Dobré jest i v pekle miti přítele', V
nouzi dá ti radu každý dobrý přítel, ale málokterý dá ti mouky pytel). Особливо ви
діляються стосунки із сусідами: Dobrý soused nad zlato', Dobrý soused drahý
klenot-, Dobrý soused půl živnosti', Dobrý soused je lepší než rodina', Lepší blízký
soused než daleký pntel; Vedle sousedův zlé i dobré trpěti. Кілька синонімічних вира
зів передають ідею «від хорошого до поганого — один крок»: Dobré bydlo rohy
má; Dobré bydlo (nejvíc) pálí-, Dobré bydlo člověka píchá.
Норма — поняття відносне й варіативне, тому у змісті чеських прислів’їв та
приказок, що репрезентують концепти «добро» — «зло», знаходить своє вираження
ознака градуювання. Природа семантичного градуювання докладно вивчалася на
прикладі лексики Е. Сепіром, Ю. Д. Апресяном, О. М. Вольф, Н. Д. Арутюновою,
А. Вежбицькою. Градуювання пов’язане зі сферою компаративної семантики і зу
мовлене прагматичними факторами. «Людина ніколи б не стала задумуватися над
цінностями буденних частковостей, якби постійно не опинялася на роздоріжжі. Ви
бір вимагає мотивації. її зазвичай шукають у практичній доцільності, зручності, лег
кості, надійності, бажаності та інших часткових оцінках. Але зрештою використо
вується компаратив загальної оцінки краіце, який слугує не лише знаком вибору, а й
містить у собі узагальнений мотив дії»34. Таким чином, в основі вибору лежить прин
цип прагматичної обдуманості (зваженості плюсів і мінусів), що протистоїть випад
ковому вибору, вибору навмання.
Проблема вибору, власне, передбачає порівняння, адже вибирається те, що
краще за інше. Лінгвістичну класифікацію цінностей ми побудували на основі
33 Вольф Е. М. Оценочное значение и соотношение признаков «хорошо / плохо» // Вопр.
языкознания.— 1986.— № 5.— С. 98.
34 Арутюнова Н. Д. Зазнач, праця.— С. 256.
216 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
аналізу всього масиву чеських прислів’їв і приказок (не лише з компонентами
«добро» — «зло»), що включають компаратив «кращий, краще».
Дослідження структури цінностей здійснювалося нами в межах теорії люд
ської мотивації, або концепції ієрархії потреб людини, автором якої є американ
ський психолог А. Маслоу. Згідно з цією концепцією, що спирається на ідеї
3. Фрейда і К. Юнга, розвиток особистості відбувається внаслідок пошуку та
реалізації цілей, які стверджують і збагачують життя, наповнюють його змістом.
Потреби, за А. Маслоу, дані людині з народження і створюють ієрархію, в якій
задоволення менших потреб є умовою для появи більших. На цьому принципі
А. Маслоу створив так звану піраміду потреб, які визначають філософію ціннос
тей. Вона складається з п’яти щаблів. Фундаментом ієрархії є фізіологічні по
треби людини: голод, спрага, сон тощо. Наступний щабель — потреба в безпеці,
порядку, захищеності від страху, тривоги і хаосу. Третій щабель— потреба в на
лежності до певного колективу, групи, класу, потреба в любові і прихильності.
Людині вкрай важливо знати, що вона живе на батьківщині, у себе вдома, поруч
із близькими і зрозумілими їй людьми, що її оточують «свої». Людині потрібна
соціальна група, яка забезпечила б її такими відносинами — родина, діти, робо
та, друзі. Четвертий щабель— потреба в суспільному визнанні, оцінці, повазі ін
ших людей. Задоволення потреби в оцінці, повазі породжує в індивідуума по
чуття впевненості в собі, власної значущості, сили, адекватності, почуття, що
вона корисна й необхідна в цьому світі. П’ятий щабель, вершина піраміди —
потреба в самовираженні, у прагненні людини до реалізації свого потенціалу, до
пізнання, потяг до філософії, до творчості, естетичних джерел. Потреби, за
А. Маслоу, задовольняються в тому порядку, в якому вони представлені в піра
міді — від менших до більших. Потреби вищого порядку не можуть з’явитися,
поки не задоволені нижчі. Задоволення всіх потреб приводить людину на вер
шину піраміди — повну самореалізацію. А. Маслоу твердить, що фізіологічні
потреби задовольняються на 85 %, потреба в безпеці — на 70 %, потреба бути в
колективі — на 50 %, потреба в повазі, схваленні — на 40 %. Самовираження
досягають приблизно 10% осіб. Вихідною гіпотезою нашого дослідження є
припущення, що ієрархія цінностей, запропонована А. Маслоу, повинна мати
дзеркальне відображення у мові.
Аналіз пареміологічних одиниць з компонентом компаративної семантики
дозволяє встановити певну ієрархію цінностей у чеській лінгвокультурі.
Фундаментом ієрархії є соціальні цінності. їхня динаміка представлена в такій
послідовності: родина, рідний дім, любов, дружба, робота, спілкування, батьків
щина. Асоціативне коло соціальних цінностей включає такі характеристики:
1) для чоловіка краще самотність, ніж невдале одруження: Lepší být dobře
pověšen než špatně oženěn; 2) для жінки краще невдале заміжжя, ніж самотність:
Lepší špatně vdaná než dobře svobodná', 3) краще жити бідно, але в любові: Lépe
S chudobnou chléb jisti než s bohatou se hrýzti', 4) краще жити самотньо, ніж серед
злих людей: Lépe jest v samotě býti nežli spoleks zlými miti', 5) любов — оплот дер
жави: Láska nejlepší ochránce říše; 6) старий друг надійний: Přítel starý lepší než
dva noví; 7) дружба дорожча за багатство: Přátelská láska lepší kamenných
hradeb; Přítel hodný lepší než bratr rodný; Lepší přátelství než peníze; 8) краще пра
цювати разом: Jeden rozum dobrý, ale dva jsou lepší; 9) довіряй, але перевіряй:
Raději měř nežli věř, lepší míra nežli víra.
Другий щабель на «чеській» піраміді цінностей займає «потреба самовира
ження». Її зміст полягає в прагненні людини до пізнання. Одиниці «філософ
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 217
JI. І. Даниленко.
ського» звучання — найчисленніші у своїй підгрупі. Деякі з них є лаконічними
формулами, пор.: Čas je nejlepší lék(ař); Čím dřív, tím líp\ Čím hůře, tím lépe', Čím
více, tím lépe-, Méně, ale lépe; Lépe pozdě nežli nikdy; Lépe je dati než brati;
S úsměvem jde všechno lip; Horké železo nejlépe se kuje; Lepší lež ke spáse nežli
pravda k záhubě.
Третю позицію займають цінності, пов’язані із суспільним визнанням.
Акцентуються такі ознаки, як моральні якості людини, незалежність, воля, ком
петентність, повага оточуючих: Dobrý pes lepší než zlý člověk; Lepší vlastní
chudoba než cizí bohatství; Lépe poctivě umříti než potupně živu býti; Lepší poctivost
s chudobou, nežli bohatství s nepoctivostí; Lépe ke kován než ke kováříčkovi; Kdo
dobře činí, lepšího se dočeká; Rychlá štědrota nejlepší; Lepší ztratit vše nežli pře
svědčení své.
Коли людина досягає суспільного визнання, у її житті пріоритетними стають
цінності іншого рівня — безпека й захищеність: Špatný pokoj lepší než dobrá
vojna. До цього виду цінностей належать також закон і віра: Čisté svědomí je
nejlepší poduška; S Bohem počínej, s Bohem dokonej, toť nejlepší života směr.
На останньому щаблі ієрархії виявилися цінності фізіологічного порядку.
У нашому списку нараховується 12 одиниць, що характеризують «земні» потре
би людини в їжі, сні, відпочинку тощо, напр.: Hladové břicho lehčí, a syté lepší;
Dobré vyspání stojí za snídaní; Čím více и stolu, tím lépe chutná.
Таким чином, щаблі піраміди цінностей, що утворюють чеські прислів’я та
приказки з компаративом «кращий, краще», розташувалися практично у зворот
ному, порівняно з пірамідою А. Маслоу, порядку.
Досліджуваний матеріал продемонстрував перевагу вищих цінностей (фун
дамент ієрархії) над нижчими, що, зрештою, підтверджує прислів’я Не хлібом
єдиним жива людина. Варто наголосити на тій обставині, що між внутрішніми,
персонально зумовленими, і зовнішніми, соціально зумовленими, цінностями
немає чітко окресленої межі.
Між оцінними судженнями існують певні асоціативні зв’язки. Так, в основі
цілого ряду паремій лежать іронічні асоціації, джерелом яких служить сфера по
буту. Значна частина ціннісних паремій належить до розмовно-просторічної
стихії та має оказіональний характер, пор.: Lepší studená ženská v posteli než teplý
pivo v žaludku; Lepší než pohyb na zdravém vzduchu je pohyb na zdravém těle; Je lepší
umilovat se k smrti než v domově důchodců vzpomínat na pracovní úspěchy.
В основі ієрархії цінностей, як показали численні приклади, лежить меха
нізм вибору. Більшість паремій є двоскладними моделями. В одній частині міс
титься ознака, що занижує цінність доброго, у другій — ознака, що компенсує
значення недоброго. Унаслідок перехрещення двох протилежних оцінок відбу
вається інверсія цінностей. Типи інверсій, виділені Н. Д. Арутюновою для ро
сійської мови, властиві й чеській пареміології. Це дозволяє висловиш припущен
ня, що йдеться не лише про подібні логічні прийоми, втілені у слові, а й про спільні
джерела їх походження. На це вказують однотипні структурно-семантичні моделі, за
якими організовані паремії, наприклад: ч. Lépe s chudobnou chléb jisti než s bohatou
se hrýzti; укр. Краще на вбогій женитися, ніж вік з багатою волочитися; рос. Лучше
на бедной жениться, чем с богатой браниться. Найпоширенішими типами оберне
них суджень є такі, що містять показники 1) кількості: Jeden rozum dobrý, ale dva
jsou lepší; Lepší starý talíř plný jako nový prázdný; 2) жосгі: Špatný pokoj lepší než
dobrá vojna; Lepší špatnějet než jít dobře pěšky; I špatný kvas lepši než dobrá voda;
Hladové břicho lehčí, a syté lepší; Dobrý chléb, kdy koláčův není; Živý pes lepší než
mrtvý lev; 3) зі сфери етики: Lepší poctivost s chudobou nežli bohatství
218 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
S nepoctivostí', Lépe poctivě umříti než potupně živu býti', Lepší žiti v chudobě než
v hanobě', 4) із психологічної сфери: Dobrý pes lepší než zlý člověk, Dobrý sousedje
lepší než rodina', Dobrá žena lepší nad zlatý sloup', Lépe je и dobrého sloužiti nežli и
zlého se roditi; 5) «своє — чуже»: Lepší doma krajíc chleba než v cizině kráva celá;
Lepší vlastní chudoba než cizí bohatství; 6) реальне — потенційне Lepší hrst pravdy
než pytel naděje; Lepší dnes vejce než zítra slepice; Lepší dnes kus než zítra hus.
Одним з основних прийомів, за яким визначається пріоритетність цінності, є
вживання антонімічних пар «поганий — гарний», «старий — новий», «вели
кий — малий», «свій — чужий», «війна — мир», «розумний — дурний», «кис
лий — солодкий», «поспішити — спізнитися», «сьогодні — завтра» і т. ін.
Ієрархія цінностей у світлі вільного асоціативного експерименту. Попе
редній аналіз дає уявлення про ієрархію цінностей, що сформувалася на рівні
діахронії і представлена матеріалами словників. Вільний асоціативний експери
мент суттєво доповнює дані про культурні домінанти цього фрагмента мовної
картини. Ми виходили з того, що вільний асоціативний експеримент вважається
ефективною методикою, яка дозволяє виявити асоціації, що виникли в індивіда
в результаті попереднього досвіду, та отримати порівняно об’єктивні результа
ти. Завдяки своїй простоті й високій інформативності ця методика все частіше
використовується в лінгвістиці, особливо при вивченні когнітивних, лінгво-
культурологічних та психолінгвістичних завдань35. Прикладом подібних до
сліджень може бути «Асоціативний тезаурус сучасної російської мови» в чоти
рьох книгах за редакцією Ю. М. Караулова або ж праця С. Г. Тер-Мінасової, в
якій реальна картина світу віддзеркалює призму понять, сформованих на основі
асоціацій у свідомості сучасної російської молодіЗб.
У нашому випадку вільний асоціативний експеримент полягав у тому, що на
слова-стимули dobrý «хороший», dobře «добре», zlý «поганий», špatně «погано»,
lepsi «кращий», lépe «краще» ми попросили інформантів у письмовій формі мит
тєво зреагувати чеським прислів’ям або приказкою, які першими спали їм на
думку.
Коротко зупинимося на результатах експерименту зі словами-стимулами
lepší «кращий», lépe «краще». У ньому взяли участь 112 інформантів 37. Анкета
містила дані про їх соціальний статус, вікові й тендерні характеристики, регіон
проживання. Не маючи можливості проаналізувати тут отримані результати за
всіма вказаними параметрами, зазначимо, що до однотипних асоціацій належить
прислів’я Lepší vrabec v hrsti než holub na střeše (український відповідник— Кра
ще синиця в руках, ніж журавель у небі). Його частотність становить 49 одиниць,
тобто майже половину від загальної кількості відповідей. Таким чином, дана па-
реміологічна одиниця являє собою ядро асоціативного поля lepší «кращий», lépe
«краще». Вона є експліцитною формою інваріанта аксіологічного знака, що вка
зує на установку, якій слідує етнічна свідомість: краще реальне, ніж потенційне;
краще менше, ніж нічого; краще задовольнятися малим, ніж сподіватися на
більше. В одному випадку нами зафіксовано інверсію компонентів holub «го
луб» і vrabec «горобець»— Lepší holub v hrsti nežli vrabec na střeše, що може свід
35 Докладніше про це див.: Горошко Е. И. Интегративная модель свободного ассоци
ативного эксперимента.— М. ; X., 2001.— 320 с.
36 Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация.— М., 2000.— 624 с.
37 Висловлюємо щиру подяку чеським колегам В. Лендєловій, П. Валчаковій, А. Шеф-
чикові за допомогу в проведенні експериментального дослідження.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 219
JI. І. Даниленко.
чити як про неточне знання оригінального варіанта прислів’я, так і про бажання
інформанта реально мати в розпорядженні щось більше, ніж менше в перспективі.
Периферію асоціативного поля утворюють одиничні реакції Lepší něco než
nic (1) (повний еквівалент зазначеної вище паремії), Lepší být zdravý a bohatý než
nemocný a chudý (2), Lepší být chudý a zdravý než bohatý a nemocný (1), Čím lépe,
tím hůře, čím hůře, tím lépe (1), Lépe žít den jako lev než sto let jako ovce (1), Kdo se
smějě naposled, ten se směje nejlíp (1). Vždzcky můžeš být lepší (1), Nejlépe se
vychovávají cizí děti (1), Vždycky může být ještě hůře (1), Lepší mlčet než křičet (1),
Všude lépe než ve válce (1), Hlad je nejlepší kuchař (1). В останньому прикладі цін
нісне зіставлення виражене в імпліцитній формі. Індивідуальне асоціативне по
ле наведених паремій структурують логеми «краще більше хорошого», «цінуй
реальне, потенційне може бути гіршим», «краще менше, та краще», «перевага
чужого над своїм», «дії людини визначають обставини».
Дані, одержані в результаті асоціативного експерименту, проливають світло
на національно-культурні особливості асоціацій, на певні риси національного
характеру, які є фрагментом сучасного ментального поля етносу.
Семантична амбівалентність. Очевидною є відносність ціннісних вимірів.
Філософія змінюється не від ситуації до ситуації, а від людини до людини. «На
родна мудрість,— говорив з цього приводу К. Чапек,— поряд із тисячами різних
правд таїть у собі ще одну незбагненну та безумовну правду про відносність усіх
цінностей і правд»38. Навіть у межах однієї мови, однієї культури наявні анто
німічні твердження, що взаємно виключають одне одного: Dobré slovo vrata
otvírá—Dobrým slovem železná vrata neotvřeš, ani kámen neobměkčíš; Dobré slovo hubu
nespálí—Dobře jazyk za zuby miti', Kdo dobré činí, tomu zlé neškodí—Za dobrotu na
žebrotu', Dobré se brzo zapomene—Dobré se pomní dlouho (a zlé ještě délé). Подібні
протиріччя не девальвують семантичної якості прислів’їв, а пояснюються багатома
нітністю навколишнього світу, досвідом, ситуацією і комунікативними намірами їх
користувачів.
Отже, лінгвістичний підхід до структури концептів «добро» — «зло» у бага
тьох відношеннях визначається логіко-філософськими та утилітарними концеп
ціями. Уявлення про добро і зло в чеській ментальності ґрунтується на протиставлен
ні цих понять, що сягає ідей античної та християнської культур.
Концепти «добро» — зло» — універсальні опозиції, але від усіх інших бінарних
опозицій («щастя— нещастя», «любов— ненависть», «правда— неправда» і под.) їх
відрізняє зв’язок з оцінкою і нормою, оскільки, власне, семантика слів добро і зло
містить оцінні оператори «добрий / добре» та «поганий / погано». Поняття норми
стосується майже всіх аспектів картини світу. Відтак варто визнати, що концепти
«добро» — «зло» є комплексними («парасольковими») для всієї концептосфери: во
ни так чи інакше проходять через усі універсальні опозиції, марковані позитив
ною або негативною оцінками. Це концепти найвищого рівня узагальнення.
Пареміологічний фрагмент чеської ціннісної картини світу реконструюється
у вигляді оцінних суджень, співвідносних із моральними нормами, філософ
ськими ідеями, практичним досвідом, здоровим глуздом. Концепти «добро» —
«зло» постають як соціальні й прагматичні категорії, що вирізняються норма
тивністю й консерватизмом.
Суттєвими культурними домінантами є оцінки, пов’язані із соціальними
потребами прихильності й любові, що реалізуються через родину, рідний дім,
роботу, дружбу, спілкування. Очевидно, що однією з причин такого розподілу
38 Płachetka J. Velký slovník citátů a přísloví.— Praha, 1996.— S. 8.
220 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2-3
Яеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти
цінностей є проблема індивідуальної ідентичності. Людина не бачить для себе
можливості контролювати ситуацію за межами свого вузького життєвого прос
тору. Тому суверенність, ненасильство, любов, радість і турбота утворюють
фундамент її життєвих цінностей.
L. I. DANYLENKO
CZECH PAROEMOLOGY, ITS CONCEPTUAL SPACE AND CULTURAL
DOMINANTS
The article is devoted to reconstruction of concepts «good-evil» based on paroemiological units
of the Czech language. The concepts researched are included into basic structures of national lan
guage and its cultural dominants, since they have high frequency of usage and denominate important
spheres of social life and in this or that way are present in all universal oppositions marked by posi
tive or negative assessments. Methodology of research resides in combination of paroemies into
logic and semantic groups — logems. The focus is based on moral and spiritual values and their hie
rarchy.
Keywords: linguistic world view, cultural studies, mentality, cultural concepts, mentality,
paroemiology.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 2—3 221
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183049 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:16:04Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Даниленко, Л.І. 2022-01-30T13:25:57Z 2022-01-30T13:25:57Z 2008 Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 208-221. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183049 Стаття присвячена реконструкції концептів «добро» — «зло» на матеріалі пареміологічних одиниць чеської мови. Досліджувані концепти зараховуються до базових структур концептосфери національної мови, її культурних домінант, оскільки мають високу частотність, позначають важливі для суспільства сфери життя і так чи інакше проходять через усі універсальні опозиції, марковані позитивною чи негативною оцінкою. Методика дослідження полягає в об’єднанні паремій у логіко-семантичні групи — логеми. Увагу зосереджено на морально-духовних і утилітарних цінностях та їх ієрархії. The article is devoted to reconstruction of concepts «good-evil» based on paroemiological units
 of the Czech language. The concepts researched are included into basic structures of national language
 and its cultural dominants, since they have high frequency of usage and denominate important
 spheres of social life and in this or that way are present in all universal oppositions marked by positive
 or negative assessments. Methodology of research resides in combination of paroemies into
 logic and semantic groups — logems. The focus is based on moral and spiritual values and their hierarchy. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти Czech Paroemiology, its Conceptual Space and Cultural Dominants Article published earlier |
| spellingShingle | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти Даниленко, Л.І. |
| title | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| title_alt | Czech Paroemiology, its Conceptual Space and Cultural Dominants |
| title_full | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| title_fullStr | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| title_full_unstemmed | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| title_short | Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| title_sort | чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183049 |
| work_keys_str_mv | AT danilenkolí česʹkaparemíologíâííkonceptualʹniiprostíríkulʹturnídomínanti AT danilenkolí czechparoemiologyitsconceptualspaceandculturaldominants |