Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання
У статті висвітлюються наукові погляди українського історика літератури Т. Сушицького, який у монографії «Західноруські літописи як пам’ятки літератури» розкрив особливості структури літописних текстів періоду XVI-XVII ст., показав стилістичні зв’язки «західноруського» (білоруського) літописання з п...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2008
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183105 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання / В.К. Мороз // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859807474278727680 |
|---|---|
| author | Мороз, В.К. |
| author_facet | Мороз, В.К. |
| citation_txt | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання / В.К. Мороз // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У статті висвітлюються наукові погляди українського історика літератури Т. Сушицького, який у монографії «Західноруські літописи як пам’ятки літератури» розкрив особливості структури літописних текстів періоду XVI-XVII ст., показав стилістичні зв’язки «західноруського» (білоруського) літописання з пам’ятками ділової писемності, проаналізував становлення своєрідної форми викладу «литовських» (білоруських) літописів, які, на відміну від загальносхіднослов’янської традиції фіксувати події за роками в хронологічному порядку, мають літературну сюжетно-композиційну структуру у вигляді зв’язної оповіді й виразні прикмети авторського опрацювання тексту. Тим самим вони являють собою своєрідний за складом і мовою самостійний жанр давньої білоруської літератури.
The article deals with the scientific views of the Ukrainian scientist T. Sushytsky stated in his monograph «West-Rus’ Chronicles as Literary Monuments». The scientist elucidated the specific features of the structure of chronicles belonging to the XVI-XVII centuries as well as stylistic connections of «West-Rus’» (Belarussian) annals with the documents of business writing. He also analysed the formation of the specific form of the «Lithuanian» (Belarussian) chronicles which differ from the common East Slavic traditions to fix the actions in the chronological order. The Belarussian chronicles have a literary subject composition and consist of coherent stories. It is the original independent genre of the ancient Belarus literature.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:17:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. К. МОРОЗ
НАУКОВИЙ ВНЕСОК Т. СУШИЦЬКОГО
В ДОСЛІДЖЕННЯ БІЛОРУСЬКОГО ЛІТОПИСАННЯ
У статті висвітлюються наукові погляди українського історика літератури Т. Сушицького,
який у монографії «Західноруські літописи як пам’ятки літератури» розкрив особливості
структури літописних текстів періоду XVI-XVII ст., показав стилістичні зв’язки «західно-
руського» (білоруського) літописання з пам’ятками ділової писемності, проаналізував ста
новлення своєрідної форми викладу «литовських» (білоруських) літописів, які, на відміну від
загальносхіднослов’янської традиції фіксувати події за роками в хронологічному порядку,
мають літературну сюжетно-композиційну структуру у вигляді зв’язної оповіді й виразні
прикмети авторського опрацювання тексту. Тим самим вони являють собою своєрідний за
складом і мовою самостійний жанр давньої білоруської літератури.
К л ю ч о в і сл ов а : ділова писемність, книжна мова, літописний текст, літописні хроніки,
синтаксичні конструкції.
Літописні списки давньою білоруською мовою були введені в науковий обіг
на початку XIX ст. після відкриття професором Віленського університету
І. Даниловичем Супрасльського літопису. Протягом майже ста років у міру
віднайдення нових списків відбувалося плідне текстологічне й історіогра
фічне їх вивчення. Першим серед авторів наукових публікацій слід назвати
І. Даниловича \ Активно досліджували літописні тексти О. Бодянський,
С. Белокуров, А. Бичков, Б. Вахевич, М. Костомаров, Т. Нарбут, А. Попов,
А. Прохаска, С. Пташицький, І. Тихомиров, І. Шараневич, О. Шахматов,
Я. Якубовський та ін.
У публікаціях основоположника білоруського мовознавства Ю. Карського,
який вважав, що в білоруських літописах рано виявилися місцеві особливості як
у формі, так і в змісті, а також у настроях і почуттях їхніх упорядників, мова
літописів стала окремим об’єктом наукового вивчення 1 2. Спостереження щодо
манери літописного викладу, особливостей стилю, новизни в поданні матеріалу,
співзвучні висновкам академіка Ю. Карського, знайшли продовження в праці
українського історика літератури Т. Сушицького «Західньо-руські літописи як
1 Йому належать такі праці: Данилович И. О литовских летописях // Журн. Мин-ва нар.
просвещения.— 1840.— № 11.— С. 70-114; Daniłowicz І. Wiadomość о właściwych litewskich
latopiscach // Ateneum.— Wilno, 1841.— T. 6.— S. 13-62; Daniłowicz I. Wiadamość o właści
wych litewskich latopiscach // Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, żmódzka i wszystkiej
Rusi.— Warszawa, 1846.— Cz. 1.— S. 31-63.
2 Карский Е. Ф. О языке так называемых литовских летописей // Варшавские универ
ситетские известия.— Варшава, 1894.— С. 58-139; Карский Е. Ф. Особенности письма и
языка рукописного сборника XV века, именуемого летописью Авраамки.— Варшава, 1899.—
44 с Карский Е. Ф. Белорусы.— Варшава, 1903.— Т. 1.— 466 с.; Карский Е. Ф. Белорусы.—
Петроград, 1921.— Т. 3. Кн. 2. Вып. 2.— 246 с.
© В. К. МОРОЗ, 2008
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
пам’ятки літератури»3. Монографія вийшла друком у 20-ті роки XX ст. і, на нашу
думку, завершила первісний період в історіографії білоруського літописання.
На думку В. Чемерицького, вона стала етапним дослідженням на шляху ство
рення концепції системного упорядкування білоруських літописних списків і
дозволила ближче підійти до них як до пам’яток літератури, розкрити особли
вості мовно-стилістичної системи: Т. Сушицький «зауважив і показав уплив на
стиль наших літописів двох різних стилів — канцелярського і літописного, а
точніше, стилю ділових документів Великого князівства Литовського і стилю
Галицько-Волинського літопису». Білоруські літописи та хроніки, на його думку,
жвавістю свого викладу й іншими літературними вартостями місцями піднімаю
ться до мистецького рівня цього літописного зводу, а своїм світським стилем
значно перевершують усі староруські літописи 4.
Маючи на увазі витоки «литовського» літописання із «загальноруського»,
Т. Сушицький для стилістичного аналізу літописного викладу залучив низку
текстів попереднього періоду. Оскільки стародавня Литва займала терени поміж
північно-східними, новгородськими та московськими землями, а також півден
но-західними, київськими та галицько-волинськими, вважалося, що найкраще
проводити порівняння білоруських літописів з московсько-новгородськими і
відповідно київськими й галицько-волинськими. Висловлювалася думка, що за
позичуючи літописні частини повністю, дослівно, «литовський» літописець міг
узяти собі за зразок текст Галицько-Волинського літопису (вчений вважав його
безпосереднім джерелом для білоруських списків повної редакції та Биховця) і
надалі переймати його манеру розповіді. Що ж до зразків московсько-новгород
ського походження, то Т. Сушицький визначав паралелі з IV Новгородським
літописом, Никоновським та Воскресенським: у цих частинах переймався сухий
діловий стиль, співвідносний зі стилем документів великокнязівської канцелярії.
З іншого боку, оскільки упорядники й редактори білоруських літописів, без
сумніву, були наближені до великокнязівської канцелярії, виникала необхід
ність пошуку слідів упливу мови актів і грамот. Для переконливого доказу того,
що шаблоном для білоруських літописців послужила ділова писемність,
Т. Сушицький порівняв літописний текст із грамотами й актами ХГѴ — першої
половини XVI ст. Матеріал відбирався з першого тому (1366-1506) «Archívum
Książąt Sanguszków w Sławucie» (Львів, 1887) та з першого випуску (1432-1548)
«Збору палеаграфічных здымкаў ca старадаўніх грамат і актаў», що зберігаю
ться у Віденському Центральному архіві й Віденській публічній бібліотеці
(Вільно, 1884). За повнотою використання як самих різноманітних писемних
джерел, так і літератури про них праця Т. Сушицького не мала собі рівних5.
Таким чином, на думку Т. Сушицького, манера письма «литовських» літо
писців увібрала в себе традиції Галицько-Волинського літопису «з його багат
ством поезій і різноманітними підхідками стилю» і прийоми загальноруського
літописання «з його сухеньким викладом». Особлива важливість Галицько-Во
линського літопису для наукового аналізу білоруського літописання полягає в
тому, що «деякими частинами своїми він був за безпосереднє джерело для ли
3 Сушицький Т. Західньо-руські літописи як пам’ятки літератури // Праці з історії пись
менства давньої України.— К., 1929.— Ч. 2.— 404 с.
4 Чемерщкий В. А. Работа автора первого белорусско-литовского свода над русскими
источниками // Летописи и хроники. 1980 г. В. Н. Татищев и изучение русского летопи
сания.— М., 1981.— С. 57.
5 Улащик Н. Н. Введение в изучение белорусско-литовского летописания.— М., 1985.—
С. 22.
____________Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 53
товського літопису, властиво кажучи, в повній його редакції в сп[ису] Бих[ов-
ця]» б 7. Вважається, що протограф відомих на сьогодні списків Галицько-Волин-
ського літопису, створений у формі документальної історичної розповіді без
позначення дат з охопленням подій за 1201-1292 рр., виник у Пінську1. Тому
він був добре відомий на білоруських землях і став безпосереднім джерелом для
білоруських списків другого зводу і Хроніки Биховця як списку третього зводу.
За спостереженням Т. Сушицького, «литовський» літописець, маючи за зразок
текст Галицько-Волинського літопису, багато в чому переймав і манеру розпо
віді: «Запозичуючи ці частини цілком, дослівно, литовський літописець в остан
ньому викладі міг визнати для себе за зразок текст Галицько-Волинського літо
пису і наслідувати його підхідки й маніру оповідати» 8. Підтвердженням того,
вважав дослідник, можуть служити численні загальні усталені формули на
зразок и пополнившись с полки своими, и поткалисъ над озером, и был межи ими
бои и сеча немала з ранку аж до вечера, и поможе бог, на голову поразил, и буду
чи великому князю на великом княжени до старости, и потом оумре, и по нем
сел і т. ін.
Т. Сушицький одним із перших зосередив увагу на тому, що, на відміну від
традиційних літописів попереднього так званого загальноруського, чи загаль-
носхіднослов’янського, періоду, де відомості подавалися в хронологічному по
рядку, «західноруські» літописи, як і Галицько-Волинський, мають літературну
сюжетно-композиційну структуру й виразні прикмети авторського опрацюван
ня тексту. Тим самим вони за своєрідним складом і мовою становлять самостій
ний жанр стародавньої літератури, в якому проігноровані порічні записи, а істо
ричні події подаються у вигляді зв’язної оповіді. Дослідження було проведене за
списками XVI—XVII ст. (Супрасльським, Красинського і Биховця), які Т. Су
шицький відносив до трьох основних літописних редакцій і використовував для
виявлення типових особливостей стилю «західноруського» літописання. Зруч
ність порівняльного аналізу вибраних текстів Т. Сушицький убачав у належнос
ті їх до одного історичного періоду. При цьому малося на увазі, що джерела літо
писів беруть свій початок у ХѴ-ХѴІ ст.
Завдяки Т. Сушицькому було доведено: білоруські літописи є зводом не ли
ше звісток, але й низки самостійних повістей і оповідань. Усього в складі «біло
русько-литовських» літописів Т. Сушицький виділив понад два десятки авто
номних творів. У «Летапісцы вялікіх князёў літоўскіх» — першій пам’ятці
власне білоруської історичної прози, яка складається із власне «Летапісца» з об
ґрунтуванням ідеологічної концепції державності Литви та повісті про Поділля,
створеної з метою довести історичне право Великого князівства Литовського на
Подільську землю, — Т. Сушицький виділив «Оповідання про Кейстута та
Ягайла», «Оповідання про Вітовтове княжіння» і «Повість про Поділля».
Основне місце серед структурних частин «Летапісца» відведено «Похвалі
Вітовту», стилеві риси якої підтверджують зв’язок з житійно-церковною літера
турою і мають відбиток книжної мови, поєднаної з билинним стилем, що дозво
лило вбачати в «Похвалі» цілком літературний твір. Наступним фрагментом,
виділеним і дослідженим Т. Сушицьким, була повість про Поділля, яка, за спо
стереженням ученого, просякнута духом «литовського» патріотизму і, як і «По
хвала Вітовту», висвітлює події винятково з урахуванням національно-історич
6 Сушицький Т. Зазнач, праця.— С. 363.
7 Вялікае княства Літоўскае : Энцыклапедыя : У 2 т.— Мінск, 2005.— Т. 1.— С. 486.
8 Сушицький Т. Зазнач, праця.— С. 363.
В. К. Мороз_________________________________________________________________
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
них інтересів. Про це свідчать три історичні епізоди: заснування і
впорядкування Поділля литовськими князями Коріятовичами, завоювання По
ділля князем Вітовтом і передача за певну плату половини Подільської землі
Ягайлові. Зміст, стиль і тон оповідання підпорядковані основній меті — довести
належність Поділля Литві, а не Польщі. Відмінність між обома творами —
«Похвалою» і «Повістю про Поділля» — дослідник вбачав у тому, що повість
була цікава читачеві лише в своєму часі, коли точилася боротьба між Литвою і
Польщею. Тому її не можна вважати частиною літописного тексту: це вставка,
яка була приписана пізніше і в списках другого зводу одержала окремий заголо
вок. Т. Сушицький висловив міркування, що, можливо, у першій половині
XV ст. повість уже як завершений літературний твір потрапила в літописи й по
тім переписувалася майже 100 років практично без змін, допоки в XVI ст. не бу
ла включена в списки XVT-XVII ст.
З часом своєрідна мистецька форма білоруських літописів була втілена
в літописних хроніках, які разом з «Летапісцам» склали другий і третій зводи за
гальнодержавного літописання епохи Великого князівства Литовського.
Поділивши на дві умовні частини легендарну історію списків другого зводу,
Т. Сушицький виявив цікаву закономірність: у змісті першої частини «рід і по
чаток» великих князів литовських виводиться від римського імператора Августа
і через міфологічного Полемона співвідноситься з історично відомими іменами
Гедиміна й Міндовга та їхніх нащадків; у другій частині літописна версія мала
на меті пов’язати генеалогічне дерево литовських князів з топографічними наз
вами Давньої Литви. За Т. Сущицьким, у літописах налічується понад тридцять
епізодів, які супроводжуються топографічними тлумаченнями на зразок того,
що в Полемона народилося троє синів— Боркгь, який заклав місто на річці Юрі
і з цих двох слів утворилась нова назва: Юрборкь', середній син Кунас заснував
місто Кунасов, молодший Спера осів біля озера Спера і т. д. Дослідник погоджу
вався, що частина таких топонімічних назв бралася з народної мови: топонім
Полемонова гора співвідноситься з іменем Полемона, місто Керново на річці
Вілії пов’язується з князем Кернусом, сином Кунаса і т.д.
Дослідник послідовно проілюстрував за білоруськими літописними фраг
ментами, наскільки вони змістом, стилем і викладом відрізняються від тради
ційного літописного тексту, виступаючи самостійними творами, які формою й
сюжетом нагадують повісті чи оповідання. Можливо, до того, як потрапити в
літописний текст, створені незалежно від літопису, вони могли передаватися в
письмовій формі або як усні оповідання чи переказуватися як легенди. Інші
складалися відразу в межах літописного контексту й належать авторові літопис
ного зводу: «Так чи інакше — в одному тільки немає сумніву: західньо-руський
літопис, у найоригінальнішій своїй частині, дарма що невеликій завбільшки, має
чимало-таки подібних повістей і повіданнів, порівнюючи з іншими руськими та
московськими зводами» 9.
До зразків літописної прози Т. Сушицький відніс оповідання з Хроніки Би-
ховця про похід Ольгерда на Москву: «Високохудожній виклад особливо яскра
во виділяє це оповідання з контексту й виразно відрізняє його не тільки від су
сіднього тексту, ба навіть від усього літопису» І0. Насиченість цього фрагмента
«поетичними символами» підтверджується цитатами з усталеними виразами й
фразеологізмами. В аналізованому фрагменті мова Ольгерда насичена окреми
9 Сушицький Т. Зазнач, праця.— С. 291.
10 Там же,— С. 218.
____________Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 55
ми висловами, які виступають літературно опрацьованими крилатими вираза
ми: «не то воин что времени подобного воюет, но то воин когда не во время
воины над неприятелемъ своим неприьздни доводит» та ін. Відзначаючи багат
ство в тексті «поетичних символів», автор не завжди прагнув розкрити їх суть, а
переважно обмежувався тільки цитуванням речень з усталеними виразами й
фразеологізмами. Відзначаючи виключний драматизм викладу й численність
постійних мистецьких тропів у фрагменті про похід Ольгерта на Москву, Т. Су-
шицький підкреслював, що такого «ми не бачимо зовсім у решті всього тексту
західньо-руського літопису» п . А втім, треба мати на увазі, що основний склад
усталених формул білоруського літописання виявляє надзвичайно багату й роз
галужену систему, що було підтверджено пізніше в дослідженнях XX с т .11 12
Манеру повторів численних трафаретних виразів у «литовських» літописах
Т. Сушицький співвідносив зі стилем документів великокнязівської канцелярії,
«складених за двома-трьома зразками». Очевидно, упорядники й редактори
літописів могли одночасно вести й канцелярські справи, тому їх літописна мова
зберегла сліди впливу актів і грамот. Для того, щоб переконатися, що шаблоном
для білоруських літописців служила ділова писемність, був проведений порів
няльний аналіз літописного тексту з грамотами й актами XIV, XV і першої поло
вини XVI ст. Безперечними доказами впливу «західноруських» грамот на «ли
товське» літописання стали вирази типу «И мы рокъ зложили» (грамота 1542 р.)
«ирок им положили» (грамота 1506 р.) і відповідне їм у літописах «и смоливши
межи собою рокъ оучинили». Нерідко авторові доводилося виходити на ширший
план порівняння: в літописі «а докончають межи себе князь Кестоутеи велики и
велики князь Олгирдъ... Такоже были и до живота свого в той правде» і той са
мий текст у грамоті: «так есм оу докончаньи, оу правдѣ и оу хрестнымь целова-
ньи, как же есмь и докончалъ съ братом съ его, со княземъ с великимъ Скригаи-
ломъ, што ми с ним за один быти... далъ есмь ему правду, и до свого живота не
изм енит ми тое правды» (грамота 1386 р.). Вислови «и челомъ оударити вели
кому князю Витовтоу» « и оудариша емоу челомъ оу слоужбоу» співвіднесені з
висловами грамот і чолобитних: «Били нам чоломъ бурмистры... на службу на
шу», «они били нам чоломъ... на службу» (грам.1505 р.). До аналогій іноді залу
чалися фрагменти, що виявляють у тогочасній літературній мові паралельний
розвиток відмінних за стилісткою, але наповнених однаковим змістом розгор
нутих синтаксичних конструкцій: «Нашли горы высокие и на оных горах ров-
нины великие и дубровы роскошные и розмаитое обфитости наполненьи розно
го рожаю...» — «А тако ему даем... съ лѣсы, съ гаи, съ дубравами, съ чащи... съ
горами и съ малыми горками, съ долинами и съ ловы звѣриными и поточьими...
съ водами и съ ихъ истоки, съ реками, съ потоки» (Грамота 1424 р.). Тим самим
Т. Сушицький не тільки висловив, а й обґрунтував думку про органічний вплив
стилю грамот на літописну мову. Причому формування такого впливу відбува
лося не шляхом безпосереднього запозичування текстових елементів з грамот, а
в результаті участі «літописців-канцеляристів» у складанні як грамот, так одно
часно й літописів. Це формувало документальність, достовірність, хронологічну
послідовність викладання.
За визначенням В. Чемерицького, монографія Т. Сушицького має підстави
розглядатися як найвище досягнення першого періоду вивчення білорусько-ли
товських літописів та хронік: «за багатством змісту й використаного фактичного
11 Там же,— С. 219.
12 Мароз В. К. Мова беларускага летапісання.— Мінск, 2008.— 226 с.
В. К. Мороз_________________________________________________________________
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6
матеріалу, різноманітності порушених питань, детальності текстологічного ана
лізу літописних пам’ятників ця праця — справді капітальне дослідження, яке не
застаріло й нині» 13. Характерна особливість підходів Т. Сушицького — без
пристрасний і суто філологічний аналіз літописних текстів, завдяки чому вони
посіли помітне місце серед пам’яток білоруської писемності. Поєднання істо
ріографічного й філологічного аналізу текстів дозволило авторові з ’ясувати
джерела походження матеріалу, систематизувати мовні вирази, дати опис мане
ри викладу та літературних прийомів створення літописного тексту. Усе це й
становить у фундаментальній монографії Т. Сушицького восьмий розділ «Особ
ливості в стилі західньо-руських літописів».
(Мінськ)
____________Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання
V. К. MOROZ
Т. SUSHYTSKY’S SCIENTIFIC CONTRIBUTION ТО BELARUSSIAN CHRONICLES
INVESTIGATION
The article deals with the scientific views of the Ukrainian scientist T. Sushytsky stated in his
monograph «West-Rus’ Chronicles as Literary Monuments». The scientist elucidated the specific
features o f the structure of chronicles belonging to the XVI-XVII centuries as well as stylistic con
nections of «West-Rus’» (Belarussian) annals with the documents o f business writing. He also ana
lysed the formation of the specific form of the «Lithuanian» (Belarussian) chronicles which differ
from the common East Slavic traditions to fix the actions in the chronological order. The Belarussian
chronicles have a literary subject composition and consist of coherent stories. It is the original inde
pendent genre of the ancient Belarus literature.
K e y w o r d s : business writing, book language, the chronicles text, chronicles prose, syntactic
constructions.
13 Чемерщкий В. А. Зазнач, праця.— С. 56.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2008, № 6 57
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183105 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:17:22Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мороз, В.К. 2022-02-02T18:24:07Z 2022-02-02T18:24:07Z 2008 Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання / В.К. Мороз // Мовознавство. — 2008. — № 6. — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183105 У статті висвітлюються наукові погляди українського історика літератури Т. Сушицького, який у монографії «Західноруські літописи як пам’ятки літератури» розкрив особливості структури літописних текстів періоду XVI-XVII ст., показав стилістичні зв’язки «західноруського» (білоруського) літописання з пам’ятками ділової писемності, проаналізував становлення своєрідної форми викладу «литовських» (білоруських) літописів, які, на відміну від загальносхіднослов’янської традиції фіксувати події за роками в хронологічному порядку, мають літературну сюжетно-композиційну структуру у вигляді зв’язної оповіді й виразні прикмети авторського опрацювання тексту. Тим самим вони являють собою своєрідний за складом і мовою самостійний жанр давньої білоруської літератури. The article deals with the scientific views of the Ukrainian scientist T. Sushytsky stated in his monograph «West-Rus’ Chronicles as Literary Monuments». The scientist elucidated the specific features of the structure of chronicles belonging to the XVI-XVII centuries as well as stylistic connections of «West-Rus’» (Belarussian) annals with the documents of business writing. He also analysed the formation of the specific form of the «Lithuanian» (Belarussian) chronicles which differ from the common East Slavic traditions to fix the actions in the chronological order. The Belarussian chronicles have a literary subject composition and consist of coherent stories. It is the original independent genre of the ancient Belarus literature. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання T. Sushytsky’s Scientific Contribution to Belarussian Chronicles Investigation Article published earlier |
| spellingShingle | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання Мороз, В.К. |
| title | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання |
| title_alt | T. Sushytsky’s Scientific Contribution to Belarussian Chronicles Investigation |
| title_full | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання |
| title_fullStr | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання |
| title_full_unstemmed | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання |
| title_short | Науковий внесок Т. Сушицького в дослідження білоруського літописання |
| title_sort | науковий внесок т. сушицького в дослідження білоруського літописання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183105 |
| work_keys_str_mv | AT morozvk naukoviivnesoktsušicʹkogovdoslídžennâbílorusʹkogolítopisannâ AT morozvk tsushytskysscientificcontributiontobelarussianchroniclesinvestigation |