Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
У статті з’ясовується проблема вибору tertium comparationis (основи зіставлення) при двосторонньому порівняльному аналізі дієслівних систем української та англійської мов. Обгрунтовується можливість застосування семантико-граматичної категорії «процесуальність» як основи зіставлення при встановлен...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183123 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем / Н.Б. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 46-59. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859862866296832000 |
|---|---|
| author | Іваницька, Н.Б. |
| author_facet | Іваницька, Н.Б. |
| citation_txt | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем / Н.Б. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 46-59. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У статті з’ясовується проблема вибору tertium comparationis (основи зіставлення) при
двосторонньому порівняльному аналізі дієслівних систем української та англійської мов.
Обгрунтовується можливість застосування семантико-граматичної категорії «процесуальність» як основи зіставлення при встановленні міжмовних співвідношень між досліджуваними
системами.
The article deals with the choice of tertium comparationis in the two-way contrastive analysis of
the Ukrainian and English verbs. The author gives proofs of using the semantic-grammatical category
«verbiality» as the effective base of comparison to ascertain the interlanguage correlation between
the verbs’ systems.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:46:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Н. Б. ШАНИЦЬКА
TERTIUM COMPARATIONIS У МІЖМОВНОМУ
ЗІСТАВЛЕННІ ДІЄСЛІВНИХ СИСТЕМ________
У статті з ’ясовується проблема вибору tertium comparationis (основи зіставлення) при
двосторонньому порівняльному аналізі дієслівних систем української та англійської мов.
Обгрунтовується можливість застосування семантико-граматичної категорії «процесуаль-
ність» як основи зіставлення при встановленні міжмовних співвідношень між досліджувани
ми системами.
К л ю чов і слова: міжмовне зіставлення, tertium comparationis (основа зіставлення),
дієслово, категорія процесуальності.
Зіставне мовознавство (контрастивна лінгвістика) в останні десятиліття стрімко
набуває статусу автономної дисципліни з визначеними, відмінними від інших
напрямів мовознавства, ключовими позиціями, принципами та прийомами до
слідження, метамовним апаратом. Активізація наукових досліджень у сфері
міжмовного зіставлення спричинила появу низки розвідок, що мають на меті
виявити загальне та специфічне в системах як споріднених, так і неспоріднених
мов. До міжмовного, зокрема українсько-англійського, зіставлення залучають
одиниці різних рівнів мовних систем, а самі дослідження мовних явищ проводять
у ракурсі теорій генеративної, референційної, ідеографічної, когнітивної, функ
ціональної лінгвістики, семіотики, соціолінгвістики, психолінгвістики тощо.
У розмаїтті лінгвістичних парадигм та виборі в їхніх межах об’єктів дослід
ження слово як універсальний мовний знак продовжує залишатися в центрі ува
ги. Як слушно зауважує О. О. Тараненко, «слово — основна одиниця лексики і
центральна структурно-семантична одиниця мови в цілому, оскільки різними
своїми аспектами воно входить до різних структурних рівнів мови» \
Актуальним з огляду на це видається міжмовне зіставлення дієслова, части
номовний характер якого в теоріях семантики та синтаксису увиразнює сукуп
ність різнорівневих параметрів, провідне місце з-поміж яких посідають лекси-
ко-семантичні та граматичні. Попри значні здобутки у витлумаченні
лінгвістичної природи дієслова в славістиці, германістиці, зіставному мовознав
стві, коло проблемних питань, у центрі дослідження яких перебувають дієслівні
одиниці та їхні системи, не перестає зменшуватися. Зокрема, у науковому до
робку компаративістів — дослідників дієслова ще не знайшли системного ви
вчення парадигматичні (лексико-семантичні) та синтагматичні (формально-син
таксичні) параметри цього лексико-граматичного класу в неспоріднених мовах,
1 Тараненко О. О. Слово//Українська мова : Енциклопедія/Редкол.: В. М. Русанівський,
О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.— Κ., 2000.— С. 565.
© Н. Б. ШАНИЦЬКА, 2009
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
які можуть слугувати підґрунтям для встановлення комплексних міжмовних
співвідношень у сфері дієслівних систем української та англійської мов.
Мета пропонованої статті полягає в обґрунтуванні можливості надання
дієслівній категорії «процесуальність» статусу tertium comparationis (основи
зіставлення) при встановленні лексико-семантичних та формально-синтаксич-
них співвідношень між дієслівними системами української та англійської мов.
Визначаючи об’єктом дослідження частиномовні (дієслівні) системи як мно
жинності, утворювані дієсловами зіставлюваних мов, вважаємо за необхідне зу
пинитися на сучасному розумінні частиномовної стратифікації слів і пов’язаних
із цим можливих шляхах міжмовного зіставлення.
Частини мови, на переконання JI. В. Щерби,— це не зовнішня стосовно струк
тури мови класифікація, не наукова фікція, а жива й об’єктивна реальність, закла
дена власне мовною системою2. «Частини мови,— як слушно наголошує
О. С. Кубрякова,— належать до найбільш повно описаних розрядів слів, бо кожна
граматика і кожен словник окремої мови базується на прийнятому рішенні щодо
кількості й номенклатури представлених у ній частин мови»3. На об’єктивні при
чини частиномовної стратифікації вказують і дослідники англійської мови 4.
Історія розвитку гомогенних чи гетерогенних частиномовних класифікацій,
побудованих відповідно на логічному, логіко-семантичному, формально-грама-
тичному, психологічному, синтаксичному, лексико-граматичному, функціо
нальному принципах чи певному їх поєднанні, — це окреме питання в граматич
них теоріях мов, яке, незважаючи на давню традицію, і досі є дискусійним.
Попри складність виокремлення частин мови, а почасти саме через супереч
ливість цього питання, екстрапольовану на неможливість створення «однакової
для всіх мов частиномовної системи» 5, теоретичне осмислення таких класів не
залишається поза увагою дослідників, особливо коли до аналізу залучають дві
чи більше мов. Зіставлюваність частин мови як лексико-граматичних класів
слів, а отже й правомірність їхнього вивчення в зіставному аспекті, у більшості
мовознавців не викликає заперечення. Частини мови можна зіставляти завдяки
«наявності в їхній основі певного універсального принципу внутрішньої орга
нізації складної сукупності властивостей — кореляції між узагальненими, кате
горійними значеннями частин мови», — наголошує Л. І. Шкарбан 6. Незапереч
ною видається теза А. Є. Супруна про «універсальність категорії частин мови»,
а отже і про можливість міжмовного зіставлення семантичних і граматичних ха
рактеристик окремої частини мови, зумовленої тотожністю категорій мислення,
так чи інакше відображених у частинах мови1.
Водночас «різні мови характеризуються неоднаковими потенціями щодо
частиномовної категоризації світу» 8. Така нетотожність інтерпретації дійсності
2 Щерба Л. В. О частях речи в русском языке ІІ Щерба JI. В. Избранные работы по
русскому языку.— М., 1957.— С. 6.
3 Кубрякова Е. С. Язык и знание: на пути получения знаний о языке : Части речи с
когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира.— М., 2004.— С. 29.
4 Див.: QuirkR. A comprehensive grammar of the English language.— London, 1985.—
P. 86-110; Fries Ch. The Structure of English.— New York, 1952.— P. 34—48; Levin B. English
Verb Classes and Alternations.— Chicago, 1993.— P. 12-18.
5 Кочерган М. П. Вступ до мовознавства.— Κ., 2000.— С. 301.
6 Шкарбан JI. И. К вопросу о типологии систем частей речи (на материале языков Юго-
Восточной и Восточной Азии / Лингвистическая типология / Отв. ред. В. М. Солнцев.— М.,
1983.— С. 159.
7 СупрунА. Е. Грамматические свойства слов и части речи // Вопр. теории частей речи
(на материале языков различных типов).— JI., 1968.— С. 217.
8 Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства.— Κ., 2006.— С. 175.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 47
Н. Б. Іваницька.
в межах частиномовних класів дає підстави говорити про наукову перспектив
ність міжмовного зіставлення частиномовних систем, особливо в контексті су
часного парадигмального простору лінгвістики, представленого як традиційни
ми лінгвістичними напрямами з відносно усталеним категорійно-поняттєвим
апаратом, так і новими «маргінальними галузями мовознавства» 9. Зіставлення
частиномовних (дієслівних, іменникових, прикметникових тощо) систем з ме
тою встановлення передусім їхніх специфічних ознак на фоні спільних рис є
дієвим способом поглибленого пізнання системно-функціональних закономір
ностей мов. Більше того, важко не погодитися з думкою лінгвістів про те, що зіс-
тавне вивчення частин мови може дати цінний матеріал для дослідження мов
них картин світу, «оскільки розподіл слів за частинами мови є одним із способів
категоризації й інтерпретації навколишнього світу» 10.
«Привілейоване» місце в міжмовних зіставних розвідках, зорієнтованих на
встановлення різного роду співвідношень між частиномовними системами, від
водять дієслову. Більше того, дієслово кваліфікують як центральну частину мо
ви, «що найчіткіше протиставляється іменникові — класові слів на позначення
предметів» п. Вказуючи на універсальність цих двох частин мови (імені та
дієслова), Е. Сепір зауважував: «Який би невловимий характер не мало в окре
мих випадках розрізнення імені й дієслова, немає такої мови, яка б нехтувала
цим розрізненням» 12.
О. О. Потебня кваліфікував дієслово як «найвищу, найбільш абстрактну,
найбільш гнучку і конструктивну категорію людської мови» 13. Подібні мірку
вання про універсальність та центральність дієслова як частини мови зу
стрічаємо в більшості граматичних розвідок як у славістиці, зокрема україністи
ці, так і в германістиці, якою б частиномовною класифікацією не оперували
автори цих досліджень 14.
Однак така універсальність частиномовного статусу дієслова в мовних сис
темах світу не розв’язує цілої низки суперечливих питань його лінгвістичної
природи, особливо в аспекті поєднання традиційних і нових підходів до аналізу
міжрівневих зв’язків і відношень мовних явищ. Ще В. Гумбольдт писав, що
«...всі інші слова схожі на мертвий матеріал, який чекає на своє поєднання, і ли
ше дієслово становить з’єднувальну ланку, яка містить у собі життя і поширює
його» 15.
Водночас варто зазначити, що мовознавці сходяться на думці про дієслово
як «найскладнішу частину мови» хоча б через те, що з-поміж інших частин мови
воно, з одного боку, має «найбільший набір морфологічних категорій» 1б, кожна
9 Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.— Полтава, 2008.— С. 7.
10 КочерганМ. П. Основи...— С. 176.
11 Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови.— Κ.,
2004,— С. 217.
12 Сепир Э. Язык : Введение в изучение речи // Сепир Э. Избр. тр. по языкознанию и
культурологии.— М., 1993.— С. 23.
13 Потебня А. А. Из записок по русской граматике : В 4 т.— М., 1977.— Т. 4. Вып. 2.—
С. 65.
14 Пор. : «Verb is the only part o f speech in present-day English that has a morphological system
based on a series of categories» (Ilyis B. The structure of Modem English.— London, 1971.— P. 76);
«Іменник і дієслово виступають ядерними частинами мови через їх предикативну й аргумент-
ну спеціалізованість» (Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфоло
гія.— Донецьк, 1996.— С. 8); «Дієслово є центральною частиною мови передусім тому, що
воно як основний клас ознакових слів найчіткіше протиставляється іменникові— класові слів
на позначення предметів» (Вихованець І. Р ., Городенська К. Г. Зазнач, праця.— С. 217) та ін.
15 Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию.— М., 1984.— С. 60.
16 Вихованець I. P., Городенська К. Г. Зазнач, праця.— С. 218; Ilyis В. Op. cit.— P. 76.
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
з яких може бути об’єктом спеціального вивчення, особливо в зіставному аспек
ті, а з другого, — вихідна парадигма дієслова в українській та англійській мовах
охоплює різні за кількістю та лексико-граматичною природою «докатегорійні
утворення» 11.
Саме складність лінгвістичної природи дієслова зумовила різноаспектність
його дослідження в площинах морфології, словотвору, синтаксису, лексичної
семантики тощо, які в контексті сучасних лінгвістичних парадигм набувають
нових обрисів і перспектив. Підтвердженням цього є численні наукові розвідки,
присвячені теоретичному витлумаченню дієслівної природи як в окремих мо-
вознавствах, так і в розвідках із контрастивістики (О. О. Потебня, О. М. Пєш-
ковський, Ю. О. Жлуктенко, Н. Ю. Шведова, Г. О. Золотова, JI. М. Васильєв,
Ю. Д. Апресян, В. М. Русанівський, В. С. Перебийніс, І. Р. Вихованець, Κ. Г. Го-
роденська, І. В. Арнольд, А. П. Муховецький, В. М. Манакін, І. М. Арібжанова,
С. М. Сухорольська, В. С. Огоновська, Є. М. Уздинська, Ш. Р. Басиров,
С. В. Шепітько, Η. Г. Мілих, Н. В. Єфремова, Ч. Хоккет, Р. Стоквелл, Р. Яндор,
С. Ульман, Д. Крістал, X. Хідцоусан, Р. Джекендорф, Е. Найда та ін.).
Ефективність зіставних досліджень будь-яких мовних явищ, як слушно за
уважує М. П. Кочерган, залежить від коректності їхнього представлення, що пе
редбачає відповідь принаймні на два основних питання: «що зіставляється» і «як
зіставляється?» 18. Зрозуміло, що відповідь на перше питання буде визначати
шляхи розв’язання другого. Тому при зіставленні дієслівних систем української
та англійської мов вибір шляху контрастивного аналізу є ключовим моментом у
проведенні такого дослідження.
Відомо, що в теорії зіставного мовознавства розрізняють односторонній і
двосторонній (багатосторонній) зіставний аналіз 19. Необхідно наголосити на
тому, що кожен із зазначених підходів, безперечно, має свої позитивні та нега
тивні, як і проблемні, сторони, про що неодноразово зазначалося в контрастив-
них розвідках. За словами М. П. Кочергана, «перевага одностороннього підходу
в тому, що він обходиться без метамови, а недоліком у ньому є те, що зіставлен
ня може проводитися тільки в одному напрямку (маємо образ другої мови як від
дзеркалення першої)»20. Зовсім протилежні проблеми виникають при дво
сторонньому підході: відсутність єдино визнаної метамови при рівноцінному
статусі порівнюваних мов.
Обрання того чи іншого підходу до зіставлення мов зумовлюють передусім
теоретичні та практичні настанови дослідника, сам матеріал дослідження, очіку
вані результати тощо. Навряд чи можна говорити про неефективність односто
роннього підходу в лінгводидактиці, теорії перекладу та інших галузях при
кладного мовознавства. Проте застосування одностороннього підходу в
теоретичному мовознавстві стикається із цілою низкою перешкод, що ведуть до
отримання менш ефективних результатів дослідження. Пріоритетним сьогодні
видається двосторонній підхід до міжмовного зіставлення, цінність якого поля
гає насамперед у тому, що зіставлювані мови отримують статус рівноцінних, і
це дає змогу уникнути «образу мови А в образі мови Б» 21 та відійти від «етно-
17 Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія // Безпояско О. Κ., Горо-
денська К. Г., Русанівський В. Μ.— Κ., 1993.— С. 157; Вихованець І. Р., Городенська К. Г.
Зазнач, праця.— С. 220; Ilyis В. Op. cit.— Р. 130.
18 Кочерган М. П. Основи...— С. 35.
19 Штернеманн Р. и др. Введение в контрастив. лингвистику // Новое в зарубежной
лингвистике : Контрастив. лингвистика.— М., 1989.— Вып. 25.— С. 153.
20 Кочерган М. П. Основи...— С. 37.
21 Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология.— К., 2004.— С. 104.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 49
Н. Б. Іваницька.
центризму, за якого опис інших мов та культур відбувається лише крізь призму
своєї власної мови» 22.
Водночас ми свідомі того, що «результати двостороннього зіставлення ма
ють певну відносність» через те, що залучені до аналізу мовні засоби виявляють
відмінність, зумовлену як специфікою системної та структурної організації
зіставлюваних мов, так і деякою відносністю самого поняття tertium compara
tionis (t. с.) («третього члена порівняння») 23.
З огляду на це при двосторонньому підході до міжмовного зіставлення від
повідь на питання «як зіставляти?» передбачає передусім установлення об’єк
тивного, точного й адекватного щодо завдань дослідження tertium comparationis,
який у контрастивістиці розуміють як «об’єктивну, не належну до жодної із зіс
тавлюваних мов одиницю» 24, «систему ознак і правил, що існує незалежно від
конкретних мов і прийнята гіпотетично-евристично» 25, «еталонну мову як суму
абстрагованих дефініцій, що пояснюють будову всіх мов без їхніх типологічних
відмінностей» 26, «спільну платформу, щодо якої визначають відмінні риси» 11.
Попри визнання необхідності й значущості такого поняття в контрастивістиці,
лінгвісти у своїх поглядах стосовно його сутнісної наповненості не одностайні.
Неоднозначність тлумачення tertium comparationis, різновекторність кінцевих
цілей зіставлення, методологічне підґрунтя тощо змушують дослідників оперу
вати різними термінологічними одиницями (пор.: мова-еталон, метамова, осно
ва порівняння (зіставлення), «третій член порівняння»), надаючи їм або сино
німічних, або специфічних смислів та обсягів.
Слідом за М. П. Кочерганом ми схиляємося до думки, що термін tertium
comparationis ширший за поняття «мова-еталон», «оскільки охоплює не тільки
природну чи штучно сконструйовану мову, а й вужчі, конкретніші об’єкти як ос-
28 ·нову порівняння» , і вважаємо за доцільне при двосторонньому міжмовному
зіставленні дієслівних систем використання таких синонімічних понять, як «ter
tium comparationis» і «основа зіставлення».
Слід зауважити, що встановлення основи зіставлення нерозривно пов’язане
з колом теоретико-методологічних засад, на які спирається дослідник. Як спра
ведливо зауважує Р. Штернеманн, «формуючи t. с., слід прагнути до високого
ступеня точності». Цитуючи Р. Конрада, Т. Левандовського, Г. Клауса та У. Бера,
вчений зауважує, що позамовний характер t. с. відмінний від об’єктів зіставлен
ня 29. Інакше кажучи, оскільки t. с. не тотожний жодній із зіставлюваних мов, але
містить дані про мови, він повинен якомога точніше відбивати і формулювати
особливості зіставлюваних мов.
З огляду на зазначене, у контрастивістиці поширене розуміння tertium com
parationis (основи зіставлення) як гіпотетично встановленої сукупності інва
ріантних ознак, у яких чітко «простежуються погляди на теорію лінгвістики і
теорію пізнання»30. Нерідко, визначаючи основу зіставлення, ми отримуємо до
поміжну конструкцію, яка по суті має авторське, відносно обмежене і парадиг-
22 Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков.— М., 1999.— С. 48.
23 Штернеманн Р. и др. Зазнач, праця.— С. 146.
24 Там же.— С. 144.
25 Helbig G. Zu einigen Problemen der konfrontativen Grammatik und der Interferenz in ihrer
bedeutung fìir den Fremdsprachenunterricht.— Berlin, 1973.— H. 3.— S. 173.
26 Рождественский Ю. ^.Типология слова.— М., 1969.— С. 40.
27 Krzeszowski Т. P. Contrasting Languages : The Scope of Contrastive Linguistics.— War
szawa, 1990.— S. 15.
28 Кочерган М. П. Основи...— С. 84.
29 Штернеманн P. Зазнач, праця.— С. 148.
30 Там же.— С. 148.
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
мально спрямоване лінгвістичне підґрунтя. Проте практична цінність викорис
тання позамовного абстрактного поняття як основи зіставлення в міжмовному
дослідженні видається високою, оскільки виправдовує себе тими завданнями,
які ставить дослідник для досягнення мети.
Вибір основи зіставлення певною мірою зумовлений самою природою по
няття «зіставлення», сутність якого досліджують загалом у колі інших наук, пе
редусім у логіці та філософії. «Будь-яке зіставлення можна вважати результа
тивним за умови дотримання необхідних логічних вимог до порівняння
об’єктів»,— стверджують логіки31. Зрозуміло, що такі об’єкти повинні бути од
норідними, тобто віднесеними до одного природного чи логічного класу, а озна
ка, за якою вони порівнюються, — увиразнена належністю до класу ознак, що
формують їхню якісну віднесеність. Із погляду філософських узагальнень, вста
новлення відношень зіставлення має сенс лише тоді, коли між одиницями мно
жинності існує хоч яка-небудь подібність, здатна розчленувати цю множинність
на класи абстракції (еквівалентності), у межах (в інтервалі абстракції) яких два
будь-яких об’єкти виявляють тотожність щодо порівняння. Тим самим клас аб
стракції узагальнюють за ознакою, властивою всім предметам цього класу, яка,
в свою чергу, ототожнюється з будь-яким конкретним предметом-носієм цієї оз
наки 32. Отже, в основі зіставлення є ознака, за якою співвідносяться об’єкти.
При зіставленні вичленовується набір семантичних ознак, які в сукупності й
утворюють tertium comparationis. Така основа забезпечує можливість зіставного
дослідження об’єктів у визначеному обсязі ознак.
Зазначене вище певною мірою притаманне і лінгвістичним зіставним дослід
женням, що дає підстави контрастивістам вважати основою зіставлення «поза
мовне поняття, не належне до жодної із зіставлюваних мов явище, дедуктивно
сформульоване метамовою»33, яке практично може бути представлене найріз
номанітнішими засобами: лінгвістичною (граматичною, семантичною тощо) ка
тегорією, певними диференційними ознаками, функціонально-семантичним по
лем, семантичним полем, окремими концептами, пропозиціями та ін .34
Правомірність вибору будь-якого із наведених засобів, вибраних і викорис
таних як основа зіставлення, може бути обґрунтована й зумовлена багатьма фак
торами: лінгвістичною природою зіставлюваних одиниць, їхнім місцем у сис
темі мов, аспектами порівняння, конкретними завданнями, методологічним
підґрунтям, ступенем спорідненості зіставлюваних мов тощо.
Переходячи до проблеми встановлення tertium comparationis при двосто
ронньому порівнянні дієслівних систем української та англійської мов, зазна
чимо, що в нашому випадку на вибір основи зіставлення впливало, з одного
боку, визнання об’єктом дослідження дієслівних систем, елементами множин
ності яких виступають дієслова як носії категорійної частиномовної ознаки, а з
другого — обмеження виявлення різного роду міжмовних парадигматичних та
синтагматичних відношень лексико-семантичними та формально-синтаксич
31 Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник.— М., 1985.— С. 568.
32 Новиков М. М. Принципы абстракции // Философская энциклопедия : В 5 т.— М.,
1987,— Т. 4,— С. 365-366.
33 КочерганМ. П. Основи...— С. 82.
34 Див., зокрема, праці з контрастивного вивчення лексичної семантики української та
англійської, іноді із залученням російської або німецької, мов (І. Є. Подолян, І. О. Гаценко,
Г. JI. Кршценко, А. М. Барабуля, Н. М. Кислицина, О. С. Скубашевська), терміносистем зістав -
люваних мов (С. М. Кришталь, А. М. Ляшук, Е. Р. Брагіна), концептів (О. С. Бондаренко),
функціонально-семантичних категорій (С. І. Терехова, В. А. Ригованова, Г. Г. Дрінко, О. В. Кли -
менко, О. В. Боброва), морфологічних категорій (В. П. Березинський), морфолого-синтак-
сичних утворень (Ю. О. Лоскова), лінгвокультурологічних одиниць (К. Л. Бондаренко) тощо.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 51
Н. Б. Іваницька.
ними параметрами. Відповідно пошук основи зіставлення передбачав вико
ристання в ролі tertium comparationis такого позамовного поняття, яке б стало
надійним підґрунтям для встановлення адекватного співвідношення між оди
ницями зіставлення на обраних нами парадигматичній та синтагматичній вісях
аналізу.
На нашу думку, основою зіставлення в такому разі може бути узагальнена
дієслівна семантико-граматична категорія процесуальності, семантичні та гра
матичні ознаки якої в їхній взаємодії і взаємозв’язках є її лінгвальною сутністю і
загальною основою втілення й експлікації складної системи категорійних виявів
дієслова в зіставлюваних мовах.
Надання процесуальності статусу узагальненої дієслівної категорії в нашому
дослідженні потребує певних роз’яснень і уточнень. Відомо, що категоризація є
одним із найфундаментальніших понять людської свідомості, теоретичним
відображенням того, як людина сприймає та осмислює навколишній світ і як її
досвід пізнання реалізується в значеннях мовних виражень. Категорія взагалі, як
і мовна категорія зокрема,— це найзагальніше поняття, що утворюється як кін
цевий результат абстрагування від предметів та їхніх визначальних ознак. Для
такого поняття «не існує більш загального, родового поняття, разом з тим воно
має мінімальний зміст, тобто фіксує мінімум ознак. Такий зміст відображає
фундаментальні, найсуттєвіші зв’язки та відношення об’єктивної дійсності та
пізнання»35.
Істотно, що в сучасній лінгвістиці категорію розглядають як «одну із цент
ральних мовних домінант» (поряд із формою, значенням та функцією)Зб. Фено
мен категоризації охоплює всі рівні мовної системи, у межах яких виділяють
різні за природою категорії. В основі виокремлення категорій лежать неоднакові
за ступенем абстрагування та характером відношення до множинності мовних
одиниць ознаки, що отримали назву категорійних. Номенклатура лінгвістичних
категорій у сучасному мовознавстві є досить широкою за обсягом. Так, за типо
логічною класифікацією А. П. Загнітка, категорійну систему формують загальні
(універсальні, стратифікаційні та орієнтаційні) категорії та «категорійні катего
рії», чи власне-категорії, представлені клюзивними (конклюзивними / деклю-
зивними), маніфестаційними (експліцитними / імпліцитними) та диференцій-
ними (класифікувальними / модифікувальними) категоріями37. Традиційно в
лінгвістиці розрізняють також граматичні (морфологічні та синтаксичні), лек
сичні, семантичні, словотвірні, гносеологічні, концептуальні, когнітивні та інші
категорії, які розглядають у межах зазначених глобальних підсистем мовних
категорій.
Перспективним видається дослідження категорійних ознак при міжмовному
зіставленні, оскільки узагальнена, абстрактна природа категорійної ознаки, яка
в більшості випадків має універсальний характер, може слугувати надійною
основою зіставлення, забезпечуючи ефективний двосторонній аналіз мовних
явищ. Підтвердженням цього є низка праць із зіставного мовознавства, концеп
туально зорієнтованих на встановлення мовних засобів вираження певної лінг-
· · · · · 38вістичної категорії .
35 Новейший философский словарь.— Минск, 2003.— С. 481.
36 Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії.— Донецьк, 2007.— С. 13.
37 Там же. — С. 13-14.
38 Див., наприклад, дисертаційні дослідження І. Г. Воротникової, JI. О. Дорошенко,
В. А. Ригованової та ін.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
Категорійна ознака «процесуальність» постійно домінує у визначеннях
дієслова, поданих у теоретичних розвідках, словниках чи в підручниково-посіб-
ній літературі як у славістиці, так і в германістиці39.
Виокремлюючи процесуальність як інтегральну дієслівну категорію, до
цільно згадати думки 1.1. Мещанинова стосовно основних ознак дієслівності
(саме дієслівності, а не присудковості): «В основному вони (ознаки) зводяться
до вираження процесу, ступеня його результативності, спрямованості, протяж
ності (в часі, в русі) і деталізації процесу в модальних, видових та інших відтін
ках» 40. Виходячи у своєму розумінні лінгвальної сутності дієслова як частини
мови із синтаксичних позицій (синтаксичних функцій) предиката-присудка,
1.1. Мещанинов кваліфікує процесуальність як визначальну рису слів цієї части
ни мови: «Зміст процесу запозичується дієсловом із речення й переноситься на
дієслово як частину мови. У такий спосіб утворюється лексична виокремленість
дієслова як самостійної групи слів» 41. Зауважимо, однак, що в лінгвістиці існує
й інше, звужене розуміння терміна «процес». Так, У. Чейф визначав процес як
зміну стану 42. Г. Г. Сильницький характеризує процес як певну зміну самого
суб’єкта або таку, що зазнає перебігу всередині суб’єкта 43. Проте в більшості
розвідок знаходимо підтвердження того, що процесуальність визначають як ка
тегорійну ознаку дієслова.
Застосування дієслівної категорії процесуальності як tertium comparationis у
міжмовному зіставленні дієслівних систем передбачає з’ясування її лінгвістич
ної природи, яку можна потрактувати, взявши до уваги передусім характер озна
ки, що категоризує. Безперечно, у тлумаченні процесуальності як категорійної
ознаки дієслівного класу є низка суперечливих питань як частиномовної класи
фікації взагалі, так і виокремлення дієслова в частину мови зокрема. Мова йде
про існування в сучасному мовознавстві діаметрально протилежних поглядів на
«кількість і якість критеріїв» 44, які необхідно застосувати при виділенні частин
мови, у тому числі й дієслова, сукупність яких визначатиме сутність категорій
ної ознаки процесуальності.
Відомо, що прихильники гомогенної класифікації наголошують на дотри
манні єдиного принципу класифікації. Відповідно характер ознаки, покладеної
в основу виокремлення дієслова, визначатиме і природу категорії процесуа
льності, надаючи їй лексичного (поняттєвого, семантичного) (Ш. Баллі,
О. О. Шахматов, І. К. Кучеренко), морфологічного (А. М. Мухін, П. Ф. Форту
натов) або синтаксичного (О. М. Пєшковський, О. О. Потебня, 1.1. Мещанинов,
JI. Блумфілд, Ч. Фріз, К. Бюлер) статусу.
39 Див., зокрема: Вихованець I. P., Городенська К. Г. Зазнач, праця.— С. 218.; IlyishB.
Op. cit.— С. 31; Кубрякова Е. С. Части речи...— С. 76; БаудерА. Я. Части речи — структур
но-семантические классы слов в современном руском языке.— Таллин, 1982.— С. 37;
Сентенберг И. В. Семасиологическое основание глагола как части речи (на материале анг
лийского языка) // Семантические отношения внутри словосочетания и предложения : Сб.
научн. тр.— Волгоград, 1984.— С. 86.; Слюсарева Н. А. Проблемы функциональной мор
фологии современного английского языка.— М., 1986.— С. 194; Levin В. Op. cit.— Р. 24;
Leech G. Meaning and the English Verb.— London, 2004.— P. 14.
40 Мещанинов И. И. Глагол.— Ленинград, 1982.— С. 220.
41 Там же.— С. 229.
42 Чейф У. Л. Значение и структура языка.— М., 1975.— С. 118.
43 Сшъницкий Г. Г. Семантические классы глаголов и их роль в типологической сема
сиологии // Структурно-типологическое описание современных германских языков : Сб.
науч. тр.— М., 1996.— С. 252.
44 Безпояско О. К Зазнач, праця.— С. 10.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 53
Н. Б. Іваницька.
Більш поширеним у сучасному мовознавстві є гетерогенний підхід до ви
ділення частин мови, який, на противагу гомогенному, охоплює комплекс мов
них показників і в такій спосіб забезпечує відносну об’єктивацію частиномовного
поділу. Відносність такої стратифікації визначають кілька чинників, найпоказо-
вішими з яких є, по-перше, неоднорідний набір класифікаційних ознак і, по-дру
ге, визнання чи невизнання ієрархії класифікаційних критеріїв та встановлення
в цьому аспекті основної, домінуючої ознаки.
У славістиці, зокрема русистиці та україністиці, поширеним є застосування
щербівської концепції виокремлення частин мови, за якої при частиномовній
класифікації необхідно враховувати три найпоказовіші ознаки: лексико-семан-
тичну (поняттєву), морфологічну та синтаксичну. Традиційно з трьох ознак на
перше місце ставлять морфологічну. Так, В. М. Русанівський зазначав: «Най
більш доцільною і “спокійною” є класифікація, в основу якої покладено морфо
логічний принцип, що доповнюється синтаксичним і лексико-семантичним» 45.
Існують й інші міркування щодо визначення основного критерію частино
мовної стратифікації, якому підпорядковують решту ознак. Зокрема, І. Р. Вихо
ванець ієрархію принципів частиномовної стратифікації вбачає такою: «... роль
базового критерію виконує семантичний критерій, що зумовлює граматичну
спеціалізацію слова в реченні або словосполученні; синтаксичний критерій, у
свою чергу, є базовим для морфологічного критерію» 46.
Варто зауважити, що останнім часом на роль єдиної сутності, яка характери
зує всі частини мови, висувають їхню ономасіологічну властивість — здатність
бути номінативними знаками, знаками-назвами 47. У такому разі основним, до
мінуючим принципом виділення дієслова як частини мови постає ономасіоло-
гічний (у пізніших розвідках— когнітивний) принцип, який дає змогу зрозуміти
витоки цього граматичного класу слів, «пояснити диференціацію перцепту
ально сприйманого світу й виокремлення в ньому певних цілісностей, їхніх час
тин і атрибутів» 48 та реконструювати на цій підставі шляхи можливого розвитку
виділеного класу. У такому разі дієслівна категорія процесуальності потракто-
вується як ономасіологічна (поняттєва, когнітивна), яка, в свою чергу, підпоряд
кована загальній «ономасіологічній категорії ознаки»49. Зразки когнітивно-
ономасіологічного аналізу частин мови представлені в працях М. Докуліла,
Дж. Лайонза, Дж. Лакоффа, Р. Ренекера, О. О. Кубрякової, В. П. Даниленко,
С. А. Жаботинської та ін.
Перетин і взаємозв’язок певних принципів логічної семантики, ономасіоло-
гії, когнітології та функціональної граматики дають підставу деяким дослідни
кам кваліфікувати категорію процесуальності як функціонально-семантичну,
представлену системою елементів, об’єднаних спільним смисловим інваріан
том на позначення дії в широкому (абстрактному) смислі слова50. За такого
підходу функціонально-семантичне поле процесуальності охоплює не лише
дієслівні лексеми, а й неоднослівні найменування дій, що відповідає концепту
альним положенням теорії функціонально-семантичних полів як альтернативі й
доповненню до традиційної рівневої моделі мови. Як функціонально-семантич
45 Там же.— С. 10.
46 Вихованець І. Р., Городенська К Г. Зазнач, праця.— С. 15.
47 Кубрякова Е. С. Части речи...— С. 19.
48 Селиванова О. О. Зазнач, праця.— С. 439.
49 Кубрякова Е. С. Язык и знание...— С. 46
50 Див., наприклад, Сидорец В. С. Неоднословные наименования в украинском и бело
русском языках.— Κ., 1997.— 132 с.
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
ну називає категорію процесуальності й М. П. Кочерган у контексті аналізу
проблем традиційної частиномовної класифікації51.
Безсумнівно, що когнітивний, як і прагматичний (комунікативно-функціо-
нальний), підхід (про кореляцію та зв’язок яких наголошує ряд дослідників)52
до частиномовної класифікації відкриває широкі перспективи для наукових по
шуків у сфері мовної номінації та функціоналізму, особливо в аспекті сучасних
наукових досліджень у галузі лінгвоконцептології, психолінгвістики, етнолінг
вістики та лінгвокультурології.
Англійська та американська граматичні традиції представлені різними як ге
терогенними, так і гомогенними частиномовними класифікаціями, відповідно
до яких дієслово як частину мови визначають за неоднорідними щодо кількості
та якості ознаками. Так, засновник класичної наукової граматики англійської
мови Г. Суїт як базовий виділяв функціональний (синтаксичний) критерій, яко
му підпорядковані формальний і семантичний53. Американський дослідник
Р. Лонг основними визнавав два синтаксичні критерії: функцію та модифікатори
слів, залишаючи семантичний критерій як неоднозначний для використання54.
Інші дослідження, які стосуються частиномовної класифікації, а отже і встанов
лення в цьому контексті характеру категорійної ознаки дієслова, представлені
різновекторними поглядами на означену проблему. Порівняймо, наприклад,
визнання функції як основної і єдиної ознаки виділення частин мови (JI. Рора-
бейкер, Г. Клерк, С. Грінбаум, Дж. Ліч, Я. Свартвік та ін.), урахування семан
тичних та синтаксичних критеріїв (Р. Пенс, Д. Емері), семантичних та функ
ціональних (Дж. Граттан, П. Беррі) чи одночасне застосування формальних,
функціональних і значеннєвих ознак (О. Єсперсен та ін.).
У радянському мовознавстві вчені-англісти здебільшого послуговувалися
щербівським підходом до виділення частин мови, в тому числі й англійського
дієслова, вказуючи при цьому на складність застосування морфологічного кри
терію до класифікації дієслова (пор., наприклад, викладені в теоретичних грама
тиках англійської мови міркування щодо цього Л. І. Іванової, В. В. Бурлакової,
Г. Г. Почепцова, М. Я. Блоха, Б. О. Ільїша, О. І. Смирницького та ін.). Водночас
існують й інші погляди, представлені, зокрема, у працях І. Б. Хлєбникової, яка
відстоює семантико-морфологічний підхід до частиномовної класифікації,
В. С. Бархударова, який визнає за можливе виділення частин мови на синтак
сично-морфологічній (ширше — граматичній) основі, та ін.
Природно, що за умови встановлення різного роду ієрархічних відношень у
системі гетерогенних класифікаційних ознак дієслова, узагальнена категорійна
ознака «процесуальність», як і сама дієслівна категорія процесуальності, може
отримати неоднозначні характеристики і бути потрактована як морфолого-син-
таксична, семантико-синтаксична, семантико-граматична, лексико(семанти-
ко)-функціональна тощо.
Варто зауважити, однак, що встановлення однієї послідовної, стрункої і не-
суперечливої ієрархічної схеми класифікаційних ознак, сукупність яких визна
чає характер узагальненої частиномовної категорійної ознаки дієслова в україн
ській та англійській мовах, видається справою малопродуктивною, а почасти і
51 Кочерган М. П. Вступ...— С. 301.
52 Див, зокрема: Загнітко А. П. Сучасні функційно-лінгвістичні теорії // Наук. вісн.
Херсон, держ. ун-ту. Сер. «Лінгвістика» : 36. наук. пр.— Херсон, 2006.— Вил. 4.— С. 17;
Селиванова О. О. Зазнач, праця.— С. 439.
53 Sweet Н. A new English Grammer. Logical and Historical.— Oxford, 1955.— P. 35.
54 Long R. B. The Sentence and the Parts. A Grammar of Contemporary English.— Chicago,
1961,— P. 35.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 55
Н. Б. Іваницька.
неможливою, передусім через флективність української мови та переважну ана-
літичність англійської. Зокрема, якщо морфологічний критерій є незаперечним
для частиномовної класифікації в україністиці, то для англійської мови зі слабо
розвиненою морфологічною системою, він видається майже непридатним.
Тому ми не маємо на меті теоретичного узагальнення й обґрунтування ієрар
хії критеріїв частиномовної (зокрема дієслівної) стратифікації як передумови
лінгвістичного осмислення процесуальності. Натомість 1) надаючи узагальне
ній дієслівній категорії «процесуальність» статусу tertium comparationis (основи
зіставлення) в міжмовному зіставленні дієслівних систем, 2) визнаючи об’єк
том дослідження однорівневі мовні одиниці, 3) проводячи міжмовний аналіз на
емічному рівні, 4) дотримуючись принципу системності контрастивних роз
відок, 5) враховуючи набутки славістики (русистики та україністики) й герма
ністики (зокрема англістики) у витлумаченні категорійної ознаки процесуа
льності, 6) застосовуючи двосторонній підхід до зіставлення дієслівних систем
української та англійської мов та 7) спрямовуючи міжмовне зіставлення на
встановлення співвідношень між дієслівною лексико-семантичною парадигма
тикою та формально-синтаксичною синтагматикою, вважаємо за правомірне
визнання узагальненої дієслівної категорії «процесуальність» як семантико-гра-
матичної.
Таке трактування характеру ознаки, що категоризує дієслово з-поміж інших
частин мови, з одного боку, відбиває сучасне розуміння лінгвістичної сутності
цієї частини мови, а з другого — створює підґрунтя для встановлення відповід
них міжмовних співвідношень між дієслівними системами української та анг
лійської мов, які, перебуваючи в певному відношенні щодо ознаки «процесу
альність», набувають у міжмовному вивченні ознак компарабельності.
Зауважимо, що визнання дієслівної категорії процесуальності як семанти-
ко-граматичної дає можливість провести міжмовне зіставлення засобів її вира
ження на двох мовних рівнях: лексичному та граматичному, визначивши за
гальні тенденції (в межах окреслених аспектів зіставлення) щодо вираження та
взаємозв’язку лексичної та граматичної семантики дієслівних одиниць. На дум
ку І. Р. Вихованця, «постійна спрямованість граматики на лексику, яка, з одного
боку, свідчить про семантичне підґрунтя формування граматичних категорій і,
з другого боку, розкриває закономірності граматичної спеціалізації кожного
(особливо показовим щодо цього є становлення новостворених лексичних оди
ниць) слова, уможливлює функціонування мови і її взаємопов’язаних ярусів у
процесі мовленнєвої реалізації» 55.
Визначаючи дієслівну категорію процесуальності як основу міжмовного
зіставлення української та англійської мов, ми свідомі того, що адекватне трак
тування її лінгвальної сутності можливе лише за умови врахування взаємозв’яз
ку узагальненої дієслівної семантики та властивих цьому розряду слів власне-
дієслівних та невласне-дієслівних (термінологія українських граматистів) гра
матичних категорій, які по-різному характеризують перебіг процесуальної озна
ки. Найповніше семантико-граматичну природу дієслова відбивають категорії
часу та способу, яким надають статусу визначальних у системі граматичних ка
тегорій дієслова, та категорія виду як більш периферійна щодо зазначених кате
горій. Функціонування інших граматичних категорій дієслова, на думку дослід
ників, залежить від зв’язків і відношень з іншими словами, що дало підставу
тлумачити такі категорії як невласне-дієслівні, зарахувавши до них зумовлені
відповідними категоріями іменника категорії особи, числа та (в українській мо
55 Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.— Κ., 1988.— С. 12.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
ві) роду. Як морфолого-словотвірно-синтаксичні останнім часом розглядають
категорії перехідності / неперехідності та стану, а до семантико-синтаксичних
категорій дієслова зараховують міжрівневу категорію валентності.
У різних мовах, у тому числі в українській та англійській, поєднання цих
морфологічних категорій є специфічним. Одні з них виразніше (в плані форма
лізованих виражень значеннєвих варіантів) представлені в українській мові,
наприклад, категорія виду, яка дотична до семантичних параметрів процесуа
льності, інші мають меншу значеннєву наповнюваність, як і типізовані форми
вираження.
Так, наприклад, в українській мові, на відміну від англійської, досить розви
нений синтетизм дієслівних словоформ, на тлі якого постає взаємопов’язана
система аспектуальних, вужче — видових, різного роду значеннєвих варіантів
відповідних категорій.
Спробуємо, наприклад, потрактувати категорійну процесуальність, вираже
ну дієслівною словоформою почитувати (пор.: читати). Така форма відсутня в
англійській мові. На інтуїтивному рівні процес, виражений цим словом, спри
ймається як: а) зумовлена певним суб’єктом дія, пов’язана з вольовим, розумо
вим напруженням, скерованим на зорове сприйняття інформації; б) така дія
дещо послаблена на фоні дії, вираженої дієсловом читати-, в) вона є дією пов
торюваною; г) повторюваність дії є нерегулярною, неперіодичною.
Отже, якщо процесуальність дієслів укр. читати — англ. to read можна об
межити лише першою визначальною характеристикою (а), яка чітко співвідно
сить слово з простим денотатом в обох мовах, то осмислити процесуальність,
виражену українським дієсловом почитувати, можна лише в сукупності всіх
виділених характеристик.
Підсумовуючи, зауважимо, що процесуальні дієслівні (вербальні) граматич
ні ознаки, сума цих ознак, які виділяють дієслово з-поміж інших повнозначних
слів у різних мовах, є величиною непостійною. Проте всі чи хоча б частина
таких ознак повинна бути експлікованою для виділення категорійної проце
суальності, а отже, й дієслівних найменувань загалом.
Виходячи із загальновизнаного тлумачення категорії як сутності, що « 1 ) має
як мінімум два елементи, 2) які повинні вступати у відношення та 3) що мо
жуть утворювати спільну властивість»56, дієслівну категорію процесуальності
розглядаємо як систему протиставлених одна одній менших за ступенем аб
стракції величин, представлену трьома підкатегоріями: «процесуальність —
дія», «процесуальність — стан» та «процесуальність — відношення»57. Очевид
но, що в межах кожної з підкатегорій як родового поняття виділяють протистав
лені поняття видового характеру — мікрокатегорії, сформовані відповідними
значеннєвими варіантами. Істотно, що кількість мікрокатегорій, як і їхніх зна
ченнєвих варіантів, визначається ступенем абстракції та узагальнення, якими
керується дослідник, та метою і завданнями, які окреслюються при встановлен
ні відповідних міжмовних співвідношень. Так, наприклад, підкатегорію «проце
суальність — дія» утворюють такі можливі мікрокатегорії: «дія — рух, пере
міщення в просторі» (пор.: укр. відходити, доходити, входити, переходити,
відбігати, вибиратися, добиратися, викарабкуватися, відскакувати, злітати
56 ЗагніткоА.П. Сучасні лінгвістичні...— С. 13.
57 Окремі міркування щодо цього див.: ІваницькаН. Б. Система значеннєвих варіантів
семантичного макрокомпонента категорії процесуальності українських та англійських дієслів //
Мовознавство.— 2007.— № 3.— С. 62-68; ІваницькаН. Б. Співвідношення дієслівних на
йменувань процесуальних денотатів в українській та англійській мовах // Українська мова.—
2007.— № 3.— С. 44-53.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 57
Н. Б. Іваницька.
та ін.; англ. to go (out, away, from), to turn (off, aside, from), to ride (to), to move (out
of), to rush (out), to dash (out)); «дія — каузація на об’єкт» (пор.: укр. спричиняти,
руйнувати, зв’язувати, палити, спалювати та ін.; англ. to damage, to destroy, to
expose, to burn, to arrest, to detain, to punish etc.); «дія — інтелектуальна діяль
ність» (nop.: розуміти, сприймати; англ. to understand, to perceive, to meet, to
look (through), to distinguish); «дія — мовна діяльність» (пор.: укр. вимовляти,
доповідати, бажати, зачитувати, заявляти, коментувати, називати, обгово
рювати, відмовлятися; англ. to utter, to report, to announce, to proclaim, to de
clare, to report, to swear, to commentate) тощо.
Підкатегорія «процесуальність — стан» може охоплювати менші за ступе
нем абстракції мікрокатегорії: «стан — початкова стадія буття (існування)»
(пор.: укр. виникати, відроджуватися, закрадатися, зароджуватися, настава
ти; англ. to arise, to spring (up), to revive, to originate, to appear, to breed);
«стан — власне буття (існування)» (пор.: укр. бути, полягати, коротати, вияв
лятися, існувати, співіснувати; англ. to be, to exist, to consist (in), to lie (in), to ex
perience, to survive (on), to last); «стан — кінцева стадія буття (існування)» (пор.:
укр. гинути, вмирати, звершуватися, закінчуватися, замирати, замовкати;
англ. to perish, to die, to finish, to desert, to stop, to cease) тощо.
Підкатегорію «процесуальність — відношення» формують такі ймовірні
мікрокатегорії, як «відношення — володіння» (пор.: укр. володіти, брати, от
римувати, губити, втрачати; англ. to obtain, to receive, to get, to pass); «відно
шення— частина/ціле» (пор.: укр. ділити, поділяти, розщеплювати, розподіля
тися, членуватися,роздвоїтися,розполовинитися та ін.; англ. to divide {in, into),
to separate, to part, to syllabify, to syllabicate, to separate, to set apart, to detach);
«відношення — міжособистісні стосунки» (пор.: укр. балувати, вірити, ворогу
вати, заздрити, жаліти, кохати; англ. to love, to hate, to detest, to adore, to envy)
тощо.
Визначені підкатегорії узагальненої дієслівної категорії процесуальності в
основі своїй мотивуються онтологічними чинниками, їхньою глибинною семан
тикою, на якій ґрунтується вся сукупність дієслівних найменувань в обох мовах.
Так, англійське дієслово to arrest є виразником мікрокатегорії «дія — каузація
на об’єкт» підкатегорії «процесуальність — дія». В основі онтології цього най
менування лежить активна дія суб’єкта, спрямована на об’єкт, який є результа
том дії. Англійське найменування цієї дії має розгалужену сітку словесних ук
раїнських відповідників: to arrest (a thief) — арештовувати, to arrest
(progress) — призупинити, to arrest (smb’s career) — перешкоджати, to arrest
(smb’s eyes) — концентрувати, затримувати. Отже, дієслово to arrest яскраво
відтворює роль предметного (суб’єктного) каузатора, що спричиняє виникнення
процесуальної ознаки останнього. Онтологію цієї ознаки пояснює процесуаль
ний денотат, існування (виникнення) якого зумовлене каузативними можливос
тями відповідних суб’єктних субстанцій.
Типовим носієм значення мікрокатегорії «дія — фізична дія» підкатегорії
«процесуальність — дія» є українське дієслово будувати, глибинна семантика
якого спроектована на денотат із значенням «створювати щось нове, що є ре
зультатом активної дії суб’єкта» (споруджувати, виготовляти, складати, орга
нізовувати,утворювати та ін.). Відповідником українського дієслова будувати
є англійське дієслово to build, що охоплює широке коло найменувань, диферен
ційованих залежно від об’єкта як результата дієслівної каузації: to build (a house,
a cottage, a church) — будувати, to build (foundations) — закладати, to build
(a railway) — прокладати, to build (a nest) — вити, to build (a fire) —розпалюва
ти, to build (a coat) — шити тощо. Отже, каузацію стосовно інваріантного дено
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
.Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем
тата в межах усієї системи його варіативних реалізацій в обох мовах можна роз
глядати як глибинну з властивою їй здатністю більшою чи меншою мірою
виявлення й називання в обох мовах.
У такий спосіб видається можливим дослідити дієслівну наповнюваність
спільних для зіставлюваних української та англійської мов підкатегорій, мікро-
категорій та їхніх значеннєвих варіантів, встановивши спільні та відмінні семан
тичні й формальні засоби їхньої мовної репрезентації. Ці засоби вираження роз
глядаємо в межах співвідносних лексико-семантичних полів та мікрополів,
міжмовний аналіз яких дає змогу виявити кореляційні та лакунарні зони у вира
женні тих чи інших мікрокатегорій, підкатегорій і, зрештою, узагальненої дієс
лівної категорії «процесуальність».
Загалом дієслівна категорія «процесуальність», підкатегорії «процесуаль
ність — дія», «процесуальність — стан», «процесуальність —відношення», їхні
мікрокатегорії та значеннєві варіанти останніх, лінгвістичну сутність яких вияв
ляють взаємопов’язані семантичні та граматичні ознаки, притаманна дієслівним
системам обох мов, хоч вияв, як і їхня формалізація виражальними засобами,
безперечно, є специфічними в зіставлюваних мовах, що й становить науковий
інтерес для контрастивістики.
Перспективність міжмовного зіставлення дієслівних систем, зокрема україн
ської та англійської мов, можлива за умови двостороннього підходу до контрас
тивного дослідження. При цьому в ролі tertium comparationus (основи зіставлення)
виступає узагальнена дієслівна категорії процесуальності, обґрунтування можли
вості та ефективності застосування якої підтвердимо такими міркуваннями.
Процесуальність — це своєрідна теоретична модель, репрезентована в мові
дієсловом, сукупністю його семантичних та граматичних ознак. Ця узагальнена
дієслівна категорія засвідчує вияв людського чинника в мові, є продуктом його
мисленнєво-психологічних потенцій, що забезпечує можливість мовної номіна
ції відповідних фрагментів картини світу.
Представлене розуміння семантико-граматичної природи категорії проце
суальності відображає сучасні погляди лінгвістів на виокремлення дієслова як
частини мови і дає підстави використовувати цю категорію як основу зіставлен
ня при міжмовному дослідженні дієслівних систем у різних аспектах, зокрема
лексико-семантичному та формально-синтаксичному.
Основними ознаками категорії процесуальності як tertium comparationis (основи
зіставлення) можна вважати її належну теоретичну експлікацію, позамовну, аб
страктну, узагальнену природу поняття, відмінну від об’єкта дослідження, можли
вість проектувати релевантні для зіставлення ознаки дієслівних систем і забезпечу
вати в такий спосіб зіставлюваність об’єктів дослідження, а також здатність
виступати об ’ єднувальним параметром при встановленні лексико-семантичних та
формально-синтаксичних співвідношень у межах досліджуваного матеріалу.
(Вінниця)
N. В. IVANYTSKA
TERTIUM COMPARATIONIS IN THE CONTRASTIVE STUDY OF VERB SYSTEMS
The article deals with the choice of tertium comparationis in the two-way contrastive analysis of
the Ukrainian and English verbs. The author gives proofs o f using the semantic-grammatical cate
gory «verbiality» as the effective base of comparison to ascertain the interlanguage correlation be
tween the verbs’ systems.
Keywords: interlanguage comparison, tertium comparationis (the base o f comparison), parts
of speech systems, verb, the category «verbiality» .
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 59
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183123 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:46:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваницька, Н.Б. 2022-02-03T17:15:15Z 2022-02-03T17:15:15Z 2009 Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем / Н.Б. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 46-59. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183123 У статті з’ясовується проблема вибору tertium comparationis (основи зіставлення) при двосторонньому порівняльному аналізі дієслівних систем української та англійської мов. Обгрунтовується можливість застосування семантико-граматичної категорії «процесуальність» як основи зіставлення при встановленні міжмовних співвідношень між досліджуваними системами. The article deals with the choice of tertium comparationis in the two-way contrastive analysis of the Ukrainian and English verbs. The author gives proofs of using the semantic-grammatical category «verbiality» as the effective base of comparison to ascertain the interlanguage correlation between the verbs’ systems. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем Tertium Comparationis in the Contrastive Study of Verb Systems Article published earlier |
| spellingShingle | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем Іваницька, Н.Б. |
| title | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| title_alt | Tertium Comparationis in the Contrastive Study of Verb Systems |
| title_full | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| title_fullStr | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| title_full_unstemmed | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| title_short | Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| title_sort | tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183123 |
| work_keys_str_mv | AT ívanicʹkanb tertiumcomparationisumížmovnomuzístavlennídíêslívnihsistem AT ívanicʹkanb tertiumcomparationisinthecontrastivestudyofverbsystems |